о Петрович тривожно поглядав наперед. Вiн боявся спiзнитись. Його кортiло сказати Дорi, куди вони Пдуть. Говорити чи нi? На квадратовiм чолi поклались рядками одна на другу дрiбненькi зморшки, а руки втратили важку непорушнiсть. Нi, не треба казати, нехай се несподiванка буде. Вiн любовно обняв Дорю за стан i пригорнув до себе. Бiла вiзникова кобила помiтно кульгала. Пiдiймала заднК копито i старалася бiгти на трьох. "Ах, стерво, мучить бiдну коняку... Фу-ти, ну-ти, не пiдкував, скотина..." I тут тiльки в нiм ворухнулось: чи добре робить, що взяв з собою Дорю? Але набiгла згадка - i вiн заспокоПвсь. Ще в дитинствi його возили дивитись на розстрiл трьох москалiв, i ся картина лишилась у нього на цiле життя, тодi як другi подiбнi, якi вiн часто бачив тепер, вже не робили такого враження. Хiба що треба було роздобути дозвiл од директора Дорi. - Доря! Ти боПшся директора свого? - Корови? - ЯкоП корови? - здивувався Карпо Петрович. - У нас так директора дражнять. Доря надувся, всунув голову в плечi i важно процiдив в нiс: - Пано-ве гiмназисти повиннi вести себе у мене пристойно, ходити до церкви, поважати... - Ха-ха! -не вдержавсь Карпо Петрович. - Як, як? Перед ним встав, наче живий, важкий директор з грубим, застиглим обличчям, налитий тупою пихою по сам картуз i нерухливий, як тiльна корова. - Ах ти, капшук! Як ти смiКш дражнитись з свого начальства? Але Доря не вiрив у нещирий гнiв батька. Вiн надувся, аж червонiв, ставив ноги, наче полiна, i, важно розчепiривши пальцi, гугнявив: - Тих, що будуть займатися соцiалiзмом або ходити по шостiй до мiста... - Ха-ха!.. - реготався Карпо Петрович, забувши всяку повагу. - Чисто комедiант!.. Стiй! - раптом штовхнув вiн вiзника в спину. - Не бачиш, приПхав... Збоку од шляху двi дикi грушi тремтiли дрiбненьким листом у ранiшнiм холодку. - Завертай пiд грушi... Ще червоний i тремтячий од смiху, Карпо Петрович вилiз з дрожки, взяв Дорю за руку i пiдвiв до дерев. Тодi Доря побачив, що вiн стоПть над яром, жовта глина зсуваКться в нього з-пiд нiг, на днi. ями чорнiють люди, а в густих передранiшнiх тiнях виразно бiлiють стовпи. - Що се таке? Йому видалось зразу, що сьогоднi народне свято, що ось-ось раптом загра катеринка i загойдаються на гойдалцi люди. Вiн був розчарований трохи. Батько мiцно стиснув йому руку i глухо, з свистом переднього зуба сказав: - Дивися й не пропускай нiчого. Старайся, щоб тебе нiхто не помiтив. Найкраще сховайся за грушу... Потому почав спускатися в яр, мигтячи срiблом погонiв i обсипаючи шашкою глину, а його руки, затягненi в рукавички, плавали у повiтрi, як голуби. Ранок яснiшав. На крайнебi, за яром, легкi хмаринки займались, як од вогню солома, а важкi червоно тлiли, наче дубовий вугiль. На помiст, пiд сосновi стовпи, хтось вилiз i потягнув мотузку, наче хотiв дiзнатися, чи мiцна. - Яким! - зрадiв йому Доря. Йому здалося, що вiн бачить водянистi, блукаючi очi Якима, в якi так часто дивився, коли ще той носив його на руках. - А де ж музика? Однак замiсть музики вiн побачив мундири й холодний полиск рушниць. Батько витягся в струнку, оддавав комусь честь, а його бiла у рукавичцi рука з зiгнутим лiктем немов тремтiла. Виразно жовтiли наплiчники в когось з обох бокiв безвусого виду, i два рядки гудзикiв зливались в жовтi дорiжки. Осторонь стояв пiп, мотав лисою головою, наче комарiв одганяв, i все стелив срiбний шовк бороди на сукно чорноП ряси, все гладив фiолетовi вилоги широких рукавiв. "Молебень?" - подумав Доря. Йому зробилося скучно, i вiн почув над головою дрiбне, метушливе шептання грушi. Озирнувся на вiзника. Зiгнувшись, звощик копирсав щось в колесi пальцем. Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землi, наче спiдниця. Бiла коняка дрiмала на трьох ногах, зiгнувши четверту. Над головою коротким уриваним писком обзивалася пташка. Доря знов глянув в долину. Тепер вiн помiтив жiнку серед купи мужчин. Косинка, зв'язана вузликом пiд бородою, зливалась з ПП лицем в одну бiлясту пляму, а на темнiй одежi свiтилися руки, прозорi й молочнi, як поночi порохно. - ПриПхав дивитись, паничу? Вiзник пiдiйшов ззаду i став недалеко. - Або що? - обернувся до нього Доря. - А нiчого - дивись. Виростеш - здасться. В його круглому оцi - друге вiзник зажмурив, - в голосi, в кутках уст було зачiпливе щось, образливе. - Молебень будуть править, Семене? - Кха! - кахнув Семен. - Молебень, таку його маму... Вони Пй справлять молебень... - Нi, справдi, Семене, - прохав його Доря. Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде щось, жорстоке. Мовчки закотив вiн полу сукмани пiд самi пахви, вийняв тютюн i заходився крутити цигарку. Кобила почала мочитись. Семен посвистав Пй тихенько, а тим часом потеруха висипалась з цигарки на землю. Скiнчивши крутити, вiн старанно заклеПв цигарку i неймовiрно глянув на Дорю. - Папенька не казали? - Џй-богу, нi, - заклявся Доря. - Сьогоднi, бач, моП iменини, i вiн... - Так... на iменини, значить... Ловко придумав. Семен затиснув в грубi i чорнi пальцi цигарку, а праву руку пiдняв, обвiв нею круг шиП, сiпнув догори, храпнув i засмiявся. - Капут! - Капут? - витрiщив Доря на нього великi й невиннi очi. Тодi вiзник пояснив: - Повiсять баришню зараз... Молебень, таку Пх маму... Доря почув холодок в тiлi. - Неправда... ти все жартуКш... - почервонiв вiн одразу. - Авжеж, жартую... I знов храпнув, зробивши над головою той самий рух. Щось пiдкотилось в Дорi пiд серцем i так недобре розлилось по руках i ногах. - Як, зовсiм повiсять? Голос перервався у нього, i жаль скривив губи. - Не зовсiм, а тiльки доти, поки ноги не перестануть дригать... - Жбурнув окурок, сплюнув й додав: - Яким справиться скоро... не першинка! Сонце запалило кривавi вогнi на цератовiм брилi Семена, а Доря дививсь на Семена з таким холодним жахом, немов не Яким, а вiзник маК зараз вiшати жiнку з блiдим обличчям. В головi його раптом пронеслися розмови, якi чув вдома... Окремi слова, такi перше звичайнi, далекi i неймовiрнi, як в казцi... а тепер все наблизилось i ожило. Тепер вiн iнакше глянув в долину, на непорушнi ряди москалiв, блискучi форми начальства, блiду жiнку в бiлiй косинцi й сосновi стовпи. Все воно злилось в однiм словi: "Повiсять" - нестерпуче жахливiм i дикiм. Тим часом Яким перестав поправляти мотузку - вона злегка гойдалась, - злiз з риштовання i пiдiйшов до жiнки. Жiнка одвела його рухом худоП руки, блакитноП наче, зробила нерiвний крок, а далi твердо пiшла до стовпiв. "Ось зараз!.. Ось зараз!.." - щось крикнуло в Дорi i опекло, а його ноги самi зiгнулись i шугнули в провалля, обсипаючи глину... Карпо Петрович все поглядав на гору, пiд грушi. Йому часом здавалось, що вiн бачить там Дорю, мигтiння гудзикiв на гiмназичнiм пальтi. Знав, що зробив незаконно, взявши з собою хлопця, i потерпав. Ану ж хто побачить? Однак все йшло як слiд: москалi тупо стояли, як нiмий частокiл, товариш прокурора все затискав уста та закочував очi, як жертва вечiрня, пiп поправляв наперсний хрест та гладив своП шовковi вилоги. Яким щось вовтузився довго, неспокiйно розсипаючи погляд водянистих очей. Полiцмейстер стриманим басом робив якiсь непотрiбнi накази, аби говорити. Карпо Петрович неуважно Пх слухав, намагаючись стримати руку, що тремтiла од лiктя до кiнчикiв пальцiв i тарабанила дрiбно в висок. Коли б вже швидше кiнець... Коли б вже проплило тих кiлька хвилин... Жiнка нащось розв'язала косинку, спустила ПП на плечi i, струснувши чорним волоссям, рушила з. мiсця. Карпо Петрович чуК, що вiн холоне в напруженiй тишi, що в головi у нього, як важка хвиля, колихнулася думка: "Чи Доря все бачить?" - i проплив образ Сусанни, як вона слухаК оповiдання сина. Вже жiнка стояла на риштованнi, колихнулася ряса, i знявся в повiтрi хрест. Яким поклав руку на зашморг i забiгав навколо очима, брязнули глухо важкi рушницi, наче залiзо зiтхнуло, а скiсний промiнь вмачав кiнцi пiднятих шабель у кров. I ось тут саме сталось щось дивне, незрозумiле. Наче камiнь зiрвався з гори i покотився пiд ноги. На бiгу, круглий i грубий в своПй ватнiй шинелi, Доря промчався до риштовання, замiтаючи полами глину, гублячи синiй картуз i розкриваючи широко руки. Наскочив на жiнку i з криком обняв Пй колiна. - Не треба!.. Од несподiванки й крику, що впав, як стрiл, помiж ними, люди здригнулись в тривозi i метнули очима угору, на високi стiни яруги, наче звiдти йшла на них небезпека. А Доря все тiснiше туливсь до колiн, ховаючи стрижену голову в чорнiй спiдницi, i видко було, як здригалися плечi у нього вiд дитячого плачу. - Не треба!.. Не руште!.. Жiнка стояла хвилинку - висока, але якась одразу зiв'яла й нещасна. Потому нагнулась i поклала прозору руку на дитячу головку. I так усе застигло в нiмому чеканнi: жiнка, дитина, москалi i начальство. Першим опам'ятавсь полiцмейстер. - Чия дитина? Забрать!.. Вiн не пiзнав голосу свого, але од того грубого крику всi почули себе вiльнiше, i кожний намагавсь показати, що вiн не злякався... Карпо Петрович кинувсь сповняти наказ, однак почув, що не може. Колiна згинались у нього i мерзли. Вiн себе перемiг i побiг пiдтюпцем до дитини, а шашка йому заважала, била та плутала ноги, чужi i без того. Однак Дорю одiрвати було нелегко. Вiн одбивався всiм тiлом i наче в нестямi все повторяв з плачем, ще глибше ховаючи голову в теплi колiна: - Не дам!.. Не хочу!.. Нарештi жiнка хитнулась, оддiлена од дитини. Карпо Петрович поволiк сина. По дорозi пiдняв Дорин картуз, обтер старанно, хоч несвiдомо, рукавом глину i понiс так в лiвiй руцi. - Татку, не треба... татку, не позволяй... - упиравсь Доря, але чуючи, що не вблагаК батька, пiдняв кулак вгору й кричав назад себе: - Якиме! Не смiй! Я тебе, стерво... - Цить! - шипiв батько й тяг його далi. Аж на горi вдалося Дорi вирватись iз рук. Вiн глянув в долину й побачив: в повiтрi, осяяна сонцем, гойдалася довга чорна фiгура. Покрутилась