чний похорон нашого славного письменника, що сими днями помер. Шануючи заслуги його на полГ вкраПнського письменства, а також виходячи 3 засади, що нам потрГбнГ тепер мГж Гншим Г манГфестацГП, якГ б свГдчили про Гснування наше, перед ширшою публГчнГстю показували, що ми живемо, ухвалила громада наша прийняти удГл в тому похоронГ депутацГКю й вГнком на могилу покГйного. ВГнок уже замовлено, Г грошГ на нього помалу збираються, але... "Чого се вГн хоче вГд мене? Чи не грошей часом?" мГркував собГ Макар Iванович Г перехопив, виймаючи калитку - Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вГнок... - СпасибГ, - обГзвався доктор, ховаючи жовтий папГрець. - Властиво, тут рГч не в грошах, а в депутацГП, - казав вГн далГ. - Ми ухвалили вибрати трьох: двох молодших Г одного старшого. Громада наша, чолом даючи перед вашим патрГотизмом Г заслугами, припоручила менГ прохати вас поПхати депутатом на похорон Г завезти вГнок, що я й чиню тепер з приКмнГстю. Макар Iванович зразу налякався. Може, се небезнечно3 Але такГ почеснГ запросини приКмно полоскотали його пиху. Так! Не помилилася громада, називаючи його патрГотом... ВГн так любить УкраПну й той добрий украПнський люд! БГдна, бГдна ВкраПна, чого б вГн не зробив для неП!.. Макар Iванович цГлком розкис. ВГн дякував за честь, запевняв у свойому патрГотизмГ, розводився над браком ГнтелГгенцГП вкраПнськоП й, урештГ, обГцяв, умовившись до своКП ролГ з громадянами, виПхати завтра в мГсто Луцьке ранГшнГм потягом. - А хто Пде з молодих? - зупинив вГн виходячого доктора. - Семен Пилипчук з АндрГКм Гавриленком. "Погана компанГя", - подумав Макар Iванович, кривлячися. Доктор попрощався й вийшов, обГцявши за двГ години прислати вГнок, а Макар Iванович лишився у хатГ. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором Г причаПвся в куточку, звГдки вигГднГше стежити за кожним рухом тГла й духу Макара Iвановича. Макар Iванович пройшовся по хатГ, затираючи руки. ВГн радий. ВГн завжди був певним, що заслуги його, яко патрГота, не загинуть марно. Золото - скрГзь золото. ВГн навГть не дивуКться, що з-помГж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон. На честь таку вГн маК право... ТГльки... навГщо тГ двоК молодших? Вони якГсь... непевнГ... Адже можна б було запрохати когось зГ старших - правда, не таких славних патрГотГв, як Макар Iванович, бо не всГ ж зазнали в'язницГ, видавали твори Рябоклячки, збиралися писати наукову розвГдку, - але все ж людей певних, поважних, з становищем... А то... Семен Пилипчук... АндрГй Гавриленко... Чекайте! Який се АндрГй Гавриленко? Чи не той, часом, що недавно був пГд доглядом? Як же се вГн, Макар Iванович, урядовець, людина офГцГально лояльна, прилюдно виступить з ним у такГй справГ, що вже сама з себе трохи... як би се сказати... ну, трохи небезпечна? НГ, се бог зна що таке! Се... се... просто неможливе! Тепер такий час, такГ умови, що як плюнути - пГдпасти пГд категорГю украПнофГлГв, сепаратистГв, полГтично небезпечних et cet. (et cet. - Г т. д. (скороч. вГд лат. et cetera). - Ред.) А нащо се? Та й, мГж нами кажучи, до чого нам тепер тГ манГфестацГП, до чого такий бучний похорон, з вГнками, з промовами, з комедГями? Умерла людина - поховати ПП тихенько, зГйтись по тому в гурточок, згадати небГжчика, пом'янути сльозою ("п'яною" - шепнув внутрГшнГй голос МакаровГ Iвановичу, але вГн не звернув на се уваги), посумувати, що бГднГй УкраПнГ нашГй щербата доля забираК кращих синГв, - Г розГйтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру... Макар Iванович задумався. НепотрГбно, цГлком непотрГбно, поквапився вГн з обГцянкою Пхати на той похорон. Що то в нього - двГ голови на плечах, щоб отак ризикувати, або слава захистить його вГд "всевидячого ока"? Краще б було вГдмовитись, краще б не Пхати. I як можна бути таким необережним?! ЦГлий вГк мати на метГ обережнГсть Г так вклепатися! Ат! - Що менГ чинити, що робити? Адже я згодився, обГцяв! - бГгаК по хатГ збурений Макар Iванович. - Тепер якось нГяково назад лГзти... А Пхати не можу... I не поПду, нГзащо не поПду... Але що менГ зробити, як викрутитися?.. Боже!.. Макар Iванович бГгаК по хатГ, як навГжений, а Хо не може далГ витримати в свому кутку. Його розбира такий смГх, що аж кольки пГд грудьми спирають. - Ха-ха-ха! - регочеться старий, узявшись у боки. - Ха-ха-ха! Чи бачив хто кумеднГшу фГгуру? Оце "фГл", так "фГл", чистоП, мовляв, води!.. Ха-ха-ха!.. БГла борода Хо труситься вГд реготу, аж холодний вГтер Где вГд неП, а наш патрГот тГпаКться, мав у пропасницГ, уявляючи буйною фантазГКю всГ наслГдки своКП необачноП обГцянки. Тут Г компрометацГя, Г втрата посади, Г допити, Г таке страхГття, що й малим дГтям не сниться, - Не поПду! - рГшаК вГн врештГ. - Не поПду! - Барин! - ускакуК служебка. - Там принесено з крамницГ такий вГнок з срГбла, що аж сяК на сонцГ... - Дурна! - гримаК на неП роздратований Макар Iванович Г сГдаК за стГл. - Що його зробить? - мГркуК вГн. - Напишу хГба, що несподГвано заслаб Г через те не можу Пхати... Доведеться день зо два не виходити на вулицю, посидГти в хатГ, та що ж робити! Усе ж краще, нГж компрометацГя... I Макар Iванович гладенькими фразами (звичайно, московськими) виливаК на паперГ жаль, що несподГвана слабГсть змушуК його зректись великого обов'язку, ба й честГ в ролГ депутата виявити свГй невтГшний смуток над свГжою могилою вкраПнського письменника, Г через те вГдсилав вГнок у надГП, що вГн дГстанеться не в гГршГ руки... Одно можна додати: Макар Iванович не збрехав: вГн справдГ заслаб... вГд страху. V Хо вступаК в здоровезну кам'яницю, лГзе, покректуючи, по ступанцГ високо, аж "пГд небо", Г втискаКться в маленьку кГмнату, в найтемнГший закуток. В кГмнатГ - як в улику: гучний гомГн молодих голосГв бринить усГма тонами радостГ ПП смутку. То за столом, при свГтлГ лампи, зГбралася в гурточок молодГж, щоб, нГм розГйтись рГзними шляхами, востаннК, може, подГлитися враженнями пережитого та надГями на будучину. Бачить Хо перед собою людей, повних сили, енергГП, вГри, злучених з собою теплими, сливе братерськими вГдносинами. Џ не диво: всГ вони грГлися бГля одного вогнища, кожен брав звГдти свГтло й тепло. Огнище те - любов до своКП краПни, до свого народу; свГтло - то Гдея, що дала змГст життю, то свГдомГсть своПх обов'язкГв; тепло вГра в перевагу добра над злом, правди над кривдою, свГтла над темрявою... - Братики моП! - здГймаК рГч один. - Розходимось ми рГзними шляхами, розлучаКмось, навГки злученГ одною ГдеКю... ГдеКю нацГйно-культурного вГдродження нашоП краПни.... Перед нами життя, перед нами робота... РозГйдГмось ми промГннями