нi, купив тут землю, це його збiжжя та дерево на хату. Саме Кiцеш наказав не вiддавати збiжжя та дерево, намовляв комишнян свiдчити, буцiм Чарнишевi люди чинили самовiльнi порубки в чужих лiсах, а коли десяцький Олекса Бас невпевнено заперечив: "Все дерево куплено за грошi, праведно кажу", Кiцешевi люди Баса побили. Особливо радiли волохи, Пх наз'Пжджалося дуже багато, й приПхав аж iз IрклiПва сотник Славуй Требинський, якого всi називали Сербином, вiн збадьорював Кiцеша й читав прилюдно грамоту, даровану царем йому, Славую, у нiй писано: "...а за те його показання служби велено бути йому в малоросiйських городах i дати йому на прохарчування село..." Славую Сербину дали багатий IрклiПв, а далi ще кiлька сiл: Лящiвку, МатвiПвку, Мазалiвку. Розвихрився Славуй, розпасiювався, гримав на козацьких старшин: "Всi ви зброднi, Мазепи, вашоП козацькоП влади не буде, а будуть всi iноземцi, i гетьмана вашого поганого проженуть, а його мiсце посяде генерал Кантакузiн". Про Кантакузiна гомонiли й iншi волохи, й чимало козакiв вiрили в те, трималися ПхньоП сторони. Требинський-Сербин пiдмовляв i Кiцеша скаржитися царевi та Меншикову, й той писав, i два листи я переписав власноруч - хтось сказав Кiцешу, що в мене хороший почерк та стрiй слова. В одному листi Кiцеш писав, буцiм Чарниш погрожував йому: "Всiх вас, волохiв, звiдси камiнням виб'Кмо", а також казав: "I сотником тобi не бути, й хлiба не Псти, коли з нами не в одне, коли москалям служиш".- "З ненавистi так зi мною вчинив Чарниш,- писав Кiцеш,- що я iноземець i вiрний його iмператорськiй величностi". Переписував я на папiр цi слова, а сам мотав усе на вус i думав про те, що вельми вони нехорошi й не тiльки для Чарниша та його людей, а й для мене, стороннього чоловiка, якого ворохобнi люди вкручують, неначе бур'янину, в своК перевесло. I думав також про те, що стою не на правому дiлi, що щось у нашому краП чиниться недобре,- подiбнi думки почали обхмарювати мою голову все частiше й частiше. Ну чому, думав, усi оцi драпiжнi чужинцi, щойно Пм не вдалося щось видерти в наших людей, виставляють себе вiрними слугами престолу, а Пхнiх супротивникiв вар'ятами i бунтiвниками? Чому обмовляють чесних козакiв? Одначе цих своПх думок уголос не висловлював, боявся Кiцеша, який ходив по кiмнатi й раз по раз заглядав через моК плече в папiр, i я знехотя водив пером. Це був чоловiк з недовiрливими, неспокiйними очима, котрi увесь час побликували великими бiлками, вельми схожий на турка чи татарина, невеликого зросту, худорлявий, з гострим обличчям, з чорними щетинистими вусиками i бородою, яка починалася майже од самих вух, довгими руками, якими вимахував, неначе млинок. Навiть я, наПвний i недосвiдчений, розумiв, що такий чоловiк не пiддасться, що зв'язуватися з ним небезпечно, що й владу йому давати не можна, бо накоПть багато лиха. Моя душа щось вiдчувала, щось вгадувала: саме те, що вiн таки справдi принесе чимало зла людям i що нашi шляхи перехрестяться в тяжкий час. Двiчi в Комишню приПжджав новоспечений полковник Милорадович з своПм управителем Семеном, а далi Пздив сам Семен. I Милорадович, i Семен - також серби, Милорадович - високий, статурний, темний, як i всi серби, лицем, шкiра на якому чомусь вилискувала, неначе була змащена оливою, i вилискувала, коли вiн зняв шапку, лисина, й сам був тугий, наструнений. Ворухкi, жвавi були всi iноземцi, яких я побачив у волостi, мабуть, те не випадково: пробивали собi дорогу кулаками, допиналися швидких багатств i чинiв високих. Нашi старшини здебiльшого були статечнi, поважнi, деякi - лiнькуватi, цi ж крутилися, як дзиги, пiд ними горiла земля. Я не обмовився, вона Пм справдi була не дорога, як i все, що росло, буяло, плодилося на нiй. Я тiльки не мiг дотямкувати, навiщо закликаК Пх цар, чому вiддаК в Пхнi руки все бiльше й бiльше урядiв, ще й так щедро платить тутешнiми маКтностями за службу. Милорадович i Семен походжали по вiдгородженому пляцу, розмовляли, щось показували один одному, щось мiряли кроками, оглядали дерево, вiд'Пжджаючи, полковник знову й знову наказував пильнувати добра, ще й сказав: якщо не впильнуКте, знайду й пiд кригою i знiматиму шкуру пасами. В менi щось аж затрусилося вiд тих слiв - чому це вiн на нас гримаК, чому погрожуК. Я вже хотiв сказати щось у вiдповiдь, поглянув на Милю, але той був байдужiсiнький, тiльки зауважив, що вже дуже холодно та й страшно вартувати (я подивував на тi Милинi слова, про таке чув вiд нього вперше), просив набавити платнi, Милорадович помацав крапчатими очима могутаню Пилипову постать i сказав: якщо допильнуКте, буде винагорода. Волохи поПхали, а я лишився з своПми думками та сумнiвами, розтрушеними, наче горох по стернi. Я так i не збагнув, чиК це добро й що ми робитимемо, якщо прийдуть його забирати. МаКмо зчинити гвалт, захищати (Гречаний, вiйт, лишив нам двоК старих ратищ) чи втiкати в лози? Подiлився своПми сумнiвами з Пилипом, але той, махнувши