лася теж. Джигiти дудлили надмiру i тепер розважалися, як хто вмiв i хотiв. Однi пiшли бродити по табору, iншi, дорослiшi, гайнули до дiвчат, а тих кiлькох наймолодших, яких старшi залишили стерегти полонених, Янь споПв зовсiм - усе частував i частував, тим бiльше що вина i бузи було вдосталь. Потiм вiддалеки вiд юрти, на пригiрку, затiяв iгрища: в челика, в довгоП лози, в половецьке перетягання поясами. Джигiти борюкалися, ганяли, мов лошаки, реготали, аж поки зовсiм не вибилися з сил. А коли стемнiло, попадали на землю i миттю поснули. Лише двоК лишилося на чатах, та й вони всiлися побiля своПх товаришiв i клювали носами доти, аж поки не поснули. I тодi за Тором пролунав свист. Раз i вдруге. Овлур даК знати - пора! Янь шуснув у юрту - Тiкаймо! Всi перехрестилися. - Ну, з богом! - промовив князь i, пiднявши тильне полотнище намету, перший пiрнув у густу темряву безмiсячноП ночi. За ним вилiзли iншi. Поповзом добралися до очеретiв, перебрели на той бiк Тору. Овлур чекав Пх з кiньми у кущах, бiля староП верби. У стiйбищi пригасали вогнi, валували собаки, влягався гомiн людських голосiв. - За мною! - шепнув Овлур. - У степ вийдемо пiшки! Поминувши верболiз i чагарi, втiкачi скочили в сiдла i щодуху помчали на пiвнiч, до Дiнця. Тiльки кiнський тупiт стривожив степову тишу Iгор оглянувся назад. На тлi синього неба сколихнулися вежi половецькi, заблимали сторожовi вогнi, покотилася падуча зоря. Попереду мчав Овлур. Вiн добре знав цi мiсця - горбовистi, безводнi, пустиннi. Тут жодного стiйбища. Праворуч - солончаки та солонi озера, десь лiворуч - Каяла, попереду - Донець. До нього п'ятнадцять - двадцять верстов по необжитому степу, зарослому колючою таволгою, терном, полином, ковилою... Передусiм добратися до нього! Нiч темна, але прямо перед ними дишлом униз висить на небi Великий Вiз, а на заднiй його вiсi - Небесне Око, та зiрка, довкола якоП рухаються всi зiрки. I Овлур, i його супутники держать путь прямо на неП. Опiвночi домчали до Дiнця. Конi ледве трималися на ногах. Скажена скачка, пiд час якоП Пм не дали жодноП хвилини перепочинку, пiдiрвала Пх. Як тiльки ступили в воду, припали до неП, i вже нiяка сила не могла зрушити Пх з мiсця. Тут же, на водопоП, упав Iгорiв кiнь. Не витримавши перенапруги, обпившись водою, вiн, скiльки не силкувалися i скiльки не сiпали його за вуздечку, не змiг пiднятися. Потiм упав i Овлурiв. - Що ж тепера робити? Ми залишилися без коней, - забiдкався Iгор. - Обiйдемося, - вiдгукнувся Овлур. - На тому, низинному боцi - густий темний лiс. На конях навряд чи й продеремось крiзь нього, а якщо продеремося, то залишимо пiсля себе такий слiд, по якому нас швидко знайдуть. А пiшим - усюди дорога! Ми пiрнемо в хащ,! i загубимося в них, мов перепеленята в степових бур'янах. - Що ж робити з кiньми? - спитав РагуПл. - Цих двох, що впали, зiпхнемо на бистрину - хай пливуть собi за водою, а решту переправимо на той бiк i там вiдпустимо в лiс. Якщо буде погоня, то Пхнi слiди на деякий час заплутають переслiдувачiв, - вiдповiв Овлур. - Ми ж самi пройдемо рiчкою i виберемося на берег у зручному мiсцi, щоб не залишити слiдiв... Тим часом зiйшов мiсяць, залив срiблястим свiтлом усе довкола: i холоднi хвилi, i густi очерети, i ряснi верби, i широку пiщану косу. Втiкачi заспiшили i почали переправу. * * * Рано-вранцi в стiйбище Кончака прискакав Кза. Схуд, зчорнiв, як головешка, очi палали люттю i вiдчаКм. Кончак уже знав про його невтiшне горе i, мiцно обнявши, притиснув до грудей. - Уй-уй, хане, спiвчуваю тобi. Але синiв повернути не можу. Не в моПх це силах... Крiпись!... Ти воПн i звик до втрат... А час залiкуК твоП рани в серцi... Один час! Кза схлипнув, розчулений несподiваною щирiстю великого хана, та зразу ж вiдсахнувся. Глянув суворо. - Я приПхав не спiвчуття шукати, а справедливого вiдомщення! - А саме? - За голову сина я вимагаю голову князя Iгоря! Кончак витрiщив очi. - Кза! Я розумiю, що твоПми вустами говорить велике батькiвське горе... Але ж i ти мусиш розумiти, що помста ця безпiдставна. Твiй син i твiй зять загинули як воПни, в бою. Це смерть батирiв! I Пх Тенгрiхан вiзьме до себе!.. А Iгор - полоненик, i ти хочеш зарiзати його, як вiвцю! - А Коб'як? Його вбили в гридницi Святославовiй! - Ну, ти ж знаКш, що вiн сам винен, - накинувся на князiв, як лютий вепр... А Iгор сидить спокiйно... Та й поручився я за нього!.. Вони б сперечалися довго, бо Кза настiйливо домагався свого, а Кончак не менш настiйливо перечив йому, та в стiйбищi раптом зчинився крик, пролунав тупiт багатьох кiнських копит. - Що там? - стривожився Кончак. Вони вийшли з юрти. Сюди з розпачливим криком мчало на конях кiлька молодих джигiтiв. - Хане, хане! Князь Iгор утiк! - Та ви часом не п'янi? Як утiк? Коли? - Мабуть, ще вечором, бо постелi холоднi, не зiм'ятi... Кончак змiнився в лицi. - Прокляття! Кза злорадно усмiхнувся. - От бачиш! А ти йому вiрив! Поручився