сонця, понесГмо свГтло у темнГ закутки... РозпливГмось глибокими рГчками, зросГмо рГдну землю, Г "як дГвочГ вГнки, зазеленГють нашГ ниви..." Не лякаймось великостГ працГ, не жахаймось важкоП дороги! В ГдеП нашГй, в нашГй працГ, в нашГй смГливостГ - сила наша. П'ю за смГливГсть! - За смГливГсть! - лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок. - Хе-хе-хе! за смГливГсть!.. - глузливо шепотить Хо. РозГйдемось промГннями... розГллКмось рГчками... Хе-хе-хе! Ой, як устануть тумани, як закутають промГння те, як потиснуть морози та скують рГчки - побачимо, куди дГнеться ваша смГливГсть! Хе-хе!.. А про дГда Хо й забули? Не пам'ятаКте, яку чудодГйну силу мав його борода? Ге? А сього не хочете?.. - I Хо трясе бородою, сповняючи хату холодним вГтром. Але молодГж Гз усмГшкою слуха старого. Лякай, дГду! - Нам скажуть, що думки нашГ не новГ, - обзиваКться другий, - Г ранГш не одно чисте серце загрГвалося такими ж Гдеями... Та тим-то й ба, що тодГ тГльки Гдея набираК вартостГ, коли поростаК тГлом, переводиться в життя, Перевагу нашу я добачаю найголовнГше в тому, що ми поставили собГ завданням перевести нашГ ГдеП в життя, Г певнГ, що зробимо все, що в нашГй силГ й змозГ... Будьмо передусГм скрГзь украПнцями - чи то в своПй хатГ, чи в чужГй, чи то в свому краП, чи на чужинГ, Хай мова наша не буде мовою, якою звертаються лиш до челядГ... Хай вона бринить Г розгортаКться в нашГй родинГ, у наших зносинах товариських, громадських, у лГтературГ скрГзь, де нам не зацГплено... Не попускаймо собГ навГть у дрГбничках. НесГмо прапор справи нашоП в дужих руках, а будьмо консеквентними, не вГддГляймо слова вГд дГла... Не жахаймось, що дГло те таке велике, таке важке... РобГм, що можемо: на яку б дорогу не ступили ми - йдГм смГливо, пам'ятаючи, що всГ дороги провадять до Рима... А поки що нам треба працГ, працГ й працГ... Я, як ви знаКте вже, маючи шматочок власного грунту, Гду на село господарювати... Придивляючись ближче до життя села, я пересвГдчився, що навГть одна ГнтелГгентна людина може багато там зробити, скоро потрафить забезпечити собГ поважання та вплив. Аби охота, а знайдеться змога приложити руки й до освГти, Г до полГпшення економГчного та морального стану нашого люду. - А сила ворожа? А кроти, що стануть пГдривати твГй будинок? А шинкар? А жмикрути всякГ? - аж пГдскакуК на мГсцГ Хо, трясучи бородою. - Чи ж ти гадаКш, що то жарти? - Знаю, - веде далГ будучий хлГбороб, наче вГдповГдав на запитання Хо, - що доведеться менГ рахуватися з чималими труднацГями, стрГти багато перешкод, але теж багато й вГри в мене у свою Гдею, багато сили молодоП, багато енергГП вкладу я в свою працю! П'ю за працю на пожиток краПнГ нашГй, панове! Випито за працю. - Приймаючи сей тост, - обзиваКться третГй, - додам кГлька слГв. Пригадайте собГ, панове, байку про селянина, що, вмираючи, на пучку прутикГв показав синам, яку силу маК КднГсть. Отож, КдностГ, яка б робила нас Гз кволих навГть одиниць незламною силою, потребуКмо й ми... Важка праця, перешкоди, що неминуче стануть нам на дорозГ, усякГ лихГ пригоди здолають зламати хоч якГ сили, хоч яку енергГю, Г горе людинГ, що в таких обставинах почуКться самотньою, вГдГрваним листком... Отож, треба нам цементу, щоб нарГвнГ з ГдеКю зв'язував нас докупи, а таким цементом уважаю я щирГ, чисто