рукою, неначе праником, прорiк: - Який дiдько на нього важиться. Одначе важився не дiдько, а важилися люди. Ще й в найгiрший для мене час. Бо, пробудившись серед ночi вiд якогось шемрання, не побачив поруч Милi. Вибравшись з старого кожуха та з соломи, став бiля дверей комори й прислухався. З того мiсця, де лежало дерево, долинали приглушенi голоси, а за ворiтчатками, якi вели в поле, до ярка, форкнув кiнь. Те форкання посвiдчило, що люди не прийшли, а приПхали, й що вони тут не випадково. Отже треба щось робити: знiмати гвалт чи втiкати. Майнула думка про Милю: дознав про наПзд непроханих гостей i здимiв, думка несосвiтенна, але чим ще мав пояснити, що вiн щез. Стояв, i душа моя розпанахувалася навпiл, одна половинка прагла струснути нiч криком, друга хотiла втекти, найгiрше було те, що я в ту мить зовсiм забув про Бога, не звернувся до нього за порадою i потiм згадував про це з соромом та гiркотою. Хоч що вiн мiг менi порадити? Адже я при його допомозi не визначився за кiлька днiв. Я проклинав годину, в яку прийшов у цю кляту Комишню, проклинав дорогу, яка мене привела сюди, й себе самого, дурного, бо погодився на цю вартiвню. Чому маю гибiти за чужi добра! У цю мить там, де лежало дерево, щось гупнуло й густий басовитий голос промовив: - А що це ви, пан-молодцi, тут робите? Чого шастаКте поночi? Я впiзнав Милю й пiшов на його голос. Бiля купи деревини стояло четверо: Миля та троК незнайомих. Бiля Милиних нiг щось чорнiло, менi здалося, що то лежить людина, i я злякався. Одначе, пiдiйшовши ближче, побачив, що то не людина, а мiшок. - То вашi пiдводи в ярку? - запитав незнайомцiв Миля. - Нашi,- прогудiв басовитiший, нiж навiть у Милi, голос.- I збiжжя це, й дерево пана Чарниша. Ми приПхали по нього. - Може, воно й так,- спокiйно вiдказав Пилип,- але ми цього не знаКмо. Доведiть, що цi добра - пана Чарниша. У вас К такий папiр? - Навiть у темрявi я бачив, як спантеличило нiчних гостей це просте запитання, як вони переглядалися, стенали плечима. Той, що мав бас-басюру, хвицьнув себе по халявi пужалном. - Який ще папiр! Наше воно, пана Чарниша. - Чого ж тодi приПхали вночi та ще й пiдводи полишили в ярку? - глумливо запитав Миля.- Е нi, хлопцi, нiчого з цього не вийде. Менi шкода ваших коней i вас, але дерева ми не вiддамо Нас приставили вартувати, а вартовий повинен виконувати наказ. Я вiдступив на крок, готовий до втечi. Стояла глупа нiч, а вона маК властивостi, це вже я знав, перемiнювати людськi вдачi, вона притемнюК в людських душах все свiтле й даК простiр чорному, вона приятелюК з ножем, сокирою, зi смертю. Цi люди не випадково вибрали ПП - Ми забираКмо своК,- непевно мовив другий Пздчик i в такий спосiб послабив свою сторону та укрiпив нашу. - Якщо закон на вашiй сторонi - доведiть,- наполягав Миля. - Кiцеш i Милорадович порушують закон, а не ми,- дратувався бас. - Нiчого не знаКмо,- стояв на своКму Миля.- Њ справи панськi, нехай вони й розбираються, а наша справа маленька - сторожувати. Йдiть, хлопцi, звiдси, подалi од грiха. - А ми його не боПмося,- прогудiв бас. - Ми - теж,- вiдказав Миля.- Й он там пiд коморою - ще троК наших товаришiв при зброП. А в селi тiльки й чекають знаку... Вас пошаткують на капусту. Довiд був поважний, ще й виказаний спокiйно, переконливо, безстрашно. Й гостi, якi приПхали з ночi, похитнулися. - Пан Чарнйш наказував не знiмати шванки,- трохи застерiгаючи, а трохи виправдовуючись мовив третiй Пздчик. З певноП вiдстанi я вдивлявся в темнi постатi, в темнi обличчя, з них не можна було вичитати рiшуче нiчого, всi вiдтiнки розмови, всi наступи й вiдступи виказували голоси. Вони лунали ще якийсь час, але щодалi непевнiше й непевнiше, ламалися об Пилипову несхитнiсть, так ламаються в хлопчачих руках соняшниковi палицi на палицi лiщиновiй. Чарнишевi пiдводи вiд'Пхали впорожнi, на прощання один з погоничiв сказав: - Ех, козаки, козаки, чого ви слухаКте цього волоського шавлiра, цього цигана. Запропастять нас волохи та москалi. Ми з Милею пiдiйшли до ворiтчаток на поле й ще якийсь час слухали скрип та побрязкування, якi все даленiли й даленiли i врештi розтанули у важкiй осiннiй нiчнiй iмлi. Ще десь двiчi пугукнув пугач i замовк. А тодi ми вернулися. Миля завдав на плечi мiшок i кинув: - Прибери, повикочувалися. Я пiдiбрав два величенькi кавуни. ' - Де це ти?..- запитав Милю, коли пiдiйшли до комори. - Чарнишевi це кавуни, вони там, у клунi лежать.