Iван Кочерга. Свiччине весiлля ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ПЕРЕДМОВА Коли я випадково натрапив на мотив "заборони свiтла", мотив, що й послужив темою для цiКП драми, мене захопила в ньому можливiсть змалювати барвисту картину суто мiського життя i соцiальноП боротьби в стародавньому мiстi, а на цьому мальовничому тлi створити узагальнений образ боротьби УкраПни за свою волю i самобутню культуру. У двох грамотах литовських князiв (1494 i 1506 рр.), що володiли тодi КиКвом, е коротенька звiстка про те, як киПвськi воКводи заборонили, немовби з протипожежних мiркувань, засвiчувати свiтло "в домКх" киПвських городян i ремiсникiв, стягаючи в разi непослуху чималi для того часу штрафи. Тяжка ця заборона тривала, очевидно, не менш як 15 рокiв, бо в грамотi 1494 р. вона згадуКться як факт, що вже iснував, i минуло ще 12 рокiв, як нарештi 1506 р. цю заборону остаточно скасував уже новий король Сiгiзмунд. Iнших вiдомостей про iсторiю "заказаного свiтла" я не знайшов. Грамота 1506 р., що "отложила" заборону свiтла, посилаКться на скаргу в цiй справi киян. Проте i попередня грамота 1494 року каже про такi самi скарги, що не заважало воКводам ще 12 рокiв тримати в темрявi ремiсничi "кiнцi" великого мiста. Отже, не буде великим порушенням художньоП правди, коли припустити, що, не бачачи пуття в дванадцятирiчних скаргах великим князям, киПвськi ремiсники i городяни не витримали й активно запротестували проти знущання. Хоч як там було в дiйсностi, але такий поетичний мотив, як заборона свiтла в цiлому мiстi, даК дорогоцiнну змогу змалювати стародавнК цехове ремiсниче життя, показати це життя не статично, а в процесi боротьби з феодалами за мiськi привiлеП i права. Пiсля запровадження в КиКвi Магдебурзького права цехове життя на початку XVI столiття було в повному розквiтi. Всi отi кравцi, шевцi, рибалки, теслярi, золотарi, бондарi, кушнiри, ковалi, стрiльцi й багато iнших, про життя яких у КиКвi згадують тогочаснi джерела - звiсно, не могли залишатись байдужими глядачами насильства феодального панства з заказаним свiтлом, що вiд його заборони терпiли насамперед саме "нижчi", трудовi верстви тодiшнього суспiльства. З мотивом заборони свiтла, що його даК згаданий iсторичний епiзод, я зв'язав вiдомий киПвський звичай "женити свiчку" першого вересня, що справлявся ще порiвнюючи недавно - в 80-90-х роках минулого столiття. Я спробував вiдтворити корiння такого весiлля в самiй боротьбi за свiтло киПвських ремiсникiв. Для цього я поставив у центрi поеми вигадану постать ремiсника-зброяра Свiчки, з весiллям якого i зв'язав перипетiП драми i самоП боротьби ремiсникiв за свiтло. Запровадження в драмi цього мотиву вимагало iнсценiзацiП стародавнього весiльного ритуалу. Це утворювало небезпеку розгубити в сирому етнографiзмi драматичне напруження поеми, i, щоб уникнути цього, я дозволив собi символiчну поетизацiю весiльного ритуалу в рамцi цехових мотивiв, оскiльки весiлля вiдбуваКться на об'Кднаних зборах усiх цехiв. Ось те, що я вважав за потрiбне сказати щодо сюжету i зовнiшньоП побудови моКП драматичноП поеми. Тепер не зайвим буде обiзнатись, бодай в загальних рисах, з топографiКю тогочасного (1506 р.) КиКва, принаймнi тих його мiсць, якi е безпосередньою сценою цiКП дiП. За тих часiв КиПв ледве почав оживати пiсля жахливого руйнування, якого зазнав в 1482 роцi вiд кримського хана Менглi-Гiрея, що "КiКв взя i огнем сожже". Нагiрна частина мiста - Старий город - була занедбана, зруйнована i не пiдiймалася з руПн аж до XVII столiття. Все мiське життя за часiв нашоП драми було зосереджене на Подолi, що звався тодi ПодольК або Нижнiй город. Тут, в тiсних i кривих вулицях, кипiло торговельне i промислове життя мiста, тут, в убогих, ушитих соломою хатах, жили мiщани, ремiсники, купцi та iнший киПвський люд. На великому майданi, де тепер будинок КиПвенерго, мiстився Магiстрат - мiсце, де було зосереджене мiське самоврядування за Магдебурзьким правом, а далi на захiд, пiд горою, був Житнiй торг - назва, що збереглася й досi. На захiд вiд Подолья здiймалася над його кривими вуличками гора, так звана Вздихальниця, що являК собою вiдногу СтарокиПвських високостей, але трохи нижча за них. Тепер над кручею цiКП гори стоПть АндрiПвська церква, тодi ж усю цю високiсть, а також сумiжну з нею Киселiвку (назва пiзнiша) займав КиПвський замок, що його збудували десь, певно, в XV ст. литовськi князi, щоб закрiпити свою владу в здобутому ними КиКвi. Отже, з одного боку ПодольК - центр мiщанського i цехового життя, з другого - пануюча над ним Вздихальниця з литовським замком (Гора) - i К мiсце дiП нашоП драми. Головна i найвигiднiша