iв. Солдати принесли ще двi свiчки та велику олiйну лампу, внесли столика, два стiльцi, на стiльцi сiло двоК офiцерiв, i ще двоК, менших чинами, стало за Пхнiми спинами; збоку бiля столика примостився писар з текою, в якiй лежали папери. Офiцер тицьнув пальцем у старшину, який в ту мить опинився найближче до столика. То був стародубський наказний Петро Корецький. - Хто такий? Якого чину, роду, коли приПхав у Санктпiтербурх? - сипонув запитаннями.- Пiдiйди ближче. Стать отут. Вiдповiдай! Корецький з несподiванки довго не мiг утямити, чого вiд нього хочуть, i офiцер гримнув на нього та повторив запитання, тепер вже повiльнiше, чекаючи, поки писар запише у зшиток. Корецький вiдповiдав, збиваючись i перепитуючи. Я стояв неподалiк вiд столика й почув, що мене хтось смикаК за рукав. То був Ханенко. Вiн вiдвiв мене в дальнiй кут казарми, за спини, в сутiнь. - Iване, ти вшелепкався даремно. Тобi... Тобто ти один Зараз можеш звiдси вийти. Яко такий, що сам прибився... - Я не пiду! - Чекай. Знишкни. Можеш сповнити волю гетьмана? I... Якщо буде потрiбно, вмерти i нiкому не виповiсти таКмницi? Я нiчого не розумiв, але почував, що немаК того на свiтi, чого б не зробив для гетьмана та товариства. Й сказав про те Ханенку. - Добре. Так слухай. Скажеш офiцерам, що ти челядник, просто челядник, бандурист. I побiг за своПм паном згарячу. Зрозумiв - згарячу? Й просися, аби випустили. Ти мусиш вийти звiдси на волю. А там... Сили й мудростi потрiбно, аби сповнити все. Ти грамотний, розумний, а сила... - Сила в мене К,- сказав. - Вiрю. Найперше мчи на наш постiй, позбирай всi папери й спали Пх. Ну, тобто не всi... Лиши подорожнi й тi папери, де скарб наш дорожнiй переписаний, але iнше... Мусиш дотямити сам, що може нам завадити... От я... здаКться, залишив чорновик промеморiП, яку писав для Биковського, а потiм ПП повiз Лагович. У тiй промеморiП пункти навчальнi, щоби всi на УкраПнi говорили водне, як у чолобитних написано. Лагович вивчив, i спалив я ПП, а чорновик запропав. Десь вiн у паперах моПх... Винуватий я вельми... Отож ти сам розберешся, що треба знищити. Боюся я, гроза над нами велика розверзнеться. Й не знаКмо, з якоП хмари впаде найбiльший дощ.- Ханенко оглянувся й казав далi.- Потому вiзьми когось собi в дорожнi приятелi та мчи на УкраПну. Не затримуйся в Пiтерi, якомога швидше - на УкраПну. Џдь не трактом московським, а через Литву. Домчи ранiше, нiж кур'Кри тутешнi доПдуть. У полковника нiжинського Толстого добудь листа попа Нила... В ньому пiп признався Толстому, що звели вони з Самборовичем наклеп на пана гетьмана. Скажи Толстому... йому з нами жити... Довго жити... Увесь вiк. Вiддяка буде йому велика.:. Добудь листа... А тепер ходiмо сюди. Ми вiдiйшли в iнший кут. Там стояв гетьман. - Я йому сказав усе, що треба... Щоби Пхав на УкраПну. Вiн зробить все як треба. - Зроблю,- прошепотiв я.- Вмру, але зроблю. - Не вмирай, Iване. Живи. I сповни те, що я тебе попрошу,- тихо мовив гетьман.- Се дуже важливо. I - найбiльша наша таКмниця. Бiльша за моК i твоК життя.- Гетьман ледь схитнув головою, й Ханенко вiдступив на крок, повернувся обличчям до дверей.- Се, повторюю, найбiльша таКмниця, яка в нас К. Ти приПдеш до Якова Марковича, й одразу, вже вдвох,- летiть у Михайлiвку. Там мусить бути мiй Андрiй... А може, й немаК його. Але там живе Марiя... Вона знаК все. Й поведе вас у льох... Папери... Понищити непотрiбнi папери... I скажи АндрiКвi, нехай вчинить з тим, а з чим, вiн знаК, як я велiв. Чи вийду я на волю, чи не вийду... - Вийдете,- прошепотiв я. . - Дай Боже. Але - не знаю. Рокований час переживаКмо. Не бiйся - я не шкодую. Якщо й смерть. Отож - АндрiКвi... Нехай сповнить моК велiння. А ви з Яковом Пдьте в Чернiгiв i передивiться всi папери там. Нiхто не знав, що настане така лиха година. Тепер все повернуть проти нас. Кому що писали, об чiм радилися. Потайних намiрiв у мене не було. Йшов направцi. Але нинi вони тлумачитимуть проти нас кожне слово. Уже Чарниш ступив до столика. В сутiнi лишилися гетьман, Савич, Ханенко, Грабянка i я. - Або так: Якiв поПде в Михайлiвку, а ти в Чернiгiв. - А Глухiв? - видихнув. - Глухiв... Там Вельямiнов досi забрав усе. Та й немаК нiчого в глухiвських паперах. Справи канцелярiП - вони на виднотi. Ну ось... Прощай, сестринче. Вiрю тобi, як рiдному синовi... Гетьман поцiлував мене в чоло. Я заплакав. - Не плач. I ось... Трохи не забув. Вiзьми... Перстень мiй... Покажеш... Нашим... - Йди,- пiдштовхнув мене Ханенко. Я виступив з сутiнi. Мабуть, чи не найбiльше враження справив мiй заплаканий вид. - Ти хто? - запитав один з офiцерiв. - Челядник... На кобзi грав...- забелькотiв. - Що таке челядник?- не зрозумiв офiцер. - Слуга,- пояснив Ханенко.