и не осягаК майже нiхто, й через те свiт такий жорстокий i захланний. Тодi менi здавалося, що не хочу навiть найменшоП малостi, то був обман, я хотiв усього, тiльки не признавався в тому собi, отож i втрачав усе, й побивався вельми, й потерпав вiд страху, сидячи в глухiй темрявi (клятi мiщани економили на свiчках, магiстрат давав один огарок на вечiр, кажуть, економлять вони й на дровах, i в'язнi замерзають тут узимку). Я думав, що, втративши кохання, втратив увесь свiт, i не знав, що це не так. I ще одна думка, ще одна стьожка вплiталась в усi тi думки, я то хапався за неП, то випускав ПП, я не мiг забути, що сиджу в тюрмi в мiстi Нiжинi. Саме це мiсто вiддав цар Петру Толстому i вiддав йому мою наречену, отже, вона десь тут, чую крiзь товстi стiни стукiт ПП серця, а вона стукоту мого серця не чуК, бо не знаК, що я близько вiд неП. I того бiльше - не можу признатися, хто я, аби не завдати Пй ще однiКП муки, аби не побачила мене таким жалюгiдним, аби... не накликати гнiву ПП чоловiка, адже вiн може вдати, що караК мене за носачiвську справу, а насправдi покарати за мою любов. Якщо, звичайно, хтось йому розповiв про те. Яка вона, що зараз робить, чи думаК про мене? Якби знав, що думаК, зовсiм би не вiдчував болю... Отакого, стермосованого думками, зi зболеною душею, з натягненими до краю, до розриву струнами в нiй, мене й припровадили перед грiзний суд. I очолював його... настановлений самим царем полковник Петро Петрович Толстой, син таКмного радника, сенатора Петра Андрiйовича Толстого, котрий зробив царевi величезну послугу, допомiг згладити з свiту його власного сина, наступника престолу. Як довiдався потiм, значно пiзнiше, Толстой-син не був надто жорстоким, злим, одначе був понурим, недовiрливим, пiдступним. Вiн не знав нашого життя, наших порядкiв i знати Пх не хотiв, одначе гаразд знав, для чого настановлений, у чийому ридванi приПхав i куди той ридван маК правувати. Отож одразу потягнув руку за Хоменком, бо ж чинив не подлуг права козацького, а подлуг царського велiння всупереч тому праву. Я розглядав його, як розглядаК поранений свого убiйника, в мене пошерхло не тiльки в ротi та горлi, а й у грудях. Довга коняча голова, маленькi вуха, червонуватi, загнанi вглибiнь очi (мабуть, то моя хвора, вимучена уява дещо викривила його портрет). I оце вiн К мужем моКП Улясi! I вона щодня слухаК його шварготiння! Промовляв Петро Толстой по-московському, деякi суддi та писарi намагалися дзигорiти з ним у лад, то штокали, то шокали, а що вже казати про козакiв-пiдсудних, вони мало що розумiли й тiльки здивовано витрiщувалися. Я стояв у Пхньому гуртi, ховався за спини, боявся, щоб мене хто-небудь не впiзнав, хоч така загроза була дуже мала. Суд, як я вже зазначив, був поважний: окрiм полковника та полкового суддi, два полковi осавули, i два хорунжi, i писар, i вiйт, i бурмiстр, а попiд стiнами стояли райцi, "мiськi слуги", та солдати з шаблями. Солдатiв я боявся. ' Коли дiйшла черга вiдповiдати менi, бачачи, як бридиться Толстой на калiчену мову пiдсудкiв та писарiв, вчистив по-московському, аби показати, що й ми не з лопуцька, а може, позасвiдоме, намагаючись викликати до себе прихильнiсть, либонь, певнiше останнК, ми мало знаКмо себе, в хвилини страху з нас вилазить щось таке, вiд чого ми вiдрiкаКмося в добру годину, нашим розумом володiК страх, це вiн, розум, верткий, хитрий, рятуК нас, ще й пiдказуК: це ж тобi, нам на добро, що таке мить приниження,- це довге життя, а все iнше - смерть. МосковськоП мови навчився в колегiумi, переписуючи для Москви перекладенi з грецькоП на московську стятi книги. Моя вiдповiдь, моя мова сподобалися Толстому, вiн пiдвiв голову й уважно подивився на мене. Ми зустрiлися поглядами, i серце менi затремтiло. Я розхвилювався страшенно, й суддi подумали що хвилююся за свою долю. Я перевiв погляд на стiну й натрапив на картину "Страшного суду", й опустив очi долу. Мене допитували як свiдка i яко причетного до вчинку. Вперше я стояв перед судом, i сором спопеляв мене. Коли мене запитали, що я знаю в цiй справi, я розповiв те, що бачив на власнi очi. Полковий суддя на початку оповiдi перебивав мене, але полковник зупинив його й слухав уважно, тiльки iнодi пiдохочував: "А хто бунтував найдужче?", "Хто, крiм Воскобойника, виривав хоругву, може, Пузач?" Я розумiв, що вiд моПх вiдповiдей великою мiрою залежить моя доля. Я був уже й рота розтулив, щоб сказати "Пузач", або "здаКться, Пузач", та ледве не заковтнув язика. Вiдчув, що йду по хисткiй кладцi, що з обох бокiв на нiй стоять люди - пiдсуднi козаки та суддi, а я посерединi, й варто менi зробити один крок у той чи той бiк, як кладка похилиться. I стояти не можна - вона вломиться. Менi стало жарко, пiт проймав мене до кiсток, непереможне бажання жити, якомога скорше вийти звiдси змагало мене, воно диктувало менi отi малесенькi, зовсiм незначнi поступки полковнику ("ну що там... власне, так воно й було"), але страх грiха, погрiшити неправдою стримували мене. Я опустив очi й сказав: - Того не бачив. Шванка була, галас, короговка гойдалася, а хто ПП виривав, менi не було видко. По тому менi прочитали протоколи iнквiзицiП кiлькох козакiв, i в одному було сказано, "...