Iван Котляревський. Наталка-Полтавка ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Опера малороссийская в 2-х действиях ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА: В о з н ы й Т е г е р в а к о в с к и й. Г о р п и н а Т е р п и л и х а - вдова старуха. Н а т а л к а - дочь ее. П е т р о - любовник Наталки. М и к о л а - дальний родственник Терпилихи. М а к о г о н е н к о - выборный села. Д Е Й С Т В И Е I Театр представляет село при реке Ворскле. Чрез сцену улица малороссийских хат, к реке ведущая, и в сей улице хата Терпилихи. Я В Л Е Н И Е 1 Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет). N 1 Вiють вiтри, вiють буйнi, аж дерева гнуться; О, як моК болить серце, а сльози не ллються. Трачу лiта в лютiм горi i кiнця не бачу, Тiлько тогдi i полегша, як нишком поплачу. Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде, Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде. Њсть же люди, що i моПй завидують долi, Чи щаслива та билинка, що ростеть на полi? Що на полi, що на пiсках, без роси, на сонцi? Тяжко жити без милого i в своПй сторонцi. Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! Як я, бiдна, тут горюю, прийди подивися. Полетiла б я до тебе, та крилля не маю, Щоб побачив, як без тебе з горя висихаю. До кого я пригорнуся, i хто приголубить? Коли тепер того нема, який мене любить. Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаКшся в нуждi i горi i проклинаКш свою долю; проклинаКш Наталку, що через неП утеряв пристанище; а може (плачет), забув, що я живу i на свiтi. Ти був бiдним, любив мене - i за те потерпiв i мусив мене оставити; я тебе любила i тепер люблю. Ми тепер рiвня з тобою: i я стала така бiдна, як i ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очi моП на тебе iще раз i навiки закриються... Я В Л Е Н И Е 2 Наталка и возный В о з н ы й. Благоденственного i мирного пребиванiя! (В сторону). Удобная оказiя предстала здiлати о собi предложенiК на самотi. Н а т а л к а (кланяясь). Здоровi були, добродiю, пане возний! В о з н ы й. "Добродiю"! "Добродiю"! Я хотiв би, щоб ти звала мене - теК-то як його - не вишепом'янутим iм'ярек. Н а т а л к а. Я вас зову так, як все село наше величаК, шануючи ваше письменство i розум. В о з н ы й. Не о сем, галочко, - теК-то як його - хлопочу я, но желаю iз медових уст твоПх слишати умилительноК названiК, сообразноК моКму чувствiю. Послушай: N 2 От юних лiт не знал я любовi, Не ощущал возженiя в кровi; Как вдруг предстал Наталки вид ясний, Как райский крин, душистий, прекрасний; Утробу всю потряс; Кров взволновалась, Душа смiшалась; Настал мой час! Настал мой час; i серце все стонеть; Как камень, дух в пучину зол тонеть. Безмiрно, ах! люблю тя, дiвицю, Как жадний волк младую ягницю. Твой предвiщаКть зрак Мнi жизнь дражайшу, Для чувств сладчайшу, Как з медом мак. Противнi мнi Статут i роздiли, Позви i копи страх надоПли; Несносен мнi сингклiт весь бумажний, Противен тож i чин мой преважний. Утiху ти подай Душi смятенной, МоКй письменной, О ти, мой рай! Не в состоянiП поставить на вид тобi сили любвi моей. Когда би я iмiл - теК-то як його - столько язиков, сколько артикулов в Статутi iлi сколько зап'ятих в Магдебурзьком правi, то i сих не довлiло би навосхваленiК лiпоти твоКй! Њй-Кй, люблю тебе до безконечностi. Н а т а л к а. Бог з вами, добродiю! Що ви говорите! Я рiчi вашей в толк собi не возьму. В о з н ы й. Лукавиш - теК-то як його - моя галочко! i добре все розумiКш. Ну, коли так, я тобi коротенько скажу: я тебе люблю i женитись на тобi хочу. Н а т а л к а. Грiх вам над бiдною дiвкою глумитися; чи я вам рiвня? Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бiдна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не пiд пару. В о з н ы й. IзложенниП в отвiтних рiчах твоПх резони суть - теК-то як його - для любовi ничтожнi. Уязвленное частореченною любовiю серце, по всiм божеським i чоловiчеським законам, не взираКть нi на породу, нi на лiта, нi на состоянiК. Оная любов все - теК-то як його - ровняКть. Рци одно слово: "Люблю вас, пане возний!" - i аз, вишеупом'янутий, виконаю присягу о вiрном i вiчном союзi з тобою. Н а т а л к а. У вас Ксть пословиця: "Знайся кiнь з конем, а вiл з волом"; шукайте собi, добродiю, в городi панночки; чи там трохи Ксть суддiвен, писарiвен i гарних попiвен? Любую вибирайте... Ось пiдiть лиш в недiлю або в празник по Полтавi, то побачите таких гарних, що i розказати не можна. В о з н ы й. Бачив я многих - i лiпообразних, i багатих, но серце моК не iмiКть - теК-то як його - к ним поползновенiя. Ти одна заложила ему позов на вiчнiП роки, i душа моя Кжечасно волаКть тебе i послi нишпорной даже години. Н а т а л к а. Воля ваша, добродiю, а ви так з-письменна говорите, що я того i не зрозумiю; та i не вiрю, щоб так швидко i дуже залюбитись можна. В