в один бiк - i стала... Потому у другий - i знов спинилась. Тодi Доря замовк, подивився гостро на батька i хрипло кинув йому в лице: - Хулiган. Оселедець. Бiльше не встиг, бо полетiв у траву, збитий кулаком з нiг. * * * Вони вертались додому не такi вже параднi. Лакерованi чоботи батька покривав пил, рукав мундира був в глинi. На новенькiй гiмназичнiй шинелi проти колiна зеленiла трав'яна пляма, а один гудзик жалiбно висiв на чорнiй нитцi. Бiла коняка, ще бiлiша тепер, на сонцi, трюхала сумно на трьох ногах. Карпо Петрович не дивився на неП. Сидiв, одвернувшись од Дорi, i тупо думав. Вiн бажав Дорi добра, а замiсть того дiстав невдячнiсть. Синова лайка горiла у ньому, наче вiн на живому випiк ПП. "Хулiган... оселедець..." I хто? Кiстка од його костi i кров од кровi. Карпо Петрович намагався думать про iнше. Хотiв себе запевнити, що у нього були важнiшi справи, над якими треба подумать. Тепер губернатор напевне вижене з служби, а директор виключить Дорю. З холодком в серцi вiн чiплявся за тi неприКмнi думки, уявляв губернаторський гнiв, своП благання, гугнявий директорiв голос: "Нам протестантiв не треба..." - i чув одночасно, як щось йому заважаК, немов камiнчик, що попав в чобiт. Отут, пiд боком, сидiла його власна дитина, замкнувши ворожнечу у серцi, з якимсь правом на батька, на його вчинки, i судила, наче чуже, а Пй треба було давати одповiдь. Фу-ти, ну-ти!.. Се його дратувало. Не мiг же вiн, батько i полiцейський чиновник, якого боялись навiть дорослi, скорятись та каятись перед якимсь шмаркачем. I вiн знову уперто чiплявся за всякi дрiбницi, за розмови з начальством, за неминучi сльози Сусанни i навiть за скалiчену ногу коняки - "Не пiдкував, стерво...", - аби лиш засипать i заглушити те пекуче i непокiрне, що мулило всерединi, наче гострий камiнчик... А Доря, опустившись та впiрнувши в тяжку шинелю, тихо схлипував внутрiшнiм плачем. Перед його очима все ще гойдалась чорна фiгура. Раз в один бiк, раз в другий... "Чекай, - думав вiн гiрко про батька, - будеш ти знати, як я тобi повiшусь... Заберусь на горище, здiйму свiй пояс, i нiхто не побачить..." Йому стало жалко себе. А може б, краще забити Якима? Прийде Яким до них на кухню i, як звичайно, засне на лавi. Тодi Доря вiзьме тихенько ножа, наточить... або нi, краще сокиру - i одрубаК Якимовi голову по самi плечi Маленька пташка уперто лiтала над головою в Дорi. То пiдiймалась, то опускалася з писком i з дрiбним трiпотiнням коротких крил. Вiн зацiкавився нею i довго стежив за ПП летом. Але раптом згадав своП iменини i легку руку, що так нiжно гладила його по головцi, - i знову тихо заплакав. "Будеш ти знати... ах, будеш ти знати, як я тобi повiшусь..." Крiзь теплi сльози, важкi i великi, в яких все розпливалось, невиразно мелькали верби i телеграфнi стовпи. Вони одривалися од землi, пiдiймалися вгору i тихо гойдались... Раз в один бiк, раз в другий... Сiчень 1912, Капрi СОН Щодня було те саме. Ноги, немов непотрiбнi, самi знали звиклi дороги, i очi, теж наче зайвi, байдужне приймали все до нудоти знайоме. Пливли перед ними i безслiдно зникали маломiстечковi доми i все тi ж самi люди, наче потертi меблi у хатi, мiж якими роками можна ходити, не помiчаючи навiть. Бульвар серед мiста з рядом голих тополь, що бiлiли на осiнньому небi, як хребти риб, алея, по якiй щодня ходив вiн, так добре знайома кожним вибоКм або рiжком цеглини, на якому не раз спiткнувся. I та фiгура, що йшла назустрiч, - чиновник iз казначейства. Похитала чорним пальтом, аащiбнутим глухо од голови до нiг, мигнула розчосом фарбованих бакiв i лiниво пiдняла над безбарвним обличям бриля. Перш розмовляла при стрiчi, а тепер перестала. Та й нащо? Антiн наперед знав, що мiг би почута. Матовий голос клекотiв би в защiбнутих грудях та пропускав крiзь густо фарбованi баки iсторiю клубового шлема або об'яви катарального стану кишок. Фiгура давно за плечима, а Антiн помiчаК, що вiз так само розхитуК тулуб, як i чиновник, iз казначейства. Тепер знов пусто в алеП. Деревця, недавно посадженi, були поламанi вщерть i простягали до неба своП цурпалки, твердi, колючi, обдертi, з клаптями шкури - кори. З лавок, де хтось насипав купами. землю, текли па стежку бруднi патьоки. Мiж деревами, в наметах рудого листу, щось пахло непевно, осiннК небо нудьгувало понад бульваром, i все те - сiре, слизьке, убоге - ворони вкрили сiткою крил, засiяли грубим, скрипучим криком. Антiн дiйшов до краю бульвару i повернувся назад. Перед очима знов встала пустка, якою тiльки пройшов. I тут вiн помiтив, що уперто рiшаК настирне питання i не може рiшити: що значить, сон, який приснився сьогоднi жiнцi?.. Жiнка спустила з постелi ноги, голi i бiлi, наче застигле сало, i смачно, трохи хрипло зi сну, оповiдала, що Пй снилось, нiби вона доПть корову. Одтяга дiйки, а що сикне в дiйницю, то насподi не молоко, а чиста вода. Що воно значить? Чиста вода... Вiн не знав вранцi, не думав про се