ича, нi чвертi родича на всiй землi. Мiльярди людей, а в мене нiкого - тiльки ти один, Кравцов. Пауза. Колись хотiв розстрiляти тебе, а тепер у родичi набиваюся. Ось так. Люблю чи не люблю я тебе, Кравцов, а житиму поруч... I хочу попросити - iнколи, як дозволиш, до тебе додому зайду, ти ж один. Вечорами заходитиму - вони для мене такi довгi, а ночi ще довшi... К р а в ц о в. А ми родичi з тобою - кров порiднила нас. Пауза. I самотнiсть... С к и р д а. Кравцов, ти плакав коли-небудь пiсля вiйни?.. Нi!.. I я теж. Слiз немаК, а так iнколи хочеться заплакати, коли тяжко, щоб легше стало... Подумав якось гнiздо собi злiпити. Нi. Те, перше, зруйноване, з очей не сходить... i гнiздо, i пташенята. Так дозволь заходити до тебе... Ти ж один. (Iде, потiм зупинився)._ Те, що мiж нами було... (Потоптався на мiсцi, слова потрiбного не знайшов. Виходить). _ Кравцов сiв за стiл. Схилив голову на руки. Довга пауза. I в кабiнетi з'являКться Оленка. Боса. В довгiй бiлiй сорочцi, по якiй розкиданi квiти. Квiти на широких спадаючих рукавах. Сорочка розстебнута, волосся розсипалося по плечах. Оленка дивиться на Кравцова i голосом тихим i чутним: "Ти нi в чому не винуватий, i я - у нас кохання велике, велике..." Пiдняла, розкинула руки, наче хотiла показати, яке велике, безмежне кохання. Розстебнутi рукава сорочки опали. Сцена темнiК. ЛишаКться свiтло тiльки на закритому руками обличчi Кравцова та на розкинутих руках Оленки. Перемiна свiтла. Кабiнет у квартирi Кравцова. Вся стiна, що перед глядачем, розмальована - точне повторення малюнкiв Оленки на коминi в ПП "палацi". Навiть яскравiше. Саморобний столик-трикутник, табуретки. Бiля столика стоПть Кравцов у важкiй задумi. Одягнутий по-святковому. На столi лежить калина, два наповненi червоним вином келихи. Пауза. В абсолютнiй тишi голос Оленки: "Справдi, сьогоднi твiй день народження?" К р а в ц о в. (мовби вiдповiдаК Пй)._ Летять роки! Довга пауза. Телефонний дзвiнок (Виходить з кабiнету, пiднiмаК трубку)._ Слухаю!.. Проведете без мене! Нi-нi, я зайнятий! (I вже iншим голосом)._ Сьогоднi мiй день народження! В мене повно гостей, як же я Пх залишу? (Кладе трубку. Нiби про себе)._ Раз у рiк я маю право на святий вечiр? На зустрiч з Iлонкою. (Пiдiйшов, сiв бiля столика. Взяв келих, не випив - тримаК в руках). _Летять роки... I ти вже не дiвча. Не дiвча, Iлонко... МiняКться колiр освiтлення. Заходить Оленка. Не дiвча - красива молода жiнка в чорнiй оксамитовiй сукнi. Ступила кiлька крокiв до Кравцова, зупинилася. Пауза. О л е н к а. Тобi нелегко, Кравцов, чекати мене? Чекати, знаючи, що я не прийду? К р а в ц о в. Дуже важко. Наче хто увiгнав у груди нiж i не вийняв... Ось так усi роки! О л е н к а. А ти ж знаКш - не прийду. I не чекай... Чого самотнiм жити? На роботi ще нiчого, а вдома - як у камерi. К р а в ц о в. Так. О л е н к а. Багато гарних жiнок. К р а в ц о в. Багато... О л е н к а. Одружуйся i живи, як усi... Життя К життя... Не його пристосовуй до себе, а себе до нього. К р а в ц о в. Так. О л е н к а. Ще не пiзно i сiм'ю мати. К р а в ц о в. Не пiзно... О л е н к а. Iя швидко забудусь. К р а в ц о в. (наче прокинувся)._ Що? I це говориш менi ти, Iлонка? Пауза. О л е н к а. Нi, це я проказала твоП думки. К р а в ц о в. Так, вони iнодi прокрадаються до мене... Прокрадаються i тiкають, нашого кохання вони бояться. Iлонко, як давно ти запалила свiчку в моКму серцi... А той вогонь i досi - i теплить, i грiК, i палить мене!.. Люди мене не зрозумiють?!! Пауза. Хай тут передi мною буде сто, тисяча чоловiк, я скажу Пм: прислухайтесь до себе! В кожного з вас або жеврiК вогник того першого, чистого, справжнього кохання, або ви чекаКте, коли вiн спалахне... Пауза. А може, хто сам погасив його, той караКться все життя. Пауза. Кравцов! А коли з тоП тисячi вийдуть кiльканадцять i скажуть тобi: кохання справжнього немаК! Кохання - то рожеве марево! Пауза. Я Пх запитаю: як же ви живете серед людей? Забирайтесь на iншi планети! На Землi вам мiсця немаК!!! (Пiдiйшов, опустився на табуретку. Дивиться на голубi оленi)._ Ви не видуманi! Ви К! МоП голубi оленi! Повiльно темнiК. НароджуКться музика. Сцена в смугах свiтла i темряви. Кравцов i Оленка танцюють вальс. Перемiна свiтла. Кравцов сидить у крiслi - заснув. Чути дзвiнок. Кравцов прокинувся. Швидко зачинив дверi до кабiнету, впускаК гостей. Заходять Коноплiцький i Тамара, Пх змiнили роки, але вони обоК ще молодi на вигляд. К р а в ц о в. Ви?.. К о н о п л i ц ь к и й. Ми... (ВiтаКться з Кравцовим)._ К р а в ц о в. (цiлуК руку Тамарi)._ Молодцi, що згадали. Правда, щороку телеграми поздоровчi одержую, а щоб просто - то нi. К о н о п л i ц ь к и й. На весiлля запрошували листом. Пам'ятаю, я ще i план нашоП квартири намалював. К р а в ц о в. Це було давно. Т а м а р а. Раннiй ранок, а ти вже наче зiбрався