тугу... прощай на вiки вiчнi!.. Там побачимось! СеК сказавши, не озираючись, пiшла додому швидко, ступаючи так легесенько, неначе i землi не доторкаКться. А Василь? Неначе грiм бiля його вдарив! СтоПть як укопаний... Далi дуже тяжко здохнув, пiдняв очi до бога, перехрестивсь, вдарив поклон i, припавши на те мiсце, де стояла Маруся, цiлував землю замiсть ПП, боячись i самоП думки об тiм, що сказала йому Маруся, а далi промовив: - Господи милосердний! Нехай я один усi бiди перетерплю, нехай я вмру, тiльки помилуй мою Марусю! Дай нам пожити на сiм свiтi, а втiм - як твоя воля свята! - та й пiшов тихою ступою до господи, Чи давно наша Маруся була веселенька, як весiння зоренька, говорлива, як горобчик, проворна i жартовлива, як ластiвочка, а тепер точнiсiнько як у воду опущена. Говорити - мало й говорить: сяде шити, чи то стiбнула голкою, чи нi, чи виведе нитку, чи нi, а зараз i задумаКться, i рученята посклада; пiде ув огород полоти, стане над грядкою та хоч цiлий день стоятиметь, нiчого не зробивши, поки мати ПП не покличе; приставить обiдати, то або у нетоплену пiч, або забуде чого положити, або усе у неП перекипить, що й Псти не можна; та до того довела, що - нiчого робити! - узялась мати вп'ять сама поратись! Часто гримав на неП батько i ласкою уговорював, щоб не журилася, щоб у тугу не вдавалася, що туга з'Псть ПП здоров'я, зачахне, занедужа, i який одвiт дасть богу, що нi найлуччу милость божу, здоров'я, не вмiла зберегти й занапастила овсi. Що ж? Тiльки ПП i речей: - Таточку, батечку, i ти, матiнко рiднесенька! Що ж менi робити, коли не можу забути свого горя! Не можу не думати об своКму Василечковi! Свiт менi немилий, i нiщо не розвеселяК. Серце моК розриваКться, дивлячись на вас, що ви об менi убиваКтесь, то що буду робити! Я й сама своПй тузi не рада; тiльки у мене й думки: де-то тепер мiй Василь? Знаю, що час, що день, вiн вiд мене - усе дальш; от мене туга й душить! Не воруште мене, не заньмайте мене, неначе ви й не бачите нiчого; не розважайте мене; менi неначе легше, як я журюся уволю i нiхто менi не мiша! Порадившись меж собою, старi дали Пй волю; нехай, кажуть, як собi зна, так з собою i робить. Надiлив ПП бог розумом, вона й богобоязлива, i богомольна, так ПП отець милосердний не оставить. Нехай поступа як зна! Iще з того дня, як проводила Василя, не надiвала Маруся нiякоП скиндячки, нiякоП стрiчки; як пов'язала голову чорним шовковим платком, так i пiшло, усе чорний платок та й годi! То охоча була по недiлям та по празникам до церкви ходити, а то й у будень, коли почуК, що дзвонять, то мерщiй i йде. Що божий день любиме мiсце, куди було ходить, се у бiр на озера, де з Василем уперше ходила; сяде там пiд сосонкою, розгорне платок, що Василь Пй зоставив, дивиться на нього, та своП горiшки пересипа в руцi, та й поплаче... Тiльки ж що начне вечорiти, вона вже й сидить на приспi й вигяяда вечiрньоП зiроньки... Блисне вона... тут Маруся зараз i стане така рада, така рада, що не то що! "Онде мiй Василь! - сама собi розмовля. - Вiн дивиться на свою зiрочку й зна, що й я дивлюсь!.. Отак блистять i його очицi, як було бiжу йому назустрiч..." I вже тут ПП хоч клич - не клич, хоч що хоч роби, а вже нi з мiсця не пiде i очей вiд зiрки не зведе, аж поки вона зовсiм не зайде; тодi тяжко здохне й скаже: "Прощай же, мiй Василечку! ночуй з богом та вертайсь швидше до твоКП бiдноП Марусi". Увiйшовши ж у хату, перецiлуК усякий горiшок i платок разiв сто поцiлуК та, згорнувши, приложить до серця та так i заночуК; а вже й не кажи, щоб спала добре, як треба! Сяк-так, то з журбою, то з тугою, промаячила Маруся до спасiвки; а у спасiвку, iк пречистiй, казав Василь, буде неодмiнно. Хоч i не зовсiм Маруся повеселiшала, та усе-таки неначе стала потроху оживати. Вона й дома пораКться, вона й з батьком у поле чи громадити, чи жати; бо вже й Наум, дивлячись на неП, що вона стала розважатись, i собi повеселiшав i дума: "Слава тобi господи! Ще тiльки спасiвка наступа, а вже Маруся зовсiм не та, як унов народилася; туж-туж i Василь буде; тодi вдарю лихом об землю, мерщiй справлю весiлля, та й нехай собi живуть". От коли куди йде на хазяйство, то й дочку бере з собою, щоб ПП лучче розважати. Коли ж вона часом зостанеться дома, то, впоравшись, iде у бiр за губами; та таки так сказати, що день за день та стала вп'ять i до роботи проворненька, i в усякiм дiлi моторнiша, i що у бога день, то усе веселiш, усе розщитуК.: "От пречиста недалеко, от-от Василь вернеться". Раз у спасiвку, на третiй день пiсля спаса, вiддавши вона обiдати i поприбиравши усе, пiшла у бiр за губами i вже нiкуди бiльш, як на тi ж озера. Напала на рижики, та так же Пх багацько було, та такi мудрi; i хоч i побродила по водi, та назбирала Пх повнiсiньке вiдро iще й кошик. От ще б то Пх брала, та як же пiшов дощ, та престрашенний, як з вiдра, та з холодним вiтром; а вона була ув однiй тяжиновiй юпцi i свитини не брала. Що Пй тут на свiтi робити? Нiкуди