Григорiй Квiтка-Основ'яненко. Конотопська вiдьма ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ I Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, у новiй свiтлицi, що вiдгородив вiд противноП хати, конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Хоч парень собi i чепурний був, а тут i у недiленьку святу не брав бiлоП сорочки, та й - прощайте у сiм словi - китаКвих синiх штанiв на нiч не знiмав, так, сердека, у них i ночував, рад-рад, що за пiвнiч допхався додому ; а там чи заснув, чи нi, вже його, ще сонце не сходило, збудили. Зараз схопивсь, випозiхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разiв тричi крiпкоП роменськоП кабаки, прослухав, що йому читали, дав порядок i, зоставшись сам у свiтлицi, сiв на лавцi: голова йому нечесана, чуб не пiдголений, пика невмита, очi заспанi, уси розкудовченi, сорочка розхристана; край його на столi люлька i гаманець, каламар, гребiнець i повна карватка ще торiшньоП дулiвки, що ще звечора наточила йому Пазька у пляшку, а вiн, хоч i насипав у карватку, щоб то, знаКте, з журби випити, та як зажуривсь знова, та й забув, так i лiг та й заснув; та й тепер, уставши, не дуже на тую дулiвку квапився, бо ще нове лихо зовсiм його скрутило, i вiн i сам себе з журби не тямив. Яке ж то там йому лихо зiклалося й вiд чого така журба його узяла? Але! тривайте лишень, я вам усе розкажу: i вiдкiля вiн так пiзно приПхав, i зачим не дали йому добре й виспатись. Ось кете лишень кабаки, в кого мiцнiша, та й слухайте. Пан сотник Уласович був чесного i важного роду. Таки хто скiльки не зазна, то сотенною старшиною усе були Забрьохи; а дiди i прадiди Микитовi усе були у славному сотенному мiстечковi Конотопi сотниками; так вiд отця до сина так сотенство i переходило. От як i старий Улас Забрьоха, таки сотник конотопський, як помер... i що то жалкувало за ним козацтво! Та таки i усi люди, i старе, i мале, усi плакали. А як ховали, так труну його несли через усе село на руках, мов дiтського батька, та бiля церкви й поховали i добре на усiх обiдах пом'янули. Як же вiдпили сорочини i громада зiбралася на пораду, кого начинити сотником, то усi ув один голос i гукнули: "А кому ж будь? Уласовичу, Забрьощенку; якого нам луччого ськати?" Оттак-то й настановили його сотником, i став вiн iз Забрьощенка вже й сам Забрьоха. От вiн, поховавши батька, сюди-туди огледiвсь, аж вже йому годiв двадцять п'ять; нiгде дiтись, треба женитися, треба дiвки ськати... Батько-бо його, старий Улас, був собi скупенький, i коли, було, Микита, як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зирне на нього сторч та скаже: "Нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Який тепер сякий-такий син жениться? Бач, хлiб дорогий, по п'яти алтин мiшок, та й тiсно нам буде, як тобi жiнку озьмемо: тiльки i К, що хата з кiмнатою, та через сiни противна хата, та й годi; де менi вас мiстити з дiтворою, що вже знаю, що так i обсипле. Нехай лишень опiсля подумаКмо". То, було, Микита почухаКться та з тим облизнем i пiде. Тепер же, як старий вмер, йому своя воля. Зараз узявши противну хату, перегородив, от йому К й свiтлиця, К й простор. Далi став дiвки ськати i сiв думати. Вже на яку-то вiн не думав? Перш би то так, що й де! Зараз на чернiгiвську протопопiвну закинув та й сам злякавсь вiд неровнi: одноП одежi на два воза не вбереш, а намиста, кажуть, мiрками батько вiдсипле; та таки й нiчого: там i богослови Пли печенi гарбузи, так нашому братчику нiчого туди квапитись. От вiн i спустивсь нижче, перебирав-перебирав, думав-думав... далi як сплесне у долошки, як загомонить сам собi у хатi: "Отсе так! Отсе моя! Хлопче! Сiдлай мерщiй коня!" Чи зiбравсь, чи нi, мерщiй наш Уласович сiв на коня... i як затупотiв, так тiльки що оком його заздриш. Куди ж то вiн так потяг прудко? Еге! Колись-то, десь-то на ярмарку бачив вiн хорунжiвну Олену, от що на Сухiй Балцi хутiр, прозиваКться Безверхий. Вiн, дивлячись тогдi, дуже дивувався, що дiвчина й молоденька, а купуК борошна багацько; а як став розпитувати людей, так йому й розказали, що у неП нема нi батька, нi матерi, а тiльки самий брат; що вона хазяйка невсипуща, сама й около коров, сама й у полi при косарях i при женцях, а зимою у винницi сама догляда i се борошно окупуК на винницю. Брат ПП, хорунженко, хоч парень i молодий, та не хоче женитись, а дума у ченцi, бо як був недуж, так обiщавсь: "Коли, - каже, - видужаю, то пiду у ченцi, вiддавши сестру замiж". От i видужав, i дожида доброго чоловiка, щоб йому i господарство, i сестру вiддати, i вже нi до чого йому дiла нема, усе тiльки книжки чита, а Олена за нього усюди по господарству поворочуКться. От туди-то потяг наш пан сотник Забрьоха. Не взяв же його й чорт на вигадки! ЧуК кiшка, де сало лежить: одно те, що дiвка здорова, молода, оглядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби - так батечки! Свiй хутiр, лiсок, винничка, млинок, вiтрячок, а скотини та овечок - так нiчого й казатиI I усе то Пй достанеться. Затим-то так наш Уласович i поспiша, що й коневi не дасть здихнути, i сам, не обiдавши, тридцять семисотних верст, iще з гоном, не спочиваючи, переПхав, i як добiг до того Безверхого хутора й устав з коня бiля хорунженковоП хати, так так i хитаКться, мов п'яний, а я ж кажу, що вiн i не обiдав нiгде. Поздоровкавшись з паном хорунженком i посiдавши у хатi, от нашi i розговорились промеж себе i признались, що ще й батьки Пх промеж себе дружили, то i Пм треба не цуратись один одного. Далi хорунженко питав пана сотника, що куди його бог несе i зачим? Зараз наш Уласович i став брехати, бо старi люди кажуть: тiльки що ще задумаКш свататись, то й станеш зараз брехати, i що без брехнi нi жоден чоловiк не сватався. Отже ж то сотник i.каже, що буцiмто йому треба брагу для волiв найняти на зиму (а ще де та й зима? iще тiльки петрiвка йде), так вiн почув, що у пана хорунженка у винницi барда добра i добре скотини доглядають, приПхав найняти i сторжитись. - Не знаю я сього дiла i нi в вiщо не мiшаюсь; про те сестра зна, - сказав йому на одвiт пан хорунженко. - А де ж Йосиповна Олена? Може б, бува, ПП покликати, то ми з нею i скiнчаКмо дiло, - казав Забрьоха. - Але! Сестра у полi; поПхали там трошки просця посiяти, так вона догляда, бо вже без неП нiхто нiчого не тямить зробити. А ви, Уласович, не скучайте; вона надвечiр i буде. Поки вона вернеться - дiвко! а вточи лиш слив'янки! - то ми по кухличку, по другому вип'Кмо. Та вже ви у нас, пане сотнику, i заночуКте, бо вже не рано, - сказав хорунженко. - Панська воля! - одвiт дав Микита - i радесенький собi. От як вицiдили вони самотужки глек слив'янки, а далi i тернiвки покуштували чи трохи, прибiгла й наша Олена з поля. Бачить, що чужий чоловiк, зараз мотнулась, звелiла iз ставка потягти карасiв i загадала вечерю вiрити; сюди-туди шатнулась i увесь порядок дала, що й на завтра робити, i кому, куди i зачим Пхати, а далi одяглась таки любенько, як звичайно панночцi та ще й хорунжiвнi: до старенькоП плахти та почепила люстринову запаску, одягла тож шовкову юпку, та на шию дукат на бархатцi, та червонi черевички узула, а на голову хорошу стрiчку поклала, та й вийшла i поклонилась пану Уласовичу низенько. Наш Забрьоха як побачив таку панночку, що не тiльки що зроду не бачив такоП, та вона йому i не снилась така, та аж задрижав i не тямить вже, що йому й казати, та вже хорунженко нагадав та й каже: - Отже, пане сотнику, вам i хазяйка: радьтесь iз нею, вона всьому голова. Так що ж бо наш Уласович? Нi пари з уст. Далi прийнявся, мнявкав-мнявкав, та й начне про воли, а кiнча про голуби, дума об бардi, а скаже об тернiвцi, та як замовк, та й замовк, та знай слинку ковта, дивлячись на таку кралю. Олена собi дiвка бойка була. Хоч пан сотник i сюди i туди загинав, а вона його зараз розчухала, що вiн таке К i зачим приПхав, та вже й каже йому, i говорить: ."Добре ж, паниченьку; допивайте ж на здоров'я тернiвочку, та повечеряКте, та ляжете спати, а завтра - дасть бог свiт, дасть i совiт, то й порадимось, що треба робити". " Забрьоха, почувши сеК, та аж сам не стямився вiд радощiв; дума: "От дiло i зовсiм, завтра тiльки рушники брати". Та за кухлик, та давай знов смоктати з паном хорунженком, що у ченцi збираКться, а таки сього дiла не кидаКться i ще й дуже полюбля. Олена таки частенько до паничiв увiходила, так буцiм за яким дiлом, а тiльки щоб бiльш розглядiти Микиту Уласовича, що воно К; то як увiйде та поведе очицями, що як терн-ягiдки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний, i не поверне його, а сам аж пала. Полагодивши вечерю, вона вже бiльш i не входила: самi паничi повечеряли, i, докiнчивши глек з тернiвкою, пан хорунженко хотiв вже iти спати, аж ось наш Забрьоха поплямкав, викашлявся, поцмокав, потер уси та й став ту рацею казати, що йому дяк скомпонував вже давненько для такого случаю; от i каже: - Ось послухайте, паничу Йосиповичу, що я вам скажу: несорозмiрно суть чоловiчеству КдинопребиванiК i в дому, i в господарствi. ВсякоК диханiК шануКться у двойствi: Кдино чоловiковi на потребу - пояти жону i iмiти чада. I аз нижайший возимiх сiю мисль i неукротимоК желанiК. Пламень м'е раждижаКть i не отiду, дондеже не совокуплюся з лiпообразною, превелебнiшою Кат... - Та й замовк. Се то йому дяк таке списав, як вiн було думав залицятися до протопопiвни з Чернiгова, i Забрьоха дочитав до самого кiнця так, як було тогдi напам'ять витвердив, та як згадав, що хорунжiвна не Катерина, а Олена, i не превелебна, а так - панночка, от того-то й замовк, та нi туди нi сюди. Хорунженко зовсiм було дрiмав, а на сю рацiю прислухавсь-прислухавсь та й каже: - Що-бо ви, пане сотнику, отсе говорите? Щось я нiчого не второпаю. Чи не пiсля тернiвки отсе ви такi стали? Здихнув Уласович та й каже: - Бодай його писала морока! Се менi таке написав наш воскресенський