дорога з Подолья до замку йшла в обхiд на захiд, а потiм на пiвдень, огинаючи гору таким способом: з Житнього торгу повз гору Щекавицю, що стояла на пiвнiч проти Вздихальницi, через Кожум'яцьку браму i так званий Копирiв Кiнець i далi через передмiстя Кожум'яки - назва, що збереглася за вiдповiдною вуличкою до останнього часу. Копирiв Кiнець, де автор мiстить оселю своКП героПнi Меланки, знаходився, отже, на дорозi мiж Горою з ПП замком i ПодольКм, що вiд нього вiн вiддiлявся згаданою Кожум'яцькою брамою i був трохи вищий. Сам же по собi Копирiв Кiнець мiстився мiж Замковою горою (Вздихальницею) i протилежною горою Скавикою (Щекавицею) в найвужчому мiж ними мiсцi. Щекавицька вулиця iснуК, як вiдомо, i тепер. Отже, Копирiв Кiнець, в якому починаКться дiя драми, знаходився недалеко Житнього торгу, на захiд вiд нього. Кожум'яки, що обгинали Вздихальницю i замок з заходу, являли собою глибоку долину - яр, де протiкала рiчечка Киянка (назва збереглась i тепер), i були вони тодi, як вже сказано, найвигiднiшим сполученням мiж ПодольКм i старим городом (через КиПвську браму) i зокрема замком. Це було глухе, темне вночi передмiстя, де по схилах ярiв тулилися вбогi хатини гончарiв i кожум'як; до них належить i змальований у п'Ксi Чiп. Њ безперечнi пiдстави гадати, що в цих Кожум'яках завжди таПлося глухе незадоволення i назрiвала опозицiя литовському урядовi, що чекала найменшого приводу, щоб спалахнути одвертим заколотом. В нашiй драмi дорога з ЗамковоП гори на Житнiй торг К та путь, що ПП мусила пройти Меланка з своПм лiхтарем, щоб урятувати вiд страти Свiчку. Цiлком зрозумiло, що, крiм Кожум'яцькоП дороги, було ще багато iнших сполучень (стежок) мiж ПодольКм i Старим городом (ось як Боричiв узвiз та iншi), але всi вони були ще крутiшi, хоч i коротшi. Ось i Меланка мусила пройти такою стежкою, вийшовши з ВоКводиноП брами. Переходячи до самого замку - резиденцiП литовського воКводи та його залоги, треба насамперед сказати, що немаК цiлком точних вiдомостей, коли саме вiдбудовано цей замок пiсля жахливоП його руйнацiП Менглi-ГiреКм в 1482 р. Все-таки К деякi пiдстави гадати, що за часiв нашоП драми (1506 р.) замок уже був знову збудований. Вiн займав чималу територiю, весь обгороджений мiцними дерев'яними стiнами з 15 триповерховими вежами. У двох вежах були брами - одна на пiвнiч, проти Щекавицi, так звана ВоКводина брама, i друга на пiвдень - Драбська (жовнiрська) брама, а невеличка площадка перед цiКю брамою правила за лобне мiсце - тут карали на горло. На однiй з веж були великi мiськi дзигарi, що теж згадуються в п'Ксi. В стiнах замку, крiм палацу самого воКводи, було чимало всяких будiвель рiзних вiйськових чинiв та жовнiрськi казарми. Тут же мали своП будинки вiйт i ще декiлька найповажнiших городян. Отже, дiП драми розвиваються в таких мiсцях: перша - в Копиревому Кiнцi, бiля Кожум'яцькоП брами, що вела з замковоП дороги на ПодольК; друга i четверта - в замку, у воКводиному палацi; третя - в Магiстратi та ПодольП; п'ята - на однiй з подольських вуличок недалеко вiд великого Подольського майдану. Хочеться сказати ще кiлька слiв якщо не про iдейну настанову поеми, - вона зрозумiла й ясна, - то про образ Меланки, дiвчини, яка проносить тремтячий, але незгаслий вогник крiзь бурю i терни своКП весiльноП ночi. Цей образ К поетичним символом УкраПни, що "з тьми вiкiв та через сгiльки бур" пронесла незгаслим живий вогник своКП волi й культури, вогник, що розгорiвся потiм таким чудесним полум'ям вiд огнiв ЖовтневоП революцiП. Таке розумiння цього образу, що його створення я вважаю кращим дiлом свого лiтературного життя, прийнято i в критицi та в iсторiП украПнськоП лiтератури. АВТОР. ДIЙОВI ОСОБИ: В о К в о д а КиПвський Г i л ь д а, його дружина. К н я з ь О л ь ш а н с ь к и й, каштелян1. I в а н С в i ч к а, зброяр. М е л а н к а, дiвчина. Ш а в у л а, вiйт КиПвський. К о з е л i у с, писар. П е р е д е р i й, слiпий золотар. Ч i п, кожум'яка. К о л я н д р а, кравець. К а п у с т а, цехмейстер. Т е т я н а, бублейниця. П р i с я, дiвчина. К м i т и ч, зем'янин звенигородський. К е з г а й л о, рицар, комендант замку. Р у з я, його дружина. П и р х а й л о, рицар литовський. Ф л о р i а н, джура. К о з е к а, осмник 2. Я н у л i с, ловчий воКводин. У л ь р i к а, служниця. К у п е ц ь перекопський. К у п е ц ь вiрменський. С и м е о н) Ф о к а Б а л а б у х а, кушнiр. Ш п а к, бондар. М е л е ш к о, коваль. З с х i д н i н е в i л ь н и ц i. Г о р о д я н и н з лiхтарем. Д i в ч и н к а ПередерiКва. Цеховi, мiщани, городяни, дiвчата, жовнiри, осмники, литовськi рицарi. ДiКться в КиКвi восени 1506 р. 1 Каштелян - сановник, що засiдав у польському сеймi. 