i не кажи, щоб забiгти та пересидiти, бо до села було далеченько, а дощ так i полива! Нiгде дiтись - треба бiгти додому. Iшла, а де i пiдбiгцем, та поки прийшла додому, так одно те, що утомилась, а друге - змокла як хлюща, так з неП i тече; а змерзла ж то так, що зуб з зубом не зведе, так i труситься. З лихом пополам прибiгла додому. А дома ж то мати старенька i усе собi немощна, не здужала пiднятись i у печi затопити. Лихо та й годi нашiй Марусi! Нитки сухоП на нiй нема, а нiгде обсушитись; змерзла неначе зимою, а нiгде обiгрiтись. Злiзла на пiч, та як не на топлену, так ще пуще змерзла. Укрилась i кожухом, нiчого! Так лихорадка ПП i б'К! Прийшов i Наум, упоравшись з батраками. Нiкому йому нi вечеряти дати, та й нiчого. Перш був розсердивсь, а далi як розслухав, що йому Настя, стогнучи, розказала, та й замовк; далi назирнув Марусю та аж злякавсь: господи, твоя воля! Сама як вогонь гаряча, а ПП трусить так, що й сказати не можна! Тьохнуло у животi в нашого Наума! Подумав-подумав та й став богу молитись. Се вже у нього була така натура: чи хоч трохи бiда, чи радiсть К йому яка, зараз до бога; так i тут. Помоливсь, перехрестив тричi Марусю i лiг собi. ПрислухаКться троха: Маруся не заснула? "Дай господи, щоб заснула i щоб завтра здорова була!" - сказавши сеК, лiг i... заснув. Тiльки що у саму глупу пiвнiч будить його Настя якомога i каже: - Подивись, Науме, що з Марусею дiКться? Стогне час вiд часу дужче... от усе дужче... аж кричить... Наум вже бiля недужоП: - Що тобi, Марусю?.. Чого ти стогнеш? Що в тебе болить?.. - Таточку... батечку... Ох, не дайте пропасти... колеть... ох, тяжко менi!.. Робiть, що знаКте... ко... колеть мене!.. -Де саме колеть, Машечко? - От.., у бiк... ох, ох!.. У лiвiм боцi... Поможiть менi!.. Не стерплю... Кинувся Наум, викресав вогню, засвiтив свiтло - аж i Настя вже встала; де та й сила узялась? До Марусi... а вона усе дужче стогне... Що робити - i самi не знають... Сяк-так старi удвох затопили пiч, укрили ПП кожухами... так кричить. - Душно! не влежу на печi... положiть мене на лавi... Ох, душно менi! Ох, важко менi! Болить же бiк... ох, болить!.. Послали мерщiй на лавi; узялись обоК старi зводити Марусю... Вона не здужа йти, старi не здужають ПП вести... тягнуться, силкуються, спотикаються... Наум сердиться, кричить на жiнку, що йому не помага; Настя ворчить на нього, що... вiн дочку на неП схиля... Маруся стогне, плаче, а старi, дивлячись на неП, собi плачуть... Через превелику силу дотаскали Марусю, положили на лавi, вкрили рядном, бо усе каже, що Пй душно; а самi стали радитись, що з нею робити! Настя - пробi бiгти до знахурки, щоб вмила або злизала; бо се Пй, мабуть, з очей; або нехай переполох вилива, або трясцю вiдшептуК; нехай, що зна, те й робить. Так же Наум не тiП, бо дуже не любив нi знахурок, нi ворожок, що тiльки дурникiв обдурюють та з них грошики луплять, а самi не можуть нiякого добра нiкому зробити, хiба тiльки бiду, так так! От вiн зараз дiстав iорданськоП води та й звелiв Настi, щоб нею натерла Марусi бiк, де болить, i дав тiКП ж води трошки напитись, а сам пiдкурював ПП херувимським великоднiм ладаном, помоливсь з Настею богу... аж ось i Маруся притихла й стала б то засипати. Старi вже хотiли з радостi гасити й самi лягати... Як тут вп'ять Маруся не своПм голосом закричала: - Ох, лишечко! Колеть мене, колеть у бiк, пече... Ох, трудно менi! Батiночку рiдненький, матiночко моя, голубочко! Рятуйте!.. Поможiть менi!.. Смерть моя.. Не даК... менi дихати!.. Бачить Наум, що зовсiм бiда, треба що-небудь i робити, схопив шапку, побiг до сусiди, розбудив, попрохав ПП, щоб йшла швидше на помiч до Настi, поки управивсь, поки допроводив ПП до двора, аж вже i свiта. Не заходячи додому, пiшов у город. Був у нього знайомий приятель, цилюрик, та ще й Марусин кум, вона в нього аж трьох дiточок хрестила, так до нього пiшов вiн радитись, що треба робити, а коли можна, то щоб i сам прийшов та й подивись на болящу. Так-то старому швидко й дiйти! Iде i, бачить, усе на однiм мiсцi; стане поспiшать - задихаКться, ноги спотикаються, зовсiм хоч впасти. ЖалкуК Наум, що не збудив кого з батракiв, що в соломi на току спали, так що ж бо? Хоч би й швидше дiйшов, так не вмiв би так усього розказати; а якби цилюрик не захотiв iти, то батрак не вмiв би його i прохати, як сам отець. Сонечко пiднялось, тогдi Наум дотюпав - до цилюрика. Поки його збудили... бо вiн був вже багатенький, а через коров'ячу вiспу став вже у панськiм каптанi ходити, так треба вже туди ж, за панами, довго ранком спати. От поки зогрiли йому самовар, поки вiн напивсь того чаю, присмоктуючи люльку, як наш справник, поки-то вийшов потягаючись до Наума, аж вже було геть-геть! Та вже за те спасибi, що як розпитав, чи Маруся недужа, так разом i зiбравсь. Схопив швидше щось таке за пазуху, та узяв склянку з чимтось, та й каже: - Наум Семенович! Худо дiло; треба поспiшати як можна. Не поскупись найняти