Михайло Коцюбинський. Хо --------------------------------------------------------------- OCR: Олег Волков Source: Повно СобранiК Творiв, Наукова Думка, 1974 --------------------------------------------------------------- КАЗКА Присвята братовГ В. БоровиковГ I ЛГс ще дрГмав в передранГшнГй тишГ... Непорушно стоять дерева, загорненГ в сутГнь, рясно вкритГ краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обГзветься зГ свого затишку. ЛГс ще дрГмаК... а з синГм небом вже щось дГКться: воно то зблГдне, наче вГд жаху, то спахне сяйвом, немов од радощГв. Небо мГниться, небо грав усякими барвами, блГдим сяйвом торкаК вершечки чорного лГсу... Стрепенувся врештГ лГс Г собГ заграв... ЗашепотГли збудженГ листочки, оповГдаючи сни своП, заметушилась у травицГ комашня, розГтнулося в гущинГ голосне щебетання й полинуло високо - туди, де небо мГниться, де небо граК всякими барвами... На галяву вискакуК з гущини сарна Г, зачарована чудовим концертом, зупиняКться, витяга цГкаву мордочку до кривавоП смуги обрГю., що червонГК на узлГссГ помГж деревами, Г слуха. Полохливий заКць, причаПвшись пГд кущем, пригина вуха, витрГща очГ й немов порина ввесь у море лГсових згукГв... Аж ось ринуло вГд сходу ясне промГння, моя руки, простяглось до лГсу, обняло його, засипало самоцвГтами, золотими смугами впало на синю вГд роси траву на галявГ, де гостро на тлГ золотого свГтла випинаКться струнка постать сарни. У сю величну хвилину тихо розгортаються кущГ - Г на галяву виходить Хо. Мов туман той, сива борода його м'якими хвилями спада аж до нГг, черкаКться росяноП трави. 3-пГд бГлих кострубатих брГв, з глибоких западин визирають добрГ а лукавГ очГ. Вийшов Хо на галяву, сперся на сукуватий костур, майнув довгою бородою, Г повГяв вГд неП тихий вГтрець, холодною цГлиною вдарив у дерева. I враз затремтГло молоде листя, зашамотГло, струсило з себе дощ самоцвГтГв. Жахнулася сарна й щезла в гушинГ, лишивши зеленГ слГди на синГй вГд роси травГ Страх обгорнув зайця, додав ще бГльшоП прудкостГ його ногам... Сполохались пташки й в одну мить ущухли. Тиха стало в лГсГ, страх як тихо. ТГльки бородатий дГдуган Хо, старечо хихикаючи в бороду, стоПть на галявГ... - Хе-хе-хе! I чого жахаються, дурнГ? - шамкаК вГн беззубим ротом. - ДГда Хо, що свГт прозвав страхом? А дГд цГлком Г не страшний... Ось погляньте!.. Та ба, тим-то й лихо, що ви не зважитесь звести очГ на дГда, тим-то вГн Г в'являКться вам страхом... Хе-хе!.. I завжди так... Г всГ так... НГ, не бреши, старий, не всГ... На твоПй довгГй тисячолГтнГй нивГ життКвГй не одна стрГвалась Гстота, що смГливо зводила очГ догори, вГдважно зазирала тобГ в вГчГ й тодГ... о, тодГ гарно було обом нам... Бо смГльчак, перевГрившись, що жахався по-дурному, набиравсь новоП, ще бГльшоП вГдваги, а ти, старий, чув, що, може, незабаром даси спокГй натрудженим кГсткам... Жахаються, а не знають, що страх тГльки й ГстнГК на свГтГ полохливГстю других, що старий Хо порохом розсипав би ся, коли б усе живуще хоч раз зважилося глянути йому в вГчГ... Хе-хе! ДурнГ, дурнГ... ТГльки старГ ноги труджу через дурнГв... От, як втоминся!.. е-е!.. I Хо справдГ з великою напругою ворушить ногами, крекче та, опираючись одною рукою на костур, а другою розгортаючи довгу сиву бороду, сГдаК на травГ спочити. Хо сидить посеред галяви, а навкруги його пануК мертва, прикра тиша. Все живе, затаПвши духа, не спГваК, не кричить, не ворушиться, не жиК. ЦГд ведмедя до мурашки все спаралГзовано страхом. Рослини бояться навГть тягти сГк Гз землГ, пити холодну росу, виправити зГбганГ листочки, розгорнути звиненГ на нГч квГтки. Пустотливий парус сония зупиняКться в зеленГй гушинГ Г лиш здалеку придивляКться до сивоП, мов туман той, бороди дГда Хо Г не вГдважуКться наблизитись, невважаючи на непереможне бажання попустувати з тою бородою... Хо сидить на росянГй травГ, а стара пам'ять його пГдсовуК йому образи, де свГжими, яскравими фарбами малюються подГП духу людського. Ось Г тГ високостГ, на якГ здГйнятись може вГльний дух людський, а ось Г тГ провалля, де на днГ самому, скутий, як невГльник, плазуК вГн у поросГ й темрявГ... Ось, волочучи кайдани, покволом, вГками цГлими, проходять люди, забитГ, заляканГ люди, Г не насмГлюються звести очГ на Хо, глянути страховГ в вГчГ... Хо знаК, що тГльки одиницГ зважуються на се, а зважившись, знаходять силу розбити кайдани... Ой, коли б хоч одиниць тих було бГльше, може, не довелося б старому мордуватись отак, блукаючи по свГтах, може б, зложив вГн своП кГстки в домовину, бо вже тГ кГстки давно просяться на спочинок... Ех, коли б... А тим часом страх владно пануК на землГ, змагаКться з приязнею, з чесними пориваннями, з обов'язком, ламле життя, безсилими чинить не то поодиноких людей, ба й цГлГ народи... Страх! Прищеплений дитинГ, виплеканий анормальними умовами суспГльними, вГн стаК чГпкою пошестю, робиться потугою, що тамуК вГчний поступ усього