дяк... - Та що воно таке К? - спитав Йосипович. - Чи се вiрша, чи що? - Але! я й сам не знаю, що воно i для чого, - каже Забрьоха. - Так нащо ж ви менi проти ночi таке говорите? Мене вже з-за плечей бере. -Та я б i не говорив, так лихо припало! - Та яке там лихо? Кажiть швидше, спати хочу. - Але! кому спати, а кому й нi! - сказав Уласович та, здихнувши важко, поклонивсь хорунженку низесенько та й каже: - Вiддайте за мене Олену, сестрицю вашу! - Йо! - сказав хорунженко, задумавсь, став чухати потилицю, i плечi, i спину, а далi каже: - Побачу, що сестра скаже, нехай до завтрього, лягайте лишень спати, - та й пiшов вiд нього. Лiг наш Забрьоха спати, так йому i не спиться: жде свiту, не дiжде, щоб швидше йому почути, що скаже Олена... Ну, сяк-так дождались свiту, повставали паничi i позiходились. Зараз пан Уласович i пита: - А що ж ви менi, паничу, скажете? Чи наша рiч до дiла, то я б побiг мерщiй та з старостами i явивсь сюди закон сполнити. Кажiть-бо! Сопить наш хорунженко i нiчого йому не сказав, тiльки гукнув у кiмнату: "Ану, сестро! дай нам поснiдати, що ти там придбала". Ввiйшла з кiмнати наньмичка, поклонилась та й поставила на столi перед паном Уласовичем на сковородi... печений гарбуз!.. Як розглядiв наш Забрьоха таку пинхву* (*Каверзу.), як скочить iз-за стола, як вибiжить з хати! Аж тут батрак вже й держить його коня, i вже осiдланого: вiн мерщiй на коня та навтiкача побiля хат; тiльки й чуК, що люди з нього регочуться; йому ще й бiльш стидно, ще й бiльш коня поганя, та як вибiг з хутора, розглядiв: що за недобра мати? Щось телiпаКться на шиП у коня! Коли ж дивиться - вiрьовка; потягнув тую вiрьовку - аж i тут гарбуз сирий причеплений! Кинув його аж геть, а сам за нагайку, знай коня паня, знай паня... Одно те, що сором, а тут i такоП дiвки жалко, та ще ж нi Пвши, нi пивши! От вже наш Уласович i додому з гарбузом так i бiжить, як бiг до дiвки, думйючи рушники брати. I самому лихо, i кiнь морений; так насилу-насилу допхавсь додому аж опiвночi i - як я розказував - мерщiй лiг спати. II Смутний i невеселий сидiв у свiтлицi на лавцi конотопський пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, а об чiм вiн сумував, ми вже знаКмо... Еге! та не зовсiм: хiба чи не дасть нам товку отсей, що лiзе у свiтлицю до пана сотника? А хто ж то лiзе? Що ж се вiн так там мордуКться? То пiткнеться у дверi, та й назад нашi. Отта хворостина, що несе у руках, та його спиня: коли держить ПП поперед себе, то тiльки що нiс у дверi ткне, а вже хворостина i обiперлась об угол; коли ж ПП волоче за собою, то зовсiм увiйде в свiтлицю, а вона за ним волочиться i чiпля його, як та сварлива жiнка за п'яницею-мужиком; упоперек же i не кажи ПП всунути у свiтлицю, бо крiпко довга була. Лiзе то не хто, як Прокiп Ригорович Пiстряк, сотенний конотопський писар i щирий приятель пана сотника конотопського, Микити Уласовича Забрьохи, бо вiн без нього нi чарки горiлки, нi ложки борщу до рота не пiднесе; а вже на порадi, як Пiстряк Ригоровйч сказав, так воно так i К, так i буде, i вже i до сто баб не ходи, так нiхто не переможе. Що ж то вiн за хворостину пре у свiтлицю до пана сотника? Але! лучче всього послухаймо, як i об чiм вони собi будуть розмовляти, то тогдi усе знатимемо. Та ще ж i те знайте, що пан Пiстряк суть писар: дванадцять год учився у дяка в школi: у год вчистив граматику, два годи вчив часловець, пiвчварта* (*Три з половиною.) года сидiв над псалтирем i з молитвами зовсiм вивчив, та пiвп'ята* (*Чотири з половиною.) года вчився писати, а цiлiсiнький год вчився на щотах; а промеж тим, ходячи на крилас, поняв гласи, i Крмолойнi догматики, i Сковородинi херувимськi, туди ж за дяком i пiддячим окселентуК* (*ВторуК, пiдспiвуК.) i Павла чтенiК, коли небагацько закладок, утне на всю церкву голосно; а вже на рiчах так бойкий, що як розговориться-розговориться, та усе не попросту, усе з писання, так i наш отець Костянтин, даром що до синтаксису ходив, слуха його, слуха, та здвигне плечима, та й вiдiйде вiд нього, кажучи: "Хто тебе, чоловiче, зна, що ти там говориш!" Оттакий-то був у нас у Конотопi писар, отсей Прокiп Ригорович Пiстряк; та як стане вiн з паном сотником Забрьохою розмовляти, так ви тiльки слухайте, а вже чи второпаКте що, не знаю, бо вiн у нас чоловiк з ученою головою, говоре так, що i з десятьма простими головами не розжуКш. Отже-то, як пан сотник бачить, що пан писар не влiзе у його свiтлицю за тою довгою хворостиною, та й пита: - Та що то ви, пане писарю, якого чорта до мене в свiтлицю прете? - Та се, добродiю, лепорт* (*Рапорт.) об сотеннiм народочисленiП, в наличностi предстоящих по мановенiю вашому, та - бодай вiн сокрушився в прах i пепел! - невмiстим Ксть в чертог ваш. ПодобаКть або стiну протяти, або стелю пiдняти, бо не влiзу до вашоП вельможностi! - сказав Пiстряк та й почав знову возитись з тою хворостиною. - Що ж то за лепорт такий довгий? Хворостина