- Але не сказав, де саме, а я не збагнув, кпить Миля з мене, чи каже правду. В ту мить я не одважився сказати, що красти грiх, i не сказав пiзнiше, бо поснiдали ми кавунами з хлiбом славно (нам майже перестали носити страви) й пожиткували ними не раз. Миля ще двiчi приносив кавуни, й скажу я, то дуже смачно - кавуни з хлiбом. Холодний кавун, який репаКться од одного доторку ножа, i луста житняку, спеченого на капустянiм листi. А я, виспавшись удень, зарившись у солому, довгими осiннiми ночами розмiрковував, що таке оце наше вартування - вартуКмо ми справедливiсть чи несправедливiсть, добро чи зло, праведнiй чи злiй справi служимо. Iнодi важко вiдвiяти зерно цiле вiд попсованого. I Чарниш, i Кiцеш зажерливi обоК, а Кiцеш ще й зайда, зловорожець. З iншого боку, ми допильновуКмо закону, стоПмо на його сторожi. А кому служить закон? I що маКмо робити ми? Дотримуватися його чи повставати проти нього? Що важливiше для людини, для ПП спокою, порядку, добробуту? Найчастiше пристрастi розпалюються навколо речей, навколо маКтностей, i вже потоптано все: справедливiсть, iстину, совiсть. Виходить, мiра людини - це рiч. Так насправдi, а всi кажуть, що мiра людини - совiсть. Але ПП мiра - це й пiдлiсть i страх. Мiра людини - це доброта, але й лють. А ще - розум. Але й вiн буваК всiляким. Мiр багато, а людина одна. Й сказати, чого в нiй бiльше, дуже важко. Особливо в -житейських буднях. Вони стирають людину, як брусок косу, крихта за крихтою (ну що там оця дрiбка, я ж не важусь на велике, нiяких Божих заповiдей не порушую, я не вкрав, а тiльки забрав те, що було майже нiчиПм), й не побачиш, як стерлося лезо й лишився тiльки пружок. Ми все повертаКмо на речi. КупляКмо на них любов, на любов розмiнюКмо речi. Як добре, що в свiтi К хоч одна любов, яку не можна продати та купити, обмiняти на ненависть, i iстина також: це Божа iстина та любов до Бога. Я житиму тiльки ними. Одразу пiсля Варвари, перед самим Миколою ("Варвара зварить, а Микола поставить"), наше сторожiвство скiнчилося: прийшли майстри, Милорадович почав будуватися. Жив вiн i далi в Гадячi, а тут ставив один з своПх господарчих дворiв. Походжав веселий, вдоволений, бо хоч Скоропадський не вiддав на поталу зятя, навiть двигонув його на вищий уряд - генерального суддi, Милорадовичеве виявилося зверху, перемiг вiн, а не Чарниш, до того ж полковницьке урядування давало зиск значно бiльший, анiж генерального суддi. Нам з Милею також знайшлася робота, жили ми в старiй, перевезенiй з сусiднього села хатi, в якiй мешкало троК теслiв зi сторони, решта були тутешнi, комишнянськi. Комишнянцi радiли Милорадовичевiй перемозi й працювали майже задарма. Отакi ми завжди, дивимося на крок уперед, не далi. Але нам, особливо Милi, те нудне, одноманiтне життя остирилось й остобiсiло, й ледве на хмарному зимовому небi заяснiли голубi таловини, Пилип закружляв, закурликав по-журавлиному, а бiля нього задибцяв довгошиПм гусенем i я. Пилип не знав i не помiчав, що давно перекинувся в перелiтного птаха, що не може жити на одному мiсцi, й складав усю вину за свiй нинiшнiй мандрiвний настрiй на управителя Семена, якого Милорадович посадовив на свiй комишнянський реймент, на поганий харч, на блощиць та тарганiв, яких привезли на нове дворище разом з хатою. I коли одного разу вiн прибiг захеканий та сказав, що завтра ми вирушаКмо в дорогу, я не здивувався i в першу мить навiть не запитав, у яку дорогу й куди. А коли запитав, Миля вiдповiв: - Тутешнi хазяПни, Панчук та Кiт, наймають гайдаПв. - А хто це такi гайдаП? - знову запитав я. - Ти й цього не знаКш? Погоничi волiв. Будемо чумаками. Славне життя... Нi тобi управителiв, нi тобi старостiв та бурмiстрiв... ВольнiП, як птахи. Воли йдуть, сонечко сяК... * * * Воли йдуть, сонечко сяК. I я йду поруч мажi, то моК батожилно стримить з воза, то на нього навiщена моя шапка. То моП двi пари волiв. Чи то пак не моП, а Котовi. Але поки що правую ними я. I вже знаю, що моП воли карасi та димки, а Милинi - калини та линки. I вже знаю, що карасi - пiристi, димки - темно-коричневi, калини - червонi, линки - свiтло-рудi. А ще К у валцi ляшки - бiлi, з жовтими плямами, половiП - сiре з жовтим, мазiП - темно-сiрi, солов'П - сiрi, а ще К козiП - тi, в яких роги розлогi, гостряками вбоки, космини - один рiг в один бiк, другий - в iнший, орли - роги вгору, турки мають роги розложистi, у шулякiв роги нахиленi донизу, шутi - зовсiм безрогi, каплуни - воли хитрющi, i ще безлiч назв за мастю, норовом, ходою, силою. У мене двi пари волiв, у Милi - чотири. Господар взагалi не хотiв давати менi воли, його вмовив Миля, пообiцявши на перших порах допомагати менi. Вiн i справдi допомагав, бо хоч я - хазяйський син, але полишив свiй господарський двiр ще дитиною й тiльки влiтку, та й то не завжди, навiдувався туди. А воли чумацькiП великi, як гори, дужi-предужi, К такi, що везуть по п'ятдесят пудiв поклажi, а К й по дев'яносто, i К серед них кислицi - неслухнянi, навiженi, ти до нього "ший-ший-ший", а вiн, замiсть вкласти голову в ярмо, крутить нею, неначе циган коробкою. А ще ж треба Пх уночi пасти, в пастухи, чи, як кажуть чумаки, на вартiвню, призначають по черзi всiх, по двоК чи по троК, вдень тi чумаки хропуть на возах, за Пхнiми волами наглядають iншi. У валцi п'ятдесят, а то й бiльше маж. У нашiй - п'ятдесят i п'ять. Славно живуть чумаки. Та ще коли хороше товариство, та ще коли мудрий ватаг, який добре знаК дорогу, гарний господар, вiн i порядкуК, й