о з н ы й. Не вiриш? Так знай же, що я тебе давно уже - теК-то як його - полюбив, як тiлько ви перейшли жити в нашеК село. МоПх дiл околичностi, возникающiП iз неудобних обстоятельств, удерживали содiлати признанiК пред тобою; тепер же, читая - теК-то як його - благость в очах твоПх, до формального опредiленiя о моКй участi, открой мнi, хотя в термiнi, партикулярно, резолюцiю: могу лi - теК-то як його - без отсрочок, волокити, проторов i убитков получити во вiчноК i потомственноК владiнiК тебе - движимоК i недвижимоК iмiнiК для душi моКй - з правом владiти тобою спокойно, безпрекословно i по своКй волi - теК-то як його - розпоряджать? Скажи, говори, отвiчай, отвiтствуй, могу лi бить - теК-то як його - мужем пристойним i угодним душi твоКй i тiлу? Н а т а л к а (поет). Видно шляхи полтавськiП i славну Полтаву, Пошануйте сиротину i не вводьте в славу. Не багата я i проста, но чесного роду, Не стиджуся прясти, шити i носити воду. Ти в жупанах i письменний, i рiвня з панами, Як же можеш ти дружиться з простими дiвками? Њсть багацько городянок, вибирай любую; Ти пан возний - тобi треба не мене, сiльськую. (По окончании пения говорит). Так, добродiю, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною, безпомощною сиротою. МоК все багатство Ксть моК добре iм'я; через вас люди начнуть шептати про мене, а для дiвки, коли об нiй люди зашепчуть... Музыка начинает играть прелюдиум. Наталка задумывается, а возный рассуждает и смешные показнвает мины на лице. Я В Л Е Н И Е З Наталка и возный. И после выборный, показавшись на сцену, поет. N 4 Дiд рудий, баба руда, Батько рудий, мати руда, Дядько рудий, тiтка руда, Брат рудий, сестра руда, I я рудий, руду взяв, Бо рудую сподобав. Ой по горi по Панянцi В понедiлок дуже вранцi Iшли нашi новобранцi; Поклонилися шинкарцi; А шинкарка на них - морг: "Iду, братики, на торг". Iшли ляхи на три шляхи, А татари на чотири, Шведи-враги поле вкрили; Козак в лузi окликнувся - Швед, татарин, лях здригнувся, В дугу всякий iзiгнувся. По мере приближекия виборного к оркестру, Наталка подходит к ведрам, берет их и уходит домой. В о з н ы й. Чи се - теК-то як його - нова пiсня, пане виборний? В ы б о р н ы й. Та се, добродiю (кланяется), не пiсня, а нiсенiтниця. Я спiваю iногдi, що в голову лiзе, - вибачайте, будьте ласкавi, я не добачив вас. В о з н ы й. Нiчого, нiчого. Вiдкiль се так? Чи з гостей iдете - теК-то як його?.. В и б о р н ы й. Я iду iз дому. Випроводжав гостя: до мене заПжджав засiдатель наш, пан Щипавка; так. уже, знаКте, не без того, - випили по однiй, по другiй, по третiй, холодцем та ковбасою закусили, та вишнiвки з кварту укутали, та й, як то кажуть, i пiдкрiпилися. В о з н ы й. Не розказовав же пан Щипавка якоП новини? В ы б о р н ы й. Де то не розказовав! Жаловався дуже, що всьому земству урвалася тепер нитка, та так, що не тiлько засiдателям, но самому комiсаровi уже не те, як давно було... Така, каже, халепа, що притьмом накладно служити. Бо, каже, що перше дурницею доставалося, то тепер або випросити треба, або купити. В о з н ы й. Ох! правда, правда; даже i в повiтовом судi, i во всiх присутственних мiстах унинiе воспослiдовало; малiйшая проволочка iлi прижимочка просителю, як водилось перше, почитаКться за уголовноК преступленiК; а взяточок, сирiч - винуждений подарочок, весьма-очень iскусно у iстця iлi отвiтчика треба виканючити. Та що i говорить! Тепер i при рекрутських наборах вовся не той порядок ведеться. Трудно становиться жить на свiтi. В ы б о р н ы й. Зате нам, простому народовi, добре, коли старшина, богобоязлива i справедлива, не допуска письменним п'явкам кров iз нас смоктати... Та куди ви, добродiю, налагодились? В о з н ы й. Я намiревал - теК-то як його - посiтити нашу вдовствующую дякониху, но, побачивши тут Наталку (вздыхает), остановився побалакати з нею. В ы б о р н ы й (лукаво). Наталку? А де ж (осматривается) вона? В о з н ы й. Може, пiшла додому. В ы б о р н ы й. Золото - не дiвка! Наградив бог Терпилиху дочкою. Кромi того, що красива, розумна, моторна i до всякого дiла дотепна, - яке у неП добре серце, як вона поважаК матiр свою; шануК всiх старших себе; яка трудяща, яка рукодiльниця; себе i матiр свою на свiтi держить. В о з н ы й. Нiчого сказати - теК-то як його - хороша, хороша i уже в такiм возрастi... В ы б о р н ы й. Та й давно б час, так що ж? Сирота, та iще i бiдна. Нiхто i не квапиться. В о з н ы й. Однако ж я чув, що Наталцi траплялись женихи, i восьма пристойнiП, наприклад, тахтауловський дячок, чоловiк знаменитий басом своПм, iзучен ярмолоя i дуже знаКть печерсько-лаврський напiв; другий волосний - теК-то як його - писар iз Восьмачок, молодець не убогий i продолжающий службу свою безпорочно скоро год; третiй - пiдканцелярист iз суда по iменi Скоробреха i многiП другiП, но Наталка... В ы б о р н ы