- по очах бачу. I за мене переживав. А як не переживати?.. Мене, молоду, красиву, уб'ють. I планета стане бiднiшою. Зникне гарна людина - i земля бiднiшаК. Хто так станцюК, як я? Нiхто. Може, краще, може, гiрше, але не так, як я. Хто заспiваК так? Нiхто. (вiдiйшла до Кравцова)._ Посунься... Кравцов пiдвiвся, вiдiйшов, примостився на вiкнi. _ (Шпурнула хустку на сiно, прилягла. Вже iншим тоном). _До села можна пробратися яром, а там городами. Село невеличке, а фашистiв - як пацюкiв у коморi. Бiгають, ситi - аж вилискують, а люди принишкли, по хатах сидять. Пауза. На вигонi троК повiшених гойдаються. Пауза. К р а в ц о в. З сiльськими нi з ким не говорила? А з а. Я ж циганка - ворожила, розпитувала... (Посмiхнулась)._ Ворожити зараз так легко, у всiх важке горе на серцi та надiя в душi - отак, горе i надiя тiльки i К в людей зараз. Пауза. У першу хату, що за селом бiля тополi, можна зайти. Коли що - перечекати. Там жiнка самотня живе. К р а в ц о в. Џй вiрити можна? А з а. Сина убито на фронтi. К р а в ц о в. Де комендатура? А з а. Бiля церкви. К р а в ц о в. Дорога до складiв? А з а. Я домовилася з господинею. Завтра корову поведу пасти i роздивлюся. К р а в ц о в. На свiтанку пiдеш? А з а. А знаКш, що таке свiтанок? Це коли нiч прощаКться з землею. Глянеш на небо, свiтаК... а нiч до землi припада, мов боПться, що бiльше не побачить ПП. К р а в ц о в. Поспи. А з а. (розстеляК фуфайку, лягаК. Пауза)._ А що, коли останнi два метри життя проспиш? Шкода буде. К р а в ц о в. Як це? А з а. А так. На свiтанку пiду i не повернуся... i пошкодуКш, що примусив мене спати! Довга пауза. Ти хотiв знати, чи я циганка? (Схопилася)._ Затанцюю тобi, Кравцов... (ПочинаК танцювати пiд музику безслiвноП пiснi, зупинилась, заспiвала)._ Iди до мене, iди до мене, Iди до мене... Смаглi нiжки - стежку вкажуть, Груди бiлi - нiч засвiтять, Губи нiжнi - втому вип'ють, Руки теплi заколишуть. Iди до мене, iди до мене! Iди до мене... Знов танок - незвичайний, дедалi стрiмкiший, вона наче лiтаК. Розстебнулася блуза - забiлiли груди, коса розплелася. Аза то зупиняКться, не зводячи очей з Кравцова, то знову кидаКться у вихор танцю. Кравцов стоПть чи то вражений, чи то розгублений. ТьмянiК свiтло, i вже в темрявi повторюКться пiсня. Довга пауза. Сцена освiтлюКться. Аза вдягаК фуфайку, запинаКться. Кравцов стоПть бiля вiкна, нiби теж зiбрався в дорогу. А з а. Нас було чотири сестри: двi бiлi, як ранок, а двi - чорнi, як вечiр... Я в драмгуртку циганку Азу грала, Кармен розучувала. (Ступила кiлька крокiв до Кравцова, нiби хотiла побачити, що в його очах)._ Вiдпочинь, Кравцов, роботи завтра багато. (Виходить, у дверях повернулась). _Кравцов, коли б ти сю нiч... прийшов до мене, убила б... Ось i нiж приготувала. (Вiдвернула полу фуфайки. Пауза. Знову вiдiйшла до дверей, зупинилася)._ Менi тепер легше жити. Вiрю - К велике кохання! Думала, це казка, а воно насправдi. А так убила б, як зрадника, i рука б не здригнулася! Спасибi, Кравцов, що ти К, що я зустрiла такого! (Хоче йти)._ К р а в ц о в. Зачекай... За звичаКм нашого загону я хотiв Iлонку поховати i вiнок зробив. (Виходить i повертаКться з вiнком, сплетеним з калини, жита i дубового листя). _Вона, Iлонка, Роксолана... загинула мужньо, як боКць... Я вибрав мiсце, затишно Пй буде. А то не повернусь - хто ПП поховаК? Аза стоПть, вражена болем i жалем... Сцена темнiК. Три залпи з двох пiстолетiв, голоси вже в темрявi. К р а в ц о в. Нiби живу поховав... Пауза. А що, коли вона жива? Пауза. З вогню живим не вийдеш... А з а. Менi вже треба йти, Кравцов. Перемiна свiтла. На авансценi стоПть Тамара. Задумалась. Входить Дiд з погаслою люлькою в руках... Д i д. Що з тобою, Тамаро, не прихворiла? Т а м а р а (прокинулась вiд думок)._ Пробачте, не помiтила... Д i д. I я бiля тебе постою, воно хоч трошки сонце глянуло, а теплить. Чи не простудилась? Погода ж нiкудишня... Т а м а р а. Я тепло вдягнена. Д i д. Он пiдошва в чоботi вiдiрвалась, треба пiдбити. Т а м а р а. Як там нашi? Д i д. Поки не чутно. Т а м а р а. Товаришу командир!.. Д i д. Хочеш пiти дiзнатись? Т а м а р а. Так. Д i д. Не треба йти в той бiк. Не треба привертати увагу. Може, нiмцi мають у лiсi своП очi, своП вуха. Т а м а р а. Я кружним шляхом. Д i д. ПочекаКмо. Т а м а р а. Кравцов... Д i д. Не певна за нього? Т а м а р а. Ще рани не позагоювалися як слiд. Д i д. Тихо. На перемiну погоди. Пауза. Т а м а р а. Дозвольте, я розвiдаю. Д i д. Я вже сказав. Т а м а р а. А коли без дозволу пiду?.. Д i д (розпалюК люльку, наче нехотя. З нотками вибачення)._ Такий час! Берегти дисциплiну треба!.. Без дозволу пiдеш - розстрiляю! Перемiна свiтла. Хата лiсника. Кравцов стоПть бiля вiкна. Задумався. Входить Аза. В нiй нiби щось змiнилося, нiби кроки стали чiткiшi, зразу й не помiтив, що