а коли наш писар зслиз, зайшлий парубiйко напросився писати суплiку". Зрозумiв, що цi слова можуть згубити мене, злякався страшенно, гаряча змiйка поповзла менi в грудях, i я закричав: - То неправда, вони присилували мене писати, погрожували побити... В ту мить майже вiрив у те, що сказав, я рятувався, я заслонявся од неправдивих слiв, i вже для мене не iснувало нiчого, а тiльки - одвести од себе погибельнi для мене слова. Толстой усмiхнувся й мовив: - ДаКмо повну вiру цьому свiдченню, а тому не даКмо. Хто саме тебе силував писати? Я змiшався. - Не пам'ятаю... Дуже злякався... Всi силували. - Всi? Що ж, може, й так,- зауважив полковник. Усi. Всi вони вар'ювали й порушили закон. Щось гостре кольнуло менi в грудях. Я зрозумiв, що сказав не так, що трiшки-трiшки поступився супроти правди, й заспокоював себе, що неправди одна крихiтка, що мушу боронитися, проте не мiг погасити докорiв сумлiння. Хто знаК, яка дрiбка може переважити на тих терезах, дрiбка землi чи дрiбка свинцю, порохнi чи пороху... Поклав собi не втручатися нi в що, i ось втрутився, нехай з приневолi, i тепер шкодуватиму, мучитимусь. Я вже був не таким, як учора, як сьогоднi вранцi, коли заходив сюди, помiняв свою сутнiсть, помiняв ледь-ледь, одначе притемнив щось у собi i в своКму життi. Докази на свою правоту були непереконливi, Кдиний доказ, який був за мене, це - хочу жити, мушу жити. Ним заслоняються мiльйони людей, i тисячi тисяч караються ним. Не переконувало мене й те, що я посвiдчив на користь закону, бо й не знав до кiнця, що таке закон, адже козаки, надто один з них, Чепiга, вельми напирали на те, що вони чинили за законом, який пiшов ще од гетьмана Хмеля й од Пхнiх батькiв. Так воно чи нi, я не знав. Цьому нас у АкадемiП не вчили, ми взагалi жили у якомусь iншому свiтi, вiдгородженому вiд свiту широкого, у нас був свiй маленький суд, своП зацiкавлення, своП думки та судження, якi рiшуче не збiгалися з тими, що з ними зустрiвся нинi. Либонь, нас навмисне тримали в тому незнаннi? Боялися, що ми принесемо борiння й пристрастi в Академiю, де панували Божi iстини та книжнi знання? Нашi отцi хотiли уберегти нас вiд свiтських лих? Глухим гомоном до нас долiтало, що ранiще було не так, що тодi козаки в Академiю йшли просто з Сiчi ЗапорозькоП, а колегiанти - на Сiч. Тепер вже немаК Сiчi, нам казали, що вона повстала проти волi царськоП, отже, й БожоП, i за те була згладжена з нашоП землi. Про те було небезпечно говорити, й ми, спудеП, не говорили. Усе це осягнув не одразу, не в ту мить, не перед судом, а пiзнiше. I мучився, й дорiкав собi, бо ж розумiв, що душа моя не тiльки з свiтла, а й з тiней, що дух мiй не витаК в небесах, а стелеться по землi, я читав "Блаженнi нищi духом" i не мiг нiчого зрозумiти, бо ж "Блаженнi нищi духом, яко ваше К царство небесне, блаженнi плачучi, яко тiП утiшаться, блаженнi жадаючi й прагнучi правди... Радуйтесь i веселiтесь, яко мзда ваша велика на небесах". Отож хто я за цiКю заповiддю, на що заслуговую? Покаюся й заслужу прощення? Не заслужу нiколи; я той, хто жадав правди й не мiг ПП вiдстояти до кiнця, чи грiшник, що плаче? Сього не знав нi тодi, нi пiзнiше. Тодi, повторюю, тiльки рятувався й майже не думав нi про що iнше, хоч все те бринiло в менi, глибоко-глибоко, вiдав про нього, воно борсалося, потоплене хвилями страху й нерiшучостi. Ми всi сущi увесь вiк борсаКмося в хвилях. Бо й сам гетьман Скоропадський одступився од своПх козакiв i написав у Пiтер Головкiну (наперед знаючи, що Головкiн розповiсть царевi), буцiмто носачiвськi козаки не тiльки безчестили полкового осавула, а й заповзялися його вбити, i той вирятувався завдяки сприятливоП випадковостi. А цього не було, я тому найперший свiдок. Нехай неправда та страх сильних свiту цього не будуть нам прикладом у життi! Шiсть днiв я просидiв у секвестрi, а на сьомий мене випустили. Бурмiстр зачитав присуд, з нього я зрозумiв, що годен бути покараний п'ятдесятьма ординарними ударами плiттю, але суд, на молодi лiта респект маючи, милуК Мартина Рибку й зарiкаК надалi жити правдою та випускаК його на волю з тим, щоб вiн негайно полишив мiсто Нiжин i бiльше нiколи в нього не вступав. I я одразу од ворiт секвестру налiг на ноги, неначе за мною гналися "мiськi слуги". Сам не знав, чому так поспiшаю, мабуть, менi просто не хотiлося залишатися в мiстi, де зазнав стiльки прикростей, де мою душу пом'ято й поламано, де втратив щось таке, без чого змалiв сам, де... живе одiбране в мене кохання. Менi страшенно хотiлося побачити Улясю, хоча б на мить, хоча б краКчком ока, одначе знав, що це неможливо, й поспiшав до мiськоП брами. Я зазнав великоП кривди, похитнувся в своПх думках, бо побачив ще раз, що в свiтi