епер уже остаточно". Але в наступну мить iнша думка, швидка й бурхлива, пробилася через каламутну хвилю розпачу, i вiн уже не слухав Нелю, а посмiв виказати те, що, почував, стало потребою всього його життя. - Нелю, ви не поПдете, я не пущу вас. - Ну, це... - Хлоп'яцтво? Я не те сказав. Ви не вiд'Пжджайте. Я буду на площi Перемоги...-_ вiн на мить запнувся, пiдраховуючи в думцi, - через пiвтори години. - Нi, Вiкторе Васильовичу,- сказала вона.- Та й мiй багаж уже поПхав у Бориспiль. Вiн вiдчув, уловив серцем кволiсть i нетвердiсть того "нi", вiн зрозумiв, що коли побачить ПП зараз, то до кiнця розтопить снiгову хмарку недовiри, й Неля назавжди залишиться з ним. - Може, це навiть краще,- гукнув вiн.- Я зустрiну вас у аеропорту. Зустрiну неодмiнно. Ви мене зрозумiли? - Зрозумiла,- сказала вона, хоч, очевидно ж, не могла збагнути, яким робом за такий короткий час вiн добудеться до аеропорту. Борозна бiг до намету й ще раз гарячкове пiдраховував хвилини: "Доскочити до дороги - десять хвилин, од повороту до ЛенiнградськоП площi в Дарницi - сорок, найбiльше п'ятдесят, звiдти до Борисполя... Все одно я буду в аеропорту ранiше вiд автобуса. Навiть якщо трохи загаюся на лузi - натисну на трасi до Борисполя, траса там - як стрiла,- мелькнуло в думцi. Вiн одягнувся за пiвхвилини. Рвонувся з намету - вернувся назад: забув посвiдчення водiя, ще через пiвхвилини був на лузi. "Москвич" стояв, поблискуючи синiми, як морська хвиля, лакованими дверцятами та крилами. Сонце просвiчувало наскрiзь скло заднього лiхтаря, i здавалося, Що там горить лампочка. Це вiн вiдзначив мимохiть тiльки тому, що такого не могло бути,- акумулятор вiдключений. Пiдняти капот, одягнути клему - теж пiвхвилини. Не переводячи швидкiсть в нейтральне положення - стояла на першiй, витиснув зчеплення й повернув ключ запалювання. Проте звичного гудiння не почув. "Очевидно, погано притиснув клему",- подумав, вискочив з машини, пiдняв капот i попiдтягував гайки на обох клемах. Знову сiв у машину й повернув ключ запалювання. З того, що навiть не почулося характерного клацу пiд капотом, зрозумiв, що справа не в клемах. Скосив очi на стрiлку амперметра й побачив, що вона лежить на крайнiй точцi пiд позначкою "мiнус". Отже, струм не поступав на стартер. Ця мить була найстрашнiшою в його життi. Страшнiшою, нiж та, в яку довiдався, що його обмовили як анонiмника. Вона перекреслювала все. Його надiю, його любов, його воскресiння. Одна iскра, випадкове замикання, одна нiкчемна дротина, що притулилася до чогось i передавала струм не туди, куди треба... Шарпнути ПП, роз'Кднати... Борозна ще мало тямився на машинi, але взагалi на технiцi трохи тямив. Вiн здогадався, що всьому причиною те, що вiн помив водою мотор. Вода попала десь пiд клеми й замкнула Пх. Залишивши запалення увiмкнутим, Борозна схопив заводну ручку й спробував завести "Москвича" нею. Але поки вставляв ручку в гнiздо, почув запах паленоП гуми и побачив дим з-пiд капота. Притьмом вимкнув запалювання й пiдняв капот. Димiв дрiт високоП напруги, що вiв од акумулятора до стартера. Борозна вiдчув, як йому в грудях мовби вибухнула гаряча куля. У нього пашiло обличчя, пашiла шия, той вогонь на мить паралiзував його, здавалося, в ньому самому поперегоряли якiсь клеми. Вiн усе розумiв, але нiчого не робив. Перешкода була така дрiбна, аж не вiрилося, що вона може зруйнувати все те, вiд чого залежало його щастя. А тим часом було саме так. I вiд цього Борозну охопили не знанi ранiше хвилювання й нервовiсть. Вiн кидався то до ключа запалювання, то до мотора, шарпав за проводи, стукав ключем по агрегатах, але стрiлка амперметра вперто падала до кiнця влiво. В розпачi подивився на дорогу, що сiрiла помiж лугом i кущами,- там не було видно жодноП машини. Та сюди взагалi рiдко хто заПжджав власною машиною - дорога важка, через пiски й глибокi луговi баюри, добиралися катером по Деснi або автобусом до села, а звiдти йшли пiшки. Раз на два днi також курсував iнститутський рафик, i теж тiльки до села. Борозна подивився на годинник. Минуло вiсiмнадцять хвилин. Коли б виПхати ще хоч зараз - може, i встиг би. Побiг би в аеропорт, зрештою, прорвався б на льотне поле... Вiн знову кинувся до мотора. По одному одключав реле, генератор, геть забруднився мастилом, пообдирав руки - знайти замикання не вдавалося. Воно було десь тут, перед ним, пiд руками, але намацати не мiг. I вже майже не сподiвався. Вiн вiдчував, як потухаК в ньому огонь, як перегоряК на холодний попiл навiть його хвилювання. Вiн ще нiколи не почувався так безпомiчно. Щось важке навалилося йому на душу, пiдiм'яло ПП, й вiн не мав сили