збiржу* (*3бiрзка - вiзницький екiпаж.). Менi нiчого i проходитись, та треба поспiшать. Наум зараз шатнувсь, найняв збiржаника, i побiгли що К духу з цилюриком додому. Як оглядiв цилюрик Марусю, та аж зацмокав. Став ПП розпитувати, де саме i як у неП болить? Та вона за кашлем i слова не скаже. Цилюрик аж головою покрутив та й каже собi тихенько: - Овва! Худо дiло! - А Наум се почув та й руки опустив... Кинувся цилюрик i якомога поспiша та й кинув Пй руду* (*Тобто: пустив кров.) з руки, далi розв'язав пляшку, аж там усе п'явки, та й поприпускав Пх до боку. Поки се, поки те дiялось, Наум так, що нi живий нi мертвий; то пiде, то стане, то сяде, та усе, здихаючи, руки лама; а пуще те його смутило, що цилюрик був невеселий. А Настя, бiдна Настя, i байдуже собi! Вона там коло Марусi й помага, i держить, i, що треба, робить, i так справляКться, що неначе i не була недужа. Так-то велике горе i бiда як постигне, то вже менше i забудеш, i не поважаКш його. Управившись, цилюрик вийшов у сiни вiддихнути. Наум пристав до нього з розпитками. - Худо дiло! - сказав цилюрик. Наум так i кинувся йому у ноги, i аж плаче, i говорить: - Приятелю мiй, Кондрате Iванович! Роби що знаКш, тiльки не погуби мого дитяти! Не положи мене живого у яму! Вiк буду батьком рiдним звати! Бери що хоч, бери усю худобу... тiльки вилiчи Марусю!.. Цилюрик аж заплакав i каже: - Друже мiй, Науме Семенович! Хiба ж менi не жаль своКП куми? Що б то я робив, щоб вилiчити хрещену матiр своПх дiток? Та як нема божоП волi, так наш братчик, хоч з десятю головами, нiчого не зробить! - Так моПй Марусi не животiти? - аж скрикнув Наум. - Один бог зна! - сказав цилюрик та й пiшов вп'ять до недужоП. Подивившись на неП i подержавши за жилу довгенько, каже: - Молись, Семеновичу, богу! Коли засне, то нi об чiм i журитись; здаКться, що скоро засне. От i вiдступилися вiд неП тихесенько, щоб Пй не мiшати спати... Так куди ж то!.. Тiльки що нiби стала дрiмати, як пiднiметься кашель, та прездоровенний; так i пiдступа пiд груди, i дихати Пй, сердешнiй, не даК; а тут у бiк знову стало шпигати. Довго того розказувати, як вона три дня так страждала! Що таки цилюрик лiчив, а то вiн i нiмця привозив; i той i масть до боку прикладав, i чого то вже не робив!.. так нема легше та й нема! I що далi, то усе гiрш було. Наум давав Пм волю, що хотiли, робили; а сам, запершись, усе богу моливсь; впаде навколiшки, руки лама; як вдарить поклон, та з пiвчаса лежить i усе молиться: "Господи милосердний! не осироти нас! Не вiднiмай вiд нас нашоП радостi! Рiши мене усiй худоби; озьми мене, старого, немощного, озьми мене до себе; а нехай вона поживе на свiтi..." Далi й закiнча: "Да будеть воля твоя святая зо мною, грiшним! Ти усе знаКш, ти лучче зробиш, чим ми, грiшнiП, думаКмо!" Пiдiйде до нiмця, просить, руки йому цiлуК... винiс скриньку з грошима, а, мабуть, було у нiй сот три рублiв, i просить: - Бери, - каже, - скiльки хоч, усi озьми, усю худобу озьми, усього рiшусь, у старцi пiду, тiльки вилiчи моК дитя; вона в мене однiсiнька... Без неП нащо менi жити? Не буде менi нiякоП радостi... хто мене догляне... хто... - та так i заголосить. Дарма що нiмець, та й вiн заплакав, i хоч би тобi копiКчку узяв. У останнiй раз як був, i вп'ять чого-то не робив, а далi сказав: - Нiчого не можна зробити! - 3 тим i поПхав. Моливсь Наум, моливсь... i що то вже плакав! Так i пiдпливе сльозами. Далi вийшов iз кiмнати, подививсь на Марусю, бачить, що вона, як тая свiчечка, догоряК, перехрестивсь i на думцi каже собi: - Господи! Твоя воля святая! Прости нас, грiшних, i навчи, що нам робити i як тебе слухати? - Та з сим словом i пiшов. Iде i за сльозами свiту не бачить. Позвав панотця, той аж здивувавсь, що така здорова дiвка у три днi як занедужала, а вже й на божiй дорозi. Поки панотець прийшов з святостю, Наум вернувсь i, крiплячись, щоб не плакати, через велику силу каже Марусi: - Донюi запричастимо тебе! Чи не дасть бог швидше здоров'я? - Я сього хотiла прохати... та боялась вас потурбувати... I вже здоров'я!.. Хiба спасення душi... коли б тiльки швидше... - ледве промовила сеК Маруся. Кинулася Настя хату прибирати i сiни упорати, а Наум засвiтив свiчечку i ладаном покурив; аж ось i батюшка прийшов... Поки Маруся сповiдалася, Наум iз Настею i хто ще був у них iз сусiдiв вийшли у сiни. От Настя i каже мужиковi: - Нащо ти ПП так сполохав? Вона тепер подума, що вже зовсiм вмира, коли привели панотця? - Що ж, стара, будемо робити? - здохнувши тяжко, сказав Наум. - А яково ж би нам було, якби вона вмерла без покаянiя? - Та, що-бо ти, старий, говориш? Де Пй ще вмирати? Ще тiльки сьогоднi четвертий день, як гаразд i занедужала... - Але, четвертий! У бога усе готово, його свята воленька! Повелить, то я ще швидш ПП вмру, дарма що вона вже на ладан дише. Сказав Наум та й вiдiйшов, гiрко заплакавши, i каже собi тихенько: "I коли б то господь послав менi сюю милость! Воля твоя, господи!" Тут панотець кликнув, щоб