2 Осмник - дрiбний урядовець княжий. ДIЯ ПЕРША В I Д М I Н А П Е Р Ш А Старий КиПв 1506 року. Копирiв Кiнець перед Нижнiм городом. Лiворуч Кожум'яцька брама, що веде на ПодольК, в глибинi церква Симеона, праворуч кiлька хат, серед них - Меланчина. Вiддалiк видно гору Вздихальницю з Литовським замком. До нього йде дорога цiКю вулицею. На виступi СимеоновоП брами в нiшi жеврiК лампадка. Час перед вечором. Золота осiнь. I Дiвчата спiвають i ходять кружка. На чолi - Прiся. Входить, трохи шкутильгаючи, кравець Коляндра, худорлявий i веселий хлопець. К о л я н д р а Та що це ви сумноП завели? Побавились би краще, погуляли, А хочете - i я допоможу. П р i с я I справдi, сестри, - нум варити пиво! 2 д i в ч и н а Нi, краще в женчика! 3 д i в ч и н а Чи в коструба! 1 1 Коструб - яструб. П р i с я Ба нi! В кострубонька гуляти не годиться, Веснянка це, а зараз осенiК. Мов золотом укрило всi яри... 2 д i в ч и н а Тодi про свiчку! Саме до ладу! Давно лора про свiчку вже спiвать. З д i в ч и н а Гаразд, гаразд! П р i с я А хто за свiчку буде? 2 д i в ч и н а Наталочка. Вона ж у нас струнка, Мов свiчечка, i, як вона, бiленька. Виводить на середину гарненьку, дуже молоду дiвчину. 2 д i в ч и н а Ставай свiти. 3 д i в ч и н а А я за вiтра буду. Дмухатиму, щоб свiчку загасить! К о л я н д р а Нi, краще я! Я так на вас подую, Що всi спiдницi вгору полетять. П р i с я Та ну тебе! Женiть його, дiвчата! З д i в ч и н а А я тивуном 1 буду. 1 Тiун - управляв феодальним маКтком та керував дружиною, що перебувала в замку. 2 д i в ч и н а Я дяком. П р i с я Ну, годi вже - ставайте до ладу. К о л я н д р а Та що спiвать про свiчку, все Пдно Хоч як спiвай, а потемки сиди, Бо свiтло заборонено свiтить... П р i с я I справдi... вже й Семен не за горами, А в хатi не побачиш каганця... К о л я н д р а Заборонив проклятий воКвода... Проте менi байдуже, бо дiвчат I в темрявi зумiю я намацать - Як пишний стан або палкi вуста, Цiлуй мерщiй - такий у мене звичай. Без каганця дорогу я знайду До вас, моП дiвчата-сироПжки. ХапаК й цiлуК дiвчат - тi з реготом вiдбиваються. Д i в ч а т а Та ну тебе в болото! Одчепись! П р i с я Ач, вигадав, ласуне кривоногий! Женiть його, дiвчата! Годi вже! Ставайте всi гарненько по мiсцях - Ти тут, ти тут, а ви сюди, а ви Ставайте колом, свiчку бережiть. Всi по мiсцях? Тепер спiвайте, сестри. (Поважно). Про свiчку нашу пiсню заведем. Дiвчата розбиваються на два гуртки. Один утворюК коло, всерединi якого стоПть Наталочка - "свiчка", а другий, в якому Вiтер, Дяк i Тивуни, намагаКться прорвати коло, розiгруючи все, про що спiваК пiсня. Тим часом з-за брами вийшов Козелiус, городський писар, поважна, худорлява постать у довгому, облямованому хутром убраннi, з жезлом i великою книжкою пiд пахвою. СлухаК пiсню, непохвально хитаючи головою. ПIСНЯ ПРО СВIЧКУ Нас бджiлка премудра навчила, Як свiтло здобути вночi, I з ярого воску злiпили Ми свiчку, ми свiчку собi. Ой ладо, ой ладо, злiпили Ми свiчку на втiху в журбi! I вабить до гурту нас свiчка, До працi, до дружнiх пiсень. I з нею осiнняя нiчка Нам радiсна й ясна, як день. Ой ладо, осiнняя нiчка Нам радiсна й ясна, як день. I вiтер даремно осiннiй ЛютуК, щоб свiчку задуть, Не пустимо вiтру ми в сiни, Лети - не до нас твоя путь. Ой ладо, не пустимо в сiни, Лети - не до нас твоя путь! А дяк заходився патлатий, Щоб свiчку до церкви забрать, Прогнали дяка ми iз хати: Iди в свою церкву спiвать! Ой ладо, прогнали iз хати, Iди в свою церкву спiвать! I княжi тивуни ярились, Щоб свiчку-красуню згасить, Та ми i од них одкупились. А свiчка i досi горить. Ой ладо, ой ладо, i досi Ясна наша свiчка горить. Свiти же нам, свiчко-красуне, На радiсть i горе всяк час, Нi вiтер, нi дяк, нi тивуни Тебе не однiмуть у нас. К о з е л i у с (поважно). Стривайте, тихо! Як посмiли ви, Дiвчата голосистi i свавiльнi, Цю пiсню непристойную спiвать? Ця пiсня Ксть злочинна i безбожна, Вона властей законних зневажаК I матiр нашу, церкву пресвяту. I аз, урядник воКводи, Notarius illustrae civitatis 1, До кари вас негайно притягну. Не думайте тiкать - я всiх вас знаю I геть усiх в цю книжку запишу. 1 Писар славноП держави (лат,). К о л я н д р а Дивись який! Свiтить не можна свiтла, То хоч спiвать про це не заважай! Iди пиши про мито та помiрне, Про мостове, про сош i верховщину, Про всi лупецтва, що здираК з нас Його пресвiтла милость воКвода. Облиш пiснi дiвочi - з них тобi Навряд хабар чи iнша здобич буде. К о з е л i у с Стривай, стривай, як посидиш в хурдизi, То iншоП, зухвальче, заспiваКш. ПочинаК писати в книжцi. Дiвчата оточують Козелiуса. П р i с я Та годi-бо - бач, халепа яка, Вже i спiвати в КиКвi не можна! 