живучого... Страх!.. Хо - страх! А який з його страх, коли вГн виразно почуваК себе порохном, немГчною руПною, яку тГльки полохливГсть людська жене з кГнця в кГнець свГту, наперекГр волГ Хо робить його злим генГКм людськостГ... Ех, доле, доле щербата! Товчись, мов Марко по пеклГ... От Г тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора на роботу... на роботу! Хе-хе! Ну, уставай, дГду, пора!.. Хо ще раз глянув на мовчазну природу, звГвся, обгорнувся, як туманом, сивою бородою й подавсь стежкою з лГсу на шлях. А лГс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий. ДалГ дерева затремтГли, стрепенулись, розгорнули листочки... ПромГнь стрибнув на полянку просто до звинених квГток, пташки заспГвали, комашня 'заметушилася, лГс загомонГв, природа знов вГджила... II ВечГр. ДГти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик рокГв шести, сидить долГ бГля шафи й уважно будуК з цурпалочкГв хату. Меншу, по другГй веснГ дГвчинку, забавляК нянька, показуючи, як сорока варила дГтям кашу. За столом, ближче до лампи, що крГзь молочний кльош розливаК м'яке свГтло по хатГ, сидить Гз шитвом мати, Вона рада, що дГти втихомирились. Ой, тГ дГти! ДвоК Пх, а такий галас справляють, що аж голова паморочиться. Але тепер тихо. Чутно тГльки, як муркаК на канапГ кГт та нянька стиха приспГвуК: "Со-ро-ка, во-ро-на дГт-кам кашу ва-ри-ла! На порозГ сту-ди-ла!.." Дитина з щасливою усмГшкою розгортав дрГбненькГ пальчики пухкоП ручки, намагаючись, щоб нянька показала, котрому сорока дала кашГ, а котрому голГвку скрутила. УрештГ ся забавка докучаК дитинГ; вона почина човгатись на руках у няньки, намагаючись до кота. - Киця! Але "киця" добре пам'ятаК болючГ пестощГ маленькоП деспотки й дипломатично клГпаК очима, не рушаючись Гз мГсця. Аж ось нетерпляча ручка досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. КГт скулить очГ, жалГбно нявчить... далГ ж, немов дГткнутий електричною Гскрою, вириваКться й тГка пГд комоду, лишивши на руцГ мучительки червоний слГд гострих пазурГв. ЗчиняКться вереск... - Що там таке, Марино? - кидаК роботу мати. - Та то проклятий кГт дряпнув дитину... - У тебе все щось станеться... Забав ПП зараз, чуКш, як зайшлася... ПочинаКться гуцюкання: "Ну, тихо, не плач, гоп-гоп! гу-цю-цю!.. А-а! Погана киця! ми ж тобГ дамо!.. Ну, цить же, цить... гоп-гоп! гу-цю-цю!" Але надаремно. Дитина аж заходиться. - Ну, цить же, цить! бо як не будеш тихо, то я тебе зараз вГддам дГдовГ Хо... - сердиться нянька й пГдносить дитину до вГкна. - О, бач, стоПть дГд Хо з торбою на плечах... Скоро кричатимеш, зараз кину в торбу... На тобГ ПП, дГду Хо, на!.. Дитина здоровими очима вдивляКться в пГтьму, що чорнГв поза вГкном, Г затиха... Б очах, ще мокрих од слГз, малюКться жах... Так, тГ очГ бачать у таКмничГй пГтьмГ постраха дГтей - Хо, страшного, бородатого дГда, з величезною торбою за плечима, повною неслухняних дГтей. Якийсь холод торкаКться делГкатного дГтського тГла, щось бере з-за плечей, лячно так, плакати хочеться, а не можна... Дитина насилу вГдривав очГ вГд вГкна й ховав голову в няньки на грудях. I знов тихо в хатГ. - Мамо! - збуджуК тишу хлопчик, кидаючи свою булГвлю. - Мамо! А де тепер сонцем - Сонце?.. Сонце тепер спить. - А де ж його хата? - Отам за горою, де воно сГдаК... - Там, де живе лГсник Панас? - Еге... Але тобГ спати час, дитино. - Дитина, однак, наче не чуК материноП уваги. Вона пГдбГга до матерГ й спираКться Пй на колГна. - Мамо! А чи сонце маК дГти? - МаК. - А де ж вони? - Де? а на небГ... отГ зГрочки, що вночГ сяють, то се дГти сонцевГ... - А чом же вони тепер не сплять' - Бо вони за день виспались, а тепер граються. Пауза. - Мамо! я хочу до Петрика!.. Петрик - се син куховарчин, що бавиться часом Гз наничем. - Не можна, Петрик слабий... - А я йому занесу яблуко... - Не можна, - сказала. - Маа-мо! Я хоо-чу до Пее-три-ка!.. - Ох, господи! Одно скГнчило, друте починаК... Цить менГ зараз!.. Не пГдеш. - Маа-мо! до Пее-три-ка-а!.. - Чи не замовкнеш ти менГ?.. Марино, а заклич-но дГда Хо!.. Марина пГдходить до вГкна й грюка в шибку. - ДГду!.. дГду Хо!.. а йдГть-но сюди... а вГзьмГть-но собГ неслухняного панича!.. "Зараз!" - вГдповГдав вона собГ за Хо пГдробленим басом Г вГдходить вГд вГкна. Хлопець добре розумГК Маринину штуку; вГн не вГрить, щоб то Хо промовив те "зараз" таким невдатним басом, однак йому став страшно. ВГн вГдходить до канапки, як можна далГ вГд вГкна, Г почина бавитись папГрцем, бгаючи його в човник. А тим часом фантазГя хлопцева вперто працюК над фГгурою Хо. ЯкГ в нього очГ? Мабуть, червонГ, як у трусика... А нГс, певно, такий довгий та гострий, як у куховарки... а може ще довший... Борода бГла та довга аж до п'ят... руки... ХлопцевГ враз уявляються залГзнГ тройчаки, що стоять у стодолГ, - такГ руки а Хо, конче такГ... Йому стаК ще страшнГше, вГн боПться поворухнутись, боПться зустрГтись очима з таКмничою пГтьмою, хоч щось так Г