найменшого? Невже сьогоднi? Невже саме тут? Вiн скосив очi на сина. Кун дивився прямо вперед i не бачив батька. Який же вiн гарний! Чисте матове обличчя розчервонiлося i пашить здоров'ям, брови чорнi, зуби - як снiг... А шабля, високо занесена над головою, з посвистом розтинаК важке холодне повiтря. "Боже! - молиться у думцi Аяп. - Якщо тобi потрiбно взяти кого-небудь з моКП сiм'П, то вiзьми мене!" Обидва ворожi загони зiткнулися на повному скаку. Закрутилося, завихрилося перед очима у старого Аяпа швидкоплинне криваве бойовисько. Крики, iржання коней, тупiт копит, брязкiт шабель, хрипи i прокльони поранених та вмираючих... Не встиг вiн опам'ятатися, як побачив, що чимало його спiвродичiв, обливаючи гарячою кров'ю притоптаний весняний снiг, лежать долi, а його сина два половцi зашморгнули арканами i потягли за собою. I, щоб не випасти з сiдла, Кун пришпорюК свого коня i мчить поряд з ними в поле... Вiдчай здушив Аяповi горло. Знав вiн, що половцi жорстоко розправляються з полоненими торками, берендеями та чорними клобуками, якi зрадили степовiй вольницi i заради спокiйнiшого i ситiшого життя пiддалися руським князям. "Як же вони познущаються над Куном!.. Бiдний хлопчику мiй!" - думаК Аяп i рве поводи, б'К коня плазом шаблi по крупу i мчить услiд за сином, щоб вiдбити його, визволити. Вiн не дивиться, що там робиться у нього позаду, все те йому тепер байдуже. Одна у нього думка - наздогнати Куна, вiдбити або самому загинути! А тим часом, коли б вiн оглянувся, то побачив би, що половцi зiм'яли сотню Аббаза i мчать слiдом за ним. Наздоганяють його. Та вiн це зрозумiв тiльки тодi, коли раптом опинився мiж половецькими кiньми i чиПсь дужi руки пiдхопили його попiд лiктi, скрутили правицю так, що шабля випорснула i впала в снiг, коли туловище його обкрутив мiцний аркан. Зрозумiв i вжахнувся: "Боже, пропали ж ми з Куном навiки обидва!" Вiн хотiв оглянутися, щоб побачити, чи далеко своП, але тут його трiснули списом по головi: - Не крутися, собако! * * * Залишки розбитих родiв хана Туглiя тiкали з ХирiП до верхiв'Пв Орелi. У вежах стояв крик i плач: не знайти в них жодноП сiм'П, де б не було бiльших або менших утрат. Суворi, зчорнiлi вiд горя воПни люто поглядали на полонених Аяпа i Куна. Була б Пх воля - давно б розтерзали цих зрадливих псiв, що переметнулися на службу до киПвського князя! Та хан Туглiй заборонив убивати Пх. Везе в дарунок самому Кончаковi. Вiн злий на всiх: на себе, що необачно вiдстав вiд Кончака i залишився дозимовувати на уруському пограниччi, де бiльше пашi для худоби та коней, на урусiв, на чорних клобукiв, на погоду та на болячки, що почали останнiм часом обсiдати його немолоде вже тiло. Вiн зробив велику помилку, що так близько став кошем[29] до РуськоП землi: утратив старшу дружину i зятя. I це ще, порiвнюючи з iншими, нiчого - його кибиткам пощастило перескочити Хирiю, i- майже вся численна сiм'я врятувалася. Але ж рiд... рiд!.. Яких утрат вiн зазнав! Скiльки людей загинуло, а скiльки в полон потрапило!.. Що сказати Кончаковi! Туглiй поволi йде до своКП халабуди i уявляК, як лаятиме його великий хан або глузуватиме з нього. Добре, що хоч двох полонених схопили - хай Кончак потiшиться: це ж не уруси, яких i в самого великого хана достатньо, а родовичi-степовики!.. З них Кончак умiК шкуру спускати! Хан вiдхиляК шкiряний, пiдбитий повстю полог юрти, що займаК весь настил довгих i широких саней, i влазить у ПП темне i тепле нутро. Сю нiч можна поспати пiд боком у наймолодшоП дружини - вельми красивоП i вельми примхливоП полонянки - уруски Настi. Сю нiч можна поспати, бо ж, здаКться, всi бiди i всi небезпеки лишилися на крижаних берегах нещасливоП для нього рiчки ХирiП, бо вже втекли далеко i немаК причин пiднiматися затемна i стрiмголов тiкати далi! Вiн лягаК на м'яке ложе, вимощене уруськими подушками, вкриваКться кожухом i простягаК руку, щоб обняти дружину. Але та гидливо здвигуК плечем i скидаК ПП з себе. - Ось геть-но! Не лiзь! - бурчить незадоволено. - Напустив холоду у юрту i сам холодний, мов жаба! Спи собi i менi не заважай спати! Вже три ночi майже не стуляли повiк!.. Туглiй ображено вiдсовуКться. Клята уруска! Що дозволяК собi! Кричить, нiби вiн не хан, а якийсь уруський смерд! Взяти б батога та вiдшмагати, щоб знала, чия жiнка, щоб не розпускала язика... Щоб не коверзувала над мужем, коверзуха!.. Та вiн тут же проганяК цi думки, бо знаК, що не знiметься у нього рука на Настю, примхливу, але молоду i вродливу, як степова квiтка, полонянку. Бо це, може, остання його втiха в життi! Бо на що можна сподiватися, коли тебе буйногривi конi пронесли через цiлих п'ятдесят лiт? Ой, не довго вже Пм гасати по степу, не довго!.. Йому не спиться. Думки снуються i снуються, як бесконечна осiння мжичка. Перед очима миготять обличчя багатьох людей - i мертвих уже, i ще живих; пропливають картини минулих походiв i боПв, у яких вiн був не тiльки