випала на дерева, на трави роса, а скiсне промiння умiК вишукувати роси. Заграло, замерехтiло в тих диво-перлах, здавалось, видзвонюК в них. ТоркаКться падiнням-доторком i видзвонюК кришталево чистим дзвоном. "Нiби на островi Буянi". "ПодобаКться?" - питаК царiвна й ласкою заглядаК у вiчi. "Кажу ж, нiби на островi Буянi. А так, як на Буянi, нiде немаК". "Ну, - веселiшаК, - тодi тут i житимемо". Вони оглянули за день долину, були у лiсi, пiд горою. Просто ходили й милувалися привiллям цеП землi чи збирали ягоди й снiдали та обiдали в парi, все гомонiли й гомонiли, парувались та парувались, i хто знаК, що бiльше радувало Пх: вiднайдений закуток-вирай на землi чи те, що вiн давав привiд сподiватися: вони Кднаються назавжди. "Сам споруджуватимеш терем, - запитала царiвна, коли повернулися на лодiю, - чи родакiв моПх покличемо?" "Чим же я споруджуватиму його, коли, крiм рук, нiчого не маю?" "I то правда, - осмiхнулася. - Ну, то лягай i спи, а я посиджу над тобою". "Чого маКш сидiти?" "Хочу так. Першу нiч ночуКмо на своПй землi, мушу приглянутися, яка вона поночi". "А я засну. Бо нiч не спав i день був суКтний". I вiн заснув. А прокинувся другого дня, Любави не побачив коло себе. Пiдвiвся, розглянувся - таки немаК. Поспiшив, спонукуваний тривогою, iз лодiП, та тiльки-но вибрався звiдти, як знову змушений був стишити ходу. Лодiя Пхня стояла в тихiй заводi, бiля кам'яноП стiни, а одразу за заводдю пiдносився в небо й дивував величчю та неабиякими розкошами терем-палац. Вiн був мармуровий, з високими, прикрашеними рiзьбленням вiкнами. Довкола палацу лад i досконалiсть, така досконалiсть, нiби усе, що К тут, виросло за нiч iз землi й постало перед очима заспаного витязя, як диво з див. Здолав-таки свiй подив, як i своП сум'яття, й попростував до палацу. Назустрiч йому вийшла Любава. Уклонилася низько й мовила звичне: "Прошу мужа й господаря до нашого терема". Не питав, звiдки такий, як могло статися. I так догадувався. Ходив слiдом чи поруч iз Любавою й слухав, що казала. А вона все оповiдала та й оповiдала. I свiтилась оповiдаючи. Якимсь м'яким, до лоскоту приКмним свiтлом. Бо й сама була неабияк вдоволена тим, що маК господу, що буде господинею. Може, саме те вдоволення й робило ПП не просто лiпою та гожою в новому вбраннi, - божественно чарiвною. Незчувся Яровит, коли i як перейнявся ПП радiстю i став тiшитись ПП втiхою. "Такi палаци, - осмiхнувся своПй судженiй, - чував, К тiльки в заморських царiв". "А хiба ми не царi?" Вони й справдi зажили, мов царi. Нiчим не клопоталися: усе, що слiд було добути, добував хтось i, що слiд було подати, теж подавав хтось. Або ходили на лови й розважалися ловами, або сидiли в теремi чи десь на узлiссi й тiшились собою, землею, в якiй оселилися, привiллям, що мали на тiй землi. Любаву, щоправда, бiльше вабило море, i вона щораз частiше нагадувала про те мужу. Коли дув попутний чи бiльш-менш сприятливий вiтер, Яровит ставив вiтрила й пускав лодiю в безмежну морську широчiнь, коли треба було йти супроти вiтру чи наставало затишшя, Любава вдавалася до родакiв своПх, i тi присилали морських кобилиць. Так чи iнакше, а молоде подружжя ганяло по морю коли хотiло i як хотiло. Бо обоК вподобали тi плавання-лети, обом було чим тiшитися в тих плаваннях. Воля усiм до смаку, а вiдчуття безмежного простору-волi - тим паче. А ще ж були зваби морських глибин i морського дна, були й вiдвiдини сусiднiх i несусiднiх пристанищ у чужих землях. Ходили, задивлялися на мир людський i дивувалися поконам у тому мирi, захоплювались його розмаПттям. Згодом навчилися й торгувати: збували добутi в морi корали, перлини, брали за них те, що приглянулося чи видавалось потрiбним у своПм теремi. Так об'явилася в них челядь, об'явилися гуслi, арфи, а з ними й люди, що чарували грою на гуслях та арфах, потiшали пiснями чи вмiли вести чарiвний танок. Царiвна вподобала все те i не помiтила, як втратила смак до заморських мандрiв, а разом з тим i бажання бути з мужем та з мужем. Обсадила себе доброликими жонами, завела серед них приятельок, те й робила, що примiряла вбрання, - те, що пошили Пй, i те, що тiльки збиралися шити, не перечила, коли укладали по-своКму коси, мили в купелi й вели до зали, де влаштовувались вечiрнi чи святковi iгрища. Яровит частiше та й частiше почав залишатися сам; коли - на часину, коли - на весь день. Любава, як i ранiш, була ласкава й говiрлива з ним, можливо, ще говiрливiша, нiж досi. Бо таки мала що казати по цiлоденнiй розлуцi i таки неабияк захоплена була тим, що казала. Аж поки не домоглася свого - почала водити на святковi та вечiрнi iгрища. Саджала коло себе й щiльно тулилася до свого мужа, була така ж мила та люба йому, як i ранiш. I те, що бачив, було любе та миле. Однак до пори до часу. Вiдчув по якомусь часi: почало набридати. Вночi, чуючи Любавинi розповiдi-захоплення, порiвняння цих, земних, iгрищ з тими, що бачила й знала на днi моря, лише