, Дмитро з синами та Добринею поПхали до Мстиславового города[39] i пiднялися на вал. Унизу бiлiв приметений снiгом Днiпро, вдалинi темнiли Дарницькi бори, а з-за них поволi випливало денне свiтило, забарвлюючи всю схiдну частину голубого неба в холодний малиновий колiр. Дмитро приклав руку козирком до лоба. - Дивiться, хлопцi! Не видно? Дивiться! Всi розумiли, що воКводу цiкавить вiйсько Менту, i пильно вдивлялися в далину. - Iдуть! - вигукнув раптом Степан.- Погляньте - йдуть! - Де? - Ген там, вирушають! Тепер усi побачили рухомi темнi цятки на бiлiй рiвнинi Днiпра. Монголо-татари почали переправу через замерзлу рiчку, пiшки, ведучи коней за поводи, щоб не провалити кригу. Вони розпорошилися на широкому просторi i швидко наближалися до киПвського берега. - Боже, яка сила! - прошепотiв Дмитро.- Лiзуть, мов комашня! Дозорцi, що сидiли на дзвiницях, теж помiтили ворога i вдарили на сполох. Џх пiдтримали подiльськi церкви - i густе, тривожне калатання дзвонiв пiдняло на ноги весь КиПв. Люди вибiгали на вулицi, мчали до своПх сотень i займали мiсця на валу. Тим часом ординцi вже досягли киПвського берега, гуртувалися в загони i, роздiлившись на двi частини, почали охоплювати КиПв - однi через Дорогожичi i Глибочицю з пiвночi, а другi - Перевiсищем та Хрещатицьким яром, мимо Лядських ворiт, з пiвдня. Зiмкнутися вони мали десь бiля Золотих ворiт. - ПоПдемо туди,- сказав, спускаючись вниз, воКвода.Щоб обступити весь КиПв, сил у Менгу малувате. Тут нам нiчого робити. Тут вiн на нас не нападе. Якщо буде приступ, то лише на Золотi, Лядськi або Бiлгородськi ворота. Џдьмо! Швидше! На Золотих воротях i на валах люди напружено чекали. Вже три роки монголо-татари плюндрували Русь, i кияни знали, який це страшний i безпощадний ворог. Знали - i готувалися до найгiршого. Дмитро у супроводi синiв та Добринi по скрипучих дубових сходах пiднявся на вал i зупинився на оглядовому майданчику над Золотими ворiтьми. Тут уже стояло кiлька бояр та лiпших мужiв. - Ну, що? Не видно ще? - Не видно, але вже чути, як стугонить пiд кiнськими копитами мерзла земля,- вiдповiв один iз бояр, огрядний чоловiк з великим, сизим вiд морозу носом. - Отже, скоро будуть тут, Домажире. Та ось i вони! - Дмитро перехилився через забороло надбрамноП вежi i глянув у бiк ХрещатоП долини.- Надiйшла i наша черга! Наш час, друзi! З яру почали виринати передовi сотнi монголiв. Вони швидко вихопилися нагору i з глухим, грiзним квоктанням - кху-кху! - ринули до Золотих ворiт. Майже одночасно вiд Кудрявця, розлогого яру, порослого густим чорнолiссям, долинули такi ж самi вигуки. КиПв був оточений з пiвдня i з пiвночi. Монголiв прибувало все бiльше i бiльше. Кожен загiн ставав пiд своПм бунчуком на широкому заснiженому майданi i завмирав. Мовчать киПвськi вали, мовчить i Золота брама. Кияни пильно i не без страху розглядають чужинцiв, що мiцно, мов улитi, сидять на кошлатих, але, видно, витривалих конях i хижо зирять на киян. Всi вони одягнутi в чудернацькi кожухи вовною назовнi (кияни ще не знали, що вони подвiйнi i що спiдня овчина повернута вовною до тiла), на головах - хутрянi шапки, при боцi - крива шабля та булава, за спиною - сагайдак з луком та стрiлами, а ззаду, бiля сiдла,- туго скручений жель та шкiряний хурджун - торба для здобичi. Перед вiйсько, у коло, утворене передньою сотнею, що стояла якраз насупроти ворiт, в'Пхали кiлька вершникiв, перед якими всi розступилися, i, пiднявши голови, почали роздивлятися вал i киян на ньому. - Менгу-хан, - прошепотiв Добриня. - Це вiн! - Котрий? - спитав Дмитро. - Отой, що на вороному конi. Менгу, нiби вiдчувши, що про нього йде мова, раптом пiдняв руку i посварився. - Кияни, ви побили моПх послiв, i я прийшов щоб покарати вас! Якийсь половець вiдразу ж переклав його слова. - Але я прощу всiх, якщо ви вiдчините ворота i зустрiнете мене за вашим звичаКм з хлiбом-сiллю! - Ми не вiдчинимо ворiт! - гукнув Дмитро. - Ти хто? Менi вже вiдомо, що ваш князь утiк. А ти хто? - Я воКвода Дмитро. - Ти великий зухвалець, воКводо! Я зараз помчу по свiжих слiдах князя Михайла, наздожену його - i вiн вiдчинить ворота мiста. I тодi я тебе першого повiшу на цiй брамi! Це буде завтра або пiслязавтра. Отже, у тебе К час одуматися. Здача Киюва - життя, вiдмова - смерть! З цими словами, не ждучи вiдповiдi, Менгу здибив коня i помчав геть - до Бiлгородського шляху, по якому поПхав князь Михайло. За ним рушили, дотримуючись суворого порядку, його сотнi. Спочатку поволi, а потiм усе швидше i швидше, мов пiдстьобуване невидимим батогом, помчало все вiйсько хана Менгу з гори в долину, до Либедi, де пролягала бита дорога на захiд. Враженi кияни ще довго стояли на валах, аж поки останнiй вершник зник за далекими заснiженими горбами, i не знали - радiти з того чи ждати ще бiльшоП бiди. 8 У боярських хоромах було натоплено, пахло свiжим хлiбом i смаженою на олiП цибулею. Правда, час для обiду