триматись Пй на ногах i навiть говорити надзвичайно важко, а вона нiби ще й усмiхаКться. К р а в ц о в. (з полегшенням)._ Ледве дочекався. А з а. Слухай! Повторювати не буду... До сховища треба пробиратися повз церкву вузенькою вуличкою, порослою резедою. А далi - чисте поле, затемна повзтимеш. А там - огорожа дротом. Вартовi проходять уздовж дроту кожнi двадцять хвилин. Ось план. (ДаК папiр). _ Кравцов пiдiйшов, узяв папiр. Iди зараз, тепер вечiр у нiч переходить. Очi найгiрше бачать у такiй темрявi. Бо вона схожа на величезну тiнь. Ти теж, як тiнь, будеш, i вартовi ще не настороженi... Iди, Кравцов. (Хитнулась)._ К р а в ц о в. Що таке? А з а. Поранена. (Вона б упала, якби Кравиов не пiдхопив ПП, пiдвiв до сiна, обережно поклав)._ К р а в ц о в. Як же я тебе залишу? А з а. Тебе послали пiдривати сховище, а не оберiгати поранену циганку. К р а в ц о в. Азо! А з а. Iди, Кравцов, я дочекаюсь тебе. Сцена темнiК. В темрявi спалахують рiзнокольоровим свiтлом шматки дороги, якою, очевидно, проходила Аза... Лiс, кущi, дерева, колючий дрiт, химернi переплетiння гiлок. Сцена висвiтлюКться. Кравцов стоПть бiля вiкна. Аза пiдвелася, сiла. Пй неймовiрно важко робити кожен рух, але бiль хоче приховати усмiшкою... а воно й усмiшка болюча. К р а в ц о в. Як себе почуваКш? А з а. А ти - справжнiй, ти... живий? К р а в ц о в. Який же я ще можу бути? А з а. Сон, марення менi напоказували всього... Скажи ще раз... Ти - Кравцов?! К р а в ц о в. Я, Азо! Все зробив. Тiльки, коли з села виходив, чиркнула куля - дрiбницi... А з а. I я не почула вибуху? К р а в ц о в. Ще почуКш через десять хвилин. А з а. Десять хвилин це багато... К р а в ц о в. Вже дев'ять залишилося. А з а. А коли мiна не спрацюК? К р а в ц о в. Вiдлежуся, як недобитий пес, i знову повзтиму туди. А з а. А знаКш, жито - то вiчна пам'ять про тих, хто пiшов, пам'ять серед живих... Калина - то краса, яка пiсля них житиме. Дубове листя - то труд тих, що пiшли, труд, що лишили живим... Кравцов! Хороша традицiя в нашому загонi! Пауза. А вiнок з Флонки прийми i могилу розрiвняй... Для людей ПП немаК, а для тебе вона лишилась жити... ПП кохають, вона жива... К р а в ц о в. Ти вгадала, циганко. Я й вiнок прийняв, i могилу розрiвняв... Живе Iлонка... В менi живе. Вiддалений вибух, як удар грому, ввiрвався у хату. А з а. (спочатку тихо, а потiм все голоснiше смiКться). _Ми Пх... Ми сильнiшi! К р а в ц о в. (тепер уже помiтно, що вiн поранений. Йому вже важко стояти. Вiн тримаКться за пiдвiконня)._ Сильнiшi... Довга пауза. Аза. Кравцов! (ПодаК папiр)._ Читай! Кравцов пiдiйшов, йому важко, але стараКться не показувати, взяв папiр. Читай голосно! К р а в ц о в. (читаК повiльно, чiтко)._ "Я, Кононенко Марiя Дмитрiвна, в загонi прозвана Азою, знаю Миколу Кравцова сорок вiсiм годин. Були разом на завданнi. Микола Кравцов - чесний, мужнiй, вiдданий Вiтчизнi. Ще я знаю: вiн, Кравцов, умiК кохати i вмiК бути вiрним у коханнi. Пауза. Вищезазначене даК йому право бути комунiстом. Приймiть його в партiю. Безпартiйна Марiя Кононенко". Пауза. Кравцов тамуК бiль, а може, й сльози. А з а. (Пй дуже важко говорити)._ Кравцов, добудуКш хату пiсля вiйни... коли час буде... К р а в ц о в. Добудую. Для тебе добудую. А з а. Кравцов, у тебе залишилась ще крапелька сили? Пiдведи мене... Кравцов тiльки неймовiрним зусиллям волi тримаКться на ногах. Пiдiйшов, обережно пiдвiв Азу. Подай хустку. Кравцов подаК хустку, розгортаК ПП й кладе на плечi дiвчинi. _ (Взяла хустку за кiнцi, розкинула над собою, як крила). _Хтось казав, що найкраще (голос усе тихiшаК)_ прощатися з цим свiтом у танцi... Хочу востаннК станцювати... А сама ледве тримаКться, голову схилила на плече Кравцову. Чути стукiт каблукiв пiд безсловесну пiсню Ази. Стукiт переходить у дрiб. Трохи погасло свiтло. Вони обоК ледве стоять у великому колi танцюючих тiней. Як легко танцювати, i землi не чую пiд собою... (Опустилась на колiна, потiм упала, розкинула хустку, як крила). _ Кравцов захитався, вiн теж не може втриматися на ногах. Стукiт каблукiв затихаК - коло з тiнями зупиняКться... Темрява. Коли освiтлюКться сцена, ми бачимо: Аза лежить уже накрита циганською хусткою. Кравцов розпластаний серед хати. Тамара стоПть бiля них, вражена побаченим. Т а м а р а. (пiдiйшла, трохи пiдняла край хустки рукою, наче закрила очi Азi. Пiдiйшла до Кравцова, опустилась на колiно, прихилилась, слухаК серце i тихо)._ Виживи, Кравцов! А вiдповiдаК луна голосом не Тамари, а Оленки: "Виживи, Кравцевi Виживи, Кравцовi Виживи, Кравцовi" ДIЯ ДРУГА КАРТИНА ТРЕТЯ Нiч. Закуток товарноП станцiП. В колi свiтла, що падаК вiд лiхтаря, двоК вантажникiв. Навiть Пхнi пози свiдчать про крайню перевтому. Чутно то вiддаленi, то близькi гудки паровозiв. Долинають голоси станцiйноП обслуги. Довга пауза. К о н о п л