Володимир Малик. Тайний посол ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Частина перша НАПАД В останнiй день грудня 1678 року Арсен Звенигора з Романом ВоПновим та Ненком перебралися по льоду на лiвий берег Днiпра i понад Сулою попростували на пiвнiч. Поспiшали, бо хотiли щедрий вечiр зустрiти в Дубовiй Балцi серед своПх. Пронизливий холодний вiтер люто шмагав Пх по обличчях колючим снiгом, слiпив очi, танцював i кушпелив навколо, мов зграя вiдьом i чортiв, застилаючи виднокруг густою бiлястою пеленою. Стомленi голоднi конi важко брьохалися в iмлистiй снiговiй круговертi, з натугою здиралися на крутi горби. А в долинах, у глибоких байраках пурхали по груди в пухкi замети, як у свiже пiнисте молоко. Вершники теж стомилися i Пхали мовчки. Арсен прокладав шлях, пильно вдивляючись у неяснi обриси горбiв i ледь помiтних у безпросвiтному мороцi гаПв, щоб не збитися з дороги. Власне, нiякоП дороги не було - пробиралися навпростець, манiвцями, але цi манiвцi були козаковi добре знайомi, бо не один раз вiн тут проПздив. Його товаришi цiлком покладалися на свого проводжатого, - тому понасували башлики на самi очi, понахиляли голови майже до кiнських грив i, здавалося, дрiмали. А хуртовина не вщухала. Небо не просто сiяло снiгом. Воно, як велетенський вiтряк, тряслося в нестримному гнiвi й з високостi трусило, кидало, жбурляло з-пiд свого невидимого жорна цiлi потоки крижаного борошна, яке зразу ж пiдхоплював скажений вiтрюган i котив понад принишклою землею. Арсен щiльнiше прикрив поли кожуха i, знявши рукавицю, теплою долонею зiгнав з брiв i вiй шорсткий намерзлий снiг. А думкою линув у Дубову Балку, в низеньку теплу хатину. Уявляв, як у це передноворiчне надвечiр'я мати зi Стехою i Златкою готують святкову вечерю, а чоловiки - дiдусь Онопрiй, Младен, Якуб, Спихальський i Яцько, - упоравшись по господарству, сидять на лавах, за столом та бiля лежанки, в якiй весело гоготить вогонь, i ждуть щедрiвникiв та щедрiвниць. Щедрий вечiр! Багатий вечiр! Цього разу ти будеш особливо радiсний у господi староП Звенигорихи. Тiльки б щасливо добратися до хутора. Потiм в уявi спливаК прекрасне личко Златки. На ПП пухких губенятах блукаК сумна усмiшка, а в темно-синiх очах причаПлося невисловлене запитання - Арсене, любий, коли ж я дiждуся тебе? Коли нарештi ти повiсиш на кiлочок у глухому кутку хатини свою шаблю-розлучницю, коли - надовго, а чи й назавжди - розсiдлаКш свого бойового коня i забудеш про нескiнченнi шляхи-дороги, про кривавi сiчi, про сповненi тривог i небезпек днi й ночi?.. Вона манила до себе звабливим поглядом, стрункою постаттю, бiлизною зубiв i вiтряною розмаянiстю важкого чорного волосся. Вона кликала своПм нiжним грудним голосом, в якому вчувалася дивна музика чужих мов i бентежнiсть пiвденних ночей... Златко! Люба моя! Я поспiшаю, щоб уже нiколи бiльше не розлучатися з тобою, щоб навiки назвати своКю i назавжди поКднати нашi долi! Я лечу до тебе, чужоземко моя дорога, щоб вiдтепер i до кiнця нашого життКвого шляху бути разом, щоб ти не вiдчувала себе серед цих широких степiв вiдламаною галузкою. Златко! Я зроблю усе, що в силах моПх, щоб ти була щасливою, щоб моя земля стала для тебе рiдною i дорогою... Його думки снувалися б i далi, та Пх раптом урвали якiсь тривожнi звуки, що долинули з глибокоП балки. Арсен почекав, поки пiд'Пдуть товаришi. - Ви чуКте? ЗдаКться, десь iрже кiнь! - Що ж тут - село чи хутiр попереду? - спитав Роман. - В гiм-то й рiч, що нi села, нi хутора... О, чуКте?! З балки долинуло ледь чутне в завиваннi буревiю тривожно-болiсне iржання. - Мабуть, подорожнi, - висловив здогад Роман. - I несе ж у таку лиху годину!.. Хто б це мiг бути? Сподiваюся - не татари? - Зараз дiзнаКмося, - вiдповiв Арсен. Вони спустилися в долину. Тут було трохи затишнiше. Снiговiй ревiв десь угорi, котився понад бiлою безконечною рiвниною, а сюди, в мiжгiр'я, вривалися тiльки поодинокi вихори i слали мiж невидимими горбами пухку снiгову ковдру. До виразного iржання тепер долучився людський стогiн. Вiн линув десь знизу, мовби з-пiд снiгу або з глибокоП ями. Вершники спiшилися. На краю обривистого, занесеного снiгом рiвчака зупинилися. Там, унизу, в напiвзаметенiй ямi, лежав вороний кiнь. Здригаючись вiд холоду, вiн натужно пiдiймав мокру голову i жалiбно iржав, нiби благав про порятунок. Пiд ним невдаха-господар. Своею вагою кiнь придушив йому ногу, i чоловiк, пересилюючи бiль, тихо постогнував. Арсен стрибнув у рiвчак. Кiнь потягнувся до нього м'якими мокрими губами, тихенько заiржав i зробив спробу пiдвестися. Але не змiг: обидвi переднi ноги були переламанi. Його хазяПн ворухнувся теж i розплющив очi. - Крiпись, чоловiче! - промовив Звенигора. - Зараз ми допоможемо тобi! Вони втрьох пiдняли коня, висвободили зi стремена ногу потерпiлого. Допомогли йому пiдвестися i вилiзти з рiвчака. Це був високий, мiцний