давно минув, - сонце вже опускалося за далекi приiрпiнськi бори, але стiл стояв накритий. Бiля столу сидiла лише жiноча половина сiм'П. Коли Дмитро ввiйшов до покою, бояриня кинулася йому назустрiч i, заплакавши, припала до плеча. - Ну, що там? Кажуть, Менгу взяв Бiлгород?.. Люди бачили, як у тому краП щось горiло... Та ще кажуть, що спiймали князя. Невже це правда? - Не вiр бабським чуткам, - вiдповiв боярин, одною рукою пригортаючи жону, а другою показуючи хлопцям, що йшли вслiд за ним, щоб сiдали до столу. - Менгу справдi погнався за князем, але не думаю, щоб вiн наздогнав його, а тим бiльше взяв Бiлгород. Вiн сiв на своК мiсце i вiдрiзав собi шмат вареноП телятини. До нього нахилилася Янка. - А якщо Менгу таки полонив князя i змусить його вiдчинити ворота КиКва? Що тодi? Невже нам усiм кiнець? Я не хочу помирати! Вона вимовила останнi слова зовсiм тихо, але з таким болем i вiдчаКм у голосi, що всi враз перестали жувати. Це ж уперше тут була висловлена думка про смерть, i тому, що вона належала веселiй, непосидючiй, життКрадiснiй Янцi, до того ж наймолодшiй серед присутнiх, якiй ще жити б та й жити, болюче вразила кожного. Добринi шмат застряв у горлi. Йому уявилася ця тендiтна дiвчина з мотузком або кангою на шиП у заснiженому степу, уявив, як тягне ПП який-небудь бузувiр-баатур до своКП кибитки чи до юрти, а там - кидаК на смердючу кошму, зриваК з неП одяг, заломлюК бiлi руки i, прикрившись зверху шкарубким, пропахлим кiнським потом i гiрким димом кожухом, накидаКться на неП, як звiр... Бр-р-р! Скiльки разiв бачив вiн таке! А хiба всi тягли полонянок до кибитки чи до юрти? Хiба не глумилися над дiвочою та жiночою честю тут же, серед пожарищ i трупiв, на очах у старих матерiв та малих дiтей? Вiн зцiпив зуби i зблiд, бо уявляв цi жахи краще, нiж будь-хто iнший. Однак промовчав, щоб не завдавати страху i смутку Янцi та всiм присутнiм. А Дмитро почав утiшати дочку. Простягнувши руку, погладив ПП по головi. - Не бiйся, голубонько, я не дозволю вiдчинити ворота, хоч би князь благав зробити це. Вiн залишив нас у таку важку годину - тож хай сам тепер дбаК про себе! А ми будемо захищатися скiльки сил наших стане i, дасть Бог, вiдiб'Кмося вiд песиголовцiв! - А якщо не вiдiб'Ктесь?.. Я живою в руки не дамся - кинуся з валу або з дзвiницi вниз головою! Краще зразу смерть, нiж мунгальський полон, нiж довiчна наруга i неволя! Всi знову занiмiли, враженi ще сильнiшим вибухом почуттiв дiвчини. Потiм схлипнула бояриня, обняла дочку i притиснула ПП голову собi до грудей. Заголосили невiстки, похнюпилися Микола та Степан. Дмитро нахмурився ще бiльше - гримнув: - Ну, годi вам! Годi! До того далеко! Не ховайте себе загодя! КиПв - не Рязань, не Переяслав i навiть не Чернiгiв! Вали тут вищi, заборола мiцнiшi, ворота обкованi залiзом, а мужностi киянам не позичати! Вiдiб'Кмося! - I повернувся до Добринi. - А ти як гадаКш? Ти багато бачив, знаКш - скажи! Щоб заспокоПти жiнок, Добриня вiдповiв твердо: - ВистоПмо! Ворога в КиПв не пустимо! Та й навряд чи Менгу наважиться брати приступом мiсто: замало в нього сил. А якщо так, то, гадаю, i не затримаКться вiн довго пiд КиКвом... А от довколишнiм селам - бiда! Там зараз ллКться кров, умирають люди, горять хижi та повiтi. I нiкому захистити нещасних, нiкому допомогти. Вiн згадав своК село, своПх рiдних - i замовк. Гiркий клубок пiдкотився до горла - перехопив дихання, а на очах мимоволi закаламутилися сльози... Адже Калиновий Кут лежав на шляху Менгу. ...Десь опiвночi Добриня прокинувся вiд того, що його хтось легенько термосив за плече. - Хто тут? Уже ранок? - спитав голосно, пiдводячись на лiкоть. - Тс-с-с! Не кричи! Який там ранок! - почувся голос Янки. - Це я! Прийшла поговорити з тобою, бо завтра може бути пiзно. Украй здивований, вiн пiдвiвся i сiв на лiжку. - Що сталося? - Бачиш, я прийшла, щоб попросити тебе... - Янка завагалася i сiла теж. - Про що? - Страшно менi. Лягла спати - не спиться. Перед очима постають жахи - один страшнiший iншого. Все ввижаКться, як мунгали вриваються в КиПв - палять, хапають, убивають... Словом, я зрозумiла, що треба готуватися до найгiршого - до смертi. А я не впевнена, що зможу накласти на себе руки. Уявила, як я кидаюся з дзвiницi вниз, як рязанська княгиня Њвпраксiя, i вiдчула, що не зможу зважитись на таке. Тож я i прийшла до тебе... - Ну? - Якщо будеш живий, допоможи менi в останню хвилину розпрощатися з життям! Щоб я не потрапила в полон! У наругу до поганина! Добриня вигукнув: - Ти збожеволiла, бояришне! Про вiщо мовиш? Як же я наважуся укоротити тобi вiку? I чому обрала мене для цього? - Ну, не просити ж батька чи братiв... Хто ж iз них погодиться? - А я? - Ти чужий. I я для тебе чужа. Тобi зробити це простiше. - Чужий! То й що з того, що чужий? Та швидше я сам загину, швидше сам накладу на себе руки, нiж пiднiму на тебе... на таку... на таку... - Яку? Добринi раптом забракло слiв