чно-приземленому тонi, I. Котляревський виходить з народних уявлень про рай, де вiчно блаженствують обiч вседержителя та святих праведники. ВиникаК мотив, який I. Котляревський широко розгорне далi в картинах вiдвiдання ЕнеКм раю (III, 116 - 125). I тут, i там райськi наПдки - головним чином дитячi ласощi, тiльки в третiй частинi вони названi повнiше. 30. Мурий - темно-сiрий або сiро-бурий iз темнiшими i свiтлiшими смугами. 31. Як чорноморський злий козак. - у 1782 р. частина козакiв зруйнованоП влiтку 1775 р. ЗапорiзькоП Сiчi за Пх проханням була переселена з дозволу уряду на землi мiж рiчками Кубань i Њя. За першими переселенцями потяглися iншi, й не тiльки колишнi запорожцi. Було утворене Вiйсько Чорноморське, в якому на перших порах були заведенi порядки, подiбнi до запорозьких. Тут довше, нiж деiнде, затрималися давнi козацькi традицiП, коли не за самою суттю, то принаймнi за формою. У п'Ксi I. Котляревського "Наталка Полтавка" Микола, сирота "без роду, без племенi", збираКться iти в Чорноморiю: "Люблю я козакiв за Пх обичай!" (дiя друга, ява перша). 32. Уже було зазначено, що в "ЕнеПдi" Вергiлiя (Вергiлiй. - Кн. 5. - Ряд. 375 - 425) Дарес (Дарет) - троянець, а Ентелл - мiсцевий, сiцiлiКць. Тому покровителька троянцiв Венера просить Зевса пiдтримати Дареса. 33. Бахус - у римськiй мiфологiП бог виноградарства й виноробства (в грецькiй мiфологiП - Дiонiс), син Зевса i дочки фiванського царя Кадма Семели. 36. Марс - у римськiй мiфологiП бог вiйни (вiдповiдно у грецькiй - Арес), перебуваК у досить близьких стосунках з Венерою i сприяК троянцям (див. далi коментар: VI, 15). Ганiмед - виночерпiй у Зевса. Пуздерко - похiдний погребок, буфет. 37. Нар.: Цибульки пiд нiс дати (Номис. - С. 81). 38. Нар.: Слуха джмелiв. Дав йому лупня добре - довго буде джмелiв слухать! (Номис. - С. 77). 39. Трохи не цiлую гривняху - гривня - в рiзнi часи мала рiзну цiннiсть. Ще в КиПвськiй Русi - срiбний зливок вагою близько фунта (фунт - 409,6 грама). Вiд слова "гривня" походить назва "гривеник" - срiбна монета вартiстю в десять копiйок. Гривнею називали ще мiдну монету в двi з половиною-три копiйки. Слово "гривняка" вжито тут в останньому значеннi. 40. Литва, литвини - жителi степовоП УкраПни так звали не тiльки литовцiв, а всiх, хто жив на пiвнiч вiд Десни (див.: Основа. - 1861. - Кн. 1. - С. 265). Отже, литвинами звали жителiв як Бiлоруського, так i УкраПнського Полiсся. "Отож пiд iм'ям Литва, що... в iсторичних джерелах вперше згадуКться пiд 1009 роком, впродовж столiть виступали, крiм власне литовцiв, також i латишi, i поляки, i бiлоруси, й украПнцi Полiсся... Саме в свiтлi цього й слiд сприймати популярнiсть на УкраПнi прiзвищ типу Литвин, Литвиненко, Литвяк тощо та вiдповiдних назв населених пунктiв" (Непокупний А. П. Балтiйськi родичi слов'ян. - К., 1979. - С. 42). 41. Ярмiз, ярмiс - спосiб, засiб; учиняти ярмiз - тут у значеннi: повернути на свiй лад, зробити по-своКму, накоПти лиха. Патинки - жiночi черевики, туфлi. Пiшла в Iрисинi будинки - в античнiй мiфологiП Iрися (Iрида) - богиня райдуги, прислужниця богiв, передовсiм Юнони. ВиступаК посередницею мiж богами i людьми (як райдуга з'КднуК небо i землю). 42. Хижа, хижка - кладовка, чулан у хатi; вхiд туди - iз сiней. Хижка не мала вiкон. Принесла лепорт - принесла рапорт. Вираз iз тогочасноП армiйськоП термiнологiП. Лiжник - домоткана, груба шерстяна ковдра. 43. Пригадаймо, що троянцi мандрують без жiнок. Вони нiде не фiгурують до цього епiзоду, i далi I. Котляревський зовсiм забуде про них. Змальовуючи картини украПнського побуту, подаючи у травестiйнiй формi той чи iнший епiзод ВергiлiКвоП "ЕнеПди", письменник бере те, що йому в даний момент потрiбне, трактуК героПв так, як йому зараз треба, зовсiм не зважаючи на те, в образi кого вони вже з'являлися або ще з'являться в поемi. Це важлива прикмета "ЕнеПди". Примiром, у першiй ПП частинi Венера вiдвiдуК свого батька Зевса в образi старосвiтськоП украПнськоП молодицi (I, 14). У другiй частинi - прибуваК до Нептуна "в своПм ридванi, Мов сотника якого панi" (II, 69). У п'ятiй - приносить сину ЕнеКвi викуване Вулканом бойове спорядження в образi осяйноП небожительки "на хмарi" (V, 43). На початку шостоП частини постаК в образi бiдовоП маркитанки (VI, 6). Дослiдник "ЕнеПди" IКремiя Айзеншток слушно пiдкреслював: "Цiлком очевидно, що цей образ творився в кожному окремому випадку самостiйно, не оглядаючись на iншi згадки про нього в поемi. Будь-яка згадка про Венеру в поемi маК ряд конкретних живих побутових деталей, але цi окремi деталi живуть розрiзнено, кожна сама по собi, вони не мають найменших претензiй дати в своПй цiлостi якийсь Кдиний, цiльний образ, тим бiльше - образ типовий" (Котляревский Й. Сочинения. - М., 1969. - С. 26). Те саме стосуКться образа Енея, iнших персонажiв поеми. Еней втiлюК в собi окремi риси украПнського нацiонального характеру, зокрема вiдчайдушного, щирого в дружбi i грiзного в бою козака-запорожця, але вiн не маК сугубо iндивiдуальних, тiльки йому притаманних рис. У кожнiй ролi (женихання з Дiдоною, поминки по Анхiзовi, мандрiвка в пекло, гостювання у Латина i т. д.) вiн живе обособлено, про якийсь суцiльний характер, тим бiльше поданий у розвитку, говорити не доводиться. Зумовлена загальним iсторико-лiтературним розвитком вiдмiннiсть мiж ЕнеКм перших i останнiх частин поеми - то вже зовсiм iнша рiч. 44. Нар.: Сняться комусь кислицi, та не знаК к чому (кислицi бачить у снi - також i проти плачу. - Номис. - С. 168). 