- Слуг не велено брати. Офiцер стулив губи, наморщив лоба. - Да, кажется, так,- мовив другий офiцер.- Всiх слуг залишили на бутурлiнському дворi. - А як ти опинився тут? -запитав перший офiцер. - Стояв бiля церкви, побiг за своПм паном,- уже впевненiше казав я. - Вiн догнав нас по дорозi,- пiдтвердив один з офiцерiв, котрi стояли позаду столу. Офiцер, котрий чинив дiзнання, пожував губами, хитнув головою вбiк: - Власна шкура дорожча за панову? Женiть його звiдси. ДвоК солдатiв повели мене з фортецi, вивели аж на дорогу, прокладену по льоду через Неву. Один замахнувся рушницею, але я вчасно вiдскочив. I налiг на ноги. Коли прийшов на двiр князя-папи, в наших флiгелях усе вже було перекинуто догори дном, солдати виносили й кидали в сани старшинськi пожитки. Всi папери були забранi ще до мого повернення. Челядники товпилися в кiнцi двору, бiля якоПсь комори, там Пх стерегло двоК солдатiв. Iншi солдати й далi носили пожитки. Я почув, як один солдат гукнув рiд саней: - А це куди везти? - На Шаферiв двiр,-вiдказав iнший. Офiцери й солдати ще довго нишпорили у флiгелях, перетрусили все до ниточки, челядницькi пожитки залишили, а всi нашi забрали. Ми добряче померзли, поки вони спакували все й вiд'Пхали останнi сани. Челядники були розгубленi, зляканi, не знали, що робити, й потерпали, чи не вiзьмуть пiд варту i Пх. Я теж думав про це. Отож не гаявся. Найперше мусив вiдшукати Милю, котрий десь пиячив, не ночував на дворi князя-папи й, мабуть, нiчого не знав. Я знайшов його в матроськiй корчмi "На галерi". Миля спав у чуланi на купi старих шкур, якими гасять бомби. Вiн довго не мiг розчуматися, довелося пiднести йому пiвштофа горiлки, вiн випив i запалив люльку. Вона часто гасла. Миля слухав i кресав, раз по раз запалюючи ПП. I поки не випалив люльки, не пiдвiвся, врештi вибив попiл, засунув люльку разом з кресалом та огнивом до шабети пiд жупаном. На його великому круглому обличчi - нi здивування, нi страху, а тiльки похмура стурбованiсть. Вiн сказав, що посеред дня своП пожитки з двору князя-папи вiн забрати не зможе й залишатися там теж небезпечно, отож ми пiшли до Литейного двору, а звiдти, просiкою, до ЯмськоП слободи, де стояли нашi конi. Я лишився в слободi, там готував припаси на дорогу, а Миля кудись зник, навiть не сказавши, куди йде. Я вже думав, що вiн не повернеться, але вiн повернувся опiвночi з своПми пожитками, якi прихопив на дворi князя-папи, а також з подорожньою, у якiй було написано, аби пану Рибцi зi слугою "господу скрiзь показувано й незбранно живнiсть подорожню давано, яку мати хоче, а саму його персону недоторкане тримати". Я знову став Мартином Рибкою. Подорожня була видана Камер-колегiКю, пiд нею стояли пiдписи обер-секретаря та регiстратора, й висiла велика синя печатка. Я запитав у Милi, де i яким чином вiн доп'яв цього вельми цiнного для нас папера, але Пилип махнув рукою i сказав, що то вже не важить де i як. З тiКю подорожньою ми вирушили в путь на свiтанку наступного дня. Одначе подорожня подорожньою, а зимова путь вiд Пiтера на УкраПну через дикi нетрища, через Литву страхiтлива не менше, нiж дорога через пекло. Яких ми тiльки пригод не зазнали, де тiльки не тулялися, не ночували: й на дворах постоялих, i в хатах чорних, курних, у Кврейських помешканнях, i в полi, i в лiсi. Конi нашi позбивали копита, а ми постирали до голоП ноги чоботи й обiрвалися та обносилися, й тi, хто заглядав до подорожньоП, не вiрили, що вона нам видана. Отож одного разу, а було це вже недалеко вiд УкраПни, запопала нас у якомусь мiстечку варта, й ундер-офiцер не повiрив подорожнiй та наказав запакувати в буцигарню. Вельми мали ми пiдозрiлий вигляд i малися необачно. Вели нас нашi вартiвники неуважно, сержант i двоК солдатiв вiдстали, закурювали тютюн, який же й вiдiбрали в нас, тiльки один, маленький i миршавий, шкандибав поруч, i ми з Милею, перемовившись, надумали втiкати. Здалося це нам дуже простим, лiворуч, неподалiк, чорнiв лiс, до нього було подати рукою, ми ж боялися, що нас можуть затримати тут надовго, прийнявши за втеклих з Ладоги козакiв, на що ундер натякнув недвозначно. Пожитки в наших саквах були козацькi. Миля змигнув менi й зненацька потурив солдатика плечем, аж той зарився сторчголов у снiг, а ми перестрибнули через гнилий тинок, лише вершечок якого стримiв iз снiгу, i вдарилися до лiсу. Й помилилися страшенно. Були впевненi, що снiг злежаний, втримаК нас, а вiн почав провалюватися, ми брьохалися в ньому, а тим часом пiдбiгли двоК солдатiв та ундер, наставили рушницi й гукнули, аби вернулися, а то пострiляють. З такоП вiдстанi легко пiдстрелити навiть зайця, i ми вернулися знiченi, я й зовсiм розкис, i солдати гнали нас штурханами й загнали до