ось Данко правду каже: мав би не сам правитися з хутром до Том, а й його взяти з собою, аби згодом передоручити те дiло; мав би не сам завертати на зворотнiй путi до кутригурiв та вибирати комоней для дружини, а Велемудра послати. Чи такий уже й молод вiн, чи не впорався б? Втiшно матерi. Втiшне, бо правдиво мислять дiти ПП, так, як сама того хоче, як вiтець Пхнiй хотiв. А проте й сум закрадаКться до серця: ще один пориваКться за море. Чи не забагато се? Чи з неП мало Свiтозарка? Йой, свiтоньку! Зараз уже серце обливаКться кров'ю, не вiдаючи, де Свiтозар, що з ним? А як то буде, коли й Данко подасться за море, уподобаК чужi краП та й гайнуватиме вiк свiй по чужих краях? Чи звикне до того i чи спроможна буде звикнути? Бiгме, се й буде, мабуть, те, що укоротить Пй, матерi, вiку, як укоротило свого часу Божейковiй. Доки була з дiтьми, старалась не виказувати смутку. Пригощала Пх (правдивiше, iншим велiла пригощати) i вдавала, що щаслива серед них, а вiд'Пхали iз СоколиноП Вежi, знову вiдлежувала недуги своП й снувала невидиму нить материнськоП туги. А ще бiдкалася раз у раз: чому се так? Щось погане чуК ПП серце? Се Обида обсiла вже Його й стукаКться до нього? "Боже, одведи i заступи! - молиться ревно. - Не дай повторити долю тiКП, перед якою я завинила свого часу - дошо БикемковоП маслi. Чи iк моя iiровiша така велика i страшна, щоб карати мене ПП карою. Я ж не з злоП волi вiдмовчувалась i лiто, i друге, i третК. Я шукала Божейка i каралася не менше, нiж його мама!" I побивалася, i плакала, i певна була: ее не так собi, щось негаразд iз Свiтозарком. Материне серце не помиляКться, чуючи бiду дiтей своПх. Воно й справдi не помилялося. Дуже ймовiрно, що на долю княгинi Миловиди не випало б ще одного, раз уже пережитого безлiття, що той ПП смуток - син Свiтозарко - давно повернувся б в обводи рiдноП землi, i втiшив би усiх своПм поверненням, а ще тим, що домiгся свого - став вченим мужем, позначеним увагою самого iмператора i двома титулами - ескулапа i стольника, дарованими по навчаннi у школi вищих наук, коли б свiтла хввля вдоволення досягнутим не вознесла його аж надто високо, а вознiсши, не одбила тями. Казали йому: пожди, десь у лiтi йтимуть до Тиверi лодiП а товарами, перекинеш кiлька солiд навiкулярiКвi та й будеш вдома. Де там, слухати не захотiв: кола то йтимуть лодiП i чи йтимуть взагалi. Казали: неспокiйно у фракiйських горах та мiзiйських дохах, авари промишляють нечесними промислами, - нет, вiдмахнувся, чи аварам потрiбний той, у кого вiтер гуляв в кишенях. Придбав ва останнi солiди огира а сiдлом, перекинув через плечi гуслi та й подався скiфським трактом до Дунаю. Певен був: такому усi путi одкритi. Лiто аараз, де став, там i попас огира, напоПв водою, а попас та напоПв - може правитись далi. Вiд ночiвлi при березi озера або рiки до ночiвлi i вiд перепочинку на узбiччi тракту до перепочинку. Про себе теж менш за все думав. Мав гуслi за плечима i голову на плечах, набиту дослiвною обiзнанiстю з "Iлiадою" та "ОдiссеКю", а ще вищими науками, пiзнаними за системою "тривiума" й "квадривiума". Одним прочитав щось на мiсцi перепочинку - i удостоПться страв, iншим заспiвав, граючи на гуслях, розтлумачить право чи напише скаргу - i знов удостоПться, ще iнших вилiкуК травами, що везе до Тиверi, чи iншими лiками, що Пх радять отцi медицини Гiппократ та Гален, - i теж не буде в обидi. Всього лиш бесагу маК при собi та кiлька книг у бесазi, а вага Пхня така, що й визначити годi. Один Гiппократiв збiрник чого вартий. А "Iлiада", а "Одiссея"? A "Corpus juris civitas"? Ге, такi не лише седмипю-двi, весь визначений богами вiк можуть годувати. I не тiльки його, Свiтозара з Тиверi, - плод земний. Першi кiлька днiв не думав про харч - були припаси у тiй половинi бесаги, що трималась на кiнськiй спинi ошуюю, наступнi - перебивався то сим, то тим, аж поки не пiдвернулася нагода: Пхав повз поле i натрапив на людську бiду - необачнi женцi вразили свого собрата, да так, що кров цебенiла з рани. Нагледiв те (галасували довкола язвленого при трактi) i не став допитуватися, що та як, зiскочив iз огира, попрохав, аби дали щось перетяти ногу вище враженого мiсця, й тодi вже, як спинив бiльш-менш кровотечу, приклав подорожника й .