за нього! Тепер, якщо пiймаКмо, ти вiддаси його менi! - По конях! - гукнув Кончак. - Ми наздоженемо його! В погоню кинулися обидва хани - i Кончак, i Кза - зi своПми людьми. Слiд узяли вiдразу - на березi, де був зiм'ятий очерет i залишилися вiдбитки нiг на пiску, а на тому боцi знайшли кiнськi слiди. По них i рушили навздогiн за втiкачами. - Ми Пх наздоженемо! - гукнув Кза, пiдстрибуючи в сiдлi. - Вони далеко не втекли! - Я теж так гадаю, - вiдповiв Кончак, поглядаючи на сонце. - До обiду вони будуть у наших руках. Як же здивувалися хани, коли помiтили, що слiди вели не на захiд, до Ташлика та Сальницi, а на пiвнiч - прямо до Дiнця. - Iгор обхитрив нас! - ревнув розлючений Кза. - Полетiв сокiл до свого гнiзда не степом, а перебрався на той бiк Дiнця - в лiси! Хiба ми його там знайдемо? На Дiнцi слiд Iгоря та його супутникiв раптом загубився. Лише троК коней вийшло на протилежний берег. А де ж iншi двоК? Де втiкачi? Кза вiд лютi позеленiв. - Шукайте! - кинувся на людей. - Не полетiли ж вони птахами понад лiсом! Повиннi бути слiди. Байток, бери людей - шукай! З десятком джигiтiв старий Байток миттю зник у лiсi. Та незабаром повернувся нi з чим: коней, правда, знайшов - вони паслися неподалiк вiд берега, на галявинi, - та людських слiдiв нiде не видно. - Ей-вах! - схопився за голову Кза. - Прокляття! Князь Iгор i тут обхитрив нас! Що будемо робити? - Я повертаюся додому, - вiдповiв Кончак. - Не личить великому хановi винюхувати слiди втiкачiв! Я повертаю коня назад! Кза ударив камчею по луцi сiдла, у вiдчаП пiдняв перед собою руки. - О горе менi! Я теж не маю часу бродити по цих заростях, бо жде мене мiй син Чугай, щоб я провiв його у царство тiней! Але клянусь пам'яттю предкiв, я пiймаю Iгоря! Байток, доручаю тобi це зробити... Вiдбери скiльки треба спритних джигiтiв i наздожени втiкачiв! З-пiд землi вiдкопай, а приведи менi на арканi князя Iгоря! Байток поморщився, але покiрно схилив сиву голову. - Я вiзьму двадцять джигiтiв, хане... У Iгоря один шлях - на захiд сонця. Та не одна стежка: i по цьому березi, i по тому, i понад самою рiчкою, i поодаль вiд неП - лiсами та галявинами. А яку з них обрав уруський князь - лише вiн знаК... Нам треба всюди порискати, пошукати... Тому я роздiлю своПх людей на кiлька невеликих загонiв - який-небудь та натрапить на Iгорiв слiд... А я з сином та онуками поПду понад Дiнцем. Чомусь менi здаКться, що втiкачi триматимуться його берегiв... Хан Кза схвально кивнув головою. * * * Майже пiвверсти втiкачi чалапали по колiна, а подекуди й по пояс у водi. Попереду - Овлур, позаду - Ждан. Одяг i зброю несли на плечах. А коли почало глибшати, по мокрому стовбурищу пiдритоП повiнню верби, що схилилася в рiчку, вибралися на берег, одягайся i, не гаючись, один за одним рушили по звiринiй стежцi в дикi хащi лiсу. Там було тепло i сиро. Довкола стояли густi кущi, над ними вивищувалися могутнi верби та осокори. Крiзь ПхнК лапате гiлля де-не-де пробивалися тонкi, мов списи, променi мiсячного свiтла. Йшли мовчки, бо навiть трiск сухоП галузки пiд ногами лякав - чи нiхто не почуК? Тодi ще напруженiше дослухалися, - нi, не чути нiкого. Тiльки десь далеко заухкаК сова, зашипить над головою сич та важка рибина скинеться на плесi. I знову тиша... Стежку ледь видно: петляК в гущавинi, незмiрно подовжуючи путь. Та Овлур нi на крок не збочуК з неП, щоб не заблудитися в цьому нiчному пралiсi. Ранок зустрiв Пх сивими туманами та рясними холодними росами. Тумани - на радiсть: приховують вiд стороннього ока. Роси - зрадливi: пройдеш по них - i залишаКться пiсля тебе широкий, добре помiтний слiд. До того ж вiд роси всi мокрi по самi вуха. Одяг хоч викручуй! Вода з нього аж хлюпотить. Усi закоцюбли, посинiли. На обличчях повиступали сироти. - Оц-це красенi, х-хай йому г-грець! - зацокотiв зубами Янь, не втримавшись, щоб не покепкувати. - Н-на-че к-кури пiсля д-дощу! Коли сонце пiдбилося вище, зiгрiлися, обсохли. Зате стомилися, зголоднiли - заледве переставляли ноги. А РагуПл зовсiм пристав - плентався позаду. - Овлуре, ти б розсупонив свою торбину! - не витримав Янь. - Џсти хочеться, аж душа болить! Його пiдтримав Iгор. - А й справдi, пора перепочити. Овлур оглянувся. Обережно, щоб не залишити пiсля себе слiдiв, повернув убiк вiд стежки, до великого лапатого куща верболозу, що рiс посеред галявини, i шуснув пiд його вiття. - Сюди! Тут було сонячно, тепло i тихо. Лише гув волохатий джмiль, перелiтаючи з квiтки на квiтку, та десь тонко цiвiнькала синиця: - Цiвiнь! Цiвiнь! Всi миттю попадали в траву. Овлур скинув з-за плеча торбину, дiстав кожному по шматку цупкоП в'яленоП яловичини, i всi мовчки накинулися на смачне солонувате м'ясо. А потiм один по одному поснули - прямо на сонцi. Спали до самого вечора. Прокинулися вiд недалекого кiнського тупоту. Янь скочив на ноги, та Iгор устиг схопити його за рукав. - Тс-с-с! Без шуму! Щоб i листочок не