i на Iндiю воПни Олександра Македонського серед iнших див зустрiчають людей з собачими головами. В деяких варiантах легенди - цiлий народ за грiхи перевернутий богом в песиголовцiв. 14. Голландцi квакають в багнi - оскiльки Голландiя розташована на низинах, типовою для неП була болотиста мiсцевiсть. Чухонцi лазять мурав'ями - в просторiччi чухонцями називали фiннiв i взагалi племена карельського походження, якi жили поблизу Петербурга. ПiзнаКш жида там в свинi - слово жид у тi часи та й значно пiзнiше не сприймалося як лайливе слово чи прозвище КвреПв. Гишпанець - iспанець. 16. Мовби Еней по поштi ллив - тобто Пхав по поштовому тракту, де на кожнiй станцiП мiняли коней (на перекладних), Пхати на перекладних - найбiльш швидкий у давнi часи, до появи залiзниць, спосiб сполучення. Крiм сухопутного поштового сполучення, була також пошта рiчкова i морська (див. коментар: IV, 59). 17. Роменський тютюнець курив - мiсто Ромни (зараз СумськоП областi) здавна славилося своПм тютюном. Шабас, шабаш - кiнець; тут у значеннi: кiнець мандрам. 18. Троянцi нашi чуприндирi - чуприндирi - тi, що носили довгий чуб, оселедцi. Були неодмiнною прикметою запорiзького козацтва. Зникли пiсля лiквiдацiП ЗапорiзькоП Сiчi у 1775 р. разом з останнiми представниками низового козацтва. Ташоватись, ташуватись - розташовуватися, розмiщатися. 19. Троянцi прибули на призначене богами мiсце для заснування Риму в одну з областей СередньоП IталiП - Лацiю, володiння царя Латина, сина бога поля Фавна i нiмфи Марiки (в Котляревського - Мерика). Носили латанi галанцi - галанцi - штани з голландського сукна, якi звичайно носили слуги украПнського панства, зокрема козачки; вузькi панталони (К.). А в кiтьки крашанками грали - йдеться про поширений звичай грати на Великдень у крашанки. Грали навбитки, тобто стукалися крашанками з гострого кiнця. Той, чиК яйце лишиться цiлим, забираК надбите яйце партнера собi. Гра навбитки - своКрiдне мистецтво. Треба було вмiти взяти яйце так, щоб удар прийшовся якраз по центру, де шкаралущу найважче розбити, добре стиснути його в руцi, але щоб не роздавити, бити з рiвною силою з того й другого боку - хто б'К по нерухомiй крашанцi, маК бiльше шансiв виграти. Багато важило умiння вибрати для гри яйце з мiцною шкаралущею. Бувало, йшли на хитрощi: робили з обох кiнцiв яйця - гострого i тупого - непомiтнi проколи голкою, видували бiлок i жовток, а потiм заливали всередину розтоплений вiск. Таке яйце звалося вощанкою, його звичайне яйце розбити не могло. Тому грати вощанкою вважали недозволеним прийомом. А взагалi в такiй грi в межах правил йшли на всiлякi хитрощi, iнколи найнесподiванiшi. В кiтьки - варiацiя гри крашанками: котити по землi. Оскiльки саме вона названа в Котляревського, К пiдстава вважати, що в тi часи була популярнiшою вiд гри навбитки. Тут цей вислiв вжито у значеннi: хитрили один перед другим, щоб своК тiльки показати i з рук не випустити, а - чуже забрати. 20. Фавн (у римлян) - бог лiсiв, полiв i лук, покровитель стад i пастухiв. 21. Дочка була зальотна птиця - тут у значеннi: незвичайна, виняткових достоПнств. В образi Лависi змальований народний iдеал дiвчини. Першими названi найголовнiшi з народного погляду достоПнства: чепуруха, проворна, тобто роботяща, а вже потiм - гарна. Далi йде повнiше змалювання зовнiшностi i вдачi. Бурлескне обiгрування тут вiдсутнК зовсiм. Лавися в 21 - 22-й строфах дуже нагадуК Наталку Полтавку з однойменноП п'Кси I. Котляревського. Приступна, добра, не спесива - порiвняй у п'Ксi "Наталка Полтавка": Ой, я дiвчина Полтавка, А зовуть мене Наталка: Дiвка проста, не красива, З добрим серцем, не спесива. Порiвняй також з образом украПнськоП молодицi Дiдони (I, 21). 22. Що вашi гречеськi ковбаси! - йдеться про ковбаси, що Пх виготовляли греки, якi жили колонiями на УкраПнi. Особливо вiдома була колонiя в Нiжинi, в добу Котляревського вона ще зберiгала етнiчну вiдокремленiсть. Грецькi ковбаси не круглi, а плескуватi, виготовлялися особливим способом. Вiд грекiв украПнцi перейняли вмiння коптити ковбаси. Що ваш первак грушевий квас! - квас, на виготовлення якого йшли грушiдички. Завiйниця од неП вхопить - завiйниця - гострий, пекучий бiль у животi. Що не доспиш петрiвськой ночi - Петрiвка - середина лiта, коли ночi найкоротшi. Тягнулася Петрiвка з дев'ятого тижня пiсля пасхи до 29 червня (за ст. ст.). Те по собi я знаю сам - Кдине мiсце в поемi, де I. Котляревський прямо говорить про своК особисте, iнтимне. В молодi роки вiн був дуже закоханий у дiвчину, аде одружитися з нею не змiг. Так i прожив усе життя неодруженим. 24. Один був Турн, царьок нешпетний - нешпетний (пол.) - непоганий. У Вергiлiя Турн - цар iталiйського племенi рутулiв, пiдкореного римлянами. Земля, де жило це плем'я, звалася Лацiум; столиця Ардея. Турн - небiж царицi Амати, дружини Латина. 