ово. I нашого комбата вiдшукаКмо... Не уявляю його в мирний час. Вiн орденiв маК багато. Буде якимось начальником. А с я. З орденами тепер стiльки, що для них посад i на всьому свiтi не вистачить... Кожен повернеться до своКП роботи. Я ось - у лiкарню. О л е н к а. А я куди? НiякоП професiП. А с я. В iнститут поступиш. О л е н к а. Все забула (усмiхнулася), крiм теореми Пiфагора. А с я. Не журись, Оленко... Гiрше позаду. Тепер ми не тiкаКмо, а наступаКмо... Розгромимо фрiцiв, життя буде уявляКш яке? О л е н к а. Не уявляю. А с я (усмiхнулась). Я теж... Ну, бувай, Оленко, пiду. Треба приготуватися до бою. Випаде вiльний час - навiдайся до мене. (Виходить). Заходить Федiр Iванович, в ньому зразу вгадуКться кадровий офiцер. При появi майора Оленка пiдхопилася. Ф е д i р I в а н о в и ч. Як життя, Оленко? О л е н к а. Добре, товаришу майор. Ф е д i р I в а н о в и ч (пiдходить до Оленки, дiстаК з кишенi рукавички). Це вам... як снайперу... пригодиться. А це папiр... О л е н к а (примiряК). Якi теплi... Якраз на мою руку... Спасибi, Федоре Iвановичу. I за папiр спасибi... Федiр Iванович сiдаК, запалюК цигарку. Довга мовчанка. Ф е д i р I в а н о в и ч. (мабуть, не знаходить слiв). Як життя, Оленко? О л е н к а (усмiхнулась). Ви вже питали. Добре, товаришу майор! (Довга пауза). Федоре Iвановичу, пробачте. Може, не треба було цього говорити... Ви... не заходьте так часто до мене. Можуть не так подумати... Ф е д i р I в а н о в и ч. Розумiю!.. (Пiднявся, видно, хотiв щось сказати, але чи передумав, чи не змiг). До побачення. (Виходить). О л е н к а. Мабуть, надаремно я так. I скучати буду за ним, за мовчазними бесiдами... Заходить Чорний. Ч о р н и й. Про що ти говорила з ним, хотiв би я знати. О л е н к а. Не скажу. Ч о р н и й. Я думав, що, крiм наказiв, начштабу нiчого не вмiК говорити. А з тобою, бач, балакун. О л е н к а. Балакун. Ч о р н и й. Математик вiйни... А з тобою говорить про любов? О л е н к а. Говорить. Ч о р н й й. Не вiрю... (Пройшовся по землянцi). Сьогоднi у вiсiмнадцять нуль-нуль знову будемо брати той проклятущий млин - висоту сто тридцять сiм... Ну, як доберемось, я власними руками порубаю його на трiски i спалю... (Пауза). Нi, не спалю, хай останеться дiтям гратися... А через цю iграшку десятки батькiв не повернуться додому... Затемнення. Чути вiддалений бiй. Тиша. ВисвiтлюКться лист. "...Задивилася на журавлиний ключ i прогледiла нiмецького офiцера. Вiн нiколи й не довiдаКться, що журавлi врятували йому життя. ...Двi доби була в своКму "гнiздi". Повар сам, без наказу, вирiшив принести менi гарячоП страви i не доповз. Убили черкеса..." ВисвiтлюКться землянка. Оленка чистить гвинтiвку. Заходить Вiчний. В i ч н и й. Можна? О л е н к а. Заходьте. В i ч н и й. Прийшов познайомитися, подивитися, що воно за снайпер. Ася Михайлiвна дозволила, то й прийшов. О л е н к а. Сiдайте. В i ч н и й (з неприхованою цiкавiстю дивиться на Оленку). Таке дiвча, а роботяще на вiйнi! Я б тобi по три трудоднi за один день писав. Дав бог очi зiркi, чи як? Прицiлишся, i немаК фашиста? О л е н к а (усмiхнулася). Прицiлюся, I немаК. В i ч н й й. З першого дня на фронтi, а такого дива не бачив. Дiвча - i стiльки поклало. А чого мало орденiв? Я б тебе ними обвiшав, як генерала. I звання - старший сержант - мале. О л е н к а. А яке б ви менi дали? В i ч н и й. Капiтан, чи що... Я тобi, Оленко, гостинця принiс. (ПочинаК виймати з усiх кишень). Ось духи, пахнуть, як конвалiП. Ось шарфик - обв'яжеш шию, не буде холодно. Рукавицi хтось добрячi зв'язав, шкарпетки вовнянi, хусточка з квiточкою, котушка з голкою, щось розiрветься - зашиКш. Горiлка, настояна на калинi, - тобi ж на снiгу лежати, а воно ковтнеш i теплiше стане... О л е н к а (здивовано). Де ви набрали всього? В i ч н и й. Посилки з тилу присилають, то я й... Давно збирався в гостi до тебе прийти. А це олiвцi, конверти - пиши, кому хочеш. Њ кому писати? О л е н к а. Нiкому. В i ч н и й. На окупованiй? Сама звiдки? О л е н к а. З Полiсся... Њ там таке село Пiски... В i ч н и й. Проходив я, коли вiдступали через Полiсся, якесь i село Пiски проходив, там ми ночували... Та Пiскiв чимало на УкраПнi! О л е н к а. Може, то наше село й було? В i ч н и й. Може... Ми в тому селi тiльки нiч були... Там нашого комкора якась бабка на ноги поставила... Оленка (аж стрепенулася, так вразила ПП надiя). Кравцова!.. Кравцова! Знали такого? В i ч н и й (вражений, пауза). Знаю... Ти... А ти не Џлонка? О л е н к а. Вiн! Це вiн! А я Џлонка... Тодi була Џлонка. В i ч н и й (опустився на ослiнчик). Оце так... Кажуть, снаряди в повiтрi зустрiтися можуть, а щоб люди отак... О л е н к а. Де вiн? В i ч н и й. Слава богу, що ти така, слава богу... Оленка (схопилася, кинулася до Вiчного). Кажiть!.. В i ч н и й. Тобi принiс, а сам попробую. (ВiдкриваК пляшку, наливаК собi в кухоль). Отаке буваК В i ч н и