45. Бероя - в "ЕнеПдi" Вергiлiя - дружина троянця Дорiкла. ПП образ приймаК Iрида, пiдбурюючи жiнок пiдпалити троянськi кораблi. 46. Бахурують - ведуть розпусне життя. 48. Пайматуся - пестливе вiд "панiматко". Скiпки, трiски, солому, клоччя - послiдовнiсть у перелiку горючого матерiалу вiдповiдаК порядковi в приготуваннi вогнища. Спочатку - тонко наструганi скiпки, на них зверху кладуть бiльшi за розмiром трiски, потiм - солому. В клоччя вкладають запалений вiд кресала трут, роздувають i пiдпалюють цим клоччям вогнище. 49. Байдак - рiчкове судно з однiКю щоглою. Запорiзькi козаки споряджали байдаки також як вiйськовi судна, виходили на них у Чорне море. Пороми - плоти, взагалi несамохiднi плавучi споруди. Дерев'янi човни, судна шпаклювали i щiлини на них заливали смолою, пiдводну частину суцiльно покривали дьогтем. 50. Трiщотки - дерев'яний прилад, калатало, яким скликали людей на пожежу, громадський збiр тощо. 51. Олимпських шпетив на всю губу - уже зазначалося, що у поемi Вергiлiя глибока пошана до богiв - найважливiша риса Енея. Постiйним означенням його К "побожний", "божистий". Комiчним контрастом до цього служать лайки героя "перелицьованоП "ЕнеПди" на адресу небожителiв, не виключаючи й матерi Венери та Зевса-громовержця. 53. Тризубець - рибальське знаряддя, атрибут влади бога морiв Нептуна; служив для нього також чудодiйним жезлом, який мiг викликати морську бурю або заспокоювати ПП. Базаринка - подарунок, хабар. Походить вiд польського basarunek - штраф, грошове стягнення за нанесенi рани чи калiцтво. 54. Плутон - бог пiдземного царства, земних надр. Його палац вiдвiдаК Еней пiд час мандрiвки з Сiвiллою в пiдземне царство (III, 110 - 115). Прозерпина - дружина Плутона, втiлення всього недоброго на землi. 55. фурцюК добре навiсна - фурцюК - гасаК, скаче. 56. Пустiть лиш з неба веремiю - веремiя - крик, метушня, замiшання. Пускати, крутити веремiю - несподiвано напасти, внести замiшання. 59. У 59 - 61-й строфах змальований знахар, вельми примiтна постать у народному життi ще з прадавнiх часiв. З прийняттям i подальшим утвердженням християнства роль знахарiв поступово зменшувалася, хоч у кiнцi XVIII ст. була ще досить помiтною. Звичайно знахарi були досвiдченими, бувалими людьми, зналися на народнiй медицинi, лiками i порадами допомагали кожному, хто до них звертався. На певному рiвнi народноП свiдомостi й культури магiя, зв'язок з вищою чудодiйною силою органiчно пов'язувалися з розумом, життКвим досвiдом, професiйною вправнiстю. Знахарiв i знахарок, ворожок, таких як Сiвiлла у третiй частинi "ЕнеПди", народ вiдрiзняв вiд чаклунiв, чаклунок та вiдьом i певною мiрою протиставляв Пм. Вони могли боротися з нечистою силою, вiдводити вiдьомськi чари. В "Конотопськiй вiдьмi" Г. Квiтки-Основ'яненка "стар чоловiк i непевний" Демко Швандюра "знiмаК чари" вiдьми Явдохи Зубихи, яка зробила так, що замiсть неП козаки "прКхваброП сотнi конотопськоП" порють рiзками на виду у всiКП громади вербову колоду. Упир i знахур ворожить - у Котляревського упир - жива людина, яка знаКться з потустороннiми силами. I добре знав греблi гатить - в народних уявленнях чоловiк, який добре знався на водяних млинах, греблях, - знахар, ворожбит, в усякому разi дружнiй з ними. Вiн знаК замовляння на випадок рiзних стихiйних лих, умiК ладити з водяником (дядько Лев у "Лiсовiй пiснi" Лесi УкраПнки), щоб той постiйно давав потрiбну кiлькiсть води, особливо коли багато завозу, щоб не проривала вода греблi, не знесла млина пiд час повенi; мусив знати ще багато iнших тонкощiв мiрошницькоП справи. Гребля, вода, надто болото - мiсце, де любить оселятися нечиста сила. Нар: Нехай тебе тi кохають, Що в болотi грають. Нехай тебе тi любують, Що греблi руйнують. 60. Шльонськ - польська назва СiлезiП, областi, яка нинi входить до складу ПольськоП НародноП Республiки i частково до ЧехословацькоП СоцiалiстичноП Республiки. УкраПна пiдтримувала давнi торговi зв'язки з СiлезiКю, а через сiлезькi ринки - з iншими землями ЗахiдноП Њвропи. Крiм прядива, сала, смальцю, воску та iнших товарiв, помiтною статтею експорту були воли украПнськоП степовоП породи. 61. НевтКс - в античних мiфах - Навт, супутник Енея в його мандрах. Богиня мудростi Мiнерна надiлила Навта пророчим даром. 69. Машталiр - кучер. 