стiр - безконечнiстю, а потiм несподiвано опинялися на вузенькому плацику власних дослiдiв, власноП лабораторiП, у конкретному часi сьогоднiшнього дня. - ...Ви все про безсмертя, про тисячолiття людини!- гарячкував розiгрiтий коньяком, завжди сором'язливий Юлiй.- А що воно може дати? Десять разiв перше кохання? Дудки. Радiсть юного пiзнання життя? Хрiна з редькою. Це буде нудне життя в промiряному в усi кiнцi свiтi. Я не вiрю, що наука зможе дати людинi новi чуття чи обновити старi. Тут-таки,- тицяв вiн пальцем у груди Вадимовi, - що ти менi не кажи: дух i тiло. Вона зможе дати механiчне тiло. А дух пригасне. Дух не в божому розумiннi, звичайно. Та й для кого ця безконечнiсть життя? I для Гiтлера, для Герострата, для тупого босяка теж? Для обраних? Ще гiрше. Я навiть не вiрю, що розв'язання нашоП проблеми дасть користь. Ну, нагодуКмо людство, а що тодi воно робитиме далi? Еге ж, Вiкторе Васильовичу? Вiн оглядався, шукаючи пiдтримки, й найчастiше звертався до Борозни. Може, тому, що старший серед них вiком i науковим званням, а може, й справдi довiряючи його обiзнаностi та ерудованостi. Треба думати, це дуже не подобалося Вадимовi, котрий вважав себе не менш обiзнаним i ерудованим, а те, що Борозна стояв на щабель або й два на науковiй драбинi вище за нього, викликало особливу неприязнь. Але вiн умiв триматися. I далi кидав слова зверхньо, мовби знехотя: - Голодна теорiя. - Я не зовсiм з вами згоден, - звертаючись до Юлiя, несподiвано пiдтримав Бабенка Борозна. - Людство не може жити без руху, без мети. А це його одвiчний бiль, одвiчна мета. Згадайте хоча б: уся дотеперiшня лiтература збудована на хлiбi: Тесленко, i Золя, i Мирний, i ДостоКвський. - Нагодувати людство - це не мета,- сказав Юлiй. - Це клопоти дня. - Џх ще треба позбутися,- сказав Борозна.- На землi ще й зараз голодують мiльйони людей. - Припустiмо, розв'язали,- сказав Юлiй.- Але хiба матерiальний добробут зробить кращою душу? Дiдька лисого. Може, навiть навпаки. Отож i виходить, що нагодувати людей - мета утилiтарна. - Про це добре казати на повний шлунок,- припалив цигарку Борозна. - Це мета благородна, та й, опрiч усього, в нiй самiй - рух, прагнення. Тут я бiльше солiдаризуюся з Вадимом. Але ця солiдарнiсть, очевидно, й була особливо неприКмна Вадимовi. I вiн спробував якось одмежуватися од Борозни, знайти iншу стежку, пiшовши по якiй, одколовся б од Борозни й не заперечив того, що казав допiру. - Iнодi менi здаКться,- сказав вiн вагомо, i ця вагомiсть, як завжди, закликала до уваги, змушувала слухати, - що людство втомилося. Весь час вiдбуваКться девальвацiя прагнень, iдей. Свiт старiК. Старiють континенти, системи, цивiлiзацiП. Рух iде по замкненому колу. Вiн не збiгаКться з прагненням. - Але ми прийшли до того, щоб пiзнати цей закон i заволодiти ним,- твердо сказав Борозна. - I не звалюйте все в одну купу. Свiт - вiн не однаковий. I люди не однаковi. Деякi випадають з загалу. Але пiд впливом обставин змушенi маскуватись. Значить, вони усвiдомлюють, що Пхнi думки не повноцiннi, ущербнi, несуть шкоду суспiльству. Вадим красивим, ледве помiтним порухом губiв випустив кiлька майже iдеальних кiлець диму, що жовто засвiтилися проти вiдчинених дверей, попливли вгору й сховалися в темрявi, його обличчя, його погляд були сповненi неприхованоП iронiП. - Це ми кажемо, що володiКмо свiтом, - вдавши, що не збагнув натяку Борозни, сказав Бабенко. - Насправдi ж володiКмо лише його тiнню, ПП для нас досить, та й часто ми думаКмо, що вона свiт. Чи володiли ним тi, що жили до нас? Греки, наприклад. Чи володiтимуть тi, що прийдуть пiсля нас? Якими б швидкими ракетами вони не лiтали, свiт теж полонить Пх. Дмитру Iвановичу було трохи неприКмно слухати це. Розумний, практичний до останньоП нервовоП клiтини Вадим сповiдав невiру й скепсис. Дивно, але взагалi чи не найчастiше саме практичнi люди, котрi можуть до мiлiметра вирахувати своП вигоди й не упустять жодноП, на людях залюбки говорять про такi речi. Вiн не мiг пояснити для себе, чому це так. Чи це машкара, чи пiдсвiдоме намагання погамувати щось, знайти ще один полюс, мiж якими можна врiвноважити власну душу, чи просто бажання полоскотати нерви, а чи й похизуватися. I Дмитро Iванович був задоволений, що Борозна загнав у глухий кут Вадима, який стверджував, нiби думка людей нинi плине тiльки в технiчний бiк. -_ Скажiть йому, Дмитре Iвановичу,- звернувся до Марченка як до почесного i авторитетного суддi, чиКму рiшенню пiдкоряються всi, Вадим. Але було в цьому звертаннi Й щось таке, заховане глибоко, так глибоко, що, либонь, про це знав лише вiн, а iншi ледве чи здогадувалися, що його, Бабенкова, думка, незалежно вiд того, що скаже суддя, залишиться Кдино правильною. Дмитро Iванович таки вловив це, але не образився. Вiн посмiхнувся своКю м'якою посмiшкою i розвiв руками: - Я скажу тiльки одне - скептики нiколи нiчого не дали свiтовi. Вiн хотiв примирити, але несподiвано зачепив Вадима дужче, нiж сподiвався, i той струснув красивою головою, одказав з гiднiстю: - Вони зганяли зайвий запал з ентузiастiв. Ще й давали Пм привiд знову шукати. - Але пiддаймося настрою навiть найбiльшого, генiального скептика, тодi що - побiжимо топитися? До речi, - вiн почервонiв, але не зупинився.