стороннiм споглядачем; зринають краКвиди рiдних степових просторiв, де минуло його життя. Потiм з'являКться i довго стоПть перед очима обличчя хана Кончака - мiцне, хитре i разом з тим жорстоке. Туглiй нiяк не може прогнати його зi своКП уяви. Кончак заглядаК йому в вiчi, супить кривi чорнi брови, мовби погрожуК чи докоряК, а потiм хитро пiдморгуК i беззвучно смiКться... "Тьху, прив'язався, клятий!" - думаК хан Туглiй i перевертаКться на другий бiк. Йому стаК тепло, Кончак нарештi щезаК, i мiцний сон склеплюК важкi ханськi повiки. Прокинувся вiн вiд того, що Настя шарпала за плече. - Що таке? - Вставай, хане! Уже день надворi! Кончак прибув! Туглiй враз схопився. Сон як вiтром здуло. Настя була одягнута по-святковому. - Кончак? Звiдки? - Хитрiший за тебе... Повертався iншим шляхом... Туглiй швидко одягнувся, пiдняв полог. У вiчi вдарило яскраве промiння весняного сонця. Це вперше за багато днiв небо очистилося вiд хмар i над степом повiяло справжньою весною. Хтось пiднiс казанок теплоП води, що пахла димом багаття, хан хлюпнув кiлька пригорщiв собi на обличчя. Настя, рум'яна, русокоса, подала рушник, щоб утертися. - Чому не розбудила ранiш? - А навiщо? Люди стомилися, потребують спочинку. Ти теж стомився, старенький мiй. I так солодко спав!.. - Але ж Кончак... - Вiн щойно прибув... Ночував з вiйськом i полоном за горою, в сусiднiй долинi. А вранцi його сторожа наткнулася на нас... От i приПхав навiстити... Та ось i вiн сам! Помiж юртами Пхало кiлька вершникiв. У передньому ще здалеку Туглiй упiзнав великого хана, кинувся назустрiч. Кончак легко зiскочив з коня, нагнувся, бо був вищий за Туглiя на цiлу голову, i, обнявши його, поплескав широкою, мов весло, долонею по спинi. - Чув, чув про твою бiду... Сам винен, що вiдокремився вiд мене... Князi думали, що я з Дмитрова. пiду понад Сулою вниз до Днiпра, а звiдти - на Орiль i на Тор. Там мене i шукали - бiля Лохвицi чи бiля Лубна. А я, не будучи дурнем, рушив прямо на схiд сонця, обiйшов верхiв'я Хорола, обминув усi можливi шляхи уруських дружин i лише за Ворсклою повернув на пiвдень. Iшов я, переобтяжений здобиччю, поволi, зате, як бачиш, безпечно. Полону - не злiчити! Кожному воПновi дiсталося... Туглiй скривився, схлипнув. - Тобi можна радуватися, хане... А менi?.. Ти набрав полону, а моПх родовичiв побрали у полон руськi князi та мерзеннi чорнi клобуки. Якщо половина врятувалася, то й добре. I що маю тепер робити? Людей утратив, полон i здобич загубив... Кончак пiдморгнув Настi. - Якщо вiддаси менi, старий, молоду жiнку, то я тобi вiддiлю кiлька сотень полоненикiв, щоб ти обмiняв на своПх. Туглiй настовбурчив рiдкi вуса, заклiпав очицями. - ЖартуКш, хане? - i визвiрився на Настю i всiх, хто стояв поблизу: - Ану, геть звiдси! Кончак гучно зареготав, аж конi, що стояли вiддалеки, прищулили вуха. - Га-га-га! Злякався? Бережи свою любку, а то вкраду!.. Та ну, не насуплюйся. Жартую я... Таких красунь веду нинi не одну - на всiх ханiв вистачить! Пай-пай! Туглiй повеселiв. - То справдi даси полоненикiв на обмiн? - Дам... Повиннi ж ми виручати один одного! - Дякую, хане... А в мене для тебе теж К подарунок. - Який? Туглiй плеснув у долонi, наказав привести полонених. - Ось тобi для втiхи! - поставив перед Кончаком бранцiв. - Чорнi клобуки! Зрадники! Батько i син... Роби з ними, що хочеш, - повiсь, четвертуй, утопи чи на вогнi спали! Нiякi тортури не будуть для них замалиiми! Кончак втупив у полонених суворий погляд. Довго дивився мовчки. - Скiльки у тебе синiв, старий? нарештi спитав Аяпа. - Один, великий хане, всього один залишився. Куном звати, - вклонився той. - Iншi загинули... - Всього один, кажеш... А тепер i цього позбудешся!..Чув, що сказав хан Туглiй? ВiддаК вiн вас обох менi, щоб я вигадав кару, варту вашоП вини... Аяп уклякнув на колiна, охопив руками Кончаковi ноги. - Мене карай, хане! Дурного Аяпа! А сина не чiпай... В чому вiн провинився? Вiн народився на Росi, вирiс там, то вже його батькiвщина... А я народився в степу, я перейшов жити пiд владу киПвського князя... Я... Мене карай! - Обидва ви негiдники! I обидва заслужили найлютiшоП смертi! - загримiв Кончак, а потiм раптом стишив голос: - Але я можу пощадити вас обох... - Обох? - прошепотiв Аяп, оглушений страшними погрозами. Вiн випустив Кончаковi ноги i, все ще стоячи в мокрому снiгу на колiнах, пiдвiв очi вгору. У них блиснула маленька, як iскорка, надiя. Кончак пильно дивився йому в тьмянi зiницi i думав: "Цей заради сина пiде на все". А потiм повернувся до Туглiя. - Залиш нас, хане, одних. Я хочу поговорити на самотi. А тим часом приготуй верхового коня, зброю для вершника та торбину з харчами в далеку дорогу... - Гаразд, хане, - не питаючи, для чого це все потрiбно, Туглiй мовчки поколивав до своКП вежi, де на нього ждали родовичi. Кончак наказав Аяповi пiдвестися, а потiм, пiсля тривалоП мовчанки, промовив: - Ви обоК заслужили найлютiшоП