удень, а тепер ось рiшав се непотрiбне, зайве питання уперто, завзято, наче хоче смолу од пiдошви оддерти. Що значить чиста вода? Се питання держить його серед дерев бульвару, бiлих на сiрому небi, як ряд кiсток з риби, в брудному коритi алеП. I здаКться, що коли б вiн вирвався звiдти, воно, може б, лишилось позаду нього, засипане криком ворон... Антiн покидав бульвар i виходить на мiську площу, де в самому центрi - калюжа. Йому не треба дивитись на мiсто. Вiн може глянуть в калюжу i побачити город: важкий бiлий собор в шапцi зеленоП банi, цегляний будинок управи i жовтi стiни суду. Все се змiстилось в однiй калюжi. На тротуарi теля. Три фiгури, що мають наче одно обличчя, в синiх штанах "пiд студента", заганяють в калюжу теля. Теля не хоче, пiдiйма хвiст, лупить наляканi очi, а коли Пм нарештi вдаКться i чотири тоненькi нiжки розбивають на бризки собор, управу i суд та грузнуть в болотi, дурний ображаючий смiх наче твердне у сiрiй мряцi i важко спадаК в стоячi води калюжi. Потому вони ще плювали: хто переплюне калюжу. Антiн не чекав. Щось каламутне осiдало на серцi. Воно починалося вдома, а кiнчалося тут, в безбарвнiй мiськiй нудотi, як довгий iржавий ланцюг. Вдома був спокiй, день бiг за днем. Як в калюжi весь город, так в окремому днi вiн бачив цiле своК життя. Вранцi, ще лежачи в лiжку, вiн слухав жiнчинi сни, прозаПчнi, скучнi, як дiйснiсть, пив чай нашвидку за столом, заслiдженим кришками, денцями мокрих склянок та посудою, що лишилась пiсля вечерi, i бiг в школу на службу. Потому обiдав, все в тiй самiй годинi, з вiчно захопленим: "А в нас сьогоднi зелений борщ!" - i чув нарiкання на куховарку. По обiдi жiнка дрiмала, а вiн йшов в город в надiП чогось нового, що кожний раз заводила марно, i знову нiс на вечiрнiй вогник додому ту ж саму зануду, з якою виходив. Вечорами збирались часом до жiнки сусiдки i грали невинно в карти, для апетиту бiльше. Вiн в карти не грав i йшов до себе, чужий тому всьому, курив i в клубах диму писав щось, чого нiколи не повинно побачить стороннК око, тiльки для себе, аби задовольнити потребу. Часом траплялось нове щось - привозили дрова, i треба було приймати, або заслабла дитина. Але все мало кiнець - i життя знов плило спокiйно в старiм коритi... Антiн безцiльно блукав по тихих, малолюдних вулицях мiста. Липка i темна муть все осiдала на серце, але з-пiд неП уперто, як се часто траплялось, щось добувалось та проростало. Молоде щось, свiже, не затоптане ще, жадоба нового, якоПсь краси. По дорозi стрiчались дiвчата, провiнцiальнi кози, з блиском вогкого ока, з свiжим овалом обличчя, еластичними рухами тiла. Щось лишалось од них в повiтрi, як пiсля весняного грому, будило i освiжало. Хотiлось щось пережити, сильне i гарне, мов морська буря, подих весни, нову казку життя. Виспiвать недоспiвану пiсню, що лежала у грудях, згорнувши крила. Вiн знайшов би новi слова, не тi, що листям осiннiм шелестiли попiд ногами, а повнi, багатi й дзвiнкi. Але в осiннiй мряцi усе зникало, i вiн йшов далi попiд мокрi паркани, за якими скучно дрiмали голi галузки. Смеркалось. Антiн в'яло минав квартал за кварталом. Дивився, як поволi дерева пiрнали в сизий туман та рисувались на небi, як темнi жилки на перламутрi. В переривах кварталiв - молочна мла, за якою чулось далеке i безконечне. З неба сiяв дрiбненький дощик i нiжним холодком осiдав йому на обличчя. Свiтили вже свiтло. Тротуари блищали, ловлячи в себе вечiрнi тiнi дерев. Капало з стрiх. Все частiше краплi стiкали з дахiв, з ринв, з стiн. Вони грали, спiвали, дзвенiли, мiняли темп, силу i голос. Незабаром вулиця обернулась в симфонiю крапель. Непомiтно випливали з туману лiхтарники, розносячи свiтло. Тихими вулицями в вечiрнiй мряцi по всiх усюдах розтеклися з легким гойданням червонi вогнi. Чорнiли тiльки в лiхтарника ноги, а над ними гойдався вогник. Оживлялась музика крапель, сумних i веселих, лiнивих i жвавих, глухих та дзвiнких. Вдалинi м'яко блимнули вiкна, i чиясь невидима рука тихо зводила половинки вiконниць, наче очi до сну стуляли повiки. Потреба краси, що жила в душi Антона, викликала у нього потребу скрiзь шукати ПП, але дiйснiсть давала мало. Правда, колись вiн бачив далекi краП, де сонце i море навперейми намагались розгорнуть перед ним всi своП дива, але то було давно, i буденне життя ущерть занесло попелом згадки. Часом, у снi тiльки, оживали ста мить, викликаючи потiм пекучу тривогу. Вiн любив сни. Лягаючи спати, наче пускаКшся плисти по морю ночi, невiдомому, чорному. Якi пригоди там стрiнеш, що там побачиш, переживеш, поки темнi хвилi ночi не викинуть тебе на яснi береги дня?.. Час був вертатись додому. Антiн уже бачив картину, яку застане: усi кiмнати спочивають у пiтьмi, тiльки в столовiй ясно. Кипить самовар, дiти п'ють чай з молоком, а жiнка плете щось гачечком. На нього вiйнуло, як з гнилого болота улiтку, тим знайомим теплом Пдальнi, молока з чаКм, розпареним жiнчиним