каК вона по полях i по мiсту... сама, нещасна, недужа, убога... I невже ж нiхто не доглядаК ПП? Нiхто не дасть Пй напитися, нiхто не зогрiК бiдних ПП нiжок? Господи, то де ж твоя правда... де? Ш е н ч и к. Вона сама не хоче. Старий Цвiкловiц кiлька разiв брав ПП до себе, суддя Дубровський купував Пй сукнi i черевики, а вона знов пороздаК все убогим, а сама ходить по полях i по мiсту... все шукаК дороги в Кодню... Х м а р н и й (стискуК голову). I подумати, що той, хто довiв ПП до цього, - живий i не покараний! Нi! Не для того ж я визволився з-пiд сокири Стемпковського, не для того втiк iз Велички, щоб тiшився та розкошував мiй лютий ворог, мiй проклятий кривдник! Недарма ж вiн так тремтiв, боячись, щоб не вирвався з клiтки шалений звiр. Нехай же тепер побачить! Ш е н ч и к (хапаК його за руку). Та що ти надумав, безумний! Та ну тебе в болото, а з мене вже буде i однiКП лезоруцiП, добре, що хоч як-небудь голову до плiч пришили, i вона поки що держиться. (Хоче йти). Х м а р н и й (теж пiдводиться). Не бiйся, тебе в це дiло не вплутаю. Та й чим я його вб'ю? Ти ж сам забрав у мене шаблю i нiж. Ходiм краще шукати Стесю... Тiльки б знайти ПП живою, тiльки б пригорнути до себе ПП бiдне, смутне личко, зогрiти ПП худенькi ручки, заглянути в ПП бiднi, нерозумнi, наляканi очi... Потерпи ще трошки, моя бiдна дитино, я верну тобi розум, я вiдплачу тим, хто скривдив тебе так люто. (Iде за браму. Шенчик за ним). II З лiвого боку ввiходить Цвiкловiц i Лiя, вилiкувана Цвiкловiцем вiд ПП слiпоти i пишно одягнена в оксамитну сукню, в золотих оздобах i самоцвiтах: Лiя, немов дитина, пориваКться до всього, що бачить своПми прозрiлими очима. Вони зупиняються коло брами, дивлячись на далекий простiр, що одкриваКться злiва. Л i я (притулившись до руки Цвiкловiца). О мiй тату! Яке велике щастя бачити своПми очима цей прекрасний свiт... Що за розкiш цi зеленi поля, i темний гай, що синiК далеко-далеко... i цей плац, весь залитий сонцем... i ошатна юрба, що сновигаК навкруги... i цi самоцвiти, яких я нiколи не бачила... i найкраще твоК чудове обличчя, срiбна борода i прекраснi очi, що в них стiльки мудростi i ласки. I це все щастя дав менi ти, великий, мудрий, коханий! (Вона палко цiлуК його руку). Чи К ж бiльше чудо на свiтi, як розкрити слiпi очi людинi! Ц в i к л о в i ц (усмiхаКться). О, якби я справдi мiг розкривати слiпi очi людям, - це б було дiйсно чудом. НемаК чуда, що я вилiкував твоП очi, якi не бачили тiльки тому, що був замутився твiй розум. А скiльки людей залишаКться слiпими, хоч i бачать Пхнi очi, i горе тому, хто розкриваК Пхню слiпоту. Хiба ж можу я сказати цим жовнiрам, що не гайдамаки Пхнi вороги, а пани, якi навмисно тримають Пх самих у темрявi, крiпацтвi та злиднях. Але слiпi й самi пани, що змагаються в конфедерацiях з королем та промiж себе i не бачать, що хижi сусiди давно вже полiчили днi ПхньоП вiльноП i безладноП республiки, тiльки чекаючи часу, щоб подiлити ПП мiж собою... I гайдамаки слiпi, бо повiрили в ласку царицi, що продасть весь народ украПнський, щоб тiльки держався ПП трон i не луснули стародавнi ланцюги, якими посковуванi хлопи по всiй землi - од Москви i до Мадрiда... Бо добре знаК цариця, що кожний удар по цих ланцюгах буде чути скрiзь, де тiльки працюК на панiв безправний пригноблений народ... Але бiльш за всiх слiпi КвреП, що цiлують панську руку, яка ще вчора Пх била... Ось поглянь, це ж нашi КвреП... Вони несуть алмазну шаблю, щоб якшанобливiше пiднести ПП великому гетьмановi Бранiцькому (з глибоким сарказмом) за те, що вiн врятував народ Кврейський вiд нового Амана* (* Аман - наближений перського царя Артаксеркса, що домiгся в царя указу про винищення iудеПв (бiблшн.).) i персiв... З правого боку виходить депутацiя КвреПв, що несе на червоних оксамитних подушках золоту, всипану алмазами шаблю i сувiй тори. Попереду два раввi, за ними кiлька заможних, пишно вдягнутих КвреПв. Вони сваряться i сперечаються промiж себе, кому йти першому, кому держати промову тощо. Ц в i к л о в i ц. О, я б хотiв послухати, як вони будуть рiвняти ясновельможного гетьмана з МордохаКм, Самсоном i Давидом... Iдiть, слiпi безумцi, шануйте тих, хто зiпсував вашу совiсть, хто маК право кинути завтра в свинячий хлiв вас i ваших дiтей за невиплату оренди, рiзати пейси або цькувати собаками за першою своКю примхою... Депутацiя проходить за браму. З правого боку виходить молодий Кврей, убогий, по-жебрацькому вдягнений у лахмання, кульгавий, iз милицею пiд рукою. Л i я (пригорнувшись до Цвiкловiца). О мiй тату... я знов спом'янула те, що твоя ласка примусила мене забути... Ц в i к л о в i ц (дивиться на неП допитливим оком). О, нi, не примушував я тебе зрiкатись старих спогадiв, старого горя, моя доню... Слухай, ЛiК, чи хотiла б ти побачити кого-небудь з твоПх рiдних... з тих, кого так кохало твоК серце? Л i я (стенувшись). Нащо... нащо ти жартуКш так жорстоко! Вони ж загинули... загинули всi... i тато, i мама... i Лейзер... Ц в i к л о в i ц. Я не жартую, ЛiК... Хотiла б ти побачити свого нареченого? Л i я (схвильовано). Лейзера? Нi... нi! Нащо ти мучиш мене! Ц в i к л о в i ц (пiдзиваК рукою убогого Кврея). Пiдiйди сюди, юначе. (Убогий наближаКться). Чи пiзнаКш ти цю дiвчину? У б о г и й. Нi, шановний пане, я не знаю цiКП вельможноП панi. Л i я (що придивляКться iз страхом i надiКю до убогого, притуливши, руку до серця, скрикуК). Лейзер! Лейзер! Мiй коханий! У б о г и й (випускаК свою милицю й падаК на одне колiно, притуливши руки до вискiв, дивиться на Лiю, як на привид). Нi... нi! Цього не може... цього не може бути... Л i я (кидаКться до нього, обiймаК його голову руками й хоче пiдняти, смiКться i плаче разом). Лейзер, Лейзер, мiй любий, коханий, рiдний! Бiдний, убогий, нещасний. Як ти намучився, який ти блiдий, худий! Ходiм же, ходiм скорiше до твоКП ЛiП, я змию тобi голiвоньку, я вимию твоП бiднi пораненi нiжки, я поцiлую тебе так нiжно, моя любов, моя радiсть безмiрна! Ц в i к л о в i ц (пiднiмаК разом iз ЛiКю убогого й веде його праворуч). Тепер я бачу, що недаремно розкрив тобi очi, моя ЛiК. Бо i в щастi не зреклася ти любовi, бо не зрадили твоП очi того, кого кохала твоя душа. Виходять усi троК. Раптом чути музику, що наближаКться. III Д е х т о з г о р о д я н. Цехи! Цеховики йдуть! З музиками, з корогвами! З лiвого боку виходить провiд цехiв з корогвами i музикою. На кожнiй корогвi - герб iз символом ремесла - черевиком, човником (ткацьким), жорном, ножицями, бджолою i т. iн. Спереду кожного цеху - цехмiстри з довгими цiпками iз срiбними головками. Всi цехи проходять пiд музику за браму на плац. Останнiм iде кравецький цех, який зупиняКться. В цьому цеху, крiм цехмiстра i лавника - статечних гладких мiщан - шiсть кравцiв, худорлявих, довгоногих, в однаковому рудуватому вбраннi з ножицями на поясi замiсть кинджалiв, i шiсть кравчих, гарненьких i дженджуристих, в оздобленому мiщанському вбраннi, в лiфах i коротеньких спiдничках (балет). Цех доповнюють ще двi особи: пiдскарбiй - надзвичайно худорлява постать iз довгим носом i великим шкiряним капшуком на поясi, i "новак" - новий член цеху - молодий, гладкий i незграбний хлопець з довгим жовтим волоссям. Цехмiстер i лавники сiдають за столик коло