а смаженина - ведмежатина, поросятина, курятина, гусятина. Поряд з нею в череп'яних мисках духмяно парувала гаряча пiдлива на смак кожного - i з перцем, i з лавровим листом, i з грецькими горiхами. В полумисках бiлiла шаткована капуста з морквою, тьмянiли крутобокi солонi огiрки, маринованi гриби, iскрився в щiльниках мед. На дерев'яних рiзьблених тацях горою здiймалися скибки свiжого хлiба, пiдсмажених на рижiКвiй олiП грiнок, пухких пирiжкiв з м'ясом та капустою до смаженини, з маком, сиром та калиною до меду. Вина теж було вдосталь, а ще стояв жбан медяноП сити та запiтнiлий - з холодного льоху - глек хлiбного сирiвцю. Сидiли по-сiмейному, без служникiв i чашникiв, утрьох: по один бiк столу - князь Ярослав у голубому оксамитовому каптанi, по другий бiк - князь Iгор з княгинею ЊвфросинiКю. Џли мало, а пили тiльки ситу та сирiвець. Виждавши для чемностi якийсь час, Iгор рубонув з плеча: - Княже, настав час повести розмову про те, заради чого ми з княгинею завiтали до тебе, - про княжича Володимира... - Я знав, що приПхали ви не мене,старого,провiдати, а заради нього, - спокiйно промовив Ярослав. - Ти не хочеш зрозумiти, княже, що вiн твiй Кдиний син i законний спадкоКмець... - У мене К ще один син - Олег, - приглушено кинув Ярослав. - Будемо вiдвертi: ти старий, княже, i рано чи пiзно прийде час, коли золотокований Галицький стiл осиротiК[43]. Хто ж посяде його? Невже Настасич, син попадi? - Вiн - мiй син! - наголосив на словi "мiй" Ярослав. - Не забувай, Iгорю! - Тату! - скрикнула Ярославна. - Володимир - твiй син по закону! Нi бог, нi люди не зрозумiють тебе, якщо ти посадиш пiсля себе Олега! Володимир - законний твiй спадкоКмець, i ти повинен помиритися з ним i визнати його за сина! - За сина! - гнiвно вигукнув Ярослав. - Та чи знаКте ви, що вiн засилав послiв до короля польського та короля угорського, щоб заручитися Џхньою пiдтримкою на випадок моКП смертi?! Нiби не вiдав, недолугий, що вони тiльки й ждуть цiКП нагоди, щоб загарбати Галич! Вони й зараз роздерли б, розшматували б Галицьку землю, та бояться моКП сили! Бо я пiдпер гори Угорськi своПми залiзними полками, бо я замкнув на замок Сян i Буг!.. Вiн знюхався з галицькими боярами-можновладцями, що по багатству перевищують князiв i прагнуть вiдокремитися вiд мене, хочуть самi стати князями! Вони вже не раз виступали проти мене! Вони пiдняли проти мене повстання, спалили на вогнищi жiнку, яку я палко кохав, - Настю... - А мати? - прошепотiла Ярославна, блiднучи. Ярослав не вiдповiв на ПП запитання, а повiв далi: - Вони погромили мiй дiм, погрожували менi смертю, кинули в поруб мого сина Олега, порубали мою челядь!.. I все це робилося з благословiння Володимира i його матерi княгинi Ольги Юр'Пвни, якi не розумiли, що боярство - то найбiльший ворог князiв i держави нашоП. Половцi б'ють нас ззовнi, бояри - зсередини... Галицькi бояри, як тi кривавi собаки, ладнi розiрвати моК князiвство на шматки, перебити князiв, сплюндрувати городи, пограбувати нашi добра, винищити наших дiтей!.. У вас п'ять синiв. Хто знаК, як складеться Пхня доля, - чи не впадуть Пхнi голови пiд сокирами зажерливих можновладних бояр, яких навiть менi важко приборкати[44]!..Володимир не розумiК, що вiн потрiбен Пм тiльки до того часу, поки вони не знищать мене, а як упаду я, упаде й вiн! Вiн слабший за мене i не зумiК загнуздати Пхню сваволю!.. Хiба я про себе дбаю? Я вже старий чоловiк. Звичайно, i в старостi К своП радощi, та не вони змушують мене чинити так, як я чиню. Я думаю передусiм про те, як уберегти Галицьке князiвство вiд загибелi, вiд занепаду. Я все життя змiцнював його, збагачував, розбудовував, i воно стало наймогутнiшим на Русi. З ним тiльки Володимиро-Суздальське князiвство може зрiвнятися силою. Це два крила Русi, що несуть наш народ у майбутнК. КиПв занепадаК, бо самi князi, гризучись за нього, як собаки, сприяли i сприяють цьому. Чернiгiв здавна суперничав з КиКвом i намагався перейняти його значення як осереддя Русi, але ж нiколи не щастило йому зробити цього. Переяслав ледве тримаКться пiд ударами половцiв, а ваше Новгород-Сiверське князiвство занадто бiдне i слабке для того, щоб впливати на долю всiКП Русi... ЗалишаКться Галич i Володимиро-Суздальське князiвство. Два крила Русi! УявляКте, що може статися, якщо комусь пощастить пiдтяти Пх? А ненажерливе галицьке боярство заповзялося зробити це. I допомагаК йому Володимир, бо в боротьбi проти брата Олега опираКться на боярство... Ось чому я прогнав Володимира! Поки вiн не зрозумiК цього, поки не дасть клятви, що не пiднiме руки нi на мене, нi на Олега, свого брата, до того часу я не зможу простити його i взяти в своК серце... Голос Ярослава змiцнiв, i сам вiн преобразився - випрямився, розправив плечi, примерхлi очi загорiлися, кулаки стиснулися, - став знову таким, яким його кiлька лiт тому знали i Њвфросинiя, i Iгор, - грiзним галицьким князем, перед яким тремтiли