кари. Ви зрадили нашим степовим звичаям, служили киПвським князям, убивали родовичiв хана Туглiя! За це вас давно потрiбно було б розiпнути на уруських хрестах!.. Але у вас К одна можливiсть залишитися в живих... Аяп облизнув пошерхлi губи. - Яка, хане? - Якщо ви обидва будете служити менi! - Як саме? Аяпе, тебе я зараз вiдпущу - i ти поПдеш додому, в Торчеськ... Там станеш моПми вухами i моПми очима! Зрозумiв? Не зовсiм, хане. - Ти будеш винюхувати, як пес, бiля хана Кунтувдея все, що менi цiкаво буде знати, а найперше - коли, куди i якими силами киПвськi князi готуватимуть похiд. До тебе таКмно приПздитиме мiй посланець, вiн покаже тобi ось таку тамгу, - Кончак вийняв з кишенi шкiряний кружок з зображеною на ньому собачою головою мiж двома перехрещеними стрiлами, - розповiсть про твого сина Куна, а ти йому розповiси все, що до того часу вивiдаКш... - А мiй син? - Кун залишиться заложником. I якщо ти зрадиш, я накажу з нього живого здерти шкуру... - О боги! Клянусь, хане, я буду вiрний тобi, як пес! - вигукнув Аяп. - Вiдслужиш вiрно три роки - я вiдпущу його... Але пам'ятай: його життя в твоПх руках! - Можеш вiрити менi, хане! - гаряче запевняв Аяп. - Про одне прошу... - Ну? - Знаю, що Куновi буде нелегко, залишаКться вiн у неволi i стерегтимуть його пильнiше, нiж iнших бранцiв. Тож хоч годуй його, хане, як слiд... А я вже постараюся! - Ти розумний, Аяпе, - сказав Кончак i повернувся до Куна: - А ти що скажеш, хлопче? Хоча що б ти не сказав, це дiла не мiняК. Тебе справдi стерегтимуть пильно! Кончак урвав мову. До них наближався хан Туглiй, а позад нього конюший вiв на поводi зготовленого в дорогу коня. * * * За Сулою вiйсько роздiлилося навпiл: Всеволод Чермний та чорнi клобуки попрямували до КиКва, а Iгор з братом Всеволодом повернувся на пiвнiч у Сiверську землю. Дорога стала легша: знову вдарив мороз i крижаним панциром скував рiки i талi води в степу. Однак Iгор не поспiшав, бо вiз iз собою чималий полон i визволених бранцiв. За Ромном до нього пiдвели трьох смердiв-севрюкiв. Тi з плачем кинулися перед ним на колiна. - Княже Iгорю! Княже Iгорю!.. - Чекайте, не всi гуртом... Звiдки ви? Що трапилося? Наперед виступив старший, затряс кошлатою бородою, глухо вимовив: - Княже, бiда!.. На Путивльську землю напав з вiйськом князь переяславський Володимир... - Як напав? Що ти говориш? - Iгор сполотнiв. - Коли? Де вiн зараз? - Пограбував села i городки, забрав худобу, збiжжя, вивiв чимало людей i пiшов у свою Переяславщину... - А Путивль? Що з Путивлем? - Путивль обминув. Побоявся, видно, затриматися пiд ним, бо залога там хоч i невелика, та зате вали високi i брама мiцна - нелегко взяти... - Прокляття! - вигукнув Iгор. - Так ось чому вiн вiдколовся вiд нас i поспiшно рушив назад! Захотiв вiдомстити менi! Не змiг половцiв пошарпати, то пошарпав Сiверську землю... Прокляття! Князь Всеволод насупився - не знав, як йому бути. Володимир же - близький родич, брат дружини, княгинi Ольги. Як же у нього пiднялася рука на Сiверську землю, на волость Iгореву, на Ольговичiв? Юний Володимир Iгорович зблiд. Губи його тремтiли, на очах виступили сльози. Ледве встиг одержати князiвство, як його пограбували. I хто? Не половцi, а руський князь, Рюрикович, як i всi вони! Та найбiльше лютував Iгор. В душi вiн вiдчував, що й сам винен у тому, що сталося. Дозволив би Володимиру з полком пiти попереду - i нiчого б цього не було. Переяславцi пошарпали б хана Туглiя, захопили б полон, табуни та узороччя половецьке i тепер, спокiйнi й задоволенi, поверталися б додому. А так... I все ж злiсть та образа на Володимира брала гору. Мало що кому хочеться? В походi ж К старший - i його повиннi всi слухатись! Нинi верховенство в походi належало йому, а не Володимиру. Як же Глiбович мiг не послухатись його, а тим бiльше напасти на його волость? За вiщо? Нi, вiн так цього не залишить! Не подаруК йому ганьби й кривди! Вiдомстити! Вогнем i мечем пройтися по Переяславськiй землi, щоб знав, хлопчисько, як зачiпати Iгоря Сiверського, як кривдити Ольговичiв! Вони нiкому не прощали образи! Серце його клекотало. - Що будемо робити, братiК? - промовив зблiдлими устами. - Як покараКмо зухвальця? Всi мовчали. Вирiшувати мав вiн. Вiн старший тут. - Йдемо на Переяслав! - вигукнув Iгор. - Я не прощу Мономаховичу такого пiдступного нападу! Я покажу йому, як зачiпати сiверських князiв, як ставати на прю з Ольговичами! Я вiзьму приступом Переяслав i розорю його дотла!.. Всеволоде, ти пiдеш зi мною? Той похмуро втупився в землю, насупив густi чорнi брови, випнув важке пiдборiддя. На його крупному, твердому, мовби витесаному з дуба обличчi зараз явно пробивався розпач. Iти проти князя переяславського? Рiдного брата жони, княгинi Ольги! Проти свояка? - Iгорю, як же я можу? Ну, сам подумай! - вiн безпорадно розвiв руками. - Не минуло ще й п'яти рокiв, як я одружився з Ольгою, його сестрою... Iгор усмiхнувся... Всеволод