вiдмовчувався, а вдень брав змайстрованого на дозвiллi лука, набивав тулу стрiлами i йшов у лiс чи до пiдгiр'я на лови. Не було такого дня, щоб повертався з порожнiми руками. Або косулю приносив з пiдгiр'я, або тетерука з лiсу. А спокою для свого серця не мiг зловити. Щось його мучило в палацi й поза палацом, чогось не вистачало, i те "щось" чим далi, то вiдчутнiше почало розчаровувати його i в ловах. Тодi сiдав у лiсi чи на пiдгiр'П i думав, а думаючи, нерiдко засинав. Приснилось якось (i таки там, у лiсi): постав перед ним отой, полишений у Живи кiнь i збуджено забив копитом. "Чого тобi?" - запитав Яровит, як завжди питав, коли кiнь непокоПвся. "Менi нiчого, - вiдповiв Буланий. - Менi тiльки сумно без тебе. З Живою бiда". "Як то - бiда? Що сталося?" "Слаба вона, млiК-зiтлiваК без тебе". "Без мене?" - запитав спантеличено й лупнув очима. Довго сидiв ще пiд деревом i не знав, як розумiти бачене. Сон то був чи з'ява? Нiби ж сон, а таке вiдчуття, мовби стоПть хтось i жде, що скаже вiн, Яровит, на повiдане. ЗiтлiваК без нього... А чом би й не так? Он скiльки часу минуло, як посiяв у серцi надiю, розпалив багаття великих жадань, а що принiс Пй? Розлуку й сум, невтiшну сподiванку й страждання. А запевняв же, казав - лише через бiду не повернувся до своКП Живи, не взяв iз нею злюб. Та хай жде i вiрить: вiн повернеться. Коли й земля стане дибом, небо вiзьметься вогнем, все одно повернеться i стане Пй мужем. Не пiшов того вечора на iгрища, а наступного дня - на лови. Любава помiтила його смуток-зажуру i сполошилася. "Чого тобi? Що з тобою?" "Сумно, Любаво".. "Були удвох, не сумував, тепер, коли багато нас, сумуКш?" "Тепер сумую i ось що скажу тобi, царiвно: я маю вiд Пхати вже". "Куди? Чого?" "Земля батькiв кличе. I дiвчина, якiй обiцявся". "А я? Ти ж взяв зi мною злюб". "Узяв, та не обiцявся". Знiтилась Любава, а далi й геть розплакалася. Схилила на руки голову, затулила долонями лице й плакала по-жiночому ревно, по-людському жалiсно. "Казав: я люба тобi. Тепер нi вже?" "Час любощiв минув, царiвно. Настав час повинностей. А повиннiсть кличе мене у рiдну землю". Пiдвела голову й глянула допитливо. "Що ж маю робити тут сама? Нiчому не рада буду, все стане огидним без тебе". "Може, повернешся до родакiв своПх, у море?" "Не зможу я жити тепер у водi". "Як то не зможеш? А там, у агарянiв, казала..." "Бо тодi могла ще скупатися в молоцi вiлиних кобилиць та й повернутися.. Тому й казала так. Тепер iнше кажу: я понесла вiд тебе дитя, а воно твоК дитя, земного мужа, i не зможе жити в морi". Щось озвалося в ньому болiсне i втiшне. Одначе бiльше болiсне було, анiж втiшне, бо обхопив руками голову й питав-допитувався сам у себе: "Як же пiду тепер вiд неП? Чи можу пiти пiсля всього, що сталося?" "Лишайся, - поспiшила присiсти перед ним Любава й заглянути, як колись заглядала, у вiчi - так глибоко й так жалiсно, серця дiставала. - У тебе й тут, як бачиш, К вже повиннiсть". I мучився, i карався, i заспокоював свою добролику царiвну, аби не побивалася так. А проте не тодi, то перегодом десь сказав Пй: "Мушу, Любаво". "Може, хоч iнодi навiдуватимешся до нас?" - подала сама собi надiю. "Iнодi - може".. I, щоб вiдiрвати ПП якось вiд серця, обернувся круто, сiв у лодiю й пiдняв усi, що були на нiй, вiтрила... - Ну, а далi ж як було? - не вдовольнився тим, що повiдала бабуся, Богданко. - Так i було, як мало бути. Добувся Яровит до своКП землi, взяв iз Живою злюб. Таке весiлля справляли, подейкують люди, усi гори дзвенiли. - А царiвна? - А царiвна народила сина та тим i втiшилася. Син, мов двi краплини води, був схожий на вiтця, i теж, як i батько, став князем у своПй землi. До моря тiльки бiльше лежало його серце, анiж до суходолу. Через те й прославився у людях як багатий морський гiсть i великий мореходець. XVIII_ За гожоП години раннього передлiття Миловида була вже у Нижнiй МiзiП i мiряла ту саму путь, що й колись. Ото тiльки й одмiни, що правилася не з Маркiанополя в Одес, а з Одесу в Маркiанополь. I певна була: плавання ПП позаду вже, i не зовсiм вiрила, що таки позаду. Бо коли ходила берегом Днiпра та шукала лодiю з чужкраю, всякого наслухалася про заморських мореходiв: i пiдступнi вони, i завезти можуть туди, звiдки не втрапити вже анi до МiзiП, анi до Тиверi. А тi мореходи взяли, що належить, i сказали: "Вiра та спокiй, дiвчино, пiслязавтра будеш у пристанищi Одес". Сказали й доправили. Чи такi добрi К, чи тому, що обманула Пх, видала себе за викрадену тиверськими татями, навiть жалiли в путi, берегли вiд бурi, що розгулялася. Присяйбiг, коли усi такi, пiде Божейковими слiдочками в землi ромейськi i розшукаК свого Божейка. Таки зважиться i пiде! Обернулася, глянула в той бiк, де клопоталися ПП мореходи, й вiдчула малiсть свою, а ще сором за себе: таким людям i назвалася полонянкою, сказала неправду. Аби виправдатися бодай чимось, пообiцяла, ба заприсяглася сама собi: далi казатиме всiм