i своП, i чужi. Його слова справили сильне враження на Iгоря i Ярославну. Подружжя переглянулося i довго мовчало. А що казати? Нарештi Iгор промовив: - Мабуть, ти правий, княже, i тепер ми розумiКмо, чому мiж тобою та Володимиром запалася земля, чому виникло неперехiдне провалля... Однак непутить нас ще одно: твоП колишнi зв'язки з покiйною Настею i твоя непомiрна любов до ПП сина... Ярослав спалахнув i перервав Iгореву мову: - Не продовжуй! Я вас зрозумiв!.. Що я мушу сказати на це? Одно можу сказати: князь теж людина i нiщо людське не чуже йому. Кохання теж!.. Мiж князями повелося здавна так: не княжич вибираК собi наречену до вподоби, а йому вибирають - батьки, дядьки, митрополити, бояри. Як молодята житимуть - чи кохатимуться, чи сваритимуться, - нiкого це не обходить. Так i зi мною було. Так було i К з багатьма. Твiй дiд Олег, наприклад, перший серед руських князiв одружився з половчанкою, донькою хана Осулка, внучкою хана Гiргеня, не тому, що покохав ПП, а тому, що хотiв, порiднившись з дикими половцями, заручитися Пхньою воКнною пiдтримкою в майбутнiй боротьбi з Володимиром Мономахом. Вiн i сина свого, а твого батька Святослава, одружив з нелюбою половчанкою, яка не принесла твоКму батьковi нi дiтей, нi щастя, i вiн пiсля ПП смертi одружився вдруге, уже сам, по любовi, з простою, не князiвського i не ханського роду дiвчиною з Новгорода, де вiн тодi князював... Та й ти сам одружився з ЊвфросинiКю не тому, що вона тобi сподобалася, бо ти ПП i в вiчi не бачив до заручин, а тому, що тобi вибрали ПП твоя мати та твiй старший брат Олег. А вони знали, чию дочку вибирали, - самого Ярослава Осмомисла! Ярослав хитро примружився i хихикнув у кулак. Iгор i Њвфросинiя почервонiли. - Ми кохаКмо одне одного, - тихо сказав Iгор. - Я щасливий, що моКю жоною стала твоя дочка, княже, - Ярославна. - I я щаслива, отче, - опустила своП блакитнi очi Њвфросинiя. - Я радий чути це, дiти моП. I дай вам бог такоП любовi на все життя! - розчулився Ярослав. - Але ж не завжди, далеко не завжди так буваК. У мене теж... Коли мiй батько, князь Володимирко, висватав за мене доньку Юрiя Долгорукого Ольгу-Њвфросинiю, вiн був упевнений, що зробив добре дiло, бо порiднив два наймогутнiшi руськi князiвства. Так, порiднив. Та чи принiс цей шлюб менi й Ользi щастя? Нi! Ось чому з'явилася на нашому сiмейному овидi Настя, молода вдовиця-попадя, з якою, не боюся сказати цього, я був щасливий... Њвфросинiя мовчки плакала, а Iгор лляним рушником витирав спiтнiлого вiд хвилювання лоба i в душi дивувався, що розмова прибирала такого довiрливого тону i такоП вiдвертостi, на якi вiн, iдучи з Ярославною сюди, в Галич, далебi, не сподiвався. ОбеззброКний щирiстю i прямотою князя Ярослава, вiн все ж не хотiв здаватися. - Княже, все це ми можемо зрозумiти, навiть до якоПсь мiри спiвчуваКмо тобi, але в одному нiяк не можемо зiйтися з тобою. - В чому? - спокiйно спитав Ярослав. - У тому, що ти Олега Настасича хочеш зробити своПм спадкоКмцем, хочеш вiддати йому Галицький стiл. Як же можна? Адже вiн позашлюбна дитина! Ярослав усмiхнувся в бороду. - Ну й що? Наш пращур Володимир Красне Сонечко до хрещення був язичником i взяв собi не одну, а кiльканадцять жон - яку гвалтом, як Рогнiду, яку вiйськовою силою, яку сли привезли з-за моря... I з жодною з них не був вiн у законному християнському шлюбi, а сини вiд цих жон стали його спадкоКмцями! Та й сам вiн був, як ти кажеш, незаконнонароджений, бо народився вiд любовi князя Святослава з рабою-ключницею Малушею... Чим же гiрший мiй син Олег? Тим, що вiн незаконний! Але ж у його жилах також тече кров наших перших князiв - Рюрика i Святослава, Володимира i Ярослава Мудрого! Чим же вiн гiрший за мене, за тебе, за Њвфросинiю? Iнша рiч, чи буде i чи стане Олег князем? I чи варто йому ставати князем галицьким? Дуже вже неспокiйне це мiсце - Галицький князiвський стiл. Треба мати велику силу духу i тверду руку, щоб усидiти на ньому! - Отже, як я зрозумiв, ти не проти, щоб цей стiл зайняв Володимир? Ви вже знаКте мою думку з приводу цього. Все залежить вiд Володимира. Вiн теж мiй син! Iгор полегшено зiтхнув. ЗдаКться, не даремно сурганилися вони з Ярославною та дiтьми в таку далечiнь. Тепер, справдi, все залежатиме вiд Володимира, вiд його мудростi й зговiрливостi. Князь-отець зробив перший крок! На цьому можна було б i кiнчати мову, та Iгор, коли Пхав сюди, лелiяв досягти ще однiКП цiлi. Як i всi Ольговичi, вiн був непомiрно честолюбний, мав палкий неспокiйний характер. Це честолюбство i ця нестримнiсть характеру давно наштовхувала його на думку домагатися в майбутньому КиПвського великокнязiвського стола. Для цього потрiбнi союзники. Одним з таких союзникiв - i могутнiм союзником! - мiг би бути Ярослав Осмомисл. Коли б захотiв, звичайно. Його слово, його збройна пiдтримка багато важать на Русi! Однак чи захоче?! - Княже, ми з Ярославною все зробимо, щоб княжич Володимир