70. Iз шаповальського сукна - тобто свита з грубого сукна домашнього виробу. Тясомкою кругом обшита - обшита стрiчкою iз матерiП. 71. Кобиляча голова - в украПнських народних казках фантастичне страховисько. Нар.: Стукотить, грукотить... "А що там?" - "Кобиляча голова лiзе!" (Номис. - С. 231). 72. Коли, Нептун, менi ти дядько - Венера - дочка Зевса, який доводиться Нептуновi братом, отже, вона племiнниця останнього. Вiдомий також iнший античний мiф, згiдно з яким Венера народилася з морськоП пiни на узбережжi острова Крiт. Пiдлещуючись до володаря морiв Нептуна, на це й натякаК Венера, називаючи його хрещеним батьком. До того ж дядько з боку батька вважаКться ближчою рiднею, нiж дядько з боку матерi. 75. Кiш - вiйськовий табiр, обоз. ЧАСТИНА ТРЕТЯ 1. Сподар - господар, також - государ, цар. Небiжчик - тут у значеннi: бiдолаха. 3. Це - пiсенна строфа, одна на всю "ЕнеПду". Перелiк пiсень вiдкриваК перлина в пiсеннiй скарбницi украПнського народу - "Гей на горi та женцi жнуть". Вона в перелицьованiй, травестiйнiй формi випливе в текстi поеми ще в четвертiй частинi (строфа 126) i натяком - у шостiй (строфа 4). Сагайдачний Петро (рiк народження невiдомо - 1622) - гетьман украПнського козацтва, талановитий полководець. Пiд керiвництвом Сагайдачного украПнськi козаки здiйснили ряд успiшних походiв, виграли кiлька битв. Помер вiд рани, одержаноП у битвi з турками пiд Хотином. У пiснi "Гей на горi та женцi жнуть" фiгуруК також iнший учасник цiКП битви, запорiзький кошовий, потiм козацький гетьман Дорошенко Михайло (рiк народження невiдомо - 1628). Вiн користувався популярнiстю серед козакiв, славився своКю хоробрiстю. Загинув у битвi пiд час одного з очолених ним походiв на Кримське ханство. Либонь спiвали i про Сiч - пiсень, де фiгуруК Запорiзька Сiч i запорожцi, багато. Виходячи з тексту "ЕнеПди", якусь певну пiсню назвати неможливо. Тут i в подальших рядках пiсенноП строфи Котляревський навряд чи мав на увазi конкретну пiсню. Iде перелiк iсторичних подiй, яскравiше вiдображених у пiснях, взагалi найпопулярнiших пiсенних сюжетiв. Звичайно, в строфi, як i в усьому масивi украПнських народних пiсень минулого, на першому мiсцi за суспiльною вагою та значенням - пiснi про козацтво i Запорiзьку Сiч. Як в пiкiнери набирали - шкiпери - в первiсному значеннi цього слова власне солдати, якi мали на озброКннi пiки (списи). Тут йдеться про так звану Пiкiнерiю: в 1764 р. за урядовим розпорядженням на УкраПнi були сформованi з козакiв Полтавського та Миргородського полкiв чотири вiйськовопоселенськi пiкiнерськi полки. В 1776 р. з частини козакiв лiквiдованоП в червнi 1775 р. ЗапорiзькоП Сiчi були утворенi ще два пiкiнерськi полки. Пiкiнери були позбавленi козацьких привiлеПв, мусили вiдбувати вiйськову службу i разом з тим сплачувати податки, виконувати державнi повинностi. Особливо постраждав вiд ПiкiнерiП Полтавський полк. У 1769 р. вибухнуло повстання двох пiкiнерських полкiв - Днiпровського i Донецького - на пiвднi Полтавщини (на територiП нинiшнiх Кобеляцького та Нехворощанського районiв), яке було жорстоко придушене. Як мандровав козак всю нiч - сюди за змiстом найбiльше пiдходить пiсня "Добрий вечiр тобi, зелена дiброво!" Крiм тематичноП ознаки, тут треба пам'ятати й про винятково високий естетичний смак I. Котляревського - знову конкретна вказiвка на пiсню дивовижноП поетичноП сили i глибини. Полтавську славили шведчину - теж надто загальна вказiвка i якусь певну пiсню назвати неможливо. Йдеться, звичайно, про кампанiю 1708 - 1709 рокiв i Полтавську битву. I неня як свою дитину 3 двора провадила в поход - мотив проводiв матiр'ю сина дуже поширений в украПнських народних пiснях i на якусь певну пiсню вказати важко. Як пiд Бендер'ю воювали, Без галушок як помирали, Колись як був голодний год - можливо, в останньому рядку I. Котляревський мав на увазi якусь невiдому нам пiсню про голодовку в неурожайний рiк, нерiдке явище в усi давнi, та й не такi давнi часи. Одначе дослiдники "ЕнеПди" згадку про воКннi дiП пiд Бендерами i "голодний год" пов'язують з конкретним епiзодом однiКП з росiйсько-турецьких воКн. У 1789 р. росiйськi вiйська пiд командуванням князя Г. О. Потьомкiна вели тривалу облогу турецькоП фортецi Бендери (нинi мiсто МолдавськоП РСР, районний центр), яка закiнчилася капiтуляцiКю ПП гарнiзону. Фаворит Катерини II бездарний воКначальник Потьомкiн не дбав належним чином про постачання вiйськ. Нестача провiанту, осiннi холоди призвели до голоду, поширення епiдемiй. Подiбнi явища спостерiгалися не тiльки пiд Бендерами, а й пiд Очаковом, iншими фортецями, в iнших епiзодах численних росiйсько-турецьких вiйн протягом XVIII - початку XIX ст. Нар.: Бендерська чума. Добувсь, як пiд Очаковим (Номис. - С. 37). Не знав автор "ЕнеПди", коли писав цi рядки, що йому як учаснику походу проти Туреччини 1806 р. в чинi штабс-капiтана Сiверського драгунського полку доведеться воювати "пiд Бендер'ю". 