несправедливостi не менше, а може, й бiльше, нiж справедливостi. Що ПП множить, чому Бог допускаК ПП? Чому добро невiддiльне вiд зла, одне народжуК iнше, одне маскуКться пiд друге, часом Пх вельми важко розпiзнати? У свiтi мало б неподiльно панувати добро, а воно нiтиться перед злом. Мабуть, якби було тiльки добро, всi люди стали б нiякi, в боротьбi зi злом вони загартовують душi, стають смiливi та дужi. Я ось не втримався... Поступився перед злом. Я навiть гаразд не впевнений, чи поступився. Звичайно, поступився. I тепер мене палить несосвiтенний сором. Мав себе за найпоряднiшу людину й не вистояв. Яка ганьба! Гаряче молився, запевняв себе, що бiльше не зiйду з правдивоП путi, чого б це менi не коштувало. Боявся, що мiй вчинок залишиться в моПй пам'ятi на все життя, вiн вже надломив у менi крихiтку того ясного й чистого, з чим жив, з чим вийшов на велелюдне перехрестя. А все через те, що в свiтi так багато зла, багато неправди, вiн влаштований за неправдивими законами. "Зупинися!" - сказав i справдi став посеред дороги. Я збагнув, що зайшов дуже далеко й по такiй путi нi до чого доброго не прийду. Це ми, люди, множимо неправду, нам мало того, що створив для нас Господь, ми прагнемо плодiв грiховних, вважаючи, що там солодощiв бiльше, нiж в плодах чистих. Свiт влаштований праведно й досконало, он як милують одне одного двоК диких голубiв на берестi й маленький синенький метелик трiпоче крильцями над пiзньою квiткою. Всi вони живуть за Божими законами, всi вони в свiтi, як на великiй гарнiй картинi, де все до мiсця, де все доречно: звiрi, птахи, дерева, квiти, трави. Великий i ясний свiт - для нас усiх, це ми захопили його й нав'язуКмо всьому сущому своП закони, намагаКмося пiдкорити собi все, ще й однi пiдгинають пiд себе iнших. Хто дав нам таке право, чому ми не розумiКмо, що живемо не по правдi? Мене мучила спрага. Неподалiк вiд дороги виднiвся хутiрець, i я завернув туди. Хутiрець був не багатий i не бiдний: чимала хата, рублена комора, хлiв i стодола, а також повiтка для воза, саней та всiлякого реманенту. Все це - в кружок довкола двору, в кiнцi якого - перелаз, а за ним садок. Кiлька груш i яблунь росло бiля хати понад самою дорогою, пiд однiКю яблунею бiлiли в травi яблука-падалицi, пiзнi, останнi яблука. Колодязь стояв бiля дороги, так що воду можна було брати i з двору, i од дороги, великий, окований залiзними обручами цебер прип'ято до залiзного гака, вбитого в зруб. Попiд хутором з правого боку пролiг неглибокий яр, по дну якого в осоках хлюпотiла рiчечка. Чималенький табун гусей вiдпочивав на березi. Хутiрець ще зоддалiк принадив менi зiр, я не мiг одiрвати вiд нього очей. Чарiвне мiсце, яких так багато на нашiй землi, де тиша, де спокiй, де праця й спочинок, де немаК суКти, захланностi, жадоби. Бiля ворiт стояв дiд у солом'яному брилi, в полотнянiй сорочцi, в новеньких личаках, мабуть, вiн помiтив мене давно й пiдiйшов до ворiт, тримав дашком долоню, дивився на мене - бо було йому проти сонця. Очi в старого вицвiлi, добрi, спокiйнi, обличчя в зморшках, не вельми засмагле,- з чого я зробив висновок, що старий у полi не працюК, порядкуК на подвiр'П або доглядаК пасiку. Я привiтався, попросив дозволу напитися. Старий оддав добридня, повернув голову, гукнув: - Галю, винеси чоловiковi напитися. Вiн не запитав мене - хто такий i куди йду: захочу, розповiм сам, не приглядався до мене пильно, стояв i дивився на дорогу, на рiчечку, на гусей, якi враз чомусь загелготiли, схопилися й шугонули на воду та хлюпалися там. З сiней вийшла дiвчина лiт вiсiмнадцяти-дев'ятнадцяти - висока, кругловида, величаво-красива й величаво-спокiйна, впевнена в своПй досконалостi та красi. Я витягнув цебер - краплi зривалися з мокрого, позеленiлого дерева й звучно кльокали в прохолоднiй глибинi, цебер iшов легко, вишмульгана долонями тичина лопотiла в моПх руках. Я стояв по цей бiк колодязя, дiвчина - по той, вона мовчки подала менi липовий корячок. Смачно кльокали на днi колодязя краплi, смачно ярiли проти сонця повнi червонi губи, i червоний калиновий квiт вишитоП сорочки високо здiймали повнi груди. Соромливий за вдачею, не мiг вiдвести очей вiд дiвчини. Вихований майже в схимi, розумiв, що це грiшно, й нiчого не мiг з собою вдiяти. Тiльки на мить, чомусь тiльки на мить подумав про Улясю, а далi мене знову оповив чар, оповила мана - такою довершеною, земною i неземною була ця краса, що я замилувався нею. Нi, не зовсiм безгрiшним було оте моК споглядання, менi подумалося, що найкраще звiкувати вiк ось на такому хуторi з отакою дiвчиною, либонь, це найбiльше, що може подарувати людинi доля. Я не мав на мислi себе, я мовби вiдсторонився вiд самого себе, але не зовсiм. Либонь, холодна кринична вода трохи остудила мою душу, а може, очi дiвчини, голубi, неймовiрно гарнi, спокiйнi, вона тiльки раз ковзнула ними по менi й одвела Пх байдужно, i ПП повнi соковитi губи усмiхнулися не менi, а степовi, полуденному сонцю, гусям, а