й. Що? Одказала? Добре зробила. Тахтауловський дяк п'К горiлки багато i уже спада з голосу; волосний писар i пiдканцелярист Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва i голi, вашецi проше, як хлистики, а Наталцi треба не письменного, а хазяПна доброго, щоб умiв хлiб робити i щоб жiнку свою з матiр'ю годовав i зодiгав. В о з н ы й. Для чего же неписьменного? Наука - теК-то як його - в лiс не йде; письменство не Ксть преткновенiК iлi помiха ко вступленiю в законний брак. Я скажу за себе: правда, я - теК-то як його - письменний, но по благостi всевишнього Ксмь чоловiк, а по милостi дворян -- возний, i живу хоть не так, як люди, а хоть побiля людей; копiйка волочиться i про чорний день iмiКться. Признаюсь тобi, як приятелю, буде чим i жiнку - теК-то як його - i другого кого годовати i зодiгати. В ы б о р н ы й. Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, здаКться, пора. Хiба в ченцi постригтись хочете? Чи ще, може, суджена на очi не нависла? Хiба хочете, щоб вам на весiллi сю пiсню спiвали? Ось слухайте. (Виборный поет) N 5 Ой пiд вишнею, пiд черешнею Стояв старий з молодою, як iз ягодою. I просилася, i молилася: "Пусти мене, старий дiду, на улицю погулять!" "Ой я й сам не пiду, i тебе не пущу: Хочеш мене, старенького, да покинути. Ой не кидай мене, моя голубочко, Куплю тобi хатку, i ще сiна жатку, I ставок, i млинок, i вишневий садок". "Ой не хочу хатки, анi сiна жатки, Нi ставка, нi млинка, нi вишневого садка. Ой ти, старий дiдура, i зогнувся, як дуга, А я, молоденька, гуляти раденька". В о з н ы й. Коли другiП облизня поймають, то i ми остерегаКмся. Наталка многим женихам пiднесла печеного кабака; глядя на сiК, i я собi на умi. В ы б о р н ы й. А вам що до Наталки? Будто всi дiвки на неП похожi? Не тiлько свiта, що в вiкнi; сього дива повно на свiтi! Та до такого пана, як ви, у iншоП аж жижка задрижить! В о з н ы й (в сторону). Признаюсь йому в моКй любвi к Наталцi. Послухай, пане виборний! Нiгде - теК-то як його - правди дiвати, я люблю Наталку всею душею, всею мислiю i всiм серцем моПм, не могу без неП жити, так ПП образ - теК-то як його - за мною i слiдить. Як ти думаКш? Як совiтуКш в таковом моКм припадцi? В ы б о р н ы й. А що тут довго думати? Старостiв посилати за рушниками, та й кiнець. Стара Терпилиха не зсунулась iще з глузду, щоб вам одказати. В о з н ы й. Ох, ох, ох!.. Стара не страшна, так молода кирпу гне! Я уже Пй говорив, як то кажуть, надогад бурякiв -- теК-то як його -- так де! Нi приступу! В ы б о р н ы й. Що ж вона говорить, чим одговорюКться i що каже? В о з н ы й. Она iзлагаКть нерезоннiП - теК-то як його - причини; она приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарицаКть себе сиротою, а мене паном; себе бiдною, а мене багатим; себе простою - теК-то як його - а мене возним; i рiшительний приговор учинила - що я Пй, а она мнi не рiвня - теК-то як його. В ы б о р н ы й. А ви ж Пй що? В о з н ы й. Я Пй пояснил, що любов все равняКть. В ы б о р н ы й. А вона ж вам що? В о з н ы й. Що для мене благопристойнiК панночка, нiж простая селянка. В ы б о р н ы й. А ви ж Пй що? В о з н ы й. Що она - теК-то як його - одна моя госпожа. В ы б о р н ы й. А вона ж вам що? В о з н ы й. Що она не вiрить, щоб так дуже - теК-то як його - можна полюбити. В ы б о р н ы й. А ви ж Пй що? В о з н ы й. Що я ПП давно люблю. В ы б о р н ы й. А вона ж вам що? В о з н ы й. Щоб я одв'язався од неП. В ы б о р н ы й. А ви ж Пй що? В о з н ы й (с жаром). Що? Нiчого!.. Тебе чорт принiс - теК-то як його - Наталка утекла, а я з тобою остався. В ы б о р н ы й.Ой ви, письменнi! Вгору деретеся, а пiд носом нiчого не бачите: Наталка обманьовала вас, коли говорила, що ви Пй не рiвня. У неП не те на серцi... В о з н ы й. Не те? А що ж би такеК? В ы б о р н ы й. Уже не що, другого любить; ви, може, чували, що як вони ще жили в Полтавi i покiйний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець вирiс славний, гарний, добрий, проворний i роботящий; вiн од Наталки старший був годiв три або чотири; з нею вигодовавсь i зрiс вкупi. Терпило i Терпилиха любили годованця свого, як рiдного сина, та було й за що! Наталка любилась з Петром, як брат з сестрою. Но Терпило, понадiявшись на своК багатство, зачав знакомитись не з рiвнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами, купцями i цехмистрами -- пив, гуляв i шахровав грошi; покинув свiй промисел i мало-помалу розточив своК добро, розпився, зачав гримати за Наталку на доброго Петра i вигнав його iз свого дому; послi, як не стало i послiднього сього робiтника, Терпило зовсiм iзвiвся; в бiдностi умер i без куска хлiба оставив жiнку i дочку. В о з н ы й. Яким же побитом - теК-то як його - Терпилиха з дочкою опинилися в нашем селi? В ы б о р н ы й. У Терпила в городi на Мазурiвцi був двiр - гарний, з рубленою