й сукняний чепкен ' щiльно облягаК мiцнi плечi. За широким шкiряним поясом два пiстолi, а при боцi - багато оздоблена шабля. - Дорогий мiй друже, - пiдвiвся воКвода, - дозволь познайомити тебе з моКю дружиною Анкою. Вона хоче сама розпитати тебе про нашу доньку. Але прошу: будь небагатослiвний. Нас чекають iншi важливi справи... ВоКвода вiдчинив важкi дубовi дверi, що вели до внутрiшнiх кiмнат, гукнув: - Анко! Зразу ж на порозi з'явилася ставна красива жiнка у темному одязi. Побачивши ПП. Арсен мало не скрикнув: так вона була схожа на Лдiке. Тепер немаК нiякого сумнiву, що Адiке i К дочка воКводи Златка. - Я не могла дочекатися ранку: хотiла бачити вас, - сказала жiнка, простягаючи замiсть привiтання Арсеновi руку. - Ви найбажанiший наш гiсть, бо приносите нам щастя, на яке я вже давно не сподiвалася. Прошу, сiдайте, дорогий дружеi - Я теж радий, бо, побачивши вас, переконався, що Златка справдi ваша донька... - Ви впевненi, що вона так схожа на мене? - Безперечно. Тi ж очi - такi темно-синi, що здаються чорними, нiс, рот, навiть голос - усе ваше, панi Анко... Поки я не бачив вас, у серцi в мене iнколи зринав сумнiв... Тепер вiн зник,-i я радiю разом з вами. - Радiти рано... Златки нема, i ми не знаКмо, що з нею. - Гадаю, вона жива. I до того часу, поки Сафар-бей не знаК, чия вона дочка, Пй не загрожуК небезпека. Для життя, в усякiм разi. А ми тим часом зробимо все, щоб визволити ЏЏ ВоКвода переглянувся з дружиною. - Ми всю нiч думали про це, - сказав вiн. - Я вже послав вiрних людей у Сливен - завтра чи пiслязавтра ми матимемо докладнi вiстi про Златку, якщо вона там. Ми вдячнi тобi, друже, за щиру готовнiсть допомогти нам у визволеннi нашоП дочки, але, думаю, ми не повиннi вимагати вiд тебе участi в цiй справi. У тебе своя дорога. - Так, у мене своя дорога... Але вона так тiсно переплелася з дорогою Златки, що тепер Пх розведе хiба що сам господь бог! Ось чому я хочу i мушу зустрiтися з Сафар-беКм! ВоКвода знову переглянувся з дружиною. Сказано досить прозоро. Без сумнiву, козак закоханий у Пхню доньку i не приховуК цього. Ба, навiть даК зрозумiти, що вiн маК на неП не меншi права, нiж батьки. Це не сподобалось Анцi. Вона мiцно стулила губи, розмiрковуючи, як повестися з чужинцем, щоб i не образити i не дати приводу сподiватися на схвалення його почуттiв. Змiна в настроП Анки вiдразу кинулась у вiчi i Арсеновi, i воКводi. Козак не надав цьому значення, а воКвода, який, мабуть, був iншоП думки, нiж дружина, постарався згладити натягнутiсть, що раптом виникла мiж спiврозмовниками. - Якщо так, справа вирiшена: тобi, друже Арсен, доведеться Пхати в Сливен. - Я теж так думаю, - сказав спокiйно козак. - Крiм мене, нiхто з ваших людей не знаК нi Златки, нi Якуба. - Безперечно... Я радий, що ми дiйшли згоди. Треба подумати, як це зробити. Анко, розпорядись, будь ласка, щоб нам подали сюди снiданок! Дружина воКводи вийшла. Незабаром гайдук унiс на дерев'янiй тацi хлiб, холодну телятину, мед i глек виноградноП ракiП. ВоКвода наповнив ракiКю чари i сказав: - Багато рокiв не було в цiй кiмнатi дорожчого гостя, нiж ти, друже. Звiстка про Златку влила в нашi серця новi сили, повернула нас до життя... За твоК здоров'я, дружеi За наш успiх! - За ваш успiх, воКводо! - з почуттям сказав Арсен. - За гостинну Болгарiю! - Ти маКш уявлення про наш гайдуцький рух? - оживився воКвода Младен. - Ти знаКш про його цiлi? Тобi вiдомо, що ти опинився серед тих, хто поклявся не складати зброП доти, доки болгарська земля стогне пiд чоботом турецького султана i його сатрапiв? - Так, я знаю про це, - вiдповiв Арсен. - Я кiлька разiв бував у БолгарiП, багато чув про вашу боротьбу i вiд Якуба... Зараз бачу сам на власнi очi. - Ти спiвчуваКш нам? - Ще б пак! Нашi народи - брати. У нас спiльний ворог. Я не тiльки спiвчуваю вам, я ладен сам пристати до цiКП боротьби. До того ж у мене К завдання, не виконавши якого, я не маю права повертатися на УкраПну... - Яке? Ми не могли б допомогти тобi? Арсен розповiв. ВоКвода розвiв руками. - Тiльки щасливий випадок допоможе. Туреччина велика, i знайти в нiй людину, особливо невiльника,так само тяжко, як макове зернятко на пiщаному морському березi. Що ж до iншого... то i я чув, що султан готуК вiйну проти Москви i УкраПни... Власне, це ще треба перевiрити. Завтра чи пiслязавтра ти пiдеш у Сливен з моПми людьми, щоб визволити Златку, i там тобi обов'язково доведеться зiткнутися близько з Сафар-беКм i його оточенням. Спробуй перевiрити цi вiдомостi. Чому я зупинив свiй вибiр на тобi, а не на комусь iншому? Тебе нiхто не знаК, ти не болгарин, яким турки не довiряють. Ти можеш видати себе за заПжджого купця... - Якщо турки дiзнаються, що я з УкраПни, мене схоплять... - Видаси себе за польського купця. Зараз султан заграК з польським королем, щоб вiдвернути його вiд спiлкування з Руссю... До того ж ти вiльно володiКш турецькою мовою. Це сподобаКться твоПм новим