усi йшли у хату, буде ПП причащати. Наум, тiльки сам живий та теплий, ще здужав пiдвести ПП до святого причастя... Маруся прийняла тайни Христовi, як ангол божий; потiм лягла, перехрестилась, пiдвела очицi угору i веселенько проговорила: - Коли менi... така радiсть тут... пiсля святого причастя... що ж то буде у царствi небеснiм? Прийми i мене, господи, у царство твоК святе! - Панотець, посидiвши i поговоривши дечого з письма, пiшов додому. Трошки погодя чують, що кашель в Марусi нiби перестав i вже вона хоч i не стогне i буцiмто спить, так у горлi стало дуже хрипiти, а у грудях аж клекотить... От Настя i каже до старого: - Та Кй-богу, вона не вмре; бач, Пй полегшало. - Мовчи та молись богу! - сказав Пй Наум, а сам аж труситься. - Тепер, - каже, - янголи святiП лiтають над нею. Страшний час тогдi настаК, як праведна душа кончиться. Нам, грiшним, треба тiльки молитись богу! - Господи милостивий! Ти сам боПшся та й мене лякаКш. Так сказала Настя не бачачи своКП бiди, а Наум знав добре усе, i знав, що до чого i пiсля чого що йде, та й каже: - Коли б то бог милосердний сотворив таке чудо! Далi засвiтив страшну свiчку* (*Страшна свiчка - свiчка, яку запалювали в так званий страсний четвер.), поставив перед образами, а сам пiшов у кiмнату... i що то вже моливсь богу! Куди-то не обiщавсь iти на богомолля. Скiльки худоби роздати на церкви, старцям... Як ось Маруся таки дуженько промовила: - Таточку!.. Матiнко!.. А пiдiйдiть до мене. От вони й пiдiйшли. Наум бачить, що Маруся зовсiм змiнилась на лицi: стала собi рум'яненька, як зоренька перед сход сонця: очицi, як ясочки, грають; веселенька, i вiд неП неначе сяК. Вiн знав, до чого се приходиться, здригнув увесь, скрiпив серце, а сльози, знай, глита та думкою тiльки так помоливсь: "Час прийшов... господи, не остав мене!.." Маруся Пм i каже: - Батеньку, матiнко, моП рiднесенькi! Простiть мене, грiшную!.. Попрощаймося на сiм свiтi... поки бог зведе нас докупи у своПм царствi. Тут стала Пм руки цiлувати; а вони так i розливаються, плачуть i ПП цiлують. От вона Пм i каже вп'ять, та так веселенько й усе усмiхаючись: - Спасибi вам, моП рiднесенькi, що ви мене любили!.. i кохали мене... Простiть мене, може, коли вас не послухала... або сердила... Менi бог грiхи простив... простiть i ви!.. Не вбивайтесь дуже за мною, бо се грiх... та пом'янiть мою грiшну душу... не жалуйте худоби, усе земля i пил... Годi ж, годi, не плачте ж... Бачите, яка я весела... там менi буде прехороше!.. Коли-небудь треба i вмерти... Ми недовго будемо рiзне; там год - як часиночка... Бачите, я не жалкую за вами... бо скоро побачимось... Васи... ох! Василечка мого як побачите, скажiть, щоб не вбивавсь.. скоро побачимось... Я його дуже, дуже любила!.. Горiшки моП положiть менi у руку, як помру, а платок... вернiте йому... А де ви? Я щось вас не бачу... Таточку! Читай менi... голосно молитви... а ти, матiночко... хрести мене... По-бла-го-словiть же... мене... Наум став читати молитви, а Маруся силкувалася, та не здужала за ним i слова сказати; а вiн що скаже слово та й заллКться сльозами, переплаче та вп'ять чита. Настя чи перехрестила двiчi та й знемогла i тут же впала. Сусiда подала Марусi у руку свiчку i вже насилу руку розправила, бо вже стала заставати... От вже i гласу ПП не стало чути... Наум нахиливсь та над ухом ПП голосно чита "Вiрую во Кдиного бога" та "Богородицю"... а се вона - зирк очима та й сказала голосно: - Чи ви чуКте?... Що се таке? Наум впав навколiшки i каже: - Молiтеся усi! Янголи прилетiли по ПП душу! Далi Маруся ще спитала: - Чи ви бачите? - та й замовкла... Здохнула важко... тiльки й промовила: - Мати божа!.. прийми... - i успокоПлась навiки! Наум скочив, сплеснув руками, пiдняв очi вгору i стояв так довгенько. Далi пав перед образами навколiшки i моливсь: "Не остав мене, господи, отець милосердний, у сюю горкую годину! Цiлий вiк ти мене милував, а на старостi, як менi треба було у землю лягти, послав ти менi таке горенько!.. Укрiпи мене, господи, щоб я не согрiшив перед тобою!" Кинувся до Марусi, припав до неП, вицiлував Пй руки, щоки, шию, лоб i усе приговорюК: - Прощай, моя донечко, утiха, радiсть моя! Зав'яла ти, як садовий цвiточок; засохла, як билинка! Що я без тебе тепер зостався? Сирота! Пуще малоП дитини. Об дитинi жалкують, дитину приглядять, а мене хто тепер пригляне?.. Тепер ти у новiм свiтi, меж янголами святими, знаКш, як менi тяжко, як менi гiрко без тебе: молись, щоб i мене бог до тебе узяв! Закриваю твоП оченьки до страшного суду! Не побачу у них своКП радостi бiльш! Складаю твоП рученьки, що мене годували, опатрували, обнiмали... Вiн би й довго коло неП вбивався, так тут сусiда пiдiйшла та й каже: - Пусти, дядьку, вже ти ПП не пiднiмеш; а ось прийшли дiвчата убирати Марусю; ти йди та давай порядок, бо, бач, Настя безчувственна теж лежить. Наум став над Настею, вп'ять гiрко заплакав та й каже: - Уставай, мати! дружечки прийшли, нехай убирають