i мужностi, нiби йому було не двадцять п'ять лiт, а п'ятнадцать. Язик задерев'янiв, думки в головi сплуталися. Ну, навiщо вiн бовкнув - "на таку"? Справдi, такоП, як Янка, такоП чистоП, нiжноП, гарноП i разом з тим своКвiльноП i недоступноП дiвчини вiн нiколи в життi не зустрiчав. Та що з того? Для нього вона - як зоря на небi: прекрасна, але недосяжна! Ну, навiщо вiн бовкнув оте дурне слово - "на таку"? Вiн мовчав. А вона знову - з притиском - запитала: - Ну ж - яку? Вiн опустив руку на лiжко i при цьому не помiтив, бо був схвильований, як його рука лягла на ПП руку, прикриту складками ковдри. - Ну, на таку... гарну, нiжну... таку юну... таку незвичайну! - Вiн говорив тихо, хрипко, уривчасто i, розумiючи, що говорить не те, що треба, швидко замовк. Янка вiдсахнулась. Навiть у темрявi було видно, як злякано i гнiвно блиснули ПП очi. - Боже, що мовить сей смерд! - вигукнула вона i раптом, вирвавши свою руку з-пiд його руки, навiдлiг ударила його долонею по щоцi. - Що ти говориш? Як посмiв сказати менi таке? Як мiг подумати про мене так? Я бояришня! Боярська дочка! Я прийшла попросити тебе, щоб уберiг мене вiд ганьби, неслави i мук, а ти... Вона схопилася на ноги. Добриня сторопiв. - Янко, за що ж ти мене так?.. - I потер щоку, терпнучи вiд думки, що дiвчина здiйме крик i хто-небудь сюди зайде. Але вона не крикнула, а гордо вiдрубала: - Щоб знав своК мiсце! Я бачила за столом, як ти зиркав на мене. Ти - смерд, холоп, половецький конюх, мунгальський раб!.. Ти - старий дiдуган! Ось ти хто! Останнi ПП слова про старого дiдугана розсмiшили Добриню. Так по-дитячому могла сказати тiльки зовсiм юна i чиста Янка. Однак вiдповiв вiн серйозно: - Янко, ти даремно мене ображаКш. Я знаю своК мiсце. Я знаю, що я смерд, а не боярин, що я був половецьким невiльником, мунгальським рабом. I я нiколи не забуваю про це... Але менi дивно, що ти вважаКш мене за старого дiдугана. Я зовсiм не дiд! I маю очi, щоб вiдрiзнити гарне вiд бридкого, молоде вiд старого, чисте вiд брудного. Чим же я завинив перед тобою? Чи тобi було б приКмнiше, коли б я сказав, що ти бридка та потворна? - Ти насмiхаКшся з мене! - Та нi ж - не насмiхаюся! Ти ще дитина, Янко! Неврiвноважена, примхлива дитина, якiй у цьому домi все дозволяКться i все прощаКться! - Ти знову ображаКш мене! - Ну, як би я смiв?.. Я безмежно вдячний твоКму батьковi, бояриновi Дмитру, за те, що надав менi, смердовi, мунгальському конюховi, притулок у своПй господi. Вiн i всi його домочадцi - то святi для мене люди! Як би я посмiв насмiхатися з кого-небудь чи ображати будь-кого? - I все ж ти вiдмовляКшся допомогти менi розпрощатися з бiлим свiтом, якщо для всiх нас прийде край? - Вiдмовляюся! - вiдрiзав Добриня. - На тебе рук я не здiйму! Янка помовчала трохи, потiм зiтхнула. - Всi ви боягузи! Ти теж боягуз!.. Один князь рязанський Федiр Юрiйович був смiливцем! Один вiн... - Федiр Юрiйович? Я не чув про такого. - Про нього вже вся Русь знаК... А ти - не чув... - Русь знаК, а я був серед половцiв та мунгалiв, тому й не чув... Чим же прославився князь Федiр, чим вразив тебе? Розкажи - знатиму i я. - Ти хочеш знати? - Хочу. - Тодi слухай... Два роки тому рушив безбожний Батий з багатьма воПнами своПми на Залiську Русь i став на рiчцi Воронежi, поблизу землi РязанськоП. I прислав послiв до великого князя рязанського Юрiя Iнгваровича, щоб той дав йому десятину всього: i князiв, i людей, i добра всякого. Почув це князь Юрiй i зразу ж послав гiнцiв у Володимир до великого князя Юрiя Всеволодовича, щоб допомiг вiдбити Батия. Але той допомоги не дав - задумав сам зiйтися в бою з БатиКм. Почув таку вiдповiдь Юрiй Iнгварович i закликав собi на допомогу своПх братiв - князiв Давида Муромського, Глiба Коло-менського, Олега Красного, Всеволода Пронського, а сина свого, князя Федора Юрiйовича, послав з дарами до безбожного Батия... I прибув князь Федiр Юрiйович до Батия, дари йому принiс i просив не йти вiйною на землю Рязанську. А той дари прийняв i став, брехливий i безбожний, у рязанських князiв дочок i сестер собi на ложе просити. А хтось iз вельмож рязанських по заздростi донiс БатиКвi, що маК князь Федiр Юрiйович жону-княгиню iз царського вiзантiйського роду - лiпотою i тiлом красна бе зело, краща за всiх. Лукавий i немилостивий Батий розпалився в похотi своПй i сказав князю Федору: "Дай менi, княже, звiдати красу жони твоКП, тодi не пiду я на Рязань!" А князь Федiр засмiявся в лице БатиКвi i вiдповiв: "Не годиться нам, князям руським, водити до тебе, нечестивого, жон своПх на блуд. Коли нас одолiКш, тодi i жонами нашими володiтимеш!" Безбожний Батий розлютився i зразу ж повелiв убити князя Федора Юрiйовича, а тiло його кинути на розтерзання звiрам i птицям. Iнших воПнiв лiпших теж повбивав. Врятувався лише один отрок, улюбленець князя Федора, по iменi Апониця. Заховався вiн i гiрко плакав, дивлячись на свого мертвого господаря. А