й. Кравцов - iменi так i не знаю... Був там Кравцов чи ординарцем, чи просто при штабi. Коли вiдступали - розшарпали нас, розбили, - все перемiшалося... Геройський хлопець Кравцов! Якось ад'ютант комкора, капiтан Скирда, хоробрий i безстрашний чоловiк, сам з кулеметом нiмцiв затримував... Ми вiдступали... А вiн на тiй сторонi рiчечки й залишився... Фашисти б'ють, не пiдступити, а Кравцов вужем пролiз i витяг ад'ютанта, можна сказати, з того свiту... Та попросив не казати, що вiн врятував... Не знаю чому. Може, тому, що ад'ютант не любив, коли хтось хвастав своПм героПзмом. I Кравцова тодi куля зачепила - я його перев'язував. Теж хлопча просило, щоб не знали про його рану-хотiв у строю залишитися. А потiм... ти знаКш (пауза)... Я не вiрю, щоб вiн щось погане... Якщо й було, то по-доброму... О л е н к а. Я кохаю його. В i ч н и й. Тодi й треба було сказати... А то десь забiгла... О л е н к а. I сама не знаю, чому втекла тодi. Баби злякалася. В i ч н и й. Коли вийшли з оточення, Кравцова - в штрафний чи в маршову роту. Оленка (тихо). Де вiн тепер?.. В i ч н и й. Якщо зостався живий - десь воюК! Заходить Чорний. Вiчний схопився, виструнчився. Ч о р н и й (глянув на стiл). А це що за галантерея? (Повiв поглядом на Вiчного). В i ч н и й. Рядовий Вiчний! Ч о р н и й. Рядовi всi вiчнi. В i ч н и й. Так точно, товаришу старший лейтенант, рядовi вiчнi. Вiчнi, бо Пх без лiку. Ч о р н и й. ФiлософствуКш? В i ч н и й. Потроху. Дозвольте йти?.. (До Оленки). До побачення, дочко. Ще зайду, а нi, то ти навiдайся, поговоримо. (Вийшов). Ч о р н и й. Учора Ася Михайлiвна вiдчубучила. Щоб, мовляв, ближче до поранених, так вона прямо в пекло полiзла, ну, ПП й стукнуло. (Жест). Ось цими руками винiс, на щастя тiльки оглушило. Очуняла... Жiнки живучi, це Пхня перевага. (Подивився на дiвчину). Що з тобою? О л е н к а. Нiчого. Ч о р н и й. Захворiла? О л е н к а. Здорова. Ч о р н и й. Краще б ти захворiла. (Помовчав). Проти позицiй сусiднього батальйону дiК нiмецький снайпер. Вже комвзводу... I бiйцiв, як куропаток... Снайпера нашого теж пришив. Наказ зi штабу... О л е н к а (пiдвелася). Слухаю! Ч о р н и й. Маскiровочка там не перший клас! Пропадеш, як i той... Ви, жiнки, можете придумати якусь хворобу. Вам це легко. А я скажу в штабi... Домовились? О л е н к а. Нi! Пiду! Ч о р н и й (аж сердито). Тобi жити треба, Кравцова знайти треба! Оленка (уперто). Пiду. Ч о р н и й. I хто придумав жiнок на фронтi?! О л е н к а. Вони самi придумали. Ч о р н и й. (обняв за плечi Оленку. Видно, як тамуК тривогу. Пауза). Iди! Влiпи йому. Влiпи йому в самiсiньке серце. В самiсiньке серце, гаду! ВисвiтлюКться лист. "Вiчний розповiв менi все... Кравцов, прости!.. Не знаю, чи зможу коли-небудь зняти з своОП душi те горе, що мимоволi заподiяла тобi... Хто б подумав, що кохання може спричинити горе? Кохання i горе-хiба Пм можна стояти поряд?" Перемiна свiтла, в землянцi Чорний i Федiр Iванович. Федiр Iванович сидить, обхопивши голову. Чорний ходить, не в силi приховати хвилювання. Ф е д i р I в а н о в и ч. Хто сказав? Ч о р н и й. Комбат-два подзвонив. Довга пауза. Заходить Вiчний, в руках Оленчина гвинтiвка, рукавички, шапка... Шапку i рукавички вiн поклав на стiл, гвинтiвку обережно прислонив у кутку... Всi троК мовчать... Федiр Iванович пiдвiвся. Напружена пауза. В i ч н и й. Зняла фрiца... I самоП не минула куля... Клопоче над нею Ася... Ч о р н и й. Виживе... Вона так ненавидить фашистiв i так кохаК Кравцова! Виживе! Заходить Ася. Всi повернулися до неП. ЗатемнюКться землянка, висвiтлюКться лист: "...Вижила. Снайпером уже не можу. Вивчилася на радистку. Завтра нашу групу посилають у ворожий тил. Генерал мене окремо викликав, сказав - подумати. Зрозумiла - завдання виключно небезпечне. Що б ти зробив, Кравцов, на моКму мiсцi? Вiдмовився б? Нi!.. Я теж!.. Я тепер збагнула, чому в той свiтанок втекла. Не баби злякалася. Щастя мене понесло..." Лист перетинаК телеграфна стрiчка: Штаб партизанских отрядов отсутствием анкетних данных сообщить местонахождение Кравцова не имеет возможности Фронтова дорога. Чорний, Федiр Iванович, Ася, Вiчний когось чекають. Кожний в своПх думках. Заходить О л е н к а з речовим мiшком за плечима. О л е н к а (радiсно). Всi прийшли! Спасибi! Чути сигнал машини. Ч о р н и й. На вiллiсi. Як генерал! А с я. Добре, що приПхала попрощатися. Ч о р н и й. Значить, на той бiк? А с я. Не згуби адреси, пiсля вiйни зустрiнемося. О л е н к а. Напам'ять вивчила. В i ч н и й (дiстаК якийсь згорток). Вiзьми. О л е н к а. Що це? В i ч н и й. Потiм подивишся - гостинець. О л е н к а (цiлуК Вiчного). Спасибi... В i ч н и й. Прощайся та йди... ЧуКш, гуде. Ч о р н и й. Хто ж це тебе засватав у таку командировочку?! О л е н к а. Сама... I Федiр Iванович... допомiг. Ф е д i р I в а н о в и ч. ЩасливоП дороги. (Як перед старшим, вiддав честь, повернувся i стройовим кроком вийшов). Ч о р н и й. Математик! А с я (поцiлувала Оленку). Щасти! (Виходить). Ч о р н и й (подав руку). Бувай здорова, закохана. Чути сигнал машини. О л е н к а. Iду. В i ч н и й (пiдiйшов). Бережись, дочко. Скоро вiйнi кiнець... (Поцiлував). Iди. Оленка вибiгаК, щоб не помiтив ПП слiз. Понiс вiтер пушинку! Завiса ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ПЕРША ВисвiтлюКться лист: "...