до вiнця нашу молоду... а я пiду лагодити весiлля! Пришедши вiн до панотця, не змiг i слова сказати, а тiльки що плаче так що й господи! Пiп зараз догадавсь та й каже: - Царство небесне Пй! Праведна душа була, упокой ПП господи со святими! А помолившись, i став розважати Наума, поки позiходилися дяки; далi пiшли у церкву, пiп став служити панахиду, а по душi звелiв дзвонити на непорочнi, як по старому i по почотному чоловiковi; та й послав сукно i ставник i звелiв iти читати псалтирi. Увiшедши Наум у церкву, так i пав перед образами, та й моливсь, що таки за впокой душi свого дитяти, а то таки, знай, узивав: - Господи милосердний! Дай менi розум, щоб я, при такiй тяжкiй бiдi, не прогнiвив би тебе не тiльки словом, та нiже думкою! Як же заспiвали вiчную пам'ять, так i сам почувся, що йому якось-то стало легше на душi, i хоч i жаль йому дочки, - що то вже i казати, крiпко жаль! - та зараз i подума: "Воля божа! Вона теперечки у царствi; а за такеК горе, що ми тепер терпимо, бог i нас сподобить з нею бути!" Бодро дiйшов додому. Вже Марусю нарядили i положили на лавi, бiля вiкна. Став Наум над нею, помоливсь, зложив руки нахрест та й став приговорювати : - Донечко моя милая! Марусенько моя незабутняя! Що ж ти не глянеш каренькими своПми оченятами на свого батенька рiдного? Що ж не кинешся рученьками обняти його?.. Що не проговориш до нього нi словечка?.. Ти ж мене так завсегда зострiчала... а тепер... закрила своП оченьки, поки вздриш господа на страшному судi; зложила рученьки, поки з сим хрестом, що тепер держиш, вийдеш з домовини назустрiч йому; скрiпила уста, поки з янголами не станеш хвалити його!.. На кого ж ти нас покинула?.. Узяла нашi радощi з собою; хто нас буде веселити такою добрiстю, як ти? Хто нас, сирiт, на старостi буде жалувати?.. Хто нас, як билиночок у полi, буде доглядати?.. Хто зопинить нашi горючiП сльози?.. Хто обiтре нам смажнiП уста?.. Хто у болiстi промочить нам запеклий язик?.. Не повеселила ти нас, живучи з своПм Василем! Не порадувала нас своПм весiллячком!.. Береш своК дiвування у сиру землю!.. Зате подруженьки убрали твою русу косу, як до вiнця; скиндячки положенi... квiточками заквiтчанi... i з правого боку тож квiтка; нехай люди бачать, що ти була дiвою на землi, дiвою йдеш i на той свiт. Який зiбрався народ, - а вже таки повнiсiнька була хата i в вiкно багато дивилося, - так усi навзрид плачуть!.. Та й як можна було утерпiти, дивлячись на чоловiка, що зовсiм у старостi, сiдого, як лунь, немощного, - стоПть над своПм дитятею, що одним одна й була йому на свiтi, i ту пережив, i ту, на самiм цвiту, хова, а сам зостаКться на свiтi з старiстю, з недугами, з горем, один собi з старою до якого часу! Яка вже Пх жисть буде?.. Та що й казати! Та ще ж яка й дитина! Коли б уже яка-небудь, так собi, так би i сюди й туди; а то ж дiвка, не то що на усе село, та вряд чи де й близько така була: богобоязлива, богомiльна, до усякого дiла невсипуща, слухняна, покiрна, звичайна, тиха, розумна, i що вже красива, так вже нiчого й говорити! I що то: хто й знав ПП, хто й не знав, то усяк любив i поважав, i як почули, що вона вмерла, то всi ж то, i старi, i молодi, та й мала дитина, усi за нею жалкували i збiглися дивитись на неП i по нiй журитись. Об старiй Настi вже нiчого й говорити: не здужала не то що порядку давати, та й з мiсця не вставала; усе сидiла бiля покiйницi, i вже не плакала, бо i слiз не стало, а тiльки тяжко здихала i нi пiвслова не здужала, голосячи, приговорювати. Послухавши псалтиря, що дяк усе читав, Наум сiв бiля своКП староП та й каже: - Що, стара! Управились ми з тобою! Збирались весiлля грати, аж ось похорони! Ох-ох-ох! Хвали, Насте, бога! - Се нам за грiхи нашi, Науме, бог наказанiК послав! - сказала йому Настя. - За грiхи! - сказав, подумавши, Наум. - Чи К така кара, щоб нею удовлити за нашi грiхи? Що день, що час ми тяжко согрiшаКм перед господом нашим; так чого ж ми достойнi?.. Якби отець наш небесний робив з нами не по милосердiю, а по правдi своПй святiй, так ми б i давно недостойнi i на свiт дивитись. Мiри нема його добростi! - Зачим же вiн узяв у нас одну нашу радiсть? Що ми тепер будемо? - Зачим? Дурна, дурна! Зачим узяв? Щоб дитина добрая, за добрiсть i йому милая, поживши у сьому злому свiтi та бачачи других, не пiшла услiд за тими, що не по його волi роблять; щоб не стала й вона така, котрих вiн не любить. А за лихе i злеК дитя бог караК отця i матiр, так би ми були б i за неП у одвiтi; а тепер, коли дитя наше було добреК, то через неП i нам що-небудь бог з грiхiв простить. - На кого ж ми тепер зостанемось? I хто нас у старостi та немощах догляне? - питала ще таки Настя. - I я те ж думав з першого часу, - каже Наум, - а далi, по молитвi, бог такий менi розум дав: не було у нас дитяти, самi по собi жили, будем i без неП. Ти скажеш: тогдi були молодi та здоровi, а тепер старi, не здужаКмо робити на себе. Насте, Насте! I у молодi лiта не самi по собi ми