сколихнувся! Вони обережно розсунули вiття. З лiсу на галявину виПхало п'ятеро вершникiв. Зупинилися, розглядаючи все довкола. - Це люди хана Кзи, - шепнув Овлур. - Я знаю Пх... Старий - то батир Байток, позаду - його виводок: син та внуки. Без сумнiву, Пдуть по нашому слiду... - Що ж робити? - спитав Янь. Якщо повернуть у наш бiк, будемо стрiляти! вiдповiв Iгор. - Џх п'ятеро - i нас п'ятеро... Я беру на себе переднього... Та цiльтеся добре, щоб жодного не випустити живцем! Тонкi стрiли з залiзними наконечниками миттю видобутi зi шкiряних сагайдакiв i покладенi на тугi тятиви лукiв. Один порух - i полетять у груди переслiдувачам. Та Iгор застережливо пiдняв палець. - Не стрiляти поки що! Половцi тим часом збилися в гурт i про щось тихо сперечалися, збуджено розмахували руками. На жаль, жодне слово не долiтало до слуху втiкачiв. Однак, судячи по жестах, все ж можна було здогадатися, що Байток наполягав обшукати навколишнi кущi, а його син та онуки пропонували Пхати далi. Напруження наростало. Чия ж думка переважить? Вступати з половцями у вiдкритий бiй Iгоревi не хотiлося. Хоча сили обох сторiн рiвнi, загальна перевага на боцi переслiдувачiв, - вони знаходилися на своПй землi i до них кожноП хвилини могла прибути пiдмога. А хто ж допоможе русичам? До того ж найлегше поранення одного з них ускладнить становище всiх. Iгор завмер. Його супутники теж не поворухнулися. Кожному ясно: там, на галявинi, зараз вирiшуКться Пхня доля. Рушать половцi далi - вони врятованi, кинуться нишпорити по кущах - хтозна, чим це закiнчиться для втiкачiв. Врештi Байток з досадою махнув рукою i рiзко вигукнув: - Вперед! Приостроженi конi важко вдарили копитами об землю i швидко понесли верхiвцiв на протилежний бiк галявини, у густий зелений лiс. Iгор полегшено зiтхнув. - Ми врятованi! На цей раз неволя або й смерть обiйшли нас стороною! Тепер по стежцi нам ходу нема - будемо йти манiвцями, щонайгустiшими заростями, щоб не запримiтив жоден собака... * * * Ця зустрiч з Байтоком, що закiнчилася для втiкачiв щасливо, застерегла Пх вiд багатьох подальших небезпек. Тепер вони звернули зi стежки i вибирали найглухiшi мiсця, продиралися крiзь непролазнi хащi, прибережнi очерети та бур'яни, перебродили численнi струмки, зарiчки, притоки Дiнця, купалися в холодних росах, мокли пiд дощами, обсихали на сонцi, - i знову йшли, приглядаючись пильно до всього: чи не видно кочовикiв, чи не загрожуК Пм небезпека? Спочивали мало. Як заходило сонце, в найбiльшiй гущавинi з вiття, трави чи моху мостили кубло i лягали щiльно, один побiля одного, щоб зiгрiтися. Стомленi, голоднi, миттю поринали в важкий тривожний сон,'а як тiльки на сходi пiднiмався край неба i розбурхане птаство заводило своП ранковi спiви, схоплювалися i, дрижачи вiд холоду, рушали далi. I знову йшли невпинно, силомiць продираючись крiзь непрогляднi хащi верболозiв, вiльшнякiв, лiщини та очеретiв, зарослих травою, бур'янами, колючою ожиною та дерезою, шипшиною та глодом, переплетених дрiбнолистою берiзкою, хмелем, заснованих павутинням. Рвали на собi одяг, розбивали взуття, дряпали до кровi обличчя, руки, спотикалися, падали i знову йшли i йшли - все на захiд, на захiд, до рiдноП землi. На п'ятий день, надвечiр, перепливли Оскол, а наступного дня - Сальницю. Знайомi мiсця! Ще зовсiм недавно проПздили вони тут на конях, зi зброКю в руках, сповненi надiй на перемогу... А нинi, зарослi, голоднi, пробираються тайкома, як загнанi звiрi, боячись зустрiчi навiть з поодинокими чабанами. Iгор брiв мовчки, понуро. Нi голод, нi спека, нi холод, нi iншi злигоднi цього важкого шляху не гнiтили його так, як спогади про цей нещасливий похiд, про страшну поразку, про втрату вiйська i всiКП зброП, про те, що цiле крило РуськоП землi - Сiверщина - лишилося оголене, без захисту вiйськового. За Сальницею почав допiкати голод. Овлурова торбина спорожнiла - Псти було нiчого. Всi чалапали цiлий день важко, похмуро. Нетерпеливий Янь нишпорив попiд кущами - чи не зачервонiК де суниця, чи не визирне з трави сироПжка? Та пошуки його були марнi. I суницi, i сироПжки траплялися нечасто. Де ж знайти поживу? - Треба щось уполювати, - сказав Iгор. - Звернемо до Дiнця - там, на зарiчках та озерах, страх скiльки птаства! Вони звернули вбiк i незабаром опинилися на березi озера. З-за густих заростiв очерету, куги та верболозу доносилися пташинi голоси: качине крякання, гусяче гелготання та ячання лебедiв. Iгор зняв з-за плеча лука, дiстав стрiлу. Його супутники зробили те ж саме. Потiм тихо розсунули очерет, виглянули на плесо - i завмерли: перед ними вирував справжнiй пташиний базар! Поодинцi i парами спокiйно, гордовито плавали поважнi бiлоснiжнi лебедi, хлюпосталися, пiрнали у воду сiрi гуси, шниряли помiж ними вертлявi качки... Янь аж очi пустив пiд лоба, ковтнув слину. Яке багатство! Одночасно звелися вгору п'ять лукiв, тонко задзвенiли тятиви з висушених бичачих