" з творами Шевченка останнiх рокiв життя: "Юродивий" (1857), "Муза" (1858), "Слава" (1858), "Гiмн черничий" (1860). Коментуючи рядки вiрша "Слава": А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко п'яна! Де ти в ката забарилась... Моя крале мальована, зазначаК: "Говорячи про стилiстичну залежнiсть Шевченкового твору вiд бурлескноП традицiП, маКмо на увазi передусiм "ЕнеПду" Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вiрша своПм комiчним нагромадженням лайливих визначень нагадуК славнозвiсну "художню лайку" персонажiв "ЕнеПди". Шевченкова "краля мальована" дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з "ЕнеПди", що "все з воКнними жила" (Iвакiн Ю. О. Коментар до "Кобзаря" Шевченка: ПоезiП 1847 - 1861 рр. - К., 1968. - С. 243). 9. фригiйське плем'я не проклято - тут i далi фрiгiйцi - троянцi. ФрiгiКю називали область МалоП АзiП, в межах якоП була Троя. 10. Прометей (у грецькiй мiфологiП) - добрий титан, оборонець людей. Допомiг Зевсовi перемогти злих титанiв i здобути владу над свiтом; викрав з Олiмпа вогонь i принiс людям. За це Зевс звелiв прикувати Прометея до скелi на Кавказi i прирiк на вiчнi муки: щодень орел розкльовував йому печiнку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей мучився протягом тисячолiть, поки його не визволив Геракл. "Прометей, - за словами К. Маркса, - найблагороднiший святий i мученик у фiлософському календарi" (Маркс К., Енгельс Ф.3 раннiх творiв. - К., 1973. - С. 22). Образ Прометея - мужнього захисника людини, поборника добра i справедливостi - один з найважливiших в ряду вiчних образiв свiтовоП лiтератури. Появившись в "ЕнеПдi" I. Котляревського, так само як i iншi образи поеми, в травестiйно-гумористичному контекстi, Прометей продовжив своК життя в украПнськiй лiтературi. 12. Як дам! очiпок iзлетить... - збити очiпок жiнцi (дiвчата очiпка не носили) - означало завдати Пй сорому. Тадей Рильський у статтi "До вивчення украПнського народного свiтогляду" писав: "Я пам'ятаю випадок, коли семилiтнiй хлопчина, граючись, скинув очiпок замiжнiй жiнцi в товариствi. Жiнка розплакалася вiд образи, що вiн змусив ПП, чесну молодицю "свiтити волоссям". Я пам'ятаю, наскiльки безуспiшними були якось моП спроби утiшити гнiв однiКП молодицi на iншу, головним чином задля того, що остання ПП "розчiпчила". 13. ...Наш олимпський предводитель - дворяни губернiП та повiту на спецiальних зiбраннях обирали з-помiж себе на певний строк предводителя дворянства з числа найбiльш знатних та авторитетних. Так, з утворенням ПолтавськоП губернiП 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний князь С. М. Кочубей, що вiдiграв певну роль i в життi автора "ЕнеПди". В шостiй частинi поеми - помiтнiше уподiбнення небожителiв великопанськiй дворянськiй верхiвцi, а земних владик - середньому та нижчому прошарковi дворянства з прикметами Пхнього побуту. Зводниця цитерська - походить вiд назви острова Цiтера (Кiфера), де був особливо поширений культ Венери i знаходився ПП храм. Цiтера - одне з iмен Венери. 14. У восьмiй пiснi ГомеровоП "ОдiссеП" розповiдаКться, як Афродiта (Венера) зраджувала свого чоловiка Гефеста (Вулкана) з богом вiйни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у своКму домi потай прилаштував над ложем сiтi ("Мов павутиння легке, нiхто Пх побачить не мiг би..."), якими Марс i Венера в момент Пхнього побачення були накритi, а потiм прив'язанi до ложа. Вулкан скликав подивитися на спiйманих усiх богiв Олiмпа. У Котляревського кара ревнивого чоловiка зображена в дусi давнiх народних звичаПв - Вулкан пiдрiзав зрадницi пелену. У такому виглядi викритих розпутниць виводили на люди. Ретязьок - поводок, прив'язь. 15. То верб'я золоте росло - верба, що росте, квiтуК, - символ родючостi, достатку, життКвоП сили, тодi як суха - осiдок злого духу, всього ворожого життю. До примовки "Золоте верб'К за ним росте" Iван Франко даК пояснення: "Говорять про щасливого, всiма любленого чоловiка, що ширить довкола себе радiсть i задоволення" (Франко. Приповiдки. - Т. 2. - С. 209). Чи не частiше ця примовка фiгуруК в iронiчному значеннi, вiд супротивного, прикладаКться в насмiшку до нiкчемноП, осоружноП людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться - золоте верб'я росте. (Iнодi так хвалять, а iнодi ганять. - Номис. - С. 62). 16. НаброПти - натворити, накоПти. Мов тiлько вилiзла з води - за одним з мiфiв, Венера народилася з морськоП пiни бiля скелi на березi острова Крiт. НевинничаКть, мов Сусанна - маКться на увазi бiблiйний персонаж Сусанна (Старий завiт, книга ДанiПла, глава 13). ПП переслiдували два похiтливi дiди i, не добившись свого, оббрехали, звинувативши у зрадi чоловiковi. Сусанну виправдав i врятував вiд смертноП кари юнак-пророк ДанiПл. У сучасному канонiчному текстi бiблiП епiзод з Сусанною вiдсутнiй. Вважають, що вiн не маК iсторичноП основи i вставлений у старозавiтний текст пiзнiше, десь у I ст. до н. е. Не дiждеш з бабкою своКю - за мiфологiКю, богиня Венера бабусi, так само як i матерi, не маК. Проте тут згадка про бабусю на мiсцi. Адже Юнона в запалi лайки докоряК Венерi, що та видаК себе за цнотливу старосвiтську хуторянську панночку. А панночки в патрiархальних помiщицьких сiм'ях звичайно виростали пiд опiкою бабусь. 17. ...На угори слаби - iдiоматичний вираз; застосовуКться з фривольним iнколи вiдтiнком, до невитриманих людей. Утори - вирiз, жолобок на краю бочки, в який вставляють дно. 18. По п'ятах виб'ю чубуками - знову зустрiчаКмо тут рису дворянського побуту. Чубуки - довгi, не менше метра палицi, лозини, або мундштуки для люльки, прийнятi у дворянському середовищi тiКП доби. "По п'ятах чубуками" - специфiчна кара для осiб "благородного стану". Справа в тому, що фiзичне покарання дорослих дворян заборонялося законом. У пiдписанiй Катериною II "Грамотi на права, вiльностi й переваги росiйського дворянства" (1785) зазначалося: "Тiлесне покарання хай не дiткнеться благородного" (Полное собрание законов Российской империи с 1649 г. - Спб., 1830. - Т. 20. - С. 347). На недовгий час це положення було скасоване iмператором Павлом I, а пiсля його смертi знову вiдновлене. Палицею чи то чубуком по п'ятах - i боляче, i слiду немаК, i на ноги якийсь час не стане, щоб побiгти скаржитись. А коли й рушить, скажiмо, дружина до предводителя дворянства, то хай докаже, що ПП побито, коли слiди вiдсутнi. 20. I стать на Шведськую могилу - це значить на братську могилу, в якiй похованi росiйськi та украПнськi воПни, що загинули пiд час ПолтавськоП битви. Могила стоПть на полi битви, близько шести кiлометрiв вiд Полтави. 22. Язик його тож не клесачка - клесачка - шевське знаряддя, мiцна коротенька палиця, якою розгладжують (виклесують) шви. 23. Див. коментар: IV,. 97. 24. Iз Стехiвки то шинкаренко - Стехiвка - село за 12 - 15 кiлометрiв на пiвнiч вiд Полтави. СкладаКться враження, що Тигренко реальна особа, як Вернигора Мусiй серед троянцiв, зустрiнутих ЕнеКм у пiдземному царствi (III, 107). Одначе таких вiдомостей немаК. Треба думати, прiзвище Тигренко походить вiд назви корабля, на якому у Вергiлiя плив Массик зi своПм вiйськом ("Перший Массiк, що на мiдному "Тiгрi" прорiзуК хвилi; Тисяча хлопцiв у нього..." - Вергiлi й. - Кн. 10. - Ряд. 166 - 167). 