тiлом й котом, що вiчно валявсь на канапi. Леговищем людини, ситим спокоКм, який до вподоби був жiнцi i дратував Антона. I справдi вiн все те побачив... - Добре, що ти вже прийшов... Марта стрiла його спокiйно i дiловито, Пй було душно од вiчних турбот. Вона розпустила легеньку блузу, що позволяла бачить широку шию та голi руки. - Приходив тут скляр, пора вiкна склити, а я не знаю... Вона налляла Антоновi чаю i присувала булку. Ах! Скiльки було турбот! Дiжку конче треба купити на огiрки... А може, краще замовить... Вона хотiла порадитись з ним. Хоч буде дорожче, зате надовше стане. Вiн обговорював з нею докладно, що нову дiжку треба вимочить добре, щоб огiрки не пахли, що капусти сей рiк треба наквасить менше, бо щось не Псться, що в теплi ковдри добре б додати вати... Марта розчервонiлась, розiмлiла уся i пашiла теплом через одкритий комiр та широкi рукави. Вона пiшла за ним навiть в його кiмнату, i коли вiн нагинався та збирав iз стiльцiв ПП спiдницi, що ще ховали в собi повнi жiнчинi форми i тепло тiла, вона механiчно кидала вiчне "ах, вибачай" та спокiйно приймала з рук чоловiка одежу. Вона ще не скiнчила, Пй хотiлось порадитись добре про матерiал i фасони дитячих курток, про запас бурякiв, про тисячi всяких дрiбниць в хазяйствi. Вiн неуважно слухав, дивлячися, як м'яко драглiло за кожним словом пiдборiддя у жiнки, i думав: "Чи сподiвалися ми, що за дванадцять лiт по шлюбi не знайдемо iнших тем до розмови, що мiж нас будуть падать слова, наче грузи руПни на зелену траву?" Навкруги було тихо, лампа рiвно горiла, i в молочному свiтлi плавав дим папiроски. А жiнка все говорила, бiльше для себе, анiж для нього, бо була певна, що чоловiк непорадний i непрактичний, що вiн мало навiть до чого здатний. А врештi все було тихо й спокiйно, як завжди. Мертвий спокiй калюжi не могла скаламутить сильнiша хвиля, i се так дратувало Антона, що йому хтiлося крикнуть, чимсь пожбурнути або вибити шибку, щоб з трiском i дзвоном впустити в хату свiже повiтря. Одного ранку Антiн прокинувсь якийсь iнакший, весь заслуханий в собi. В той день вiн не мiг би сказати, чи оповiдала жiнка свiй сон, чи бiлiли, як завжди, ПП литки, поки нога лiниво шукала капцiв; все се не дiйшло нинi до нього. В рухах, в його ходi було молоде щось, тривожне й нове. Не допив чаю, смоктав папiроску, давно погаслу, i дививсь оком на все невидющим. Неспокiйно бiгав по хатi. До обiду спiзнився, але ввiйшов кроком легким i бистрим, з молодою лiнiКю плечей, i був як неприсутнiй. Марта помiтила змiну. - Ти сьогоднi якийсь чудний. Вигляд Антона занепокоПв Марту. - Що сталось? Вона мусила повторити своК питання, але вiн сквапно закрився словом "нiчого!", якому трудно було поняти вiри. Зелений борщ не зробив на нього враження, вiн мало Пв i на питання давав не до речi вiдповiдь. - Що ти говориш? Де ти? Прокинься... Тодi вiн зробив над собою зусилля, старався бути занадто уважним, обдумував слово, перше нiж мав сказати, й порожнiм оком, зверненим вглиб, зраджував скрите, затаКне в собi. Цiкавiсть Марти зросла, коли Антiн, по прохiдцi, пройшов не в Пдальню, а просто до себе. Вона чула розмiренi кроки, що одбивалиеь наче такт думки, часте чиркання сiрника об коробку, а зачиненi дверi вабили бiльше, нiж вiльний вхiд. Нарештi вона одхилила дверi в його кiмнату. - Можна до тебе? Вiн кивнув головою. - Що з тобою, Антоне? Антiн, очевидно, вагався. Йому не хотiлось сказати i разом боляче хтiлось, щоб жiнка питала, щоб вирвала з нього признання, яке прохалось на волю з переповнених грудей. - Нiчого. Але те слово, кинуте Пм, було якесь легке, крихке, порожнК. Марта чула, що Пй нетрудно його зламати. - Говори вже, що там таке? Антiн спинився, глянув на жiнку i по хвилинi вагання в його зiрвалось: - Я бачив сон. Марта легко зiтхнула. - Ах, тiльки сон! Вона була розчарована навiть. Однак вигiднiше розсiлась у крiслi i зробила гримасу ласоП кiтки, яка колись так була Пй до лиця. - Цiкавий сон? Ну, то розказуй. Вона любила сни. Але вiн зразу замовк. Знеохота опанувала його. Чи вона зрозумiК? Для нього не було рiзницi мiж дiйснiстю i сном. Яка рiзниця, коли у снi так само бачиш, смiКшся, страждаКш, переживаКш? Хiба дiйснiсть не щезаК так само безслiдно, як сон? Хiба життя не бистроплинний сон, а сон не життя? Антiн ходив по хатi i чув, як хлюпав в ньому i готове розлитись все пережите за нiч. Врештi спинився i таКмничо сказав: - Я знов був там... в далекiм, теплiм краю... Жiнка зробила круглi й порожнi очi, а вiн мусив Пй нагадати про край, що колись промайнув, як казка, в його життi. - РозумiКш, я стояв ранком на островi серед моря. Високому, прекрасному, гордому. За морем, у синiм туманi, потопала стара земля. Менi здавалось, що в молодiй гордостi острiв одiрвавсь од землi i поплив в свiт творити самостiйне життя, власну красу. Море було таке гладеньке i синК, наче туго натягнений екран, на якому показували небо. Скiльки було блакитi! Цiле