хатою, коморою, льохом i садком. Терпилиха по смертi свого старого все те продала, перейшла в наше село, купила собi хатку i тепер живе, як ви знаКте. В о з н ы й. А вишереченний Петро де - теК-то як його - обрiтаКться? В ы б о р н ы й. Бог же його зна. Як пiшов з двора, то мов в воду упав, i чутки нема. Наталка без душi його любить, через його всiм женихам одказуК, та й Терпилиха без сльоз Петра не згадуК. В о з н ы й. Наталка неблагорозумна: любить такого чоловiка, которго - теК-то як його - можеть бить, i кiстки погнили. Лучче синиця в жменi, як журавель в небi. В ы б о р н ы й. Або, як той грек мовляв: "Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник"... А я все-таки думаю, коли б чоловiк добрий найшовся, то б Наталка вийшла замуж, бо убожество Пх таке велике, що невмоготу становиться. В о з н ы й. Сердечний приятелю! Вiзьмися у Наталки i матерi хожденiе iмiти по моКму сердечному дiлу. Њжелi виiграКш - теК-то як його - любов ко мнi Наталки i убiдиш ПП доводами сильними довести ПП до брачного моКго ложа на законном основанiП, то не пожалiю - теК-то як його - нiчого для тебе. Вiр - без данi, без пошлини, кому хочеш, позов заложу i контроверсiП сочиню, - божусь в том - Кже-Кй! Кй! В ы б о р н ы й (немного подумав). Що ж? Спрос не бiда. Тут зла нiякого нема. Тiлько Наталка не промах!.. О, розумна i догадлива дiвка! В о з н ы й. Осмiлься! Ти умiКш увернутись - теК-то як його - хитро, мудро, недорогим коштом; коли ж що, то можна i брехнути для обману, приязнi ради. В ы б о р н ы й. Для обману? Спасибi за се! Брехать i обманьовать других - од бога грiх, а од людей сором. В о з н ы й. О, простота, простота! Хто тепер - теК-то як його - не брешеть i хто не обманиваКть? Повiр мнi: ежелi б здесь собралося много народу i зненацька ангел з неба з огненною рiзкою злетiв i воскликнул: "Брехуни i обманщики!.. ховайтесь, а то я поражу вас!.." - Кй-Кй, всi присiли би к землi совiстi ради. Блаженна лож, когда биваКть в пользу ближнiх, а то бiда - теК-то як його - що часто лжем iлi ради своКй ви годи, iлi на упад других. В ы б о р н ы й. Воно так, конечне, всi люди грiшнi, однако ж... В о з н ы й. Що "однако ж"? Всi грiшнi, та iще i як!.. I один другого так обманюють, як того треба, i як не верти, а виходить - кругова порука. Слухай. (Поет). N 6 Всякому городу нрав i права, Всяка iмiКть свой ум голова, Всякого прихотi водять за нiс, Всякого манить к наживi свiй бiс. Лев роздираКть там волка в куски, Тут же волк цапа скубе за виски; Цап в огородi капусту псуК: Всякий з другого бере за своК. Всякий, хто вище, то нижчого гне, - Дужий безсильного давить i жме, Бiдний багатого певний слуга, Корчиться, гнеться пред ним, як дуга. Всяк, хто не маже, то дуже скрипить, Хто не лукавить, то ззаду сидить; Всякого рот дере ложка суха - Хто ж Ксть на свiтi, щоб був без грiха? В ы б о р н ы й. Воно так! Тiлько великим грiшникам часто i даром проходить, а маленьким грiшникам такого задають бешкету, що i старикам невпам'ятку. Добре, пане возний, я вас поважаю i зараз iду до староП Терпилихи. Бог зна, до чого веде, - може, воно i добре буде, коли ваша доля щаслива. Дузт N 7 Возныйи виборний Ой доля людськая - доля Ксть слiпая! Часто служить злим, негiдним i Пм помагаК. Добрi терплять нужду, по миру товчуться, I все не в лад Пм приходить, за що не возьмуться. До кого ж ласкава ся доля лукава, Такий живе як сир в маслi, спустивши рукава. Без розума люди в свiтi живуть гарно, А з розумом та в недолi вiк проходить марно. Ой доле людськая, чом ти не правдива, Що до iнших дуже гречна, а до нас спесива. (По окончании пения уходят). Сцена переменяется й представляет внутреннось хаты Терпилихи. Я В Л Е Н И Е 4 Терпилиха прядет, Наталка шьет. Т е р п и л и х а. Ти оп'ять чогось сумуКш, Наталко! Оп'ять щось тобi на думку спало?.. Н а т а л к а. Менi з думки не йде наше безталання. Т е р п и л и х а. Що ж робить? Три роки уже, як ми по убожеству своКму продали дворик свiй на Мазурiвцi, покинули Полтаву i перейшли сюди жити; покойний твiй батько довiв нас до сього. Н а т а л к а. I, мамо!.. Так йому на роду написано, щоб жити багатим до старостi, а умерти бiдним; вiн не виноват. Т е р п и л и х а. Лучче б була я умерла: не терпiла б такоП бiди, а бiльше через твою непокорность. Н а т а л к а (оставляя роботу). Через мою непокорность ви бiду терпите? Мамо! Т е р п и л и х а. Аякже? Скiлько хороших людей сватались за тебе - розумних, зажиточних i чесних, а ти всiм одказала; скажи, в яку надежду? Н а т а л к а. В надежду на бога. Лучче посiдiю дiвкою, як пiду замуж за таких женихiв, як на менi сватались. Уже нiчого сказать - хорошi люди! Т е р п и л и х а. А чому й нi? Дяк тахтауловський чом не чоловiк? Вiн i письменний, розумний i не без копiйки. А волосний писар i пiдканцелярист Скоробрешенко - чому не люди? Кого ж ти