26. Вся строфа побудована на прислiв'ях одного змiсту: "Не кажи "гоп!", поки не перескочиш". Одна житейська мудрiсть, вивiрена досвiдом поколiнь, подаКться нiби пiд рiзними кутами зору, варiюКться - з якого боку не глянь, а правда таки лишаКться правдою. Придивившись ближче, можна вгадати в складi строфи кiлька прислiв'Пв безсумнiвно народного походження: "Нiхто не знаК, що його чекаК", "Не розгледiвши броду, не лiзь у воду", "Поспiшиш - людей насмiшиш", "Коли чого в руках не маКш, то не хвалися, що твоК", "Перше в волок подивися, тодi i рибою хвалися". Однак з прислiв'ями та приказками в "ЕнеПдi" справа стоПть так, як з пiснями в "Наталцi Полтавцi", - в рядi випадкiв не можна певно сказати, де пiсня народна, а де - автора п'Кси. 27. I ждали тiлько четверга - тобто чекати слушного дня для такоП важливоП справи, як сватання. Такими днями вважали вiвторок, четвер, суботу. Понедiлок, середа, п'ятниця - важкi днi. Олександр Потебня, згадуючи пiсню "Я в середу родилася, горе менi, горе", пише: "...Але четвер, здаКться, легкий день: "Не тепер, так в четвер"; в багатьох мiсцях сватання починають в четвер або в суботу" (Потебня А. А. О доле и сродньПх с нею существах. - Харьков, 1914. - С. 193.). 29. Капуста шаткована - на вiдмiну вiд сiченоП звичайним ножем, рiжеться на тонкi довгi смужки спецiально для цього пристосованим ножем. М'ясопуст - днi, коли за приписами церкви дозволялося Псти м'ясо. Троянцi, поки добралися до царства Латина, настiльки вибилися iз запасiв, що мусили тамувати голод немудрими та малопоживними пiсними наПдками, поширеними серед посполитих - бiднякiв та козацькоП сiроми. Серед цих наПдкiв: Рябко - страва з гречаного борошна i пшона, в назвi вгадуКться iронiчний пiдтекст - для Рябка, мовляв. Тетеря - страва з розведеного борошна або товчених сухарiв. Саламаха - страва з рiдкого гречаного тiста, в пiст на олiП, а то й просто не засмажена. В складеному Миколою Гоголем словничку до "ЕнеПди" Котляревського читаКмо: "Саламаха - борошно житнК або пшеничне, киплячою водою розведене з додаванням солi i варене доти, поки увариться подiбно до густого киселю" (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - М., 1952. - Т. 9. - С. 499). 30. Носатка - старовинна череп'яна посудина з ручкою i довгим носиком-жолобком. Щось подiбне до нинiшнього кофейника. Служила також мiрою для рiдини. Бували носатки мiсткiстю до трьох вiдер i бiльше (на зразок античних амфор). Що деякий i хвiст надув - тут у значеннi: помер. 33. Пiярська граматка - найпоширенiша шкiльна граматика латинськоП мови в Польщi другоП половини XVIII - першоП половини XIX ст. Мала також значне поширення на УкраПнi та БiлорусiП. Для цих регiонiв друкувалася в Бердичевi при католицькому монастирi. Назва "пiярська" походить вiд католицького чернечного ордену пiарiв, члени якого, крiм звичайних для ченцiв обiтниць, зобов'язувалися безплатно навчати молодь, звичайно ж, у своКму католицькому дусi. Орден мав своП школи як в Польщi, так i на зайнятих Польщею украПнських землях. Полуставець - молитовник з мiсяцесловом, святцi (календарний список християнських "святих" та свят на Пхню честь), обов'язкова приналежнiсть тогочасних шкiл. Назва походить вiд одного з типiв старовинного письма - пiвуставу. ОктоПх (восьмигласник) - книга, в якiй мiстилися церковнi спiви на весь тиждень, розписанi на вiсiм голосiв (лат. осtavа - вiсiм). 34. Тройчатка - нагай на три кiнцi. Субiтки - в суботу звичайно школярi повторювали перед дяком-бакаляром все, що вони вивчили протягом тижня. Хто не все знав чи не твердо вiдповiдав, того карали рiзками. А то й всiм пiдряд давали "пам'ятного". Жила традицiя "суботнього дня" довго, мало не до кiнця XIX ст. У 33 - 34-й строфах кiлькома штрихами дано яскравий малюнок дякiвськоП школи, яка протягом столiть iснувала на украПнських землях. Дяк - головна фiгура в церковному богослужiннi пiсля священика. Таким вiн залишався i в школi. Читання було тiсно пов'язане з церковним спiвом, що вiдбилося i в "ЕнеПдi": поряд з граматикою - октоПх. Уже в першiй з точно датованих церковних книг - Остромировому КвангелiП 1057 р. зустрiчаКмо так званi "знаки возглашенiя", якi свiдчать, що текст призначався для наспiвного читання. 38. Клечання - наламане та нарубане з дерев гiлля з листям, яким на зеленi свята прикрашають хату та двiр. Шпалери - були поширенi на УкраПнi уже в XVII ст. Становили собою килими з рiзних тканин, якими оббивали стiни житла. На шпалери часто наносили сюжетнi чи пейзажнi малюнки. Шпалери, на полотно яких наносився малюнок фарбами, називали ще колтринами. У XVIII ст. появилися близькi до нинiшнiх друкованi паперовi шпалери. 39. Богомаз - iконописець i взагалi живописець, маляр. Слово в народi само по собi не мало негативного забарвлення. В "Салдацькому патретi" Григорiя Квiтки-Основ'яненка читаКмо: "...