iтям кашу. За столом, ближче до лампи, що крiзь молочний кльош розливаК м'яке свiтло по хатi, сидить iз шитвом мати. Вона рада, що дiти втихомирились. Ой, тi дiти! ДвоК Пх, а такий галас справляють, що аж голова наморочиться. Але тепер тихо. Чутно тiльки, як муркаК на канапi кiт та нянька стиха приспiвуК: "Соро-ка, во-ро-на дiт-кам кашу ва-ри-ла! На порозi студи-ла!.." Дитина з щасливою усмiшкою розгортаК дрiбненькi пальчики пухкоП ручки, намагаючись, щоб нянька показала, котрому сорока дала кашi, а котрому голiвку скрутила. Урештi ся забавка докучаК дитинi, вона почина човгатись на руках у няньки, намагаючись до кота. - Киця! Але "киця" добре пам'ятаК болючi пестощi маленькоП деспотки й дипломатичне клiпаК очима, не рушаючись iз мiсця. Аж ось нетерпляча ручка досягла до кота, хапа його за вухо й тягне до себе. Кiт скулить очi, жалiбно нявчить... далi ж, немов дiткнутий електричною iскрою, вириваКться й тiка пiд комоду, лишивши на руцi мучительки червоний слiд гострих пазурiв. ЗчиняКться вереск... - Що там таке. Марино? - кидаК роботу мати. - Та то проклятий кiт дряпнув дитину... - У тебе все щось станеться... Забав ПП зараз, чусш, як зайшлася... ПочинаКться гуцукання: "Ну, тихо, не плач, гоп-гоп! гу-цю-цю!.. А-а! Погана киця! ми ж тобi дамо!.. Ну, цить же, цить... гоп-гоп! гу-цю-цю!" Але надаремно. Дитина аж заходиться. - Ну, цить же, цить! бо як пе будеш тихо, то я тебе зараз вiддам дiдовi Хо...- сердиться нянька й пiдносить дитину до вiкна.- О, бач, стоПть дiд Хо з торбою на плечах... Скоро кричатимеш, зараз кину в торбу... На тобi ПП, дiду Хо, на!.. Дитина здоровими очима вдивляКться в пiтьму, що чорнiК поза вiкном, i затиха... В очах, ще мокрих од слiз, малюКться жах... Так, тi очi бачать у таКмничiй пiтьмi постраха дiтей - Хо, страшного, бородатого дiда, з величезною торбою за плечима, повною неслухняних дiтей. Якийсь холод торкаКться делiкатного дiтського тiла, щось бере з-за плечей, лячно так, плакати хочеться, а не можна... Дитина насилу вiдриваК очi вiд вiкна й ховаК голову в няньки на грудях. I знов тихо в хатi. - Мамо! - збуджуК тишу хлопчик, кидаючи свою будiвлю.- Мамо! А де тепер сонце? - Сонце?.. Сонце тепер спить. - А де ж його хата? . - Отам за горою, де воно сiдаК... - Там, де живе лiсник Панас? - Еге... Але тобi спати час, дитино. Дитина, однак, наче не чуК материноП уваги. Вона пiдбiга до матерi й спираКться Пй на колiна. -_ Мамо! А чи сонце маК дiти? - МаК. - А де ж _вони? - Де? а на небi... отi зiрочки, що вночi сяють, то се дiти сонцевi... - А чом же вони тепер не сплять? - Бо вони за день виспались, а тепер граються. Пауза. - Мамо! я хочу до Петрика!.. Петрик - се син куховарчин, що бавиться часом iз паничем. - Не можна, Петрик слабий... - А я йому занесу яблуко... - Не можна,сказала. - Ма-а-мо! Я хо-о-чу до Пе-е-три-ка!.. - _Ох, господи! Одно скiнчило, друге починаК... Цить менi зараз!.. Не пiдеш. - Ма-а-мо! до Пе-е-три-ка-а!.. - Чи не замовкнеш ти менi?.. Марино, а заклич-но дiда Хо!.. Марина пiдходить до вiкна й грюка в шибку. - Дiду!.. дiду Хо!.. а йдiть-но сюди... а вiзьмiть-но собi неслухняного панича!.. "Зараз!" - вiдповiдаК вона собi за Хо пiдробленим басом i вiдходить вiд вiкна. Хлопець добре розумiК Маринину штуку; вiн не вiрить, щоб то Хо промовив те "зараз" таким невдатним басом, однатс йому стаК страшно. Вiн вiдходить до канапки, як можна далi вiд вiкна, i почина бавитись папiрцем, бгаючи його в човник. А тим часом фантазiя хлопцева вперто працюК над фiгурою Хо. Якi в нього очi? Мабуть, червонi, як у трусика... А нiс, певно, такий довгий та гострий, як у куховарки... а може, ще довший... Борода бiла та довга аж до п'ят... руки... Хлопцевi враз уявляються залiзнi тройчаки, що стоять у стодолi - такi руки в Хо... конче такi... Йому стаК ще страшнiше, вiн боПться поворухнутись, боПться зустрiтись очима з таКмничою пiтьмою, хоч щось так i тягне його глянути в вiкно, так i тягне, так наче шепче щось: "А подивись, а подивись!" Хлопець не може опертися бажанню глянути в вiкно, зводить очi... i весь холонем Там, на чорному тлi шибок, щось бiлiК... то Хо... Божевiльний жах охоплюК дитину, поширшуК зiницi, витяга обличчя, ворушить волоссям на головi, душить за горло... - Дiти, спати! Пора вже!.. Марино, клади дiтей спати!..- розтинаКться голос материн й будить, як зi сну, хлопця. Марина ставить хлопця на молитву. - "Отче наш, що на небi..." - непритомно проказуК вiн за нянькою, а сам дивиться вбiк, на вiкно. "Нехай буде воля твоя, як..." _Ой, там щось руками маха, аж по вiкнi шкряба! - тремтить хлопець.