- Я колись пережив такий настрiй. I то нi з чого. Паскудна рiч, скажу вам. Крiм того, я впевнений, що отой генiальний скептик ще чи й побiжить сам. Та й ви, Вадиме, теж стверджуКте, що свiт творять ентузiасти. Якi, звичайно, часто сумнiваються. Й повиннi сумнiватися. Але тiльки на користь справi. А ви сумнiваКтесь не там, де треба. Вiн i справдi хотiв примирити тих, що сперечалися (не поступаючись, одначе, правотою), це зрозумiли всi, хтось за спинами навiть сказав уголос: - Дмитро Iванович, як завжди, шукаК золоту середину. - "Неушкоджений серединою пройдеш", Овiдiй, - знову посмiхнувся, нiтрохи не образившись, Марченко. Вiн звик до своПх молодих, запальних спiвробiтникiв. Власне, й любив Пх за молодечий запал, смiливiсть, безогляднiсть. Вiн-бо знав, що на тому тримаються всi вiдкриття, всi шукання, всiляко стимулював Пх, тiльки намагався утримати од крайнощiв. Це, останнК, мабуть, пiдказував досвiд, вiк - адже й сам був з ентузiастiв, ще й зараз кипiв i горiв на тому пекельному вогнi. Проте з роками вiн навчився оцiнювати людськi можливостi. Молодостi часто здаКться - вона все може. То не так. То буяють фiзичнi сили. Не раз вводять в оману. Iнодi навiть пiдмiнюють талант. А розум завжди повинен вiдчувати кордон, вiдчувати простiр, який можна забудувати й не розкидати цеглу по пустирях. Середина, золота середина - це зовсiм не посереднiсть. Крайнiсть - вона приваблюК, збуджуК, але часто обманюК. Молодiсть любить крайнiсть, i це добре, бо намагаКться розбудувати якомога далi, але все ж межу повинен вказувати досвiд. Цього, звичайно, не розумiли, та ще й не могли розумiти його молодi колеги. Крiм того, суперечка почала прибирати для Дмитра Iвановича небажаних обрисiв. По-перше, вона виникла довкола його слiв, а по-друге, хоч i знову ж до певноП мiри, предметом ПП був вiн сам. Недарма хтось щойно сказав: "Дмитро Iванович, як завжди, хоче знайти золоту середину". Певно, дехто з них думаК про нього як про середню людину. Середню людину - волею, характером i здiбного науковця. Це його майже не ображало, з цього приводу мав свою думку. Вiн мислив приблизно так: подвиг - це зблиск, це жертва, вiн викликаК захоплення, вiн завжди на виднотi, а чесно прожите життя - людина не кривила на всiх життКвих шляхах, нiкому не перейшла дорiг, i, може, вона нiчого не досягнула, тiльки жила правдою, приносила суспiльству користь - хто помiтить? I не буде Пй пам'ятника, та й за вiщо пам'ятник - за те, що не робила пiдлоти? Щоправда, вiн себе до таких людей не зараховував, але вважав, що стоПть недалеко вiд них. З погляду поступу наукового Дмитро Iванович не був середньою людиною. В усьому iншому вiн iнодi й сам думав про себе як про людину середню. Але, звичайно, на людях i йому було трохи неприКмно, коли про нього говорили чи бодай думали як про таку людину. Адже тi, що могли думати так, не знали того, що знав вiн! - Ми володiКмо значно бiльшим, нiж володiли нашi попередники,- тихо мовив вiн, звертаючись до Вадима.- I радiсть нашого життя, нашоП роботи - в пошуках iстини: посуватися далi й далi. Шукати i знаходити. Хiба це не щастя? - оглянувся вiн.-Хiба нам його не послала доля? З ним погодилися всi. Дмитро Iванович постояв ще трохи на балконi, подивився, як на площi по черзi розплющуКться то червоне, то зелене око свiтлофора, як воно то зупиняК, то спонукаК до бiгу цiлi ватаги автомобiлiв, через iншi дверi зайшов до зали. Але тут йому було зовсiм нецiкаво. Його тягнуло назад, на балкон, де, чути, розмова стала ще гомiнкiшою, де, очевидно, пристрастi розпалилися ще дужче. Вiн посидiв кiлька хвилин бiля Лепехи, сказав комплiмент про ПП новий капелюшок, вiдтак пересiв до Нелi, яку вже остаточно заспокоПла атмосфера загального банкетного хаосу. Вiн поговорив з нею про захист, турботливо порадив не забути за деякi подальшi формальностi, а тодi налив по повнiй- таки по повнiй, Пй i собi,- й випили до дна, й Неля знову розхвилювалася, й не могла не розхвилюватися - адже бачила, що тiльки вiн по-справжньому не забув, чий сьогоднi день, а розхвилювавшись, поцiлувала Дмитра Iвановича мiцно в губи, як цiлуК щира i вiддана дочка. Вона дивилася йому в очi, i Пй у душi мовби яснiло свiтло. Вона знала, звiдки воно,- з очей шефа, доброго й турботливого Дмитра Iвановича. Вони всi любили дивитися йому в очi. Його великi карi очi були трохи неоднаковi, лiве - свiтлiше, праве - трошки темнiше, коли вiн усмiхався, вони яснiли, але й тодi залишалися неоднаковими. Вони всi страшенно звикли до цих очей i до цього м'якого погляду. I зараз вона подумала, що коли б не той погляд, що завжди супроводжував ПП у роботi, вона навряд чи й виконала