ж йому, мабуть, замiсть хвоста, чи що? - Хворостина сiя, хоча Ксть i хворостина, но оная не суть уже хворостина, понеже убо суть на нiй вмiстилище душ козацьких прехваброП сотнi КонотопськоП, за ненахожденiКм писательного существа i трепетанiКм десницi i купно шуйцi. - Оттак вiдсипав наш Пiстряк. - Та кажiть менi попросту, пане писарю! О, вже менi те письмо остило та опоганiло, що нiчого i не второпаю, що ви кажете-говорите. Тут i без вас нудьга узяла, i печiнки до серця, так i чую, як пiдступають, - сказав пан сотник та й схиливсь на руку, та трохи таки чи й не пустив слiзочок пари-другоП. ~ Горе менi, пане сотнику! - сказав Пiстряк, - мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешноП палестини i, вечеру сущу минув- шаго дне, бих неподвижен, аки клада, i нiм, аки риба морская. I се внезапная вiсть потрясе мою унутренную утробу, а паче i паче, Кгда прочтох i уразумiх повелi-нiК милостивого начальства збиратися у поход аж до Чернiгова. СiК, пане сотнику, пишуть, щадя душi наша, да не когда страх i трепет обуяКт нами i ми скорбнi падем на ложi наша i уснем в смерть; i того ради скритность умислиша, аки би у Чернiгов, а хто вiсть? Чи не дальш iще. О горе, горе! i паки реку: горе! - О горе, горе Ригорович! - О горе, горе, Уласович! Оттак-то горювали пан сотник з паном писарем, що прислано Пм предписанiК iти в Чернiгов зо всею сотнею i зiбратись зо всiм прибором i узяти провйонту для себе i коней на двi недiлi. От як горюють пан сотник у свiтлицi, а пан писар за порогом, далi сей i вигадав - бо вже на вигадки завзятий був - та й каже: - Соблаговолiте, пане сотнику, дати менi повеле-нiК о сокрушительном преломленiП сiКП трикратно опо-ганiвшоП хворостини, я же нинК суть у ранзi лепорта, бо самi созерцаКте ясними, хоча i не вмитими, вашими очесами, що неумiстим Ксм з нею у чертог ваш. Почухав голову пан Уласович, довго думав, далi й каже: - Себто, по-вашому, переломити хворостину; так ти-бо кажеш, що се вже не хворостина, а лепорт об нашiй сотнi, так щоб часом не було натруски вiд старших; бо i сам здоров знаКш, що пан полковий писар щось до нас добираКться i так i пiдгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти. - Не убоПмся, не устрашiмся супостата зо усею його враждебною силою. Сего ради довлiКть нам против нього бути мудрим i сiК послiднК реченное предписанiК неупустительно сполнити i того для повели, вельможний пане, да сокрушу сiю палицю. - Так, покручувавши уси i очi у стелю утопиривши, казав пан Пiстряк, а далi бачить, що пан Микита йому нi пари з уст, бо й досi ще не второпав, що той йому каже, та й скрикнув: - Так ламати? - Та ламай, пане писарю! Хрусь! Пан писар i переломив хворостину. "Пере-ломишася, - каже, - i се нинi можу вмiститися в чертог твiй". - Та, сеК кажучи, i улiз в свiтлицю, i кланяКться пану сотнику, i подаК йому з двох рук по цурпалку, i каже: - Подозвольте, приньмiте! - Та що ти менi отсе, пане писарю, тикаКш у вiчi? Чи Пх виштрикати хочеш, чи що? - питаКться його пан сотник, притулюючись до стiни, а, боячись, дума: "Чи не погнав Ригорович вп'ять химер, як було пiсля перепою на великоднiх святках". - Що воно таке К? Кажи менi попросту, без письма! - СiК суть, пане сотнику, замiсть списка нашоП сотнi, - каже писар, - його вже не возмогах списати за дрижанiКм десницi моКя, вiд глумленiя пиянственного з вищеiз'ясненними молодицями, i того ради узях хворостину i на нiй назнаменах коКгождо козака, i се суть вiрноК число: у кожному десятцi по десять козакiв, а усiх такових десяткiв суть такожде десять, слiдовательно уся сотня, як скло. Соблаговолiте, пане сотнику, щот Пй учинить по сiй хворостинi i лицем к лицю самую Кстественную сотню, зiбравшуюся бiля палестини Кузьмихи, кривоП шинкарки, очесами обо-зрiти. - Еге, пане писарю! - каже йому пан Уласович. - Я б, пожалуй, соблаговолив, так лiкiв бiльш тридцяти не знаю. Лiчи сам i роби як знаКш, ти на те писар; а я усе опiсля пiдпишу, бо я на те сотник, щоб не лiчити, а тiльки пiдписувати. От i став пан Пiстряк лiчити; лiчить-лiчить, а у п'ятiй сотнi одного козака не долiчиться. "Що за притча? - аж скрикнув. - Сощитах, i були усi, i се Кдин не обрiтаКться. Iзиду i поки учиню перепис, хто з огла-шенных не дав менi i пред очi вашi стати, бiжа i окрився. Не хто, як, уповательно, Iлько Налюшня". От i пiшов надвiр до козакiв лiчити, а пан сотник зараз кинувся до карватки з дулiвкою та, не вiддихаю-чи, журби .