оглядався, скiльки Пх iдо за ним i як iдуть. Одно знав: iдуть усi. Бо чув, як дужо стугонить земля пiд копитами, як норовлять настигнути його й нiяк не настигнуть багатоголосий кiнський храп, нестримне пориванця. Воiстину пiдцвьохувало тiКю хвилею, додавало попностi, сили, снаги. А ще зухвалостi, того одчайдушною яажашш ли i у, иуКитi, лiсш i iiеодмiшiи .iiшiяги, що ни знаК сумнiвiв, а отжи i мiри. Нe думав, як поведеться, що чинитиме, коли доскаче до ромейського табору. Стинатиметься, як всякий муж, чи не обмежиться тим, захоче поглянути, що дiКться довкруж, бодай якось вплинути на те, що дiятиметься, - скакав у пiч i вiрив: недаремно скаче. Несподiване вторгнення в ромейський табiр, та ще таке навальне, та ще поночi, не може не нагнати страху, а страх погонить хвалений ромейський розум у п'яти, примусить стенутися дух. То - без 'сумнiву, то - напевно! Коли те сталося: i табору досягли безборонно, i в табiр вломилися, не до того було, щоб брати на себе все i всiх. Кричали сполоханi вторгненням люди, iржали язвленi чи й смертельно враженi комонi, вирувало видиме i те, про яке мiг лише догадуватися, побоПсько. Тож i не думав про рать, якось i не згадав у тiй круговертi, що на його сумлiннi виправа. Вiдбивав мечем нацiленi в нього сулицi, стинав голови необачним i розтинав вчасно пiдставленi щити обачних, топтав огирем знетямлених i знову здiймав та опускав на чиюсь шию меча, чув передсмертнi зойки i сам хрипiв од лютi, надмiрноП в молодечiм тiлi завзятостi. Пер куди бачив i спинився тодi лиш, як не нагледiв поперед себе ромеПв, а хтось iз кутригурiв зловчився й пiдпалив наготовлений звечора хмиз для багать - в одному, другому й третьому мiсцi. Вогонь освiтив поле сiчi й одразу ж явив хановi незаперечнiсть його звитяги: кутригури були повсiодно, вони запрудили собою ромейський табiр, i коли в таборi хтось боронився ще, то боронив уже не табiр - власне життя. - Хане! - над'Пхав волохатий, в овечiй шапцi i овечiй шкурi через плече комонник. - Кметь Фемаш велiв сказати тобi: там, - показав обiч, - ромеП обставились возами й не дають пiдступитися до них, засипають стрiлами. - То й що? - Як бути з такими? Доки тирлуватимемось та братимемо, iншi отямляться i стануть супроти нас лавою. - Скажи кметю, хай оточить Пх сотнею-другою й тримаК за возами. Всiм iншим переслiдувати тих, що оступилися. Стинати чи брати в полон - байдуже, аби звитяга була повною i для всiх явпою. Тепер тiльки помiтив: сотня, котрiй велено бути при хаiювi й оберiгати хапа, робити гласними його повелiння в сiчi, була при ньому, /i-.дала, що новолиiь, куди поведи. - Де Коврат? lie об являвся ще? - Не видiли, хане. - Звелiть першим, що траплять на очi, сотням, хай iдуть назустрiч Коврату i будь-що розшукають його у цiй круговертi. З ромейським табором i без них упораКмось. Дар'емно бiдкався хан Заверган, як правитиме в передсвiтанковiй теменi сiчею. Хто мав потребу в його помочi, той розшукував i в круговертi побоПська, всi ж iншi обходилися й без хана. Всяк-бо знав: там, де iде сiча, там i зосередження ромейських когорт. Будуть потятi вони або ж полоненi, буде й звитяга. А стинатися хан не навчить, тому мав навчити кожного вiтець. Та й привiдця ж К поруч. У кутригурiв вiддавна повелось i понинi ведеться: що не рiд, то й своя сотня, а сотня маК кметя, а на мiсце кметя яко ж i його посiбникiв рiд не поставить когось там. Обирають не безпремiнно старiйшого серед старiйших. Старiйшини там, у родi, стоять над усiма й повелiвають усiм. В сiчу посилають кметями тих, у кого ясний зiр i мiцне, на подобу крицi, серце, хто вмiК тримати в руках не тiльки меч, а й сотню, бачити зiрко i мислити остро. Тут, на боролищi, вмiли стинатися, щоправда, не лише кутригури. РомеП чи не лiпше за них були здатнi до того. Доки тi з них, на чию долю випадало першими стати супроти кутригурських лав, падали, поверженi мечами чи затоптанi комонями, найближчi до них ставали на мiсце потятих i бодай якось стримували лави, всi iншi або ж гуртувалися в манiпули й, прикритi щитами, засипали вторгнених стрiлами, разили з-за щитiв сулицями, або встигали добратися до комоней i йшли на кутригурiв яко м'ечники. А з ромейськими мечниками не так просто упоратись. Тодi й кликали на помiч хана i тi, що були у нього пiд рукою, сотнi. Заверган не лише iнших посилав на виручку, сам теж ходив на чолi сотень. Був-бо муж дужий i величавий. Та й серце мав не з бугили. Тож i страшились його ромеП, рано чи пiзно розступалися перед ним. А того вже доста було, аби згуртованi для оборони самих себе i своКП честi манiпули переставали бути згуртованою силою i громилися тими, що йшли за ханом, поодинцi. Пiсля одного з таких вчасних ударiв на ромеПв настиг Завергана гiнець i крикнув, осилюючи брязкiт мечiв, клекiт сiчi-рiзанини: - Хане! Коврат тут! МаК при собi двох ромейських стра тигiв. ПитаКться тебе: що робити з ними? - Отак! - обернув до гiнця розпашiлий