- "Хлiб наш щоденний..." - Нянько, там щось дивиться в вiкно... я боюсь... - Вигадуйте, вигадуйте, то таки вiзьме вас Хо в торбу... Ну, проказуйте знов: "Хлiб наш щоденний дай нам сьогоднi..." Але хлопець уже не слухаК няньки, вiн не може вiдiрвати очей вiд вiкна. Те вiкно притягуК його увагу, захоплюК всi думки, запановуК цiлою iстотою дитини. У вiкно те дивиться чорна, таКмнича темрява, повна фантастичних iстот, усяких див, повна страхiття... I все се тиснеться до вiкна, зазира в хату, ось-ось пролiзе крiзь дiрку в розбитiй шибцi або з лускотом вiдчинить вiкно, кинеться на нього, наповняючи хату диким реготом... Аж ось i лiжко. Хлопця роздягнено, вiн кутаКться в ковдру. Нянька поправля ще щось i гасить свiтло. - Марино, посидь бiля мене... я боюся... - Ото вигадали! Спiть, менi нiколи сидiти бiля вас... В хатi стаК темно i тихо. Хлопець широко розплющеними очима вдивляКться в темряву, напружуК слухи, боячись пропустити який зрадливий звук. Тихо. Так тихо, що навiть калатання серця видаКться глухим стукотом молота по чомусь м'якому. Ураз... трiсь!.. Що се? Увага хлопця збiльшуКться до можливих границь... Уся кров збiгаКться йому до серця, серце почина бити на гвалт... О, знов щось зашелестiло, зашкрябало... То - Хо. Ось у чорнiй, як чорнило, пiтьмi виразно бiлiК борода його... ось простягаКться довга, костиста рука... наближаКться до плечей, розгорта над ними своП сухi пальцi... Обгорнений невимовним жахом, утикаК хлопець голову пiд подушку, скорчуКться пiд ковдрою, iнстинктово намагаючись стати маленьким, якомога меншим... щоб "страх" не мiг помiтити його... Вiн затамовуК навiть вiддих, боячись подати знак життя, боячись зрадити свою присутнiсть у хатi... А тим часом чуК вiн, що бiля лiжка стоПть Хо, й простяга над ним своП довгi, мов залiзнi тройчаки, руки, й черкаКться сухими гострими пальцями його плечей... Холодний пiт вiд голови до п'ят облива дитину, божевiльний жах побiльшуК зiницi, вiдбира голос, деревить тiло... I довго так лежить бiдне хлоп'ятко, нерухоме, тремтяче вiд жаху, мокре вiд поту, аж тривожний сон, прилинувши, заспокоюК нарештi змордовану офiру полохливостi... - Хе-хе-хе! - смiКться Хо пiд вiкном, де лежить хлопець.- Хе-хе-хе! I жаль бере, i вiд смiху не можна здержатись! Смiшно, коли причиною страху бува лиш розпалена уява, а жаль... Бо хто раз спiзнаКться з почуттям страху, не хутко зможе вiдкараскатися вiд нього... Зросте дитина, змужнiК, i багато сил, вартих кращоП долi, змарнуК на боротьбу зi страхом, та ще добре, як переможе!.. Шкода сил, шкода часу... А хто винен? Гай-гай! - хита головою Хо, загортаючись довгою бородою та подаючись у дальшу путь. III НаближаКться пiвдень, червцевий пiвдень, повний спеки й свiтла. Свiтло хвилями ллКться з неба, сповняК повiтря, несито пожира тiнi на землi, заганя Пх пiд дерева, кущi, у гущину. На що вже бувають таКмничi холодки, а й туди хоч тоненькою цiвкою протиснеться воно i смiКться, раде, що знайшло i там свого ворога - темряву... Тiльки в ту альтанку, що пiд старезним волоським горiхом у садку, не пуска його дикий виноград, звившись тiсно й щiльно в одну зелену стiну. Вже що не робить свiтло: i зайчиком плигаК бiля альтанки, пробившись крiзь листя горiха, i золотою сiткою пада на землю, i мигтить, i переливаКться, намагаючись присунутися ближче до темного закутка - та ба! Нiяк не може. Стало на порозi альтанки, зазираК туди, а ввiйти - дзуськи! Однак воно помiчаК, що альтанка не порожня. Там, на зеленiй лавцi, обкладенiй дерниною, сперши голову на руки, сидить бiлява панночка з смутним обличчям. Бiдна! Скрiзь тепер весело, ясно, свiт божий скидаКться на рай - а вона сумуК. Потiшити б ПП, попестити, та нiяк увiйти, бо та темрява розперлася в альтанцi, мов панi яка,- i не пускаК. На щастя, панночка нервовим рухом зриваК листок виноградний, зробивши тим маленьку шпарку в зеленiй стiнi. Зрадiлий пустун скаче промiнням у шпарку й трапля просто на стiл, наткнувшись на якийсь папiр. Що воно за диво, папiр отой? ПридивляКться до ного й читаК збоку: "Iнспектор шкiл народних". Пустун трохи злякався, перечитавши титул такоП важноП особи, бо почуваКться до деяких провин школярських, але незабаром осмiлюКться й пробi га змiст паперу. В паперi стоПть, що панна Ярина Дольська наставляКться на вчительку в село С. Учителька! Адже й вчителька маi право картати! I промiнь кидаК на дiвчину винуватий, благаючий погляд. Однак обличчя дiвчинине, блiде й делiкатне, з виразом смутку та внутрiшньоП боротьби, не маК в собi нiчого грiзного, що заспокоюК й осмiлюК пустуна настiльки, що вiн почина гратись iз грубою золотою косою дiвчини, цiлувати ПП повнi уста, брови, зазирати в великi сивi очi. А паннi Яринi не до пестощiв. Вона вiдсуваКться вiд докучливого променя й схиляКться над папером, читаючи його, може, в сотий раз. Так, сей папiрець дорого коштував Пй! Щоб здобути його, вона мусила насамперед зчинити боротьбу з собою, зi своПми звичками, поглядами, традицiями; мусила посваритись iз батьком, якого так кохаК, довести до слiз та нарiкання матiр. Але се була тiльки прелюдiя, i поки тяглася вона - дiвчина почувала в собi силу боротися й перемогти. Тепер же, з папiрцем сим, мусить початися акцiя, так нетерпляче очiкувана акцiя... i дивна рiч! Панна Ярина в сю рiшучу й важну хвилину почуваК, що