на вигляд чолов'яга рокiв сорока. Сукняна бекеша, пiдбита лисячим хутром, туго обтягувала його ставну постать. Шабля при боцi i два пiстолi за поясом, дорога смушева шапка з малиновим верхом i добротнi чоботи з посрiбленими острогами свiдчили про приналежнiсть незнайомця до вiйськового стану i про те, що це - не сiрома-нетяга, а досить заможний козак. Вiн струсив з себе снiг, кiлька разiв зiгнув i розiгнув праву ногу. Потiм усiКю вагою тiла наступив на неП. Нога була цiла, не пошкоджена, але, видно, болiла чи затерпла, бо незнайомець довгенько, кривлячись, притупцював нею. Нарештi випростався перед своПми рятiвниками i, усмiхнувшись з-пiд невеликого, але густого темно-русого вуса гарною бiлозубою усмiшкою, зняв шапку, статечно вклонився. - Добрий день, добрi люди! Спасибi сердечне, що порятували! А то вже гадав - пропаду! - I вiн мiцно потиснув усiм руки. - Кого ж бог послав менi на помiч? - Запорожцi... Звенигора, Роман ВоПнов та Ненко, - стримано вiдповiв Арсен. - А ви хто? - Семен Гурко, з Борзни, абшитований козак Нiжинського полку. - Чому ж абшитований? Ваш вiк ще не дозволяК залишати вiйськову службу. - Вiк не дозволяК, та обставини змусили... Дружину поховав, дочку замiж вiддав. Побув деякий час з молодятами, та бачу - зайвий я у Пхнiй новiй сiм'П. Тому й вирiшив - адже тепер я вiльний птах! - гайнути на Запорожжя. Звичайно, не боки облежувати та саламаху Псти, а теж нести вiйськову службу... Та ось маКш: замалим не наклав головою у цiй бiсовiй круговертi... Ще раз дякую вам за порятунок! - Долi своПй дякуйте... От тiльки як же ви тепер? Без коня в таку негоду далеко не залетиш! Гурко мовчки розвiв руками, нiби сказав: а що я маю робити? - ПоПдьмо з нами, - запропонував Арсен. - Доберемося до теплоП оселi, а там уже подумаКмо, як вам бути далi... - Гм, легко сказати - поПдьмо з нами... Пiший кiнному не товариш! - заперечив Гурко. - Це правда. Однак ми ж не залишимо вас тут на загибель! Якось уже доберемося до ДубовоП Балки. А там i коня для вас роздобудемо... Ну, не гаймося! ВечорiК, а нам ще добрячих верст п'ятнадцять Пхати! - Якщо так, тодi зачекайте трохи, - промовив Гурко. - Я миттю! Вiн спритно плигнув у рiвчак, нахилився над конем. Обома руками обняв його за голову, збив з буйноП вороноП гриви снiг. Кiнь, мов дитина, потягнувся до господаря тремтячими губами, жалiбно заiржав. - Прощай, мiй вiрний товаришу, - глухо промовив Гурко, виймаючи з-за пояса пiстоль. - Ти чесно i вiддано послужив менi... А я... Ось Кдине, - вiн звiв курок, - чим я можу вiддячити тобi... Прости мене, друже! Вiн приклав пiстоль коневi до вуха i вiдвернув голову, щоб не дивитись у широко розплющенi чорнi очi, з яких збiгали чи то сльози, чи прозора снiгова вода. Пролунав короткий пострiл. Кiнь стрепенувся i затих. I зразу ж снiговiй почав укривати його легким бiлим саваном, з-пiд якого страшно i неприродно виглядали зламанi, вивернутi догори переднi ноги. Гурко розстебнув на коневi попругу, зняв сiдло й гнуздечку. Спритно й легко, нiби йому було рокiв двадцять, а не сорок, i нiби вiн не пролежав пiвдня, закляклий, у холодному снiгу, вистрибнув з рiвчака i сказав: - Ну, ось я готовий! Якщо берете мене з собою, то постараюся не вiдстати... Прямий i чесний Роман ВоПнов обурився. - Е-е, чоловiче, ти невисоко цiниш нас, якщо вважаКш, що ми дозволимо тобi йти пiхтурою!.. - По росiйському звичаю вiн звертався до незнайомця на "ти". - Ось, будь ласка, мiй сiрий! Приторочуй мiцнiше сiдло позаду i Пдь, а я трохи пройдуся пiшака, бо ноги вже геть затекли... А згодом мене змiнить Ненко, та й Арсен буде не вiд того... Якщо вже зараджувати лиховi, то гуртом! Недарма ж у вас кажуть: гуртом i рiдного батька легше бити! Нiжинський козак весело усмiхнувся. - Побий мене грiм, якщо ви не добрячi хлопцi! Га? Пй-богу, варто було померзнути в снiгу, аби тiльки зустрiтися з вамиП Видно зразу, що справжнi запорожцi, а не якiсь зайди. Звенигора i ВоПнов переглянулись, зареготали. А Ненко, не дуже второпавши, що сказав веселий подорожнiй, якого тiльки щасливий випадок урятував вiд смертi, з подивом спостерiгав цю сцену. - Вгадали, батечку! - сказав Арсен, витираючи рукавицею сльози в очах. - Один з нас - яничар, турок, чи то пак потурчений болгарин, - вiн показав на Ненка. - Другий, - кивнув на Романа, - донський козак... А третiй, - ткнув рукавицею собi в груди, - колишнiй недовчении спудей... Ну, а всi гуртом - справжнiсiнькi запорожцi! - 0!