братiКю людолови потягли до Криму, а звiдти хан, дiзнавшись, що молодий похмурий чернець - син покiйного гетьмана Iхмельнiскi, як називали його татари, i сам колишнiй гетьман УкраПни, вiдправив його в Туреччину в подарунок султановi. Там деякий час вiн сидiв в одиночцi Семивежного замку - тюрмi для полiтичних злочинцiв та суперникiв султана. А згодом, коли уряд ОсманськоП iмперiП, заграючи з Дорошенком, все бiльше i настирливiше почав скеровувати вiстря своКП експансiП на пiвнiч, проти УкраПни, його було призначено архiмандритом в один з православних монастирiв турецькоП столицi. Слабкий i безвольний, вiн дуже скоро погодився допомагати туркам у Пхнiх завойовницьких походах. I коли правобережний гетьман Петро Дорошенко, вiд якого вiдсахнувся народ через його згубну полiтику дружби з султаном, змушений був скласти зброю i здатися лiвобережному гетьмановi Iвану Самойловичу i царському воКводi Григорiю Ромодановському, султан несподiвано витягнув Юрася з-за монастирських стiн на свiт божий i проголосив "князем МалоросiйськоП УкраПни". З таким пишним, але малозрозумiлим титулом, одержаним вiд найлютiшого споконвiчного ворога украПнського народу, з'явився Юрась на чолi вiсiмдесяти п'яти землякiв-запроданцiв з колишнiх невiльникiв влiтку 1677 року пiд Чигирином. Його пiдпирало стотисячне турецьке вiйсько великого вiзира Iбрагiма Шайтан-пашi. Та марнi були сподiвання султана i самого Юрася на те, що народ, спокушений славним прiзвищем Богдана Хмельницького, пiде за його сином. На УкраПнi Юрасеве "вiйсько" збiльшилося - смiшно сказати - всього на пiвтора десятка чоловiк i складалося iз сотнi гультiпак, яким не довiряв навiть сам "князь". Через мiсяць Iбрагiм Шайтан-паша, зазнавши поразки, ганебно втiк з-пiд Чигирина, залишивши пiсля себе зруйнованi, спаленi села й мiста Правобережжя та трупи тисяч людей. Наступного року Магомет IV послав двохсоттисячне вiйсько для завоювання УкраПни. Великий вiзир Мустафа поклявся бородою пророка, що здобуде Чигирин i всю УкраПну. В його обозi знову плентався проклятий народом Юрась... Кара-Мустафа Чигирин узяв, але закрiпитися в ньому, а тим бiльше завоювати всю УкраПну не змiг. Розбитi пiд Бужином турецькi вiйська покотилися назад, безжалiсно знищуючи все на своКму шляху. Правобережжя майже зовсiм спустiло. Сотнi тисяч людей втекли на лiвий берег, а тих, хто не встиг сховатися чи втекти, татари й турки побили або потягли в неволю. Колись багатолюдний край - вiд Чигирина на сходi до Кам'янця й Житомира на заходi - внаслiдок гетьманських чвар, польсько-шляхетських наПздiв i особливо турецько-татарськоП навали занепав, знелюднiв. У тих селах, де колись було по сто чи й по двiстi дворiв, тепер залишилося двi-три хати, в яких знаходили притулок старi й малi, що якимсь чудом врятувалися вiд ворожоП шаблi та аркана. Вiд Чигирина, Канова, Уманi, Фастова та багатьох iнших мiст лишилися тiльки назви. Хто зостався там живий, утiк в лiси, в печери, харчуючись дичиною, жолудями та грибами... Народ небезпiдставно вважав винуватцем розорення рiдного краю Юрася Хмельницького, який не тiльки не перечив туркам i татарам плюндрувати УкраПну, а нерiдко й сам наказував винищувати села й мiста, що не скорялися його владi. Iм'я Юрася стало ненависне на обох берегах Днiпра. Тож не дивно, що всi переселенцi - вiд старого до малого - прикипiли поглядами до цiКП людини. Зупинившись перед принишклою валкою, Юрась, не злазячи з коня, почав мовчки розглядати людей. А вони тим часом тихцем розглядали його. Невисокого зросту, хирлявий, вузький у плечах, чисто поголений, вiн прямо, якось задерев'янiло сидiв у сiдлi, i на його блiдому, невиразному, хоч i досить вродливому обличчi не промайнуло жодне почуття. Тiльки один раз, коли на руках у молодоП матерi верескнуло злякане юрмою вершникiв дитя, вiн несподiвано усмiхнувся. Але усмiшка не скрасила його обличчя, бо очi залишилися тьмяно-холодними, непроникними, немов скляними. Та й тривала вона всього якусь мить i зразу, без нiякого переходу, щезла. Одягнутий вiн був досить вибагливо: темно-синього сукна бекеша, пiдбита лисячим хутром, боброва шапка-гетьманка з самоцвiтом та двома павичевими пiр'Пнами над чолом, при боцi - дорога шабля, за поясом - булава, виготовлена перед першим чигиринським походом карбувальниками Стамбула, на ногах - червонi чоботи. Оглянувши мовчазних переселенцiв, Пхнiй убогий скарб на санях, отари овечок та черiдки схудлих за час переходу корiвок, вiн кивнув Яненченковi i, коли той пiд'Пхав, щось тихо сказав. - Люди, пiдiйдiть ближче! - пiднявся на стременах полковник. - 3 вами хоче говорити ясновельможний гетьман! Залишивши дiтей на санях, чоловiки й жiнки стовпилися перед гетьманом i його почтом. - Люди! - промовив Юрась. - Сьогобiчна УкраПна, - вiдтепер ваша хата, ваш край! Звiдси бiльшiсть iз вас вийшли, сюди й повернулися. Поселяйтеся в Корсунi, в найближчих селах, живiть вiльно, багато!.. Годi