i тут залишився вiрний собi - чесний, добрий, прямий. Не чiпай його - буде лагiдний, мов дитина. А зачепи - ошаленiК, нiби дикий тур, i не буде йому впину. Iгоревi було досадно, що Всеволод вiдмовляКться вiд походу на Переяслав, та вiн страшенно любив молодшого брата i не хотiв робити йому прикростей. Тому сказав: - Ну, як хочеш! Не йди!.. Тодi бери полон i прямуй додому! А ми з Володимиром, сином, повернемо на Переяслав! Провчимо зарозумiлого Мономаховича! Вiн тут же розпорядився пiднiмати вiйсько i рушати в путь. - Ждане, коня менi!.. Три днi й три ночi Iгор шаленiв, не знав спокою - гнав рать все вперед i вперед. Швидше! Швидше! Нiби його пекло вогнем, нiби боявся, що Володимир Глiбович втече пiд захист Рюрика або ще далi - аж у Володимиро-Суздальську землю пiд крило свого могутнього дядька Всеволода. Йому так хотiлося зустрiтися зi своПм кривдником вiч-на-вiч! У поКдинку! I бог свiдок, не здержав би вiн руки! О нi, не здержав би! По дорозi думав було розорити всi Володимировi села й городи, забрати людей, добро... Та не зустрiв жодного села, жодного мiстечка, де б можна було помстою облегшити душу, - пiсля половецьких наПздiв уся схiдна частина Переяславщини лежала в руПнах i попелищах. Iгор задумався: куди йти? На Переяслав? Зопалу мав намiр обложити i штурмувати Володимирову столицю. Та здоровий глузд пiдказував, що облога може затягнутися на багато днiв або й тижнiв, настане весна, бездорiжжя, безкорм'я... Так i поразки можна зазнати. Тодi повернув на Глiбiв, невеликий молодий город, закладений Володимировим батьком - князем Глiбом, сином Юрiя Долгорукого. * * * Ждан виПхав з лiсу слiдом за князем, ведучи на поводi запасного коня. Глянув - i серце його завмерло. Це ж Глiбiв! А там - оселя дiда Живосила, там десь Любава... Iгор зупинився на пагорбi, пiднявся на стременах i мечем показав на город. - Дружино моя! ВоП! Ось перед вами Глiбiв - отчина Володимира, вашого кривдника! Вiзьмiть його! I не жалiйте нiкого - нi чоловiкiв, нi жiнок, нi дiтей! Все там, що здобудете, ваше! Вперед - i хай тремтить i плаче князь переяславський! Грiзний бойовий клич пролунав у вiдповiдь на цi слова: - Вперед, сiверяни! За князя! В ту ж мить здригнулася i застогнала пiд кiнськими копитами земля. З гиком, свистом, криками рушили на Глiбiв Iгоревi сотнi, охоплюючи пiвколом принишклий посад. На дерев'янiй церковцi раптом лунко забив на сполох дзвiн, заметушилися по дворах i на вулицях люди, болючим розпачем полинув у небо дитячий вереск i жiночий зойк. Нападники промчали до фортецi i, поки варта прийшла до тями, ввiрвалися в браму, як вихор. Покотилися в снiг, пiд ноги коням, нечисленнi захисники города, що не ждали нападу, а за ними почали падати, мов скошена трава, i мирнi жителi. Захоплений могутнiм виром, Ждан мимоволi опинився на однiй з вулиць. Що тут робилося! Сiверяни накидалися на глiбiвцiв, як на своПх найлютiших ворогiв, топтали кiньми, рубали мечами, кололи списами, в'язали арканами. Нi дитячий плач, нi жiночi благання, нi чоловiчi прокльони не спиняли Пх. А що ж станеться з Любавою? Що з дiдусем Живосилом? Смертельна небезпека загрожуК i Пм! Ждан вибрався з пекла, що кипiло довкiл, i щодуху понiсся на околицю посаду. Ось i знайома хатина! Бiля двору - пара осiдланих коней. Отже, нападники добралися й сюди! Важке передчуття стиснуло юнацьке серце. Невже запiзнився? Накинув на кiлок поводи коней - свого i княжого, запасного, птахом злетiв з сiдла, ударив ногою хвiртку. Вбiг у двiр - i вжахнувся: поперек протоптаноП в снiгу стежини лежав горiлиць, обличчям до холодного сонця, дiд Живосил. З його розкраяноП голови тоненькою цiвкою стiкала кров. Легкий вiтерець куйовдив сиву бороду, а худа, жилава рука стискала сокиру, якою старий, певно, оборонявся. Над ним схилився лучник з молодшоП дружини i стягнув з мертвого чоботи. Не тямлячи себе, Ждан вирвав меча i плазом оперiщив грабiжника по крижах, аж той застогнав i засторцював носом у снiг. Потiм ще й копнув ногою пiд бiк. - Мерзотнику, я уб'ю тебе! Той було схопився i собi за меча, але, впiзнавши княжого конюшого, заблагав: - Не вбивай мене! Не вбивай! Князь же дозволив... Та й чинив опiр цей старий... Коли б мовчав, не зачепив би я його... В цю мить з хатини донiсся розпачливий дiвочий зойк. Любава! Пй загрожуК смертельна небезпека! Ждан прожогом кинувся у розчиненi дверi. По хатинi лiтав бiлий гусячий пух, а серед нього, як серед метелицi, виднiлася невисока, але коренаста постать ще одного нападника, що мечем сторчма штурляв у куток, куди, затулившись подушкою i вiдбиваючись рогачем, затиснулася Любава. - Облиш дiвчину! Геть звiдси! - шарпнув його за плече Ждан. Низькорослий, гостроносий лучник ошалiло витрiщився на несподiваного супротивника. Бачив, що свiй, але не впiзнав. - Ти хто? Не заважай! Ця дiвка моя! Мiцний удар в обличчя приголомшив його. Але й розлютив. Вiн вiдступив вiд Любави, бо бачив тепер