тягне його глянути в вГкно, так Г тягне, так наче шепче щось. "А подивись, а подивись!" Хлопець не може опертися бажанню глянути в вГкно, зводить очГ... Г весь холоне... Там, на чорному тлГ шибок, щось бГлГв... то Хо... БожевГльний жах охоплюК дитину, поширшуК зГницГ, витяга обличчя, ворушить волоссям на головГ, душить за горло... - ДГти, - спати! Пора вже!.. Марино, клади дГтей спати!.. - розтинаКться голос материн й будить, як зГ сну, хлоцця. Марина ставить хлопця на молитву. - "Отче наш, що на небГ..." - непритомно проказуК вГн за нянькою, а сам дивиться вбГк, на вГкно. "Нехай буде воля твоя, як..." Ой, там щось руками маха, аж по вГкнГ шкряба I - тремтить хлопець. - " ХлГб наш щодениий..." - Нянько, там щось дивиться в вГкно... я боюсь... - Вигадуйте, вигадуйте, то таки вГзьме вас Хо в торбу... Ну, проказуйте знов: "ХлГб наш щоденний дай нам сьогоднГ..." Але хлопець уже не слухаК няньки, вГв не може вГдГрвати очей вГд вГкна. Те вГкно притягуК його увагу, захоплюК всГ думки, запановуК цГлою Гстотою дитини. У вГкно те дивиться чорна, таКмнича темрява, повна фантастичних Гстот, усяких див, повна страхГття... I все се тиснеться до вГкна, зазира в хату, ось-ось пролГзе крГзь дГрку в розбитГй шибцГ або а лоскотом вГдчинить вГкно, кинеться до нього, наповняючи хату диким реготом. О . Аж ось Г лГжко. Хлопця роздягнено, вГв кутаКться в ковдру. Нянька поправля ще щось Г гасить свГтло. - Марино, посидь бГля мене... я боюся... - Ото вигадали! СпГть, менГ нГколи сидГти бГля вас... В хатГ став темно Г тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивляКться в темряву, напружув слухи, боячись пропустити який зрадливий згук. Тихо. Так тихо, що навГть калатання серця видаКться глухим стукотом молота по чомусь м'якому. Ураз... трГсь!.. Що се? Увага хлопця збГльшуКться до можливих границь... Уся кров збГгаКться йому до серця, серце почина бити на гвалт... О, знов щось зашелестГло, зашкрябало... То Хо. Ось у чорнГй, як чорнило, пГтьмГ виразно бГлГК борода його... ось простягаКться довга, костиста рука... наближаКться до плечей, розгорта над ними своП сухГ пальцГ... Обгорнений невимовним жахом, утикаК хлопець голову пГд подушку, скорчуКться пГд ковдрою, Гнстинктово намагаючись стати маленьким, якомога меншим... щоб "страх" не мГг помГтити його... ВГн затамовуК навГть вГддих, боячись подати знак життя, боячись зрадити свою присутнГсть у хатГ... А тим часом чуК вГн, що бГля лГжка стоПть Хо й простяга над ним своП довгГ, мов залГзнГ тройчаки, руки й черкаКться сухими гострими пальцями його плечей... Холодний пГт вГд голови до п'ят облива дитину, божевГльний жах побГльшуК зГницГ, вГдбира голос, деревить тГло... I довго так лежить бГдне хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче вГд жаху, мокре вГд поту, аж тривожний сон, прилинувши, заспокоюК нарештГ змордовану офГру полохливостГ... - Хе-хе-хе! - смГКться Хо пГд вГкном, де лежить хлопець. - Хе-хе-хе! I жаль бере, Г вГд смГху не можна здержатись! СмГшно, коли причиною страху бува лиш розпалена уява, а жаль... Бо хто раз спГзнаКться з почуттям страху, не хутко зможе вГдкараскатися вГд нього... Зросте дитина, змужнГК, Г багато сил, вартих кращоП долГ, змарнуК на боротьбу зГ страхом, та ще добре, як переможе!.. Шкода сил, шкода часу... А хто винен3 Гай-гай! - хита головою Хо, загортаючись довгою бородою та подаючись у дальшу путь. III НаближаКться пГвдень, червцевий пГвдень, повний спеки й свГтла. СвГтло хвилями ллКться з неба, сповняК повГтря, несито пожира тГнГ на землГ, заганя Пх пГд дерева, кущГ, у гущину. Нащо вже бувають таКмничГ холодки, а й туди хоч тоненькою цГвкою протиснеться воно Г смГКться, раде, що знайшло Г там свого ворога - темряву... ТГльки в ту альтанку, що пГд старезним волоським горГхом у садку, не пуска його дикий виноград, звившись тГсно й щГльно в одну зелену стГну. Вже що не робить свГтло: Г зайчиком плигаК бГля альтанки, пробившись крГзь листя горГха, Г золотою сГткою пада на землю, Г мигтить, Г переливаКться, намагаючись присунутися ближче до темного закутка, - та ба! НГяк не може. Стало на порозГ альтанки, зазираК туди, а ввГйти - дзуськи! Однак воно помГчав, що альтанка не порожня. Там, на зеленГй лавцГ, обкладенГй дерниною, сперши голову на руки, сидить бГлява панночка з смутним обличчям. БГдна! СкрГзь тепер весело, ясно, свГт божий скидаКться на рай, а вона сумуК. ПотГшити б ПП, попестити, та нГяк увГйти, бо та темрява розперлася в альтанцГ, мов панГ яка, Г не пускаК. На щастя, панночка нервовим рухом зриваК листок виноградний, зробивши тим маленьку шпарку в зеленГй стГнГ. ЗрадГлий пустун скаче промГнням у шпарку й трапля просто на стГл, наткнувшись на якийсь папГр. Що воно за диво, папГр отой? ПридивляКться до його й читаК збоку: "Iнспектор шкГл народних". Пустун трохи злякався, перечитавши титул такоП важноП особи, бо почуваКться до деяких провин школярських, але незабаром осмГлюКться й пробГга змГст паперу. В паперГ стоПть, що панна Ярина Дольська наставляКться на вчительку в село С. Учителька! Адже й вчителька маК право картати! В промГнь кидаК на дГвчину винуватий, благаючий погляд. Однак обличчя дГвчинине, блГде й делГкатне, 3 виразом смутку та внутрГшньоП боротьби, не маК в собГ нГчого грГзного, що заспокоюК й осмГлюК пустуна настГльки, що вГн почина гратись Гз грубою золотою косою дГвчини, цГлувати ПП повнГ уста, брови, зазирати в великГ сивГ очГ. А паннГ ЯринГ не до пестощГв. Вона вГдсуваКться вГд докучливого променя й схиляКться над папером, читаючи його, може, в сотий раз. Так, сей папГрець дорого коштував Пй! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити боротьбу з собою, зГ своПми звичками, поглядами, традицГями; мусила посваритись Гз батьком, якого так кохаК, довести до слГз та нарГкання матГр. Але се була тГльки прелюдГя, Г поки тяглася вона дГвчина почувала в собГ силу боротися й перемогти. Тепер же, з папГрцем сим, мусить початися акцГя, так нетерпляче очГкувана акцГя... Г дивна рГч! Панна Ярина в сю рГшучу й важну хвилину почуваК, що сили ПП меншають, слабнуть, що вона вже нездатна до боротьби. Невже в неП стало енергГП тГльки на прелюдГю? Панна Ярина складав руки на столГ й безсильно опускаК на них свою русяву голГвку. Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дГдича. Одягнена в оксамит Г шовк, пересвГдчена, що найдрГбнГшГ забаганки ПП будуть заспокоКнГ, оточена роКм услужних бонн та служебок, вона стрибала по великих кГмнатах палацу, по тГнистих алеях батькГвського парку. Незабутня пора! Одне тГльки дратувало Яринку, робило Пй навГть прикрГсть - се заборона бавитися з селянськими дГвчатами та хлопцями... ФГ! "ХлопськГ дГти!" - якГ в них манери, яка груба мова, яка моральнГсть! Адже то "бидло", а не люди! - чула вона навкруги. Однак мала Яринка, пГд впливом оточення, мало-помалу оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такГ вГдносини до "бидла", у яких були батько та мати. Вона небавом зрозумГла, шо мужикГв сотворено лиш на те, аби орати батьковГ ниву, служити за фГрманГв, кухарГв, робГтникГв. НавГть бГльше. Вона сердечнГше вГдносилася до справжнього бидла, нГж до тоП "нижноП раси". Коли для забави панночки при водили перед ганок мале телятко або вГзник приносив щенят, Яринка обГймала Пх, цГлувала, пестила, знаходила "чудовими", тодГ як на дГвчину, дочку наймички, не звертала вже найменшоП уваги, наче то була не людина, а кГлок, забитий на свому мГсцГ. Словом, Яринка стала панночкою, як Г ПП приятельки, сусГдки з Гнших сел. Минали роки, збГльшуючи той мур, що стояв межи двором а селом. 3 одного боку були пани, з другого "бидло". Виросла Яринка на панну Ярину й мусила позбутись думки, що все, що ПП оточуК, належить до батька або може бути куплене батьком за грошГ. Ярина знала вже, що батьки ПП бГднГють Г хоч не показують сього перед людьми, навГть триб життя не змГнюють, але почувавться вже потреба негайноП лГквГдацГП ГнтересГв для забезпеки хоч неласого шматка хлГба, Тим часом дозвГлля (а сього добра в панни Ярини було чимало) вкупГ з допитливим розумом напрямили дГвчину на книжки. Пожираючи без ладу сотнГ томГв, Ярина вмГла, однак, зГбрати в головцГ промГння мислГ, розкиданГ там, вГдгукнутися серцем на чеснГ й високГ поривання. Природна щирГсть стала тут у пригодГ. Правда, кожна нова думка, що не згоджувалася з ПП дотеперГшнГм свГтоглядом, викликала цГлу бурю в молодГй, незмГцнГлГй ще душГ, але мур, що вГддГляв ПП вГд села, валився й вГдкривав не бидло, а справжнГх людей, з людськими Гнтересами, болями й радощами. Ярину зацГкавило се невГдоме Пй "мужицьке царство". Вона почала придивлятися до нього, наскГльки се було в ПП змозГ, Г налякалась темноти й убожества, що панували там. Боже! побГч жиють люди, брати ПП, Г нидГють у темрявГ та злиднях, коли вона збиткуКться працею рук Пх?! Чи ж пГсля сього можна назвати себе людиною? Чи ж пГсля сього можна добачати в собГ образ божий?.. НГ, годГ! Розбити пута, що вГд вГку сковують бГлГ, неробучГ руки, скинути полуду з очей Г чесно та смГливо звернути скривдженим те, що до Пх належить. ДоволГ бути лялькою, коли людина - то людина, Г довести се треба дГлом, а не словом. ДГвчина запалилася до працГ, до дГяльностГ, поклала присвятити життя своК для тих, що досГ працювали на неП. Так справедливГсть каже. Вона буде вчителькою, вона понесе свГтло в темряву, потГху - смутковГ, помГч - убожеству, А що вдома на неП чекаК буря, так що ж, хГба вона не винесла вже бурГ сама в собГ, коли новГ думки, новГ почування стрГлися з ПП первГсним свГтоглядом? Дома справдГ зчинилася колотнеча. На ЯрининГ плани старГ спершу 'дивилися, як на дивогляднГ забаганки пещеноП дитини, але побачивши, що не жарти, налякались. Сльози, благання, спазми, прокльони похитнули завзяття дГвчини. Але вона перемогла себе й поставила таки на свому. Замовкли