якоПсь комори та пов'язали мотузками. Викуривши по люльцi, кудись пiшли (мали ще якесь дiло), лишили вартувати одного. Вiн сiв на високому порозi, затиснувши помiж колiн рушницю. - Ну що, хохли, далеко втекли? - пошкилював, а тодi замугикав якусь пiсеньку. Ми лежали, й безнадiйнiсть нашого становища була менi очевидною. Я досадував, що дався Милi на пiдмову, нас, либонь, все-таки випустили б, потримавши трохи. А тепер не випустять нiзащо. Вчинять пильний вивiд, допитуватимуться, хто ми такi й звiдки, може, навiть пошлють когось у Глухiв, аби перевiрив нашi свiдчення. А коли перевiрять... У серцi холонуло вiд тiКП думки. Й дошкуляв холод. Лежали на мостинах - комора пiд збiжжя,- з-пiд мостин тягнуло холодом. У кутку сiрiла купа соломи - либонь, комора служила солдатам для якогось прикараулку, в нiй вони ховалися од вiтру, але нас кинули на голi дошки. Солдат промугикав одну пiсеньку, другу... Але раптом до його спiву долучилося якесь чи то скиглiння, чи то пiдвивання, Миля гудiв i пiдвивав, i корчився на пiдлозi. - Ой-ой-ой, ой-ой-ой,- стогнав вiн.- Живiт... живiт... Я дивився на Милю й нiмiв вiд жаху. Здалося менi, що втрачаю товариша. Милинi очi були вибалушенi, обличчя перекривилося. Вiн кусав губи й стогнав вiд тяжкого болю. - З'Пв я... м'яса гнилого... Я не пам'ятав, щоб Миля Пв гниле м'ясо, але корчило його страшенно. Солдат стурбувався також, пiдвiвся. - Ну-ну! - сказав. А Миля не звертав на нього уваги, качався i вив по-вовчому. На чолi йому виступив пiт. - Йой, йой,- i далi стогнав, i хапав широко розтуленим ротом повiтря, й з губiв у нього текла слина. Я подумав, що Миля помираК. Врештi вiн звернув зсудомлене обличчя до вартового. - Розв'яжи пояс... не можу ж я... в штани... Солдат вагався. - Пояс... пояс,- молив Пилип. Солдат притулив рушницю до стiни, бридливо морщачись, ступив до Милi, який лежав скорчившись, нагнувся, i враз Миля розпростався, наче зiгнутий вербовий прут, розпростався i вдарив зв'язаними ногами солдата по ногах. Солдат зойкнув i вiдлетiв до стiни, вдарився об неП i лантухом гепнувся на пiдлогу. Миля крутнувся, звився й пiдкотився до нього, всiм тулубом навалився на солдата, притискаючи його своПм плечем до пiдлоги. Хоч солдат, здаКться, й не ворушився. Миля натискав плечем солдатовi на горло. - Там пляшка надбита,- зашипiв до мене.- Розбий ПП... Я нiчого не тямив, нiчого не розумiв. - Пляшка... йолопе. Розбий, вiзьми склянку... Рiж мотузок. Врештi я зрозумiв, чого хоче Миля. Розбив ногою пляшку, взяв найбiльшу склянку, пiдповз до Милi. Ми повернулися спинами один до одного. - Рiж! Одначе в мене нiчого не виходило. Я порiзав руку, але мотузку перепиляти не вдавалося. - Вклади склянку менi в руку! - наказав Миля. Я виконав його велiння. Мене бив дрож, i Миля довго не мiг трапити склянкою на мотуз. - Не смикайся! Не тремти! Диво - я перестав тремтiти. Миля перепиляв мотузок. МоП руки були вiльнi. - Розв'язуй! - Очима косував на солдата, який хрипiв i хвицяв ногами.- Лежи, а то задушу! Солдат притих. Я смикав за цупкий, з кострицею мотузок - вузол не пiддавався. - Зубами! - вихекнув Миля. Я впився зубами у вузол, потягнув. По хвилi Миля вже тримав солдата руками (руки в нього - неначе ковальськi обценьки й сили неймовiрноП), а я розв'язував ноги. Миля зв'язав солдата, пiдвiвся. - Полеж, голубе,- мовив до солдата,- побачиш, як воно гарно спочивати на голих дошках. - Пiшли,- вже до мене, спокiйно, мовби запрошував на прогулянку. Ми похапали нашi сакви, якi лежали тут же, взяли солдатову рушницю й вийшли на вулицю. Позаду в нас лунав стогiн. Уже потому, як втекли, я довго дивувався, як умiло лицедiяв Пилип, як правдиво вдавав хворого. Хоч давно знав - Миля вмiК багато: вмiК вити по-вовчому, прикидатися п'яним, спiвати за пiдпилого дячка й шкандибати, як справжнiй кульгавець. I все ж хворого на живiт удав найкраще. Незабаром знайшли протоптану в снiгу стежку до лiсу й пiрнули пiд зелене ялинове шатрище. Iншого разу (значно ранiше) довелося нам ночувати в хижi, яка виявилася бандитською складкою, i отаман та чотири прибишi, котрi видавали себе за його синiв, хотiли нас порiшити вночi, але ми розгадали Пхнiй намiр, посунулися з того мiсця, де спали, на iнше, вiдiгнали Пх пiстольними пострiлами, ще й Миля прихопив одного коня бандитського, а свого, виморенця, лишив замiсть нього. В нас, окрiм пiстолiв, були булдимка та флiнта, флiнта зiпсована, нею Миля тiльки вiдлякував усiляких зазiхальникiв на нашi нужденнi статки; пошарпанi й перестудженi вiтрами, ми й самi вже скидалися на розбiйникiв з великоП дороги, й нас боялися пускати до хат. Важко Пхати у вiдлигу - конi провалюються в глибокому снiгу, а ще важче Пхати в мороз, коли скипень i не