- тiльки й вихопилося у нiжинця, i вiн зареготав дужче за всiх. Веселий регiт, до якого, зрозумiвши, про що мова, приКднався i Ненко, покотився, переборюючи завивання хуртовини, широкою заснiженою долиною. Можна було подумати, що четверо людей зiйшлися не серед розбурханого оскаженiлого вiд буремного вiтру дикого поля, а, либонь, десь у затишнiй теплiй корчмi, за кухлем смачного пива, бiля вродливоП веселоП шинкарки. Пересмiявшись, вони швидко зiбралися й пiрнули в iмлисто-молочну снiгову каламуть. Арсен знову рушив попереду - прокладати дорогу. За ним верхи - Ненко й Гурко. А Роман, учепившись за гнуздечку, прив'язану до сiдла, поспiшав ззаду по втоптаному кiнськими копитами слiду. Буря не вщухала. Як тiльки подорожнi виткнулися з долини, вона заревла, закрутила, сипонула у вiчi холодним приском i покотила далi - в незмiрне безмежжя бiлого степу. За невеличкими вiконцями, на яких мороз вималював чудернацькi мережива, глухо виК вiтер, кидаК в шибки сипучим снiгом, гогоче в широкому, виплетеному з лози бовдурi. А в хатi - натоплено, по-святковому затишно. Перед образами горить невеличка лампадка, пiд сволоком, на дерев'янiй пiдставцi, - воскова свiчка, а в челюстях печi потрiскуК жовтавим полум'ям жмут смолистоП скiпи. За столом, на покутi, стоПть великий снiп жита, перев'язаний цупким перевеслом iз лугового сiна i уквiтчаний рясними кетягами червоноП, мов кров, калини. На столi, застеленому вишиваною скатертиною, в полив'яних мисках - кутя з узваром, вареники з сиром та сметаною, пироги з маком, шулики з медом, два кiльця ковбаси, що виблискують пiдсмаженими боками. А посерединi, на широкiй дерев'янiй тацi, - крутолобий бiлий коровай. Кiлька разiв на рiк - у великi свята чи при зустрiчi найдорожчих гостей - бiдаки-господарi стягалися на таке багате частування. Стара Звенигориха з дiвчатами - Стехою та Златкою - пораКться бiля печi та столу. Дiд Онопрiй вмощуК на покуть, за снiп, горнятко з кутею та глечик з узваром - домовикам, тобто душам померлих, щоб ласкавi й добрi були до хати i всiх, хто живе в нiй. Младен з Якубом мовчки сидять на лавi. Яцько пiдкидаК в лежанку дрова, а Спихальський, ще змарнiлий пiсля поранення, але вже веселий i жвавий, бо вiдчув в останнi днi, як у його м'язи стрiмко вливаКться нова молода сила, швендяК по хатi i, потираючи руки, заглядаК до полумискiв, дзбанiв та пляшечок, якi все ставила i ставила на стiл Звенигориха. Вуса його ворушилися, мов у кота, коли вiн чуК поживу, а злегка булькатi голубi очi виблискували радiстю: вiн наперед смакував багату вечерю! - То Ксть, панiматко, чудесне, вельми розкiшне свято - ваш щедрий, чи то пак багатий вечiр! - фiлософствував вiн, патетично звертаючись до староП господинi. - У жодного народу не видiв нiц нiчого лiпшого!.. Якi страви! Якi напоП! Ух! Аж дух забиваК, холера ясна! - Вiн ковтав слину i прицмокував язиком. - А цей зворушливий снiп жита, що пахне й досi - уй! уй! - чебрецем, свiжою сонячною соломою i далеким-далеким лiтом! Цi шорсткi бринькучi колосочки i кисло-солодка червона калина мiж ними!.. Як це мило i дотепно! Напередоднi рiздва i Нового року, на святвечiр i щедрий вечiр, вносити цей снiп у хату, ставити на найпо-чеснiшому мiсцi - на покутi i бажати, щоб Новий рiк був такий же щедрий i багатий для господарiв, як i цей золотий снiп! - Вiн пiдморгнув Стесi, яка саме розкладала на столi дерев'янi ложки. - Амiнь на доброму словi! - усмiхнувся у сиву бороду дiд Онопрiй. - Вашими б устами та мед пити, пане Мартин! - За цим дiло не стане! Був би тiльки мед! Га-га-га! - зареготав Спихальський i ляснув долонею Яцька, який, нахилившись, роздмухував у лежанцi жар. - Годi тобi, хлопаку, тутай дмухати! Прецiнь i в тебе, як i в мене, голод смокче за пупа! Ходiмо лишень надвiр та защедруКмо пiд вiкном панiматцi, ачей, до столу покличе! - Можна й до столу. Чого ж? I навiть без щедрiвки... От хiба ще одну хвильку зачекаКмо: мо', який гiсть нежданий прибуде! Всi знали, якого гостя жде стара мати. Тiльки вiри не йняли, щоб у таку негоду Арсен з Романом вирвалися в дорогу. Тому промовчали. Звенигориха розцiнила це по-сво.Кму i зразу заметушилася. - Та нi, це я так... Якi там гостi такого пiзнього часу! Тож будемо сiдати до столуП Прошу, прошу... Чим маКмо, тим i приймаКмо! Однак Спихальський заперечив: - Е-е, нi, панiматко! Який же це щедрий вечiр без щедрiвочки? Ану, Яцьку, Стехо, Златко! Ходiть за мнов - та гукнемо! В цю мить за вiкном хтось загупав, i в хату ввiрвалися приглушенi чоловiчi голоси. Потiм пролунало: Щедрик-ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кiльце ковбаски! - Ой, Арсен! - радiсно зойкнула мати i в знемозi опустилася на ослiн. - Це його улюблена щедрiвка! Стеха метнулася в сiни. Грюкнув засув. Разом з морозяним холодом, iскристими снiжинками, що завихрилися бiля порога, з шумом хурделицi в хату вступили чотири заснiженi з нiг до голови постатi На них усе: i кожухи, й шапки, й рукавицi, i навiть обличчя - так запорошене снiгом, що серед прибулих годi було впiзнати Арсена. Всi однаково скидалися на казкових дiдiв-морозiв, якi негадано, не знати як i звiдки взявшись, ввалилися до господи. Та ось вони постягували з голiв кудлатi шапки, i три дужi голоси прощедрували: Щедрий вечiр, добрий вечiр, добрим людям - на