25. Сей лежнем в винницях служив - тут гра слiв: 1) лежень - лежебока, ледащо; 2) груба колода, брус, що лежить на землi i служить опорою для чого-небудь. Примiром, на лежнях, частiше кажуть - лежаках, стоять чани з брагою на винокурнях. Недавно з кошельком ходив - тобто терпiв нестатки, жив бiдно. Про того, хто не мав свого господарства, жив тiльки з того, що десь дiстане або заробить, в народi говорили: "Тягнеться з грошика та з кошика". Зробила паном iз чупруна - чупрун - простолюдин. 27. Корея, кирея - верхнiй довгий з грубого сукна одяг з вiдлогою. Го родом з Глухова iриста - Глухiв - старовинне украПнське мiсто. Було резиденцiКю останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 - 1764 роках, адмiнiстративним центром ЛiвобережноП УкраПни. Зараз Глухiв - мiсто СумськоП областi, районний центр. 29. По пальцям тож не розлiчу - названо всi народнi способи лiчби та облiку в минулому. На пальцях - ясно. Карбiж - зарубки, позначки на чому-небудь, звичайно на палицi. Часто при позичках, рiзних господарських облiково-торгових операцiях така палиця служила юридичним документом. Звiдси пiшла украПнська назва основноП грошовоП одиницi - карбованець (карбувати). Названий i порiвняно новiший спосiб лiчби - "на щотах" (рахiвницi). ЗО. Волосожар - народна назва сузiр'я Плеяд; етимологiю цього слова пов'язують з вогненно-бiлявим, нiби палаючим, волоссям людини. Вiз - народна назва сузiр'я ВеликоП Ведмедицi. А хто прудився у кабиць - даний рядок, а вiдтак i вся змальована тут картина нiчного козацького табору, е вiддаленою ремiнiсценцiКю украПнськоП народноП картини "Козак Мамай", зокрема одного з ПП численних варiантiв, пiдписуваного: Козак - душа правдивая, сорочки не маК, Коли не п'К, то вошi б'К, а все не гуляК. У п'Ксi "Наталка Полтавка" I. Котляревського цей крилатий гумористичний вираз уже прямо спливаК в текстi, одначе дещо змiнений вiдповiдно до поетично-молодечоП вдачi сироти "без роду, без племенi" Миколи. Збираючись iти шукати долi на Чорноморiю, куди переселилася частина запорожцiв, Микола говорить: "Люблю я козакiв за Пх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють... Я з чорноморцями буду тетерю Псти, горiлку пити, люльку курити i черкес бити" (дiя друга, ява перша). Прудитися - виганяти блiх з одягу на вогнi. Також бити вошi. Кабиця - тут у значеннi: похiдне польове вогнище. Зараз на пiвднi УкраПни кабицею називають лiтню пiч надворi. 44. Дутеля з'Псти - померти. Дутель - порожнiй горiх. 47. Хто не сусiль, тому кабаки - сусiль - те саме, що "шасть", "шмиг", тобто втекти. Кабаки дати, втерти - покарати. Отже: хто не втече, тому погибель. I коси на траву найшли - всупереч приказцi "Найшла коса на камiнь" аркадяни косять рутульцiв, мов траву. 52. Комлицькой буркою прикрили - тобто калмицькою. 57. I в тарадайцi напирають - тут у травестiП вживаКться слово "тарадайка", так само як ранiше бендюги, замiсть того, щоб сказати "бойова колiсниця". 64. Юнона в котика з ним грала - дитяча гра "в котика й мишки": мишка втiкаК, котик ПП доганяК. 66. В кереi бiдного Сихея - тобто в киреП чоловiка Дiдони, убитого ПП братом Пiгмалiоном. Лише один раз I. Котляревський називаК покiйного чоловiка Дiдони по iменi. 67. Не гречi - нечемно, не гречно. 70. Таку Юнона зливши кулю - злити кулю - вчинити несподiванку, фокус, хвацько обернутися. ПеревернувшiПся в зозулю - зозуля, поряд з павою, вважалася священним птахом Юнони. 71. У Вергiлiя названi тут Оре, Парфен, Пальм не рутульцi, а троянцi (Вергiлiй. - Кн. 10. - Ряд. 750 - 832), отже, Пх Еней убити не мiг. Пальма убив етруський цар Мезентiй; Оре i Парфен загинули вiд руки мезентiйського воПна Рапона. Лутаг i Лавз - воПни з рутульського стану. Витерти ворсу - тут у значеннi: дати прочуханки, побити. 