сили ПП меншають, слабнуть, що вона вже не здатна до боротьби. Невже в неП стало енергiП тiльки на прелюдiю? Панна Ярина складаК руки на столi й безсильно опускаК на них свою русяву голiвку. Колись вона була щасливою дитиною, коханою одиначкою багатого дiдича. Одягнена в оксамит i шовк, пересвiдчена, що найдрiбнiшi забаганки ПП будуть заспокоКнi, оточена роКм услужних бонн та служебок, вона стрибала по великих кiмнатах палацу, по тiнистих алеях батькiвського парку. Незабутня пора! Одно тiльки дратувало Яринку, робило Пй навiть прикрiсть - се заборона бавитися з селянськими дiвчатами та хлопцями... Фi! "Хлопськi дiти!" - якi в них манери, яка груба мова, яка моральнiсть! Адже то "бидло", а не люди! - чула вона навкруги. Однак мала Яринка, пiд впливом оточення, мало-помалу оговталася з такими поглядами, ба й сама стала в такi вiдносини до "бидла", у яких були батько та мати. Вона небавом зрозумiла, що мужикiв сотворено лиш на те, аби орати батьковi ниву, служити за фiрманiв, кухарiв, робiтникiв. Навiть бiльше. Вона сердечнiше вiдносилася до справжнього бидла, нiж до тоП "нижчоП раси". Коли для забави панночки приводили перед ганок мале телятко або вiзник приносив щенят, Яринка обiймала Пх, цiлувала, пестила, знаходила "чудовими", тодi як на дiвчину, дочку наймички, не звертала вже найменшоП уваги, наче то була не людина, а кiлок, забитий на свому мiсцi. Словом - Яринка стала панночкою, як i ПП приятельки, сусiдки з iнших сiл. Минали роки, збiльшуючи той мур, що стояв межи двором а селом. З одного боку були пани, з другого - "бидло". Виросла Яринка на панну Ярину й мусила позбутись думки, що все, що ПП оточуК, належить до батька або може бути куплене батьком за грошi. Ярина знала вже, що батьки ПП бiднiють i хоч не показують сього перед людьми, навiть триб життя не змiнюють, але почуваКться вже потреба негайноП лiквiдацiП iнтересiв для забезпеки хоч неласого шматка хлiба. Тим часом дозвiлля (а сього добра в панни Ярини було чимало) вкупi з допитливим розумом напрямили дiвчину на книжки. Пожираючи без ладу сотнi томiв, Ярина вмiла, однак, зiбрати в головцi промiння мислi, розкиданi там, вiдгукнутися серцем на чеснi й високi поривання. Природна щирiсть стала тут у пригодi. Правда, кожна нова думка, що не згоджувалася з ii дотеперiшнiм свiюглядом, викликала цiлу бурю в молодiй, не змiцнiлiй ще душi, але мур, що вiддiляв ПП вiд села, валився й вiдкривав не бидло, а справжнiх людей, з людськими iнтересами, болями й радощами. Ярину зацiкавило се невiдоме Пй "мужицьке царство", Вона почала придивлятися до нього, наскiльки се було в ПП змозi, i налякалась темноти й убожества, що панували там. Боже! побiч жиють люди, брати ПП, i нидiють у темрявi та злиднях, коли вона збиткуКться працею рук Пх! Чи ж пiсля сього можна назвати себе людиною? Чи ж пiсля сього можна добачати в собi образ божий?.. Нi, годi! Розбити пута, що вiд вiку сковують бiлi, неробучi руки, скинути полуду з очей i чесно та смiливо звернути скривдженим те, що до Пх належить. Доволi бути лялькою, коли людина - то людина, i довести се треба дiлом, а не словом. Дiвчина запалилася до працi, до дiяльностi, поклала присвятити життя своК для тих, що досi працювали на неП. Так справедливiсть каже. Вона буде вчителькою, вона понесе свiтло в темряву, потiху - смутковi, помiч - убожеству. А що вдома на неП чекаК буря, так що ж, хiба вона не винесла вже бурi сама в собi, коли новi думки, новi почування стрiлися з ПП первiсним свiтоглядом? Дома справдi зчинилася колотнеча. На Ярининi плани старi спершу дивилися, як на дивогляднi забаганки пещеноП дитини, але побачивши, що не жарти, налякались. Сльози, благання, спазми, прокльони похитнули завзяття дiвчини. Але вона перемогла себе й поставила-таки на свому. Замовкли батьки, затаПвши смуток у серцi, однак не тратили надiП, що час або який випадок звернуть Пм дитину, притулять ПП знов до чулого батькiвського лона. I випадок, на який рахували старi, лучився, погiршуючи й без того важку ситуацiю. До Ярини посватався багатий сусiд - дiдич. Ярина спершу й слухати не хотiла про шлюб, далi ж, скоряючись перед батьковою волею та благаннями закоханого сусiда, випрохала собi три днi розважити все та помiркувати, поки дасть рiшучу вiдповiдь. I власне другого дня пiсля сього прийшов вiд iнспектора довго очiкуваний папiр, прийшов i - замiсть заспокоПти - збурив, сколотив ПП спокiй, iз дна душi пiдняв сумнiви, пiдтяв вiру. I ось тепер сидить Ярина над тим папером, безсило опустивши на руки русяву голiвку... Вона не рада тому паперовi. Так, не рада... Ще недавно, ще позавчора, як бога з неба, виглядала його, а нинi - не рада... Рiч певна, що вона не зречеться своПх замiрiв... Вона ламле все - а йде туди, де Пй слiд бути... I не те, щоб вона не рада була... а так, не налагодилася до нового життя, не звиклася ще з думкою, що завтра покине батькiвську стрiху... По-ки-не бать-кiв-ську стрiху... Брр!.. Ну, i чого тремтiти? Ой, тi нерви... Треба себе взяти в руки, бо нерви непотрiбнi для тих, що йдуть на боротьбу. Адже скiльки дiвчат пiшло вже по тiй стежцi, що стелеться перед нею... Правда, бiльшостi дiвчат тих легше було почати нове життя, нiж Пй, бо бiльшiсть Пх вийшла з родин убогих, iз таких, де кожне ще з молоком матерi всисаК потребу працi для шматка хлiба. Там усi працюють, усi заробляють... Там нема традицiй, якi б багном закаляли все, що вириваКться з зачарованого кола егоПзму та кастових iнтересiв. - Зачароване коло... Ох, те зачароване коло!..