здоров'я!.. Що зчинилося в хатi! Радощам не було межi Всi посхоплювалися з мiсць i кинулися до прибулих. - Арсене! - Романс! - Ненко! Радiснi вигуки, смiх, щебетання дiвчат, якi горнулися до своПх наречених, сльози матерi, обiйми i чоломкання! Ненка не випускали з обiймiв радiсно здивованi Младен i Якуб. Для них його прибуття було такою вражаюче приКмною несподiванкою, що вони довго не могли отямитися. Златка залишила на хвилину Арсена i теж, на радощах обнявши брата, чмокнула його в холодну щоку. Лише козак Гурко стояв бiля порога мовчки, добрими сiрими очима оглядаючи буйство радощiв i щастя, що так несподiвано заповнили i сколихнули цю привiтну теплу хатину. Коли перша хвиля почуттiв уляглася, Арсен сказав: - Дорогi моП, як бачите, ми з Романом вернулися не самi. Ось це - Ненко, Златчин брат, син Младена i добрий друг Якуба! Ненко вклонився, потискуючи по-дружньому простягнутi руки. Звенигориха схлипнула - вона вже знала iсторiю його життя - i поцiлувала в голову. А Спихальський крякнув з несподiванки i вигукнув: - Њзус, Марiя!.. Арсене, але ж ти справжнiй ворожбит! Чаклун! Де i як ти спiймав сю пташину, яка так звеселила серця Младена, Златки i Якуба? - В самiсiнькiй Сiчi, брате!.. - Вiдповiв Арсен i по паузi додав:- А ще познайомтеся з нашим новим товаришем, який прибився до нас у дорозi... Козак Гурко? - Гурко скинув бекешу i, привiтно усмiхнувшись, поцiлував Зве- нигорисi руки. - Спасибi, мати, за гарного сина! Вiн зi своПми друзями сьогоднi врятував мене вiд загибелi. Дай, боже, йому щастя i красноП долi! Звенигориха розчулилася, змахнула з ока сльозу. - Спасибi вам, добрий чоловiче, за гарнi слова. Сiдайте, прошу вас! - Ай справдi, пора юж сiдати до столу, - заметушився Спихальський, на свiй лад зрозумiвши слова староП. - Бо нашi гостi, гадаю я, так зголоднiли в дорозi, як хорти пiсля полювання! Поки готувалися до вечерi, дiд Онопрiй попорав коней. За всi роки, вiдколи сiм'я Звенигор, рятуючись вiд турецько-татарськоП навали, перебралася з рiдного Кам'яядя на. Лiвобережжя, мабуть, не було щасливiшого дня в Пхнiй хатинi, нiж цей щедрий вечiр. I хоча безперервнi вiйни, ворожi напади та житейськi незгоди й злигоднi зробили на серцi майже кожного присутнього не одну болючу зарубку, хоча в Пхнiй бесiдi не раз спалахували гiркi спогади про втрати i тяжкi переживання, яких випало на долю кожного немало, все ж за столом панував веселий, радiсний настрiй, бо цьому сприяло i те, що вони чи не вперше зiбралися всi разом, i те, що, прогримiвши над Пхнiми головами, вiдлетiли, як Пм здавалося, в минуле страшнi грози вiйни й лихолiття, i те, нарештi що перед ними стояв багатий стiл, заставлений дарами щедроП полтавськоП землi. Розiмлiлий дiдусь Онопрiй, поблискуючи почервонiлою лисиною, невтомно частував гостей. За слив'янкою наповнював чарки грушiвкою, калганiвкою, малинiвкою, а по всьому - гостропахучим, п'янким медом. Щаслива, аж помолодiла Арсенова мати пiдняла над головою маленький гранчастий шкалик, проспiвала: Ой чарочко манюсiнька, Яка ж бо ти гарнюсiнька, Нi сучечка, нi пенечка - Вип'ю тебе до денечка! Спихальський разом з нею вихилив свiй кухоль i гримнув так, що аж свiчка заблимала: - За ваших любих дiток, панiматко! Hex жиють по сто лятi Гурко спочатку вiдмовчувався. А коли дiд Онопрiй винiс з-за груби кобзу, враз пожвавiшав, очi його заблищали. - Ану, дiду, дайте сюди! Узяв кобзу до рук, перебiг пальцями по струнах. Мелодiйний передзвiн тужно полинув попiд стелею, а потiм до нього долучився такий соковитий задушевний голос, що зразу всiх узяв за серце. I полилася чарiвна, нiжна мелодiя. Та забiлiли снiги, забiлiли бiлi, Ще й дiбровонька. Та заболiло тiло козацькеК бiле, Ще й головонька. Пiсню пiдхопив Арсен. I два дужi гарнi голоси, сплiвшись в один чистий дзвiнкий струмiнь, забринiли, як гiлки явора пiд вiтром, загомонiли воркiтливими весняними струмками, вiдлунились у серцях неповторною красою ясного мiсячного зимового вечора... Пiсня захоплювала, зачаровувала, всi слухали ПП затамувавши подих. Спихальський завмер, тiльки з-пiд примруженоП вiП скотилася по щоцi i зависла на вусi одинока сльоза. Незважаючи на зовнiшню грубуватiсть i пащекуватiсть, пан Мартин мав по-дитячому вразливе серце, чутливе до всього прекрасного. Пiсня зворушила його, збурила душу, нагадала про нелегкi останнi роки життя, про те, що i в нього зараз, як i в того козака, що заслаб у холодному заснiженому степу, нiкого не лишилося, крiм друзiв, з якими вiн дiлив хлiб i сiль. I коли розсипався срiбним передзвоном останнiй акорд кобзи, зовсiм тихо прошепотiв: - Боже, якi чари! Диявольськi чари! Ваша пiсня, панове, то Ксть найвищий вияв вашого духу, вашоП поетичноП натури! Семен Гурко з подивом глянув на поляка. - Ви правильно мислите, пане... Однак не всi нашi сусiди, на жаль, думають так, як ви. Вашi земляки, до прикладу, пани