у сiчi лик i не став слухати, що скаже. - Веди! - повелiв. Коврата розшукав серед стовписька воПв. Стояв спiшений, слухав когось чи повелiвав комусь, не встиг добрати. Та й не вважав за потрiбне. Зiскочив мало не на ходу з огира, став перед кавханом i тими, що були з ним. - Це правда? - Правда, хане. ВоП вволили твою волю: ромейськi стратиги у наших руках. Був веселий i вдоволений собою. Та не менше вдоволений ним i хан. - Це наша найбiльша звитяга, Коврате. I твоя дарственниця в нiй знаменна серед знаменних. Надумався i вiдстебнув кинджал, що висiв у нього при поясi. А вiдстебнувши, рiшуче й довiрено передав Ковратовi. - Бери, кавхане. Дарю на знак моКП особливоП вдячностi i схильностi до тебе. А тепер веди й показуй: де вони, хто вони, твоП полоненi. VIII Сiча тривала до ранку, i лише вранцi почала згасати. Заверган, може, i не помiтив би цього, та згасала якось аж надто вiдчутно i зримо. РомеП тiльки тепер, видно, як розвиднилось, збагнули: вопн проспали звитягу, па -табiр звалилася сила, якiй годi противитися, i склали мечi, зняли перед кутригурами шоломи. Хан торжествував. Кому-кому, а сам собi може зiзнатися: вiн i не мислив, що так блискавично швидко вiзьме гору. I над ким, над самими ромеями! Скiльки ж Пх було тут? Потятих годi й лiчити, язвлених - тим паче. А полонених ii],о бiльше, а тих, що втекли, скориставшись темрявою, i поготiв. Нi, таке привiдцi кутригурiв i в снi не могло приснитися. Бачить Небо: своП сотнi, як були, так i К, ромеПв же ведуть та й ведуть пiд пугою. А ще зберуть i доправлять у табiр незлiченiй вози, усе, що на возах, заарканять полишених на полi сiчi комопсй, зженуть товар, що мав бути Пжею потятим та полоненим нинi ромеям. Хто мiг сподiватися, що за одну нiч привалить стiльки добра, впадуть з неба такi дари? Одначе й вони менше важать, авiж доправленi в табiр оба стратиги - Сергiй та Едерман. Розбитi щойно когорти iмператор набере серед своПх числспппх пiддаПтих, комоней, що сталп здобиччю кутриrypiu, таi;ож зiiайдс до взяти, ят; i полтт, пспрб, що па позах. А стратигами не поступиться, за стратигiв почне торгуватись. Чи це ffe К та щаслива днина, а в днинi - нагода: одмiнити долю кутригурських родiв, виторгувати в iмператора "а полонених стратигiв зсмлю-плодопосицю, землю-благодать? А чом би й нi? Чи вiн, Заверган, ие за тим iшов сюди? Чи йому не буде чим приперти iмператора до стiни и сказати: або - або? Полоненi можуть пiдтвердити: не раз i не двiчi хан прагнув стати до перетрактацiП, домовитися про переселення родiв своПх, не чинячи насилля, уповаючи на ласкаву згоду iмператора. Цi мислi-втiхи не полишали младомладого хана кутригурiв анi тодi, як стояв иа узвишшi i стежив за повержевим супостатом, за поранням кутригурських сотень у таборi повержених, анi пiзнiше, як повертався звiдтам у селище, возсiдав у наметi й слухав звiди кметiв чи повелiвав кметям. Був не лишень вдоволений, по-молодечому веселий i схильний до веселощiв - якийсь незвично щедрий та добрий iз ними. I кметi одважилися скористатися тою щедрiстю. - Хане, - сказали. - ВоП нашi билися з ромеями яко тури. Багато сили потратили i поту пролили, добуваючи собi славу, а родам благодать. Дозволь Пм повеселитися по сiй кривавицi. Згадав пiднесене вино, розмову при багаттi. - А певнi, що супостат повержений увесь, що поблизу немаК iнших стратигiв? - Звiдки Пм взятись, хане? То вся сила, що зумiв виставити супроти нас iмператор. Полоненi журились мiж собою: тепер, казали, кутригурам вiдкрита путь до самих Довгих стiн. - Живностi доста взяли? - Бiльше, анiж можна було сподiватись. Комоней тисячi, бикiв та корiв також. Про все iнше, як i про бочiвки з вином, казати годi. - ВоП справдi заслужили перепочинок. I достойний. А проте хай перепочиваК i веселиться половина сотень, друга половина буде тим часом пильною. Чере.ч добу всселитимуться тi, що пильнували, пильнуватимуть тi, що веселилися. Аби не було нарiкань, даю на се iiосплiс седмицю. Доста? Кметi зустрiли його повелiння згукамiП радостi i втiхи. Пили ромейське вино й жирували з ромейськими жонами день, пили-жирували й другий. Не сплохували й треiьим, стурвали на юнiш Заиграли завважив: тою вина, щи взяли у римейськиму таборi, i iих жон, що були В селищi та його околiях, виявилось замало. ВоП його везли та й везли з сусiднiх селищ i вино, i жон та дiвиць, не розминулися навiть iз тими жонами, що вiдмовилися вiд грiховного свiту й вiдмолювали своП власнi грiхи за монастирськими стiпами. Усе те насторожило хана. Свавiлля захмелiлих може набрати такоП сили, що годi буде спинити його. А так. Хiба не бачить? Повелiвав: однi пийте-гуляйте, iншi пильнуйте тим часом. А де тi, що пильнують? Усi при п'янiм гуртi i всi - пiд хмелем. "Маю класти цьому край, - стаК на мислi. - Ось тiльки як? Скликати кметiв i нагримати за те, що забули про повдппiсть? А що хмiльним гримання? Чи не знайдуть чим виправдатись? " Навiть вiрнi