ештi спина, пущена вiльно рука, ще злегка тремтяча од цiлоденного напруження, дотик мокроП сорочки, холодноП од вечiрньоП вогкостi, м'який пил пiд ногами замiсть стернi здаються тепер щастям. А вдома чекаК спочинок i сон, короткий, як лiтня нiч, але солодкий, як холодний лист до рани. Коли б швидше додому... не вечеряти, не сидiти, не розмовляти, а впасти на лаву, як камiнь в воду; i вмить склепити очi. Сонна, напiвпритомна, Маланка розкладаК в печi вогонь i приставляК окрiп, щоб зготувати АндрiКвi вечерю. Вогонь палаК i гуготить, а вона заплющуК очi, хитаКться, i Пй здаКться, що то шумить колосом нива i серп черкаК по стеблу. Ой, як душно, як сонце пражить. Ба нi, таж то вогонь пече, бо близько стала. Ось вона нажала снiп i крутить перевесло... так болить спина, трудно зiгнутись. Ага: то вона тiсто мiсить на галушки. Жни, Гафiйко, жни... трудно, серце, заробити, за дванадцятий снiп жавши, а треба... Що, пучку врiзала, сичиш з болю?.. Ай, нi, таж то окрiп збiгаК... СьорбаК юшку Андрiй... здаКться, говорить щось... у хатi чи надворi?.. - Чом не вечеряКш? - Га? - Вечеряти йди... - Вечеряй сам... я потому. Ложки треба по... а-а-а!.. помити. Такi ноги важкi, мов у чоботях... а голова ж... голова, ледве на в'язах здержиш... Ну, врештi... На призьбi краще. Ти спиш, Гафiйко?.. Подушку взяла б... ну, спи й так, дитино, коли заснула. Ой, кiсточки ж моП, кiсточки болючi. Ой, моП рученьки, нiженьки моП... Iже Кси на небеси... Хлiб наш насущний... А-а-а!.. зорi дивляться з неба. Жаби крякають до сну. Блакитна баня спускаКться все нижче i нижче... налягаК на тiло, гнiтить повiки... Так солодко, спокiйно... Не встав би й на суд страшний, не звiвся б i до долi... А небо все нижче та й нижче... пестить, обiймаК... зорi лоскочуть, немов цiлують. Душа розпустилась в блакитi, тiло прилипло до призьби i тане, як вiск на вогнi. Нема нiчого... небуття... повне небуття!,. Хiба ж не радощi! * * * Допiру по жнивах показалося, що зима буде голодна. Посуха та й посуха. Жита запалило, хлiб уродивсь рiдкий та безсилий. Смiх i горе було дивитись на те, що зажали Мяланка з Гафiйкою, а настреляних АндрiКм качок та зайцiв пани поПли. Ще труднiше заробити буде сеП зими, нiж торiк, а тi, що мiряли землю, як щезли, так i слiд Пх пропав. Анi чутки. Андрiй теж мовчить щось про фабрику. По селу йшли розмови про Гудзя. Оповiдали, що вiн у гнiву забив ломакою вола. Ударив попiд вухо i розколов голову. За те пан прогнав його з двору, i тепер Гудзь вештаКться без служби, пропиваК останню одежу та хвалиться, що й пановi таке буде, як воловi. Колись вiн заскочив i до Андрiя. - Ловиш рибку, "пане добродзею"? - привiтав вiн його з п'яним смiхом.Лови, лови, може, нею подавляться тi, що Пдять ПП. Фабрикант! Вiн думаК, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаКшся!. Сови га ворони там житимуть, поки не завалиться iк лихiй матерi. Кажи - наймаКш Гафiйку? Нi? ВолiКш з голоду згинути, як руда миша зимою? Ну, здихай, враг тебе бери з усiм кодлом, хiба менi що? Знайдемо й другу!.. Вiн розсердився, гримнув дверима i вийшов з хати, але за хвилину знов просунув у дверi червоне й завзяте обличчя. - Гей ви, фабриканти! Пам'ятай одно з другим, що ще прийде коза до воза та скаже ме... Але Гудзь дасть дулю,о!.. Андрiй не витримав. - Ах ти, п'янюго, котолупе якийсь, а тобi яке дiло до мене!..-кинувся вiн до дверей, та Маланка не пустила. - Облиш!..- завищала вона пронизуватим голосом i засвiтила до нього зеленими, повними злорадоП втiхи, очима.- Не займай, скалiчить. Тодi як на фабрику ходитимеш? - На фабрику? - Атож... - На фабрику, кажеш? - Таже чув... збудують для тебе... Вона цiдила слова, немов отруту. Андрiя душила злiсть. - Свербиш, болячко? Сверби, сверби, поки не почухаю. Краще кажи - засiяла лани своП? Багато тобi намiряли? Де ж тi пани, що ти Пм руки лизала?.. -А де ж? фабрику тобi будують... - Ти знов своК? Андрiй побив Маланку. Вона лежала на лавi i голосно стогнала, а вiн блукав по оголених сiрих ланах, байдужне, без цiлi, аби далi вiд дому. Гафiйка плакала. Вона краще пiшла б у найми. * * * На покрову повернув Прокiп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не мiг найнятися, бо народу найшло бiльше, нiж треба, i цiни впали; вiдтак заслаб у Каховцi i пролежав мiсяць, далi подавсь у Таврiю, а звiдти опинився аж у ЧорноморiП. Повернувся обiдраний, слабий i без грошей. Маланка не дужа няла вiри тому. Чого люди не сплещуть. I вона потай от своПх побiгла, немов за дiлом, до Кандзюбихи. Показалося - правда. Прокiп блiдий, аж зчорнiлий, од вiтру валиться та все вилежуКться, а стара Кандзюбиха мало не плаче, розказуючи, як ледве-ледве очистила сина од нужi. Куди вже йому женитися - була думка заробить хоч на весiлля, а тимчасом такий рiк випав, що й хлiба нестане... Сумна повернула додому Маланка й нiкому не похвалилась, що бачила й чула. Нехай вже воно присохне на нiй, як на собацi. * * * Чим