судить, i мирить усiх у дорозi, у нього на грудях гаман з пропускною грамотою, або з ярликом, якщо валка, як оце наша, йде в Крим по сiль. Вирушають чумаки здосвiтку, легко, без скрипу - щедро мазанi - котяться вози, сяК Боже сонечко, в золотiй високостi заливаКться жайвiр, чумаки йдуть гуртами, розмовляють, тiльки ватаг пильнуК дороги, я лежу в мажi. Читаю Тiта Лiвiя, якого купив у Комишнi за пiвталяра. А сонечко вже пiдбилося до полудня, притомилися воли, пора варити кашу. СтаКмо десь за селом, на громадському пастiвниковi або бiля зимiвника. Сиднi-зимiвничани люди привiтнi, голоднi на новини, вони, до того ж, майже всi й шинкарi. Якщо немаК поблизу зимiвника, стаКмо в балцi. ДiстаКмо з мажi трiски, запасець дров - вiн маК бути в чумака обов'язково, а також тринiг, казан - всi мають роботу. Однi розпрягають воли, iншi змивають пшоно, розводять багаття. ПерепочиваКмо три-чотири години, воли пасуться, чумаки сплять пiд возами або в тiнi степовоП грушки. Далi ще один перепочинок, i вже ватаг зорить по сторонах - де ставати на ночiвлю. Здебiльшого вiн наперед намiчаК тi мiсця - щоб були вода та паша волам... Дощi йшли всю весну, й трави стояли в людський зрiст. Увечерi чумаки варять галушки, гречанi або житнi. ... Булькотить у казанку вода, сонце тоне у високих ковилах, деркач дере в долинцi сухе лико, й водяний бугай бугикаК, вiдлякуК простудженим басюрою некмiтливих ворогiв, а вже пiд одним возом обiзвалася сопiлка, а пiд другим - кобза. Серед чумакiв чимало мастакiв грати на кобзi, вони й мене приохотили, а що всi визнали, що кращого голосу, як у мене, нi в кого немаК, то найчастiше припрошували до кобзи мене. I я обзвичаПвся, й степ полонив мою душу, i я спiвав без угаву, неначе той птах. Вже не соромився, вже не боявся кпинiв, виспiвував своК горе, свою недолю й недолю всiх iнших козакiв та чумакiв. "Ой чумаче, чумаче, Чом не сiКш, не ореш? Чом не сiКш, не ореш, I не рано з Криму йдеш? Чом не рано з Криму йдеш I чумакiв не ведеш?, "Ой, одного немаК Товариша вiрного, Товариша вiрного, Брата мого рiдного. Остався вiн у Криму Сiль важити на вагу. Варiть, хлопцi, чабака, Да й пом'янем чумака". Менi самому найдужче подобалися пiснi, в яких чумацька доля-недоля переплiталася з любов'ю. Особливо ось ця: Думав я женитися, а тепер не буду: Куплю сивi воли, чумакувать буду. Iдуть воли, iдуть вози вискрипуючи, А чумачок у кабачок вигукуючи. Зiйшло сонце веснянеК, стало пригрiвати, Стали воли чумацькiП в степу приставати. Викопаю криниченьку в степу в кременi. Чи не прийде дiвчинонька по воду к менi. А вже ж з тiП криниченьки орли воду п'ють, А вже ж мою дiвчиноньку до шлюбу ведуть! I тодi я нахилявся низько-низько, ховав лице, ховав очi, з яких на бандуру скапували сльози. Спiвав я "Ой у яру глибокiм" i "Коло млина червона калина", ПП чомусь найдужче любили статечнi чумаки (кличе, кличе дiвчина козака до себе ночувати, а вiн даК Пй одвiт, що в нього К жона та дiти). Майже в кожного чумака К жiнка та дiти, виглядаК чумаченька молода дружина, змарнiла, скучила за ним, хоче ласки, хоче любовi, мужа хоче, i був у валцi, окрiм мене, ще один молодий чумак - Яцько, той просто марив любов'ю, либонь, соромився з чумаками говорити про це, а менi попропалював вуха гарячими од любовноП спраги словами, розповiдав чуванi десь од когось соромiцькi бувалицi, розжохував себе, розжохував мене, й менi снилися ночами розкиданi бiлi руки та гарячi перса, й пробуджувався я в жару та шепотiв молитви. I спiвав я "Ой не пугай, пугаченьку", перейняв од старих козакiв чотири думи - пам'ять у мене на думи та вiршi була просто надзвичайна, а також дуже подобалися чумакам псалми. Нiхто так гаряче не молиться Богу, як чумак, бо ж надто далека перед ним стелеться дорога, й багато чигаК на нього небезпек, в одвiтi вiн за воли та добро хазяйське. Полюбив бандуру... "Тiльки й зосталася йому бандура подорожняя. Кобзо ж моя, дружинонько вiрная. Бандуро моя мальованая. Де ж менi тебе дiти? А чи у чистому степу спалити, i попiлець по вiтру пустити. А чи на могилi положити?" Полюбила й вона мене, пасу вночi при долинi воли й перебираю тихо бунти, баси та приструнки, мiг би стати бродячим кобзарем та заробляти кобзою на хлiб, одначе не пройшов кобзарськоП науки в слiпих кобзарiв, а без того вони "визвiлку" не дають, та й не збирався я ставати бродячим кобзарем, просто мав втiху вiд гри. I вiдтодi вже не розлучався з нею. Вона найкраще гамувала моК горе й очищала душу. У недiлю, в свята чумаки не Пдуть нiколи, якщо трапиться поблизу церква,- всi йдуть туди, а немаК ПП, помоляться бiля образа Христа й святкують у степу. Вечорами та в недiлю або ж на свята чумаки люблять погомонiти про всiлякi пригоди, а також про вiдьом, упирiв, нечистого. Якi ж то благословеннi були для мене вечори! Я мовби народжувався наново, я воскресав потроху, змивав з душi бiль степом, небом, сонцем, i що далi ми вiд'Пжджали вiд рiдних краПв, почував себе