- шепотять блiдi уста дiвчини.- Чи стане ж у мене сили, чи стане вiдваги розiрвати його, вийти в свiт широкий на боротьбу з тим, що воно замикаК? Добре, я розiрву його, я вийду звiдти. Але чи перетриваю, проклята родиною, осмiяна подругами, одна серед невiдомого менi широкого свiту?.. Де тi сили в мене для боротьби? Де той гарт, що мiг би служити порукою перемоги? Я - теплична рослинка... вибуяла в штучному теплi, у душнiй атмосферi теплицi... Перша буря зламаК мене, вирве з корiнням... I, замiсть бажаноП користi, живим докором стануть, перед мене закривавленi серця родини й мое власне розбите, знiвечене життя... Боже! що се зi мною? Звiдки легкодухiсть така? Що варте життя моК перед необмеженим морем людського страждання?.. Нi, годi... Пiти туди, куди серце кличе й обов'язок... З силою, яку я почуваю в собi, з силою любовi - можна багато зробити... Тiльки не лякатись, тiльки не тратити надiП i... все буде добре... Що тут довго думати? Адже давно вже рiшила я почати нове життя. I почну, i кiнець на тому, i нiчого мислити, i нi над чим мiркувати... Кораблi спалено... I чого я тремчу вся? Чого?.. Дурю себе вiдвагою, коли чую, що сили моП слабнуть, що я легкодуха, нiкчемна iстота?.. Ярина повним розпуки рухом заламуК руки й вiдкидаК назад, на зелену стiну винограду, свою бiляву голiвку з обличчям, покритим тiнями муки та внутрiшньоП боротьби. А в тремтячих тiнях горiха стоПть Хо, й зазира в темну альтанку, i хита старою головою, i вiК холодом iз бороди. - Гай-гай! - шепотять його старечi уста.- Стiльки сили молодоП мати, мати життя цiле перед собою - i не зважитися стати до боротьби з дiдом, з порохном, що не нинi - то завтра розсиплеться! Хе-хе!.. Та гляньбо, подивись!.. Подивись, що на менi немаК тоП манти традицiй, у яку ти загорнула мене.. Де там! Не хоче... Не зважиться й очей звести на дiда... Гай-гай!.. - Ну, и доля!..- мимрить далi Хо тоном роздратування.- Кожне уявляК собi мене, як хоче. Для одного я - з торбою на дiтей, з рiзкою в руках, другий убираК мене в шати традицiй, поговору, забобонiв, третiй тремтить передi мною, як осика на вiтрi, четвертий... а все зле та немудре! Коли ж скiнчиться моя мука, коли ж спочину вже, коли вже поховаК мене смiливiсть людська?.. Ну й доля, ну й люди! Аж мене злiсть розбира...- бубонить старий собi в бороду, що м'якими сивими хвилями зливаКться з легенькою парою, виссаною сонцем з вогкоП, теплоП землi. - Чекай же,каже вiн далi.- Хоч помщусь на тобi, полохлива iстото, хоч полякаю тебе... Ти хочеш стати до боротьби з потужним ворогом - з убожеством та темнотою? Добре. А чи маКш ти сили до тоП боротьби - ти, слабосила жiнко? А глянь-но, панно, у своК життя минуле, що ти звiдти винесла? Ану, подивись!.. Ах, те життя... Безжурне, у достатках, у розкошах - воно тiльки розпестило ПП, ослабило волю... Звiдтiль винесла вона саму незараднiсть, непрактичнiсть... Нi, те життя нiчого бiльш не дало, не в ньому шукати джерела сили... - Iз такими засобами ти гадаКш боротися,- шепотить Хо.- А чи вiдаКш ти, нерозумна дiвчино, що вiд тебе вiдкаснеться родина, скоро ти пiдеш наперекiр Пй, що всi, з ким ти жила досi, закаляють тебе болотом, яко зрадницю Пх кастових традицiй? I до кого ти звернешся, коли, зламана боротьбою, запрагнеш потiхи, спокою? Хто пiдтримаК тебе, розбиту, зневiрену? Правда... правда... Нiхто. Одна... Нема рiдноП душi, щоб щирим словом, спiвчуттям загоПла рани сердечнi, заспокоПла, пiдтримала... Вiдрiзана, як скибка вiд хлiба, самотня, як хрест на роздорiжжi... Пустка навкруги, холод... - А чи вiдаКш ти,- пiддаК Хо,- що то недостатки, убожество? Ти, що зросла в розкошах, що не робила на шматок хлiба? Не страшно тобi змарнiти в нерiвнiй боротьбi, до часу скласти в домовину молоде життя?.. Боже! Усе проти неП: i люди, i становище жiнки, i убожество... Усе наче змовилося, щоб кинути ПП в огонь, обсмалити Пй крила, коли вона рветься лиш до свiтла. I Ярина бачить уже своП бiлi, випещенi руки худими, чорними вiд працi, бачить красу свою змарнiлу, зiв'ялу, чуК в грудях хоре, розбите серце, а за плечима смерть... Смерть... не нажившись, не зазнавши щастя, не зробивши дiла... Брр! - Ех, залишити б краще всi сi мрiП,- спокушаК Хо,- та взяти вiд життя все, що воно може дати для особистого щастя, скористатися з молодощiв, бо, як кажуть: "Не вернеться весна..." А що там хтось стогне, хтось пропадаК - заплющити