знайомим у Сливенi. Вдавай iз себе прихильника iсламу або справжнього потурнака - i ти дуже швидко завоюКш ПхнК довiр'я. Якщо виявиться, що турки готують вiйськовий похiд, мч знайдемо можливiсть попередити Запорожжя i ставку князя Ромодановського. Таким чином ти зможеш якнайкраще прислужитися своПй батькiвщинi. Арсен був вражений обiзнанiстю воКводи Младена в подiях, що вiдбуваються далеко вiд його рiдних Балкан. А воКвода, нiби вгадуючи козаковi думки, говорив далi: - Болгарiя - маленька краПна. Наших власних сил для боротьби з Портою мало. Занадто мало. До того ж ворог посiяв розбрат серед нашого народу: багато болгар стали помахами, потурнаками, по-вашому. Але, на щастя, ми не самотнiП З нами i серби, i волохи, i молдавани, по той бiк Чорного моря - вiрмени, грузини... Греки теж з нами! Араби! Вони тiльки чекають слушного часу... Та наша найбiльша надiя на вас, другарi! На Русь!.. Хай-но засуне пихатий султан голову в пащу пiвнiчному ведмедевi! То буде початок його кiнця i нашого визволення!... Тепер ти розумiКш, друже, чому й мене так цiкавлять тi чутки. ВоКвода замовк i запитливо глянув в очi козака. - Розумiю, - сказав Арсен. - I згоден усе зробити, що треба! - Але ти не уявляКш небезпеки, з якою зустрiнешся •мм. Я хочу попередити про це... - Я нiколи не уникав небезпеки. - То було зовсiм iнше: в бою, коли поряд друзi, небезпека не здаКться такою страшною. А тут ти зустрiнешся з Сафар-беКм. - Ну й що? - Це наш найзапеклiший ворог! Фанатичний прихильник iсламу i мужнiй воПн. Усього два роки вiн очолюК великий загiн, а лиха тут накоПв бiльше, нiж багато хто з турецьких воКвод за двадцять рокiв. Палить села... вбиваК всiх, на кого падаК пiдозра у зв'язках з нами, нещадно розправляКться з захопленими у полон гайдуками. Ми давно полюКмо на нього, але безуспiшно. Це хитрий i пiдступний ворогi Добре володiючи болгарською мовою, вiн часто сам переодягаКться в якого-небудь селюка, ходить по базарах, пiдслуховуК, вислiджуК необачних балканджiПв, а потiм зненацька налiтаК зi своПми головорiзами на оселi i все пускаК з димом. Я впевнений, що i про Момчила вiн щось пронюхав. Мом-чил - мiй давнiй другар, моК око на побережжi, моя надiйна рука там... Я завжди знав, скiльки i якого вiйська турки перекинули морем. Через Момчила ми одержували вiд дубровницьких купцiв порох, олово i фузеП.. Тепер старого схоплено. Його смерть запишеться теж на рахунок Сафар-бея!.. Цьому негiднику треба... - ВоКвода зробив рiзкий помах рукою, що мав означати одне - зняти голову з плеч. - Розумiю, - кивнув головою Арсен. - Але основне твоК завдання, Арсене, друже мiй дорогий, - визволити Златку... Про це мусиш думати передусiм... - Чекайте!.. У мене е ще одне прохання! - На порозi стояла Анка. Вона ввiйшла тихо i, очевидно, чула кiнець розмови. - Багато рокiв минуло з того часу, як було викрадено наших дiтей. Тепер ми натрапили на слiд Златки. А Ненко?.. У мене ще й досi жеврiК в серцi надiя, що я зустрiну коли-небудь нашого Ненка... Вiн живий! Материнське серце чуК... Може, вам доведеться, друже, зустрiнути кого-небудь, хто пам'ятаК негiдника Гамiда, розпитайте обережно про ту давню iсторiю. Чого доброго, це наведе нас на слiд сина... ВоКвода нахмурився й одiйшов до вiкна. Анка зупинилась перед Арсеном. - Я постараюся дiзнатися, - тихо сказав козак. - Але минуло стiльки рокiв... - Не думайте, що ми не шукали його! - жiнка зблiдла. Очi ПП затуманились. - Младен не жалiв нi зусиль, нi грошей... Однак нiчого певного ми не дiзнались. Гамiд нiби у воду впав. А з ним зникли i дiти... Одна-Кдина звiстка дiйшла до нас вiд староП ахчийки з Ямболя. Вона розповiла, що одного разу в харчевнi зупинився молодий чорбаджiя з почтом. З ним було двоК дiтей, яких чорбаджiя наказав ахчийцi викупати... Дiвчинка сидiла тихо в кутку i злякано, мов зацьковане звiрятко, дивилась на чужих людей, а хлопчик плакав, вiдбивався, вiдмовлявся вiд Пжi i був дуже брудний. Стара вмовила малого роздягнутись i посадила в ночви, почала купати. Коли турок на хвилину вийшов, вона запитала, як хлопчика звати. "Ненко", - вiдповiв вiн. Та чорбаджiя в цей час повернувся знадвору i наказав замовкнути. Так ахчийка не встигла розпитати малого, хто вiн i звiдки. Однак добре запам'ятала: у хлопчика на правiй руцi, нижче лiктя, три бiлi шрами... Такi шрами були у нашого Ненка... Голос жiнки затремтiв, вона замовкла. ВоКвода обняв ПП за плечi, втiшаючи, i непомiтно дав знак Арсеновi, щоб залишив Пх. На другий день на перевал Вратник виПхала чимала купецька валка. Змиленi конi з натугою тягли важкi критi вози. Вiзники то пiдбадьорювали стомлених тварин вйоканням, то перiщили батогами. Попереду валки, вiдiрвавшись крокiв на сто, Пхало двоК верхiвцiв. То були Арсен i Драган. Але Пх годi було впiзнати: Арсен переодягнувся в одяг заможного купця-турка, при боцi в нього - кинджал i два пiстолi, що виграють проти сонця перламутровими рукiв'ями. Драган