А у тiй слободi щонайлуччi богомази..." (Квiтка-Основ'яненко Г. Твори: В 2 т. - К., 1978. - Т. 1. - С. 24). Ренське (рейнське) - сорт привозного вина. Курдимон (кардамон) - пiвденна рослина з сiмейства iмбирних. Насiння з нього служило пряною приправою. Спуст - мiра горiлки: троК вiдер. Запуст - заговiни, пущення, останнiй день перед постом, коли готували особливо багатий обiд з скоромних (м'ясних або молочних) страв. З старосвiтського хутора до мiста Пздять не часто. Тому поПздку "за мальованням" використовують i для закупки "розного припаса", до якого входить всього-навсього рейнське й пиво, - напоказ. Всi iншi "заморськi вина", якi питимуть гостi Латина, - домашнього виробу. Тут i в подальших строфах щедрим джерелом гумору служать претензiП скупого та провiнцiально вiдсталого хуторянина Латина на царський, великопанський блиск i пишнiсть. 40 - 41. "Мальовання" - те саме, що росiйськi "лубочнi картинки", "лубок" (назва - вiд корзин iз лубу: кори липового дерева, в яких мандрiвнi крамарi розносили свою продукцiю). Латин приймаК лубок (тодiшнiй мистецький ширпотреб) за "роботи первiйших майстрiв". У панських будинках дорогi картини на полотнi i шкiрах крiпили до стiн на спецiальних дерев'яних пiдрамниках, а не "лiпили", як малювання в свiтлицi Латина. Уже цей штрих, крiм типових лубочних сюжетiв, яскраво свiдчить, про яку продукцiю йдеться. У перелiку "всяких всячин", якими прикрасили стiни Латинового палацу, I. Котляревський дотримуКться iсторико-хронологiчноП послiдовностi: вiд прадавнiх легендарних часiв (украПнська примовка: "За царя Гороха, як людей було трохи"; росiйська: "Давно, когда царь Горох с грибами воевал" - Даль. - С. ЗО) до реальних iсторичних постатей другоП половини XVIII ст. Як Александр царевi Пору Давав iз вiйськом добру хльору - картина зображуК битву царя Олександра Македонського з iндiйським царем Пором. Чернець Мамая як побив - йдеться про поКдинок ченця ПересвКта з татарином перед Куликовською битвою (1380). Про Куликовську битву (МамаКвК побоПще) iснувало багато лубочних сюжетiв. Як Муромець Iлля гуляК, як б'К половцiв, проганяК - як Переяслiв боронив - про Iллю Муромця, його подвиги, перемогу над Солов'Км-розбiйником теж вiдомо багато лубочних сюжетiв. Бова з Полканом як водився. Один другого як вихрив - сюжет про Бову-королевича походить з ФранцiП, там вiдомий уже в добу розквiту рицарського роману (XI - XII ст.). У нас Бова з'явився десь у кiнцi XVI - на початку XVII ст. як герой повiстi. Мав широку популярнiсть, з лiтератури перейшов у народну творчiсть, перейнявши риси героя казок. Серед подвигiв Бови-королевича - перемога над страховиськом, напiвлюдиною-напiвсобакою Полканом. Майже через сто рокiв пiсля виходу "ЕнеПди" у киПвському лубочному виданнi 1896 р. Бова на iлюстрацiП зображений у типовому одязi запорiзького козака. Тут образ Бови злився з образом козака-нетяги Голоти. На славному рицаревi Опанча рогозовая, Поясина хмелевая, А на ногах сап'янцi, Що видно п'яти i пальцi. А ще на Бовi бiдному шапка бирка, Зверху дiрка, Хутро голе, Околиця - чисте поле, Вона травою пошита, Дрiбним дощем прикрита (див.: Кузьмина В. Д. Рыцарский роман на Руси: Бова. Петр Златых Ключей. - М., 1964. - С. 99). ПродовжуК жити Бова i в сучасному украПнському фольклорi (див.: УкраПнськi народнi казки, легенди, анекдоти. - К., 1958. - С. 51 - 61). Як Соловей-харциз женився - Соловей-харциз (розбiйник) - персонаж, вiдомий з росiйських билин, менше - з украПнських казок. Нiбито жив у лiсах поблизу Чернiгова i свистом убивав подорожнiх, якi йшли до КиКва. Перемiг Солов'я-розбiйника богатир Iлля Муромець. Як в Польщi Желiзняк ходив - Залiзняк Максим (народився на початку 40-х рокiв XVIII ст. - рiк смертi невiдомий) - запорiзький козак, керiвник народного повстання на Правобережнiй УкраПнi проти польськоП шляхти у 1768 р. (КолiПвщина). Повстання розгорнулося на Правобережнiй УкраПнi, на територiП теперiшнiх ЧеркаськоП i КиПвськоП областей, що входили тодi до складу Польщi. Залiзняк прийшов в район повстання з невеликим загоном козацькоП сiроми iз ЗапорiзькоП Сiчi, яка була тодi в нижнiй течiП Днiпра. Звiдси - вираз "Як в Польщi Желiзняк ходив". Портрет реального Максима Залiзняка до нас не дiйшов. Мабуть, його й не було. Сучасний дослiдник украПнського живопису XVIII ст. П. Жолтковський пише: "Народнi художники... створили своКрiдну галерею образiв ватажкiв гайдамацького руху. Напевне, iснували ще й iншi, не збереженi до нашого часу народнi полотна на цю тему. Можливо, на такий твiр вказуК згадка I. Котляревського про картину в свiтлицi царя Латина - "Як в Польщi Желiзняк ходив" (Жолтковський П. М. УкраПнський живопис XVII - XVIII ст. - К., 1978. - С. 312). Але дослiдник не звернув належноП уваги на ту обставину, що Котляревський пише не про живопис, а про лубок, де про портретну схожiсть з оригiналом не дбали. Патрет був француза Картуша - Картуш (ЛуП Домiнiк, 1693 - 1721) - вiдомий французький розбiйник. Тривалий час очолював