ближче було до пилипiвки, тим бiльше Маланка втрачала спокiй. Не давала спокою й Гафiйцi. Дух охайностi, чепурiння - опанував ПП цiлком - i вона вклась по цiлих днях: двiчi побiлила хату знадвору i всерединi, щодня пiдмазувала комин та пiдводила червоним глеКм припiчок... Гафiйка мусила нарiзати з паперу нових козакIв та квiток i облiпити ними стiни од божника аж до дверей. Крила голубкiв, що гойдались перед образами на нитцi, замiненi були новими, ще бiльш яскравими, а на те, щоб набути шматок шпалеру з червоними рожами пiд образи - пiшли усi яйця, якi збирались одно до одного. - Чого ходиш чорна! - гримала Маланка на Гафiйку i змушувала ПП мало не щодня мiняти сорочку, сама чесала ПП голову i вплiтала в коси новi кiсники. Осiннiми вечорами вона рано свiтила свiтло, чепурилась, немов у свято i, сидячи у своПй охайнiй хатинцi, часто поглядала на дверi, тривожно прислухаючись до гавкання собак, i хвилювалась, немов на щось чекала. Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафiйчину скриню i переглядала ПП убоге шуплаття, розгортала вишиванi рушники i переводила задуманий погляд на дочку. Вiдтак поправляла на нiй намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спiдницi i жалiбно похитувала головою, змигнувши крадькома сльози. Але чого вона не могла байдуже чути - так се бубна. Як тiльки з далекого кута села, пiд хмарним осiннiм небом, розлягалось його глухе дудiння, вона вискакувала надвiр, прислухалась, намагалась вгадати, в чийому дворi справляють весiлля, i виявляла таку цiкавiсть до того, хто кого посватав, немов сама мала надiю незабаром вiддатись. Вона жила у вiчному напруженнi, ПП рухи зробились жвавими, нервовими, а малi чорнi очi неспокiйно поблискували. А бубон грав. Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молодi з розпущеними косами i падали в ноги, прохаючи на весiлля, або мiсила болото весiльна перезва, сповняючи холодне повiтря пiснями. Маланка в однiй сорочцi вискакувала на порiг хати, пiдпирала голову долонею i жадiбно стежила оком за весiльною процесiКю, мерзла i не помiчала того. Вона несказанно дратувалась. Кожен засватаний парубок, кожна дiвчина, що подала рушники, втрачали раптом в ПП очах цiну, не вартi були доброго слова. -Посватав! узяв добро! - шипiла вона з кривим усмiхом.Буде годувати чужi дiти й жiнку-нетiпаху. Хiба нiхто не знаК, що вона й хлiба спекти не годна, Пй тiльки до хлопцiв iржати, немов кобилi. - Зав'язала собi свiт за тим ледащом... Рябий, гугнявий та ще й злодiй: украв торiк лантух жита з току. Зате, стрiчаючись з жiнками, що мали дорослих синiв, вона ставала солодкою i хвалилась дочкою: слава тобi, господи, таке воно в неП роботяще, таке добре, покiрливе, немов телятко... Час тягся. Вечiр за вечором просиджували вони з ГафIйкою у прибранiй, як на великдень, хатi, в чистiй одежi, немов чекали дорогого гостя, що от-от не видко як затупаК перед хатою, сколошкаК собак i вiдхилить дверi. У Маланки захована навiть була в комiрчинi, пiд старим манаттям, пляшка горiлки, про яку опрiч неП нiхто не знав. А навкруги лунали музики, дуднiли бубни i полошили нiчну тишу п'янi пiснi. Нiхто не з'являвся. Кривi стiни халупки, вип'явши боки, моргали по кутках зморшками-тiнями, паперовi козаки, узявшись в боки, стояли вряд i мовчки дивились на тьмяне свiтло лампки, а чепурнi голубки крутились перед образами, пересуваючи довгi тiнi крил по низькiй стелi. Нудна тривога, мов дерево з насiння, росла в Ма ланчинiй душi. Невже не прийдуть? Невже нiхто не посватаК? Вона перебирала в пам'ятi усiх парубкiв села - i багатих, i середнiх, i навiть бiдних, хоч довше зупинялась на багатих. Мiркувала, прикидала i все сподiвалася. Часом вона думала, що Гафiйка сама винна. - Гей ти, вайло! - гукала вона на неП, коли Гафiйцi ненароком вилiтало з рук веретено, або коли вона зачiпляла що по дорозi.- Яка з тебе хазяйка буде, що нi ступити, нi зробити до ладу не годна? Кара божа, не дiвка, - сердилась вона знову: - ти як голову вичесала? Хто тебе вiзьме таку нечупару?.. Чого мовчиш? Говорити не вмiКш? Побачите... вона й долю свою промовчить... Усе не так, як людськi дiти... Але, помiтивши сльози в Гафiйчиних очах, вона замовкала, жаль сповняв ПП серце i вилiтав довгим зiтханням. Вона вже знала, яка доля чигала на ПП дитину. Доведеться Пй топтати материну стежку... Ой, доведеться... З пониклою, обваженою гiркими думами головою вона прислухалася до останнiх звукiв затихаючоП в селi весiльноП музики, з якими гинули ПП останнi надIЏ, останнi сподiвання... * * * Iдуть дощi. Холоднi осiннi тумани клубочаться угорi i спускають на землю мокрi коси. Пливе у сiрi безвiстi нудьга, пливе безнадiя, i стиха хлипаК сум. Плачуть голi дерева, плачуть солом'янi стрiхи, вмиваКться сльозами убога земля i не знаК, коли осмiхнеться. Сiрi днi змiняють темнiП ночi. Де небо? Де сонце? Мiрiади дрiбних крапель, мов вмерлi надiП, що знялись занадто високо, спадають