одягнутий скромнiше, широкi криси капелюха затiняють худе засмагле обличчя; в руцi - важкий дубовий кийок. Кам'яниста дорога круто здiймалася вгору. Обабiч похмурою темною стiною стояли сосновi й смерековi лiси. Зелена тиша, напоКна густими пахощами трав i смоли, дихала тривожним спокоКм, примушувала подорожнiх уважнiше вдивлятися в густi заростi. - Скоро вже? - спитав Арсен. - Зараз i перевал, - вiдповiв Драган. - За цим поворотом нас чекатимуть. А залога стражникiв - трохи далi... Почують стрiльбу - прибiжать. Через кiлька хвилин валка досягла вершини перевалу. Тут було просторо. В одному мiсцi дорога розширилась настiльки, що утворився чималий майдан, порослий вереском i захаращений дрiбним камiнням. Лiворуч майдан закiнчувався стрiмким урвищем, праворуч стояв непролазний ялинник. - Тут, - сказав Драган i, пiдвiвшись, свиснув. У ту ж мить у лiсi затрiщали пострiли з пiстолiв i яничарок. Вiзники зупинили коней, почали квапливо завертати вози назад. Пострiли загримiли знову. Над головами просвистiли кулi. Кинувши напризволяще валку, Арсен i Драган ударили пiд боки коней, погнали вперед, волаючи: - На допомогу! На допомогу! Розбiй! Здалеку долинуло бемкання дзвонiв. Драган зарепетував ще дужче: - Сюди! На допомогуi Грабують! Стрiлянина вщухла. Вози розвернулись, i вiзники погнали коней униз. На дорозi лишилося десяткiв два озброКних нападникiв, що вискочили з лiсу. Кiлька з них були погналися за Арсеном i Драганом, але, побачивши кiнний загiн стражникiв, якi зi свистом i криками, зi списами напереваги зненацька виринули з-за червонястоП скелi, повернули назад i приКдналися до своПх товаришiв. - Що тут скоПлося, гнiв аллаха на вашi голови! - гаркнув, зупиняючись перед утiкачами, огрядний пiдстаркуватий хала-вуз ' з окладистою сивою бородою. Арсен скочив з коня, вклонився, ударив руками об поли каптана: - Розбiйники! О аллах! Доганяйте негiдникiв! Вони забрали всi моП вози з товарами! О вай, вайП Що я тепер робитиму, нещасний?.. Прошу вас - доганяйте! Я щедро заплачуi.. Однак стражники не рушили з мiсця. Халавуз приклав руку козирком до лоба i поглянув на дорогу, де вдалинi виднiлись гайдуки. - Џх багато? - А Хто зна, - втрутився в розмову Драган. - Може, двадцять, а може, й п'ятдесят... Як стрельнули, як крикнули, то я мало не вмер з переляку! Налетiли з лiсу, мов шайтани, завернули коней - погнали назад... Нам пощастило втекти, а трьох наших супутникiв кинули вниз, у прiрву... Ви не чули крику? - Йок, йок, - похитав головою халавуз. - Нi, нi! Стражники похмуро слухали, з острахом поглядаючи на глибочезну долину, а Драган усе згущував фарби. - Як же це ви могли не чути? Менi той крик i досi у вухах стоПтьi Я-як схоплять бiдного, я-як кинуть!.. Летить i кричитьi.. Драган почав перегравати, i Арсен рiзко обiрвав його мову. - Замовкни, зевзеку!- гримнув вiн i звернувся до стражникiв. - Чого ж ви стоПте? Доганяйте волоцюг! Завернiть моП вози! Покарайте вбивць!.. О вай, вай! Вiдчай його був такий щирий i глибокий, що халавуз заходився втiшати, однак не виявляв намiру доганяти гайдукiв. - Заспокойся, ефендi. Я спiвчуваю твоКму горю, хай аллах усемилостивий допоможе тобi!.. Але ж не треба втрачати глузду! Тримайся мужньо! Адже сказано: грошi втратив - нiчого не втратив... - Не говорiть так багато - доганяйте! - вигукнув мнимий "купець". - Хiба тепер доженеш? - заперечив халавуз, розгладжуючи пишну бороду. - А хоч би й наздогнали, то що ми вдесятьох зробимо проти такоП зграП? I нас переб'ють, i вам перепаде! Краще ми проведемо тебе до Сливена... Подалi вiд лиха. - Бiльшого лиха не буде, як трапилось! Все моК майно загинуло! А мiй добрий старий батько потрапив у полон. - Нiхто не просив тебе Пхати через Вратник, добродiю, - огризнувся халавуз. - Њ iншi перевали через Планину - Шипкинський. Троянський... А тебе понесло сюди, прямо в пащу гайдукам!.. Чи гадаКш, ми заради твоПх возiв полiземо пiд кулi? - То для чого ж ви тут поставленi, шайтан би вас побрав? Стражники обурено загомонiли. - Це не твоя справа, гяуре! Дякуй аллаху, що живий зостався! - Я не гяур! Я правовiрний! - Тим краще. Аллах допоможе тобi набути нове багатство. "Купець" похилив голову, а потiм безнадiйно махнув рукою, вдаючи, нiби тепер йому все одно. - Гаразд. Проведiть мене до Сливена. Звiдти я вже якось доберуся до Загори... Надвечiр "купець" у супроводi двох стражникiв прибув у Сливен, невелике мiстечко в пiвденних передгiр'ях СерединноП Планини. Одержавши бакшиш, стражники повернули назад, а Арсен i Драган кривими вуличками пройшли до базарного майдану, поминули конак i завернули в хан, заПжджий двiр, де можна було попоПсти i переночувати. Господар хану, старий, але рухливий Абдi-ага, добре розбирався в людях i вiдразу, по одягу, оцiнив нового постояльця: - Весь мiй дiм до твоПх послуг, ага... - Асан, - пiдказав Арсен, переiнакшивши своК iм'я на турецький лад. - Прекрасно... Отже, я до твоПх