правду i тiльки правду. У свiтi К жорстокi i безпутнi люди, то так, а все ж свiт не такий жорстокий i безпутний, як про нього думають. Старий Борич сидiв, як завжди сидить, коли буваК вдома, у своПй пiдклiтi й латав-заварював чужi казани. Не сподiвався, ясна рiч, бачити Миловиду в себе. Коли ж постала перед ним i сказала, вклоняючись: "Добридень, господарю красний", - видивився й закляк зi своПм ремеслом у руках. - Ти?! - не спитав - простогнав лякаючись. - Менi привиджуКться чи це справдi ти, Миловидо? - Я, дiдусю. Пiдвiвся, засуКтивсь, як мiг суКтитися в своП лiта, провiв i посадив супроти себе. - Як же це, дiвчинко? Гадав, ти давно дома вже, тiшиш своПм поверненням iз неволi маму, тата, а ти тутки. Що сталося, Миловидко, i як сталося? Оповiла все i не приховала в тiй оповiдi найголовнiшого: Пй немаК й не буде життя на землi, коли не вiдшукаК та не звiльнить Божейка. Затим i прийшла до ромеПв, затим стоПть i перед ним, Боричем. Солiди, якесь там золото маК на пошуки та викуп, а в усьому iншому покладаКться на помiч мандрiвного ливарника Борича, котрому вiльно iти, куди хоче, й бути там, де захоче. Та Борич не поспiшав хвалити ПП за тi милi його серцю намiри, як не поспiшав i зголошуватися. Сидiв, дивився на порятовану свого часу з неволi дiвчину прибитими смутком очима i мовчав. "Як же я пiду з тобою, гожа дитино? - казали його очi. - Чи ти не бачиш, який я лiтнiй? Чи не вiдаКш, що та далека й тривала путь не для моПх нiг? А й те ще знай: маю таКмне доручення вiд князя - наглядати за ромеями i поспiшити з речницею про Пхнi лихi намiри, коли знову захочуть вдатися до татьби. Зараз щось схоже на те. Як можу вiдлучитися на все лiто, а може, й бiльше, коли тут збирають манiпули й гуртують у когорти, а когорти - в легiони? То ж зрада буде, Миловидко, i страшна зрада. Лiпше було б не зголошуватися, анiж сказати: "Попереджу", - i не попередити". I журився ПП журбою, i дошукувавсь, що i як вдiяти, а дошукатися не мiг. - Я пособлю тобi, дiвчино, аякже, - почав з обiцянки. - Проте почнемо не з мандрiв по ВiзантiП. Найперше маКмо знати, куди повезли тих нещасних, де i кому збули. - Гадаю, в пристанищi Одес знають те. - В Маркiанополi теж знають i, може, лiпше, нiж у пристанищi Одес. Отож пошуки почнемо звiдси, а там i до Одесу дiстанемося, аби певними бути, що не на ложнiй путi. Борич вiдклав свою роботу, вивiв з пiдклiтi й посадив гостю за стiл, дав Псти. А поки Пла, сидiв i думав, до кого йому вдатися, у кого шукати ПП, правди про полонених. Певно, нiчого втiшного не вишукав, думаючи, бо не ожвавився, як ранiш бувало. Порадив Миловидцi лягти та спочити пiсля многотрудноП путi, всiляких тривог на тотих путях та й подався з двору. Минув день - Борич повернувся з преторiю нi з чим, минув другий - знову нi з чим. А третього дня i зовсiм зайшов на подвiр'я пiдупалий духом. - Щось погане вивiдали, дiдусю? Вимiряв ПП невеселим оком i тодi вже сказав: - Знаю, ти ждеш вiд мене лишень гарного та приКмного. А те й не береш на карб, що приПхала шукати приКмностi серед людоловiв. Тож слухай, дитя людське, що казатиму, не тiш себе удачами, надто швидкими та приКмними. Ходiння по муках тiльки почалося. Не до IКрони i не до Авiдоса повiз Хiльбудiй твого Божейка i всiх, хто з ним. Чи то не хотiв платити мито за продаж рабiв, чи боявся, що в сих работорговельних гаванях спiймаКться на татьбi, - погнав набитi взятими гвалтом тиверцями лодiП аж до Iллiрика. - Аби тiльки знати, де, - не малiла духом, навпаки,ожвавилася Миловида. - Дiдусю, рiдненький. Iллiрик то й Iллiрик, подамося й до Iллiрика, аби знати, де! - Iллiрик великий, горлице. Перш нiж правитися туди, маКмо достовiрно знати, де саме продавали. - А тi, - кивнула на преторiй, - не кажуть? - Не знають нiбито. ПоПдемо-таки з тобою до пристанища Одес i шукатимемо таких, що знають про долю тиверцiв, там. Цього разу Борич не взяв iз собою ливарного причандалля, як брав ранiш, маючи намiр зiбрати коло себе люд i вивiдати в нього те, що хотiв вивiдати. Знав-бо: стезю маК топтати до навiкулярiПв, а то не для всiх доступний люд, Пх коли й привабить щось, то не його кузнь. - Кажеш, маКш золото i ромейськi солiди? - запитав Миловиду, побувавши в пристанищi. - Маю. - Тобi вони, ясна рiч, пригодяться ще, та що вдiКш, i тут без них не вивiдаКмо. Давай поки що солiди, а золото прибережи. Ходив та й ходив до пристанища та до осель при пристанищi, а повертався нi з чим, лише веселенький був, а то й зовсiм хмiльний. Дивувалася з того, а ще бiльше боялася: проциндрить дiд те, що вiдiрвала вiд серця й передала як надiю на порятунок Божейкова мама, а хосену з тих походеньок його не буде анiякого. Та ба, iншоП путi вивiдати, де Божейко, не бачила: те знають мореходи i тiльки мореходи. Може, не слiд так дуже вже покладатися на Борича, самiй теж ходити та питатися? Хтось же був свiдком, як виводили тиверцiв iз схованок, пакували в лодiП. А коли був, мiг чути, куди