шинку, решта стоять мальовничим пiвколом; "новак" i пiдскарбiй-посерединi спереду. Ц е х м i с т е р (сiдаючи за столик). А що, панове лавники, чи не пора б нам запити вхiдчини новака, пана Круп'янки, на честь, гм, шановних цехових персон (погладжуК себе по череву) i во славу славетного нашого цеху? Л а в н и к и. Такi Так! Давно пора! Ц е х м i с т е р. Пане пiдскарбiй, що належить з пана Круп'янки в братерську карбону* (* Карбона - посудина для збирання пожертвувань у костьолi. Тут - цехова складчина, скарбниця.) за вхiдчини в славетний кравецький цех доброго мiста Житомира? П i д с к а р б i й (з поклоном). Три кварти горiлки, п'ять кварт вина, кошик пирогiв, чотири ковбаси, один марципан i два фунти свентоянського бобу, кхе, кхе, кхе, кхе, пане цехмiстре. (КашляК). Ц е х м i с т е р (поважно). ЧуКш, пане Круп'янко? Н о в а к. Залюбки, вельможний пане. (ДаК пiдскарбiю грошi). Ц е х м i с т е р. О, здаКться, ти добрий новак, будеш добрим братом. Пане пiдскарбiю, влаштуйте частування. Пам'ятай же, брате Круп'янко (пiдiймаК пальця), мудрi регули славетного кравецького цеху: поважай старших, навощуй нитку перш нiж шити, не гуляй з непутящими жiнками, не крой камiзельку попереду штанiв, не позичай грошей i не сунь голови, куди не влiзе. Коли будеш це все робити, то будеш сам добрим кравцем, навiть цехмiстром. Подають вино i страву, всi п'ють. Кравчихи гризуть "свентоянськi" стручки. Ц е х м i с т е р. За нового брата нашого славетного цеху, пана Круп'янку, щоб був вiн добрим кравцем i товаришем! Л а в н и к и. Аксiос, аксiос, аксiос!.. * (* Достойний.) Ц е х м i с т е р. А що ж, панове кравчикове, давно вже ми танцювали обертаса, щось i в мене ноги сверблять! К р а в ч и х и (плещучи в долонi). Обертаса! Обертаса! Балет. б кравчих, 6 кравцiв, пан пiдскарбiй i пан Круп'янка танцюють польку i обертаса, пориваючи при кiнцi танка товстенного пана цехмiстра. Х о р (спiваК). Замовляла раз в Краковi Гречна панна кравчиковi: Сукню зший менi й кошулю, Щоб нiде корсет не мулив. Кравчик хлопець був охочий, Примiряв корсет щоночi, Так i сяк панянку тулив, Щоб нiде корсет не мулив. А панянцi все не досить. Ще кравця до себе просить, Ах, попала, мабуть, голка В серце панни вiд пахолка. Зшив кравець нарештi вбрання, Та не вийшло без догани, Бо не сходиться на станi Нi корсет, нi сукня панни. Пiсля закiнчення танка кравчихи з реготом поривають пана Круп'янку i товстого цехмiстра на плац. Цех виходить туди ж таким самим порядком. IV З лiвого боку ввiходить граф Ружинський i Гельця - тепер його дружина. Ружинська змарнiла, на лицi сум i мука. Ружинська зупиняКться. Р у ж и н с ь к и й (грубо). Ходiм же! Чого це ти знов стала? I так спiзнилась. Р у ж и н с ь к а (береться за голову). Я не можу йти на плац, де натовп... менi там робиться страшно... Благаю тебе, йди сам... я поПду додому. Р у ж и н с ь к и й (гнiвно). Цього ще не ставало! З того часу, як я одружився з тобою, нема кiнця безглуздому вередуванню. День у день сльози, зiтхання, охкання, хвороби. Дай менi хоч на вулицi здихатись твоПх дурувань. Р у ж и н с ь к а (лагiдно). Я знаю, що я заслужила своК лихо i мушу терпiти... Благаю тебе, йди сам, я не можу йти в юрбу, я не можу йти туди, де всi дивитимуться на мою муку... Що я робитиму там iз своКю журбою... серед веселоП гомiнкоП юрби... Самотня, темноП ночi, крадькома можу я плакати та молити прощення за тяжкий мiй грiх, за те, що зреклася свого збавителя, за те, що оддала катам того, хто врятував життя моК i честь. Р у ж и н с ь к и й (хапаК ПП за руку i шипить розлючений). Ходiм! Ти ганьбиш мiй рiд... Хлопська графиня! Р у ж и н с ь к а (з гордiстю, що прокинулась в нiй пiд впливом образи). Геть! (ВириваКться й одступаК). Не тобi б казати про ганьбу... злодiй... Ще на початку цiКП сцени з лiвого боку ввiйшла Стеся, блiда, змучена, в розiрванiй сiрiй сукнi-сорочцi, з якоП видно голi плечi i босi ноги. Вона робить кiлька крокiв, озираючись безумними очима, потiм пiдходить до жовнiрiв. Вигляд ПП лагiдний i сумний, в рухах немаК колишньоП енергiП. С т е с я (до жовнiрiв). Скажiть, будь ласка, добрi люди, де дорога в Кодню? 