послуг, Асан-ага, - вклонився господар. - Чого зволиш? - Кiмнату для мене i мого провiдника. Вечерю на двох. I спокiй. Хочу вiдпочити пiсля всього, що я пережив на Вратнику... - Ти хочеш сказати, що на перевалi на тебе напали розбiйники? - Так. Вони захопили мого батька i забрали все майно, яке я вiз iз самого Каменiче. - Аллах екбер, яка втрата! - I що найгiрше - я мiг би повернути моП вози, коли б не боягузтво стражникiв, якi побоялись погнатися за гайдуками. Полохливi iшаки! Я пожалiюсь бейлер-бею на них, будьте певнiП - О-о, ага - смiлива людина, якщо справдi зважиться на таке! - Ти думаКш, це небезпечно? - Для нас - так. Але ж ти чужоземець. До речi, я хотiв би дати раду, якщо менi буде дозволено... - Будь ласка. - Тобi не треба Пхати до бейлер-бея. Як менi вiдомо, сливенський каймакам Каладжi-бей i бюлюк-баша Сафар-бей мають надзвичайнi повноваження вершити всi дiла в окрузi. Звернися до них! - Це порада варта уваги. Дякую, Абдi-ага. - Нема за що. I вибачай, я мушу йти: хочу розповiсти сусiдовi про таку важливу новину. Вiн споряджаК караван у Сучаву, тож маК знати, що Вратник небезпечний... А ви вiдпочивайте. Все буде до ваших послуг. Коли Арсен i Драган залишились нарештi в кiмнатi самi, козак з усмiшкою сказав: - На завтра ми будемо найвiдомiшими людьми в Сливенi: про це подбаК наш господар. Новина облетить мiстечко мов блискавка. I не я буду, якщо це не допоможе нам зустрiтися з Сафар-беКм. - Яз нетерпiнням чекаю цiКП хвилини. Коли б не запiзнитись... Як ти думаКш. - де зараз Момчил, Златка i Якуб? - Не будемо гадати, а сядемо краще до тушкованоП баранини, з якою, чую нюхом, слуга стоПть у нас пiд дверима. САФАР-БЕЙ Пiсля снiданку Арсен поголився перед невеличким тьмяним дзеркалом i почав одягатися. Дорогий одяг, роздобутий людьми воКводи Младена, був тiснуватий на нього, зате добре пiдкреслював стрункiсть постатi i тугi м'язи плечей. - Ну й "купець"! - усмiхнувся Драган. - Справжнiй тобi Самсон! Не звик я бачити торгашiв з поставою воПна. - Tc-c-clпiдморгнув Арсен, пiдкидаючи на долонi туго набитий грiшми гаманець. - Ось доказ того, що я купець. Спасибi воКводi, не поскупивсяi.. Ну, а на випадок чого треба мати при собi i шмат гострого залiза. Признатись, я до нього звик бiльше, нiж до золота. - Вiн пристебнув до потайного пояса невеличкий кривий ятаган у м'якому сап'яновому чохлi, що заховався у широких брижах шароварiв. Почувся скрип схiдцiв, i до кiмнати зайшов господар хану, вклонився: - Мир вам, правовiрнiП Я радий бачити вас у доброму здоров'П. - Спасибi, ага, - вiдповiв Арсен. - Менi доводилося бувати в багатьох ханах, але такоП гостинностi, як у тебе, не зустрiчав нiде. Вiдтепер усi моП друзi i я будемо зупинятися тiльки тут! - Ти будеш ще вищоП думки про твого покiрного слугу, ефендi, коли дiзнаКшся, що я принiс радiсну звiстку, - розплився в усмiшцi старий турок i вклонився знову. - Що? Схопили тих розбiйникiв? Повернули моП багатства? - На жаль, нi. Але тебе запросив до себе каймакам Каладжi-бей. Вiн бажаК з перших уст почути про напад гайдукiв на купецьку валку. - I всього? - Арсен зобразив на лицi розчарування, хоча був дуже радий такому повороту подiй. - Хiба цього мало? - здивувався турок. - Не кожного чужоземного купця, хай навiть правовiрного, наш каймакам удостоюК такоП високоП честi!.. Але скажу тобi, не в цьому сила. Менi стало вiдомо, що там буде i Сафар-бей, гроза гяурiв, славний захисник iсламу!.. - Вiн може допомогти менi в моПй бiдi? - Ну, безперечно! Зараз уся вiйськова влада в околiП в його руках. Досить одного його слова, щоб на пошуки твоКП валки вирушила сотня аскерiв... А це що-небудь важить! - Тодi я й справдi дуже тобi вдячний, Абдi-ага, за таку звiстку. Я постараюся скористатися з твоКП поради. - Бажаю успiху. Не забудь, що то я доклав зусиль, аби Калад-жi-бей якнайскорiше дiзнався про твоК нещастя i зацiкавився ним. - Я не забуду цього, Абдi-ага. Якщо тiльки менi повернуть мою валку, ти дiстанеш штуку найлiпшого гданського сукна на жупан i шаровари... - Наперед дякую за ласку. I прошу, поспiшай: паша чекаК. Абдi-ага вийшов. Арсен уважно поглянув на Драгана: - ЗдаКться, усе складаКться якнайкраще. Треба йти. На майданi, перед конаком, товпилися, стиха перемовляючись, вiйськовi та цивiльнi урядовцi. А далi стояли похмурi, чимось стривоженi мiщани, Пх було так багато, що, здавалося, сюди висипали всi мешканцi мiста. Коли Арсен i Драган пiдiйшли до дверей конака, дорогу Пм перегородили аскери: - Пускати не велено! - Але ж мене запросив паша Каладжi-бей, - здивувався Звенигора. - Як же так? - Ваше iм'я? - Купець Асан-ага. - Зараз, - i аскер зник за дверима. Дуже скоро вiн повернувся зi слугою, який запросив "купця" йти за ним. Драган зостався на майданi. Дерев'яними рипучими сходами Арсен пiднявся на другий поверх i слiдом за слугою зайшов у чималу залу, де невеличкими групками стояло десяткiв два ошатно вбраних