став добрим сином, - завершив Iгор розмову про свояка i тут же звiв на iнше: - Тепер хочу знати, отче, твою думку про дiла киПвськi. Вони всiх нас турбують... Осмомисл пильно зазирнув Iгоревi в очi, як це вiн робив завжди, коли хотiв прочитати потаКмнi думки спiвбесiдника, i тихенько побарабанив пальцями по столу. - Дiла галицькi мене турбують значно бiльше, нiж дiла киПвськi, Iгорю. Та коли хочеш знати мою думку, то я скажу, що вiдтодi, коли в КиКвi сiв Святослав i подiлив владу з Рюриком, в КиПвськiй землi нарештi запанував мир, якого там не було багато лiт. А мир - це благо. Кажу про мир мiж руськими князями... - Я згоден з тобою, княже. Але я не про те... Хто, на твою думку, посяде великокнязiвський стiл пiсля Святослава? - А хiба Святослав захворiв? - Та нi, при здоров'П. - То чого ж ти його передчасно ховаКш? - Боронь боже! Я не ховаю! Хай живе на здоров'я! Та в життi все буваК, особливо, коли людинi звернуло на друге пiвстолiття... Ярослав сумно усмiхнувся: йому теж давно звернуло. - Якщо таке трапиться, то великокнязiвський стiл посяде найспритнiший... А чого ти завiв про це мову? Чи не примiряКшся, бува, дiткнутися стружiКм стола КиПвського? - Ярослав знову пильно зазирнув в Iгоревi очi. Однак Iгор не збентежився. Вiн взагалi бентежився рiдко. - А чому б i нi, княже? Хiба я не князь, не Рюрикович?.. Звичайно, не зараз, а тодi, коли настане мiй час. Та готуватися треба завчасно. - Що ти маКш на увазi? - Княже, менi потрiбна твоя допомога - твоя доблесна дружина. - Отак зразу? I для чого? - Нi, нi, не думай, що я хочу йти на Святослава. Я не пiднiму котори. Правда, вiн нiколи по-дружньому, по-братерськи не ставився до мене та моПх братiв, навiть, траплялося, чинив нам бiди, а нинi маК серце на мене, та бог йому судiя! Я ще молодий i ждатиму свого часу... А вiйсько менi потрiбне для вiйни з половцями. Ти сидиш вiд них далеко, у нас за спиною, i не вiдчуваКш, якою грозою на нас дихаК степ. Посулля Кончак уже знiс. Все частiше заглядають половцi i в моК князiвство. Пора дати Пм доброго одкоша! - Святослав дав цього року... - Я теж, хан Обовли i чотириста його воПв i досi сидять у мене в колодках. Ждуть викупу... - То для чого тобi моя дружина? - Для походу на половцiв. - Хочеш слави зажити, щоб легше стрибнути на КиПвський стiл? Осмомисл лукаво прищурився. Хитрий i досвiдчений був старий галицький князь. Iгор зрозумiв, що з тестем треба говорити навпростець, бо вiн читав прихованi думки спiвбесiдника як по писаному. - Так, отче, менi потрiбна перемога, i не абияка, а славна, не заради самоП перемоги, а для майбутнього. Вона допоможе менi прокласти шлях до Золотих ворiт! Та власних сил у мене замало... - У кожного з нас, навiть у мене, замало сил, щоб змагатися зi Степом. Тiльки гуртом зумiКмо ми зупинити поганих. Святослав навеснi закликав i мене взяти участь у походi, але старий я вже став, щоб iти за тисячу верст, тому дав дружину i послав ПП з воКводами... - От i менi дай, i я здобуду славну перемогу i для себе, i для тебе. - Нi, Iгорю, не дам. Що подумають Святослав i Рюрик, якщо моя дружина помине Пхню землю i пiде аж у Сiверщину? Чи не подумають вони, що я хочу разом з тобою взяти КиПв на щит з двох бокiв?.. А потiм: не дiло ти замислив - воювати самому половцiв. Якщо вже Пх бити, то треба бити так, як робив колись Мономах, а тепер робить Святослав, - щоб аж курява з них летiла, щоб назавжди вiдбити в них бажання нападати на Русь! А ти хочеш подражнити, як ос. Вiд того вони тiльки злiшi будуть... Якщо вже хочеш iти на них, то йди разом з великими киПвськими князями. I половцiв добре полякаКш, i слави заживеш. I дружину я тодi дам тобi, - завжди пришлю тисяч п'ять воПв... Це моК останнК слово. А тепер ходiмо до дiтей, хочу побавитись наостанку, перед вашим вiд'Пздом, з онучатами. Iгор стиснув губи i мовчки встав. Власне, вiн не дуже й сподiвався на те, що Ярослав з першого слова так i дасть йому полк воПв, та все ж вiдмова була дошкульна i боляче хльоснула по князiвському самолюбству. - Шкода, княже, - сказав вiн з удаваною веселою усмiшкою. - Доведеться твоПм онукам, як виростуть, дiлити i так невелике Новгород-Сiверське князiвство на зовсiм дрiбнi удiли... - Нiчого, хай ростуть, а життя розпорядиться по-своКму - кому грива, а кому хвiст, - вiдповiв Осмомисл i пропустив у дверi поперед себе Iгоря i Ярославну. * * * З Галича Iгор з сiм'Кю виПхав у ясну морозну днину, та вже зразу за Днiстром погода зiпсувалася: настала вiдлига, небо затягнуло хмарами, сiйнули холоднi осiннi дощi. Дороги перетворилися в справжнК болото. Ярославна з дiтьми не вилазили з критого воза, а Iгор, насунувши на голову каптур мокроП киреП, Пхав верхи i слiдкував, щоб усе в його невеликiй валцi було в порядку. До КиКва, замiсть десятого дня, як сподiвалися, добралися увечерi аж на п'ятнадцятий. Iгор повернув валку в провулок до боярина Славути, де завжди зупинявся, коли приПздив