нового i далеко небезпечнiшого супротивника. - Ти що, хлопче, не здурiв часом? Чи жити набридло? Виходь надвiр - там поговоримо, бо тут нiде й мечем замахнутися! Другий, ще мiцнiший удар вiдкинув його в сiни. Там вiн торохнувся об драбину, звалив собi на голову полицю з мисками та горщиками i, лаючись та кленучи незнайомця, вискочив надвiр i пiдняв меча. - Ну, виходь! Тут я тебе й порiшу! Але до нього пiдбiг його товариш i потягнув з двору. - Степуро, тiкаймо! Ти знаКш, з ким маКмо дiло? З княжим конюшим! ДiзнаКться князь - бiда буде! Цур йому й пек! Лiпше не зв'язуватися! - Вiн же мене вдарив, Гаврилку! Та ще як ударив! I за кого? За якусь дiвку! Я йому цього не прощу! - кричав розлютовано Степура. Але бiльш помiркований Гаврилко витягнув його на вулицю, змусив сiсти на коня, i за якусь хвилину вони вже зникли в кривих завулках. Тим часом Ждан кинувся до Любави. Та дiвчина не впiзнала його i, пiднявши перед собою закривавленi руки, закричала: - Не пiдходь! Не чiпай мене! Ждан зупинився. - Любаво! Любавонько! Ти поранена? Ти не впiзнала мене? Я Ждан... Пам'ятаКш? Любава замовкла, пильнiше поглянула на свого визволителя. В ПП розширених вiд болю i жаху очах враз щось здригнулося, з них бризнули сльози, лице обм'якло, просвiтлiло, i вона з криком кинулася зi свого кутка до хлопця. - Жданку! Невже це ти?.. Звiдки?.. Ти врятував мене вiд тих бузувiрiв... Жданку!.. Що ж це робиться? СвоП своПх рубають! Як дикi звiрi... Дiдуся зарубали... А-а-а!.. Вона схитнулася i важко осiла на долiвку. Лiвий рукав сорочки потемнiв, набухнув кров'ю. Ждан перенiс ПП на пiл, шматком полотна, що висiло на жердинi, перев'язав рану, бризнув холодною водою в обличчя. Любава розплющила очi i, не розумiючи, що з нею, довго лежала непорушно. Ждан теж мовчав. Перед ним раптом постало питання: а що далi? Куди подiтися з пораненою дiвчиною? Хто Пм допоможе? Хто вилiкуК? Де знайти знахаря чи знахарку, щоб затамувати i заговорити кров? Спочатку, коли мчав до цiКП хатини над лугом i коли розправлявся з грабiжниками, не думав, що буде потiм, як бути з Любавою. Головне було - врятувати. Тепер врятував. А далi? Залишити у Глiбовi? Взяти з собою? Нi те, нi iнше не пiдходить. Коли б не поранена... Вiн розумiв, що важкого переходу з вiйськом до Новгорода-Сiверського Любава не витримаК. В Глiбовi залишити нi на кого... Вiдвезти до Переяслава? Але як на нього, Iгоревого конюшого, подивиться князь Володимир? Та й хто дасть там йому з Любавою притулок? До КиКва? До КиКва недалеко. За нiч можна домчати. А там СамуПл, там боярин Славута. Це Кдинi люди, до яких вш може звернутися по допомогу. Отже, до КиКва. А що скаже князь Iгор? Як вiн розцiнить його втечу? Та й коня князiвського доведеться забрати. Бо на чому ж поПде Любава? I все ж Кдиний шлях - до КиКва! I хай розцiнюК Iгор цей вчинок, як хоче! - Що зi мною, Жданку? - спитала Любава, пiднiмаючи голову. Ждан допомiг Пй пiдвестися. - Ти поранена! Той негiдник дiстав тебе мечем!.. Що менi робити? Дiдуся немаК, я поранена... Куди ж менi подiтися, Жданку? - Не журися, я тебе не покину Ми зараз поПдемо звiдси... В КиПв! - У КиПв? Там у мене К знайомi. Вони допоможуть нам... Чи ти зможеш Пхати на конi? Рука дуже болить? - Болить... Але ж Пхати треба? - Треба, люба... Бо iнакше - смерть!.. I то - Пхати якнайшвидше! Щоб не повернулися тi розбiйники та не застали нас тут! - Тодi подай менi кожуха i хустку - я одягнуся! Та в суднику хлiба вiзьми на дорогу... Ждан допомiг Пй одягнути кожушину, запнув хусткою, собi в кишеню засунув окраКць хлiба. - Ходiмо! Надворi, побачивши мертвого дiдуся, Любава знову почала плакати. Ждановi довелося силомiць вивести ПП на вулицю i посадити на коня. - Тримайся мiцнiше! сказав, заправляючи дiвочi чоботята в стремена. Потiм сам скочив у сiдло i поза хатиною рушив униз, до лугу, де до самого лiсу темнiли кущi верболозу та обрiдного вiльшняка... РОЗДIЛ П'ЯТИЙ Вранцi, зi сходом сонця, Ждан i Любава по кризi перебралися через Днiпро. Звивистою стежиною пiднялися до АскольдовоП могили, а там i на гору, в Угорське. Звiдси вже крiзь голi вершини дерев просвiчувалися золотi хрести киПвських соборiв. Стомленi конi звернули на широку наiжджену дорогу. Любава ледве трималася в сiдлi. Лице ПП змарнiло, темнi очi погасли, пухкi, колись рожевi губенята пошерхли, запеклися, вкрилися смагою, лiва рука безживно звисала вздовж тулуба. Рана i верхова Пзда зовсiм вибили дiвчину iз сил. Ждан Пхав поруч i пiдтримував ПП за стан. - Потерпи ще трохи, люба, потерпи, - шепотiв. - Вже скоро... Ось-ось доберемося!... А там СамуПл знайде знахаря чи знахарку... Вiн страждав разом з нею. У неП болiла рука, у нього - серце. Iнодi дивно трапляКться з нами: раз чи двiчi зустрiнеш випадково людину, поговориш з нею - i прихилишся до неП чи полюбиш на все життя. А особливо, коли це дiвчина, що з першого погляду запала тобi в душу. Та ще коли цi зустрiчi такi