она зiзнаКться Божейковi: коли б знала, що Пздить, вийшла б. - То знай: не можу без тебе, бачу у снах i наяву, кличу денно й нощно i хочу, чуКш, Миловидко, хочу, аби пiшла зi мною до злюбу, стала навiк моКю. Анi з ким iншим, тiльки з тобою волiю узяти злюб. - Йой, таке кажеш... - А чому маю не казати, коли горю вогнем? - Нiби не видиш: я ще не дозрiла до злюбу. - Ти так вважаКш? - Стариня так вважаК. - I всього? - Стариня каже... - насмiлилася повiдати йому, та одразу ж i стямилася: чи то ж можна? - Каже, не ранiш Купали. - Ов! Ну, а ти? Ти що скажеш? Голiвонько бiдна! Чого вiн хоче вiд неП, цей Божейко? Чи ж то мало сказала? - Стариня правдиво мислить: злюб беруть лиш тодi, коли мають на нього благословення Лади. - ГадаКш, Лада не дасть його? Невже не вiдаКш: згорю до Купали. - Таж стариня... Мамця, правда, обiцяли на Ярила пустити мiж люд, аби шукала вже собi лада. - На Ярила? - Атож. - Най буде так: викраду тебе i вiзьму з тобою злюб на Ярила. Та до того виходь. Вийдеш? - Ба нi, - замахала руками. - Пощо маю робити так, супроти волi старинi? Нi i нi! - позадкувала, далi обернулася й подалася мерщiй туди, де жила подруга. - То я прибуду на Ярила! - благав бодай щось, аби не лишитися без нiчого. Проте Миловида не вiдгукнулася, чи то не почула, чи не захотiла, щоб люд випальський чув, як зголошуватиметься ждати на нього. Нарештi сталося воно, ПП сподiване. Удень капало безперестану з крiвлi i вночi капаК. Через те й не спиться Миловидi. Лежить горiлиць, дослухаКться до голосного хлюпання за вiкном й усмiхаКться сама собi. Бо таки радiсно: луснули десь Морозковi вериги. Присяйбiг, луснули й пустили з далекого Вираю, з острова Буяна теплi вiтри. А вже вiтри здолають i поженуть у трин-тарари холоднечу, поруйнують зимовi споруди на землi, позбудеться мучителiв-вериг i забуяК квiтом та зелом розкута земля. А то правдива прикмета передлiття. Найправдивiша! - Бабцю, - надумуКться Миловида й кличе стару господиню, свою постiйну бесiдницю, надто пiзнiми вечорами. - Чулись-те, бабцю! - Чо тобi? - Навчiть свою внуцю бути господинею. - Вчись, хто тобi не даК. - Та ви ж, мамця й не даКте. - Схаменися, дiвко. Звiдки взяла таке? - Бо ховаКтесь вiд мене з усiм, що К вiд звичаю родового. - Таке скажеш. Чом би ховалися, та ще зi звичаями? - Хiба я знаю? Коли закладали нову оселю й носили туди щось поночi, шепталися помiж себе, менi ж, малечi, нi слова. Чом так? Чужi вам? - Ба нi, не чужi, - малi. А малим не все можна знати. - Менi вже можна. Бабця дрiбно i втiшно смiКться з темряви. - Глядiть на неП, яка прудка. Коли виростеш, тодi й скажуть. - Нiби не виросла вже. Глядiть. - Бере бабцю за руку, торкаКться нею тугих, випнутих пiд тунiкою персiв. - Хiба не дiвка! Стара нiмуК бентежачись, а Миловидка користуКться тим i своКП править: - Я маю вже лада, бабцю. Такий втiшний та ладний, такий лiпотний, що й ну! Казали татуньо, в лiтi, а то й на передлiттi вiзьму з ним злюб. - За язика вкусися, дiвчино! - Чом так? - Малi то солодощi, злюбне життя. Пожий, поки молода та зелена, при татовi, мамi, пiзнай вiльготнiсть молодечу, а вже як пiзнаКш ПП, то й пiдеш собi. Дiвка ти он яка пишна та гожа, на татовiм подвiр'П не засидишся. - А як... - Що - як? - Коли ж я не можу без нього. Сниться менi, бабцю, - пориваКться до староП й мiцно обiймаК ПП. -Сниться i видиться. Такий рiдний уже i такий солоденький менi, що йой! Стара панi, певно, не знаК, що сказати внуцi своПй. Через те вiдмовчуКться та гладить ПП, гладить та вiдмовчуКться. "Це Лада в нiй заговорила, -думаК тим часом. -А все ж як рано. Боженьку, як рано!" - Не давай волi серцю, дитя наше миле. ЧуКш, не давай. Лада вподобала тебе, може, зробила навiть своКю обраницею за щирiсть серця та лiпоту тiлесну. А ти не пiддавайся спокусi, стань вище за спокусу. Злюб iз милим - солодка ягода, та всього лиш на час. Далi пiде клопiт, пiдуть зморнi та чорнi днi. Нащо вони в такому вiцi? Кажу ж, потiшся розкiшшю, волею при татовi, мамi, наберись розуму, сили, а тодi вже й обирай собi, кого хочеш. - Де наберусь розуму, коли ви ховаКтеся вiд мене? - А ти, боже, як своКП та й своКП. Скажу вже, коли така цiкава. Шепталися й ховались, бо йшли закладати нове житло, а те роблять таКмно вiд усiх. В людях, щоб знала, бiльше злого духу, анiж будь-де. Тому й ховалися вiд них. Бабця лягла зручнiше i тихо, аби нiхто не чув, заходилася розповiдати внуцi, що i як. Рiд мiцний там, де мiцний покон. Бо покон - теж щоб знала - дотримання чеснот старинi - вiтця, дiда, прадiда. А вони, йдучи вiд нас, хочуть, аби жили родом i пильнували чесноти роду. Лише чесноти, бiльш нiчого. Того колись хотiли, того нинi хочуть i прiсно хотiтимуть. Бо предки не йдуть вiд нас назовсiм, живуть у прадiдiвськiй (а коли споруджують нову, то i в новiй) оселi й глядять, якi з нас дiти, внуки та правнуки: чеснi чи не чеснi, поштивi чи не поштивi, стоять на поконах роду чи зраджують Пх. Бо немаК гiршого зла над те