може, й ще комусь, кого сподiвалися ближчим часом побачити бiля цього колодязя. Либонь, ця солодка кринична вода вабила не одного козака? Я й сам розумiв: такий, як я, парубок - не пiд ПП мислi. Бачив своК вiдображення в цебрi - змарнiле обличчя, великий лоб, великий нiс, ледь викривленi, чого майже нiхто не помiчаК, губи (чи не вiд того я трохи шепелявлю, надто коли розхвилююся). Обтрiпаний i обiрваний, з торбою, у якiй псалтир, зшиток з власними вiршами, до якого я не доторкався вже кiлька мiсяцiв, пара брудноП бiлизни (треба буде стати десь бiля рiчки та попрати, звичайно, не тут, а деiнде), гребiнець, маленька iконка з святим Iваном, моПм покровителем. I бачив перед собою красуню, байдужу, величаву, неприступну. Вона ще довго-довго стояла перед моПми очима, я йшов по дорозi, i ПП образ гойдався в осiнньому маревi, то зливаючись з образом Улясi, то роз'Кднуючись. I ступала вона навстрiч менi, усмiхалася ласкавою усмiшкою, променила голубими очима. Бо ж то не босими ногами розбивав я пилюку, а розбив ПП мiй кiнь кованими копитами, i я коршаком злетiв з коня, аж майнули за плечима, неначе крила, закаврашi червоного жупана, й брязнула об зруб срiбними надiлками шаблюка, й на грайливе Галине (Улясине) "Доброго здоров'я пивши", я смiливо та задьористо вiдказав: "Чорняву любивши", й нашi погляди зустрiлися, й ми сказали одне одному очима все те, що можуть сказати парубок та дiвчина. Нинi ж на байдуже Галине "Доброго здоров'я пивши" я ледве вичавив "Дякую" i опустив погляд. Галя пiшла, плавне погойдуючи станом, ступила на ганок i звiдти подивилася не на мене, а знову на дорогу, яка гойдалася в маревi. I я чомусь подивився на дорогу, по нiй верхи, перекинувши ноги на один бiк, на гнiдiй неосiдланiй кобилi Пхав якийсь дядько, за ним, далеко вiдставши, пiднiмало копитцями порохню гнiде лоша. Кобила iнодi оглядалася, дядько дрiмав, розморений спекою. I в цю мить я зрозумiв, що захоплення красою цiКП дiвчини було хвилинним, випадковим, що на другу любов я вже нездатен. - Вiзьми на дорогу, остудиш душу,- почув я за своКю спиною й очутився. Дiд тримав у пiдрешiтку з десяток яблук-падалиць. Я висипав Пх у торбу, подякував i пiшов. Лишав за спиною щось голубливе, тихе й ступав у невiдомiсть, пропалену до дна спекотним, що буваК рiдко осiнньоП пори, сонцем. Я мовби одривав душу од чогось, i на нiй лишалися ранки й проступала кров. Не знаю, яким чином всi тi думки, все, що сталося зi мною за останнi кiлька днiв, вплинуло на рiшення, яке прийняв на перехрестi дорiг за Нiжином,- я повернув на Липiв Рiг. Зовсiм недавно не збирався бiльше зустрiчатися з Милею. Не вельми довiряв йому, трохи боявся його, врештi, мiй розум пiдказував менi, що з ним потраплятиму з халепи в халепу, але таки повернув на ту дорогу. Мабуть, мене надто пригнiчувала самотнiсть, яку почував пiсля зустрiчi з байдужою красунею на хуторi. Чому пiшов одразу на хутiр Липiв Рiг, а не в монастир, куди спочатку мав податися Миля, не знаю. Може, через те, що до Липового Рогу було значно ближче, вiн лежав побiля дороги, а монастир - з того боку мiста, а може, й не сподiвався побачити Милю в монастирi, щось менi пiдказувало, що його там немаК. Не тулився, не лiпився вiн в моПй уявi до монастиря, та й сказав якось так, що одразу запанував Липiв Рiг. Через те й поклав собi навiдатись на хутiр i, якщо там Пилипа немаК, до монастиря не йти - не тривожити його, не спокушати своКю з'явою - нехай вiдмолюК свiй грiх. Я вже знав, яка то спокуслива рiч дорога. Дорога - то завжди втома, й безхарчiв'я, i непевнiсть, i невiдомiсть попереду, й небезпека, але й воля. Людинi нiде не буваК добре, нi вдома, нi в дорозi, але К люди, створенi для домiвки, а К для дороги. Ще не мiг достеменно сказати - я для дороги чи для села або мiста, але Миля - то вже напевно для дороги. Воля дороги особлива, нiтрохи не схожа на волю одинокого хуторянина в лiсових нетрях чи багатiя в мiстi, й той i той у неволi багатства, страху збiднiти, погорiти, бути пограбованим владою, солдатами; воля дороги, це воля, покраяна на кусники, в нiй К кусники застрашливi, тяжкi, а К безпечнi, безмрiйнi, не пригiрченi нiчим, окрiм власноП печалi. Люди, якi спiзнали безмежжя дорiг, з прижмуром, зверхньо ставляться до сиднiв, до мужикiв i завжди кплять з них. Саме таким i був Миля. Я знайшов Милю в млинах за Липовим Рогом. Там стояло два вiтряки, один старий, похилений, здавалося, вiн надсилу махаК крилами й ось-ось упаде, i другий, фундований недавно - новий. Бiля млинiв при рiвчаку стояли вози, воловi й кiннi, з зерном i мливом. Миля носив мiшки. Носив завзято, по два зразу, спочатку клав на плечi один мiшок, далi поверх нього другий i пiдтюпця збiгав по млинових сходах на другий палуб - новий млин був о двох палубах. Униз також нiс повнi мiшки - вже з мливом, тримаючи Пх пiд пахвами, як кабанцiв. Обличчя Милi вмив пiт, голi плечi й спина блищали. Побачивши мене, вiн ощирив щербатого рота (два зуби йому вибито в якомусь заморському шинковi), що мало означати усмiшку, й сказав: - Полеж отамо пiд кущиком, я розвантажу воза. Я лiг пiд розкiшним кущем глоду, на якому виблискували тугi бубочки рожевих плодiв, а Миля й далi пиряв мiшки. Розвантаживши глибокого воза i навантаживши iншого, вiн пiдiйшов i повалився бiля мене на притоптану траву. - Шабаш. Четвертий день лоба грiю. На галерi так не прiв. - Четвертий день? - здивувався я.