вiльнiше та впевненiше. Славне життя в чумака! Коли все гаразд, коли як у тiй пiснi: Ходив чумак сiм лiт по Дону, Та не було пригодоньки йому. Вельми рiдко буваК, щоб гаразд та без пригод. Прокляте життя в чумака! Випав засушливий рiк, пожухли трави, втекла вода з балок, пересохли струмки... Пекельна спека, пилюка стоПть до самого неба. Важко водять боками воли, каламутнi сльози течуть з Пхнiх очей, слина тягнеться з ротiв i висить, неначе пасма бабиного лiта. Не Пдять воли й не п'ють, навiть якщо трапиться паша добра. Лежимо й ми пiд мажами спраглi, зморенi, сумнi. Не спiваК жайвiр, полишили широку долину бугай i деркач, подалися шукати кращого мiсця. Мовчить, розсихаКться чумацька порадниця - кобза, скривилася на нiй кобилка, трiснув спiдняк, пообвисали струни. А потiм пiшов дощ. Йде день, i два, й три, й тиждень, i другий... Намокли чумацькi киреП, намокла, вся одежа, воложиться сiль у мажах, хоч i вкрита з усiх бокiв. Холодно й незатишно чумакам. Прiють у волiв шиП, вкриваються кривавими виразками... I знову засяяло сонце. За кiлька днiв пiднялися трави, а з ними вилiзла з землi саранча. I цiлi хмари ПП летять з пiвдня, закривають сонце й падають на свiже зело, й воли не хочуть ступати по ворухкому, смердючому килиму, товщиною в чотири дюйми, палять чумаки порох, курять сiрку - не допомагаК нiчого. Слава Богу, поминули цю гидь. Попереду Самара, маже чумак дьогтем сорочку вiд чуми та гадини, дiстаК з дна мажi рушницю та шаблю - проти розбiйноП ватаги, проти татар, коша, який складаК своП неправi домагання, востаннК гаряче молиться чумак у церквi, щоб уберегли святi його й скотину вiд морового повiтря, а вже попереду Кiнськi Води, сорочку вiн просто втоплюК в дьоготь й знову молиться до прихиленоП до пiдтоки iконки з парсуною святого Миколи, щоб не взяв смертноП плати за проПзд, i щоб не гнули великоП плати татарськi диздарi, iмани, каймакани, i щоб сiль сiла добре, й щоб не поламалися мажi... Чумаку доводиться молитись багато, а часу маК обмаль. Чотири рази - двiчi туди й двiчi назад - проПхали ми того ранку повз Перекопську вежу. Мали пригоди малi, бiльшi й великi. Як верталися першого разу, пропала в одного чумака свита, а в нiй тхорик з грiшми. Ватаг учинив трус - перегортали сiль у возах, потратили чотири дорогi погожi днi i знайшли пропажу в одному з Яцькових возiв. Мав ватаг судити парубка, який зiзнався, що хотiв женитися i вкрав тi грошi на весiлля, бо ж бiдний; i до чого б ватаг не присудив, той присуд сповнили б чумаки, але наш добрий ватаг не захотiв класти на душу грiх, узяв паляницю хлiба та дрiбку солi й сказав: - Нехай тебе святi хлiб та сiль судять. Оддай грошi та йди вiд нас. Яцько кинувся цiлувати ватаговi руку - бо ж боявся, що пропаде сам у степу, й той махнув рукою: - Џдь назирцi. Але хiба йтиме восьмеро волiв осiбно вiд тих, з якими звиклися за довгу дорогу? Тож i Пхав Яцько в хвостi валки. I помер зненацька, легкою смертю,- увечерi заснув пiд возом i вже не встав,старий чумак Забiла, помер у татарському степу, бiля самого соляного озера (натягався цебрiв, набовтався в солонiй водi), й стояла спека страшенна, й нiчого не лишалося, як поховати чумака в степу, в чужiй сторонi, й довелося менi самому вiдспiвувати покiйника, кропити святою водою, пляшечку якоП мав ватаг, читати в степу пiд палючим сонцем "Святий Боже..." Може, це й грiх, але що було робити? Й зайняли одного разу волохи на своПх отавах дванадцятеро наших волiв, i прийшли ми до ПхньоП слободи, й стали вони з рушницями та сокирами супроти нас, а ми з рушницями та шаблями супроти них, й, може б, полягли там усi, та наш мудрий ватаг, кинувши рушницю, пiшов до волохiв голiруч, й торгувався довго, соромив i присягався, й виторгував волiв за двадцять чотири шаги, хоч спочатку волохи правили по два срiбнi таляри за вола. А як вернулись ми в Комишню за другим разом, то виявилося, що всi воли, яких погоняв Миля, вже не Панчуковi, а Котовi. Панчук засперечався в шинку з Котом, у кого в кишенi бiльше грошей, заклалися на воли та мажi, й Панчук програв, i мусив вiддавати, й засумував-затужив, i повiсився в клунi на бантинi. Люди вмовляли Кота повернути сиротам воли, але Кiт не повернув. I втретК пiшли ми в дорогу в однiй зв'язцi з Милею - на Дiн,- i я якось пожартував у дорозi, що тепер Пилип мiй слуга, бо якщо покiйний Панчук програв своП воли та мажi Котовi, то з ними програв i погонича. Одначе не пiшли на добро Панчуковi воли й Котовi. Бог любить правду й караК за злi вчинки. Верталися ми з Дону, й на самому пограниччi, в слободi ОвдiПвцi, нас зупинила карантинна команда. Й не давали нам пропуску довго, до самоП зими - тримали в чумному карантинi. Не везли ми з собою зарази, нiхто з нас не помер вiд чуми, але вона лютувала неподалiк, у тих мiсцях, якi ми поминули, й нас не вiдпускали. Окрiм нас, в карантинi застряла татарська купецька валка, а також киПвський купець Бринза з обозом, з тим обозом поверталася з