братерськГ вГдносини мГж нами, обопГльну помГч, пораду... ОпрГч двох тостГв - за смГливГсть Г за працю - п'ю ще й третГй: за КднГсть! - За КднГсть! - торкнулись усГ чарками. В маленькГй кГмнатцГ чимдалГ стаК гучнГше. В атмосферГ, повнГй палких речей, смГливих поривань, надГй, енергГП, повнГй безкрайоП вГри в Гдею та власнГ сили, загрГтГй юнацьким запалом, гарно почуваКться молодГж. Байдуже Пй, що Хо з усеП сили намагаКться налякати ПП: то бородою маК, з вГтром холодним дрижаки посилаючи, то вГдхиляК заслону, показуючи спокуси й небезпечностГ, що мрГють на життКвому шляху... Байдуже!.. Палка молодГж у живГ очГ смГКться старому, кепкуК з його заходГв, зве його порохном. Хо маК причину радГти, бо хто ж то, як не вГн, нарГкав на полохливГсть, що трима його на свГтГ, не даК спокГйно зложити кГсток у домовину? Але Хо не сьогоднГшнГй, вГн старий, як свГт, його не зведеш. Ох, багато бачив вГн на вГку свому! Бачив вГн Г таких, що, повнГ молодечоП вГдваги, викликали на герць потуги зла, а як прийшло що до чого - першГ ж п'ятами накивали. Ставиться, як лев, а гине, як муха. Бачив Хо таких, ох, бачив, Г тепер... не вГрить. Просто не вГрить, щоб ся палка молодГж, скоро зГткнеться зГ справжнГм життям, витривала боротьбу з його чудодГйною силою, не пГдхилилася Пй, Адже й такГ Макари IвановичГ мали своП хвилини зваги, а тепер що з ними сталося? Пожалься, боже!.. - Слова, фрази!... - шепотить Хо. - Се абихто зможе! А от дГлом довести вГдвагу - й то не нерозсудливу вГдвагу, а таку, щоб давала змогу повсякчасноП працГ, - се я РозумГю! Не можу, правда, наперед сказати, що ви нездатнГ на се, але не повГрю, поки життя ваше не покаже вашоП правди... А тодГ... О, тодГ страховГ Хо легше стане, бо ближче буде до могили... Хо слухаК, як молодий лГкар розгортаК плани своКП лГкарськоП та просвГтньоП дГяльностГ на селГ, де маК замГр оселитись. ВГн веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до ГнтелГгента, органГзуК дешеву медичну помГч... ЧуК Хо, як сГльський учитель обГцяК хитромудро керувати помГж пГдводними камГннями сучасних порядкГв, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своКП мети... А ось починаючий письменник нахваляКться щиро взятись за працю, за поважнГ студГП, простати своП ГдеП та працювати не то в свято, але й у будень... I Хо не може його нГяк злякати анГ цензурними умовами, анГ фатумом украПнського письменника писати gratis (gratis (лат.) - безкоштовно, задарма. - Ред.) , або за "бГг дасть"... Довго ще, мов улик той, гуде маленька кГмната "пГд небом", довго ще чекаК Хо, аж поки братерський поцГлунок на прощання не закГнчить сього пам'ятного вечора. - Не полегшало менГ з того, що глянули менГ сьогоднГ в вГчГ, не полегшало... - шепотить Хо, плентаючись за останнГм з гостей. - I не полегша, аж пересвГдчуся, що не порожнГ згуки лунали там у кГмнатцГ, що час Г життя не зламають вГдваги вашоП... Почекаю ще... почекаю. x x x МинаК кГлька лГт. Змордований вГчною блуканиною, знуджений полохливГстю всього живучого та невдячною ролею страху, шкандибаК по курнГй дорозГ Хо, пГдпираючись довгим костуром. - Скучно на свГтГ, нудно на свГтГ... скрГзь повно страхополохГв... - мимрить старий у роздратуваннГ. - А ти волочись по свГтах, не бачачи кГнця-краю своПй мандрГвцГ... Ох, важко, важко, спочити