74. Варяниця, варениця - виготовлений для вареникiв, розкачаний на коржик шматочок тiста, зварений без начинки разом з варениками i разом з ними поданий на стiл. 77. Пiдкоморий - дворецький, наглядач i розпорядник при королiвському дворi у Польщi. Любистком мухи обганяв - на УкраПнi любисток - перше зiлля, яким обкладають покiйника. Гайстер - айстра. 78. Запхнули за щоку п'ятак - у статтi невiдомого автора про украПнськi похороннi обряди i повiр'я в журналi "Киевская старина" читаКмо: "Що стосуКться монети, то iнколи ПП вкладають в рот покiйниковi за лiву щоку, а iнколи зав'язують в платок i кладуть за пазуху, теж з лiвого боку. Вiдносно мети цього обряду я там чув (у селi Краснопiлля в десяти верстах вiд Коропа. - О. С.), мiж iншим вiд людини грамотноП, буквальне повторення класичного вiрування, що вона потрiбна для плати за переПзд через рiчку на паромi" (К. с. - 1890. - Т. ЗО. - Кн. 8. - С. 332 - 333). 79. Тогдi якийсь Пх филозоп - тобто бурсак, студент вищого, останнього, класу (з дворiчним, iнколи трирiчним строком навчання) в духовних школах. Iван франко до примовки "фiльозоф: обутий, а слiди босi за ним" даК таку примiтку: "В давнiх школах студенти двох найвищих клас... Такi фiлософи дуже часто не кiнчали науки, пускалися на мандрiвку, робилися дяками або писарями, бували iнодi душею корчемних компанiй, якi забавлялися своПми фiглями, але при тiм бували також предметом насмiху для багатших господарiв" (Франко. Приповiдки. - Т. 3. - С. 250). Образ такого дяка Галушкинського, пiд явним впливом "ЕнеПди", та пародiю на його надгробне слово даК Григорiй Квiтка-Основ'яненко в повiстi "Пан Халявський" (1840). 80. Паллантей. - столиця царя Евандра. 82. I всi асесорського чина - тобто згiдно з "Табелем про ранги", введеного Петром I для всiх, хто перебував на державнiй цивiльнiй i воКннiй службi, чину колежського асесора. "Табель про ранги" подiляв усiх чиновникiв на чотирнадцять класiв, вiд найнижчого (колежського регiстратора) до найвищого (у цивiльнiй службi - канцлера, у воКннiй - генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи вiд найвищого, - восьмий клас, у армiП йому вiдповiдав чин капiтана. Для основноП маси служилого люду, який, згiдно з положенням того ж "Табеля", починав службу з найнижчого щабля, чин колежського асесора був вершиною кар'Кри. Вище пiднiмалися одиницi. Це були якраз тi винятки, що пiдтверджують правило. Пiднявшись до восьмого класу, одержували потомствене дворянство (було ще особисте дворянство). Драгоман - перекладач при дипломатичнiй мiсiП, посольствi. 83. Не ворог, хто уже дублений - тобто мертвий, задубiлий. 84 - 85. Ще один зразок макаронiчноП мови на бурсацький лад. ПодаКмо пiдрядковий переклад промови Енея перед латинськими послами: Латин цар Ксть невгомонний, А Турн найгiрший дурак. I навiщо воювать вам зi мною? Латина вважаю за слiпого, А вас, сенатори, без ума; Латину рад мир дати, Дозволю мертвих поховати, I злостi на вас нема. Один Ксть Турн ворог мiй, Сам, отже, повинен воювать; Велить так доля, щоб Еней Вам був цар, Аматi зять. Щоб привести до кiнця вiйну, Ми зробим з Турном поКдинок, Про що всiм кров проливать? Чи Турн буде, чи Еней Латинським скiпетром управлять - Укажеть меч або бог. 86. Дрансес - у Вергiлiя Драк, рутулець, вороже настроКний проти Турна. 90. Трахон - у Вергiлiя Гархон, воКначальник етруських загонiв, що виступали на боцi Енея. Разом з ЕнеКм пiдiйшов на допомогу оточеним у фортецi троянцям. 