жил, блискавично вилетiли з очеретiв тонкi половецькi стрiли - i п'ять ситих птахiв, тужливо зойкнувши на все озеро, затрiпотiли крильми, болiсно склали на воду своП гнучкi шиП. Наполохане птаство з криком i фуркотом враз пiднялося вгору i злякано сипонуло врозтiч. - Хлопцi, у воду! - радiсно усмiхнувся Iгор. - Дiстаньте здобич! Янь, Ждан i Овлур швидко роздяглися i, пробираючи руками ряску i латаття, побрели на глибину. Притягнули пiдстрелених птахiв на сухе, склали перед князем. - Ось! - вигукнув Янь, нiбито вiн сам роздобув усю цю дичину. - Скiльки м'ясива! Здобич справдi була така, якоП нiхто й не сподiвався, - три лебедi, гусак i селезень. Вiдразу ж заходилися готувати вечерю. * * * Одинадцять днiв i ночей пробиралися втiкачi до города Дiнця, що стояв на самому краю РуськоП землi, на межi з полем Половецьким. Перепливали рiки, продиралися крiзь густi заростi чагарникiв, таКмно прокрадалися мимо половецьких стiйбищ та пасовищ, вiдкритi широкi поля переходили вночi, а поляни та галявини переповзали, мов вужi, щоб нiхто не запримiтив. Тут вони роздобули коней i харчiв. Тут починалася рiдна земля, на якiй, хоч i була вона спустошена, випалена, сплюндрована, вже не доводилося, мов звiрам, ховатися вiд чужинцiв. Чим ближче було до Сейму, тим похмурiше i тривожнiше ставало на серцi у Ждана. Що його жде дома? Чи уцiлiла Вербiвка? Чи зустрiне кого? Чи увидить лише згарища та трупи, як i повсюди? - Не журися, - втiшав його Янь. - Нiколи не бувало так, щоб усiх вирубали, все випалили, знищили. Хтось же та лишився! I може, то якраз будуть твоП!.. Ждан сумно хитав головою, iнодi навiть усмiхався на тi Яневi слова розради, та з очей не сходив смуток. Якби ж то! Та ось нарештi Сейм! I з кожним селом, з кожним хутором, що вони проПздили, все менше i менше залишалося в Ждановому серцi надiП. Нiби тисячi диких турiв пронеслися по краю, нiби громом випалило землю i прибило завiями-хвищами - такими були тi села й хутори. Всюди - згарища, пустки, непохованi трупи, бiля яких дiловито походжали i бридко крякали ситi круки. Нi старого, нi малого. Тiльки смерть, тлiн i горе витали над зеленим Посем'ям... Iгор темнiв, кусав губи - аж вони йому зчорнiли. Ждан стискував кулаки i пiдганяв коня. I навiть Янь утратив свою звичну веселiсть та безтурботнiсть i Пхав мовчазний, пригнiчений, мовби то був i не Янь. Коли пiд'Пздили до Вербiвки, Ждан вирвався вперед. Йому не терпiлося швидше глянути на рiдне село. А може, лихо обминуло його, обiйшло стороною? Даремнi сподiвання! Вiн з'Пхав на пагорб i зупинився, занiмiвши, вражений тим, що вiдкрилося його зоровi. В долинi, де колись стояла Вербiвка, тепер жодноП хатини, жодноП повiтi, жодноП живоП душi! Мертво, сморiдно, страшно. Тiльки срiбляться тополi в левадах та зозуля куК на вершечку ЏхньоП грушi. Як на глум! I кому вона там куК тi довгi, щасливi лiта? Вiн не захотiв чекати князя. Не захотiв зараз бачити його, говорити з ним, слухати з його уст слова втiхи й розради. То вiн винен у всьому! Вiн!.. Вдарив коня - i навпростець, через безлюднi вулицi i спаленi дворища, через поваленi тини i буйну зелень городiв, нiким не прополену, здичавiлу, помчав прямо до своКП грушi, що одна тут зараз височiла, та ще стiжок сiна, що якимось чудом уцiлiв на левадi, нагадуючи i про рiдних людей, i про збудовану власними руками хатину, i про його короткоплинне щастя. Пiд грушею темнiла купа золи. Тут стояла його хатина. Тут мрiяв вiн про майбутнК життя. Кiнь попасом пiшов по городу, а вiн став над тiКю золою i крiзь сльози довго не мiг нiчого розгледiти. Вiн не чув, як пiд'Пхали його супутники i зупинилися вiддаля. Не чув, як перестала кувати зозуля на вершечку грушi i затих вiтер у долинi. Нiчого не чув. Був оглушений тим горем, що несподiвано впало на його голову. Потiм витер сльози i роззирнувся пильнiше. Посеред пожарища стояла закiптюжена пiч, всюди чорнiли головешки, сiрiв попiл, стирчали обвугленi присiшки, i тiльки посерединi щось раптом забiлiло. Вiн узяв палицю, прогорнув золу - i закричав розпачливо: то бiлiв череп. Чий? Материн? Любавин? Плечi його здригнулися вiд ридання. Все! Бiльше сподiватися нi на що! Найрiднiшi його люди лежать тут, у цiй страшнiй чорнiй могилi! Навiщо тепер жити? Навiщо йому цей проклятий жорстокий свiт? Чому не загинув на Каялi, як брат Iван, як Будило, як сотнi iнших воПнiв? Тут його обняла чиясь важка тверда рука. Оглянувся - князь. Брови його заломилися, в очах - сльози. А над вухом затремтiв приглушений князiв голос: - Поплач, хлопче, поплач... Стане легше... Але не впадай у вiдчай... Допоки ми живемо, допоки К сила тримати меча, доти не повиннi втрачати надiП! Ми ще пiднiмемося! Пiднiмемося - i вiдплатимо за всi цi жахи!.. Як тiльки прибуду додому, зразу ж вiдправлюся до князiв у Чернiгiв, у КиПв, у Бiлгород - просити допомоги, щоб захистити нашу Сiверщину вiд нових нещасть... Я наступлю ногами на свою гординю, я