незвичайнi... Отак i Любава несподiвано ввiйшла в Жданове життя ясною зорею i стала раптом такою рiдною i дорогою, що без неП Ждан уже себе й не уявляв. Полишивши по лiву руку Клов, вони виПхали на високе узгiр'я. Стояв погожий передвесняний ранок. З-за Днiпра пiднiмалося чисте вiдпочило сонце. Над КиКвом, що вiдкрився Пм за широкою долиною, здiймалися в голубе небо веселi сизуватi дими. Пiд кiнськими копитами лунко похрускував молодий льодок... Нарештi КиПв. Знайома вузька вуличка. А ось i СамуПлова оселя. На гучний стукiт ворота вiдчинив сам господар. I аж сторопiв, уздрiвши Ждана i Любаву. - Ви? Яким вiтром? От не ждав! ЗаПжджайте, заПжджайте, дорогi гостi! - Рум'яний пiсля теплоП хати, простоволосий, в кожушку наопашки, вiн щиро зрадiв Пхньому приПздовi i на радощах метушився, куйовдив чуба, потирав руки, а завiвши коней до двору, поглянув пильно на Любаву, що мовчазно сутулилася в сiдлi, i злякано вигукнув: - Та на тобi лиця немаК, дiвонько! Що сталося? Ждан миттю зiскочив на землю, зняв дiвчину з коня. Вона поранена, дядьку СамуПле. Пй потрiбен знахар, щоб кров замовив, затамував... Цiлу нiч ми Пхали сюди з Глiбова. Князь Iгор узяв його на щит i всiх вирубав... - Князь Iгор? Усiх вирубав? З чого б то? - Я потiм розповiм, дядьку СамуПле, а зараз рятуймо Любаву! Ти бачиш - ледве на ногах тримаКться... А так, а так, - заспiшив СамуПл i, гукнувши конюшого, звелiв доглянути за кiньми, а сам, як був напiвроз дягнений, простоволосий, повiв приПжджих з двору.-Ходiмо до Славути... Хай вiн подивиться. Незважаючи на раннiй час, боярин уже сидiв за столом i щось писав. СамуПл ще з порога сповiстив: - Вуйку, порятуй цю дiвчину... Це Любава, з Глiбова... Я розповiдав тобi, як вона з дiдусем пригостила нас, коли ми з Жданом замерзали в полi. - Що з нею? - Вона поранена в руку, боярине, - сказав Ждан. - Роздягнiть ПП i посадiть ось сюди, на лаву, - кивнув Славута i, вiдчинивши дверi, гукнув кудись у внутрiшнi примiщення: - Текле, Хорошку, принесiть гарячоП води, чистого полотна та мою скриньку iз зiллям! I приготуйте нам снiданок! Поки Ждан знiмав з Любави кожуха, боярин теж роздягнувся, залишившись в однiй сорочцi, засукав рукави i торкнувся ЛюбавиноП пов'язки. Дiвчина скрикнула, закусила губу. Џй боляче! - вигукнув Ждан i кинувся наперед, мовби хотiв вiдсторонити боярина вiд пораненоП. Але той поглядом зупинив його. - Хто тобi ця дiвчина, отроче? Ждан почервонiв. А СамуПл хитро прискалив око, як вiн робив це тодi, коли мав що сказати, але волiв краще промовчати. Та спостережливий старий, не дочекавшись вiдповiдi, усмiхнувся: - А-а, зрозумiло, - кохана! - i серйозно додав: - Звичайно, Ждане, Пй буде боляче, бо рана, видно, глибока, - ген скiльки кровi витекло... Але ж треба потерпiли, - i погладив дiвчину по головi. - Правда ж, Любаво? Потерпиш?.. Лягай, голубонько! Вiн пiдклав Пй пiд голову подушку, а сам сiв поряд на стiльцi. Тим часом немолода повновида жiнка, певно кухарка, внесла жбан гарячоП води, а Хорошко, пiдлiток рокiв чотирнадцяти, - сувiй полотна i ящик, наповнений рiзними знахарськими причандаллями та маленькими горнятками з мазями. Поставивши все це на пiдлогу, вони обоК одразу ж вийшли. Ждан шепнув СамуПловi на вухо, показуючи на Славуту: - Вiн i знахарюК? - Вiн усе вмiК, вiн до всього здатний... Знахарювати вмiК теж... Та куди тим знахарям! Вiн учився у ромейських лiкарiв, а тепер i Пх заткне за пояс! Князь i княгиня, коли треба, посилають по нього, бо маК вiн легку руку, - теж шепотом вiдповiв СамуПл. Ось чому я привiв вас сюди... Славута ножицями обережно розрiзав просякнуту кров'ю, заскорублу пов'язку, що прикипiла до рани, потiм водою iз жбана добре змочив ПП, щоб розм'якла, i тiльки тодi рвучким рухом вiддер вiд тiла. З рани хлинула кров. Любава затрепетала, скрикнула i знепритомнiла. Ждан теж здригнувся i застогнав, нiби то йому так заболiло. Славута застережливо похитав головою. - Нiчого, нiчого, вiд обмороку не вмирають. Зате сукровиця та порчена кров зiйдуть... А це на лiпше. Вiн вiдрiзав довгий шмат тонкого вибiленого полотна, густо намазав його маззю, що пахла i воском, i медом, i цибулею, i корiнням лепехи, i ще якимсь зiллям, i туго обмотав руку. Любава розплющила очi, тихо запитала: - Де я? Що зi мною? Славута погладив ПП по щоцi. - Все гаразд, голубонько. Найгiрше позаду... Та ти лежи, лежи, вiдпочивай поки що. А ми тут поприбираКмо, погомонимо трохи, а Текля тим часом снiданок подасть - пiдкрiпимось, i тобi вiдразу стане легше. А потiм заснеш... Поки Хорошко прибирав у хороминi, Славута прикрив Любаву барвистою ковдрою i запросив чоловiкiв сiсти бiля столу. - Ну, Ждане, ти з далекоП дороги. Де бував, що видав, що чував? Бачу, не добро занесло тебе з Любавою до КиКва... Все, все розповiдай! Чим довше говорив Ждан, тим смутнiшими ставали очi старого боярина, тим бiльше нахмарювалося його високе чоло. А коли розповiв, як Iгор узяв