2 д i в ч и н а Та не пишiть. Не будемо спiвать... 3 д i в ч и н а Не знали ми... П р i с я Не ми цю пiсню склали. К о з е л i у с Хай буде так. Пробачу перший раз. А ви за те, дiвчата-чепурушки, Повиннi всi вiддячити менi - Солодким вiдкупитись поцiлунком, Не то - негайно в книжку запишу. К о л я н д р а Ач, вигадав драпiжник довгополий - I на дiвчат вже мито урядив! Козелiус хапаК й цiлуК дiвчат. К о з е л i у с Бджола свiй мед збираК по квiтках I жодноП, премудра, не минаК. Д i в ч а т а Та ну тебе в болото! Ач, який! Розбiгаються з реготом. II З своКП хати виходить Меланка, молода, дуже вродлива дiвчина. П р i с я Меласю, люба! 2 д i в ч и н а Ти хоч нас рятуй. 3 д i в ч и н а За писарем не можна зовсiм жити! П р i с я Шкода, що тебе з нами не було, Тодi б, напевно, писар не чiплявся, Ти б свiчкою у нас була, а ми Таку красуню скривдить не дали б. Ходiм мерщiй - тепер спiвати вiльно, Бо писар з нас чимале мито взяв. К о з е л i у с Ба нi! Тепер рахунок буде iнший: Нехай за всiх Меланка викуп дасть, Бо киПвських дiвчат всiх поцiлунки Не так солодкi, як ПП один. П р i с я Дивись який! К о з е л i у с О дiвчино прекрасна, Повинна ти мене поцiлувать, Щоб цих дiвчат од кари врятувать, Чи К ж така краса на свiтi... ПритягаК Меланку до себе, вона з серцем вiдштовхуК. М е л а н к а Геть! Занадто вже собi ти дозволяКш. Пан писаре, не для того тебе Призначив князь i рада ухвалила, Щоб ти киянам кривди учиняв Та до дiвчат без сорому чiплявся. Не молодий, здаКться... К о з е л i ус Начувайсь! За цi слова менi ти ще заплатиш... К о л я н д р а От дiвчина! Не те що ви. Орел! Не схаменувсь, як хрiну пiднесла. М е л а н к а (до дiвчат). Не можу з вами, дiвоньки, гуляти Сьогоднi я - не до того менi... Заслабла мати, враз схопило серце, Заснула щойно, мучилась весь день... Не знаю вже... чогось такий гнiтючий, Такий важкий на серце лiг тягар... Ходжу... i наче лиха все чекаю... П р i с я Та бог з тобою! Буде все гаразд. III З-за Кожум'яцькоП брами виходить юрба цеховикiв, що вертаються з засiдання магiстрату, жваво обговорюючи якусь подiю. Серед них кожум'яка Чiп, золотар Передерiй, цехмейстер Капуста, кушнiр Балабуха, бондар Шпак, коваль Мелешко. Чiп - велетенського вигляду кожум'яка в шкiряному фартусi. Капуста - старенький, бiлий, як голуб, Передерiй - вродливий, поважного вигляду майстер, рокiв пiд 45, з довгастою чорною бородою, слiпий. Його веде гарненька дiвчинка рокiв 10. Ч i п Знущання це! Нiколи не було, Щоб вiд цехiв такого вимагали! Та що це ми - невiльники, раби, Челядники хiба ми воКводи, На нього щоб робити день i нiч! Б а л а б у х а Чи бачили! Робити на дурницю! Коляндра втуляКться до гурту. К о л я н д р а Кажiть-бо що? Невже i магiстрат Погодився на всi отi вимоги? К а п у с т а Погодився! Та хто його питав? К о л я н д р а Виходить так - покинь усю роботу, На воКводу тiльки i працюй! Ч i п Не дiжде ж вiн, щоб ми йому робили! Козелiус обережно наближаКться, прислухаючись. Б а л а б у х а Пiвтисячi зробити кожухiв До покрови! Та що вiн, з глузду з'Пхав! Козелiус непохвальне хитаК головою. П е р е д е р i й Хiба на те ми маКмо своП Статути цеховi та привiлеП, Щоб з наших прав знущалися пани Та на рабiв своПх перевертали! Ч i п Вже дихати народу не дають, Нема кiнця насильству i притугам! К о з е л i у с (виходить, затуливши вуха руками). Не слухаю! Не чую! Ч i п Забирайсь! Ще не таке почуКш, довгополий. К а п у с т а З давнiх-давен стоПть громада наша, Права цехiв ще Вiтовт урядив. Ч i п I що ж тепер товаришам казати? Де взять часу, де сили, щоб оту Невiльницьку роботу поробить! К а п у с т а Де взять часу, щоб тисячу чобiт До покрови пошити воКводi! Б а л а б у х а Та що чобiт! А кожухiв п'ятсот Пошити на дурницю! Добре дiло! К о л я н д р а А триста свит для драбiв! А штанiв Пiвтисячi! М е л е ш к о Та з вас хоча роботу ВигнiчуК проклятий дерилюд! А з ковалiв залiзо вимагаК, Щоб тисячу сокир йому скувать! Ч i п Знущання це! Ш п а к А дiжки для капусти, А бочки та барила для вина! Ч i п Терпiли все, здаКться. Цiлий рiк На замок безустанку працювали. Окопи всi насипали кругом, Городнi будували, мури, вежi. То хоч тепер дай дихати людям! Нi - знов працюй на того воКводу, Неначе ми не цехи, не майстри, А панськiП невiльники якiсь! В с i Знущання це! Насильство! К о л я н д р а Та хоч би Увечерi могли ми працювати, А то дивись - i те роби, i те А свiтла i не думай засвiтить! Ч i п Еге, еге! Покинь свою роботу, Роби на замок - а коли ж робить? Коли робить, як ночi стали темнi, А свiтло заборонено свiтить! П е р е д е р i й Нечуване, нелюдське то знущання! Щоб городянин вiльний був не властен В своПй же хатi свiтло засвiтить! К о л я н д р а Та ще яке знущання! Цiлу нiч По мiсту ходять осмники, шукають, Чи не горить де в хатi каганець. Ч i п В усi щiлини дивляться, крiзь дверi, I кожну нiч збирають щедру дань Вiд каганцiв для пана свойого. К о л я н д р а Та ще яку! Дванадцять кiп грошей Беруть вони за кожний каганець. Це вже не жарт. Пр i с я Приходили учора В заулок наш, до кушнiра Журби, Застукали вогонь, забрали смушки I кушнiра самого повели... 