вночi, побачивши, що нiхто його не стереже, таКмно поховав його i поспiшив у Рязань до княгинi ЊвпраксiП i розповiв, як i за що нечестивий цар Батий убив ПП мужа, благовiрного князя Федора. Княгиня Њвпраксiя стояла в цей час у високому теремi з любим чадом своПм - князем Iваном Федоровичем. Почувши цi смертоноснi слова, сповненi туги, вона притьмом кинулась з превисокого терема разом iз сином, князем Iваном, прямо на землю i розбилась на смерть... - Янка зiтхнула ще важче i, трохи помовчавши, тихим голосом закiнчила свою оповiдь: - Так розповiдали втiкачi... Таким був князь Федiр Юрiйович, ось так учинила княгиня Њвпраксiя... Чому ж я не можу вчинити так само? Хiба я слабша за неП? У ПП голосi прозвучав вiдчай, i тiльки тепер Добриня швидше вiдчув серцем, нiж осягнув розумом, яка глибока розпука гнiтить душу цiКП отроковицi. Видно, втiкачi з далекоП Рязанi розповiли Пй про БатиПв погром пiвнiчноП Русi, вона уявила всi тi жахи, якi творили там завойовники, i тепер не може позбутися Пх. Несподiваний прихiд Менгу пiд КиПв приголомшив усiх мешканцiв мiста, а ПП вразливу душу - особливо, i дiвчина шукаК виходу iз безвихiдного, на ПП думку, становища, в якому опинилися всi кияни. Справдi, що ПП, як i всiх, чекаК? Життя? В це вона не вiрить. Неволя? ЏП вона боПться дужче за смерть. Отже, залишаКться смерть. Та як померти, якщо ворог не вб'К, а захоче взяти в полон? Накласти на себе руки? На це не кожен зважиться... Ну, що Пй вiдповiсти? - Янко, чому ти думаКш, що маКш вчинити так, як вчинила княгиня Њвпраксiя? Може, до цього взагалi не дiйде! Я вiрю, що Менгу не вiзьме КиКва, бо не тi в нього сили, щоб узяти. - А якщо вiзьме? - Тодi я буду поблизу тебе. - I зробиш те, про що я прошу?- - Не знаю. Я захищатиму тебе. - Ну, i за це дякую... А про нашу розмову - нiкому нi слова! Вона швидко вислизнула з кiмнати i тихо причинила за собою дверi. 9 Наступного дня, перед вечором, раптом забили на сполох дзвони усiх киПвських церков. Крiзь ПхнК холодно-басовите гучання проривалися далекi тривожнi голоси: - Мунгали! Мунгали! - До зброП, кияни! На заборола! Янка накинула на плечi покритий зеленим Кдвабом кожушок, натягла на голову хутряну шапочку з червоною оксамитовою оторочкою, схопила лука та тул зi стрiлами i стрiмголов кинулася до ворiт. - Куди-и?.. - вибiгла на ганок бояриня Анастасiя. Та дiвчина навiть не оглянулась - хряпнула хвiрткою i на вулицi пiрнула в гамiрливий натовп, що враз завертiв, закрутив i понiс до Золотих ворiт. На вал вели старi скрипучi сходи. Янка поспiшила нагору, на надбрамну вежу, де, як вона знала, мав бути батько. Тут ПП помiтив Добриня. - Янко! Ти? Сидiла б краще вдома, бояришне! Ще не настав той час, коли й жiнкам треба бути на валу! - Хто зна - той чи не той, - огризнулась дiвчина. - Та й ти менi не вказ! Добриня знизав плечима. Зарозумiле дiвчисько! I на вмову не здаКться! Що ж - хай iде. У неП батько, брати - нехай i говорять з нею! А твоК, смерде, яке дiло? Однак i вiн пiшов услiд за нею, ближче до гурту бояр, що з воКводою Дмитром вдивлялися в далечiнь, на Бiлгородський шлях, по якому наближалися до КиКва загони мунгалiв та валки бранцiв. Уздрiвши дочку, Дмитро насупився. - Янко! Ти чого тут? Та ще й з луком! Тебе тут тiльки й не вистачало! Aну, киш менi додому! Янка притупнула чобiтком. - Не пiду! Хоч убий - не пiду! Усiм можна, а менi зась? З чого б то? Бояри засмiялися. - А в тебе, Дмитре, дiвка з перцем! - За словом у кишеню не лiзе! - Ще й лука притягла з собою! Чи то ж натягне? - I гарна достобiса! Янка почервонiла, оченята ПП гнiвно блиснули. - Гарна, та не про вас! ПащекуКте тут, як перекупки на Бабиному торжку[40]! А ще боярами називаКтесь! Бояри зареготали ще дужче. - Оце дiвчина! I стриже, i бриК! Тут подав голос Домажир, один з найбагатших киПвських бояр. - Годi вам! Справдi розпащекувалися! - гримнув вiн. - Я не дозволю насмiхатися з моКП майбутньоП невiсточки! Всi затихли. ЖартуК боярин чи правду каже? I запитально поглянули на Дмитра, але той знiяковiло мовчав. А Янка, що вiд тих слiв здригнулася, як вiд ляпаса, раптом випросталася, гордо витягнула вгору до високого носатого боярина тонку дiвочу шийку i кинула йому в обличчя: - Хай ваш Iвор не милиться, бо не буде бритися! Вiд несподiваного одкоша Домажир поперхнувся, закашлявся i почав на виду буряковiти. Гострi слова дiвчини зачепили його за живе. До того ж по гурту бояр прошелестiв смiшок, а дехто вiдверто глузливо пирхнув. - Тобто... Як це розумiти?.. Янко!.. Дмитре!.. Ми ж, здаКться, домовилися? Га? - Тiльки не зi мною! - вiдрiзала Янка. - Ну, так, так, не з тобою, звичайно. Я мав бесiду з твоПми батьками, - пром'ямлив Домажир. - Але якщо треба i з тобою, то ми з Iвором прийдемо - погуторимо... Чого ж... У Янки на вустах уже трiпотiла вiдповiдь, щоб злетiти, але тут пролунав голосний крик: - Дивiться, дивiться, татари завертають прямо сюди! Про Янку i Домажира всi враз