ради, та й висмоктав ПП дочиста. Аж ось i пан Ригорович з своПми цурпалками лiзе у дверi, i веселенький, i швидше, щоб втiшити пана сотника, i каже: "Не журiтесь, добродiю! Усе козацтво наше укупi, нi жоден не пошвандяв нiкуди; ось де вони К". I прийнявся лiчити, - вп'ять у п'ятiм десятку нема та й нема козака! Як затупотить Ригорович ногами, як ухвате себе за чуб, як почав коренити i батька, i матiр, i увесь род того пресучого сина козака, який ховаКться, поки вiн лепорт унесе у хату, до пана сотника. Як надворi лiче, так усi до Кдиного, а у хатi лiче, то один, та усе у п'ятому десятку, так i щезне, неначе його злидень злиже! Вернувсь пан Пiстряк до сотнi, перелiчив козакiв - усi; вернувсь до пана сотника, лiчить по хворостинi, що кожного позарублював, - катма одного; хтось утiк. Вп'ять вернеться до сотнi, щоб тому, хто ховаКться, голову побити, так-бо усi якраз, а у свiтлицi по зарубкам нема одного. Та разiв десять таке йому було привиденiК. Вже аж засапавсь сердешний, бiгаючи з хати то в хату, то до сотнi, то вiд сотнi, що вже й пан Уласович убравсь i зовсiм вирядивсь i вже шапку узяв, щоб iти до сотнi, так у пана писаря один козак усе утiка, i хто такий - не звiсно, бо усi на зборi i один одного держить за пояс, щоб не утiк нiхто, поки Пх по хворостинi перелiчують. - Та годi тобi, Ригоровичу, шастатись. Ходiм та удвох зо мною перелiчимо. Коли там усi, а на хворостинi нема одного, так кат його бери! нехай той i пропада, аби живi усi були. - Так сказав пан сотник та й приглядаКться пильно на писаря, чи до дiла то вiн сказав i що чи не гримне вiн на нього за нiсенiтницю, як воно й часто бува. Довго слухав се Прокiп Ригорович i пальцем поводив, а далi як цмокне, як-пiдскоче, як крикне: "От сяя рiч до дiла! Утробою сожалiю, що таковоК мешта-нiК iзиде iз глави моКя i уклонися у дебрi пустинния. Та вам, пане сотнику, довлiКть i полковим суддею бути за таковоК неограниченное i мудроК рiшенiК, Кго же i аз не возимiх. Ходiмо же, батьку! Нинi возвеселися утроба моя од цiлостi сотнi, i, скончавши дiло, урем'я i подкрiпленiК вчинити". От i пiшли. Агу! I наш пан сотник повеселiшав трохи, що якось-то нi думано нi гадано та придумав до ладу, та ще й так, що й сам Прокiп Ригорович Пiстряк, конотопський сотенний писар, та й той його за вигадку зроду вперше похваляК. А Ригорович iде за сотником, та своК гада, та дума: "Се на бiду вже йде, коли пан сотник та буде розумнiший мене. Нащо ж йому i писар, коли сам буде i видумувати, i пiдписувати? Отсе тiльки не видно, що сам буде й писати та, може, й на щотах викидати. Та не дамся-бо!.. Я йому хука усучу". Пiдiйшли до самого шинку Кузьмишиного, аж тут i сотня стоПть i, поскидаючи шапки, поклонились пану сотнику. - Здоровi були, дiти! Чи всi ви тут? - спитав Пх пан сотник i, узявшись у боки, обглядав Пх оком, неначе облiчував або розглядав кожного у пику; а вiн - я ж кажу - бiльш тридцяти лiку не знав, а козака нi однiсiнького у твар* (*В лице.) не знав i не тямив, хто з них Демко, а хто Процько. - Здоров, батьку! - торохнула йому громада. - Усi ми тутечки-здесь до Кдиного. - А перелiчи, писарю, чи не сховавсь який, - повелiвав пан сотник, надувшись, як той сич. От писарю Ригоровичу вп'ять бiда. Усi козаки, i як стулив хворостину докупи, так i по зарубкам усi. - Та який же там чорт мандрував, як я увiходив до пана сотника? - крикнув Пiстряк з серця та аж ногою тупнув. - Та тривай лишень, Ригоровичу! - сказав йому, усмiхаючись, пан Уласович. - Адже i козаки усi, i з хворостини нi жоден не втiкав. Се ти як переломив хворостину, так вона якраз на козаковi хруснула. От ти, держачи ПП на двi половини, тим одного i не долiчувавсь. А козацтво, сеК слухаючи, як пiднiме регiт: "Так-таки, вельможний батьку, так!" - знай кричать i кажуть: "Оттакий, бачу, наш писар! О! бодай його". - А бодай ви показились i з козаками, i з хворостиною, i з лiками, i з начальством, - кричав на всю вулицю Ригорович, а сам як не лопне з серця. Ухопив тую хворостину, поламав, потрощив ПП на шматочки та й кинув козакам у вiчi, приговорюючи: -Цур вам, пек вам; осина вам; нехай вам стонадцять лихорадок i пiвтора стiльки ж чирячок i болячок, коли знайшовсь уже розумнiший мене. Нащо я вам? - Та й почав вп'ять з письма: - Iзийду у пустиню i уселюся у горах Араратських, у послiднiх моря. Цур вам! От пан сотник його i спинив i, узявши за руку, i каже: - Годi ж, Ригоровичу, не сердься. Уряди-годи, довелося менi з тебе покепкувати, а ти вже й сердишся. А тямиш, як менi пiдсунув лепорт, а я, нiчого пак не вмiючи писати, та на ньому сторч i пiдписав. А пан полковник i пiдписав, що, - каже, - конотопський сотник, пане Микито, ти Кси дурень! Та я за те на тебе i не сердився, хоч ти i довго менi об тiм доклади докладав i в вiчi насмiхався. Годi ж, годi! Ходiмо обiдати... -Нехай вам сей та той iз вашим обiдом, окроме хлiба святого. Бодай той подавивсь, хто таку мудрацiю менi втяв!.. - замотав руками наш Пiстряк, усе сердячись, та й потяг, не оглядаючись, додому, та й бормоче сам собi: "Подавишся, як я тобi галушку пiднесу... Пiдведу тебе пiд монастир... Буде у Конотопi сотник, та не Забрьоха... кланятимуться i Пiстряку". -А нам же яка порада буде? - загули козаки, дивлячись, що усе Пх начальство чи переказилось, чи кат Пх зна: писар, мов пiсля дурману, повiявсь собi додому, а пан сотник понурив голову та теж потяг до своКП