вам гнути спини перед богопротивним поповичем, якого я, дасть бог, переможу i коли-небудь приведу на арканi сюди на справедливий суд людський i божий!.. Владою, даною менi султаном турецьким Магометом, я захищатиму вас вiд поповиче-вих посiпак, царських воКвод i польських панiв!.. У вас тепер один володар - я, гетьман i князь УкраПни, визволеноП з лядськоП неволi моПм батьком Богданом Хмельницьким! Хто з вас чинитиме непослух, хто наважиться не коритися полковниковi та його людям, той буде нещадно битий або скараний на горло!.. Вам зрозумiло? - Зрозумiло, пане гетьмане, - вилiз наперед невгамовний Iваник. - Одного нiяк не докумекаю, знаКш-маКш... - Ну, чого саме? - А якщо на нас нападуть татари альбо, примiром, турки... Як же тодi? Давати Пм одкоша чи безборонне дозволити заарканити себе та покiрно йти на галери?.. Чи, примiром, жiнкам нашим та дiвчатам - до турчина в гарем? Юрась Хмельницький втупився тьмяними очима в чоловiка, мов у яке диво. Довгенько мовчав. Потiм голосно вигукнув: - Дурню! Турки й татари - моП союзники! Вони не чiпатимуть моПх пiдданцiв. Вони прийшли на нашу землю не для того, щоб поневолювати, а щоб визволяти! - Нашу душу вiд тiла, знаКш-маКш, - буркнув Iваник i, побачивши, як сiпнулася гетьманова рука до шаблi, прудко шмигнув у натовп, де Зiнька зразу ж дала йому стусана межи плечi, щоб не був такий розумний. Наперед виПхав полковник Яненченко. - Люди! Зараз вас розведуть по хатах, де ви зможете перегрiтися i пожити до того часу, коли остаточно виберете собi пристановище... Але перед тим я хочу вiдiбрати кiлькох хлопцiв i дiвчат для служби в замку... Ось ти!.. I ти!.. I ти!.. Вiн показував пальцем прямо в настороженi очi парубкiв i дiвчат, i тi, сполотнiвши, намагалися позадкувати, сховатися серед односельчан, але два козаки, що враз вискочили наперед, швидко хапали Пх за рукава i вiдводили вбiк. Перед Златкою i Стехою Яненченко на мить запнувся. Вiн був вражений Пхньою красою ще там, на хуторi, коли зчепився з-за них з мурзою Кучуком. Власне, парубкiв i дiвчат вiн зараз брав тiльки для того, щоб менш помiтними були серед гурту цi красунi, бо цiкавили його в першу чергу вони. Однак вiн не хотiв, щоб гетьман звернув на них увагу. Тому досить недбало, нiби мiж iншим, ткнув зразу двома пальцями - вказiвним i середнiм - в Пхнiй бiк. - I ви! - Ой! - зойкнула Стеха i схопила Златку за рукав. Нiхто не помiтив, як перекинулись бистрими поглядами мурза Кучук iз сином Чорою. Не дуже второпавши, що говорить горбоносий вершник, Злат-ка злякано мовчала. Полковниковi пахолки пiдбiгли до дiвчат i потягли з гурту. Младен, Ненко i Якуб, теж далеко не все розумiючи iз сказаного, напружено стежили за тим, що вiдбуваКться на майданi. Коли на хутiр напали татари i почали виганяти людей, вони домовилися поки що мовчати, не зiзнаватися, хто вони такi, щоб у слушний час визволитися самим i визволити усiх своПх. Тепер вирiшили, що такий час настав. Ненко раптом вийшов з гурту i став перед Яненченком. Швидко заговорив по-турецькому. - Не чiпай цих дiвчат, ага! Заклинаю тебе аллахом - не чiпай! Одна з них - моя сестра, яку я знайшов у цьому чужому для мене краП, а друга... друга - моя полонянка, яку я мав намiр забрати з собою... Ти мене розумiКш? Залиш Пх при менi, ага! Яненченко витрiщив очi. Вiн досить добре знав турецьку мову i все зрозумiв. Одного не мiг второпати - звiдки тут узявся цей турок? Зрозумiв Ненка не тiльки Яненченко. З-за спини Юрiя Хмельницького, який теж говорив по-турецькому, швидко виПхав старшина гетьманськоП варти Азем-ага, похмурий чолов'яга, з вузькими хитрими очима i важкою нижньою щелепою, що видавалася далеко вперед. Ставши перед Ненком, вiн пильно оглянув його, а потiм запитав: - Ти хто такий? - Сафар-бей, бюлюк-баша окремоП яничарськоП орти в Сливенi. - Як ти сюди потрапив, ага? Чому опинився серед цих чужих для тебе людей? - Нас тут аж троК - яничарських старшин, - спокiйно пояснив Ненко, заздалегiдь обмiркувавши з батьком та Якубом, як Пм триматися, коли настане час зiзнатись, хто вони. I вiн показав на Младена i Якуба, якi вклонилися гетьмановi i Азем-азi. - Ми потрапили пiд час нападу на Сiч у полон до козакiв... Ми складаКмо аллаховi i вам щиру подяку за те, що визволили нас, ага! - Ти сказав, що одна з цих дiвчат - твоя сестра... То правда? - Так, ага. - Ця? - Азем-ага показав на Златку. - Так, ага, - пiдтвердив Ненко i звернувся до дiвчини:- Адi-ке, привiтай цих добродiПв! - Я вiтаю вас, ефендi, - вклонилася Златка гетьмановi. - Я рада зустрiчi з вами, шановний ага, - повернулася вона до Азем-аги. - Хай береже вас аллах! - Гм, справдi туркеня, - буркнув Азем-ага i кивнув на Стеку. - А та? - То сестра козака, який узяв нас у полон... Вiн ставився до нас добре i навiть допомiг розшукати Адiке, захоплену запорожцями пiд час морського походу... Його немаК тут, i ми опiкуКмо його рiдних... Тому просимо залишити дiвчат з нами! Азем-ага