- То ти зовсiм не ходив у монастир?.. Поклявся на святому ЊвангелiП... - Сховай, Мартине, грiх у мiх. Був я там. Монастир гнидявий, жодного путнього монаха немаК, слимаки, гриби збирають та на базар носять, з того й живуть. Багато на грибах заробиш? Нащо Пм зайвий рот? Мишi й тi з голоду порозбiгалися. А трапезна, а келiП! Один iКромонах взяв мене в свою келiю. I мучився, бiдолаха, три ночi. Ти знаКш, як я хропу. Коли я його полишав, вiн менi трохи руку не поцiлував.- Миля зареготав.- Там, у торбi, папiр з одпущенням всiх грiхiв, прочитаКш. А ратушнi суддi нехай пiдуть туди та поспасаються самi. Мабуть, Миля казав неправду, ще й казав трохи святотатно, i я запечалився й пробурмотiв щось таке, що спасатися можна всюди, що менше життКвих розкошiв, то легше вимолити прощення, й що суддi - на те вони й суддi, вони хотiли порятувати його душу. Миля одказав, що вiн розкаявся й, коли сказати правду, вкоПв усе те, тобто написав нечистому листа, мертвецьки п'яним, отже, в непам'ятi, й грiх невеликий. У його очах свiтилися щирiсть i якась дивовижна наПвнiсть, яку можна побачити тiльки в дiтей. Вiн пахнув свiжим мливом (нiщо так гарно не пахне, як свiже мливо, його запах життКдайний, м'який, вiн ввiбрав у себе все - пах землi, колосся, неба, дощiв), потом, вiд нього повiвало силою, впевненiстю, нелукавством. Здавалося, таку людину грiшно й страшно скривдити, а отже, як переконався я потiм, саме його найчастiше й намагалися скривдити (пожаковати на ньому). Власне, приклад того було подано за кiлька хвилин. Пилип попросив, щоб мельник розрахувався з ним, нагадавши домову, що працюватиме, скiльки сам захоче, одначе мельник почав м'ятися, збавляти цiну, божитися, що при ньому немаК грошей, що всi грошi кум повiз у село, й тодi Миля ухопив дишель старого млина, яким вiтряк повертають до вiтру, й сказав, що зараз перекине його. Вiтряк погрозливо заскрипiв загойдався, й мельник побiг до млина та винiс грошi. Миля обтрусив обметицю з сорочки та кунтуша, що висiли на поручнi млина, одягнувся, грошi до кишенi не ховав, тримав Пх у кулацi. - Ось i знову ми з тобою, Мартине, багатiП,- сказав вiн. Раптом його обличчя пересмикнулося, очi люто зблиснули.- Вони менi кажуть: вiдбудеш рiк церковноП iнфими й пiдеш до вiтця та неньки. А хоч запитали, кнурi годованi, К в мене вiтець та ненька?.. Нехай тiльки хтось iз них трапиться на моПй путi... Я аж сахнувся вiд нього. Здивувався, що Миля не забув судiв i що в його серцi може спалахнути отакий гнiв. Виходило, що Миля не такий, як я про нього думав, i його ще потрiбно спасати й спасати. I водночас вiдчував якусь його правоту й хотiлося менi... трiшки-трiшки бути схожим на нього. Миля перекинув торбу з одного плеча на iнше, подивився на гайвороння, яке клубочило далеко над лiсом. Там стояв чорний вир, а птахи летiли й летiли, тягнулись з усiх бокiв, де вони тiльки й бралися, хто Пх сповiщав, що там Пхня збiрня, Пхня вороняча складка й що там для чогось мають бути. - Скоро осiнь,- сказав Пилип.- Пора нам повертати у краП пiвденнiшi. Пiдемо на Полтавщину, Гадяччину... Я ще в тамтешнiх монастирях не бував. За всi кiлькамiсячнi мандри ми навiдали два чи три жiночi монастирi, але Улити не знайшли, й нiхто не чув про неП. Менi чомусь здалося, що, може. Миля вигадав собi сестру, аби не було так сумно та одиноко в свiтi та щоб виправдати своП мандри. Одначе йому нiчого не сказав. * * * Ми йшли весь день, йшли швидко, без перепочинку,- хилиталися двi мовчазнi постатi на дорозi, одна велика, крутоплеча, важка, друга тонка, ламка, й нас застала нiч, i ми звернули з дороги в долинку, що манячила в сизiй вечiрнiй iмлi. Пiдiйшли до густих кущiв, якi пiдковою облягли невеличку галявинку, й поклали своП торби. Почали розглядатися й помiтили, що мiсце вже столочене до нас, тут хтось перепочивав. Чорнiло згарище вiд багаття, валялися головешки, великi кiстки, ще не обмитi дощами, якесь шмаття, пошарпане майже на нитки, не стерте, не потрухле вiд старостi, а дороге й нове, таки пошарпане, в одному мiсцi земля була порита: там борюкалися або билися. Мiсце було непевне, навiть на недосвiдчене око: тут зупинялася злодiйська ватага. Я поглянув на Милю й побачив, що вiн також розгадав усе, але я мовчав, поклавшись на свого старшого товариша. Вiн почав розв'язувати торбу, далi кинув: - Вiзьми казанок, там у ярку повинна бути копаночка. Я взяв казанок, постояв у роздумi. "Ще один шлях до iстини",- думав, розглядаючи злодiйське мiсце. Тiльки до якоП? Цi люди самi стали на