очi, затулити вуха, як робить бiльшiсть,- i моя хата скраю... Боже, яка мука стояти отак на роздорiжжi й не знати, кудою йти!.. Що робити, що чинити?.. Боже!.. Ярина з розпукою заламуК руки i впадаК в тяжку задуму. Враз ПП будять дзвiнкi голоси. То дiвчата-робiтницi йдуть садком на полуднК. - Чули, дiвчата, наша панна вiддаКться. Там такий гарний панич сватаК, хоч води напийся: чорнявий-чорнявий, а очима так i граК... Я бачила, як приПздив, осе вже буде день зо три... - Але вiддаКться? Забожись, Одарко! - Присягай богу! А вона, чуКте, не хоче. за нього... - Слухайте, бояри, як князь бреше. А ти ж звiдки знаКш? Може, той панич до тебе грав очима, от-от не видко, як старостiв пришле. - Падку мiй, смутку мiй! А я б що з таким чоловiком подiяла, що робити не годен? - Оце сказала! Адже Одарка швидко свого матиме - такого, що як говорить, то й носом граК, не тiльки очима. - Атож! Е, не журiться, дiвчата, кожна з вас дiждеться! Буде пробийголова, а мастиголови не буде, нi! - Ха-ха-ха! Ну й вигадала, турок ти немирований!.. Серед реготу та жартiв проминула весела громадка дiвчат альтанку, де сидiла Ярина, сполохана голосами, з думками, що полинули вже в iнший бiк. ЏП сватають. Так. Перед нею вiдкриваКться особисте щастя, родиннi втiхи, достаток, життя безжурне. Правда, вона не закохана, але Пй подобаКться чорнявий сусiд, вона нiчого б не мала проти його замiрiв, якби не почуття iнших обов'язкiв, не iнший шлях, що стелеться перед нею. Але вона стоПть над тим шляхом, i мучиться сумнiвами, й шукаК виходу... Вихiд Ксть... Одно слово -• i доля ПП з'КднаКться навiки з долею другоП iстоти, що кохаК Ярину без пам'ятi... Вийти замiж? Хто се сказав? Нi, прiч усякi спокуси, усякi викрути - вона йде за своКю iдеКю!.. У ту ж саму хвилину в дверях альтанки мигнула тiнь, i чорнявий хлопець, здiймаючи бриля, питав приКмним баритоном: - Чи вiльно сполохати задуму вашу, панi? Ярина жахаКться, блiдне, щоб зараз заллятися кармазином. То вiн_ приходить по останнК слово. Вона не встигла опам'ятатись, як вiн трима вже ПП за руку й тихо промовляК тремтячим голосом: - Панi! Я не маю ще права виявити вам, як я мучився, чекаючи на слово, що виробить серце ваше в одповiдь на моП почуття й замiри. Я ще й досi в непевностi тремчу за долю свою... i ще раз важуся благати вас, панно Ярино, - не вiднiмайте вiд мене руки вашоП, хай вона буде завдатком нашого будучого щастя... Ярина сидить блiда, непорушна, з слiдами переляку та боротьби на обличчi, але не вiдiймаК руки вiд щасливого хлопця. Хо не маК тут бiльш роботи. Похитуючи сивою головою та покректуючи, чвалаК старий далi, шукаючи, де б спочити натомленою душею, натрудженим тiлом. IV Марко Iванович Лiтко встав, мабуть, з лiжка лiвою ногою, бо так йому сьогоднi не по собi щось, усе його дратуК, усе турбуК. Уночi, правда, змучив його поганий сон. Ото снилось йому, що в його був трус, що при трусi тому знайдено кiлька примiрникiв тоненького збiрника творiв украПнського поета-самовродка Рябоклячки, збiрника, пущеного nota bene цензурою, але виданого його коштом - i то в великiй таКмницi, треба додати. Непроханi гостi грiзно випитували Макара Iвановича, звiдки взяв вiн такi страшнi брошури та яку цiль маК тримати Пх, а Макар Iванович, наляканий, зрошений циганським потом, брехав, що купив Пх тiльки задля Пх дешевини, маючи потребу в паперi для обгортання снiдання своПм дiтям-школярам, що вiн не знаК, про що пишеться в книжках тих, бо не вмiК навiть читати повкраПнському, та що взагалi нiчого спiльного з так званими "малоросами" не маК й не хоче мати... Йому, однак, не понято вiри, потягнено його з дому, страхано в'язницею, карами, засланням... Макар Iванович виправлявся, прохав, мало не плакав, врештi, почав пручатися... i прокинувся. Прокинувся i сплюнув. А де ж! Присниться ж таке, змордуК, нагодуК дрижаками... Тут i так тремтиш весь день, спокою не знаКш, а тут ще сни морочать... Тьфу!.. А все через вечорок той вчорашнiй у "молодих" украПнцiв... От як не хотiлось йому йти туди, а треба було... Прохано старших; якось нiяково не пiти. Ну ж i наслухався вiн там! Се... се просто божевiльнi люди, тi "молодi". Се - кандидати на, шибеницю на кращий кiнець! Давай Пм зараз усе: i свiдому вкраПнську iнтелiгенцiю, i народну освiту з добробутом, i рiдну культуру, i героПв, i патрiотiв, i грушки на вербi, i зiрку з неба!.. Нi, вiн не мiг далi слухати, не мiг пробувати далi в товариствi шалених, що самохiть iдуть пiд нiж... Вiн просто втiк iз вечорниць, затуливши вуха, озираючись, чи хто не помiтив його навiть близько хати, де було зiбрання. Адже й вiн украПнець, i вiн патрiот... Се доведено не раз i не двiчi. Хто, як не вiн, ще за часiв студентства вiсiм мiсяцiв висидiв у в'язницi?.. Правда, не в украПнствi шукати всiх причин того в'язнення, але якось приКмно тепер, коли вже лихо давно минуло, залiчити тих вiсiм мiсяцiв на карб патрiотичного страждання. Далi - хто, як не вiн, пiдтримуК