пов'язав рану полотном, що подала йому жона язвленого, Його обступили, стали питати, хто, звiдки, чи не песку лап К? - Ано, вiн, - осмiхнувся. - То лишайся, молодче, у нас, бодай на час. У полi, як видиш, жнива, люд знемагав пiд сонцем, а пособити немаК кому. Мабуть, не зголосився б, поПхав далi, та жона язвленого вчепилася в стремено i не вiдпустяла вже, доки не вблагала. - Зглянься, молодче, - казала. - Зглянься i лишись. Хто пособить мужу моему без тебе? Помре ж. Вадять бог, що помре, коли покинеш. Що скажеш такiй? Ногу перетяв аж надто. Хто ослабить перегодом так, як належить? Мусив поступитися своПм, а вже як поступивсь, то залишився не на день i не иа два - доки не обiйшов та не впорав усiх слабих у Пхнiм сельбищi. Зате в путь випроводили як достойника. I Пжi, ласощiв усяких наклали стiльки, що до самого Черна вистачило б, i напутнiм словом не поскупилися. - Неспокiйно на путях нинi, - сказали, - Будь обережний. На нiч ставай аавчасу i тiльки в сельбищах, до людей хились. Спершу прислухайся, що казатимуть вони, а тодi вже думай, чи правитись i як правитись далi. Зворушений був тим. Присяйбiг, нiби й не чужi се люди. Не знав би, що там, за ДунаКм, К ще рiднiшi, далебi, й не пiшов би од них. Бо чого треба мужу, окрiм прихистку та прихильностi сердечноП, жони та дiтей? А тутки мав би Пх. Всього седмицю побув, а бачить i знаК: напевно мав би. Спинив огира, оглянувся ще раз на сельбище i осмiхнувся. Схаменися, молодче. Чи жоiiа та прихисток - найбiльша вiдрада? Невже не тямиш: пiсня зманюК тебе знаднiш прихистку, мандрiвка - солодше жони. Колись ценен був; не всидиш через иiсшо-зиаду при мамi, тепер же, як окинув духовним зором свiт та спiзнав, що таке таПна непiзнаного в свiтi, усидiти i поготiв не зможеш. Що ближче пiд'Пздив до Мiзiйських долiв, то пустельнiше було на путях i тривожнiше в сельбищах. Гаразд, коли траплялася рiка чи збiгали з гiр почайни. I огира поПв бiля них, i сам утоляв спрагу. У сельбищах i люд рiдко траплявся на очi, i до люду не мiг достукатися: у всiх запертi ворота, всiм байдуже до його волання подати помiч подорожньому. Про ночiвлю й говорити годi. - Що сталося? - пiдстерiг таки одного i притримав аа полу. - У сельбищi мор? - НемаК ще, та гряде такий. Авари неподалiк, не сьогоднi, то завтра будуть. - То й що? ФракiКць обернувся, вiдходячи вже, i видивився на Свiтозара, гейби на того, що впав iз неба. - А те, що се iде погибель наша. Не питав бiльше, правдивiше, не встиг запитати: той, кого затримав, був уже далеко. А хотiлось знайти все-таки, чо перепудженi так? Невже там, попереду, супроти обрiв, не стоять iмператорськi легiони? Що ж робити йому, чужому серед чужих? Пошукати щире людське серце i упроситися на постiй чи Пхати i не зважати на обрiв? Було б лiпше й безпечнiше стати на постiй, та до кого впроситься? "Џхатиму, доки 'iдеться. Може, там, попереду, довiрливiшi трапляться люди", - понадiявся i рушив. А дарма: уже за селищем опинився вiч-на-вiч iз воями при бронi i в дивному, небаченому досi вбраннi. - Хто такий? - обступили й запитали погрозливо-суворо. - Звiдки правишся? Куди правишся? Догадався: се i К вони, обри. Ано, мають схоже на гунпське вбрання, заплетене у двi коси i звiшене наперед волосся. - Ескулап, - назвався так, як називають у ВiзантiП тих, що бають люд. - А правлюсь на Анхiал, Томи. Люд знемагаК там од немочi, язв, кликав прибути й стати в помiч. - Пiдеш iз нами. Пiзнiше догадався: то були звiдуни кагановi. Бо водили та й водили його, рискаючи околiями, а привели таки до кагана. Знову питали: хто, звiдки, чи бачив поблизу ромейськi когорти, а коли бачив, то де? Казав, як е: вiд самого Констаптипополя правиться, а нiде не видiв воПв ромейських. В одному злукавив: не зiзнався, що вiн ант, тримаК путь за Дунай, у землю свою. Так погано начутий був вiд мами Миловиди, вiд усiх кревних i некревних про обрiв, що не зважився назватися справжнiм iм'ям i, хто вiдаК, чи не вдруге штовхнув себе на згубну стезю: почувши, що полонений належить до тих, хто може порятувати життя людське, каган не став бiльше анi питатись, анi слухати. - Серед язвлених учора воПв К терхан одноП з найчiльнiших турм моПх. Пiди i зцiли його. Доки того не зробиш, далi не пiдеш. А не зробиш, взагалi можеш не пiти. Що мав робити? Такому не заперечиш. Такий не стерпить, коли скажеш накриво слово. Та й як може сказати його, коли посилають до язвленого? Вiн, Свiтозар, не хтось там - учений муж, що, окрiм граматики, фiлософiП, дидактики, вивчав i право, медицину, давав клятву Гiппократа - будь-де, будь-коли i будь-кому надавати медичну допомогу, нести мистецтво врачування в люд i бути корисним люду. Пiшов вiд кагана мовчазний, дещо приголомшений отим "не зробиш, взагалi можеш не пiти". А опинився серед язвлених, та глянув, скiльки Пх, як уми.рають вони вiд язв - i забув, що його кличе Тивер. Облачився в чисте вбрання, повелiв, щоб принесли сувiй полотна, поставили казани й кип'ятили воду в казанах, та й заходився врачувати. Спершу бiля терхана, язвленого iгак дуже, що можна було й подивуватися, як ще тримаКться в його тiлi життя, потiм i бiля всiх iнших. Одним промивав рани й накладав пов'язки, iншим спершу рiзав тiло, добував iз нього щиросерде загнану стрiлу, а тодi вже тамував кров i теж накладав пов'язки та гримав на обрiв, що допомагали йому, аби оберталися жвавiше, подавали те, подавали iнше. Напевно, вразив Пх своКю вправнiстю, а ще натхненною вiдданiстю дiлу, за яке взявся. Самi подивувалися з того, що бачили, i кагана встигли подивувати: спромiгся полишити свiй великоханський намет, прийти та глянути, як врачуе ромей бiля