можна доторкнутися нi до вудилiв, нi до стремен, нi до рукiв'я шаблi. Якось у дорозi ми наздогнали обоз воловий купецький, який вертався з Пiтера на УкраПну, й кiлька днiв подорожували з ним, в затишку та добрi, при смачнiй кулешi вечiрнiй, корячковi горiлки литовськоП, яку вельми смакував Миля, одначе обоз воловий рухаКться надто повiльно, а ми мусили поспiшати, та й сталася притичина ляха, через котру хурщики навiть хотiли побити нас. Мит мало було тiКП горiлки, якою пригощали його хурщики обознi, й вiн прокрутив дiрку в барилi й цмулив ПП потихеньку, вдаючи, що перепочиваК в санях, а вицмуливши, скiльки подужував, затикав дiрку чопиком. Менi ж пiсля того, як полишили обоз, Миля сказав: - Якби хоч горiлка була добра, оковита чи литовська, а то московська, з пригарою. Треба ж ото за неП так куксуватися. Миля - прибиш i дитина водночас, я так i не зрозумiв, хто вiн бiльше. Тiльки ж скажу, що без нього я нiколи б не добувся до УкраПни. Його чомусь особливо жалiли сердобольнi молодицi, хоч вiн нiколи й не накликав на жалощi. Довелося нам Пхати й з арештантським обозом, здебiльшого то були селяни, якi самовiльно покинули канальнi роботи, варта, познiмавши з них чоботи, заганяла на нiч до комори й полишала там не пильнуючи - куди втече босий чоловiк! Незабаром по тому, як ми полишили арештантський обоз, я захворiв на гарячку. Спочатку мене доймав холод, а потiм почав спалювати жар. Два тижнi лежав на дощатiй примостцi у литовськiй хатi, грошей у нас вже не було, й Миля вiдробляв моК лежання роботою - косив на болотi осоку - нежар та очерет, возив дрова з лiсу, допомагав ковалевi. Хатина була вдовина, вдова - ще молода жiнка. Мовчазна й завше сумна, нахмарена. Сусiдка якось сказала менi, що то Пй лиха свекруха наворожила, аби вона була завжди скорботна, й те збулося. Бiля мене сидiв хлопчик рокiв семи, стрижений, як вiвця, невiдривне дивився на мене, йому сказали, що я помру, й вiн хотiв побачити, як те станеться, одначе кухоль з водою менi подавав. Я лежав i думав тяжко про те, що помираю, не сповнивши волi гетьмана. Я не боявся смертi, не зазнав у життi щастя й вiдав уже давно, що воно - марниця, всi йдемо до одного кiнця, все минаК в ньому, все пропадаК... I щось зводилося в менi, протестувало: пропадаК не все. Народжуються новi люди й продовжують жити так, як жили Пхнi батьки. I чого маК пропасти все те, що передали менi предки моП, а восторжествувати чуже, не краще? Хiба ми гiршi од iнших? Чому маКмо гнутися, сповняти чужий неправий закон? Чому маКмо соромитися себе? А вже К й такi. Зрiкаються батькiв своПх, шабель своПх, бунчукiв своПх, мови своКП. А мова наша, бунчуки нашi од дiда-прадiда, з сивих ковил, з води ДнiпровоП, неба голубого. Нашi зорi свiтлi, небо - голубе. Я - це Кий, i Щек, i Хорив, а сестра моя - Либiдь. Я читав книги давнi, лiтописи нашi. Це ми - справжнi русичi, це в нас справдешня Русь, у нас про це кричить кожен горбик, кожна травинка, кожен потiчок: I Рось, i Росава, i Росавка, й Роставиця. Ми - з цих потiчкiв, з цих дерев, з цiКП трави. Ми в себе одвiку. Князi ростовськi, володимирськi, рязанськi називали русичами нас, тiльки КиПвський та Чернiгiвський князь були князями руськими. Так - у лiтописах. Росiя Мала - це споконвiчна руська земля, як малий Рим, як Мала Грецiя, а все iнше - Росiя Велика - землi, прилученi до неП. Я живу в КраП, УкраПнi, ВкраПнi, а всi iншi - за тим краКм. Моя земля УкраПна названа так ще в написаному Нестором "Лiтописi минулих лiт", коли про Москву й згадки не було. Мономахова мудрiсть у серцi моКму, в руках меч Святославiв, Володимирова вiра - моя вiра, яку позичили в нас, а тепер вiддають у чужiй -одежi. Всi вчать нас жити по-своКму, не бажаючи бачити, що маКмо свiй триб, свiй закон, не гiрший за Пхнiй. I мусимо боронити цей закон навiть цiною життя свого. Отак отверзлися очi моП, й так думав я, лежачи на смертному одрi. I замiсть того, аби молитися Богу, щоб прийняв душу мою в сади своП, я гiрко та важко думав про мирське й печалився не о тiм, що душа моя може лишитися неприкаяною, а що тiло моК не сповнить закону роду мого, переданого вустами гетьмана. Мабуть, я запропащав свою душу, але запропащав не дарма, й Бог-вседержитель почув правду мою, й вiдпустив грiх, й повелiв менi йти далi дорогою, вгаданою моПм серцем. То була праведна дорога. Бо ж, як вiдомо, для всього свiй час i година своя кожнiй справi пiд небом: час родитися i час помирати. Мiй час, моя година помирати ще не настала. I я помалу почав одужувати, на радiсть Милi та на розчарування хлопчика, стриженого, наче вiвця. В замiну того його розчарування, я, щойно трохи окрiпнув, зробив йому з дерева коваликiв, якi кували молоточками, якщо посмикати за