правитимуться тi лодiП, може знати, де зараз мореходи, що возили полонених за море. Тодi, як правилася до Днiстра та шукала гостей iз чужкраю, теж боялася: кого зустрiне, кому довiриться, а не шкодуК, бач, що довiрилась. Ано, свiт не такий жорстокий, як про нього кажуть, а люд - i поготiв. Так надумала, так i зробила б завтра чи пiслязавтра, коли б у ПП прихисток не залетiло те, чого давно ждала. Борич розчинив не по-старечому дужо дверi й мовив, переступаючи порiг: - Готуйся, Миловидко, завтра вирушаКш. У Старому Епiрi, в пристанищi Нiкополь, продавали тиверських бранцiв. - Це далеко? - Далеко, дитино, та я домовився: тебе доправлять до самого Нiкополя. Дiвчина загадалася. - А чому тiльки мене? Ви хiба не Пдете? Старий знiтився i безсило розвiв руками. - Не можу я, горлице, поПхати. Њ тут, у Маркiанополi, дiло, котре не пускаК мене з тобою. Осмутнiла враз i сiла там, де перед тим сидiла. - Ти не сумуй i не май на мене гнiву, - заспокоював чи й виправдувався Борич. - Не тому не Пду, що не хочу, не можу я, повiр. РомеП знову готуються до походу, маю знати, куди збираються йти, i коли знов на Тивер, зробити так, щоб знали тиверцi. Глянула на старого i недовiрливо, i загадково-подивовано й знов потупила зiр, похилила голову. - Я боюся, дiду. Вся надiя була на вас. Гадала, i Божейка вiдшукаКте в цiй чужiй та загадковiй для нас, тиверцiв, землi, i мене надоумите та захистите, коли дiйде до напастi. Очi Боричевi, вид Боричiв казали: "А горенько!" - та уста промовляли iнше. - Навiкулярiй, що взявся доправити тебе, - муж лiтнiй i добронравний. Казав, доки будеш пiд його рукою, волосинка з голови не впаде. А як далi складатиметься в тебе з ромеями, то вже сама побачиш. Раджу тiльки, не будь вельми щедрою i не вдавай iз себе багату. А ще не будь надмiру довiрливою. Розпитуй, проси, торгуйся, являй в усьому розум i обачнiсть. Чула: розум i обачнiсть. То будуть Кдинi твоП помiчники на многотруднiй путi удач i невдач, сподiванок i розчарувань. ХIХ Боричевi пiдозри не пiдтвердилися того лiта. РомеП збиралися до Маркiанополя, та не для тоП, що догадувався вiн, виправи: ходили на забудови та змiцнення фортець у Поду-нав'П. А наступного передлiття вода так пiднялася в широкому та повноводому ДунаП, що про перехiд через його широчiнь уплав годi було й думати. Злились i стали суцiльною гладiнню-морем численнi рукави, зникли пiд водою очерети, залилося й стало заплавою прибережне пониззя. Дерева стояли в водi й видавалися зеленими острiвцями на порудiлiй водянiй гладiнi. - Ось i маКмо. Волоте, помiч, - пiдвiвся в стременах i пильно розглянувся Вепр. - Дунай до самого лiта став ромеям на перепуттi, а нам визначив обводи незатоплюваноП твердi. Напевне знатимемо тепер, де вдало визначили мiсця для веж, а де помилилися. БiльшоП води, здаКться, не було в пониззi. - ГадаКш, що ми десь i помилилися? - Дуже можливо. А втiм, побуваКмо на мiсцi забудов - побачимо. I князь, i його воКвода знали: сюди, в Подунав'я, давно пiшли тиверськi будiвничi - землероби, каменярi, дереводiли. Та й чули, правлячись пониззям, як голосно вистукують тi, що дроблять та тешуть камiнь, рубають дерево. Дереводiлiв, ясна рiч, найбiльше тут. Бо й дерева треба найбiльше. Може, тiльки вежi й змурують iз каменю. На вали, забудови пiде земля та дерево. А градниць iз сяких-таких колод не поставиш. Тож i гримлять-вистукують будiвничi по всiх околiях, рубають що К лiпшого та найлiпшого. - Старiйшини, як нiколи, повiрили тобi, княже, а вiд старiйшин перейнялася вiрою i вся земля. Бачив, як густо йшли тиверцi на Дунай? - Бо вiдають, чим заплатили за безпечнiсть. На власнiм хребтi спiзнали, що таке чужинське вторгнення. - О нi, стараннiсть та маК й iншу пiдвалину. Гадаю, не було б такоП щиростi та одностайностi, коли б ти кликав Пх спершу на спорудження веж, а потiм - на вiдбудову спалених весей. Турботу про люд тиверський угледiли в тiм твоПм повелiннi, тому й пiшли усi в пониззя. Вепрова похвала була приКмна князевi. Через те говiркiшим видавався i на Дунай дивився веселiше, нiж можна було сподiватися вiд нього. - Гарне пристанище матимеш, воКводо, коли сядеш iз родом i людом своПм у гирлi такоП рiки, - показав на безбрежне дунайське плесо. - Чи не закортить стати тодi осiбним князем, га? Питався, жартуючи, а Вепр не зумiв чомусь бути мужем, що сприймаК почуте як жарт. - Осiбним? - Ну, коли не осiбним, то морським. - Морським - може, - надумавсь-таки i усмiхнувся, - а осiбним - нi. Тут усiКю слов'янською землею не можемо упоратися з неспокiйними сусiдами. Таке ж князiвство, як моя придунайська волость, проковтнуть i не оближуться. Волот загадався й примовк. - Я через те кажу так, - обiзвався перегодом, - що менi самому Тiра почала видаватися лiпшою i знадливiшою за Черн. - Ов! А то ж чому? - Бо гарне i багато чим спокусливе мiсце. Одне, город той, коли звести його, стоятиме на узвишшi, а друге, над глибокою водою. I не на