язвлених. Нiчого не сказав тодi, аж згодом десь, як ескулап прийшов та нагадав: вiн вволив волю привiдцi - життя терхана, як i всiх язвлених, що з ним, поза небезпекою, - помовчав, приглядаючись до Свiтозара, i вже по мовчанню вирiк своК повелiння: - Ти потрiбний нам, молодче. Лишайся в нас. - На мене ждуть, - поспiшив боронитися, та згадав: боронячись, може не втриматись, виказати себе, i змовк на мить. Каган не забарився, скористався тiКю миттю: - Пiдождуть, - вирiк не моргнувши. - Йде сiча, молодче. Такi, як ти, мусять бути бiля язвлених. Тим паче, що ти тiльки-но почав ставити Пх на ноги. До того, як поставиш, далеко ще. I залишився Свiтозар при обрах, властиво, при тих iз них, що не ходили уже в похiд, вилежували немiч свою по наметах. Поневоленим не почував себе, а все ж що не день, то бiльше утверджувався: треба тiкати, доки не став ним, поневоленим. Тих, що бережуть язвлених та доглядають купно з ним за язвленими, не так i багато, зумiК приспати Пх i зникнути непомiчений. Тiльки не зараз, звичайно, тодi, як буде певний: язвленi i без нього стануть на ноги. До того не волен чинити те, що самому хочеться. То була третя його похибка i чи не найпагубнiша. Втiкав тодi вже, як обрини побiгли з-пiд Адрiанополя, а тi, що схопили його далеко вiд наметiв iз язвленими, не вiдали, як дорожить ним, яко ескулапом, каган, i кинули до гурту полонених, - тих, що набрали, як громили Каста, i тих, що брали по городах i селищах, вiдходячи з ФракiП. З ними й прибився вiн до Дунаю, перейшов через Дунай, та не повернув туди, куди кликало серце. Гнанi ромеями, турми аварськi переправилися слiдом за полоненими i змусили його, непричетного до сiчi мiж аварами та ромеями, дiлити долю полоненого купно з ромеями. Не раз поривався сказати: "Я не легiонер, я ескулап". Та його не слухали. Гнали, як i всiх iнших, долами ПаннонiП й не уповали на якiсь там благання. Њдине, чим могли винагородити, коли набридав, - дошкульним ударом пуги вздовж спини, а то й гiрше - по чому бачили. "Ось воно, те, що казали про обрiв, - пригадував маминi оповiдi-страхи, а купно з ними й маму. - Як то вони мають себе, мати Миловида? - журився i плив за тою журбою, гейби за водою в бистроплинному Днiстрi. - Знають-бо: сього лiта мав би прибути. Що подумають i як забiдкаються, коли справдi станеться так, що не прибуду? Йой, спопелiють у тузi та каяттi, що пустили в чужу землю, що iнших пiдбивали: "Най iде, най доможеться того, чо хоче". Ано, коли не прибуду сего лiта, так i станеться: спопелiють". Скiльки плугапився щедро засiяною на полТттi дощами Паннонiею, стiльки й розтiкався мислiю по ПаннонiП: де, як утекти? Вдень i помишляти годi. Коли не конем, то стрiлою, а наздоженуть; на нiч же в'язали полонених десятками й велiли спати там, де випадало - у селищах i поза ними, у роз'юшених дощами ярах i поза ярами. Аби надiйнiше, що не втечуть. "А я таки мушу втекти. Як - не вiдаю, а мушу, iнакше згину, як гинуть iншi". Поки що Пх небагато було, таких, що падали i не пiдводилися. Знемагали здебiльше вiд нечистот, котрi були повсюду - на немитих седмицями руках, на кинутiй пiд ноги, гейби псовi, Пжi, у водоймищах, з яких полоненим доводилося втолювати спрагу. - Ви не доведете нас до ханського стiйбища, - зауважив Свiтозар одному з привiдцiв у турмi, що охороняла полонених. - Коли й далi будете так годувати та поПти, як досi, бiгме, не доведете. Чи не бачите, починаКться мор. - Звiдки знаКш? - став-таки на розмову обрин. - Я гiппократик, ескулап. Здобув вищу науку в Константинополi, знаю: це починаКться мор. А коли пiде вiн мiж нас, не пощадить i вас, воПв каганових. Обрин змiряв його питливим зором. - Справдi ескулап е? - Ано. - То що, по-твоКму, маКмо вдiяти? - Наперше - одiбрати й вести окремою турмою всiх, хто занемiг, а ще лiпше лишити Пх в котромусь iз сельбищ паннонських до видужання. Всiм iншим тра давати лише варену страву i кип'ячену воду. - Хм, - хмикнув обрин i зловтiшне посмiхнувся. - Чого захотiв - вареноП страви. Нiби ми самi споживаКмо ПП в путi. А ось одiбрати... Одiбрати заслаблих можна, це ти дiло кажеш. Оперiщив огира й погнав уперед, а на першiм перепочинку в надвечiр'я покликали Свiтозара й сказали: - Тут затримаКмось. Одбиратимемо немiчних. Ти яко ескулап правитимешся надалi з ними. Отака ловись. З одноП халепи вибрався, у другу вскочив. Се ж треба буде ходити за немiчними, дбати, аби дотягли до ханового стiйбища. А як дбатиме, коли пiд руками немаК анiчого i в руках також нiчого? Ото тiльки й помочi буде, що рада: там не пийте, того не Пжте. Доки сам не iiадбаК ПП, немочi, вештаючись мiж немiчних. Ано, коли се не просто труснпя, а мор, так i буде. Та другого ж дня втiтпився: його не в'язали тепер до iнших, тепер вiн спроможний скористатися першою-лiпшою нагодою i втекти. Пiрнув у тоту мисль, гейби у сон звабний, та й прогнав од себе страхи. Бiгме, так i вчинить. За слабими, сплутаними немiччю, яко надiйними путами, менше