забули, що вони вiрнi, пили й веселилися, як i всi iншi. "Маю почати а них", - надумуКться Заверган i велить покликати до нього Коврата. Той не забарився об'явитися. - Щось сталося, достойний? - Всiм вiрним - на комонейi Стояв i нiмував. - А обiцянка? - Чи я тривожив би Пх, коли б не велiння Тангри i повинностей? Того було досить: i Коврат здимiв по хвилi, i вiрнi були посадженi па комоней та вилаштуванi на намiстi. Коли виПхав перед них та приглянувся, не мiг se примiтити: хмiльнi, i добряче, а деякi й невдоволенi тим, що локлав край Пхньому веселiю. - Я колись ображав вас, мужi? - не без умислу почав iз найголовнiшого. - Нi, - обiзвалося кiлька. - То знайте: i ие дозволю собi такого. А те, що обриваю зараз веселiК ваше, не берiть до серця. Ви своК надолужите потiм. Бачив, осмiхаються й теплiють лицями. Тож i не став бiльше промовляти до них, приострожив огира й покликав iти за ним. Џх було немало, тож i курява знялася немала. Та вона _ позаду. Попереду добре торована путь, свiжий аер, що бу вид, приКмно освiжаК груди. А того комонниковi доста, аби забути прикрощi, почувати себе втiшеним, коли це окриленим. Хан i сам не знав, куди веде вiрних, щи скаже Пм, кили далi вести уже буде нiкуди. В одному невен: маК вести з табору i до того часу, доки не остудять у собi i не розвiють по вiтровi хмiль. То нешвидко буде? А що вдiК, коли iнакше протверезiння не настане? Поминув одне селище - не спинився, поминув друге - i знову не спинився. Бачив-бо: тут порядкують його сотнi. А зближаючись iз третiм, нагледiв в ущелинi мiж невисоких гiр забудову, схожу на християнську обитель, i осадив замиленого уже огира. - ЗдаКться, те, що треба. Добиралися туди ступою, щоправда, добре утоптаною стезею, зате коли добралися, не пошкодували: у храмi кутригурiв ще не було. Одiбрав кiлькох i повелiв старшому з них: - Забрати все, що е цiнного. Спершу винесли звiдтам, що можна було винести, потiм обдирали, що можна обдерти. Тож порались та й порались. Зате коли знесли докупи та угледiли, яка то купа, здаКться, й зовсiм протверезiли. - А тепер втямили, чому я поклав край вашому веселiю й повiв сюди? Перезириулися з ним i вiдмовчувались. - Бачу, не зовсiм утямили. Ну, то берiть оцi набутий, дарую Пх вам. Про все iнше скажу, коли повернемось до табору. Об однiм лиш проситиму: поки стече дарована ратi седмиця на веселiК, усi мають знати, що жде Пх попереду. А перед тисячами був i одвертiший, i велемовнiший. - Кутригури! - звернувся зично, аби всi чули. - Досi ми йшли по ромейських долах i уповали на те, що домовимося з ромеями про поселення в Пхнiй землi без зайвоП кровi i зайвих руйнацiй. Вiднинi такi уповання вiдпадають. Самi бачили: ромейськi стратиги не захотiли навiть розмовляти з нами. То хай знають: ми примусимо Пх стати на розмову! Надалi, гадаю, вчинимо так. Ус'е, що взяли донинi, - а взяли, самi знаКте, немало - немаК потреби тягти за собою. Тут, де стоПмо нинi, буде наш табiр. Однi залишаться й стерегтимуть його, iншi пiдуть до самих Довгих стiн i потручають та потрусять ромеПв, що по сей бiк Константинополя, так, аби i в Константинополi затремтiли й самi зажадали говорити з нами. А вже як зажадають, Скiкемо, чого пришплiП i хто ми. Пiдете двома колонами, мужi. Одна правитиметься прибережними, iнша глибинними провiнцiями ФракiП. Одну поведе кавхан Коврат, другу - кмоть Котрагiг. Я лишаюся в таборi i жду вас, со родичi моП, з переятою славою i переятою змогою! Аби те сталося i сталося швидгпе, ближнiх провiнцiй не чiпайте, з ними упораються тi. що лишаються в таборi. Iдiть до самих Довгих стiп i гютручаiiте ромеПв пiд самими стiнами! Останнi слова його речницi згубились у морi одностайного схвалення намiрiв привiдцi i возданням хвали мудрим його намiрам. А та хвала, бачив, не потребуК зайвих розмов. Вона свiдчила про iнше: настав час дiяти. I кутригури дiяли. Йшли узбережжям i сiяли страх своКю ходою, йшли глибинними провiнцiями ФракiП i теж сiяли, дiйшли до Довгих стiн i примусили тремтiти сам Константинополь. Вулицями його що не день, то бiльше посувалося бiженцiв, сам iмператор задумувався, як йому бути, i в страху перед вторгненням повелiв виносити з ближнiх вiд Константинополя храмiв цiнностi й перевозити на супротивний берег Босфору. А виставити супроти варварiв - i те всi знали - не було кого. Шiстсотсорокап'ятитисячна армiя ВiзантiП в часи ПП розквiту за ЮстинiановоП молодостi зменшилася через упадок духу як пристарiлого iмператора, так i самоП iмперiП до ста п'ятдесяти тисяч, та й та була десь. Однi легiони - в IталiП, iншi - в ЛiвiП, ще iншi - в IспанiП, в Кгипетських Фiвах чи на боролищах з персами. Ото лише й вiйська в столицi iмперiП, iцо недостатньо навченi ратному дiлу горожани - дiмотй i схоларiП. Л кутригурiв, подейкували, тьма, i кутригури такi, що одведи боже i заступи. Нiчого святого за душею, серед усiх варварiв - варвари. Не iнакше, як кара небесна. А так. Чи