i ц ь к и й. Глянувши на нас збоку - хто б догадався, що мiнiстр i академiк розвантажують вагони з вугiллям? Нiкому б i в голову не прийшла така божевiльна думка! Вугiлля, та ще вночi, та ще на голодний шлунок! Пауза. Я так зголоднiв, що хотiв сунути в рот шматок антрациту, але зуби пожалiв. К р а в ц о в. Чи вправимося до ранку? Пауза. К о н о п л i ц ь к и й. Чому ти завжди набусурманений? Тебе за це й дiвчата не люблять. А до Коноплiцького (жест, мовляв, до мене)_ липнуть, як оси до варення. Вони липнуть, а менi байдуже! У них завжди усмiшечка напоготовi. Оченята нiби хотять повистрибувати - всi вони на один копил. Пауза. Не мовчи, розмовляй, бо засну, i вже не розбудиш. Розкажи щось. К р а в ц о в. Що розказати? К о н о п л i ц ь к и й. Дитинство, кохання, мрiП. Або, наприклад, як ти бачиш свою дорiжку в життi? К р а в ц о в. Закiнчу iнститут, одержу призначення i працюватиму. К о н о п л i ц ь к и й. Куди пошлють, туди й пiдеш, - теля... К р а в ц о в. А як же ще? К о н о п л i ц ь к и й. Постав мету i йди до неП, як ось я. Я обов'язково стану мiнiстром! Мiнiстр Коноплiцький! Звучить? Отож-то! Стою в трамваП, а за спиною - "мiнiстр!", "мiнiстр!". ПриПду додому - буду матерi покрiвлю перекривати - люди питатимуть: хто то. А потiм дiзнаються та аж роти пороззявляють... Мiнiстр на хату вилiз! Пауза. Так Псти хочеться, що, якби зараз побачив ситого чоловiка, убив би iз заздрощiв. Пауза. Взагалi передчуваю, що з мене буде щось велике... Хочеш факти? К р а в ц о в. Давай! К о н о п л i ц ь к и й. На фронт я пiшов рядовим... Вiд Чорного до Бiлого моря рядовiшого, нiж я, не можна було знайти. А ким закiнчив вiйну? Њфрейтором! Вiд рядового до Кфрейтора! Стрибок? Стрибок. Перший курс iнституту - рядовий студент! Четвертий курс - староста кiмнати! Стрибок? Стрибок. Дiйду i до мiнiстра... А ти - до академiка. Не витрачаКш часу на балачки, цiннi думки записуКш у вахтжурнал. Пауза. Коли голодний - таке вiдчуття, наче у ротi хто кропивою пожалив. К р а в ц о в. Не думай про Пжу. К о н о п л i ц ь к и й. Я не думаю, а нутрощi думають та ще вголос. К р а в ц о в. Досить вiдпочивати. К о н о п л i ц ь к и й. Ще п'ять хвилин. (Видно, чимось збентежений)._ А можна збожеволiти вiд голоду? К р а в ц о в. Мабуть... К о н о п л i ц ь к и й. (прислухаКться, принюхуКться). _Я вже божеволiю! ВчуваКться запах ковбаси, та не якоПсь там лiверноП (з натхненням),_ а домашньоП! К р а в ц о в. На, з'Пж, а то справдi збожеволiКш. (ПодаК йому окрайчик)._ К о н о п л i ц ь к и й. Як ти економиш? Я, поки принесуть суп, хлiб з'Пдаю протягом трьох секунд. К р а в ц о в. Ти свiй пайок вiддав технiчцi i добре зробив. В неП - дiти... К о н о п л i ц ь к и й. (вже з'Пв хлiб)._ А ковбаса пахне... Це або новий вид галюцинацiй, або... К р а в ц о в. Або... К о н о п л i ц ь к и й. ПочинаКться. (Жест, мовляв, божеволiю, потiм знову принюхуКться)._ Далi терпiти не можу - пiду на запах... (ВстаК, виходить)._ К р а в ц о в. Дивак! (РозмовляК про себе)._ Розвантажувати вугiлля - тяжка робота, але менi чомусь здаКться, чим тяжча робота, тим бiльший перепочинок душi. Пауза. Коноплiцький хоче стати мiнiстром, а я? Через рiк призначення. Куди?.. Пауза. Однаково... Заходить Коноплiцький. К о н о п л i ц ь к и й. Пiймав! По запаху вислiдив. За вагоном знайшов - до нас, видно, приглядалась. К р а в ц о в. Ковбаса? К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, чого боПшся, ми не урки... К р а в ц о в. Нiчого не розумiю... К о н о п л i ц ь к и й. (тихiше)._ Пiшов по запаху, як по стежцi, глядь - за вагоном тiнь... Я ж колись "язика" брав - знаю. Пiдкрався i за руку - хап! А вона - "вiдпусти"! I так глянула... В темрявi побачив ПП очi, а вони в неП злi, як у пуми, i рука моя сама опустилась. К р а в ц о в. Де ж та пума? К о н о п л i ц ь к и й. Виходь, мара, - ми чеснi люди, вантажники. Iди ближче, на свiтло. Тамара виходить на свiтло. Т а м а р а. Не скажете, де тут студенти вугiлля розвантажують? К о н о п л i ц ь к и й. О другiй годинi ночi, на колiях товарноП станцiП шукати студентiв? Тамара пiдiйшла на кiлька крокiв, вдивляКться в Кравцова. Той уже пiзнав Тамару, але ще не вiрить своПм очам. Т а м а р а. Кравцов? К р а в ц о в. Тамара? Коли приПхала? Т а м а р а. Сьогоднi пiзно ввечерi. Знайшла ваш гуртожиток, а там сказали, що вугiлля вантажите. Хотiла до свiтанку на вокзалi перебути, але не спиться. Я i пiшла навмання... Бач, i знайшла. Пауза. Який ти замурзаний - ледве впiзнала. К р а в ц о в. Хоч би написала, що приПдеш. Т а м а р а. Не збиралася Пхати... К о н о п л i ц ь к и й (кидаК пiдкреслено зацiкавлений_ погляд то на Кравцова, то на Тамару)._ Якщо давно не бачилися - розцiлуйтеся. К р а в ц о в. (пiдiйшов до Тамари)._ Здрастуй! (Поцiлував)._ Т а м а р а. (вiдвела погляд вiд