Ти, мабуть, уже демобiлiзувався, Кравцов, уже дома... Я теж Пздила додому... ...В нашiй хатi зупинилися на постiй два нiмецьких офiцери. Џм забажалося "руського чаю", справжнього, з самовара. Бабуся приготувала i чай, i заварку - вона на цьому зналася... Напилися офiцери, поснули та й не прокинулися вiд бабиноП заварки. Оскаженiли фашисти i все село спалили, i людей до одного... Не село, а згарище. Тiльки печi бiлiють, як хрести. Не село, а кладовище... ...Знайшла Асю i живу в неП. У нас все спiльне: i хлiб, i спогади, i надiП... Я тепер нянею в госпiталi... Скiльки поранених перебуло, i нiхто не зустрiчав Кравцова... Життя у нас, можна сказати, спокiйне... Цiлий день на роботi, а вечорами п'Кмо чай..." ВисвiтлюКться невеличка затишна кiмната. Стiл, стiльцi, шафа, лiжко, старий шкiряний диванчик, на вiкнах бiлi занавiски. Ася i Оленка п'ють чай, обидвi у вiйськовiй формi без погонiв. О л е н к а. На вiйнi почувала себе певнiше, а тепер... Наче вiдстала вiд поПзда на якiйсь забутiй станцiП, без речей, без квитка, без надiП наздогнати свiй поПзд... А с я. Кравцова шукаКш? О л е н к а. Шукаю. А с я. Виходить, Пдемо. О л е н к а (сумно посмiхнулась), У тупик. А с я. Це вже на тебе не схоже, Оленко. О л е н к а. Подумаю - рiдних нiкого - не вiриться. Наче страшний сон - нiкого! Одна! (Пауза). Невже i в тебе, Асю, нiкого? Може, десь хтось залишився? Казала ж - така велика родина... А с я. Родина велика, дуже велика... Але i Бабин яр великий, дуже великий! Усi там... (Пауза). Ходила туди, не знаю, як сказати, - прощатися чи вiдвiдати Пх.(Пауза). Приходять в Бабин яр живi, а там вони здаються теж мертвими... Глянеш - стоять скам'янiлi вiд горя. Наче пам'ятники закатованим. I вночi приходять. I я була. Нiч тодi - наче ПП хто вилив на землю, i вона загусла чорною смолою - непроглядна. Стою, i на мить здалося, що вони, закатованi, зi мною поряд... А може, я з ними... Мовчать, пригнiченi спогадами. Довга пауза. О л е н к а. Пiсля таких спогадiв, як пiсля бою, моторошно на душi. Пауза. А с я. Ми залишилися живi. Треба жити, будемо жити, Оленко... (РозливаК чай в кухоль i чашку без ручки. Посмiхнулася). Сервiз! А до вiйни в нас дома був чайний сервiз з якогось особливого фарфору. Правда, ми його не займали, боялися, щоб не побити. Вiн стояв у буфетi, як прикраса, як ознака благополуччя. О л е н к а. Тепер люди розумнiшi стали, не будуть набивати своП квартири дорогими меблями, сервiзами, люстрами - будуть жити простiше... вiйна навчила! А с я. Вiйна заморозила людей, а вiдтануть, може, знову... i меблi, i люстри, i сервiзи... та й вiйна забудеться... О л е н к а. Ми все про вiйну. СпробуКмо не згадувати ПП хоч за вечерею... Хто знайде хорошу мирну тему, одержить у премiю грудочку цукру. Згода? А с я. Згода. О л е н к а. Щоб вiйною i не пахло... Заходить Чорний - шинеля на плечах, при орденах, чуб вибився з-пiд кашкета. Оленка i Ася дивляться на нього i не вiрять своПм очам. Ч о р н и й (обвiв поглядом кiмнату). Хороша землянка, жити можна! А с я. Капiтан! О л е н к а. Товаришу Чорний!.. Обидвi схоплюються, цiлують його. Ч о р н и й. Оце атака! Вважайте, що ваша взяла! Скiльки добивався, щоб ви мене поцiлували, можна сказати, iз зброКю в руках добивався. А тут - добровiльно. А с я. Сiдайте до столу. Ч о р н и й. Дай опам'ятатися. Що ж це виходить? Шукав одну з вас, знайшов обох! О л е н к а. ШкодуКте? Ч о р н и й. Не шкодую. (Засмiявся). Але знову ж таки проблема. О л е н к а. Знову жарти. Боже, яка радiсть! Нашого полку прибуло. (ПiдсовуК стiлець). Сiдайте. Ч о р н и й (сiдаК). Може, ще раз поцiлуКте? А с я. Обiйдешся. Ч о р н и й. Скупою залишилася. В госпiталi знову рiжеш-кроПш? А с я (засмiялась). Рiжу-крою! Ч о р н и й (до Оленки). А ти? О л е н к а. Няня. Ч о р н и й (iмiтуК голос хворого). Няня, дай утку! (Махнув рукою). Роботьонка! О л е н к а. А ви? Ч о р н и й. Вибираю зручну позицiю! (Жест). Це вже без мене одержала? За партизанство? Чув. О л е н к а. Так де ж ви? Ч о р н и й. ЗаПхав у село до сестри, потрудився. Хату полагодив, сарай, паркан. У колгоспi роботи - вибирай любу! А дiвчат - аж земля бiлiК вiд Пх хусточок, та всi такi гарнi. Жити в селi можна... А це надумав - провiдаю однополчан. О л е н к а. Як же ви нас знайшли? Ч о р н и й (засмiявся). По картi. О л е н к а. Сiдайте вечеряти. Ви ж з дороги, голоднi. Ч о р н и й. Голодний? (ЗнiмаК ранець). Ось у цiй торбi сало, хлiб, цибуля, навiть пшона з кiлограм. Це