нахилився до гетьмана i впiвголоса щось довго йому пояснював. Юрась Хмельницький ствердно кивнув головою, подивився на дiвчат, на Ненка i повернувся до Яненченка. - Облиш дiвчат, пане Iван, - сказав вiн. - Ти собi знайдеш iнших, а цих я заберу з собою до Немирова... Та накажи вiдiбрати пiвсотнi сiмей на добрих санях i з мiцними, витривалими кiньми - я вiзьму Пх теж з собою. I не забудь про тисячу злотих, якi ти маКш прислати менi... Бо... Яненченко втягнув голову в плечi i зблiд вiд гнiву та образи. Вiн нiяк не сподiвався, що гетьман забере дiвчат ще й нагадаК йому так недоречно про данину. Гадав, що розмова, яка вiдбулася мiж ними сьогоднi вранцi сам на сам, нiкому не буде вiдома, i ось раптом гетьман розголосив ПП в присутностi всього почту. Та розмова теж мала образливий характер. Хмельницький пiсля снiданку без нiяких пояснень зажадав, щоб Яненченко кожного року привозив йому тисячу злотих. А коли полковник зауважив, що навряд чи зможе нашкребти з небагаточисельного i зубожiлого населення таку суму, гетьман розгнiвався i сказав, що зможе, iнакше пернач полковника вiддасть комусь iншому, бiльш винахiдливому, котрий зумiК дiстати тi нещаснi тисячу злотих. Це означало, що доведеться не тiльки тягнути останнК з люду, а й витрушувати своП кишенi. Однак вiн погодився, бо нiчого iншого не зоставалося робити... А тепер гетьман удруге нагадав про це. Те "бо" прозвучало тихо, але лиховiсне, як суворе застереження. Можливо, воно було сказане так, мiж iншим, а можливо, i з умислом, щоб полковник не став оскаржувати раптовий намiр гетьмана забрати з собою аж п'ятдесят сiмей, i особливо цих двох дiвчат красунь, що так запали йому в око... "Хай йому грець, - подумав Яненченко, - з цим скаженим, напiвбожевiльним Юрасем кашi не звариш. Хоч вiн i родичем доводиться, а краще триматися вiд нього далi..." Вiн ствердно хитнув головою i мiцно - аж суглоби побiлiли на пальцях - затиснув у руцi ремiнний повiд. Заклопотаний своПми думками, вражений таким безтактним зауваженням гетьмана, Яненченко не помiтив, як радiсно блиснули очi в одного вершника, що стояв позад гетьмана, коли почув, що дiвчата мають Пхати до Немирова. То був мурза Кучук. Поминувши сплюндрованi, безлюднi мiстечка Лисянку, Жашкiв i Дашiв, змученi, перемерзлi, голоднi подорожнi добралися одного дня до Немирова. Невiдомо, чому це невелике, хоч i мальовниче мiстечко облюбував Юрiй Хмельницький для своКП резиденцiП. Може, тому, що тут була досить мiцна фортеця, чи тому, що в мiстi та його околицях збереглося бiльше населення, нiж над Россю? Чи тому, що звiдси було недалеко i до кордонiв Туреччини i до Кам'янця, який був центром кам'янецького пашалика, на правах окремоП провiнцiП приКднаного до iмперiП, де на випадок небезпеки мiг знайти захист гетьман-невдаха? А чи просто так наказали йому його господарi - султан i великий вiзир? Поселився вiн на Викiтцi, високому, кам'янистому пiвостровi, оточеному з трьох бокiв широкими ставами. Це урочище самою природою було створене для того, щоб тут побудувати фортецю. Правда, колишнК польське укрiплення пiд час козацьких воКн було значно пошкоджене, але ще й досi, незважаючи на це, землянi вали з дубовим частоколом були мiцнi i надiйно прикривали гетьмана вiд раптового нападу. Мешкав вiн у чималому дерев'яному будинку, що колись належав польському воКводi В сусiднiх будинках розташувалася його особиста варта. А неподалiк, у Шполiвцях, Кдиному передмiстi, що збереглося вiд пожеж та руйнування, розмiстилося гетьманське вiйсько - вiсiмсот татар, двiстi волохiв, двадцять вiсiм сербинiв та вiсiмдесят козакiв. Вiйсько невелике, можна сказати - мiзерне, але i його нiчим було прогодувати. Тому нерiдко траплялося так, що зголоднiлi татари вiдправлялися в села, де ще можна було чим-небудь поживитися, i забирали в селян останнК - корiвчину, вiвцю чи лантух збiжжя. Саме тодi, коли Юрась на чолi свого загону i валки переселенцiв пiд'Пхав до Викiтки, на греблi показався татарський роз'Пзд. Попереду лучники гнали невелику отару овець. Позаду на санях везли лантухи з борошном та збiжжям, на арканах тягнули кiлькох на смерть переляканих чоловiкiв. Юрась притримав коня, почекав, поки татари узвозом пiднiмуться на гору. - Що це? - спитав вилицюватого, подзьобаного вiспою салана, який, облесливо-нахабно усмiхаючись i кланяючись, пiд'Пхав до нього. - Салям, ясновельможний гетьмане, - привiтався салтан i, повернувшись впiвоберта назад, показав на здобич. - Мало-мало брали ясак... ' Голодний воПн - поганий воПн... Треба м'ясо, треба клiб... Кашу треба... Голодний татарський кiнь - нiкудишнiй кiнь... Мало-мало треба овса, треба сiна... А де взять?.. Пан князь сам мало-мало розумiК... - Гаразд, - кивнув головою Юрась. - А це що за люди? - А-а, цi... Багатi люди... Мало-мало будем бити - родичi грошi принесуть... Казна порожня - грошi треба... У Юрася блиснули очi. Вiн враз пожвавiшав, став рухливий. - Посадiть