олодним, iстеричним i чужим. Не завжди казав йому грубощi. А й... О, вiн добре пам'ятав, як вернувся додому, пiсля довгоП розлуки - вiсiм мiсяцiв прожив у Алма-Атi й на Памiрi, працюючи в тамтешнiх iнститутах,i як семирiчний Андрiй ска-жено метався довкола нього. Вiн очманiв з радостi, верещав, качався, стрибав, чисто пес, що довго не бачив господаря. А тодi стрибнув йому на руки, обхопив за шию i... з надмiру почуттiв укусив за губу, аж пiшла кров. Андрiй i пiзнiше вiддавав належне батьковi, й аби вiн не впустив линви, вiв за собою, зумiв би втримати од поганого. Пам'ятав, як колись вони круто посварилися з Iриною Михайлiвною, перейшли всi межi, i Андрiй, котрий тодi вчився в третьому класi, пiдiйшов до матерi й сказав по-дорослому сумно й розважливо: - Якщо ви будете розлучатися, я пiду з татом. I Марченко, й дружина тодi знiяковiли, засоромились, а все ж Iрина Михайлiвна запитала: - Чому? - Бо татко справедливий. Вiн нiколи не обдурюК й не караК нi за що, - одказав Андрiй. За вiкном вставав довгий лiтнiй день, високий i ясний, i, мабуть, тому особливо тяжкий для Дмитра Iвановича, цей день мав упасти в ще тяжчу нiч, i в Марченка нiчого не лишалося, окрiм згадок. Ними вiн рятувався вiд споглядання страшноП непорушностi, у якiй лежав Андрiй, i вiд безнастанного думання про цю непорушнiсть. Особливо йому запам'ятався один осiннiй вечiр у Пiшках, куди вони приПхали з АндрiКм на канiкули. АндрiКвi тодi йшов дванадцятий рiк. Здавалося, нiчого в тому споминi не було незвичайного, нiякоП подiП i нiяких слiв, вечiр як вечiр, як тисячi вечорiв, i все ж вiн вкарбувався якимись особливими вiдчуттями, що межували з прозрiнням. На той час уже облетiло в саду листя на яблунях i грушах, тiльки вишнi, пiдпаленi на зеленому раннiм морозом, шелестiли попiд хатою темно-червоним листям, та хльоскала на вiтрi довгим вiттям стара верба в кiнцi городу над яром. Мороз скував льодком калюжу-озерце в пониззi городу, у повiтрi кружляли поодинокi снiжинки, й налягала згори сива темiнь. А з неП, з високоП високостi, долiтав прощальний крик гусей. Це, мабуть, летiли останнi гуси з усiКП УкраПни. Крик був такий тужливий, такий печальний, немов гуси залишали цю землю назавжди. Андрiй стояв бiля плоту й дивився в небо. Очi його були широко вiдкритi, i в Пхнiй глибинi теж летiли бiлi тiнi, а уста розтуленi й ледь-ледь осмiхненi. I тодi у мозку Дмитра Iванонича, що стояв поруч i дивився на сина, нiби засвiтилося щось. Там постало все так ясно, так чисто, аж йому затрiпотiло серце. Цей спалах був звiдти. Ця секунда була вирвана з його власного дитинства й перенесена сюди. ПП вирвав для нього Андрiй. Дмитро Iванович зрозумiв, що в цю мить син думаК точнiсiнько так, як думав вiй сам тридцять рокiв тому, в своП десять чи одинадцять лiт бiля цього самого плоту. Крик гусей - прощальний i тужний. Вiн будить печаль, але печаль та свiтла й радiсна. I в душi теж незвичайна чистота. I щем. I чекання чогось. БiлоП радостi зими, щастя майбутньоП весни, кохання, про яке ще не знав навiть мозок, але знаК серце, бо й це, як сказав би вiн сьогоднi, запрограмовано в ньому од народження, серцевi ще багато-багато перейти, i хвилюватись, i радiти, й тривожитись. А вiн у ту мить радiв i тривожився за сина. I почував якусь майже побожну рiднiсть iз сином. Тривожився вiн за нього й потiм, а радiв мало. А оця ось тривога-це вже й не тривога, а бiль серця i всього тiла: ось тут, бiля цього лiжка, вирiшуКться Пхня спiльна доля. Двi - як одна. Вiн вiдчув: якщо пiде Андрiй - страшно спорожнiК свiт. У якусь мить йому здалося, що вони помруть обоК. Вiн не знав, як це станеться, адже йому нiчого не загрожувало, i вiн не збирався накладати на себе рук, просто це було неймовiрно сильне вiдчуття своКП кревностi з АндрiКм i бажання протистояти антиприродному - загибелi сина ранiше вiд нього самого. Трохи пiзнiше вiн подумав уже iнакше - якщо вони одужають, то теж обоК. Вiн напружено вдивлявся в дорогi синовi риси й напружено думав, i йому здавалося, що своКю думкою вiн утримуК його тут, бiля себе, бiля всiх iнших людей. То для нього була майже магiчна сила. Сила порожнечi, туги без Андрiя, майже знищеностi свiту для нього. I, мабуть, у тому справдi була якась краплина живоП сили. Андрiй, тiльки приходив до пам'ятi, шукав очима батька й ворушив рукою. Впевнившись, що батько тримаК його руку в своПй, майже одразу заплющував очi, знову провалювався кудись у темряву, в чорну прiрву, i Дмитровi Iвановичу здавалося, що й вiн провалюКться разом з ним. Але частiше йому здавалося, що Андрiй повисаК, тримаючись за його руку. Так мусив почуватися Андрiй. I так почувався Дмитро Iванович. Йому здавалося, що вiн душею витягуК його з того свiту. ВливаК йому своКП сили i вiри. А вiн зараз гаряче вiрив. Чи принаймнi не допускав до серця думок про смерть. Бо, здавалося, тодi цi думки проникнуть i в серце сина. У цi страшнi години вiн би справдi, не