зло, що його завдаК зрада. Ось чому дiди та прадiди не йдуть з прабатькiвськоП оселi, стають домовими й пильнують родових поконiв. Того попереджають: не порушуй звичаю, роби так, як велить звичай, iншого карають за вчинене родовi й звичаям роду зло. Чи пам'ятаК Миловидка, як горiла минулого лiта халупа староП Кобищихи? ДумаК, так собi, з доброго дива? Еге, люди чули, як розмовляли передднеськоП ночi два вогнi: один КовачевоП Забави, другий баби Кобищихи. Цей, Кобищишин, скаржився, подейкують, що господиня його непутяща i скупердяга така, що й ну. "Спалю, - каже, - ПП оселю, бо терпцю вже немаК. Я задихаюся вiд спраги, мене печiя пече, а вона лiнуКться або ж шкодуК для мене води й по цiлiй седмицi не ставить до печi. Спалю - i все". А другий йому: "Роби як знаКш, одне пам'ятай: на печi в твоКП баби стоПть дiжа моКП господинi. Гляди, не спали ПП, бо вона в мене таки господиня". I що ж ти думаКш? НаступноП ночi згорiла бабина оселя, а Забавина дiжа як була цiла, так i лишилася. ГадаКш, тiльки за скупiсть та лiньки покарана Кобищиха? Ба нi, насилала на людей мор, вiдьомством займалася - ото й була покарана своПми ж пенатами. Бо вони нiчого не прощають. Зате он як сприяють добробуту в родi, коли родаки шанують звичаП i щиро дотримуються звичаю. В таких i конi стоять у стайнi годнi та дужi, не лише вичищенi, нiби вилизанi домовим, з розчесаними гривами, i вiвцi котяться справно, кожна по двiйко, i корiвки розтелюються без падежу, i дiтки ростуть, мов iз води йдуть. А так, покон старинi мусить бути поконом i дiтей, внукiв, бо вiн - мудрiсть i добрiсть Пхня, достойнiсть i краса. - Кажеш, внуцю, маКш уже лада, хочеш брати з ним злюб. Що ж, горличко моя, то святе i непорочне дiло. Рано чи пiзно вiзьмеш його. Тiльки ж... тiльки ж для того мало хотiти, для того справдi багато -треба й знати. Ти пiдеш у чужий рiд i станеш родоначальницею новоП родини. Чи вiдаКш, що маКш поКднати там звичаП роду лада i роду вiтця свого, що мусиш коритися тим i не забувати цих? - Хiба вони рiзнi? - Не вельми, проте й рiзнi. Там своК огнисько i свiй домовий. Коли понесеш родовi лада добро, вiн не зречеться тебе, вiзьме пiд свою охорону. А зла i не помишляй нести, не приймуть тебе iз злом. Перед тим, як ввести до оселi, ладо тричi обведе тебе довкола свого вогнища. Тямиш, навiщо? Аби не принесла в його домiвку, туди, де панують звичаП його роду, чогось лихого. Отож як i до тебе прийдуть питати, чи згодна взяти iз Пхнiм князем злюб, ти теж бiжи мерщiй до печi, залазь на неП або стань i колупай пiч, проси огнисько-пената вiтцевого роду, аби взяв тебе пiд охорону, оберiг вiд злих намiрiв чужого роду. Коли вони добрi, тi намiри, вогонь, що палаК в печi, пiдкаже твоКму серцю: iди за князя, коли лихi, утримаК. - У Божейковiм родi добрi, бабцю. - Звiдки знаКш? - Бо Божейко добрий. - Най i так. Чи бажаю тобi злого, внуцю? А проте не забувай: родина - боже повелiння i божа благодать. Тож i роби ПП такою, щоб була благодаттю для тебе, лада твого, дiтей твоПх, а ще - утiхою для кревних. Станеться так, що пiдеш до Божейка, не ставай ступнею на порiг i найпаче бережи вогнище, шануй вогонь. Вiн - совiсть кревних, охоронець злюбних i родинних вуз. А ще - житла вашого, щастя-долi пiд крiвлею житла. Питала, чого шепталися тато з мамою, як закладали нову оселю. Скажу. Коли вже йде до "того, що збираКшся бути господинею, най буде так, скажу. Десь поруч, схоже, що на крiвлi, зненацька голосно й надривно закричав зловiщий. Миловида здригнулася й щiльно пригорнулась до бабцi. - На свою голову, клятий, - пiдвелася стара й тричi плюнула в той бiк, звiдки донiсся крик зловiщого. Певний час наслухала ще, товчеться вiн на крiвлi чи полетiв. Аж потiм, як впевнилася, що немаК, заговорила: - ...Оселя - не лишень мiсце, де живе пiд захистом вогню-пената рiд, вона й жертовник, той хором, з якого голос поселянина, благання про порятунок а чи помiч у бiдi може пiднестися через димохiд у захмарнi висоти й стати набутком вищих богiв - Сварога, Лади, Перуна, Хорса, тих добрих i свiтлих богiв, пiд якими живе на землi, на ласку яких уповаК люд. Зла сила, усякi там вiдьми та вiдьмаки, упирi, як i проводир Пхнiй-Чорнобог, так i зирять, так i норовлять пiдгледiти, коли i де народжуКться нове огнисько, аби першими прибути туди, засiсти там, шкодити, коли закладаКться оселя, шкодити й потiм. Тому-то мiсце пiд оселю обираКться таКмно, глупоП ночi, коли пропiють першi пiвнi й принишкне, сховаКться по криПвках темна сила. Беруть господарi тоП пори пiвня найлiпшого та найголоснiшого, йдуть на мiсце новоП господи, рубають пiвневi голову й закопують ПП на тому мiсцi, де буде красний куток - покуть. То - жертва вогню-пенату, благання, аби туди, на мiсце новоП оселi, перейшов ПП охоронець - домовий i став на захист житла, достатку в житлi, добробуту та щастя в родинi. Туди ж кладуть пiзнiше, як закладають оселю, й зернята, аби родило на нивi й водилося в