додолу i пливуть, змiшанi з землею, брудними потоками. Нема простору, нема розваги. Чорнi думи, горе серця, крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, i чуКш коло себе тихе ридання, немов над вмерлим... Маленьке, сiре, заплакане вiконце. Крiзь його видко обом - i АндрiКвi i Маланцi, як брудною, розгрузлою дорогою йдуть заробiтчани, йдуть та йдуть чорнi, похиленi, мокрi, нещаснi, немов калiки-журавлI, що вiдбились од свого ключа, немов осiннiй дощ. Йдуть i зникають у сiрiй безвiстi... Тьмяно в халупцi. Цiдять морок маленькi вiкна, хмуряться вогкi кутки, гнiтить низька стеля, i плаче зажурене серце. З цим безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрiбних крапель пливуть i згадки. Як краплi сi - упали й загинули в болотi днi життя, молодi сили, молодi надiП. Все пiшло на других, на сильнiших, на щасливiших, немов так i треба. Немов так i треба... А дощ iде... Горбатими тiнями у хатнiм присмерку, сидять старi, немов рiшають загадане Гудзем завдання: - чи прийде коза до воза? А мабуть, прийде... ЧАСТИНА ДРУГА Снiги впали великi, i Андрiй радо прокидаК од порога до ворiт стежку. Воно усе ж робота, та й не мусить чоловiк вiчно стирчати в хатi, де свiтить порожнiм оком голод та нужда товчеться по вогких кутках. Бо то, пане добродзею, приходять останнi часи: i рад би щось заробити, та нема де. Не знаКш, як перебути зиму. Маланка чорна, зсохлась уся на шабатурку, тiльки оком пече та колить, та бухика по хатi, аж шибки деренчать. Весiльну пам'ятку маКш, Маласю. Аякже... Як брав панич Льольо, той, з сусiдньоП економiП, в нашого дiдича дочку, стара наче здурiла: чим стрiну, як будуть од вiнця Пхать - ячмiнним хлiбом? Вона в них служила, на ПП очах i панич вирiс... Бiгала по селу, змокла, на качан змерзла, поки не випрохала десь паляницi. Либонь в ковалихи. Правда, дав панич Льольо два злоти та один бабi Мар'янi оддала, бо як схопила колька, то мало душа не втiкла з тiла. А тепер маКш - бухикай, серце... панську ласку викидай з грудей... Андрiй розiгнув спину i застромив лопату. Вiн загрiвся, димiв парою, неначе комин, вуси i брови стали в нього молочнi. Село було засипане снiгом до половини, низенькi хати осiли пiд синьою банею неба, немов баби в намiтках на колiна стали у церквi; за коливоротом по полi око м'яко бiгло снiгами аж до крайнеба i не мало на чому спинитись. Андрiй взявсь за лопату i знов зловив загублену думку. Бо вiн собi так покладаК: як пiде чоловiковi з якого дня, то так воно вже i йдеться... Стара каже, що знала, а вiн не сподiвався навiть. Де-де! Щоб син хазяйськiй та взяв убогу? Щоб ПрокIп засватав Гафiйку? Ну, що ж, таки було. Рiздво iз хати, а старости в хату, та нiчого з того не вийшло. Затялась дiвка i анi руш. Йому нiчого, а МаланцI горе велике. Не спала, а снилось за хазяйським сином бачити дочку, поле орати, в городi садити... Ха-ха! оближи губки, Маласю... Дiвка не хоче. Гляди, чи не Марко в головi в неП. Може, вже й кiсточки його згнили, може, помер десь у тюрмi. Була дiвка як огiрочок, а стала немов черниця. Схудла, мовчить i до батька жаль маК. А вiн чим винен? Хiба вiн завдав Гущу в тюрму? Бо що, пане добродзею, бунтар, то таки правда, знали, що з ним зробити... Хе, от вже й втомився. Геть чисто захляв на зиму, захарчувався. Ще лiтом нiчого: бурячок там, цибулька, рибки наловиш... Ну, Прокiп не мав чого ждати. Iншу засватав. .Аякже... Маланка аж плакала з злос... - Га! Фабрикант! Бач, як стараКться, щоб жiнка нiжок не замочила, болячка б... Здоров! - Ху!.. Бодай вас, Хомо, як налякали... Дай, боже... взнаКте, тепер такий полохливий, що й тiнi своКП боюся. -Хiба в тебе душа? От заячий дух.... Хома видимо глузуК. В зморшках старого безвусого-виду глибоко залягла злiсть. Андрiй звик вже до того. Вiн знаК, що вiдколи пан прогнав Гудзя, злиднi ще гiрше його обсiли, а проте каже: - Добре вам, Хомо, що ви самi, а у мене три пельки в хатi. - Ха-ха... Менi? А, добре, бодай йому так легко здихати, як менi жити...Став пиво, скажу новину. - Де-де? Я вже забув, яке воно на смак... Про фабрику? Ет, багато вже говорили... - Не вiриш? Панич Льольо ставить гуральню. - Та ну? - Не ну, а справдi. З староП сахаркi зроблять гуральню, ще й дiм для себе збудуК Льольо, щоб вiн тобi луснув на радiсть. - Та що ви кажете? Звiдки? - Не вiрить, чортове зiлля...