вервечку, та навчив писати першу лiтеру його iменi - К - Клим. У мене ще дуже болiла спина, й Миля привiв бродячих циганiв, i вони поводили по моПй спинi ведмедя. Пiсля того я встав. А ще за три днi ми торували путь далi. Знову лютували морози, й снiги лежали глибокi, через них пробивалися над силу. Аж на Стрiтення, пообморожуванi, обшарпанi, охлялi, пiшаницями добулися до першого сотенного козацького мiстечка Димера. Димерський сотник Тихiн Борщ, вже немолодий, невисокого зросту, широкоплечий, з велетенськими вусами, котрi стирчали по пiвлiктю вбоки, довiдавшись, хто ми i звiдки, привiтав нас радо. Бо ж вельми поважав Полуботка, а з моПм батьком двiчi ходив у Кримськi походи, й долягали його тi самi думки та клопоти, що й гетьмана. Я не вiдкрився йому до кiнця, одначе розповiв, що генеральну старшину тримають у Пiтерi, чинять над нею вивiд, а мене гетьман послав добути деякi папери. Першого дня ми з Милею добряче попарилися в лазнi (вiн плескався й пустував, наче хлопчик), а наступного, вимитi та виспанi, в чистiй одежi, вiдстояли храмову лiтургiю й пригощалися громадським борщем, що його зварили кращi мiстечковi господинi, м'ясним кулешем та печеною сом'ятиною - триста заморожених сомiв димерцi тримали для такоП оказiП. Миля впився й пиячив аж три днi, й ми не могли виПхати з Димера. Тiльки на четвертий день покульбачили конi, якi нам дав Тихiн Борщ. Дав вiн нам також троК козакiв у супровiд. Наша путь стелилася на Нiжин. ДоПхали до Лютежа й повернули на лiд, на зимову дорогу по Днiпру. Чорна, в кiзяках, з яких злiтало гайвороння, бинда стелилася по бiлому полотну, й незабаром праворуч викруглилися на горi банi киПвських церков, забевкав оддалiк дзвiн, неначе кликав нас, але ми не поПхали на його зазивний клекiт, повернули -лiворуч, на Бровари. Я намагався не думати, як зустрiнуся з Уляною, всю дорогу од Пiтера проганяв тi думки, а воно думалося й передумувалося, й хвилювався я вельми. Одначе порiг полковницького дому в Нiжинi переступив спокiйно. ПокоПвка сказала, що Пх вельмосцi немаК вдома, тiльки вчора поПхав до КиКва, й менi заприкрiло, адже виходило, розминулися в дорозi. Я постояв у порозi й, чуючи, як розтiкаКться в грудях тривожне тепло, попросив оповiстити панi Уляну, що ПП хоче бачити Iван Сулима. ПокоПвка вiдказала: панi полковникова недужi, лежать у лiжку, одначе пiшла. Чекати довелося довго, я нервувався, стоячи бiля вiкна, проти якого у дворi сидiв великий кудлатий пес i, здавалося, розглядав мене крiзь шибу. Я згадав свою давню пригоду в гетьманському саду - як перелазив через паркан, згадав i назву пса - Тур, i менi засвiтилося в душi. Порiвняв себе колишнього, такого дурного, такого невдатного, й пошкодував за тим, що минуло. I навiть за собою колишнiм. Здавалося, минулi днi пригадуК iнша людина. Либонь, я справдi став iншим, навiть зовнi. Подолав довгу путь, перехворiв, схуд, а почувався дужим. Жупан на менi лежав, немов улитий, шкiряний пояс мiцно перетягував стан, на поясi - шабля та турецький нiж у чохлику, а також пiстоль з ольстри. Врештi покоПвка провела мене до маленькоП бiлоП кiмнатки з занавiшаними фiранками вiкнами. Пофарбованi бiлою фарбою стiни, бiлi рушники на срiбних iконах, бiлий венецiйський столик творили бiлий смерк. Тiльки лiжко було коричневе, горiхове. На лiжку лежала Уляна. Мiй погляд чомусь найперше впав на ПП руки на голубiй ковдрi, худi, з довгими пальцями, а тодi на лице, й щось аж шарпнулося в менi - таке те лице було марне, чорне волосся величезним крилом накрило подушку, обвисло, кiлька пасемець впали на високе смагляве чоло... "Грецька цариця на смертнiм одрi",- майнуло, й жаль стиснув горло. ПокоПвка все ще стояла, Уляна повела рукою на шкiряне крiсло, i я сiв. Повела рукою вдруге, й покоПвка вийшла. Я вже трохи оговтався й вiдзначив, що то Улянина смаглявiсть трохи ввела мене в оману, ПП обличчя було не таке вже й марне. Уляна завжди вмiла одгадувати чужi думки. Вiдгадала й цього разу. - Страшна я? Вже одужую. Вчора й сьогоднi вставала з лiжка. Я побачив на пiдлозi пару шовкових, обшитих лебединим пухом хатнiх черевикiв. - Я теж перехворiв... У дорозi,- мовив не вельми доречно.- Всi казали - помру. - От бачиш... Жити нам довго...- Й видивилася мене великими жадiбними очима...Розповiдай, як живеш... - Живу ненавистю... Уляна здригнула. - То зле. Ти колись прорiкав: "...добро робiть тим, хто ненавидить вас..." - Добро в замiну на зло не приносить нiчого, опрiч нових лих. Я мав на увазi ненависть до наших незичливцiв... - Батьку вони вкоротили вiку... - Й хочуть увесь нарiд посадити за грати тюремнi... - Дехто вже за гратами. Полуботок... - Ти знаКш? - запитав вражено. - З учора. Кур'Кр прибiгав з КиКва вiд губернатора. I мiй... погнав на КиПв. А ти...