впаду на колiна перед князiвським снемом, аби лиш випросити згоду князiв на викуплення моПх воПв з неволi!.. Поплач, поплач!.. Сльози бринiли в Iгоревих очах i в Iгоревiй мовi. Вiн уже зараз наступив на свою гординю, вiн уже зараз плакав. I це було так несподiвано й страшно, що Ждан на якийсь час забув про своК горе. Адже князь нiколи не плакав. Навiть уявити було важко, щоб вiн плакав коли-небудь. А тут - сльози. Очi вщерть наповнилися слiзьми, що коливалися, бринiли i ось-ось мали покотитися по змарнiлих щоках. I Ждан з подивом почав усвiдомлювати, що князь - така ж людина, як i всi, зi своПми людськими слабостями i болями, iз надiями i сумнiвами. I вiн тодi уткнувся Iгоревi в груди i голосно заридав. Вивiв Пх iз зацiпенiння Янiв голос: - Там хтось К! ВиглядаК з-за стогу! Клянусь, там хтось ховаКться! Всi глянули в бiк левади. Стiг стояв одиноко, як i ранiш, i нiхто з-за нього не виглядав. - Тобi привидiлось, - буркнув РагуПл. Та Жданове серце вже здригнулося вiд якоПсь неясноП, тривожноП надiП, i вiн швидко метнувся по стежцi вниз. Всi поспiшили за ним. Бiля стогу зупинилися, прислухалися. Тихо. Нi звуку. Тодi обережно ступив за один рiг, за другий - i остовпiв: майже вiч-у-вiч зiткнувся з Любавою, яка, притиснувши до колiн Жданка, злякано прищулилася за стогом. - Любаво! Ти? - Жданку! ЏП змарнiле обличчя ще бiльше зблiдло, губи здригнулися, як у ображеноП дитини, ноги пiдкосилися, i вона поволi посунулася по сухому сiнi додолу. - Жданку... Вiн пiдхопив ПП, мiцно притиснув до грудей, вiдчуваючи, як ПП сльози зрошують його сорочку. - Любаво, ладонько моя дорога! - шепотiв вiн Пй найнiжнiшi слова, якi знав. - Це просто чудо, сон! Ти жива! Ти тут, серед цього царства смертi! I Жданко з тобою... - Бiльше нiкого не залишилося, любий... I матуся, i Варя, i Настуня... там... А ми зi Жданком саме прали бiлизну i встигли втекти через рiчку в лiс... Довго блукали, поки не зустрiли своПх... I повернулися додому, бо подумали, що коли ти живий, то теж повернешся сюди... - Де ж ви живете? Що Псте? - У стозi вирили нору - там спимо... А харчуКмося рiзним зiллям, ягодами, знайшли на березi чиПсь ятерi - ловимо рибу, доглядаКмо i доПмо приблудну корову... Так i живемо... I князь Iгор, i РагуПл, i Янь, i Овлур мовчки дивилися на них, слухали Пхню мову, що велася так безпосередньо, нiби вони не були тут присутнi, i скрушно похитували головами. Безперечно, важко було вмирати воям у далекому полi Половецькому, на берегах бистроП Каяли, важко i бранцям у неволi поганськiй, та не легше, а набагато важче було жонам i дiтям Пхнiм тут, дома, пiд шаблями половецькими... Мовчанку знову порушив Янь. Вiн пiдiйшов до Ждана i поплескав дружньо по плечах. - От бачиш, я ж казав тобi, що хтось та залишиться з твоПх... Не одне горе зустрiло тебе тут, а й радiсть! - Дякую, Яню. Пiдiйшов Iгор. - Якi твоП намiри, Ждане? Зостанешся тут чи поПдеш з нами? Якщо зостанешся, то я скажу в Путивлi тисяцькому Вовку, щоб допомiг вам чим зможе... Ждан задумався. Що робити? Як жити на цих згарищах? I як Пхати звiдси, не поховавши прах матерi, родичiв та землякiв своПх? I куди Пхати? В Новгород-Сiверський до князя? Чи в КиПв до СамуПла та Славути? Вiн ще нiчого не знав i не мiг нiчого сказати певного. Знав одно: доля залишила йому частку щастя. Любава з ним, Жданко з ним - отже, К для кого жити на свiтi! У нього знову ожила душа, розпростуються крила, а куди полетить - покаже майбутнК. * * * За двадцять верст вiд Новгорода-Сiверського, неподалiк вiд села святого Михайла, трапилася пригода, яка мало не коштувала життя князю Iгорю. Дорога йшла лiсом, по широкiй долинi. Десь збоку жебонiв невидимий у густих заростях струмок. Хоча всю весну i майже пiвлiта стояла суша i трави на полях сохли, жовтiли, а листя, в'янучи, облiтало з дерев, тут було прохолодно, з обох сторiн зеленiла густа стiна дубiв, берез, вiльхи, лiщини. Увесь ранковий лiс гомонiв веселим пташиним спiвом. Нiщо не вiщувало бiди. Вершники Пхали швидко: Iгор поспiшав, бо хотiв надвечiр добратися додому, i мчав попереду. До Новгорода-Сiверського залишалося пiвдня Пзди. Несподiвано з заростей вискочив кабан-сiкач i кинувся прямо князевому коневi пiд ноги. Кiнь шарахнувся вбiк, i князь в одну мить опинився на землi. Вепр злякався теж i хутко зник у кущах, а Iгор, охкаючи, намагався пiдвестися i не мiг. - Княже, що? - ЗдаКться, я дуже забився... Допоможiть менi! Його пiдвели. Вiн не мiг стати на ногу. - Хоча б не перелом, - забiдкався РагуПл. - I треба ж такого нещастя! Майже дома - i на тобi! Князя гуртом посадили на коня, та, щоб Пхати верхи, уже не могло бути й мови: кожен рух вiддавався гострим болем. Поволi ведучи князевого коня на поводi, добралися вони до села, завернули до крайнього двору. Господар, смерд Василько, молодий привiтний чоловiк, дiзнавшись, що перед ним князь Iгор i що тiкаК вiн з полону, кишнув на замурзаних дiтей: - Геть! Щоб