2 д i в ч и н а Були i в нас, та я ще вiддаля Побачила i встигла загасить. К о л я н д р а Драпiжники! I н ш i Гнобителi! Кати! Ч i п Не дiжде ж вiн, щоб ми йому робили! П К р е д е р i й Доволi вже наругу цю терпiть! Ч i п Хай свiтло дасть! В с i Не дiжде вiн, щоб знов Ми як раби на замок працювали Та як кроти сидiли без вогню! IV З глибини сцени, з-за рогу св. Симеона, виходить Гiльда, молода, прекрасна панi, пишно вдягнена в оксамитну сукню, з перлами у волоссi, i Ульрiка, ПП служниця. Юрба шанобливо даК Пм дорогу. К о з е л i у с (поштиво уклоняКться). Г о л о с и Дивись, дивись! Дружина воКводи! Дружина воКводи. Ач яка... Красуня, що й казати. Чеська лялька... К о з е л i у с Моя пошана найяснiшiй панi! Раптом злiва чути звуки ловецьких сурм. Обидвi жiнки зупиняються посеред дороги. Д i в ч а т а Музика! Сурми! Близько вже! З-за брами! Кидаються до брами i дивляться вниз на ПодольК. Д i в ч а т а Собаки, вершники! Дивись, дивись - iще! Всi в золотi. А зброя - аж горить. А ферязi1 якi золототканi, А рицарi мальованi якi! Дивись, дивись - сюди вже повернули. 1 Ф е р я з ь - рицарський одяг, К о з е л i у с (що теж дивиться). Це найяснiший пан наш воКвода ВертаКться з ДiвочоП гори, Де бавився шляхетським полюванням На кабанiв та на газель лiсових. У л ь р i к а (до Гiльди). Доводиться нам повернутись, панi: Ловецькi чути сурми - це наш пан ВертаКться додому. Г i л ь д а Менше з тим. Ти думаКш, що пану воКводi Не все Пдно, чи дома я, чи нi? Ба - ось якби, вернувшись з полювання, Якого пса недолiчився вiн, Або, ще гiрше, кiнь який загинув, То iнша рiч. А жiнка - це пусте. Ходiм мерщiй, ми, може, ще поспiКм Хоч манiвцем мисливцiв обминуть. У л ь р i к а Спiзнились, люба панi. Всi вже тут. V Дiвчата з криком кидаються врозтiч. З-за брами виПжджаК, блискучий похiд. Попереду ловчi iз смиком псiв, далi пан ВоКвода, Ольшанський, Кезгайло i ще кiлька рицарiв. Несуть кабана, кiлькох газелей. ВоКвода хмурого, вигляд у, з довгими, вже посивiлими вусами. Городяни скидають шапки. ВоКвода, побачивши Гiльду, зупиняКться. До Гiльди. В о К в о д а Насправдi, несподiвана то честь, Клянусь вогнем, що найяснiша панi Призволила назустрiч вийти нам. Г i л ь д а (до ВоКводи). Не варта я, о мiй ласкавий пане, Хвали за зустрiч випадкову цю. Не вiдала, коли ти повернешся, А йшла своПм звичаКм на ПодольК, Щоб землякiв провiдати. В о К в о д а Га, знов Отi купцi моравськi та мiщани! Не в перший раз я бачу, що моПй Дружинi бiльш сподiбне товариство Мiщан, купцiв та рiзних слюсарiв, Нiж рицарiв шляхетних. Г i л ь д а Може й так . Людей нiде я чесних- не цураюсь, I не моя вина, що земляки МоП живуть не в замку. В о К в о д а (iронiчно). Що ж - не дивно, Що панi пориваК так туди, В болото це, до чорного народу - То, мабуть, голос кровi... Г i л ь д а (згорда). Може й так. I роду свойого я не соромлюсь - То славний рiд майстрiв i зброярiв. I слухати застольнi вашi спiви Я встигну ще сьогоднi... Iдуть з Ульрiкою до брами. В о К в о д а (злiсно крiзь зуби). Слюсарiвна! Рушайте далi! Гей, сурмiть, роги! Ч i п Гнобителi! Чи довго ще на вас Ми мусимо до поту працювати? Щоб ви отак пишалися весь вiк Та курявою очi нам слiпили... Похiд рушаК далi до замку. Роги. Тим часом Ольшанський, що не зводив очей з Меланки, сплигнув з коня i пiдiйшов до Козелiуса. О л ь ш а н с ь к и й Послухай, дяче! Чи не знаКш ти Ту дiвчину? Яка ж краса чудова! Кажи ж бо, хто вона? Якого роду? I де живе! Вiдкiль така краса! Неначе та шипшина чи троянда, Що по ярах цих киПвських цвiте! К о з е л i у с Зовуть ПП Меланкою, мiй княже, I хата то ПП. Я все тобi Дорогою до замку розповiм. О л ь ш а н с ь к и й (палко). Та що троянда! Вся вона палаК, Як заграва, як свiтова зоря! Чи бачив ти, коли насуне хмара I оловом укриК небозвiд, КидаК сонце промiнь свiй блискучий На бiлий мур - i мур тодi горить, Як золото на хмарi чорно-синiй... Так i ПП палають нiжнi лиця Пiд хмаронькою брiв тих соболевих, А блискавки тим часом вже мигтять В ПП очах сумних i разом гнiвних. Яка ж краса i грiзна i чарiвна! Любов'ю, гвалтом, мертву чи живу, А я тебе здобуду i вiзьму! Iдуть обидва в глибину. Ольшанський весь час озираКться на Меланку. VI З-за брами входить Iван Свiчка, молодий, вродливий майстер, i зараз же пориваКться до Меланки. Цеховики оточують його. В с i Здоров був. Свiчко! Га, нарештi ти! Де ти подiвсь? Тут скоПлось таке, Що дихати нема куди цехам! С в i ч к а Добривечiр, товаришi! Здоровi! Що тут таке, Меласю? М е л а н к а О мiй любий! Яка ж я рада бачити тебе. Рух у юрбi. Гомiн. П р i с я ПоПхали до замку! 