оселi, збiжжя, рiзани чи ногати, аби була багатою родина i ПП оселя. Коли ж поселяються... - Ну, що роблять, коли поселяються, те й сама побачиш, - веселiше, нiж досi, сказала стара. - А про те, чого можеш i не побачити, скажу. Не скупись на жертви вогню, охоронцевi свого роду. Вони завсiгди мають бути щедрi, та найщедрiшi -_ в день повороту сонця на лiто. То день народження бога Сварога, а в день народження Сварог, як i сини Сварожi, найщедрiшi. Посуд, в якому приноситимеш жертву, розбий, аби ним не скористався хтось iнший, бо замiсть добра матимеш зло. Заслабне хтось - лiкуй бiля печi чи на печi, ближче до вогню. А щоб вогонь i зовсiм поборов мор, усяку нечисть, що засiла в тiлi, кинь у воду вугiлля з огниська i дай напитися тоП водицi слабому, усю i всяку хворiсть знiме. Коли ж нi, звернись до вищого божества - сонця, мiсяця, зiрок. А ще знай: порiг - межа, по один бiк вiд неП дiК божество, по другий - нi. Отож не подавай, чуКш, анiкому не подавай руки через порiг. За ним пенат-домовий не маК вже сили, i хто знаК, доброму чи злому подаКш ти руку, лихо чи благодать ведеш до оселi. А ще й таке маКш знати: в хижi твоПй, одразу за порогом, всякий, будь вiн навiть тать, стаК пiд захист пената-домового, його нiхто не смiК чiпати. Пролити в оселi кров - найбiльший злочин, як i пiти з оселi, стати iзгоКм роду - теж. Миловида лежала тиха й безгомiнна, здавалось, i не дихала. - Ти спиш, внуцю? - Ой нi, думаю. - Так багато наказала тобi? - А таки багато. Йой, бабцю, чи знаКте, як багато!.. А ви, - заговорила по миттКвiй тишi, - ви з дiдунем теж пiдете на нове подвiр'я? - Нi, дитино. Ми в своПй халупi доживатимемо вiку. Коли й пiдемо, то тiльки для того, щоб допомогти новому родовi Ярослава перенести до господи ПП охоронця - домового. - Ходiть назовсiм, бабцю. - Коли помремо, прийдемо. - Йой! - Чого - йой! Так завжди було, так i буде. Дiдуньо прийде на мiсце прадiда-домового, я - при дiдунi. Оберiгатимемо оселю нашу, дбатимемо про добробут у родi та в оселi. Казала и не зраджувала себе анi голосом, анi неминучим, здавалося б, зiтханням. Так нiби усе те мало статися не з нею i не з дiдунем, а з кимось стороннiм, нiби взагалi нiчого не мало статися. Аж моторошно робилося дiвчинi. Не мовчати, питати ще? Однак про що? Та чи й личить таке питати? Пливе у безвiсть невблаганна нiч, пливе й Миловида разом iз нiччю, дiдуневою хижею, лементом крапель, що падають та и падають iз крiвлi. Горнеться в дрiмоту й нiжиться в дрiмотi, а нiжачись, чуК, як солодко Пй вiд тих трелей, що витинаК розбуджена раннiм передлiттям крапавиця. Це вже вона кличе ПП на лiси та доли. Одначе ж рано як? Най би станув снiг, стекла вода у Днiстер, а тодi вже. Чи Миловидка не пiде? Чи Пй не хочеться всього того - i тепла, i простору, i зiллячка-клечаннячка на польових та лугових просторах? Ба хочеться. Бо дiвка уже, бо чуК, як шумить i граК в нiй великий шум, той, що окрилюК думку i споюК солодощами серце. "Лада говорить це в менi, -думаК, долаючи дрiмоту, - чи Божейковi зваби? Йой, те i друге, далебi. А що ж буде, коли здибаюся з обома там, на святi Ярила? Ано, що тодi буде? Таки дотримаю слова i лишусь вiрною тому, що казала татовi, чи спокушусь Божейковими звабами й пiддамся iншому велiнню - великому шуму? Боги свiтлi та боги яснi! I солодко думати про це, i страшно. Як же то можна пiддатися чиКмусь велiнню й пiти? А мамця, а тато? А нова оселя? Так i полишить Пх, не звiдавши нi радощiв воседля, нi втiхи вiд буття в новiй оселi?" V_ Мамця завжди будили лагiдно. Та сьогоднi чи не найлагiднiш. I сум, i жаль почула в Пхнiм голосi-благаннячку. - Вставай, дитино. - Уже час? - Так, уже час. Дiвоньки ось-ось зайдуть за тобою. Не одразу розплющила очi й прочунялась. Тодi вже, як хлюпнула водою на себе, йойкнула з несподiванки i затремтiла вся. Яка вона студена, ця водиця, i яка живодайна. Геть усi жилки збудила, а серце тим паче. - Я просила брата твого в других, Мстивоя, аби зайшов за тобою й берiг тебе там, на святi Ярила, - кажуть мамця, зливаючи. - Тож гляди, слухайся його i нi на крок од гурту, чула? - Чула, мамцю. Чом не чути? Вона зi всiма ладна погоджуватись сьогоднi i на все згодна. А з мамцею i поготiв. Бо вони тiльки застерiгають та наказують строго, насправдi ж он якi мудрi та солоденькi. Не злякалися тата, коли гримнули на ПхнК сокорiння: "До Купали - зась!" I день, i два, i седмицю мовчали, аж поки не вишукалася слушна година, а в тiй годинi - татова добрiсть. Тодi й заговорили. Не наполягали i не сварилися, як то буваК в iнших, тихо та лагiдно казали: "Пощо впираКшся, Ярославе? Миловидка не нанизала ще собi стiльки лiт, скiльки маК пальцiв на руках та ногах, одначе сам бачив: зустрiла i вподобала молодця, а молодець - ПП. Засiли одне одному в тiм'П, запали в серце, то чом мають страждати нарiзно, не бути певними, народженi для злюбу чи нi, будуть жити, мов голубiв пара, чи розлетяться й не стануть ладом одне одному". "Рано, Купаво, -опиралися