4. Нар.: Швидко казка кажеться, та не швидко дiло робиться (Номис. - С. 108). 5. Ся Кумською земелька звалась - в античнi часи Куми - мiсто-держава на пiвденному узбережжi Апеннiнського пiвострова. Найдавнiша грецька колонiя в IталiП. 7. Зо всiми миттю побратались, Посватались i покумались - названi види суспiльно-побутових зв'язкiв, на яких трималася давня громада. Перелiк по низхiднiй, за значенням. Побратимство - вища форма товариського Кднання - було поширеним у козацькому середовищi (Низ i Еврiал у п'ятiй частинi "ЕнеПди", побратими Назар i Гнат у п'Ксi "Назар Стодоля" Т. Шевченка тощо). Сватами називалися не тiльки рiднi нареченого - нареченоП, чоловiка - жiнки, а всi, хто вступав у якусь обопiльну угоду, купiвлю-продаж та iн. Куми - хрещений батько по вiдношенню до батькiв хрещеника i до хрещеноП матерi, батько дитини по вiдношенню до хрещеного батька, хрещеноП матерi. 8. Досвiтки, вечорницi - вечiрнi зiбрання молодi восени та взимку, на яких у буденнi днi поряд з розвагами виконувалася певна робота (звичайно прядiння, вишивання), а в свята влаштовувалися гуляння. Iнколи збиралися тiльки на вечiр, а спати розходилися по домiвках, а iнколи тут же в обранiй i пiдготовленiй для цього хатi дiвчата гуртом лягали спати, а на свiтаннi вставали, готували з принесеного снiданок i продовжували своП заняття. Певне, звiдси i слова-синонiми: вечорницi-досвiтки. 9. В нiска (носа) - гра в карти. Кiлькiсть гравцiв не обмежена. Здають по три карти. Гравець злiва вiд того, хто здаК карти, починаК ходити, говорячи партнеровi: "Iду пiд тебе носа". В пари - див. коментар: I, 37. В лави - гра в карти. Микола Гоголь у своКму словничку до "ЕнеПди" так пояснюК цю гру: "...У лави грають звичайно ушiстьох. Сiдають за стiл три проти трьох, здають карту i кожен граК з тим, що сидить навпроти, не втручаючись у загальну гру. Старша карта бере, i кiлькiсть таких взяток означаК виграш; на чиПй з двох сторiн Пх бiльше, тi виграють, а сторона, що виграла, даК тiй, що програла, стiльки ударiв джгутом, наскiльки перевищено набранi взятки" (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - М., 1952. - Т. 9. - С. 511). У помфиля - карточна гра, у якiй старша карта - жировий валет. Вiзок - див. коментар: I, 37. В кепа - карточна гра в дурня. В сiм листiв - тобто "в сiм карт" (у старi часи карти називали ще "листами"). 11. Нар.: Хата на курячiй нiжцi (Номис. - С. 201). 12. Жовна - набряк залоз на шиП. 15. Сiвiлла - у стародавнiх грекiв i римлян - iм'я жiнок-пророчиць. Вони були жрицями при храмах бога-провидця Аполлона (Феба), пророкували звичайно в станi екстазу, як це подано в бурлескно-зниженому тонi далi, у 18 - 19-й строфах третьоП частини "ЕнеПди". У Стародавньому Римi найбiльш вiдомою була Кумська Сiвiлла (iз Кум). У сценi першоП зустрiчi з ЕнеКм Сiвiлла надiлена рисами баби-яги, як вона постаК в украПнськiй народнiй демонологiП. Далi - виступаК в образi звичайноП в тi часи баби-ворожки i шептухи. За вiком Сiвiлла доводиться бабою, а то й прабабою Iвановi Котляревському. Дiвувала "при шведчинi", яка припадаК на 1708 - 1709 роки. Отже, "татарва набiгала" пiзнiше, десь у 20-х, а то й на початку 30-х рокiв. Сучасний iсторик О. М. Апанович пише: "Наприкiнцi XVII i в першiй половинi XVIII ст. вглиб украПнськоП територiП татари, як правило, пробиратися вже не могли. На Лiвобережнiй УкраПнi в першу чергу терпiли вiд них Полтавський та Миргородський прикордоннi полки, на Слобiдськiй - Бахмут i Тор" (Апанович О. М. Збройнi сили УкраПни першоП половини XVIII ст. - К., 1969. - С. 127). Вважають, що згадана Сiвiллою "перша сарана" - це особливо спустошливi нальоти сарани на пiвденнi украПнськi степи у 1748 - 1749 роках. На боротьбу з нею були кинутi всi козацькi полки. Коли ж був трус, як iзгадаю - одинадцятитомним "Словником украПнськоП мови" слово "трус" зафiксоване як у значеннi: "метушня, сум'яття, тривога", так i в значеннi: "Ретельний огляд офiцiйними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук". Змiст коментованоП строфи пiдказуК, що це слово вжите саме в останньому значеннi. Тут йдеться про якусь масштабну акцiю, яка залишила по собi дуже недобру пам'ять у народi. Очевидно, автор поеми маК на увазi так званий Генеральний опис ЛiвобережноП УкраПни 1765 - 1769 рокiв, проведений тодiшнiм царським намiсником Рум'янцевим-Задунайським з метою пiдвищення податкiв i остаточного покрiпачення селянства, лiквiдацiП залишкiв полiтичноП автономiП УкраПни. I хронологiчно слово "трус" - на своКму мiсцi в розповiдi Сiвiлли. Сiвiлла чи не Кдиний з усiх неепiзодичних персонажiв "ЕнеПди" - звичайна селянка. Крiм самохарактеристики, мови, про це говорить ПП одяг, поведiнка, манери. На нiй плахта з дерги (див. коментар: III, 51). Одержавши вiд Енея плату, Сiвiлла сховала "грошики в калитку, пiднявши пелену i свитку" (IV, 4). М. Сумцов у статтi "Побутова старовина в "ЕнеПдi" (1905) зазначав, що