море у небi i цiле небо у морi. Од блакитних просторiв на душi в мене було блакитно, тепло, просторо. Я був наче п'яний од духу дикого полину, що залляв скелi i напоПв повiтря своПм диханням. Срiбна сивина його нiжно свiтилась, немов вдень, навiть осяяна мiсячним свiтлом. Вiн навис над урвищем скель i тряс бородою над самим морем, неначе фавн дико скуйовдженою вовною. Тихим морем послались бiластi дороги. Я дивився i думав: "Для кого вони? Хто ними поПде? Вони списали синК полотно моря, як давнi iКроглiфи, а хто прочитаК те таКмне письмо?" Я весь був як пiсня, як акорд суму, що злився з пiснею моря, сонця i скель. Раптом ззаду я почув голос, чистий i гармонiйний, наче родився з тепла блакитi: - Не могли б ви сказати, що значить те дивне письмо? Я озирнувся. На скелях стояла жiнка з блiдим обличчям в золотiй рамi волосся. Вона простягла руку на море, а полин гаптував на ПП чорнiй одежi срiбнi малюнки. В другiй руцi палали маки. В обох нас ворушилось одно i те саме питання, i я одповiв: - То записи щастя. Вона подивилась на мене. - Можливо. Дихне легкий вiтрець i ранiше зiтре записи щастя, нiж встигнеш Пх прочитати. I понесла до мене вiнок золотого волосся, важке срiбло полинiв на одежi, маки i ще щось: очi - два озерця морськоП води. - Ого! - засмiялася Марта. - Не заважай. Ми сiли, як давнi знайомi, на теплу кам'яну лавку. Я не дивився на неП, а бачив, як в легкiм диханнi повiтря тремтiли над чолом тонкi волосинки у неП, немов язички вогнянi, а в озерi ока переливалась тепла блакить. Мовчки дивились на море. Тепер на море налiтали бiлi вiтрила, як рiй метелiв. Бог знаК звiдки з'являвся на морi човен, перебирав лапками весел, наче мурашка по скатертинi, i враз розцвiтався бiлим вiтрилом, як з пуп'янка квiтка. Лягав боком i тремтiв на блакитному полi. В лице нам тепло дихнуло повiтря. Раз, другий. То вiтер будився, i дороги поволi щезали. Пiд берегами море починало горiти. - Вам не здаКться, - обiзвалась сусiдка, - що тепер море як синiй птах щастя: занурило голову в блакитний туман i розпустило павиний хвiст пiд самi скелi, де кожне очко горить синьо-зеленим вогнем. Ось подивiться! Ми нахилили нашi обличчя над урвищем вниз, i коли очi нашi добiгли, минаючи хаос поламаних скель та диких рослин, до берега моря, ми уздрiли, як воно трiпалось тихо в сiтцi яскравих блiкiв, наче зловлене в невiд з синiх, зелених i рожевих мотузок, а крiзь ту сiтку на нас дивилась мозаПка дна: фiолетовi плями густих водоростей, блакитнi очi пiдводних пiскiв, стара бронза i темно-синя емаль, що зливались в один вогняний сплав. - А ви не помiчаКте, - обiзвався я, глянувши в море та показавши Пй рухом руки на бiлi вiлли, залитi сонцем, - вам не помiтно, що ми пливемо? Острiв, як спрут, занурив у море шершавi лаби, приссався до нього, наче хоче спинитись. Але не може. Пливе. Вiчно пливе, куди - не знав, в теплi i сонцi, у блакитнiм туманi. Розтулив пащу широким отвором пiвкола i вишкiряК здоровi зуби, наче смiКться рядами бiлих докiв. Антiн потер чоло i говорив тихiше: - Не знаю, чи ми розмовляли наголос, чи мовчки, але ми плили в широкiм просторi рядом, плече з плечем, i вся маса морського повiтря, весь запах солi, полинiв, сонця - проходив крiзь нас. Ми були чистi, мiцнi, як корабельнi канати, i, певно, свiтились. - До моря! На берег! Швидше! Вона скрикнула так, наче мала владу надi мною, i плеснула в долонi, аж червонi платочки дикого маку облетiли Пй на спiдницю. Один холодком доторкнувся моКП руки. Ми спускалися вниз. Тепер скелi росли перед нами, теплi, навiть гарячi, так наче в Пх кам'яних жилах текла жива кров. Серед мозаПки зморщок й заломiв сяло часом золото дроку, блищав срiбний полин або п'ялися мирти в своПм весiльнiм убраннi. То знову з-пiд нiг стрiмко здiймала скеля мiцнi i голi груди, на якiй око скучно спочивало од фарб. Зате як радiсно було, коли ми там одкривали милу блакитну квiтку, що прилiпилась до скелi, наче сiла на хвилину спочити. Чим вона жила? Певно, пила щоранку блакитнi тумани моря. Я не знав, як ПП звати, - i вiд того вона двiчi менi милiша. - Правда, вона виглядаК, як гнiздо аметистiв на сiрiй скелi? Правда, вона виглядала, як гнiздо аметистiв. З правого боку збiгала вниз з нами течiйка кривавих макiв, а злiва, на кожнiм закрутi стежки, осмiхалося море. Далекi скелi, всi у заломах, м'яко убрались в зелень i виглядали, наче старий, потертий мiсцями оксамит. Ставало душнiше. Горiли скелi, дорога, пил пiд ногами, палали повiтря i море. Ми теж пашiли жаром. Ящiрки раз у раз перетинали нашу дорогу. Розпеченi скелi двигтiли, здавалось, од Пх безупинних хвилястих рухiв. Мигне тiльки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик - i зникне. I знову звiдкись вона з'являлась, приплющена жаром, на кривих нiжках. Спинилась, пiдняла гадючу головку i сторожко водить круглим, пiдкресленим оком. Видко, як пiд тоненькою шкуркою збоку калатаК серце. Але тiльки тiнь