ватагу, яка дiяла в Парижi та його околицях. Пригоди Картуша (дiйснi й вигаданi) знайшли широке вiдображення в лiтературi, народних переказах, лубочних картинках. Против його стояв Гаркуша - популярний ватажок гайдамацьких загонiв, запорожець Гаркуша Семен (народився близько 1739 - рiк смертi невiдомий). I пiсля придушення КолiПвщини очолював селянськi повстанськi загони на Лiвобережжi. Про нього складено багато народних оповiдань i пiсень. А Ванька-каПн впередi - Ванька-каПн (справжнК прiзвище Iван Осипов, 1718 - рiк смертi невiдомий) був знаменитим московським злодiКм середини XVIII ст. Один час - ватажок московського злочинного свiту, спiвробiтничав з карним розшуком, видаючи незначних злочинцiв i оберiгаючи тих, з якими був у змовi. Засуджений до смертноП кари, яку замiнили карою батогами i каторгою. У другiй половинi XVIII - першiй половинi XIX ст. поряд з Картушем виступав героКм росiйськоП лубочноП лiтератури та лубочних картинок. До картинок додавалися бродяжницькi та розбiйницькi пiснi, якi в народi iнколи називали КаПновими. Йому легенда приписувала росiйську народну пiсню "Не шуми, мати, зеленая дубравушка". 42. Перед нами постаК комедiйна, карикатурна картина вбрання вiдсталого хуторянина, що хоче з'явитися перед гостями великим вельможею. На урочистий прийом Латин одягаК плащ з клейонки, який в той час брали з собою пани в дорогу на випадок дощу, при юму застебнутий циновим, тобто олов'яним, найнижчого гатунку гудзиком. Такi гудзики були на мундирах солдат та чиновникiв нижчого рангу ("братiП з циновими гудзиками"). На голову Латин надiв капелюх, тобто теплий шерстяний головний убiр. Капелюхом називали також теплу зимову шапку-вушанку, можливо, саме ПП мав на увазi Котляревський. На ноги Латин надiв киндi, тобто повстянi калошi, призначенi, як вiдомо, для виходу на вулицю в дощову погоду. Обмежений хуторянин вважав Пх, певне, панським взуттям. В однiй з росiйських билин, записаних у XIX ст., великий киПвський князь Володимир "одел галоши да на босую ногу". Обiгранi й рукавички, якi були неодмiнним атрибутом великопанського туалету. Знали безлiч видiв чоловiчих i жiночих рукавичок на всi випадки життя. Аристократи мiняли рукавички кiлька разiв на день (звiдси прислiв'я: "МiняК, мов рукавички"). Рукавички були статтею iмпорту iз ЗахiдноП Њвропи. Замiсть таких елегантних рукавичок Латин надiваК шкаповi рукавицi, тобто пошитi з особливо обробленоП кiнськоП шкiри. Така шкiра йшла на виготовлення чобiт кращого гатунку, але на рукавички аж нiяк не годилася. Замiсть рукавички - рукавиця. Карикатурний, сатирично загострений образ. 43. Њдимашка, адамашка - дорога схiдна тканина, з вiзерунками того ж кольору, що й тканина. Шушон - жiночий верхнiй одяг. Вид капота (К.). 44. В нiмецькiм фуркальцi була - тобто, в платтячку; фуркальце - вiд фуркало - дзига. Волове, кiнне i пiхотне - тут в один ряд з кiннотою i пiхотою поставленi воли, якi тодi були тягловою силою в обозах. I ввесь був зiбраний повiт - повiти введенi на УкраПнi пiсля скасування полкового устрою у 1782 р. Приблизно вiдповiдали сотнi, а як на сучасний адмiнiстративно-територiальний подiл, - приблизно районовi. 45. Пирiг завдовжки iз аршин - аршин - давня мiра, дорiвнюК 0,711 метра. I соли кримки i бахмутки - див. коментар: I, ЗО. 46 - 47. Рацiя (вiтальна промова) троянського посла близька до тарабарщини, до якоП вдаКться Сiвiлла, прощаючись з ЕнеКм (IV, 1 - 2). Але у ПП мовi - сильний елемент народного просторiччя (це ж сiльська баба), а у посла, який щойно вчився латинськоП мови, - макаронiчна мiшанина украПнськоП мови з латиною. Ось промова посла в дослiвному перекладi латинських слiв i виразiв: Еней наш великий пан I славний троянцiв князь, Шмигляв по морю, як циган, До тебе о царю! прислав тепер нас. Просимо, пане Латине, Нехай наша голова не загине, Дозволь жить в землi своКй, Хоть за грошi, хоть задарма, Ми дякувати будем досить Милостi твоКй. О царю! будь нашим меценатом, I ласку твою покажи, ЕнеКвi зробися братом, О найкращий! не одкажи; Еней вождь Ксть моторний, Вродливий, гарний i проворний. Побачиш сам особисто! Вели прийняти подарки З ласкавим видом i без сварки, Що присланi через мене... ...Будь нашим меценатом - Меценат (кiнець I ст. до н. е.) - багатий римський аристократ, покровительствував митцям, сам займався лiтературою. Утворив гурток при своКму дворi, до якого входили Вергiлiй i Горацiй. Звiдси меценат - багатий, впливовий покровитель. 48. Макаронiзмами пересипана тiльки офiцiйна, "протокольна" частина промови посла (строфи 46 - 47) - урочисте представлення свого пана i церемонiальне пошанування другоП високоП сторони. Переходячи до перелiку й роздачi подарункiв сiмейству царя, посол залишаК латинь. За Хмеля виткався царя - походить вiд народноП примовки: "За царя Хмеля, як людей була жменя", тобто дуже давно. 