пильностi, не така чисельна охорона, тож скористаКться сим i втече. ПершоП ж ночi, за першоП бiльш-менш сприятливоП нагоди. На щастя i подив, удостовiрився: на цих паннонських долах немаК обрiв, тут живуть сельбищами слов'яни. - Ви - склавини? - поцiкавився в одного, коли поПв далi вiд криницi полонених i брав iз його рук вилиту в цебер воду. - - Словени, легiнику. А ти хто, що по-нашому говориш? - З антiв я, слов'янин, як i ви. - Йой, то як же мiж ромеПв потрапив? - Навчався у них. Повертався по науцi за Дунай i втрапив у той вир, що iменують ратною виправою. Ось тепер маю дiлити долю полоненого обринiв. Слухай, - притишив голос. - Чи ти не переховаКш мене, коли застане нiч i я уникну пильного ока обринiв? - Окрiм хижi, не маю де ховати, достойний родаку. А втiм, - похопився, - загорода ще К, вiвцi у загородi. Принишкнеш серед них та й пересидиш, доки пiдуть. Я навмисне не виганятиму рано. - Спаси бiг. Так i вчинимо. Порав немiчних, а доглядався до обрiв: де вони, за ким пильнують i чи пильнують. На лихо, кiлька з тих, що ледве дотягли до ночiвлi ноги, покликали Свiтозара й попрохали: "Порятуй, достойний молодче. Далi не маКмо сили iти". Хотiв було сказати: "Як же я порятую вас люди, коли ви он якi слабi та змалiлi, а я нiчо не маю такого, що могло б пособити вам?" Одначе не сказав, навпаки, заспокоПв: вiн пiде зараз до людей i розпитаК в них, чи немаК поблизу трав, якими можна було б побороти язвеницю, що обсiлась у черевi i спричинила немiч. А пообiцявши, не мiг уже забутися, пiшов до того ж словена, а котрим брав бiля криницi воду, й запитав, чи вiн знаК таку траву - кiнський щавель. - Ано, - не задумуючись, кивнув словен. - I вiн в тут, поблизу сельбища? - При путiвцях та у ярах К. Далi не думав уже про втечу. Дiждався досвiтку й пiшов до привiдцi охорони, став благати його, аби затримався на день: вiн, ескулап, довiдався вiд люду тутешнього: поблизу е трави, котрими зможе баяти немiчних. Най дозволить достойний привiдця пiти та назбирати Пх. Коли те станеться, моровицю буде подолано. Обри переминалися, видно було, Пм не терпiлося йти далi. А проте й загроза моровицi лякала. Тож, помонявшись, дозволили ескулаповi пiти за сельбище й зiбрати те, що хотiв. Тих, знеможених до краю, не порятував уже: вони попрощалися з життям до того, як Свiтозар встиг назбирати трави та виготовити з неП свiй декокт. Зате дужчим, кого моровиця не взяла ще аж надто, вiдвари з кiнського щавлю, назбираного, до речi, щедро, повнiсiнький вiз, мало-помалу стали повертати силу, а з силою й певнiсть: цей ескулап - молодець iз тямою, з ним не пропадуть. Казали те йому, казали те й обрам, i тими казаннями iншу утвердили в Свiтозаровi мисль: йому не личить втiкати й полишати сих нещасних напризволяще. Син i учень Гiппократа-бо К, присягався бути вiрним його вченню. Як може не бути тепер ним, зрадити людей, Пхнi сподiванки й пiти? Чи годен буде жити по тому на свiтi й мати утiху вiд того, що живе? Юрмисько полонених, що правилося долами ПаннонiП, доплуганилось-таки, дякуючи старанням ескулапа Свiтозара, до визначеного аварськими привiдцями таборища - глибокого яру на тому ж таки, паннонському березi Дунаю. А серед тих, що Пх гнали до переправи поблизу Сiнгидуна супротивним, ромейським берегом i не зважали на моровицю, смерть надiйно махнула косою, да так, що й самих аварiв зачепила. Каган довiдався про те вiд гiнця, що його послали в стiйбище вiд переправи. - Бiда, Ясноликий! - упав гiнець до нiг. - Турми твоП, синiв твоПх-спадкоКмцiв долаК моровиця! ,, Баян не пiдскочив, вражений, ба не поворухнувся навiть, возсiдаючи на столi. Лиш вид схолонув примiтпо та очi звузились до краю. - Де вони? - Бiля Сiнгидуна, по той бiк Дунаю. Терхани питають, як бути: вести турми i полонених, що при турмах, через Дунай чи заждати, доки вгомониться язва? - Що ти менi про язву та переправу! - возбуяв гнiвом i звiвся на рiвнi. - Кажи, що з турмами, з синами? Як дуже вразила моровиця, лиш долаК чи й здолала багатьох? - Одних лише долаК, iнших уже й здолала, достойний. Серед них кiлькох твоПх синiв. - Кого саме? Гiнець завагався: казати чи не казати? У Кагана - те всi знають - немало Пх. Коли лiчити тiльки тих, що маК вiд узаконених жон, пальцiв на руках i ногах не вистачить. А ще ж К в нього он скiльки наложниць i в кожноП по кiлька Пх, народжених вiд слюбу з Ясноликим. Та знав гiнець i те, що серед тих багатьох К сини кревнi i найкревнiшi, каганова опора i надiя. Що коли серед семи, що Пх забрала моровиця, об'являться i найрiднiшi йому? Гнiв великого Баяна не знатиме тодi меж, а в гнiвi вiн на все здатний. - О мудрий i наймилостивiший серед милостивих! - знайшовся нарештi гiиець. - Пощади мене, нетямковитого. В скорботi й поспiху не розчув i не довiдався, кого з синiв твоПх постигла смерть. Одне знаю: сiм Пх забрано. - Дандал, Iкунiмон живi? - Цi живi. Дандала, Iкунiмона, брата Калегула бачив. За iнших не вiдаю. - О Небо! - Баян