тато. - Кажу тобi: вельми рано, най i думати про це не смiК". "Чи я наполягаю, аби брала з ним злюб? Кажу ж, най тiльки пiде та наречеться ладою. Молодець он який лепський та славний, чи вiн схожий на обавника?" "Ходила вже до нього, сам посилав". "Посилав, щоб спровадила. Вона й спровадила його, а тепер воском береться вiд каяття, а ще вiд присухи. Де те лiто? Чи тобi не жаль своКП дитини?" Сокорили та й сокорили, такi зугарнi були, обстоюючи доню, що тато як не крутили, а таки згодилися: "Най буде так, як хочете з своКю донею. Проте й глядiть менi: коли дiйде до передчасного злюбу, шкури обом поспускаю". Йой, таке скажуть. Чи Миловидка може дозволити собi не слухатись тата, примусити страждати через себе маму? Поглядала на зшитi при нозi чадиги, на барвисту полохту, ткану маминими руками i на мамин смак, бачила, яка вона гiнка та ладна в тунiцi бiлiй, пiдперезана червленим чересом, i крутилась-вертiлась перед мамою. - Чи гожа я, мамцю, чи красна? - Як бджiлка золота, сонцем освiтлена. По голосу чула, по лику маминому бачила: правду кажуть. Та й сама видiла: он яка гожа, он яка красна! Такою, далебi, й не бачила ще себе. Якщо Божейко там, у Чернi, вподобав ПП, то тут, на святi Ярила, голову стратить побачивши. Ано, буде, як каже, присяйбiг буде! I все ж то-потiм, увечерi чи в надвечiр'я, коли зберуться на полi зустрiчати Ярила. А нинi Миловидка пiде з подругами в поле, на узлiсся шукати ряст. Голубий ряст - знамення початку передлiття. Коли вiн пробиваКться до свiтла, тодi у Випалi та й довкола Випалу святкують прихiд Ярила. Так вiддавна було, так, казали мамця, й маК бути. Добромира не сама зайшла забрати Миловиду на пошуки рясту, з нею був уже добрий гурт дiвок. А поки вийшли за городище, назбиралося Пх, як маку на подвiрницi. Та й цвiли, яко мак. Одна - червленим та бiлим, друга - синiм та бiлим, третя - рожевим чи тiльки бiлим. Перемовляються голосно, а смiються ще голоснiше. Там тiшаться чиПмсь вбранням, там глузують iз когось i так дзвiнко та весело, аж серцю лоскiтне вiд тих веселощiв. Не була б Миловидка наймолодшою серед них, теж смiялася б та видзвонювала смiхом. А наймолодшiй не гоже. Тож усмiхаКться тiльки очима теплими, виповненими щирiстю, нiби море сонцем, та свiтиться личком рожевим, та одповiдаК, коли питають щось, устами солодкими. Коли вийшли за городище та спинилися пiд лiсом, старша подiлила дiвок на ватаги, визначила чiльних у ватагах i заходилася радити-повелiвати, де кому йти, який знак подати, коли знайдуть ряст. А рушили на пошуки, одразу й заспiвали: Ой Весно, Весно да Весняночко, Де твоя дочка да паняночка? Десь у садочку шиК сорочку, Шовком да бiллю да вишиваК, СвоКму ладоньку пересилаК... Людоньки! Якi ви втiшнi та гожi нинi! Якi любi Миловидцi! Мала б рану - до рани клала б, мала б радiсть - геть усю подiлила б iз вами. Ано, таких не можна цуратися, з такими вiк-вiчний хочеться жити. А мусить же пiти колись. ЧуК серцем: забере ПП Божейко. Прийде отак, скаже: "Ходiм", - i пiде, не зважить i не убоПться, що там - чужi люди i чужа родина... Йой боженьки! Що це за сила така, що нуртуК та й нуртуК в нiй, анi на хвильку не даК забутись? Посмутнiла замислившись, а посмутнiвши, не одразу почула, коли i чому вмовкла пiсня. Тодi лиш облишила пошуки i розглянулась, як хтось iз подруг крикнув: "А гляньте, немовби знайшли вже ряст". Нiхто не спонукав Пх: "Побiгли!" Самi збудилися радiсною хвилею й подалися чимдуж через поле. Бiгли прудко i довго, так довго, що пiд кiнець дух усiм сперло. Одначе коли прибiгли та побачили ряст, матiнко рiдна, який вереск зняли, яку радiсть пустили гуляти свiтом! Бо таки було чого. Це ж мати Лада певний iз певних знак подала: настало передлiття, час щедрот, благодатi великоП - для землi, для люду, для худоби. Вiд сьогоднi зазеленiК у лузi трава, пробудиться засiяна ратаКм нива, овечки, корiвки знайдуть для себе поживу, дадуть приплiд, гарний набiл. А люди... Для людей Лада розщедриться найбiльше: посприяК визрiванню дорiдного збiжжя на нивах, засiК в серцях бажання радостi i злюбу, злагоди-миру в родинах, помiж родами й землями. Видзвонювали та й видзвонювали радiстю-смiхом, зрешгою взялися за руки й стали водити довкола рясту танок. Благослови, мати, Весну закликати, Ой Ладо, мати Ладо!.. - Усi бачили цю голубу квiтку? - питаК старша. - Усi! - I знаКте, що це ряст? - Атож! - Пiдтвердите теК? - Пiдтвердимо! - А тепер топчiмо ряст! Дiвки кинулися на те мiсце, де була квiтка, старалися стати на неП ногою й приказували ставши: "Топчу, топчу ряст. Дай боже потоптати i другого лiта дiждати!" Що ближче до ночi, то невiдступнiшим ставав народжений з якогось дива сумнiв, а з сумнiвом i побоювання: чи буде ж на святi Ярила Божейко? Хоча б був.. Бо що ж то за свято буде, коли вiзьме i не об'явиться з якогось дива. Та вона ж, Миловидка, лусне з жалю, а ще вiд того, що знатиме: не прибув на Ярила - нiколи вже не прибуде. Нащо втекла тодi, коли казав: "Викраду тебе на Ярила", нащо крикнула: "Ба нi!"