до КиКва. Славута був дома. При свiтлi смолоскипа зiйшов з ганку у двiр, упiзнав Iгоря. - Княже! - розкинув для обiймiв руки. - Дорогий мiй! Звiдки? Яким побитом? Старий боярин безмiрно зрадiв несподiваному гостевi, якого не бачив кiлька мiсяцiв. Вiн поцiлував Iгоря в холодну мокру щоку i запросив до хоромiв. - Я з сiм'Кю, боярине, - зупинив його Iгор. - З княгинею Ярославною, з дiтьми та почетом. Џдемо з Галича. - Так це ж чудово! Княгиня Ярославна! Дiти! Зараз ми приготуКмо все для дорогих гостей. - Вiн заметушився i почав гукати до челядi: - Гей, люди! Топiть грубки! Готуйте гарячу вечерю! Засипте вiвса коням та покладiть сiна! Та швидше повертайтеся! Ну! Широкий боярський двiр ураз ожив. Запалали смолоскипи, в хоромах засвiтилися свiчки. Челядники борзо бралися до роботи: несли дрова, рiзали пiвнiв, засипали в жолоби обрiк, дiставали з горища сiно. Славута привiтав Ярославну, як доньку, - обняв, поцiлував у лоба, повiв з дiтьми до хоромiв. Iгор деякий час ще порядкував у дворi, аж поки люди i конi не були поставленi на нiчлiг. Потiм зайшов до боярськоП хоромини. Тут уже палахкотiв у грубцi вогонь, дiти пили з коржами та медом гаряче молоко, що виганяК простуду з горла. Текля вносила перини та ковдри - слала Пм постiль на жовтiй, вимитiй до блиску дощанiй пiдлозi. Коли дiтей поклали спати i погасили свiчку, Iгор, Њвфросинiя та Славута перейшли до боярськоП хоромини, де був накритий стiл. Все, що мав кращого i смачнiшого, боярин звелiв подати сюди. Вiн наповнив келихи iскристою солодкою ситою. - За ваше здоров'я, княже й княгине, за здоров'я ваших дiток! Дякую, що не забули мене i завiтали не до когось iншого, а до моКП господи! - РiднiшоП i дорожчоП людини в КиКвi, нiж ти, Славуто, для мене немаК, - з почуттям проказав Iгор. - За твоК здоров'я, вчителю! За те, щоб повнився достатком твiй дiм, щоб ясною була голова, а голос лунав по-молодечому! I якщо дозволиш, ми на кiлька днiв скористаКмось твоКю гостиннiстю, бо додому ще тиждень путi, а конi стомилися i дiти послабли... - Княже! - вигукнув Славута. - Мiй дiм - твiй дiм. Все, що маю, що я нажив за своК життя, все те вiд князiв Всеволода Ольговича, Святослава Всеволодовича, твого батька Святослава Ольговича та найбiльше - вiд тебе, Iгорю. Всi моП статки-маКтки подарованi цими князями за мою вiрну службу i належать Пм, як i я Пм належу тiлом i душею. Ольговичi - моя доля... - Я завжди високо цiнив твою вiдданiсть Ольговичам, Славуто, але Ольговичiв стало багато. Хто ж iз них тепер займаК перше мiсце у твоКму серцi? Святослав? - Уже з твого запитання, Iгорю, менi ясно, як високо ти цiниш мою вiдданiсть. Можеш не сумнiватися, найперше мiсце в моКму серцi належить тобi. Це всiм вiдомо... - Навiть не Святославовi? - I Святославовi теж. - Але останнi чотири роки ти незмiнно при його дворi i вiддано служиш йому! - вигукнув Iгор. - Ти теж, Iгорю, не раз воював на його боцi, допомагав йому здобути КиПв. I допомiг! I це велика перемога Ольговичiв!.. Що ж стосуКться мене, то нас зi Святославом КднаК i дитяча та юнацька дружба, i спiльне бажання об'Кднати довкола КиКва всi руськi землi, i, зрештою, те, що бiльшiсть моПх угiдь розташованi на нинiшнiй Святославовiй землi... Моя батькiвщина - Сiверщина. У Чернiговi у мене К, як ти знаКш, кращий дiм, нiж у КиКвi, та з Ярославом жити менi скучно... Њ, правда, дякуючи тобi, дiм i в Новгородi-Сiверському... I я ж наПжджаю до тебе в гостi... - Ну, от! НаПжджаКш! А кажеш, що я на першому мiсцi в твоКму серцi... - I це так. Я люблю тебе, як сина! З усiх Ольговичiв ти найбiльше припав менi до душi - за щирiсть i вiдвертiсть, за безкорисливiсть i хоробрiсть... З малих лiт припав! - Ну, не такий уже я хороший! - не без задоволення сказав Iгор. Славута усмiхнувся i його очi засвiтилися батькiвською добротою. - А я й не перехвалюю тебе, бо добре знаю, що ти, крiм того, ще й упертий, запальний, честолюбний, а iнодi й жорстокий... Ну, та про це у нас ще буде час погомонiти, - ви ж не завтра вирушаКте в путь... Тим бiльше, що завтра доведеться йти до Святослава: вiн збираК князiв на снем. Уже прибули Рюрик, Ярослав Чернiгiвський, Володимир Переяславський i твiй любий брат Всеволод... Iгор аж кинувся: - Всеволод тут? Чому ж ти менi вiдразу не сказав? - Бо ти б же миттю помчав до нього серед ночi. А тобi треба передусiм добре вiдпочити, виспатися. А вже завтра зустрiнетесь... Iгор i Ярославна вiдчули, якi вони страшенно стомленi. Тепло, що йшло вiд грубки, смачна вечеря та хмiльна сита ще бiльше розморили Пх, обличчя запашiли гарячковитим рум'янцем. Уже нi Псти, нi пити, нi розмовляти Пм не хотiлося. Очi склеплювалися самi. Сон - це все, що зараз для них було наймилiше. * * * Святослав не вважав це зiбрання загальноруським снемом, бо прибули до КиКва, крiм Рюрика, лише чотири князi: Ярослав Чернiгiвський, Володимир Переяславський, Iгор Новгород-Сiверський та Всеволод Трубчев-ський. Однак