полону дружина киПвського бурмiстра. Бринза викупив ПП в якогось перса за чималi грошi, щоб повернути чоловiковi, i, як розповiдали його хурщики, жив з нею. Важке й голодне було те карантинне сидiння. Зкуксуватiлися бички (сiно дороге й погане), поохлявали ми, проПдали своП й хазяйськi грошi. Велетенськi осетри, яких везли з Дону, спаскудилися, й довелось викидати Пх у рiчку. Доймали нас i осiннi сльоти, доймала нудьга - в маленькiй слободi одна корчма, й замiсть церкви - капличка. Ми стояли за корчмою, пiд горою; татари поставили своП намети в степу. Розрадою для мене була кобза та розповiдi старих чумакiв, а також розмови про те, як жили в нашому краП люди недавно, що дiялося на нашiй землi. Нас здружили три довгi мандрiвки, пригоди та лиха, яких зазнали разом, й ще тiснiше збило в один гурт карантинне сидiння, й не було помiж нас пiдступiв, чвар, i гомонiли ми про все - про польську неволю й про Хмеля, про Дорошенка та Самойловича, а чи не найбiльше про Мазепу та Орлика, який ще нещодавно блукав у татарських степах i появлявся то пiд Уманню, то пiд Ладижином, а то аж пiд КиКвом. Осмiлiли чумаки, забули, що за одне слово про Мазепу або Орлика можна потрапити до льохiв, дверi яких замикалися на велетенськi замки. Нi, не всi вони були за Мазепу та Орлика, а особливо Орлика... Але всi журилися, що пропала Сiч, що розорили ПП московськi солдати. Чумаки пишалися Запорожжям, мали його за святиню. - Хiба тепер козаки,- бубонiв дiд Шатило.- Ото були козаки. Трапезунда сягали, султану носа втирали в самому його Стамбулi. - Чого ж москалям поступилися? Чого навiть справжньоП волейноП потреби не дали? - пiд'юджував хтось. - Бо не захотiли проливати християнську кров. Мали це за великий грiх. - А москалi пролили. Грiха не побоялися. Ще я любив блукати в степу. Дикий вiн був сеП пори, пустельний, хапав тугою за серце. Сiрий, столочений до кореня, тiльки полини та зчорнiлi кiнськi щавлi гойдалися пiд повiвами вiтру, по долинах вигиналися лисячими спинами рудi осоки та лепешняки. Одинока спалена верба бовванiла на овидi, чорний огарок вказував пальцем на небо, неначе вимагав кари. Випурхували з-пiд нiг курiпки, польовi горобцi розсипались вбоки сiрими грудками, й кружляли в небi, ганяючись один за одним, два круки. I ганялися в моПй головi одна за одною невеселi думки. В Божих заповiдях сказано: не убий, не посягай на чуже. Чому ж убивають, чому не бояться Бога?.. А ще сказано: вдарили по однiй щоцi, пiдстав другу. Нiхто не пiдставляК. Бо й надто важко жити цими заповiдями. Запорожцi не вiдповiли на замах шаблi й погинули, а iншi були змушенi втiкати в далекi краП, в Олешки, до бусурманiв. Чому вони втекли, чому не стали до останнього смертельного бою? Донедавна менi здавалося, що я знаю дуже багато, а виходило, що вельми мало. В колегiП та АкадемiП ми були обплетенi Арiстотелевими та Платоновими логiзмами, зануренi в богословськi мудростi. А чи треба кому тi логiзми - не знали й не цiкавилися. Один з наших колишнiх колегiантiв, Феофан Прокопович, сягнув високих щаблiв, вславляв сильних свiту сього й учив того нас. Чумаки ж навчали iншого. I була iншою Пхня правда. I я розгубився. А запитання били просто менi в серце, в мозок, i я не знаходив на них вiдповiдi. ...Ми, козаки, люди праведнi, бо не важилися на чуже, не воювали iншi народи, не намагалися взяти Пх у приневолю, це, за Божими заповiдями,- наш скарб, який... потягнув на дно наш човен. Нашi сусiди не зважали на тi заповiдi - горнули пiд себе, не зупиняючись нi перед чим. I ось владарюють. Добрiсть, працьовитiсть, смиреннiсть - вони мало чого вартi. Скiльки й свiту - виживали тi, хто нападав, а не оборонявся. Тi ж святi отцi славлять царевi походи, кроплять свяченою водою цареву зброю. Мусять славити? Аж тепер менi пригадалося, що й самоП нашоП церкви не минула та скруха. Отцi славили, славили, а Пх потискали, потискали, силомiць хилили й хилять пiд патрiарха. До нас глухо докочувався гомiн лаврських ченцiв, нарiкання й невдоволення, тiльки ми не розумiли того. Хiба не однаково, з чиПх вуст слово кличе Спаса? А може, й не однаково? Стояв у полi бiля чорного, ошмаленого вербового окоренка й думав. I окоренок, чорний огарок, пронизував моП думки. Колись то була розкiшна, росохата верба, вона росла й шумiла, веселила степ, й звивало в ПП вiттi гнiздечка птаство, й давала вона прохолоду всiм, хто зупинявся пiд зеленим шатром. А потiм хтось принiс вогонь i в годину знищив усе вiд кореня до верхiвки. Й стоПть темний, обвуглений пень, вiдлякуК звiрину й птаство, всi люди, мовби у якiйсь провинi, вiдвертають вiд нього погляди. Вiн устиг кинути порiст, в травi чорнiК кiлька молодих пагонiв, але чи дадуть Пм розвинутися, чи не зчешуть при самiй землi? ОднiКП ночi в степу зчинився лемент. Ми посхоплювалися, стовпилися на краю таборища, за мажами. Лементували в татарському станi. Там лунали вигуки, зойки, вiдтак звинувся тонкий, протяжний крик. Стояла