2 д i в ч и н а Як той пан Дивився на Меласю пильно. П р i с я Справдi! Все озиравсь, аж поки зник з очей. С в i ч к а Який то пан? М е л а н к а Багато Пх було. Верталися юрбою з полювання. ПоПхали до замку... К о л я н д р а Ну, тепер На цiлу нiч пiде бенкетування! Засвiтиться весь замок од вогнiв, I до зорi дрижатиме гора Вiд сурм гучних та вiд пiсень рицарських. К а п у с т а Та гавкання собачого... С в i ч к а I ось, В той самий час, коли там на горi Пани вельможнi гучно бенкетують При громi сурм та полум'П свiчок,- Ми в темрявi примушенi томитись Без свiтла, в темних хатах, як кроти... Ч i п Якби ще так! А то ж працюй на нього, Коли вiн там гуляК на горi! Ти чув, яку сьогоднi воКвода На всi цехи роботу урядив? До покрови зроби i те, i те, I кожухи, i чоботи, i свити; Сокири, бочки, дiжки, казани! А свiтла, як i перше, не даК! Коли ж тодi робити, будь вiн проклятi Та доки ж це терпiти! К о л я н д р а Та хоч би Насправдi був такий закон про свiтло! А то ж свавiлля, примха воКводи, Щоб грошi брать. П е р е д е р i й Дванадцять вже рокiв, Як грамоту прислав великий князь, Де скасував безглузду заборону. I свiтло дав палити вiльно всiм. А де вона, та грамота? ЏП Безсоромно загарбав воКвода I сiм рокiв тримаК пiд замком Всi нашi привiлеП, надання I вiльностi всiх киПвських мiщан. С в i ч к а I сiм рокiв безмовне наше мiсто, I темно скрiзь, i сiм рокiв нема Нi гулянок, нi зборiв цехових... I сiм рокiв не чути вечорниць. I сiм рокiв не смiють навiть цехи СвоПх свiчок врочистих засвiтить! П е р е д е р i й Тодi, менi здаКться, що зi мною Ослiпло цiле мiсто, i нехай Лиш каганцi засяють по хатах - То i моП прозрiють бiднi очi, Що я колись без свiтла попсував. К а п у с т а Та ще якi були чудовi очi... А майстер же який славетний був. По всiй землi - i в Краковi i в Львовi ТвоП оздоби знали золотi... П е р е д е р i й Всю душу я вкладав в своП оздоби, До присмерку, до темряви сидiв I зiр псував над дрiбною рiзьбою... Якi мережки з золота кував! I так ослiп... С в i ч к а Ослiп чудовий майстер, Що свiчки був не властен засвiтить! I доки ж це терпiти! О, якби Цю грамоту князiвськую добути Iз замку воКводи. Всi б тодi I каганцi i свiчi запалили По цiлому Подолью! Та невже ж Не доб'Кмось ми наших прав законних? Та що законних! Людських наших прав! Нi! Годi вже! Життя не пошкодую, А привiлеП нашi поверну! А не вiддасть добром, то вiзьмем силою. Об заграву шляхетного Пх замку Тодi засвiтим нашi каганцi! Ч i п Це справжнК слово. Це по-кожум'яцьки! Я сам ладен хоч зараз засвiтить. К о л я н д р а Кому ж i засвiтити, як не Свiчцi, На те ж i Свiчка вiн! С в i ч к а I я це доведу. Хоч головою ляжу, а знайду! М е л а н к а О, не буди страшних примар, мiй любий! Навiщо нам те свiтло, що вночi Свiтитиме на горе та на згубу, Пiд дзвiн сполоху й брязкання мечiв? Тодi нам свiтло любе, як воно СвоК промiння ллК в затишнiй хатi, Коли сiм'я вечеря за столом, Коли дитину колисаК мати... Благословенне свiтло, що верстат Працiвника привiтно осяваК... I прокляте те свiтло, як горять Всi вулицi од краю i до краю! С в i ч к а Амiнь, Меласю,- тiльки що ж робить, Коли добром нiхто не дасть нам свiтла Його здобути треба - не молить, Бо без борнi нiкчемнi всi молитви. I свiчки мирноП не варта та краПна, Що в боротьбi ПП не засвiтила. Ч i п Святi слова! П е р е д е р i й Амiнь. К а п у с т а На вiки вiчнi. Нехай живе громада славна наша, Нехай цвiтуть Подолье i Гора. С в i ч к а I вiльностi всi нашi. I нехай Не думаК литовський воКвода Зробити з нас челядникiв своПх! Ч i п Не буде так! До вiйта всi! В с i До ради! Не будемо робити на панiв! Хай грамоти поверне й привiлеП, Хай свiтло дасть! До вiйта! К о л я н д р а Вiйт iде! Ч i п Ага, якраз! Тепер нехай не дiжде. В с i Нехай не дiжде далi нас дурить! Ч i п Хай зараз же iде до воКводи, За нашi всi вимоги обстаК! VII СутенiК. Дiвчата розходяться спiваючи. Меланка йде до себе в хату. З-за брами повiльно й поважно входить вiйт Шавула, гладкий, у довгому вбраннi з хутром, з ланцюгом на шиП, i чернець Симеон, теж гладкий, червонолиций i ще не старий. Ш а в у л а Чого це ви зiбрались тут, панове? Вже пiзнiй час - вечеряти пора... Ч i п Вечеряти! Тобi, звичайно, добре Вечеряти при свiтлi - на горi, Не те, що нам. Ш а в у л а Та й чарку добру випить Не вадить пiсля праведних трудiв. Чи так кажу я, отче? С и м е о н Суще так. Бо, як глаголе мудрий син Сирахiв, Вино Ксть втiха серцю i душi, Њгда душа його прiКмлет в мiру. Ш а в у л а Во славу мiста нашого. С и м е о н Амiнь. Ш а в ул а I добру ж вчора я почав слив'янку. Неначе та мальвазiя 1. 