вагаючись, вiддав своК життя синовi. В одну мить. Аби тiльки встав вiн. Якось, сидячи отак, вiн пригадав,- i думка ця була химерна, начитана, але тiльки тепер до кiнця зрозумiла, пiдказана досвiдом ученого i пропущена через серце,- що в природi iснуК чимало випадкiв, коли старше поколiння вiддаК своК життя молодшому. Так оддаК себе потомству на Цейлонi гiгантська "пальма тiнi". Тiльки-но спалахне над деревами незвичайноП краси суцвiття, одразу опускаКться донизу восьмиметрове листя, й дерево помираК. I вже на сухому стовбурi дозрiвають плоди, якi продовжують, у безконечнiсть рiд пальм. I в цьому немаК нiчого страшного i навiть дивного. Страшно й поза-природно, коли стаКться навпаки. Думка чiплялася за думку, вони летiли, як пасма "бабиного лiта" понад сумними стернями. У коридорi лунали голоси, часом навiть смiх, проте вiн не сприймав Пх. Вони летiли немовби з iншого свiту, були iншим життям, яке обтiкало його, не захоплюючи в себе. Тепер вiн майже не випускав АндрiКвоП руки з своКП. Дмитро Iванович залишався в палатi цiлодобово. Сюди йому приносила поПсти Iрина Михайлiвна. Тут вiн i спав, чи, правильнiше, дрiмав у напiвзабуттi, схилившись на спинку стiльця. А потiм, мабуть, за велiнням завiдуючого вiддiленням, лягав поспати на другому, вiльному лiжку. Сюди навмисно не клали нiкого з огляду на надзвичайно тяжкий стан Андрiя. Десь за вiкном кружляло сонце, жило, гомонiло, смiялося мiсто, але воно зараз не iснувало для Марченка. Вiн тiльки двiчi виходив за ворота лiкарнi. Обидва рази - шукати призначених лiкiв. Виявилося, що це вельми дефiцитнi й дорогi лiки i що Пх запаси у вiддiленнi вичерпалися. Мухновський сказав, що вiн витратив навiть особистий резерв. Дмитро Iванович справдi лiки дiстав. Мабуть, колись би вiн нiколи не пiшов до тих людей, до яких ходив тепер, перед якими зобов'язувався не знати як. Але що всi зобов'язання поруч iз життям сина! Криза минула аж на сьомий день. Тiльки тодi Мухновський сказав, що Андрiй житиме. - Все ще може бути,- додав вiн, ступаючи вiд дверей до столу в своКму кабiнетi.Стан його i зараз важкий. Але... Вже можна сподiватися на одужання. ТiКП ночi Дмитро Iванович спав удома. Його не проганяли з палати, але вiн розумiв, що не маК права порушувати обов'язкових для всiх правил i норм, надуживати спiвчуттям, яке виникло з тяжкого становища сина. Крiм того, тепер перед ним постала ще одна справа, яку, як йому здавалося, конче мусив розв'язати. Поки Андрiй перебував на гранi життя i смертi, ближче до смертi, нiж до життя, вона йому манячила, як застережний вогник крiзь туман. А тепер вiн повернув голову й подивився на той вогник. Його мучило питання: чи не причетний Андрiй до чогось лихого? Чи не сталося там чого, чи не вчинив вiн якогось злочину? Так, нi сiло нi впало, голiв не провалюють. То бiльше, мусив спробувати докопатися до сутi, бо мiлiцiя не знайшла ниточки, а може, й не дуже ПП шукала. А вiн подумав, що було б добре, якби спочатку знайшов ПП сам. Це була цiла детективна iсторiя, з розпитуванням знайомих, друзiв Андрiя, шуканнями, переслiдуванням, навiть небезпекою. Згодом Дмитро Iванович сам дивувався, вiдкривши в собi отакi здiбностi. Бо саме таки вiн допомiг мiлiцiП напасти на слiд i навiть заарештувати хулiганiв. Тодi ж i довiдався, що Андрiй - не призвiдця, просто "невдало розминулися в дверях лiфта",- як зiзнався один з хулiганiв. Дмитровi Iвановичу вся ця iсторiя добряче змозолила душу. Вiн почувався неначе викупаним у помиях, неначе принижений чимось, але й розумiв, що iнакше вчинити не мiг. Вiн не розповiдав про це нiде: нi на роботi, нi Iринi Михайлiвнi, нi АндрiКвi. АндрiКвi, правда, й рано було про це розповiдати. Вiн то впадав у напiвзабуття, то починав без причини нервуватися, здавалося, намагався щось вiдшукати чи згадати i не мiг. Вiн i справдi ще не мiг багато чого згадати, навiть з речей буденних, домашнiх: купив пiдручник хiмiП Iнгольда, який збирався купувати чи нi, взяв на заводi полiмерiв довiдку про вiдпрацьованi днi чи не взяв, i багато iншого, особливо з останнiх днiв перед травмою. Про те, чому вiн тут i що до цього спричинилося, Андрiй теж не запитував, i Дмитро Iванович не мiг одга-дати: зумисно чи таки не пам'ятаК нiчого. Проте одне Дмитро Iванович бачив достеменно - Андрiй радiв кожнiй його з'явi. Це помiтили й лiкарi, i сестра, вони сказали Дмитру Iвановичу, що при ньому Андрiй найкраще почуваКться, Псть, i навiть вертаК в пам'ять забутi днi й дати. Уперше за багато рокiв Дмитро Iванович побачив, що вiн конче потрiбний синовi. Що той у ньому бачить щось бiльше, нiж звичайно бачать люди в близьких, чимось йому завдячуК й на щось сподiваКться. Мабуть, то був правдивий здогад. Дмитро Iванович i сам почував, що в Пхнiх стосунках з сином пролягли якiсь iншi, ранiше не знанi тяжi, важливi не тiльки для Андрiя, а й для нього самого. Йому здавалося, що, крiм життя i здоров'я сина, вiн виборював