молодi таланти, так потрiбнi... МалоросiП? Адже вiн не пожалував ста карбованцiв на видання творiв самовродка Рябоклячки, а що творiв тих нiхто не купував - на власнi грошi набув сотню примiрникiв, щоб послати на село, до своПх, i таким робом довести, що, вiрний демократичнiй засадi, не розриваК зв'язкiв iз народом, пам'ятаК про його духовi потреби... Адже всi знають, що вже десять лiт збираКться вiн написати наукову розвiдку на вкраПнськiй мовi, хоч та мова страх яка бiдна, яка не здатна до наукових праць... Вiн згоджуКться, що не знаК мови, так якось не було часу вивчитись... i через те мусить балакати по-московському, здобуваючись iнколи на макаронiчнi фрази. Але те ж вiдомо всiм, що вiн усе збираКться простудiювати трохи вкраПнську мову... А на роковинах, на вечорницях,- хто так патрiотично (без жартiв!) п'К горiлку, так щиро заведе пiснi, вдарить тропака?.. А скiльки страху набратися, скiльки натремтiтися, скiльки обережностi треба, щоб не зрадитися перед ворогами! I се ще не патрiотизм? Мало на сьому ще? А вони патрiотiв шукають!.. Макар Iванович здвиг плечима й почав ходити по покою взад та вперед. Очевидячки, думки сi не заспокоПли його. Щось ще турбувало його, залазило до серця, зазирало пiд шкуру комашнею. Макар Iванович був неспокiйний. Ану ж, борони боже, хто спостерiг, як вiн увiходив або виходив iз зiбрання "молодих"? А що тодi буде? Погана справа. Лихий понiс його туди, до тих божевiльцiв. Чи не краще то було пiти на "вiнт" до сусiда? Ат!!! А тут ще сон такий, наче вiщуК щось. Погано. Е, що там врештi сон! Дурниця. Воно якось не пристало навiть людинi з вищою освiтою, з поважним становищем значного урядовця вiрити в сни, як вiрить у них темна, неосвiчена баба на селi... А проте на серцi наче мишi шкрябають. Макар Iванович зупинився перед дзеркалом, звiдки визирнуло до його чепурне, але пом'яте вже обличчя з шпакуватою бородою, з довгим украПнським носом, хитрими сивими очима та виплеканим волоссям, що, _мов _кримським смушком, вкривало йому голову. Кокетним, навиклим рухом поправив вiн бороду й волосся, осмiхаючись до думки, що не понизився ще курс його в жiнок. Але й се не помогло. Сон та вчорашнiй вечiр не йшли йому з голови, дратували нерви. Вiн усе сподiвавсь чогось лихого. Ураз - дзвiнок. Макар Iванович так i жахнувся, так i затремтiв увесь. Неспокiйним поглядом окинувши покiй, немов бажаючи запевнитись, чи там нема чого небезпечного, вiн сам побiг вiдчиняти дверi. - 0-ох! - з пiльгою зiтхнув Макар Iванович, вертаючись до покою з пачкою кореспонденцiй.Листоноша! Нервовим рухом одкинув вiн набiк "Свiт", "Киевскую старину", "Зорю"_ й узявся за листи. Вiдкритка? Вiд кого б се? А-а, вiд брата-бурсака. Прчитавши заледве кiлька слiв, Макар _Iванович _почервонiв, пiдплигнув на мiсцi i в найвищому _обуреннi _кинув вiдкритку на стiл. - Се... се... се... чорт зна що таке!..- скрикнув вiн.- Се просто нiкчемнiсть... Писати до мене по-вкраПнському на вiдкритцi... компрометувати мене! Вiдкритку кожне може перечитати, кожне може побачити... Я не дозволю так компрометувати себе... Я ж йому прочитаю "патер-ностер"! Макар Iванович бiгав по хатi в сильному роз'ятреннi, наче з вiдкритки тоП знявся рiй вiс та покусав його. Врештi, трохи заспокоПвшись, вiн узяв картку в руки, щоб дочитати. - Ну, що ж там особливого? "Я здоров, коханий брате... Як твоК здоров'я?.. На святки, може, приПду..." От i все... Ну, взяв би i написав би "по-росiйському"... А то...Макар Iванович здвиг плечима i сердито по дер вiдкритку на дрiбненькi шматочки. Другий лист, вже у ковертi, викликав тiльки усмiшку на уста Макара Iвановича. Одна вельми поважана особа, звертаючись до його патрiотизму, прохала порятувати молодого вкраПнського письменника, якому тепер дуже скрутно; особа та зiставалась в надiП, що Макар Iванович дасть протеже ПП мiсце в своПй канцелярiП, бо ще недавно натякав, ще потребуК помiчника. Макар Iванович осмiхнувся. Нема дурнiв! На сей гачок його не зловиш! Вiн буде приймати в канцелярiю "молодих"? Навiщо? Щоб скомпрометуватися, щоб мати неспокiй, а то - хто зна - може, й великий клопiт? Хiба вiн не знаК тих шибайголiв, купаних в окропi! - Нi, красненько дякую,- розводить вiн руками з уклоном, наче перед ним сидить та особа, що писала лист.