морi, i над глибокою водою, чуКш? Таке морське пристанище може вирости в тiм мiсцi i така твердь для слов'янськоП землi, що й ну. Та ще коли й ти станеш Пй пiдпорою при самiм ДунаП, та коли лодiй матимемо стiльки, що на весь Понт Евксiнський гримiтимуть славою. УявляКш, що буде тодi? Е-е, воКводо, з тоП затiП в Тiрi може вирости наша сподiвана мiць. ГадаКш, поляни так собi вчепилися за те мiсце на нашiй землi й пiшли на Кднiсть iз тиверцями? Мають пильне око i далеко бачать тим оком. Я пiсля бесiди з ними покою не маю ночами. Сплю i бачу великий бiлокам'яний город над лиманом, морське пристанище при городi, сотнi своПх i чужих лодiй у тому пристанищi. В мислях дав уже йому й наймення - Бiлгород. - А чому тiльки в мислях? Друге лiто сидять там твоП та полянськi будiвничi, гадаю, щось зробили. - Пристанище, вважай, К вже. Коли не зашкодять ромеП чи якесь iнше безлiття, матимемо й здатну боронити себе морську твердь. Скiльки правилися понад ДунаКм купно, стiльки й мови було про те. А розлучився з Вепром у новiй його волостi й прибув до Тiри, мусив забути про своП далекосяжнi намiри: там на нього чекали вже посланцi з вiстями вiд Борича. Не хотiв вiрити тому, що почув, однак не вiрити теж не мiг. Чи Борич слав би людей аж iз Маркiанополя, коли б не був певен: ромеП таки готуються до походу? "Оце таке твоК сольство, iмператоре? - питався в того, вiд кого мав неабиякi обiцянки. - Оце така щирiсть i така правда? " Перше, що зробив, - розiслав гiнцiв. Звiдомляв про загрозу нового вторгнення князя Добрита у Волинi, звiдомляв i полян та уличiв. Вепровi ж повелiв змiнити сокири на мечi й зiбрати пiд свою руку весь тамтешнiй люд. Сам теж не забарився згромадити iз будiвничих дружину й повернувся до Черна. Настав час не покладатися на тверезий розум ромейського iмператора. Тiльки б не спiзнитися зiбрати до спаду води в ДунаП дужу силу. Все iнше вирiшать меч i розум, розум i меч. Висока дунайська вода спадала повiльно i довго, так довго, що зiбранi пiд рукою Волота дулiбськi, полянськi воП, як i воП сусiдiв уличiв, почали ремствувати: чи не даремна ця ратна виправа, чи не пустив хтось навмисну чутку, аби нашкодити слов'янам? В полях зрiК хлiб, по лiсах повнятьсямедом бортi, а господарi кинули усе те напризволяще, тирлуються в Придунав'П. I ромеПв не провчать, i втрати матимуть такi, що Пх нiчим уже не вiдшкодуКш. - Що робитимемо, княже? - прийшли i сказали нарештi самому привiдцi. Думав, дошукувався i таки знайшов ПП, одповiдь. - А що роблять в такому разi ? Не йдуть ромеП, то нам тра йти до ромеПв. Одбирайте спритних звiдуиiв, пошлемо Пх на супрот-берег Дунаю за звiдами. Най понишпорять та побачать, що роблять ромеП, збираються чи не збираються вони йти в нашу землю. На те охоче пристали i звiдунiв одiбрали рiвно стiльки десяткiв на чолi з десятськими, скiльки було на ромейськiм березi фортець. Розтлумачили, де i як мають переправитися, що вивiдати, переправившись, та й стали ждати.. Так чи iнак, а звiди мають покласти край марному сидiнню. Вони й поклали, та не так, як мислив собi князь i тi, що були з князем. Звiдуни повернулися й сказали: ромеПв справдi до гибелi в фортецях, одначе не видно, щоб вони готувалися до вторгнення. Возять камiнь i мурують стiни. - Зводять новi фортецi? - Ба нi, нарощують заборола в старих, мурують новi споруди на подвiр'ях фортець. То була заковика i неабияка. Невже Борич натрапив на ложний слiд i обманувся? А коли нi? Коли ждуть-таки спаду води й змiцнюють тим часом фортецi? Можуть i так собi мислити: "Чого йти до слов'ян, коли не зiбраний ще урожай на нивах, не насотано меду з бортей? Хай покладуть усе в хижi та будуть готовi зустрiти гостей не лише з простягнутими для вериг руками, а й iз хлiбом-сiллю". Коли це правда, не втримати йому коло себе анi полян та уличiв, анi дулiбiв. Щасливi мислi - нечастi гостi, ця ж прийшла й осiнила якось неждано й негадано: а чом i йому не робити те, що роблять ромеП, - знов повернути усiх до заступа i сокири? З тiКю думкою вийшов перед тисяцьких i постарався втлумачити Пм: легковажити не час; а щоб зiбраний у пониззi люд не нудьгував без дiла i менше думав про своП вогнища, посилаК його на припинене через чутку про вторгнення спорудження веж. З князем Добритом К така домовленiсть: рано чи пiзно все одно треба буде приходити сюди i споруджувати. Не був би вiн князь, привiдця воПв i дружини, а до того ж муж думаючий, коли б на тому й заспокоПвся. Кажуть, у ромеПв не спостерiгаКться помислiв про ратну виправу за Дунай? Хай кажуть, а вiн знову пошле своПх звiдунiв на супротивний бiк - хай стежать за ромеями, хай знають, якi в них помисли сьогоднi, якi завтра. За цим разом вибiр його випав на найближчi задунайськi твердi Ульмiтон та Туррiс i був, здаКться, вдалим: саме в Ульмiтон прибували та й прибували воП з ромейських провiнцiй. - Це i К вона, розгадка ХiльбудiКвого замислу, - радiв чомусь Волот. - В Ульмiтонi накопичуються