щось у собi, вiн нiби став мiцнiший i прозiрливiший, мудрiший i певнiший себе, себе й сина. Помiж них виникла якась нова духовна спiльнiсть, якiй вiн не мiг знайти назви й обмiру, але яка облагороджувала й наснажувала Пх обох. Џх мовби з'Кднало, спаяло щось чистим срiблом щиростi й довiри, тепер Дмитро Iванович знав, що Андрiй нiколи не матиме од нього злих таКмниць i не залишиться байдужим, якщо якiсь недобрi сили ламатимуть когось iз близьких йому людей. Остаточно вiн у цьому впевнився одного недiльного вечора, коли вони залишилися вдвох, вiн тримав АндрiКву руку, У палатi вже посутенiло, проте Андрiй попросив не вмикати поки що свiтла. Вiн був особливо замрiяний i аж печальний, хоч останнiм часом нiколи не показував батьковi нi печалi, нi бодай легкого смутку, що, як казала сестра, часто находили на нього. Вiн довго мовчав, а тодi враз повернув голову й сказав тихо, з особливою зворушливiстю, од якоП Дмитру Iвановичу стало аж моторошно: - ЗнаКш, батьку, менi весь час здавалося, що ти витягуКш мене з того свiту. Ти мене й витяг звiдти. Iнакше... Ну, для чого б тодi менi... Та ти розумiКш усе сам. Дмитро Iванович розумiв. Проте вiн мовчав, i сльози текли по його щоках. Гаразд, що стояла сутiнь. Мабуть, Андрiй передбачив i це. То були сльози страху за Андрiя, який ще не одужав, i радостi його прозрiння, i надiП на прийдешнi днi. ТiКП надiП не могло зiм'яти нiщо. В цi днi, метаючись помiж лiкарнею i мiлiцiКю, де розпочали слiдство, вiдбулася друга проба в iнститутi. Вiн сам розганяв розчин електрофорезом, сам спорскував розчинником хромотографiчний папiр, сам накладав рентгенiвську плiвку, i коли на нiй не з'явилося темних зернистих плям, не виказав нi розпачу, нi досади, тримався спокiйно, заспокоював своПх помiчникiв, фiксував увесь хiд дослiду в пам'ятi i на паперi, щоб потiм проаналiзувати й спробувати знайти помилку в технiцi проведення експерименту, якщо вона могла бути. Проте вiн не мiг не думати, що ПП могло й не бути. Що ж... Життя теж не кiнчаКться на тому. Вiн знайде в собi сили перебороти i кпини, й пiдступи, i докори. Вiн почував, що саме тепер знайде Пх. Здавалося б, навпаки, останнi подiП могли змучити його, обезволити, розсмикати, вiн i почувався й стомленим, i зболеним, та, однак, зосередженим i спокiйним. Найважче, розумiв, буде долати розчарування колег, своПх товаришiв, до того поки що не був готовий. Але зрештою подолаК i те. Вiн це почував i не тiльки почував, а й глибоко усвiдомлював. Йому здавалося, в ньому самому на той час щось одмiнилося, вiн мовби переступив на якийсь вищий, значно вищий щабель. Це не був стрибок, але це був поступ, непомiтний зовнi, ледве помiтний ним самим, i все ж поступ. Либонь, пiдготовлений усiм попереднiм життям. Вiн мовби пiднявся над чимось насамперед у самому собi, поглянув ширше, спокiйнiше, мудрiше. "Що, власне, сталося?"-насамперед запитав себе. Ну так, вони провели два експерименти i обидва рази не одержали позитивних наслiдкiв. То й що? А може, Пх треба провести сто, тисячу! Адже наука - це один нескiнченний експеримент. I вiн шукатиме, поки в нього вистачить сили. Поки не знайде. Якщо не результату, то причини, яка або стоПть на завадi, або вкаже Пм iнший шлях. Пм, i всiм, що йдуть поруч. Вiн почував якусь дивну силу, мiць, упертiсть, бажання працювати. Вiн майже фiзично почував опiр суспензiП. I йому хотiлося долати той опiр. Хотiлося помiрятися з нею силою, як iз чимось свiдомим, рiвним собi. Проте вiн знав i те, що поспiшати не можна. Що йому треба вiдпочити, пiдготуватися i насамперед пiдготувати колектив. Повести за собою, кинути на наступний рубiж. Зараз треба було боротися за кожного з них зокрема. Спочатку, так би мовити, забезпечити тили, влаштувавши справи кожного, допомогти спокiйно згi.iнчити плановi теми, кувати вiру, неспокiй i навiть злiсть, оту велику благородну злiсть, яка водночас К бажанням перемогти. Дмитро Iванович почував, яка то велика вiдповiдальнiсть i скiльки сил мусить затратити сам. Проте знову ж почував, що Пх у нього стане. Що вiн знайшов ту точку, ту клему, од якоП вона тече. Вона звалася вiрою. РОЗДIЛ ДЕСЯТИЙ Вiктор Васильович Борозна щодалi болiснiше переживав незрозумiлу йому раптову змiну поведiнки Нелi. Щоправда, коли починав аналiзувати, то не мiг не бачити, що цiй раптовiй змiнi щось передувало. Що Пхня любов дуже швидко стала не такою, якою була спочатку. Щось печальне, невиказане залишалося в нiй, i ця невнказанiсть не була таПною недовiдкритого, обiцянкою вiдкриттiв i радощiв, навпаки, вона повисла чорним провiстям - сивою тучею на крайнебi. Найгiрше, що вiн нiчого не мiг змiнити, що провiстя мовби вже й виходило не з них. Хоч, коли сказати правду, до цього спричинився таки вiн сам. А очевидний злам стався пiсля вечора в "Либедi". Саме вiдтодi й потьмарився Пхнiй обрiй. Хоч вони пiсля того ще зустрiчалися не раз. I намагалися не дивитися в той бiк, де темнiла