91 - 92. У стародавнiх римлян iснував звичай спалювати трупи на вогнищi. При цьому прийнято було кидати у вогонь рiзнi речi, якi могли згодитися небiжчиковi у загробному життi. Чим цiннiшу рiч кидали у вогнище, тим бiльшу шану вiддавали покiйному. Келеп - бойова палиця з булавою або металевим тягарем якоПсь iншоП форми. Трохи, тороки - ременi коло задньоП луки (вигину) сiдла для закрiплення сумок, одягу, зброП та iн. Волоки - мотузки чи ремiнцi, якими зав'язують постоли та обв'язують онучi на нозi. 93, Лаврент - мiсто в ЛацiП, столиця царя Латина. Було розташовано серед лаврових лiсiв. Поспульство, поспiльство - народ. 95. Брехун, юриста, крюк, пiдтяга - пiти в юристи у феодально-крiпосницькiй Росiйськiй iмперiП означало пiти, за виразом самого I. Котляревського, в "п'явки людськiП". Серед усiх змальованих в "ЕнеПдi" суспiльних станiв не було такого, про якого б поет вiдгукувався з таким сарказмом i гнiвом, як про юристiв. Слiд звернути увагу, в якому ряду тут стоПть "юриста", Пiдтяга - злодiй (вiд "тягнути", "пiдтягати"). Пор. також строфу про "злиднiв" бiля входу до пекла (III, 47), про чиновну братiю в самому пеклi (III, 73), характеристику Возного в "Наталцi Полтавцi" устами Миколи: "Юриста завзятий i хапун такий, що iз рiдного батька злупить!" (дiя 2, ява 4). 96. Дiомид - у Вергiлiя Дiомед, уславлений грецький герой. Силою i хоробрiстю поступався тiльки перед Ахiллом. Брав участь у Троянськiй вiйнi на боцi грекiв. У битвi пiд ТроКю поранив богиню Венеру i самого бога вiйни Марса. Пiсля падiння ТроП оселився в IталiП i заснував там кiлька мiст. У критичний момент вiйни з троянцями латиняни i рутульцi послали послiв до Дiомида з проханням виступити на Пхнiй сторонi. Дiомид вiдмовив Пм i порадив шукати шляхiв до миру з ЕнеКм. 97. Венул - латинянин, родом з грецького мiста Аргоса, де царював Дiомид ще до того, як вирушити на вiйну проти ТроП. Очолював послiв латинян до Дiомида. 98. Коли греки здобули Трою, Еней самовiддано кинувся рятувати пенати (богiв-охоронцiв домашнього вогнища) та свою родину. На плечах винiс старого батька Анхiза iз палаючоП ТроП, а потiм разом з ним поплив, виконуючи волю богiв, до берегiв IталiП. По дорозi в Iталiю Анхiз помер. 100. Дошцi - панове. 102. Землi шматок Ксть не пiд нужду - тобто дiлянка землi, без якоП можна обiйтися, в якiй немаК великоП потреби. 103. Шалевий пояс - пояс, вив'язаний, мов шаль, iз шерстi. Люстрина - дорога шовкова тканина з глянцем. Сап'янцi - чоботи з спецiально обробленоП, високого гатунку шкiри. Торжок - мiсто, нинi районний центр КалiнiнськоП областi РРФСР. Славилося виробництвом взуття, також золотошвейними промислами. Потибеньки - шкiрянi лопатi з обох бокiв сiдла, iнколи з карманами. Звiдси пiшло прiзвище - Потебня. 118. Коли б пан Феб од перепою Заранше в воду не залiз - Феб, або Аполлон - бог сонця. 120. Навiсна - дiвка, яку нав'язують багатьом женихам. 122. Тут названi села, розташованi навколо Полтави. Iвашки - кiлометрiв вiсiм на пiвнiч вiд Полтави. Мильцi - пiвденна околиця Полтави. Пушкарiвка - село стояло теж на пiвдень вiд Полтави, зараз злилося з мiстом. Будища - на пiвнiч вiд Полтави К Великi i Малi Будища. Спiвробiтники Полтавського лiтературно-меморiального музею Iвана Котляревського вважають, що згаданi саме Малi Будища - село, давнiше вiд Великих Будищ. Горбанiвка - село на пiвнiч вiд Полтави. Зараз злилося з мiстом. 127. Кликнула мавку вод Ютурну - Юнона покликала нiмфу, сестру Турна. Нiмфи - нижчi божества, що жили, за вiруванням стародавнiх римлян, у морях, рiчках, полях, луках, лiсах тощо як втiлення вiдповiдних сил природи. 129. Камерта вид на себе взявши - союзника Турна, одного з проводирiв латинського вiйська. 