б ПП. У припливi вiдвертостi вона хотiла сказати про це Дмитровi Iвановичу, тобто не так прямо, iншими словами, стриманiше, але подальшу розмову Пм перебив Одинець. Дмитро Iванович, не бажаючи слухати всоте десять дотепiв, непомiтно змовницьки пiдморгнув Нелi: мовляв, оддаю тебе на тортури, сьогоднi мусиш терпiти все, пiдвiвся й знову пiшов на балкон. Ще здалеку почув голос Лiсняка й здивувався, що "запрограмований на кохання" Њвген, котрий навiть сюди привiв якусь свою знайому, розкучману, ще й з великим срiбним хрестом на грудях, чим шокував i директора, й Лепеху, i багатьох iнших, i собi впрягся в наукову дискусiю. Проте, пiдiйшовши до дверей, зрозумiв, що Њвген не веде дискусiП, а проголошуК тост. ПроголошуК з посмiшкою, тiльки посмiшка в нього якась недобра. - ...Отож я п'ю за тупик. За науковий тупик, - гукав вiн. - Негарно якось...- сказав Вадим.- Такий тост просто образливий для нас усiх. - Тобi легко казати, - знову злетiв майже до крику голос Њвгена. - Ти захистився, в тебе кандидатський диплом у шухлядi. А що нам робити? Переквалiфiковуватись, як казав Остап Бендер, в кербуди?.. - Ч-ш-ш,- цитькнув хтось за його спиною.- Дмитро Iванович... - Ну й що ж, що Дмитро Iванович. Нехай знаК. Йому треба знати найперше. Ми за ним тупали. Вiн, так сказати, наш дорогий... Њвген сп'янiв, був як не свiй. Тримав у однiй руцi пляшку, в другiй - чарку, хлюпав собi пiд ноги коньяком i гукав, аж зупинялися внизу на тротуарi перехожi: - Ми розвивали його iдеП. I от - дорозвивалися. Що було далi, Дмитро Iванович пам'ятав чiтко й страшно. Вiн тiльки намагався втекти думкою од грубих слiв, од трагiчноП i комiчноП сцени, яка вибухнула по тому, але й залишеного собi повiдомлення, iнформацiП, так би мовити, в чистому виглядi, й того, що за нею стояло, було достатньо, щоб його приголомшило й покалiчило. Та й утекти думкою од тiКП сцени до кiнця не мiг. Перед ним миготiли обличчя директора. Одинця, Свiтлани Хорол, iнших людей, пам'ять вихоплювала написанi на них подивування, зловтiху, обурення, i вiн знову й знову стенався душею, мовби вчинив щось гидке, пiсля чого йому й на люди виходити не можна. Вiн i справдi по тому не захотiв нi з ким розмовляти, не захотiв, щоб його проводили, пiшов сам i довго блукав по мiсту, не помiчаючи, куди йде, аж поки не вiдчув холодноП вiльгостi ночi, i саме тодi враз пригасли лiхтарi, i вiн побачив, що вулиця геть безлюдна, що й тролейбуси вже не ходять, i повернув у бiк ЧервоноармiйськоП. Про що вiн думав? Про все потроху й нi про що зосiбно. Вiн не мiг зосередитись на якiйсь однiй думцi, зокрема на Пхнiй проблемi, та й розумiв, що це нiчого б не дало, спогадував щось з того, що вони робили, а тодi думка перескакувала, розвивала якусь дрiбницю, й усе поверталося по-iншому, мимоволi прямуючи до чогось гарного. Вiдтак проскакувала чорна iскра, й вiн вертався до того, що мав насправдi, морщився, немов з болю, одсахувався од того, що сталося допiру, й знову починав згадувати. Вiн мовби перескакував у якийсь iнший свiт, свiй iнший свiт, де не було невдач, де не було чорного провалля, перед яким опинився. А чого ж, на тих дорогах, на яких ходив, удача не випадкова подорожня. Скiльки людей зустрiлося з нею, часом наткнувшися мимохiть, скiльки розминулося, пройшовши поруч, пропрацювавши увесь вiк у потi чола. Вiн так сподiвався на цю зустрiч... Випадкову й не випадкову... Звичайно, вiн не може до кiнця зважати на те, що йому сказали Њвген i Юлiй. Вiн ще не читав статтi... Вiн навiть не знаК, наскiльки обiзнаний з Пхньою проблемою Борозна й чи може вiн зробити глибокий аналiз. Звичайно, Борозна розумний i тямовитий науковець, на лихо йому, Марченковi, тямовитий до ката. I як же вiн отак-о - мовби ножа в спину... Чому не прийшов до нього?.. Ну, зрозумiло чому. Вказавши прилюдно на чужу помилку, стаКш безпомильним сам... Страшна це логiка. Вiн нiколи не вiрив у неП. Все наше життя вороже Пй... Проте ще знаходяться людцi, яким удаКться замилити очi, обдурити iнших, удати з себе борцiв за принциповiсть i спiльнi iнтереси. Часом вони, навiть на найдосвiдченiше око, виглядають принциповими i безкомпромiсними. I нема машини, у якiй мало б спалахувати червоне свiтло на глибоко приховану фальш. Дмитро Iванович не знав, що робитиме завтра, що скаже у вiддiлi i в дирекцiП, i взагалi не знав, як йому матися й бути, з чого починати завтрашнiй, ба вже сьогоднiшнiй день. Iнодi спалахувало: "Ну й дiдько з ним, хiба не запевняв себе: "Залишуся живий, плюватиму на все",- але одразу згасало. Тут iшлося не тiльки про нього, а й про iнших людей, якi довiрилися йому, оддали йому всi надiП, прагнення, енергiю, розум. Ту саму енергiю, про яку так спокiйно i гарно сьогоднi розмузикував. I все-таки... Все-таки, якщо навiть вони помилилися, вiн нiкому не принiс зла свiдомо. "Нiхто через мене не одягнув чорного плаща",- мiряючи отiКю високою мiркою. Щоправда, ця думка, цi слова зараз видалися йому