жили, i робили, i пропиталися; бог нам помагав; вiн же нам i тепер не дасть пропасти. Поживемо ще, потерпимо ще за грiхи нашi на сiм свiтi; по його волоньцi прийде i наша година. Ти менi закриКш очi, а тебе... тогдi, круглу сироту, у бiдi ще й лучче не покине той, що й маленьку комашечку догляда, та й збереть нас докупи, i наша Маруся нас тамечка зострiне. Коли ж небудь прийде сей час; не сто лiт будемо тут бiдствувати... та хоч би i сто лiт, хоч би i бiльш, i хоч би ще гiршу бiду нам бог послав - коли К ще яка гiрша сiКП, - та чи може ж то iзровнятись проти того, що нам буде у господа милосердного i де тепер наша Маруся? Годi ж, годi, не плач та давай порядок. Живий живе гада, так i ми; треба усе полагодити, як звичайно i як тiльки можемо що зробити i за душу, i за славу нашоП Марусi. Стало надвечiр. Пiд коморою знакомий Наумовi маляр малюК труну - та що за славна була! Дубовi дошки, та товстi, та сухi, як залiзо, та й зроблено чисто, як столярна; бо й теслi, що ПП робили, жалкуючи об Марусi i люблячи Наума, вiд щирого серця ПП робили. А як ще маляр вичорнив ПП, та на крищi змалював хрест святий, та кругом пописав слова усякими красками, у головах намалював янгола божого, а у ногах списав патрет iз смертi з кiстками, та так живо, що як настояща смерть, так така домовина, що хоч би i усякому доброму чоловiковi таку бог привiв. У хатi i у кiмнатi жiнки порались, то дiжу наставляли, то муку сiяли, то локшину кришили, то птицю патрали; а народ то бiля мертвоП, то бiля вiдчиненого вiкна, що над нею, дивилися; - а обоК старi iз журби так вже стяглися, що аж злягли... Як разом - крик! Хтось дуже застогнав, аж закричав... Народ за вiкном тож крикнув: "Василь, Василь", - i розступивсь. Наум, почувши сеК, скочив, зирк у вiкно... лежить бiдний Василь бiля вiкна, мов мертвий зовсiм!.. У тi пори, як дзвонили по душi Марусi, Пхав мимо церкви сердека Василь i поспiшав якомога до хазяПна з радiстю, бо усе зробив, як тiльки лучче можна було, i вiз йому великi баришi. Як Пде i чуК, що дзвонять; здригнув крiпко, неначе йому хто снiгу за спину насипав, а у животi так i похолонуло, i на душу така журба пала, що й сам не зна, що вiн таке став. Перехрестивсь i сказав: "Дай боже царство небесне, вiчний покой помершому!" - а сам по коням погнав, щоб швидше одчот вiддати хазяПну та й до Марусi i щоб вже з нею не розлучатися аж до весiлля. Так от яке весiлля знайшов Василь! А як побачив свою Марусю, замiсть щоб на посадi сидiть, лежить на лавi пiд церковним сукном, хоч i убрана, i заквiтчана, та не до вiнця з ним, а у яму вiд нього iти! Як се побачив, закричав жалiбно, застогнав, поблiд як смерть та тут же i впав мов неживий!.. Насилу та на превелику силу його вiдволодали. Вже й водою обливали i трусили... аж ось зирнув, повiв кругом очима та й сказав тихесенько: - Марусю!.. Де моя Маруся? - I вже, сину, Маруся нi твоя, нi наша, божа! - став йому Наум казати. - Покинула нас! Василь сидить, як окам'янiлий, i не баче, i не чуК нiчого. От Наум подумав, бачить, що треба йому розжалобити, щоб тiльки вiн заплакав, то йому й легш буде; от i став до нього говорити... Та вже ж як то жалiбно говорив, що й подумати так не можна, як то вiн йому усе розказував: як його Маруся любила, як за ним убивалася, як занедужала i, вмираючи, що йому наказувала... Василь, сеК слухавши, як заплаче... зарида, як кинеться до неП... припав, цiлував Пй руки... I не вимовить нiчого, тiльки: "Марусю... моя Марусенько!" То покинеть ПП, плаче та вбиваКться, та вп'ять до неП. А народ таки увесь, та що то - i малi дiти так i голосять, дивлячись на нього i старих, що обплакують i його, неначе мертвого. Отак було усе до вечора. Народ помаленьку розiйшовся, i вже нiччю Наум, внемiгшись зовсiм, трошки задрiмав. Прокинувсь, дивиться, що Василь i не дума вiдiйти вiд вмершоП; стоПть бiля неП навколiшках та, знай, руки Пй цiлуК, та щось i приговорюК з горючими сльозами. От Наум йому i каже: - Спочинь, сину, хоч трохи! Завтра тобi тяжкий день буде; зберися з силою. Бачиш, i я, вже менi бiльш ПП жалко, та й я таки трохи задрiмав, щоб хоч мало головi легш було. - Вам ПП бiльш жаль? - каже Василь. - Та як се можна i подумати? Я ПП любив у сто раз бiльш, чим ви! - Вже сього не можна розiбрати: ти кажеш, що ти бiльш, а я знаю, що я ПП отець, стар чоловiк, i вже в мене дочки не буде; а ти собi, як захочеш, дiвку й завтра знайдеш... - Тату, тату! - жалiбно сказав Василь. - i вам не грiх так говорити... i у яку пору i у якiм мiсцi?... Далi подививсь на нього з грозою iспiдлiб'я та й став, неначе не у своКму умi, сам собi розговорювати: "Џх правда... скоро посватаюсь... та й оженюсь... зiйдетесь на весiлля... та не зовiть попа... а може... а може... дарма!.." Слухавши такiП його речi, Наум дуже злякавсь, бо думав, чи нема у нього помислу, щоб - нехай бог боронить - самому собi смерть заподiять; став його розважати i розказувати, який се смертельний грiх, щоб проти божоП