кудись iти. На роботу? Сьогоднi ж вихiдний... К р а в ц о в. У нас менше вихiдних. (До Коноплiцького). _Ростеш, Коноплiцький! Чув, уже член-кореспондент! К о н о п л i ц ь к и й. Не думав, не гадав - само прийшло! К р а в ц о в. ЗадаКшся. Я читав твоП роботи. Вартi уваги. Т а м а р а. Як здоров'я? К р а в ц о в. Вiдмiнно. Т а м а р а. Змарнiв. К р а в ц о в. Роки. Сiдайте в моПй хатi - я пригощу шампанським, коньяком, консервами i ковбасою, Т а м а р а. ХолостякуКш? К р а в ц о в. А чим погано? К о н о п л i ц ь к и й. Ми так i думали... К р а в ц о в. Будемо снiдати? К о н о п л i ц ь к и й. Я людина долi, та спершу про справи. К р а в ц о в. Будь ласка. Якщо так термiново. К о н о п л i ц ь к и й. Чим почати розмову, давайте сядемо. Щоб було чинно, благородно. Пауза. А ти трохи подався, мiй дорогий Миколко. Видно, працюКш як каторжний. I товариш хороший, i люблю я тебе... К р а в ц о в. Оце та дiлова розмова? К о н о п л i ц ь к и й. (до Тамари)._ Почнемо, Тамарочко? Т а м а р а. (по нiй видно - чимось занепокоПлась)._ Може, Кравцов кудись поспiшаК? К р а в ц о в. Я до ваших послуг. К о н о п л i ц ь к и й. Починаю! (Схопився. Ходить по кiмнатi)._ Дуже важко, майже неможливо жити з жiнкою, яка говорить правду! К р а в ц о в. Сумнiвна iстина. К о н о п л i ц ь к и й. А ти ПП постарайся засвоПти. Я вже збиваюся з послiдовностi. Пауза. (Зупинився)._ Я привiз свою дружину тобi. Знак оклику, пауза. Повторюю - свою дружину - тобi! Все почалося з правди, яка мала такий вигляд: "Дорогий мiй друже Коноплiцький, ти найпрекраснiший чоловiк. Я була певна, що жити будемо добре i навiть покохаю тебе, але з цього нiчого не вийшло. Я кохаю iншого. Пауза. Кохаю Кравцова... Бiльше критися перед тобою не можу". Ось основний змiст промов, якi вона почала все частiше проголошувати. Пауза. I поПхала до тебе... Я теж приПхав, аби ти не подумав, що вона втекла. Ми - по-доброму. За бравадою слiв вiдчутно гiркоту i жаль, що так сталось. Запала напружена мовчанка. Кожний по-своКму переживаК почуте. I ще додам: знай, Кравцов, як там ви домовитесь - не знаю, але для Тамари в мене завжди серце (посмiхнувся) _вiдкрите. Пауза. Я пройдусь, мiсто ваше подивлюся. (Швидко виходить). _ Кравцов устав, ходить по хатi, видно, не знаК, як почати розмову з Та марою. Та й про що? Мовчанка затягнулась. Т а м а р а. Кравцов, не сердься. Може, не так треба було сказати, як це зробив Коноплiцький, але суть вiрна. Я роками готувалась до цiКП розмови. До розмови з тобою, а тепер не стало слiв. Пауза. (Вiдiйшла в протилежний бiк кiмнати)._ Так, мабуть, з того, певно, з того почалося... коли я тебе винесла... Коли ти напiвживий марив нею, Iлонкою, марив, i шукав, i вiрив, i побивався за нею... Я ще тодi наче напилася чужого кохання, напилася i сп'янiла... Гадала - пройде, а воно нi. Пауза. Кравцов, тобi важко жити самому? Все думаю, якi в тебе рани! Болять i досi? Я ж кожну твою... Я не хочу, не думай, наче прошу вдячностi, нi, Кравцов! Довга пауза. К р а в ц о в. Ти врятувала менi життя. I я не забув - забути грiх. Т а м а р а. Але я не для цього кажу. Згадаю твоП рани - в самоП бiль народжуКться. Вiдчула: без тебе, Кравцов, життя моК пощерблене. Пауза. Iлонку не забув? Нi! Я знала, ти не з тих, хто забуваК. Дозволь десь бiля тебе жити! Хоч на заводi у вас працюватиму. Вечорами буду заходити, чай готувати... Ми ж друзi, Кравцов! Так менi легше буде. Пауза. (Зовсiм тихо про себе)._ А може, з часом... _ Довга мовчанка. Заходить Скирда, вже в цивiльному. С к и р д а. Чого це в тебе, Кравцов, дверi розпанаханi? (Пабачив Тамару, здивований погляд). _ К р а в ц о в. Знайомтесь, друзi моП... Тамара й Скирда, перш нiж подати руку, обмiнялись вивчаючим поглядом. Перемiна свiтла. Мiський скверик. На лавочцi сидить зiщулившись Оленка. В руках, опущених на колiна, газета. Поруч стоПть невеличка валiзка. Оленка заслухалась, задивилась у своП скаламученi думки. Пауза. О л е н к а (знов погляд на газету, на портрет)._ Посивiлий, немовби змарнiв. Пауза. Все про тебе написали, Кравцов: i дiловий, i органiзатор, i план виконуК... А взяли б та й написали: "...Iлонку шукаК". Пауза. Не ти, я тебе знайшла, Кравцов! Випадково? Нi! Мабуть, пiвсвiту знало, що я тебе шукаю. (Ледь торкнулась уст гiрка посмiшка)._ I газету, бач, з твоПм портретом прислали. А ти не знайшов мене - бо не шукав! Пауза. А може, шукав, але як знайти? Вiйна начисто слiди замела... Хоч би й побував у моПх краях - села немаК. В одну нiч фашисти i село спалили, i людей до одного вигубили!.. Нiхто ж не вiдав, що я напередоднi тоП ночi втекла на фронт... Пауза. У сотий раз я звинувачую себе, i в сотий раз виправдовую... Днi, мiсяцi, роки - для мене були не плином часу, а бiлим полотном чекання... I ось тепер ти так близько вiд мене, он у тому будинку. Всього кiлька