Синяв-ськi, Сапеги, Яблоновськi, Собеськi, Потоцькi, пруться на УкраПну, мабуть, не для того, щоб усолоджувати слух нашими дзвiнкоголосими пiснями, а щоб напхати своК черево нашим хлiбом, салом та медом, а кишенi - грiшми! - Тiльки, прошу пана, не прилучайте i мене до цiКП компанiП! -вигукнув ображено пан Мартин. - Я, мосьпане, рiч друга! Гурко усмiхнувся. - Похвально чути таке. Я з приКмнiстю тисну вашу чесну руку, пане! - I нiжинський козак мiцно обняв Спихальського за плечi. - Але ж таких, як ви, обмаль!.. А згадайте, що зробили з УкраПною хан та султан! Страшно уявити! На Правобережжi кожен другий - загинув, кожен третiй - у неволi, кожен четвертий - утiк на Лiвобережжя, пiд захист Москви, що одна зараз рятуК нас вiд остаточноП загибелi... I тiльки кожен п'ятий чи, може, шостий, якщо не сьомий, ще залишився там, поневiряючись по лiсових хащах. - О пан добре обiзнаний iз становищем краю! - в свою чергу здивувався Спихальський. - ще б пак! Маю голову на плечах! - з гiднiстю вiдповiв козак- Та й кiлька рокiв товкся з лiвобережними полками по УкраПнi, воюючи то проти Виговського з шляхтою, то проти Ханенка з ханом, то проти Дорошенка та Юрка Хмельницького з султаном... Билися вони, рiзалися за Богданову булаву, гризлися, як скаженi собаки! Та в жодного не було Богданового розуму i БогдановоП сили. От i довели нашу вiтчизну на край загибелi, проклятi!.. Гурко замовк i замислився. На його високому, злегка похилому назад лобi, мiж зламами темно-русих брiв, залягла глибока зморшка, а на очi упала сумна тiнь. Арсен переглянувся з Романом. Так ось якого гостя послала Пм доля сьогоднi! Нi, це не простий козак, як вони думали спочатку, коли везли його на хутiр! Велична зовнiшнiсть у ньому поКднувалась iз глибоким i гострим розумом. Арсеновi подумалося, що його новий знайомий дуже скидаКться на Сiрка: така ж могутня статура з мiцно посадженою на широкi плечi великою характерною головою, такий же владний погляд крицево-сiрих очей, таке ж, як здалося йому, уболiвання за долю батькiвщини й народу. Лише риси обличчя у нього м'якшi, добрiшi. Може, тому, що молодший рокiв на двадцять п'ять чи й тридцять? - Ви давно були на тому боцi? - спитав Арсен, маючи на увазi Правобережжя. - ЗдаКться, нiби вчора звiдти... - Я два лiта провiв пiд Чигирином у вiйську гетьмана Самои-ловича... Навiть останнi днi був у самому Чигиринi. Якраз перед падiнням його наш полк вивели звiдти. Мабуть, це i врятувало мене вiд загибелi... - О, то ми були десь поряд! - вигукнув Арсен. - Отже, лиха сьорбнули з одного ковша!.. Довго, далеко за пiвнiч, свiтився вогник у затишнiй хатинi Звенигор. Точилася жвава розмова, лилися спогади, лунали пiснi. Мирне щастя тихо витало над головами всiх присутнiх, i сторонньому споглядачевi могло б здатися, що так жили вони завжди, що не було за Пхнiми плечима нi кровi, нi смертей, нi горя, нi воКнного лихолiття... Вони щиро вiддавалися своКму короткоплинному щастю. Нiхто з них у цю мить не думав про завтрашнiй день. Закинутi життКвими обставинами з рiзних, часом аж надто далеких закуткiв землi, вони почувалися в цьому товариствi, пiд цiКю гостинною стрiхою, як дома, i нiкому не хотiлося думати й гадати, яких несподiваних ударiв може завдати Пм примхлива доля завтра. I в кожного з них було сьогоднi своК, тiльки своК вiдчуття щастя. Стара мати тiшилася дiтьми, дiдусь Онопрiй - онуками i смачними наливками. Арсен тонув серцем у синiх Златчиних очах, а вона сором'язливо горнулася до нього, крадькома позираючи на батька та брата - чи не бачать?.. Стеха й Роман теж нiкого й нiчого не помiчали, окрiм свого кохання, i Пхнi голови, в обох уквiтчанi бiляво-пшеничним волоссям, тулилися одна до одноП, як розквiтлi мальви на городi. У Младена i Якуба серця були сповненi радiстю за Ненка, який вiд сьогоднi належав Пм не тiльки тiлом, а й душею, а Ненко вперше в життi вiдчув любов i ласку рiдних людей, i од цього досi не знаного почуття у нього лоскiтно тремтiло серце, а на очi наверталися непроханi сльози. Спихальський i Яцько, не переживаючи нi за кого i нi за що, з насолодою ласували розкiшними, як Пм здавалося, стравами та напоями i були щасливi щастям своПх друзiв. Про одного козака Гурка нiчого певного не можна було сказати, бо для всiх вiн залишався ще загадкою. Однак, судячи по тому, як розчервонiлися вiд наливок його присмаглi на морозяному вiтрi щоки, як вiн виспiвував пiсень, можна було гадати, що гiсть вiдчував себе щасливим. Це був щедрий вечiр Пхнього життя! По-справжньому щедрий, ласкавий, теплий, щасливий! I вони, люди того неспокiйно-жорстокого часу, умiли як слiд оцiнити його! Тому й панували весь час у хатi, за гостинно-багатим столом, невимушенiсть, дружелюбнiсть i та поетична простота почуттiв, що робить людину щасливою. Коли прокричали другi пiвнi, у вiкно хтось постукав. То були Iваник i Зiнька. Видобувши з