Глiбiв, як, не жалiючи нi жiнок, нi дiтей, нi старих, винищував усiх до ноги, затулив обличчя руками i з болем прорiк, простогнав: - Ох, Iгорю, Iгорю, що ж ти вчинив! З усiх Ольговичiв, окрiм Святослава, ти ж менi найближчий, найрiднiший! Як син! Я ж тебе, малого, на руках носив, уму-розуму вчив! А ти так мене "обрадував"... Знаю, гаряча в тебе кров, честолюбнi помисли, нестримнi пориви часом охоплювали тебе, але щоб таке учинити!.. Де ж твоК добре серце i честь твоя де? Невже спали вони в ту лиху хвилину, коли занiс меча на брата свого Володимира, коли затiяв нову котору мiж князями?.. А князь Володимир! Смiливий сокiл наш переяславський! Перший серед перших ратоборцiв у степу половецькому! Як же ти, княже, насмiлився залишити братiю свою на краю поля половецького? Як зважився пiти стезею татя-грабiжника? Хто надоумив тебе рушити на землю Сiверську з мечем i намiрами ницими? - Славута замовк i, схиливши сиву голову на руки, довго сидiв у задумi, а потiм, зважившись на важливий крок, тихо додав: - Треба про все розповiсти князевi Святославу... * * * Однак виявилося, що Святослава в КиКвi не було - поПхав уранцi з княгинею та синами у Бiлгород. - Князь Рюрик запросив на лови, - пояснив княжий покладник[30], якого вони здибали на княжому дворi. СамуПл i Ждан розчаровано розвели руками. ОтакоП! Знали б - вiдразу пiсля снiданку навiдалися б сюди! Славута своПх почуттiв не проявляв нiяк. Мить подумав, а потiм рiшуче сказав: - Ну що ж, тодi i ми поскачемо в Бiлгород. Тим краще - обох великих князiв застанемо там... Збиралися недовго. Конi осiдлано, мечi - до боку, сакви з хлiбом та солониною приторочено, i невеличкий загiн (з боярином ще Пхало два отроки-охоронцi), поминувши Золотi ворота, попрямував на захiд. Двадцять верст промчали швидко. I ось показалися золоченi хрести церков, потемнiлi вiд часу високi заборола з вежами, могутнi землянi вали, невеличкi будиночки посаду, що привiльно розкинулися понад обривистим берегом Iрпеня. Бiлгород! Захiдна твердиня КиКва! Майже двiстi лiт захищаК вiн ближнi пiдступи до столицi Русi. I не раз спотикалися об нього i печенiги, i половцi, i поляки, i своП охопленi гординею та честолюбством князi, що мрiяли i сподiвалися доторкнутися списом золотого стола киПвського. СтоПть вiн край битого шляху, що веде на Волинь та в Галицьке князiвство, у Польщу та Угорщину, в Моравiю та Чехiю, а там далi - i в Священну Римську iмперiю. Мiцний горiшок для нападникiв-завойовникiв! Улюблений град великого князя Володимира Святославовича, вiн i далi, упродовж двохсот рокiв, лишався тимчасовою резиденцiКю киПвських князiв, що любили пожити тут у просторих, пишних хоромах дитинця, пополювати в предковiчних борах i розлогих полях на ведмедя чи тура, покупатися влiтку в тихому чистоводому Iрпенi, вiдпочити вiд гамiрливоП столицi. Нинi тут постiйно мешкав Рюрик. Верхiвцi зупинилися перед киПвською брамою. Старший сторожi упiзнав боярина, вклонився. Не злазячи з коня, Славута по-дружньому поплескав його по плечi. - А-а, Савелiй! Як ся маКмо?.. Князь Святослав тута? - Недавно прибув з княгинею. - Коли ж на лови? - Збираються завтра вранцi. - Отже, ми вчасно... Проведи ж нас у дитинець! До князя Рюрика! Дитинець, внутрiшнК укрiплення, де мешкав князь, вiддiлявся вiд города таким же глибоким ровом i високим валом, як i город вiд поля. Розташований вiн у пiвденно-захiднiй частинi Бiлгорода, над стрiмким обривом. По валу темнiли дубовi заборола i сторожовi вежi з бiйницями, а всерединi височiли кам'янi князiвськi хороми i гридниця, до валiв тулилися господарчi будiвлi - стайня, возiвня, кухня, комора... На кам'яний ганок вийшов княжич Олег Святославович. - А-а, Славута! - усмiхнувся. - Заходь! Отець i князь Рюрик будуть радi тобi! - Я не сам. - Бачу... СамуПл тут i... конюший князя Iгоря, здаКться... Всi заходьте! Бiлгородськi хороми по пишностi, зручностi i багатству не поступалися киПвським. Оздобленi майолiкою, блискучими кахлями, прозорим та кольоровим ромейським склом, а також ромейськими килимами, вони ряхтiли пiд скiсними променями сонця, що вривалися крiзь вузькi стрiлчастi вiкна. У чималiй хороминi, куди завiв княжич Олег Славуту з його супутниками, було людно. За довгим столом, заставленим спорожнiлим посудом, сидiли Рюрик, Святослав, Святославовi сини Всеволод та Володимир. А в дальшому кутку, бiля вiкна, зiбралися гурточком жiнки. Господиня дому, жона князя Рюрика, чорноброва, повновида жiнка рокiв тридцяти семи, дочка половецького хана Белука - Белукiвна, як називали ПП на Русi, показувала МарiП Василькiвнi та двом невiсткам своП вишивки. Була вона жвава, весела, любила посмiятися, попащекувати, а особливо любила вишивання - сама вишивала цiлими днями, дочок привчала до цього дiла i дворових дiвчат. Похвалитися Пй було чим: вишивки ПП викликали захоплення у всiх, хто хоч трохи розумiвся на цьому. Як часто траплялося в тi часи в князiвських та