хмара. Й здавалося обом, забули про неП. Але то тiльки здавалося. Але що вiн мiг зробити? Неля й далi втiкала од нього, не бажаючи слухати його. Вiн розумiв одне - те виникло не в нiй, якась iнша сила, фатальний випадок став помiж ними. Бо не тiльки Неля - всi обминали його. Борозна почував довкола себе якусь порожнечу, якесь зачароване коло, котре мовби рухалось разом з ним i в яке нiхто не хотiв уступати. Вiн здогадувався, що це коло, це вiд'Кмне поле, як називав його в думцi, виникло ще з чогось, а не тiльки з його критичноП позицiП щодо роботи лабораторiП, що його породили якiсь дужi струми i що тi струми в якiйсь точцi замкнув вiн сам. Але якi i де? Надто його спантеличив учорашнiй випадок. Вiн побачив на столi в Свiтлани Хорол рiчну звiтнiсть по роботi групи ексордiум i вирiшив проглянути ПП. Йому хотiлося фаза за фазою простежити увесь хiд дослiду. Мабуть, нiхто не повiрив би, якби вiн сказав, що невдача групи ексордiум засмутила його. А то була правда. Насамперед тому, що то була й Нелина невдача. По-друге, вiн по-справжньому поважав Марченка й не бажав йому зла. I взагалi його нiколи не тiшила будь-яка наукова невдача. Не можна сказати, що вiн невимовне зрадiв би удачi. Адже тодi якоюсь мiрою постраждало б його самолюбство, його власне наукове прогнозування. Але Борозна звик усi своП почуття пiддавати аналiзу розумом i не мiг не бачити неспiвмiрностi цих двох величин. До того ж i його наукове прогнозування в основному випливало з чужоП статтi, а не з власноП копiткоП роботи i довготривалого аналiзу. Тепер вiн хотiв ще раз перевiрити себе. Проте не встиг вiн прочитати й десяти сторiнок, як до його столу пiдiйшла Свiтлана Кузьмiвна й запитала, чи не брав вiн звiтностi. Вона вже побачила звiтнiсть, однак запитувала, й при тому голосно, з викликом. Ту звiтнiсть мав право взяти й почитати будь-хто з лабораторiП, проте вона одiбрала ПП в нього й з таким виглядом обвела всiх поглядом, мовби вiн викрав якiсь секретнi матерiали, та ще й хотiв Пх передати вороговi. Кiлька разiв Вiктор Васильович намагався зламати коло: пiдходив до Юлiя, до Боброва, до Њвгена, але щоразу натикався на майже вiдверту неприязнь i глухе вiдмовчування. Але так тривати далi не могло, вiн вирiшив будь-що-будь докопатися причини, знайти осердя, яке породжувало поле. Щойно, проходячи парком, вiн побачив Вадима Бабенка, котрий нехотя пiдкидав ракеткою бiлу кульку, Й пiдiйшов до нього. Вiн пригадав, що кiлька днiв тому саме Вадим, один з усiх, вiдповiв на його привiтання. - Вадиме, менi треба поговорити з вами,- сказав вiн. Борозна не вмiв добуватися пiдхiдними шляхами, не раз цим шкодив собi, знав про це, однак нiколи не пристосовувався до обставин. Вадим оглянувся, ракетка здригнула в його руцi, й кулька впала в траву. Вадим подумав, що Борозна говоритиме про Нелю. Вiн бачив ранiше його з Нелею, бачив i те, що Неля зараз уникаК Борозни, а вчора сам пропонував Рибченко сходити в кiно. I запросив не просто так, а натякнувши, що цей фiльм стане першим у серiП, яку вони подивляться разом. Тобто, як казали в старi часи, запрошував "з серйозними намiрами". Тi намiри виникли пiсля довгого думання й зважування. Тобто то мало бути не остаточне рiшення, а серйозна проба. Вадим Бабенко вже з пiвроку тому вирiшив попрощатися з своПм холостяцьким життям i тепер пiдбирав, як трохи iронiчно, але й не зовсiм iронiчно, висловлювався в думцi, гожу кандидатуру. Перевiрку вiн влаштовував грунтовну i пильну, за розробленою заздалегiдь схемою. Кiлька днiв тому провалилася на останньому екзаменi одна з найповнiших кандидаток, дочка заступника мiнiстра. Вони довго гуляли вдвох на Трухановому островi, а потiм вiн запросив ПП до себе додому й запропонував повечеряти. Вiн чистив картоплю, смажив яКчню, рiзав ковбасу, а Клава сидiла з журналом "ЗгрiПкi" в руках, не ворухнувши в його бiк пальчиком. То був певний знак, що так воно буде й потiм, пiсля одруження. Що ж, нехай сидить. Така фiфа йому не потрiбна. А потiм вiн несподiвано "вiдкрив" для себе Нелю. I зрозумiв, що то було б зовсiм непогано. А чого ж: вiн кандидат, i вона кандидат; у нього кiмната, i в неП... можна обмiняти на двокiмнатну квартиру. Дiтей виховували б Нелинi батьки. У них свiй дiм на околицi i сад. Вона акуратистка i, здаКться, господиня. Ну, та ще вiн побачить... Щоправда, вчора Неля в кiно з ним не пiшла. I це дряпонуло по Вадимовому самолюбству. Дряпало й зараз. Якщо Борозна знаК про це... А яке, власне, йому дiло? I Вадим поволi пiдвiв голову. Лiвою рукою поправив iдеально, на продiл зачесане волосся. Вiн, як i завжди, був пострижений i поголений, акуратно, зi смаком одягнений: бiла тенiска з широким, "байронiвським" ковнiром, свiтло-сiрi, лiтнi, бездоганно випрасуванi штани, коричневi плетенi босонiжки. I чистi, яснi очi, високе чоло. - Може, ходiмо на вулицю? - запропонував Борозна.