думаКш -може, пана якого або губерського панича? Лучче б всього, якби вийшла за дяка, - мала б вiчний хлiб; була б перше дячихою, а послi i попадею. Н а т а л к а. Хотя б i протопопшею, то бог з ним! Нехай вони будуть розумнi, багатi i письменнiйшi од нашого возного, та коли серце моК не лежить до Пх i коли менi вони осоружнi!.. Та i всi письменнi - нехай вони собi тямляться! Т е р п и л и х а. Знаю, чом тобi всi не люб'язнi; Петро нав'яз тобi в зуби. Дурниця все те, що ти думаКш; чотири годи уже, як об нiм нi слуху нема, нi послушанiя. Н а т а л к а. Так що ж? Адже i вiн об нас нiчого не чуК, та ми живемо; то i вiн жив i так же пам'ятуК об нас, та боПться вернуться. Т е р п и л и х а. Ти не забула, як покiйний твiй батько напослiдок не злюбив Петра i, умираючи, не дав свого благословенiя на твоК з ним замужество; так i мого нiколи не буде. Н а т а л к а (подбегает к матери, схватывает ее руку и поет). N 8 Ой мати, мати! Серце не вважаК, Кого раз полюбить, з тим i умираК. Лучче умерти, як з немилим жити, Сохнуть з печалi, щодень сльози лити. Бiдность i багатство - Ксть то божа воля; З милим Пх дiлити - Ксть щаслива доля. Ой хiба ж я, мати, не твоя дитина, Коли моя мука тобi буде мила? I до мого горя ти жалю не маКш, Хто прийшовсь по серцю, забуть заставляКш!.. (Пропевши, говорит). О мамо, мамо! Не погуби дочки своКй! (Плачет). Т е р п и л и х а (с чувством). Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество моК, старость силують мене швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тобi не ворог. Правда, Петро добрий парубок, та де ж вiн? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас; вiн не лежень, трудящий, з ним обiднiти до злиднiв не можна. Але що ж! Хто вiдаК - може, де запропастився, а може, i одружився де, може, забув i тебе. Тепер так буваК, що одну нiбито любить, а о другiй думаК. Н а т а л к а. Петро не такий; серце моК за його ручаКться, i воно менi вiщуК що вiн до нас вернеться. Якби вiн знав, що ми тепер так бiднi - о, з кiнця свiта прилинув би до нас на помощ. Т е р п и л и х а. Не дуже довiряй своКму серцю: сей вiщун часто обманюК. Придивися, як тепер робиться в свiтi, та i о Петрi так думай. А лучче, якби ти була менi покорна i мене послухала. N 9 Чи я тобi, дочко, не добра желаю, Коли кого зятем собi вибираю? Ой дочко, дочко! що ж мнi начати? Де ж люб'язного зятя достати? Петро десь блукаК, може, оженився, Може, за тобою не довго журився. Ой дочко, дочко! що ж мнi начати, Де ж люб'язного зятя достати? По старостi моПй живу через силу, Не дождавшись Петра, пiду i в могилу. Ой дочко, дочко... и проч. Тебе ж без приюту, молоду дитину, На кого оставлю, бiдну сиротину? Ой дочко, дочко... й проч. Ти на те ведеш, щоб я не дождала бачити тебе замужем, щоб через твоК упрямство не дожила я вiку: бiдность, сльози i перебори твоП положать мене в домовину. (Плачет). Н а т а л к а. Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашiй волi i для вас за первого жениха, вам угодного, пiду замуж; перенесу своК горе, забуду Петра i не буду нiколи плакати. Т е р п и л и х а. Наталочко, дочко моя! Ти все для мене на свiтi! Прошу тебе: викинь Петра з голови - i ти будеш щасливою. Але хтось мелькнув мимо вiкна, чи не йде хто до нас? (Уходит). Я В Л Е Н И Е 5 Наталка (одна) Трудно, мамо, викинуть Петра iз голови, а iще труднiше iз серця. Но що робить!.. Дала слово за первого вийти замуж - для покою матерi треба все перенести. Скроплю серце своК, перестану журитись, осушу сльози своП i буду весела. Женихи, яким я одказала, в другий раз не прив'яжуться; возному так одрiзала, що мусить одчепитися; бiльше, здаКться, нема на примiтi. А там... ох!.. Серце моК чогось щемить... (Приметя приближение к двери, садигся за роботу). Я В Л Е Н И Е 6 Наталка, Терпилиха и выборный. В ы б о р н ы й. Помагай-бi, Наталко! Як ся маКш, як поживаКш? Н а т а л к а. Ат, живемо i маКмося, як горох при дорозi: хто не схоче той не вскубне. Т е р п и л и х а. На нас, бiдних i безпомощних, як на те похиле дерево, i кози скачуть. В ы б о р н ы й. Хто ж тобi виноват, стара? Якби оддала дочку замуж, то i мала, хто вас обороняв би. Т е р п и л и х а. Я сього тiлько i хочу, так що ж... В ы б о р н ы й. А що такеК? Може, женихiв нема, абощо? А може, Наталка?.. Т е р п и л и х а. То бо то i горе! Скiлько не траплялись i хорошi людцi, так: "Не хочу та й не хочу!" В ы б о р н ы й. Дивно менi та чудно, що Наталка так говорить; я нiколи б од ПП розуму сього не ждав. Н а т а л к а. Так то вам здаКться, а нiхто не вiда, хто як обiда. Т е р п и л и х а. От так все вона - приговорками та одговорками i вивертаКться; а до того iще як придасть охання та сльоз, то я i руки опущу. В ы б о р н ы й. Час би, Наталко, взятись за розум: ти уже дiвка, не дитя. Кого ж ти дожидаКшся? Чи не iз города ти таку примху