переступив через плазуючого бiля його нiг гiнця й рушив твердою ходою до виходу. Певно, мав намiр сiсти на огира й скакати в той бiк, де Сiнгидун i переправа при Сiнгидупi, та швидко одумався i круто обернувся до вiрних. - Скачiть котрийсь до переправи i довiдайтесь, кого з синiв моПх забрала моровиця. Привiдцям турм скажiть: анi турм, анi полонених через Дунай не переправляти. Хай ведуть усiх у верхiв'я Сави, переправляться там на наш, аварський, берег i стануть табором. Авари - своПм, полоненi - своПм, i доки не впевняться, що погасла моровиця, таборiв не полишати. Чули, що сказав? - Чули, привiдцю. Таки неабияк збентежений був тим, що принесли з-за Дунаю. Ходив просторим намiстям перед наметами i метав блискавицi. То гнiвався не знати на кого, то вмовкав i лиш позирки лютi кидав на стрiчних. - Де той, що принiс нам цi лихi вiстi? - спинився й запитав пертагого, що трапив на очi. - Випровадили купно а твоПми гiнцями. Ясноликий. - Добре зробили. Намет цей зламати й спалити, поставити iнший i в iншому мiсцi. Жодного з тих, що прибуватимуть з-за Дунаю, далi переправи при стiйбищi не пускати. Слухайте Пх на вiдстанi десяти ступенiв i повертайте назад. До речi, де тi турми, що йшли паннонським берегом Дунаю? - Пiшли по стiйбищах. - Прокляття! Серед них були ураженi язвою? - Не чули такого. Вони заздалегiдь одiбрали слабих i лишили Пх да догляд окремоП Пурми. - Це вже пiвбiди. Там, при язвлених, хай i лишаКться та турма. Решта полону де? - У яру за Берестовим гаКм. - Прибрати, i негайно. Ближче як иа сотню стадiПв до стольного стiйбища нiкого не пiдпускати! Не став ждати, доки зламають та поставлять новий намет. Сiв на огира й подався в степ. Як надовго, нiхто не вiдав, навiть тi, кому належало вiдати. I куди - теж лишалося утаКмниченим. А повернувся - нiчого втiшного не привiз. Стiйбищу велено було прибрати жалобний вид i готуватися до вiддання шани померлим. Ховали камiнових сянiв таки неподалiк вiд стольного стiйбища, на високому березi Дунаю, без оплакування материнського i супроводу кревних. Таким бухо повелiння кагана: аби моровиця не перекинулася на стiйбище i тих, хто в стiйбищi, як i на землю мiж ДунаКм та Дравою, повержепих нею синiв його доправили ДунаКм у невеликих, наглухо забитих воловою шкурою подiях, кожного в осiбнiй, i мiсце над крутопаддю теж пiдготували осiбне. Лише тодi, як сталося воно, поховання, i тi, що вiддавали своПх родовитих побратимiв аемиi, шовериули в зворотну дуть, дозволено було рушити до семи непримiтних на узвишi могилок комонним турмам - тим, що були свого часу iз спадкоКмними синами кагана у походах та сiчах, а нинi опинилися на цiм, гепiдськiм, березi Дунаю й лишилися неураженими моровицею. ВоП йшли упокорено тихi, один одному вслiд. В десницi кожен iз них тримав за узду засiдланого й при повнiй бронi огира, у шуйцi - кадансуву з землею. Зблизившись iз мiсцем поховання, казали своК останнК "прощай", висипали "емлго на одну з могилок i так само тихо й упокорено вiдходили. Тiй сумовитiй i величнiй ходi Пхнiй, тiй нескiнченнiй процесiП не буде, здавалось, кiнця-краю. А могили вад похованими росли та й росли, Пх видно вже не лите стiйбищанам, а й тим, хто стояв чи правився далеко вiд мiсця поховання. I тiльки тодi вже, як вiддав шану кагановим синам останнiй iз воПв, було дозволено пiдiйти до могил i оплакати похованих Пхнiм кревним - матерям, братам, сестрам, усiм, хто проживав у кагановiм стiйбищi i так чи iнак був причетний до каганового роду. Плакав над свiжо насипаними могилами й каган. Не так, як жони його - рвучи на собi коси, посилаючи в свiти голоснi плачi-жалi, а все ж плакав. Пiдходив зсутулено-надломлений до кожноП, брав у руки землю, що ПП несли слiдом за ним, воздавав яко воПн воПнам належне й приказував, ковтаючи сльози: - Прости, сину. Прости й прощай! Дорого заплатять вони менi за твою смерть. Так дорого, що й тим, котрi в утробi матерi зараз, мiсця на землi не буде. Небом заприсягаюся: не буде! Ми ще вiзьмемо Константинополь. Ми ще погуляКмо на пожарищах iз кiсток ромейських! Кого стосувалися тi погрози, i без тлумачень знали. Одного не могли втямити: як пiсля всього, що сталося на фракiйських та мiзiйських долах, можна мрiяти про вiдплату? Авари ж ганебно втекли вiд ромеПв! Чи до помсти зараз? Мав би молити Небо, аби не сталося гiршого. Коли ромеП довiдаються, якi перепудженi i як розпорошенi аварськi турми, можуть перейти Дунай. А перейдуть - погибель буде, потоптом пiдуть по Пхнiх стiйбищах. Каган чомусь не думав так. Вiддав шану померлим та й пiшов мiж жон справляти по дiтях своПх тризну. Один день в одноП пили та оплакували, другий - у другоП, третiй - у третьоП. I так усю седмицю. А ще журився по тому, а ще остуджував рани - коли не тiлеснi, то душевнi, плакався якщо не кожнiй, то найбiльш уподобаним жонам невдачами, що постигли його, великого воПна, та слухав Пхнi утiхи-заспокоКння, та сприймав ласки утiшниць. На ту