Кидай лопату, ходiм. - Куди? - Не питай, а ходiм. Андрiй крутив лопату в руках i неймовiрно дивився да Гудзя. Врештi встромив лопату в снiг i опинивсь за ворiтьми. - Нащо лопату покинув, ще хтось потягне, ти! - почув вiн голос Маланчин, але навiть не озирнувся. Брiв у снiг, поспiшав за Хомою. Хома ставив ноги рiшуче, злiсно, як говорив, а снiг розкидав, наче коняка. Андрiй голосно сапав, його очi бiгли кудись наперед, назустрiч мурованим стiнам, що, здавалось, уже тремтiли вiд живого робочого руху, уже бухали з коминiв димом. "На сей раз Хома не дурить", калатало серце в Андрiя. Iшли безлюдним селом, засипаним снiгом, мов глухим лiсом, який швидше хотiлось минути, щоб побачить простори. Коли ж нарештi ка горбку перед ними зачорнiли руПни сахарнi, Андрiй виразно на мить побачив дими, почув знайомий гомiн. Правда, дими враз щезли, зате бiля сахарнi роПлась купа людей i чорнiли пiдводи. - Куди бiжиш? Постигнеш... Андрiй одмахнувся рукою. Ет, що там тепер Хома... Вiн бачив уже валку саней з колодами, брусами, повнi лубки червоноП цегли, немов миски ягiд, волохатих коней, закутаних у власну пару, зiгнутi спини, пiднятi пуги... Ньо... Вйо! Соб-соб!.. На подвiр'П стояв прикажчик i серед крикiв та зойку приймав матерiал. Андрiй бiгав од саней до саней, обмацував дерево, стукав по цеглi, заглядав кожному в очi, немов питався, чи правда? Перед прикажчиком зняв шапку i довго мовчки стояв. Пiдiйшов до Хоми i осмiхнувся. - Буде? - А буде... - Гуральня? - Таже казав. Споловiлi, зеленкуватi очi Андрiя блищали, як лiд, що тане на сонцi. Вони пестили чорнi, задимленi стiнi сахарнi, круглi жовтi колоди на бiлiм снiгу, смiялись до стосiв цегли, до прикажчиковоП бороди, сивоП од морозу. Тепер, пане добродзею, вже пустять пару... Не буде чоловiк з голоду гинуть, аякже... - прийде термiн - бери готовi грошi. Так, так, Маласю, от тобi й "фабрикант"... - Що, Хомо, буде? А бач, а бач... Але на Андрiя шипiли з Хоминих очей зеленi гадючки. - Чого радiКш? ГадаКш, вони горiлку гнать будуть? Кров з тебе гнатимуть, а не горiлку. Хлiба схотiв? А горба не заробиш? Гляди! Кому черево наростi аж вище носа, а тобi жили тягтиме, пропади воно прахом... - Чекайте, Хомо... - ...бодай би взялось вогнем та розвiялось попелом разом з людською кривдою... - Чекайте ж бо, Хомо... - Чого чекати? Вiн дума - гуральня. Домовинi тобi готують - чотири дошки та яму. Та й вже. - А, якi ж бо ви, Хомо... Але Гудзя годi було спинити. Вiн гнав, наче з горба - От взяв би - р-раз, р-раз, розвалив би к бIсовiй мамi, зрiвняв би з землею, щоб i пам'ять пропала на вiки вiшнi... Хома махав руками i тупав ногою. Кожна зморшка на безвусому видi скакала у нього, i видко було, як пiд старою свиткою корчилось тiло, наче пружина. Андрiй з ляком дивився на Гудзя. Вiн навiть язикI забув у ротi. Що се з Хомою? I що вiн каже? Треба ж iз чогось жити... Хiба краще отим, що крутяться на латочцi поля i не зберуть, буваК, навiть насiння? Або тому, що закопаК силу у панськi лани, а прийде слабiсть, калiцтво чи старiсть, то здохне, як пес пiд плотом? I що-бо вiн каже, господи боже! Але Хома помалу одходив. Злiсть i прокльони розсипались раптом в хриплий, застуджений смiх... - Ха-ха! Ну, ставиш пиво? Твiй могорич. Гайда до Менделя. Андрiй осмiхнувсь винувато. Чому б не поставить? Ой як би охоче вiн сам напився на радощах пива, та... - Вiрите, Хомо... - Ну, ну... не маКш? Чорт iз тобою... теж "фабрикант"! Я йду... Андрiй дивився у спину Хомi, але перше, нiж зникла похила фiгура, затихло шипiння зелених гадючок, погасли пекучi слова i одно тiльки дзвенiло в АндрiКвих грудях - гуральня! Вiн хотiв ще раз почути те слово. Стояв перед прикажчиком i м'яв шапку в руках. - Гуральня буде? -Гуральня. От. Тепер вже напевно. Вiн почув гордiсть, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам вiн оживить мертвi стiни сахарнi, пустить в рух колеса, паси машини i людську силу. Село, хлiбороби, земля... Яке все бiдне, злиденне... Кроти! Залiзли на зиму у бiлi нори, а прийде весна, почнуть мучити землю, рiзати груди. Дай, земле, покорму! А земля стогне, пiсна, безсила, подерта на латочки. I замiсть покорму даК свою кров. Не хлiб, а кукiль родить, будяки, хопту. Годуйся!.. А тимчасом голодний зростаК, множиться, корчиться, як гадюка, порубана на шматочки. Намножилось вас. Хоч би милосердний господь порiдив вас вiйною, або мором яким. Може б, легше було на свiтi... Ну, а йому що? Вiн не маК землi. Гуральня дасть йому хлiб... Хома каже дурницi. I ти, Маласю, дурно смiялась. Казав Андрiй Волик - буде гуральня - i буде... * * * Гафiйка увiйшла в хату i притулила до печi замерлi руки. - Забула, що пiч холодна,-винувато посмiхнулась вона. Маланка обернула до неП червонi очi. - 3 ким розмовляла у сiнях? - Прокiп приходив. Прокiп! З того часу, як вiн оженився, Маланка не могла чути його наймення. - Чого йому треба? - До мене приходив. - До тебе? Чого? - Книжки приносив. - Нехай носить жiнцi своПй, а не тобi... Џй хотiлось вразить поглядом дочку, але не вдалось. Набiгла сльоза, загризла, довелось кулаками закритi очi. Тепер Маланчинi очi вже самi плачуть. За осiнь та зиму стiльки вилляли слiз, що уже звикли. Бо настав холод, сльота та негода не тiльки в природi, а в серцi. Облетiли надiП, розметались безслiдно, i там тепер голо, як в лiсi. Снiги тепер в серцi i вовки виють. Господь не схотiв показать свою правду: як була панська земля, так i лишилась панська. Дурно Маланка збирала насiння, дурно плекала надiП. Вузлики з зерном так довго