розпростатись, рвонутись, просто було нiкуди розпростуватись i пориватись. В ту мить вiн фiксував тiльки одне - плин часу. Вiн летiв кудись у безвiсть, одколював його од чогось ясного, свiтлого, радiсного. Так обвалюКться в горах у прiрву земля, з кожною хвилиною наближаючись до нiг мандрiвника, що притиснувся до скелi. Далi вiн роз'Кднував i приКднував проводи зовсiм навмання. А пiд кущем верболозу стояв Гнат i злостиво посмiхався в щiточку рудих вусiв, якими прикривав розсiчену колись давно у бiйцi губу. - Тут нiде немаК машини? -майже в безнадiП запитав Борозна. - НемаК, - сказав сторож, хоч i бачив, як пiвгодини тому на загороджене штахетом подвiр'я сусiдньоП туристськоП бази "Свiтанок" заПхала продуктова машина. Вона досi закiнчувала розвантажуватись. - Та й чи треба ото так телесуватися? Баришень тепер на руб по три штуки. Борозна нiчого не сказав, од'Кднав клеми, бо провiд високоП напруги знову почав димiти, почекав, поки вiн потухне, опустив капот, вийняв з замка запалювання ключi й замкнув машину. Вiн робив усе те майже несамохiть, порався зовсiм так, як пораються на попелищi погорiльцi. Тiльки в погорiльцiв ще К надiя збудувати нову хату. Одразу пiсля пожежi вони не живуть нею, але вона живе в них. Вiн прийшов у намет i лiг на лiжко. Вiн бiльше не мiг нi хвилюватися, нi переживати, на мить йому навiть здалося, нiби лежить на днi глибокоП прiрви, з якоП вже нiколи не вибратися. У наметi стояла гаряча задуха - вiн не попiднiмав бiчних стiнок,- ПП вiдчував, але не мiг зрозумiти, що йому заважаК. Так лежав з пiвгодини. Його нiхто не турбував - його мало знали в iнститутi, а з Пхнього вiддiлу i взагалi зараз нiхто не вiдпочивав на Бережку, хоч бiля намету часто шелестiв пiсок i лунали голоси - тут пролягала центральна стежка до води. Вiн фiксував голоси, фiксував диркотiння моторок на рiчцi, але якось так, мовби те не стосувалося його зовсiм. Це було схоже на те, коли людина чуК голоси кiно, якого не бачить на екранi. Несподiвано вiн подумав, що його неначе переслiдуК щось. Мовби бере в тiснi щимки й вiдсовуК од усього, до чого пориваКться. А з цiКю думкою знову вернувся бiль i гостре переживання того, що сталося в аеропорту. Вiн бачив, як вийшла з автобуса Неля, як вона оглядалася, як шукала його; як потiм пiшла до аеровокзалу й ще стояла на сходах, розглядалася на всi боки. ПП все дужче й дужче поймало розчарування, врештi вона потиснула плечима й пiшла у вокзал. Борозна мав мiцнi нерви, але й вiн не мiг докрутити в думцi тiКП плiвки до кiнця. Прикро пiдiйшовши до розгаду, що зараз може думати про нього Неля, вiдчув, як його мовби щось шпортонуло зсередини, й сiв на лiжку, його думка знову працювала ясно, хоч вiн i далi почував, що вона болiсно стискаКться й втiкаК од тих видив, якi малюК уява. Неля, мабуть, уже сидить у лiтаку. I дуже погано думаК про нього. Але що б там вона не думала, вiн мусить ПП знайти. I пояснити все. Якщо вона повiрила йому в отому найприкрiшому, то повiрить i в оцю випадковiсть. Хоч i тяжко пережила оцей його мимовiльний обман. А не повiрить... Так чи так, а вiн мусить ПП побачити. До дiдька Бережок. До дiдька все. Нiчого не втрачено. Вiн не вмер i не захворiв невилiковно. Вiн сьогоднi ж поПде в iнститут, до Нелиних подруг, до Нелиних батькiв, дiзнаКться, де вона вiдпочиваК. I поПде до неП. Так, попереду в нього чимало турбацiй, багато кiлометрiв дорiг i важкi останнi метри недовiри, але вiн пройде Пх, чого б те йому не коштувало. РОЗДIЛ ТРИНАДЦЯТИЙ До кiнця лiтнiх канiкул, коли Iрина Михайлiвна мала розпочинати в школi роботу, а Маринка навчання (АндрiКвi дали в iнститутi на пiвроку академiчну вiдпустку), залишалося два тижнi, i Марченки вирiшили використати хоч Пх, i всi разом виПхали до Соколiвки. Мабуть, то була найкраща поПздка в Пхньому життi. I не лише для дiтей, для Iрини Михайлiвни, а й для Дмитра Iвановича. Вiн тiльки тепер по-справжньому вiдчув, як страшно втомився, й насолоджувався кожною годиною вiдпочинку. Позаду залишилися iнститутськi клопоти та неприКмностi, хiрургiчне вiддiлення лiкарнi, суд - вiн думав про них, як про величезний, залишений десь позаду тягар. Ще млiК спина, ще тремтять ноги, але вага вже он, на горi. Суд вiдбувся три днi тому. То теж були не тiльки клопiтнi, а й неприКмнi днi. Особливо зустрiчами з родичами пiдсудних, котрi просто-таки не давали ступити кроку. Дмитро Iванович за тi днi зрозумiв, якою м'якою i всепрощенською К людська душа. Тодi, коли вiн сидiв бiля лiжка сина, коли ловив хулiгана, був готовий власноручно виконати найсуворiший присуд. А от минув час, i його душа вiдм'якла, i вже йому й справдi було шкода отих матерiв i