давно пережив Константинополь землетрус, морову язву, iменовану чумою? Тепер кутригури... Боже праведний! Що воно буде i чим завершиться? До погибелi йдеться, погибiль гряде. Зате хан Заверган не думав i не гадав, що йому загрожуК вона. А сталося. Тодi саме, як воП його пiдiйшли i стали табором за сто сорок миль вiд Константинополя, прискакали гiнцi з Онгулу i заволали перепуджено: - Бiда, хане! Утигури пiшли в нашу землю. Палять стiйбища, беруть живнiсть i полон! Не мiг повiрити тому, що чув, та й не хотiв вiрити. Що вони верзуть, цi перепудженi гiпцi з далекого Онгулу? Як це - пiшли утигури, палять стiйбища, беруть полон? Чихап Сандiл не вiдаК: доки муж його доньки ходить поза обводами своКП землi, пе хтось там iпший, жона кутригурсi.кого хапа в одсiтi за тоту землю? Но - пiдступ, лиха з лихих змова? - Ви тямите, що кажете? - Хотiли б не казати, хотiли б не нести тобi цiКП чорноП осмути, та що вдiКмо, коли те, що привело нас сюди, за Дунай, - правда? - А що ж Каломела? По зумiла чи не захотiла покликати воПв, стати на захист людностi i землi? - Кликала, хане, та не дiйшов ПП клич до вух оборонцiв. Навала була повсюдна i нещадна, багато хто й отямитись не встиг, не те що взятись за меча. Прокляття! Як же це могло статися? Вiтець не зважив на те, що в одвiтi за Кутригурську землю його донька, й пiшов супроти доньки чи таки був у змовi з нею? Що ж його штовхнуло па те i друге? Нагода: немаК хана, можна чинити iз його люднiстю усе, що заманеться. А кревнi зв'язки? А загроза мсти-вiдплати? ГадаК, це так собi, легкий туман перед сонячною дниною? Ну, нi! У хана Завергана е сила, щоб прийти i сказати: нi! I е здоровий глузд, щоб знайти спосiб помститися. Ти навiть не уявляКш собi, степовий жовтобрюху, якою може бути вона, помста Завергана! Вовком витимеш, жалкуючи, змiКю звиватимешся, шукаючи рятунку, та пiзно буде. За ту твою жадобу, за чорнi умисли i ще чорнiшi дiла заплатиш сторицею! Таким вийшов перед воПв своПх i сказав принишклим по його речницi воям: - Чули, що вчинив iз нами хан Сандiл i його жадiбиi до поживи воронячi зграП? - Смерть за це! Помста i смерть! - I я кажу: помста i смерть! Можна зрозумiти недруга: вiн дихаК злим духом, вiд нього годi сподiватися чогось, окрiм зла. Можна зрозумiти супостата: вiн затим i став ним, аби не думати про благо, дбати про чорнi намiри i чорнi дiла. А як розумiти тих, котрi ширять перед нами братнi обiйми, а впорскують змiПну отруту? Чи може бути таким прощення i пощада? - Нi i нi! Помста i смерть! Помста i смерть! - Ви довели хаповi своКму i кметям своПм, яку маКте Пвс'рду руку i якi крицевi серця. Он як широко розмахнулись на ромейських землях, якого жаху нагнали уславленим у сiчах ромеям. Пiд вашим ударом могли рухнути. Довгi стiни, мiг замислитись i думати, чим одкупитись, сам Константинополь. Та пе той час, кутригури. Нам суiiути йiоча u сшшу, мусшю иоссрiПуш килшпий i нiш на аахисг кревних свиПл, иiднивiсш ударим на удар. Силу маКмо! Сила пiсля здобутих тут звитяг, вважайте, удвоПлась, бо удвоПлось число комоней у ратi, маКмо живнiсть, а воПв на тотих комоней знайдемо в своПй землi. Тож i повелiваю: доста тiшитись чужими жонами i чужим вином. Па комопей, кутригури! Кров кревних i недоля кревних кличуть вернутися па Опгул, серце i розум повелiвають: помста i смерть! - На Онгул! На Онгул! Помста i смерть!!! Помста i смерть!!! IX Хановi не треба було губитися в догадках, що змушуК кутригурiв розмахувати бичами й бути однаково жорстокими як iз знесиленим у путi товаром, так i з полоненими ромеями. Як через одних, так i через других не можуть прискорити ходу, а бажання прискорити ПП пре з кожного i пре потужно. Як же, таку тривогу i такi страхи посiяно в серцях. Кому не забагнеться пустити вскач комоней, не парасангами-переходами мiряти зворотну з ромеПв путь. Одного вдень i вночi не полишав бентега, що з дiвою, кот,ру назнав на Онгулi i мав узяти одразу по поверненнi на Онгул, iншого - страх за жону, дiтей, за все, що мав у стiйбищi i не певен тепер, чи вiдшукаК мiсце, де слався дим вiд обжитого перед сим безлiттям стiйбища. Гаразд, коли старiйшини роду i жона були обачними i встигли сховати якщо не всiх i все, то принаймнi себе, дiтей в нсходжених степах. А коли забракло обачностi чи сталося так, що утигури пiшли всiКю своКю силою i не лишили не те що неходженого степу, навiть надiП на схованку? Як повiвся рiд i що учинилося з родом? Стали на захист себе, тих, що неспроможнi захищатися, i вистояли чи впали потятi, пiшли, хто не впав, у зашморгу за Широку рiку, а звiдтам - у землi, де багато золота, а сила i розум раба - нива, на якiй зрiс достаток зледачiлих у золотi. О Небо! Як можна стерпiти таке i чи стерплять? Гадали: утигури - крсвняки, за утигурами - мов за крутими горами. А ба, як обернулося. Важкий бич знай злiтаК у котрогось над головою i надаК, куди втрапить - па голову необачному ромесвi-полоненику чii