Пх у ямуi Я сам говоритиму з ними. - Якшi, якшi, - закивав гостроверхою шапкою салтан, в улесливому усмiховi показуючи разок гострих зубiв, i рiзко гукнув щось своПм сейменам. Тi швидко потягнули полоненикiв до фортецi. Вiдпустивши стомлене вiйсько, що повернулося з нещасливого походу за Днiпро, на спочинок, Юрась проПхався верхи вздовж валки переселенцiв. Його супроводжували Азем-ага i Свирид Многогрiшний. Переселенцi мовчки сидiли на санях або стояли похнюпившись на притоптаному кiнськими копитами снiгу. Всi були так страшно стомленi важкою дорогою, що нiхто вже не вiдчував нi страху за життя, нi тривоги за майбутнК. Навiть невгамовний Iваник не розтуляв рота: дорога, втома i голод доконали i без того слабосилого чоловiка. Накинувши на голову каптур староП киреП, вiн мовчки, мов маленький посмiтюх, сидiв на санях позаду Зiньки, яка тримала в руках вiжки, i байдуже поглядав на чуже, незнайоме мiсто. - Всiх розмiстити на Шполiвцях! - розпорядився гетьман. - Хай кожен вибираК собi оселю до смаку - маКмо вiльних достатньо! - Слухаюсь, - вклонився Многогрiшний. - У кого К золото, срiбло чи коштовнi речi - вiдiбрати! - Буде зроблено! - Од тих, - повернувся Юрась до Азем-аги i показав на Ненка, Младена, Якуба i Арсенову сiм'ю, - розмiстити окремо! На Викiт-цi... I таКмно стерегти!.. Завтра я матиму з ними розмову... Ти зрозумiв мене, ага? - Зрозумiв. - Тi дiвчата, здаКться, гарненькi? - Ви маКте смак, гетьмане, - стримано усмiхнувся Азем-ага. - Не гiрший, нiж у полковника... Ха-ха-ха!.. Хотiв затягнути таких пташок у своК гнiздо! Ну, й зухвалець!.. А вони раптом випурхнули... Ха-ха-ха!.. Ото, мабуть, злиться пан Iван!.. - Авжеж, - знову ошкiрився небагатослiвний, завжди похмурий турок, якому було доручено не тiльки оберiгати гетьмана. а й слiдкувати за кожним його кроком, за кожним словом i про все повiдомляти в Кам'янець i Стамбул. - А ти, Свириде, розпорядись добре натопити покоП, щось я змерз. - Юрась повернувся до Многогрiшного:- Та хай Мелашка зготуК вечерю - заморимо черв'яка... I на спочинок! Дiлами займемося завтра... Спорожнiлих дворiв у Немировi, як i всюди на УкраПнi в той час, було багато. Тому Многогрiшний швидко розташував переселенцiв по пустках, а Азем-ага, виконуючи волю гетьмана, сiм'ю Звенигор поселив у чималiй дерев'янiй хатi, критiй гонтою, якраз насупроти яничарськоП залоги на Викiтцi. За його наказом татари привезли хуру дров, вiз сiна для коней та оббiловану тушу барана. На другий день вранцi вiн зайшов до хати. - Салям, правовiрнi! - привiтався. - Салям, ага. Його запросили до чистоП кiмнати, де було вже натоплено. Дiд Онопрiй i жiнки вийшли. Чотири чоловiки сiли - не по турецькому, а по украПнському звичаю - на лави бiля столу i деякий час мовчали. Младен i Якуб, як було домовлено ранiше, переговори доручили Ненковi. Ненко ж чекав, поки гiсть i старший по чину ага почне розмову перший. Однак Азем-ага не поспiшав. Уважно розглянувши обличчя своПх, як вiн гадав, Кдиновiрцiв, розгладив п'ятiрнею чорну бороду, що прикрашала важку нижню щелепу, i тiльки пiсля того поважно сказав: - Волею аллаха цi безконечнi заснiженi простори СарматiП вiд Днiстра до Днiпра i вiд Тясмина до Карпатських гiр вiдтепер належать блискучiй Портi. Князь i гетьман Юрiй Хмельницький виконуК тут волю хондкара, а я з ортою яничарiв i сейменiв приставлений великим вiзиром охороняти його особу вiз злочинцiв, якi хотiли б посягнути на його життя, а також, - ага iронiчно посмiхнувся, - уберегти його вiд намiру зрадити падишаха i переметнутися на бiк урусiв, як те зробив гетьман Дорошенко. - Ми це добре розумiКмо, ага, - ввiчливо вiдповiв Ненко. - Але нас турбуК сьогоднi не доля цiКП людини, а наша власна. Ми щасливi, що аллах допомiг нам вирватися з рук невiрних. Однак нам хотiлося б знати, коли ми можемо повернутися на батькiвщину. - Я i прийшов зараз до вас, щоб з'ясувати цю справу, - схилив голову Азем-ага i проникливе поглянув своПми вузькими чiпкими очима на Ненка. - 3 наших розмов у дорозi менi стало вiдомо, що ви, ага, i вашi друзi служили в яничарському корпусi i два роки воювали пiд Чигирином, де i я мав честь бути. Отже, я бачу перед собою досвiдчених воПнiв, готових накласти життям за iслам i велич падишаха! То чому б вам не послужити пiд моКю рукою в охоронному загонi гетьмана? Я маю велику потребу в людях. Гадаю, кам'янецький паша Галiль, якому я пiдлягаю, не перечитиме... До того ж цього року великий вiзир Мустафа зробить новий похiд на невiрних. На цей раз, мабуть, на КиПв... Отже, через кiлька мiсяцiв ми всi разом з вiйськом падишаха воюватимемо з невiрними. Тому я не бачу для вас потреби Пхати зараз на батькiвщину, щоб через якийсь мiсяць чи два знову повертатися назад. Ненко хотiв щось вiдповiсти, але тут у розмову встряв Младен, поглядом даючи зрозумiти синовi, щоб мовчав. - Високоповажний Азем-ага, не приховаю, що ми мали iншi намiри, - сказав сивочубий воКвода. - Ми