батькiв, i молодики, котрi сидiли на лавi пiдсудних, вже не здавалися лютими бандюгами, а звичайними, хоч трохи й розбещеними хлопцями. Вiн не вимагав сувороП кари, не сперечався з адвокатами, всi троК хулiганiв одержали по пiвтора року ув`язнення. Про те Дмитро Iванович бiльше не думав. Намагався не думати про роботу, хоч останнi вiдвiдини Борозни забути не мiг. Десь вiн отут, неподалiк, на Бережку, теж загоряК й вудить рибу. Шкода, що Пм не доведеться разом попрацювати. Звичайно, Борозна б попсував йому чимало нервiв, але й зробили б вони удвох багато. Марченко загоряв, купався, ходив у лiс i на луг. До нього навiть вернулося бажання ловити рибу. Воно не було таке непогамовне, як ранiше, а все ж майже кожен ранок зустрiчав на рiчцi. А сьогоднi навiть вирiшив спробувати щастя на нiчнiй риболовлi. Вiн iшов на яму, де колись упiймав сома, й де, як казали мiсцевi рибалки, соми таки водилися. Звечора накопав черв'якiв - вибирав великих i живучих, вони звивалися, як змiП,налаштував двi закидушки, вудку (не впiймаК вночi сома, наловить уранцi дрiб'я), наварив кашi. Верещала, просилася з ним Маринка, але вiн ПП не взяв. Дмитро Iванович таки сподiвався наловити риби. I не стiльки для того, щоб погамувати рибацьку спрагу, скiльки здивувати сiм'ю, зробити для неП назавтра подарунок. Щоб зварити на березi справжню рибальську, подвiйну, а то й потрiйну юшку i запросити до неП дiда Олексу та бабу Варку - господарiв. До юшки в нього прихована пляшка "СтарокиПвськоП", а для дiтей - лимонад i медок. Завтра в нього день народження, вiн думав, що за клопотами, за переПздом усi забули про те, i вiн не нагадаК теж, але отаку приКмнiсть для них зробить. НемаК нiчого кращого, як робити комусь приКмнiсть у свiй день народження. Вечорiло, коли Дмитро Iванович добувся на луг до ями. Давно вже були скошенi на лузi трави, рибалки та мисливцi пообтоптували береги озерець, шорсткiше, сумнiше шумiли очерети й осоки, але тиша й зараз була така ж глибока, i так само панував над лугом нiмий чар вiчного спокою, вiчного оновлення, сну й пробудження. Зараз луг засинав. Дрiмав на високому стозi посеред лугу коршак, стишено, по-вечiрньому попискували кулички на пiщанiй косi пiд тим берегом, низько, над самою водою просвистiв табунець чирят - поспiшав на нiчне пасовисько. Дмитро Iванович наживив обидвi закидушки й позакидав у темну ворухку глибiнь, а сам вилiз на кручу й сiв перепочити. Вiн намагався зануритись у тишу, але не мiг. Йому заважав стрижиний писк i джеркiт, Пх тут було безлiч, стрижiв, чи як ще Пх називають, щурiв, юркiв, серпокрильцiв - усiх тих назвиськ вiн назнав за життя, у Пхньому селi Пх називали ластiвками, як i справжнiх ластiвок. Вони гнiздилися в кручi, дiрки були повидовбуванi так густо, що круча скидалася на бджолинi стiльники. Прудкокрилi птахи лiтали понад самою водою, вони переганяли один одного, раптом повертали назад, шугали прямовисно вгору - жили своПм, не зрозумiлим для людей життям. Там, мабуть, були своП трагедiП i своП радощi, щось то змушувало однi чорно-бiлi грудочки ширяти вiльнiше, швидше, вище, iншi лiтали малими колами, а були й такi, що мовчазно сидiли на груддi пiд кручею. I раптом Дмитровi Iвановичу пригадалося, що саме отут минулого лiта вiн бачив незвичайного птаха. Серпокрильця-альбiноса. Вiн був бiлий, як грудка першого снiгу, i такий же нiжний, i надзвичайно веселий та прудкий. Вiн лiтав, як бiла блискавиця, й чомусь було дуже гарно дивитися на нього. Правда, не раз доводилось бачити, як iншi птахи нападали на альбiноса, бiленький стриж нiколи не вступав у бiйку, вiн якось легко змiняв напрям польоту й знову мчав з веселим джеркотом понад рiчковим плесом. Дмитро Iванович пам'ятав, що йому була вдивовижу веселiсть птаха. Адже хiба не вiдав, що не такий, як iншi, що позначений бiлiстю навiки, що ця бiлiсть може принести йому чимало бiди i в своПй зграП, i од iнших птахiв! А може, саме вловлюючи це, вiн якось особливо почував власну чистоту, слiпучу бiлiсть крил, i те наливало серце п'янкою бентежнiстю, вiн пив життя великими ковтками, щоб за короткий час спити те, що iншi будуть пити довго. "Я бачив його торiк восени. Чи ж повернувся вiн на рiднi береги? Чи те, про що я з острахом думав тодi, вже сталося?-розмiрковував Марченко, гарячкове бiгаючи поглядом понад водою. Бiлого серпокрильця не було.