- Вип'Кмо пива. Я бачив у вiкно - привезли свiжу бочку. Вадим здивувався тiй пропозицiП i зрозумiв, що розмова не буде грiзною. Ба навiть навпаки. "Хочеш купити за келих пива...- подумав майже злорадно.- Хочеш, щоб я вiдступився..." Опрiч усього, вiн не схотiв iти з Борозною, аби Пх не бачили разом. - Я пива не п'ю,- сказав бридливо. Вони пройшли трохи дорiжкою, сiли на край басейну. У басейнi плавав велетенський, кiлограмiв на сiм короп, його упiймав i впустив сюди двiрник Василь. Борозна якусь мить спостерiгав через плече, як рибина тичеться носом у крихти булки на днi, а тодi повернув до Вадима голову й запитав без будь-якого вступу: - Скажiть менi, Вадиме, що означаК вся оця обструкцiя, яку влаштовують менi? За що вона? За те, що я наперед спрогнозував невдачу? Але ж я те зробив без зла. I вiд цього нiчого не змiнилося. Вадим йорзнувся, у ньому водночас рвонулися двi думки, закружляли, випереджаючи одна одну, i вiн не знав, на яку покластися. У першу мить вiн навiть хотiв вибухнути гнiвом i висловити Борознi своК обурення. Кинути в обличчя рiзкi слова, а тодi розповiсти про це в лабораторiП. Адже пора було перейти вiд мовчазноП обструкцiП до вiдвертоП ворожнечi. Так принаймнi думав ранiше. Але за останнi днi багато помiнялося. Обидвi перевiрки дали негативний результат. Виходило, правда була на боцi Борозни. Та це б ще нiчого. Але ж похитнулося становище Марченка! Схоже на те, корабель Пхнього зава йде на дно. Вчора на зборах Одинець вiдверто пiшов на таран. Громив Марченка нещадно. За волюнтаризм, наукову безвiдповiдальнiсть. Ще один такий удар... I не вiдомо, хто буде завiдуючим лабораторiКю. Може, й оцей Борозна. У свiтi див чимало, Тому сказав обережно й нiби аж спiвчутливо: - Кажуть, ви написали на Дмитра Iвановича листа. - Я? - аж пiдвiвся Борозна. - Ну, пiдпис змiнено. Тобто анонiмка... Я не знаю... Так кажуть. Щось про роботу. Про якiсь там шури-аму-ри... Борозна задихнувся вiд гнiву. У цю мить вiн пiдвiв голову й побачив у вiкнi Нелю. Вона стояла й дивилася в сад. Вадим теж побачив Рибченко. Мляво пiдвiв руку й поворушив пальцями. Борозна хотiв щось гукнути, а тодi важко стиснув i розтиснув кулаки й швидко пiшов у iнститут. Дмитро Iванович саме доПдав бутерброд. Вiн зараз не Пздив обiдати додому й рiдко коли ходив до Пдальнi. Аби нi з ким не говорити - не сповiдатися в нещастях - та й заощаджував час. Вiн зосереджено перечитував дисертацiП Юлiя, Њвгена та Миколи. Треба було рятувати своПх молодих колег, подбати, аби не обiрвалися Пхнi стежки в науку. Вiн розумiв: iншого для нього немаК. Вивести Пх з глухих бескеть будь-якою цiною! Цим зараз жив. Вiднаходив у дисертацiях обiрванi кiнцi, зв'язував, викреслював новi лiнiП. Адже дослiдження Юлiя та iнших не суспiль складалися з розробок по амонiл-тетрафосу, а й по будовi хлоропластiв, свiтловому спектру, тут деякi знахiдки були безсумнiвнi. Треба тiльки було пiдсумувати Пх, позводити в системи. Працюючи над дисертацiями хлопцiв, про свою роботу майже не думав. Ну, хiба що тодi, як iшов вулицею чи вертався додому. Вiн, мабуть, теж працюватиме далi над спектральними дослiдженнями й будовою хлоропластiв. Скажiмо, в квантосомi. Тут у нього К деякi цiкавi мiркування. Кожен мiлiметр нових знань - то дуже важливо на шляху загального поступу фотосинтезу. Зрештою, може пiти в якийсь iнший iнститут. Його вiзьмуть залюбки. Проте на те не маК права. Принаймнi поки що. Доки не допоможе хлопцям. Звичайно, вiн не збирався остаточно розлучатися й з iдеКю ексордiуму. Вiн ще шукатиме. Але там треба починати з самого початку. Мiлiметр за мiлiметром проповзе той шлях на черевi. Насамперед треба намiтити вихiднi позицiП. Треба уважно i детально проаналiзувати стан науковоП розробки проблеми. Знайти слабкi мiсця, обриви ланцюга... Перевiрити всi вузли. Перемацати всi щаблi. Згори вниз i знизу вгору. I кожен маК промацати не тiльки своП щаблi, а й сусiднi. Найприкрiше йому було через плiтки, що кружляли по iнституту. Про його нiбито неморальнi вчинки, натяки на Свiтлану, Пхнi з нею поПздки машиною в лiс, розлад у сiм П... То було як Пдкий дим темноП ночi. Не знаКш, звiдки його несе вiтер, i куди йти, аби вирватися з задушливого полону. Про це вiн думав щодня. Думав i тепер, одiрвавшись од рукопису й дивлячись на освiтленi сонцем дахи будинкiв, пережовуючи бутерброд з ковбасою, смаку якого не вiдчував. У саду спiвала iволга, але ПП спiв мовби обтiкав думку Дмитра Iвановича, не перебиваючи ПП. Тiльки якесь тоненьке вiдчуття чогось приКмного, нiжного легенько поколисувало його, творило один безконечний акорд; той акорд лунав у ньому здавна, в ньому чи й не в ньому, просто в свiтi, i Дмитро Iванович почував, що вiн не погас i погасне не скоро, й це, в свою чергу, не давало думкам зсотати-ся у важку хмару. О тiй хвилi й увiйшов Борозна. Вiн увiрвався як вихор. Торохнув дверима, широко ступаючи, пiдiйшов до Марченка. Його очi горiли рiшучiстю, уста були стуленi в тверду складку. - Дайте того