людей. Слуга низько вклонився i голосно проказав: - Купець iз Ляхистану! ' Арсен ступив кiлька крокiв наперед i теж вклонився: - Хай буде мир домовi цьому! Я вiтаю тебе, найяснiший господарю Каладжi-бей! Спасибi, що дозволив ступити перед твоП очi й усолодити свiй слух твоПми мудрими словами! Всi присутнi одразу замовкли i втупились у злощасного купця, про якого вчора й сьогоднi тiльки й говорилося в мiстi. Паша Каладжi-бей, каймакам сливенськоП округи, невисокий носатий товстун, попри свою огряднiсть, швидко пройшов на середину зали i зупинився перед Звенигорою. На вiдмiну вiд гостей, вiн був одягнутий по-домашньому: в чорний шовковий халат, пiдперезаний тонким шовковим поясом з барвистими китицями на кiнцях. Його сивi кострубатi брови вiд подиву поповзли вгору: вiн не сподiвався, що якийсь там купчик з далекоП, варварськоП краПни зумiК так тонко улестити йому. А лестощi у вищих колах ОсманськоП iмперiП вважалися ознакою хорошого тону i нi в кого не викликали осуду й огиди. Вiд задоволення булькатi брунатнi очi пашi заблищали. Вiн сказав: - Я радий вiтати в своему домi купця з дружнього нам Ляхистану! Ми чули, що нашого друга спiткало нещастя: все його майно захопили розбiйники. Я i моП друзi щиро спiвчуваКмо тобi... е-е-е... вельмишановний... е-е-е... - Асан-ага, - пiдказав "купець". Паша кивнув головою i заговорив знову: - Я докладу всiх зусиль, щоб покарати розбiйникiв... - I повернути менi моК майно, - вставив Арсен. Але паша вдав, що недочув цих слiв. - Я запросив тебе, ага, щоб дiзнатися про обставини нападу... Може, це наведе нащих славних захисникiв падишаха, непереможних воПнiв володаря трьох суходолiв, на слiд мерзенних грабiжникiв. Арсен став почувати себе невимушене. Все йде добре. Легкий дрож, що пройняв його перед вступом до зали, зник. Появилась упевненiсть, що все закiнчиться успiшно. - Дякую за спiвчуття, ефендi. Справдi, я був дуже зажурений тим, що трапилося. Але, на щастя, бiльша частина мого багатства була при менi у виглядi коштовностей, i я змiг урятувати його. - О! - вихопилось у Каладжi-бея. - А тому дозволь, мiй найсолодший господарю, засвiдчити тобi свою повагу скромним подарунком... - i "купець" вийняв iз кишенi золотий перстень з коштовним камiнцем. По залi прокотився стриманий гомiн. Присутнi витягували шиП, щоб роздивитися i на подарунок, i на незвичайного купця. Вiд пильного Арсенового погляду не приховалось, як пожадливо блиснули очi пашi. Вiн iз задоволенням прийняв перстень, насунув його на палець, деякий час милувався самоцвiтом, пiдставляючи його пiд сонячнi променi, а потiм узяв "купця" пiд руку. - Дякую, мiй друже! Дозволь познайомити тебе з моПми гiстьми. Це найкращi люди нашого мiста, а також вiдважнi воПни сонцеликого падишаха, хай продовжить аллах його лiта! Вiн iшов уздовж ряду гостей i називав Пхнi прiзвища. Нарештi Арсен почув iм'я, що не виходило у нього з голови: - Сафар-бейi Бюлюк-баша сливенськоП залоги! Перед ним стояв молодий, красивий ага. Вiн був середнiй на зрiст, худорлявий, але широкий у плечах. Видно, мав неабияку силу i спритнiсть. На блiдому обличчi, що скорiше пасувало б ченцевi, а не воПновi, чорнiли допитливi очi. - Ти знаКш мене? - спитав Сафар-бей, завваживши, як оживився, почувши його iм'я, цей чужоземний купець. - Ще б пак! - Арсен внутрiшньо зiбрався, вiдчуваючи небезпеку. - Хто ж не чув про подвиги доблесного воПна Сафар-бея! Ще на тому боцi Балкан менi розповiдали про твоП перемоги над гайдуками, що, мов сарана, вкрили цей край. Чув я i про клятву Сафар-бея винищити до ноги повстанцiв воКводи Младена. - Собаки Младена!- вигукнув Сафар-бей, i очi його зловiсно блиснули. - I всiх, хто пiдтримуватиме Пх, - пiдхопив Арсен. - Тож можеш уявити, як я зрадiв, почувши таке славетне iм'я! - Дякую, - стримано сказав бюлюк-баша, бiльше нiчим не проявляючи своПх почуттiв i нiяк не реагуючи на лестощi. - Коли я почув твоК iм'я, то подумав: сам аллах посилаК менi цього вiдважного воПна! Якщо вiн захоче, то зумiК знайти i покарати злочинцiв, якi пограбували мене. - Можеш бути певен, Асан-ага, - встряв у розмову Каладжi-бей, - що вони не вислизнуть iз рук Сафар-бея! - Тодi я наперед дякую йому за майбутнК визволення мого батька, якого гайдуки поранили i взяли в полон. - Твiй батько потрапив до рук тих злочинцiв? - Так. I тому я вирiшив бути тут доти, поки не визволю його або не дiзнаюся про його долю. А тобi, високошановний Сафар-бею, дозволь на знак моКП щироП приязнi i поваги подарувати одну дрiбничку... Золотий медальйон... У Ляхистанi польськi лицарi, коли йдуть у похiд, зберiгають у таких медальйонах пасма волосся своПх коханок... Арсен пiдняв тонкий золотий ланцюжок, i медальйончик захитався, мов маятник, виблискуючи коштовними самоцвiтами. У Сафар-бея блиснули зуби, обличчя ледь зарожевiлось. Видно, золото подiяло i на цього суворого воПна. Однак вiн стримано промовив: - Дякую. Подарунок зобов'язуК вiдплатити