олкан наш, то б i не знайшли ворiт... - Не згадуй, бо хiба я кажу, що кум поганий чоловiк? Кажу я так? Кажу? - Нi. - Музолi у серцi од любовi й досади. Хто ми, кум i я? Хто? Хлопчики-пiйонерчики, що наввипередки побiгли, чи до гробу вже пiдходимо?.. (По паузi). Вiн буде по наркомосах усяких бiгати, до Вецека скакатиме, а я буду останнiх поросят продавати, щоб його завертати додому?.. Годi! Додому! - Я не поПду, хрещений. - Що? - Я сам шукатиму. Знайду, приведу - щастя, не знайду... - Загинеш! - Не знайду - загину... Сама собi смерть заподiю. - А як твоя мамонька, а моя кума, хрещенице, та вже хвора лежить i навiть помираК... од тифу? - Мамонька, як благословляли мене в дорогу, да руки менi цiлували, сльозами поливали, просили, молили, кляли, щоб я без папоньки не верталась. - А як твоП сестри Вiруня й Надюня i собi лежать, на малярiю заслабли, нiхто води не подасть i нiкому компреса на нещасний лоб накласти? - Не можу! Тодi ще, як у церкву заскочила та молилась, тодi ще вiдчула, що доля нас розлучить. - А як там без тебе всi квiти на вiкнах посохли i в палiсаднику посохли? - Сон менi щоночi, хрещений: одна я немов, один на степу плету вiнок з василькiв та нагiдок, а вони сухi немов, сухi - як ото мертвому в голови кладуть... Доля вiщуК, ПП не обiйдеш, хрещений. - I курчата без води заливаються, а квочка не зна, що далi робити, де води шукати. -Хрещений!.. - I пiсля цього не йдеш? - Нi! - Ага! Так ти хочеш показати, що в тебе папонькина характер... Дак знай же, знай, що й я ве абищо i маю характер, твердiшую втричi за кумову й твою. Прощавай! (Одiйшов. Посварився). Одумайся! Загинеш! (Л ю б у н я мовчала. К у м насунув капелюха). Загинеш, кажу! ЧЕТВЕРТА ДIЯ _ Здивувались робiтники на заводi "Серп i молот", як побачили, що через мур до них перелазив якийсь чоловiчок у брилi. П е р ш и й - Ти дивись - перелазить хтось... Гей гражданине! Д р у г и й - Цс-с-с... Це, мабуть, шпигун або злодiй до нас хоче вдертися... П е р ш и й - Так заарештувати треба!.. Т р е т i й (поважно, спокiйно) - ПутнК тепер до нас через мур не полiзе - це факт, проте не гарячiться, хлопцi... П е р ш и й мовчок та пара очок краще за язичок - отак i вивiдаКмо, хто воно й яке на масть. Припали до роботи, не звертаючи на гостя особливоП уваги: лiзе, мовляв, нехай лiзе. М а л а х i й (з муру) - Вiтаю гегемонiв! (Робiтники мовчки й скупо поздоровкались. М а л а х i й це помiтив, ущипливо_). Вiтаю i разом питаю: невже i гегемонiв загороджено мурами, та ще якими? (Показав на заводськi мури). Тодi, будь ласка, скажiть, що рiзнить вас з тими, що сидять по бупрах та по божевiльнях? Там мури i тут мури... Т р е т i й - Там вони обмежують, тут вони захищають права, бо кругом ворогiв ще багато. М а л а х i й - Розгородитись пора, гегемони, зруйнувати мури оцi треба негайно, бо вона заступають дорогу до вас... Т р е т i й - Кому? М а л а х i й - Друзям вашим, о гегемони, - скажу я. Т р е т i й (до своПх) - Для друзiв, здаКться, у нас К ворота i дверi... М а л а х i й - Мене не пустили в ворота. Т р е т i й - Не розпiзнали, чи як? М а л а х i й - Не розпiзнали й не визнали, дарма що я показав ознаки й клейноди своП, що про них оповiстив у першiм декретi i що по них мене мусить впiзнати всяк сущий на УкраПнi (показав на цiпочок, на бриль, подививсь на робiтникiв)^ Невже i ви не розпiзнали? (Пов'язавсь через лiве плече червоною стрiчкою). I тепер не впiзнаКте? От що виходить, коли не читають декретiв. Слухайте ще раз: з ласки великоП матерi нашоП революцiП, нас помазано народним наркомом МалахiКм... Д р у г и й - Ну й що з того? П е р ш и й (до третього) - Вiн п'яний. Т р е т i й - Нi, нi. П е р ш и й - Та як же нi? Дивись... Хай би до зеленого змiя, а то ж до наркома допився... Т р е т i й - Уважнiше слухай! М а л а х i й (тим часом злiз з муру. Пiдiйшов до робiтникiв) - Що це ви робите? Т р е т i й - Хiба не бачите?.. Форми. М а л а х i й - А я прийшов до вас робити реформи. Т р е т i й - Якi? М а л а х i й - Голубi. Бiльш точно - негайну реформу людини, бо сьогоднi, знаКте, до чого вже дiйшло? Згвалтовано двох старих бабiв - газетярi кричать, кричать... П е р ш и й - То ж охота на когось напала. М а л а х i й (не зрозумiв iронiП) - I це напередоднi соцiалiзму, в краПнi, де про кохання народ утворив найкращу в свiтi пiсню про зелений барвiнок, про зорю з мiсяцем, червону калину, де нарештi сам народний нарком стереже вночi голубiП мрiП, - згвалтовано двох старих бабiв, о люди, люди! За муром почувся дзвiнкий, бадьорий хлопчачий голос: - Р-р-радiо! УжасноК iзнасiлованiК двох нещасних старух, которая старшая шестьдесят сКм лет iмеКт. М а л а х i й - ЧуКте? П е р ш и й (iронiчно) - Поласували бабусi. М а л а х i й - Я певен, що коли б роздати увечерi на вулицях людям анкети - метелики з одним