1-й ж о в н i р (регоче). Спитай, дiвчино, в суддi Дубровського. 2-й ж о в н i р. У Кодню К дорога, тiльки назад немаК. С т е с я (стенувшись). Так... я знаю... назад немаК, назад немаК... Р у ж и н с ь к а (з жахом i жалем дивиться на Стесю, пригорнувшись мимоволi до чоловiка). Дивись... це та сама дiвчина, що просила тодi за свого нареченого в той самий вечiр, коли... (Вона стенаКться). Вона збожеволiла... бiдна дiвчина... Р у ж и н с ь к и й. Та ходiм же нарештi! (Грубо хапаК ПП за руку, боязко озираючись на Стесю i пориваючись до брами). С т е с я (пiдходить до РужинськоП i бере ПП за руку). Бiдна, як поколотi голкою твоП нiжнi пальчики... бачиш, вони всi в кровi... Чому ж ти шила без наперстка... (Ружинська стенаКться). Де твiй наперсток? Чому ж ти шила без наперстка... саван для свого чоловiка... Стривай, я подарую тобi наперсток. Гельця з жахом вириваК свою руку i закриваК обличчя руками. Р у ж и н с ь к и й (грубо сiпаК ПП). Ось твоП безглуздi вередування! Кiнчилось тим, що зiбрала юрбу коло себе. I дiйсно, кiлька прохожих зупинилось, дивлячись на цю сцену. V Iз-за брами виходить суддя Дубровський з своПм гайдуком i секретарем i теж зупиняКться, хмуро дивлячись на те, що чиниться. С т е с я (що пiзнала Ружинського). А, це ти! Це ти вкрав мiй алмаз, моК алмазне жорно! (На якусь мить розум ПП неначе прояснився). Ти! Ти! Схопив мене i кинув у льох i вiдiбрав алмаз, що я купила цiною кровi, цiною кровi моКП! Я обволаю на тебе! Я обволаю на тебе, як на злодiя i гвалтiвника! Рух i гомiн серед народу. Р у ж и н с ь к и й. Проклята божевiльна! (Злiсно, зiгнувшись, пориваКться до брами, але вiдступаК перед Дубровським, що робить крок уперед i навмисно заступаК йому дорогу). А, проклятий диявол... Д у б р о в с ь к и й (грiзно й поважно). Стiйте, графе Ружинський! Нарештi-таки прояснився розум цiКП бiдноП дiвчини, i вона прямо й очевисто назвала, хто ПП кривдник i гвалтiвник. Iменем найяснiшоП республiки викликаю вас завтра на суд, графе Ружинський! А всiх, хто чув, що казала ця дiвчина, викликаю, яко свiдкiв перед судом. Пане секретарю, запишiть зараз же всiх, хто був тут присутнiй. Р у ж и н с ь к и й (злiсно смiКться). Ви помилились, пане Дубровський! Ви не суддя бiльше в Житомирi. Вас вже знято з посади - щоб не захищали бунтiвникiв i хлопiв! Д у б р о в с ь к и й (вражений). Ви брешете! Р у ж и н с ь к и й (виймаК з кишенi пергамент з печаткою). Ось декрет його королiвськоП милостi - завтра я пришлю його до вас. (ХапаК за руку дружину i виходить за браму. Дубровський стоПть якусь мить приголомшений, тодi пiдiймаК гордо голову i так само спокiйно й поважно iде лiворуч. Юрба шанобливо розступаКться перед ним). VI Народ хвилюКться. В и г у к и з ю р б и. Так ось якi цi графи! А Дубровського - чули - таки з'Пли! ЗлодiП, гвалтiвники! - Добра панська правда! - А що вiн зробив? - Хiба ж ти не чув? - А хто ця дiвчина? - Та це ж Стеся Бражнюк... Геть з панами! - Тихше, дурний, жовнiри! - Ходiм на плац.