батьки, затаПвши смуток у серцГ, однак не тратили надГП, що час або який випадок звернуть Пм дитину, притулять ПП знов до чулого батькГвського лона. I випадок, на який рахували старГ, лучився, погГршуючи й без того важку ситуацГю. До Ярини посватався багатий сусГд-дГдич. Ярина спершу й слухати не хотГла про шлюб, далГ ж, скоряючись перед батьковою волею та благанням закоханого сусГда, випрохала собГ три днГ розважити все та помГркувати, поки дасть рГшучу вГдповГдь. I власне другого дня пГсля сього прийшов вГд Гнспектора довго очГкуваний папГр, прийшов Г - замГсть заспокоПти - збурив, сколотив ПП спокГй, Гз дна душГ пГдняв сумнГви, пГдтяв вГру. I ось тепер сидить Ярина над тим папером, безсило опустивши на руки русяву голГвку... Вона не рада тому паперовГ. Так, не рада... Ще недавно, ще позавчора, як бога з неба, виглядала його, а нинГ не рада... РГч певна, що вона не зречеться своПх замГрГв... Вона ламле все - а йде туди, де Пй слГд бути... I не те, щоб вона не рада була... а так, не налагодилася до новою життя, не звиклася ще з думкою, що завтра покине батькГвську стрГху... По-ки-не бать-кГв-ську стрГху... Брр!.. Ну Г чого тремтГти? Ой, тГ нерви... Треба себе взяти в руки, бо нерви непотрГбнГ для тих, що йдуть на боротьбу, Адже скГльки дГвчат пГшло вже по тГй стежцГ, що стелиться перед нею... Правда, бГльшостГ дГвчат тих легше було почати нове життя, нГж Пй, бо бГльшГсть Пх вийшла з родин убогих, Гз таких, де кожне, ще з молоком матерГ, всисаК потребу працГ для шматка хлГба. Там усГ працюють, усГ заробляють... Там нема традицГй, якГ б багном закаляли все, що вириваКться з зачарованого кола егоПзму та кастових ГнтересГв. - Зачароване коло... Ох, те зачароване коло!.. - шепотять блГдГ уста дГвчини. - Чи стане ж у мене сили, чи стане вГдваги розГрвати його, вийти в свГт широкий на боротьбу з тим, що воно замикаК? Добре, я розГрву його, я вийду звГдти. Але чи перетриваю, проклята родиною, осмГяна подругами, одна серед невГдомого менГ широкого свГту?.. Де тГ сили в мене для боротьби? Де той гарт, що мГг би служити порукою перемоги? Я - теплична рослинка... вибуяла в штучному теплГ, у душнГй атмосферГ теплицГ... Перша буря зламаК мене, вирве з корГнням... Џ, замГсть бажаноП користГ, живим докором стануть перед мене закривавленГ серця родини й моК власне розбите, знГвечене життя... Боже! що се зГ мною? ЗвГдки легкодухГсть така? Що варте життя моК перед необмеженим морем людського страждання? .. НГ, годГ... ПГти туди, куди серце кличе й обов'язок... 3 силою, яку я почуваю в собГ, з силою любовГ можна багато зробити... ТГльки не лякатись, тГльки не тратити надГП Г... все буде добре... Що тут довго думати? Адже давно вже рГшила я почати нове життя. I почну, Г кГнець на тому, Г нГчого мислити, Г нГ над чим мГркувати... КораблГ спалено... I чого я тремчу вся? Чого?.. Дурю себе вГдвагою, коли чую, що сили моП слабнуть, що я легкодуха, нГкчемна Гстота... Ярина повним розпуки руком заламуК руки й вГдкидаК назад, на зелену стГну винограду, свою бГляву голГвку з обличчям, покритим тГнями муки та внутрГшньоП боротьби. А в тремтячих тГнях горГха стоПть Хо, й зазира в темну альтанку, Г хита старою головою, Г вГК холодом Гз бороди. - Гай-гай! - шепотять його старечГ уста. - СтГльки сили молодоП мати, мати життя цГле перед собою - Г не зважитися стати до боротьби з дГдом, з порохном, що не нинГ, то завтра розсиплеться! Хе-хе!.. Та глянь-бо, подивись!.. Подивись, що на менГ немаК тоП манти ((застар.) - сукняний плащ, пошитий мГшком. Тут вжито в переносному розумГннГ. - Ред.) традицГй, у яку ти загорнула мене... Де там? Не хоче... Не зважиться й очей звести на дГда... Гай-гай!.. - Ну, й доля!.. - мимрить далГ Хо тоном роздратування. - Кожне уявляК собГ мене, як хоче. Для одного я з торбою на дГтей, з рГзкою в руках, другий убираК мене в шати традицГй, поговору, забобонГв, третГй тремтить передГ мною, як осика на вГтрГ, четвертий... а все зле та немудре! Коли ж скГнчиться моя мука, коли ж спочину вже, коли вже поховаК мене смГливГсть людська? .. Ну й доля, ну й люди! Аж мене злГсть розбира... - бубонить старий собГ в бороду, що м'якими сивими хвилями зливаКться з легенькою парою, виссаною сонцем з вогкоП, теплоП землГ. - Чекай же, - каже вГн далГ. - Хоч помщусь на тобГ, полохлива Гстото, хоч полякаю тебе... Ти хочеш стати до боротьби з потужним ворогом - з убожеством та темнотою? Добре. А чи маКш ти сили до тоП боротьби - ти, слабосила жГнко? А глянь-но, панно, у своК життя минуле, що ти звГдти винесла? Ану, подивись!.. Ах, те життя... Безжурне, у достатках, у розкошах воно тГльки розпестило ПП, ослабило волю... ЗвГдтГль винесла вона саму незараднГсть, непрактичнГсть... НГ, те життя нГчого бГльш не дало, не в ньому шукати джерела сили... - I з такими засобами ти гадаКш боротися? - шепотить Хо. - А чи вГдаКш ти, нерозумна дГвчино, що вГд тебе вГдкаснеться родина, скоро ти пГдеш