запитанням, хто про що тодi думаК, то як ви гадаКте, про що здебiльшого були б думки? Т р е т i й - Не скажу. Всячина бредеться в голову людям. М а л а х i й - А я скажу. Т р е т i й - Ану? М а л а х i й - Не про голубi реформи, а про форми жiночих нiг думають i мрiють, зовсiм не звертаючи уваги на те, що внаслiдок таким мрiям любов обмежуКться ногами, в очах не цвiте, в серцi не спiваК, - отож i згвалтовано двох старих бабiв... Нi, далi я ждати не можу. Пора починати (засурмив в кулак, немов у сурму, вiйськовий сигнал "вставай"). Тру-тру-ту-ру-ру-ту-ру-ру, тро-тро-то-то-то-то-тро-то-то-то, тру-ту. Ревуть сирени по заводах, гудуть гудки й дроти, спiва УкраПна за могилами в долинi, та сурма золота народного наркома над усе: про даль голубу та про голубi мрiП сурмить вона вам, гегемони... _ 2_ Поприходили ще робiтники: - Хто цей оратор? Од кого? Про що? - Од наркомiв до нас... - Та нi!.. Сам наркомом назвався. - По-моКму, клоун з цирку прийшов... - Попав пальцемi.. Це артист з украПнськоП трупи. П е р ш и й (до третього) - Бачу-таки, - помiшав горiлку з пивом. Т р е т i й - Ти думаКш? П е р ш и й -Факт! Т р е т i й (усмiхнувся) - Уважнiше слухай, кажу! М а л а х i й - Негайну реформу людини прийшов я робити до вас, гегемони. Слухайте мене, а бiльш нiкого... Хтось свиснув. Хто там свистить на промову народного наркома. Хто заважа нам, питаю? Х т о с ь - А хто вам заважаК в роботi? М а л а х i й - I так багато свисту на УкраПнi: свистять вiтри-суховiП, свистять юнаки на дiвчат, свистить мiлiцiя внощi, на вулицях мочаться, згвалтовано бабiв... Негайну реформу людини прийшов я зробити i в першу чергу реформу украПнського роду, бо в станi дядькiв та перекладачiв... Гомiн пiшов помiж робiтникiв: - Це божевiльний... - ПрикидаКться. - До адмiнiстрацiП йогоП - Хай старий виголоситься. Т р е т i й (спокiйно) - Уважнiше слухайте, товаришi М а л а х i й - Слухайте мене, гегемони, i я виведу вас з цих закурених мурiв. Провулками, закавулками повз заводи й фабрики, межами та стежками, ген-ген за могили, у голубу даль поведу. Тру-ту, тру-ту! Уставайте, люди, бо несу на вас реформу, не форму, а реформуi Тру-ту, труту! Збирайтеся до новоП Фавор-гори дванадцятого серпня, по-старому - шостого, несiть мак червоний, нагiдки, а найбiльш приносьте голубеньких мрiй. Там будемо святитися, святитися - повитися... Заодно приносьте й мову украПнську. Чи знаКте, мiж iншим, чого наша мова у порога вiки вистояла? Бог про неП забув, як мiшав язики на вавiлонськiй баштi. Крiм того, дух святий зiйшов на апостоли всiма мовами, забув тiльки про нашу украПнську. На це РНК звернув уже свою увагу, та тiльки без мене навряд, щоб що вийшло... Т р е т i й (голосно, могутньо) - Виходить, i вийде!!! Товаришi... (Виступив наперед до Малахiя). Ви селянин? М ал а х i й -Нi. Т р е т i й (навпорно) - I не робiтник? М а л а х i й - Я народний М а л а х i й. Т р е т i й - Iз проулкiв та заулкiв, крученими стежечками, навiть через мури оцi пролазять до нас отакiП МалахiП. А хто вони? Ще добре, як просто собi меланхоли-мрiйники, бо таких чимало i помiж нашим братом, на превеликий жаль, водиться - очi, як в iсусiв, голубий дим в головi, грiхи все збирають та на тому й Пздять - добре, кажу, як ще такi iсусики на осликах... М а л а х i й - Осанна Пм! Вони чистять свiт. Т р е т i й - Хочеш чистити, пересядь з ослика... Х т о с ь (втулив збоку) - На асенiзацiйну бочку. Вибухнув смiх. Т р е т i й - А хоча б i на бочку, бо лучче бути бочкарем, нiж таким iсусиком, як цей. То добре, кажу, коли ще iсуси-ки вони, бо це ще пiвлиха. А от коли вчуваКш в Пхнiх благеньких проповiдях десь в одному, в двох словах зовсiм другу музику... М а л а х i й - Голубую музику... Т р е т i й - Не нашоП кляси музику, тодi нам треба сказати - товаришi! За голубими Пхнiми словами ховаються буржуазнi шовiнiстичнi жальця. За голубим отим туманом чигають на нас супротивники, в голубих реформах закутано Пхнi мiрочки i форми - стережiться! М а л а х i й - Негайну реформу людини виголошую я, гегемони, i беруся зробити ПП. Т р е т i й (пальцем покивав) - Ой, зробив, дядя, на себе глядя - знаКмо вас... Нi, зробимо ПП краще ми, по образу й по подобiю пролетарському. М а л а х i й - Тру-ту... А реформу украПнського роду ви зробите?.. Ген-ген сидить бiля вiконця в хатi, морщить постоли та вигляда, чи не везе йому старий бозя дощу на пшеницю, чи не видно синiв iз солдатiв, iз наймiв дочок. I день iде, i нiч iде, бозi нема - i дощ не йде, б'ють пороги, мiсяць сходить, як i перше сходив, нема Сiчi... Очерети у Днiпра питають... Вихопились голоси_ - Стара пiсня. М а л а х i й - Де-то нашi дiти дiлись, де вони гуляють? Т р е т i й - Завтра там, де б'ють пороги, вже не мiсяць зiйде. Завтра зiйдуть електричнi, можна сказать, сонця i засяють на весь степ козачий, на всю нашу УкраПну, аж до моря... М а л а х i й - Запитання: до якого моря? Т р е т i й - Завтра там, де скиглила чайка лiтаючи, заспiвають сирени, можна сказать, морських пароплавiв, залунають гудки нових фабрик, заводiв. Вже сьогоднi Днiпрельстан розбива динамо-моторами очеретяний той сум i дике, хай воно сказиться, тужiння порогiв, бо чув я його на екскурсiП... М а л а х i й - Киньте ваш Днiпрельстан! Тут ось, чуКте, кричать - iзнасiлованiК двох старух, о гегемони! Не поможе! Т р е т i й - Поможе! Отам починаКм ми нашу реформу всього украПнського роду, отам, i тут, i скрiзь, де тiльки е рука робiтника... _ З_ Пiдбiг р о б i т н и к , мокрий весь од поту: - Готовi форми? Робiтники напружились: - Готовi! Мокрий р о б i т н и к - ВипускаКмо чавун!.. (Крикнув туди, де знiмалися заграва_). Готово!.. Дайош!.. Полилася рiвчаками та жолобами огненна рiдина, освiтила огняно-червоним, аж гарячим, свiтлом увесь цех ливарний, загравами подихнула, одсвiтилась на обличчях i в очах у кожного. Знявся рух. Перескакуючи через рiвчаки, припадаючи до форм, повели робiтники за собою лопатами огняну лаву у форми. Несли у ковшах. Гукали на Малахiя: - З дороги, старик! - Бережись там, гей! - Станьте осторонь, гей, як вас!.. М а л а х i й!.. - Та покажiть йому, куди вийти, бо ще розтопиться. А вiн в димi та в загравi метався мiж огненних рiчечок, аж поки хтось не вивiв його до дверей, сказавши: - Клопiт з такими реформаторами... Отямившись, вiн глянув на огнi, на дим, на заграви i сказав: - У них своП, червонi мрiП. Яка трагедiяi Закрив очi й пiшов. Услiд йому гримiла симфонiя труда. П'ЯТА ДIЯ Турбувалась мадам А п о л i н а р а, щоб, бува, не накрила Пi установу мiлiцiя, а найбiльше вночi побивалась: - Гляди, АгапiК, часом наскочить мiлiцiя, кажи: це моП онуки Оленька i Любонька, допiру приПхали... говiти абощо. А г а п i я (на все годилася) - А Господи! Так i скажу, аби тiльки подорожну ви менi до Њрусалиму виклопотали... - Виклопочу! - Чи скоро ж?.. - Завжди! - Коли ж мiсяць жду... (Шепотiла). Нi грошей, нi Њрусалиму. I як на зло Аполiнарi в цю нiч десь недалеко зривались тривожнi свистки. 2_ Вискочив з якогось чуланчика знервований гiсть. Г i с т ь - Свистять!.. Ах, мадам Аполiнаро, скiльки я вам радив знайти безпечнiшу квартиру, щоб подалi - далi од РадянськоП влади... (Докiрливо, сердито глянув на мадам Аполiнару i побiг по схiдцях через заднi дверi. Забув застебнути пiдтяжки). А п о л i н а р а (йому вслiд заломила руки) - Ах, знаю, що мука, та що ж поробиш - ми тепер нелегальнi! Iз того ж чуланчика вийшла Л ю б у ня: - Нудно... Хай грають. А п о л i н а р а - Не треба, Миронько! ЧуКш - свистки? Л ю б у н я - Втечу! А п о л i н а р а (до музики) - Ну, грайте! Тiльки, благаю, - пiяно, пiяно... Л ю б у н я (пiдiйшла до АгапiП) - А що, як папонька вдома? А г а п i я - То Бог святий один знаК... Л ю б у н я - Я оце подумала, i весь свiт менi почорнiв. А що, як папонька вдома, а я тут!.. (На музику). Голоснiше! 4_ Увiйшли, по схiдцях захиталися двi дiвчини з гостями й М а т и л ь д а. - Ось... Прийшли. П е р ш а - Котики, ви не пожалiКте. Г i с т ь - "Не жалКю, не заву, не плачу, всьо пройдьот, как с белих яблонь дим..." Д р у г а - Браво! Г i с т ь - "Ув'яданья золотом охвачений..." М а д а м А п о л i н а р а (до дiвчат) - Прийшли, моП дiтунi... А Оля ж де? М а т и л ь д а - Вина! А тодi про Олю... Д р у г а (до гостя) - Можна грушу? Г i с т ь - Будь ласка... "Я не буду больше молодим..." Чого душенька ваша хоче, те й берiть!.. Д i в ч а т а - Ой, який добренький! Г i с т ь (злякався своКП доброти) - Тiльки з умовою. Д i в ч а т а - З якою? - На вибiр даКться пiвхвилини (вийняв годинника). Пiвхвилини що завгодно. Пiвхвилини! Раз, два!.. Д i в ч а т а - Шоколади! Вина! Пундикiв! Г i с т ь - ЯкоП саме шоколади? Якого вина? Д i в ч а т а - Червоного солодкого! Нi, бiлого! Г i с т ь - Та якого ж, кажiть? Д р у г а д i в ч и н а - Цукерок! Рахат-лукуму! Г i с т ь - Що бiльш вам до смаку? Д р у г а - Цукерки! Г i с т ь - Сто грам? Двiстi грам? Триста грам? Пiвхвилини минуло. П е р ш а - Так скоро? Г i с т ь "Жiзнь моя, iль ти приснiлась мне..." П е р ш а - Я ж шоколади хотiла. Г i с т ь "Точно я весеннКй гулкой ранью проскакал на розо-вом коне..." Нi, годi (сiв на стiл). Д р у г а - Постривайте ж1 Ми вам теж скажемо: що завгодно, тiльки пiвхвилинки... Ха-ха-ха. Уявляю! Пiвхвилинки... А п о л i н а р а - Ах, Мусю, Мусю! Хiба ж так можна жартувати. Гостi й справдi подумають - пiвхвилиноньки... Розлила вино по чарках. Гостi взялись частувати дiвчат. А г а п i я (до Любунi) - От якби тобi, доню, папоньку знайти, а менi дорогу. Може, голубонько, ти знала Вакулиху?.. - Не знаю. Не з ваших краПв я, бабуню. - Я й забула, що ти десь iз степiв... Коли ж на всю околицю одна