мене дiвчата проводжали. Плачуть i сунуть у торбу всяку всячину! УявляКте? Торба була мокра вiд дiвочих слiз. Наче пiд дощем побувала. А с я. Так уже й ридали?.. Ч о р н и й. Я в селi, як ОнКгiн у Петербурзi. Нарозхват! Руки, ноги К, вродливий, ордени... Любили всi. (Пауза). Але я привiз себе вам! Берiть у полон. А с я. Вiйна скiнчилась, у полон не беруть. Ч о р н и й. Тодi зарахуйте до своКП команди. А с я. Укомплектована. Ч о р н и й. Побуду в резервi. (До Оленки). Кравцова знайшла? (Пауза). Я теж шукав! Трьох Кравцових зустрiв, не тi... А с я. Мого листа одержав? Ч о р н и й. Так точно! А с я. Рiк мовчав? Ч о р н и й. А що лист? Папiр. (Пауза, наче жартома). Ти любиш мене, Асю? А с я. Допит? Ч о р н и й. А ти, Оленко? О л е н к а. Люблю. Ч о р н и й. Краще б змовчала. Пауза. А с я. Наше мiсто сподобалось? Ч о р н и й. Як слiпий солдат, дивиться на свiт чорнотою вибитих вiкон. (Пауза). Асю, що ти написала в кiнцi листа до мене? А с я. Чекаю. Ч о р н и й. Так точно! Написала, що чекаКш. I я приПхав. А с я. Через рiк? Ч о р н и й. Думав! Рiк думав... А с я. Про що? Пауза. Ч о р н и й (майже сердито). Про життя! Ким я був на фронтi?! Командир батальйону! Капiтан! Офiцер! На рiвних з тобою! А мир зiрвав з мене погони i знову кинув у рядовi... (Схопився, виструнчився перед Асею). Рядовий Чорний! Ось хто я такий!.. Ось яке воно сволочне життя! Уже два мiсяцi, як я приПхав сюди, i працюю... Головою мiськради? Нi! Слюсарем у домоуправлiннi, ремонтую крани, водопроводи! (Посмiхнувся). Ось так, Асю Михайлiвно!.. Слюсар проводжав вас i з роботи, i на роботу. Назирцi, щоб не помiтили... А сьогоднi наче петлею мене здушило - не мiг далi i прийшов... Тiльки не здумай для годиться заперечувати... (Пауза). А с я. Не буду. Ч о р н и й. Тим краще... Я завтра поПду звiдси. А с я (пауза). ЩасливоП дороги. Рядовий! О л е н к а. Асю! Ти... Ти подумала?! А с я (нiби про себе, тихо). А що думати? Я кохала його погони офiцерськi, а тепер вiн рядовий... Чорний стоПть розгублений, потiм нiби ударила його якась думка. Схопив чашку, кухоль, виливаК чай, дiстаК з торби флягу, наливаК Асi, Оленцi, собi в кришку з-пiд фляги, чокаКться з ними. Всi мовчки випили. О л е н к а (встала, глянула на Асю, Чорного). Гiрко! Ася пiдводиться, Чорний обiймаК ПП, цiлуК. (Оленка про себе). Вона знайшла!.. Повiльно гасне свiтло. ВисвiтлюКться лист: "Чорний одержав, як вiн висловлюКться, блiндаж. Ася перейшла до нього, а я лишилася тут... Навчаюся в художньому технiкумi... Художником хочу бути. Шукаю тебе. Де почую чи прочитаю прiзвище Кравцов, узнаю адресу i пишу йому. Чи це не ти?!" Зникають слова листа, i на паперi пробiгають рядки телеграми: Отдел учета персональних потерь сержантов и солдат Советской Армии просит сообщить имя и отчество Кравцова и воинскую часть в которой он служил последнее время ВисвiтлюКться кiмната. Оленка стоПть перед маленьким дзеркальцем, що висить на стiнi. РозчiсуКться. Заходить молода жiнка, бiдно, але дбайливо одягнена. Видно, знервована, намагаКться бути спокiйною, але це Пй не вдаКться. Вiдверто розглядаК Оленку. О л е н к а. Ви до мене? М о л о д а ж i н к а. Ось ти яка, Џлонка... О л е н к а. Џлонка? М о л о д а ж i н к а. Молода. Ще молода, а видно, Крим i Рим пройшла i мiднi труби... (Вдавано смiКться). Тебе ще нiхто не тягав за твоП патли? О л е н к а. Що таке, хто ви? М о л о д а ж i н к а. Фронтовичка. Похiдно-польова жона - ППЖ. В атаку ходила на чужих чоловiкiв... Видно, не одному прислужилася! О л е н к а. Що ви говорите? Замовкнiть! М о л о д а ж i н к а (вже не стримуКться - гнiв аж тiпаК нею). Вiйна скiнчилась, а ти не можеш заспокоПтися! Ти Пм тепер не потрiбна! (Брутально кинула). Iз запльованоП криницi води не п'ють! (Пауза). Чого мовчиш? Невинною прикидаКшся? Ось. (ДiстаК з сумочки лист, кидаК на стiл). Тодi, як знайомилась, Џлонкою називалась, а тепер? (Пауза). Чого ти до Кравцова чiпляКшся?.. У нього двоК синiв малих. (ДiстаК фото, кладе на стiл). Бачиш - на руках обох тримаК. Куди вiн пiде вiд них? Оленка не взяла фото, тiльки пiдiйшла, подивилася i вiдiйшла. Ти що, нiма? О л е н к а (тихо). Не вiн. (Пауза). Не вiн... Перемiна свiтла. Оленка i молода жiнка сидять за столом. М о л о д а ж i н к а (вже iншим, спiвчутливим голосом, та й вся вона наче iншою стала, аж погарнiшала - може, вiд того, що зняла хустку, вродливе обличчя - спокiйне). Ще раз прошу, пробач менi, дурнiй. (Пауза). Я з своПм зустрiлася за два роки перед вiйною. А потiм вiн як пiшов, то аж у сорок п'ятому повернувся. Що вже я пережила за цi роки?! Думками вдень i вночi бiля нього - i вмирала i оживала з ним. Повернувся, одружилися, щастя поселилось у душi - не ходжу по землi, на крилах лiтаю. I десь взялася думка, нiби ворог пiдкинув: невже вiн п'ять рокiв нiкого не любив? Я взяла та й запитала його... Вiн якось байдуже, наче пригадав: сестра