49. Ось скатерть шльонськая нешпетна - тобто з Шльонська, СiлезiП (див. коментар: II, 60). ЏП у Липську добули - Липськ - Лейпцiг, на той час великий торговий центр Квропейського значення. З УкраПни на знаменитi лейпцiгськi ярмарки вiдправлялися чумацькi валки з пшеницею, iншими товарами, а звiдти привозили тканини, металевi вироби, предмети розкошi. 50. Либонь, достались од пендосiв - пендоси (вiд новогрец. - п'ять) - лайливе прозвище грекiв. Троянськi посли розподiляють мiж членами царськоП родини три подарунки, якi звичайно даруК добрий чарiвник казковому героКвi; килим-самольот, скатерть-самобранку, сап'янцi-скороходи або самоходи. Не випадково - першiй Лависi, яка незабаром стане причиною великих незгод i вiйни. Натяк посла на майбутнК замiжжя Лависi пiдхопить у своПй вiдповiдi Латин ( "...може i в рiдню вступлю"). 52. Хазяйка добра, пряха, швачка - вища оцiнка батьками, рiдними, близькими дiвчини на виданнi. Похвала "хазяйка добра" недарма далi конкретизуКться словами "пряха, швачка". Швачка включаК в себе також поняття "добра вишивальниця" (в народнiй поезiП "шити-вишивати" - синонiмiчна пара; напр.: "Одна дала нитки, друга полотенця, Третя шила, шила-вишивала, Для козака-серця"). В умовах патрiархального укладу з натуральними формами господарювання бiльшiсть речей домашнього вжитку здебiльшого виготовлялися господарем та його сiм'Кю. Майже в кожнiй хатi ткали полотно i шили з нього одяг. А вишивка була найпоширенiшим способом прикрасити тканину. Вишиванням на УкраПнi займалися майже виключно жiнки. Для цiКП роботи використовувалась кожна зручна нагода: досвiтки та вечорницi, на якi дiвчата збиралися довгими осiннiми та зимовими вечорами, i години вiдпочинку вiд польових робiт - навеснi та взимку. Готуючись вийти замiж, кожна дiвчина, як правило, повинна була мати багато рiзних вишиванок. 53. Шпундрi з буряками - свиняча грудинка, в iнших рецептах - порiбрина (частина тушi, що прилягаК до ребер), пiдсмажена з цибулею на сковородi, а потiм зварена в буряковому квасi разом з нарiзаними буряками i заправлена борошном. Потрух в юшцi - страва. Спосiб приготування: "Гусячi лапки, крила, печiнку, нирки, пупки скласти в каструлю i варити; коли закипить два рази, очистити, покласти цибулi, зернистих ячних крупiв i подавати" (Маркевич. - С. 159). Каплуни - вiдгодованi на зарiз вихолощенi пiвнi. З отрiбки баба, шарпанина - тобто бабка з нутрощiв тварини чи птицi, приготовлених в макiтрi особливим способом з вiдповiдними для цього спецiями. Шарпанина - в "Лексиконе малороссийском" М. Гоголя читаКмо: "Шарпанина - приправлена сушена риба" (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - М., 1952. - Т. 9. - С. 501). Iнше i бiльш широке пояснення даК М. Маркевич: "Шарпанина. Вiдварити тарань або чабак, вийняти з бульйону, вибрати кiстки, нарiзати шматочками, покласти цi шматочки на сковороду, розвести рiдко пшеничне тiсто в тому ж бульйонi, покласти в тiсто пiджареноП на олiП цибулi, полити цим шматочки риби, посипати перцем, потiм поставити в духову пiч i коли буде готове - подавати" (Маркевич. - С. 151). Крохналь - крохмаль, тут у значеннi: кисiль. 54. "Заморськi вина" на обiдi Латина - звичайнi домашнi настойки, одначе приготовленi на привозних пiвденних фруктах. Сикизка - настойка на сикизi, тобто iнжирi. Сушений iнжир, фиги - поширений на УкраПнi в давнi часи привозний продукт, ласощi; один з предметiв чумацького промислу. Деренiвка - настойка на деренi, iнакше - кизилi. Ягiдне дерево, росте на пiвднi УкраПни. Айвовка - настойка на айвi. Першою названа настойка на бiльш цiннiй ягодi, далi - дешевшi. На вiват - з мущирiв стрiляли. - мужчир (мортира) - гармата з коротким дулом, з неП вели навiсний вогонь, як з нинiшнього мiномета. Мужчири також служили для салютiв пiд час урочистостей. Мужчирi малого калiбру служили в господарствi ступами (див. коментар: III, 71). Трьома заключними рядками, трьома штрихами передаК автор "музику" свята в панському будинку, де кожний тост супроводжувався салютом з гармат, iнколи з фейКрверком, тушами оркестрiв, заздравними хорами-кантами "многая лета". 55. Лубенського шмат короваю - "Коровай - весiльний хлiб. Робиться як звичайна хлiбина, тiльки бiльша за розмiром; потiм на неП накладаються вилiпленi з цього ж таки тiста та випеченi як i хлiбина шишечки, голуби, вензелi та iн. Знаменитi короваП лубенськi" (Маркевич. - С. 156). Як у першому подарунку троянцiв, так i в першому подарунку Латина - натяк на бажанiсть шлюбу Енея та Лависi. Корито опiшнянських слив - Опiшня нинi - селище мiського типу Зiнкiвського району ПолтавськоП областi. Полтавських пундикiв пряжених - спосiб приготування пряжених пундикiв: "Взяти пшеничного кислого тiста, розкачати коржиками, пiджарити цибулю на олiП, перекласти коржики цiКю цибулею шарiв у п'ятнадцять чи двадцять, поставити в пiч, коли готовi - вийняти, змазати олiКю i подавать" (Маркевич. - С. 158). Далi називаються села поблизу Полтави (Лип'янка, Будянка, Решетилiвка) та чим кожне з них славиться. 