Вакулиха була в Њрусалимi... - Болить, бабуню, серце, подобно я умру... - А вона як гарно вмерла - Вакулиха! Прийшла а Њрусалиму i на т р е т i й день померла... Д i в ч а т а (схопились з-за столу) - Мадам Аполiнаро! Мамочко! Гостi просять потанцювати. Можна? А п о л i н а р а - Тiльки благаю вас, дiвоньки, пiяно! Пiянiсимо! Музика заграв фокстрота. Майнули тiнi по стiнах, по стелi - гостi й дiвчата пiшли у танок._ Л ю б у н я - Ось грають, танцюють, а менi млини чогось ввижаються, що край нашого мiстечка. А що, як папонька до млинiв уже доходять, а я тут? А г а п i я - Немов заснула: лице таке ясне та бiле, Пй-бо, не брешу. А в труну Пй стружок, що од гробу Господнього принесла, пахущих поклали i кипарисовий хрестик... Дай, Боже, тобi, доню, менi й усякому так умерти, як вмерла Вакулиха. (Л ю б у н я пiшла в чуланчик. А г а п i я доказувала своК}. Хiба прошення написати? Товаришi, отак i отак Вакулиха вмерла, то хочу й я так. Тож не повiрите, товаришi, аж сниться вже. Iду, немов пливу в повiтрi повз море тепле, i стежечка в червоних квiтах, а десь за морем сяйво до неба, як ото зоря улiтку бува... А знаКте, товаришi, як не вдасться до Њрусалиму, так я вже... (Закуняла). _ 5_ О л я привела М а л а х i я. Ще з порога гукнула: - I я з гостем, та ще з яким!.. Дiвчата й гостi привiтали Олю оплесками, вигуками "ура". Музика вдарив туш._ М а л а х i й (ставши на сходах)_ - Аж ось де визнали!.. (Велично вклонився). ВiтаКмо наших вiрноподаних!.. А п о л i н а р а (до Олi) - Це, здаКться, Мирин, Любчин... О л я - Батько. А п о л i н а р а - Навiщо, Олю!.. Щоб розтривожити сердешне дитя!.. Навiщо драма! О л я - Де вона? А п о л i н а р а - Ша! Џй голова заболiла. Спить. О л я (заглянула в кабiнетик) - Миро, ти спиш?.. Спить! (Пiдiйшла до Малахiя). Що дорожче, наркоме, батько чи сон? М а л а х i й - Сон, якщо вiн по роботi. О л я (криво всмiхнулась) - Ну да ж, по роботi. Вибачте, я пiду передягнуся, а то змокла (до всiх). Дощ надворi. 6_ З розгону ввiйшов iще гiсть: - Здорово, контрреволюцiК! А п о л i н а р а (зрадiла i разом занепокоПлась) - Боже мiй! Дiвоньки! Дивiться, хто прийшов... Дiвчата (до нового гостя) - А-а! О-о!.. Наше "нiколи" прийшло. Г i с т ь (подивився на годинника) - Ото! П'ятнадцять за першу. ПоПзд о другiй. Ще треба телеграму вдарити... Так! Пляшку пива менi, двi пляшки вина i цукерок дiвчаткам - мерщiй! А п о л i н а р а - Може б, повечеряли б, милий... Г i с т ь - Нiколи! Нiколи! Де Мира? Д i в ч а т а - Миро! Миро! До тебе "нiколи" прийшов. А п о л i н а р а (ще гiрш занепокоПлась) - Ша! Пiяно, дiвоньки... (До гостя благально). Може б, ви сьогоднi другу собi подруженьку вибрали. Г i с т ь - Нiколи, контрреволюцiК! Я на п'ять хвилин. А п о л i н а р а - Вона хвора. - На що саме? - Џй голова болить. - Дурницi! А п о л i н а р а - Милий, драма буде... Г i с т ь - Нiколи!.. Миро! Можна? (Пiшов у чуланчик). М а л а х i й (до Аполiнари) - Хто вiн такий? А п о л i н а р а - Знакомий наш... Що веселий, а добрий... М а л а х i й - До кого пiшов? А п о л i н а р а - Я й сама не знаю... Бачте, я харчую Пх, себто - приходять Псти, тут i спочивають, а котора, то й з гостем... Хiба вглядиш? Клопоту з ними та клопоту... Може, горiлоньки з дощу або пива? М а л а х i й - Я вам забороняю продавати любов у коробках! - Яку любов? - У коробках, кажу! Хiба не бачу - нагородили коробок на кохання, немов клозетикiв. Де мiсяць? Де зорi, питаю? Де квiти? (Вийняв з кишенi якусь саморобну дудку, задудiв). Всiм, всiм, всiм декретi Однинi забороняКмо купувати й продавати законсервовану в дерев'яних, тим паче у фанерних коробках любов... Нi, не так. Щоб не зламати принципiв нашоП економполiтики, тимчасово дозволяКмо купувати й продавати любов, тiльки не в коробках, не законсервовану, а при мiсяцю, при зорях вночi, на травi, на квiтах. Коли ж закортить кому вдень, то здебiльшого там, де дзвонить у розгонах сонце i гудуть золотi бджiлки, вдак: дз-з-з... Нармахнар. (Подумав). Перший. 7_ Убiгла Л ю б у н я._ За нею гiсть_ Г i с т ь - Куди ти? Менi ж нiколи. Мирко! Л ю б у н я - Папонькин голосi Пустiть!.. Папонька милий мiй, любий, дорогий, золотий!.. (Поцiлувала йому руки). Насилу, насилу я вас знайшла. 