одна на фронтi подобалася, гарна дiвчина була... I перевiв розмову на iнше. Я вже не допитувалась бiльше. А та сестра п'явкою в серце впилася. Вiдчуваю, по голосу його вiдчуваю, що нiчого страшного не було, а п'явку вiдiрвати не можу. Для чого вiн менi так нерозумно признався? Власне, що признався? Просто подобалася. А тут лист вiд тебе!.. Я вже з собою нiчого не могла вдiяти. ПоПду i вб'ю розлучницю! Отака я божевiльна, Оленко. (Пауза). Так грiшно про тебе думала. Прости. О л е н к а. Я не серджуся. М о л о д а ж i н к а (обняла Оленку). Не втрачай надiП - може, вiн i живий. Може, в полонi... Тепер багато повертаКться, чекай. ЗатемнюКться кiмната. ВисвiтлюКться лист: "Закiнчила училище. Працюю в театрi художником-декоратором. Вiдремонтувала свою "землянку", придбала новi меблi. Хто не прийде - захоплюКться, як у мене гарно. Я люблю свою "землянку", а iнодi хочеться пiдiйти i кинути гранату в неП, в мою тюрму... Якби ти знав, Кравцов, як важко бути жiнцi самотнiй. Наче й на вулицi чоловiки вгадують, що ти самотня. Кидають на тебе погляди такi... липкi, що хочеться швидше додому, стати пiд душ, вiдмити Пх... Пробач, з ким же, як не з тобою, подiлитись..." Кiмната Оленки... Не "землянка", а нова - свiтла, зi смаком вмебльована. ЗдаКться, тут оселився затишок i спокiй... Оленка увiмкнула приймач, слухаК пiсню... Дзвiнок. Оленка вiдчиняК дверi, заходить Адвокат. Йому вже сорок. Красивий, випещений, святково одягнений, в руках букет бiлих i червоних троянд. А д в о к а т. Пробачте, що я без запрошення. О л е н к а. Справдi, несподiвано. Що вас привело до мене? А д в о к а т (подаК троянди). Ось цi троянди. Подумав, ви художник, ви любите квiти... О л е н к а. Дякую. В честь чого? А д в о к а т. Просто так. Надворi падаК снiг - i цi троянди. Така несумiснiсть... (Усмiхнувся). I ви, як троянда, серед снiгу... О л е н к а. Для правди занадто красиво. А втiм, я помiтила, що ви схильнi до велемовностi. А д в о к а т. Коли я бачу вас, мимоволi народжуються небуденнi слова. О л е н к а. Ви адвокат, це професiйна звичка розцвiчувати мову, але тут немаК суддiв i пiдсудних. Може, i буденною обiйдемось. А д в о к а т. Не розумiю... О л е н к а. Наприклад, я скажу вам: не треба чекати мене бiля театру. Не треба шукати випадковоП зустрiчi зi мною. I нема чого заходити до мене без запрошення, навiть з трояндами. Що ви на це скажете? А д в о к а т. Згоден з вашим мiркуванням i прямотою. Але... (Пауза, посмiхнувся). Справдi, професiя впливаК i на лад мислення. Ви сказали, що тут нема суддiв i пiдсудних... Уявiмо, що К... О л е н к а. Не збагну. А д в о к ат. Ви суддя, а я пiдсудний i сам себе буду захищати. О л е н к а. Ви вчинили злочин? А д в о к а т. Ви суддя, i вам вирiшувати, чи вчинив я злочин. О л е н к а. Суддя, злочинець, адвокат - цiкаву гру ви пропонуКте... А д в о к а т. Все, що я вам скажу, може здатися банальним. Але повiрте, Оленко, в кожному моКму словi правда... Я жив спокiйно. Я вважав себе щасливим... А може, це так i було. А потiм Першотравневе свято. I раптом у барвистому потоцi людей я побачив вас... Побачив - i вулиця нiби обезлюднiла. Залишились тiльки ви. Я йшов за вами, мов зачарований, я хотiв хоч на мить вловити ваш погляд... (Пауза). Думав - усе минеться. Я хотiв зiтерти ваш образ в пам'ятi - i не мiг. Не мiг пересилити себе. Я шукав зустрiчей... Аби хоч здаля глянути на вас. I тi кiлька вечорiв, коли менi випало щастя якихось пiвгодини побути з вами, ставали для мене святом. Коротка дорога вiд театру до вашого будинку... Ви приходили додому, гасло свiтло у вашому вiкнi, а я цю дорогу вимiрював ще десятки разiв. Я не хлопчисько, щоб не зважувати своП слова (Пауза. Наче вагаКться, чи сказати). Я кохаю вас, Олено... I життя менi без вас немаК... (Пауза). Я боявся про це сказати. Але ще бiльше боюся вашого вироку, мiй суддя! (Схилив голову. Тривала пауза). О л е н к а (дивиться у вiкно. Не повертаючись). Але ж ви одружений, ви любите свою дружину. Пауза. А д в о к а т. Я думав, що любив ПП, - а тепер... (Завагався). Може, не треба? О л е н к а. Кажiть! А д в о к а т. Менi тяжко про це говорити. (Довга пауза). Але тепер я не можу дивитись, я не можу чути ПП голосу, ПП подиху... Кожен жест, кожне слово викликаК в менi протест, вона стала менi... нестерпною. Це жорстоко з мого боку, але що я вдiю. (Пiдiйшов до Оленки). Не женiть мене, Олено. О л е н к а (вiдiйшла в сторону). Я вас зрозумiла. I не осуджую вас. А д в о к а т. Тепер я найщасливiший у свiтi. (ЦiлуК Оленцi руку). О л е н к а. Не будемо критися з нашим коханням. А д в о к а т. Моя дорога, мила Оленко!!! О л е н к а. Сьогоднi ж, зараз пiдемо до вашоП дружини i все скажемо - для чого ховати нашi почуття? Скажемо Пй все... А д в о к а т (не знаК, що вiдповiсти, розгублено посмiхаКться). Звичайно... але... як це зробити? О л е н к а. Ось так. Я одягаюсь, i ми йдемо до вашоП дружини... У нас - справжнК кохання. (Бере з шафи пальто, одягаКться). Вона нас зрозумiК. А д в о к а т (затримуючи Оленку). ...