сили, що вторгатимуться. Стежити за ромеями, що таборилися по фортецях, доручив одному з найкмiтливiших своПх сотникiв. - Не спускай ока з них, - повелiв йому, - найпаче з тих, що в Ульмiтонi. Звiдiв не було седмиць чотири, зрештою прискакав гiнець i сказав: сидять ромеП; ходять удень на муштри, увечерi п'ють вино, а з фортецi не йдуть. - А що сотник? Якi його намiри? - Вивiдувати i ждати. - Розумно. Пождемо й ми, коли так. Ждали седмицю, за нею другу, за другою й третю. А одразу по третiй прискакало кiлька гiнцiв iз речницею вiд сотника: ромеП згуртували манiпули в когорти й пiшли на Туррiс. - До бронi, слов'яни! - звелiв князь. Знали тепер кожен ХiльбудiПв крок, як знали й те, скiльки iде з ним когорт, де зупиняються на нiч i куди зникають по ночi. Тисячi стояли поодаль вiд Дунаю i не виказували своКП присутностi.. Таке повелiння князя Волота: дати ромеям можливiсть переправитися на цей бiк, а вже як переправляться й пiдуть на своК чорне дiло, тиверцi й дулiби стануть Пм на путi - так, щоб охопити ХiльбудiКвi когорти пiвколом. А оскiльки по один бiк у ромеПв буде глибоке й широке, мов море, озеро, по другий - не менш глибокий i бистроплинний Прут, а за Прутом - воП iз стрiлами, то ромеям нiчого iншого не лишатиметься, як прийняти бiй. Перше, що трапилося Хiльбудiю на путi в Тиверську землю, була почата й незавершена будова. - Бачили? - показав тим, хто був поруч. - Ще трiшки замешкалися б - i анти спорудили б на нашiй путi другi Довгi стiни. - А так. Гляньте, скiльки землi, колод навезено, ба камiння навiть. Для стiн, може, й замало, а для фортецi чом же. - ЗемляноП чи дерев'яноП? - ГлинобитноП. Смiх, жарти та дотепи, а все ж серед безжурних жартiвникiв знайшлися й тверезiшi. - Зверни увагу, стратегу: робота провадилася щойно. Дуже можливо, що анти десь поруч. Хiльбудiй знову вiдбувся жартом, а все ж не полишив застережень центурiона поза увагою. Спинився, приглянувся до зритоП копитами путi й повелiв вислати поперед когорт, по праву i по лiву руч вiд них кiнних звiдунiв. Очолюваний ним легiон не такий великий, щоб вважатися вiйськом, та не такий i малий, щоб вести його в землю варварiв по однiй путi. А змушений був, принаймнi поки здолають горловину мiж озером i Прутом. Подiлив легiон на когорти, визначив дистанцiю й звелiв правитися одна за одною, дотримуючись дистанцiП. Коли ж трапиться таке, що вийдуть i стануть на путi слов'яни, перша колона маК стати чолом до них i прийняти бiй, двi iншi вийдуть на фланги й дiятимуть так, як вимагатимуть обставини бою: або ж вiзьмуть на себе варварiв, що будуть на флангах, або ж обiйдуть тих, що стануть на путi, i вдарять на них з флангiв. Висланий наперед роз'Пзд вихопився на широку галявину обабiч путi i змушений був зупинитися. -- Слiди свiжi, - уголос мiркував привiдця. - Анти тiльки-но пройшли тут i великими силами. Що, коли отам, за галявиною, стали заступом i нав'яжуть сiч? Легiонери мовчки переглянулися з ним i не стали розраджувати. - Зробимо так, - повелiв привiдця роз'Пзду. - П'ятеро поскачуть уперед i вивiдають, чи К хто в лiсi, а вивiдавши, дадуть знати. - Ну, а коли нiкого не буде? - Правитиметеся далi, тiльки ближче до нас, на вiдстанi одного-двох стрелищ. Були обережнi i, здавалось, аж надто пильнi, а таки прогледiли появу слов'ян. Тодi аж збагнули, що то не хтось iнший, тиверськi воП, як Пм заступили путь. Подалися було назад, а позаду теж заступ, кинулись праворуч, у лiс, - i там кiнний заступ. "Це кiнець, - подумав ромейський привiдця. - I, що найгiрше, така ж доля спiткаК й тих, що йдуть за нами й покладаються на нас". - ПопробуКмо пробитися, - повелiв легiонерам. - Кому пощастить вихопитися, постарайтеся доправитись до когорт i попередити: на цiй галявинi усьому легiону готуКться пастка. Усьому, зрозумiли? Вони звернули з путi й погнали коней туди, де менше було воПв. Та не для того Пх брали в лабети, щоб випускати. Однi полягли, стятi мечами чи стрiлами, iншi, не бачачи порятунку, склали перед тиверцями броню свою й простягли руки для пут. Те саме спiткало й боковi роз'Пзди. Хтось iз тих, бокових, пробував, щоправда, докричатися до Хiльбудiя, та Хiльбудiй був надто веселий тiКП митi, аби почути застережливий крик своПх звiдунiв. Џхав на чолi першоП когорти, оточений веселими вершниками, й гадки не мав, що може щось статися, та ще тут, у придунайськiй глушинi, наiменованiй незайманщиною. Коли ж сталось-таки - перед його когортами, нiби з землi, постав надiйний слов'янський заступ iз лучникiв i мечникiв, Кдине, на що спромiгся з несподiванки, повелiв прискорити вихiд когорт iз лiсу. - Першим п'ятьом когортам стати дугою й бути готовими до зустрiчi з варварами, всiм iншим розвернутися й прикрити тил! Нiби у воду дивився. Не встигли його когорти висипатись на галявину й стати в бойовi лави, як там, попереду, а перегодом по праву i по лiву руч ожив лiс, галявини в мiжлiссi й звiдти хмарою посунули на ромеПв