папiрця, - сказав, переводячи дух: збiг на третiй поверх одним махом. - Якого папiрця? - запитав Дмитро Iванович i тiльки тепер оглянувся. Упiзнавши голос Борозни, вiн не оглядався навмисне, не хотiв зустрiчатися очима, думав, що той прийшов у якiйсь буденнiй справi, запитаК щось i пiде. Щоразу, забачивши цього чоловiка, почував, як у ньому наростають роздратування й злiсть. Намагався не виказати цього, надавав голосу рiвних iнтонацiй i сам вiдчував фальш, мимоволi хмурився, сердився, що не може загнуздати себе. Вiн не почував Борозну до кiнця своПм ворогом, отим ворогом, якого хочеться збити з нiг, топтати, знищувати, мабуть, через те, що не бачив на власнi очi його пiдступних дiй, що ота анонiмка залишала мiсце й ще для когось, проте й поводитися, як поводився ранiше, теж не мiг. Але нього разу дзвiнкий з напруги голос Борозни змусив його насторожитись. - Анонiмку,- майже крикнув Борозна. Дмитро Iванович розгубився. Пiдвiвся з стiльця, розвiв руки - одну з олiвцем, другу з бутербродом. - НемаК... Я ПП порвав. Борозна хвилину невiдпорне дивився на Марченка, немов хотiв пришпилити його поглядом до стiни, а тодi рубонув рукою, неначе сокирою: - Чорт би вас забрав з вашим лiбералiзмом! - закричав вiн. - Краще б ви прийшли й кинули менi ПП в пику. Краще б ви подали на мене до суду. Я тодi спробував би оборонитися. Та нащо ж ви тодi... Вiн хотiв крикнути "сказали iншим" i не крикнув. Вiн згадав, що Марченка спiткало вдома лихо, що воно ще не минуло, й замовк. Тiльки важко з-пiд чорних гострих брiв дивився на Дмитра Iвановича. А той i собi не одводив погляду. "Хiба здатна людина так прикидатися? - думав. - Хiба б вiн тодi прийшов до мене?" йому хотiлося повiрити Борознi. Проте думка мимовiльно натикалася на анонiмний лист i на те, чим той лист обернувся для нього. I щось не давало йому простягти руку, сказати щиро: "Я вам вiрю. Забудемо про те назавжди". "Якби можна було,- подумав мимовiльно й проникливо,- якби можна було запустити йому в душу тi ж мiченi атоми й побачити, справжня вона чи фальшива, свiтла вона чи в чорних тiнях лжi та пiдступiв. НемаК таких атомiв. НемаК такого способу". Проте вiн почував якусь незручнiсть перед Борозною, спробував його заспокоПти: - Даремно ви так хвилюКтеся, Вiкторе Васильовичу. Я, звичайно, не маю права пiдозрювати вас чи будь-кого iншого... Борозна не дослухав його. Повернувся й так само рiшуче, проте не так пружно, вийшов з кабiнету. Вiн спустився на перший поверх i зайшов у приймальню директора. Секретарка сказала, що Корецького немаК, i вiн прочинив дверi лiворуч, до Одинця. Бурбонистий заступник директора, з яким Борозна конфлiктував з самого початку, зустрiв його на диво привiтно. Посадовив у крiсло, сам вийшов з-за столу й сiв у iнше, навпроти. Це був найвищий вияв демократизму й привiтностi з його боку, коли приймав вiдвiдувачiв не за широким полiрованим столом, а за маленьким приставним столиком, пiдкреслено ставлячи себе у рiвне становище з тим, хто сидiв навпроти. - Як вашi справи, вже здали установку? - запитав Карпо Федорович, пiдсовуючи до Борозни попiльничку й цигарки.- Здали. Прекрасно. Я поставив вашу роботу на перше мiсце в звiтностi. А чого не йдете у вiдпустку? Щось i на той мiсяць я не бачив вашоП заяви. Чи ви на осiнь... На бархатний сезон? Може, оце й принесли заяву? Борозна сказав, що заяви на вiдпустку не принiс. Власне, вiн i сам не знав, чого прийшов до Одинця. Мабуть, ним просто рухала потреба щось робити, шукати десь захисту та якихось засобiв, якi б допомогли зняти з себе оту пiдлу пiдозру, а воднораз i наклеп на Дмитра Iвановича. Може, думалось, пiдкаже щось Карпо Федорович. Вiн чоловiк грубий, нецеремонний, то й знаК, як треба рубати такi вузли. - Карпе Федоровичу,- сказав,- менi стало вiдомо, що на Дмитра Iвановича написано анонiмну заяву. В тому пiдозрюють мене... - Пiдозрювати можна будь-кого,- сказав Одинець. - Такi речi треба доводити. - У тому-то й рiч, що Марченко заяву порвав. I тепер не можу нiчого довести я. Тим бiльше подiбного в iнститутi нiколи не було. - А вам i не треба доводити. Ви не вчинили нiчого поганого. Всi цi розмови - дурницi. Карпо Федорович дивився на Борозну, i в його чорних очах пiд густими, стрiхами вниз бровами то гасли, то знову загорялися червонуватi вогники. То були вогники радостi, схожi на тi, якi загоряються в хижака при виглядi здобичi. Щоправда, зараз Одинець здобичi не бачив. Але вони про неП розмовляли, й це збуджувало його. - То так, - дедалi бiльше хвилювався Борозна. - Але я не можу Пх спростувати. Я нiколи не був анонiмником i не буду ним. Я тiльки що був у Дмитра Iвановича i бачу, що вiн не вiрить менi. - Звичайно, не повiрить, коли сам вказав на вас,- закурив Одинець.- О, то теж маневр: очорнити людину, в якоП... Ну, яка вмiК працювати й маК пiдстави претендувати чи домагатися... - Я нi на що не претендую, - перебив Борозна. - I менi щиро шкода Дмитра Iвановича. Вiн не такий, як написано в тому брудному листi. - Це у вас промовляК доброта, - посмiхнувся Одинець.