? Иой боженьки... Чого ж така тривожна ледениця на серцi? Чи це не передчуття лихого? Може, не доста сидiти й ждати, може, не слiд ждати? Њ, кажуть, там, за лiсовим узвишшям, старий-престарий дубище. Пiд ним росте корiнь стародуба, а з-пiд того кореня б'К громова вода. Коли пустити з кореня сiк та зробити заклинання, боги надоумлять молодця прийти й напитися громовоП води, сiк кореня, що потрапить у воду, збудить молодечу кров, запалить бажання злюбу, а вже тi бажання приведуть молодця до тiКП, що робила заклинання. А проте дуб он як далеко, туди боязко правитися лiсом. Та й потрiбних заклинань не навчилася ще Миловидка. Хiба пiти на узлiсся та уклякнути перед першим-лiпшим деревом, виблагати у богiв захисту? Кожне дерево - оселя божа, а дуплисте - i поготiв. Коли попросити щиро, боги змилуються, а змилувавшись, стануть на помiч, зроблять так, як хоче. Надумалась i пiшла тихцем. А опинилася в лiсi, набралася смiливостi та й подалася далi - шукати видимо схожого на божу оселю дерева. Лiс знадливо пахнув уже корою, а найбiльше - пробудженою передлiттям бростю. ПозатамтоП ночi гримiло в небi, а коли гримить, та ще такоП пори, не iнакше, як бог громовик ганяКться в океан-морi за дощоносною дiвою - нiмфою. Молоко повногрудоП нiмфи скроплюК тодi дольний свiт i будить до життя усе, що К живого на землi, - дерева, трави, люд. Тому так весело у лiсi, вiд того й пах такий, що забиваК дух. I груди виповнюються млостю, тiКю радiстю-втiхою, котра гонить iз серця тугу, засiваК всю плоть i хiть чарами зваб, а ще певнiстю, що не все утрачено. Чи ж той Божейко за горами й долами? Чи вiн такий глухий i нечулий, аби не почути клич всеблагоП Лади, оцей великий i величний, що й помираючому дасть дужу силу життя? Пiдiйшла до дерева, що видалося Пй схожим на божу оселю, i вклякла перед ним, а вклякнувши, простягла благальнi руки: - Мати природо. Ладо всесильна i всеблага! Одмiнiть, коли вони К, Божейковi злiснi хотiння. Влийте у серце йому горiння горючого, жадання кипучого, тоП сили, що будить до життя брость, гонить iз землi парость, даК серцю буКсть молодечу, а мислi - бажання-крила. Най пiднесуть його у ту високу високость, з котроП одкриваКться далеч безмежна, де зроджуються краснi бажаннячка: бути нинi там, де Миловидка, милуватися тим, чим милуватиметься й Миловидка. Уповаю на тебе, богине Ладо: най станеться так, як я хочу! Постояла, доглядаючись пильно до дупла-оселi, й обернулася, щоб iти вже. Таки й пiшла була, та згадала нараз про громову воду, що б'К з-пiд кореня стародуба, i знов спинилася, глянула в той бiк, де узвишшя. - I тебе прошу, водице бистра, водице чиста, водице громова. Ти бiжиш-поспiваКш туди, де огнисько лада мого. Не обмини тiКП стезi-слiду, на який ступить його нiженька, упаде зiр, що полонить мир. Понеси до нього, божа водице, мою печаль-муку, ту звабу-присуху, що нi на мить не полишаК, гнiтить i кличе, а нiчого не зиче. Та не губи ПП i не зупиняйся. Бо згубиш - людський мир погубиш, а зупинишся - сама згориш. Неси, водице, мою присуху до молодця Божейка, омий його тiло, внеси моП жадання у кров i в плоть. Як ти, водице, кипиш-закипаКш на камiннi бiлому, так i серце Божейкове най кипить-закипаК, моКю присухою переймаКться-палаК, полум'ям горить i всьому свiту явить: така вона К, моя мука-бажання. Жду його, дожидаю, серцем бажаю. Най приПде та вгомонить. - Я тут, Миловидко! Не повiрила, певно, що то людський голос заговорив до неП, й оглянулася хутко, ба, позадкувала навiть. А нагледiвши мiж дерев Божейка, стала мов кам'яна i довго вiдмовчувалася. - Ти?! - Я, ладо моК. Прибув, як обiцяв. - Боги!.. Боги!.. - простогнала дiвчина i, змалiвши на силi, тихо та звiльна стала опускатися на землю. На пригорку, пiд лiсом, тирлувався мало не весь молодший та наймолодший люд городища. Були тут мужi та молодицi, принаймнi тi з них, котрi не встигли забути, що вони не так давно ходили в молодцях та дiвках, а все ж бiльше було молодцiв та дiвок, того пишного випальського квiту, котрий знав: це насамперед його свято. Нинi зiйшла з пiднебесся покровителька злюбу - богиня Лада, завтра вийде з океан-моря й засiК землю ярим свiтлом життКдайний Ярило. Вiд того свiтла-тепла, вiд пролитого днями плодоносного сiм'я дощу пробудиться мати-природа, забуяК зелень i квiт, а в серцi людськiм - надiя-сподiванка. Тому так весело тут, на пригорку пiд лiсом, вiд того такий вереск i смiх. Молодцi винесли й поставили на видному мiсцi Мару - солом'яне знамення зими, зодягнуте в картату полохту, старий байберек, на головi - зимова хустка, пов'язана спереду й нацiлена доверху гострими рiжками. Певно, через них i смiх у гуртi. -• Погляньте, на бабу Кобищиху схожа. - На оту вiдьму? - Ано. - Га-га, а й правда схожа! Снiгу не було вже, тож брали груддя й кидали у Мару. - Прiч вiд нас, злюща! Прiч! Коли груддя летить мимо, молодцiв бере осмута, коли