ханських родинах, цей шлюб - Рюрика з Белукiвною - був цiлком полiтичним шлюбом. Одружили Пх батьки - князь Ростислав та хан Белук. Але молодята скоро знайшли мiж собою спiльну мову, покохалися i вважали себе щасливими в сiмейному життi. Пiсля взаКмних привiтань Святослав, упiзнавши Ждана, нахмурився i спитав Славуту: - Щось трапилося, боярине? Бо цей молодець завжди приносить несподiванi вiстi... - Трапилося, княже, - вiдповiв Славута. - Iгор i Володимир Переяславський розпочали мiж собою котору, справжню вiйну... Але про це краще розповiсть конюший князя Iгоря. В повнiй тишi була вислухана розповiдь Ждана. Нiхто й словом не перебив його, нiчого не перепитав. Тiльки все бiльше i бiльше насуплювалися Святослав i Рюрик, а в молодих князiв стискувалися вiд обурення кулаки. Мовчання порушив Святослав: - Про спiрку мiж Iгорем та Володимиром на Пслi ми вже знаКмо. Однак щоб вона так далеко зайшла, не ждав я. Нi, не ждав я, коли посилав молодих князiв на Кончака, що цей похiд закiнчиться погромом руських земель! Прокляття!.. Не думав, що почнуться мiжусобицi мiж князями, що проллКться кров руських людей... - I я не ждав цього, - сказав Рюрик роздратовано.-Винен Володимир, за що й поплатився! - Винен бiльше Iгор, - заперечив Святослав. - Вiн старший, досвiдченiший, в його руках було велике вiйсько, тож мав би думати не про здобич для себе та сiверських князiв, а про те, як знайти i перемогти Кончака або хоча б його значнi сили... Йому потрiбно було Володимира поставити в голову вiйська, послати в сторожу його полк, а не самому лiзти наперед. Так розумний воКвода не чинить! Нi, не чинить!... Звичайно, i Володимир не без грiха, та Iгорiв грiх бiльший!... Подумати тiльки - один грабуК землi свого союзника, а другий, щоб вiдомстити йому, вирiзуК i випалюК цiлий город!.. Це ж просто божевiлля! З-за чого?.. Знаючи, що половцi об'Кднуються, щоб спiльними силами рушити на Русь, затiяли котору, що може перерости в шалену братовбивчу вiйну! Ми повиннi подумати, братiК, що зробити, щоб запобiгти цьому лиховi... - А також як запобiгти нападовi Кончака, - додав Рюрик i, повернувшись до вiкна, де сидiло жiноцтво, гукнув: - Княгине, ти б повела гостей до себе та показала, як навчилися вишивати нашi доньки. У МарiП Василькiвни К нежонатi сини - дивись, княгиня сватiв зашле! Белукiвна зрозумiла, що чоловiки хочуть залишитися самi, i повела княгинь на свою половину. А князi, зручнiше всiвшись за столом, почали обмiрковувати становище, що склалося в пiвденно-руських князiвствах внаслiдок несподiваноП вiйни мiж Володимиром та Iгорем. - Зiбрати снем[31], - запропонував Всеволод Чермний, - i на ньому помирити Пх! - А якщо вони не помиряться? Або лише вдадуть, що помирилися? - заперечив його брат Володимир. - I та iскра таКмно тлiтиме i далi, аж поки знову не спалахне! - То силою змусити! - вигукнув молодий княжич Олег. Рюрик усмiхнувся: - Силою! Щоб повернулося старе? Щоб знову розгорiлася на Руськiй землi мiжусобиця мiж Ольговичами i Мономаховичами? Нi, краще обiйтися без сили... Ми не повиннi забувати iншоП загрози - половецькоП. Ще нiколи половцi не були такi згуртованi i такi сильнi, як тепер! Якщо мiж князями спалахне явна ворожнеча та переросте у справжню вiйну, яку ми з князем Святославом розумом погасили кiлька лiт тому, то половцi неодмiнно скористаються такою щасливою для них нагодою i нападуть на Русь. I бог вiдаК, чим все це може скiнчитися... - Якщо князi дозволять слово мовити... - подав голос боярин Славута. - Говори, Славуто, говори, - кивнув головою заклопотаний Святослав. - Князь Рюрик правильно мислить: Iгоря з Володимиром не силою, не зброКю треба мирити, а добрим словом. - Славута обвiв поглядом своПх ясних очей присутнiх i, не почувши заперечення, повiв далi: - Однак боюся я, що нелегко це буде зробити. Обидва вони молодi, гарячi, честолюбнi... Мабуть, найкращий вихiд - закликати обох до нового походу, якщо такий передбачаКться, щоб спiльна мета поКднала Пхнi серця. Святослав на знак згоди хитнув головою. - Я так гадаю: не ждати, поки Кончак, Кза i Коб'як об'Кднаними силами вдарять на КиПв чи Переяслав. Зимовий наскок ханiв Кончака i Туглiя - то лише розвiдувальний похiд. Кончак розпочав нищити городи по Сулi, i тепер йому вiдкритий шлях у глиб РуськоП землi. - То треба вдарити на нього ранiш! Не дати йому змоги потоптати нашi села i городи! - вигукнув Всеволод Чермний. - До цього я й веду... Закличемо всiх князiв - i з КиПвськоП, i з Сiверськоi, i з ВолинськоП, i з СмоленськоП, i з ГалицькоП земель - та спiльними силами i вдаримо!.. Похiд Iгоря не принiс вiдчутноП перемоги. Навпаки, принiс тугу й нещастя Руськiй землi. Кончак буде смiятися з нас, коли дiзнаКться, як закiнчився цей нещасливий похiд. Тож, щоб не смiявся, не радiв дочасно, ми зберемо всю силу РуськоП землi i погромимо його в половецьких степах! - А коли ж вирушимо? - спитав княжич Володимир. Свя