1 Мальвазiя - сорт вина. С и м е о н Блажен, Чия вовiк не оскудiК чаша. Ш а в у л а I осетра розкiшного привiз Менi бурмистр Гудима з ЧарториП. Почнем, премудрий отче? С и м е о н В слушний час. Апостольська то Пжа i споживна. Ш а в у л а А може й ви, панове? Ч i п Годi вже Про осетрiв базiкати та чарки, А про людей i клопоту немаП Який ти вiйт! Ш а в у л а Та що ти, з глузду з'Пхав Чи з ланцюга зiрвався? Ч i п Розiрву Всi ланцюги. Де нашi привiлеПв Де грамоти князiвськi? П е р е д е р i й Так, кажи! Де грамоти всi нашi? Ш а в у л а (спантеличений). Звiсно де - У воКводи в замку. С в i ч к а Добре дiло! Чи не для того ж обрано тебе, Щоб шанував, держав закони нашi, Щоб захищав сирiт i все поспiльство, Щоб вiльностi всi нашi боронив. А де ж вони? То як же ти дозволив, Щоб воКвода грамоти забрав? Ч i п Еге, кажи! Який же пiсля цього Ти в бiса вiйт? Ш а в у л а Не подурiли ви! Та я ж при чому тут? П е р е д е р i й Адже ж своП млини Та осетри, бортi1, бобровi гони Ти боронити вмiКш. То чому ж Не боронив ти нашi привiлеП Та вiльностi? 1 Борть - вулик у деревi. Ш а в у л а Казати легко вам. Не боронив! А що ж було робити? Щоб воКвода взяв та й посадив Мене в хурдигу?! Ач, якi розумнi! К а п у с т а А хоч би взяв. I потерпи за мiсто, Як потерпiв колись Iван Ходкевич, Що полонив його Менглi-Гiрей...2 На те ти вiйт. 2 Кримський хан, який 1482 року спалив КиПв. Ч i п Млинiв своПх шкодуКш? Який ти вiйт! Ш а в у л а (в розпачi). Дались Пм тi млини! П е р е д е р i й Який ти вiйт! Ш а в у л а Попав, як пес в цибулю. С в i ч к а Який ти вiйт! Чому не написав До князя ти? Чому мовчиш про кривди? П е р е д е р i й Сваритись з воКводою не хтiв? К а п у с т а Млини своП борониш... рибнi лови! Ч i п Слив'янку смокчеш. Черево ростиш! С в i ч к а Виходить, сам ти кривдник i порушник I вiльностей, i твердостей мiських! В с i Не треба нам такого вiйта! Геть! Ш а в у л а Та що це ви? Здурiли? Ч i п Кривдник! П е р е д е р i й Зрадник! Ш а в у л а Адже ж несила! Ч i п Не берись тодi! Ш а в у л а Я сто разiв казав... П е р е д е р i й Про осетрiв. Ш а в у л а Я пiклувався щиро... Ч i п За слив'янку. Ш а в у л а Та хай вам цур! Насiли, як джмелi. С и м е о н О братiК! Одумайтесь, смирiтесь, Одкиньте гнiв, i ярость, i хулу, I срамословiК. Ч i п А ти чого, патлатий! С и м е о н Апостол Павел каже... Ч i п Каже вiн, Щоб не сував ти носа в наше просо. С и м е о н Безбожiе! Кощунство! Ш а в ул а Тихше ж бо! Послухайте, панове! В с i Годi слухать. Ш а в у л а Побачите - я все зроблю, я знов Пiду до воКводи. С в i ч к а Добре, згода! Iм'ям киян рiшуче вимагай, Щоб одложив безглузду заборону, Щоб привiлеП нашi повернув I свiтло дав свiтити. Ш а в у л а (витираК хусткою пiт). Все зроблю. Ну й халепа... хоч не ходи сюдою, Крiзь браму Кожум'яцьку... краще вже Кругом ходити - Боричевим взвозом, Хоч там нагрiКш чуба - все ж не так, Як тут тобi цеховики нагрiють... Аж мокрий лоб... Бувайте! С в i ч к а Йди здоров! Ч i п Дивись, без свiтла краще не вертайся, Бо в Кожум'яках голову звернеш... С и м е о н О чернь безбожная! О суКте суКт! Входять обидва в глибину, до замку. Ч i п Несмачна буде вiйтовi вечеря... К о л я н д р а Побачимо, яке з нього пуття. С в i ч к а А завтра ж всi гуртом до магiстрату, Нехай тепер хоч свiтло дасть, хоч нi - А на панiв не будем працювати! В с i Не будемо робити на панiв! Завiса. ВIДМIНА ДРУГА Там же через якусь годину. I Стемнiло. На синьому небi встав блiдий молодий мiсяць. Далекi дiвочi спiви неначе тануть у вечiрньому повiтрi. На горi, в замку, засвiтились вогники, але в мiстi скрiзь темно, тiльки перед брамою Симеона жеврiК червона лампадка. С в i ч к а (тихенько спiваК). Темная нiчка над мiстом спустилась, Мiсяць над замком зiйшов. Де ж ти, красуне моя, притаПлась, Вийди на поклик мiй знов! Стукать не можу, бо зайнятi руки - Чашу я з медом принiс. Вийди ж мерщiй, не тягни моП муки: Жалить комар мене в нiс. Бджiлки злетiлись на запах медвяний, Чаша прилипла до рук - Вийди ж скорiше, о друже бажаний, Вийди на тихий мiй гук. - Брешеш, нема в тебе меду, мiй любий, Бджiлка вночi не лiта. - В тебе без меду солодкiП губи, В мене бджола на вустах! Тихо вiдхиляються дверi i входить Меланка. Свiчка ПП пригортаК до себе й цiлуК. ОбоК сiдають на лавцi бiля