Кравцова)._ Не збиралася Пхати, а воно якось в один день найшло на мене i... Пауза. Влаштуюсь десь на роботу, а якщо вийде - i в iнститут на той рiк. Допоможеш, порадиш? К р а в ц о в. ПодумаКмо. К о н о п л i ц ь к и й. Дрiбницi, i роботу, й iнститут я беру на себе. Роботи - хоч греблю гати, а в iнститут? Декана десь у темному куточку попрошу, вiн фронтовикiв любить i боПться. Та ще для користi справи пiдкинеш, що й ти була на фронтi. Т а м а р а. Я серйозно. К о н о п л i ц ь к и й. А хто ж серед ночi жартуК? К р а в ц о в. (жест у бiк Коноплiцького)._ Мiй товариш, однокурсник. К о н о п л i ц ь к и й. (з поклоном)._ Друг i соратник Кравцова - Петро Коноплiцький. Мiнiстр. Без портфеля поки що... Т а м а р а. (подаК руку). Тамара._ К о н о п л i ц ь к и й. "Прекрасна, как ангел небесный, как демон, коварна и зла". К р а в ц о в. Ми через пару годин вже закiнчимо роботу. Т а м а р а. Може, поПсте? Я з дому взяла дещо - ковбаса домашня i хлiб... К о н о п л i ц ь к и й. Нi! Нi! Коли я працюю - Псти не хочеться. Примушували б - i шматочка не взяв... Поговорiть, а я пiду. Вiдпочивати для мене теж шкiдливо. (Виходить). _ Кравцов i Тамара стоять у напруженiй мовчанцi. Розмова мiж ними або навiть кiлька слiв, якими вони можуть обмiнятись, i визначать Пхнi стосунки зараз, а може, i на все життя. Пауза. Т а м а р а. Могла б i ближче вiд дому влаштуватися, а я... (Не пiдiбрала слiв)._ Ти тут, i я теж сюди... К р а в ц о в. З роботою i в iнститут влаштуватися, думаю, можна. Пауза. Т а м а р а. А не думав, що аж сюди приПду? К р а в ц о в. (теж наче хотiв знайти iншi слова, але не змiг)._ Нi. Заходить Коноплiцький. К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Оце розсудив: не можна вам iти самiй - ковбаса бандитiв приманить. Вона ж пахне на три кiлометри, i пограбують. Т а м а р а. (посмiхнулася)._ Не вiддам, для вас прибережу. Чекатиму на вокзалi. (Виходить)._ К о н о п л i ц ь к и й. Гарненьке, нiжненьке дiвча. ВлаштуКмо ПП на роботу. Що вона вмiК? К р а в ц о в. СтрiляК без промаху. К о н о п л i ц ь к и й. (здивовано)._ Що?! К р а в ц о в. Розвiдницею була в нашому загонi. К о н о п л i ц ь к и й. В неП в очах К щось вiд зарядженого револьвера. К р а в ц о в. Безстрашна. К о н о п л i ц ь к и й. Ти закоханий в неП? Нi? То я почну облогу, а потiм штурм цiКП фортецi. Що за лихо? Глянув - сподобалася! Глянув-втоми як не було! Глянув - Псти перехотiлося! З такою можна одружитися. Помiтив, яка вона горда? А в загонi в неП не було об'Ккта, як би сказати, спостереження? К р а в ц о в. Не було. К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, цей нiчний метелик залетiв менi в душу. Я вiдчиню вiконечко i скажу йому: лети звiдси. Коноплiцький - людина, яка не любить кайданiв, навiть золотих. КАРТИНА ЧЕТВЕРТА Лавочка десь у саду. На лавочцi сидить Кравцов, бiля нього розкладенi книжки, конспекти. Вiн читаК, занотовуК. К р а в ц о в. (видно, давно вже працюК. Встав, зробив кiлька фiзичних вправ, як людина, що засидiлась. Говорить, наче вмовляК себе)._ А чого, власне, я тут, наче мене хто прив'язав? Бiжи, Кравцов. Куди? В кiно. Не хочу. Просто пройдись... Як це - просто пройтись? А так, по вулицi. Теж не хочу. Ну, тодi сиди, гризи гранiт науки... Ну й що, буду гризти. (СiдаК, продовжуК працювати). _ Заходить Коноплiцький, зодягнений, як на свято. Все на ньому випрасуване, хоч, видно, ношене-переношене, та ще й з чужого плеча. К о н о п л i ц ь к и й. Кравцов, ти маКш нагоду лицезрiти найелегантнiшого мужчину. (Поволi повертаКться на всi боки)._ Ну?! Зацiпило... Це все Тамара. Якось вона сказала, що хоче бачити мене в цивiльному. Я намотав собi на вус i оце... Галстук - з четвертоП кiмнати, сорочка - з восьмоП, пiджак - з двадцятоП, штани - з першоП, черевики - з дев'ятнадцятоП. Всi кiмнати гуртожитку перетрусив. (Жест). _Красень! К р а в ц о в. Нiчого! К о н о п л i ц ь к и й. Але пiсля вiйськовоП форми, здаКться, нiби голий, i потiм все ледве тримаКться. Боюся крок широкий зробити, боюся рукою махнути, але раз Тамара хоче, я можу для неП i кольчугу вдягти. К р а в ц о в. Куди зiбрався? К о н о п л i ц ь к и й. Хiба я знаю? Тамара знаК: куди менi йти; що я буду робити; чи треба менi дихати, чи не треба; як Тамара скаже - так i роблю. Рiк минув з того часу, як на товарнiй станцiП я ПП побачив. Рiк, а вже немаК Коноплiцького - К раб! Ох i Тамарочка! К р а в ц о в. Чого в тебе одна щока червонiша? К о н о п л i ц ь к и й. Це теж ПП робота. Вона виховуК в менi високi моральнi якостi... Взагалi нема в свiтi нiчого прекраснiшого, нiж жiнки, i загадковiшого немаК. Як швидко вони переходять вiд гнiву до ласки. Заходить Тамара, вдягнена в гарненьку сукню, проста, але до лиця, зачiска. Т а м а р а. Ходiмо, запiзнюКмося. Коноплiцький. Встигнемо. Кравцов. Куди? К