на перепалi здухвiши попоКноП й несгодоваПют тварi. I ромей, i скотиняка прискорюють по тiм ударi ходу, чiпляють знесиленими ногами перетерту в порох землю, тиснуть на сородичiв, i тим, i iншим, что не лишаКться, як перейнятися страхом удостинних бича, збiПвали без того збиту пилюгу. Крик, гам, ревище чи не на всю Нижню Мiзiю, а пилюга - вiд краю до краю, далi, нiж здатен сягати звиклий до степових обширiв зiр. Хан iз вiрною йому тисяччю - попереду всiх: аби не чути ревища, скрипу навантажених ромейським добром возiв, не ковтати пилюгу, що ПП збиваК людський i тваринний тлум. Всi iншi - з обозом та полоном або ж прикривають полон з тилу. Погоня, коли й буде, то настигне передусiм заднiх. Тож i сила кутригурська маК бути не десьiнде - там, де кiнчаКться тлумисько. Аби не туманiти вiд розмiрене одноманiтного похитування в сiдлi, хан приострожуК огира i тим повелiваК всiм, що йдуть за ним: "Вперед. Одiрвемося вiд обозу, тих, що мають клопотатися ним, й розвiКмо по вiтровi тугу. А там десь, дожидаючись, втопимо рештки ПП у винi". Велiння хана - закон для вiрних. Тим паче, що в цих те саме на серцi, що й у Пхнього привiдцi: хотiлося б гцатп та й гпати отак гiрих, гнiдих, вороних, а колiт гнати довго lie дозволено, xnfi буде втiха i воля бодаii на час. Так було раз, так було i вдруге. А за третiм разом не встигли вiдiрватися вiд полону i тих, що були з полоном, як висланi наперед звiдуПш зупинили хапа й сказали: - Достойний. Будь обачний i спини свiй лет: попереду ромеП. Знав: i таке може статися. Пройшов, вертаючись назад, не всiКю Мiзiйською землею, а крiм НижньоП Мiзii в ромеПв К землi ДакiП ПрибережноП, ДакiП ВнутрiшньоП, К зрештою Скiфiя; по тих землях - фортецi з обiйденими в свiй час залогами. Чи Пм попрiкне хтось, коли з'Кднаються, довiдавшись, з яким полоном повертаються кутри" гури, i стануть на путi? Одне, достойно вiддячить iмпера* тор, а друге, он як подякують стратиги, коли визволять Пх iа бiди, а третК, усе, добуте в одступаючого супостата, стане, за законами звитяжних, набутком тих, хто добув. I все ж чи могла зiбратися по сусiднiх фортецях сила, що одважйлася б перетнути путь кутригурськiй сплi? Щось iю схоже. Для цього треба довго збирати i з багатьох земель. - Скiльки Пх', ромеПв? - Того по вiдасто. Одначе сталп ппступон, з уст.ого видпо: мають памiр прийняти бiй. - Скачiть i попередьте тих, що ведуть полон, хай запруть його мiж тою i тою горою, самi ж опережуться позами и будуть готовi стати до сiчi. Мii зi: пiдемо па зближення з ромеями i постараКмось вивiдати, хто i як дуже заступаК нам путь. Тепер тiльки, резгледiвшись, побачив i збагнув: йому i його воям уготовано чи не найгiрше, що можна уготувати. По один бiк порослi непрохiдним лiсом гори та крутопадi в горах i по другий також. Попереду Кдина путь - вузька долина мiж гiр i позаду не лiпше тоП, що попереду. Стати тут можна i боронитись можна, ба навiть лiпше, анiж на долах. Зате вперед пiдеш лише по трупах тих, що заступили вихiд з долини чи зiпхнувши Пх разом iз Пхнiм заступом. Звiдуни правду казали: ромеП вийшли па сiчу i намiр мають твердий. Попереду, вiд гiр i до гiр - завали з землi i колод, мiж завалами - ворота-проходи. Певно, на той випадок, коли треба буде вийти з-за завалiв i пiти пiшими чи й комонними лавами на знесилених чи й зпетямлеппх у сiчi-двобоП кутригурiв. Одразу за завалами - юрмиська щитоносцiв та метальникiв сулиць. Почувають себе вiльпо, однi вилежуються, грiючись па сопцi, iншi ховаються вiд сонця в затiнок. Усе то, ясна рiч, до першоП сурми. Подадуть голос сурмачi - i сполошиться ромейське воПнство, облiпить завали, виставить сулицi, щити i стане коли не непiдступним, то, в усякiм разi, не таким уже й абияким заступом для кутригурiв. А що ж К десь мечники, тi, що вихопляться, коли покличуть, на комонях i хлинуть нестримною лавою поза завали. Де вони нинi? Одразу за тамтим вигином ширшоП, анiж у них, кутригурiв, долини чи поза долиною, де кiнчаються гори i вгадуються об шири степових долiв? О так, ромеП знали, де нав'язати сiчу кутригурам. Звiдси тiльки назад, до Емiмонта та його долин, i можна вiдступити. Стояв, доглядався iз схованки до ромеПв та Пхнiх приготувань на виходi з гiр i мислив, а чогось втiшного для себе так i не спромiгся намислити. - Коврате, - покликав того, кому наiiбi/тьтис вiрив i па якого покладався як на самого себе. - Пiдбери собi падiйних воПн i йди до ромеПв яко сол вiд ратi пашоП. Спитай чого хочуть, чому перегородили путь. Коврат не загаявся в ромеПв, бо далi заступу не пустили. Вийшов па iюго клич центурiон i велiв переказати привiдцi кутригурiв: з ущелин вiн може вийти лише в тому разi, коли поверне усе, що взяв у землi ромейськiй. Кавхап не став анi виправдовуватись перед ромеем, анi погрожувати. - Привiдця паш, - взяв па себе смiливiсть виповiсти те, чого йому по доручали, - волiК спершу побачитися й переговорити з привiдцею ромеПв, а