8_ Ускочила О л я, набiгли дiвчата, пiдiйшли. хитаючись, гостi. О л я - Це а тобi його знайшла. А г а п i я - А менi приснилось: ангол у сопiлку золотую граК... Коли гульк - аж це Любонькин батенько. Д i в ч а т а - Справдi, батько? - Миро! Це твiй батько? М а л а х i й - Я не батько. Я народний М а л а х i й. Та невже ж не читали першого декрету? Зрiкся родинного стану... Гiсть подивився на годинника, махнув рукою й побiг. Л ю б у н я - Папонька любий! Ви не дивiться, що я така, що я в таких нарядах... М а л а х i й - Зрiкся родинного стану, кажу. - Простiть мене, папонько! Це я не навсправжки. Це я, щоб одшукати вас, копiйку заробляла... А г а п i я - Простiть ПП за блуд, i Бог вам ще не такi грiхи вiдпустить... Оля не спускала з Малахiя очей. Л ю б у н я - Зараз приПде Ванько, ми сядемо, папонько, i до вокзалу... У мене К грошi, аж п'ятдесят три рублi. Квитки я куплю з плацкартами, ситра в дорогу, пома-ранчiв. Ви ляжете, папонько, спочинете, любий мiй, а вже сивенький... М а л а х i й (одiйшовши) - Кажу, нема папоньки!.. I кума нема! Њ народний М а л а х i й нарком! Нармахнар! П е р ш и й! Л ю б у н я - Що ж менi тепер? О л я (до Малахiя) - Що ж вона тепер робитиме, гей лихо ви, пеня народна! М а л а х i й - Запалюйте огнища унiверсального кохання на вулицях ваших городiв, грiйте потомлених: в голубих моПх краПнах вам за це спорудять пам'ятники... Л ю б у н я - Як же менi тепер? О л я - Попросимо, щоб вiн iще одну голубу брехеньку розказав, i знаКш про кого?.. Про милих, що вернуться до нас зимою вночi. Ха-ха-ха. Скiльки Пх, милих, вже зо мною спало, що ж як доведеться приймати та грiти з походу, то ще задавлять... Музико! Колечко! Любуня, як хвора, поточилася в чуланчик. Дiвчата й гостi пiдхопили Олю: - Браво! Браво! - Колечко! - Оля колечко спiва. О л я (в супроводi музики заспiвала) Потеряла я колечко, потеряла я любов, через етоК колечко буду плакать день i ночь. Мiл уКхал, меня бросiл, ще й малютку на руках, як згляну я на малютку, так сльозами i заллюсь - через тебя, моя малютка, пойду в море утоплюсь. М а л а х i й (зiйшов на схiдцi) - Алло, алло!.. Перекажiть радiом всiм, всiм, всiм на УкраПнi сущим - людям, тополям, вербам нашим, степам, i ярам, i зорям на небi. О л я Довго русою косою Трепетала по волнК, Правой рученькой махала: Прощай, миленький, прощай! М а л а х i й (самотньо) - Перекажiть, що народний М а л а х i й вже сумуК, i срiбна сльоза повзе з сивого уса та й капа в голубе море. Як це трагiчно: на голубих мрiях сумуК... Його оточили дiвчата i гостi. Смiялися. Танцювали. I от в цей момент крикнула А г а п i я:_ - Любина завiсилась! А п о л i н а р а - Завiсилась! Д i в ч а т а (заглянули в чуланчик) - Завiсилась! - Завiсилась!.. Мирка!.. Џй-богу! Знялась тривога. Гостi, дiвчата кинулись врозтiч. схiдцями в дверi. А г а п i я (до Малахiя) - Ваша донечка завiсилась! М а л а х i й - Не тривожтесь, вiрноподанко, вона не завiсилась, а потонула в морi... Бiльш точно - в голубому морi... 9_ Оля (вийшла з чуланчика) - Зняла... Вона вже мертва... (До Малахiя). ЧуКтеП Це ж ви ПП довели... до смертi! М а л а х i й - Он краще ловiть молодика, бо вiн мочиться у море. О л я - Вiн остаточно збожеволiв... Куди ж тепер, пiсля голубих мрiй? (Сама собi одповiла переконливо). Чого ж iще думаКш!.. Туди!.. Назад. На службу! (Дов'язалось хусткою й пiшла, твердо ступаючи_). 10_ Ускочила А п о л i н а р а_ з невеличкою скринькою, в яку запихала намисто, золотi обручки, шматок шовку тощо._ А п о л i н а р а - Я вже яка, але ж не така, як оцей... (плюнула на Малахiя й побiгла). М а л а х i й - I плювали, i били його по ланитах. Тому вiн, узявши сурму золотую, подув у ню... (вийняв дудку) i заграв всесвiтньоП голубоП симфонiП (заграв на дудку). Я - всесвiтнiй пастух. Пасу череди моП. Пасу, пасу та й заграю... А г а п i я засвiтил свiчечку. М а л а х i й грав. Йому здавалося, що вiн справдi творить якусь прекрасну голубу симфонiю, не вважаючи на те, що дудка гугнявила i лунала диким дисонансом. Завiса ** ПАТЕТИЧНА СОНАТА ** ДРАМА Микола Кулiш довго виношував задум написати роман про нещасне кохання поета до панночки Марини. За тло мали правити грандiознi подiП першоП свiтовоП вiйни й революцiП. Та реалiзувати задум письменниковi вдалося в формi п'Кси. Iз спогадiв мого романтичного нинi покiйного друга й поета Iлька Юги на Жовтневих роковинах у клубi ЛКСМУ про свiй незавидний, як сказав вiн, проте повчальний революцiйний маршрут. I_ 1_ -_ Уявiть собi, друзi, - так почав вiн, - перше - вулицю старого провiнцiйного мiста; друге - двоповерховий будинок з табличкою: "Дiм генерал-майора Пероцького"; третК - революцiйну весну; четверте - Великодню нiч. Початок дiП: я пишу. Напiвгорище в будинку. Квадратове вiконце запнуте зоряним небом. Свiтить гасова лампочка. В кутку мiдяним удавом виблискуК гелiкон. _ 2__ Поруч за дерев'яним простiнком живе безробiтна модистка З i н ь к а. Вона чеше косу. Пiд дверима г о с т i. П е р ш и й г i с т ь (читаК напис крейдою на дверях)._ "З нагоди Великодня вiзитерiв не приймаю". (Пауза. З досадою)._ Хе-хе! Оригiнально! Д р у г и й г i с т ь (ревниво, баса)._ Чого ж ви стали? П е р ш и й г i с т ь. А куди менi тепер iти? Д р у г и й г i с т ь. На Великдень у кожноП господинi дверi гостям одчинено. П е р ш и й г i с т ь. То я пiду до вашоП. Добре? _ З__ З i н ь к а смiКться. Гостi, ощирившись, розходяться. Я пишу. Пiдо мною в генераловiй квартирi дзвонять куранти, немов з далечi вiкiв: мiрно, журно, елегiйно. А ще нижче, на першому поверсi, живе вона. Немов зараз бачу: одчинене вiкно, вiтрилом напнулась серпанкова завiса. Пiд нею немов пливе освiтлений кут кiмнати: пiанiно, погруддя Шевченкове й квiти. Вона вивчаК Бетховенову "Патетичну сонату". ГраК в повторюК вступ, оте повне зоряного пафосу, глибоке й могутнК вгауе. (Тодi я не знав ще нi назви, нi автора). 