журу, як i на баяння ПП, далебi, не доста було седмиць. Тож i зашепталися раднi: як бути, що робити? Нiхто ж не зважиться порушити закон: коли каган перебуваК мiж жон, дiтей своПх, з'являтися йому на очi не дозволено, а бачити з жонами i поготiв. Ждати ж теж не випадаК. Послухи доповiдають: ромеП не пiшли восвоясi, стали таборами у ближнiх вiд Дунаю городах та селищах i ждуть чогось. Њ дуже ймовiрнi догадки: тому не. зважуються переслiдувати аварiв за ДунаКм, що бояться моровицi. Тож аварам не личить сидiти й уповати на те, що якось буде. Мусять скористатися страхом перед моровицею i замиритися з ромеями. - Треба покликати кагана. Без нього анiчого не вдiКмо. - Як покличеш, коли не дозволено? Раднi перезирались i вiдмовчувалися. - А ждати погибелi дозволено? - пiдвiвся А псих. - Доведеться i це брати на себе, коли серед вас немаК мужiв. Не присоромились i не возбуяли гнiвом, навпаки, ожвавилися, i всi, до Кдиного. - Iди, хакан-бегу. Тiльки тобi вiн i може простити вторгнення. Не слухав Пх. Сiв на огира i за кiлька миттКвостей стояв перед наметом тiКП, котра, знав, баПть зараз кагана. - Поклич Ясноликого! - сказав, не вiдхиляючи заЦяони. На голос його вибiгли лише цiкавi до всього дiти. - Вiтця немаК тут. Вiтець там, - показали на сусiдинiй намет. - I то правда К? - осмiхнувся малим. - А так. Вiн спочиваК, велiв не будити. "Ото халепа. Ну, та раз уже зважився, то буду вiдваж| яим до кiнця". Пiд'Пхав i назвав каганову жону на ймення, попрохав ийти до нього. Вiдмовчувалася певний час. Зрештою подала голос: - Хто ти i чого тобi? - Невже не пiзнаКш? Апсих я, хакан-бег. Поклич Ясколикого. Знову мовчання. За сим разом не таке тривале. - Нащо вiн тобi? - Скажи, повиннiсть кличе. Я не смiв би турбувати Ого, та К невiдкладна потреба. Мусимо вирiшити, як буШа ромеями. - Ясноликий сказав, аби забирався геть, - почувся иорадно збадьорений голос. Тепер Апсих вiдмовчувався, бо таки справдi не знав, як йму бути. - Я-то можу забратися, та Коментiол усе ще тирлуКся бiля Дунаю. Вiрнi люди кажуть, що не маК намiру бйратися геть. З намету вийшов невдовзi i став перед Апсихом самгiн. - Це правда чи ти дратуКшся зi мною? - Не було б правдою, хiба я посмiв би об'являтися еред своПм повелителем. Њ певнi вiстi: тому лиш не йде через Дунай, що боПться моровицi. Слiд скорпгтатпся пим i замиритись iз ромеями. Раднi чекають на тебе, привiдцю. Прийди i врозуми, як бути. - Тiльки це сьогоднi. Завтра. Радишсь буяо про що. Одне, чи можна покладатися на Таргiта, коли вiн усе ще сидить на Родосi, а друге, з чим пiдуть до ромеПв? З тим, що й колись: аби платили субсидiП? Пiсля невдалого походу у Фракiю не випадаК .якось згадувати про субсидiП. - А коли запропонувати Пм Пхнiх полонених? - подав голос котрийсь iз радних. - Як то - запропонувати? - У нас Пх двадцять тисяч. До зими маКмо збути, iнакше загинуть. А де збудемо, коли работорговедьнi ринки геть усi вiзантiйськi? Ось i пiти з цим до iмператора: хай платить воловину чи навiть чверть цiни та й бере собi своПх легiонерiв. - Це може бути приводом до перотрактацiй, проте не резоном. Шукайте резони. Шукали день - i не знайшли, шукали другий - теж. А на третiй самi ромеП нагодилися i пiдказали. Прийшли сольством вiд Коментiола й зажадали, аби повернули Пм стратега Каста. Без нього, мовляв, не можуть пiти вiд Дунаю. Радиi ожвавилися: причина для перетрактацiй в. Та не про те подумав тiКП митi Баян. - Це ж як - вiддати? Без миру i злагоди? Аби той же Каст повiв завтра ромейськi легiони на аварiв. - Стратег Коментiол даК слово: пiде вiд Дунаю, коли повернете Каста. А то вже й буде початком перетрактацiП про мир i алагоду. Раднi не лише зором - усiм видом своПм поривалися до Баяна, силились пiдказати йому: погоджуйся. Та Баян закусив уже удила, йому не до радних. - Стратег Коментiол каже одне, а iмператор може сказати iнше. ЗголошуКмось обмiнятись сольством - i то негайно, а вже сольства домовляться, як бути з миром та злагодою мiж нами, як - iз Кастом. Ромейськi нарочитi усе ще силились запевнити Баяна: чи те, що легiони Пхнi знiмуться й пiдуть - не вiрна прикмета про замирення? Та дарма, каган стояв на своКму. Њдине, що пообiцяв Коментiоловим слам, - Каст буде видiлений з числа полонених, до пiдписання ряду житиме в теплi та достатку. Аби звiльпеппя його прискорилося, хай стратег Коментiол посприяК, аби прискорилося укладання ряду мiж аварами i iмперiКю. Сли аварськi вирушать ; до Константинополя днями. Коли ромеП пiшли, порадились i стали на мислi: на Таргiта не покладатися, врихтувати iнше сольство i повелiти йому тримати себе на перетрактацiях з iмператором та його людьми не як поганьбленi iз звитяжцями, а як такi, що можуть мiрятися з ВiзантiКю силою. Пi Найперше мають сказати iмператоровi, що вони, авари, схильнi жити з ВiзантiКю у мирi та злагодi та бути ПП сторожею на дунайських обводах, одначе в тому лиш рабi, коли Вiзантiя матиме Пх за наймане вiйсько, а не за : рабiв, як мала досi; коли вона, iмперiя вiзантiйська, дотримуватиметься укладеного з аварами ряду й справно илатитиме Пм субсидiП, а не зволiкатиме чи й зовсiм ухи; лятиметься, як було досi. Якщо ж мова пiде про викуп стратега Каста, сольство маК сказати iмператоровi: авари ; агоднi повернути ВiзантiП не лише стратега Каста, а усiх iнших полонених - як легiонерiв, так i люд ромейський iз городiв та селищ. Одначе iмператор маК знади: | усе, добуте воями в сiчi, добуваКться кров'ю i належить, отже, воям або Пхнiм кревним. Каган не властен забрати ПхнК й передати iмператоровi. Те може зробити пивикуп. Зважаючи на замирення i злагоду, вiн буде високим: всього в пiвцiни. Якщо ромеП опиратимуться, дових легiонерiв, як i громадян iмперiП, можна збути дешевше. Сли аварськi повернулися з Константинополя доволi шiвидко, а привезли не так уже й багато. Iмператор Маврикiй погоджувався укласти з аварами ряд на мир i алавду, одначе за сторожову службу на обводах обiцяв плаити не сто, а таки вiсiмдесят тисяч солiд. За стратега Еаста теж зголосився дати стiльки, скiльки зажадали, а ромадяи землi своКП, як i рядових легiонерiв, вiдмовився купити. - Навiть за четверть цiни? - не вiрив Баян. - Навiть за четверть цiни. Купують, сказав, рабiв, а они iмперiП забороняють будь-кому купувати чи провати громадян ВiзантiП. Коли авари хочуть узяти за х солiди, хай звертаються до родичiв полонених. р;То був грiм серед ясного неба. I кагана, i його радних iйiть приголомшило те, втратили на якийсь час дар речi. Адже вони полiчили вже, скiльки матимуть за полонених i цiлому, скiльки - кожен зокрема, i все це - подумати тiльки - випадаК тепер iз рун. А, крiм того, що ш робити з волоненими? По стiйбищах не розбереш Пх, як рабiв не використаКш - ураженi язвою, а годувати двадцять тисяч за так... Хто на це пiде i кому це треба? - Що ж ви сказали iмператоровi? - Сказали, що такого ряду не пiдпишемо. З полоненими хай собi як знав, так i чинить, а коли допомiжнi двадцять тисяч солiд (поверх вiсiмдесяти погоджених) не платитиме, миру не буде, i ряд про те з ВiзантiКю не пiдпишемо. Не часто порушуК каган узвичаКне, те, що перейшло до нього вiд дiдiв i прадiдiв роду аварського. А за цим разом таки порушив. Не всидiв на столi, вийшов перед слiв i сказав: - Хвалю за мудрiсть, сли моП. I за мужнiсть також. Хай знають ромеП: ми не боПмося Пх, - Обернувся до радних i сказав уже не лише слам, а й радним: - То не бiда, що ми оступилися перед ними у ФракiП, що нашi турми понесли там вiдчутнi втрати. Рiд аварський - плодовитий рiд. На мiсце тих, що впали на бородищах, прийдуть iншi, молодшi i завзятiшi, анiж отцi та брати Пхнi. Переята слава - ще не переята змога. Ми ще помiряКмося з ромеями силою! Не вельми певнi були раднi, що помiряються ще з ромеями силою, тим паче зараз i на рiвних - турми он як порiдiли та й привiдця Пхнiй постарiв уже, лiта геть вибiлили голову, а проте почули його суворий голос - i возбуяли духом: так буде! Переята слава - ще не переята змога! - Слава привiдцi гордого племенi аварiв! Слава великому Баяну! Усi, здавалося, виголошували йому здравицi i всi радiли присутностi в собi ратного духу. А мiж тим то тiльки здавалося. Апсих сидiв поруч iз каганом, одначе не кричав "слава" i ратним духом, як iншi, не переймався. - Щоби переяти в супостата змогу, - сказав, улучивши нагоду, - треба спершу очиститись. Мовив доволi тихо, без належного возбуяння, а проте усi почули i зосередили на ньому допитливi позирки очей своПх. - Вiд чого? - Хоча б i вiд скверни, що принесли з собою Iз ФракiП. Не знали, як можна очиститись, чи не зовсiм уторопали, що маК на оцi. - Може, хакан-бег висловлювався б яснiше? - Можна й яснiше. Скажи, кагане, що робитимемо пiсля всього, що привезли сли вiд iмператора, з його недобитками - полоненими? Мор, занесений ними, набираК сили. Вiн багатьох забрав уже, ще бiльше забере люду, коли нiчого iiс вдiКмо i то негайно. До зими йдеться. Каган виважував та й виважував його пильним позирком. - Хакан-бег не знаК, що робити? Вивести у поле i витнути до ноги. Раднi схрестили на своКму привiдцi посоловiлi з дива '•_ очi й вiдмовчуються. : - Усi двадцять тисяч? - А то ж як? Iмператоровi не жаль Пх, чверть цiни поскупився дати, а ви подивованi, у вас здригнулася Десниця? - Це ж двадцять тисяч, Ясноликий! - IншоП ради немаК. По стiйбищах таких не пошлете, на ринках теж не продасте. Хто купить, знаючи, що мiж Вих ходить моровиця? Аби покласти Пй край, лишаКться одне: витнути полонених. А щоб усе те не впадало так дуже в око, одбирайте по сотнi чи тисячi, виводьте в поле напускайте на кожну тисячу нову турму, бажано мо|яодших i наймолодших воПв. Хай вчаться мужньому дiлу И гартують для грядущих сiчей серця. XXXI Йшлося до передзим'я. Частiше й частiше замоложуалося небо, випадала на землю моква, i Свiтозар що не день, то надiйнiше впевнювався: вiн безсилий упорати .