ЏП треба пiдготувати, в неП особливий (запнувся), не м'який характер. О л е н к а (вже одягнена). Ви Пй розповiсте про своК велике кохання так, як ви говорили менi, i вона повiрить вам. А д в о к а т. Я?!. Розкажу... (Сiв, пiдшукуК слова). Ви жартуКте? О л е н к а (здаКться, на повному серйозi). Коханням не жартують. А д в о к а т (вже з нотками роздратованостi). Так, але ж ви не дитя, щоб не розумiти складностi ситуацiП... I я не пiдготовлений до розмови з дружиною... О л е н к а. Що ж, я розповiм сама... Не турбуйтесь, жiнки умiють говорити про великi почуття... Розповiм так, що вона - не знаю, як мене, а вас зрозумiК. А д в о к а т (пiдвiвся, рiшуче). Цього робити тепер не будемо... О л е н к а. Ви можете й додому не заходити... Почекайте тут, у мене, поки я повернусь. (Хоче йти). А д в о к а т. Мiж iншим, кохання може бути без руйнування сiм'П... Сiм'я i кохання можуть iти паралельно... паралельно. Подумайте над цим. О л е н к а. Я так не хочу. Я свого доб'юся! Ви будете тiльки моПм! А д в о к а т. Я лише подарував квiти... О л е н к а. Не вiдмовляйтесь. А д в о к а т. Бувайте здоровi... О л е н к а. Нi-i... Нi! (ЗаступаК дорогу). А д в о к а т. Це вже схоже на шантаж. О л е н к а. А кохання? А д в о к а т. Ви мене примушуКте... О л е н к а (весело смiКться, потiм майже урочисто). Суд оголошуК вирок: я звiльняю вас вiд кохання i забороняю вам на все ваше життя вимовляти це святе слово. ВисвiтлюКться лист: "Дев'яте травня. У цей день ми збираКмося втрьох i святкуКмо по-фронтовому... Чорний, Ася i я. I ти з нами! I стiл завжди накритий на чотирьох..." ПроповзаК телеграфна стрiчка: Всесоюзное общество Красного Креста и Красного Полумесяца Управление по розыску советских и иностранных граждан не можем установить место нахождения Кравцова отсутствием полных данных. Кiмната. Стiл без скатертини, на столi чотири котелки, ложки, чотири вiдломлених шматки хлiба, чотири залiзних кухлi, солдатська фляга. В пляшцi напiврозквiтла гiлочка... Оленка у вiйськовiй формi з погонами лейтенанта, при орденах. О л е н к а (дивиться на годинник). Ще п'ять хвилин... (Дзвiнок, Оленка здивована). Може, мiй годинник вiдстаК... Але ж ми вчора, як перед боКм, звiряли з годинником Чорного. (ВiдчиняК дверi). Заходить Федiр Iванович у формi полковника. Ф е д i р I в а н о в и ч. Здрастуйте, Оленко! О л е н к а (спочатку не впiзнала його). Начштабу? Федiр Iванович? Невже це ви? Ф е д i р I в а н о в и ч. Як життя, Оленко?! О л е н к а. Точно так у нас завжди починалася розмова. Добре живу! Пауза. Ф е д i р I в а н о в и ч. I так кiнчалась... О л е н к а. Як ви знайшли? Ф е д i р I в а н о в и ч. В "Пионерской правде" прочитав про злiт пiонерiв 25-П школи вашого мiста. Там виступала iз спогадами учасниця ВiтчизняноП вiйни, снайпер 346-го стрiлкового... О л е н к а. А ви "Пионерскую правду" читаКте? Ф е д i р I в а н о в и ч. Передплачую. О л е н к а. ...Для дiтей? Ф е д i р I в а н о в и ч. Для себе. У кожного своП дивацтва. А ви ще в армiП? О л е н к а. Це на честь Перемоги одягла. Прямо з дороги? Ф е д i р I в а н о в и ч. Я прилетiв учора. Поки взнав вашу адресу, влаштувався в готель... О л е н к а. Чому ж учора не прийшли? Ф е д i р I в а н о в и ч. Вже був вечiр, незручно... Дзвiнок, Оленка вiдчиняК дверi, заходять Чорний i Ася при орденах, в погонах. Ч о р н и й (до Оленки). Не по формi зустрiчаКте старших, лейтенанте! (Побачив полковника). Здравiя желаКм, товаришу полковник! Капiтан Чорний!.. (Обiрвав). Командир третього батальйону... Товариш начштабу! (ВiтаКться). Аж не вiриться! Ф е д i р I в а н о в и ч. Мов додому приПхав. (ЦiлуК руку Асi). Ася Михайлiвна... Наче я вас усiх учора бачив... Всi такi молодi... Ч о р н и й. Молодi... У нас з Асею вже солдат росте! Ф е д i р I в а н о в и ч. Вiтаю! Жаль, що на весiллi не був. О л е н к а. В армiП лишились? Ф е д i р I в а н о в и ч (жест). Кадровий! Ч о р н и й. Товаришу полковник, дозвольте. У нас заведено розпорядок - о дванадцятiй нуль-нуль за стiл... (Жест). Прошу. О л е н к а. ЗапiзнюКмось. Ф е д i р I в а н о в и ч (жест у бiк стола). Наче дихнуло фронтом. А с я. Iдея Оленки. Ми всi роки втрьох - за таким столом. Ф е д i р I в а н о в и ч (оглядаК стiл). А сьогоднi, бачу, чекали четвертого. Незручна пауза, всi мимоволi глянули на Оленку. О л е н к а. Вже п'ять на першу, товаришi офiцери! Ч о р н и й (розливаК з фляги, всi беруть кухлi, пiдводяться). Наш традицiйний тост. За тих, хто дарував нам перемогу... Випивають. Тихо, схвильовано спiвають свою полкову пiсню. ТемнiК кiмната, i висвiтлюКться лист: "Кравцов! Усе почалося з того, що у День Перемоги нас було четверо (крiм слова "Кравцов", усе закреслено). Пишу тобi останнього листа, я втомилась