урочистостi й пишностi зiбранню не бракувало. Святославова гридниця була прикрашена князiвськими хоругвами, одягнутi в барвисте вбрання князiвськi гуслярi, дудкарi та скоморохи ще до початку снему почали веселити лiпших киПвських мужiв - бояр, багатих купцiв, дружинникiв - музикою, пiснями та скомороськими жартами-витребеньками. Iгор з Ярославною та Славутою трохи припiзнився i зайшов до гридницi тодi, коли там уже стояли Святослав з МарiКю Василькiвною, Рюрик з Белукiвною та прибулi князi. Святослав широко розкинув руки, струснув сивою чуприною i пiшов назустрiч гостю. - Княже, брате мiй! - I мiцно обняв Iгоря, потiм Ярославну. - Який я радий, що ви з княгинею завiтали до моКП господи! Який я щасливий, що ти, не пам'ятаючи дрiб'язкових образ, прибув сюди, щоб спiльно подумати про землю Руську! Iгор переходив з рук до рук. Його щиро обняли Рюрик i Ярослав, а брат Всеволод згрiб у ведмежi обiйми i мало кiсток не потрощив на радощах. I ось перед ним Володимир Глiбович. Iгор глянув на його юне вродливе обличчя, заглянув у свiтло-голубi очi - i руки не простягнув, тiльки процiдив крiзь зуби: - Здрав будь, княже! Володимир холодно кивнув головою: - Здрав будь! Святослав стежив за виразом Пхнiх облич, за кожним словом. Помiтивши, що вони i рук не подають один одному,i не думають розходитися, а стоять, настовбурчившись, мов пiвнi, поспiшив до них, щоб не спалахнула сварка, взяв обох попiдруки, рушив до князiвського столу на пiдвищеннi. - Дорогi моП синовцi[45], - сказав лагiдно, як батько, що повчаК недорослих синiв, - К час битися, але К час i миритися. Що було, те загуло, те биллям поросло! Подайте один одному руки, як брати, i хай нiколи чорна тiнь незгоди не затьмарить ваших сердець! Вiд цього виграК i кожен з вас, i вся Русь! Подайте руки, прошу вас! Не дивлячись один одному в вiчi, молодi князi простягнули руки, але потиск Пхнiй був ледь помiтний i нiяк не свiдчив про примирення. Святослав запросив усiх до столу. Чашники метнулися наповнювати чари, келихи, роги, поставцi. - БратiК i дружино! - голосно, на всю гридницю, промовив великий князь. - Важкий i тривожний час настав для РуськоП землi. Заворушився Половецький степ, пiднялися кочовi племена i напосiлися на украПннi нашi землi. Ми було приборкали Коб'яка з його братiКю, та цього, виявляКться, замало. Безбожний окаянний Кончак, якого на ханському снемi обрано великим ханом, задумав знести всю Переяславську землю i прилучити ПП до землi ПоловецькоП... Святослав замовк, пiдшукуючи потрiбнi слова. А гридниця враз зашумiла, по нiй прокотився грiм обурення. Звiстка була дуже важлива i вразила всiх. - Звiдки дiзнався про це, княже? - запитав брат Ярослав. - Може, це вигадка? Святослав похитав головою. - Нi, не вигадка... З Лубна прибув гонець. Посадник Мотига повiдомляК: зi степу прискакав молодий половець, що добре говорить по-нашому, бо мати його - наша жiнка, переяславка, вiн докладно розповiв про ханський снем, про обрання Кончака верховним ханом, про те, що половцi задумали великий зимовий похiд проти нас, i навiть про те, що Кончак послав людей за Кавказькi гори, щоб придбати там лук-самострiл, що стрiляК "живим вогнем". Щоб застрахати наших воПв... Всi довго мовчали. Кожному з присутнiх було добре вiдомо, якою смертельною загрозою для Русi були половцi протягом останнiх ста рокiв, пiсля того як вони могутньою хвилею вихлюпнулись з-за Волги, з земель незвiданих, таКмничих, i, витiснивши своПх родовичiв-печенiгiв, затопили неозорi степи мiж Волгою та Днiпром, а згодом i мiж Днiпром та ДунаКм. Все, що сказав великий князь, нiяк не скидалося на вигадку. Не було того року, щоб минув для Русi спокiйно, щоб та або iнша половецька орда не топтала руськi землi. Тепер же, коли половцi об'Кдналися, треба ждати гiршого. - Що ж нам робити? Зима довга, а ми не знаКмо, коли саме нападе Кончак,-почав розмiрковувати уголос Ярослав. - Не тримати ж у Полi цiлу зиму об'Кднане вiйсько... Що порадить великий князь? Святослав видiлявся серед iнших князiв не тiльки вiком, сивою головою, а й дорiднiстю. Нi щуплуватий брат Ярослав з його кущуватими бровами, маленькими очицями i спокiйним, урiвноваженим характером, нi жвавий чорночубий Рюрик, нi Iгор та Володимир Переяславський, що були середнього зросту, не могли дорiвнятися нi дорiднiстю, нi силою до великого князя. Один Всеволод, що сидiв край стола, мав таку ж велику голову, крупне лице i могутнi плечi, як старший вiд нього майже утроК двоюрiдний брат. Всi повернулися до Святослава. Справдi, що порадить великий князь? Святослав рукою вiдкинув назад сиву чуприну, трохи вiдпив з келиха сити i, подумавши якусь хвилину, сказав: - Ми з великим князем Рюриком уже крiпко думали, що нам робити. Звичайно, посилати на всю зиму в Поле вiйсько нерозумно. Та й хто витримаК таку зимiвлю?.. А от держати на Королi, Пслi та Ворсклi в зимiвниках таКмничих вивiдачiв можна. Як тiльки вони помiтять