лави лучникiв. Скiльки Пх, важко було збагнути. Одне бачив: Пм немаК кiнця-краю. Iшли щiльно й заслонялися щитами, обступали звiдусiль. - Щитоносцiв наперед! Стати стiною, зупинити стрiлами. У ромейських лавах зчинилася ворохобня. Тi, кому наказано стати супроти слов'ян стiною, спiшно пробиралися наперед, iншi приймали Пхнiх коней i норовили вiдiйти до лiсу, ще iншi шикувалися в колони мечникiв i ждали нагоди пiти на пiших в кiннiм строю. А поспiх - мала утiха. Десь встигли щитоносцi стати супроти антiв, зустрiти Пх хмарами стрiл, а десь i нi. I там, де не було щитiв чи не так щiльно летiли стрiли, анти навалилися дужо й зламали лави, клали пiд ноги чи стиналися з тими, що боронились. У прорубанi ними вiкна-проломи не забарилися вломитись тиверськi та дулiбськi вершники. Немов буря приморська а чи вихор польовий влетiли туди на буланих, вороних, гнiдих та бiлих конях, м'яли щитоносцiв копитами, рубали навсiбiч мечами, збадьорювали себе i тих, що йшли плiч-о-плiч, диким посвистом та гуком-перегуком. I все ж анi посвисти, анi перегуки не могли заглушити багатоголосого брязкоту мечiв, чийогось торжества, а чийогось i передсмертного волання про помiч, так само як тi волання неспроможнi були осилити iржання коней. Таким здичавiло голосним i таким тривожним видавалося воно, мовби тиха донедавна галявина горiла вогнем або вiщувала проваллям-загибеллю. Хiльбудiй зiбрав коло себе найбоКздатнiшi манiпули й намагався дати побоПську якийсь лад. Сидiв на високому, з буйною бiлястою гривою конi й пильно стежив за тим, що робилося в переднiх лавах. - Iоанне! - кликав котрогось iз мечникiв, що стояли напоготовi. - Скачи в третю когорту й перекажи ПП привiдцi моК повелiння: хай одрубаК оте антське вiстря та стаК стiною супроти решти. З одрубаними ми й самi упораКмось. - Буде сказано, стратегу. - Њвдемоне! - рiзко обертався до iншого, цього разу - центурiона. - Бери свою манiпулу й винищ отих варварiв, - показав рукою. - Потiм пiдеш на помiч першiй когортi. - Iду, привiдцю. Хiльбудiю не все i не завжди видно. Тому пiдводиться час вiд часу в стременах i стараКться бодай якось доглянутись, що робиться в його лавах. Саме за тими розглядинами й застигаК його крик посланця вiд поставлених на захист тилу когорт. - Достойний! Варвари напирають i з тилу. Сили великi, не вистоПмо! - Передай Флавiю i всiм воПнам: Кдина надiя в цих лещатах - меч i щит. Бiльше немаК на що надiятись! Знав: з ним лiпшi фракiйськi когорти, тi, що були не так давно у сiчах з iранцями й переданi iмператором пiд його надiйну руку. Тому й не переставав вiрити: хоча воП його й опинилися в зашморгу, варварам не так просто буде зiм'яти Пх i примусити показати спину. Це досвiдченi мечники та щитоносцi, вони спершу кiлькох варварiв покладуть, а тодi вже самi ляжуть. Саме так: дiйде до краю, то ляжуть, все ж не покажуть спини. Найбiльше дiстаКться чоловим манiпулам. Он як порiдiли вони, стримуючи ворожi сотнi. Десь тiльки оступилися й рубаються, прикрившись щитами, десь стали невеликим пiвколом i стоять, мовби скеля в розбурханому морi, а десь Пх всього лиш острiвки, що ось-ось накриються хвилями. Обернувся до тих, котрi стояли пiд його рукою як остання надiя на порятунок, i застиг, вражений: анти прорвали лави не лише щитоносцiв, а й мечникiв i пруть кiнною ватагою прямiсiнько на нього й зiбранi пiд його рукою манiпули. - В мечi! За мною, вперед! Встиг крикнути ще тим, що обходили його по праву i лiву руч: "Постарайтеся взяти в лещата i знищити", - та тим i вичерпав своП можливостi правити воями: перед ним вирiс рудобородий ант i змусив пiдставити пiд занесеного над головою меча вивiрений у такiм дiлi мiдiйський щит. А тiльки-но одвiв той удар, як одразу ж i сам нанiс його. Бо мав уже не одного i не двох перед собою, опинився в тiй круговертi, що анти iменують сiчею, а перси - рiзаниною. Рубався вправно i дужо, так вправно, що вiдчув вiд того насолоду, а вiдтак приплив сили та певностi: вiн - бувалий воПн, йому цi варвари, мовби смiття в рiчковому потоцi: ото тiльки й прикростi, що огидне. Не певний за когорти, собi ж прокладе у цiм потоцi путь i вихопиться на волю. Мабуть, не одного стяв уже дужим ударом правицi, бачив: примiтили його вправнiсть i розступаються. Удають тiльки, що пруть на ромейського витязя на гнiдiм конi, коли доходить до сутички, або ж пiдставляють пiд удар щита i вислизають, або ж обходять стороною. Ба нi, помиляКться. Он пре якийсь прямiсiнько на нього. Молодий, безусий ще, а очi, мов у звiря, налилися кров'ю. Не меча - сулицю нацiлюК. Невже сподiваКться вибити його, Хiльбудiя, з сiдла? Занiс над головою меча i не встиг вiдбити ним варварову сулицю, як вона схитнулася i ледве не пропорола йому ребра. Коли б не панцир, так i сталося б. - Боривой! - почув дужий голос. - Цього не чiпай. Це сам Хiльбудiй, вiн мiй! Оглянувся й побачив, як здибив той, що кричав, коня, норовить розвернути його й гнати услiд за