4__ До мене в дверi стукотить 3 i н ь к а:_ - Можна? (Увiходить)._ Скажiть, сусiдо, вiдгадайте, коли до дiвчини ходить удостач мужчин, а Пй раптом хочеться бiгти од них до мужчини ж, то що це значить? Я. Не знаю. З i н ь к а. А коли всi збираються розговлятися, а Пй хочеться заговiти, то ви теж не знаКте, що воно значить? Я. Теж не скажу. З i н ь к а. Невже не знаКте? I не вгадаКте? Та ну-бо! Це ж така зрозумiла рiч. Це значить, що прийшла... ДумаКте, любов? Великодня нiчi I все. А вам подумалось? Я одхитую головою._ Прийшла Великодня нiч, а за нею в гостi мадам журба преться. Слухайте, сусiдо. Я голубе платтячко, бачте, надiла дiвоцьке, косу по-скромному заплела - заговiла, а ви такий бiдний та самiтний, що й сьогоднi не розговiКтеся. То, може, пiшли б удвох, га?.. Я (одхитую головою)._ Бачте... З i н ь к а. Ха-ха! До церкви, наприклад. А вам подумалось?.. (Пiдморгнула)._ Не бiйтесь! Ви не поскоромитесь од мене. Я. Я й не боюсь. Я, бачте, не маю часу. Я пишу листа. З i н ь к а. Ви пишете. Вибачте, пишiть. Я б оце сама написала листа абощо. Написала б: року двадцять третього життя, числа в календарi червоного, у серцi ж - чорного. Ой казали менi люди, що як прийде свобода, то вона, як мама: не журися, мовляв, дiвко, - вискочиш iз ями... Буде свiт тодi, як цвiт, ще й милий, як сонечко. Свобода прийшла. То оце я й пишу: дорогий мiй, милий! Хоч кажуть, я така, що й за п'ятака, а проте не все ще спродала, зоставила дещо про милого, що прийде ж, думалось, до мене хоч на день, на мiй Великдень. Свiчку засвiтила, платтячко надiла голубе, дiвоцьке, а вiн щось не iде... Пишiть! На добранiч. Грошей часом нема у вас позичити - сiм карбованцiв? За квартирю, бачте, вимагають. Я оддам. Одержу за свою (пiдморгнула)_ квартирку - i оддам. Нема? Пишiть, пишiть. __ 5_ З першого поверху кам'янi приступцi униз, у темний пiдвальний закут. ДвоК сортують лiтературу. Осторонь ж i н к а прасуК бiлизну. Iз стелi зрiдка, але методично вперто й дзвiнко капаК у вiдро вода. Л i т н i й (одкладаючи листiвки)._ На Вадонiв завод. Тепер портовим майстерням: брошурок "Коли скiнчиться вiйна" - одна, двi, три, чотири, п'ять (крапля: дзень! Обернувся, глянув на стелю, на вiдро i знов),_ сiм, вiсiм, дев'ять, десять (крапля: дзень! Нахмурився)._ Отак у вас завжди капаК зi стелi? Ж i н к а. Третiй рiк. Ще як брали на вiйну Оврама, мужа мого, - почало. З того часу жду й рахую. Сорочку перу я за сiмдесят крапель, прасую за десять. А за цiлий день, знаКте, скiльки Пх випадаК? Аж чотириста тридцять два по сто. Скiльки це, по-вашому? Л i т н i й. Сорок три тисячi двiстi. Ж i н к а. Жду й рахую. Голова - як решето. Все життя - як решето: все подовбали цi краплi. Пам'ятаю, почала щитати, як вернулась з проводiв. (Рахуючи краплi)._ Одна, двi. Проводжаючи, питала: ти ж котляр, Овраме, на заводi став глухий, недочуваКш, а тебе беруть. А вiн менi... Три. "Через те нас i беруть, що глухi ми i слiпi ще". Та й пiшов. Туман стояв, ворiт було не видно. Я за ним: Овраме! Вiн не обернувсь... Чотири... Коли ж тебе тепер ждати? Не обернувся. Але бiля заводу став. Добiгла. Саме тодi... П'ять... Iшло на шосту, i заревли гудки. Нiколи не плакав, а то дивлюсь - слухаК й плаче... Шiсть. А скажiть, яке найбiльше число в свiтi? Л i т н i й. Квадрильйон, здаКться. Ж i н к а. Квадрильйон. Якби менi хто сказав, що, як упаде квадрильйонна крапля, тодi вийде вiйнi кiнець, тодi вернеться мiй Оврам, я б перещитала. Я б кожну крапельку обчислила, не пропустила б! (Жагуче, пристрасно, аж сльози проступили)._ Як намистечко б, зiбрала та на пам'ять нанизувала крапельку до краплi. Отак. (Ставши. як на молитву, рахуК краплi)._ Сiм. Вiсiм. Дев'ять. П а р у б о к. Сестро, ти знову... Ж i н к а. Вiсiм. Дев'ять. Десять... П а р у б о к. Ну от... (До лiтнього)._ Що робити? Л i т н i й (суворо)._ Що? Нести лiтературу! Органiзовувати! Агiтувати! Треба увесь свiт пiдпалити нашими лозунгами: вимагаКмо зробити з тайних договорiв плакати - раз, iз вiйни негайний мир народам - два, iз дванадцяти годин роботи вiсiм - три, маКмо чотири руки - чотири, а пакункiв п'ять - п'ять, що робити з п'ятим - шiсть. П а р у б о к. У мене К тут товариш один. Покликати? Л i т н i й. Хто? П а р у б о к. Студент. Л i т н i й (мiна)._ Хм... П а р у б о к. Та не справжнiй, iз селян. З унiверситету