хати. От вертають пана сотника i питаються, що Пм робити i для чого Пх зiбрали? - А лисий дiдько вас зна! - крикнув на них Микита Уласович, лаючи i в батька, i в матiр. - Цур вам, вiдчепiтесь вiд мене. Вiйтесь собi, куди хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився? У нього лепорт (се пан Уласович усяку бумагу узивав лепортом, не вмiючи вимовити, чи там предписанiК, чи що бувало); нехай, - каже, - чи не проспиться, бо вiн часто химери гонить, так тогдi i розтолкуКмось, а тепер - нiколи. - Та й пiшов тихою ступою додому. На те дивлячись, i козацтво рушило: хто у шинок, хто у солому пiсля такоП муштри спочивати; а iншi мотнулись на вгороди дiвчат полохати... III Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, та вже не в свiтлицi, а у великiй хатi, конотопський пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, вернувшись пiсля огляду козацькоП сотнi. До того лиха, що йому учора Йоси-повна Олена, панна хорунжiвна, пiднесла, мов тертоП пiд нiс кабаки, печеного гарбузця; що вiн пiсля учорашнього дня ще не пив, не Пв, а тут ще не виспався; що треба йому збиратися с своКю сотнею у поход, аж у самiсiнький Чернiгов; та я ж кажу, пiсля такоП бiди ще й нове лихо зiклалося йому, що розсердив свого сотенного пана писаря Прокопа Ригоровича Пiстряка, а розсердившись, вже вiн не буде нiякоП поради давати, як начальство пришле об чiм лепорт чи як там його; тогдi що чинити? От з такою бiдою як йому не бути смутному i невеселому? Еге! Сидить собi, сердека, у великiй хатi на лавi, кiнцi стола, голову понурив аж трохи чи не до колiн! Сидить же вiн вже не час i не два... аж ось iз кiмнати i обiзвалась до нього наньмичка: - Чого-бо ви, паниченьку, сумуКте i сидите мовчки? Чи не пора вже лагодити обiдати? - Не хочу! - сказав Уласович, та й здихнув тяжко та важко на всю хату, i пiдпер голову рукою. От наньмичка, погодивши, i вийшла з кiмнати та, дивлячись на нього веселенько, як тая ясочка, i каже: - Або, може, ви вже пообiдали, так, може, або ськатись хочете... абощо? - Не хочу! - один одвiт даК Уласович i не дивитьня на неП. Посупившись, вернулась наньмичка у кiмнату та й сiла у куток, ворчачи: "Отто вже, мабуть, був у попа та, мабуть, там i обiдав; бо вже тi попiвни, хоч до кого, так пiдiб'ються". I усе, сидячи собi, знай коренила попiвен. А Микита Уласович знай собi сидить i дума про своК. Аж ось... рип!.. хтось увiйшов у хату... Пан сотник зирк!.. аж то ввiйшов не хто, як наш Ригорович. Мабуть, вiдсердився? Нi, вiн не вiдсердився, а прийшов з хитрощами до пана Микити; ось слухайте, що тут буде... От, увiйшовши, та мовчки i став бiля дверей. Не зрадувався ж i пан Уласович, як вздрiв щирого свого приятеля, а пуще тим, що думав собi: "От теперечки вже вiн не сердиться i дасть менi пораду у моПй бiдi". Так Ригорович-бо не туди гне: як став бiля дверей та i став, i мовчить собi, i нi пари з уст не пустить. - Що скажеш, Ригоровичу? - питав писаря пан сотник, а той йому одвiт даК, не сходячи з мiсця: - А що повелите, пане сотнику? - Та ну собi у болото з своПм сотничеством! Хiба не знаКш моКП натури? Перед козаками так я сотник, а ти писар; а коли ми удвох у хатi, так ми собi брати. Сiдай же, будемо обiдати, - так казав Уласович. - Дякую! Я вже обiдав. - Та й кивнув головою Ри-горович, сеК кажучи. - Отто вже й бреше! - каже сотник. - Так сiдай-таки, я обiдатиму, а ти пий дулiвку; що за мудра, торiшня, ще тiльки на сiм тижнi почали, так там така, що i п'Кш - i хочеться. - Iзпих тресугубую чашу бiдствiй, - сказав, здих- нувши, писар, - i вже не могу вмiстити болiК суКтливоП дулiвки, де не когда обрящеться во устах моПх яко полинь. - Та що бо ви, пане писарю, - став до нього сотник люб'язно говорити, - якого чорта i досi на мене адом дишете? За вiщо i про вiщо? I сам старий циган не розбере. - Не лiпо Ксть, пане сотнику, совокупляти фарао-ницькоК всевоПнство з нами, правовiрними. Тут i без цигана можна возгребiК сотворити. Њгда поднесоша менi тресугуботреклятую пинхву, убо что Ксм пiсля сього? Аки конь i меск! Тьфу! паче i обаче! - Та яка ж там, пане писарю, пинхва! От тiльки що ти не второпав тiКП проклятоП хворостини... - Да погибнеть она з шумом в пещi огнепалящiй! А вам було, пане сотнику, дивлячись на моК глумленiК, мовчанiК учинити i не при громадi, аки лев рикающе, вознепщевати на м'я, но особ мене появше, повiдати було менi iстину, да не возсмiються надо мною нашi козаки i рекуть нинi: "Писар наш суть дурень, не вмiв розiбрати, що хворостина суть удобосокрушаКмая". Адже я вам добре ще в свiтлицi повiдав: п'ян бих i не iзтрезвихся Кще во оноК урем'я; i аще руцi моП дрожаша, аки древесно листвiК, то якова бисть глава зо всiми помишленiП? Бисть як треволненноК море. Того для подобало було вам, пане сотнику, всп'ять зря, покрити прегрiшення брата вашого; сирiч устами ко вуху повiдати йому, а не во все козацькоК услишанiК. - Отже, твоя