i духу вашого тут не було! - А чорнявiй молодицi, пов'язанiй полотняною хустиною, кинув: - Фросино, рiж пiвня, вари борщ. Та позич борошна - князевi i його людям на вареники! Та хутчiй! А я в садку помощу сiна, щоб князь мiг спочити... Смерд був меткий, розторопний. Намостивши у затiнку пiд вишнями кiлька оберемкiв сiна, понакривав його ряднами, принiс глек сирiвцю i липовий ковшик. - Пий, княже... Холодний - з погреба... А я миттю приведу костоправа Демидка чи бабу-шептуху Якилину - хай подивляться на твою ногу! - Не треба, Васильку, - поморщився вiд болю Iгор. - Не треба нi костоправа, нi баби-шептухи... Краще знайди огнищанина - хай сповiстить у Новгород про мене... Княгинi... - Княже, для чого огнищанин? Поки я його знайду, поки вiн знайде гiнця та коней, мине пiвдня! Дозволь менi скочити до Новгорода - я хутко! Одна нога тут, друга - там! - Тодi бери наших коней, скачи! - погодився князь. * * * Ярославна пiд'Пхала до Василькового двору. Тут уже було пiвсела. Люди товпилися на вулицi, в дворi, поза тинами. Перед княгинею розступилися. А вона пташкою спурхнула з воза i полетiла через подвiр'я в садок. Iгор сидiв на невисокому ослонi вiдпочилий, умитий м'якою рiчковою водою, якоП Янь та Овлур принесли повне цебро, причесаний. РагуПл перев'язував йому розбите колiно. - Княже мiй! Ладоньку! - скрикнула Ярославна, простягаючи до нього руки. - А де ж син наш - князь Володимир[74]? Iгор зблiд, подався вперед, i вона ластовенятком упала йому на груди i залилася сльозами. Вiн гладив ЏП коси, цiлував мокрi щоки, а в самого теж туманились очi. - Як дiти? - Всi живi, здоровi. - Слава богу - все тут гаразд... Одно лихо - мiй нерозумний похiд... Вiн не стримався i заридав. Люди обступили Василькове обiйстя - теж плакали, примовляючи: - Мученик! - Вирвався iз неволi поганськоП! - Проторив стежку й iншим... Тепер почнуть повертатися i нашi синочки - хто живий зостався! - Викупить князь! - Тому й тiкав! Хоча мiг накласти головою! До Iгоря долiтав цей гомiн, i вiн тут, у цьому звичайному сiверянському селi, серед простих поселян - севрюкiв, зрозумiв, усвiдомив, що з вуст людських не злетiло жодного слова осуду, хоча вiн з тривогою чекав його, що люди ждуть вiд нього захисту вiд нових половецьких нападiв i визволення сiверянських воПнiв iз неволi... Його перенесли на воза, i чималий князiвський поПзд рушив у зворотну путь. А дзвони гучали святковим благовiстом, що линув i линув довкiл усього шляху, по якому проПздив Iгор до свого стольного города, наповнюючи людськi серця надiКю, що лихо тепер вiдступить. Затихав благовiст в одному селi - вiдразу ж починав звучати в наступному. I люди виходили назустрiч i вiтали князя, бо вже Сiверська земля знала i про його рани, i про його муки, i про його мужнiсть, i про незвичайну втечу, коли не один раз вiн мiг загинути. Кожен розумiв, що ця втеча рятувала вiд неволi не лише одного князя та кiлькох його супутникiв, а й наближала визволення всiх полонених руських воПнiв. Бо хто ж потурбуКться про них бiльше, як не вiн? Ця втеча знiмала з СiверськоП землi неймовiрно важкий тягар - викуп за князя, бо двi тисячi гривень, що складали кiлькарiчний прибуток Новгород-Сiверського князiвства i якi потрiбно було сплатити половцям, тепер залишалися на батькiвщинi. Нарештi, всi сподiвалися, що, будучи на свободi, Iгор зумiК подбати про оборону СiверськоП землi, бо це ж найголовнiша турбота князя... Iгор пiд'Пздив до свого стольного города. Тут, над Новгородом-Сiверським, теж ясно гули дзвони, усмiхалося чисте сонце, у синьому небi шугали бiлi голуби. Усi, хто мiг ходити, висипали на вулицi та майдани, вiтали князя з визволенням та поверненням додому, плакали вiд горя, що поселилося майже пiд кожною стрiхою, майже в кожному сiверському серцi. Коли заПхали на гору, звiдки вiдкривався широкий краКвид на могутню фортецю на крутому шпилi, на голубу Десну та синi задеснянськi бори, Iгор змахнув сльозу, що раптом защемiла в оцi, i, повернувшись до Ярославни, схвильовано прошепотiв: - Боже, я дома!.. Дома!.. А серце моК там, на Каялi, з моПми воями-соратниками, живими i загиблими. Поки житиму, пам'ятатиму про це!.. Загиблим - вiчна пам'ять, а про живих подумати i подбати повинен я! Це мiй найперший обов'язок!.. Як тiльки зможу сiсти на коня, вiдразу ж помчу до Чернiгова та КиКва - просити допомоги у князiв. А своК вiддам усе: золото i срiбло, сережки та перснi, оксамити та хутра, стада та отари. Залишуся голий i босий, а витязiв своПх визволю з неволi половецькоП[75]... - Ладоньку мiй! - пригорнулася до нього Ярославна. - Ладоньку! А як же iнакше! Недовго затримався Iгор у Новгородi-Сiверському. За кiлька днiв, поки знахар Гук лiкував йому ногу, трохи оговтався пiсля страшного потрясiння на Каялi, вiдпочив пiсля важкоП i небезпечноП дороги з половецького Тору до рiдноП Десни, оглядiвся довкола себе, зiбрав усi вiйськовi сили, якi можна було спорядити