селянки "так i тепер мiсцями зберiгають грошi". Це можна сказати i про пiзнiшi часи. 16. Сiвiлла, як знахарка i шептуха, перелiчуК хвороби i напастi, якi може вiдiгнати магiчною силою вiдомих Пй замовлянь. Тiльки "на звiздах" украПнськi ворожки, наскiльки вiдомо, не гадали. Цим займалися вiщуни i ворожки у багатьох iнших народiв, у тому числi стародавнiх ГрецiП та Риму. Першою серед бiд, з якими вдаються до ворожки, названа трясця, тобто пропасниця. Та пiд трясцею розумiли не тiльки пропасницю, а й iншi хвороби, що супроводжувалися високою температурою, лихоманкою. У вiдомих народних замовляннях минулого названо близько двох десяткiв видiв трясцi. Заушниця - нарив за вухом. Волос - нарив на пальцi руки. Уроки - урок. або пристрiт - немiч вiд лихого ока, тобто погляду поганого чоловiка, чи взагалi погляду в недобру годину (рос. сглаз). Вiра в магiчну силу людських очей вiдома з давнiх-давен, знайшла вираз у бiблiП, iнших письмових пам'ятках минулого. Переполохи виливати - тобто знiмати психiчну травму кимось або чимось переляканоП людини. Ось один з народних способiв виливання переполоху, записаний етнографами сто рокiв тому: "Знахарка наливаК в миску небагато води, окремо розтоплюК вiск i ллК його у воду, тримаючи миску над головою хворого. При цьому шепче: "Господи, поможи менi поворожити, переполох виливати хрещеному, нарожденому i найдений i напитаний, подуманий, погаданий, од всякоП звiрини" (К. с. - 1885. - Кн. 12. - С. 737). Такий спосiб застосовують, коли вважають, що людина налякана якоюсь твариною. По формi застиглого у водi воску знахарка вгадуК, що злякало хворого. Переполох вважаКться вилитим, певне, разом з водою. Гадюк умiю замовляти - окремi знахарi нiбито вмiли скликати i замовляти змiй, могли своПми заклинаннями врятувати людину, яку вкусила змiя. На давнiх картинках знахаря iнколи малювали в оточеннi змiй. 17. Каплиця - культова споруда у християн, призначена для вiдправ i молитов. Становить собою невелику церкву без вiвтаря, iнколи - простий стовп з iконою. Тут - бурлескне змiшування, ототожнення християнськоП каплицi з язичницьким храмом. Там Фебовi ти поклонись - Феб (ясний) - друге iм'я Аполлона. Бога сонця, бога-провидця, сина Зевса, брата-близнюка богинi Артемiди. Культ Аполлона - один з найдавнiших i найпоширенiших у ГрецiП та Римi. Покровитель мистецтва i муз, бог лiкування. Жерцi храмiв Аполлона були вiщунами-провидцями. В ролi такого жерця виступаК Сiвiлла, "ясного Феба попадя". 18. Сивиллу тут замордовало - в бурлескно-зниженому стилi зображено вiщування Сiвiлли в станi пророчого екстазу. 24. Орфей - знаменитий спiвець, син Аполлона. Еней згадуК одну з легенд про Орфея. Коли померла його кохана дружина Еврiдiка, Орфей спустився у пiдземне царство Плутона, щоб повернути ПП на землю. Його спiв i гра на арфi так зачарували владик пiдземного царства, що вони дозволили Еврiдiцi повернутися до живих, з тiКю одначе умовою, щоб Орфей дорогою жодного разу не оглянувся на неП. Орфей не витримав, оглянувся i втратив Еврiдiку навiки. Геркулес, Геракл - в античнiй мiфологiП улюблений народний герой. Звiльняючи людей вiд рiзних бiд i страховищ, здiйснив дванадцять легендарних подвигiв. Один з них - виведення силомiць з пiдземного царства страшного триголового пса Цербера, що стерiг вхiд до пекла, нiкого не випускаючи звiдти. У своПй травестiП Котляревський уподiбнюК Геракла до героя украПнськоП народноП легенди Марка Проклятого, одначе не називаючи останнього. Марко Проклятий (або Пекельний) теж спустився у пекло, "всiх чортяк порозганяв" i визволив звiдти козакiв-запорожцiв. Легенда про Марка Пекельного, - украПнський народний варiант сюжету про великого грiшника, а разом з тим i варiант апокрифiчного оповiдання "Про збурення пекла", - у другiй половинi XVII ст. зазнала вiршованоП обробки (див.: УкраПнська лiтература 18 ст./ Упоряд. О. В. Мишанич. - К., 1983. - С. 185 - 192). Охвота - старовинний верхнiй жiночий одяг (див. також коментар: III, 93; VI, 20). 25. Тобi там буде не до чмиги - тут у значеннi: буде погано, скрутно. До шмиги - до речi, доладу, гаразд. Чмига, шмига - рiвно вистругана дощечка, яка служить нiвелiром при набиваннi жорна у млинi. Як пiднесуть iз отцом фиги - тобто завдадуть великоП неприКмностi, залишать у дурнях. Фiга - плiд фiгового дерева, iнжир. Дорогi, привознi ласощi; сушенi фiги - один з предметiв чумацького промислу до Криму. Лунь - хижий птах родини яструбових, зараз зустрiчаКться рiдко, хоч водиться на УкраПнi майже повсюдно. Нар.: "Щоб тебе лунь вхопила!" (Номис. - С. 73). 26. Менi дай зараз за роботу - Сiвiлла уже вдруге нагадуК про плату (вперше: "...i менi що перекинь" - III, 17), заздалегiдь хоче вирвати плату за послугу, хоч добре знаК звичай: наперед не платять. Еней пропускаК повз вуха домагання скупоП баби-яги, i та, нiскiльки не образившись (торг К торг), продовжуК давати своП настанови, а потiм веде до пекла. Плату вона одержить уже пiсля повернення з пекла. Мусовать - мiркувати, зважувати. 