забули i глянули на дорогу. Монголи з ЛибiдськоП долини вже вибралися на гору i темною звивистою гадюкою пiдповзали до КиКва. Попереду, в оточеннi нойонiв i баатурiв, похитувався на вороному конi Менту. За ним розтяглеся кiлька сотень вiйська, а в прогалинах мiж загонами брели полоненики, оточенi кiнною вартою. Пов'язанi по десятку чоловiки - в кангах, що незугарне погойдувалися на шиях; жiнки та пiдлiтки - пiд наглядом кiнних дозорцiв, що довгими гарапниками пiдганяли тих, хто вiдставав чи збочував з дороги. А ще далi - валки саней з награбованим добром, табуни коней та гурти худоби... I знову - вiйсько. Над КиКвом запала моторошна тиша. Лише хтось один не стримався i з болем i ненавистю вигукнув: - Ох, окаяннi! I знову - тиша. У багатьох зробилося млосно у грудях, стиснулося серце, а пiд черепом забилася болiсна думка: "Невже i зi мною таке буде? Невже i мою жону з дiтьми гнатимуть отак, моз отару овець, у чужий далекий край - на страждання, на смерть?" Вибравшись на гору, до Василькiвського шляху, Менгу з двома сотнями баатурiв та сотнею полоненикiв раптом повернув лiворуч, до Золотих ворiт, i зупинився на майданi, а iнших полонених i здобич сторожа повела вниз, до ХрещатоП долини, а звiдти - на Печорське, до Звiринця i далi, через Днiпро, на схiд. Туди ж рушило i все монгольське вiйсько. Менгу пiдвiв голову, довго вдивлявся у мовчазних киян, що застигли на високих стiнах мiста, а потiм гукнув: - Кияни! Ваш князь утiк, як останнiй боягуз! Я зневажаю його! Не заПхав навiть у Бiлгород, щоб поснiдати, а дременув далi, залишивши i вас, i всю свою землю напризволяще. Тепер ви самi господарi своКП долi, i я ще раз раджу вам помиритися зi мною i визнати владу Бату-хана над КиКвом. Обiцяю вам мир i життя, а також прощаю вам вашу провину - побиття моПх послiв. Ну? Що ви на це скажете? Дмитро вислухав його i, не задумуючись, твердо вiдповiв: - Нi! Ми вiльнi люди i нiчиКП зверхностi не потерпимо i не визнаКмо! Менгу пiдскочив у сiдлi, посварився на киян камчею. - Нерозумнi! Зараз ви остаточно прирекли себе на смерть! Дивiться, що з вами буде! Дивiться, кияни! Вiн махнув рукою - баатури накинулися на пов'язаних мотуззям полоненикiв. Блиснули шаблi, бойовi сокири та шокпари - пролунав болiсний зойк беззахисних людей, що падали, обливаючись кров'ю, на бiлий снiг. - Та стрiляйте ж у них! Стрiляйте! - вигукнула Янка, пiдводячи вгору лука. - Чого ж ви стоПте? Стрiляйте! Тятива ПП тонко бренькнула, просвистiла стрiла. Ще кiлька десяткiв стрiл шугнули з валу вниз - на убивць. Але жодна не досягла цiлi - всi впали за якихось двадцять чи тридцять крокiв вiд вершникiв. Менгу зареготав i знову подав знак рукою. Пiдкоряючись його волi, баатури миттю пiдняли своП луки i, наклавши на них стрiли, завмерли, чекаючи наказу стрiляти. Добриня застережно гукнув: - Пригнiться! Та швидше! Вони влучать у нас! Багато хто, скоряючись його голосовi, миттю пригнувся, але були й такi, хто не почув чи злегковажив порадою. Вони безпечно спостерiгали, як воПни Менгу готуються до стрiльби. Янка теж вiдкрито стояла на за-боролi, витягала з тула нову стрiлу. Дiвчисько! Нерозурлне дiвчисько! Одним стрибком Добриня блискавично метнувся до неП i, притиснувши дiвчину до грудей, затулив ПП собою. В ту ж мить цьвохнули довгi монгольськi стрiли, i тупий удар у спину змусив його скрикнути. Поряд пролунали такi ж болiснi скрики. Хтось упав. Янка випручалася з мiцних парубоцьких обiймiв i гнiвно глянула на хлопця. Вона ще не розумiла, що сталося. Губи ПП тремтiли вiд образи, а невеличкi кулачки часто затарабанiли йому в груди. Як вiн посмiв! Та ще й на виду у всього КиКва! Мерзенний смерд, раб, половецький конюх! Та тут раптом уздрiла в його спинi стрiлу. По нiй стiкала i капала на зачовганий дощаний помiст яскраво-червона кров. - Ой, що ж це? - Ноги ПП пiдкосилися. - Мiй Боже! До неП пiдскочив воКвода - пiдтримав. - Ти не поранена, донечко? - Я - нi! А ось вiн... Рятуючи мене... - Я все бачив. Тепер ти розумiКш, як необачно вчинила, прийшовши сюди? - суворо проказав Дмитро i додав рiзко: - Зараз же геть менi додому! Якого горя могла завдати нам! Якого горя! Янка слухняно подрiботiла вниз, а Дмитро роззирнувся довкола. Окрiм Добринi, було поранено ще кiлька чоловiк, серед них Миколу - у передплiччя. Микола смикав стрiлу, щоб витягти з рани. Степан допомагав йому, але невмiло, i стрiла зламалася. - Нiчого тут не робiть - iдiть додому! - наказав Дмитро. - А я вiзьму Добриню i зразу ж за вами! Вiн пiдвiв очi на парубка. - Болить дуже? - Терпiти можна. - Зараз я знайду пiдводу i вiдвезу тебе додому, а там уже будемо рятувати. - Я сам дiйду, - вiдповiв Добриня. - Рана, здаКться, не глибока: стрiла влучила в лопатку. - Ну, якщо так, то слава Богу! Просто дивно, що нашi стрiли не долетiли до татар, а Пхнi на такiй же вiдстанi поранили стiлькох наших! - У них тугiшi, далекобiйнiшi луки, i Пхнi стрiли летять