фальшивими. Вiн зрозумiв, що бавився ними. Марченко пiдiйшов до своКП квартири, пошукав ключа - час пiзнiй, не хотiв нiкого будити, - але враз по той бiк клацнув замок, i оббитi чорним дерматином дверi вiдчинилися. Видно, Iрина Михайлiвна не спала, видивилася його у вiкно й одiмкнула. Побачивши стурбоване обличчя дружини й те, що вона ще не роздягалася, Дмитро Iванович спохмурнiв. Отже, якомусь дiдьку ще й треба було подзвонити Iринi. Але Iрина Михайлiвна нiчого не сказала, а тiльки показала на будильник, що стояв на шафi, i на диван. Андрiя не було вдома. У Дмитра Iвановича щось тенькнуло в грудях, тенькнуло знову i стало твердою скалкою. Андрiй ще нiколи не приходив так пiзно. Ну, пiв на дванадцяту, ну, о дванадцятiй, але ж зараз чверть на другу! Вiн довго ходив по кiмнатi, то присiдав, то знову починав мiряти кроками кiмнату з кутка в куток, Iрина Михайлiвна сидiла на пуфику спиною до пiанiно й не казала нiчого. Та й що казати - про це вже балакано й перебалакано. Тiльки страх завжди новий i бiль свiжий. Стара рана теж пече свiжим болем. Аби не бачити ПП зляканих i страдницьких очей, вiн пiшов на вулицю. Сказав Пй, що пошукаК сина бiля будинку. "Може, забалакався з хлопцями або пiдстоюК з якою". Вiн обiйшов довкола всього великого будинку, знервовано тицяв по двору, ходив уподовж пустельноП (ой, як же страшно, коли когось чекаКш, а вона пустельна) вулицi, не спускаючи ока з пiд'Пзду, й страх перекочувався йому по душi. Страх, а разом з ним i гнiв. Вiн таки був майже певний, що син десь загулявся. Про це свiдчило майже все, що знав про сина, i трохи те, як сьогоднi вранцi Андрiй допитувався в нього, коли вiн прийде додому. Звичайно, це не гасило страху, вони борсалися в його душi поруч. Дмитро Iванович ходив пiд погаслими лiхтарями й думав про себе, про сина й навiть про те, як то незручно йому ходити отут, чого доброго, ще побачить хтсь iз знайомих, i на той час майже зовсiм забув, що сталося в "Либедi". Думка про сина була ближчою, дужчою, витiсняла iншi думки. Зараз мусив зiзнатись, що таки не знайшов повноП духовноП спiльностi з сином. I в тому, либонь, певною мiрою винен сам. Ну, перевiряв задачки, ну, iнодi приносив книжки. А хоча б коли поговорив про оте велике, про свiт, що думав сам? Так, не хотiв ускладнювати АндрiКвi життя. I тим поволi спонукав сприймати тiльки один його бiк - матерiальний. Вiн готував сина до вступу в iнститут. Готував, як проклятий, хоч i знав, що там, куди той по-ступатиме, буде скидка на батька. А таки готував шалено. Мав у тому якусь мету? Вiн хотiв синовi добра, хотiв й просто позбутися клопоту самому, та й просто хiба мiг припустити, аби хто-небудь подумав, що в нього дурний син. Навiть Андрiй це розумiв i якось, оскаженiвши од зубрiння, сказав: "Ти готуКш мене не для мене, а для себе". Дмитро Iванович уже давно почував поруч сина, що вiн батько не такий до кiнця, як треба. Вiн поводився з дiтьми, як з товаришами. Пiддратовував, кепкував, iнодi сердився, кричав, а то й ляскав долонею. Вiн не мiг завоювати у них авторитету. Дiти цiнували його за розум i не почували до нього особливоП шаноби. Iнодi вiн розмовляв з АндрiКм по-дорослому. Тодi бачив, що син уважно його слухаК, що вiн пробуджуК у ньому цiкавiсть. Але вже було у синовi щось, як вiн думав, не його, щось незрозумiле й чуже. От, скажiмо, вони увечерi дивилися телевiзор. ГероП нинiшнiх фiльмiв цiлуються через кожнi три-чотири кадри, з'ясовують своП стосунки в постелях, вiн, батько, не мiг на це дивитися поруч сина (через це взагалi майже перестав дивитися телевiзор), а Андрiй i вухом не вiв. Ще й хихотiв, ще й прицмокував язиком. Нi, Андрiй був не те щоб надто цинiчний чи хоча б грубий. Навпаки, вiн рiс занадто дiткливим на слово, нервовим, навiть трохи iстеричним. I це якось дивно вживалося в ньому з холоднiстю, байдужiстю до всього; нiякими зусиллями вiн не мiг розпалити в ньому вогню поезiП, жаги пошуку, захоплення чимось. Бодай шахами чи фiлателiКю. Андрiй починав багато й так само легко все полишав. Найгiрше ж, що Дмитро Iванович не мав на все те жодного пояснення й не мiг вiдшукати причин. Ну, справдi, син, як i всi iншi дiти сьогоднi, не знав нi голоду, нi холоду, не мав твердих обов'язкiв, нiколи не був перевантажений роботою. Проте Дмитро Iванович не вельми йому й потурав: не давав зайвих грошей, примушував - уперто, часто безуспiшно - допомагати по господарству, трохи стежив за тим, що син читаК. Так би мовити- повсюдний середнiй рiвень. Але на тому ж середньому рiвнi в декого росли вихованi, розумнi, цiлеспрямованi дiти. За яких не треба боятися, що вчинять якусь дурницю, якi мають мету i йдуть до неП. Хоча б син того ж Корецького. Надзвичайно здiбний кiбернетик, кандидат - упевнений, спокiйний, розважливий. А може, Павло Андрiйович, котрий у глибинi душi все-таки вважаК, що його життя вдалося не до кiнця, вклав себе в синове виховання значно бiльшою мiрою, нiж вiн? I тут супроти цiКП стаК