о н о п л i ц ь к и й. В кiно. К р а в ц о в. А чого Тамара не вiтаКться? Т а м а р а. Ми ж ранком вiталися. Забув? К р а в ц о в. Пам'ять щось пiдводить. Т а м а р а. Вона в тебе й була слабенька. К о н о п л i ц ь к и й. Ходiмо, Тамаро. Тiльки за мене братись не можна - все, як павутинка, розлiзеться. Т а м а р а. (оглянула)._ "Как денди лондонский одет". К о н о п л i ц ь к и й. Красивий чоловiк! Як тобi пофортунило, Тамаро! Зустрiти мене, покохати... Чого так дивишся?.. Пожартувати не можна? Т а м а р а. Ходiмо з нами, Кравцов. К р а в ц о в. Попрацюю. К о н о п л i ц ь к и й. Ох, який я гарний! Хоч на виставку. КАРТИНА П'ЯТА Кабiнет директора заводу. За столом сидить Васильков, йому за тридцять, впевнений у собi. Ця впевненiсть вiдчутна i в голосi, i в манерi розмовляти, i в жестах. Вiн вiдкинувся на спинку крiсла, нiби задумався. Заходить Кравцов, пiдходить до столу, сiдаК. В а с и л ь к о в. Ось тепер поговоримо. Почитав анкету, характеристики, хоч вони часто й необ'Кктивнi, але знати Пх треба. (Посмiхнувся)._ Ми з тобою з одного гнiзда... Один iнститут закiнчували. Я - до вiйни, а ти - пiсля. Хороший iнститут. Мiж iншим, я просив мiнiстерство, щоб саме з цього iнституту прислали менi iнженера. Рвався в Сибiр чи за призначенням? К р а в ц о в. За призначенням. В а с и л ь к о в. (посмiхувся)._ А мiг би сказати - рвався. Про завод наш маКш уявлення? К р а в ц о в. Можна сказати - нi. В а с и л ь к о в. Яку б ти роботу хотiв? К р а в ц о в. Не знаю. В а с и л ь к о в. I я не знаю. (Пройшовся кабiнетом, усмiхнувся)._ Менi хорошi iнженери дуже потрiбнi i навiть посереднi, на жаль, теж потрiбнi. Де тебе притулити? К р а в ц о в. Ви мене не тулiть, а призначте, i я буду працювати. В а с и л ь к о в. (наче вивчаК поглядом)._ Ти сердитий чи така вдача? К р а в ц о в. Вдача. В а с и л ь к о в. Одружений? В анкетi щось не запам'ятав цю графу. Пауза. К р а в ц о в. Це стосуКться роботи? В а с и л ь к о в. Так. К р а в ц о в. ...Одружений. В а с и л ь к о в. Ваш характер маК значення для дружини, а менi потрiбна лише ваша робота. До речi, дружина з вами приПхала? К р а в ц о в. Нi... Я не знаю, де вона зараз. В а с и л ь к о в. ЗареКстрованi, чи подруга? К р а в ц о в. Давайте про дiло. В а с и л ь к о в. Це теж дiло. Я зобов'язаний знати все про керiвний склад заводу. К р а в ц о в. Про керiвний, а я при чому? В а с и л ь к о в. Тобi б попрацювати помiчником майстра, майстром кiльканадцять рокiв, а потiм уже до цеху, а так людей немаК, i я змушений призначити тебе виконуючим обов'язки начальника цеху... Збагнув? В. о. начальника цеху. К р а в ц о в. Збагнув. В а с и л ь к о в. Ну й що? К р а в ц о в. Нiчого. В а с и л ь к о в. Чому не вiдмовляКшся? З студентськоП лави - до начальника цеху? К р а в ц о в. Ви ж кажете, людей немаК. В а с и л ь к о в. (розсмiявся)._ Чогось менi здаКться, що ти або простий i хороший хлопець, або кар'Крист чистоП води. Не гнiвайся - це думки вголос. Хочу тобi сказати ще одне: у вiйну я не покидав заводу нi вдень нi вночi. В мирний час чотирнадцять-п'ятнадцять годин на роботi. (Пiдвiвся)._ Пауза. Звикай, Кравцов, до заводу, до свого заводу, вивчай його пульс, вiдчувай подих. Щоб вiн став твоПм життям. К р а в ц о в. А бiльш конкретно? В а с и л ь к о в. (його починаК трохи дратувати манера розмови Кравцова)._ Три днi походи вiльним екскурсантом, а потiм - у дев'ятий цех. I запам'ятай: твоП знання, вмiння, характер, здiбностi - все визначаКться тiльки двома показниками: план i якiсть. К р а в ц о в. Можна йти? В а с и л ь к о в. Зачекай, я ще на тебе подивлюся, може, помилився... Щось ти "чувств никаких не изведал", одержавши призначення. Чи не забагато я тобi даю... К р а в ц о в. Давайте менше. В а с и л ь к о в. Гаразд, iди. Моя iнтуПцiя мене ще не пiдводила. Заглянь до заступника по госпчастинi. Кравцов виходить. _ (Бере трубку)._ До тебе зайде iнженер Кравцов, з випускникiв. Ти звик, щоб тебе просили, а цей не буде, тому сам запропонуй. Талони на черевики, пальто, шапку, подумай, де йому жити... (Про себе)._ Кравцов! Я чув це прiзвище чи здалося?.. КАРТИНА ШОСТА Квартира Кравцова. Простора кiмната, троК дверей. Тi, що ведуть до кабiнету, - прямо на глядача. Меблi в кiмнатi не новi i не комплектнi. На стiнi - жито, калина, дубове листя. Кравцов сидить у крiслi, видно, не вiдпочиваК, про щось думаК. Блiдий. Погустiшала сивина. Пiсля паузи пiдвiвся, пройшовся по кiмнатi, опустився в крiсло. Дiстав вахтжурнал, щось записав. Телефонний дзвiнок. К р а в ц о в. (бере трубку)._ Слухаю, так пiзно? Вже перша година... Будь ласка, буду радий. (Кладе трубку). _Чим же вгостити?.. А нiчим - хай подише свiжим повiтрям. (Пiдiйшов, вiдчинив вiкно, прислухаКться)._ ДихаК завод. Пауза. дихаК, але не на повнi груди... Заходить Васильков. В