мiсячна нiч, i ми бачили верхiвки татарських наметiв - Пхнiй табiр розташувався на горбi - й кiлька прапорцiв темнiло над ними. Почувся тупiт, в степ полетiли швидкi тiнi - мчали вершники або розбiгалися конi. А потiм вiд наметiв щось покотилося просто на нас, воно котилося й завивало, по тому скочило на ноги й побiгло. То бiг татарин. Вiн закричав, спочатку по-татарськи, а потiм i по-нашому: - Харциз рiже. Рятуйте... Ще кiлька постатей метнулося вiд татарського табору, одна впала й лишилася лежати на пiвдорозi мiж таборами. Татарин, який прибiг першим, був закривавлений, iнший тримався обома руками за живiт, i всi вони кричали, що на них напали розбiйники, та просили захисту. Бахнув на горi пострiл, й знову крик, тонкий, схожий на вовче виття. Волосся в мене на воловi поспиналося. Нас було дуже мало - четверо чи п'ятеро чумакiв, здебiльшого молодих, решта ночували в слободi по хатах, й ми тулилися один до одного, збилися в тiсний гурт. Було дуже страшно. Лише один чумак не вiдступив. То був Пилип Миля. Вiн стояв попереду нас, розкарячивши ноги, здавалося. Миля врiс у землю. Та враз темна Милина постать схитнулася, Пилип ступив до возiв, узяв жердину й похилитав нагору. Нiхто його не зупинив, нiхто не пiшов за ним, лише я ступив кiлька крокiв, та й зупинився, бо в цей час попереду спалахнуло полум'я - горiв один з татарських наметiв. ЦiКП митi вистачило, щоб щось зупинило мене, вiдiтнуло вiд Милi, який швидко вiддалявся. А потiм бiля наших нiг упав ще один татарин, вiн качався по землi й болiсно скиглив - конав. Нам стало неймовiрно страшно, й ми вiдступили ще далi, за вози, й туди збiгалися татари, якi зацiлiли. Вигуки на горi лунали ще якийсь час, а потiм голоси почали затихати. Й знову знявся тупiт, i летючi тiнi всотувалися в безмежний простiр ночi. Аж тодi пiдiйшли солдати карантинноП команди й куценькою лавою, виставивши поперед себе рушницi, посунули до татарського стану. Ми пiшли за ними. Назустрiч солдатам вийшла важка, освiтлена догоряючою пожежею постать, солдати звели рушницi, а ми закричали, щоб вони не стрiляли, бо то наш чоловiк - Пилип Миля. Солдати запалили кiлька смолоскипiв. У татарському таборi був погром. Один намет згорiв, ще один упав. Бiля нього долiлиць, розкинувши руки, лежав татарин, в його спинi стримiв спис. Ще кiлька татар було мертвих i кiлька поранених. Ми перев'язали поранених i забрали Пх до свого табору. Татари не знали, хто на них напав: втеклi солдати - блукали бандами цiлi роти, а то й батальйони,- комишники, донцi... Прибишi звiдкiлясь дiзналися, що купцi багатi, при грошах. Хоч грошей Пм вдалося взяти мало,- купцi тримали Пх у скриньках, прикопаних у наметах. Похапали джiупехи - хутрянi кожухи, iнший одяг, захопили конi. Трохи коней розбiглося, татари виловлювали Пх у степу. Наступного дня солдати забрали Милю та замкнули в ямi пiд вартiвнею. Ми кинулися його визволяти, розповiли, що вiн один пiшов захищати купцiв вiд розбiйникiв, покликали купцiв, i тi потвердили нашi свiдчення, одначе солдати не випустили Пилипа. Й того ж дня зняли карантин, i чумаки та татари почали лаштуватися в дорогу. Тодi ми зiбрали кiлька кiп грошей, татари теж не поскупилися, й вiднесли ундер-офiцеру, старшому над караулом, i вiн наказав випустити Милю. Ми помастили вози, повкладали в них все, яке лишилося, начиння, тiльки Милинi вози були немащенi, вiн стояв пiд корчмою й палив люльку. Я пiдiйшов до Пилипа, запитав, чого вiн не збираКться в дорогу. Миля довго мовчав, дивився в степ, де бiля спаленоП верби вихрило в небi гайвороння, його обличчя було суворе й непривiтне. Менi кольнуло в серце - тоП непривiтностi я не заслужив. А може, й заслужив, адже не побiг за ним до татарського табору. - Я не вернуся на УкраПну,- сказав Пилип.- Не ведеться менi на нiй. Лихо ходить за мною по п'ятах. Може, воно вiдстане в чужих краях, втомиться й вiдстане. - А куди ж ти пiдеш? - запитав. - В степи до татар. Купцi пiдманюють... Я трохи знаю татарськоП мови. Принаймнi не буде гiрше, нiж удома. Бо... Й домiвки в мене немаК. Я розхвилювався. Менi було шкода розлучатися з Милею. Й страхали мене степи, чужi люди, далека дорога. - А як же Улита? - запитав я. - Може, Пй у монастирi краще,- мовив Пилип, мовив невпевнено.