хотiли Пхати додому... Але те, що ви сказали, змушуК нас, зокрема мене, по-новому глянути на обставини, що складаються мимо нашоП волi. Якщо навеснi доблесне вiйсько падишаха знову рушить сюди, то нам справдi нема чого робити таку виснажливу подорож... Тому я залишаюся i служитиму у вашому загонi, якщо ви запропонуКте менi гiдне мого звання i заслуг мiсце. Гадаю, що i моП друзi думають так, як я. Ненко i Якуб здивовано перезирнулись, але, почувши останнi слова Младена, розцiнили Пх як наказ i поспiшили висловити свою згоду. - Я радий мати за начальника такого доблесного воПна, як ви, Азем-ага, - вклонився Ненко, який вiдтепер мав знову стати Сафар-беКм. - Якщо у вашому загонi потрiбен лiкар, то я теж можу запропонувати своП послуги, ага, - сказав Якуб, опускаючи повiки, щоб приховати iронiчний блиск очей. Суворе обличчя Азем-аги прояснiло. - Я дуже радий. Отже, будемо вважати, що з цiКП хвилини ви знову несете службу у вiйську падишаха... Вам дадуть зброю i все, що потрiбне для життя. Хоча мушу вас трохи розчарувати: з харчами у цiй злиденнiй варварськiй краПнi досить скрутно. Населення розбiглося, а те, що залишилося, так зубожiло, що у нього часто справдi нiчого взяти... Однак для нас з вами вистачить! Азем-ага встав. Почав прощатися. Новоспеченi пiдлеглi пiдхопилися теж, виструнчилися. А коли Азем-ага вийшов, мовчки перезирнулися мiж собою. - Не розумiю, тату, твого рiшення, - сказав Ненко. - Головне наше завдання зараз - визволити Златку й Арсенову сiм'ю. Ти так поривався в Болгарiю, до своПх гайдукiв... I раптом - ми залишаКмося тут! Младен нахмурився. - Ви чули, що сказав Азем-ага?.. Султан не обмежився двома походами на УкраПну. Цього року вiн кине, можливо, ще бiльше вiйсько, щоб остаточно пiдкорити козацький край своПй владi. Руснаки не знають про це, i турецький напад може застати Пх зненацька... Ми повиннi допомогти Пм. Якщо хочете, це - мiй обов'язок! Цим самим я допоможу - i не в малiй мiрi! - моПм друзям-гайдукам, моПй коханiй БолгарiП. Бо наша доля вирiшуКться тут, у степах УкраПни... Потiм я подумав, що для визволення Златки й Арсенових рiдних теж потрiбен час. За день-два ми нiчого не зробимо. До того ж куди ми Пх повеземо зараз? В Болгарiю? Це виключаКться, бо вони захочуть повернутися назад, зустрiтися з Арсеном. А везти за Днiпро - не довеземо: у нас нема припасiв для такоП далекоП дороги, а головне - нас дуже швидко наздожене погоня. Нi, треба ждати весниi Вже недовго... Ми будемо при Азем-азi до того часу, поки це нам вигiдно... А щодо тебе, любий мiй синку, то у мене оце виникла цiлком несподiвана думка: а чи не залишитися тобi взагалi в яничарському вiйську? - Цього тим бiльше не розумiю, - здивувався Ненко. - Цим ти мiг би принести БолгарiП i ПП друзям неоцiненну допомогу: ми знали б таКмнi намiри Стамбула, укази султана, накази i розпорядження вiйськових властей... - Он як! Над цим слiд подумати! - Хай даруК менi Якуб, що я так вiдверто говорю про це, - воКвода поклав руку на плече своКму друговi. - Може, його турецькому вуховi i важко слухати таку мову, бо йдеться про те, щоб розхитати цього жорстокого велетня, який зветься Османською iмперiКю. А це ж твоя батькiвщина, Якубе! - Младене, - тихо промовив Якуб, - на свiтi, крiм жорстокостi й свавiлля, ще iснуК справедливiсть. На жаль, я нi разу не зустрiвся з нею нi в яничарських сейбанах, нi в замках бейлер-беПв та санджак-беПв, нi в палацi падишаха. То чи ж личить менi, збагаченому гiрким життКвим досвiдом i власною недолею, людинi, що все життя прагнула покарати несправедливiсть, захищати ПП? - Спасибi, Якубе! Ти мудрий чоловiк! - i Младен обняв старого товариша. - I ти маКш знати, бо я тобi про це не раз говорив, що ми виступаКмо не проти туркiв, не проти Туреччини, щоб знищити ПП i поневолити ПП народ. Ми виступаКмо проти свого рабського становища, в яке ввергла нас Порта, проти зазiхань султана i його ненависних пашiв на нашу землю i плоди нашоП працi, проти гнiту й насильства, проти намагань султана убити нашу вiру, нашу мову, нашi споконвiчнi звичаП, потолочити нашу людську гiднiсть! - Амiнь! - усмiхнувся Якуб i мiцно потиснув Младенову руку. - Тепер менi зрозумiло, чому ми маКмо служити в ортi Азем-аги... Весь наступний тиждень гетьман хворiв. Йому ломило руки, ноги, поперек. Голова трiщала вiд нестерпного болю. Безперервно тiпала пропасниця. Вечорами, коли було особливо тяжко, вiн марив, то молячись, то вигукуючи страшнi прокляття, то згадуючи людей, яких давно вже не було на свiтi, - матiр, батька, брата Тимоша... Вiд нього, як вiрний пес, не вiдходив нi на хвилину Свирид Многогрiшний, пантрував за кожним кроком i кожним рухом Якуба, приставленого Азем-агою до хворого. Хвороба минула раптово, як i почалась. Але слабiсть залишилася, а з нею - розбитiсть, поганий настрiй. Гетьман заскучав i гукнув, щоб хто-небудь зайшов. За дверима почувся гамiр, тупiт нiг. - Хто там? Дверi