а с и л ь к о в. Пду додому, - глядь, у тебе свiтло горить, от i завiтав. К р а в ц о в. Дякую, сiдайте. В а с и л ь к о в. (окинув поглядом кiмнату)._ Так i живеш. Я ж тобi казав - купи хорошi меблi, а то заходиш, як у пустку. Ввiмкни свiтло, не люблю темряви. Кравцов вмикаК свiтло. Що ти зараз робиш? К р а в ц о в. Збирався лягати спати. В а с и л ь к о в. I тобi спиться? К р а в ц о в. Снотворного не вживаю. В а с и л ь к о в. А я вживаю, i все одно не спиться. К р а в ц о в. Лiкуватися треба. В а с и л ь к о в. Кравцов, ти прийшов на наш завод прямо з студентськоП лави, я поставив тебе в. о., а потiм начальником цеху. Щорiчно премiП, орденом нагороджений... Не тому, звичайно, що я до тебе добре ставлюсь, а тому, що цех твiй один з кращих. Я рiдко в людях помиляюсь, як i не помилився в тобi. Пиво К? К р а в ц о в. НемаК. Коньяк К! В а с и л ь к о в. Навiть не знав, що ти вживаКш спиртне... К р а в ц о в. Зрiдка. В а с и л ь к о в. По п'ятдесят грамiв коньяку до розмови... К р а в ц о в. (дiстав чарки, розливаК коньяк)._ Досить лимона чи ковбаси нарiзати? В а с и л ь к о в. Обiйдемось. (Бере чарку, випиваК)._ Ти, Кравцов, прекрасний працiвник. Менi стало легше, як ти з'явився на заводi... К р а в ц о в. (випив чарку)._ Ви мене так розхвалюКте, товаришу Васильков, нiби збираКтеся звiльнити з роботи. В а с и л ь к о в. (трохи розгубився). Я_ просто висловлюю своП думки. На чому ми зупинились? К р а в ц о в. Коли я з'явився на заводi - вам стало легше працювати. В а с и л ь к о в. Так, стало легше працювати. Незамiнний ти iнженер, серйозний, роботящий. Ось тiльки я став помiчати - подався ти трохи, змарнiв. Здоров'я, видно, почало здавати. Ти скiльки рокiв не був у вiдпустцi? К р а в ц о в. Сiм. В а с и л ь к о в. Сiм рокiв вiдмовлявся, а зараз я наполягаю - Пдь вiдпочинь. Навiть наш лiкар жалiвся, що ти не слухаКш його, не хочеш пiдремонтуватись. I потiм, як бачиш, завод наш почав потроху вiдступати на лiвий фланг. Нам доведеться попрацювати до ломоти в кiстках. Тож набирайся сил. К р а в ц о в. Це так несподiвано. В а с и л ь к о в. Њ путiвка в Ялту. К р а в ц о в. Не хочу в Ялту. В а с и л ь к о в. Тодi просто на море, але щоб завтра я тебе на заводi не бачив. Повернешся - продовжимо розмову про заводськi справи. Пауза. Ти якийсь завжди захмарений, Кравцов. К р а в ц о в. Коли ж менi Пхати у вiдпустку? В а с и л ь к о в. Iз завтрашнього дня. К р а в ц о в. Подумаю. В а с и л ь к о в. Виконуй розпорядження. Спасибi за частування, бувай. До зустрiчi пiсля вiдпустки. (Виходить). _ Кравцов залишаКться сам, мiряК кiмнату з кутка в куток. К р а в ц о в. (про себе)._ Завтра - так завтра! Але куди? (ЗупиняКться посеред кiмнати, задумався)._ Довга пауза. Потiм йому почулися далекi три залпи з пiстолетiв. КАРТИНА СЬОМА Хата лiсника. ЗдаКться, в нiй нiчого не змiнилося, навiть облинялий пiджак висить на стiнi. На чемоданi сидить Кравцов, обхопивши голову руками. По довгiй паузi чути вiддаленi три пострiли з двох пiстолетiв, як у попереднiй картинi. Вони нiби повертають його до дiйсностi. Пiдвiв голову, оглянув кiмнату, пiдiйшов, торкнувся пiджака. З пiдвiконня змахнув порохняву. К р а в ц о в. Зупинився час! У цiй хатi час стоПть на мiсцi! Навiть тривога вiйни мов притаПлась, дихаК десь у кутку... (Посмiхнувся)._ Може, я вiдвик вiд лiсу, i менi страшно? (Пiдiйшов, взяв, потримав фуганок в руках, потiм сокиру, попробував, чи гостре лезо)._ Мабуть, з того часу тут нiхто й не був. Не диво - глушина. Аза мрiяла пiсля вiйни тут вiдпочивати i слухати, як iде час. Мрiяла, просила добудувати хату, а я забув? Нi! Не забув! Того й приПхав. ПриПхав добудувати хату!.. Затемнення. Якась дивна музика. В нiй i тишина лiсу, i вiдгомiн вiйни, i радiсть, i туга. Сцена освiтлюКться. Та ж хата, впадають в очi новi вiкна, дверi, свiже сiно в кутку... I калина, жито, дубове листя на стiнi. К р а в ц о в. Два днi сиджу у цiй хатi, слухаю, а час не йде, вiн повертаКться, пливе назад у вiйну. Пауза. Стук у вiкно. Що це? Почулося? Знову стук. (ВiдчиняК дверi). _ Заходить Дiд. ЗдаКться, вiн i не змiнився, хiба що зсутулився та бiлi пасма в бородi... I для нього, i для Кравцова ця зустрiч несподiвана. Стоять на вiддалi, уже й упiзнали один одного, але ще мовчать. Це ви, товаришу командир?.. Д i д. Я, Кравцов. (Пiдходить, подаК руку. Оглянув хату)._ Прочув, що хтось у лiсi хату добудовуК. Хто б це, думаю? (Оглянув)._ Сам? К р а в ц о в. Сам. Роботи небагато, а митарств чимало: дошки, скло, цвяхи... Д i д. Сказав собi: пiду погляну хто. Господар повернувся чи так хто? К р а в ц о в. А чому серед ночi? Д i д (засмiявся, не розтуляючи вуст)._ Вдень у лiсi боюся... Вдень i заблудитись у ньому можу. А вночi лiс для мене - як своК дворище. Вночi вiн менi звичайний. К р а в ц о в. Як ви? Д