хвилин, щоб до тебе дiйти... Роками iшла до цих хвилин i зупинилась... Боюся... Я жила коханням, дихала ним... А коли ти, Кравцов, забув мене, а коли... Тодi все... все в прiрву!.. (ЏП наче пронизав гострий бiль, аж серце притисла рукою)._ Виходить Тамара. Пройшла мимо, потiм повернулась, зупинилась. Т а м а р а. (до Оленки)._ Пробачте, вам зле? О л е н к а (тiльки тепер помiтила Тамару)._ Нi, це так... Зустрiлись поглядом. Пауза. Т а м а р а. Може, зайдемо до мене, перепочинете. Я тут поруч живу. О л е н к а. Дуже вдячна, але я почуваю себе добре. Т а м а р а. Видно, приПхали у вiдрядження? На наш завод? О л е н к а. У приватних справах. Чекаю автобуса на станцiю. Через годину мiй поПзд. Т а м а р а. Ви з УкраПни? О л е н к а. Так. Т а м а р а. По вимовi вiдчула. З яких мiсць? О л е н к а. З Полiсся. Т а м а р а. Та ми земляки, навiть близькi. I я з Полiсся. Це ж треба - в такiй далечинi зустрiтися. Там у вас iще купаються, а тут уже холодом дихаК. Як наше мiсто, сподобалось? О л е н к а. Недовго була. Як слiд не роздивилася. Зовсiм нове, нiби трохи суворе, черстве... Пауза. Т а м а р а. Хочете, я дам вам свою адресу! Iншим разом приПдете - гостею будете. (ШукаК, на чому б написати адресу)._ О л е н к а. Дякую. Сюди я бiльше не приПду. А он автобус мiй Пде. Т а м а р а. ЩасливоП дороги. Привiт Полiссю. Скучила за ним. О л е н к а. Повертайтеся на Полiсся. Т а м а р а. Не можу! (Посмiхнулась: i гiркота, i щастя в тiй посмiшцi)._ Тут моя доля. Коротка пауза. (Обмiнялись поглядом)._ ЩасливоП дороги. (Виходить, ще раз озирнулась)._ О л е н к а. (дивиться Пй вслiд)._ Вродлива жiнка! I вона може бути дружиною Кравцова... (Пiдняла газету, знову вдивляКться в портрет)._ Не треба нам зустрiчатися, Кравцов! Не будемо руйнувати мого, а може, й твого щастя. (Пiдвелася, взяла валiзку)._ Роками iшла, а на останнi кiлька хвилин не вистачило мужностi... (Поглянула на його будинок)._ Прощай, Кравцов! Пауза. Моя доля... (Затиснула вуста рукою, наче злякалася, що вирветься з грудей плач. Повiльно виходить). _ Квартира Кравцова. Кравцов сидить на своКму улюбленому мiсцi, у крiслi. Тамара - на канапi, гортаК iлюстрований журнал. Скирда стоПть посеред кiмнати, наче роздумуК, що йому треба зробити. Налив келих вина, випив. Тамара краКм ока спостерiгаК за ним. С к и р д а. Кравцов, не здаКться тобi, що ти директор так нiби (жест)_ i нiчого, але з плямочками? К р а в ц о в. Менi здаКться iнше - що ти, Скирда, захоплюКшся вишукуванням плямочок. С к и р д а. Не подобаКться? К р а в ц о в. Як бачиш - терплю. С к и р д а. Кравцов, ну, хай уже ти, як то кажуть, i днюКш, i ночуКш на заводi. Для тебе на заводi свiт починаКться i кiнчаКться. А люди? Людям потрiбен вiдпочинок. А куди вони пiдуть? Клуб малий, кiнотеатр один-однiсiнький, розваги в парку - нi гу-гу. I стадiончик би теж... К р а в ц о в. Якiсь у тебе побажання, я б сказав, цiлеспрямованi. С к и р д а. (жест, мовляв, ось хто я)._ Фабзавком, культ-сектор - вiдпочинок трудящих. К р а в ц о в. Пробач, забув. Т а м а р а. Скирда маК рацiю. Сьогоднi одна жiнка в розмовi назвала наше мiсто навiть трохи суворим. С к и р д а. (жест)._ Дякую за пiдтримку. Т а м а р а. (до Кравцова)._ А коли ти береш вiдпустку, Кравцов? К р а в ц о в. (не вiдриваючись вiд газет)._ Попросив дозволу. С к и р д а. План не пустить i командарм... К р а в ц о в. подивився в його бiк: що, мовляв, за командарм? На твоКму заводi людей до корпусу, виходить, - ти комкор, а над тобою - командарм... Пауза. К р а в ц о в. (тiльки посмiхнувся)._ А менi пiсля фронту всi роки здаються вiдпусткою. Дзвiнок. Скирда i Тамара перезирнулися, кому йти вiдчиняти. Кравцов пiдвiвся, вийшов, тут же повернувся з телеграмою. Кладе ПП на стiл. К р а в ц о в. (посмiхнувся)._ Вiдпочив!.. Скирда пiдiйшов, взяв телеграму, прочитав. С к и р д а. У Москву викликають? Це - перед наступом, Кравцов. Т а м а р а. Можна i я з тобою? На роботi мене вiдпустять. С к и р д а. (про себе)._ Ад'ютант. Знову дзвiнок. (Виходить). _ Т а м а р а. поправляК зачiску. ПовертаКться Скирда, за ним - Оленка з валiзкою в руках. Зупинилася. Хвилювання наче заморозило ПП. Глянула на Тамару, на Скирду i зупинилася поглядом на Кравцовi. Скирда вдивляКться в Оленку. Тамара в якомусь недоброму передчуттi пiдвелася з канапи. Кравцов поволi опустив газету, дивиться на Оленку, Пхнi погляди зустрiлися. Валiзка випала з рук Оленки. Кравцов, не вiдриваючи вiд неП погляду, пiдвiвся. Стоять одне проти одного... Завiса ** ФАРАОНИ ** ДIЙОВI ОСОБИ: Т а р а н - завiдуючий механiзацiКю. О д а р к а - його дружина. О н и с ь к о - бригадир. У л я н а - його дружина. А р и с т а р х - бухгалтер. Г а н н а - його дружина. О в е р к о - завiдуючий птахофермою. К о р н i й - колгоспний сторож. Г р и ц ь к о - облiковець. К а т е р и н а - доярка. О л е