- враз перемiнила розмову.- Зовсiм перемiнився... Дивлюся: ти це чи не ти? - Споганiв? Став гiрший? - Гiрший,- чомусь зiтхнула.- Тодi ти був, наче дитина... Смiшний... I... милий.Велика блискуча сльоза скотилася по ПП щоцi.- А зараз - козак... Дiвчата, мабуть, сохнуть... - Не треба, Улясю. Те давнК "Улясю" тьохнуло, як жалiбна струна. Я дивився на Улянинi очi, на руки, й менi здавалося, що й Уляна зовсiм не та, якою ПП знав. Навiть бiльше - iнша це людина... Десь бачена мною... На iконi чи деiнде... Аж тепер помiтив на лiжку побiля подушки ЊвангелiК. Уляна вловила мiй погляд: - "I знайшов я рiч, гiршу вiд смерти - то жiнку, бо пастка вона, ПП ж серце - тенета, а руки ПП - то кайдани!",- й засмiялася недобрим смiхом. Той смiх вжалив мене в серце. - Не кпи, Уляно... Я вже нiколи нiкого не полюблю... Мабуть, я винуватий перед тобою страшно...- Менi шерхло в горлi, я почував неймовiрне хвилювання i неймовiрну рiшучiсть i був готовий перевернути догори дном увесь свiт.- Я винуватий... Не вистачило серця... Й боявся заподiяти велике лихо... Твiй батько покiйний... гетьман... Цареве велiння... Бiда для всього нашого люду... Твоя мати... Менi повiдала, що ти сказала... Щоби... не з'являвся на очi... Уляна звелася на лiктi. У ПП очах свiтився жах. - Я не казала... Чекала... Коли б прийшов... на край свiту... У степи... до моря. Я зронив на груди голову i враз пiдвiв ПП. - Ще й зараз не пiзно... Я кохаю. Втечемо... - А грiх?.. - НемаК грiха. НемаК нiчого.- Я впав навколiшки й цiлував Улясинi руки.- Бог простить... Освятить нашу любов... Улянина голова повiльно опустилася на мережку подушки. - Для всього свiй час... "Час кохати i час ненавидiти... Час обiймати i час ухилятись вiд обiймiв..." - Ти ненавидиш мене? - За що маю ненавидiти?.. Ти нiчого не втямив. "Час народити..." Хвороба моя з того... Я розгубився. Повiльно сiв у крiсло й затулив обличчя долонями. - Час... вiн нас обманув. Добре, що в тебе К путь... Важка, але праведна... А в мене... Час споминiв. Хоч жити менi, скажу правду, не хочеться. Й не тiльки через те, що за нелюбом. Скiльки вiддаються з приневолi, а живуть. Звикають. Я не скаржуся... Але... З iншого племенi людина... З думками, звичаями... Й думки тi, звичаП, погорда - мов цвяхи... Й розмови... Лише про уряди, та конi, та грошi... А я... Ось i вчора... Вiн говорить, а я слухаю, як гуси гелгочуть. Летять i гелгочуть... Високо-високо. Я подивився на Уляну з жахом. Нинi надворi зима... - Не бiйся... Я при своКму розумi. Гуси - це зi споминiв. З серця... Гуси - це ми... Ти, я, iншi... Тобi ще летiти й летiти... Не втрап пiд пострiл. Вчора Петро... Петрович казав, що вас усiх взято в Пiтерi до в'язання тюремного. - Всiх. Опрiч челядникiв. Тiльки я вирвався. Й маю пильну справу... до Петра Петровича. - Яку? Я оповiв. Уляна довго лежала, заплющивши очi. - Не дасть вiн... Себто, не дав би, якби й мав... Вiн любить нашi вареники, борщi та галушки нашi... I не любить порядки нашi, людей наших. Листа того вже просили Жураковський з Нилом. ПриПздили сюди. I Петро сказав, що його немаК. А спалив у грубцi наступного дня по Пхньому вiд'Пздi... Й реготiвся... Не говори йому об тiм нiчого... Та що я кажу: втiкай звiдси мерщiй, поки вiн не повернувся. - Уляно, менi страшно... - Що? - Страшно... за тебе... - За мене не страшися. Вiн... боПться мене. Лишень мене... I я не збираюся вмирати. ЧуКш! Ще й потанцюю на банкетi життя. А що менi лишаКться? Побенкетую... ПоПду в Пiтер... Накуплю строПв французьких та нiмецьких... Намист дорогих... Не те що... Барометрум!.. Дзигар нещасний, брехливий...- I вихопила з-пiд подушки барометрум й зi всiКП сили пожбурила до порога. Жалiбно дзенькнули скельця, колiщата та тиблики поскакали по пiдлозi. Вбiгла злякана покоПвка, витрiщилася на розбитий барометрум, на мене. Уляна ридала. - Йди! Вижени його, Прiсько!.. Це вiн... Чекай!.. Не жени... Вийди!.. Вийди прiч, я сказала!-Й потому, як Прiська вийшла...- Нагнися, Iване. Поцiлуй мене - Не так, не в чоло... В губи... Тепер iди... Назавжди... Й нехай Господь благословить тебе i твою путь. Неслухняними ногами я ступив за порiг. У головi гуло, наче в горнi. Довго стояв у сiнях, аж поки не прийшов до тями. Й прокляв себе. I все ж... мусив жити, сповняти волю Полуботка. Лише ця ниточка тримала мене тодi на свiтi. ...