принесла з собою? О! там панночки дуже чваняться собою i вередують женихами: той не гарний, той не багатий, той не меткий; другий дуже смирний, iнший дуже бистрий; той кирпатий, той носатий, та чом не воКнний, та коли i воКнний, то щоб гусарин. А од такого перебору досидяться до того, що послi i на Пх нiхто не гляне. Н а т а л к а. Не рiвняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую i не перебираю женихами. Ви знаКте, хто за мене сватався. Чи уже ж ви хочете спхнути мене iз мосту та в воду? В ы б о р н ы й. Правда, замуж вийти - не дощову годину пересидiти; але менi здаКться, якби чоловiк надежний трапився, то б не треба нi для себе, нi для матерi йому одказовать; ви люди не багатi. Т е р п и л и х а. Не багатi! Та така бiднiсть, таке убожество, що я не знаю, як дальше i на свiтi жити! Н а т а л к а. Мамо! Бог нас не оставить: Ксть i бiднiйшi од нас, а живуть же. Т е р п и л и х а. Запевне, що живуть, але яка жизнь Пх! Н а т а л к а. Хто живе чесно i годуКться трудами своПми, тому i кусок черствого хлiба смачнiший од м'ягкой булки, неправдою нажитоП. Т е р п и л и х а. Говори, говори! А на старостi гiрко терпiти нужду i во всiм недостаток. (К выборному). Хоть i не годиться своКП дочки вихваляти, та скажу вам, що вона добра у мене дитина; вона обiщала для мого покою за першого жениха, аби б добрий, вийти замуж. В ы б о р н ы й. Об розумi i добрiм серцi Наталки нiчого i говорити; всi матерi примiром ставлять ПП своПм дочкам. Тiлько нiгде правди дiвати, трудненько тепер убогiй дiвцi замуж вийти; без приданого, хоть будь вона мудрiйша од царя Соломона, а краща од прекрасного Iосифа, то може умерти сiдою панною. Т е р п и л и х а. Наталко! ЧуКш, що говорять? Жалiй послi на себе, а не на другого кого. Н а т а л к а (вздыхает). Я i так терплю горе! В ы б о р н ы й. Та можна вашому горю i пособити; (лукаво) у мене Ксть на примiтi чолов'яга i поважний, i багатий, i Наталку дуже собi уподобав. Н а т а л к а (в сторону). От i бiда менi! Т е р п и л и х а. ЖартуКте, пане виборний! В ы б о р н ы й. Без жартiв, знаю гарного жениха для Наталки. А коли правду сказати, то я i прийшов за його поговорити з вами, панi Терпилихо. Н а т а л к а (с нетерпением), А хто такий той жених? В ы б о р н ы й. Наш возний, Тетерваковський. Ви його знаКте... Чим же не чоловiк? Н а т а л к а. Возний? Чи вiн же менi рiвня? Ви глумитеся надо мною, пане виборний! Т е р п и л и х а. Я так привикла к своКму безталанню, що боюся i вiрити, щоб була сьому правда. В ы б о р н ы й. З якого ж побиту менi вас обманьовати? Возний Наталку полюбив i хоче на нiй женитись; що ж тут за диво? Ну, скажiте ж хутенько, як ви думаКте? Т е р п и л и х а. Я душею рада такому затевi. В ы б о р н ы й. А ти, Наталко? Н а т а л к а. Бога бiйтесь, пане виборний! Менi страшно i подумати, щоб такий пан - письменний, розумний i поважний - хотiв на менi женитись. Скажiте менi перше, для чого люди женяться? В ы б о р н ы й. Для чого? Для того... а ти буцiм не знаКш? Н а т а л к а. Менi здаКться, для того, щоб завести хазяйство i сiмейство; жити люб'язно i дружно; бути вiрними до смертi i помагати одно другому. А пан, которий жениться на простiй дiвцi, чи буде ПП вiрно любити? Чи буде Пй щирим другом до смертi? Йому в головi i буде все роПтися, що вiн ПП виручив iз бiдностi, вивiв в люди i що вона йому не рiвня; буде на неП дивитися з презирством i обходитися з неповагою, i у пана така жiнка буде гiрше наймички... буде крепачкою. Т е р п и л и х а. От так вона всякий раз i занесе, та й справляйся з нею. Коли на те пiшло, то я скажу: якби не годованець наш Петро, то й Наталка була б як шовкова. В ы б о р н ы й. Петро? Де ж вiн? А скiлько рокiв, як вiн пропада? Т е р п и л и х а. Уже рокiв трохи не з чотири. В ы б о р н ы й. I Наталка так обезглуздiла, що любить за пропастившогося Петра? I Наталка, кажеш ти, добра дитина, коли бачить рiдну свою при старостi, в убожествi, всякий час з заплаканими очима i туж-туж умираючу од голодноП смертi, - не зжалиться над матiр'ю? А ради кого? Ради пройдисвiта, ланця, що, може, де в острозi сидить, може, умер або в москалi завербовався!.. В продолжение сего монолога мать й дочь плачут. N 10 В ы б о р н ы й. Ей, Наталко, не дрочися! Т е р п и л и х а. Та пожалiй рiдной, Мене, старой, бiдной, Схаменися! Н а т а л к а. Не плач, мамо, не журися! В ы б о р н ы й. Забудь Петра-ланця, Пройдоху-поганця, - Покорися! Т е р п и л и х а. Будь же дочко, мнi неслушна! Н а т а л к а. Тобi покоряюсь, На все соглащаюсь Прямодушно. В с е т р о К. Де згода в сiмействi, де мир i тишина, Щасливi там люди, блаженна сторона. Џх бог благословляКть, Добро Пм посилаКть, I з ними вiк живеть. Т е р п и л и х а. Дочко моя! Голубко моя! Пригорнись до мого серця, покорность твоя жизнi i здоров'я менi придаКть. За твою повагу i