за такий короткий час, i послав до Путивля - стерегти рубежi Сiверщини, а потiм, ще не зовсiм видужавши, вирушив у путь. "Iз Новгорода iде ко брату Ярославу к Чернiгову, помощi прося на Посем'я. Ярослав же обрадовася йому i помощь дати обiща. Iгор же оттолi Кха ко КиКву, к великому князю Святославу, i рад бисть йому Святослав, так-же i Рюрик, сват його", - записав лiтописець. До КиКва князь Iгор прибув у передостаннiй день липня. Могутнi городськi вали, що темнiли в передвечiрнiй iмлi вiд Копиревого кiнця аж до Хрещатого яру, зустрiли його веселим гомоном ластiвок та горобцiв, якi гнiздилися в дубових заборолах, та перегуком сторожi на вежах. Тьмяно поблискував хрест надбрамноП церкви на Золотих воротах. Сюди поспiшали призапiзнiлi подорожнi: ворота на нiч ось-ось мали зачинитись. Iгор з невеликим почтом в'Пхав у город i, як це водилося серед князiв з часiв Ярослава Мудрого, вклонився святiй СофiП, а вже потiм, завернув не до Святослава на Ярославiв двiр, бо було пiзно, а в тихий провулок до боярина Славути. На стукiт пiднялося оглядове вiконце i чийсь, як здалося князевi, знайомий голос запитав: - Хто? - Iгор, князь Сiверський. За вiконцем хтось радiсно скрикнув. Грюкнув засув - i важкi дубовi ворота, обкованi залiзними шпугами, розчинилися. З них вибiг Ждан. - Княже! - i притиснувся щокою до Iгоревого колiна. - Який я радий бачити тебе при доброму здоров'П! Iгор обережно, щоб не зашкодити хворiй нозi, зiйшов з коня i, на подив усьому почетовi, мiцно обняв колишнього свого конюшого. - Ждане! Ти? Тут? Отже, подався-таки до Славути! Я так i знав!.. Ну що ж, Славута - добра душа, i тобi з Любавою у нього буде непогано... Чи дома старий? Веди мене до нього хутчiй! Та Славута, почувши на подвiр'П шум, уже поспiшав сам. Сходячи з високого ганку, якийсь час пильно приглядався у сутiнках до приПжджих, потiм раптом охнув i простягнув руки для обiймiв. - Княже! Iгорю! Сину мiй! Живий! У КиКвi! От радiсть несподiвана. Злегка накульгуючи на пошкоджену ногу, Iгор кинувся до нього. - Славуто! Учителю дорогий! Вони обнялися, розчуленi. - Ти таки прибув сюди! Це добре! - Прибув... З поклоном до князiв, - з гiркотою в голосi тихо промовив Iгор. - I це добре!.. Казав колись вiщий Боян: "Тяжко тобi, голово, без плiч, зле тобi, тiло, без голови!" Це треба розумiти так: КиКву одному, без своПх плiч - СiверськоП землi та ВолинськоП - не вистояти супроти ворогiв, що напирають зi степу, а тiлу, тобто Русi, без голови, без КиКва, без великого князя киПвського теж не втриматися! Тож добре, що ти, княже, у важкий для себе час приПхав сюди. - Славута взяв Iгоря пiд руку, завiв до хоромини, посадив за стiл. - Святослав незабаром збираК князiвський снем, щоб спiльними силами рятувати Русь вiд кочовикiв. Ти вчасно нагодився... Бо зле Руськiй землi без Iгоря. Iгор важко зiтхнув. - Який же я був нерозумний, учителю, що не послухався тебе!.. Скiльки разiв давав ти слушнi, як тепер менi стало ясно, поради, а я... Е-е, та що говорити! Њ каяття, та нема вороття!.. От мушу йти з поклоном до Святослава та Рюрика, щоб дали вiйськову силу для захисту Посем'я, грошей - для . викупу полоненикiв, зброП - для оснащення i спорядження нового вiйська. Бо який я князь без вiйська? А вiйська без зброП не поставиш! Людей зберу, та чого вони вартi без мечiв, лукiв, списiв та iншого вiйськового обладунку!.. За цим приПхав! Що великi князi скажуть на це? Як гадаКш? Славута вiдповiсти не встиг. Розчинилися дверi - i молодий служник внiс на великiй дерев'янiй мисi вечерю: м'яса тушкованого та судака вареного, хлiба з тмином та пирогiв з капустою, куманець солодкоП сити медяноП, жбан холодного сирiвцю. Поставивши все це на стiл, простелив князевi i бояриновi на колiна вишитi рушники, щоб витирати руки, i зник так же тихо й непомiтно, як i зайшов. Розмова на якийсь час припинилася. Славута наповнив келихи ситою i проникливе, з любов'ю глянув на гостя. - Ти живий, княже, i на волi, а це найголовнiше... За твоК здоров'я! - Дякую, вчителю. I за твоК здоровi! Вони заходилися бiля смаженини та смачного днiпровського судака. А коли перше, найсильнiше почуття голоду втамували, Славута вiдклав ложку - На твоК запитання, Iгорю, вiдповiсти менi нелегко. Бо хто вiдаК, на яку ногу завтра встане Святослав або Рюрик?.. Однак, я гадаю, нi в одного, нi в другого немаК пiдстав вiдмовити тобi у допомозi. Допомагаючи тобi, вони захищатимуть i своП володiння, i всю Русь. Та й я докину слово за тебе... До речi, Святослав уже дiлом допомiг тобi - послав на Посем'я своПх синiв, i тi витурили звiдти Кзу! Допоможе й зараз. Вiйська дасть, а може, i грошей... А от про зброю - не знаю. Навряд. Зброя - то найбiльше, многоцiнне багатство князiвське. А тобi ж ЏЏ немало треба! По Iгоревому обличчю промайнула тiнь. - Немало... Адже вся моя зброя в руках кочовикiв... - Скiльки ж? - Щоб заново озброПти таке вiйсько, яке я вiв до Дону