правда, Ригоровичу; тепер я i сам бачу, що воно так К, - казав наш Уласович. А се було завсегда так: що що Пiстряк не здума, що не скаже, то вже пан сотник мерщiй i каже: "Так, так воно К". От як i тепер пiдтакнув i, дивлячись йому в вiчi, побачив, що се Ригоровичу - як по губам вареником з маслом; от i став смiлiш з ним розговорювати i зашучувати, i каже: - Сiдай же, приятелю; якого-бо ти чорта там бiля порога маячиш, як той цуцик на вiрьовцi? Iди ж, iди; сiдай бiля мене; я буду обiдати, а ти тягни дулiвку. Пазько! А внеси лишень повну носатку дулiвки! - Вийшла Пазька з кiмнати i, переходячи через велику хату, вже веселенько глянула на свого панича. А Прокiп Ригорович думав-думав, далi став по хатi ходити i спiва собi пiд нiс псальму: "Склонiтеся, вiки, со чоловiки"; а далi як бризне шапку об землю, як здихне, та й пiдiйшов до пана Уласовича i, закручуючи уси, став йому казати: - Њй, iстинно, не лгу. I да пожреть меня общая матер наша земля на соньмищi, аще збрешу хоч пiвслова. На довлiКть нi Кдиному начальнику угобзення творити своПй деснiй руцi, сирiч писарю; понеже i поКлику: усяк чоловiк iмать главу, глава iмать розум, розум iмать волю, а сiя рекомая воля повелiваКть i десницею, i шуйцею, i усяким членом. Но сiК суть приклад i сицевоК розумiнiК: чоловiк - Конотопська сотня; глава - пан сотник; розум во главi - аз, мiзерний писар; аз iмiю волю, сирiч дарованiК, написати бумагу, так що неглi i сам полковий писар утне подобную. Аще лi убо чоловiк не повинуКться главi, уне Пй Ксть... такожде i глава розуму; во оноК урем'я iмать битi см'ятенiК i содроганiК; тако i здi; аще сотня не iмать повинутися пану сотнику, а сей вопреки iмать творити менi хуждшему i, що паче усього, не прикривати його незнанiй, но еще i глумитися? Оле! пощо я й на свiтi пребиваю? Та, наговоривши такого, сiв на лавку i рукою пiдперся та й журиться. А Микитi Уласовичу його i жалко стало i каже йому: - Коли правду, братику, сказати, то я не второпав нiчогiсiнько, що отсе ти менi розказав; бо се, бач, з письма, а ти знаКш, що я його не втну i що воно менi зараз завадить, як хто з ним до мене пiдвернеться. Здiлай же дружбу, не сердься на мене, та з серця не говори менi з письма, а кажи просто. Тут i так, не тобi кажучи, лихо та ще з лихом, а тут ще у поход iти. Ось давай про се толкуватись, що нам по тому лепорту робити... - Чортзна-що ви говорите, - загомонiв писар на пана сотника, - чи подобаКть же от начальства до подчиненностi писати лепорт? ПовелiнiК. НесметноК множество разiв казах вам, i се усе всуК. - Та усе ж то лепорт, не що бiльш. Я рад, що й лепорт витвердив, а другого, що ти кажеш, так я не вимовлю. Так кат Пх бери з лепортами, а от давай тов-куватись, як у поход збиратись. Адже сотня уся, то й добре; ну, дальш кажи, що робити? - Гм, гм! - став кашляти Ригорович, як згадав, як вiн лiчив сотню. От i став пiд нього пiдкопуватись, щоб пана сотника втопити, а самому... Ну, та не будемо поперед розказувати, а слухатимемо, як там було; отже вiн i каже: - Що повелить пан сотник, маю невпустительно сполняти. - Та здiлай милость, Ригоровичу, годi менi сього докладати! - казав пан сотник та й сiда за стiл, бо Пазька внесла обiдати i повну носатку дулiвки. - Сiдай, - каже, - зо мною; а коли не хоч обiдати, так тягни дулiвку та об дiлах менi не докучай. От сотник мовчки обiдаК, а писар сидiв-сидiв, мов-чав-мовчав, далi за ложку, та у ту ж миску... та й почав, як вiн каже, сокрушати перш борщ гарячий з усякою, мiлкою рибкою, та пшоняну кашу до олiП, далi захолоджуваний борщ з линами, а там юшку з миньками та з пшеничними галушечками, та печенi карасi, та бiльш i нiчого. Хоч наш Ригорович i обiдав дома не менш того, що тепер Пв i в пана сотника, так йому се нiчого: вiн у дяка у школi вчився, так за голос, що було як на обiдах пiднiме, так як той дзвоник, на усю вулицю чути, що аж у вухах лящить, так його пан дяк було по обiдам i водить; то з ним привчився i наш Ригорович, i йому не страшно було хоч шiсть обiдiв обiдати; так тим-то iз Уласовичем, як побачив добру страву та ще з свiжою рибою, так i прийнявсь молотити, неначе ще нiчого зранку i не Пв. Як Пв, Пв добре, що аж за вухами лящало, далi схопив носатку та, не наливаючи у карватку, так з неП усю дулiвку i вицiдив. Далi, уставши з-за столу, подякував богу i хазяПну, сiв на лавцi, викашлявсь, уси розгладив i каже: - Добрия ради трапези i преотмiнния дулiвки пре-даю вишному забвенiю прискорбiК моК. Да не пом'янеться к тому треклятая хворостина, преломленiКм своПм похитившая було Кдиного козака. Цур Пй! Да пребудеть вона тресугубо анахтема проклята i да згорить в пещi халдейськой, а ще лучче, як в гиКннi огненнiй. Давай же дiло говорити i дiло творити. Да будеть вам, пане добродiю, вiдомо, що нам невозможно у поход виступати! О! -- i почав карлючки гнути. - Йо! - аж скрикнув пан Уласович з радощiв i пiдбiг до нього, щоб випитувати, i каже: - Як