Була вiдлига, й стояли тумани великi над Посуллям, як ми пiд'Пжджали до Лубен. У такому туманi не одразу збагнеш: чи то постать виднiКться попереду, чи мокра верба чорнiК при дорозi, ще й пливе все перед очима - кущi, дерева, стоги на лузi, а то пливуть не вони, а туман, котиться без вiтру по чорно-рудих травах. У тому туманi ми зачули гарматнi пострiли, вони гупали глухо, здавалося, хтось гатить довбнею по мокрому дереву. Але Милине вухо, призвичаКне до гарматних пострiлiв, розгадало Пх: салюти пускають... Бувало пливемо в туманi, й гупне попереду, ну, зовсiм близенько, й тодi шпарко повертаКмо корабель, аби не зiткнутися з тим, що попереду. Й самi теж стрiляКмо час вiд часу. Пiд'Пхали ближче - стрiляли на полковницькому подвiр'П. Мене це вельми стривожило, хоч i бачив, що люди тим не клопочуться, з хат не вибiгають, в лози не втiкають, отже, не ворог облiг славне мiстечко Лубни, а таки вiдгадав Миля - лунають салюти. Я на них не поспiшав. Розпитався в одного господаря, в другого, й довiдався, що в молодого наказного пана полковника - гостi, й стрiляють вже третiй день. Але хто тi гостi, дядьки не знали. Врештi натрапили на писаря з полковоП канцелярiП, i той оповiв, що приПхав аж з Пiтербурха, од самого царя пан з якихось великих чинiв, на прiзвисько Рум'янцев, i пан полковник приймаК його з великими почестями. Тижнiв три тому полковниченко Якiв приймав iншого значного гостя - секретаря МалоросiйськоП колегiП з Глухова Iвана Артельного, й теж вiддавав йому салюти, й коня молодого дарував, i полювали вони з собаками гончими на зайцiв та лисиць на Засуллi, й влаштовували саннi перегони та iншi веселi грища. Либонь, пан полковниченко Якiв перебуваК у великiй честi в нинiшнiх урядiв обох столиць, коли його навiдують такi гостi. При згадцi про Рум'янцева, Миля аж губи склав трубочкою, щоб свиснути, одначе не свиснув, лише виразно подивився на мене. Отже, царський вивiдних добувся сюди ранiше за нас. Що це маК означати: довiдався вiн про щось i вже чинить вивiд, маК вiд когось доручення до лубенського полковника чи об'Пздить всi полки пiдряд? Так чи так, але потикатися перед його очi ми не мали намiру. I не поПхали до постоялого двору, заночували в титаря, вдiвця, у котрого були вже доросла, незамiжня дочка та син пiдпарубчак. Титар-бiдний, дочка скапарила на вечерю лемiшку, а пiвшматка сала принiс Миля, й ще вiн принiс пляшку горiлки. Миля вицмулив ПП вдвох з титарем, i той розбалакався й повiдав нам про життя лубенське, надто про пана полковниченка, на ту стежку ми з Милею раз по раз його наводили. Розповiв, як нещодавно сталася у них у мiстi пожежа, загорiлася хата. й вогонь перекинувся на сусiднi хати, спалахнуло пiввулицi, як гасили люди пожежу, а драгуни, котрi стоять у мiстi постоКм, замiсть того, щоб гасити, грабували людей, хапали все, що тi виносили з хат, якщо ж хтось не давав, того били. По пожежi люди вимагали вiд полковниченка позову проти драгунiв, але вiн позову не подав. Коли б був його батько, вчинив би по-iншому. Полковник-чоловiк строгий i не боязкий. Хоч також зажерливий. Оце недавно примусили вони з сином Свiчку Лук'яна продати, сливе вiддати задарма, свiй хутiр КороваП. Свiчка охмолостався, спробував позиватися, але полковник нинi в походi у фортецi Святий Хрест десь аж бiля Перського царства. А син посилаКться на батька. Я зрозумiв, чому такими густими були салюти Якова Марковича - вони мають заглушити голос Лук'яна Свiчки та iнших скаржникiв. У титаря ми просидiли цiлих пiвтори доби, доки, таки ж пiд гарматнi стрiли, не вiд'Пхав з Лубен Рум'янцев. У суботу пополуднi ми з Милею стукотiли мiдним кiльцем у новi, з башточкою, ворота полковницького дому. На стукiт вiдтулилося вiконечко, в нього виглянула таранкувата пика з обсмаленими вусами. Пика гаркнула: - Чого гамселите, наче на пожежу. Дверi розвалите. - Такi дверi й тараном не розiб'Кш,- сказав Миля.- Ми до пана. - До якого? - зiщулила очицi пика. - До молодого; пана Якова,- вiдказав я. - А хто будете? - не вгавала пика. - Сулима Iван,- дратувався вже й я. - З Пiтера,- додав Миля. Не знаю, яким робом вирвалося в Милi оте "з Пiтера". Вiн вельми обережний, розважливий, iнодi хитруватий, в ступi його не вцiлиш, а тут дав хука. Хотiв справити на челядника враження. - Зараз,- долинуло вже з-за зачиненого вiконця. Чекали ми дуже довго. Так довго, що втратили терпець i знову почали гатити кiльцем у ворота. Але на наш стукiт нiхто не вiдгукнувся. Ми стукотiли ще кiлька разiв - i кiльцем, i рукiв'ями шабель, i чобiтьми. Десь у глибинi двору валували собаки, знялося i втихло якесь тупотiння, але вiдгуку ми не почули. Врештi знову брязнуло вiконце, в ньому появилася та сама пика. - Пана немаК вдома. - Вiдчиняй! - процiдив я крiзь стисненi зуби.