130. Розмир - тут у значеннi: перемир'я. Тулумнiй к битвi пiдтруняв - йдеться про рутульського вiщуна Тулумнiя, гарячого прихильника Турна. Щоб зiрвати перемир'я мiж воюючими сторонами i не допустити поКдинку Енея з Турном, вiн метнув свого списа в ряди противника i вбив одного з дев'яти синiв грека з Аркади Гiллiпа. I знову розгорiвся бiй. 132. Спотиньга - несподiвано. 135. Япид, цилюрик лазаретний - у Вергiлiя - Япiг, троянський вiщун i знахар. Щоб продовжити вiку своКму батьковi, Iасовi, вiн вивчив цiлющi трави i глибоко опанував лiкарське мистецтво. Цирульник (цилюрик) - в часи I. Котляревського в росiйськiй армiП так звали лiкаря. Одночасно вiн виконував також обов'язки перукаря. 136. I шевську смолу прикладаК - у народнiй медицинi шевська смола використовувалася для залiплювання поранених мiсць. 137. Гарлемпськi каплi - назва походить вiд мiста Гарлема в ГолландiП. Лiки вживалися при захворюваннi сечогiнних каналiв. 142. Султан - оздоба у виглядi пучка пiр'я або кiнського волосу на головному уборi. Троянськi воПни i греки носили кiнський волос звичайно на бойовому шоломi. 147. Зборнi iзби - збiрнi - примiщення, в яких збирався сход. 151. Жердка - дерев'яна палиця, горизонтально пiдвiшена до сволокiв у хатi або хижцi. На жердцi вiшають одяг. 153. Верзун - шкiряний постiл, лапоть. 155. Такий, як був Нечоса-князь - Потьомкiн Григорiй Олександрович (1739 - 1791), найвпливовiший з фаворитiв Катерини II, був генерал-губернатором НоворосiП, також фактичним повелителем Гетьманщини (ЛiвобережноП УкраПни). З полiтичних мiркувань записався в Запорiзьку Сiч, дiставши при цьому, згiдно з козацьким звичаКм, прiзвище Грицько Нечеса. Звичайно, це нiскiльки не завадило йому санкцiонувати розгром i пограбування Сiчi вiйськами регулярноП армiП 4 червня 1775 р. - через три роки пiсля прийняття Грицька Нечеси в сiчове товариство, - та покласти в свою кишеню левову частку багатств запорiзькоП старшини. Потьомкiн був високого зросту, з статною фiгурою, смаглявим кольором обличчя, чорним довгим волоссям на головi, яке звичайно розчiсував п'ятiрнею (звiдси Нечеса). 157. Оддячивши йому сто з оком - тобто, вiддавши йому з лихвою, з процентом. Око - стара мiра рiдини (приблизно 1 - 1,5 лiтра), а також ваги (приблизно 1,2 кiлограма). 162. "Iноси! сiлькiсь! як мовляла" - вислiв, що означаК: згода, хай буде й так! Про мене, як так, то й так! Метелиця - дуже давнiй народний масовий танець, що вiдтворюК ритми зимовоП хуртовини. Вiдомий ряд варiантiв пiсень-примовок пiд цей танець. Ось один з них, записаний за життя I. Котляревського: Ой надворi метелиця, Чому старий не жениться. Як же менi женитися, Що нiкому журитися! (Вестник Европы. - 1829. - N 22. - С. 153). 164. Ти в руку не пiймав синицю_ - _походить вiд народноП приказки: "Краще синиця в руках, нiж журавель у небi". [1] Записки наукового товариства iм. Шевченка. - Львiв, 1905. - Т. 71. С. 211. [2] Кулжинский Й. Некоторые замечания касательно истории й характера малорусской поззии /Укр. журн. - 1825., N 3 С. 186 - 187. [3] У посиланнях на "ЕнеПду" тут i далi римською цифрою позначаКмо частину поеми, арабською - строфу. [4] Махновець Л. Сатира i гумор украПнськоП прози XVI - XVIII ст., К., 1964. - С. 391. [5] Махновець Л. Сатира i гумор украПнськоП прози XVI - XVIII ст., С. 392. [6] Вишенский Й. Сочинения. - М.: Л., 1955., С. 38 [7] Махновець Л. Сатира i гумор украПнськоП прози XVI - XVIII ст., С. 184 - 185. [8] Лихачев Д.С. "Слово о полку Игореве" й культура его времени. Л., 1978., С. 62. [9] Лессiнг Г.Е. П'Кси: Лаокоон., К. 1976., С. 305. [10] Франко I. Галицько-руськi народнi приповiдки., Львiв, 1901. Т. 1., С. XIX. [11] Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв., К., 1969., С. 329. [12] Котляревський I.П. Повне зiбр. творiв: У 2 т., К., 1952., Т. 1., С. 359 - 360.