ромейським привiдцею. "Тиверський князь? Той, що гостив у Маркiанополi? Що ж_ робити? Покладатися на дужу силу коня свого чи розвернутись i покластися на щит i меч? Коли втiкатиму, можуть уразити сулицею в спину. Та чи й личить менi, полководцю, утiкати?" Розвернув по крутому колу Гнiдого й пустив у зворотну путь. Треба, значить, треба, iншого не вигадаКш. Першим гнав на нього розпластаного в аерi коня безусий, той самий, котрому казали: "Не чiпай". "Завзятий хлопчисько, - подумав, - знаК на кого йде, i таки йде. Ну, стривай же!" Хiльбудiй махнув мечем i так рубонув ним по нацiленiй на нього сулицi, що вона бринькнула i вилетiла воПновi з рук. ТiКП ж митi налетiв на кiлькох i встиг звалити коневi пiд ноги лиш першого. Всi iншi оточили стiною й наставили сулицi. - Скорися, Хiльбудiю! - повелiв князь Волот. - Когорти твоП розбитi, виправа програна. Не думав, що робить, чи таки покладався на щось. Приострожив коня й кинув його прямiсiнько на Волота. Одначе й князь не ловив гав. Зняв крутiше сулицю, i кiнь, опускаючись, наразився на неП горлом. Заiржав болiсно, шарпнувся набiк i викинув вершника з сiдла, пiд ноги Вепрового коня. А Вепр не з тих, що губляться: зловчився й приткнув ромейського привiдцю мечем до землi. - Нащо ти так? - спохмурнiв, виказуючи своК невдоволення, Волот. - Вiн був уже наш, треба було в полон брати! - ГадаКш, що треба? А навiщо? Iмператор не поскупиться золотом, викупить його i знову натравить на нас. Надто занадився цей вовк у нашу кошару, мертвий вiн безпечнiший буде. XX Дiд Борич правду казав: навiкулярiй - муж лiтнiй. Ось тiльки добронравностi його не зовсiм йме вiри. Старий грек не зглянувся на те, що вона - кругла сирота, що ПП гонить по свiту горе, взяв добре за перевiз та ще й кректав, певно, сумнiвався, що бере потрiбну цiну. Може, саме тому зобов'язав Миловиду готувати, доки буде на лодiП, для нього i його найближчих помiчникiв Пжу, бурчав, а то й рикав на всiх, виказуючи своК невдоволення. Зате правдою було й те, що анi сам, анi iншим не дозволив зобидити ПП. Бiльше того, розпитав за довгi днi i ночi плавання, кого шукаК, чому шукаК, й пiшов iз Миловидою до Нiкополя, знайшов людей, котрi знали, де анти, що ними торгували позатамтого передлiття в Нiкополi. - Њ тут анти, - казали дiвчинi. - Чимало вельмож Епiра мають рабiв-антiв.. Однi за слуг-стольникiв у них, iншi - за спальникiв, садiвникiв а чи рибалок. Показували й розказували, як пройти до тих вельмож, як пiдступитись та поговорити, а Миловида слухала й кивала головою. - Я пiду, володарю достойний, тепер сама вже пiду, - сказала зрештою навiкулярiКвi. Грек крекнув за звичкою а чи сумнiваючись, що сама вона вдiК щось, i, надумавшись, порадив: - Я стоятиму там, де стою, до пiслязавтра. Коли знайдеш судженого чи, не знайшовши, захочеш повернутися в своП краП, прийди й скажи, або сам доправлю, або знайду таких, що доправлять. Подякувала й пiшла вузькими вуличками чужого города. I що далi йшла, то менше певностi було, що вiднайде в нiм Божейка: таким холодом вiяло на серце i таку порожнечу почувала в серцi, нiби тепер тiльки прозрiло воно й сказало правду: даремна твоя затiя, дiвко; не одкриються перед тобою мiцнi ворота в кам'яних загорожах i не являть тобi лада твого. А все ж стукалася в тi, що видавались наймiцнiшими, i кланялась за звичаКм батькiв своПх, а поклонившись, питала: чи то правда, що в достойних вельмож К раби-анти? Вона суджена одного з них, прийшла, аби викупити його з неволi або ж стати такою, як i вiн, невiльницею. Хай уже як буде, так i буде, аби тiльки вкупi. ЏП не завжди розумiли, а то й зовсiм не хотiли розумiти. "Нема таких", - казали i зачиняли ворота. Одначе бiльшiсть зглядалася все-таки на ПП жалiсно-благальний вид, а може, й на молодiсть. Зачувши, що шукаК антiв, кликали когось iз них i велiли: - Вислухай i скажи, чого хоче це дiвча. Миловидка терпляче повторювала, чого хоче, а зачувши рiдне слово, i зовсiм розчулювалась: - Божейком звуть мого лада. З Випалу вiн, iз ТиверськоП землi. Такий лiпотний собою, такий лiпотний, що змалювати не можу. Џй не зразу казали: "Не бачили, не знаКмо". Бiльше питали та допитувались, чи давно з Тиверi, чи маК надiю повернутися туди, а вже потiм радили: спитай у тих i в тих, ми не вiдаКмо. I Миловидка знову йшла, кланялася й питала. Аж поки не пересвiдчилася: бiльше нiкого питати. Певно, немаК тут Божейка, коли не бачили й не знають. Усi ж бо кажуть: продавали тiверцiв у Нiкополi, а продати могли не лише нiкопольцям; були на тому торзi покупцi i з Верони, i з Фессалонiки. - В якiй же сторонi свiту вони, Верона, Фессалонiка? - Верона - в IталiП, - пояснила старша серед полонянок, - Фессалонiка - в ГрецiП. Iди в пристанище й напитуй лодiй, що правитимуться туди. Гляди, хтось зглянеться й перекине через море. Постояли, пожурилися та й розiйшлися. Одна донизу спускалася i не бачила свiту за сльозами, iншi догори йшли i теж не бачили