прочинилися - показалася попеляста голова Свирида Многогрiшного. - Це я, ясновельможний пане гетьман. - Округлий вид хорунжого розплився в пiдлесливiй усмiшцi. - Заходь. Многогрiшний зайшов до кiмнати, пригладив рукою миршавого чуба i низько вклонився. - Слава богу, ви живi й здоровi, пане гетьман... А я думав, з вами щось трапилось - так ви крикнули... - Я вже почуваю себе добре... З чим прийшов? - Маю дуже важливi вiстi... - Ну, розповiдай! - Гетьман пiдмостив собi пiд голову другу подушку, щоб зручнiше було сидiти, i показав на дзиглик. - Сiдай! - Ясновельможний пане гетьман. - Многогрiшний обережно сiв на тендiтний дзиглик на кривих позолочених нiжках i притишив голос до шепоту. - Поки ви хворiли, я розпитував своПх довiрених людей, якi залишилися в Немировi нашими очима й вухами... - Ну й що? - Страшно навiть казати... - Кажи! - Ясновельможний пане гетьман, - швидко заговорив Многогрiшний, - усiм вiдомо, яких зусиль докладаКте ви до того, щоб вiдродити батькiвську славу... Та не всi вашi помiчники щиро допомагають вам... - Хто? - Юрась вп'явся в жовтаво-сивi очицi хорунжого. - Наказний гетьман Астаматiй пiд час походу вашоП ясновельможностi на Лiвобережжя приймав таКмного посла вiд Сiрка i довго трактував з ним за зачиненими дверима... - Про що? - На жаль, не пощастило дiзнатися... Але дiзнаКмося! Того посла, запорожця Семашка, сiм'я якого мешкаК в Немировi, я наказав заарештувати i посадити в яму. Правда, незважаючи на те, що йому всипали пiвсотнi киПв, вiн нiчого певного не сказав... Мало, мабуть, всипали... зате... - Ну, ну! - Зате достеменно стало вiдомо, що Астаматiй, цей хитрий волох, добряче потрусив кишенi й скринi багатих немирiвських городян i привласнив бiльшу частину зiбраного... В казну надiйшло золота й срiбла, а також дорогоцiнних речей тiльки на пiвтори тисячi злотих. А скiльки прилипло до його рук, одному богу вiдомо!.. Гетьман скрипнув зубами, аж задихнувся вiд лютi. Останнiм часом вiн усi своП сили спрямував на те, щоб якомога бiльше люду перевести з лiвого берега на правий, а також щоб поповнити свою казну, бо вважав, що без пiдданих i без грошей вiн нiщо. Тому ревно стежив за тим, щоб жоден злотий, жоден червiнець чи динар, жодна золота чи срiбна рiч не поминули його казни. - Ох, злодюга! Зрадник! Грабiжник! Хитрий волоський лис!.. Я давно пiдозрював, що то нещира, пiдступна, пiдла людина!.. Але куди ж дивився полковник Варениця? Я ж наказував йому пильно стежити за кожним кроком Астаматiя! В очах Многогрiшного блиснув радiсний вогник. - Ваша ясновельможнiсть пригрiла на грудях змiю! Полковник Варениця у змовi з Астаматiем... - Не може бути! - МоП люди доповiдають, що не раз бачили Пх разом. Астаматiй частенько заПздив до Вареницi, до пiвночi пиячив з ним... А покоПвка Вареницi Настя хвалилася подругам, що господар подарував Пй золотi сережки... Звiдки вони у нього? Адже поки ви не вручили йому пернача полковника, був голий, як бубон!.. Разом зi мною, завдяки вам, видерся з турецькоП неволi, тож, мабуть, крiм вошви, - хай пробачить пан гетьман за грубе слово, - нiчого не привiз з собою на УкраПну. А тепер даруК коштовнi сережки своПй коханцi. Який багатiй знайшовся!.. - Що ще? - Немирiвський сотник Берендей... - I цей теж? О боже!.. - Цей випустив з ями кiлькох в'язнiв, не поклавши за них у казну жодного шеляга... Кажуть, на цьому вiн добренько погрiв руки... I з корчми не вилазить! - Це все? - Все. - А як переселенцi? - Злидота... Перетрусили - жодного злотого не знайшли... Тимчасово поселилися на Шполiвцях. А весною примусимо орати, сiяти... - А тi... дiвчата? - Пх поселено, як i наказано вашою ясновельможнiстю, тут поряд... На Викiтцi... Стежу за кожним кроком... - А турки? - Азем-ага взяв на службу. - Умгу... Це добре... Однак Пх треба остерiгатися, бо вони про все доповiдатимуть Азем-азi. - А той - кам'янецькому пашi Галiлю, великому вiзировi або й самому султановi, - додав Многогрiшний. - Про це мiг i не нагадувати: сам знаю... А ось хто з наших доносить Азем-азi - оце я хотiв би знати! - Хто ж? Астаматiй i Варениця, безперечно, причетнi до цього... Юрась кисло скривився. - А може, й ти? Га? Многогрiшний злякано перехрестився. - Що ви, пане гетьман!.. Ось вам хрест - я вам найвiдданi-ший слуга! Як пес, ладен кожному вашому недруговi горло перегризти! - Гаразд, гаразд, вiрю, - недбало махнув рукою гетьман, а потiм, бачачи, як його слова схвилювали хорунжого, додав:- Ти Кдиний, на кого я можу покластися... Що ж пропонуКш зробити з цими зрадниками? - Пропонувати i вирiшувати маК ваша ясновельможнiсть. А моя справа - доповiсти про все правдиво, як на духу. - Ти схопив Пх? - Без вашого наказу? - здивувався Многогрiшний. - Як би я посмiв? - Схопити злодюг! НегайноП I тримати пiд посиленою вартою!.. Трохи змiцнiю - сам говоритиму з ними! - Буде зроблено, ваша ясновельможнiсть. Але... - Ну, що ще? - Кого ж призначити на Пхнi мiсця? На якусь мить