половцiв, то вiд вити[46] до вити звiстка за один день дiйде до нас - у КиПв, у Переяслав, у Чернiгiв... А ми, держачи рать напоготовi, негайно виступимо i зустрiнемо супротивника десь на Сулi, а то й на Хоролi... Чи згоднi на це? Чи так я кажу? Першим вiдгукнувся Володимир Глiбович: - Я згоден. - А ти, Ярославе? - Святослав повернувся до брата. - Iншого виходу у нас немаК, - вiдповiв той ухильно. - Отже, ти згоден пiти разом з нами в Поле? - перепитав Святослав. - Згоден, - нахилив голову Ярослав, i нiхто не мiг побачити його очей. - А ти, Iгорю? - Сiверськi князi пiдуть! - твердо сказав Iгор. - Всi пiдуть - i я, i Всеволод, i Святослав Рильський, i Володимир Путивльський... Рум'яний Святославiв вид прояснiв. - От i добре! Вiсiм князiв уже згоднi йти в Поле. А тим часом, поки Кончак збиратиме сили, домовимося з iншими князями. Половцi об'Кднуються для рiшучого бою з нами, i Русь не повинна дрiмати! Всi разом грудьми станемо на захист рiдноП землi! Останнi слова великого князя потонули в гучних вигуках: - Не пустимо поганих на Русь! - Загородимо Пм дорогу своПми щитами! - Смерть Кончаковi! - Слава князям! - Хана Коб'яка сюди! Хочемо побачити поганина-кощiя в колодках! - Усiх ханiв приведiть! Хай поглянуть на руську славу, а свою ганьбу! Ця думка сподобалася всiм. Багато голосiв пiдхопили ПП: - Ханiв сюди! Ханiв! Святослав подав знак гридню Кузьмищу: Вiзьми сторожу, приведи Коб'яка з братiКю! Йому i самому хотiлося показати полонених брату Ярославу i двоюрiдним братам Iгорю та Всеволоду, якi не брали участi в переможному походi. Кузьмище вклонився: - Миттю будуть тута, княже! Однак з'явився вiн не скоро. Гостi встигли випити чимало пива i сити, з'Пли половину наПдкiв, перш нiж вiн з молодими гриднями ввiв Коб'яка i ханiв. Полонених поставили на проходi, мiж столами, неподалiк вiд князiв. За час, проведений у неволi, вони змарнiли, жовто-сiрi вiд природи, ще бiльше поблiдли й посiрiли. Коб'як теж схуд, гострi вилицi кiстляво випирали з-пiд шкiри, вузькi очицi люто косилися на князiв та боярство. Кузьмище поклав йому на шию важку, мов довбешка, руку - пригнув ханову голову в низькому поклонi. - Кланяйся князям, поганцю! Ще раз i ще! Молодi гриднi зробили те ж саме з iншими ханами. Святослав махнув, щоб вiдпустили, повернувся до Коб'яка: - Ну що, хане, важко в полонi? Не подобаКться? Крутиш носом? А скiльки ж нашого люду ви тримаКте у себе? А скiльки загнали в сиру землю? Думав про це? Коб'як хитнув головою, як норовистий кiнь, коли на нього насiли оводи. - Прийде час, княже, i ти так стоятимеш передi мною та моПми родовичами, як я нинi перед тобою, тодi i дiзнаКшся, як бути в полонi! Всi обурено загули: це була погроза. Але Святослав пiдняв руку. - Чому ж не жив з нами, як добрий сусiда? Чого плюндрував нашу землю? Чому знову збирався напасти на нас? ЛегкоП поживи захотiлося? - Ви самi накликали мене сюди... Поряд з тобою, княже, сидить князь Iгор i не дасть збрехати. Це ж вiн на твоК прохання покликав мене та Кончака разом воювати Рюрика! Хiба не так? Iгоря пересмикнуло. Святослав спохмурнiв. Що було, те було. I зовсiм недавно, якихось чотири чи п'ять рокiв тому. Та навiщо про це нагадувати тут? У Рюрикових i Володимирових очах блиснули насмiшкуватi вогники. А киПвськi бояри, цi багатiП, незалежнi вельможi, що на свiй розсуд запрошували до КиКва князiв i нерiдко проганяли Пх, вiдверто засмiялися. - Прикуси язика, рабе! Довгого маКш - вкорочу! - спалахнув Iгор. - Не тобi згадувати минуле! Лiпше думай про день завтрашнiй - що вiн тобi принесе. Ось ми дiзналися, що Кончак пiдбиваК ханiв на велику вiйну проти нас. Так от, якщо вiн справдi сунеться на нашу землю, то першою полетить твоя башка з плiч! - Дякую, що сказав. Тепер знатиму, що мене жде. Але ти сам стережись! I думай не про день завтрашнiй, а про нинiшнiй, - вiдрiзав Коб'як, хижо повiвши прищуреним оком по столу. - Бо хто вiдаК, чий вiк довший? Хто тут може сказати, до кого першого пiдiйде щербата з косою? Може, до тебе, Iгорю? А може, до князя Святослава? Коб'як раптом вiдштовхнув Кузьмища, нахилився над столом, блискавично вирвав застромленого в копчений окiст захалявного ножа i, майже не цiлячись, сильно метнув його в Iгоря. Нiж просвистiв, мов стрiла, направлений твердою рукою прямо в груди князевi, але Iгор устиг вiдхилитися. Нiж пролетiв побiля його плеча i глибоко ввiгнався в живiт молодому чашниковi, що стояв позаду. Чашник упав. Крик болю i жаху пролунав на всю гридницю. Iгор зблiд. Всеволод i Володимир Переяславський намагалися видобути мечi, та, сидячи за столом, у тiснотi, не могли цього зробити. А Коб'як, побачивши, що промахнувся i ненависний йому князь сидить живий i неушкоджений, кинувся до нього з розчепiреними пальцями, щоб схопити за горло. Тут його й наздогнав важкий Кузьмищiв меч, в одну мить вiддiливши ханову голову вiд тулуба. I впав Коб'як у гридницi Святославовiй - без слави, як пiдлий