далi, нiж нашi, - вiдповiв Добриня. - Тепер будемо знати, - гiрко сказав Дмитро. - Але якою цiною здобуваКться наука! А Менгу це знав! - Вiн може скористатися цим знанням ще раз. Скажи, воКводо, нашим людям, щоб не висовували без потреби носа iз-за заборола, - тихо промовив Добриня, кривлячись вiд болю. Дмитро обережно виглянув крiзь вузький отвiр бiйницi i вигукнув: - Нi, Менгу вже не скористаКться новою нагодою послати в наших безпечних киян ще одну сотню стрiл, вiн тiкаК! Вiн облишив намiр обложити мiсто! Ми врятованi! Боже, невже це правда? На його слова всi кинулись до заборола i, перевiсившись через нього, глянули на широкий перед-брамний майдан, де темнiли тiла побитих полоненикiв, i на заснiжений посад обабiч Василькiвського шляху. I полегшене зiтхання вирвалося з багатьох грудей. Так, Менгу справдi вiдступився вiд думки взяти КиПв. Вiд Золотих ворiт вiн протореною дорогою спускався вниз, поспiшаючи навздогiн за своПм вiйськом, що, мов обжертий полоз, поволi виповзало з Хрещатого яру на гору, до Печорського монастиря, i десь там зникало в iмлистiй безвiстi далини. Роздiл II. КАЛИНОВИЙ КУТ 1 Скрипнули дверi - i Добриня розплющив очi. До покою зайшов воКвода Дмитро у супроводi невисокого, плечистого чоловiка з широкою смолистою бородою. У незнайомця все було темне: i борода, i чуб, i очi, i одяг. Тiльки зуби блиснули снiговою бiлизною, коли вiн розкрив рота, щоб привiтатись. ВоКвода пiдiйшов до лiжка. - Ну, як ся маКш, хлопче? Болить? - Болить. - Я привiв тобi лiкаря. Це гречин Василакiй, вiн подивиться твою рану i зробить, що треба. Ти вже потерпи, голубе, трохи! Микола щойно теж терпiв. - Потерплю, - тихо вiдповiв Добриня i пiдвiв голову. - А як там Менгу? Не повернувся? - Слава Богу, щез, клятий! З Дарницi пiшов прямо на Бориспiль... Не по зубах йому наш КиПв! Може, обмине нас це лихо? КраКм ока спостерiгаючи, як гречин виймаК iз дерев'яноП скриньки рiзне лiкарське причандалля, Добриня заперечив. - Нi, не обмине! Ти, воКводо, не знаКш тих людей. Вони хижi i заздрiснi... Вони вже побачили КиПв, дiзналися про його багатства i не заспокояться доти, доки не вiзьмуть його на щит, не пограбують та не сплюндрують дотла! - Отже, ти вважаКш, що Менгу лише розвiдував пiдступи до КиКва? - Тiльки так... Правда, вiн покладав деякi надiП на своПх послiв, якi повиннi були умовити киян пiддатися йому по добрiй волi, та коли це не вийшло, обмежився тим, що пошарпав околицi мiста, роздивився все, що мiг, i повернувся назад, до Батия... - Невже сюди прийде сам Батий? Коли ж? - От сього не знаю. Може, скоро, а може, влiтку чи восени... Це вже як йому заманеться. ВоКвода замислився. На його крутому лобi туго зiйшлися до перенiсся густi брови, утворюючи глибоку прямовисну зморшку. - А може, й не прийде? Все ж може трапитися - до весни правець його схопить або якась iнша болячка задушить. От i не прийде! Добриня ворухнувся, бажаючи заперечити, але тут же скривився вiд болю. - Ну, сподiватися на таку випадковiсть не слiд. Батий ще не такий старий i не хворий. А якщо й задушить його яка-небудь болячка, то на його мiсце стане Менгу або хтось iнший з Чiнгiсханових нащадкiв. Може, ще безпощаднiший! Пiдiйшов лiкар - i Пхня розмова припинилася. Гречин присiв на лiжко, поклав пораненому долоню на лоба. - Повернись-но, хлопче, до мене спиною - я подивлюся, що там у тебе. Добриня обережно перевернувся i тут же засичав: несподiваним ривком лiкар висмикнув iз тiла наконечник стрiли, що вже встиг вкипiти в рану. - Ой! Василакiй притримав його за плече. - Тихо! Тихо! Нехай трохи поболить! Зате з рани витече зiпсована кров! Тобi пощастило: стрiла наприкiнцi польоту втратила пробивну силу i застряла в лопатцi, але кiстки не роздробила. - I несподiвано запитав: - Жону маКш? - Нi, не маю. - Ну, то до свадьби загоПться! Але тиждень чи два доведеться полежати тут, голубе! - Василакiй вiдрiзав шмат чистого полотна, намазав якоюсь маззю, приклав до рани i туго перев'язав довгим тонким рушником. - Вiдпочивай! А я завтра навiдаюсь... Зiбравши своП речi, вiн безшумно вийшов. - Тиждень чи два! - вигукнув Добриня, коли дверi зачинилися. - Нiяк менi лежати тут тиждень чи два! - Чому? Хiба тобi тут погано? - нахмурився боярин. - Не погано. Та душа рветься в Калиновий Кут. Чи живi там моП? А може, порубанi-пострiлянi? Чи верстають важкий шлях у татарську неволю? - Я розумiю тебе. Але не поспiшай - видужай спочатку! Якщо твоП родичi живi-здоровi, то й через тиждень чи два побачиш Пх, а якщо нi - то нi сьогоднi, нi через тиждень уже нiчим Пм не зарадиш, - сказав Дмитро i, несподiвано сiвши на лiжко, нагнувся i поцiлував Добриню в чоло. - Дякую, друже мiй, за Янку, за доньку мою любу. Ти врятував ПП! Я довiчний твiй боржник. Довiчний!.. Добриня знiяковiв. - Я радий, що Янка жива й неушкоджена. Џй не варто було йти на вал. Я казав Пй про це. Та що поробиш, коли вона така неслухняна. - Нiде правди