висiли пiд образами в хатi, аж намулили очi. Нарештi зняла та винесла в хижу. Годi себе дурити. "Нащо знiмаКш? Настане весна - лани засiКш". Це Андрiй так впiк у живе. Сухi губи в Маланки стиснулись од болю на саму згадку. Џх троК - а всiм судилась однакова доля. Холод i голод, i безнадiя. Днями сидiли в нетопленiй хатi i не варили страви. Свiтили ненависним оком, кусались кривавим словом. Як звiрi. Щоб не замерзнуть, Андрiй нишком по ночах рубав по шляху верби, або розбира стрiху в сусiднiх порожнiх будинках. Якби не совiсть - крав би. Потому залiзла колька у груди, вчепився кашель. Печiнки вивертало, по ночах нiхто спати не мiг. Навкруги порожньо, сумно. Гафiйка ходить, немов черниця. Мовчить, нiчого не каже. Хiба Маланка i так не знаК? - Бач, книжки носить... Якби пiшла за нього, читала б разом. - Облиште, мамо. - На кого чекаКш? На Гущу? Бачиш, бiда. Батько небагато заробить, я немiчна, зчорнiла од працi - та що iз того? А Прокiп... Ах, як се нудно, як нудно все одно чути - Ви не журiться, мамо. Я пiду в найми. Маланка прикусила язика. - До двору наймуся. Або до Пiдпари, вiн, кажуть, шукаК дiвки. Очi в Маланки стали наляканi, круглi. Щось промайнуло на мить перед ними, давнК, напiвзабуте. Вона пiдняла руки, наче хотiла його одiгнати. - Мовчи вже краще. - Џй-богу... Тодi Маланка раптом розм'якла. Що там журитись, коли все йде на краще. От перебудуть зиму, весна не за горами. Андрiй напевне найметься до пана, почнуть люди городи копати, пiдуть заробiтки. Голос Маланчин ставав теплiшим, немов нагрiвався од сонця, що тихо сiдало перед самою хатою. Золотий обрiй зробив з вiкон вiвтар, комин червонiв жаром, неначе в печi палало, слова стелились лагiдно, як останнК промiння, i гасли поволi в вечiрнiх тiнях. До Гафiйки лиш часом долiтали окремi слова. Той лагiдний тон будив у неП згадки, навiвав думи. "Коли б знала - куди, пiшла б пiшки до нього. Нехай би не думав, що одцуралась. Сказала б: я не забула, Марку, твоКП науки: ти кинув слово, а з нього вродилось десять... Тебе зачинили за грати, а твоК слово ходить по свiту"... ...настануть жнива, будемо жати, заробимо хлiба, а восени... "Хто любить вiрно, той хтiв би весь свiт засiять милого словом... Знущаються з тебе, а я хiба мало прийняла муки? Гляди, яка стала. Щодня тобою журюся, щодня думка круг тебе в'Кться"... ...Таки посватаК хтось... ще твоя доля за дверима у бога... "Чекаю на тебе i виглядаю. Як не за тобою, то нi за ким. Одна в мене потiха, що розмовляю з тобою, хоч ти й не чуКш"... Вiкно поволi гасло. Земля повечеряла сонцем i облягалась на нiч. Блакитнi тiнi розкривали свою глибiнь i приймали, як в м'яке ложе, Гафiйчинi думи, сподiвання Маланки... * * * Маланка не хотiла вiрить. Ат, знов наплiв Гудзь. Андрiй аж мiнився, так сердивсь. Гудзь, Гудзь... Вiн бачив на власнi очi. Не сам Хома, прикажчик казав. Вуси ще бiлiшими стали на червонiм виду, i очi лiзли наверх. Маланка низала плечима, але вдягла кожушанку i побiгла до двору. Тепер це вже ПП справа. Панич Льольо мусить найняти Андрiя, вона ж в них служила, вона робила на них. Маланка довго кашляла в кухнi, поки нарештi вийшов панич. Ну, панич як панич, пожартував трохи з староП, але Андрiя найняв. До прикажчика в помiч. Се була велика радiсть. Тепер вже щодня палав у печi веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, i коли Андрiй смерком вертався до хати, свiжий од вiтру, з духом морозу у всiх складках одежi, Маланка старалась догодити йому, i повага хазяйки була у всiх ПП рухах. По вечерi Андрiй присувався до печi i виймав люльку. Червоний жар клiпав до нього синявим оком, моргав, стрiляв зiрками i загортався нарештi на нiч в кожух сiрого попелу. Гафiйка гримiла ложками, хлюпала лiтеплом, а Маланка, заклавши руки, побожне слухала оповiдання про те, скiльки привезено цегли, яке й чому забраковано дерево, що прикажчик нiчого не розумiК i коли б не Андрiй, не було б дiла. З весною, коли розпочались справжнi роботи, розмови ставали бiльш рiзнобарвнi i розростались. Андрiй був як у гарячцi. Йому здавалось, що все йде дуже помалу, що будуванню кiнця не буде. Се була його гуральня, се вiн ставив ПП, i навiть Маланка, заметившись його настроКм, часто бiгала дивитись, як посувалась робота. Вона навiть забула своП мрiП про землю i жила з АндрiКм одним життям. Нарештi одного дня, так щось по зелених святках, високий комин гуральнi дихнув клубами диму, i з колишнiх руПн сахарнi розлiгся понад селом свисток. Андрiй зiрвався з мiсця. Вiн нахилився вперед, витягнув шию i ловив вухом той клик машини довго, уважно, наче боявся пропустити з нього хоч одну мить. Потому обернувся до жiнки, весь сяючий, з впрiлим одразу чолом: - ЧуКш, Маланко? Маланка чула. - Се тобi не земля, що буцiм мають дiлити... Се тобi, пане добродзею, не жарт, а гуральня... Маланка зiтхнула. Вона тiльки глянула на своП чорнi та сухi руки, що просили iншоП працi, i почула, як ПП мрiП