вцiляК, тим паче в голову, - злiтаК до неба смiх. Такий гучний i такий розкотистий, який можуть видати тiльки молодi й дужi груди. Та ось вгомонилися потроху, принаймнi старшi. Тодi Мстивой, якому випало правити тут, на святi, бере вiд вогнища головню й запалюК Мару. Дим, сморiд стеляться долом, помiж людей, та люди не зважають на те. Веселi, гомiнкi, кидають у вогонь палiччям i ще веселiше горланять, коли стовпом злiтають до неба iскри. Дiвчата стають тим часом у коло, ведуть танок i наспiвують: Ой ми зиму зимували, не спiвали, Весни дiждали - заспiвали. Гомiн уступаК мiсце пiснi, а пiсня - знову пiснi. - Ой Весна, Весна, ти у нас красна, Що ж ти нам, Весно, принесла? - Принесла я вам лiтечко, Ще й рожевую квiточку. Та вроди, боже, житечко, Житечко, ще й пшеницю I всяку пашницю. Молодцi ще там, у городищi, вибрали помiж дорослих дiвок найлiпшу, ту, що i личком красна та ясна, i станом гiнка, мов смерiчка, жiнки нарядили ПП в бiле святошне вбрання, надiли на вимитi любистком та розпущенi по плечах коси вiнок iз купав, посадили на бiлого коня, дали в руки сито з випеченими й золоченими медом жайворонками й сказали: "Нинi ти, Добромиро, Ярилова наречена - Весна. Џдь у поле й обдаруй усiх своПми дарунками". Поки дiвчата, що супроводжують заквiтчану Весну, спiвають "дай нам жита i пшеницi, в огородi сiножатi ", Весна встигаК роздати дарунки, запрошуК поселян до яств, виставлених на бiлому полотнi. Там К хлiб i печеня, пироги i набiл, мед бджолиний i корчаги з хмiльним. А ще - вепрятина, лосятина, засмаженi тетеруки. Вистачить усiм i на всю нiч. Першi, як i годиться, сiдають до яств мужi та молодицi. Џм не гоже починати свято з танку - танцюватимуть тодi, як захмелiють. Тож i не ухиляються вiд яств та братниць, i частуються, i здравицi виголошують на честь матерi-весни, всеблагоП Лади, богинi злюбу та перелюбу. Ано, i перелюбу. Бо серед мужiв Випалу немало таких, що прийшли святкувати з одними, а частуються з iншими, - тими, кого хотiла б воля, та не судила доля. Бо де ж тодi й угомонити ПП, змiю-присуху, коли не на святi Ярила? А вогнища горять - не згасають, пiдносяться ввись, ширяться долом. I пiсня не стихаК, i гомiн iде та йде лiсом-дiбровою, полем-перелогом i полем-випалом. Вiд весi до весi, од краю й до краю, на весь слов'янський свiт. Розлилися води на чотири броди, Ой дiвки, Весна красна, зiлля зелененьке, - чути вiд гурту пiснярiв, а десь в iншiм кiнцi велелюддя злiтаК ще голоснiше i бадьорiше. - У гори-дуба! Ходiмте гуляти в гори-дуба! I клич той не лишаКться голосом волаючого в пустелi. Молодцi вихоплюють iз гурту своПх обраниць й спонукають Пх, веселих, розпалених хмелем чи тiльки iгрищами, туди, де рихтуКться вервечка охочих. Стають парами, ждуть - не дiждуться, коли урядник виламаК палицю й покличе мiрятися: кому у парi стояти, кому пару шукати. Миловидка з Божейком як молодшi не тиснулись уперед, бо нi один нi друга не гуляли ще в гори-дуба й не знають, що та як. Коли почнеться гра, мають приглянутися, стоячи позад iнших, а тодi вже й робити те, що iншi. - А ти, Божейку, чого гнешся? - примiтив його i покликав Мстивой-урядник. - Ходи та мiряйся, коли не хочеш бути тим, що горить. Палицю вiн вирiзав довгу, i тим, що мiряються, доводиться тягнутись часом, аби дотягтися до верху. То вже привiд для чергових кпинiв та дотепiв. Ну, а де привiд, там регiт серед парубоцтва, захист-благання серед дiвок. - Не все те велике, що вельми високе. - Хiба? - А так. Казав один: високий до неба, та не вельми треба. - Не один, а одна. Ти це хотiла сказати? - Може, й це. Чом нi? Та ось серед усiх, що мiрялися, знайшовся й такий, кому випало горiти. Молодь знову стала парами, жде, затамувавши вiддих. А парубок-невдаха не подаК виду, що невдоволений: ходить перед усiма гоголем i, жартуючи, бадьориться, зрештою стаК на визначене йому мiсце i, взявшись у боки, кричить що К сили: - Горю, горю, дуб! - Iз яких яруг? - Iз випальських! - Чого ж ти гориш? - КрасноП дiвицi хочу! - ЯкоП? - Тебе молодоП! Молодець i дiвчина, що стояли першими, зриваються з мiсця й бiжать кожне своКю стороною в кiнець вилаштуваних парами. Той, що горiв, норовить наздогнати дiвчину-утiкачку i вхопити ПП до того, як опиниться позад усiх i вiзьметься зi своПм обранцем за руки. Та не на ту натрапив. Дiвчина бiгла хутчiш i таки встигла стати на безпечне мiсце. Гра повторюКться. I раз отак, i вдруге, аж поки котрась iз дiвок не загаялась-таки i не опинилася в обiймах того, що горить бажанням злюбу. Вереск поступаКться мiсцем смiховi, такому дружному i такому втiшному, щотi, бiля яств, уклякають на мить, нiби питаються: "Що там?" Проте тiльки на мить. У них своя бесiда i свiй смiх. I iгрища своП. Той леститься до сусiдки, той споюК сусiда, аби упився та злiг мерщiй, третiй пiдозрюК щось за жоною i хмуриться або бере, мов татя на татьбi, за руку й каже: "Не в'язни до того бовдура, бо заробиш по писку". А все ж найбiльше