волi смертi ськати, i що такая душа непрощена вiд бога у вiки вiчнiП; далi став його навчати, щоб моливсь богу i щоб положивсь на милость його... i багато дечого йому доброго говорив, бо був дуже розумний, хоч i письма не вчився, а у беседi частiсiнько i пiп не знав, що проти нього говорити, а дяк так i не схвачувався з ним. Василь на усi його речi стояв мовчки, часом усмiхнеться, то насупиться, то забормоче: "Молиться? Молiтесь ви". А сам, видно, своК думав. Наум же, говоривши йому довго, подумав: "Що йому тепер товкувати? Вiн i себе не тямить. Нехай на слободi приймусь за нього i розтолкую йому, щоб часом його душа не пропала". Як обвиднiло трохи надворi, зараз зiбралися нужнi люди у двiр до Наума; розложили середу двора вогонь; жiнки стали поратись, поприставляли казанки та горшки i варять борщi, локшину, квасок, печене кришать шматками, а там кутю у миски накладають та ситою розводять, горiлку по пляшкам розливають, щоб частувати, ложки перемивають, миски лагодять, дошки кладуть i усе готують як треба, щоб i людям пообiдати, i старцiв божих нагодувати. Став день, задзвонили у старший дзвiн повагом, звичайно, як на збiр. Господи! Як повалить народ - так видимо-невидимо! Що своП селяни, а то iз города понаходило i понаПжджало; та були-таки й пани, щоб подивитись, як по старовинi, що вже тепер виводиться з моди, будуть дiвку ховати. Як передзвонили на збiр, ось i несуть вiд церкви святий хрест i корогви, за ними мари, а там iдуть аж три попи i четвертий диякон, та усе у чорних ризах, а дякiв - так з десятка два. А за народом так насилу протовпились до хати. Наум, побачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком, кого у пiддружi, кого у старости, жiнок у свашки, i усе по двоК, дiвочку у свiтилки, парубкiв аж дванадцять у бояри, а молодого не треба було вибирати, бо Василь, ПП посватаний жених, був тутечки. От як вiдiбрав усiх, та й став Пм кланялися i просити: - Люди добрi, сусiди любезнiП! Панове старики, жiночки-паньматки, i ви, парубоцтво чесне, i ти, дiвча молоденьке! Не зогнушайтесь послухати мене, старого, батька нещасного! (А сам так i рида). Не привiв мене бог - воля його свята! - замiж дочки вiддати i з вами, приятелями, хлiба-солi роздiлити i повеселитись, а сподобив мене, грiшного, вiддати йому одну-однiсiньку дочечку, чисту i непорочну, як голуба бiлого. Збираюсь тепер поховати ПП дiвуваннячко, як закон велить i як ПП слава заслужила. Потрудiтесь пiти за нею у почотi, проводiте ПП дiвування на вiчную жизнь, не у нову хату i не до милого мужа, а у сиру землю i у темну домовину! Потiште своПм послухнянством i мене, старика, батька скорбящого, що свою утробу... Та хотiв поклонитись, та аж впав до землi i гiрко-гiрко заплакав, а увесь народ за ним. Далi, уставши i вiддохнувши, каже: - А де стара мати? Нехай роздаК подарки сватам та поПзд знаряджа. От покликали Настю, а замiсть ПП поставили другу жiнку, щоб голосила над покiйною та приговорювала, до якого часу треба. Не сама вийшла Настя, а вивели ПП до почоту, бо вже зовсiм нездужала. За нею винесли хлопцi скриню з подарками i вiдчинили. От Настя зараз покликала до себе дiвчат та й каже: - Не порадувалася моя душа, щоб побачити, як моя мила Марусенька, по вулоньцi ходячи, та збирала б вас у дружечки на радiсть свою; а привiв мене господь самiй у старостi, гiркими слiзоньками обливаючись, просити, щоб ви проводили ПП дiвуваннячко до темноП ями. Не вдалося менi чути ваших весiльних пiсеньок до моКП Марусi, а замiсть того побачу вашi слiзоньки, що зо мною проливатимете, як заспiвають Пй вiчную пам'ять; не погнiвайтеся, що замiсть весiльних медяничкiв або коровайних шишечок даК вам мати, нещасная, горкая, даК восковi свiчечки. Засвiтiте Пх, проводiте мою Марусечку i вiдайте: як горять вашi свiчечки, так горить моК серденько вiд журби великоП, ховаючи одним одну дочечку, утiху мою... а сама зостаюся при старостi, як билиночка у полi i слiзоньками умиваючись. Тут Пм i роздавала гривеннi свiчечки i усе зеленого воску. Далi достала той рушник, широкий та довгий, та що то вже гарно вишитий був! i що мався пiдiслатись при вiнцi пiд ноги молодим, та й пов'язала на хрест святий, великий, що попереду носять. А там поперев'язувала дружка i пiддружого раз рушниками довгими-довгими, з плеча аж до долiвки, та усе повишиванi заполоччю орлами та квiточками; а далi i по другому навхрест, бiлого полотна, довгi, так що аршинiв по чотири, i усе пообшиванi заснiвками. Такими ж рушниками поперев'язували i свашок, та ще Пм i по квiтцi прикололи до очiпкiв. Старост теж поперев'язували по одному рушнику, по одному, та хорошому. Свiтилочцi зробили меч, як таки водиться на весiллi: нав'язали ласкавцiв, чорнобривцiв, василькiв i позолоченоП шумихою калини, i свiчечку ярого воску засвiтили; i меч обв'язали, i свiтилочку перев'язали рушниками, тож гарними i усе вишиваними. Боярам понашивали на шапки шовковi квiтки i правi руки поперев'язували платками, усе