наперекГр Пй, що всГ, з ким ти жила досГ, закаляють тебе болотом яко зрадницю Пх кастових традицГй? I до кого ти звернешся, коли, зламана боротьбою, запрагнеш потГхи, спокою? Хто пГдтримаК тебе, розбиту, зневГрену? - Правда... правда... НГхто. Одна... Нема рГдноП душГ, щоб щирим словом, спГвчуттям загоПла рани сердечнГ, заспокоПла, пГдтримала... ВГдрГзана, як скибка вГд хлГба, самотня, як хрест на роздорГжжГ... Пустка навкруги, холод... - А чи вГдаКш ти, - пГддаК Хо, - що то недостатки, убожество? Ти, що зросла в розкошах, що не робила на шматок хлГба? Не страшно тобГ змарнГти в нерГвнГй боротьбГ, до часу скласти в домовину молоде життя? .. Боже! Усе проти неП: Г люди, Г становище жГнки, Г убожество... Усе наче змовилося, щоб кинути ПП в огонь, обсмалити Пй крила, коли вона рветься лиш до свГтла, I Ярина бачить уже своП бГлГ, випещенГ руки худими, чорними вГд працГ, бачить красу свою змарнГлу, зГв'ялу, чуК в грудях хоре, розбите серце, а за плечима смерть... Смерть... не нажившись, не зазнавши щастя, не зробивши дГла... Брр!.. - Ех, залишити б краще всГ сГ мрГП, - спокушаК Хо, - та взяти вГд життя все, що воно може дати для особистого щастя, скористатися з молодощГв, бо, як кажуть: ("не вернеться весна..." А що там хтось стогне, хтось пропадаК - заплющити очГ, затулити вуха, як робить бГльшГсть, - Г моя хата скраю... Боже, яка мука стояти отак на роздорГжжГ й не знати, кудою йти!.. Що робити, що чинити?.. Боже!.. - Ярина з розпукою заламуК руки Г впадаК в тяжку задуму. Враз ПП будять дзвГнкГ голоси, То дГвчата-робГтницГ йдуть садком на полудне. - Чули, дГвчата, наша панна вГддаКться? Там такий гарний панич сватаК, хоч води напийся: чорнявий-чорнявий, а очима так Г граК... Я бачила, як приПздив, осе вже буде день зо три... - Але вГддаКться? Забожись, Одарко! - Присягай богу! А вона, чуКте, не хоче за нього... - Слухайте, бояри, як князь бреше. А ти ж звГдки знаКш? Може, той панич до тебе грав очима, от-от невидко, як старостГв пришле. - Падку мГй, смутку мГй! А я б що з таким чоловГком подГяла, що робити не годен? - Оце сказала! Адже Одарка швидко свого матиме такого, що як говорить, то й носом граК, не тГльки очима. - Атож! Е, не журГться, дГвчата, кожна з вас дГждеться! Буде пробГйголова, а мастиголови не буде, нГ!.. - Ха-ха-ха! Ну й вигадала, турок ти немирований!.. Серед реготу та жартГв проминула весела громадка дГвчат альтанку, де сидГла Ярина, сполохана голосами, з думками, що полинули вже в Гнший бГк. ЏП сватають. Так. Перед нею вГдкриваКться особисте щастя, родиннГ втГхи, достаток, життя безжурне. Правда, вона не закохана, але Пй подобаКться чорнявий сусГд, вона нГчого б не мала проти його замГрГв, якби не почуття Гнших обов'язкГв, не Гнший шлях, що стелиться перед нею. Але вона стоПть над тим шляхом, Г мучиться сумнГвами, й шукаК виходу... ВихГд Ксть... Одно слово - Г доля ПП з'КднаКться навГки з долею другоП Гстоти, що кохаК Ярину без пам'ятГ... Вийти замГж? Хто се сказав? НГ, прГч усякГ спокуси, усякГ викрути - вона йде за своКю ГдеКю!.. У ту ж саму хвилину в дверях альтанки мигнула тГнь, Г чорнявий хлопець, здГймаючи бриля, питаК приКмним баритоном: - Чи вГльно сполохати задуму вашу, панГ? Ярина жахаКться, блГдне, щоб зараз заллятися кармазином. То вГн приходить по останнК слово. Вона не встигла опам'ятатись, як вГн трима вже ПП за руку й тихо промовляК тремтячим голосом: - ПанГ! Я не маю ще права виявити вам, як я мучився, чекаючи на слово, що виробить серце ваше в одповГдь на моП почуття й замГри. Я ще й досГ в непевностГ тремчу за долю свою... Г ще раз важуся благати вас, панно Ярино, - не вГднГмайте вГд мене руки вашоП, хай вона буде завдатком нашого будучого щастя... Ярина сидить блГда, непорушна, з слГдами переляку та боротьби на обличчГ, але не вГдГймаК руки вГд щасливого хлопця, Хо не маК тут бГльш роботи. Похитуючи сивою головою та покректуючи, чвалаК старий далГ, шукаючи, де б спочити натомленою душею, натрудженим тГлом. IV Макар Iванович ЛГтко встав, мабуть, з лГжка лГвою ногою, бо так йоду сьогоднГ не по собГ щось, усе його дратуК, усе турбуК. УночГ, правда, змучив його поганий сон. Ото снилось йому, що в його був трус, що при трусГ тому знайдено кГлька примГрникГв тоненького збГрника творГв украПнського поета-самовродка Рябоклячки, збГрника, пущеного, nota bene ((лат.) - вГзьмГть до уваги. - Ред.), цензурою, але виданого його коштом - Г то в великГй таКмницГ, треба додати. НепроханГ гостГ грГзно випитували Макара Iвановича, звГдки взяв вГн такГ страшнГ брошури та яку цГль маК тримати Пх, а Макар Iванович, наляканий, зрошений циганським потом, брехав, що купив Пх тГльки задля Пх дешевини, маючи потребу в паперГ для обгортання снГдання своПм дГтям-школярам, що вГн не знаК, про що пишеться в книжках тих, бо не вмГв навГть читати по-вкраПнському, та що взагалГ нГчого спГльного з так званими "малоросами" не маК й не хоче