таких, що радiють святу, липнуть-голубляться одне з одним на цiм велелюднiм святi i тiшаться, що вони щасливо поКднанi Ладою, що Пм, людоньки гожi, К за що дякувати Ладi. Бо живуть одною думкою, смiються одним смiхом i певнi, усi втiшенi сьогоднi величним iз величних свят. А нiч виснула та й виснула над землею Тиверською, над бурхливим i швидкоплинним Днiстром. Пахнув передлiтнiми пахощами лiс, пахнуло поле, дихала розбуджена до життя земля. I нiхто не помiтив, будучи споКний тими пахощами, святковими помислами та бажаннями, що поки Пхнi свiтлi та яснi боги спочивають чи омиваються десь за морями-океанами, на землi Тиверськiй дiК iнша сила - Чорнобог. I дiК пiдступно. Десь аж звiдтам, iз чужкраю, наслала вона в цю землю татей при повнiй бронi, а тi, знаючи звичаП сусiдiв, Пхнi споКнi нинi добром i нацiленi на добро серця, не забарились пiдкрастися до Випалу й обступити як городище, так i умиротворену святом та святковiстю випальську юнь, що гуляла поза городищем. Першими нагледiли татей тi, що пiшли вiд вогнищ й утаКмничилися далi вiд людей, та не одразу второпали, хто то i що то. Коли ж второпали та сполошилися, пiзно було застерiгати. Та й хто почув би Пхнi застереження, коли у полi за Випалом злiтав i виснув при лiсi веселий молодечий гомiн, а ще веселiший смiх, рвалася пiд склепiння неба й виляскувала в небi безжурна людська радiсть. Тодi аж спинилися випальцi й принишкли враженi, як обступили пригорок i Пх на пригорку кiннi татi з чужкраю й звелiли скорити перейнятi святковим настроКм серця, а руки подати до пут i вериг. - Не пiддаваймось! - перший опам'ятався i крикнув на повнi груди Мстивой. - Молодцi, мужi! Берiть дрюки i захищайтеся! Зчинився крик, галас, такий зичний i такий розпачливий, що, мабуть, не тiльки Випал, свiт почув його i пробудився вiд нього. Котрийсь iз мужiв чи молодцiв хапав дрюка й ставав супроти татей iз дрюком, котрийсь повелiвав дiвкам та молодицям ховатися за мужiв i не заважати. Та що дрюк супроти стрiли та меча i що вiдчай супроти ратноП сили? Хтось справдi люто боронив себе, ладо своК, комусь пощастило скористатися тiКю борнею й вислизнути з гурту приречених за спини нападникiв чи пробитися крiзь лави нападникiв. Одначе таких було небагато, та й не всiх рятувала темрява. Один затихав, стиснутий за горло петлею, iнший - вiд несхибного удару стрiли чи й меча. VI_ Гiнцi прибували та й прибували до Черна, i всi з пониззя. - Бiда, княже! - волали. - РомеП вторглися в Тиверську землю. Налiтають коршаками й палять оседки, людей, товар беруть у полон! Вiрити не хотiлося, а вiрити мусив. Це ж не один i не два прибiгли й нагнали страху. Он скiльки Пх, вiсникiв печалi. А проте чого бiжать тiльки з ближнiх весей, городищ i все випадковi, тi, що втекли вiд нападникiв? Де ж вiстi i вiсники з обводiв землi ТиверськоП, вiд тих, що мали б прибути першими й сказати, якi ромеП, скiльки ромеПв? Тiльки ласi на поживу татi чи палатiйське вiйсько iмператора? Ширити, не розiбравшись, цi тривожнi вiстi не випадало, проте й не ширити Пх не мiг. Давно дав вижу по окрузi димом, поскакали й гiнцi. Тим весям, що горнуться до городка Дикушi, велено зiбратися в тисячi i йти серединою землi на пониззя, тим, що стоять ближче до Пруту, сказано те саме, хiба з тiКю одмiною, що йти мають вздовж Пруту. Тисяцькi знають, чому так: одне, щоб не розминутися з супостатом i не дати йому проникнути на сiвер непомiченим, а друге - аби самим не опинитися в тенетах. То вже там, у Подунав'П, зiйдуться, коли буде така потреба, i дiятимуть купно. Поки що мають бути обачними i дуже. З одним вагався i не вiдав, як вдiяти: слати вже гiнця до князя Добрита яко старшого в землi Трояновiй, звiдомляти його про цю оказiю а чи утриматися з своПм посланням. А сусiди, хоча б i уличi? Певно ж, мають знати, що сталося. Вони поруч, це лихо не тiльки тиверськi, i Пхнi оседки може зачепити своПм чорним крилом. Так, уличi мають знати i негайно, тим паче, що це найпростiше - пошле гiнця за Днiстер, та й по всьому, далi самi понесуть вiсть вiд одноП весi до iншоП. А з гiнцем до князя Добрита зачекаК. До Волина й дулiбiв тодi лиш удасться, як напевно знатиме: це не татьба, це - вiйна. Конi давно засiдланi, i воП при бронi. Он скiльки зiбралося Пх. А то ж тiльки з острога. З ближнiх околiй ще не прибули, з околiй буде Пх та й буде. Поки збираються за стiнами, на торжищi-мiстi, поки лаштуються в сотнi, а сотнi - в свою тисячу, князь Волот кличе воКводу, мужiв ратних та думаючих на раду. - МоК мiсце в походi, - почав стишено, однак доволi твердо. - Черн наш стольний лишаю на воКводу Вепра. Пильнуйте i дуже. РомеП - пiдступнi супостати, можуть затаПтися в дебрях чи яругах i з'явитися пiд стiнами тодi, коли рать пiде в Подунав'я. Отож залоги не послаблюю. Запрiть ворота, наносiть на заборола камiння, наготуйте смоловарнi й будьте завжди, кожноП митi готовi до оборони. - За Черн не печалься, княже, - поспiшив запевнити