злодiйську стежку чи Пх на неП штовхнули? I хто вибираК: людина свiй шлях чи шлях людину? Мiг би я пiти по такому шляху? Став перед невiдомiстю, бо не був упевнений, що свiй шлях вибрав сам. Життя котило мене й несло, як несе втомленого плавця дужа рiка. Знав, що мушу опиратися, мушу шукати якогось берега, й не знав, де той берег, та й не хотiв його шукати. Я розумiв усiх тих миркачiв, мандрiвних дякiв i просто волоцюг, якi валасаються по свiту, самi не знаючи для чого. А може, й знають... Може, оце мандрування по свiту з його голодною волею та небезпеками i К саме життя, його мета? Бо що ж iще? Я принiс води, Миля вкинув туди двi в'яленi рибини, цибулину й поставив казанок до вогню. Незабаром юшка була готова, ми повечеряли й полягали пiд кущем. Засинаючи, я почув, як щось мовби обмацуК мене, напiврозплющив очi й побачив, що то Миля вкрив мене своПм кунтушем. Менi одразу стало тепло й дуже гарно, i я заснув. Менi знову снився той самий дивний сон, тiльки з невеликою одмiною: неначе я стою на своКму подвiр'П i раптом чую перестрашений кiркот пiвня, повертаю голову i бачу, що з-за сусiдськоП клунi випливаК птах, i якийсь вiн дивний, бо не летить, а мовби пливе, й пливе стiйма, розпростерши крила, грудьми та дзьобом до мене. Вiн росте й росте, стаК в пiв людського зросту й отако пливе на мене та повз мене, розпростерши нерухомi крила та розпустивши хвiст, i враз помiчаю, що в нього не дзьоб, а губи, i вся голова жiноча, й тулуб у жiночому убраннi, одначе внизу не ноги, а лапи, вони хижо скрюченi й зведеш для хапка. А обличчя - жiнки - Улянине, тiльки чомусь недобре, холодне. Я хоч i злякався, кинувся до неП: "Улясю, Улясю",- гукаю. Улясине обличчя лишилося нерухомим, тiльки губи ледь-ледь здригнулися й прошепотiли: "Я ще прилечу", i вона вiдпливла за верби. Пробудився стривожений. Було ще темно, тiльки на сходi ледь рожевiло, посеред неба яснiв мiсяць, зелений, у колах, ще й погойдувався з боку на бiк. Хотiв розбудити Милю, й не одважився. Що йому скажу? Що менi знову й знову сниться дивна жiнка-птах? Що цей сон менi щось вiщуК? Миля подумаК, що я натякаю на Каську, й розсердиться. Вiн уже й так мав прикрiсть через жiнку. Спершу подумав, що з Улясею щось сталося. А потiм моя думка перемiнилася, i враз рiшуче подумав, що обов'язково зустрiнуся з нею. З чого виникло це переконання - не знаю, одначе надалi вiдав напевне: куди б не йшов, де б не бував - свiт, дорога приведуть мене до Улясi. Мабуть, це було закляте мiсце. Вранцi мене почала трусити лихоманка, а далi кинуло в жар. Ледве дибав за Пилипом, перед моПми очима гойдалися червонi кола, врештi я сiв просто на дорогу. Почував несосвiтенну втому, мене морив липкий, ламкий сон, i болiло все тiло. Йти бiльше не мiг. Тодi Миля взяв мене на руки й понiс. Я прийшов до тями у якiйсь хатi, лежав на соломi, застеленiй рядниною, вкритий лiжником, а бiля мене сидiв Пилип i пильно дивився на мене. - Ти диви, не загнувся,- сказав вiн. Менi стало неймовiрно тужно та важко, i я вiдвернувся. Одначе невдовзi зрозумiв, що в такий спосiб Миля виявив свою стурбованiсть, iнакше спiвчувати вiн просто не вмiв. Вiн доглядав мене надзвичайно дбайливо, напував - силуючи - узваром та якимись травами, носив стiльниковий мед, яблука, грушi, примушував Псти, а коли я не Пв, сердився й обзивав слимаком, пiдрясником. Потiм бiг на роботу, по жнивах скрiзь були потрiбнi молотники, й вiн молотив збiжжя по токах багатих господарiв. Вiн десь дiстав цiпа з бичем, у руку завтовшки, й, коли я почав виходити з хати, з усiКП гупотняви, яка стояла в селi, вирiзняв глухi, важкi, схожi на гарматнi пострiли удари Милиного цiпа. Я нетерпляче чекав на Милю, а коли вiн приходив, вiдповiдав на його грубi жарти такими ж грубими жартами, а в душi щось щемно млiло й розтiкалося приКмним теплом по тiлу. Розумiв, що став Милi близькою людиною, але не знаходив розгаду, за вiщо вiн любить мене, вже ж не з малоП користi, що забере в мене зароблений на требах грiш, адже може заробити вп'ятеро бiльше, й заробляК, й мав би вибрати товариша по своПй вдачi, а от вибрав мене. Закрайками мислi я здогадувався, що вiн заглядаК в мою неперекаламучену душу, сподiваКться там щось побачити - може, якийсь свiй спомин, якiсь загубленi малюнки дитинства, знаходить чисту молитву й хоч трошки спасаКться бiля неП. Отже, я теж потрiбний йому. Хоча б молитвою, вiрою в Бога. Нiчого iншого привабливого в менi не було. Я вiрив у свiт, що вiн компонований Творцем досконало й що треба жити за тими законами, якi iснують, треба стiйко переносити нещастя, прощати ворогам кривди й врештi настане час, коли Бог помiтить те й винагородить. Чим винагородить? Ще бiльшою вiрою. Душевною благодаттю. Вiн вже винагороджуК приязню Пилипа Милi. Нинi свiт тiльки випробовуК мене, i мене, й Милю (вiн випробовуК увесь вiк), i з моКю допомогою Миля легше уникне спокус та наробить менше грiхiв. У свiтi багато кривди, багато неправди, я боюся про це