великого, потрiбно вiсiм тисяч мечiв, лукiв, списiв, щитiв, ножiв, сiдел... А ще ж одяг, взуття... - От бачиш!.. Думаю, нi Святослав, нi Рюрик не дадуть тобi i десятоП частини того, що ти попросиш у них... - Що ж менi робити? - в Iгоревому голосi забринiв вiдчай. Славута поклав теплi долонi на мiцно стиснутi князевi кулаки. - Вихiд К! - Який? - Треба поклонитися не тiльки великим князям, а й киПвському купецтву! Воно постачить тобi i зброю, i одяг, i взуття для цiлоП дружини! - КиПвське купецтво! - розчаровано вигукнув Iгор. - Та воно й слухати мене не захоче! Купцям потрiбне золото, срiбло! А де я його вiзьму? Пiсля того, як я викуплю з неволi брата, племiнника, сина, воПв своПх, я жебраком пiду по Русi! - Якщо розумно повести дiло, то зброю тобi постачать у борг. - У борг? Це зневага для мене! Ти гордий, Iгорю. А коли подумати, то нiчого зневажливого в цьому немаК... Святослав не раз користувався купецькими позичками. Рюрик теж. - Ну, гаразд, згоден... Та як це зробити? Не стану ж я переступати порiг кожного купецького дому! - I не треба. Поклонишся Пирогощiй богоматерi! Iгор спантеличено заклiпав очима. - Не розумiю. - Що ж тут розумiти! Адже ти маКш намiр вiдвiдати хоч один киПвський храм... Хiба не так? - Звичайно. Я хочу побувати або в СофiП, або в Кирилiвськiй церквi, де похований мiй старий - великий князь Всеволод... - Ну, так от, побуваКш на Подолi, в Пирогощiй церквi. - В Пирогощiй? Але ж це зовсiм невеликий, незначний, нiчим не примiтний храм! - вигукнув здивований Iгор. - Ну й що? Зате це храм киПвського купецтва! Там ти зустрiнешся з найбагатшими людьми КиКва i потолкуКш з ними... Я теж поговорю, СамуПл замовить слово - от, дивись, i буде дiло! Iгор задумався. - Невже це можливо? - Це Кдиний шлях до купецькоП казни, - упевнено вiдповiв Славута. - I ним ти повинен скористатися! А щоб тобi поталанило на цьому шляху, ми вихилимо ще по одному келишку... - Тiльки не сити, - заперечив Iгор. - З дороги хочеться сирiвцю. Кияни умiють його готувати. Довго ще сидiли вони удвох за столом, згадували давноминуле, якого обидва були учасниками або свiдками. Згадували i те, що зовсiм недавно вiдшумувало кривавим вином у степу Половецькому, на берегах бистроП Каяли... Iгор повiдав про життя в полонi, про Овлура[76], про своП вагання - тiкати чи не тiкати, про втечу i тi жахливi плюндрування, яких завдав Кза Посем'ю. - Каюся, винен, один я винен, що так трапилося, - зiзнався зрештою князь. - Та лихо стало спiльним, I зараджувати йому треба гуртом, бо одному менi незмога! Коли проспiвали першi пiвнi, вони встали з-за столу, i Славута провiв Iгоря на спочинок. - Спи, княже, спи спокiйно, бо завтра нелегкий день - зустрiч з великими князями! А сам узяв свiчку, пройшов у свою хоромину-бiблiотеку i сiв на твердий дерев'яний стiлець з високою рiзьбленою спинкою. Довго сидiв замислений, заглиблений у потаКмнi думи, у якусь свою гризоту, що, мов шашiль, точила серце I душу i не давала нi спочинку, нi спокою. Потiм дiстав пiснi Бояна, потримав книжку в руках, нiби зважував, яка в нiй вага, полистав, хоча знав там кожне слово напам'ять, врештi рiшуче вiдсунув набiк, поклав перед собою чистий аркуш пергаменту, розгладив його рукою i вмокнув бiле гусяче перо в каламар. Зiтхнув: - Ну, великий Бояне, допоможи менi. Ти ж зумiв, вiщий! Потрiскувала i миготiла у бронзовому пiдсвiчнику воскова свiчка, тихо озивався у темному закутку цвiркун, з городського валу долiтав приглушений крик сторожi: слухай! Та вiн того не чув i не бачив. Перед його внутрiшнiм зором зринали одна за одною картини недавно вiдшумiлоП битви: криваве сонце, що ледь просвiчувало крiзь куряву, протяжний посвист половецьких стрiл, грiм щитiв, iржання коней, зграП вороння, що злетiлися з усього Половецького степу i затьмили пiвнеба, крики поранених, мольби i прокляття вмираючих... То Iгоревi воП списами скородили чорну землю, кровiю поливали, а трупами засiвали. Тугою зiйшов той посiв на Руськiй землi... I тодi рука твердо вивела: Не лепо ли ньi бяшеть, братие, начяти старыми словесы трудных повестий о полку Игореве, Игоря Святославича? Начати же ся той песни по бьылинам сего времени, а не по замышлению Бояню... * * * КиПв. Лiтня нiч 1185 року. Дерев'яний боярський дiм. Простора кiмната, начинена книгами та зброКю. Горить, потрiскуючи, свiча. А за столом схилився над аркушем пергаменту життям умудрений, лiтами усрiблений муж, книжник, громадянин, якого далекi нащадки через багато-багато столiть назвуть генiальним поетом. Тут, у тихому завулку, неподалiк вiд Золотих ворiт та святоП СофiП, того вечора почало творитися чудо, творитися безсмертне "Слово о полку Iгоревiм". Славута! Назвемо спiвця так. Назвемо цим прекрасним прадавнiм словом, поки щасливий випадок не вiдкриК нам його справжнього наймення. У грiзну годину лихолiття, коли хоробрий, але необачний князь Iгор вiдчинив ворогам ворота на рiдну землю, весняним