хати. Меланка пригорнулась до Свiчки, зазираК йому в вiчi. М е л а н к а О любий мiй... С в i ч к а О зiронька ясна... М е л а н к а I все ж таки на тебе я сердита, Бо мед у тебе тiльки на вустах, А дiлом болю завдаКш менi ти I не жалiКш серця ти мого... С в i ч к а Та що це ти! Тебе я скривдив, люба? М е л а н к а Навiщо, як метелик на вогонь, Ти рвешся до пригоди та до згуби? Нащо тобi те свiтло? То хiба I в темрявi не ясно нам з тобою... Для мене - цiлий свiт в твоПх очах, Навiщо ж ти шукаКш неспокою? Не любиш ти... С в i ч к а О любий друже мiй! Чи не любов од вiку пориваК Людей на подвиг, на борню, на бiй? Отак i я на честь твою жадаю Всi засвiтити в КиКвi вогнi! М е л а н к а Боюся я вогнiв нiчних - вони МоПй душi ворожать тiльки горе... (Пiдводиться). Прощай, мiй любий... С в i ч к а О, побудь, не йди... М е л а н к а Не можу, милий... I матуся хвора, I пiзно вже... С в i ч к а (цiлуК ПП). До завтрього! М е л а н к а Прощай! (Iде в свою хату). С в i ч к а (один). Прощай, чудова дiвчино... Тобi Знайду я долю i життя твоК, Як свiчку тиху, засвiчу i вкрию. (Дивиться на замок). А ти стривай, зловiсний княже тьми, Литовський вовче, ти ще нам заплатиш За нашi кривди i за свiтло те, Що з наших хат безсоромно украв. (Iде в глибину за Симеона, наспiвуючи). Темная нiчка над мiстом спустилась, Мiсяць над замком зiйшов, Де ж ти, красуне моя, притаПлась, Вийди ж на поклик мiй знов... ЗникаК. II Зовсiм стемнiло. З-за Кожум'яцькоП брами вертаються Гiльда з Ульрiкою, що несе засвiчений лiхтар. Гiльда зупиняКться, дивлячись на замок. Г i л ь д а Бенкет в розпалi... кубками дзвенить I тiшиться литовськеК рицарство, Як гучно там! У л ь р i к а О панi, я боюсь, Що гнiватись на нас страшенно буде Вельможний пан... Г i л ь д а Однаково йому, Чи дома я, чи нi... Якби ти знала, Як тяжко та як сумно тут менi В смутному цьому мiстi, що таке Занедбане i темне, як могила... По цих ярах, глибоких та крутих, . Де лiпляться похилi, вбогi хати, Такi не схожi на ошатний мiй, Блискучий Кутногорськ... Тим часом з правого боку виходить Коляндра i ще два цеховики. Побачивши Гiльду, зупиняються праворуч на першому планi. К о л я н д р а Стривайте, тихо. Це жiнка воКводи з лiхтарем ВертаКться додому. Нумо, хлопцi, Давайте налякаКмо ПП; Щоб лiхтарем людей не дратувала, Що потемки примушенi сидiть. 1 ц е х о в и к Гаразд! 2 ц е х о в и к А нум, гуртом... 1 ц е х о вик Нехай не дрочить... К о л я н д р а Гаси лiхтар. Кидаймось разом... Ну! В с i Ого-го-го! (Кидаються i гасять лiхтар). Це ти, моравська лялько! (Скачуть у темрявi навкруги переляканих жiнок). А будете людей дражнити свiтлом, Що з наших хат украв твiй чоловiк! К о л я н д р а Тягнiть ПП до староП гарбарнi, Хай потемки посидить до зорi. Тягнуть. III У л ь р i к а Рятуйте! Пробi! Ц е х о в и к и Це тобi не замок. Це Кожум'яцька брама! В цю мить Свiчка, що почув крик, кидаКться на порятунок. С в i ч к а Геть! Назад! (Б'К i розганяК цеховикiв). Як смiКш ти ганьбити наше мiсто I товариство наше цехове! Негiдники! Коляндра i цеховики тiкають. Пробач, шановна панi, Зухвальство це, i не суди всiх нас. Я зараз вам дiстану свiтла,- дайте Менi лiхтар. Лiзе на примурок Симеона i запалюК лiхтар вiд лампади. Г i л ь д а О, дякую тобi, Кавалере мiй чемний i ласкавий, Хто ти такий, мiй хлопче? С в i ч к а Я зброяр I майстер Свiчка, киПвського цеху, Роблю я стрiли, луки i мечi. Г i л ь д а (вражена). То, значить, ми брати по реместву! Як дивно це. Мiй батько теж зброяр, Цехмейстер славний мiста Кутногорська, Який приКмний випадок! С в i ч к а Менi ПриКмно теж - дозволь, я проведу Тебе до замку, найяснiша панi... Виходять всi троК повз Симеона, дорогою до замку. IV З глибини входять Ольшанський i Козелiус. О л ь ш а н с ь к и й Далеко ще? К о з е л i у с О нi, ми вже прийшли, Отут вона живе. О л ь ш а н с ь к и й Iди... Яка ж убога Хатина ця. I в нiй така краса, Така краса розкiшна й чарiвна. К о з е л i у с Я наказав, щоб варта пильнувала Хатину цю. Нехай хоча на мить Вона вогонь засвiтить - зараз схоплять I приведуть до замку. О л ь ш а н с ь к и й (нетерпляче). Йди, кажу. К о з е л i у с Тодi вже сам тримай свою голубку. О л ь ш а н с ь к и й Iди, кажу. Козелiус виходить. Невже така краса Сама не свiтить, мов алмаз блискучий, I темряви навкруг не осява? Не знаю сам, що робиться зi мною, Неначе чари душу оплели... А може, й справдi чари... Кажуть всi, Що в КиКвi гнiздяться чарiвницi По цих ярах таКмних i крутих... Хай буде так. Назад нема дороги. Гей! Вiдчини! СтукаК в дверi. Меланка виходить iз хати. М е л а н к а Хто тут? О л ь ш а н с ь к ий Це я... М е л а н к а Хто ти? О л ь ш а н с ь к и й