н а У с т и м i в н а - дружина голови колгоспу. П а в л и к - виконавець. ДIЯ ПЕРША КАРТИНА ПЕРША Нiч. На сценi напiвтемне. Подвiр'я Т а р а н а. Мiж двома деревами прив'язано гамак, застелений рядном, зверху подушка. Чути пiсню - спiвають чоловiки рiзними голосами, невлад: Гей, наливайте повнiП чари, Щоб через вiнця лилося, Щоб наша доля нас не цуралась, Щоб краще в свiтi жилося. На сцену виходять Т а р а н, О н и с ь к о, А р и с т а р х, О в е р к о. Всi напiдпитку. Зупиняються бiля подвiр'я Т а р а н а. Т а р а н - огрядний чоловiк у хорошому костюмi, вишитiй сорочцi. Кашкет зсунувся набiк. Рухи повiльнi, лiнивi. О н и с ь к о вдягнений простiше, але теж добре. Без кашкета, чуб скуйовджений. Пiд час розмови жестикулюК, нiби ловить долонями власнi слова. А р и с т а р х - товстелезний, з великим животом, у солом'яному капелюсi. Комiр сорочки розстебнутий, пiджак тримаК на руцi. О в е р к о - щуплий, рухливий, кожне слово супроводжуК вiдповiдним жестом. А р и с т а р х. Що не кажiть, а нас таки доля, хлопцi, не цураКться. О н и с ь к о. Не цураКться, прямо пiд ручки з нами ходить. Живемо в достатку! А р и с т а р х. Живемо в достатку! О н и с ь к о. В достатку! О в е р к о. Як отi вареники - iз сметани та в масло... А р и с т а р х. В керiвництвi ходимо! О н и с ь к о. Ходимо. О в е р к о. На велоролерах Пздимо. Т а р а н. На моторолерах! А р и с т а р х. Люди нас шанують! В с i. Шанують. О в е р к о. I начальство поважаК! А р и с т а р х. А тут - тр-р-р! Т а р а н. Чого ж тр-р-р? А р и с т а р х. Кажуть, "собiвартiсть" у нас наче "висока", з механiзацiКю "слабкувато"... Вчора нашому головi дуже рiзко сказали в районi: "Якщо так i надалi буде, то..." (жест), мовляв, усiх нас чекаК колiно... (Жест). Т а р а н. Що ж, по-Пхньому, нашi трактори за горобцями ганяються? О н и с ь к о. Працюють же! О в е р к о. Працюють! Постоять-постоять - i знову... Др-р-р... (УявляК себе за кермом). Т а р а н. Не все ж i на технiку покладати. А живi люди нащо? Ентузiазм? Де неуправка буде (хихикнув), на жiнок пiднажмемо. О н и с ь к о. Жiнки будь-яку механiку замiнять. Смiх. Т а р а н. Ще й як замiнять! Жiнки - така технiка, що нi тобi амортизацiП, нi запасних частин, нi капiтального ремонту... О в е р к о. Добiрне товариство! Я так розумiю: переключимо жiнок на пiдвищенi швидкостi! I собiвартiсть знизимо. Всi зайшлися смiхом. А р и с т а р х. Мудру голову носиш на плечах, сусiде! О н и с ь к о. Давайте, хлопцi, на радощах "Рушника" втнемо. (ЗатягуК). "Рiдна мати моя..." (Фальшивить). Затягуй, Аристарше! А р и с т а р х. Не можу. В сон кидаК. Покотимо, Оверку, додому! О в е р к о. Покотимо! На добранiч! Дасть бог день... А р и с т а р х. Дасть бог i чарку... Пiшли. О н и с ь к о. I ми по хатах, чи що? Т а р а н. Добре тобi, Ониську! Прийдеш додому, вицiдиш глечик квасу для прохолоди, простягнешся пiд яблунею, жiнка мовчки чоботи з тебе знiме, подушку пiдiб'К - i спи собi на здоров'я! А тут... (Безнадiйно махнув рукою). О н и с ь к о. На себе ремствуй! Учить жiнку треба!.. Моя теж така була, а тепер хоч до рани прикладай. А ти - лiберал! Т а р а н. Я лiберал! (Б'К себе в груди). Я лiберал?! Нi, брат! Я вже твердо вирiшив - досить!.. (ТаКмниче). Кину я свою Одарку! Кину - i край!.. Не до пари вона менi. Дiвкою ще наче личила, а тепер занехаялась, постарiла, теплого слова не почуКш вiд неП. Тiльки гир та гир. I по господарству порядку немаК, i на роботу нiколи не вийде. Р-р-розведусь!.. О н и с ь к о. Розiйтись - не штука. Тiльки ж мороки до дiдька, та й витрати неабиякi... Т а р а н. Яка морока? Ти газети читаКш? О н и с ь к о. Само собою... Т а р а н. ЧитаКш, мабуть, з п'ятого на десяте. В кожнiй же газетi пишеться, що хтось "порушуК справу про...". (Жест). Та це ж по району... А в областi? А в республiцi? А в Союзi?.. А на планетi?.. Мiльйон мiльйонiв - i нiчого... Да... О н и с ь к о. Воно так, звичайно, тiльки чужого собака кусаК - тобi не боляче, а на самого комар сяде - вже i руками махаКш. Т а р а н. Нi-чо-го!.. Треба, так i я помахаю. О н и с ь к о (подумавши). Я чув, i голова наш не мириться з жiнкою i теж помишляК про... (Жест). Т а р а н (радiсно). От бачиш! Хто ранiше, хто пiзнiше - всi, брат, до цього дiйдемо! Це тобi не старий режим!.. О н и с ь к о. Мо', й таке буде... Т а р а н. Аби жилось погано, то й гиркай собi на здоров'я. А то ж нi. Хату поставив, як дзвiн, - три кiмнати. Хлiб - ще позаторiшнiй лежить. I сало, i до сала... Електрика цiлу нiч свiтить. (Махнув у бiк стовпа). Iз областi по знайомству цiлого радiокомбайна припер, хоч так грай, хоч пластинки став. Живи пiд музику та чоловiка голуб, так нi... (Голосно гикнув). Хвилька нiчого не пiдсипаК в горiлку? Щось менi той... (Жест). О н и с ь к о. Грiх наговорювати! Дванадцятий рiк беру в неП - i кращого самогону для