тiльки люду, тим паче захистити його собою. Дарма, що серед полонених знайпюв багатьох i багатьох, котрi гавали йому в помiч, збирали трави й готували декокт, Дбирали й умiли переконати слабих - ПхнК мiсце в осiбЕiм закутi яру; дарма, що вiднинi бiлували дарованих Драми комоней i стежили, аби все, що йде в страву, Iшло по-можливостi чистим, незабрудненим. Старання i лише стримували поширення моровицi, побороти не Iогли. I тут, на паннонськiм березi Дунаю, i там, за Саи, ширилась та й ширилась вона серед полонених, в богатьох забрала життя, ще в бiльшостi грозилася забрати. - Треба щось робити, - вдався до обрiв i уповав: вони се бачать, стоять близько до тих, кого постигло безлiття, не повиннi лишатись байдужими. Та обри не квапились дiяннями. Однi вiдмовчувались, iншi поплескували його по плечу й казалiП осмiхаготтгь: "Декокт, декокт. Давай декокт". Врештi, коли набрид Пм, нагадуючи, i зовсiм визвiрилися. - Пiшов прiч! Каган думас, каган зпав, що вдiяти! - Чому ж не дiК? Не до лiта, до зими iiдоться. Його оперiщували пагаКм i знов казали: - Пiшов прiч! Прийде час - вдiК. А час спливав, моква що не день, то випадала частiше, мочила дошкульнiше, i вiри, що каган думав про них, полонених, що вдiК щось, ставало все менше та менше. "Хiба до самого кагана вдатися? - спливла несподiвана мисль, i, як всяка дерзновенна несподiванка, заграла перед очима звабою. - А чом би й нi? Я ж iшяжич е. Скажу сим, що пильнують: "Я княжич з антiв, волiю бачитися з каганом, просити його, аби звiдомив Антiю: я тут, у полонi, родаки не поскупляться, добре заплатять йому за мене", - i тi не посмiють ослухатись, перекажуть мою речницю кагановi, а вже як побачусь iз каганом, скажу заодно i про полонених: маК щось робити з ними, iнакше згинуть". Щаслива мисль, гейби перша ластiвка, об'явилася - i вже утвердила сподiванку, а сподiванка й певнiсть: ано, то вiрна путь, то, може, Кдина можливiсть порятувати сих нещасних. Як на те табором пiшла гуляти вiсть: iмператор викупив стратега Каста; Каст, вiд'Пжджаючи до Константинополя, пообiцяв комусь iз легiонерiв своПх: перше, що вдiК, повернувшись, пiде до iмператора й доможеться, аби викупив i всiх iнших. Каган продав Пх за четверть цiпи, то не така вже й велика купа золота для фiска, аби вагатись чи скупитися. "Каган ласий на золото, - мислив собi Свiтозар. - Коли скажу, що я княжич iз Тиверi, вхопиться за се i пошле гiнцiв своПх до брата. А поки той гiнець Пздитиме, ходитиму до кагана i таки ублагаю, аби дав полоненим крiвлю, а з крiвлею i можливiсть подолати моровицю. Ано, щораз шукатиму привiд зустрiтися i таки доможусь свого". На тому став, того й тримався. Лишалося одне: вибрати слушну нагоду i того з обринiв, котрий пiде до кагана й скаже, чого хоче княжич iз антiв. Такий обрип не забарився об'явитися - то був терхан однiКП з турм, що прийшла в помiч сторожi. - Ти справдi ескулап К? - запитав Свiтозара, коли його привели й поставили перед доволi молодим, таки його лiт терханом. - А то. - Серед полонених багато уражених язвою? - Мало не кожен десятий. У мене е до тебе чолобитна. - Потiм... - Вона стосуКться мене особисто, одначе й сих нещасних також. Я не тiльки ескулап, що брав вищi науки в Константинополi. Я е княжич iз Тиверi, з АнтськоП землi. - Отак? - Отак, достойний. Хотiв би бачитися з каганом, тим паче, що ми бачилися вже з ним пiд Чурулом, й просити, аби послав гiнцiв своПх та звiдомив князя Тиверi, що я тут. Матиме добрий викуп за мене. - Все одно потiм. А зараз одбери тих iз полонених, що найбiльше слабують, маю одвести Пх у затишне мiсце а покоКм i крiвлею. . Свiтозар примiтне випрямився i прояснiв видом. - То правда К? Каган подбав уже про полонених? - Так. I передусiм про уражених язвою, Пх набереться тисяча? - Достойний привiдцю. I двi набереться вже. - То одбери першу тисячу. За iншими прийдуть згодом. Свiтозар метався в тiм закутi, де лежали слабi, гейби на боролищi. Кидався до одного, облишав, завваживши, що вiн мертвий уже, й поспiшав до другого, вiд другого - до третього, i всiм казав: "Вставайте, братове! Вас, сла"бих, перших поведуть до халуп, у тепло та затишок. Ка^Хаи зглянувся на ваше безлiття, дбаК вже про вас". t Коли набрав тисячу та вивiв iз яру, завагався на мить I таки вдався до терхана: - То, може, i я з ними? - Да нi, - заперечив. - Тут лишаКться бiльшiсть, лишайся й ти. Не став наполягати. Хоча з обрами пiшли тi, що ледве Переставляли ноги та несли свое до краю виснажене тiло, та у таборi, лишалася значна i значна бiльшiсть. Та його не мiг не брати на карб: тота бiльшiсть он як захвилювалася, почувши, що Пх забирають iз сеП ями пiд вiдiритим небом. Хто усмирить Пх, коли дiйде до одбору. ЮртовоП тисячi i всiм захочеться пiти першими? Стратив обри тримають осiбно, далебi, сподiваються на викуп, центурiони не вельми в пошанi у легiонерiв. Вiн, Свтозар, чи не Кдиний, кому скоряються всi. Що буде, коли кине й пiде? Чи не лiпше давати кожнiй новiй тисячi, що йтиме з т