впали глибоко, аж на дно серця. Того ж таки вечора Андрiй пiшов на нiчну змiну. * * * Хоч од м'ясниць, як оженився Прокiп, небагато часу минуло, але Гафiйцi здавалось, що Прокiп вирiс i навiть постарiв. Вiн стояв перед нею i говорив, а вона оглядала його широкi плечi, спокiйне лице, на якому несподiвано якось виросла борода i осiла чоловiча повага. Џй здавалось, що його сiрi, трохи холоднi очi дивились не так на неП, а всередину, в себе, i через те слова були мiцнi та повнi, наче добре зерно. Вона теж чула, що багачi сердитi на нього. - Найбiльше лютуК на мене Пiдпара. В недiлю кричав на сходi: таких, як Кандзюба, в Сибiр. Завiв газети, книжки голотi читаК, бунтуК народ. Бомажки, розкидаК. А сам, як стрiне, зараз питаК: а що там чувати? Що про вiйну нового пишуть? Мати теж дорiкають: свiтите свiтло, а воно дороге. - Ну, а Марiя? Прокiп зирнув на неП допитливим оком. Гафiйка стояла мiцна, запалена сонцем, з тонким пушком на руках i ногах, мов золота бджiлка. Спустила очi додолу i уважно ловила мiж два пальцi ноги якесь стебло. - Марiя? Що ж, молодиця, як молодиця... Џй аби люди, аби послухать та свого докинуть. Не так склалось, як думав. Менi б товариша треба, та ти не схотiла. Стебло не давалось, тiкало з-пiд пальцiв. - Облиш, Прокопе, годi. - Та я нiчого. Не кличеш жалю, сам часом прийде до тебе. Все сподiваКшся Гущi? Гафiйка пiдняла на Прокопа очi. - СеП ночi Марко менi снився. - Ага! Я i забув. Дядько Панас стрiв мене вранцi: прийду до вас, каже, послухать, про що там мудрi радять... - Сниться менi, тiльки я нiби скiнчила розносить листочки i вже останнiй виймаю, щоб застромити Петровi в повiтку - хтось мене ляп по руцi. Я так i захолола уся. Дивлюсь - Марко. Такий сердитий. "Я, каже, сиджу за вас у тюрмi, а ти так слова моП сiКш? Покажи руки". А менi соромно - страх, що руки порожнi, очей звести не смiю, не смiю показать йому руки. I хочеться похвалитись i не добуду голосу з грудей. ЧуКш, Прокопе, коли нових даси? У мене бiльше нема. - Нема i в мене. Пiду на тижнi в город, то принесу. А ти заходь. ПрокIп обiймав оком Гафiйку. Туга, здорова, чиста - вона свiтилась на сонцi, як добра рiлля, як повний колос, а очi мала глибокi та темнi, як колодязне дно. Тi очi його чарували. Прокiп зiтхнув. Але - зiтхай, не зiтхай - iнакше не буде. Вiн хтIв принаймнi словом полегшити свою душу, як хмара чуК потребу вилить свою вагу, i говорив. Бо що своП болi - пусте. Свiтове горе велике. Вiн надивився на нього. I вдома i по свiтах. Скрiзь бiднi сподом, багатi зверху. Долиною сльози, верхами глум. У поросi люди, як той шпориш придорожнiй, затолоченi сильним, багатим. I нiкому крикнуть: зведись, народе, простягни руку по свою правду. Як сам не вiзьмеш, нiхто не дасть. Не народився, видко, ще той, кого почують. Треба мати великий голос. А що ми можемо? I де наш голос? Тiльки пошепки скажеш: вставай, Iване, обмий лице. Зведися, Петре, нас бiльше буде. Коли б спромога хоч це зробити, кiлькох збудити, а тi вже iнших. Запеклась кривда у кожного в серцi - торкнись до болячки - i запече. Щось було тихе, покiрне в тих скаргах, наче рiчка журливо дзвенiла по дрiбних камiнцях. Нi, Марко не такий. Вiн як бурчак рвав би камiння, рив береги, з корiнням вивертав би дерева. Його слухали б всi. * * * Тепер для Маланки настали кращi часи. Андрiй буй при роботi i хоч не весь заробiток приносив додому, а все ж голоднi вони не сидiли. З АндрiКм вона рiдко й стрiчалась, бо вiн ходив лиш на нiчну змiну, а удень спав, або блукав десь удвох з Хомою. Маланка з Гафiйкою теж заробляли, i днi iм минали на чужiй нивi. Проте Маланка не мала спокою. Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зiллям укупi i з ним розростались. Дарма, що разом з клунками насiння вона кинула в пороховоП колишнi надiП; вони тепер знову прохались до ПП серця. Iз уст в уста, од хати в хату, з села в село - котилась радiсть: будуть землю дiлити. Хто сказав перший i хто останнiй - нiхто не питав. Чутки пливли як хмари, самi собою, носились в повiтрi, мов пил з квiток в час красування ниви. - Чули? будуть землю дiлити. - Обдарують людей. Минуться злиднi. - Земля вже наша. Скоро почнуть дiлити. - Навiть пани гомонять: оддаймо землю. - Пани? Не вiрте. - Аякже! - Звiсно, бояться. В Маланки очi блищали. А тут - сама земля подаК голос. СпiваК Маланцi колос, смiКться лука раннiми росами, дзвоном коси, кличуть городи синiм сочистим листом, тучна земля диха на неП теплом, як колись маминi груди. А на той голос подаК голос Маланчине серце, обзиваються руки, сухi i чорнi, що силу вiддали землi i в себе взяли вiд неП силу. Часом, серед роботи, вона ставала i оглядала землю. Котились низом ниви, стелились горбами, повнi, свiжi, багатi, та все чужi. Скiльки оком захопиш, кiнця-краю немаК. А все чужi. I навiть не людськi, а панськi. Нащо йому? Куди все подiне? Серце болiло дивитись, а вже поле потиху шептало i потiшало: "Не