кишень кожухiв жменi збiжжя, вони сипонули його на долiвку, на стiл, на образи, на всiх, хто сидiв за столом. Смiх, радiсний гомiн, пахощi житнього й пшеничного зерна, змiшаного з горохом, ячменем та куколем, заповнили всю хату. - На щастя, на здоров'я, на Новий рiкi Роди, боже, жито, пшеницю! - приказував, посипаючи, Iваник. - А ви, тiтко, знаКте-маКте, дайте паляницю! А Зiнька защебетала: Сiю-вiю-посiваю, З Новим роком вас вiтаю! З Новим роком вас вiтаю - Щастя и радощiв бажаю! Џх запросили до столу. Iваник сiв на лавi, а Зiнька на ослонi, де, потис нувшись, дав Пй мiсце Спихальський. - Йдемо... Коли дивлюся - свiтиться у Звенигор, - зразу ж заторочив уже добре захмелiлий Iваник, випиваючи, однак, чималенький кухоль вишнiвки. - Еге-ге, кажу Зiньцi, мабуть. Арсен прибув iз Запорожжя! Ану, давай-но, жiнко, засiКмо його! Чи не пригостить чарчиною, знаКш-маКш? Зiнька непомiтно штовхнула, чоловiка пiд столом ногою-не пащекуй, мовляв! А сама - дужа, пишнотiла, з морозу рум'яна - метнула iскристими чорними очима по захмелiлих чоловiках... I зустрiлася з захопленим поглядом Спихальського. Пан Мартин ще влiтку, коли вперше завiтав з Арсеном у Дубову Балку, накинув оком на цю напрочуд мiцну i ставну молодицю, а тепер, побачивши ПП у новому гарному вбраннi, з лискучо-чорними, злегка закучерявленими косами, свiжу вiд морозу та надмiру сили й здоров'я, аж рота роззявив з подиву: пся крев, та це ж просто красуняi Такiй би не в хлопськiй хатi поратися бiля банякiв, а в магнатському палацi витанцьовувати мазурку та краков'як! Вiн крутнув догори свого вiдстовбурченого вуса i чемно, навiть по-шляхетському галантно, вклонився, лiктем вiдчуваючи в тiснотi тепло ПП пругкого тiла. - Вiтам панi! Як ся маКте? - Дякую, пане-добродiю. Живемо помаленьку... А ви вже, бачу, одужуКте вiд рани? - Слава Псу, одужав... - А то я кажу своКму: шкода буде, якщо помре такий гарний чоловiк! - О панi, то було б зовсiм зле!.. Бр-р-р!.. Особливо коли взяти до уваги, що на свiтi залишилися б без нас такi файнi молодицi, як ви, - не моргнувши й оком, пiдлестив упiвголоса своПй сусiдцi Спихальський. Нараз йому сяйнула несподiвана думка: мабуть, Зiнька теж не байдужа до його особи, коли так сказала. I вiн запитав:- То ви й справдi жалкували б за мнов, панi? - А чому б нi? - О, менi дуже приКмно чути це з ваших уст! Отже, панi давненько запримiтила мене? - Вас усi молодицi на хуторi давненько запримiтили, - ухилилась од прямоП вiдповiдi Зiнька. Вiд задоволення Спихальський крякнув, почервонiв i злегка, нiби ненароком, погладив долонею ПП кругле колiно. Жiнка не вiдштовхнула його руки, не розгнiвалась, а тiльки скоса зиркнула на чоловiка: чи не бачить?.. Але Iваник у цей час був заклопотаний чималим кухлем меду, пiднесеним дiдом ОнопрiКм, i запашною, з часником, ковбасою, тому не чув розмови Спихальського iз Зiнькою, не бачив його зальотiв до неП. До самого ранку в хатi стояв веселий гомiн голосiв, лунали то жартiвливi, то сумно-тужливi пiснi. Настав новий рiк. Швидко промайнули святки. На сiмейнiй радi було вирiшено, що весiлля обох молодих пар - Арсена i Златки, Романа i Сте-хи - найкраще вiдгуляти зараз, у зимовi м'ясницi. Вiнчатися мали в Лубнах. Тому одного ранку, удосвiта, Арсен з Романом, Спихальським та Семеном Гурком, який заради такоП подiП в життi молодих друзiв вiдклав свою мандрiвку на Запорожжя, виПхали верхи до Лубен, щоб домовитися в церквi про вiнчання. Хоча хурделиця стихла, дорога була важка. Товста ковдра снiгу - коням по черева - вкрила неозорi степи. I скiльки глянеш оком - жодного слiду! Тому Пхали поволi й до Лубен добралися тiльки надвечiр. Поминувши рiдкi колючi заростi глоду i терну на посульських схилах, вершники в'Пхали до мiста. Вечорiло. З димарiв, що, здавалося, стримiли просто з велетенських кучугур снiгу, звивалися в небо сизi димки. З дворiв долинав собачий гавкiт. Скрипiли над колодязями високi журавлi. На стрiмкому шпилi, над Сулою, височiла козацька фортеця. Два землянi вали - нижнiй i верхнiй - оточували той шпиль зубчастим гребенем дубового частоколу, за яким темнiли вiйськовi склади, стайнi, будинки полковоП та сотенноП старшини. На вежах бовванiли в синiй iмлi постатi вартових козакiв. До церкви Пхати було вже пiзно, i друзi зупинилися на нiчлiг у корчмi на базарному майданi. Нагодувавши i напоПвши коней, поставили Пх на спочинок до хлiва, а самi пiсля ситоП вечерi повкладалися спати, щоб рано встати i, домовившись про все, що треба, завидна повернутися додому. Але серед ночi Пх розбудило тривожне калатання дзвонiв. Друзi схопилися - вибiгли надвiр. На сторожових вежах фортецi до неба здiймалися довгi язики полум'я: горiли бочки з смолою. З усiх усюд: з фортецi, з дзвiницi мiського собору, з Мгарського монастиря i навколишнiх сiл линули тривожнi звуки сполоху. На фортечних стiнах метушилися козаки, у вiдблисках