бумажними, красними, як один, i такими, що по три копи жоден. Ту хустку, тож бумажну, що малося молодим руки пiд вiнцем зв'язати, ту подали на срiбний хрест, що пiп у руках несе, а таки окремо кожному поповi i диякону на свiчечку подали платки бумажнi, синi, i усякому дяку дали по хусточцi. Килим великий та хороший положили на кришу у трунi, а коць* (*Коць - рiд килима.) важкий, з розводами i посерединi великий орел, так той послали на мари пiд труну, i щоб усе те пiшло на церков божу за душу помершоП. Далi Настя стала роздавати iз скринi усе добро, яке було: що дiвоче, - чи плахточку, чи запасочку, чи сорочечку, чи хусточку, чи що-небудь - роздавала вбогим дiвчатам та сиротам, що нi батька, нi матерi i що Пм нiгде узяти; - а жiноче, - то серпанки, то очiпочки бiленькi, то платки на голову, що було наготовлено ПП дочечцi, - таким же жiночкам та удовам, усе вбогим; так що яка-то велика скриня були повнiсiнька, а тут тобi хоч би що зосталося; усе пороздавала i скриню вiддала на церков божу; i подушки, i рядна, - усе позбувала й царство небесне Марусi i за душу свою i Наумову; а далi i каже, перехрестившись: - Слава тобi, господи, що було що роздати за душу моКП милоП Марусеньки i обдiлити добрих людей. Нащо менi теК придане ПП, коли я i ПП рiшилась... - А переплакавши, i каже: - Де ж наш ще молодий? От його i привели до неП. Обняла вона його крiпко, цiлуК, плаче i приговорюК: -Зятечку мiй милий!.. Синочку мiй коханий... Як порох ув оцi, так ти менi зостався. От же твоя хусточка сватаная! Маруся без тебе усе ПП бiля серця носила, а вмираючи, заповiдала причепити ПП тобi, як будуть ПП ховати... Не забувай моКП Марусi i як вона тебе вiрно до смертi любила... Не забувай нашоП з батьком старостi!.. Не покинь нас... приглянь нас у немощах!.. Нiкому ж нам буде i очей закрити, i пом'янути нас!.. Василь блiдний-блiдний, як тая настояща смерть, волосся йому розкудовчене, очi, мов у мертвого, дивляться i не бачать нiчого; руки неначе судороги покорчили, а сам, як лист, труситься; i незчувся, як тую хустку йому почепили за дояс; насилу промовив до Настi: - Матiнко рiдненька!.. Та бiльш нiчого не змiг сказати. От, причепивши хустку, Настя перехрестила його та й каже: - Бог тебе, мiй синочку, сиротиночко, удовець без вiнця, благословить i матiр його божа на усе добреК, тiльки не покидай нас!.. - Сказавши сеК, пiшла голосити над дочкою. От як зовсiм управились, попи почали правити, що треба, покропили домовину святою водою, бояри положили Марусю у труну, а дружечки поправили на нiй коси та цвiточки i на голову положили ще вiночок (бо ще не була вiнчана), що самi зв'язали то з жовтих гвоздикiв, та з ромену, та з рiзних цвiткiв. Сердешний Наум ледве ноги переставля, а ще таки хотiв закон сполнити: пiдiйшов до труни, перехрестив Марусю i каже: - Поздоровляю тебе, Марусенько, на новосiллi... Бог послав тобi сей дом; почивай у нiм; нехай нi один злий чоловiк не поворушить твоПх кiсточок нi руками, нi язиком; щоб так тихо, як тепер лежиш, пролежала до страшного суду i з радiстю устала з сим святим хрестом. Пiсля сього бояри й понесли з хати труну, а Наум таки ще услiд, хоч гiрко плаче, i ще таки посилкувався сказати: - Прощай, Марусю, з мого дому! Недовго ти в мене гостила, та з тобою усегда радiсть була... Ти не вернешся вовiки, i я радостi не матиму тож вовiки! От i понесли: поперед усього хрест святий з корогвами, далi кришка з мар, сукном мертвим покрита, несли чотири хлопчика, як янголи, i в них хусточки. Затим криша з труни, килимом покрита, а несуть ПП чотири боярина; за ними попи з свiчками i диякон з кадилом, а там дяки, та так прехороше та жалiбно спiвають, що хоч-не-хоч, так заплачеш. От тут пiшли дружечки по парцi, усi в свитах, i тiльки самi чорнi ленти покладенi на головах, без усякого наряду, i у кожноП у руках зелена свiчечка пала. За дружечками iшла сама собi свiтилочка з мечем, за нею свашки, далi дружко i пiддружний, а за ними вже несли труну на марах бояри; а Василь, як, молодий, iшов з правого боку; на превелику силу iде i неначе й не вiн; нi до чого йому дiла нема, що йому скажуть, те й робе i туди йде, й очей не зведе з своКП Марусi... А вона, моя сердешна, лежить, мов голубочка, тим серпанком, що мався ПП на весiллi покривати, покрита уся, тiльки вид незакритий; i здаКться, що вона, лежачи, звисока усюди погляда; та ще як вона хороше вмирала, то так i усмiшечка у неП на виду зосталася, i вона нiби усмiхаКться i потiшаКться, що ПП так хороше ховають. Василь би то, може б, i не зiйшов би з мiсця, бо в нього i пам'ятi не було, так його вели два старости у рушниках пiд руку. За домовиною iшли або вели сусiди й приятелi Наума i Настю, що так i розливаються, як тая рiчка. А дзвони? так господи! не перестають i усе дзвонять. А народу, народу! I за домовиною, i побiля домовини, i по вулицi напередi, i по воротям, i по плотам... що то i сказать не можна, скiльки Пх там було. Поки донесли до це