58. Ого! провчу я висi каку - висi кака - тут у значеннi: вискочка, нахаба. 59. I на! через штафет... - тобто в листi, посланому естафетою, через гiнцiв, якi передають листа з рук в руки. Щоб фурiю вiн Тезифону - у римськiй мiфологiП фурiП - богинi помсти, якi переслiдували людей за провини. Берлин - карета для далеких подорожей. Дормез - (франц. dormiг - спати) - м'яка карета, пристосована для спання в дорозi. Ридван - велика карета для далеких подорожей, запряжена 6 - 12-ма кiньми. Портшез (франц. рогtег - носити i сhaisе - стiлець) - легке переносне крiсло, в якому можна сидiти напiвлежачи. Перекладнi - на державних (казенних) дорогах екiпажi, в якi на кожнiй станцiП (приблизно через десять - п'ятнадцять кiлометрiв) впрягали свiжих коней i мiняли вiзника. Плату брали i за кiлькiсть прогонiв, i за швидкiсть. То б заплатив на три прогони - тобто оплатити дорожнi витрати у потрiйному розмiрi, щоб на кожнiй станцiП обслуговували в першу чергу, давали кращих коней i везли якомога швидше. 60. Лепорт - рапорт. Гайдуки - слуги в маКтках великих магнатiв, також придворна охорона. 64. Як йшла черiдка вечерочком - увечерi, коли пастухи женуть череду з поля i люди розбирають корiв по дворах, пiднiмаКться шум, гам, стоПть страшенна пилюка, тому легше проскочити до когось непомiченим. 66. Турн, по воКнному звичаю, 3 горiлкою напившись чаю - в образi Турна втiлено окремi характернi риси армiйського офiцера тiКП доби. НагадаКмо, що четверту частину "ЕнеПди" I. Котляревський написав, перебуваючи на армiйськiй службi. 71. На кiл Амату пасажу - посадити на кiл (на палю) - смертна кара особливо принизлива, призначена для найнижчого стану, "бидла". А тут - особа царськоП кровi, та ще й жiнка. У добу феодалiзму самому способовi смертноП кари надавали неабиякого престижного значення. Смертна кара через повiшення для провiдних органiзаторiв повстання декабристiв 1825 р. сприймалася тодiшнiм суспiльством i самими засудженими дворянськими революцiонерами як приниження ПхньоП гiдностi, образа. До того ж, було прийнято виконувати вирок публiчно. До смертноП кари через посадження на палю особливо часто вдавалася польська шляхта пiд час розправи над захопленими повстанцями - запорожцями, гайдамаками. 72. Турн викликаК на поКдинок Енея i царя Латина, щоб захистити свою честь. Такого мотиву - виклику на поКдинок - у Вергiлiя немаК i не могло бути, оскiльки, згiдно з поглядами стародавнiх грекiв i римлян, честь у громадянина могла вiдняти держава, громада, а не приватна особа. Сучасник Вергiлiя, римський фiлософ Сенека говорив: "Образа не досягаК мудреця". Еней з Турном сходяться на поКдинок в кiнцi "ЕнеПди" для того, щоб уникнути зайвого пролиття кровi воюючих сторiн. Це зовсiм не те, що поКдинок честi. Подiбнi поКдинки на полi битви були звичайним явищем, причому втеча вiд сильнiшого ворога з метою порятунку не вважалася безчестям (див. VI, 67 - 70). ПоКдинки честi з'явилися, мабуть, у рицарськi часи. Особливого поширення набули у XVIII - початку XIX ст. у дворянському та офiцерському середовищi. Турн викликаК на дуель Енея i Латина згiдно з добре вiдомим у ту пору ритуалом. Вiн пише листи, де пропонуК вибрати зброю, погодити iншi деталi поКдинку, вiдправляК Пх, як було прийнято, спецiальними гiнцями. Але тут же автор поеми бурлескне обiгруК прийнятий серед людей "благородного званiя" ритуал. Достойна зброя для дворянського поКдинку - пiстолети, шпаги, шаблi. А князь Турн пропонуК князевi Енею битися "хоть на киП, хоть кулаками". Пригадаймо борцiв Дареса i Ентелла з другоП частини "ЕнеПди". Драгоман - у первiсному значеннi: перекладач при посольствi, дипломатичнiй мiсiП, також гiнець у дипломатичних справах; потiм - просто гiнець, посильний. 74. Но "горе грiшниковi сущу..." - початок поширеного духовного вiрша. Тут маКмо вказiвку на те, що вiн був у репертуарi мандрованих дякiв, студентiв КиКво-МогилянськоП академiП. Крiм "ЕнеПди", I. Котляревський використав ще раз цей духовний вiрш у водевiлi "Москаль-чарiвник" (написаний 1818 - 1819). У заключнiй сценi водевiля викритий i присоромлений невдаха-залицяльник, "городський писар" Финтик, каючись, спiваК: О, горе мне, грешнику сущу! Ко оправданню ответа не имущу, Како й чем могу вас ублажити? Ей, от сего часа буду честно жити! 75. Чинш - податок, плата хазяПновi за користування його землею. 76. ЛавинiП к Петру мандрик - "...