любов до мене бог тебе не оставить, моК дитятко! Н а т а л к а. Мамо, мамо! Все для тебе стерплю, все для тебе зроблю, i коли менi бог поможеть осушити твоП сльози, то я найщасливiша буду на свiтi, тiлько... В ы б о р н ы й. А все-таки "тiлько"! Вже куда не кинь, то клин. Викинь лиш дур з голови; удар лихом об землю, - мовчи та диш! Т е р п и л и х а. Так, дочко моя! Коли тобi що i наверзеться на ум, то подумай, для кого i для чого виходиш за возного замуж. Н а т а л к а. Так я сказала уже, що все для тебе зроблю, тiлько щоб не спiшили з весiллям. В ы б о р н ы й. А нащо ж i одкладовать в довгий ящик; адже ми не суддi. Т е р п и л и х а. Да треба ж таки прибраться к весiллю: хоть рушники i Ксть готовi, так iще дечого треба. В ы б о р н ы й. Аби рушники були, а за прибори на весiлля не турбуйтеся: наш возний - чоловiк, не взяв його кат - на свiй кошт таке бундючне весiлля уджигне, що ну! Послухайте ж сюда: сьогодня зробимо сватання, i ви подавайте рушники, а там уже умовитеся собi з паном женихом i за весiлля. Прощайте! Гляди ж, Наталко, не згедзайся, як старости прийдуть! Пам'ятуй, що ти обiщала матерi. Прощайте, прощайте! Т е р п и л и х а. Прощайте, пане виборний. Спасеть вас бог за вашу приязнь. (Уходит вместе с выборньм). Я В Л Е Н И Е 7 Наталка (одна) Не минула мене лиха година; возний гiрше реп'яха причепився. А здаКться, що Макогоненко до всей бiди привiдця. Боже милосердний! Що зо мною буде! Страшно i подумать, як з немилим чоловiком весь вiк жити, як нелюба миловати, як осоружного любити. Куда менi дiватись? Де помощi шукати? Кого просити? Горе менi! Добрi люди, помогiте менi, пожалiйте мене! А я од всього серця жалiю об дiвках, якi в такiй бiдi, як я тепер. (Становится на колени и, поднимая руки вверх, говорит), Боже! Коли уже воля твоя Ксть, щоб я була за возним, ти вижени любов до Петра iз мого серця i наверни душу мою до возного, а без сього чуда я пропаду навiки... (Встает и поет). Чого ж вода каламутна, чи не хвиля збила? Чого ж i я смутна тепер, чи не мати била? Мене ж мати та не била - самi сльози ллються; Од милого людей нема, од нелюба шлються. Прийди, милий, подивися, яку терплю муку! Ти хоть в серцi, но од тебе беруть мою руку. Спiши, милий, спаси мене од лютой напастi! За нелюбом коли буду, то мушу пропасти. Д Е Й С Т В И Е II Театр представляет прежнюю улицу. Я В Л Е Н И Е 1 Микола (один). Один собi живу на свiтi, як билинка на полi; сирота - без роду, без племенi, без талану i без приюту. Що робить - i сам не знаю. Був у городi, шукав мiста, но скрiзь опiзнився. (Думает). Одважусь в пекло на три днi! Пiду на Тамань, пристану до чорноморцiв. Хоть iз мене i непоказний козак буде, та Ксть же i негiднiйшi од мене. Люблю я козакiв за Пх обичай! Вони коли не п'ють, то людей б'ють, а все не гуляють. Заспiваю лиш пiсню Пх, що мене старий запорожець Сторчогляд вивчив. N 12 Гомiн, гомiн, гомiн, гомiн по дiбровi, Туман поле покриваК, мати сина виганяК. "Iди, сину, iди, сину, прiч од мене, Нехай тебе орда возьме, нехай тебе орда возьме". "Мене, мати, мене, мати, орда знаК, В чистiм полi об'ПжджаК, в чистiм полi об'ПжджаК". "Iди, сину, iди, сину, прiч од мене, Нехай тебе ляхи возьмуть, нехай тебе ляхи возьмуть". "Мене, мати, мене, мати, ляхи знають, Пивом-медом наповають, пивом-медом наповають". "Iди сину, iди, сину, прiч од мене, Нехай тебе турчин возьме, нехай тебе турчин возьме". "Мене, мати, мене, мати, турчин знаК, Срiблом, злотом надiляК, срiблом, злотом надiляК". "Iди, сину, iди, сину, прiч од мене, Нехай тебе москаль возьме, нехай тебе москаль возьме". "Пiду, мати, москаль мене добре знаК, Давно уже пiдмовляК, давно мене пiдмовляК. У москаля, у москаля добре жити, Будем татар, туркiв бити, будем татар, туркiв бити". Так i я з чорноморцями буду тетерю Псти, горiлку пити, люльку курити i черкес бити. Тiлько там треба утаПти, що я письменний: у них, кажуть, iз розумом не треба висоватись; та се невелика штука. I дурнем не трудно прикинутись. Я В Л Е Н И Е 2 Петро и Микола. П е т р о (выходит на сцену и, не видя Миколы, поет). N 13 Сонце низенько, Вечiр близенько, Спiшу до тебе, Лечу до тебе, МоК серденько! Ти обiщалась Мене вiк любити, Нi з ким не знаться I всiх цураться, А для мене жити. Серденько моК, Колись ми обоК Любились вiрно, Чесно, примiрно I жили в покоП. Ой, як я прийду, Тебе не застану, Згорну я рученьки Згорну я бiлiП Та й нежив стану... М и к о л а (в сторону). Се не iз нашого села i вовся менi незнакомий. П е т р о (в сторону). Яке се село? Воно менi не в примiту. М и к о л а (подходя к Петру) Здоров, пане брате! Ти, здаКться, не тутешнiй. П е т р о. Нi, пане брате. М и к о л а. Вiдкiль же ти? П е т р о. Я?.. (С улыбкою). Не знаю, як би тобi i сказати - вiдкiль хочеш... М и к о л а. Та уже ж ти не забув хоть того мiста, де родився? П е т р