тодi вже зважуватиме, як бути. Чи може достойний муж сказати, хто стоПть на чолi воПв, що ставлять нам такi умови? - Чом нi? Скажи усiм, хто з тобою: супроти вас вивiв легiони сам Велiсарiй. В речах його було аж надто певностi i неприхованоП пихи. Коврат вiдчув те i пiдiбрав поводи. - Скажу. Одначе й ти повiдай своПм: привiдцею в кутригурiв хан Заверган, той самий, що погромив i везе в обозi двох вiзантiйських стратигiв - Сергiя i Едермана. Подумав i вже потiм додав: - А ще скажи Велiсарiю: ми поважаКмо його старiсть i залишаКмо за ним право визначити час i мiсце зустрiчi привiдцiв. Нарочитих мужiв Велiсарiя ждали того дня, ждали й наступного. А Пх не було та й не було. Усiх бентежило це, а Завергана найбiльше. "Що маю вдiяти, - питав себе, - коли той старий лис справдi не зажадаК говорити? Лаштуватися до затяжноП сiчi з ромеями чи вiддати Пм те, що взяв у Пхнiй землi, й пiти з неП нрiч? Щось не вiриться, аби Велiсарiй не захотiв поквитатися з кутригурами за все, що вчинили тут, по-снравжпьому. Не iнакше як готуК пастку: i полон хоче забрати цiлим та пеупiкодженим, i кутригурiв погромити, коли пiдуть через ромейськин табiр. Вiтець казав, одходячи в iпший свiт: "З усiх сусiдiв найнiдступнiшi ромеП. Кому-кому, а Пм не вiр, па них пi в чому не звiряйся". Сидiти мiж цих гiр не випадаК, а вести затяжнi боП тiш паче. БоП но витрiП мають того. Вони ладнi на смерть пiти, аби лиш знати, що йдуть на помiч кревним. Одне, виходить, лишаКться: iти до Велiсарiя вдруге. Негоже це, видима ганьба, а що подiК? Коли сьогоднi по пришле нарочитих мужiв Велiсарiii, :;аптра пошле вiн, Заворiаiг, i допго пжо и поштою ночиицею: вiддасть Сергiя та Едермана, вiддасть зрештою всiх полонених, заприсягнетеся пам'яттю батькiв, що бiльше не пiде в ромеП, одначе всiх iнших i з усiм iншим хай випускаК Велiсарiй, бо iнакше мiж шши буди сiча i буде дарихши прилина кров. Так думав, так i вчинив би третього дня, та не встиг дiждатися його, як вiд тисяч, що оберiгали полон по другий бiк табору, прискакав комонник iз вiстями, на якi менш за все сподiвався: там, на супротивнiм кiпцi долини, пiдiйшли до табору ромеП i так, як i тут, попереду, стали заступом. "Ось вона, ромейська пiдступнiсть, - не забарилась зродитися розгадка. - Велiсарiй тому й це йшов на розмову, що. не встиг заперти нас iз тилу. Тепер не церемонитиметься, тепер уже прийде". I вiн прийшов. Не одразу, десь аж пiд обiдню пору прислав нарочитих i сказав устами своПх нарочитих: "Коли хап пристаК на моП умови, хай виходить у пообiдню пору на три стрельбища вiд свого табору. Я, Велiсарiй, теж вийду". Завсргановi не спало чомусь на гадку, яким постане перед ним прославлений у ВiзантiП й далеко поза ВiзантiКю стратег Велiсарiй. Iншим печалився: що скаже вiн, коли вийде, чи визнаК, яко рiвню, i чи стане розмовляти з ним, яко з рiвнею? Не хтось-бо К, той, що взяв гору над готами i вандалами, що поклав до нiг Юстинiана мало пе всю уславлену в вiках Захiдну Римську iмперiю - Пiвнiчну Африку, Сiцiлiю, Iталiю, окрiм ПП полупочних земель. Чи такий визнаК за доцiльне розмовляти з хапом, у якого тiльки-но висiявся ус? А зiйшовся з ним за три стрельбища вiд табору та побачив, який К, i втратив дар речi: перед ним постав геть висушений лiтами, гiдний пе лишень подиву, а й жалю старець. - Ти i К хан Заверган, привiдця кутригурiв? - питав, не зводячи по-старечому прищурених i, як здалося Завергаповi, по-людськи добрих очей. - Так, я i К хатi Заверган. Велiсарiй помовчав, змагаючись iз мислями, i вже потiм заговорив. - Пощо прийшов у нашi землi? На що сподiвався зi своПми пе вельми численними тисячами? Аж збадьорився хап, чуючи таку жадану серцю мову. - Буду вiдвертий, увiнчаний славою достойнику: я не мав намiру стинатися з вами, ромеями. Сам бачив: йшов i не чiпав фортець, залог у фортецях. Бо йшов iз добрими намiрами: облюбувати на терепi iмперiП багату на злаки та вольготностi землю i сiсти на нiй родом своПм. - Отак? То чому ж стявся iз СергiКм та Едерманом, нащо погромив Пх, оббирав люд i храми господнi аж до Диших стiй? Чи пiсля всього мiг сiсти в обводах нашиП землi? - Так склалося, достойний. Я посилав до Сергiя та Едермана, як i до тебе, слiв, мав намiр сказати, чого прийшов. Та ба, мене не захотiли вислухати. Осмiхнувся Велiсарiй i вже по тому сказав: - Урок достойний. Чи й мене погромив би отак, коли б не вийшов i не вислухав? - Ба нi, - поспiшив заперечити хан. - Сам бачиш: вертаю до роду свого i кваплюсь вертаючи. - З нахапаним татьбою? - Лиш з тим, що здобув яко звитяжець у сiчi. Казав i знову скажу: я не на татьбу йшов. За сим разом Велiсарiй приглядався до Завергана довше й уважнiше, нiж перше. - Iмперiя не просила хана, аби йшов у ПП обводи, ба навiть на поселення, i тому вправi розцiнювати його появу тут, яко татьбу. Та я милостивий до звитяжцiв, тим паче, що хан справдi повертаКться назад. Одначе й випустити його з полоном не