впала або шеберхнуло щось - вже вона зникла у непомiтнiй шпарцi, наче влiзла просто у камiнь. Не знаю, хто з нас назвав ящiрку душею камiння, живчиком, що вiчно б'Кться в важкiй i нерухомiй масi. Нарештi дихнуло море. I ми дихнули. ЗдаКться, починався сироко. - Берег! - легко зiтхнула моя сусiдка, побачивши сiрi пiски. I коли вона бiгла до нього, я любувався, як на тлi моря свiтився нiмб золотого волосся. Море несло на собi хвилю i, докотивши, коротким навиклим рухом скидало ПП на берег, неначе карти здавало. На Piccola Marina саме купались. Ми проминули той сонячний смiх, виплески тiла, зелений фосфор його в водi i примостились в безлюднiм куточку. Море слiпило. Воно все розцвiталось срiбними квiтками. I хоч вiк Пх був коротенький, усього мент, але в той самий мент замiсть зiв'ялоП квiтки розпускалася сотня нових. Блисне слiпуче, як срiбна зiрка, i згине. А на блакитi новi. Ми бачили звiдси острiв од моря аж до вершкiв. Хвилi бились i розбивались об стрiмкi скелi Монте-Соляро, об фаральони. Острiв шипiв, як розпечений камiнь, кинутий в воду, i круг нього кипiла вода. Ми мовчки сидiли, розпущенi наче в блакитi, i слухали моря. Врештi я поспитав: - Про що ви думали зараз? Вона обняла мене очима - а в них я побачив все море i цiле небо - i одповiла тихо: - Дивлюсь на пiвдень, на безконечне море. Сироко приносить до мене з Африки спеку i аромати Њгипту, а я мрiю про край бiлих пiскiв i чорних людей, про кактуси, пальми i пiрамiди. Котиться з Африки хвиля i, як далекий братерський привiт, цiлуК скелi. I може, та хвиля, що мила ноги араба, набiгаК тепер на моП ноги як символ Кднання... - Як гарно! Се скрикнула Марта i перервала оповiдання. Антiн спинився, наче вперше побачивши жiнку. Вона була тут! Свiтло од лампи, здивованi жiнчинi очi, немов вони бачили щось незвичайне, розщiбнутий гудзик на ПП грудях, пасмо тютюнного диму поперек шафи з книжками i чорнi холоднi шибки, на яких дощ пальцями тарабанив своП нуднi мотиви... Антiн нетерпляче струснув плечима i тим рухом наче щось скинув iз себе. Забiгав по хатi i знов говорив: - Ну, ми розстались. Я не знав навiть - на час чи назавжди. Була обiдня пора. Коли я входив в столову свого готелю, перше гудiння гонга густо пливло над рядами бiлоснiжних столiв, в той час ще порожнiх. Я зайняв своК мiсце. Мiж стовпи колонади, яку повернуто було в Пдальню, перлося море, немов величезнi марини, вправленi в рами бiлих колон. На виднокрузi розпускалась вiтрилами яхта, як дерево цвiтом. Сонце лягло на Кастельоне, що дрiмав з правого боку, й закучерявило гору рядами маслин, оповило ПП кiлька раз в чорний турецький пояс. Виноград горiв мiж ними зеленим вогнем, як вставлене в пояс дорогоцiнне камiння. Ще нiкого не було в столовiй, але я бачив добре знайому, застиглу в оцi картину: чорний смокiнг у бiлих штанах мовчки i методично рiже криваве м'ясо, а бiля нього дама у бiлiм уся впiрнула мiж двi половинки червоного Бедекера. Гудуть голоси, дзвенить посуда, сиплеться смiх, булька вино, грав радiсно море, а чорний смокiнг в бiлих штанах, як машина, старанно рiже криваве м'ясо i бiла британка так само тоне в червонiй оправi книжки. Першi з'явились в столову нiмцi. Простукали каблуками подовж столiв. Дами й мужчини, рядком, як гуси. Зайняли окремий стiл i зараз забряжчали склянками. Вони обгородили стiл муром широких спин, облямували скатерть кодом здорових рум'янцiв, змiшали з дзвоном посуди свiй грубий смiх i свою мову. - Ja-ja... Ja-ja... [1] - трiщало понад столом, а пiд столом стукали ноги, грубi литки у панчохах з грубоП вовни та в запорошених капцях, Пх дами, негарнi, у ластовиннi, здiймали костi плечей в погано пригнаних блузках i механiчно викидали iз себе, як тi ляльки, що Пм треба притиснути у вiдповiдному мiсцi: - Ach!.. Wunderschon! [2] - Ja-ja... Ja-ja... - рубали мужчини. - Kolossa-al!.. [3] - спiвали дами, кладучи собi на тарiлку величезнi порцiП страви. За окремим столом похмуро обiдав руський i боязко позирав навкруги, як загнаний вовк. Тихо пересувались лакеП у чорних фраках, замкнувши в обличчях повагу, блищало срiбло посуди, п'явсь виноград по колонах, за нами шумiли пальми, а перед нами море. I ось раптом на тлi синього моря пропливаК корона золотого волосся. Морськi очi встромленi в мене, i бiле обличчя привiтно кивав. Вона трохи спiзнилась... - Як! Знову вона? - скрикнула Марта. Однак Пй зараз стало досадно за вигук. - Вибачай, вибачай... я вже мовчу... Марта почервонiла. Непевний вогник блиснув Пй в оцi. Вона механiчно схопила шитво, нахилилась над ним i нервово затикала голкою. Але се не спинило Антона. Вiн був не тут. - Дивно, що ми говорили навiть тодi, коли мовчали... Що нашi думки згучали в одповiдь, як iншi струни, коли зачепиш одну. Що коли я дивився на хмари над морем, вона бачила зараз, як Пх тiнi купались в синiй водi. Або на хмаринку на скелi - я знав одповiдь: "Се поцiлунок неба". А що дивнiше, коли так