здоров'я не пам ятаю... Т а р а н. Це, мабуть, у мене нервове. Так що я хотiв тобi сказати? Ага, згадав. Добре жилось Кгипетським фараонам... Я десь чув, що жiнки кожного ранку ноги Пм цiлували... О н и с ь к о. Ще й як цiлували! Фараони, брат, умiли своПх жiнок у руках тримати. Т а р а н. Молодцi фараони! О н и с ь к о. Щось i менi, той, цинком вiдганяК... Мабуть, Хвилька новi труби поставила... Цс-с!.. Наче хтось iде... ЗаховаКмось? Т а р а н. Хiба хочеш - треба... Вiдходять, присiдають за тином. По дорозi йде сумна Катерина, з протилежного боку - Гриць. К а т е р и н а (злякано). Ой!.. Хто це?! Г р и ц ь к о. Не лякайся, Катю. Це я, Грицько. (Хоче взяти ПП за руки). К а т е р и н а. Бродиш ночами, як привид. Пусти! Г р и ц ь к о. Зачекай сваритися, Катю! Послухай краще... Сьогоднi такий день, найбiльше свято на землi!.. К а т е р и н а. Яке свято? Он люди вже давно сплять. Г р и ц ь к о (урочисто). Сьогоднi минаК рiвно два роки, три мiсяцi й одинадцять днiв, як ми почали стрiчатись... К а т е р и н а. Ой помру! (Чмихнула). Стрiчатись!.. Та я тебе бачу кожного дня ось уже вiсiмнадцять рокiв. Г р и ц ь к о. Я маю на увазi той день, коли вперше вiдчув, що... (Раптом). Загину без тебе! Пам'ятаКш, пiсля випуску ми всiм класом пiшли на берег Вербички, i там я дiстав тобi лiлiП? Ти ще кричала: "Грицю! Не пливи - там прiрва, глибоко! Вернись, рудий бiсе, потонеш!" А я таки дiстав, хоч плавав поганенько, бо чув, як ти дiвчатам говорила, що любиш лiлiП над усi квiти. Не пам'ятаКш? К а т е р и н а (зiтхаК). Пам'ятаю. Але де тебе сьогоднi носило? Я так чекала.. Може, прийдеш... Г р и ц ь к о. Я принiс тобi... Ось!.. (ПодаК Катеринi пучок бiлих лiлiй). К а т е р и н а (вражена, бере лiлiП. Не вiрячи очам). Звiдки? Г р и ц ь к о. На Вербичцi нарвав. К а т е р и н а. На Вербичцi? Так далеко? (ПригортаК лiлiП до грудей, поривчасто цiлуК Грицька). Спасибi. Г р и ц ь к о (йому перехопило подих). Катю! Хiба дванадцять кiлометрiв так далеко? Катю! Поцiлуй ще раз - i я до свiтанку позбираю лiлiП вздовж усiКП рiчки!.. К а т е р и н а (схиляК голову до квiтiв). Помовч! (Пауза). Гриць цiлуК ПП. (Хилиться йому на груди). Бiлi лiлiП... Я так давно не милувалася ними при мiсяцi! (Пауза). Поглянь, Грицю, вони аж посмiхаються до нас... Гриць ствердно хитаК головою. Вони завмерли в довгому поцiлунку. За тином почувся Таранiв стогiн. Ходiмо!.. Пора! Г р и ц ь к о. Катю! Ну, чого ти поспiшаКш! Ходiмо в поле... В полi тихо так та гарно: пахнуть хлiба, спiваК перепел, а небо... Ходiмо!.. К а т е р и н а. Руда моя бухгалтерiя, вже другi пiвнi давно вiдспiвали... Г р и ц ь к о. Пройдемо росою аж до Заячого лiсу. Люди ранком побачать стежки i скажуть: "Тут ходили закоханiП" Навiть у старих залоскоче серце згадкою про юнiсть. К а т е р и н а. I чого ти пiшов у конторники?! Г р и ц ь к о. КепкуК! А може, пiд оцiКю рудою чуприною така фантазiя палахкотить, що й письменникам не снилася... К а т е р и н а. Милий мiй Грицю! Добре тобi пiсля конторськоП задухи та в поле ринути, а менi в п'ять годин треба на фермi бути. За день так накрутишся, що ждеш того вечора, як свята. Кидай бухгалтерiю та йди до нас, тодi не такоП заспiваКш. Кинеш? Г р и ц ь к о. I кину. К а т е р и н а. I перейдеш? Г р и ц ь к о. I перейду. К а т е р и н а. Слово? Г р и ц ь к о. Слово. Ферми механiзуКмо, електродоПлки встановимо. К а т е р и н а. В людей давно вже К, а в нас, може, тiльки при комунiзмi встановлять. Он твiй дядько Таран третiй рiк обiцяК. Я б такого i дня не тримала завiдуючим механiзацiКю... Г р и ц ь к о. Тихше, ми ж бiля його хати! К а т е р и н а. Не почуК. Це барило, мабуть, насмокталося та спить, а може, десь швендяК - чарку шукаК. Г р и ц ь к о. Та кинь про нього... Пiдемо в поле... К а т е р и н а. Нi, я - додому. Вiдпочити треба, та й мати сердяться, коли я пiзно приходжу. Повiльно пiшли вулицею. Таран i Онисько вилазять iз схованки, дивляться Пм услiд. Т а р а н. Ти не впiзнав, чия то мудра така? О н и с ь к о. Катерина Чипчина. Т а р а н. Я Пй покажу - "барило". Бач, переробилася - електродоПлку Пй подавай! Грамотна! "При комунiзмi встановлять..." Ониську, я так вважаю. Оце кажуть, поступово переходимо до комунiзму. Поступово - значить, не всi разом? Спочатку чоловiки, а потiм жiнки. I то не всi, а поодинцi пускати будемо. О н и с ь к о. Якби нас на воротях поставили, через якi в комунiзм проходитимуть, ми б маху не дали - не пустили б жодноП. Т а р а н. Не знаКш ти моКП Одарки. Попiд носом, а проскочить!.. О н и с ь к о. Клята вона в тебе. Т а р а н. Клята, проклятющаi ПоПдом Псть, навiть якщо вип'Кш iнколи. А ми ж без причини не п'Кмо? Нi! От сьогоднi випили. Чому? О н и с ь к о. А чому? Т а р а н. А чому? Трактора вiдремонтували! То не працював, а тепер працюватиме. На радощах i випили. Не своП шкурнi iнтереси нас хвилюють, а державнi! А жiнки цього не розумiють! О н и с ь к о. Вiдсталий елемент - що з них вiзьмеш? Ще якусь бенерю несе. Може, знову той... (Жест). Т а р а н. Не хочу. На щось колюче сiв, коли отi цiлувались... Бач, яка жiнка в мене, нема того, щоб пiд тином прибрати. Входить Корнiй, широкоплечий, здоровенний дядюга.