убивця. За Iгоревою спиною корчився в передсмертних муках Святославiв чашник. У гридницi стояв неймовiрний шум i гвалт. Гостi посхоплювалися, вимагали скарати на горло всiх ханiв i, зiбравши вiйсько, не ждучи нападу Кончака, йти на нього вiйною. Святослав сидiв поблiдлий, розгублений. Йому на допомогу кинувся Славута, нахилився до вуха. - Княже, не пiддавайся почуттям. Гарячi голови вмить порубають полонених, а це на руку Кончаковi, бо полегшить йому об'Кднання всiх племен половецьких. Та й похiд не на часi. До походу треба готуватися... Порада була слушна, а головне, привела до тями великого князя. Вiн пiдвiвся, розпорядився допомогти пораненому чашниковi, ханiв вивести, мертвого Коб'яка винести. Гамiр i пристрастi поволi затихли, вгамувалися. I хоча всi були пригнiченi тим, що сталося, однак згадали, що на столах ще багато смачноП Пжi, що ще не подавав сьогоднi свого голосу Славута, а смерть половецького хана - не така вже важлива причина, щоб перервати князiвський пир. Згадали це всi i, заповзявшись бiля наПдкiв та напоПв, поволi знову розвеселилися. Забули i про Коб'яка, i про його братiю, i про похiд, до якого щойно так палко закликали один одного. Хтось перший захотiв почути спiв Славути, iншi пiдтримали. - Славуто, заспiвай! Славута не примусив просити себе довго. Кинув руки на струни, пройшовся по них кiлька разiв, дiждався тишi - аж у вухах вiд неП задзвенiло - i враз високо, протяжно завiв: Ой ти, степ мiй, степ, без кiнця, без меж! Ой чому ти, степ, ковилом цвiтеш? Ковилом шумиш, кров'ю червониш, кiстю бiлою у травi дзвениш? Чом по тобi, степ, не жита цвiтуть, не жита цвiтуть, а полки iдуть? Чом на тобi, степ, нема ратая, скаче лиш орда розпроклятая? - Що вiд кровi я, вiд солоних слiз галиччю покривсь, ковилом порiс... Степ, широкий степ, мiй привольний край!.. Що на серцi - бiль, на душi - печаль... Це була нова пiсня Славути, складена ним пiсля походу на Орiль. ПП простi слова, що, здавалося, жили в серцi кожного, хто ходив у похiд, ПП розлогий, як безмежний степ, спiв, ПП глибока туга й печаль приголомшили всiх, вразили, нiби громом, видавили з ока не одного суворого воПна пекучу сльозу. Справдi, яка лиха година, яка напасть насунулася на рiдну землю, на широкi прабатькiвськi степи! Супився Святослав, витирав очi Рюрик, хмурився Iгор i Володимир, ридав, не стримуючись, гридень Кузьмище, i сльози текли по його чорнiй закошлаченiй бородi. - Славуто, сьогочасний Бояне наш! - Святослав поцiлував спiвця у сиву голову. - Незрiвнянний наш! ДякуКмо тобi! I гридниця затула, заревла, застогнала сотнями голосiв: - Славуто-о! * * * По приПздi в Новгород-Сiверський Iгор запросив до себе княжича Володимира Галицького. Помiтно схвильований i злегка зблiдлий, той поспiшно ввiйшов до хоромини, обняв сестру i зятя i вiдразу, без зайвих слiв, запитав: - Ну, що? Батька бачили? Як вiн? Що сказав? . Ярославна схлипнула, ПП рiвний гарний носик зморщився, шовковистi брови здригнулися. - Постарiв... Схуд... Очi стали тьмянi, заглибленi в себе, нiби дивляться не вперед, а назад, на пройдене життя... - Ну, це ясно - старiсть. А старiсть - не радiсть... Та не про те мова... Про мене ви з ним балакали? - нетерпляче запитав Володимир. - Балакали, - вiдповiв Iгор. - Спочатку й слухати не хотiв про замирення з тобою, а потiм погодився на твоК повернення, якщо даси слово, що порвеш з боярством i не пiднiмеш руки нi на нього, нi на брата Олега! - Такого брата у мене немаК! - скипiв Володимир. - Чого захотiв! Визнати братом сина попадi! Нiколи! Який вiн княжич! Байстрюк! Iгореве обличчя посуворiшало. - Та ти не гарячкуй! Вислухай спочатку! - Ну? - Володимир дивився чортом. - Ти мiркуКш не як дорослий муж, а як отрок... Тебе жде золотий Галицький стiл, пiд рукою незабаром стануть залiзнi галицькi полки, пiд якими, коли вони йдуть, здригаКться земля i води розступаються!.. Князь Ярослав справдi дуже постарiв. Видно, тi незгоди, що впали важким тягарем на його плечi, укоротять йому вiку. А ти не хочеш цього зрозумiти! Дався тобi Олег! Про князiвство думай, а не про нього. Та й брат вiн тобi по батьковi, вiд цього нiкуди не дiнешся! Серед князiвських синiв байстрюкiв не буваК! Все одно в них князiвська кров! - Не визнаю я Настасича братом! Нiколи не визнаю! - ВизнаКш! - Iгор почав сердитися. - I напишеш про це батьковi! Бо це для тебе Кдиний шлях на Галицький стiл! Iншого я не бачу... - А якщо не напишу? Iгореве обличчя скам'янiло, очi похмуро блиснули. Вiн умiв бути твердим i суворим. - Якщо не напишеш, тодi Пдь вiд нас, Володимире! Хоча, видить бог, я цього не хочу, бо люблю тебе як брата! Ось як! - Володимир ще дужче зблiд, по обличчю пробiгла гримаса болю. Вiн повернувся до ЊвфросинiП: - I ти, сестрице, так думаКш, як твiй ладо? Ярославна помертвiлими губами прошепотiла: - Прости мене, братику, але i я так думаю. I прошу тебе - напиши батьковi! Помирися з ним! Не довго вже йому стежку топтати по бiлому свiтi, тож хай хоч наостанку знайде спокiй... Напиши!.. Заради себе i всiх нас!..