журися... подiлять... подiлять"... Думи про землю будили Маланку по ночах. Вона прокидалась, вся зрошена потом, тривожна. Џй раптом здавалось, що се неможливе. Не оддасть свого добра багач мужиковi нiколи, нiколи. У нього грошi, у нього сила, а що в мужика? Чотири кiнцi - руки та ноги. Нiчого з того не вийде, все буде, як було: довiку буде убогий на чужiм марнувать свою силу, до домовини не зазнаК Маланка кращоП долi, зносить Гафiйка красу i лiта по наймах, зчорнiК, зiв'яне на чужiй працi, як ПП мати. Тiльки й землi твоКП буде, що лопатою згорнуть на груди. Холодним потом обливалась Маланка, вся терпла i гострим оком вдивлялась у пiтьму, наче питала: як буде? Але нiч темна, слiпа i глуха: вона вмiК тiльки мовчати. Тимчасом сподом, потай од холодноП думки, ворушилася тепла, маленька i добра. Вона щось шепотiла Маланцi i вела за собою на поле. ХвилюК на сонцi нива, та божа постiль, льон процвiтаК синьо, сказав би - небо задивилось в озерце, на сiножатi - вiз. Гафiйка годуК дитину, а друге бiля Маланки: "бабо!..". I все те - родюча нива, вiз, конi, кубло,все те своК, рiдне, з серцем зрослося. "Що ж се я вбралась сьогоднi у сап'янцi червонi, наче у свято... бач, процвiтають на нивi, неначе мак"... Вранцi Маланка - кого стрiла - питала: - Не знати, будуть дiлити землю? Ковалиху - i ту зачепила: - Чули, серце, скоро землю нам мають давати. - Аякже, Маласю, чула. Аякже. Тiльки в людей i розмови, одним тiльки живуть, одним i дишуть. Мiй ще з зими купив у пана одну десятину: й завдаток дав, а далi не хоче платити. Нащо, каже, маю викидать грошi, коли однаково земля буде моя. Нехай пропадаК завдаток. А менi шкода й завдатку. Оце! Щоб за своК та ще й платити. I копiйки не дам. Нападаюсь на свого, щоб одiбрав, а вiн не хоче. Що з воза впало, те, каже, пропало. Будуть, будуть дiлити. Вам бiльше прийдеться, бо ви безземельнi. Коли б тiльки справедливо дiлили, щоб люди не бились помiж собою... - Ой, коли б то дав милосердний... Звiсно, люди - божi собаки, гризуться. Спасибi вам, серце, за добре слово. Хай вам господь помагаК, де тiльки лицем обернетесь... Маланчине серце топилось, як вiск. Џй навiть чудно, що з ковалихою вони часто у сварцi. * * * Марiя сплеснула в долонi. - Глядiть, i дядько Панас прийшли послухать! - Хiба не можна? Може, тут щось погане говорять? Низька корячкувата постать спинилась на хатнiм порозi, переставила довгий цiпок з корою у хату i, спершись на нього, щулила очi. Здавалось, вербовий пень витяг з землi своК корiння та причвалав мiж люди, цупкий, битий негодою, з духом землi, на якiй рiс. Стара Кандзюбиха кликала брата: -Заходь, заходь у хату. Всi повернули до Панаса обличчя, а чужий раптом замовк, поклав руки на стiл i заклiпав очима. Панас все ще роздивлявся по хатi. - Щось у вас свiтло погано горить, не розберу я зразу. Але вiн вже пiзнав. Коло Гафiйки сидiв Олекса Безик, якого на селi звали Пiвтора Лиха. Вiн мав дiтей, як маку, i анi клаптика поля. В кутку пiдпирав стiни високий Семен Мажуга, з запалими грудьми та довгорукий, весь як складаний ножик. Вiн тiльки й жив з того, що на клишоногiй кобилi возив КвреПв на вокзал. Були тут Iван Короткий i Iван Редька, Олександр Дейнека та Сава Гурчин, всi безземельнi, або такi, що Пх земля не могла згодувати. Тодi Панас переставив через порiг своП чоботища, в яких, певно, бiльше було онуччя, нiж нiг, i примостився бiля МарiП. - А хто ж той чорнявий, що за столом? - Се чоловiк з Ямищ,пояснила Марiя i обернула до чужого зацiкавлений вид. - Розказуйте далi,-попрохала вона. Той перестав клiпать очима. I всi обернулись до нього. - Ну, значить, зiбрались ми зараз на зборню, староста з нами, так i так, пишiть приговор. Ми, ямищани, пристали на те, що нiхто з нас не буде робити в пана по давнiй цiнi. Тепер пiший робочий - рубель, а кiнний - два. Робочий день маК бути коротший на четвертину. - Ого! - Цитьте! нехай говорить... - Жати за шостий, а не десятий снiп, молотити за восьму, а не тринадцяту мiрку... Осе тал добре! Голови по кутках закивали, а довгорукий Мажуга на знак повноП згоди, складався i розкладався, неначе ножик. -А як пан не пристане? Стара Кандзюбиха пропхалась крiзь натовп i обережно зменшила у лампi свiтло. Справдi, що буде, як пан не пристане? Чоловiк з Ямищ помовчав хвилинку, глянув навколо i одрубав: - А не пристане, то забастовка. Марiя сплеснула в долонi. - Заба-стов-ка! Господи милосердний! Панас Кандзюба хитнувся вперед, немов верба од вiтру. - Забастовка? Як саме? А так. Пан кличе косити, добре, карбованця в день. Не хочеш - коси собi сам. Нiхто на роботу не вийде. Настали жнива - давай нашу цiну; незгода, - назувай сам постоли та й гайда з серпом на поле. - Ха-ха! От ловко! Смiх розкотився по хатi, з кутка в куток. Цiлi ряди коливались од нього. Смiх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха! Пiвтора Лиха впрiв навiть од тоП уяви: його лисина, зрошена потом, ловила й переливала блиск