коржi з сиру з мукою та яйцями... називаються "мандрики" (Маркевич. - С. 15). Три хунти воску на ставних - фунт - давня, ще з часiв КиПвськоП Русi мiра ваги у схiдних слов'ян, дорiвнюК 409,5 грама. Ставних - пiдсвiчник у церквi, так називали i свiчки для церковного пiдсвiчника. ЛьняноП пряжi три пiвмiтки - щоб уяснити, що таке пiвмiток, треба мати уявлення, як вели рахунок пряжi. Готовi до виробництва, намотанi з шпульки на мотовило нитки пряжi рахували в таких одиницях: чисниця - 3 нитки, пасмо - 10 чисниць, пiвмiток - 20 - ЗО пасом. Серпанкiв вiсiм на намiтки - з серпанку - легкоП прозороП тканини (подiбноП до нинiшньоП марлi) - готували намiтки, якими пов'язували поверх очiпка голову замiжнi жiнки. Кiнцi намiтки, покриваючи фiгуру жiнки з спини, спускалися мало не до землi. I двiстi валяних гнотiв - гноти для свiчок, каганцiв, ламп. Дослiдник творчостi I. Котляревського П. Волинський про коментовану строфу писав: "ЦiКю "статистичною довiдкою" поет вiдтворюК характерну картину економiчних вiдносин крiпосницького часу. Чинш складають в основному вироби натурального господарства, але з обов'язковою наявнiстю певноП кiлькостi грошей, яких особливо потребувало панське господарство кiнця XVIII - початку XIX ст., коли все бiльше розвивались товарно-грошовi вiдносини" (Волинський П. К. Iван Котляревський: Життя i творчiсть. - К., 1969. - С. 143). Треба тiльки пам'ятати, що економiчна реальнiсть доби тут бурлескне обiграна, постаК в гумористичному освiтленнi. Поряд з пряжею i воском (у неспiврозмiрно малiй кiлькостi) фiгурують розрахованi на комiчний ефект мандрики "к Петру" Лависi, а плата грошима за хутiр, де "ставок був, гребля i садок", смiхотворно мала - в тиждень по алтину, тобто по три копiйки. 77. Муцик - мопс, взагалi маленька собачка. Поноска - ошийник. Тiмениця - кiрка з вiдмерлих часточок шкiри i бруду на довго немитому тiм'П малоП дитини, а то й дорослого. 78. Стременний - тут: слуга, який на полюваннi пильнуК собак; у потрiбний момент вiн спускаК Пх з поводкiв на звiра. Пiд час виПзду на полювання мусив постiйно бути бiля свого пана, при стременi, звiдки й походить назва. 80. Асафета, або ще асафетида ("вонюча камедь") - лiкувальний екстракт,куди входив сiк рослин з домiшкою смоли, сiрки, фосфору, рiзних солей.Рекомендувалася асафета при рiзних захворюваннях, у тому числi при розладах нервовоП системи. Сервета - салфетка. Iще клiстир з ромну дали - клiстир - клiзма. Ромен (Маtricariа discoideае) - ще народнi назви: ромашка пахуча, ромашка дика, маточна трава, ромашка без'язикова, романець - лiкувальна трава; настiй з неП вживають як потогiнний та протизапальний засiб. 82. Чаплiя - кухарське знаряддя, з допомогою якого переносять гарячу сковороду, залiзний гачок з дерев'яним держалном. Рубель - дерев'яний валик з ручкою i поперечними зарубками, яким розкачували намотану на качалку бiлизну. Ричка - керiвниця (К.); доярка. Гуменний - токовий, старший, що органiзовував роботу на току. Зображена звичайна для феодально-крiпосницькоП епохи сцена сутички мiж ворогуючими сусiдами-помiщиками. Як правило, у таких сутичках брала участь двiрська челядь, а то й усi пiдданi. 84. Як умивалося мазкой - мазка - кров з розбитого обличчя, носа. 86. Коли пан возний позов дасть - возний - службовець при судi в часи чинностi Литовського статуту (див. коментар: III, 97). В обов'язки возного входило подавати позов до суду, свiдчити наявнiсть збиткiв у потерпiлоП сторони, вводити у власнiсть та iн. 89. Кiвната, кiмната - у панських будинках i взагалi у великих хатах - покоП, жилi примiщення, на вiдмiну вiд свiтлицi - парадноП кiмнати для прийому гостей. Пор. у народнiй пiснi: У вдовицi двi свiтлицi, Ще й третя кiмната, А у тебе одна хата, Та й та не прибрата. Тут хата - жиле примiщення, яке служить i свiтлицею, i кiмнатою, i кухнею. 91. I як вiйну вести без збруП - збруя - вся воПнська зброя, обладунок, у кiннотi сюди входило також спорядження для коня. Провiянтмейстер - у росiйськiй армiП генерал, який вiдав постачанням (вiдповiдаК сучаснiй iнтендантськiй службi). Посада введена Петром I у 1718 р., скасована у 1864 р. КригсцальмКйстер - чиновник при вiйську, що вiв фiнансовi справи, здiйснював контроль, займався також постачанням армiП. 93. Покиньте ж се дурне юнацтво - юнацтво - тут у значеннi: нерозважлива молодеча хоробрiсть, завзяття. 95. Щоб некрут зараз набирать - тобто оголосити примусовий набiр у армiю рекрутiв-новобранцiв. Боярськi грошi шафовать - шафовать - витрачати, використовувати. 96. Таким обрiзають нiс i уха - в кiнцi XVIII - на початку XIX ст. тiлеснi покарання з вiдрiзанням носа, вух, iнших частин тiла ще мали мiсце в багатьох краПнах, в тому числi й РосiП. Законодавством передбачалося вiдрiзати вуха або нiс за бунт проти влади. Iснував також звичай перед стратою через повiшення вiдрiзати нiс та вуха i прибивати Пх до шибеницi. До вiдрiзання вух офiцiнно перестали вдаватися у першiй половинi XVIII ст., вiдрiзання носа, як засiб покарання, затрималося довше, особливого розмаху набуло, поряд з вiдрубуванням руки, Пiальцiв, язика, пiд час розправи над учасниками селянськоП вiйни пiд проводом Пугачова. Для вельмож подiбна кара була особливо принизливою, бо тiлесним покаранням пiдлягав тiльки простий люд. 97. О музо, панночко парнаська!.. - у перших чотирьох рядках строфи обiгране узвичаКне в поезiП доби класицизму звертання до муз, покровительок мистецтва i науки, дочок Зевса й богинi пам'ятi Мнемозiни. Муз було дев'ять; тут, з огляду на жанр "ЕнеПди", звертання до Каллiопи - музи епiчноП поезiП. Слiд вiдзначити явний перегук цього мiсця з вступом до поезiП Т. Шевченка "Царi", де поет визначаК своК художнК завдання ("штилем високим розмалюю помазаних") i водночас пародiюК тогочасну запобiгливу цареславну поезiю. 