iнша думка: а в усiх тих, що заклопотанi од ранку до вечора, котрi ледве чи й знають, як вчаться Пхнi дiти? Скiльки серед них розумних, спрямованих на цiль? Хiба вони стараються тiльки через те, що мають не стiльки, як, скажiмо, Андрiй, i хочуть його мати? Хiба це не усвiдомлене прагнення? Останнiм часом Дмитро Iванович не раз намагався серйозно поговорити з АндрiКм. Але з того нiчого не виходило. Щодалi син чужiв бiльше й вiдходив од нього. А був же вiн надзвичайно схожий на батька. Разюче схожий. Та ж статура, та ж велика голова, тi ж карi очi, рудуватi брови, навiть чуб ледь-ледь кучерявився, точнiсiнько, як у нього. Якщо Андрiй кудись приходив, де знали Дмитра Iвановича, там одразу казали, чий це син. Так, саме цiКю схожiстю Андрiй щемно й хвилююче дiткався його серця. На жаль, тiльки цим. Дiткався на хвилю, а вiдчуження жило весь час, мало того- воно мiцнiло. Вiн боровся за сина щосили i бачив, що досягаК мало. Останнiм часом вiн навiть остерiгався говорити з АндрiКм грiзно й по-батькiвському суворо, домагатися свого. Боявся, що в ту мить вiзьме й розiб'Кться останнК, що намагаКться уберегти. От продовжить боротьбу з АндрiКвими космами... I той втече з дому. Або станеться ще щось подiбне. Може, нехай iде, як iде? Ну, чого доскочиш, пiдкоротивши патли? I не в них головне. Тодi в чому? Адже вiн нiколи не зможе жити, щоб отак-о: вiн сам по собi, син сам по собi. Вiн пригадував, що в Пхнiй сiм'П, сiм'П його батькiв, усе було значно простiше. Все трималося на страховi й авторитетi батька, на повазi до старших, до роботи, до того, чим жили сусiди, село. Мабуть, якомусь молодиковi сьогоднi це буде смiшно, та коли йшли дощi i в колгоспi не могли вчасно посiяти хлiб, коли рано падали на землю приморозки, серед них, хлопцiв, згасали веселощi й поселялася велика тривога. Все це вiн свiдомо й несвiдомо намагався культивувати у своПй сiм'П. Чому ж тодi синовi так мало прищепилося з того? Все життя вiн говорив синовi про обов'язок, совiсть, честь - зрозумiло, не в такiй прямолiнiйнiй формi. Зараз, спом'янувши це, вiн з тривогою вдумався в своК минуле - чи був для сина втiленням цих чеснот? Так, Андрiй нiколи не бачив його п'яним, не впiймав на брехнi... Але ж цього мало. А якi ще чесноти повинен був виявляти перед сином? У цю мить Дмитро Iванович побачив три постатi, котрi пiднiмалися од вулицi Горького вгору. Вони йшли в затiнку тополь, вiн не бачив облич, але постатi були хлопчачi, тонкi, хоч i розхитувалися з боку на бiк. Вiн майже iнстинктивно рвонувся Пм назустрiч, i двоК, що йшли з бокiв, ураз вiдскочили й повернули назад. У свiтлi Кдиного лiхтаря мигнули Пхнi обличчя, Дмитро Iванович тiльки й встиг зауважити, що нi в школi, нi в iнститутi разом з АндрiКм жоден з цих хлопцiв не вчився. Третiй був Андрiй. Вiн iшов назустрiч батьковi й посмiхався безглуздою посмiшкою. Дмитро Iванович ухопив його пiд руку i, ледве стримуючись, щоб не шарпонути, не трусонути, потягнув у пiд'Пзд. В ньому клекотiла злiсть, обурення, Пх подвоПло чи й потроПло почуття радостi, що син живий i вернувся, йому несвiдомо хотiлося доплатити за свiй страх i розпач. Ледве зачинивши за собою дверi квартири, вiн розмахнувся i вдарив його по обличчю. Вiн бив лiвою й правою, а в Андрiя тiпалася то в той, то в той бiк голова, було видно, що вiн майже не вiдчуваК болю i ледве чи й сприймаК батьковi удари. - Ну, чого ти... Ну, чого...- белькотiв тупо. Iрина Михайлiвна несмiливо схопила чоловiка за плечi, вiн прийняв ПП руки, повернувся й важко пiшов до свого кабiнету. У дверях зупинився, ще раз подивився на Андрiя, що стояв, прихилившись до стiни, й дурнувато i трохи озвiрено глипав на нього з-пiд рудуватих вiй. I враз Дмитру Iвановичу пригадався учорашнiй вечiр. Щасливий вечiр, такий щасливий, що вiн ледь чи й пам'ятав ще такий. Вони грали з АндрiКм i Маринкою в домiно. Дмитро Iванович шахраював, шахраював так, щоб те бачили Маринка й Андрiй, вони ловили його на тому i, хоч розумiли, що вiн це робить навмисне, вдавали, буцiм обурюються й сердяться всерйоз, Маринка таки й сердилася насправжки, а вiн заперечував, удавано обурювався й собi, Маринка галасувала ще дужче, Андрiй був мовби арбiтром помiж них, Пм усiм було дуже весело й гарно. Вiн пам'ятав усмiх, з яким вчора ввечерi дивився на нього Андрiй. То був усмiх дитячий i дорослий водночас, добрий усмiх сина до тата. Дмитровi Iвановичу од того спомину запекло в горлi, вiн вiдчув, як у нього в грудях щось схлипнуло, заболiло, й вiн похапцем зачинив за собою дверi кабiнету, важко опустився на зелений, засланий дешевим килимком диван. РОЗДIЛ СЬОМИЙ Прийшовши другого дня на роботу, Дмитро Iванович вирiшив поводитися так, буцiм нiчого не сталося. Бо й справдi: що залишалося робити? Скликати збори? I що вiн на них скаже? Хапати по черзi за гудзики всiх i починати переконувати? У чому? У тому, що вони таки впiймають свого журавля? Тi не впiймали, а вони впiймають?.. З статтею вiн