мати... Йому, однак, не понято вГри, потягнено його з дому, страхано в'язницею, карами, засланням... Макар Iванович виправлявся, прохав, мало не плакав, врештГ почав пручатися... Г прокинувся. Прокинувся Г сплюнув. А де ж! Присниться ж таке, змордуК, нагодув дрижаками... Тут Г так тремтиш весь день, спокою не знаКш, а тут ще сни морочать... Тьфу!.. А все через вечорок той вчорашнГй у "молодих" украПнцГв... От як не хотГлось йому йти туди, а треба було... Прохано старших; якось нГяково не пГти... Ну ж Г наслухався вГн там! Се... се просто божевГльнГ люди, тГ "молодГ". Се - кандидати на шибеницю на кращий кГнець! Давай Пм зараз усе: Г свГдому вкраПнську ГнтелГгенцГю, Г народну освГту з добробутом, Г рГдну культуру, Г героПв, Г патрГотГв, Г грушки на вербГ, Г зГрку з неба!.. НГ, вГн не мГг далГ слухати, не мГг пробувати далГ в товариствГ шалених, що самохГть Гдуть пГд нГж... ВГн просто втГк Гз вечорниць, затуливши вуха, озираючись, чи хто не помГтив його навГть близько хати, де було зГбрання. Адже й вГК украПнець, Г вГн патрГот... Се доведено не раз Г не двГчГ. Хто, як не вГн, ще за часГв студентства вГсГм мГсяцГв висидГв у в'язницГ?.. Правда, не в украПнствГ шукати всГх причин того в'язнення, але якось приКмно тепер, коли вже лихо давно минуло, залГчити тих вГсГм мГсяцГв на карб патрГотичного страждання. ДалГ - хто, як не вГн, пГдтримуК молодГ таланти, так потрГбнГ... "МалоросПП"? Адже вГн не пожалував 100 карбованцГв на видання творГв самовродка Рябоклячки, а що творГв тих нГхто не купував - на власнГ грошГ набув сотню примГрникГв, щоб послати на село, до своПх, Г таким робом довести, що, вГрний демократичнГй засадГ, не розриваК зв'язкГв Гз народом, пам'ятав про його духовГ потреби... Адже всГ знають, що вже десять лГт збираКться вГв написати наукову розвГдку на вкраПнськГй мовГ, хоч та мова страх яка бГдна, яка нездатна до наукових праць... ВГн згоджуКться, що не знаК мови... так якось не було часу вивчитись... Г через те мусить балакати по-московському, здобуваючись Гнколи на макаронГчнГ фрази. Але теж вГдомо всГм, що вГн усе збираКться простудГювати трохи вкраПнську мову... А на роковинах, на вечорницях хто так патрГотично (без жартГв!) п'К горГлку, так щиро заведе пГснГ, вдарить тропака?.. А скГльки страху набратися, скГльки натремтГтися, скГльки обережностГ треба, щоб не зрадитися перед ворогами! I се ще не патрГотизм? Мало на сьому ще? А вони патрГотГв шукають!.. Макар Iванович здвиг плечима й почав ходити по покою взад та вперед. Очевидячки, думки сГ не заспокоПли його. Щось ще турбувало його, залазило до серця, зазирало пГд шкуру комашнею. Макар Iванович був неспокГйний. Ану ж, борони, боже, хто спостерГг, як вГн увГходив або виходив Гз зГбрання "молодих"? А що тодГ буде? Погана справа. Лихий понГс його туди, до тих божевГльцГв. Чи не краще-то було пГти на "вГнт" до сусГда? Ат!!! А тут ще сон такий, наче вГщуК щось. Погано. Е, що там, врештГ, сон! Дурниця. Воно якось не пристало навГть людинГ з вищою освГтою, з поважним становищем значного урядовця вГрити в сни, як вГрить у них темна, неосвГчена баба на селГ... А проте на серцГ наче мишГ шкрябають. Макар Iванович зупинився перед дзеркалом, звГдки визирнуло до його чепурне, але пом'яте вже обличчя з шпакуватою бородою, з довгим украПнським носом, хитрими сивими очима та виплеканим волоссям, що, мов кримським смушком, вкривало йому голову. Кокетним, навиклим рухом поправив вГн бороду й волосся, осмГхаючись до думки, що не понизився ще курс його в жГнок. Але й се не помогло. Сон та вчорашнГй вечГр не йшли йому з голови, дратували нерви. ВГн усе сподГвавсь чогось лихого. Ураз - дзвГнок. Макар Iванович так Г жахнувся, так Г затремтГв увесь. НеспокГйним поглядом окинувши покГй, немов бажаючи запевнитись, чи там нема чого небезпечного, вГн сам побГг вГдчиняти дверГ. - О-ох! - з пГльгою зГтхнув Макар Iванович, вертаючись до покою з пачкою кореспонденцГй. - Листоноша! Нервовим рухом одкинув вГн набГк "С в Г т", "К и е в с к у ю с т а р и н у", "3 о р ю" й узявся за листи. ВГдкритка? БГд кого б се? А-а, вГд брата-бурсака. Прочитавши заледве кГлька слГв, Макар Iванович почервонГв, пГдплигнув на мГсцГ Г в найвищому обуреннГ кинув вГдкритку на стГл. - Се... се... се... чорт зна що таке!.. - скрикнув вГн. Се просто нГкчемнГсть... Писати до мене по-вкраПнському на вГдкритцГ... компрометувати мене! ВГдкритку кожне може перечитати, кожне може побачити... Я не дозволю так компрометувати себе... Я ж йому прочитаю "патер ностер"! ((лат.: Pater noster) "Отче наш". - Ред.) Макар Iванович бГгав по хатГ в сильному роз'ятреннГ, наче з вГдкритки тоП знявся рГй вГс та покусав його. ВрештГ, трохи заспокоПвшись, вГн узяв картку в руки, щоб дочитати. - Ну, що ж там особливого? "Я здоров, коханий брате... Як твоК здоров'я?.. На святки, може, приПду..." От Г все... Ну, взяв би Г написав би "по-росГйському"... А то... - Макар