вогненних язикiв вони здавалися невеличкими рухливими привидами. - Цо то Ксть? Татарове? - спитав очамрiлий з несподiванки Спихальський, на ходу натягуючи на себе кожуха. - Схоже, що напад, - вiдповiв стурбовано Гурко. - Сiдлаймо, хлопцi, коней! Чи татари, чи якийсь iнший бiс, ми мусимо бути готовi до найгiршого! Звично кинули коням на спини сiдла, затягли мiцнi широкi попруги, i за якусь мить чотири вершники шпарко вилетiли з ворiт шинкаревого двору й через ярмарковий майдан помчали до фортецi. Сюди вже поспiшали пiшi та кiннi козаки лубенськоП сотнi, а також городяни, для яких фортеця була Кдиним захистом вiд ворожого нападу. Вона була розташована на високому горбi, що здiймався не тiльки над низинними просторами за Сулою, а й над усiм мiстом. Тут уже вирував людський натовп. Нiхто не знав, що скоПлось. На майданi посеред фортецi, перед чималим дерев'яним будинком, покритим гонтою, шикувалися козаки. Городяни тиснулися поза тинами, попiд хатами й стайнями, щоб не заважати вiйськовим. Крики, лемент, тривожне калатання дзвонiв, iржання коней, брязкiт зброП, шкварчання палаючоП смоли в бочках - все це в першу хвилину оглушило Арсена i його друзiв. Та ось гамiр почав стихати: на ганку вiйськовоП канцелярiП з'явилася полкова старшина. - Хто це? - спитав Арсен у козакiв, показуючи на двох, що вийшли наперед. - Полковники Iлляшенко та Новицький. Огрядний сивовусий полковник Iлляшенко витягнув з-за пояса пернача. Над майданом запанувала тиша. - Козаки! Городяни! - пролунав його гучний голос. - Щойно ми одержали звiстку... Клятвовiдступник i зрадник Юрась Хмельницький та його шуряк Яненченко з великим татарським загоном перейшли Днiпро, Пхнi передовi загони вже вдерлися в Горошине i Чутiвку... IрклiПвська, Оржицька та Лукiмська сотнi вступили в бiй i стримують ворога... Ми виступаКмо негайно! Нам на допомогу йде Миргородський полк, i, дасть бог, спiльно розгромимо супостата i виженемо за Днiпро! У Арсена похололо пiд серцем. Ця несподiвана тяжка звiстка ударила його, нiби обухом. - Кепськi справи, - прошепотiв вiн. - Сьогоднi татари можуть бути в Дубовiй Балцi... Всi мовчали. Нi в кого не знайшлося жодного слова розради, бо було ясно, яка смертельна небезпека нависла над невеличким мирним хутором. Тiльки чудо могло врятувати дубовобалчан вiд татарського аркана. - Що ж робити? - Арсен схопився за голову. - Треба рятувати наших! - Скачiмо туди! - вигукнув Роман. - Може, встигнемо вчасно! - Ай справдi - гайда, панове! Ми вiльнi птахи! Чого нам чекати на козакiв! - загарячкував Спихальський. Один Гурко мовчав. - А ви що скажете, батьку Семене? - спитав нетерпляче Арсен. Останнiм часом всi вони почали звати нiжинця батьком - i за те, що був старший, i за гострий розум, i за великий життКвий досвiд. Гурко пильно глянув на своПх молодших друзiв, обняв Арсена за плечi. По його обличчю промайнула журлива тiнь. - Ви справдi вiльнi птахи, - сказав тихо. - Ви не козаки Лубенського полку, а запорожцi i можете чинити на свiй розсуд... Я теж не зобов'язаний ставати до лав лубенцiв... Та все ж не радив би вириватися самим у поле, де ми будемо легкою здобиччю людоловiв! Тим бiльше, що полк вирушаК негайно i ми ненабагато випередимо його... Тож моя думка така: Пхати разом з лубенцями! Та якщо ви хочете всупереч усьому Пхати самi, то i я з вами! Арсен розумiв, що Гурко мiркуК правильно. Якщо татари вже досягли Горошиного i Чутiвки, то незабаром будуть i в Дубовiй Балцi. А може, вже й там... Що тодi четверо зроблять супроти ирди? Загинуть або потраплять у неволю. Це не лiто, коли кожен кущ тебе заховаК! Зараз у голому заснiженому степу видно на багато верст. Нi, вириватися вчотирьох не годиться!.. Серце його стислося вiд болю. В одну мить розбилися рожевi мрiП, розлетiлися, як порох на вiтрi, виплеканi на далеких дорогах чужини, в безсоннi ночi боПв i походiв гарячi надiП на щасливе життя з коханою Златкою. О, коли б вiн мiг за пiвгодини пролетiти тi пiвсотнi верст заснiженого степу, що вiддiляли його вiд неП, вiд рiдних та друзiв! Але нiякий чарiвник не допоможе йому в цьому. Тож залишаКться один вихiд - приКднатися до лубенцiв i разом з ними взяти участь у походi. А тим часом сподiватися на краще... Стеха i Златка взяли з припiчка два полумиски з перекладеними сиром i запеченими в сметанi налисниками i понесли до столу. Там за снiданком точилася повiльна бесiда чоловiкiв, що iнодi приглушувалася рiзким шарганням рогача, яким Звенигориха порпалася в печi. Раптом з грюкотом розчинилися дверi i з галасом вскочив гурт ординцiв. Охнувши, Златка опустилася на лаву, а Стеха заклякла з полумиском у руках посеред хати. Враженi, завмерли чоловiки. Розмова враз урвалася. Побачивши розвiшану на стiнах зброю - шаблi, пiстолi, рушницi, - татари кинулися до неП, зiрвали з дерев'яних кiлочкiв. Потiм оточили стiл. Пхнi чорнi вузькi очi загорiлися