ознайомився. Закликав Боброва, й той переклав ПП. Стаття була написана важко, не все йому вдалося зрозумiти, та й перекладав Бобров трохи незграбно, але суть, неприКмну й жорстоку для себе, ухопив: ученi з Марселя пройшли тiКю ж дорогою, що й вони, i були змушенi визнати, що на цiй путi Пх спiткала невдача. Бобров, молодий, рано облисiлий кандидат, також обережно подав думки, до яких прийшов Борозна. Вони змусили його викласти Пх учора по дорозi додому, просто притиснули до стiни. Борозна все те сказав, захищаючись. Дмитро Iванович не мiг не зауважити, що тi думки мають пiд собою грунт, позицiП (це "позицiП" вихопилось мимовiльно, несподiвано, i вiн його одразу стер), чи то пак, сумнiви Борозни не позбавленi логiчноП переконливостi. Взагалi сумнiватися й заперечувати завжди легше... Проте... Але того, що мало стати насупроти, просто не було. Була iдея, був здогад, тисячi днiв спостережень, було iнтуПтивне почуття вiдкриття, була робота, яка в окремих деталях стверджувала iдею, але ще не було остаточного результату. Його мала дати перевiрка мiтчиками. Яка там, у далекому Марселi, привела людей до розчарування. Дмитро Iванович вiдчував, як йому мовби все отерпло всерединi. Вiн почував страх, його пойняло неясне бажання кудись сховатися. А натомiсть ходив по кiмнатах, розмовляв, перевiряв. Таки вдавав, що нiчого не сталося. Хоч бачив, розумiв - сталося. I розумiв - це бачать усi. Для цього не треба електронного мiкроскопа. Та й його не побачиш нi в який найпотужнiший мiкроскоп. А проте воно ось тут, у ньому, в iнших - у цих кiмнатах. У надмiру заклопотаних обличчях старших i молодших наукових спiвробiтникiв, пiдкреслено доброзичливих посмiшках, сполоханих птицях у очах i в якомусь млявому, попри заклопотанiсть, ритмi роботи, яка розсипаКться, як розсипаКться iграшковий, склеКний поганим клеКм вiз. Вiн навмисне довше, нiж в iншi днi, затримався у лабораторiП, був уважнiший, доскiпливiший, хоч i помiчав, що нiхто не сприймаК того всерйоз. Вони всi мовби грали в якусь гру. Складалося враження, що хтось десь щось заховав, i кожному нарiз-но сказав про схованку, i кожен бачив, як вiн казав про те iншому, але всi вдають, буцiм нiчого не знають. Дмитро Iванович дотягнув до обiду. Опiвднi до нього в кабiнет зайшла Хорол. З того дня, як вони Пздили в лiс, минуло два тижнi. Вони жодного разу не згадали про поПздку, навiть очима не виказали, що пам'ятають про неП, проте в Пхнiх стосунках багато чого змiнилося. Спочатку Дмитро Iванович i уявити не мiг, як вони зустрiнуться на роботi. Йому здавалося, що Свiтлана знiтиться, збентежиться, вiн навiть боявся, аби цього не сталося на людях. Сталося ж зовсiм навпаки. Свiтлана мовби вивiльнилася од чогось, мовби знайшла iнше, справжнК опертя. Вона трималася значно незалежнiше, нiж ранiше, вiльнiше висловлювала своП думки, впевненiше поводилася, як його заступник. Може, все це було глибоко награне, а може, вона й справдi вирiшила iгнорувати шефовi переживання, та й його самого, знаючи, що лихого вiн Пй не зробить. Вона щiльно причинила за собою дверi, подивилася на нього суворо, як людина, яка одважилася на найрiшучiшi дiП, сказала без будь-якого вступу: - Треба боротися. - Треба,- сказав вiн, бо думав про iнше. I враз похопився, пiдвiв голову: - За що? - Зрозумiло, за що. Треба написати. Дмитру Iвановичу враз стало так важко, неначе по душi проПхав дорожнiй коток. Важко, ще й тому, що Свiтлана Кузьмiвна сприйняла тiльки зовнiшнiй бiк справи, ПП не засмутила, не завдала прикрощiв невдача в самiй сутi шукання, розв'язаннi проблеми. - Куди написати? - запитав вiн. - Директору. В президiю... Вiн, знаКте... Я сама читала: в однiй анкетi пише, що батько загинув, у другiй- помер. У нього i в аспiрантурi була iсторiя... Дмитро Iванович скривився, терпко потер долонею чоло: - Який це маК стосунок... - Як який? - ступила уперед Свiтлана Кузьмiвна.- Чи ви, Дмитре Iвановичу, й справдi такi наПвнi, чи прикидаКтесь? Йому самому потрiбна лабораторiя. - Ну, що ви... це ж гидко,-сказав Дмитро Iванович i пiдвiвся. Вiн обминав поглядом Хорол, вiн нiколи не сподiвався, що ця нехитра, навiть добра жiнка десь у глибинi душi така запекла й нещадна. Вiн знову помилився. Не те щоб помилився... Хоч Дмитро Iванович нiколи не бачив, щоб Свiтлана Кузьмiвна спалахнула гнiвом або радiстю, але таки почував, що на днi серця в неП лежить важкий i мiцний пласт. Хто зна, де вiн у неП взявся, i взагалi нащо вiн Пй, i, мабуть, саме через те й не надавав своКму здогаду значення, i вже зовсiм не сподiвався, що доведеться з тим пластом зiткнутися. Вiн так-таки й не навчився за все життя правильно оцiнювати людей. - А ви не гидуйте,- тверезо й суворо сказала Хорол.- Ви не такий гидливий. Де треба, ви умiКте... - Неправда... Як вам не соромно...