- Може, вiн уже сховався в одну з чорних нiр на спочинок? Нi, вiн завжди лiтав допiзна. Та й якби вiн лiтав сьогоднi, я неодмiнно помiтив би його ще тодi, коли прийшов. Отже, оте, гiрко сподiване, збулося?" Дмитру Iвановичу стало сумно й аж трохи неприКмно, мовби то вiн накликав своПми думками на бiлого серпокрильця бiду. Звичайно, не вiн ПП накликав. Так мусило бути. "А може, бiлий серпокрилець десь в iншому мiсцi, на вищих кручах, над ширшими плесами?" I не вiрилося. Дмитро Iванович важко пiдвiвся й заходився лаштувати ложе на нiч. Наносив сухого бур'яну, назбирав сiна, що його ще ранiше, до нього, брали з покосiв рибалки, вимостив неглибоку ямку пiд росохатою, з обтiпаним гiллям вербою на кручi. Поклав фуфайку, а сам спустився прокопаною в кручi стежкою до води. Вона на очах мiняла кольори на темнiшi, тугiшi й, здавалося, уповiльнювала плин. Лiву волосiнь щось посмикувало, вiн витяг закидушку на берег. На гачку сидiв йорж. Вiн був чорний, колючий, з великими, що синьо вiдсвiчували проти зiр, скляними очима - головата потвора, яку, як йому здавалося, вiн витягнув з iншого вiку. Викинувши його, витягнув другу закидушку й теж зняв з гачка таку самiсiньку потвору. Вiн закидав волосiнi ще багато разiв, але принаду об'Пдали йоржi. Урештi, втомившись, закинув востаннК, а сам вилiз на кручу й сiв пiд вербою. Рiчку й луку вже обклала м'якими, темними крилами нiч. Мiсяць ще не зiйшов, тiльки жовтi серпневi зорi виблискували у високостi. Вони були рiдкi й чомусь сумнi. Темний лiс на тому, нижчому, березi здавався чорною брилою. У ньому пронизливо й моторошно кричала якась птаха: "Iхi-хi-хi-у, iхi-хi-хi-i",-зринав то з одного, то з другого мiсця божевiльний лемент, очевидячки, птаха перелiтала з мiсця на мiсце. Дмитро Iванович знав цього крикуна, колись вiн бачив його тут удень. То була велика чорна птиця, схожа на дятла, а може, й з породи дятлових, тiльки дуже велика. Але вiн нiколи не думав, що вона лiтаК вночi й кричить так моторошно. Може, вона й справдi збожеволiла? Чи птахи не божеволiють нiколи? Пх не мучать страшнi думки, й за ними не ходять породженi ними кривди? Дмитро Iванович не почував страху, проте його серце не знати чому обiйняла туга, народжена чеканням чогось лихого для себе, вона виходила з нього й розпросторювалась понад ним, а може, навпаки, й то таки скорше так - його серце акумулювало ПП з луки, з лiсу, з тужного крику чорного птаха, з зiр. Дмитро Iванович уже давно збагнув: свiт не тiльки смiКться, народжуКться, а й сумуК, чекаК, печалиться за чимось, що не збулося в ньому самому, як часто не збуваКться в людинi. Мабуть, оце саме й був один з таких його моментiв, недарма ж так важко нiмувала лука й так тривожно тремтiли зорi. Дмитро Iванович сидiв на пустельному березi, перед ним унизу текла чорнильно-синя рiка, над ним шорстко шумiла поламана бурями верба, й з усiх бокiв його обступала темiнь. Вона наповзала з луки, звiшувалась на темному черевi з кручi й хлебтала з рiчки воду. Вiн почував ПП На своПх грудях i горлi, але вона народжувала не страх, а тiльки якусь дзвiнку тугу в серцi. Знову закричав у лiсi птах, i той кднк ударився об воду й затрiпотiв пiд кручею майже бiля його нiг: "Певно,подумав Дмитро Iванович,- та птиця кричить од самотностi". Вiн теж почувався самотнiм. Вiн уже давно приглядався до багаття, що блискотiло поруч од нього. Мiг спробувати запалити багаття й собi - назбирати пiд кручею палiччя, всiлякого хмизу, що його назносила вода,- але зрозумiв, що й бiля багаття залишиться самотнiм. Десь там, у селi, сплять дружина й дiти, вiн мiг пiти до них, але йому не хотiлося Пх будити. А його непереможно тягло до людей. I тодi вiн пiдвiвся, почепив на сучок кошик, щоб снiданок не впорали собаки, i пiшов на вогонь. Вiн iшов не навпрошки, лукою, хоч то було значно ближче, але там мiг забрести у болото, а понад берегом. Iшов сухогруддям, далi чагарями, тодi по глибокiй пiщузi й знову продирався через чагарi й, здавалося, зовсiм не наближався до багаття. Потiм спустився в долинку, збивав черевиками колючки в висохлiй затоцi, а коли пiднявся на трав'янистий горб, багаття мовби само пiдскочило до нього. Воно горiло на невисокому березi, бiля нього сидiло двоК. Один у накинутiй наопаш фуфайцi, голомозий - проти вогню поблискувала широка залисина, другий у беретi, молодший, полум'я грало йому на вилицях, i вони здавалися бронзовими. Помiж ними на розстеленому клейончастому плащi стояли пiвлiтра, двi зеленi пластмасовi чарки й лежали огiрки, помiдори, хлiб, ще якась закуска. Молодший тримав у однiй руцi нiж, у другiй настромлений на шпичак кришень сала, пiдсмажував його на вогнi. Жир скрапував у багаття, й воно одпльову-валося червоними iскрами. Дмитро Iванович пошкодував, що прийшов сюди. "Очевидно,- подумав,- це якiсь браконьКри, в кращому разi бариги, хто iнший кружлятиме сивуху глупоП ночi". Опрiч того, вiн почував нiяковiсть: вишкрьобав iз верболозiв просто до чужоП чарки; вiн знав, як неприязно дивляться на таких зайд усiлякi випивохи. Але й вертатися було нiяк. Вiн привiтався, умить в його головi зринула "легенда" - вiн забув сiрники, прикурить i пiде. На щастя, сигарети мав, узяв Пх так, про всяк випадок,- на природi вiн майже нiколи не курив,- Дмитро Iванович хотiв викотити з вогню жарину, але старший рибалка,- а це таки були рибалки, бiля куща стояв рибальський справунок,- подав йому сiрники. - Сiдайте до вогню,- сказав вiн i посунувся вбiк. - Та нi, спасибi,-знiяковiв Дмитро Iванович.