- ЗвертаКтеся до патрiотизму? Згода. Даю п'ять... ну, десять карбованцiв до складки на запомогу голодному, але встромити палець межи дверi... уклiнно дякую... Може, хто другий зохотиться... Осмiхаючись, Макар Iванович зараз же написав солодку вiдповiдь, виставляючи прикрiсть, яку зробила йому неможливiсть дати мiсце певнiй особi через брак вакансiП, й запевняючи заразом, що почуваКться до обов'язку зробити все можливе для вкраПнського письменника. Задоволений зi свого дипломатичного маневру, Макар Iванович заклеював лист, коли з другоП хати, як бомба, влетiв його чотирилiтнiй синок. - Папа! папа! - загаласував вiн,- Мама сказала, чтобы ты послал по водку!.. - За водкой... за водкой, а не по водку!.. Сколько уж раз я замечал тебе, мужичонок ты этакой?! I роздратований украПнський патрiот, забуваючи на хвилинку про свiй патрiотизм, вибiг до другого покою, гукаючи на жiнку: - Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашоП на те, як балакають нашi дiти! Адже вони страшенно калiчать "росiйську" мову! Се бог зна що таке... се нi на що не схоже!.. Макар Iванович хвилюКться, бiгаК по хатi. Все наче змовилось сьогоднi, щоб дратувати його: i листи, i дiти, i згадки вчорашнiх вечорниць... Ай, тi вечорницi!.. недурно кажуть, що як маК скластися лихо, то бог i розум вiдбере. Треба ж було зробити таку капiтальну дурницю - пiти на вечорницi... Бути не може, щоб не пронюхано, хто там був, про що балакано... i тодi... прощай, Макаре Iвановичу!.. Попрощайся з посадою, з родиною i в двадцять чотири години... Ото вклепався, ото вскочив!.. Буйна фантазiя тручаК бiдного Макара Iвановича по похилостi в якусь чорну безодню, звiдки нема стежки наверх. Страх обгортаК його такий, якого вiн не пригадуК в дитинствi навiть. Напевне, сором перемiг би той страх, коли б наш патрiот мiг збоку глянути на свою громадську вiдвагу, чи то пак на брак ПП. Але де там йому до сорому, коли шкура в небезпечностi! Шку-ра, розумiКте ви? Шку-ра!! Макар Iванович так завзято бiгаК по хатi i так кривиться, аж дiд Хо, що вже давненько крiзь вiкно прицивляКться до сiКП сцени, не може вдержатися вiд смiху. Старий знаК, що небезпечнiсть не скаламутить лояльного життя добродiя Лiтка, й весело хихикаК: - Хе-хе! От ще перелякана людина! Хе-хе! Менi б нiчого й стояти тут, так утiшно дивитись, коли доросла людина, громадянин, мов заКць той, полохаКться абичого. Почекаю ще часинку, забавлюся, бо нiчого нема втiшнiшого, як такий страхополох - "фiл". О, знов дзвiнок!.. Макар Iванович аж кинувся, так той дзвiнок прикро вдарив його по напружених нервах. Яке там лихо дзвонить та й дзвонить? Марiйко, Варко! Не чуКте, що там хтось дзвонить? Швидше вiдчинити!.. Макар Iванович, бажаючи дiзнатись, хто прийшов, крiзь вiдхиленi дверi зазирнув у передпокiй... зазирнув i охолов. Ой леле! Офiцер... з бiлими шлiфами!.. Макаровi Iвановичу аж в очах потемнiло, аж у п'ятах похололо... От i справдилося його передчуття. От i нещастя!.. Блiдий, переляканий Макар Iванович пiдбiг до столу, скинув на його очима, вхопив бiдну, невинну "Зорю" i, невважаючи на протестуюче "Д. Ц.", укинув ПП пiд стiл, у кошик. Запевнившись, що в хатi нема бiльш нiчого "небезпечного", вiн скупчив усю силу волi, щоб дати обличчю свому спокiйний вираз. I саме був час. У хату вступив гiсть... вiйськовий лiкар, знайомий Макара Iвановича. Х-у-у! Як же вiн налякав його! Макар Iванович ледве перевiв дух. Тремтячий, блiдий, вiн привiтався до доктора, попрохав його сiсти. "I чого вiн ходить до мене, отой ворохобник? - промайнула думка в головi Макара Iвановича.Адже я вже раз "не пiзнав" його на вулицi". - Почну, коли дозволите, просто з дiла, яке привело мене до вас,- почав гiсть, сiдаючи на дзиглику проти господаря.- Учора ви так хутко покинули наш гурт, що... - Голова в мене розболiлась так, що, повiрите, ледве до лiжка доплентався,- скривився Макар Iванович. - Отож i ми так домiркувалися, що ви, либонь, занедужали... Як вам вiдомо,- вiв далi доктор,- позавтра в мiстi Луцькому маК вiдбутися гучний похорон нашого славного письменника, що сими днями помер. Шануючи заслуги його на полi вкраПнського письменства, а також виходячи з засади, що нам потрiбнi тепер, мiж iншим, i манiфестацiП, якi б свiдчили про iснування наше, перед ширшою публiчнiстю показували, що ми живемо, ухвалила громада наша прийняти удiл в тому похоронi депутацiКю й вiнком на могилу покiйного. Вiнок уже замовлено, i грошi на нього помалу збираються, але... "Чого се вiн хоче вiд мене? Чи не грошей часом?" - мiркував собi Макар Iванович i перехопив, виймаючи калитку: - Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вiнок... - Спасибi,обiзвався доктор, ховаючи жовтий па- пiрець.Властиво, тут рiч не в грошах, а в депутацiП,- казав вiн далi.- Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших i одного старшого. Громада наша, чолом даючи перед вашим патрiотизмом i заслугами, припоручила менi прохати вас поПхати депутатом на похорон i завезти вiнок, що я й чиню тепер з приКмнiстю. Макар Iванович зразу налякався. Може, се небезпечно? Але такi почеснi запросини приКмно полоскотали його пиху. Так! Не помилилася громада, називаючи його патрiотом... Вiн так любить УкраПну й той добрий украПнський люд! Бiдна, бiдна ВкраПна, чого б вiн не зробив для неП!.. Макар Iванович цiлком розкис. Вiн дякував за честь, запевняв у своКму патрiотизмi, розводився над браком iнтелiгенцiП вкраПнськоП й, урештi, обiцяв, умовившись щодо своКП ролi з громадянами, виПхати завтра в мiсто Луцьке ранiшнiм потягом. - А хто Пде з молодих? - зупинив вiн виходячого доктора. - Семен Пилипчук з Андрiьм