думати й думаю все бiльше й бiльше, то ж дай Боже сили, крiпостi духу, щоб вистояти, не впасти в грiх. Вiн ходить довкола мене на котячих лапах, вiн одягаК личину урядовцiв, але я повинен терпiти. Так мене вчили святi лаврськi отцi, бiля яких дуже часто спасався i яким вельми любив прислужувати. Для Милi Бог - далеко-далеко, вiн не вiрить, що Бог повсякчас втручаКться в Милинi сфери, не вiрить Миля, що Божими заповiдями керуються всi тi, хто так погано урядуК, i тi, кого наслав у нашi землi цар. Може, Бог покараК Пх потiм? Всi цi запитання тривожать мене, руйнують спокiй душi. Я од них утiкаю, я захищаюся од них вiрою,- адже вона - понад усе, вона включаК в себе сам свiт, як частку свою. З вiрою ми прямуКмо до безсмертя. Одначе сама наша путь тяжка, ми не можемо ухилитися вiд усього того, що чатуК на нiй. Ми - смертнi й мимоволi розмiнюКмо золото безсмертя на тисячi мiдякiв життя, й тiльки в кiнцi бачимо, що тi мiдяки не вартi нiчого. Одначе в нас одбирають золото. В мене одiбрали золото любовi, i я не можу з тим примиритися. I в цьому, либонь, я не подолаю себе нiколи. Я хворiв довго й мав час подумати, одначе нiчого нового не надумав, вирiшивши й далi уникати спокус та не боротися зi стихiями життя. Одначе, як виявилося, нашi бажання вiд нас не залежать. У кiнцi мiсяця жовтня, одразу пiсля другоП Покрови, ми прибилися в село Комишня, а правильнiше, нас просто туди прибило, ми попали пiд таку зливу, якоП я ще нiколи не бачив. Громи не гули, а трiщали, били понад самою головою, блискавиця в'язала смертельнi зашморги перед самими нашими обличчями, ми брели по колiна в водi, яка несла жовте й чорне листя, палiччя, солому, а на одному з горбiв вода понесла вулики, й вони котилися вдiл, у рiв, у рови перетворилися й вулицi села. Я часто хрестився, бiг за Милею, який iшов попереду, тримаючи в однiй руцi чоботи, в другiй лiщинову палицю, якою промацував дорогу. Стояла сутiнь, хоч було тiльки за полудень. Ми попросилися до першоП-лiпшоП хати, й нас впустили. Дали борщу гарячого (а Милi ще й корячок горiлки), й там ми обсушилися та переночували. Мабуть, то був злий кпин долi або й пiдступи нечистого, що нас там так гарно прийняли й що напочатку все гарно для нас складалося. Я потiм часто думав про те, як один випадок може визначити всю твою долю. Адже звiдти, з тих днiв - усi моП новi рахуби, всi злигоднi, пiднесення й падiння, й те, ким та яким я став, i думи, аж по сьогоднi, також беруть початок звiдти. То був берег, вiд якого багато разiв вiдпливав i до якого багато разiв вертався, бiля якого потопав i на якому рятувався, на якому спiзнав усе, що може спiзнати в круту годину людина. А розпочалося все просто, й нiщо не вiщувало нiяких прикростей. Та вони й з'явилися не одразу, а по якомусь часовi, як приходить повiнь вiд великих снiгiв. Вранцi стояв туман, а потiм вiн розвiявся, й засяяло сонце, земля запарувала, наче напровеснi. Це був один з небагатьох для пiзньоП осенi теплих днiв, у якi особливо не хочеться думати про зиму, снiги, лютi морози, надто таким людям, як ми. Зима мене лякала, особливо я боявся ПП, бо ж не знав, як i де ПП переживемо. Ми з Пилипом вже мали в запасi трохи грошей, але потрiбно було приробити ще. Грошi я тримав при собi, i Пилип поклявся святим Миколою (чомусь визнавав з апостолiв тiльки його), що не забере Пх у мене на горiлку. Отож одразу почали шукати роботи, а вона сама чекала на нас. Комишнянський вiйт Федiр Дирда почав годити нас за добру платню на сторожу, ми охоче погодилися. Робота - легка, й ми спочатку подивували, що нiхто не став на неП, дiзналися про все пiзнiше. У кiнцi села стояв загороджений новеньким тином, у який врубано двоК ворiт - два виПзди,- чималий пляц поля, а на ньому - недавно поставлена, хоч i не нова, звiдкiлясь перевезена, комора й лежало кiлька куп деревини, добрячоП деревини, на хату. Комору, а в нiй збiжжя, а також дерево й припоручив нам стерегти вiйт. Вiн не сказав, чий у коморi хлiб i чиК дерево, але суворо наказав пильнувати, нiкого не пускати й виконувати велiння тiльки його, Дирди, та городового отамана Трохима Гречаного. Також сказав, що надiшле нам у помiч ще двох сторожiв. Комора мала чималенький навiс, ми заставили його з одного боку дубовими та сосновими обаполами, наносили соломи, й вийшло затишне зручне кубло, в якому здебiльшого й товклися, одсипалися пiсля мандрiв, Псти нам носила якась жiнка, вже немолода, синьогуба, з лишаКм на бородi, мовчазна й пiсна, неначе монашка. З нами майже не розмовляла, здавалося, вона нiма. А в селi щось дiялося, щось чинилося, тiльки ми не знали що. По вулицях походжали козаки, вони тримали в руках кiлки, Пхнi киреП вiдстовбурчувалися з лiвого боку, неважко було здогадатися, що там шаблi. Козаки сходилися в гурти, жваво гомонiли, розходилися по хатах й виходили знову, бiгали з двору в двiр жiнки, також в строП хоч i не святковому, але й не буденному. Одначе, якщо я або Пилип наближався до якогось