-Прикурю й пiду до своПх закидух. На сома вийшов,- виправдовувався вiн, адже ловiння такими снастями в цьому роцi вважалося забороненим. I одразу ж подосадував на своК виправдання - кому яке до того дiло, хто його смикаК за язик? - I багато впiймали?-з хрумкотом розкусив огiрок лисий, i справдi не зважаючи на його пояснення. - Та жодного...- знову знiяковiв Марченко. - А звiдки ж ви знаКте, що то соми? -засмiявся лисоголовий.- Та ви сiдайте. Юрку, сполосни чарку. - Що ви, що ви,- запротестував Дмитро Iванович, але Юрко вже звiвся на ноги й пiшов до рiчки. Це був високий красивий парубок, помивши чарку, вiн грацiйно поставив ПП перед Дмитром Iвановичем i сiв на своК мiсце. - Ви думаКте, ми якiсь алкашi? - знову посмiхнувся старший.- Ну, ну, не заперечуйте. Глупа нiч, а вони сидять удвох на лузi й давлять водяру. Мабуть, i я б так подумав. Просто запiзнились на вечiрнiй кльов - застряли в пiску, потомилися, рано вклалися спати. Лежали-лежали, а воно не спиться, i чогось так стало на серцi - не то важко, не то порожньо,- то ми оце пiднялися, розiклали купайло й сiли. Юрко, правда, як почув про пiвлiтру, з усiх чотирьох побiг, завтра йому вже не припаде, ми своПм транспортом, онде за кущами лайба. Боюся, звикне, негiдник. - Ну, дядьку Миколо...- засоромився Юрко. - Хiба мало звикаК?-правив далi лисоголовий.- А йому при його професiП взагалi треба триматися подалi од цього зiлля. - А чого? - запитав Марченко, вiдчуваючи, як гаряче побiгла по жилах горiлка i як в одну мить мовби легшим стало тiло. - Вiн кранiвник. Один неточний рух,- i вiчна вам пам'ять, дядьку Миколо. Менi себто. Я внизу гiрую. А хто ж ви будете, якщо не секрет? - запитав i примружився хитро, але приязно. Дмитро Iванович чомусь вiдчув, що збрехати цьому чоловiковi не зможе. iПрофесор, доктор наук. - О-о,- здивовано потягнув дядько Микола. - I яких наук? I знову Дмитро Iванович зрозумiв, що не зможе одказати так, як одказував деяким далеким знайомим: мовляв, фотосинтез, це оця горiлка, i огiрки, i цибуля пiд горiлку, й повiтря, яке вдихаКмо разом з цигарковим димом. Для цього чоловiка це було б просто образливо. Вiн промовляв повiльно, намагаючись розповiсти зрозумiло й водночас свiдомо дбаючи про цiкавiсть своКП оповiдi. Вiн сам незчувся, коли й з чого захопився. Од тiКП уваги, з якою його слухали, од внутрiшнього бажання вибалакатись, звiльнити душу од решток тягаря? Так чи так, але далi говорив у звичнiй йому манерi, вимахуючи руками, повсякчас звертаючись iз запитаннями до слухачiв i вiдповiдаючи на них. Вiн розказував про все: про те, як створював лабораторiю, як дослiджував хлорофiловi зерна в свiтловому спектрi, як йому спала думка про отой невловимий мент перетворень у зеленому листку, як вони шукали, як опинилися в глухому кутi i як Пм допомiг Борозна. То була справдi захоплива оповiдь, повна радостi й трагiзму, як була ними повна й сама робота. Вiн тiльки тепер зрозумiв те. А також зрозумiв, що все те йому необхiдне i що воно глибоко проросло в нього. Мабуть, так само глибинно, як сонячний промiнь проростаК в трави, в дерева, в людей - все суще на землi. Вiн здивувався, що розповiдаК все це незнайомим людям. "Невже,- зринула думка,- я роблю це у вiдплату за горiлку та за тепло багаття, бiля якого мене прихистили?" I одразу ж зрозумiв, що це не так. Що це таки вiдплата, але за iнше тепло - душi, серця, якими люди одвiку грiють одне одного. Оцi двоК людей збудували для нього дiм,- для нього чи для когось iншого, це не маК значення,- хтось виростив хлiб, який вони Пдять, а вiн теж клопочеться й працюК, щоб виправдати будинок, хлiб i тепло людських сердець, вiн не боржник перед ними, а вони перед ним, i саме в цьому краса й щастя життя. Вiн не почував нi сорому, нi нiяковостi перед своПми новими знайомими, i зовсiм не тому, що ось викурить ще одну сигарету, встане, попрощаКться i назавжди скiнчиться ПхнК знайомство; просто Пх несподiвано, але мiцно зв'язали невидимi нитки приязнi та доброзичливостi. У ту мить вiн подумав, що на великiй i широкiй землi люди можуть дуже легко порозумiтися, треба