на дому. Екстерн. Прибивсь у город iз села вчитися. Батько десь за пастуха. Хлопець трошки мрiйний, проте певний, свiй... Л i т н i й. Сiм! Клич! _ 6__ I приходить до мене мiй перший друг, мiй побратим Л у к а: - Iлько, здрастуй! Ти що робиш? Я (патетично)._ Пишу до неП листа! Л у к а. Це сто тридцять першого? Я. Не смiйся. Луко! Л у к а. Скоро порвеш? Я. Не смiйся! Ти чуКш, який у мене настрiй? (Я чую знизу акорди grave)._ Високий, зоряний, як небо! Перше (жест на гелiкон),_ бачиш цю штуку? Гелiкон зветься. Коли взяти forte,_ можна загасити лампу. Але я навчуся грати так, що зорi на небi гаситиму. Л у к а (iронiчно)._ Навiщо? Я. Щоб... щоб мати роботу. Л у к а. Роботу, бачу, матимеш, а от заробiток?.. Я. I заробiток теж. Це ж гелiкон з оркестру, що граК влiтку на бульварах, восени на весiллях, узимку на похоронах - з оркестру гуманiзму. Њ гелiконiсти, що добиваються од цього удава такоП, що вiн не просто граК, а дзвонить, як срiбний дзвiн. Отак: бом, бом... Пiдо мною немов нарочито дзвонять куранти. I я навчусь! Обов'язково! ТретК, i це головне, я пишу до неП листа. (Знизу я чую, як услiд за уаие напливаК_ перша хвиля свiтло-ярого _allegro_ _molto_ _e_ _con_ _brio_)._ Слухай! (Читаю й фантазую),_ "Можливо, що й цього порву, але пишу й писатиму, бо вiрю в Петрарку i в вiчну любов. У вiчну любов. Мiж iншим, од золотих фiгур в iсторiП чорнi тiнi, од чернечоП ж ПетрарчиноП золота й ясна - свiтiнь вiчноП любовi. Вiрю i пишу. Ви граКте сьогоднi щось нове, що саме - не знаю, але ця музика, напевно ж, про юнака, що мчить конем степами, шукаК краПни вiчного кохання. Там, у голубих вiкнах, дiвчина самiтна: лiву брову трошки ломить, як усмiхнеться, очi голубi. Скажiть, вiтри, або ви, зорi, чи вийде дiвчина йому назустрiч, чи одчине дверi, прекраснi ворiтця в краПну вiчного кохання!" (Крiзь сльози й посмiх)._ Ану, вгадай. Луко... Л у к а. На те у дiвчат i ворiтця, щоб Пх одчиняти. Я. Та нi! Пошлю от я цього листа чи нi? Л у к а. Як сто тридцять попереднiх. Я (тодi врочисто, категорично)._ Сьогоднi. Сам однесу! Л у к а. Сьогоднi треба нести лiтературу, i ти мусиш помогти. Ходiмо! Я. Завтра однесем. Л у к а. Ти хочеш справу соцiальноП революцiП одкласти на завтра! Я. Анi подобини! Але знай. Луко: над свiтом полощеться в кровi прапор боротьби. Для чого? Щоб завтра замаяв над нами прапор вiльного труда. Та тiльки тодi, як над свiтом замаК прапор вiчноП любовi... Л у к а. К чорту твою вiчну любов! Сьогоднi нам на цехових зборах петроградський товариш сказав: "Мусимо, - каже, - припустити поПзд революцiП повним гоном до соцiалiзму". А ти його хочеш спинити на станцiП... (Передражнив)._ Вiчна любов! Я (з досади й образи, вслiд йому)._ Тiльки тодi, як Петраркою стане той, хто сьогоднi б'К жiнку, - наступить всесвiтня соцiальна весна. А ти ПП к чорту! Цiлу проблему! 7_ Я майже iду услiд за Лукою. Несу листа. Так. За iншоП ситуацiП я б його порвав, як порвав сто тридцять попереднiх. Але ж тепер я змушений його однести. I я несу. Сходами, вниз, де живе вона. Але як його передати? Iду далi вниз. Бачу, як з пiдвальчика виходить лiтнiй робiтник, обважений пакунками лiтератури. На ним Л у к а. Н а с т я суне йому кусок паски, крашанки. Шепотить: - Нате. У дорогу. Л у к а. Ну от... (До лiтнього, жест на крашанки). Брати, товаришу Гамар? Релiгiю? Л i т н i й (сердито). Бери! Все одно з'Пмо! Щоб не здибатися з Лукою, я повертаю нагору. Бiля дверей Пероцького чую - дзвонять куранти. По тому дзвiнок електричний. Г о л о с П е р о ц ь к о г о (до економки). Телеграма од А н д р е з фронту: "Здобув вiдпустку. Першого приПду, номером шостим". За пiвгодини вiн буде. Ванну i постiль, Анет. А менi, будь ласка, сьогоднiшнi витрати. Не ображайтесь, Анет. Я вам вiрив i вiритиму, але коли йде революцiя, треба щохвилини писати рахунки. Спасибi, Анет. (ЧитаК). "За три замки до дверей одинадцять карбованцiв сiмдесят три копiйки". А за розбиту росiйську корону, Анет! Запишiть. На карб революцiонерам. I за страйк на моКму млинi - робiтникам. "За бром". Кому? Нам чи Пм? Не смiйте купувати! Де пахне бром, там скоро смердiтимуть трупи. Не смiйте!.. Прибутки!.. Вiд Ступай-Ступаненка за квартиру десять карбованцiв п'ятдесят копiйок. I все? А за мезонiн? За пiдвал?.. Виселити! Я не боюся ПхньоП революцiП. Одного лише боюся, щоб не розпаляли фундаменту, на якому стояла Росiя, - Кдностi й неподiльностi ПП. А не розваляють Ступай-Ступаненки - Росiя вистоПть i перестоПть яку завгодно революцiю. Росiя! Земля руськая! Русь! Де це так прекрасно грають? Анет, люба моя! Дiстаньте з гардероба мою унiформу. Я пiду до церкви, Анет! Пам'ятаКте Великоднiй ранок тисяча дев'ятсот тринадцятого року, Анет, берiзку за вiкном i зорю? Тодi Росiя пахла, Анет, а нинi!.. Смирно! Це я на своП мислi, Анет!.. Який хаос! Зменшiть