Гавриленком. "Погана компанiя",- подумав Макар Iванович, кривлячися. Доктор попрощався й вийшов, обiцявши за двi години прислати вiнок, а Макар Iванович лишився у хатi. Ба не сам, бо й Хо втисся за доктором i причаПвся в куточку, звiдки вигiднiше стежити за кожним рухом тiла й духу Макара Iвановича. Макар Iванович пройшовся по хатi, затираючи руки. Вiн радий. Вiн завжди був певним, що заслуги його, яко патрiота, не загинуть марно. Золото - скрiзь золото. Вiн навiть не дивуКться, що з-помiж чималого гурту громадян вибрано його депутатом на похорон. На честь таку вiн маК право... Тiльки... навiщо тi двоК молодших? Вони якiсь... непевнi... Адже можна б було запрохати когось iз старших - правда, не таких славних патрiотiв, як Макар Iванович, бо не всi ж зазнали в'язницi, видавали твори Рябоклячки, збиралися писати наукову розвiдку,- але все ж людей певних, поважних, з становищем... А то... Семен Пилипчук... Андрiй Гавриленко... Чекайте! Який се Андрiй Гавриленко? Чи не той часом, що недавно був пiд доглядом? Як же се вiн, Макар Iванович, урядовець, людина офiцiально лояльна, прилюдно виступить з ним у такiй справi, що вже сама з себе трохи... як би се сказати?.. ну, трохи небезпечна! Нi, се бог зна що таке! Се... се... просто неможливе! Тепер такий час, такi умови, що як плюнути - пiдпасти пiд категорiю украПнофiлiв, сепаратистiв, полiтичне небезпечних еt сеt. А нащо се? Та й. мiж нами кажучи, до чого нам тепер тi манiфестацiП, до чого такий бучний похорон, з вiнками, з промовами, з комедiями? Умерла людина - поховати ПП тихенько, зiйтись потому в гурточок, згадати небiжчика, пом'янути сльозою ("п'яною" - шепнув внутрiшнiй голос Макаровi Iвановичу, але вiн не звернув на се уваги), посумувати, що бiднiй УкраПнi нашiй щербата доля забираК кращих синiв,i розiйтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру... Макар Iванович задумався. Непотрiбно, цiлком непотрiбно, поквапився вiн з обiцянкою Пхати на той похорон. Що то в нього - двi голови на плечах, щоб отак ризикувати, або слава захистить його вiд "всевицячого ока"? Краще б було вiдмовитись, краще б не Пхати. I як можна бути таким необережним?! Цiлий вiк мати на метi обережнiсть i так вклепатися! Ат! - Що менi чинити, що робити? Адже я згодився, обiцяв! - бiгаК по хатi збурений Макар Iванович.- Тепер якось нiяково назад лiзти... А Пхати не можу... I не поПду, нiзащо не поПду... Але що менi зробити, як викрутитися?.. Боже! Макар Iванович бiгаК по хатi, як навiжений, а Хо не може далi витримати в свому кутку. Його розбира такий смiх, що аж кольки пiд грудьми спирають. - Ха-ха-ха! - регочеться старий, узявшись у боки.- Ха-ха-ха! Чи бачив хто кумеднiшу фiгуру? Оце "фiл" так "фiл", чистоП, мовляв, води!.. Ха-ха-ха!.. Бiла борода Хо труситься вiд реготу, аж холодний вiтер iде вiд неП, а наш патрiот тiпаКться, мов у пропасницi, уявляючи буйною фантазiКю всi наслiдки своКП необачноП обiцянки. Тут i компрометацiя, i втрата посади, i допитiП, i таке страхiття, що й малим дiтям не сниться. - Не поПду! - рiшаК вiн врештi.- Не поПду! - Баринi - ускакуК служебка.- Там принесено з крамницi такий вiнок з срiбла, що аж сяК на сонцi... - Дурна! - гримаК на неП роздратований Макар Iванович i сiдаК за стiл. - Що його зробить? - мiркуК вiн.- Напишу хiба, що несподiвано заслаб i через те не можу Пхати... Доведеться день зо два не виходити на вулицю, посидiти в хатi, та що ж робити! Усе ж краще, нiж компрометацiя... I Макар Iванович гладенькими фразами (звичайно, московськими) виливаК на паперi жаль, що несподiвана слабiсть змушуК його зректись великого обов'язку, ба й честi в ролi депутата виявити свiй невтiшний смуток над свiжою могилою вкраПнського письменника, i через те вiдсилаК вiнок у надiП, що вiн дiстанеться не в гiршi руки... Одно можна додати: Макар Iванович не збрехав: вiн справдi заслаб... вiд страху. V Хо вступаК в здоровезну кам'яницю, лiзе, покректуючи, по ступанцi високо, аж "пiд небо", i втискаКться в маленьку кiмнату, в найтемнiший закуток. В кiмнатi - як в улику: гучний гомiн молодих голосiв бринить усiма тонами радостi й смутку. То за столом, при свiтлi лампи, зiбралася в гурточок молодiж, щоб, нiм розiйтись рiзними шляхами, востаннК, може, подiлитися вражiннями пережитого та надiями на будучину. Бачить Хо перед собою людей, повних сили, енергiП, вiри, злучених з собою теплими, сливе братерськими вiдносинами. I не дивно: всi вони грiлися бiля одного вогнища, кожен брав звiдти свiтло й тепло. Вогнище те - любов до своКП краПни, до свого народу; свiтло - то iдея, що дала змiст життю, то свiдомiсть своПх обов'язкiв, тепло - вiра в перевагу добра над злом, правди над кривдою, свiтла над темрявою... - Братики моП! - здiймаК рiч один.- Розходимось ми рiзними шляхами, розлучаКмось, навiки злученi одною iдеКю... iдеКю нацiйно-культурного вiдродження нашоП краПни... Перед нами життя, перед нами робота... Розiйдiмось ми промiннями сонця,