тiльки не ховати своПх думок i не плекати лихих замiрiв, треба щиро й вiдкрито йти до багаття, запаленого в пiтьмi. Та думка вже нiчого не змiнила в ньому самому. Вона лише принесла радiсть, i не бурхливу, а якусь тиху, радiсть i вiдчуття спокою, саме спокою серед людей, коли хочеться з ними говорити, хочеться разом мовчати. Вони засидiлись допiзна. На сходi поблискувало, неначе хтось бавився кресалом. Щось у тому було - в обiцянцi грози чи погрозi нею. Принаймнi не хотiлось вкладатися спати, поки вона не прийшла. Вчора вона не дала йому спати. Вiн уклався на заскленiй верандочцi, i коли вона розгулялася, громовиця й спалахи розбудили його. Вiн лежав з розплющеними очима, коли спалахувала блискавиця, то висвiтлювала верандочку до дна, дарма що та була густо накрита старою грушею. А коли згасала, перед його зором ще довго бiлiли великi, у дощових краплях грушi. Шумiла злива, й грушi важко гупали бiля верандочки; коли вiн при черговому зблиску звiвся на лiктях, то побачив, що трава внизу густо встелена грушами, йому захотiлося вибiгти, назбирати Пх, але не одважився пiрнути пiд дощ. I так йому було гарно слухати зливу в листi й чути той важкий, земний, стиглий гупiт, що навiть зараз, згадавши, що був далеко од хати i не мав надiйного прихистку, знову захотiв, щоб прошумiла злива. Вони залiзуть у машину, й слухатимуть ПП шум, i гомонiтимуть до ранку. Але сьогоднi вона пiшла стороною. Вони випили всю горiлку й викурили пiвпачки сигарет "Столичнi"; Марченко хотiв iти на свiй белебень, але вони не пустили й поклали його на надувному матрацику бiля машини. Дмитро Iванович спав мiцно, чи то од випитоП горiлки, чи од того, що не виспався вчора, чи якоПсь чистоти й легкостi, що настали пiсля його незвичноП сповiдi. Вiн проспав схiд сонця, коли встав, воно вже круглiло височенько над лiсом по той бiк рiчки. Його нiчнi спiврозмовники, взутi в гумовi чоботи, вже стояли у водi з вудками в руках. Дмитро Iванович подякував Пм за нiчлiг i пiшов до верби. Повитягавши порожнi закидушки, розмiшав з глеКм кашу, розмотав вудку. Кльов цього разу був гiрший, нiж тодi, коли поштар вручив йому телеграму про нещастя з АндрiКм, але вiн таки впiймав в'язя, двох пiдлящiв та зо Два десятки дрiбноти. Вернувся до хати десь на початку одинадцятоП години. На подвiр'П на нього чекала несподiванка. Юшка вже варилася. Вона саме закипала у вiдрi, пiдвiшеному на великiй дерев'янiй тринозi над вогнем, розкладеним у кiнцi саду. Бiля вiдра поралася баба Варка, в помiчниках у неП ходили... Юлiй i Микола. А трохи збоку, пiд кущем порiчок, солодко спав "запрограмований на кохання" Њвген. Хлопцi приПхали привiтати його з днем народження. Це зворушило Дмитра Iвановича, то бiльше, вiн знав, що тут не було пiдлабузництва, намагання сподобатися начальству - всi троК на таке були просто нездатнi. Та й вони не сказали, що приПхали привiтати Дмитра Iвановича з днем народження. Мовляв, захотiлося покататись "ракетою", покупатись, позагоряти, а комусь i спала щаслива думка: давайте потривожимо шефа. Обiдали на травi пiд грушею-лiсiвкою, що вже почала сипати додолу маленькi й мiцнi, як крем'яхи, грушки. Одна впала Њвгеновi в тарiлку, i вiн насправжки злякався, й було багато реготу. Особливо розвеселилася Маринка, вона намагалася тихцем кинути у Њвгенову тарiлку ще з пiвжменi грушок, i вiн ловив ПП, й перекинули тарiлку, i Дмитро Iванович насварився на обох дерев'яною ложкою-довбанкою, що Пх виклала на ряденце баба Варка. До юшки була "СтарокиПвська", ПП повiльно розливали в чарки, випили за Дмитра Iвановича, за його родину, за роботу, невдовзi хлопцi почали зриватися на пишнiшi тости, але Марченко не пiдтримав Пх. Вiн взагалi не любив пишнот, нiяковiв перед ними. Вiн проголосив тiльки один тост, який трохи спантеличив хлопцiв: за Борозну. Дотримуючись даноП тому обiцянки, вiн Пм нiчого не розповiв, а тiльки сказав, що Вiктор Васильович дуже здiбний науковець, вельми порядка людина й що анонiмка не маК до нього нiякого стосунку. У цьому впевнився рiшуче. Вiн пошкодував, що Пм не доведеться працювати разом, i порадив хлопцям, коли завтра вертатимуться додому, заПхати по дорозi на Бережок i провiдати Борозну. Спробувати з ним поговорити, можливо, вiн ще передумаК. А нi - то хоч просто попрощатися по-людському. Пiсля снiданку всi пiшли па рiчку, а Дмитро Iванович лiг у кiмнатi подрiмати. Спалося йому погано, заходжувалося серце (пiсля чарки завжди так), i заважала Маринка, котра кiлька разiв прибiгала то за надувним кругом, то за цукерками, то ще за чимось. Вiн устав трохи розбитий, з болем у головi. Тим часом повернулися з рiчки хлопцi, вони були