- Бити всiх панiв! - Що ти сказав, хаме? Ану, пане, покличте того жовнiра! С т е с я. Що казав той великий пан?.. ЗдаКться, щось добре... Де я його бачила? Чи не знаКте ви, добрi люди, де я бачила цього пана з золотим ланцюжком на шиП... (Тре чоло). То хiба ж ланцюжки бувають золотi?.. залiзнi... тiльки... залiзнi... Але чого це менi здалося, що й в нього руки в кровi? Хiба вiн теж був у Коднi? (ОзираКться навколо себе). Я питала диких гусей, чи не бачили вони, що дiКться зараз у Коднi... вони довго не хотiли сказати менi правди. (СпiваК). Ой дикiП гуси, вам вiльно лiтать Високо в небеснiй безоднi, Скажiть менi правду, чи бачили ви, Що дiКться зараз у Коднi. "Ми бачили зверху, як гай шелестить, ЗеленiП сосни кивають, А десь у долинi сокира дзвенить - То, мабуть, хтось дрова рубаК". О, нi, не рубаК сокира дубiв, I сосни стоять непохитнi... Скажiть менi правду, що бачили ви, О гуси, мандрiвцi всесвiтнi. "Ми бачили зверху, як рiчка гурчить По темних ярах та долинах..." О, нi, то неправда, там рiчки нема, О гуси, не мучте дiвчини. "Так ось тобi правда, кати гайдамак Сокирою люто стинають, Кривавая рiчка тече крiзь байрак, А голови в яму кидають. А пан регiментар при ямi сидить I голови лiчить козачi. - Стинайте, - вiн каже, - ще мало голiв - Не вся УкраПна ще плаче". Юрба вдивляКться на Стесю, глухо хвилюючись С т е с я (побачивши жорна коло крамницi, пiдбiгаК до них). Жорна... Жорна... Боже мiй... Як защемiло враз моК серце... (Вона хитаКться, схопившись за серце, i сiдаК, зблiднувши, на жорна). Боже мiй, що це зi мною... (СхоплюКться i пiдходить до людей). Ради бога... ради бога... пiднiмiть, пiднiмiть Пх скорiше. (ХапаК когось за руку i тягне до жорен). Пiднiмiть цi жорна, бо вони придавили моК серце... воно там сочиться кров'ю... Ви подумайте тiльки, як боляче серцю, коли на ньому лежить такий камiнь. (Вона засовуК пальцi пiд жорно i хоче його пiдняти. На лицi ПП передсмертна мука). Ю р б а (смiКться). От нерозумна! Три чоловiки не пiднiмуть його. От дурна! С т е с я (плаче, сидячи бiля жорен i схопившись за серце). Я не можу... давить, гнiтить... серце болить... Знiмiть. (Кричить). Знiмiть жорно з мого серця! (ЗриваКться на ноги). Знiмiть, а то воно... (Враз падаК навзнак, схопившись за серце). Юрба кидаКться вбiк. Хтось iз народу нахиляКться над Стесею. Умерла... Народ хреститься, знявши шапки. Глухий гомiн. В цю хвилину з-за брами виходить Хмарний i ззаду через юрбу протовплюКться наперед. Х м а р н и й (ще здаля, через голови побачивши Стесю, кричить). Стесю! Стесю!.. (Народ розступаКться, вiн кидаКться до неП з риданням). Стесю, Стесю, голубко! (Пiдводить ПП плечi, цiлуК, але вона нерухома). Мовчить... Замовкла навiки... Пiзно ж ми зустрiлися з тобою, моя ластiвко бiдна, бiдна дiвчинко... Скiльки блукала ти, вбога, нещасна, заплакана, по гострому камiнню своПми босими нiжками, шукаючи правди, шукаючи твого милого. Не дiждалась, не дiждалась ти його... ЦiлуК ПП руки й гiрко плаче, похиливши голову. Народ глухо хвилюКться. В цю хвилину ввiходить граф Ружинський. Юрба мовчки розступаКться. Ружинський пiдходить, здивований. Р у ж и н с ь к и й (побачивши Стесю i не впiзнавши Хмарного, що схилився на руки Стесi). А, це та божевiльна дiвчина. (Глузливо). Ну, що ж, здаКться, вона таки знайшла своК жорно. Х м а р н и й (що при перших словах графа пiдвiв голову, зриваКться). А, це ти! Так i ти знайшов своК жорно! (З цими словами вiн хапаК з нелюдською силою верхнК жорно i, високо пiднявши над головою, кидаК його на голову Ружинського, який даремно кинувся був тiкати, - юрба не пустила його, i вiн падаК з розбитим черепом). Крик, рух. Хмарний ще раз нiжно цiлуК Стесю i зникаК. Завiса. 1930