- скипiв Марченко. I враз в обличчi Свiтлани Кузьмiвни щось рiзко перемiнилося, здавалося, по ньому пройшла судома, вона зробила над собою зусилля, щоб не випустити того, що рвонулося з дна душi. - Ну й... - на думцi крутнулося слово "подихайте", але вона знайшла iнше: - Конайте, а я не хочу. Я... я вiддала сюди все. У вашу теорiю. Молодiсть... - До чого тут молодiсть? - безсило мовив вiн. - Ну, не молодiсть. Але життя, нерви. Розум. А тепер... Голос ПП затремтiв, вогники в очах погасли, i вся вона обм'якла, мовби аж понижчала на зрiст, йому стало жаль ПП. Вона справдi вiддала сюди всi своП маленькi здiбностi i великi надiП. - Не треба так... БуваК, люди гублять i бiльше. Та й ще ж нiчого не вiдомо... - заспокоював ПП. Про те ж, що вiн вiддав сюди все, подумав, коли вже Свiтлана Кузьмiвна пiшла. А пiшла вона з тим самим рiшучим виглядом, з яким i зайшла до кабiнету. Ще й кинула на прощання: - Ну, ви як хочете, а я здаватися не збираюся. Треба поставити його на мiсце. I ми поставимо. Дмитро Iванович потарабанив пальцями по столу, кiлька разiв згорнув i знову розправив долонею великий синiй аркуш паперу з дiаграмною сiткою. "Треба поставити його на мiсце,- мимоволi подумав слiдом за Свiтланою Хорол.-А хто знаК, де його справжнК мiсце?.. Чи маК право одна людина ставити другу на "ПП" мiсце? Звiдки знати, що то "ПП" мiсце? А може, Й справдi, оце мiсце - його, а моК деiнде". I водночас почував, як щось пiднiмаКться в ньому, дужче й дужче заперечуючи Хорол. Далi вiн подумав, що не маК права попускати собi. Все це виллКться в чвари, а вiн того не хотiв. Не мiг про таке й помислити. Розмова з Хорол вибила Дмитра Iвановича з рiвноваги. Вiн бiльше не вийшов з кабiнету, сiв до столу, але й читати не мiг - болiла голова. Болi голови - його кара. Вiн перевтомився давно, ще працюючи над докторською дисертацiКю, й з того часу його життя роздiлилося на двi смуги - коли голова болiла й коли не болiла. Найчастiше вона болiла. До того призводило стонадцять причин - перемiна погоди, нервування, перевтома, зайва чарка, поганий сон. Вiн взагалi вже й не пам'ятав, щоб хоч раз за останнi роки доля зласкавилася й послала йому чистий i солодкий сон; усю нiч гнiтили дивовижнi видiння й марення, то хтось убивав його, то за кимось гнався вiн - записати, вийшло б сто томiв Кафки. Ходив до лiкарiв, випив з кiлька вiдер всiлякоП гидоти - марно. Найгiрше ж, що й признатися на роботi в своПх муках не мiг: ну, який вiн керiвник, коли не може за пiвдня прочитати тридцяти сторiнок машинописного тексту! I вiн сидiв i читав. Щодня. I сьогоднi теж. Аж поки його од тiКП роботи не одiрвав телефонний дзвiнок. Дмитро Iванович пiдняв трубку. Його просив зайти Денис Сергiйович Чирков - секретар партбюро iнституту. Коли Дмитро Iванович зайшов у кабiнет Чиркова, там уже сидiв директор iнституту Павло Андрiйович Корецький. Ледве вiн устиг привiтатися, як дверi прочинилися знову, й через порiг широко переступив Борозна. Вiн примружив очi, ворухнув плечем - хотiв привiтатись з усiма за руку, а тодi хитнув головою i сiв бiля приставного столика. Дмитро Iванович сiв збоку, пiд стiною. Либонь, i йому, й Борознi в одну мить стало зрозумiло, для чого Пх покликав Чирков. Денис Сергiйович Чирков - рокiв на п'ять молодший од Марченка науковець i навiть не доктор, а кандидат, уперше обраний на посаду секретаря; було видно, що вiн не обзвичаПвся за цим невеликим, засланим зеленим сукном столом i що йому особливо неприКмна ця розмова. Та вiн цього й не приховував. Провiв долонею по худорлявому, землистого кольору обличчi, так наче втирався чи знiмав невидиму павутину, сказав: - Я навiть не знаю, з чого почати. Справа така незвична, така складна... - Менi дуже прикро, що так сталося,- з властивою йому прямотою, яка iнодi межувала з грубiстю, перебив секретаря партбюро Борозна.- Я готовий висловити Дмитровi Iвановичу найщирiшi вибачення. I тут, i прилюдно... - Ет, що тепер усi вашi вибачення,- з досадою кинув на зелене сукно олiвця Чирков.- Якби-то ними можна хоч щось залагодити. Який вас дiдько смикав за язик? Ну, чого ви не прийшли до Дмитра Iвановича? Чи хоча б до Павла Андрiйовича... - Я все це розумiю,- темнiючи лицем, сказав Борозна.- I не можу нiчого пояснити. Я не хотiв зла Дмитровi Iвановичу... З того дня, як прийшов у його вiддiл, мiзкував над проблемою попередника АТФ. А тодi прочитав статтю. I висловив своП думки. - Ви не мали права висловлювати своП думки,- обiзвався Корецький. - Не маю пр-р-ава? -повернув у його бiк голову Борозна, й те тверде "р" пролунало як виклик. Нiхто, звичайно, не знав, та й важко було здогадатися, що впевнений у собi чорнобородий доктор, котрий чiтко карбував слова, до дванадцяти рокiв не вимовляв цiКП капосноП для багатьох лiтери й що оте натискування на неП означало найвищий ступiнь його хвилювання. Й через те Павло Андрiйович вiдповiв з не властивим йому адмiнiстративним притиском: - Так, не маКте права. Бо ви один, а там - цiлий колектив. Не тiльки наука, а й стосунки, атмосфера - життя. Минули часи, коли один учений мiг категорично висловлюватись про працю iншого.