мокрi, веселi й голоднi, доПли юшку й упорали ковбасу, яку вранцi майже нiхто не Пв, хотiли знову йти на Десну, але тут взяв у своП руки провiд дiд Олекса. Вiн запропонував пiти по гриби. З того, що сказав "по гриби", а не по маслюки, з того, що з темного чулана виставив цiлу шерегу корзин i корзинок, Дмитро Iванович зрозумiв, що грибування буде розкiшним. Веселим гуртом вирушили в путь. Попереду дiд Олекса з Маринкою, за ними Юлiй, Њвген, Микола i Андрiй, позаду ступали Дмитро Iванович з Iриною Михайлiвною. Iрина Михайлiвна нiколи не була охоча до всiляких походеньок i мандрiвок, але сьогоднi залюбки вибралася й вона. Йшли довго. Розрiдженим соснячком, у якому повсюдно рудiли лапатi гiрчаки, стежкою через зоране поле, знову стежкою через соснячок, ще зовсiм молодий i такий хирлявий, що в ньому на половинi сосонок колючки були жовтi, а на деяких пообсипалися зовсiм. Першим збочив iз стежки Андрiй, зiрвав цiлий кущ сухуватих, але не червивих маслюкiв, за ним кинулась Маринка, однак дiд Олекса пiдняв угору руку, закликаючи не вiдволiкатися i йти за ним. Шлях Пм перетяла дорога, колись добре в'Пжджена, а тепер заросла травою. Вони повернули лiворуч по дорозi. У праву руку од них тягнувся соснячок, у лiву - теж соснячок, але вже вищий i густiший, помiж ним бiлiли берiзки та височiли молодi клени. Тут пiшли низиннi мiсця, попiд соснами вже не жовтiв пiсок, а росла висока, хоч i рiдка, трава. З лiвого боку в тiснiй, маленькiй долинцi вигулькнула березова i дубова оаза, вона була густа, закучерявлена лiщиною i крушиною й пiдступала до самоП дороги. Дiд Олекса зупинився навпроти оази, поставив на дорогу корзину й дiстав саморобну вишневу люльку. - Ану, хлопцi, мотнiться в цей гайок,- сказав вiн.- Треба перевiрити. Хлопцi, а з ними й Маринка, шаснули в кущi, а дiд Олекса закурив люльку. Вiн стояв посеред дороги, високий, бiлобородий - полiщук з давнiх лубкiв,- i значуще всмiхався. З його усмiху Дмитро Iванович зрозумiв, що вiн послав хлопцiв не перевiряти, а взяти вже знайдене. Хлопцi й Маринка справдi незабаром вернулися, несучи в корзинi зо два десятки великих темно-бурих боровикiв. Дiд нiчого не сказав, пiдняв корзину й рушив далi. Вони пройшли ще з пiвкiлометра (Маринка вже стомилася, й хлопцi по черзi несли ПП на плечах), тепер соснячок, що рiс лiворуч,- од дороги його вiдокремлювала неглибока стара канава, поросла лiщиною i лозами,- був iнакший. Власне, такий, як i ранiше, але помiж ним рiвненькими рядками бiгли в глибiнь дубки й берiзки. Смуга сосняка - пасемце дубiв i берiзок, знову смуга сосняка - й знову листяна посадка. - Отут i грибуватимемо,- сказав дiд Олекса.- Ставайте кожне на отаку смужку й прямуйте нею до кiнця. Не бiйтеся, не заблудитесь. Усi ми вийдемо на луг. Лупатимуться гайочки - теж обдивiться Пх зокiл. Всередину не лiзьте, там нема нiчого. Дмитре Iвановичу, ви ставайте сюди. Ти, мала, з ким пiдеш, з мамою? Дмитро Iванович зайшов у лiс. Перед ним бiгли в далечiнь чотири ряди струнких берiзок та теж струнких, пiд-чухраних дубкiв. Вони вже обiгнали в ростi сосни, пiднялися над ними метрiв зо два. Сосни стояли тихi, мовчазнi, мовби неживi, а берiзки й дубки перешiптувались листом, i над головою в Дмитра Iвановича котився тихий, ласкавий шум. Особливо гарнi були берiзки, гарнi в своПй молодостi, нестримному зростi, зеленому кипiннi. Осiнь ще не спалила Пм крил, i вони маяли ними, мовби летiли над сосновим бором. Унизу росла висока трава, але вона була рiдка й уже пожухла. Марченко подумав, що дiд Олекса цього разу таки дав маху, привiв Пх не туди, куди треба. Але в ту ж мить побачив попереду в травi щось червоне, яскраве, кинувся до нього й зупинився в подивi. То був красноголовець. Великий, на високiй рiвнiй нiжцi, вiн аж рiзав очi чистотою червоноП барви. Неподалiк од нього росло ще два менших. Дмитровi Iвановичу аж жаль було пiдтинати ножем таку красу. Вiн поклав Пх у кошик, але, тiльки рушив далi, знову наштовхнувся на два чималi красноголовцi, схожi на збитошних хлопцiв у червоних капелюхах. Потiм знайшов бiлий гриб. Вiн рiс у розпрузi мiж листяною посадкою i сосняком. Десь збоку верещала Маринка, видно, й там ходила удача. Пройшовши ще трохи, весь час пiдтинаючи то красноголовця, то боровика, а то й бiлого гриба, Дмитро Iванович наштовхнувся на зелене диво. То був один з тих гайкiв, про якi казав дiд Олекса. Вiн рiс у долинцi, на просторi - сосновий бiр перед ним вiдступив - i здавався одним велетенським кущем. Власне, вiн i був одним кущем - три чи чотири кремезнi дуби, що сплелися кронами, берези й клени, якi щiльно обступили Пх, а пiд ними й докруж лiщина, крушина, калина - могутнi зеленi груди, якi дихали одним дужим подихом. Йому здалося, що вiн чуК ПхнК дихання. В тому зеленому кипiннi - кiлька червоних, коричневих та бiлих барв, але вони тiльки пiдкреслювали чистоту зеленоП барви. Бiля вершечка найвищого дуба в розсосi чорнiло сороче чи вороняче гнiздо, а трохи нижче ходив по товстiй гiлцi лiсовий модник i франт дятел-крутиголовка. У червоному капелюсi, червоних штанях, рябому галстуцi, вiн нiби пританцьовував на гiлцi, поклюкуючи дзьобом по товстiй дубовiй корi. Проте всiм лiсовим мешканцям вiдомо, що крутиголовка хоч трохи й франт, але зовсiм не пiжон, що походить вiн з трудовоП сiм'П i сам теж великий трудар. Що й живе вiн менше за iнших птахiв - усього два-три роки, бо од важкоП працi порушуКться щось у його головi. Може, вiн наживаК собi гiпертонiчну хворобу, як деякi клопiтливi люди? Дятел не вельми зважав на Дмитра Iвановича, клював i далi, тiльки сховався на той бiк гiлки. А Марченко, щоб не сполохати його, й собi одступив за лiщинове гiлля. Довкола гайка росла густа висока трава, а в нiй червонiли красноголовцi й бурiли боровики та бiлi гриби. За кiлька хвилин Дмитро Iванович наповнив кошик майже доверху. Коли вiн зупинився перепочити, то подумав, що йому ще нiколи не доводилося бачити стiльки грибiв. Та ще й не десь у гущавинi, в далеких лiсових нетрях, а на просторi, за три кiлометри вiд села. I враз вiн зрозумiв, що то не випадково. Що це йому подарунок на день народження од дiда Олекси. Йому i його родинi. Очевидно, це дiдове займище, вiн назвав його i берiг до цього дня. Дмитра Iвановича заповнила тепла хвиля вдячностi. Мабуть, подумав, дiд Олекса теж знав про його клопоти й нещастя i хоче допомогти йому стерти про них згадку ось цим дарунком. Вiн був дуже дорогим для Марченка, саме спiвчутливiстю i теплотою; дiд Олекса мовби подарував йому оцей день, з красою дозрiлого лiта, зеленим шумом, прохолодним вiтерцем i щедрими сонячними бризками. I ще вiн подумав, що тепло, акумульоване дарунком, не адекватне його коштовностi. Часом одна-Кдина цигарка буваК дорожчою за золотий портсигар. I тут йому зненацька пригадалося, як узимку сорок другого року вiн стояв у снiгах за Волгою. Вiн i ще тридцять восьмеро солдатiв навчалися у прискоренiй тримiсячнiй командирськiй школi. Школа мiстилася в двох невеличких пристанцiйних будиночках зруйнованоП бомбами станцiйки. У них тодi був чудесний учитель, вiн же й начальник курсiв, i замполiт,- Захар Максимович Родiн. Вiн уже одвоювався, у нього в спинi сидiло три осколки, один - за кiлька мiлiметрiв од хребта; вiн був значно старший за них усiх - пiд сорок, сорок точно, й здавався Пм майже дiдом. Захар Максимович мешкав з дружиною i дочкою у будцi колiйного обхiдника. Зима тодi видалася снiжна, сувора, просто скажена. В степу гуляли шаленi, крижанi вiтри, вони обривали на дахах залiзо й видували тепло з старих, розхитаних станцiйних будiвель. Курсанти давно попиляли в'язи i акацiП, що росли на станцiП, i мерзли нестерпно. Але найгiрше доводилось Захару Максимовичу з_ дружиною i малою дочкою, ПхнК помешкання обдувалося вiтром з усiх бокiв, воно було як одна холодна камiнна брила. В один з таких днiв хтось довiдався, що завтра Захару Максимовичу сорок рокiв. Що могли подарувати йому вони, курсанти, коли весь взвод голився однiКю бритвою - решту помiняли на хлiб. I тодi вони пiшли вночi за вiсiм кiлометрiв у байрак i спиляли два в'язи. Брели по пояс у снiгу, прострiленi наскрiзь сталевим вiтром, i кожен нiс на плечi метрову колоду або в'язку палiччя. Тихенько склали все те багатство бiля будки й пiшли в холодну казарму, не взявши собi жодного полiна. За тиждень усi вони виПхали за призначеннями у вiйськовi частини. I до самоП весни, пробиваючись з автоколоною у глибоких снiгах, замерзаючи в кабiнi на ослизлiй од ожеледi дорозi, Дмитро Iванович думав, чи ж вистачить Захару Максимовичу дров до весни. Вiн чомусь дуже часто думав про це. I не раз згадував потiм, пiзнiше. Дмитро Iванович поставив кошика й одiйшов убiк. Вiн не мiг одвести очей од схожого на величезний зелений стiг гайка. Обступлений з усiх бокiв нижчим лiсом, освiтлений сонцем, гайок аж кипiв зеленими соками. То була цiла киснева держава, досконало вибудувана, гармонiйна, красива. То був його помiчник, друг, побратим. Це вiн напував киснем Дмитра Iвановича, а Дмитро Iванович клопотався, щоб йому краще дихалося. Вони обоК пили сонце, од сонця починалися, завдячували сонцевi життям. Хтось iз учених, хто саме, Дмитро Iванович не мiг пригадати, сказав, що сонячний промiнь граК у нашiй головi. Хто зна, Що саме вiн мав на увазi. Так чи так, але вiн сказав добре.