98. В описi приготувань латинського i троянського воПнства до вiйни, екiпiровки, забезпечення продовольством, боКприпасами i т. iн., безумовно, вiдбилося добре знання I. Котляревським як украПнського козацького вiйськового устрою, що порiвняно недавно (у 80-х роках XVIII ст.) був лiквiдований, так i армiП свого часу, вiйськовоП справи взагалi. Адже вiн майже тринадцять рокiв (з квiтня 1796 р. по сiчень 1808 р.) перебував на вiйськовiй службi. А ус в пiвлокоть би тирчав - вислiв походить вiд староП мiри довжини "лiкоть" - вiддаль вiд кiнця витягнутих пальцiв руки до лiктя. 100. Названi окремi команднi посади в козацькому вiйську. Хорунжий - у первiсному значеннi цього слова - "пiдпрапорний", оскiльки перебував при полковому прапорi (хоругвi) i пiдлягав безпосередньо полковниковi. Середнiй чин у козацькому вiйську. Асаул, осавул - виборна старшинська посада за вiйськово-територiального устрою. Були звання генерального, полкового, сотенного, артилерiйського осавула. Урядник. - молодший чин у козацькому вiйську. Отаман - виборний або призначений ватажок у козацькому вiйську. Курiнний отаман очолював козакiв з одного села, мiсцевостi, наказний отаман - тимчасово виконував обов'язки курiнного, iнших виборних командирiв аж до самого гетьмана. 101. У нас в Гетьманщинi колись - Гетьманщина - напiвофiцiйна назва земель ЛiвобережноП УкраПни, якi разом з КиКвом були закрiпленi за Росiйською державою згiдно з пiдписаним ЗО сiчня 1667 р. Андрусiвським договором мiж РосiКю i Польщею. Правобережжя вiдходило до Польщi. В Гетьманщинi певною мiрою зберiгався уклад, який сформувався в добу визвольноП вiйни пiд проводом Хмельницького: гетьманський уряд, подiл на полки, свiй суд, фiнанси, самоврядування ряду мiст. Пiд тиском самодержавноП полiтики автономiя Гетьманщини дедалi бiльше занепадала i з введенням загально-державного адмiнiстративного устрою в 1782 р. була лiквiдована не тiльки фактично, а й формально. Не знавши: стiй, не шевелись - украПнське козацьке вiйсько, так само як i московське стрiлецьке, не знало стройовоП пiдготовки, а значить i рiзних стройових команд, у тому числi команди "струнко!". Така пiдготовка почалася при Петрi I, одначе стройових команд у формi, прийнятiй в нашi днi, довго ще не знали. ВоКнний статут Петра I залишався без змiн протягом усього XVIII ст., аж до того часу, коли 6 лютого 1796 р. Павло I через три тижнi пiсля вступу на росiйський престол видав новий. Фанатичний прихильник палочноП муштри i прусськоП шагiстики, вiн вiдбив у статутi своП вимоги. Необхiдну в розумних межах армiйську дисциплiну вiн прагнув замiнити отупляючою муштрою. "Стiй, не ворушись!" - можна було б поставити епiграфом до того статуту. Команди "Стой! фрунт", "Стоять, не шевелясь!", "Стоять смирно!" зустрiчаються тут раз по раз. I. Котляревський не з чужих слiв знав, що таке муштра в армiП найбiльшого солдафона на росiйському престолi. Адже вiн почав армiйську службу за якихось сiм мiсяцiв до смертi Катерини II i вступу на iмператорський трон Павла I. Лубенський, Гадяцький, Полтавський - коли додати сюди ще й Миргородський, з усiх бокiв оточений землями названих полкiв, то це будуть всi чотири з десяти полкiв Гетьманщини, землi яких склали основну територiю утвореноП 1802 р. ПолтавськоП губернiП. 102. Волонтцрi, волонтери - добровiльцi, нерегулярне вiйсько; в той час - запорожцi в росiйськiй дiючiй армiП. З них формувалася переважно розвiдка, iншi частини особливого призначення, яким доручалися пов'язанi з риском завдання. Зокрема, в численних росiйсько-турецьких вiйнах XVIII ст. запорожцi, виконуючи роль розвiдникiв, "становили основну силу авангардних частин, вiдзначаючись мужнiстю i вiйськовою майстернiстю. Окремi запорiзькi загони по кiлька разiв на день самостiйно вiдправлялися "в пiд'Пзд" - вперед i вiд флангiв, - вступаючи в сутички з ворогом..." (Апанович О. М. Збройнi сили УкраПни першоП половини XVIII ст. - К., 1969. - С. 154). Асмодей - злий дух, чорт. Чи вкрасти що, язик достати - "найулюбленiшим методом у запорiзьких козакiв була розвiдка боКм. Запорiзькi розвiдувальнi партiП не тiльки захоплювали язикiв, з'ясовували обстановку, а й несподiвано атакували окремi татарськi загони, захоплювали трофеП, знищували живу силу ворога. Досвiд вiйни 1735 - 1739 рокiв показав, що запорожцi були кращими розвiдниками в росiйськiй армiП" (Апанович О. М. Збройнi сили УкраПни першоП половини