Вепр. - Залога вволить твою волю i, коли треба буде, вистоПть будь-що. Пiдстав для сумнiвiв у князя, признатися, не було. Бо добре знав: Вепр слiв на вiтер не кидаК. Та й воКвода з нього неабиякий. I на розум гострий, i на руку твердий, i в сiчу не завагаКться пiти першим. Через те полишив раду мужiв i швидко забув про неП. Клопотався iншим: що жде Пх у Подунав'П? Путь торована i знана, не так уже й давно ходили туди походом ратним - i на Дунай, i за Дунай. Однак тодi йшли i не розглядалися, знали: довкруж свiй люд i своя земля. Тепер не те. РомеП, пограбувавши весi та городища, могли не пiти за Дунай, гляди, переправили полон та й затаПлися в нетрях незайманщини, ждуть, поки пiде на низ тиверськс ополчення й вiдкриК Пм путь для грабунку в сiверських волостях. Ймовiрностей у помислах цих мало, а все ж князь обережний i дуже. Йшов i розглядався, посилав по праву i по лiву руч вiд путi звiдунiв. Це уповiльнювало ходу його тисяч, зате напевно знав, що зробили ромеП обабiч путi, по якiй iде вiн сам, те роблять i на путях, що йдуть вiд Дикушi, ближче до Пруту. - За поприще вiд нас, - доповiли звiдуни, - спалено городище. Тi, що лишилися в ньому, кажуть, палили минулоП ночi. - Там К хтось? - Так. Бiльше старi, дiти та ще тi, кому пощастило проскочити в лiс i сховатися в лiсi. - Ведiть туди. Хочу погомонiти з такими, що бачили татей. Городище було не таке вже и велике, а залишилося вiд нього ще менше - всього лиш тi кiлька хиж, що стояли осторонь i не стали здобиччю вогню. Бiльше люди впадали в око, анiж Пхнi оселi. - Як iменувалося городище? - запитав князь, надПхавши. - Випал, достойний. Воiстину випал, самi головешки лишилися та порубанi тiла тих, що боронили дiтей своПх, оселi. Певно, не раз уже горiло це городище, коли назвали так - Випал. А хiба нi? Кого тiльки не було тут, у Придунав'П, чиП дороги-путi не пролягали через землю Тиверську. I всiм хотiлося погрiти руки на пожарищах. Римляни приходили - грiли, готи iшли - теж грiли. А що вже казати про ромеПв? Поселяни не клопоталися оселями. Тинялися мiж згарищ, шукали забитих i зносили Пх докупи. Iншi збирали на подвiр'ях недогорiлi латвини, кнеси-те, що лишилося вiд споруд, i теж зносили та складали так, аби добре горiли. На тi недопалки кластимуть, певно, i вiддаватимуть вогню тiла забитих. - Хто бачив татей? Чи можете сказати напевно: хто вони? - Усi бачили. То - ромеП. - I це правда? - Правдивiше не може бути. Коли не вiриш, можеш над'Пхати та поглянути: лежать отамечки, на пригорку, де гуляли звечора дiвки та молодцi. Џх було п'ятеро. По бронi, лику видно: таки ромеП i таки воП. Як же це розумiти? Мiж ромеями i антами укладено мир, iмператор давав, замирюючись, роту: нiколи не переступати Дунай, жити, як подобаК сусiдам. Уся бiда в тiм, що того iмператора немаК вже на ромейськiм столi, iнший править iмперiКю. А певно, так. Полон настигли тодi вже, як на цiм боцi лишалися тiльки рештки його. Њдина втiха - ромеП, що прикривали переправу, не переправилися на свiй бiк: або полягли в сiчi, абовзятi в полон. А то добра пучка перцю на понюх ромейському iмператоровi Юстинiану. Пiднесуть i скажуть: "Видiв, хто ходив у Тивер, плюндрував землю, чинив розбiй i глум? Не якiсь там татi, що Пх К та й К по обидва боки Дунаю, воП з когорти намiсника твого - Хiльбудiя". Пiти за Дунай князь Тиверi не зважився. Вiн належав до обачних i тому вчинив обачнiше: послав гiнцiв у Волин, а сам став iз ополченням та молодшою дружиною по ДунаКвi. Бо так гадав собi: ромеП своК взяли i вдруге не сунуться.. Поки гiнцi гнатимуть коней до Волина, поки князь Добрит надумаКться i зважиться на щось, скористаКться присутнiстю ополчення i вiдбудуК чи заново спорудить людовi весi, а десь - i городища. В гнiвi на ромеПв виколисав у собi рiшенець: далi не можна лишати полуденнi обводи землi ТиверськоП такими, як були; настав час споруджувати при ДунаП сторожовi вежi, а то й не вежi, - такi, як у ромеПв, твердi. Заслонити ними землю, може, й не заслонить, а затримати просування супостатiв вони все ж будуть спроможнi i знак землi Тиверськiй подадуть вчасно. А то - половина дiла. РуйнацiП завдано великоП, проте не все стало поживою вогню та приманкою розбою. У тих, котрi сидiли ближче до Дунаю весями та городищами, знайшлися сокири, не бракувало у Придунав'П й лiсу. А люду, коней було та й було. Тож i закипiла робота в руках звиклих до неП поселян, а де почуваКться робота, росте з землi i зводиться над землею витвiр рук людських, там влягаКться й бiль, приходить бодай якась розрада. Посланi до князя Добрита гiнцi повернулися пiд кiнець другоП седмицi. А вслiд за ними прибули й дулiбськi тисячi, очоленi воКводою Старком, тим самим Старком, котрий у тамтешнiм походi на ромеПв порятував несподiваним ратним вивертнем всiх антiв i став вiдтодi першим мужем при князi Добритi. То була радiсть i втiха. А ще знамення: князь Добрит не легковажить тим, що спiткало Тивср, вiн даК Пй надiйну