В руках величезний дрючок, пiд пахвою згорнутий лантух. Говорить крiзь зуби, ходить трохи нагнувшись, наче когось пiдстерiгаК. Корнiй! О н и с ь к о. Заховаймось! К о р н i й. Хто тут, признавайсь! Що я вам, мальчик?! О н и с ь к о. Ти що? К о р н i й. ДоброП ночi... Т а р а н. Здоров! На варту йдеш? К о р н i й. А куди ж - на вечорницi?! О н и с ь к о. Може, там вiд комори тiльки дух лишився, а ти сунеш так пiзно. К о р н i й. Чужi не прийдуть, а своП багато не вiзьмуть! Т а р а н. Воно так. Ти теж, бачу, мiшечка прихватив? К о р н i й (спiдлоба блимнув очима). ТвоП трактори в мiшок не повкидаю, не бiйся! Бувайте!.. (Пiшов нагнувшись). О н и с ь к о. Корнiй - страшенноП сили чоловiк. Позаминулого року спав пiд скиртою. Мабуть, теж сторожував. Коли це пiдiйшов бичок-бузiвок i наступив йому на спину. Корнiй як схопиться, як свисне бузiвка у вухо, так бiдолашна скотина i впала з усiх чотирьох. Т а р а н. Ото сила! О н и с ь к о. Ледве вiдходили. I досi в бика контузiя. То нi з того нi з сього почне головою мотати, нiби його гедзi кусають, то стане серед дороги i реве мов навiжений. А побаче Корнiя - в лiс тiкаК, сердега. Т а р а н. I не дивно, що в Корнiя здоров'я, - шостий рiк сторожуК. Вночi на роботi спить, а вдень - дома. Правда, й заробiтки такi... О н и с ь к о. В нього жiнка ланкова. Щороку трудоднiв по шiстсот виганя. Т а р а н. Коли жiнка хороша - можна бути при здоров'П! (ПозiхаК). Бувай!.. В сон кидаК... О н и с ь к о. А мо', заспiваКмо? На пiсню тягне. Т а р а н. Менi ще дома доведеться спiвати, бодай не дiждати вороговi такоП пiснi. О н и с ь к о. Бувай. Жаль менi тебе, до слiз жаль! Але сам винуватий - лiберал!.. (Виходить). Т а р а н. Тьху! I видере ж таке противне слово - "лiберал"! Чортзна-що! (ВiдчиняК хвiртку). В цей час чути голосне: "Ку-ку-рi-куi" А здох би ти, проклятющий, розкричався!.. З хати виходить Одарка, легко одягнена, коса впала на плече. О д а р к а. Знову лементуКш серед ночi? Т а р а н (обурено). I коли ти того пiвня зарiжеш? Скiльки разiв треба наказувать?! О д а р к а. Причепився до пiвня! Поперек горла вiн тобi став?! Т а р а н. Це не пiвень, а диявол з кнопкою. Тiльки вiдчиниш хвiртку, вже й горланить. О д а р к а. Пiвнiч, то й горланить. Т а р а н. Чого ж сусiдський мовчить? О д а р к а. У сусiдiв немаК пiвня. Т а р а н. I нам вiн нi до чого! Далеко на селi чути пiвнячий переспiв. О д а р к а. ЧуКш, скрiзь спiвають. Т а р а н. Менi до чужих пiвнiв дiла немаК, а своКму я господар! Сказав зарiж - i крапка! О д а р к а. Вгамуйся, люди почують. Т а р а н. Хай чують, яка в мене жiнка. На роботi не була? О д а р к а. Нi. Т а р а н. Соромиш мене перед людьми! О д а р к а. Дома тiКП роботи зiбралось - на трьох стане. Хлiб пекла, бiлизну попрала, Наталочцi плаття пошила, хату пiдмазала, поприбирала... Т а р а н (перебиваК). Та-та-та! Заторохтiла! Переробилася! Знаю - в холодочку вилежувалася! В гамаку гойдалася?! Купив я його, дурень, на свою голову! Сама хоч би причепурилася... О д а р к а. Покрутився б, як я, та спробував чепурним та охайним в холодочку вилежуватися! Побачила б я, на кого ти був би схожий... коли б був на моКму мiсцi. Т а р а н (смiКться). На твоКму мiсцi? Оце налякала! Та якби я був на твоКму мiсцi, у мене б усе (жест)... кипiло, а я лежав би та посвистував. (СмiКться). Придумала, що сказати. (Iде до гамака, знiмаК пiджак, кидаК його на гiлку дерева, лягаК). Оце так втнула - "на моКму мiсцi". (СмiКться). Одарка виносить з хати ковдру, кидаК в гамак. О д а р к а. Вкрийся, пiд ранок холодно буде. Т а р а н. Кажеш, якби побув... хе-хе-хе... (Вже крiзь сон). На... тво...Кму... мiс...цi... Гм-м-м!.. Затемнення КАРТИНА ДРУГА Пiзнiй ранок. Таран сидить на ослiнчику бiля столика. Ще не проспався, нiяк не второпаК, що йому каже Онисько. О н и с ь к о. Миколо! Миколо! Миколо! Та прокинься ти, голова - два вуха. (Трясе його за плечi). Т а р а н. Не буркай мене. Вчора обiйшов технiку - все в ажурi... О н и с ь к о. Ти можеш розплющити очi i вислухати мою трагiчну звiстку? Т а р а н. Не можу. Голова! (Жест). А в головi - трибки крутяться нахолосту, свiчки замокли, зажиганiК не працюК - потрiбен капiтальний ремонт. (ХапаК пляшку зi столу). Онисько (вириваК пляшку з рук Тарана). Вгамуйся, зараз не до цього... (Понюхав). I потiм - це олiя! Т а р а н. Так що сталося? О н и с ь к о. Повний переворот!.. Т а р а н. Який переворот? О н и с ь к о. Чи хтось написав, чи наговорив на нас. Словом - бiда. Скликають сьогоднi чуть