же се можна? А лепорт?.. - Але! ви таки усе своК! -- каже Ригорович. - Вам хоч кiл на головi теши, то в вас усе лепорт. Ну, дарма! Хоч би вони як не розписували, а нам не можна йти: нам не суть удобно, нам нiколи! - А чому ж нам нiколи? Здiлай любов, розжуй менi i сеК слово: чому нам нiколи? - Гм, гм! - викашлявшись i подумавши, сказав Ригорович, - яковая нам соприкосновенность до Чернiгова i до самоП полковоП старшини, аще мир весь погибаКть? - Як се то? - злякавшись, питав пан Микита. - Вiд чого мир погиба? Що ж се таке? Я, конотопський сотник, та й не знаю, що мир погиба? Та кажи-бо, будь ласка, вiд чого вiн погиба i чи не можемо його як-небудь оборонити або пiдперти? - ПогибаКть! - здихнувши, каже Пiстряк. - Всiм зрящим i дивующимся, нiхто же о помощi не радить. Зрiте, пане сотнику Уласовичу, i ужасайтеся! Три седмицi i пол дождь не спаде, i земля не одождися, i небо заключися; вся перетворишася в прах i пепел, вся прозябенiя iзсохоша, i Кдиная пиль носиться у нашiй вселеннiй i - о, горе мнi, грiшнику! - пиль сiя вод-воряКться в непорочнiм доселi носi моКм i дiйствуКть чиханiКм, подобно аки би от нюхновенiя нестерпимия i треокаянния - тьфу! кабаки, от нея же чист бих i непорочен от утроби матере моКя до здi. О горе! - Так вiд чого тут миру погибати, - казав пан Забрьоха, - коли ти, пане писарю, чхаКш?.. - Але! чхаКш! - покрутивши головою, казав Ригорович. - Чхнеть i не тiльки я, та хоч би сам полковий писар, та що й казати: чхне i наш найяснiший i найвельможнiший пан гетьман, як оная зломерзкая кабака возгнiздиться у носi його ясновельможностi, а ПП, окаянноП, подобiК суть сицевая пиль, вiтром возметаКмая. I аще не сотворим внезапного одожденiя, усе iзсохнеть i погибнеть! зелiК i злак iзв'яднеть, i не будеть хлiбенного проiзростанiя; тогдi i ми не точию воздихаКм, но i умрем от глада i жажди внезапною смертiю. Розумно вам реку: подобаКть одождити бiдствующую землю нашу! - Отже, я тiльки через десяте-п'яте уторопав, що ти, пане писарю, менi говориш. Адже ти кажеш, що дощу в нас нема? Так що будемо робити? Чи ми можемо сили небеснi знати i можемо зробити, щоб дощi йшли? - Можемо! - закричав на усю хату наш Пiстряк, а далi як стукне кулаком по столу i ще дужче крикнув : - I паки реку, можемо. - А кажи, кажи, пане писарю, як? Я i конотопський сотник, а щось i досi сього не знаю, - питав пан Забрьоха. - Внимайте, пане сотнику! Та, будьте ласкавi, Микито Уласович, уторопайте, що я вам казатиму, щоб менi по десять разiв не товкти вам одного. Њ на свiтi нечестивиП баби, чаятельно от племене ханаанського, по толкованiю, канальського, iже вдашася ВеКльзеву-лу i його бiсовському мудрованiю, i iмуть упражденiК у вiдьомствi, iже ночним уременем, нам возлежащим i сплящим, сiП нечестивиП iсходють iз домов своПх i, воздiвше на ся бiлую сорочку, розпускають власи своП, яко вельблюжiП, i, пришедше до сосiдських i других жителей пребиванiй, увходють у кравницю, просто ре-щи, хлiв, i iмають тамо крав, i доять i Пх, i кротких овечат, i бистроногих кобилиць, i сук злаго собачого iсчадiя, i, что реку? воздояють дряпливих кiшок, вре-доносних мишей, розтлiнних жаб... i усякоК диханiК ползущее i скачущее, iмущеК млековмiстимия устроК-нiя, доять Пм токмо нечестивим iзвiсним художеством; i собравши усi сiП млека, диявольським обаянiКм пре-творяють оноК у чари i абиК проПзводять усе по своКму намiренiю, яко-то: викрадають ссущих младенцiв з утроб матерних i влагають ув ония або жабу, або мишу, або Кще i щеня; поселяють вражду i роздор промiж супружнього пребиванiя; возбуждають любовноК преклоненiК у юношi к дiвi от ония к оному, i прочеК зло неудоборекомоК; а паче усього, затворяють хляби небеснiП i воспрещають дождевi орошати землю, да погибнеть род чоловiчеський. Чи понятно вам теперечки, добродiю, вiдкiль сiя напасть постиже нашу палестину, яко не iмами нi краплi дощу, даже i до днесь? Нуте-бо, не позiхайте та кажiть: чи урозумiли глаголанiК моК? - Аякще? Хоч i по... зi... хаю, а вже урозумiв. Ти отсе менi розказував, що в нас чи дощу нема, чи що? - Так, так. Но через кого сiК бисть? - Чи через... жаб, чи... через кого... я щось не розслухав. - Та яких там жаб? Через вiдьом, через вiдьом, реку вам. - Та цур Пм, не споминай Пх менi, пане писарю! Хоч до вечора i далеко, а як налякаКш мене, то усю нiч буду жахатись i не спатиму: усе вiдьом буду боятися. - Та нам не подобаКть Пх устрашатися, а довлiКть iскореняти до третього роду. - Як же ти Пх, Ригоровичу, скорениш? Ти за неП, а вона перекинеться клубком, кинеться тобi пiд ноги, зiб'К тебе та й щезне. Хiба ж не бува сього? Чи мало старi люди такого розказують, так що, наслухавшись, цiлу нiч дрижаки спати не дадуть. - Не точию старiП люди, но i аз може вам повiдати про таковоК глумленiК. Њдиножди, вечору сущу, парубоцтво яша м'я i поведоша на вечорницi, iдiже ядохом, гуляхом довольно, а пихом без мiри, Клико можаху; i Кще