- Але нею, мiй друже, не завжди можна керуватися. - Я не з добрякiв, - спохмурнiв Борозна. - I вмiю постояти за себе. - Прекрасна риса. - Але я звик обстоювати своП вчинки. - Ви не хвилюйтеся, - сказав Одинець. - До речi, те вже не так i важливо, хто написав. I не так страшно. Важливiше, що все те правда. Шiсть рокiв Марченко дув мильну бульку. Таку, як ото дмуть дiти. Тiльки дiти дмуть для забавки, а вiн тiКю булькою замилював усiм очi. - Одинець говорив злостиво, безжально, вiн не мiг подарувати Дмитру Iвановичу того, що той не виступив на вченiй радi проти Абрамчука, втiк на Десну, пошивши його, заступника директора, в дурнi, не мiг подарувати незалежностi, авторитетностi, науковоП спроможностi. - I от - булька лопнула. - Невдача може спiткати кожного, - не погодився Борозна.-Дмитро Iванович - шукач, чоловiк з фантазiКю... - От-от, - ухопився за невдало сказане слово Одинець.- Фантазер. Справжнiй фантазер. А в науцi фантазер - це те ж саме, що iлюзiонiст. Манiпулятор. - Його здогад щодо попередника АТФ не такий уже абсурдний,- сказав Борозна. - Вiн висмоктаний з пальця. Це пластмасова лялька, од якоП ждуть дитини. Так, так, пластмасова лялька. - йому, видно, сподобалося власне незвичайне порiвняння, i вiн його повторював знову й знову, щоразу огрублюючи дужче й дужче. - Шiсть рокiв вiн спав з пластмасовою лялькою. Ну, для рiзноманiтностi спав i з коханкою. - Ну, це ви занадто, - сказав Борозна. - Не захищайте! - в запалi ляснув по столу долонею Одинець. Упiймавши той свiй жест, який не входив у плани розмови, потарабанивши по полiрованiй поверхнi стола порослими чорнорудим волоссям пальцями, усмiхнувся. - Пробачте. -Але по хвилi, заговоривши про Дмитра Iвановича, забувся знову, кидав слова, неначе потрощенi кiстки, - Борознi навiть здалося, що вiн чуК хрускiт, - очi його налилися кров'ю, стали нещаднi й неприКмнi. - Про його манiпуляцiП вже знають у президiП, -пiднiс багатозначно догори оклецькуватого пальця. -I про все iнше. Завiв на роботi коханку. ТероризуК жiнку. Виховав сина-бандита. - Карпе Федоровичу, - пiдвiвся Борозна. - Я не можу цього слухати. Кажуть, щось подiбне написано i в тому листi. А я заперечую не тiльки своК авторство, а й те, що там написано. - А звiдки ви знаКте, що там написано? - враз жорстко сказав Одинець. Але по хвилi зм'якшився, йому хотiлося мати спiльника. - Про це знаК тiльки Марченко. Котрий i обмовив вас. - Думаю, що Марченко цього не робив, - сказав Борозна. Вiн уже кiлька разiв вертався думкою до того, що здогад про автора анонiмки i ПП змiст буцiмто вийшли од Дмитра Iвановича. Не повний же Марченко iдiот, щоб зводити наклеп на самого себе! Щоправда, розумiв i те, що його захист Дмитра Iвановича тепер, коли всi думають, що саме вiн написав анонiмку, виглядатиме фарисейськи й смiшно. Отож йому не лишалося нiчого iншого, як закiнчити цю розмову. Вiн не став у чомусь переконувати Одинця, бо знав, що нiякi, навiть найвагомiшi слова на того жодного впливу не мають. На коротку мить перед ним постало запитання: чи почувають такi люди, як Одинець, коли-небудь муки совiстi, чи караються вчиненим злом? Проте вiдповiсти не змiг. Може, й караються, бо всi люди караються, тiльки такi, як Одинець, дуже мало i не так, як совiснi й чеснi. Здебiльшого, роблячи пiдлоту, людина виробляК внутрiшню фiлософiю й намагаКться нею заспокоПти себе. Чим бiльша пiдлота, тим складнiша "фiлософiя". Але як це вiдбуваКться в Одинцевi, маК вiн таку фiлософiю чи живе тiльки первiсними iнстинктами, вiдповiсти не мiг. Та й не до того йому було в той час. Вiн вийшов у парк, зупинився бiля басейну. Те, що Одинець прийняв його за свого спiльника, було гидко й образливо. Вiн бачив, що його незгоду i захист Дмитра Iвановича Одинець витлумачив по-своКму: мовляв, рiзник з бiлим комiрцем, хоче залишитись чистеньким, знаКмо таких. I, може, навiть ставить себе вище за нього: адже б'К прямо, навiдлiг. Щоправда, б'К вiн i з-за рогу, засобiв Карпо Федорович не вибираК. В академiю, мабуть, теж сам написав. Вiд такого пощади не сподiвайся! I Борознi вперше по-справжньому заболiло серце за Дмитра Iвановича. I за тих, хто працював разом з ним. Тепер вiн безмежно шкодував за необережно сказанi ранiше слова. Йому хотiлося допомогти Марченку й не знав, як це зробити. Розумiв, що тепер кожне його втручання може зашкодити Дмитру Iвановичу, йому залишалося одне: вiдiйти вбiк! Нi, спочатку спробувати знайти анонiма. Якби вiн його знайшов - розчавив би, як мокрицю. Стер би на порошок, змiшав з гумусом... Борозна важко дихав, вiн зупинив той свiй дон-кiхотський порив. Вiн бив, трощив щось неуявне, аморфне, його думка не пiдказувала жодного конкретного обличчя й не могла вказати бодай на найнепомiтнiшi слiди. Отже, якщо вiн не знайде, йому тут залишатися не можна. Доведеться