свiт правлiння, представник з району приПхав, i почалось... Т а р а н. Переворот, бiда, представник... Нiчого не второпаю. Кажи толком. О н и с ь к о. Сказали так: чоловiки стають тепер жiнками, а жiнки - чоловiками. От! Т а р а н (очманiло дивиться на Ониська, трохи вiдсовуКться вiд нього, потiм встаК, знiмаК рушник, який лежав на перильцях ганку, вмочуК у вiдро, кладе Ониськовi на голову). Бiла гарячка, брат, дiло погане. Та не журись, пройде! О н и с ь к о (намагаКться зiрвати рушника). На бiса менi твоП компреси? Дiло говори, що робити маКмо? Т а р а н (тримаК його за руки). Заспокойся! Менi теж таке було пiсля звiтно-виборних, пам'ятаКш? Ми тодi критику замочили добренько. Прийшов я додому, лiг, дивлюсь - в усiх закапелках сидять чортенята i лущать насiння. От де страху набрався, ледве не вив. Так що сиди тихо - повинно пройти. О н и с ь к о. Та не здурiв я, хочеш - перевiр; у мене в бригадi сiмсот п'ятдесят гектарiв землi, сто тридцять працездатних, чотири трактори, в двох поплавились пiдшипники... Т а р а н (здивовано). Говориш нiби нормально. Але як же це, що ми будемо жiнками? О н и с ь к о. Та не жiнками, а просто: де були ми - там стають вони, де були вони - там стаКмо ми. Т а р а н. Хто "вони"? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Жiнки? Як? О н и с ь к о. А ось так: головиха вже стала головою. Т а р а н. А вiн? О н и с ь к о. Дома сидiтиме. Т а р а н. Чим же йому погано? О н и с ь к о. Йому - нi. А iншим? Корнiй, примiром, буде ланковим, а КорнiПха - сторожем. Т а р а н (зайшовся смiхом). Здорово! Давно б так! О н и с ь к о. Зачекай смiятися, я не про всiх сказав. Бухгалтером буде Аристархова жiнка, а його - на свиноферму. Т а р а н (ще бiльше смiКться). Аристарха?.. На свиноферму?.. Туди к бiсовому батьковi - вiн же не зможе нагнутися! З його фiгурою вiн усiх свиней поперелякуК. О н и с ь к о. Свирид-облiковець пiшов на iнкубатор. Т а р а н. Чекай, чекай! Облiковцi? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Сторожi? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н. Актив? Керiвний склад? Командування колгоспу? О н и с ь к о. Жiнки! Т а р а н (смiКться). ЖартуКш. О н и с ь к о (сердито). Гиготиш, а менi не до жартiв. ДумаКш, легко буде оцими руками вим'я коровам викручувать? Т а р а н. Замiсть Уляни? О н и с ь к о. Ну да! Уляна - бригадиром тепер. Т а р а н. От смiхота! Одарко, а йди-но сюди, послухай, що Онисько розповiдаК. Одарко!! О н и с ь к о. Кричи дужче! Т а р а н (кричить). Одар-ко-о! Де ти там запропастилася? От клята жiнка, мабуть, спить?! О н и с ь к о. Вона вже давно ходить по колгоспу гоголем. Як-не-як - завмеханiзацiКю! Т а р а н. Моя Одарка? О н и с ь к о. Та твоя ж... Т а р а н. А я?.. О н и с ь к о. Ти будеш на рiзних роботах - старшим куди пошлють. Бери, чоловiче, сапу - i в поле! Т а р а н. Я? О н и с ь к о. Ти! Т а р а н. Сапу? О н и с ь к о. Сапу! Т а р а н (зриваК з ОниськовоП голови рушника, обмотуК собi голову). Хи-хи-хиI А ти часом не той... Не з похмiлля? Поклянись! Онисько робить виразний жест клятви. (СхоплюКться, бiжить до хати, виносить у тремтячiй руцi папiрець). Читай-но, що вона пише. О н и с ь к о (бере папiрця, читаК). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (ЧитаК далi). "На снiданок звари кулiш, на обiд - борщ. Зарiж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузi. Курям намни кукурудзи, каченятам змiшай сир з вареною картоплею. ВранiшнК молоко не забудь поставити в погрiб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кiсники випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запiзнився..." Т а р а н (поки Онисько читаК, загинаК пальцi, перераховуК, що треба зробити, потiм сердито). Та що вона?.. О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далi пише: "Збiгай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до пiвдня спатиме i на ферму запiзниться". Т а р а н. А скiльки воно зараз? О н и с ь к о. Пiв на десяту. Т а р а н ( хапаКться за голову). Що ж його робить? Реве корова. О н и с ь к о. Корову доПти пора. Т а р а н Кажеш, доПти треба? (На хвилинку замислюКться, потiм рiшуче). Добре, Одарочко, подивимось, якоП ти ввечерi заспiваКш! Побачимо, чия зверху буде!.. А менi... ДоПти так доПти! ( ХапаК вiдро, хоче бiгти). О н и с ь к о (бере його пiд руку). Стривай! Т а р а н. Чого? О н и с ь к о. Дихни! Т а р а н (дихаК). Ну? О н и с ь к о (морщиться, вiдвертаК голову). I не думай отак до корови йти. (НахиляК голову). Помацай! Т а р а н (мацаК). Гуля! Звiдки? О н и с ь к о. Теж пробував доПти. Пiшов на ферму замiсть жiнки. Думаю - не святi горшки лiплять. Пiдходжу до рябоП. Може, знаКш, рекордистка наша? Т а р а н. Ну? О н и с ь к о. Тiльки присiв бiля неП, а вона повертаК свою мордяку, дивиться... Я Пй по-свiйському: "Чого витрiщилась?" А вона як дригне