дарителевi добром. У мене немаК нiчого, крiм зброП та рук, якi ПП тримають. Клянусь аллахом, - найкращий подарунок для нас усiх - це винищення гайдукiв. Отож я не складу зброП до того часу, поки хоч один болгарський розбiйник дихатиме цiлющим повiтрям Балканських гiр! Я вiдплачу Пм сповна за твоП втрати i за твого батька, чужинцю! Ти задоволений? "Одержимий! - подумав Арсен. - Недаремно воКвода Младен бажаК його смертi. Це й справдi небезпечний ворог". А вголос сказав: - Задоволений, Сафар-бею! Розбiйники - найлютiшi вороги мирних купцiв, що приносять краПнi процвiтання i добробут. В цей час через вiдчинене вiкно з майдану долинув якийсь тривожний гул. Усi почали прислухатися. Каладжi-бей проникливе глянув на Сафар-бея i сказав: - Панове, наш добрий друг Сафар-бей хоче показати нам наслiдки свого першого великого в цьому роцi походу на невiрних, тобто на розбiйникiв-гайдукiв. Прошу вас усiх на майданi А тебе, Асан-ага, теж ласкаво прошу з нами. Зараз ти матимеш змогу пересвiдчитися, що розбiй на дорогах влада сонцеликого падишаха викорiнюК так само успiшно, як i завойовуК довiр'я чужоземних купцiв своПм ласкавим до них ставленням. Вийшовши з будинку, Арсен помiтив, що, поки вiн був на прийомi у пашi, па майданi сталися змiни. Замiсть поодиноких, розрiзнених куп аскерiв i мiщан стояв великий чотирикутник, внутрiшнiй бiк якого становили аскери, а зовнiшнiй - мешканцi мiста. Всерединi чотирикутника метушилося кiлька людей, щось ладнаючи. Паша Каладжi-бей iз знатними мiщанами й вiйськовими старшинами пiднявся на дерев'яний помiст, оточений вартою, взяв Ар-сена пiд руку, довiрливо шепнув: - Зараз ми потiшимо тебе прекрасним видовищем! Вiн кивнув головою чорбаджiП, що порядкував на майданi. Той помчав виконувати розпорядження, вiдоме йому, напевне, заздалегiдь. Серед натовпу зростала тривога, поволi спадав людський гул i гамiр, перестали колихатись похмурi строкатi ряди аскерiв. Загримiли барабани. Пролунав протяжний, надривний звук зурни. ВоПни виструнчились. Почулась уривчаста команда - i в прохiд у рядах вийшов велетень у чорному одязi i в такому ж чорному ковпацi, що закривав обличчя. Крiзь прорiзи для очей блищали очi. В правiй руцi велетень нiс, мов iграшку, важку широколезу сокиру. Кат! Арсен здригнувся. Передчуття справдилися: тепер ясно, на яке видовище запросив його паша. Кат повагом пройшов у середину квадрата, утвореного рядами воПнiв, вклонився пашi й старшинам i рвучко стягнув покривало iз свiжообтесаноП колоди. Ввiгнав у дерево сокиру, вiдступив на крок i застиг, мов статуя, схрестивши на грудях жилавi волохатi руки. В ту ж мить почувся тупiт кiнських копит, гуркiт колiс - i на майдан в'Пхала велика гарба, в якiй стояло п'ять зв'язаних простоволосих чоловiкiв. Коли гарба наблизилася, Арсен мало не скрикнув з несподiванки: серед приречених до страти вiн упiзнав Момчила. Старий стояв попереду. Легенький вiтерець ворушив його довгу сиву чуприну. В поглядi не було страху, лише вгадувалася прихована туга. "Що робити? Що робити? - гарячкове запрацювала думка. - Як врятувати старого? Просити пашу? Сафар-бея? Але чим пояснити таке прохання? Воно може накликати важку пiдозру на нього. А де Златка? Що з нею? З Якубом? Невже i вони тут, серед глядачiв цього жахливого видовища?" Смертникiв стяглiП з гарби, поставили вряд, обличчям до помосту. Наступила зловiсна тиша. З гiр вiйнуло вiтром. Залопотiли знамена. Майдан завмер. Каладжi-бей знову махнув рукою. З-посеред його почту на край помосту вийшов високий худий казi-ясахчi ' у бiлiй чалмi з сувоКм паперу в руцi i гучним голосом почав читати. Товмач зразу ж, слово в слово, перекладав на болгарську мову. "Указ околiйного каймакама високоповажного пашi Каладжi-бея. Iменем нашого найяснiшого падишаха Магомета Четвертого я, сливенський управитель, наказую всiм пiдданим падишаха вишукувати i винищувати зрадникiв i розбiйникiв-гайдукiв, Пхнi родини висилати у дальнi вiлайКти а майно i землi передавати у власнiсть ОсманськоП держави. Усiх, хто знаК що-небудь про гайдукiв i не оповiстить мiсцеву владу, заарештовувати, а Пхнi будинки спалювати. Тим же, хто пiдтримуК зв'язок з розбiйниками, допомагаК Пжею, зброКю чи просто спiвчуваК Пм, нещадно бити батогами, а найбiльш упертих i злiсних - страчувати. Загони яничарiв i спагiПв доблесного бюлюк-башi Сафар-бея, на якого покладено обов'язок винищувати розбiйникiв i пiдтримувати мир i спокiй в околiП, схопили кiлька десяткiв злочинцiв. Усiх б:!