можу. Тепер думав, що сказати ВелiсарiКвi, Заверган. - Я поверну привiдцi ромейських воПв стратигiв Сергiя та Едермана, поверну й людський полон, ба навiть рогату твар. Все iнше, надто комоней, повернути не можу: воно стало вже набутком воПв. - На тому й станемо. Передаси полон, стратигiв - i я приберу заступ, звiльню для тебе i твоПх воПв путь. Хотiлось радiти такому на диво щасливому завершенню перетрактацiП iз ВелiсарiКм, та щось стримувало хана - не квапився з радiстю. - Коли вже ми так швидко i мирно домовилися з тобою, уславлений стратегу, то, може, домовимось i про все iнше? Полон бери зараз, а Сергiя та Едермана вiзьмеш тодi вже, як воП моП будуть по другий бiк ромейського табору. Iнший мiг би й розгнiватись, а в гнiвi обрати не ту, що обрав перед сим, путь. Велiсарiй Же надто старий i бува'лий був, аби дозволяти серцю брати гору над розумом. - Хан волiК бути певним, що все буде як е? А хто менi дасть таку певнiсть? - Я. Привiдця ромеПв звiв вище, анiж дозволяв сой досi, брови. - Як то? - Залишу кiлькох своПх кметiв, яко заложникiв. Щось гхожр па розчарування промаипулп п очах i пго чолi Волiсарiя. - То невелика гарантiя, хане. Iз кревних серед воПв твоПх в хтось? - НемаК. Коли так, - надумався Заверган i похопився висловити тс, що надумав. - Коли так, заложником у тсбй залишусь я. I знову Велiсарiй не змiг приховати подиву, а дивуючись, вiдмовчувався. - Щоправда, - скористався мовчанкою i уточнив кутригурський хан, - лишаюся з однiКю умовою: i я, i воП, що вiзьму з собою, мають бути па комонях i при повнiй бронi. Велiсарiй милостиво покивав головою. - Смiливiсть молодого хана, - сказав уголос, - достойна поваги i хвали. Хай буде так. I, вже нацiлившись вiд'Пздити, додав: - З цього слiд було починати, молодче. Такого стратега, як ти, я радив би iмператоровi садити в обводах своКП землi. Х На змiну дням приходили теплi передлiтнi ночi, на змiну ночам - ще теплiшi днi, а збуяпа тривогами кутригурська рать одне мала на мислi: якомога швидше мiряти неблизьку до Онгулу путь. Доки йшли володiннями ромеПв, було простiше: путi торованi i на всiх долах вiльнi. Гiрше стало за ДунаКм. Знову правилися неходженою землею, обминали, простуючи до Днiстра, то непрохiднi зарослi, то сторожовi вежi, то озера. Лиш за Днiстром, коли зору одкрилося степове безмежжя, а комонi вiдчули пiд копитами знайому твердь, возбуяв i дух, що рвав усiх до отпьоП землi. На себе не зважали, спинялися тодi лиш, як треба було попасти, напоПти комоней чи змiнити пiд тими з них, що змалiли на силi, сiдло. Весь iнший час дня i ночi слались та й слались пiд копита трави, били в лице прохолоднi вiтри, стугонiла просохла вже пiд сонцем земля. Бо не терпiлося ратi i не до перепочинку було кожному, хто був у хановiй ратi. Гнала тривога: що з родом? Постигло чи не постигло його те, про що з таким жахом розповiдають вiстуни з Онгулу? Може ж, зглянулося Небо, може, мiж тими, що йшли на гвалт, i тими, що лишилися беззахисними перед гвалтiвниками, зiйшла i стала тiКП митi тiнь предкiв, заслонила вiд паруги, а вiдтак i вiд бiди-боялiття. Гляди, дiiппла i заслопила! Вiд Днiстрового лиману до Куяльника гостинна путь iшла степом, а вже за Куяльником звернула ближче до моря. I там, у степу, i тут, над морем, - жодноП прикмети па людську присутнiсть. Лиш птаство виспiвус па всi лади, возносить до небес багате на поживу i безпеку привiлля та сторожкi до появи людей сайгаки зриваються час вiд часу наляканим табунцем й знiмають переполох серед сородичiв своПх. А втiм, чи тiльки сайгакiв та птаство потривожила кутригурська рать? Попереду, де берег морський робить згин, темнiК пiд крутопаддю подiя, i в ту лодiю поспiхом сiдають мужi, ба навiть Пхнi жони та дiти. Не iнакше як рибалки-уличi чи, може, й iзгоП-уличi, тi, кого зрiкся рiд i хто боПться тепер трапити на очi не лишень своКму, а й чужому родовi. Кутригурiв тут не повинно бути. На кутригурiв коли й натраплять, то за Тилiгулом, а ще певнiше - за Бугом, де К вже Пхнi стiйбища, а поблизу стiйбищ - близькi й вiддаленi випаси. Глядiть, як поспiшають тi, що при лодiП. Таки бояться ратi, певнi, вiдпливуть у море - порятують себе, дiтей своПх, не вiдпливуть - можуть нажити бiди. - Вгамуйтесь, перепудиi - вдався до них одип, вдався й другий, силячись перекричати вiдстань мiж комонними i подiКю. - Чи така, як ви, голь потрiбна комусь? ВоП жартують, а жартуючи, стримують комоней, збавляють погрозливий сам по собi бiг. Те усовiщаК, мабуть, втiкачiв: од берега одпливли, а далi в море не йдуть. - Завергап! Заверган! - заволав котрийсь iз лодочних i, спонукаючи iнших, перший став гребти до берега. Хтось спинився, зачувши iм'я свого хана, й спинив сусiду, сусiда - ще сусiду. - Чи не нашi? - О Небо, таки нашi! Гляньте, не втiкають уже, поспiшають до ратi. До них вiдшукали стезю по крутопадi, спустились на берег i обступили па березi. Хто такi? Чийого роду? Чом опинилися так далеко