Iванович здвиг плечима Г сердито подер вГдкритку на дрГбненькГ шматочки. Другий лист, вже у ковертГ, викликав тГльки усмГшку на уста Макара Iвановича. Одна вельми поважна особа, звертаючись до його патрГотизму, прохала порятувати молодого вкраПнського письменника, якому тепер дуже скрутно; особа та зГставалась в надГП, що Макар Iванович дасть протеже ПП мГсце в своПй канцелярГП, бо ще недавно натякав, що потребуК помГчника. Макар 1ванович осмГхнувся. Нема дурнГв! На сей гачок його не зловиш! ВГн буде приймати в канцелярГю "молодих"? НавГщо? Щоб скомпрометуватися, щоб мати неспокГй, а то - хто зна? може, й великий клопГт? ХГба вГн не знаК тих шибайголГв, купаних в окропГ! - НГ, красненько дякую, - розводить вГн руками з уклоном, наче перед ним сидить та особа, що писала лист. - ЗвертаКться до патрГотизму? Згода. Даю п'ять... ну, десять карбованцГв до складки на запомогу голодному, але встромити палець межи дверГ... уклГнно дякую... Може, хто другий зохотиться... ОсмГхаючись, Макар Вванович зараз же написав солодку вГдповГдь, виставляючи прикрГсть, яку зробила йому неможливГсть дати мГсце певнГй особГ через брак вакансГП й запевняючи заразом, що почуваКться до обов'язку зробити все можливе для вкраПнського письменника. Задоволений зГ свого дипломатичного маневру, Макар Iванович заклеював лист, коли з другоП хати, як бомба, влетГв його чотирилГтнГй синок. - Папа! Папа! - загаласував вГн. - Мама сказала, чтобы ты послал по водку!.. - За водкой... за водкой, а не по водку!.. Сколько уж раз я замечал тебе, мужичонок ты этакой?! I роздратований украПнський патрГот, забуваючи на хвилинку про свГй патрГотизм, вибГг до другого покою, гукаючи на жГнку: - Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашоП на те, як балакають нашГ дГти! Адже вони страшенно калГчать росГйську мову! Се бог зна що таке... се нГ на що не схоже! .. Макар Iванович хвилюКться, бГгаК по хатГ. Все наче змовилось сьогоднГ, щоб дратувати його: Г листи, Г дГти, Г згадки вчорашнГх вечорниць... Ай, тГ вечорницГ! .. недурно кажуть, що як маК скластися лихо, то бог Г розум вГдбере. Треба ж було зробити таку капГтальну дурницю - пГти на тГ вечорницГ... Бути не мовне, щоб не пронюхано, хто там був, про що балакано... Г тодГ... прощай, Макаре Iвановичу!.. Попрошайся з посадою, з родиною Г в двадцять чотири години... Ото вклепався, ото вскочив!.. Буйна фантазГя тручаК бГдного Макара Iвановича по похилостГ в якусь чорну безодню, звГдки нема стежки наверх. Страх обгортаК його такий, якого вГн не пригадуК в дитинствГ навГть. Напевне, сором перемГг би той страх, коли б наш патрГот мГг збоку глянути на свою громадську вГдвагу, чи то пак на брак ПП. Але де там йому до сорому, коли шкура в небезпечностГ! Шку-ра, розумГКте ви? Шку-ра!! Макар Вванович так завзято бГгаК по хатГ Г так кривиться, аж дГд Хо; що вже давненько крГзь вГкно придивляКться до сГКП сцени, не може вдержатись вГд смГху. Старий знаК, що небезпечнГсть не скаламутить лояльного життя добродГя ЛГтка, й весело хихикаК. - Хе-хе! От ще перелякана людина! Хе-хе! МенГ б нГчого й стояти тут, так утГшно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов заКць той, полохаКться абичого. Почекаю ще часинку, забавлюся, бо нГчого нема втГшнГшого, як такий страхополох - "фГл". О, знов дзвГнок! .. Макар Iванович аж кинувся, так той дзвГнок прикро вдарив його по напружених нервах. Яке там лихо дзвонить та й дзвонить? МарГйко, Варко! Не чуКте, що там хтось дзвонить? Швидше вГдчинити!.. Макар Iванович, бажаючи дГзнатись, хто прийшов, крГзь вГдхиленГ дверГ зазирнув у передпокГй... зазирнув Г охолов. Ой, леле! ОфГцер... з бГлими шлГфами!.. (шлГфи - офГцерськГ знаки. - Ред.) МакаровГ Iвановичу аж в очах потемнГло, аж у п'ятах похололо... От Г справдилося його передчуття. От Г нещастя!.. БлГдий, переляканий Макар Iванович пГдбГг до стола, скинув на його очима, вхопив бГдну, невинну "Зорю" Г, невважаючи на протестуюче "Д. Ц." ("Д, Ц." дозволено цензурою. - Ред.), укинув ПП пГд стГл у кошик. Запевнившись, що в хатГ нема бГльш нГчого "небезпечного", вГн скупчив усю силу волГ, щоб дати обличчю свому спокГйний вираз, I саме був час. У хату вступив гГсть... вГйськовий лГкар, знайомий Макара Iвановича. Х-у-у! Як же вГн налякав його! Макар Iванович ледве перевГв дух. Тремтячий, блГдий, вГн привГтався до доктора, попрохав його сГсти. "В чого вГн ходить до мене, отой ворохобник? - промайнула думка в головГ Макара Iвановича. - Адже я вже раз не пГзнав його на вулицГ". - Почну, коли дозволите, просто з дГла, яке привело мене до вас, - почав гГсть, сГдаючи на дзиглику проти господаря. - Учора ви так хутко покинули наш гурт, що... - Голова в мене розболГлась так, що, повГрите, ледве до лГжка доплентався, - скривився Макар Iванович. - Отож Г ми так домГркувалися, що ви, либонь, занедужали... Як вам вГдомо, - вГв далГ доктор, - позавтра в мГстГ Луцькому маК вГдбутися гу