Юрась задумався. Потiм рiшуче сказав: - Без наказного гетьмана обiйдусь: сам управлюсь! Полковником призначу Коваленка, а сотником... - вiн зробив паузу, пильно оглянув Многогрiшного. Той схилив вiддано голову, нiби чекав подяки за вiрну службу. - А сотником... будеш ти, Свириде! Служи менi щиро - i я нiколи не забуду про тебе! - Дякую, ваша ясновельможнiсть. - Многогрiшний схопив невелику бiлу руку гетьмана i чмокнув масними губами. - Гаразд, iди! I зроби все, як я казав! Задкуючи i кланяючись. Многогрiшний вислизнув за двер! Була недiля. Гетьман устав рано, ще до сходу сонця. В супроводi своПх старшин сходив до заутренi, поставив свiчку перед образом матерi божоП за своК видужання, а другу - перед образом спасителя - за душу свого батька Богдана. Повернувшись додому, поснiдав, випив гарячого молока з медом - i вiдчув себе зовсiм здоровим. Одягнувшись у теПь'iий кожух, покритий сiрим угорським сукном, узув иалянки i вийшов надвiр. У вiчi вдарило яскраве сонячне промiння. З гiллястих яворiв з криком знялося вороння. Гетьман примружив очi, глибоко вдихнув морозне повiтря, що пахло ранковим димом, i зiйшов з ганку. На просторому майданi вишикувався загiн татар, що прибули до Криму для замiни тих, котрi вiдбули пiвроку i мали повернутися додому. У гостроверхих круглих шапках, оторочених хутром, у заяложених овечих кожухах, вони стомлено сидiли на невеликих кошлатих конях i байдуже дивилися на невисокого блiдого гетьмана Iхмельнiскi та гурт старшин за його спиною. За плечима у кожного з них стримiла споконвiчна зброя кочовика - лук, сагайдак зi стрiлами, круглий щит, оббитий бляхою або цупкою бичачою шкiрою. Бiля боку - шабля. Гетьмана оточили старшини на чолi з Азем-агою i Свиридом Многогрiшним. Вiн привiтався з кожним кивком голови, а сал-тану ГазП-бею, котрий мав вiд'Пжджати днями до Криму зi своПми людьми, i Чогаку, котрий щойно прибув, щоб замiнити Газi-бея, потиснув руки. - Спасибi, салтане, за добру службу, - сказав гетьман Газi-бею. - Передай хановi Мюрад-Гiрею, що я дуже задоволений тобою i твоПми воПнами! - Передам, гетьмане, - вiдповiв той, похмуро дивлячись собi пiд ноги. - ПриКмно чути похвалу... Однак ми служили не тiльки за похвалу. - Що ти маКш на увазi, салтане? - МоП люди незадоволенi... Вони повертаються з порожнiми руками, гетьмане... Треба мало-мало платити. - Ти ж знаКш, салтане, що платити зараз нiчим... Така вiйна пройшла нашим краКм... Трохи розживемося - заплатимо! - Ми не просимо золота, гетьмане. Дозволь нам мало-мало ясир брати... - Ясир?.. Ти ж знаКш, салтане, що наша земля зовсiм опустi-'iа. Де ж ви будете ясир брати? З ким тодi я зостануся? - УкраПна велика, ми знайдемо, де взяти, - ошкiрився Газi-бей, вiдчувши в словах гетьмана таКмну згоду, але, щоб остаточно змусити його погодитися, додав:- Якщо не дозволиш, гетьмане, поПдемо й так... Як у вас кажуть, облизня впiймавши... Але як подивляться на це люди салтана Чогака? Чи захочуть вони служити тобi за спасибi? Боюся, що повернуть коней i помчать вслiд за нами... Це була неприхована погроза. Юрась глянув на Чогака, той мiцно стиснув осмаленi морозом губи, вiдвiв очi. Низькорослий, кривоногий, вiн скидався у своКму кожусi вовною назовнi на ведмедя, але погляд мав бистрий, вовчий. Знав Мюрад-Гiрей, кого прислати: цей не тiльки захистить гетьмана, а й з горла вирве здобичi I без нього не можна - на кого ж тодi спертися? - У Немировi я забороняю брати ясир! - роздратовано крикнув Юрась Хмельницький. - Пдь собi з богом, салтане Газi-бей! Газi-бей опустив повiки, щоб приховати вiд гетьманського почту радiсний блиск очей. Слова гетьмана означали згоду брати ясир повсюди, окрiм Немирова. Вiн знав, що люду в краП залишилося небагато, але все ж достатньо для того, щоб узяти якусь сотню-другу бранцiв. А якщо чутка про це дiйде до великого вiзира чи, боронь боже, до самого султана, то можна буде завжди послатися на дозвiл гетьмана... - Якшi, якшi, великий гетьмане! - закивав вiн головою. - У Немировi ми нiкого й пальцем не зачепимо... Мало-мало зберемося - i гайда в дорогу! Юрась не вiдповiв нiчого i, вiдвернувшись вiд Газi-бея, зустрiвся поглядом з мурзою Кучуком. Вiн любив i поважав аккерманського мурзу за незвичайну хоробрiсть i прямоту, хоча знав, що це найжорстокiший нападник i людолов, котрий вивiв з УкраПни не одну тисячу бранцiв. - Салям, мурзо, - усмiхнувся до нього гетьман. - Гадаю, ти не поспiшаКш додому? Ще послужиш менi? - Нi, не поспiшаю, гетьмане. Я залишуся до весни... Але як тiльки снiг зiйде з землi, вирушу в рiдну сторону. МоП люди вже скучили за домiвкою i за своПми близькими. - Спасибi тобi, Кучук. Я скажу вiзировi, що ти чесно i самовiддано служиш падишаховi. Потiм Юрась пiдiйшов до Младена, Ненка i Якуба, котрi стояли серед старшин, i привiтав Пх зi вступом на службу в його вiйсько. - Де ваша сестра, ага? I та друга дiвчина? ЗдаКться, Стеха? - звернувся вiн до Ненка