б уже... - зГтхаК вГн до спокою. - А що се манячить улГворуч? - зацГкавився Хо, з-пГд руки вдивляючись у далечГнь, що червонГла вся в променях заходячого сонця. - Селом Не пГду туди; остобГсГли менГ оселГ людськГ... Е, нГ, стривайте, зайду, бо тут живе хлГбороб-ГнтелГгент, що то нахвалявся запровадити на селГ новГ порядки... Побачимо... Сонце вже сГдало, коли Хо входив у село. Насамперед, як пристало порядному подорожньому, подавсь вГн до корчми. Але що за диво? Корчму хтось обгородив, прибив нову табличку над дверима та повиганяв звГдти, мабуть, усГх п'яниць, бо якось там так дивно тихо, мов у церквГ... Хо наблизився, глянув на табличку й прочитав: "Школа". Е-ге-ге! Ось воно що! Недавно була корчма, а тепер школа. Де ж корчма? Хо обГйшов село, але корчми не було. ЧудасГя, та й годГ! А що то робить пан дГдич, цГкаво глянути? - подаКться Хо до чепурного двора, що дивиться на нього осяяними вГкнами. Старий присуваКться до вГкна, зазира всередину й бачить: у хатГ, за столом, сидять гостГ - учитель та селяни. УсГ вони вкупГ з господарем щось пишуть, рахують, мГркують. У кутку двоК дГтей граються, декламуючи байку ГлГбова "Вовк та ягня". - Що вони там рахують? - шепотить Хо, прислухаючись. - Еге! ось що: касу ощадну заложили. Бач Пх? А се знав що? Гомонять про якусь землю, що громада маК купити в сусГднього дГдича. Еге, вГн таки оре перелГг свГй, той хлГбороб! Що ж далГ, що ще нового?.. Хо, однак, мусить вГдГрвати увагу вГд товариства, бо в хату вступаК жГнка господаря, звертаючись до дГтей чистою, неламаною мовою: - А йдГть, дГточки, гратися в другу хату, бо ви тут заважаКте... За якусь часинку господиня знов увГходить, прохаючи всГх на вечерю. Здивований Хо бачить, як усГ посполу сГдають за стГл, Г каже до себе: "А диви! Тут наче нема пана й мужика, а самГ люди..." По вечерГ гостГ примощуються, де кому вигГднГше, а господар виймаК книжку, Г починаКться лектура... Тут уже Хо не витримуК. Його обхоплюК непереможне бажання викликати вГдважного господаря на останню боротьбу з собою. Хо збираК всю свою потугу: проймаючим холодом вГК борода його, чудодГйна сила, мов хмари тГ, насуваК найстрашнГшГ картини перед очГ лектора, а лектор наче не помГчаК сього. Але, врештГ, почувши при сутнГсть страху, вГн вГдриваКться вГд книжки, обертаКться до Хо Г дивиться йому в вГчГ довгим, зважливим поглядом... I враз Хо помГчаК, що вГд погляду того дГються з ним незвичайнГ речГ: з бороди вже не вГК проймаючий холод, вона тратить свою чудодГйну силу, тГло його меншаК, легшаК, немов частина ГГого парою взялась або порохом розсипалась; Хо чуК, що на душГ в нього став легше, вГдраднГше, що бГльш таких смГливих поглядГв - Г скГнчиться його довГчна мандрГвка, Г складе вГн на спочинок своП старГ, натрудженГ кГстки... Хо йде далГ, не чуючи втоми, невважаючи на глуху нГч. Ось Г небо всмГхнулось перед свГтанням, ось Г сонечко землГ вродливГй на добридень дало, а Хо чимчикуК, поспГшаючи до села, де молодий лГкар, вГрний своПй ГдеП, мав розгорнути свою лГкарську та просвГтню практику. ВрештГ - село. Хо пГдГйшов до села, Г перша хата, яка кинулась йому у вГчГ, була шпиталь, мГсце страждання Г заразом боротьби з тим стражданням. Хо став на порозГ, зазирнув усередину. Що там? Чи нема лГкаря? НГ, Ксть: вГн на свому мГсцГ, бГля хорих. ТГльки