27. В лiсу великому, густому, Непроходимому, пустому - у книзi мовознавця А. Непокупного це мiсце коментуКться так: "Тут увага мимоволi спиняКться на словi пустий, яке контрастуК зi своПми попередниками - густий, непроходимий (порiвняймо прислiв'я де густо, де пусто}, хоча воно й стоПть в одному ряду з ними як однорiдне. Проте враження несумiсностi складаКться лише в нашого сучасника. Що ж до украПнського читача кiнця XVIII ст., якому була адресована "ЕнеПда", то без сумнiву прикметник пустий у поданому контекстi вiн недвозначно сприймав як синонiм дикого. Саме вiд слова пустий, дикий i утворилася назва, якщо скористатися виразом Котляревського, лiсу великого, густого, нелроходимого - пуща" (Непокупний А. П. Балтiйськi родичi слов'ян. - К., 1979. - С. 99; див. також коментар: III, 132 - "Ходили в пiвнiч по пусткам"). 28. Згiдно з античними мiфами, той, хто хоче повернутися назад з пiдземного царства Плутона, мусить мати при собi золоту гiлку з чарiвного дерева - символ життя. Взагалi золота гiлка в легендах.багатьох народiв - чудодiйний талiсман, який вiдкриваК дорогу в недоступнi мiсця або до скарбiв. I. Котляревський переосмислюК цей мiф у дусi украПнськоП народноП творчостi, легенд, пов'язаних з прадавнiм, ще доби язичества, святом Iвана Купала. Раз на рiк, рiв но опiвночi в Купальську нiч (з 23 на 24 червня за ст. ст.) десь у глухому, дикому лiсi зацвiтаК папороть. Хто зiрве чудесну квiтку папоротi, той опануК таКмничими силами, матиме змогу здiйснити своП бажання, добуде закопанi скарби i т. iн. Зiрвати квiтку папоротi дуже нелегко не тiльки тому, що вона рiдко трапляКться, а й тому, що ПП стережуть злi духи, нечиста сила. Iнколи, щоб добути цю квiтку, входять у спiлку з нечистою силою. У наступних 29 - 33-й строфах поеми Еней у пошуках i добуваннi золотоП гiлки зустрiчаК такi ж перешкоди, як i героП народних казок та легенд у походах за квiткою папоротi. Народнi купальськi легенди використав i шанувальник "ЕнеПди" росiйський письменник М. Гоголь у повiстi "Нiч пiд Iвана Купала". 34. Бичня - обора, загорода для волiв. 35. Година балагурна - слушна година. Закамешились - забiгалися, заклопоталися. 36. ПочинаКться прийняте у стародавнiх грекiв та римлян гадання на кишках i тельбухах забитих у жертву богам тварин. У нашого народу такий звичай не зафiксований. Тут, як i в багатьох iнших мiсцях, бурлескне поКднання античностi з сучасною I. Котляревському украПнською дiйснiстю служить щедрим джерелом комiчного. Православнi попи i дяки в ролi язичницьких жерцiв! Треба пригадати, що християнська церква не велить особам духовного сану не те що вбивати (хай i тварин), а навiть носити зброю. Про рiдкiснi iсторичнi винятки не говоримо. Наприклад, благословення православною церквою збройноП боротьби проти татарського iга напередоднi КуликовськоП битви 1380 р. НагадаКмо поКдинок перед битвою ченця ПересвКта з татарином ЧелубеКм (В "ЕнеПдi": "Чернець Мамая як побив"; IV, 40) та iн. 38. Прасунок (фрасунок.) - скорбота, незгода. Прасунок лихий - зла немiч (К.). 40. Шкаповi чоботи - тобто чоботи, пошитi з кiнськоП шкiри. 41. Не галiте - не поспiшайте. Галити - квапити, гнати притьмом (див. також: "На бой дивитись всяк галивсь" - VI, 125). 44. Сон - це брат смертi. Тому бiля самого входу в пiдземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрiмота i Зiвота. Подiбнi уявлення живуть в украПнськiй народнiй демонологiП. Так, у "Лiсовiй пiснi" Лесi УкраПнки "Той, що в скалi сидить", хоче забрати вбиту зрадою коханого лiсову русалку Мавку в царство "тьми й спокою", "в далекий край, незнаний край, де тихi, темнi води спокiйно сплять, як мертвi, тьмянi очi..." (УкраПнка Леся. Зiбр. творiв: У 12 т. - К., 1976. - Т. 5. - С. 269). Тiмаха - тямковитий, кмiтливий, спритний, молодецький. Сам I. Котляревський у словнику-поясненнi до "БнеПди" подав росiйський вiдповiдник - "повеса". 45. Артикул - тут у значеннi: прийом з рушницею. Чума - недарма ця хвороба стоПть першою у караулi, який вишикувався за спиною смертi. Найстрашнiше людське лихо в давнi часи. Перiодичнi пандемiП чуми забирали бiльше жертв, нiж вiйни. Правда, iнколи чумою називали iншi епiдемiП та пандемiП, якi спричиняли велику смертнiсть. У XIV ст. пандемiя чуми, яку вважають найбiльшою в iсторiП Њвропи (так звана "чорна смерть"), за кiлька рокiв забрала кожного четвертого жителя континенту (близько 25 мiльйонiв). Залишалася вона грiзним бичем людства i у XVIII та XIX столiттях. На УкраПнi особливо пам'ятною, чи не найбiльш спустошливою за все XVIII ст. була люта морова пошесть 1738 - 1740 рокiв, яка надовго лишилася в народнiй пам'ятi. Чумою нерiдко супроводжувалися численнi вiйни з Туреччиною. Фразеологiзм "бендерська чума" до цього часу живе в нашiй мовi (див. коментар: III, 3). Харцизство - розбiй, грабiж. Теж дуже дошкульне i поширене лихо, особливо в часи воКн i розрух. Паршi - заразне захворювання шкiри. На уражених дiлянках шкiри випадаК волосся. Холера - одна з грiзних епiдемiчних хвороб. 