дiти, - погодився боярин. - Найменшенька вона у нас - от i розбалували. Особливо прив'язалися до неП ми з бояринею, коли зник Iлько... От ми всю любов нашу перенесли на Янку... Коли б трапилося з нею, не дай Боже, нещастя, то не знаю, що б з нами було! Ось так, друже мiй... А тепер - лежи i видужуй! Може, тобi щось треба - кажи! Все тобi буде - Пжа, одяг, кiнь, зброя! Все буде! - Дякую, боярине, за щедрiсть... Але зараз менi нiчого не треба. Хiба що одну дрiбницю - ножицi i дзеркальце, щоб пiдстригти своП патли, що вирослiП, як у попа, та бороду й вуса пiдправити або й зовсiм обстригти. Дмитро усмiхнувся. - Тiльки й того?.. Я зараз пришлю Василакiя. Вiн не тiльки умiлий, знаючий лiкар, а й добрий цирульник. Як скажеш, так i зробить... Цей гречин - на всi руки майстер. Гречин не забарився. На цей раз вiн принiс з собою не чорну скриньку, а велику дерев'яну тацю, на якiй стояв глек з окропом, лежали ножицi, грецька бритва з тонкою ручкою iз баранячого рога, бронзове дзеркало, мило, гребiнець. - Хочеш стати гарним, юначе? - Хочу стати молодим. - Молодiсть та здоров'я - то i К краса... Помаленьку пiдводься i сiдай на стiлець - я почаклую бiля тебе. Ось так! - Василакiй узяв до рук гребiнця i ножицi. - Але спочатку поглянь на себе. Бачиш? Добриня заглянув у пiднесене гречином добре вiдполiроване жовтувате дзеркало i побачив у ньому незнайомого, зовсiм чужого чоловiка з патлатою .кучмою на головi i густою скуйовдженою бородою. Господи! Невже це я? Таке страховисько! Недарма Янка з такою огидою на мене дивилася! Вiн уперше так зблизька i так пильно розглядав себе, бо ранiше мiг робити це, лише дивлячись у воду, i був здивований i збентежений тим, що побачив. - Боже, яким страшним я, мабуть, здаюся для всiх! - не втримався вiд зiтхання Добриня, повертаючи дзеркало лiкаревi. Василакiй блиснув зубами. - Ось що таке молодiсть! Жадоба життя! Потяг до краси!.. А в моП лiта цього вже не вiдчуваКш! - Скiльки ж вам? - З пiвсотнi звернуло...- i Василакiй почав ножицями чикрижити густого Добрининого чуба. - Ви служите у боярина? - Я служу, юначе, кожному, хто потребуК моКП допомоги. В тiм числi i воКводi Дмитру та його домочадцям. Дверi багатьох киПвських вельмож широко i гостинно розчиняються передi мною. Навiть князiвськi. Бо хвороба нiкого не минаК. - I давно ви вже в КиКвi? - Та вже встиг стати справжнiм киянином, бо приПхав на Русь за п'ять лiт до того, як помер князь Рюрик[41], батько князя Володимира Рюриковича. - Ого, тридцять лiт! А додому не тягне? - Ще й як тягне! Як згадаю своП Салонiки, то, здаКться, на крилах пролетiв би, аби хоч раз глянути на рiднi мiсця, на голубе море, на дикi гори, на дорогi серцю могили матерi та батька... Батькiвщиною, мiй юначе, завжди К та земля, де ти прожив першi двадцять лiт, а потiм проживи ти в iншому, навiть кращому, мiсцi i сорок, i шiстдесят, а тебе все тягтиме на землю твого дитинства i твоКП юностi, бо дитячi та юнацькi почуття i враження, свiжi, чистi, найсильнiшi, залишаються в серцi назавжди. А ще коли та земля - прекрасна Еллада... Василакiй поклацав ножицями i надовго замовк, задумливо задивившись у вiкно. - То чому ж вам не повернутися додому, лiкарю? Що вас тут тримаК? Гречин знову заклацав ножицями - заходився стригти бороду. - Не так це все просто, голубе... Бiльшу частину життя я прожив тут, у КиКвi, тут одружився, завiв дiтей, збудував будинок, маю добрий зарiбок. Поки був молодий, повен сили, то не так часто згадував домiвку, а тепер, коли постарiв, все частiше в серце навiдуються спогади про батькiвщину, мою милу Елладу, все дужче хочеться туди... Та як поПдеш? Дружина-русинка не пускаК - боПться, що помру в дорозi чи половцi в полон потягнуть, сини та дочки теж вiдмовляють. Ну, а внукiв, моПх маленьких горобенят, сам не в силi залишити... Дома навряд чи застану я кого-небудь живого iз своПх: батьки ще при менi померли, брати та сестри,- а я був наймолодший,- теж, мабуть, досi Боговi душi повiддавали. Кого я там зустрiну, хто мене привiтаК - племiнники та племiнницi? Я не знаю, чи вони взагалi К у мене, а якщо К, то не дуже зрадiють дядьковi, якого носило по свiтах аж цiлих тридцять лiт! Розмова не заважала ВасилакiКвi працювати. Довкола на пiдлозi вже лежали купи обкарнаного з ДобрининоП голови та бороди волосся. Вправнi рухливi пальцi швидко вмокнули тугу волосяну щiточку в окрiп, збили в невеличкiй мисочцi мильне шумовиння, обмастили ним усе Добринине обличчя, аж тому стало лячно, i спритно вхопили невеличку бритву, що скидалася на вузький ножик з прямою кiстяною колодочкою. Шкребучи Добринину щоку, Василакiй вiв далi: - КиПв став для мене другою батькiвщиною. Отож одна живе нинi направду передi мною, перед моПми очима - Русь, а друга, Еллада,- в моКму серцi. Як спомин... Я вже змирився з думкою, що нiколи бiльше не побачу своКП коханоП ГрецiП, нiколи не вдихну на повнi груди неповторного запаху лавра та магнолiП, не почую плескоту хвиль найласкавiшого в свiтi моря - Егейського. Тут уже i помиратиму... - Ну, що ви, лiкарю! Навiщо такi сумнi думки? - Е-е, голубе, ми короткочаснi гостi на цьому свiтi. Не встигаКш надивитися на золоте сонце та голубе небо, як вiчнiсть уже стукаК до тебе в дверi - виходь!.. Добре, що Менгу-хановi не захотiлося мерзнути пiд валами КиКва. А коли б трапилося навпаки? От i був би кiнець! Може, не всiм, та багатьом. Бо я не вiрю, що КиПв витримаК облогу. Адже Переяслав i Чернiгiв не витримали, а захисники там не менш мужнi, нiж нашi! - Василакiй намочив у гарячiй водi рушничок i витер ним залишки мила на Добрининому обличчi.