о. О, запевне не забув, бо i вовся не знаю. М и к о л а. Та що ж ти за чоловiк? П е т р о. Як бачиш: бурлака на свiтi; тиняюсь од села до села, а тепер iду в Полтаву. М и к о л а. Може, у тебе родичi Ксть в Полтавi або знакомi? П е т р о. Нема у мене нi родичiв, нi знакомих. Якi будуть знакомi або родичi у сироти? М и к о л а. Так ти, бачу, такий, як i я - безприютний. П е т р о. Нема у мене нi кола, нi двора: весь тут. М и к о л а. О братику (берет Петра за руку). Знаю я добре, як тяжко бути сиротою i не мати мiстечка, де б голову приклонити. П е т р о. Правда твоя, брате; но я, благодаренiК богу, до сього часу прожив так на свiтi, що нiхто нiчим мене не уразить. Не знаю, чи моя одинакова доля з тобою, чи од того, що i ти чесний парубок, серце моК до тебе склоняКться, як до рiдного брата. Будь моПм приятелем... Я В Л Е Н И Е З Те же й возный выходит от Терпилихи с перевязанною рукою шелковнм платком. Выбороный - в белом рушнике через плечо, каковые дают в Малороссии старостам при сватанье. Возный выходит вперед и прохаживается впоперечь сцены с довольною миною. Микола и Петро стоят в стороне поотдаль, а выборньй громко говорит в дверь Терпилихи. В ы б о р н ы й. Та ну-бо, Борисе, iди з нами! Менi до тебе дiло Ксть. Т е р п и л и х а (в своей хате). Дайте йому покой, пане виборний! Нехай трохи прочумаКться. В ы б о р н ы й. Та надворi швидше провiтриться. Т е р п и л и х а. В хатi лучче: тут нiхто не побачить i не осудить. В ы б о р н ы й. За всi голови! (Отходит от двери). Не стидно, хоть на сватаннi i через край смикнув окаянноП варенухи (Увидя Миколу). Здоров, Миколо! Що ти тут робиш? Давно вернувся iз города? В о з н ы й. Не обрiтаКться лi в городi новинок каких курйозних? В ы б о р н ы й. Адже ти був на базарi - що там чути? М и к о л а. Не чув, далебi, нiчого. Та в городi тепер не до новин; там так старi доми ламають, та улицi застроюють новими домами, та кришки красять, та якiсь пiшоходи роблять, щоб в грязь добре, бач, ходити було пiшки, що аж дивитись мило. В о з н ы й. Дивитись мило, а слухати, що мiщанство i купечество говорить, чи мило, чи нi? В ы б о р н ы й. А що ж вони будуть говорити? Не тепер же та й не од себе видумали таку перестройку города. Хто ж виноват безпечним людям, що не запаслися заздалегiдь деревом, досками i дранню. Од того i тяжко. Ви думаКте, весело i старшинi принуждати других виполняти те, що Пм велять. Та що ж робить, нiгде дiтись, коли треба управлятись. В о з н ы й. Що правда, то правда; трохи крутенько загалили, так i те ж треба сказати, що всякий господар для себе ж i строПть. М и к о л а. Iншi хати такi були, що якби не велiли порозламовати, то б од вiтру самi попадали i подавили б своПх хазяПнiв. Коли прислухатись, хто бiльше гримаК на сю перестройку, то однi тузи, багачi. А середнього розбору мовча строять. Да уже ж i город буде, мов мак цвiте! Якби покойнi шведи, що згинули пiд Полтавою, повставали, то б тепер не пiзнали Полтави! В о з н ы й. По крайнiй мiрi - теК-то як його - чи не чути чого об обидах, спорах i грабежах i - теК-то як його - о жалобах i позвах? В ы б о р н ы й. Та що його питати: вiн по городу гав ловив та витрiшки продавав... (К Миколе). Чом ти, йолопе, не кланяКшся пану возному та не поздоровиш його? Адже бачиш - вiн заручився. М и к о л а. Поздоровляю вас, добродiю... А з ким же бог привiв? В о з н ы й. З найкращою зо всього села i всiх прикосновенних околиць дiвицею. В ы б о р н ы й. Не скажемо, нехай кортить! (Отходя). А се що за парубок? М и к о л а. Се мiй знакомий; iде iз Коломака в Полтаву на заробiток. В о з н ы й. Хiба-развi - теК-то як його - iз Коломака через наше село дорога в город? П е т р о. Я нарошне прийшов сюда з ним побачитись. Выборный и возный уходят. Я В Л Е Н И Е 4 Петро и Микола. П е т р о. Се старший в вашiм селi? М и к о л а. Який чорт; вiн живе тiлько тут; бач, возний - так i бундючиться, що помазався паном. Юриста завзятий i хапун такий, що iз рiдного батька злупить! П е т р о. А то, другий? М и к о л а. То виборний Макогоненко; чоловiчок i добрий був би, так бiда - хитрий, як лисиця, i на всi сторони мотаКться; де не посiй, там i уродиться, i уже де i чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже. П е т р о. Так вiн штука! Кого ж вони висватали? М и к о л а. Я догадуюсь; тут живе одна бiдна вдова з дочкою, то, мабуть, на Наталцi возний засватався, бо до неП багато женихiв залицялись. П е т р о (в сторону). На Наталцi!.. (Успокоясь). Но Наталка не одна на свiтi. (К Миколе). Так, видно, Наталка багата, хороша i розумна? М и к о л а. Правда, хороша i розумна, а до того i добра; тiлько не багата. Вони недавно тут поселились i дуже бiдно живуть. Я далекий Пх родич i знаю Пх бiдне поживання. П е т р о. Де ж вони перше жили? М й к о л а. В Полтавi. П е т р о (с ужасом). В Полтавi!.. М и к