46. Це сiмейна строфа. Тут названi члени патрiархальноП сiм'П, ближчi i дальшi родичi, якi могли чинити зло, порушувати заповiдi сiмейного життя. Свояк - брат дружини. Шурин - тут у значеннi: брат чоловiка. Зовиця - сестра чоловiка. Ятровка - дружина чоловiкового брата. Сучасного читача може здивувати, що в ряду "злих" родичiв не згадана теща. Тут треба нагадати, що йдеться про старосвiтську патрiархальну сiм'ю з ПП укладом, коли жiнка йшла в сiм'ю чоловiка i родичi з боку жiнки не втручалися у ПП сiмейне життя. Бiльшiсть "злих" подано тут з позицiП невiстки, жiнки-дружини, хоч вона й сама фiгуруК в цьому ряду, навiть вiдкриваК його. У давнiх народних пiснях теща нiде не фiгуруК у негативному планi, до неП тiльки шле своП плачi-жалi безправна i зневажена чоловiконою родиною дочка. "Зла теща" з'являКться тiльки iз занепадом патрiархального укладу та емансипацiКю жiнки в родинному i громадському життi. 47. Представлений тодiшнiй нижчий i середнiй нолiцейсько-судовий апарат. Вiд найнижчоП ланки до вищих - повiтового та мiського масштабу. Каламар - чорнильниця. ДКсигський - найнижчий щабель в полiцейсько-судовiй iКрархiП. Звичайний селянин, вибраний громадою i схвалений начальством для виконання полiцейських обов'язкiв на своКму кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збираннi податкiв, взагалi К помiчником сiльського старости. Посада десяцького на УкраПнi з'явилася iз введенням губернського адмiнiстративно-територiального подiлу у 1782 р. i проiснувала аж до ЖовтневоП революцiП. Нар.: Доти чоловiк добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. - С. 21). Соцький - нижчий полiцейський служитель на селi; виконував тi ж функцiП, що й десяцький. Над десяцькими i соцькими, якi К зрештою частиною трудящого люду, стоять "начальники, п'явки людськiП", канцелярська братiя, вiдома в народi пiд одним збiрним iменем "писарi". Iсправники все ваканцьовi - посада iсправника (справника) введена за царювання Катерини II. Справник здiйснював вищу полiцейську владу в повiтi. "Ваканцьовий - зайвий" (К.) Мабуть, це претендент на посаду справника, вакансiю. Рiч у тiм, що справника, так само як i предводителя дворянства (маршалка), на перших порах обирали з-помiж себе дворяни. Можливо, той, хто надiявся бути обраним на посаду справника, стажувався (вживаючи сучасний термiн) на цiй або iнших посадах полiцейсько-судового вiдомства. Пiзнiше справника стали призначати без виборiв на мiсцях губернськi властi. Стряпчий - помiчник прокурора, iнколи в його вiдсутностi виконував прокурорськi обов'язки. Взагалi знавець i тлумач законiв. Повiренi - юристи, якi вели чиюсь справу в судi за довiренiстю клiКнта. Секретар - особа, яка вiдала канцелярiКю суду. Як знавець законiв i юридичних процедур, секретар брав участь у слiдствi та судовому процесi. 49. Моргух, мандрьох, ярижниць. п'яниць - грiшнi жiнки, перелiченi залежно вiд мiри падiння, чим далi - тим бiльш пропащi (див, також коментар: III, 86). З пiдрiзаними пеленами. Стояли хльорки наголо - хльорка - жiнка легкоП поведiнки (див. також коментар: III, 86). За давнiм звичаКм, виявленiй розпутницi обрiзали косу, пiдрiзали пелену i в такому виглядi водили по селу чи мiсту. 50. Дiти гуртовi - тобто позашлюбнi дiти, незаконнонародженi. Тут у значеннi: дiти, яких матерi-грiшницi погубили зразу пiсля народження. 51. Охляп - без сiдла. Дерга - плахта з товстоП i грубоП вовняноП тканини чорного кольору, яку носили старi жiнки. 52. Баскаличитися - опиратися, противитися, артачитись. Стiкс - за античною мiфологiКю, рiчка в пiдземному царствi. 53. Цера - обличчя (К.); колiр обличчя. Ковтуни - зваляне в боруб'яхи волосся на головi. Франко це слово пояснюК так: "Ковтун. Мова про довге волосся, що нечесане збиваКться в ковтун" (Франко. Приповiдки. - Т. 3. - С. 459). Повстка - повсть - виготовлений iз вовни способом валяння цупкий матерiал. Скомшитися - збитися в грудку. 55. З крючком весельцем погрiбався - весло, на протилежнiй, тильнiй сторонi якого К крючок. 56. Красний торг - торг, багатий товарами. Миряни - всi люди, якi не мають духовного звання i не належать до духовного сану. 57. Каюк - невеликий човен-плоскодонка з двома веслами. 58. Кагал - Кврейська громада, тут у значеннi: зборище, галаслива юрба. 61. Оскiлками дивитись - дивитися вороже, неприязно. 62. Гирявi - у значеннi: миршавi, злиденнi, нужденнi, 66. Пiвалтина - монета в пiвтори копiйки. Уже в часи I. Котляревського старовинна, востаннК чеканилась при Катеринi I (роки царювання 1725 - 1727). Назва грошовоП одиницi походить вiд татарського алти - шiсть. Гони - дуже давня мiра вiдстанi, в рiзнi часи в рiзних мiсцевостях ПП числове значення не було сталим. Означала довжину вiд 60 до 120 сажнiв (сажень - 2,134 метра). У бур'янi бровко муругий - триголовий пес Цербер, який охороняв вхiд до пiдземного царства. Муругий - сiроП мастi зi смугами темнiшого кольору. 