розмовляли, панувала велика тиша, немов крiм нас нiкого не було на свiтi. I тут я вперше побачив, що в неП червонi губи... Марта поклала шитво. Вона сидiла рiвна, наче виросла зразу, з очима, мiцно вставленими в оправу повiк. - Було б тобi одружитись з блондинкою... - Ти думаКш так? - неуважно кинув Антiн, випускаючи з легких новий клуб диму. Вiн вже не мiг спинитись. Оповiдав, як в спеку, коли скелi аж бiлiли од неП, а груди пили гаряче повiтря, мов лаву вулкана, вони блукали по безлюдних вулицях мiста, серед диких садiв маслин, сiрих, з зiгнутими колiнами, з жилавими руками-галузками, як раби, що каменiли на скривавленiй маком землi. Гаряче повiтря танцювало тарантелу по скелях, а в сiрих маслинах цикади грали на кастаньКтах. Iшли межи стiн, грубо зложених з сiрого каменю, вишитих блiдими перами папоротi. Над нею стирчала друга стiна, з опунцiй, де круглi листя так само грубо складались один над другим, як i камiння. Се було щось дике, отi опунцiП, незрозумiле, безладне, налякана юрма колючого листя. Вони лiзли однi на других - сi краби рослинного царства, - i Пжились на них колючки, наче волосся од смертельного жаху. Кричав десь осел. Крик ослюка бився помiж опунцiй, такий же колючий, як i вони... Часом спинялись, щоб дати дорогу жiнкам, якi пiдiймались з водою по сходах. В казанах, наче прикипiлих до голови, важко гойдала своК тiло вода та хлюпала в побiленiй чашi. Вони пропускали повз себе ряд нерухомих, застиглих облич, жили на шиП - як дротянi; короткий вiддих - як вiддих собаки на ловах, i ноги, спеченi на суху фiгу, що липнули чiпко до кам'яних схiдцiв. I знов йшли далi по камiнцях, що розсипались з-пiд пiдошов, серед килимiв дроку, золотого i запашного, над яким чорне рiжкове дерево пускало зеленi сльози стручкiв. Раптом ставали, ослiпленi морем. Воно виринало несподiвано, зразу, i зворушало душу своПм радiсним свiтлом, синьою млою, серед якоП плавав на морi Везувiй, наче велика блакитна медуза. А далi знов був сивий полин, акулинi пащi агав, камiнь i дрок, мов дротяна щiтка, якою чесалось сонце, полишивши на нiй пасма свого золотого волосся. Антiн бачив перед очима те, про що говорив. Красою слова, блиском уяви вiн опушив Марту, скорив, водив за собою. Вона йшла з ними покiрна, непотрiбна, та третя, як тiнь, i дивувалась силi, яка не давала Пй змоги опертись. Як в чарiвному снi, вона ходила за ними по вузеньких провулках з застоялим теплом, що порiзали скрiзь садки винограду й цитрин, то бiлi на сонцi, то сiрi у холодках. Здавалось, з гiр потекла колись бистра вода i лишила по собi висхлi кам'янi ложа, на днi яких безгучно блискав хвилястий рух ящiрки, сiроП, немов душа камiння. А ось перешкода. Од стiни до стiни заповнила вуличку в'язка колючого сiна на головi жiнки. Мигнуло на мить пiдборiддя, кiнчик рiвного носа або вогонь чорного ока - i знову так само пусто i мертво в ложi вмерлоП рiчки. Тиха поступ селянки пропала у спертiм теплi - i тiльки знову безгучно мелькаК, немов гадючка, гострий хвiст ящiрки по мозаПцi стiн. А з-за мурiв огорожi дихав виноград холодками i висять жовтi великi цитрини, наче жiночi з ципками груди... - Ми входили в гори, помiж дикi уламки скель, в закаменiлу трагедiю велетнiв. Щось, певно, страшне колись сталось, коли земля була молодша i гарячiша. Одвiчна непорушнiсть двигтiла, скреготали кам'янi маси, ламався свiт - i скелi в гнiву одривали од матернього лона непокiрних дiтей. З того часу стоять одiрванi скелi з застиглим виразом надлюдського жаху, дивлячись все на громади порожнiм застиглим оком, кричачи вiчно широко одкритим ротом нiмим криком мертвоП маски... Ми злазили вище, на самi вершки. Ах, що там було! Там вiтер вiК в мiжгiр'ях, напоКний дроком i полинами, там молодiють кущi, як свiжi дiвчата, там сонце бродить помiж камiнням, мiняючи бистро сум тiней на радiсть блиску, там бачиш, як море грав вогнями i розмовляК десь в глибинi, а далi стелить шовковi поли своКП одежi до самого неба. Я сiдав на траву, вона лягала на теплий камiнь, сама гаряча, наче вбирала у себе все тепло скель, що служили Пй за пiдставу. I поки вiтер грав золотом ПП волосся, а я в ПП очах дивився на небо й на море разом, ся жiнка оповiдала своК життя. Вона була, здаКться, з Кавказу. Принаймнi я зрозумiв, що пiд час революцiП вона билась там з вiйськом. Залягала у горах, робила труднi переходи, невтомима, як найкращий юнак, байдужна до смертi. Вночi перепливала бистру Куру на бордюках, щоб достарчить своПм набоП. Вона мала навiть рану од козака. Розщiбнула рукав i показала шрам, а я став перед ним на колiна i уклонився. Ми були самi серед сього простору, пiд чистим високим небом, i острiв плив з нами на морi, як хмара на синьому небi. Я був чистий i свiжий, ти розумiКш, я був молодий, не чув своПх лiт i свого тiла, того лепу брудного життя, я мiг би летiти... Ти розумiКш, що значить молодим бути i чистим? Ти не забула?.. Голос в Антона мiцнiшав, рiс,