А ще - не вiр боярам! Не вiр! Це змiП пiдколоднi, пiдступнi! Вона обняла брата i на грудях у нього заплакала. Володимир обережно вiдсторонив ПП, посадив на лаву i сам сiв поряд, охопивши голову руками. Довго так сидiв непорушний, дивився у куток, i не можна було зрозумiти - думаК вiн що-небудь чи нi, таким безтямним був його погляд. Нi Iгор, нi Ярославна жодним словом не порушили цiКП напруженоП тишi, даючи княжичу можливiсть самому зважити все i знайти вихiд iз того становища, в яке вiн потрапив. Нарештi Володимир важко зiтхнув i тихо проказав: - Гаразд, я напишу такого листа. Напишу... Хай усiм вам буде легко! РОЗДIЛ ОДИНАДЦЯТИЙ Вiдразу пiсля рiздва до Вербiвки прибув молодий князь Володимир Iгорович з почтом. Його супроводжували боярин Вовк, старий досвiдчений воКвода, якому Iгор доручив опiкати сина, путивльський соцький, волосний тiун i пiвсотнi гриднiв. Усi верхи, в дублених кожухах, хутряних i ялових чоботях, несподiвано виПхали з-за горба, спустилися вниз, у безлюдне село, занесене снiгами, i, не зустрiвши жодноП живоП душi, зупинилися на вигонi, де колись, до нападу половцiв, стояла дерев'яна церковця, а тепер широко розкинувся пустир. - Трубiть збiр! - наказав князь, трохи здивований тим, що нiхто з мешканцiв хижок та землянок не помiтив прибуття вiйськового загону. Молодий гридень пiднiс до рота рiг, щосили затрубив. Сильний протяжний згук сколихнув снiгову тишу i луною вiдгукнувся в бору за Сеймом. I зразу ж iз кiлькох найближчих хижок злякано визирнули люди. Чи не половцi? - Сюди йдiть! Сюди! - замахав руками тiун, - Не бiйтеся! Прибув князь Володимир Iгоревич! Люди боязливо рушили навпростець, по снiгу, i юрбою ставали перед вершниками. Ждан обiдав з матiр'ю та Любавою. Хижку вiн встиг закiнчити до холодiв, i тепер стало вiльнiше: був час i коней попорати, i до сусiдiв заглянути, i спокiйно бiля столу за мискою юшки посидiти. Любава остаточно видужала, розквiтла, погарнiшала, i Ждан, уже не ховаючись вiд матерi (бо ранiше соромився), зазирав дiвчинi в вiчi, милувався ПП красою i чекав назначеного Любавою дня, коли зможе назвати ПП своКю жоною. Жили сутужно: хлiба не пекли, бо нi з чого було. Брат Iван позичив кiлька корцiв проса та ячменю - товкли в ступi i варили кашу. З лози Ждан наплiв десяткiв два верш, рубав лiд i заставляв Пх в ополонки у рибних мiсцях, де водилися лини, соми та в'юни, - i з улову, якщо щастило, варили юшку. Окрiм того, кожного дня, взявши сильця, лука, списа та рогатину, ходив на лови. Бувало, вертався з порожнiми руками, але, бувало, приносив зайця, козулю чи якусь iншу дичину, i тодi в хатi було маленьке свято - ласували свiжиною. I сподiвалися на краще. Восени Ждан, зробивши з мiцноП дубовоП гiлляки рало, розорав чималий шмат землi i посiяв пшеницю та жито. Посiв дружно зiйшов, заврунився, закучерявився, обiцяв, якщо буде з весни полiття, обернутися добрим врожаКм. А ще ж була надiя i на яровину: на коня вимiняли насiння гречки, проса, ячменю, i вона добре покiльчилася, i якщо Ярило своПми гарячими променями не висушить рiллю, не зiв'ялить паросткiв, теж дасть урожай. Тодi наступну зиму можна зустрiчати без страху... Ждан зачерпнув з дерев'яноП миски-довбанки шмат бiлоП розвареноП линини i вже лагодився запустити в неП своП молодi зуби, як тут у хижку ввiрвався протяжний звук рога - ту-ту-ту-у! Ложка на мить застигла в повiтрi, потiм опустилася назад, у миску. Любава ойкнула: - Ой, лишенько, що це? Через невеличке кругле вiконце в хижку проникало небагато свiтла, та все ж було видно, як i мати зблiдла. Любава злякано глянула на Ждана, нiби шукаючи у нього захистку. Про Пжу миттю забули, хоча були голоднi. Ждан зiрвав з кiлочка, забитого в стiну, кожуха, натягнув на голову шапку, вискочив надвiр. Жiнки поспiшили за ним. Рiзке сяйво сонячного дня пiсля сутiнкiв хижки примусило Ждана зажмуритися, затулити очi рукою. А коли трохи звик до слiпучого свiтла, то побачив на вигонi загiн вершникiв, а попереду - князя Володимира Путивльського. Хоч було неблизько, вiн вiдразу впiзнав його Гнiдка, гривастого високого красеня з бiлими смужками на всiх чотирьох ногах, що не так часто буваК, i бiлою зiркою на лобi. Це був подарунок князя Iгоря старшому синовi. Ждан полегшено зiтхнув: - СвоП! Не бiйтеся! Вони побрели навпростець по снiгу. А пiдiйшовши, стали до гурту. Князь Володимир вiдразу впiзнав колишнього батькового конюшого. - Ну, як? Знайшов своПх? Хату збудував? - Брата знайшов i хижку поставив. Њ де зиму перебути, - вклонився Ждан. - Це добре. Обживайся, я звелiв з вербiвчан три лiта нiякоП данини не брати. З тебе теж. А потiм - тiльки половину. - Дякую, княже, - знову схилив голову Ждан. Вiн знав давнiй звичай - з погорiльцiв та новопоселенцiв кiлька лiт данини не беруть. Та все ж було приКмно, що молодий князь пам'ятаК про це.