жадiбним вогнем. Бруднi руки, що пахли кiнським потом, хапали хлiб, шматки смаженого гусака, налисники i запихали в роти. За одну хвилину стiл спорожнiв. Младен, Якуб i Ненко сидiли отетерiлi, не знаючи, на що зважитись. Зайнятi Пжею, голоднi нападники поки що Пх не чiпали. В хату ввiйшов молоденький, тонкий, мов очеретинка, татарчук у багатшому, нiж у його одноплемiнникiв, одязi. На вигляд йому було рокiв шiстнадцять. Обличчям вiн мало скидався на татарина. Худорляве, довгасте, з карими очима пiд гострими зламами чорних брiв, лице його було б навiть гарним, коли б не дикувата посмiшка широкого рота, на якому вiд того цвiв хижий оскал бiлих рiвних зубiв. Ординцi шанобливо розступилися, не припиняючи, однак, гризти гусячi кiстки. Юнак окинув бистрим оком хату i ПП домочадцiв. Довше, нiж на iнших, затримав погляд на пишнотiлiй Стесi, котра стояла нi жива нi мертва з напiвпорожнiм уже полумиском, пiдiйшов до неП, двома пальцями взяв налисник i вправно вкинув собi в рот. - М-м-м, смачно! Дуже смачно! - сказав несподiвано чистою украПнською мовою. - Спасибi господинi, яка вмiК так смачно готувати... Як моя ненька! - Вiн швидко проковтнув i другого налисника, витер об полу кожуха руку, враз посуворiшав. - А тепер - збирайтеся всi! - Збиратися?.. Куди? В Крим?! - зойкнула Стеха i впустила додолу порожню миску. - Ми не кримчаки! Ми буджацькi татари! - заперечив юнак i гордовито додав:- Я Чора, син аккерманського мурзи Кучука! - Один бiс - що в Крим, що в Буджак... Неволя всюди однакова! - буркнув дiд Онопрiй. - Досить розмовi Збирайтеся i виходьте! - вiдрiзав Чора i пiшов з хати. Татари виштовхали всiх надвiр. Хутiрський вигiн був геть запруджений нажаханими людьми. Довкола пантрували кiннi ординцi. Посеред майдану, на узвишшi, гарцював на гарячому карому конi чорнобородий вершник. Чора пiдвiв до нього своПх полонених, шанобливо вклонився. - Батьку, весь хутiр уже тут. Ось привiв останнiх! - Гаразд, Чоро. Ти молодець у мене - будеш гарним воПном! Аккерманський мурза Кучук! Недобра слава йшла про нього по УкраПнi... Полоненi прикипiли поглядами до його обличчя, темного, обвiтреного, з гострими розкосими очима i великим, як i в Чори, ротом, що ошкiрювався хижуватою посмiшкою... Страшний людолов! Продаж бранцiв став його ремеслом. Кожного року вiн не раз i не два, а кiлька разiв робив спустошливi напади на УкраПну, без жалю плюндрував села, виганяв худобу, забирав у неволю людей. Вiдважний, хитрий i жорстокий, вiн завжди умiв уникнути зустрiчi з переважаючими силами козакiв, i тому одноплемiнники дивилися на нього як на щасливця, з яким безпечно ходити у вiйськовi походи. Його чамбул завжди був переповнений шукачами легкоП наживи. Мурза торкнув коня, пiд'Пхав до бранцiв. Ще здалеку вiн помiтив дiвчат i зупинився перед ними. Важкий уважний погляд упав на русокосу рожевощоку Стеху. Вiн любив русявих. Дiвчина сполотнiла. Цей погляд не вiщував нiчого доброго. О, вона знала, що Пй доведеться витерпiти, якщо ординцi запроторять ПП у своП степовi улуси! Довiчна неволя, безпросвiтна праця, наруга й знущання - то ПП майбутня доля. Або ж мiсце рабинi-наложницi в гаремi хана, мурзи чи багатого турецького бея... Потiм Кучук перевiв погляд на Златку. - Гарненькi!- прицмокнув язиком. - Ти чуКш, Чоро? За таких можна взяти в Стамбулi по копi золота! - Вiн, як i син, добре говорив по-украПнськи. - Або й по двi, клянусь аллахом!..Якщо ми Пм не знайдемо iншого мiсця... - При цьому вiн ще раз пильно глянув на Стеху. Чора промовчав, мабуть, не смiв перечити батьковi. А мурза нахилився з коня, пальцями взяв Стеху за пiдборiддя. - Як тебе звати, красуне? - Стеха, - тихо вiдповiла дiвчина, благальне дивлячись на чоловiкiв, котрi напружено стежили за кожним рухом мурзи. Вона боялася, що один Пхнiй необережний рух може призвести до фатальних наслвдкiв. Але i Младен, i Ненко, i Якуб, нiби змовившись, мовчали, розумiючи, що зараз, в гарячу пору нападу, вони нiчим не можуть допомогти нi Златцi, нi Стесi, нi iншим Арсеновим родичам, а тiльки зашкодити. Жорстокий Кучук не зупиниться перед тим, щоб знищити Пх, аби лиш усунути перешкоду на шляху до оволодiння таким дорогим товаром. Кучук заглянув у розширенi вiд жаху очi Стехи, промовив: - Гарне iм'я... - потiм повернувся до Златки. - А тебе? Дiвчина не вiдповiла i вiдвернулась. Мурза гнiвно випростався в сiдлi. Над головою раптово свиснула нагайка. Але наперед вискочив Яцько, затулив собою дiвчину. - Не смiй бити, мурзо! - Хлопець зблiд, витягнувся як струна. - Ти ж знаКш, що у нас жiнок не б'ють! Мурза притримав руку, здивовано витрiщився на юнака. - Ти хто такий, рабе, що смiКш менi перечити? - I шмагонув його по головi. - Хiба не розумiКш, що й цi дiвчата, i ти, i всi ви - то мiй ясир! Хочу б'ю, хочу - заб'ю! - I вiн знову оперiщив хлопця. Невiдомо, чим би закiнчилась для Яцька його сутичка з м