гурту, всi замовкали, поглядали в наш бiк пiдозрiливе. Сказати правду, нас все те не вельми обходило, ми вже намандрувалися й набачилися всього. Вартували ми вдвох чотири днi, а на п'ятий прийшов у допомогу ще один вартiвничий - Петро Красюк,- пiдсусiдок сотенного хорунжого Семена ПередерiКнка,- тiльки його й змiг погодити вiйт. Який то сторож з Красюка, ми побачили одразу,- вiн шкандибав на обидвi ноги, й не мав пальцiв на правiй руцi - ноги й руку одморозив у хурi,- ще й шепелявив, так що ми довго не розумiли, що вiн говорить. Всенький день Красюк спав пiд пiддашшям комори, а на нiч вшивався додому. Незабаром ми довiдалися, що й од кого стережемо, й чому пануК таке пiднесення в селi, й чому нiхто не годиться в сторожi. Чимало лiт сидiв на багатому гадяцькому полковому урядi зять гетьмана Скоропадського, полковник Iван Чарняш, благоденствував i багатiв, попивав улюблену тернiвку, множив статки. Нi розумний, нi дурний, нi добрий, нi злий, але завидющий та жадiбний, грiб усе до себе обома руками. Пригрiб чималенько грунтiв, лiскiв та лужкiв, млинiв i винокурень, покривдив чимало вдiв та сирiт, вiдбираючи тi грунти, а також посполитих i навiть козакiв. Чинив то нахраписто, навально, то хитро та пiдступно (скоПть людина умисний чи ненавмисний злочин, а вiдкупляКться грунтами або, й не вчинявши злочину, заплутаКться в судейських сiтях), а то й просто скуповував довкола намiченого в загарб шматка поля грунтики, й врештi опиняКться те поле обкопаним з усiх бокiв, нi пiдiйти до нього, нi пiд'Пхати, мусить чоловiк продавати, погоджуватися на цiну, яку давав полковник. Комишня - село рангове, вiддане полковнику на уряд, за козацькими законами пiдсусiдки та посполитi мали платити чинш по своПх статках - вiд двох копiйок до двох талярiв, а також косити на вiйсько сiно та возити дрова. Чарниш же змусив платити рангове не тiльки посполитих, а й козакiв, i приневолив селян до двох днiв роботизни та осенщини. Простакуватий з вигляду, невеликого розуму, коли ж йшлося про грошi, грунти, ставав до ката вдатним на вигадки, перейменував село Клинцi в Чернишiвку й записав на себе, спрямував у свiй ярок рiчечку, й вона перестала крутити громадськi млини, що стояли на нiй, а крутила тiльки його, Чарнишевi, й тепер селяни везли збiжжя в Чарнишевi млини та круподернi, вiдпускав на слободи селян, котрi, поселяючись там, десять лiт не платили чиншу, а грунти лишали йому, Чарнишу. На тiй вузькiй прибутковiй стежцi придбав мало друзiв i багато ворогiв. Лютим ворогом Чарниша став колишнiй комишнянський сотник Степан Яценко, зсунутий Чарнишем зi свого уряду; на сотенний уряд Чарниш посадовив Iвана Крупку. Яценко вар'ював найдужче, намовив козакiв ходити при шаблях, погрожував: "Тепер маКмо час за себе говорити. А Чарниша я ще побачу на шибеницi, вiн мене безвинного три днi на арматi тримав, аж мусив я там, на арматi, й нужду справляти". Яценко - чоловiк розуму маленького, значно небезпечнiшим для Чарниша був Опанас Кiцеш, сотник села Ковалiвки, серб, волошин, як i новий полковник Милорадович. Найбiльшими й найнебезпечнiшими ворогами завжди К близькi люди, родичi, вони знають найбiльше i заздрять найдужче - з найсолодшого винограду виброджуК наймiцнiше вино. Десять лiт тому у Чарниша помер рiдний брат Тихiн, лишивши двоК сирiт, сина Iвана та дочку Зиновiю. Чарниш видав Марину, братову, за Кiцеша, й той посiв сотенний уряд, а також господарство покiйного Тихона, прибравши все до своПх рук. Незабаром у нього з Мариною народився син, люди подейкували, що то Чарнишiв грiх, одначе Кiцеш на те тiльки посмiхався, з Чарнишем родичався, водив дружбу. Вiн приПхав голий, мав двоК коней та зброю, й бiльше нiчого, тепер почав швидко багатiти, застаткував. Ковалiвцi написали кiлька скарг, що всi вiйськовi й городовi повинностi Кiцеш присвоюК собi, а Пм потiм доводиться платити вдруге, й що життя за ним не стало, вiн жадiбний та немилосердний без мiри, одначе тi скарги потрапляли до Чарниша. По шести роках померла Марина, й стався в Кiцеша з Чарнишем розмир, який перерiс у люту вiйну. Чарниш оголосив себе опiкуном дiтей покiйних брата та Марини й вiдiбрав у Кiцеша маКтнiсть, а далi, дiзнавшись вiд своПх вивiдникiв у Ковалiвцi Дем'яна Iваненка та Семена Драби про те, що Кiцеш хоче повернути маКтнiсть зброКю (Кiцеш провiдав, хто доносить Чарнишевi, й побив вивiдникiв та хотiв порубати Пх шаблею, проте Пм вдалося втекти), наказав схопити Кiцеша та замкнути в фортецi, де той i просидiв три тижнi. I ось тепер заворушились усi Чарнишевi недруги, всi невдоволенi, всi покривдженi та всi iншi, хто хотiв перемiни - люди завше прагнуть перемiни, i навiть хорошi урядовцi Пм обридають, i вони намагаються Пх помiняти, а що вже казати про таких, як Чарниш. Майже по всiх селах панувало збудження, пiднесення, а що остерiгалися ЧарнишевоП помсти, ходили з кийками та при зброП. Аж тодi дiзнали й ми, що стережемо: Чарнишевi добра, хотiв вiн будуватися в Комиш