покинути те, що вимiрював пiдряд кiлька рокiв... Та що там це! Йому доведеться покинути... I вiн пiдвiв угору голову, подивився на четверте од краю вiкно. I знову побачив Нелю. Вона дивилася вниз, на нього. Вiн подумав, що вона думаК про нього, i його залляла хвиля пекучого сорому. Так, так, анонiмник, пiдлий анонiмник, спочатку нашептав на вухо, а тодi згордзяв наклеп. Вiн подумав, що отой пiдступний лист проклав помiж ним i Нелею розколину таку глибоку, що йому ПП не закидати. I що та розколина все ширшаК, розносить Пх по своПх берегах далi й далi, i йому годi й думати, щоб перебратись на омрiяний берег. Неля вiдштовхуК його очима, вона висловлюК йому своК презирство i осуд за те, що вiн украв у неП любов, одурив собою, своКю вченiстю, глобальними розмовами про моральнiсть i чеснiсть. Вiн важко повернувся й, спiткнувшись на рiвному, пiшов через парк до тролейбусноП зупинки. Одне плече в нього було опущене, друге пiдняте, i вся його могутня i дужа постать здавалася жалюгiдною i викликала спiвчуття. "Саме так - спiвчуття". Неля сама не знала, звiдки воно взялося в ПП серцi. Адже там мусили бути тiльки гнiв i презирство. Весь пiзнiй ранок вона просидiла за столом, думаючи, що працюК, обмислюК тези статтi, а потiм мовби пробудилася, поглянула на папiр i побачила стрiй ассiрiйцiв, котрi так запам'яталися Пй з пiдручника четвертого класу. Тiльки всi вони мали високi чола й прямi рiвнi носи - чола й носи Борозни. Вона кинула олiвець, порвала аркуш на дрiбнi клаптики, пiдiйшла до вiкна, щоб укинути клаптики в кошик, i побачила Борозну. Вiн сидiв на краю басейну i розмовляв з Вадимом Бабенком. Џй одразу не сподобалася та приязна, як Пй здалося, розмова цих двох людей, хоч i зринула гостра цiкавiсть - про що вони говорять? Якась угода, афера? О, вона вже давно розгадала Вадима. Усмiхнений, коректний, приязний, догiдливий, розумний - не голова, а перфокарта,- а за всiм тим така холоднiсть, що дiткнувшись глибин його душi, може замерзнути серце. Там порядок i величезний розрахунок. Усе розкладено по поличках, усе промiряно по сантиметрах i секундах. Глибини його свiдомостi - склади на крижинi, зробленi людиною, яка йде вперед, тi склади старанно прихованi. Там припасено все тiльки для себе. Для далекоП мандрiвки. I вiн, мабуть, зайде далеко ("Якщо його не з'Псть морж або ведмiдь",- посмiхнулася мислено). Тiльки що з того поступу iншим! Адже в пустелi своКП душi вiн не посадив нi для кого жодного деревця. Якийсь розрахунок пiдказав йому вчора думку запросити ПП в кiно. Бр-р-р-р, вiн для неП як велика льодина. Вона уявила, як би вiн в пiтьмi залу брав ПП за руку, й знову внутрiшньо здригнулась. Те викликало в неП трохи не вiдразу. I тут Пй пригадалося, як два тижнi тому вiн запросив ПП з ЗоКю зайти до нього додому. Тодi вона не звернула уваги; вони з ЗоКю збиралися в театр, було ще рано, десь мали згаяти час. Вадим частував Пх кавою, показував книжки, Пх у нього чимало, i майже все раритети. А потiм одiмкнув шухляду столу й почав показувати якiсь брошки, якiсь камiнцi й навiть маленькi золотi ложечки та виделки. Вiн зовсiм одмiнився: очi стали одухотворенi, блищали, довгi красивi пальцi мовби творили музику й ледь помiтно тремтiли. У його крижанiй душi проглянула синя проталина. Але в Нелi вона викликала подив i почуття далекостi од цiКП людини. Тепер вона подумала, що тi запросини не були випадковi. Учора вiн обурювався вчинком Борозни, говорив про нього рiзко, нещадно, як, може, не говорив нiхто в лабораторiП. Про що ж вони так мирно розмовляють тепер?, У чому ото вiн упевняК Борозну? Звичайно, спрямовуК ще на якусь криву стежку. Нiчого доброго вiн йому пiдказати не може. А Вiктор Васильович? ЗнаК вiн, хто такий Вадим? Через що довiряКться йому? Невже й справдi уклали якусь тимчасову угоду? Вона почувала, як щось у нiй обстоювало Борозну, й лякалася того. Обстоювала одна половина серця, а друга... друга скнiла вiд болю. Розум ПП пiдказував, що треба загасити той бiль, треба бути холодною ii безкомпромiсною. Вона не змогла дотриматися тiКП домовiП з собою й пiвгодини. Коли Борозна вийшов з iнституту i знову подивився вгору, вона зрозумiла, що з ним щось сталося. Вона бачила, як зсудомив бiль його лице, як у нього опустилися плечi, i Пй мимоволi скрикнуло серце. Якби вiн у ту хвилину пiднявся до неП або покликав ПП в сад, вона б пiдiйшла й заговорила, i, може б, серце вiдгадало правду, i, може б, береги, на яких вони стояли, почали сходитися знову. Але вiн пiшов, пiшов зiгнувшись, немов нiс на плечах свою провину, про яку вона думала безнастанно, весь час, i якiй, звичайно, не могла знайти виправдання. Окрiм того, вона думала про якусь розрiдженiсть, ненаповненiсть того, що ПП оточувало. Ненаповненiсть квартири (звичайно, не речами), вулицi, iнституту, безцiльностi й тягучостi життя, яке ще недавно було таким цiкавим i сповненим високого смислу. Мабуть, усе це йшло вiд того,