- Ну, парубче, тепер видно, що ти й справдi парубок, а не старий дiд! Поглянь у дзеркало! ВпiзнаКш себе? Це, братику, мистецтво - змiнювати людську натуру! Ви, руси, до цього не додумалися, а ми, греки, здавна це робимо... - Однак у вас борода! Василакiй усмiхнувся. - З ким поведешся, у того i наберешся! - i подав дзеркало. Добриня глянув - i обiмлiв. - Ой! Невже це я? На нього дивилося чиКсь чуже, незнайоме обличчя: худi, обсмаленi морозом щоки блищали, як вичинена шкiра. Тепер, коли раптом не стало вусiв i бороди, виразнiше видiлялися брови i особливо очi, що ненапружено слiдкували за кожним його порухом, а чуб, добре прополосканий днiпровською водою, а нинi пiдрiзаний над чолом i поза вухами, лежав темною пухкою копицею на крупнiй довгастiй головi. Щоб краще себе розгледiти, Добриня повернувся до вiкна. Та рiзкий бiль у спинi пронизав його тiло наскрiзь. Вiн схитнувся, випустив дзеркало. - Ти забув, хлопче, що нинi одержав гостинця вiд Менгу-хана, - пробурчав Василакiй, пiдхоплюючи його попiд руки. - Лягай, сину, лягай - i не ворушися! I допомiг йому добратися до лiжка. 2 Поки Василакiй, прибираючи, шаргав ногами, брязкав ножицями та бритвою, Добриня, пересилюючи бiль, тихо лежав на лiвому боцi, обличчям до вiкна, i дивився крiзь вузькi шибки на ясне голубе небо. Лежав, думав про те, що сталося з ним за останнi'два днi, i не вiрив сам собi. Мов крiзь марево, ввижалося жовте, з рiдкими вусами i такою ж рiдкою бородою обличчя Менту, купання у днiпровському прогноП, сперечання Жокте з киянами i вбивство послiв, а сьогоднi - вбивство у вiдповiдь цiлоП сотнi полоненикiв... Невже це не сон? Невже вiн сам був учасником цих страшних подiй? Так, був. Бо ще вчора носив на плечах дрантя монгольського богола, а нинi лежить у чистiй постелi киПвського тисяцького, ще вчора за своК життя, яке кожноП митi могла обiрвати чужинська шабля, не дав би й ногати, а сьогоднi вiн вiльний i тим - щасливий. Яке це щастя - бути вiльним! Не бути рабом! Вiн не почув, як вийшов з хоромини гречин, як причинилися за ним дверi. Бiль поволi затихав, приКмне тепло огорнуло його зi всiх бокiв, i, сам того не помiчаючи, вiн склепив повiки... Прокинувся вiд того, що вiдчув на собi чийсь пильний погляд. Розплющив очi - i побачив посеред хоромини Янку з великою дерев'яною тацею в руках. Вiн ще не зовсiм прийшов до тями, ще не струснув з себе залишки дрiмоти, а тому подумав, що побачив ПП ввi снi. Вразив його погляд дiвчини i вираз ПП обличчя: на ньому вимальовувався крайнiй подив. Йому навiть здалося, що вона аж злякалася i ось-ось випустить з рук тацю, на якiй принесла йому вечерю. Ця думка остаточно вивела його iз сонного зацiпенiння - i вiн пiдняв голову. - Янко, ти? Дiвчина злякано вiдступила на крок. - А ти... хто? Це здивувало його. - Як - хто? Я - Добриня... - Вiн пiдвiвся, сiв на лiжку i, раптом здогадавшись, чому Янка не признала його, усмiхнувся. - А-а, ось чому ти сумнiваКшся... Що я без бороди та вусiв? Правда? Так це ж ваш Василакiй, гречин, зробив таке чудо, що я й сам себе не впiзнав! А я таки справдi Добриня! Пй-богу, я! Янка все ще пильно приглядалася до нього, нiби сумнiвалася - вiрити чи не вiрити. Потiм поставила тацю на стiл i тихо сказала: - Ось - матiнка прислала тобi вечерю... Пж!.. I поправляйся!.. Ти захистив мене, врятував вiд поранення або й смертi... Я вдячна тобi, а особливо - тато та мама... Аж страшно подумати, що б з ними було, коли б мене не стало... А я тебе справдi спочатку не впiзнала - аж сторопiла, побачивши зовсiм чужого чоловiка. А тепер бачу: нiс i очi - тi ж... - Добре, що хоч по носу впiзнала. - Ледве впiзнала - так ти змiнився! То був старий смерд, а тепер - нiби молодий боярин або й князь! - Ого! - усмiхнувся Добриня. - Якi в тебе крайнощi! То був старий - тепер став молодим. Був раб, смерд - тепер боярин або й князь... Так, чого доброго, я ще й справдi високо носа задеру! - Ну, не дуже задирай! - фиркнула Янка. - Смерд завжди залишиться смердом, хоч би його нарядити i в князiвський чи боярський одяг! Вона навiть вередливо притупнула ногою. - А я й не ряджусь в Пхнiй одяг, - серйозно вiдповiв на те Добриня, зачеплений за живе. - Куди менi! Аби лиш трохи загоПлася рана, так i полечу в свiй Калиновий Кут! Якщ