вiд отпьоП землi, обжитих кочовищ? Догадка десятерила страх, а страх змалював певнiсть i силу. Бо тс, що почули вiд закинутих аж он куди родакiв, не спростувало, таки пiдтвердило повiдане вiстунами в далекiй МiзiП. Вони, тi, що стоять оце перед ханом i жалiються хановi на своК бсзлiття, не однi такi. Всi, хто мiг утекти, втекли аа Буг, а то й далi - за Тилiгул i Куяльник, ховаються по балках та ярах, в необжитих чи обжитих уличами стенах, при морському узебережжi. Хто де може i як може. Бо своП степи стали доступнi для татей, пiдданi вогню i татьбi. То тiльки видаКться, що степ безлюдний. Був безлюдним, нинi вже не К таким. Нехай хан заглибиться в нього, вiдшукаК глибокi чи й неглибокi балки, то й побачить: там його роди. А що не видно i не чути Пх, то мало дива: втратили все, що казало про достаток i привiлля, самих змусили принишкнути. - Де ж ханша? Що з моПм стiйбищем? - Про те не вiдаКм. Iди степом i напитуй тих, що були ближче до iвого стiйбища, гляди, знають i скажуть. Порада родакiв видалася слушною. Тисячi розбив па сотнi, сотнi - на десятки й повелiв iти спершу не обжитим, тим, що був колись всього лиш випасом, потiм обжитим родами степом i казати всiм, хто уцiлiв вiд нашестя: "Повертайтесь у своП стiйбища й будьте певнi: з вами ваш хан, а з хапом сила, здатна оборонити вiд напастi". З собою ж взяв лише вiрних i подався па Опгул. Тепер уже пе тiшив себе сподiванкою: а раптом? Майже певен був: нема його стiйбища. Там, де височiли над Онгулом намети, а в наметах грiло тепло й усолоджував серце затишок, що його досталь було завдяки повстi, якоа" оббивали стiни, висiеляли пiдлогу, де м'яко спалось па Каломелиних перинах з лебединого пуху, - руПни i згарище, обсмалена вогнем повсть i рознесений по всiй околiП пух; де стояли повози для роду i челядi, де буй численний рiд i ще численнiша челядь - погром i погром, а може, й кров непокiрних, тих, хто став па захист роду й полiг, захищаючи рiд. Одного не хотiв, пе мiс допустити: що така ж доля спiткала й Каломелу. А втiм, усе залежало вiд того, як повелася Каломела. Чи там, па погромi ханського стiйбища, обов'язково був сам Сандiл? Чи вiн не здатний зняти руку на доньку, коли зняв ii;i полишене на неП плем'я? Так i тiльки так: усе залежало вiд того, як повелась Каломела. Могла ж i здатися па ласку вiтця, пiти за Широку рiку разом iз вiтцем своПм. Коли зважити все i всяк, Пй, щиро кажучи, нiчого iншого й не лишалося. Стiйбища в кутригурiв завжди обирали при водi i обов'язково у видолинках - аби не одразу впадали сторонньому в око. Його, ханове, теж не було винятком. Знав: тодi аж нагледить його, як обiйде приоiiгульський пагорок i спуститься ближче до Онгулу. Там, за пагорком, i покладе вже край усьому, що мучило вiд самоП МiзiП. А обiйшов та глянув - i змушений був пiдiбрати повiд, спитати охоче простуючого до водiП огира: стiйбище його як стояло, так i стоПть неушкодженим. "Вiтець, виходить, пожалiв доню, усiх i все погромив, а ПП залишив не погромленою. Чи се на лiпше, Каломело? Кличу у свiдки Небо i тiпi предкiв своПх: далебi, що нi". Оглянувся на вiрних - i змушений був зайвий раз пзресвiдчитись: нi i нi. Було б лiпше, набагато лiпше, коли б жону його спiткала та, що й усiх кутригурiв, доля. XI Цього разу кметi не змагалися мiж собою, змагалися з ханом: то неправда, нiби жона його не встигла кинути клич i зiбрати всiх, хто здатний був вийти супроти утигурiв. Вона ие мала намiру робити те. Вона була у змовi з вiтцем своПм i тому зумисне нiчого не робила! Кричали один поперед одного, а всi одне i те ж. Лиш Заверган сидiв, пiдiбгавши пiд себе ноги, й тупо дивився в розпаренi гнiвом лиця. - Ханша запевняК, що посилала гiнцiв по стiйбищах. I гiнцi те саме кажуть. - Може, й посилала, та коли? Як гiнцi не могли вже розшукати стiйбищ? Як наших кревних вели за Широку рiку на арканах? Вона у змовi з вiтцем своПм, Пй не мiсце серед нас! - А так! Вона у змовi, Пй но мiсце серед нас! Бачив: лютi Пхнiй немаК мiри, таку може пригасити лиш мста. А на кому помстяться зараз кметi, окрiм Каломели? IIа Сандiловi? Вiн далеко, та й не така в хана утигурiв сила, щоб могли вимiстити на ньому злобу-мсту, тим паче пiсля такого нашестя i такоП згуби. А все ж Що вони собi мислять? Чи то ж личить мужам помщатися на жонi? Невже не бачать i не тямлять: така не могла бути в змовi. ЗгадаК, як зустрiла його, якою видавалася по-дитячому довiрливою та перепудженою - i хочеться стати на рiвнi й кинути в тотi роззявленi хавки: "Ви при своКму глуздi? Вона недосвiдчена в ратнiм дiлi жона - i в цьому вся ПП провина. Хто сказав, що за це карають та Ще отак - вигнанням?" А сказав все-таки iнше: - Ви можете довести, що була змова? У вас К па те резони? - Ханшу вiдвiдувала перед тим мати. Твое, хапо, стiйоиiце лишилося пушкодженнемм! - То ж мати, а не 'насмишити! - тилне поза увагою стiйбище. - Чи матерi не вiльпо провiдатiП дочку? Чи хтось iз ва