витрати, Анет!.. Церемонiальним маршем! МоП мислi! Повзводно! Тихо. Певно, пiшов, бо чую другий голос. Син Пероцького - Ж о р ж и к: - Анет, дорогая! Ну? А н е т. Жорже! Папа приказав зменшити витрати. Ж о р ж. Я оддам! Слово майбутнього офiцера, оддам! А н е т. Жорже, зрозумiйте, грошей нема. Ж о р ж. Слово честi, оддам! Знайте: за мiсяць-два нас, старший клас кадетiв, попрямують у прапорщики. Ух, пiду я на вiйну! На бiльшовикiв! Вдарю, вдарю чобiтками, брязну, дзенькну острогами, гляну в дзеркало, а там (зафантазував)_ молоденький офiцерик, у погончиках блискучих, чорнi вусики... А н е т. Мiй хлопчику-мрiйнику! Ж о р ж. Хлопчику?.. (Навмисне брутально i все ж стаки наПвно). Молоденький офiцерик, п'ять кондонiв у кишенi; ахм, - красуню! А н е т. (певно, очi великi, аж зблiдла). Жорже! Ж о р ж. Еntre nous soit dit! Ви, Анет, як Богоматiр, будете страждати, виряджаючи вашого хлопчика на вiйну. Розстебнете менi кiтель, начепите дукатика золотого i заплачете, як колись покiйна мамочка. А н е т, очевидячки, зворушена й розстiба ридикюля. За вiкном буде вечiр, як чернець смутний, i зоря, яко лампадник. Папа покличе. Знявши з носа окУ л яри, скаже вiн: "Ну, Жорже, будь слуга царевi щирий..." - I не мовить бiльше слова. А н е т, очевидно, виймаК асигнацiю. До вокзалу рисаком. Ви зо мною. Папа ззаду. У салон-вагон ввiйду я, аж там жiнка незнайома, молода, прекрасна, ну як ви, Анет. (ЦiлуК). Лiктi в неП круглi, бiлi, груди, як у вас, Анет! Буде нiч, буде дорога, i розмови, i пригоди. (Ярливо цiлуК, як жiнку). А н е т. (очевидно, жах i задоволення). Жорже!.. Я папу покличу! Ж о р ж (одсапавшись). Тяжко зiтхне паровоз у ту сторону, де вiйна. Свисне: на вiйну - вiйну-ну!.. Iмператор - Росiя - ура! Я поПхав на вiйну! _ 8__ Вихором пробiгаК повз мене. До Зiньки. Стукотить. З i н ь к а. Хто? Ж о р ж. Це я! Можна до тебе? З i н ь к а (виглянувши). До "тебе"? Ж о р ж. До вас. З i н ь к а. Чого? Ж о р ж. Я прийшов... Хiба ти... Хiба ви не знаКте? З i н ь к а. Мами шукаКш чи, може, заблудив? Ж о р ж. Я прийшов... Папа мене прислав! Грошi одiбрати! Тi, що за квартиру нам. Папа сказав - виселить тебе, якщо не заплатиш сьогоднi. З i н ь к а (перемоглася). Ну що ж... Заходь, хазяПне. _ 9__ Сливе навшпиньках пiдходжу до заповiтних дверей. Стою. Перша хвиля свiтло-ярого а_lltgro_ _molto_ _e_ _con_ _brio_ спадаК. Вона граК далi - свiтлий роздум бунтарного духу, вiчний спiв кохання. Раптом перестаК:_ - А-а, мiй таток: пощипанi украПнськi вуса, сивенький чубок! Б а т ь к о (врочисто читаК). "Учителя малювання та чистописання, украПнця запорозькоП кровi Iвана Степановича Ступай-Ступаненка лi-то-пис". В о н а (з гумором). Ой! Б а т ь к о. "Березня сьомого, року на УкраПнi тисяча дев'ятсот сiмнадцятого. Мiсяць тому вночi не спалось - думалось: нiч така велика, як Росiя, а Росiя, як нiч, - не видно й не чути нашоП УкраПни. А нинi читаю вiдозву нашоП ЦентральноП ради: народе украПнський, народе селян, робiтникiв, трудящого люду... мiсяць минув, а яка одмiна! Благословляю революцiю!" В о н а. I я! (В тон). Благословляю! Б а т ь к о. "Березня двадцять сьомого. Читав, як у недiлю в КиКвi вiдбулось велике .украПнське вiче. Сотнi, тисячi, десятки тисяч украПнцiв заприсяглися образом Шевченка не складати рук, аж доки не вiдбудована буде вiльна наша УкраПна. Присягаюсь i я! В о н а. I я! Не тiльки Шевченком, - тобою, твоПми вусами, твоПм сивеньким, таток, чубком. Б а т ь к о. "Тридцятого. Приснився пресвiтлоП пам'ятi гетьман всiКП УкраПни Iван Степанович Мазепа". В о н а. I менi! Немов Пхав автомобiлем, так? А за ним запорожцiв сила та все на велосипедах. Б а т ь к о. "Тридцять першого. Бiльшовики пишуть, що державних меж взагалi не треба. Вони за Iнтернацiонал. Це значить, i УкраПна без меж? Та як Пм не соромно!" В о н а. Ой як Пм не соромно! Б а т ь к о. Р. S. Треба розтлумачити Пм, в чiм справа i що таке УкраПна. (ДописуК). Обов'язково! (ЧитаК). "Першого. Завтра Великдень. Думаю, чи потрiбен тепер УкраПнi Бог? Думаю, що коли й потрiбен, то тiльки свiй, украПнський. Iнакший зрадить або обдурить. Маринка граК цiлий вечiр якусь прекрасну рiч. Певно, украПнську, бо менi вчуваКться: сивоусi лицарi-запорожцi мчать кiньми вiчним степом по щастя-долю для своКП УкраПни". Особливо, де ти, Маринко, граКш скоро, да отак (наспiвуК): цоки-цоки-цок-цок! Тру-ту-туП (ЦiлуК ПП). От заграй! Вона граК. Знову здiймаКться вгору з бунтарних глибин до зоряних просторiв хвиля свiтло-ярливого пафосу. За нею, здаКться, пливе пiд напнутим вiтрилом завiси освiтлений покут кiмнати: погруддя Шевченкове, квiти, вона над клавiром, батько з лiтописом i я за дверима. Ми пливемо над життям на кораблi "Арго" до вiчно прекрасних краПн, кожний по своК золоте руно. Б а т ь к о. Соната? М а р и н а . Патетична. Б а т ь