вГн не помГчаК Хо, що всГма силами намагаКться звернути на себе його увагу; лГкаревГ просто нГколи. Тут нового хорого привезено, там операцГя, а то треба й лГки самому налагодити, Сила роботи! Довго чигаК Хо на хвилину, коли лГкар буде вГльнГшим, Аж ось Г дочекався. ЛГкар Где додому, обГдаК, а по обГдГ замикаКться в своПй хатинГ, щоб нГхто не заважав йому писати популярний виклад з гГгГКни для селян, звичайно, мовою вкраПнською... Осю-то хвилину й уважаК Хо за слушну для свого досвГду. ВГн дГймаК трудГвника холодом, вГн малюК перед ним картину недостаткГв, убожества, бо що дасть сГльська практика? ВГн показуК йому всГ засоби темноП сили, що воюК зГ свГтлом та чесною працею, Дарма! Не жахаКться лГкар, а зводить на Хо очГ й пронизуК його ясним, смГливим поглядом чесноП людини... I знову чуК Хо, що сила його слабшаК, що сам вГн меншаК, Г з вдячним серцем, повним поважання, низько вклоняКться лГкаревГ, шепочучи своК: - СпасибГ... А вчитель? I мчиться Хо до другого села, Г мусить уклонитись учителевГ, бо вГн смГливо пливе помГж камГнням до мети, нГ на хвилину не забуваючи своПх обГцянок, своПх обов'язкГв. - Еге-ге! поталанило менГ, - радГК старий. - На добру стежку вступив я, пГду й далГ по Пй... I ось перед ним маленька хата, а в хатГ тГй, зГгнувшись над столом, худий, блГдий, змарнГлий, працюК вкраПнський письменник, Г лиш велика душа дивиться з його великих очей. Ледве-ледве пГзнаК Хо в ньому юнака з повним рум'яним обличчям, що рвався до слова пам'ятного вечора. I не дивниця: життя йшло, а було в життГ тому Г кайданГв, Г голоду, Г холоду, Г всього, що мусить зазнати спГвак невГльного народу. - Три чисницГ до смертГ, - рГшаК Хо, дивлячись на його. - Покинь, бо вмреш1 - лякаК вГн господаря свГтлички. - Бачиш, який холод Где з моКП бороди, а бувають краП, де ще холоднГше... - Покинути? - обзиваКться тихий голос з-над столу. - НГ, не покину. Вмерти я можу, але що зроблю, те буде зроблено. Холодом же не лякай мене, бо поки жеврГК вогонь, що маю в серцГ, менГ буде тепло й добре... I Хо стрГваКться очима з худою, мГзерною людиною Г не витримуК того погляду, повного вГри, повного кохання до своКП краПни... I ще раз склоняКться Хо перед силою, вищою й сильнГшою вГд сили страху. ВГльнГше зГтхнув старий страх, Г радГсно й легко зробилось в нього на серцГ. Йому забажалося самотини, бо полохливГ люди, що стрГвались по дорозГ, стались йому гидкими. Чимдуж покинув Хо людськГ оселГ й подавсь ген-ген полями аж до лГсу. Тут, на знайомГй галявГ, сГв вГн, загорнувся сивою, мов туман той, бородою та й замислився. Сидить Хо Г не помГчаК, що все живе в лГсГ пГд впливом страху затаПло дух, перестало жити, що навкруги його запанувала. мертва, прикра тиша. Пташки ущухли, звГрина причаПлась, малГ комашки завмерли в травицГ. Ростини боялись навГть тягти сГк Гз землГ, пити холодну росу, виправити зГбганГ листочки, розгорнути звиненГ квГтки. Пустотливий промГнь сонця зупинивсь у зеленГй гущинГ та лиш здалеку придивлявся до сивоП, мов туман той, бороди Хо, боячись наблизитись до неП. Тихо було, мертво. Але Хо не помГчав сього: вГн сидГв, замислившись, з радГсною усмГшкою на устах, з надГКю в серцГ. НадГя та сягала аж у тГ часи, коли смГливГсть вГзьме верх над страхом Г Хо зложить на спочинок своП старГ, наболГлГ кГстки." 1894