i д. Нiчого. А ти? К р а в ц о в. Теж нiчого. Д i д (обiйшов, подивився на дверi, вiкна попробував руками)._ Добряче зробив. А чого це надумав? К р а в ц о в. Колись тодi... Аза просила мене, коли господар не повернеться, то щоб добудували. Збиралась тут жити. Д i д. Довго думав. К р а в ц о в. Ранiше не випадало. Д i д. З наших кого зустрiчав? К р а в ц о в. Тамару. Пауза. Д i д. Вона тебе двiчi вiд смертi врятувала. Прямо-таки врукопашну зi смертю билась за тебе... В цiй хатi тодi вона знайшла Азу вже... а ти ще дихав. Сама принесла в загiн. Вона в землянку для тебе якоПсь трави м якоП наносила. А лiкiв треба було, так нiмецьку санiтарну машину пiдiрвала... Згорiло все: i машина, i нiмцi, i таблетки. Пауза. Повз землянку, де ти лежав, ходили навшпиньки, бо Тамара, як тигриця, берегла тебе. Вона ладна була вiтер зупинити, аби тобi було тихо. Тепер ви побралися, мабуть. К р а в ц о в. Нi. Пауза. Д i д. I таке буваК. А ти ж як? СтоляруКш? К р а в ц о в. Нi, на заводi. Д i д. Нiчого живеш? К р а в ц о в. Нiчого. Д i д. А я один. Ось бачиш, i лiтом, i зимою в Мишковiй шапцi. (Обережно зняв з голови, погладив)._ Сам. I хата хороша, i пенсiя персональна, i шана, а в душi - протяг, холод... I дружина, i Мишко пiшли... Пiшли i не зачинили дверей у моПй душi - так холод i находить. Думав, час затамуК, а воно - нi. Якiсь звуки музики, наче спогади. Довга пауза. Тi, що пiшли, вимагають, аби ми по совiстi жили. По чистiй совiстi. Наче його хто запитуК. Це так! Совiстi немаК сiроП, рябоП, в крапочку. Совiсть або чиста, або не чиста. Пауза. Дивись, Кравцов, щоб i ти (по паузi)..._ по совiстi. К р а в ц о в. Нiч яка темна. Д i д. Гроза буде - хмара аж на землю лягаК. Довга пауза. Затемнення. Лишилося тiльки свiтлове коло на Дiдовi, на Кравцевi. З'являються ще свiтло-голубi кола, а в них - Мишко, Аза, Оленка. Нiма сцена. Спалахнула блискавка, вдарив грiм, погасив голубi кола. К р а в ц о в. Завтра поПду. Д i д. А я, мабуть, сюди переберусь, ближче до... Лiсником уже пропонували. Погоджусь. Довга пауза. Знову випливають у свiтлi Дiд i Кравцов. А в голубих колах - Мишко без шапки. Аза, Оленка. I здалеку ледве чутнi три залпи. КАРТИНА ВОСЬМА Кабiнет Василькова. Обстановка та ж, але впадаК в око крiсло, на якому сидить директор. Оббите шкiрою, просторе: в ньому, здаКться, i спати можна. Васильков щось пише, коли заходить Кравцов, вiн на мить вiдiрвався вiд роботи, жестом запросив сiсти. В а с и л ь к о в. (дописав аркуш, переглянув, узяв телефонну трубку)._ Я в себе. Чекаю Москву. (Поклав трубку, пiдвiвся, подав руку Кравцову)._ Привiт вiдпускникам! Засмаг, схуд - це непогано, але чому не добув, приПхав ранiше? За заводом скучив? К р а в ц о в. Скучив. В а с и л ь к о в. Отак я за останнi роки жодноП вiдпустки не добув до кiнця. Тягне на завод. Усе здаКться, нiби там щось трапилось. Повiриш, заходжу на завод, наче в свою хату, - огортаК якимсь теплом. Пауза Що нового? К р а в ц о в. У мене нiчого, а у вас? В а с и л ь к о в. По-старому. Остання декада - штурмуКмо. Нового? (Посмiхнувся)._ Ось крiсло поставили менi нове. Люблю зручнiсть. Та й проводжу я в ньому пiвжиття. До пенсiП п'ятнадцять рокiв, якраз його й вистачить. Шкiра добряча, не протреться. (Спохватився)._ Кравцов, чому ти так пiзно зайшов? (Глянув на годинника)._ Зараз же дванадцята ночi. Мiг би i завтра. К р а в ц о в. Справи... В а с и л ь к о в. По очах бачу - iнiцiативу принiс. Викладай! Економiя буде? План буде? Основнi показники iнiцiативи? К р а в ц о в. Важко сказати. " В а с и л ь к о в. Про що ж говорити, коли не продумав? К р а в ц о в. Продумав. В а с и л ь к о в. Слухаю. Люблю новi думки. Чаю хочеш? К р а в ц о в. Дякую. В а с и л ь к о в. Людина може придумати таке, що потiм слухаКш i дивуКшся. (Вiдкинувся на спинку крiсла)._ Цiкаво, що ти за вiдпустку надумав? К р а в ц о в. Ви, товаришу Васильков... В а с и л ь к о в. (жест)._ ЗнаКш, Кравцов, я не так уже й набагато старший за тебе, а на вигляд, пробач, нiби ровесник. Давай на "ти", зручнiше. К р а в ц о в. Давай на "ти". Пауза. Вислухай мене уважно, Васильков. В а с и л ь к о в. В неуважностi мене ще нiхто нiколи не звинувачував, тим паче, коли йдеться про iнiцiативу, подавай ПП коротше. К р а в ц о в. Можу коротко! (В голосi повна переконанiсть)._ Тобi треба вiдмовитись вiд посади директора заводу, товаришу Васильков! Пауза. Васильков аж вiдкинувся на спинку крiсла, на обличчi якась непевна посмiшка. Такими безглуздими здалися слова Кравцова. В а с и л ь к о в. Ти... (Не знайшов слiв, але йому ще здаКться, що це жарт)._ К р а в ц о в. Ми з тобою комунiсти... А комунiст, якщо перекласти на просту, звичайнiсiньку мову, це той, хто добровiльно взяв на себе клятву служити людям! Робити добро людям! Пхнi iнтереси ставити вище своПх власних