вiд чекання. ("Втомилась вiд чекання" закреслено). Ти мене зрозумiй, тяжко, нестерпно тяжко бути самотньою. Я в душi тебе нiколи не забуду. (Остання фраза закреслена). Не можу повiрити... Так сталося, приПхав фронтовий друг ("друг" закреслено). Товариш... Я про нього тобi писала - Федiр Iванович. Вiн в армiП, на Далекому Сходi, завтра я виПжджаю з ним... Прости, Кравцов! А хiба я в чому винна? Хiба я винна перед тобою? (Пiсля слiв "з ним" все закреслено). Олена". ВисвiтлюКться кiмната Олени. Дверi шафи вiдчиненi, посеред хати стоПть кiлька чемоданiв, на одному сидить Оленка в плащi, вже нiби готова в дорогу. Пауза. Заходить Федiр Iванович. У руках якiсь пакунки, квiти, вiн незвично для нього збуджений, веселий, балакучий. Ф е д i р I в а н о в и ч. Квiти вiзьмемо з собою, уявляКш, троянди на Курилах! Попросимо стюардесу якось зберегти, щоб не зiв'яли. (ПодаК квiти Оленцi, засмiявся). Ти знаКш, жiнка, яка продавала квiти, каже менi: "Поздоровляю вас, товаришу полковник". - "З чим?" - питаю. "Зi щастям" - каже. ВиявляКться, як горе, так i радiсть не можна приховати. Iще купив "Пионерскую правду", вона допомогла менi вiдшукати тебе. Я тепер передплачу ПП на п'ятдесят рокiв. (Дивиться на годинник). За десять хвилин будуть Чорний i Ася. ПопрощаКмось - i в дорогу. Пауза. Оленка (тихо, але чутно). Дорогий мiй друже! Прости мене, я нiкуди не поПду! Федiр Iванович щось хотiв запитати, та так i не встиг, а з обличчя ще не зiйшла радiсть. Ф е д i р I в а н о в и ч. Що ти сказала, Оленко? О л е н к а. Я не поПду. Довга пауза. Правду сказав Сковорода: "Трава К трава, а скошена трава - сiно". (Пауза). Хай моК кохання живе. Хай росте... Поволi гасне свiтло. ВисвiтлюКться лист: "...Збоку, наче в кадрi фiльму, вглядаюсь у своК життя i нiчого змiнити не можу - бо кохаю... Пенелопа, чекаючи Одiссея, ткала вдень i розпускала вночi, а я своП надiП виткала безсонними ночами... виткала довге полотно своПх чекань... I руки не пiднiмаються розпустити це полотно". ВисвiтлюКться кiмната. На столi горить свiчка. Оленка сидить задумлива, дивиться на маленьке полум'я, нечутно заходить К р а в ц о в. Такий, яким ми бачили його в першiй картинi. Десь далеко, ледь чутно, застрочили i замовкли кулемети. О л е н к а (тихо). Де ти тепер, Кравцов?! К р а в ц о в. Я тут. Виникають звуки вже знайомого вальсу. Оленка мовчки, наче за внутрiшнiм покликом, пiдходить до Кравцова, зупиняКться. О л е н к а (розмовляК з Кравцовим тихо, наче боПться, щоб ПП не почули). Давай потанцюКмо, Кравцов! К р а в ц о в. Без музики? Ол е н к а. ЗгадаКмо ту, що на випускному. Вальс. Кравцов несмiливо торкнувся стану Оленки, повiльно танцюють. Кравцов нахиляКться, мов хоче поцiлувати Оленку, вона вiдсторонюКться, обоК зупинились, мовчать. К р а в ц о в. Закiнчиться вiйна-зустрiнемося. Побачиш, приПду! Оленка (посмiхнулась). Квитка не дiстанеш. К р а в ц о в. А я не поПздом. Ол е н к а. Лiтаком? К р а в ц о в. Я приПду до тебе... (Зупинився, думаК, на чому вiн приПде). На голубих оленях! У заметiль таку, що тiльки в нас буваК - непроглядну, як бiлий дим. На голубих оленях! Вони вiтром мчатимуть! О л е н к а. Голубих оленiв не буваК, я Пх придумала. К р а в ц о в. Раз ти придумала - то вони К! I я Пх знайду! ПриПду i скажу: Џлонко, Роксолано, Жанно д'Арк, поПхали!.. О л е н к а. Куди?! К р а в ц о в. Свiт дивитись! Я тобi покажу такi дивовижнi краП! О л е н к а. А ти Пх бачив? К р а в ц о в. Снилось або уявляв. А може, поПдемо в чужi землi допомагати революцiю робити? О л е н к а. Не боПшся? К р а в ц о в. Я... Та от завтра бiй, i я пiду! Хай уб'ють, не боюся! О л е н к а (тихо). А хто до мене приПде? К р а в ц о в (подумав). Нi! Я виживу! Щоб до тебе повернутись! О л е н к а. Виживи, Кравцов! Перемiна свiтла. Кiмната. Свiчка згасла. Оленка - вся в спогадах. Дзвiнок. Один, другий. Оленка вiдчиняК дверi - заходить Вiчний, уже помiтно постарiлий, в руках саморобна валiзка... В i ч н и й (поставив валiзку, витер вуса). Здрастуй, Оленко. Вiчний я! Оленка ще трохи постояла, наче пiзнавала, потiм впала йому на груди, забилась у плачi. Що з тобою, дочко? Не треба плакати. (I сам непомiтно змахнув сльозу). Гiсть у тебе, а ти в сльози... Заспокойся, дитинко... Ось так. О л е н к а (витираК сльози). Це я вперше заплакала на людях. Вперше! В i ч н и й. Воно так, самому поплакати не грiх, а на людях... Он яка ти гарна, тiльки якась наче... О л е н к а. Яка? В i ч н и й. Дуже не схожа на славетного снайпера 346-го стрiлкового... Таке плету, старий... Твоя хата? О л е н к а. Моя. В i ч н и й. Гарно та чисто - добре живеш! (Глянув на картину). МалюКш? (Пiдiйшов до мольберта). Землянка - це та, в яку я тодi заходив до тебе, - он i кухоль, i котелок, i гвинтiвка з оптичним твоя... О л е н к а. Яка я рада, що ви приПхали, а то пишете тiльки поздоровлення з Днем Перемоги! В i ч н и й. Я пишу