по-турецькому. - Вони дома, бейефендi. - Я хотiв би Пх бачити! - Зараз, бейефендi? - Так. Сходи за ними! Ненко здвигнув плечима, але мовчки пiшов. Через кiлька хвилин з'явився зi Златкою i Стехою. Дiвчата куталися в кожушини i теплi хустки, боязко позираючи на гетьмана i його оточення. Всi замовкли. Ждали, що скаже гетьман. Один мурза Кучук нахилився до вуха Чори i щось швидко шепнув йому, але нiхто не звернув на це уваги. Чора хитнув головою i зник серед воПнiв. Юрась пильно оглянув дiвчат i, видно, лишився задоволений, бо на його блiдому обличчi з'явився легкий усмiх. Вiн пiдiйшов до них майже впритул i сказав: - Таких красунь грiх тримати за зачиненими дверима! Треба частiше, дiвчатка, виходити на люди, i тодi, клянусь аллахом, ми пiдшукаКмо для вас таких женихiв, яких не маК жодна дiвчина в Немировi!.. Чи як ви думаКте? Дiвчата промовчали, не знаючи, що вiдповiдати. А гетьман вiв мову далi. - В недiлю, в день мого народження, я влаштовую святкову вечерю i .запрошую вас до себе. Я хочу, щоб ви стали окрасою нашого суворого товариства, яке звикло на таких вечiрках тiльки дудлити горiлку i чванитися своПми перемогами на полi бою та серед жiноцтва! Гадаю, що у вашiй присутностi вони будуть тихi, як ягнята, i галантнi, як придворнi шляхтичi польського короля... Я жду вас, панянки! - Спасибi, - прошепотiла Стеха посiрiлими вiд страху губами, розумiючи, що вiдмова образила б гетьмана i накликала б на них його гнiв. Юрась ще раз пильно оглянув Пх i махнув рукою, щоб iшли додому, а потiм, вiддавши розпорядження, де розмiстити новоприбулий татарський загiн, вiдпустив усiх, крiм особистоП варти. - А тепер - до ями! - коротко кинув вiн. - Якщо хто прийшов з викупом - впустити! Яма була поряд, посеред майдану. З-пiд широких, покритих памороззю очеретяних мат, що пiдтримувалися довгими сосновими воринами, здiймався стовп пари. Пахолки миттю вiдтягли одну мату вбiк i спустили вниз драбину. Юрась став на край ями. У нiс йому вдарив важкий дух, аж вiн заточився, а з глибини долинало якесь глухе шемрання, почулися хрипкi простудженi голоси. Коли очi звикли до напiвтемряви, вiн побачив унизу кiлька зарослих змарнiлих облич. Однi в'язнi стояли, iншi, найбiльш знесиленi або скатованi, лежали на купi вогкоП смердючоП соломи, тремтячи вiд холоду. Люто й страшно блискали запаленi, почервонiлi очi. На деякий час у ямi запанувала тиша. Потiм до гетьмана простягнулося кiлька скоцюрблених брудних рук, залунали благання. - Ясновельможний пане гетьманi Змилуйся! За вiщо такi муки? - Я не маю нiякого золота! Хоч убийте мене - не маю! Даремно катуКте... - I в мене немаеi Це злий наговiр. Який я багач - одна слава залишилась... Було колись, та все спливло за водою та за лихими людьми... Вiдпусти, пане гетьман! Юрась сердито тупнув ногою. - Замовкнiть! - Його очi заблищали, як вуглинки, а обличчя ще бiльше зблiдло - навiть мороз не змiг вичавити з нього рум'янцiв. Вiд ворiт пахолки привели трьох жiнок. Вони впали перед гетьманом на колiна, заломили руки. - Змилуйся, батечку! - Не губи наших чоловiкiв! - Будь доброю душею! Вiдпусти Пх з богом! Юрась кивнув пахолкам, щоб пiдвели жiнок, а коли тi стали перед ним, суворо запитав: - Викуп принесли? - Принесли, батечку! Принесли! Все, що мали! - Кладiть сюди! - Вiн зняв з найближчого пахолка шапку i простягнув перед собою. Младен непомiтно штовхнув Ненка пiд лiкоть: дивись, мовляв! Справдi, гетьман у цю мить був схожий на жебрака, котрий просить милостиню, але вiн не помiчав цього, а варта незворушно застигла позад нього i жодним рухом не виявляла своПх почуттiв. Одна з жiнок вийняла з-за пазухи вузлик з бiлоП хустини, розв'язала i, тримаючи його на лiвiй долонi, правою почала поволi, нiби лiчачи, хоча, мабуть, у неП й думки такоП не було, кидати в шапку золотi монети, перснi, сережки. Закiнчивши, зiжмакала хустину в кулацi i крiзь сльози, благальне подивилася на Юрася. - Прiзвище! - коротко процiдив вiн. - Бондаренко, батечку... Василь Бондаренко. Гетьман нагнувся над ямою, крикнув: - Бондаренко, вилазь! З ями показалася скуйовджена руда голова чоловiка середнiх лiт. У волоссi, в бородi й вусах - остюки й солома. В почервонiлих вiд слiз очах - страх i ненависть... Чоловiк поволi перевалився через драбину прямо в снiг, не маючи змоги звестися на ноги. Жiнка з криком кинулась до нього. - Забирай, бабо! - махнув рукою Юрась i повернувся до другоП жiнки. - Далi! Бондаренчиха пiдвела чоловiка i, кланяючись та схлипуючи, поволi повела його до ворiт. Друга жiнка, стара, висока i худа, мов жердина, незграбно вклонилася гетьмановi i витягла з кишенi витертого дубленого кожуха, що, мабуть, був з чоловiкового плеча, оксамитовий кисет, розв'язала його i висипала на долоню кiлька золотих i срiбних монет. Подивилася на них байдужим поглядом, а потiм простягла свою суху чорну долоню майже пiц нiс гетьмановi. Юрась глипнув на монети, на жiнку i скривився. - Мало! Жiнка не кину