та ратицею по головi! Вiриш, аж каганцi в очах засвiтилися. Очуняв трохи - до другоП. I та мене почастувала, до третьоП - те ж саме. "Чого вони показились?" - думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не терпить!" Зрозумiв? Тобi, голубе, i близько до корови пiдходити не можна, вiд тебе... Т а р а н (затуляК долонею рота, дихаК). Справдi. Що ж робити? Ага! (Бiжить до хати, повертаКться з пляшечкою одеколону). Зараз заб'Кмо вражий дух! (НадпиваК). Пахне погано, а на смак нiчого. О н и с ь к о. Дай попробую. "Шипр". (П'К). Гу-у-у! Неважне! Т а р а н (плямкаК губами). Ще трохи вип'ю, у корови нiздрi великi - почуК. (П'К, кривиться менше). О н и с ь к о. ПриКмно, коли вiд чоловiка пахне! (П'К). Т а р а н. Годi! (ВiдбираК пляшку). Його тут лишилося на днi! (Подумав). Однак висохне! (ДопиваК). О н и с ь к о. Виходить, "Шипр" можна i всередину приймать?! Т а р а н. Тiльки дугйе маленькi пляшечки роблять. Воно-то... О н и с ь к о. Що? Т а р а н. На спирту. (Повеселiшав). ДоПть так доПть. ВбiгаК Павлик. П а в л и к (захекавшись). Дядьку Ониську! Ху-у-у! Бiгом на ферму, бо вас там уже лають. Кажуть: i штраф буде, i в газетi пропечатають! О н и с ь к о. Лечу!.. П а в л и к (до Тарана). А ваша Наталочка сидить на вигонi бiля калюжi, очей не видно - пирiжки з мулу робить. Т а р а н. Горе менi! П а в л и к. Сьогоднi всi чоловiки сердитi i всi кричать: "Горе нам!" Я побiг! Швидше, дядьку, запiзнитесь!.. (ВибiгаК). Входить Корнiй з сапою в руках. К о р н i й. Дай боже здоров'я i два коропи в ятiр. Т а р а н i О н и с ь к о. Здоров, Корнiю! К о р н i й (до Тарана). В тебе терпуга немаК?! Т а р а н (знайшов терпуг, подаК КорнiКвi). Вiзьми! К о р н i й. Пiдгострити треба, бо тупа, як валянок. Т а р а н. Що воно буде? К о р н i й. Нiчого! ПодумаКш, злякали. Я вiсiм пудiв на плечi скину, а з сапою не вправлюсь? Дурницi! (Люто гострить сапу). Ми ще Пм покажемо! О н и с ь к о (прикладаК козирком долоню до лоба). Хто то пiшов, чи не Аристарх? К о р н i й. I пузатому черга прийшла? Т а р а н. Пузатi, по-твоКму, не люди? Входить Аристарх - у халатi, з вилами. А р и с т а р х (вiддихуКться). Ну й жарище... МоК вам! Т а р а н. Хай живе! К о р н i й (хихикнув, крiзь зуби). Хвiстiваль! Здоров! Т а р а н. Куди зiбрався? А р и с т а р х (люто). На свиноферму! О н и с ь к о. Ну й халат у тебе... (Встав, обiйшов Аристарха). Т а р а н. Просили ж колись дiвчата з свиноферми, щоб Пм по другому халату справили, а ти кричав: "Витрати!" А р и с т а р х. Якби ж то знаття... К о р н i й. Спохватився цуцик, як хвоста врубали. Входить Оверко. О в е р к о (весело). Добiрному товариству моК шануваннячко! А р и с т а р х. Чого сяКш, як великоднК яйце? О в е р к о. З магазину бiжу. На плаття дiвчаткам набрав! Жiнка догосподарювалась до того, що дiти старченятами ходять. О н и с ь к о. ПошиК хто? О в е р к о. Сам. Не таке це вже мудре дiло. Т а р а н. I то правда. А р и с т а р х. Важкувато нам буде!.. Т а р а н. Нiчого, хлопцi! Через три днi на колiнах проситимуть, щоб знову помiнятись... А дзуськи!.. О н и с ь к о. А проситимуть? Т а р а н. Побачиш. Але провчити Пх треба. Договiр, товариство, такий: не згоджуватись нi на що, наче не до нас мова! Марку тримать! Ясно? О в е р к о. Щоб не кортiло на наше мiсце! О н и с ь к о. А якщо не попросяться? Т а р а н. Дурний ти, Ониську, хоч об дорогу вдар! Корову кожен видоПть, а бригадиром тепер з головою треба бути. А р и с т а р х. Так-то воно так, тiльки ж... (Крутить головою). Там дух дуже далекий вiд конторського... (Жест). К о р н i й. Вiд цього духу габарити меншають. А р и с т а р х. "Меншають"! Побачимо, як ти вiдвикатимеш спати по двадцять годин на добу. Т а р а н. Товариство, нам не сваритись треба, а гурту держатися - допомагати один одному. А р и с т а р х. СпробуКмо... О в е р к о. I кожну роботу починати з пiснi! Щоб у жiнок вiд заздростi в носi перчило! А р и с т а р х. А якоП ж пiснi спiвати? О н и с ь к о. "Рiдна мати..." О в е р к о. Нi! Нi! НайбадьорiшоП! Щоб радiсть було видно! (СпiваК). Т а р а н. Корнiю, давай ти! К о р н i й. "Если бы парни всей земли..." Всi пiдтягують. Т а р а н. Коли вони почують пiсню i попросяться на своП мiсця, прикинемось, що не чуКмо... О в е р к о. Поглухли. Т а р а н. Попросяться вдруге, а ми ще голоснiше. О в е р к о. I коли вже втретК умовлятимуть... Т а р а н. Навколiшках! О в е р к о. Тодi згодимось. К о р н i й. Але скажемо: сидiть i не рипайтесь бiльше! О н и с ь к о. А коли й вони вдарять по голосах? Т а р а н. Не вдарять! Побачиш! Ну, браття, закочуйте рукава! Побачимо, чий козир буде старший! За мною! Виходять. Затемнення КАРТИНА ТРЕТЯ Подвiр'я Тарана. У всьому помiтна невмiла чоловiча рука: сушиться дитяча бiлизна, простирадло, посеред двору - вiник, порожнК вiдро, перевернутi ночви. Таран у фартусi, р