iнтересiв. Пауза. Обидва мовчать. Васильков уже збагнув, що Кравцов не жартуК. Вiн якось глибше втиснувся в крiсло. (Кравцов пройшовся кабiнетом i знову зупинився перед Васильковим)._ А недавно одна у вищiй мiрi шановна людина нагадала менi вiдому iстину, що совiсть не може бути сiрою, чи рябою, чи в крапочку - совiсть може бути або чистою, або не чистою. Отже, поговоримо з позицiй чистоП совiстi - з позицiй комунiстiв! В а с и л ь к о в. Хто тебе уповноважив на цю розмову? К р а в ц о в. Я ж тiльки-но пояснив! Пауза. Не тобi розповiдати про значення нашого пiдприКмства. В а с и л ь к о в (уже з нотками злостi)._ Скорочуйся. Кравцов. Коли завод був меншим, продукцiя простiшою, ти, Васильков, справлявся з роботою. В а с и л ь к о в. А тепер розлiнився, зазнався... К р а в ц о в. Залишився чесним, вiдданим роботi, але... В а с и л ь к о в. Коли почав, то не заникуйся! К р а в ц о в. Але тепер завод вирiс, i керувати ним тобi просто не пiд силу. Ти це сам вiдчуваКш. ВiдчуваКш свою, пробач на словi, безпомiчнiсть... Вiд цього на заводi i зайва суКта, штурмiвщина, безлiч летючок, нарад... Пауза. В а с и л ь к о в. (з нотками зла)._ Став балакучим! (Вийшов з-за столу, ходить по кабiнету. Видно, намагаКться заспокоПтись, i це йому нiби вдаКться. Нараз вiн пiдходить дiстаК телеграму, подаК Кравцову)._ Мiнiстр дякуК, а ти знiмаКш з роботи! К р а в ц о в. Мiнiстр менше знаК тебе, нiж я. I потiм, це подяка заводу. В а с и л ь к о в. Може, вже й кандидатуру пiдiбрав на директора заводу? (Зупинився, чекаК вiдповiдi)._ Пауза. К р а в ц о в. Товаришу Васильков, те, що я сказав, ти сам десь розумiКш i вiдчуваКш, але боПшся собi признатися. Для цього треба бути мужнiм. Пауза. (Знову пройшовся по кабiнету)._ А щодо призначення... Це справа мiнiстерства. Пауза. В а с и л ь к о в. Може, тебе рекомендувати директором? К р а в ц о в. Рекомендуй. Я, певен, справу повiв би краще. В а с и л ь к о в. (на його обличчi розгубленiсть, здивованiсть, врештi вiн щиро смiКться)._ Я всього чекав, тiльки не цього... До того неприкритий кар'Кризм, безсоромнiсть, нескромнiсть! Кравцов, вас треба лiкувати довго й серйозно. К р а в ц о в. (залишаКться спокiйним)._ Повторюю, для справ заводу це було б краще! В а с и л ь к о в. (сiдаК в своК крiсло i вже з якоюсь цiкавiстю в голосi)._ Я можу припустити, хоч це для мене несподiвано боляче, але я можу припустити, що у вас, так би мовити, у перебiльшенiй формi кар'Кризм, але щоб не приховувати, а так напоказ... Це вперше. К р а в ц о в. Того, хто на фронтi пропонував себе, щоб його послали на смертельно небезпечнi завдання, нiхто не звинувачував у кар'Кризмi, безсоромностi, нескромностi. Коли вибував зi строю комбат, - пiдводився комроти i вiв батальйон в атаку, його не звинувачували в кар'Кризмi, безсоромностi. В а с и л ь к о в. Закони вiйни перенести хочеш... К р а в ц о в. Закони найвищоП мужностi, чесностi, вiдданостi Вiтчизнi, народу - цi закони iснували у вiйну, i Пх не треба забувати i сьогоднi. Васильков вийшов з-за столу, став навпроти Кравцова. В нього згасаК неприязнь. Нiма сцена. ЧуКться голос Кравцова, наче читаК запис: "Вахту прийняв Кравцов!" ТемнiК свiтло. Знову музика, як спогади вiйни, як роздуми, як пiсня мужностi. Поступово свiтло розгораКться. Кабiнет директора заводу. Впадають в очi на однiй iз стiн жито, калина i дубове листя. Заходить Кравцов, знiмаК плащ, сiдаК за стiл. ДiстаК якiсь папери. Потiм знiмаК трубку. К р а в ц о в. До дев'ятоП мене по можливостi не турбуйте. В цей час заходить Скирда, у вiйськовiй вицвiлiй одежi, без погон. С к и р д а. А я потурбую... Кравцов здивований: хто так рано мiг зайти. Скористався, що секретарка ще не прийшла, робота починаКться о дев'ятiй, а зараз вiсiм. К р а в ц о в. (виходить з-за столу, наблизився до Скирди. Ще деякий час дивиться мовчки, нiби хоче переконатись, Що не помилився)._ Товариш капiтан?! Скирда? Здрастуйте! (Потиснув руку)._ Яким вiтром? С к и р д а. А я вже й без вiтру, як перекотиполе. I тихо, а воно котиться. К р а в ц о в. Сiдай. Аж не вiриться! С к и р д а. Не вiриться... I менi не вiриться. Кравцов - директор такого заводу! Виходить, хлопець ти не дурний. Правда, рiзне говорять люди. К р а в ц о в. Звiдки начувся? С к и р д а. Я на твоКму заводi служу. К р а в цо в (здивовано)._ Ти служиш? С к и р д а. На прохiднiй, охоронником. К р а в ц о в. А я i не знав. С к и р д а. Комкор солдатiв усiх не знаК i не бачить. Так, кажу, говорять рiзне. Бiльше хвалять: дiловий, штурмiвщини менше. Видно, К в тебе струнка. К р а в ц о в. На завод до нас випадково? С к и р д а. Обличчя твоК в газетi побачив - те, дев'ятнадцятирiчне згадалося, впiзнав тебе - i приПхав... К р а в ц о в. Спасибi. С к и р д а. Обiрвала мене вiйна, обкарнала, обпалила. Один - нi родича, нi пiврод