- Куди ми з нею подiнемося? Й нащо я Пй такий... А ти - як хочеш. Вертайся. Цей великий, дужий, нестримний у гнiвi чоловiк нiколи не нав'язував своКП волi. I я, затуживши душею, попрощався з Милею. Милинi вози ми розподiлили помiж собою й рушили в дорогу. Наша зворотна путь була надзвичайно важка: випали снiги й воли насилу волокли важеннi мажi, врештi Пх довелося покинути (щоб забрати весною), покласти всi пожитки на двоК саней. З волiв, якi лишилися, в дорозi здохло ще кiлька, й заробили ми, як Хома на вовнi. Добре, що хазяПни не велiли кинути нас до борговоП ями - пожалiли, зважили на нашу недолю. * * * У Комишнi, та й не тiльки в Комишнi, а в усьому гадяцькому полку, ми знайшли одмiну - погане старе перемiнилося на ще гiрше. Милорадович узявся урядувати заповзятливо, скрiзь попризначав своПх людей, увiльнивши тих, якi були ранiше (тiльки Кiцеш поки що залишався без сотенного уряду, тому супротивився гетьман), позакривав ратушнi суди й зробив судилищем свiй полковий дiм, зиск од таких судiв мав величезний, бо й судовi наклади визначав сам. Ратушнi прибутки також збирала його челядь, комишнянцям призначено осенщини по дванадцять шагiв вiд вола та вiд коня й по четверику вiвса, з шевцiв, кравцiв - чобiтьми та кожухами. У Комишнi та iнших рангових селах полковник почав приводити в послушенство не тiльки посполитих, а й козакiв, вони орали полковникове поле, жали й молотили, косили сiно. Розрiсся, збагатiв Милорадовичiв господарчий двiр у Комишнi, там вже стояло двi хати, кiлька комор, кiлька стаКнь, хлiвiв, двi клунi. Козаки стерегли все те добро, доглядали худобу, козачi вдови бiлили хати, обпирали наймитiв, варили Пм Пжу, i все це за так. Тепер i шинкову горiлку комишнянцi купували тiльки Милорадовичеву, а також горiлчанi ягоди й сир, який прокис, при тому куфу горiлки Милорадовичевi слуги продавали по двадцять карбованцiв, а купували в Глуховi по дванадцять. Крутилися довкола полковника самi лише серби та росiяни, i не стало чути в полковiй канцелярiП козачоП мови, й мали козаки з того чимало лиха, бо московськоП не знали. Крутнулися комишнянцi туди, крутнулися сюди, та й притихли. I покликав полковник до зборнi найзначнiших козакiв, i мусили вони писати царевi листа в подяку "за присилку такого кавалера" та за своК щасливе життя, а далi Милорадович повiз того листа в Опiшню та Зiнькiв i сказав: "Пiдписуйте, комишнянцi вже пiдписали, i гадяцькi сотник та протопiп також поставили своП пiдписи та хрестики"; насправдi ж гадяцький протопiп прикласти руку вiдмовився, й тодi галиччю налетiли на протопопiв двiр серби й побрали та понищили все майно. На той лист прийшла од царя вiдповiдь, що "оного полковника шанувати й всiляке должне чинопочитання йому вiддавати", оскiльки його величнiсть особисто "пiзнав iскуство i вiрнiсть Милорадовича в вiйськових справах". Милорадовичу того всього виявилося мало, попросив канцлера Головкiна, щоб позолотив йому руку, але Головкiн вiдписав, як одрубав: "МаКш гадяцький полк, з нього й наживайся". Милорадович чинив те й без поради. Наживався вiн, наживалися два його рiднi брати, близькi та далекi родичi. Аби швидше постаткувати, переважити маКтностями старожитних украПнських полковникiв, улестив дочку генерального осавула Степана Бутовича Уляну й заслав старостiв, коли та ходила вже при надiП, на п'ятому мiсяцi. Був на той час вдiвцем, свою першу жiнку бив тиранське, небога померла вiд побоПв. А тут раптом взяла гору Уляна. Бо ж Милорадович боявся розмиру з генеральним осавулом, а також саме нею прилучався до украПнських старожитних родiв. Та й була то не жiнка, а чорт у спiдницi. Зростом вища за чоловiка, мала залiзнi кулаки, в ПП лементi безнадiйно тонув полковникiв бас. За Уляною Милорадович отримав село Бутiвку на Чернiгiвщинi, порядкувала там неподiльно сама полковничиха. Такими новинами зустрiла мене Комишня. Комишнянцi вже тужили за захланним, лиходiйним Чарнишем. Комишнянцi, пам'ятаючи мiй голос i моП старання на требах, запропонували менi йти до них у церкву дяком, а також дяком-уставщиком у школу (вони казали "паном дирехтором"), але я не погодився, начуваний про новi порядки. Проте все склалося само по собi менi на користь: на той час Уляна призначила Семена управителем в Бутiвку, й вiн почав лаштуватися в далеку дорогу. Я попросився в подорожнi, пообiцявши допомагати в дорозi. Я не збирався вертатися до Полуботка, але щось мене манило в тi краП. * * * ВиПхали одразу пiсля Стрiтення, трьома саньми. Лежали глибокi снiги, оброслi iнеКм конi швидко втомлювалися, й ми часто вiдпочивали, Пхали не через Ромни та Дмитрiвку, а через Прилуки, Нiжин, там дорога була краще наПжджена, та й Семен мав у Нiжинi щось пiдкупити. Я трохи повагався перед Нiжином - вступати менi туди чи нi, адже пам'ятав присуд - не з'являтися в мiстi,- але мене туди тягнуло непереможно, та й подумав, що впiзнати мене, та ще в зимовому уборi, просто неможливо. Пересиджу в корчмi, по вулицях не вештатимусь... У Нiжинi гудiв зимовий ярмарок. Й люду набилося без лiку. Ми наледве впросилися до якогось дядька на околицi мiста. Нiжинськi ярмарки знаменитi на всю УкраПну. Туди приПжджають купцi з КиКва, Полтави, Чернiгова, Москви, з Гданська та Шльонська i навiть з Криму та Туреччини. Я подумав, що Толстой з дружиною в такий час з Нiжина нiкуди не поПдуть, отож, ризикну, поштовхаюся на ярмарку, по церквах, i десь то, може, побачу Улясю. Я до неП не пiдiйду, а тiльки подивлюся на неП здалеку. МоК серце вiдгадаК, щаслива вона чи нi. Зупинившись посеред ярмаркового майдану, я нарахував чотирнадцять церков. Џх банi палали в променях зимового сонця, мелодiйний