то батогами, а п'ятьох з них, а саме: Момчила Крайчева, Iвана Ненкова, Герасима Букова, Райка Драгоманова i Луку Дуба наказую стратити привселюдно як ворогiв падишаха. Хай кожен бачить, яка доля чекаК тих, хто пiднiме руку на освячену аллахом владу Османiв!" Останнi слова товмача потонули у гуркотi барабанiв, завиваннi зурн i рiжкiв, до яких приКднались вигуки воПнiв: "Алла, алла!" У Арсена по спинi пробiг дрож. Вiн боявся, що Драган зважиться на якийсь вiдчайдушний крок, щоб урятувати старого, i загине сам. Вiн шукав його поглядом, щоб застерегти вiд необдуманого вчинку, але Драгана нiде не було. Та хiба знайдеш його в такому натовпi? Галас поволi почав стихати. Кат пiдняв сокиру, пальцем лiвоП руки попробував, чи добре вiдточене лезо. Не можна було гаяти нi хвилини. Арсен нахилився до управителевого вуха, зашепотiв: - Шановний Каладжi-бею, даю сто курушiв, якщо вiдкладете страту отого старого болгарина, що стоПть попереду... П'ятсот курушiв, якщо помилуКте його i вiддасте менi... Здивований паша витрiщив очi. В них промайнув переляк: - Що це все означаК, мiй дорогий гостю? - Я подвоюю цiну... Ви нiчим не ризикуКте. За голову старого - тисячу курушiв! Неймовiрна плата!.. Я впевнений, що цей дiдуган, з огляду на старiсть, не завдасть вам нiякоП шкоди, а я за нього зможу вимiняти у гайдукiв свого батька... Прошу вас, ефендiП Галас на майданi майже затих. Кат утупився поглядом у пашу, чекаючи наказу розпочати свою криваву справу. Арсен розумiв, на яку небезпеку наражаК себе, якщо паша запiдозрить у ньому гайдуцького вивiдача i накаже схопити. Що ж вiдповiсть Каладжi-бей? Чому вiн мовчить? Ось уже зовсiм стих майдан. Усi напружено чекають, що буде далi. Арсен вiдчув, як у нього тремтять вiд напруження руки. Пiд серцем прокотився неприКмний холодок. Невже все пропало? Ось Каладжi-бей повертаКться до Сафар-бея i щось довго шепоче йому на вухо. На холодному, непроникному обличчi бюлюк-башi з'являКться подив. Однак ненадовго. Бюлюк-баша ствердно киваК головою i, оглянувшись, довго i пильно дивиться на "купця", нiби хоче проникнути в його потаКмнi думки. Тепер усеП Не може бути сумнiву: наказано схопити його. ЛишаКться одно - вбити Сафар-бея i пашуi Та тут до слуху долiтають слова пашi: - Реджеп, страта Момчила Крайчева вiдкладаКться... з огляду на його старiсть... Передай це катовi i скажи, хай починаКi Молодший ага Реджеп, притримуючи рукою шаблю, побiг виконувати наказ. У Арсена вiдлягло вiд серця. До щiк почала припливати кров. ЗдаКться, його несподiване прохання не викликало у туркiв пiдозри. Почалася страта. Щоб заглушити крики жертв i мiщан. Сафари бей наказав безперервно бити в барабани, ПхнК тривожно-надсадне дуднiння заповнило все мiсто. Арсен зцiпив зуби. Йому доводилося бачити немало смертей, але то все було в бою, коли люди охопленi шалом i жадобою перемоги. Тут же вiдбувалося вбивство зв'язаних i, можливо, нi в чому неповинних балканджiПв. Коли останню жертву тягли до колоди, Каладжi-бей поверх нувся до Арсена, пiдморгнув брунатним оком. - Бридко, але корисно! Чи не так?.. Пролита кров остудить занадто гарячi голови! - А може, ще бiльше розпалить? - Не думаю. А втiм, побачимо. В усякiм разi, сьогоднiшня страта - добра наука для непокiрних болгар! Так буде з кожним, хто насмiлиться пiдняти руку на могутнiсть Порти! ВостаннК упала катова сокира. По майдану пронеслося тихе зiтхання. Замовкли барабани. Обiрвали свiй тривожний спiв зурни. Каладжi-бей обернувся до почту. Всi розступилися. Паша глянув на Звенигору: - Я буду радий бачити тебе, Асан-ага, у себе за обiдом. До побачення! - До побачення, ефендi, - вклонився Арсен, радiючи, що одну дуже важливу битву виграв. Це вселяло надiю, що врештi-решт вiн зустрiне Златку i вирве ПП з рук Сафар-бея. Люди розходилися мовчки. Пiд зверхнiм, удаваним спокоКм вирувала буря. Насупленi брови i стиснутi кулаки, сухий блиск очей i погляди, сповненi лютоП ненавистi й гнiву до гнобителiв, свiдчили, що страта чотирьох юнакiв не злякала болгар, а роздмухала в Пхнiх серцях ще бiльшу жадобу помсти над ненависним ворогом. - Ми запам'ятаКмо цей день, хай буде вiн проклятийi- долетiли до Арсенового слуху слова, кинутi молодим високим балкан-джiКм. - Вiдплатимо око за око! - додав його супутник. - Скрутимо собацi Сафар-беКвi голову! - прошипiв третiй, оглянувшись назад, де стояли яничари. Побачивши незнайомця, штовхнув товаришiв, i вони шмигнули в якийсь глухий провулок. Арсен iшов не поспiшаючи. Не хотiлося тiснитися в натовпi, ковтати пилюку, збиту сотнями нiг. А тому вибирав безлюднiшi вулицi, запам'ятовуючи шлях, по якому доведеться, може, ще не раз ходити, приглядався до кам'яних, дерев'яних i глиняних будiвель, що ховалися за високими тинами. Вiн був задоволений початком свого перебування у Сливенi. Завiв знайомство з мiськими верховодами, визволив од смертi Момчила. I хоча нiчого не дiзнався про Златку i Якуба, заради яких, власне, й опинився тут, однак не втрачав надiП, що i в цьому йому пощастить. На чому грунтувалась його упевненiсть, вiн i сам не змiг би пояснити. Просто пiдказувало якесь внутрiшнК почуття. Несподiвано на плече йому лягла чиясь важка рука. Арсен здригнувся i повернув голову. - Сафар-бей? - вiн не змiг приховати подиву. - От не чекав! - Ти дивуКшся, чужинцю? А я шукав тебе. Хочу ближче познайомитися. Зайдiмо до мене! Сафар-бей узяв