70. Син свого часу, I. Котляревський у перiод написання перших трьох частин "ЕнеПди" обстоював гуманне ставлення до крiпакiв, але не засуджував крiпацтво в цiлому як систему. Звичайно, не треба забувати й того, що публiчне засудження крiпацтва каралося законом. В урядових актах крiпаки - тiльки "пiдданi", власнiсть помiщикiв, а не рiвноправнi громадяни держави. Крiпацтво, як у центрi РосiП, так i на ПП околицях, переживало апогей, хоча разом з тим уже втрачало свою iсторично-економiчну доцiльнiсть. 71. Мужчир - тут у значеннi: ступка (див. також коментар: IV, 54). 72. "Чим тiло грiшило, тим приймаК муки за грiх" - ця сентенцiя лежить в основi давнiх народних уявлень про пекельнi муки. 73. Хльору дать - дати чосу (К.), нагонку; всипати. Цехмiстер - старшина цеху. Цехами звалися в мiстах об'Кднання ремiсникiв однiКП або кiлькох близьких спецiальностей. Ратман (нiм. Каiтапп) - радник; член мiського магiстрату, ратушi. Бургомiстр (нiм. Вurgermeiister) - мiський голова. В часи Котляревського так звали старших членiв мiськоП ради. У старi часи в мiському життi цехи вiдiгравали першорядну роль, тому перелiк мiських урядовцiв вiдкривають цехмiстри. Син канцеляриста мiського магiстрату, I. Котляревський двадцятирiчним юнаком сам починав службу в канцелярiП i прекрасно знав "чиновну братiю". Недарма через кiлька рокiв вiн залишив губернську канцелярiю в Полтавi заради дуже нелегкого хлiба домашнього вчителя в помiщицьких родинах. Досить сказати, що в тi часи помiщик мiг записати неiмущого вчителя своПх дiтей у крiпаки. Можливо, саме це було причиною, чи однiКю з причин, що Котляревський через три роки залишив учителювання i поступив на вiйськову службу. В усякому разi чиновникам у пеклi вiдведено друге мiсце - по табелю, так би мовити, суспiльних грiхiв - пiсля панiв, "що людям льготи не давали". Третiми в цiй iКрархiП побачимо осiб духовного сану вкупi з "розумними филозопами", до яких письменник теж немилосердний. 74. I всi розумнi филозопи - тут цiлком природне для давнiх часiв поКднання вчених i осiб духовного звання - поняття зливалися. Далi в строфi переплетенi грiхи духовенства супроти доброчесностi i "грiхи" вчених супроти традицiйних уявлень про свiт. Крутопопи - перекручене на комiчний лад протопопи (вiд грецького "протопапас" - старший батько) - старший духовний сан у православнiй церквi. Дане слово вийшло з ужитку ще на початку XIX ст., коли осiб у такому званнi стали звати протоiКреями. Та знали церков щоб одну - вираз треба розумiти не в тому значеннi, що особи духовного сану не повиннi займатися грiховними земними справами, а лише пильнувати церковнi дiла. Тут маються на увазi священнослужителi, якi вiдходили вiд православноП церкви до католицькоП. УкраПна, в першу чергу Правобережна, протягом столiть служила ареною конфронтацiП православ'я i католицизму. Ксьондзи до баб щоб не iржали - спочатку в I. Котляревського було "ченцi", потiм замiнено на "ксьондзи". Вжитий письменником вираз широко побутував у народнiй творчостi, в численних анекдотах, примовках, оповiдках про грiховнi дiла ченцiв i попiв. Так, у поемi М. Некрасова "Кому на Русi жити добре" священик, зустрiвшись iз мужиками i завiвши розмову про ПхнК зневажливе ставлення до духовенства, найперше дорiкаК, що вони обзивають попiв "породою жереб'ячою", складають "солонi приказки, Бридкi казки та спiванки I всяку там хулу" (Некрасов М. О. Кому на Русi жити добре. - К., 1955. - С. 16). Для ксьондзiв католицькоП церкви обов'язкова безшлюбнiсть - целiбат. У православнiй церквi целiбату дотримуКться лише чорне духовенство (ченцi) та вищi представники бiлого духовенства. Рядовий православний священик мiг одружуватися, але в разi смертi дружини вдруге одружуватися не мав права. 75. Приданки - весiльнi гостi з боку молодоП, супроводжують ПП в господу молодого. В приданки беруть молодиць з сусiдiв i рiдних молодоП. Вiдома народна приказка: "Коня в позику не давай, а жiнку в приданки не пускай". ЏП зустрiчаКмо серед iнших украПнських народних приказок, записаних I. Котляревським i переданих росiйському фольклористовi I. СнКгiрьову для включення до збiрки "Русские в своих пословицах" (1831). 76. Найважливiша заповiдь патрiархальноП народноП моралi: батьком К повну владу над сином, але й повнiстю вiдповiдаК за нього. Ця заповiдь знайшла вияв у народному прислiв'П, яке зустрiчаКться далi в "ЕнеПдi": "Ледачий син - то батькiв грiх" (V, 35). 78. Це "ярмаркова" строфа. Доба феодалiзму : - доба стiйких соцiальних перегородок, жорсткоП градацiП мiж соцiальними верствами та всерединi них. МаКмо непоодинокi приклади того, як це вiдбилося в "ЕнеПдi". Один з них - перед нами. В пеклi, як i в земному життi, торговий люд розмiщений по низхiднiй