- Корецький казав вiдомi всiм iстини, але казав так, що вони й справдi набирали якогось особливого, бiльшого смислу.- За тих-бо часiв i робив одинак. Архiмед, Копернiк, хто там ще, Герострат, мiсiс Фуллер. Кинула в Мiссiсiпi кiлька гiлочок рiчкового гiацинта, i вся Америка воюК з ним i досi. - Ну, знаКте,- й справдi обурився Борозна...- Вашi аналогiП... Вiн почував провину перед Марченком. Та провина мовби поменшила щось у ньому, щось у ньому мовби трохи девальвувало i в свою чергу змушувало розглядати себе на нижчiй сходинцi. Вiн був готовий виказати свою провину будь-де i в будь-якiй формi, але кинута в обличчя образа розсердила його. Вiн би, мабуть, сказав директору щось гостре, але це помiтив Чирков i втрутився в розмову. - АналогiП, мабуть, завеликi,- сказав вiн,- але у вас справдi вийшло якось... неначе удар з тилу. Я, по правдi, не знаю, що тут робити, який знайти рiшенець. Може, запропонуКте щось ви? - глянув вiн на Марченка. Свiтло-карi очi Дмитра Iвановича дивилися кудись далеко, за цю розмову, за цих людей. Так принаймнi здалося Чиркову. Проте Дмитро Iванович струснув великою головою, сказав сухо й розумно: - Нiхто тут нiчого не запропонуК. Просто ми прискоримо перевiрку. I вона покаже все. Цими словами мовби знiмав моральне ембарго з Чиркова й Корецького. Вони обидва полегшено зiтхнули, проте Чирков зауважив: -_ А не зашкодите собi поспiхом? Дмитро Iванович знизав плечима, що мало означати: може, й зашкоджу, а що маю робити? Хiба можу так працювати далi? - Тiльки не пiддавайтеся настрою,- сказав йому на прощання Чирков.- Отiй смузi невдач. Ми з Павлом Андрiйовичем вам допоможемо. - Я бiльш нiж упевнений, що менi вдасться хоч однiКю нiздрею вдихнути того фiмiаму, який незабаром воскурять вам,- м'яко посмiхнувся з свого мiсця Корецький. I не було в цiй посмiшцi iронiП, хiба що одна крапелиночка, й то з приводу фiмiаму, а не роботи Дмитра Iвановича. Цей жарт, а надто слова Чиркова вiдгукнулися в душi Дмитра Iвановича теплою луною, на деякий час притлумивши бiль i роздратовання. Вiн пiшов, залишивши всiх у кабiнетi секретаря. Повернувшись у вiддiл, на третiй поверх, Дмитро Iванович закликав до себе Свiтлану Хорол, Нелю, Вадима i Юлiя - групу, з якою працював особисто, якiй доручив перевiрку, й наказав, щоб вони прискорили роботу. Одразу ж написав заявку на радiоактивний U232 i ще одну - з проханням, щоб до них у групу дали когось з лабораторiП iзотопiв. Був лише початок червня, а сонце пряжило, нiби в зенiтi лiта. Вдень була парка задуха, вечорами понад мiстом блукали грози, скидали десь за Дарницею важке колоддя, i воно гримкотiло, аж луна котилася понад Днiпром. На грозу збиралося й сьогоднi; i Дмитро Iванович, котрий здебiльшого ходив додому пiшки, сiв у тролейбус. Задуха тут була ще бiльша, але йому поступилися мiсцем гомiнливi хлопцi, мабуть, студенти першого курсу якогось вузу ("Ох, уже почали поступатися мiсцем!"), вiн сiв бiля вiкна, дивився, як поспiшають додому перехожi, як понад дахами, понад парками важко снуються мiднi хмари, як погрожуК близьким дощем синя блискавиця. Вiн любив пору передгроззя. Коли все немов ховаКться само вiд себе, боПться небесного бунту й чекаК його. Коли тьмянiють дахи будинкiв, коли ховаКться птаство, а дерева стоять, немов живi, хоч i безшелеснi. Але сьогоднi вiн сприймав ПП тiльки краКм думки. А думав про розмову, яка вiдбулася, й про те, як у нього складеться на роботi далi. Звичайно, треба було б не думати про це. "Не пiддатися настрою",- як сказав Чирков. I то так. Справдi, треба намагатися якомога менше думати про погане. Втiкати кудись. З'явиться та думка - обiрвати знову. Не розвивати ПП. Бо, на жаль, саморозвиваючись, думка приходить до гiршого, нiж може бути насправдi. Вона прямуК улогiчено, враховуК всi дрiбницi ("розвиваКться"), якi бiльшiсть людей не беруть до уваги, якi найчастiше вiдпадають самi по собi. Надмiрне самозаглиблення веде до руйнацiП душi. Треба ж, навпаки, творити себе, шукати себе. Проте вiн не завжди те вмiв. Вiн сидiв i думав, що, либонь, прикро й глибоко помилився, погодившись на керiвництво вiддiлом, що йому, мабуть, важко вести вiддiл i зв'язувати в одне стiльки проблем, прагнень, характерiв. Коли його призначали, вiн був значно молодший... I тодi, звичайно, отак мiркувати вiн не мiг. Власне, по-iншому почав мислити зовсiм недавно. Ранiше весь час кудись поривався, кудись поспiшав. Ще одна стаття про нього в газетi, ще одна власна публiкацiя, а попереду ще ж звання академiка, а може, й патрона своКП галузi... I тiльки недавно почав вiдчувати, що не дуже того хоче. Нi академiка, нi патрона, коли вперше зрозумiв це,- навiть трохи злякався. "Невже, - подумав, - це найвища точка, якоП сягнули моП бажання, моК серце. Не нею, не найвищою точкою живе людина, - вiдзначив про себе. - Вона живе укладанням отих цеглинок, спогляданням, здебiльшого в подивi, того, що звела своПм розумом i своПми руками, живе роботою.