Арсена пiд руку. Позаду, крокiв за десять, iшло кiлька яничарiв. "Особиста варта Сафар-бея... Гм, здаКться, я передчасно радiв, - подумав козак. - Схоже на те, що мене просто схопили. Що ж, треба йти... I сподiватися на краще". За рогом Сафар-бей звернув у вуличку, що поволi пiднiмалася вгору. Незабаром вони опинилися перед ворiтьми невеликоП, але мiцноП фортецi, чи швидше - яничарськоП казарми-бюлгока. Вартовi вiдсалютували своКму начальниковi i пропустили Пх усередину. Двiр фортецi було роздiлено навпiл камiнною стiною. На лiвiй половинi перед присадкуватими будинками з пласкими черепичними покрiвлями сновигали соннi яничари. До другоП половини вели ще однi ворота, бiля яких теж стояв вартовий. Сафар-бей попростував до нього. Вартовий хутко вiдчинив хвiртку, вiдступив крок убiк. - Прошу до мого дому, - сказав Сафар-бси, пропускаючи гостя вперед. - Тимчасового, звичайно... Ми, воПни, не встигаКмо обжитись, як уже трублять похiд... Правда, у вас, купцiв, те ж саме: рiдко буваКте дома, все кочуКте по свiту... Арсен мовчки поминув хвiртку i опинився в невеликому i досить занедбаному саду, затиснутому мiж кам'яними стiнами. Швидким поглядом окинув усе навкруги. В кiнцi саду виднiвся чималий будинок з високим ганком. До нього вела широка дорiжка з кам'яними лавами по боках. У давно не розчищуваних заростях цвiли здичавiлi троянди, магнолiП, витьохкували i виспiвували пташки. У затiнку, на однiй з лав, сидiло двоК. - О, та тут справжнiй рай! - вигукнув Арсен, милуючись затишним куточком. - Для повного щастя бракуК тiльки гарненькоП дружини... Ба-ба-ба! Беру своП слова назад! Для повного щастя тут, здаКться, К все! - I кивнув на далеку лаву, де сидiло двоК: сивий чоловiк у чорному одязi i тендiтна дiвчина, що, помiтивши незнайомця, опустила на обличчя темний серпанок. Сафар-бей задоволене усмiхнувся. Йому сподобалися слова гостя. - А ти непоганий спiврозмовник, Асан-ага, - похвалив вiн купця. Почувши голоси i шум крокiв, чоловiк повернув голову. То був Якуб. В очах старого меддаха промайнув переляк. Дiвчина теж якось напружилася, мов хотiла зiрватися на ноги й тiкати. Навiть крiзь серпанок Арсен вiдразу впiзнав Златку, побачив, як розширились ПП очi, а руки затремтiли i почали перебирати складки одягу. До всього був вiн готовий, тiльки не до такоП зустрiчi. Ось де чигала на нього справжня небезпека! Досить одного необережного слова Якуба чи Златки - i все пропало! Сафар-бей, нiби вiдчувши щось, насторожився. Його обличчя враз скам'янiло, а очi пiдозрiло примружились. На якусь хвилину запанувала напружена мовчанка. Арсен розумiв, що вона могла от-от скiнчитися його провалом. Випереджуючи Якуба, щоб той не сказав чого невпопад, промовив: - Дорогий Сафар-бею, бачу, на цей раз я помилився... Б'юсь об заклад, це твоП родичi - батько й сестричка! - Ти знову помиляКшся, Асан-ага, - похмуро вiдповiв Сафар-бей. - У мене родичiв нема. Тобто я Пх не знаю... Цi люди - моП добрi друзi... - Я буду радий познайомитися з твоПми добрими друзями... - Перед тобою теж купець, - показав Сафар-бей на Якуба. - Справдi? Дуже приКмно, що дедалi бiльше туркiв починають цiкавитися торгiвлею. Ранiше вони нехтували цим заняттям, як i iншими ремеслами. Вважали, що на свiтi К одна рiч, заради якоП варто жити, - вiйна... - Турки - природженi воПни, - не без пихи сказав Сафар-бей, кинувши виразний погляд на дiвчину. - Але тепер багато хто починаК дивитися на життя iнакше. Ранiше переможнi походи наших загонiв сповнювали казну й кишенi воПнiв золотом i кош- товностями. Та це, на жаль, минуло. Вiйни уже дають менше, нiж потрiбно для прожиття. От i доводиться нашим людям братися за торгiвлю та ремесла... - Я думаю, вони не шкодують, що взялися за цю справу, - Арсен проникливе глянув на Якуба, запрошуючи взяти участь у розмовi. - О нi, - усмiхнувся Якуб. - Ми ризикуКмо тiльки своПм багатством, а воПни - життям... До того ж ми завжди маКмо якийсь прибуток, а на вiйнi зиск один - пан або пропав! Смерть або калiцтвоП - I купцi терплять збитки, - заперечив Сафар-бей. - Ви, Якуб-ага, на морi, а наш новий друг, Асан-ага, - в дорозi, вiд розбiйникiв. - ТрапляКться, - погодився Якуб, що вже здогадався, в якiй ролi виступаК Звенигора, i взяв себе в руки. - Та все ж я схиляюся до думки, що коли б наш уряд пiдтримував своПх купцiв i ремiсникiв, а не вiддавав торгiвлю на вiдкуп грекам, вiрменам, арабам чи слов'янам, то тiльки б виграв од цього. Я багато походив по свiту i бачив: вiйна приносить спустошення не тiльки переможеним, а й переможцям. Тисячi юнакiв складають своП голови на полi бою. По всiх вiлайКтах тодi стоПть плач i стогiн. Замiсть золота, тканин чи табунiв худоби в житла приходить горе... - Дорогий мiй Якубе, ви не переконаКте мене обмiняти мою шаблю на купецький гаман, - заперечливо похитав головою Сафар-бей, пiдходячи до ганку. - Я залишусь воПном! - Ну що ж, кожному своК! Вони зайшли до будинку.