лампи. Пан в постолах!.. Перед очима в Панаса невiдступне стояла кумедна постать гладкого пана у постолах, сама серед поля, невмiла i безпорадна. I не легка веселiсть грала в Панасовiм серцi, а давня мужича зненависть, що знайшла своК слово. Озуть пана в постоли! У цьому словi була цiла картина, розкiшний план, справедливiсть людська й небесна. Озуть пана в постоли!.. Але як се зробити? Ба, як се зробити? Пан не дурний. СвоП не схочуть, чужих покличе. Панське все зверху. На саму думку, що чужi стали б на перешкодi, пiшли б проти громади, засвiтилися очi. Заговорили всi разом. Мажуга пiдняв догори руку, наче голоблю. - Чужих не пускати! Розiгнати! Кiлками! Го-го! такий не пустить. Марiя сплеснула в долонi. - Авжеж. Як не послуха - бити. Бо вже нiкуди далi, все одно пропадати. - Хоч в яму, гiрше не буде. - Народ зголоднiв, а нiхто не подбаК, Псти нiхто не дасть. - А не дасть. Як хочеш Псти - пий воду... - З'Пв пiвбiди та й напийся води... - Один розкошуК, а другий... Старша бiда, як розкiш. - Озуть пана у постоли... Однак поволi уява Панасова в'яла, наче хробак точив ПП. Де-де? Хiба так легко змагатись з паном. Пан не хотiв вже взувать постоли, не хтIв сам жати. Вiн знов був сильний та хитрий ворог, з яким трудно було боротись, який все переможе. Краще далi од пана i од грiха. Хiба йому земський не вибив зуба? Панаса нiхто не слухав. Тодi вiн почав стукать цiпком. Чого йому треба? Нi, пана не налякаКш. Вiн маК силу. Нажене тобi повне село, i в кого ззаду було гладеньке, мережане зроблять. Тепер кричать, а тодi що? В гуртi i беззубий собака лютуК. Схотiв один з другим голiруч Пжака вбити. Не вб'Кш, бо вколить. Стара хазяйка знов прикрутила лампу. Коли там що буде, а гас дорогий. Iван Короткий хтiв знати, чи всi пiдписались. Чоловiк з Ямищ за криком не мiг нiчого сказати. - Цитьте, цитьте, нехай говорить... Звiсно, не всi пiдписали. Багачi не схотiли. - Схотiли! Один бiс, що пан, що багатий мужик. Проте до них пристали села - Пiски, Береза, Веселий Бiр. О! ЧуКте? чуКте, скiльки пристало... Тепер за нами черга. Стiймо за них, вони за нас постоять. Пiдписать! пiдписать! В хатi ставало душно. Дим слався по хатi, як низькi хмари, i синi хвилi, змiшанi з криком, тягло в одчиненi вiкна. Хiба присилуК хто робити в пана? Не хочеш, не йди. Нехай побачить, що не в багатствi сила, а в чорних руках. Треба всiм пристати. Усiм. Панас Кандзюба йшов проти громади. А вiн не згоден. Се буде бунт. - Тю, який бунт? - Такий, що бунт. За се не похвалять. Краще чекати прирiзки. - Чекай, дiждешся. - Скоро будуть землю дiлити. Марiя сплеснула в долонi. Хiба ж вона не казала! На Панаса насiли. Хто буде дiлити? Може, пани? Але Панас мiцно стояв на свому. Твердий i сiрий, як грудка землi, важкий в своПх чоботищах, вiн знав тiльки одно: - Будуть землю дiлити. - Та добре, добре, а поки що... - Це буде бунт. Ще там загнати конi у спаш на панське, вивезти нишком деревину iз лiсу, закинути вершу у панський ставок - але бунтувать проти пана цiлим селом, на се нема згоди. Буде з нього i одного зуба, що вибив земський. - Ось бачиш... ось! Роззявив рота i тикав пальцем, грубим i негнучким, як цурпалок з корою, у чорну дiрку на блiдих яслах. - Бачите... ось! Так Панаса i облишили. * * * Грiм все гуркоче, i руда хмара лiвим крилом обiйма небо. Бульбашки скачуть од крапель скрiзь по водi, а рiвчаками пливуть потоки i пiдмивають сiно. Пропало сiно! Маланка закасалась та лiзе в воду, i тодi саме Гафiйка говорить: - Мамо. хтось стука в вiкно. Вiкно? яке там вiкно? Справдi щось стука. Маланка злазить iз лави, мацаК стiни, а у вiкно хтось гатить. - Що там? Хто стука? Маланка одчиняК вiкно. - Йдiть на гуральню. Нещастя. Андрiй скалiчив руку. - Нещастя! - повторяК за ним Маланка. - Дуже скалiчив? - Не знаю. Однi кажуть - вiдтяло руку, а другi - пальцi. - Боже мiй, боже... Маланка товчеться у пiтьмi, як миша у пастцi, а що хотiла зробити - не знаК. Нарештi Гафiйка подаК Пй спiдницю. От тобi й грiм! Яке безконечно довге село. Там, на гуральнi, нещастя, Андрiй вмер, може, он лежить довгий i нерухомий, а тут тi хати, соннi i тихi, одну минеш, друга встаК на дорозi, як безконечник. За тином тин, за ворiтьми ворота... Чутно, як худоба в оборах важко сопе та Гафiйка нерiвне дихаК поруч Маланки. А гуральня далеко. Тiльки тепер помiчаК Маланка, що за нею поспiша хлопець з гуральнi. - Ти бачив Андрiя? Хтось чужий поспитав, а хлопець зараз говорить. Нi, вiн не бачив, його послали. ОповiдаК щось нудно i довго, аж Маланка не слуха. Ось вже дихнула нiчна вогкiсть ставка i раптом, за поворотом, рядок осяяних вiкон рiзнув Пй серце. Гуральня бухаК димом i вся тремтить, ясна, велика, жива серед мертвоП ночi. На подвiр'П купка народу, а серед неП свiтло. Андрiй помер. Вона кричить i всiх розпихаК. - Мовчи там, бабо!.. Сердитий голос ПП спиняК, вона раптом змовкаК i лиш покiрно, як битий песик, водить очима по людях. Џй пояснюють.