нескладно, та й що писати - живу собi. А ти чого ж не пишеш? О л е н к а. Що писати-теж живу собi... (Пауза). Одна... В i ч н й й. Я так i думав, що одна... (РозкриваК чемодан). А це гостинця привiз. (ВиймаК бiлу полотняну вишивану сорочку). Це тобi - моя баба. У нас хлопцi, дiвчат немаК, то стара каже: "Оленка в театрi, то, може, Пй згодиться". О л е н к а (розгортаК сорочку, захоплено). Яка вишивка! В i ч н и й. Моя вмiК вишивати. О л е н к а. I моя бабуня вмiла. В i ч н и й. Знадобиться або в театрi, або колись - дочка... Оленка згорнула сорочку. Це вiд мене подарунок. (ПодаК хустку бiлу в квiтах). Колись у цигана вимiняв, так i називаКться - циганська... Думав, жiнка носитиме, а вона поклала до скринi. То жалiла, то за роботою - так i не запиналася. О л е н к а (накинула хустку на плечi). Спасибi, спасибi вам. В i ч н й й. А це сало, воно добрiше, чим куповане. Це варення калинове, вишневе, малинове, це мед, а це трохи масла - домашнього. А це (виймаК дошку, вистругану, з ручкою) я зробив, на кухнi пригодиться. Щось покришить, щоб не порiзати столу. А ось i калинова. (ВиймаК з кишенi пляшку). В кишенi вiз, щоб не побити, на семи травах настояна. О л е н к а (вкрай схвильована). Спасибi, батьку... Чим i вiддячу... В i ч н и й. Батьком назвала - уже й вiддячила... Гарна ти, Оленко, молода i гарна. О л е н к а (посмiхнулась). Не така вже й молода, не така вже й гарна. Роки... В i ч н и й. Роки йдуть, а що Пм робити... Вони йдуть, а ми живемо. О л е н к а. Вас наче бог послав. Прийде Ася, Чорний - от буде Пм сюрприз. В i ч н и й. Як вони? О л е н к а. Чорний - кандидат педагогiчних наук!.. УявляКте, наш комбат Чорний... кандидат педагогiчних наук. Ася - головний хiрург, майстер вищого класу! В i ч н и й. Практика на вiйнi в неП була, не дай боже! О л е н к а. То, може, Пх зараз покликати? В i ч н и й. Покличеш Пх, Оленко, пiзнiше... А поки що розмова до тебе К... О л е н к а (трохи стривожено). Розмова? В i ч н и й. По чарцi давай вип'Кмо. О л е н к а. Може, потiм. В i ч н и й. Розмова така, що треба перед нею. Оленка дiстаК чарки i ставить на стiл якусь закуску. В i ч н и й (наливаК чарки). За все добре, Оленко! (Випивають). Воно й на нерви дiК добре. (Пауза). Скажу тепер, чого я приПхав. (Пауза, думаО, з чого почати). Отож сини в мене. Два Пх: один секретарем райкому комсомолу, там же, у нас в районi, а другий збирався на дипломата, а вивчився на iнженера. ПрацюК в Сибiру. Гарнi дiти. Можна закурити? О л е н к а. Курiть, i я теж, - щось наче хвилююсь... (ЗакурюК). В i ч н и й. Гарнi дiти... Цей, що в комсомолi, женився, а той ще не зустрiв своКП. Та я не про це... В нашiй сiм'П тебе знають, Оленко, i фотографiя твоя висить на стiнi... Знають i життя твоК... (пауза) незвичайне... Так оце недавно син з Сибiру прислав газету, в нiй описуКться про одного директора заводу... I фотографiя. Директор той на прiзвище Крав-цов, Микола Iванович. (ДiстаК з валiзки газету в тецi). Це я, щоб не зiм'ялась. (ПодаК газету). Ось... Оленка тремтячими руками взяла газету, впилась в неП очима, потiм якось безсило вiдкинулась на спинку стiльця. По-моКму, це вiн... Я написав сину, хай розвiдаК усе, як воно там i що, i напише тобi... З нього дипломат путящий - говорити з людьми вмiК. (Помiтив стан Оленки). Радiсть я принiс чи горе-i сам не знаю!.. ВисвiтлюКться лист. П'ять рядкiв закреслено так, що Пх не можна прочитати, крiм двох перших слiв: "Здрастуй, Кравцов". КАРТИНА ДРУГА Простора кiмната, з кiмнати двоК дверей: однi прямо на глядача, другi - праворуч. У крiслi сидить Кравцов, читаК газету. Моложавий, але посивiлий. Обличчя втомлене, блiде... На канапi сидить Бiла Мафiя-молода, вродлива жiнка, гортаК журнал. Пауза. Б i л а М а ф i я. Освiтлення нiкчемне. А чому ти не працюКш у своКму кабiнетi? (Пауза). I менi зайти не дозволяКш. А твоКму грiзному приятелю дозволено?.. К р а в ц о в. Нiкому. Б i л а М а ф i я. Там секрети? К р а в ц о в. Секрети. Б i л а М а ф i я. Як у тебе не затишно. Меблi старi... час помiняти. К р а в ц о в. Звик. Б i л а М а ф i я. Дивнi звички - звик не обiдати, i сьогоднi не обiдав? К р а в ц о в. Щось Пв. Б i л а М а ф i я. Зроблю хоч вечерю путящу. Сподiваюсь, не поспiшаКш нiкуди?.. К р а в ц о в. Вечiр вiльний! Б i л а М а ф i я (вiдклала журнал). Я - в гастроном, а ти постарайся, коли прийде твiй грiзний приятель, не затримувати його, будь ласка. (Пiдiйшла до Кравцова, поклала руки на плечi, схилилась до нього). Стомився? ПоПдемо влiтку на пiвдень... (Пауза). Поцiлуй мене... Кравцов цiлуК. Директор - до останньоП клiтини, навiть поцiлунок директорський. В дверях зiткнулась зi Скирдою, вони постояли, з неприязню оглянули одне одного. Бiла Мафiя вийшла. Скирда ще глянув Пй услiд. За цi роки вiн, здаКться, не змiнився, хiба що зсутулився. С к и р д а. Куди це Бiла Мафiя понеслась? К р а в ц о в. Чому ти прозив