- Я - з столицi. Забрязкотiли важкi дерев'янi цюцики, вiдчинилась маленька фiрточка. Поруч була велика, рiзьблена фiртка, нам вiдчинили маленьку, в яку доводилося заходити низько зiгнувшись. Я вiдштовхнув челядника, який стояв бiля сiнешних дверей, зайшов у сiни, звiдти - до свiтлицi. Посеред свiтлицi, обiпершись рукою об стiл, стояла Оленка, чи то розгублена, чи то злякана. Я привiтався й розстiбнув верхнi гаки кожуха. - Де пан Якiв? -_ Не знаю... ПоПхав у Сваркiв,-пробелькотiла вона й почервонiла. Мабуть, я знову спалахнув, бо Оленка куснула губку й швидко сказала: -_ НемаК його, от Пй-Богу. Я пригадав тупотiння, гупiт у промiжках мiж нашим калатанням й зрозумiв, що Якiв вiд'Пхав щойно, по тому, як йому доповiли про наш приПзд, i губився в здогадах, чого вiн утiкаК. Вiн знаК, що я приПхав з Пiтера вiд Полуботка, здогадуКться, що маю вiд нього якесь доручення, й не хоче те доручення виконувати. Але ж вiн хитрий, мiг би пообiцяти виконати, й по тому. Отже, погнало його з двору ще щось. Я опустився на зелене сукно лави. Почував страшенну втому, хоч бiльше доби вiдпочивав у титаря. - Я вiд твого тата, Оленко... - Татусь передав поклiн?.. Як вiн там?.. Кажуть, у тому мiстi страшенно холодно... Чи вiн не мерзне? Думки застрибали в моПй головi, неначе сполоханi коники в травi. Отже у вона не знаК, що Полуботок в тюремнiм в'язанню... Вони тут ще не вiдають про те? Але ж... Рум'янцев не сказав? Чи утаПв Якiв? Чого приПздив Рум'янцев? I що тепер робити менi? А потiм: казати Оленцi про батька чи не казати? Певно, треба сказати. Вона маК знати страшну правду. - Твiй тато, Оленко,. а мiй дядько, ув'язнений царем,- мовив тихо. Оленка скрикнула, ПП очi розчинилися на цiлий свiт, вона дивилася на мене з жахом. - Неправда! - Правда. I Чарниш, i Савич, i всi нашi. Оленка сiла на стiлець. Тримала руку бiля рота, мовби й далi гасила крик. - За вiщо?-прошепотiла. - За УкраПну! - твердо сказав я.- За те, що любить ПП, як самого Бога. - Нi, нi,- знову застогнала Оленка. Я пiдвiвся з лави, повернувся спиною до Оленки. Розстiбнув кожух i кунтуш, розмотав пояс. i з потайноП складочки дiстав перстень, поклав його на стiл. - Таткiв! - скрикнула Оленка. Взяла перстень i тримала на розкритiй долонi, дивилася, видивлялася, немов намагалася щось прочитати на ньому. А я розмiрковував, я вже розумiв майже все i уклав рiшення. - Як це сталося? - прошелестiла. Я розповiв, як ми Пхали, як нас прийняли в столицi, до кого ходили з вiзитами i як привезли коломацьку грамоту та як вручали ПП царевi. А як цар скаженiв, не сказав. - Нащо, нащо татко дозволив подати ту грамоту! - заломила руки Оленка.- Невже вiн... Адже Якiв не пiдписав ПП на Коломацi. Якiв розумiК, а вiн... - Ти звiдки знаКш? - Зiзнався менi... - А про те, що гетьман у тюрмi, вiн тобi не сказав? - А хiба вiн?.. - ЗнаК! ЗнаК напевно. Рум'янцев чинить про гетьмана вивiд, збираК все погане про нього... - Вони довго гомонiли наодинцi. Й годив йому Якiв... - Через те й годив. Вiн утiк? Щойно? Оленка похилила голову. - Посiпака,- сказав я.- Шкура! Оленка тремтiла, немов у пропасницi, ПП точене личко стало дрiбне, носик вигострився. Я поспiвчував Пй у душi: вона любить батька i К жоною Якова. Як поКднати те... I однак простягнув руку: - ДайП - Це таткiв перстень... - Вiн менi потрiбний. - Для чого? - Зробити те, що мав би зробити Якiв.- Спалахнув i одразу пошкодував i на своП слова, й на свiй гнiв. Узяв ПП руку в свою разом з перетнем, i тримав довго, не знаючи, що менi робити. Потому сховав перстень. Оленка зiтхнула й заговорила мовби сама до себе: - А я тепер розумiю... чому ми тинялись по далеких хуторах, чому перестали Пздити в Глухiв. Якiв ховався вiд тата. Боявся. Вiн... Вiн розумний,- пiдвела голову й знову опустила.- Ну, може... хитрий. Через те й Артельний... i iншi офiцери... У карти Пм програвав, i цьому Рум'явцеву також... А сам... Та його чорти обiграти не зможуть, якщо захоче. Жид же...- I несподiвано: - А що буде з батьком? Я намагався заспокоПти ПП, але й сам гаразд не знав, що загрожуК гетьману. Одначе вiдав: цар iз своПх кам'яниць випускаК рiдко кого. I не випадково чинить усi цi дiзнання сам. Вiн не лише проти Полуботка, а проти всiКП УкраПни. Задумав так... Все ж сказав: - Не знаю. У пана гетьмана грiхiв немаК. Либонь, потримають i випустять. Цей Рум'янцев визбируК всiлякi колючки. Хтось комусь щось недодав, хтось у когось щось взяв. Але ж... Ось i у вас побував. А надiсь, вiд'Пхав задоволений? - Ще й як. Рота до вух розтягував. Якiв йому подарункiв надавав. Ми ще погомонiли трохи, i я сказав: - Оленко, накажи, щоб поставили нашi конi, та й ми в тiй дорозi далекiй животи не розпасли. - Ой, яка я...- скрикнула Оленка, а поза тим кинула на мене пильний погляд: ПП, либонь, здивувало, що я майже вiддав Пй велiння. Оленка пiшла, а я пiдвiвся, аби розiм'ятися, знову розглядався по свiтлицi. Тi самi iкони, картини: гармата, а бiля неП козак; бичок з головою ведмедя; у нiмецькiй шафi бiля вiкна на полицях вишикувалися пляшечки з лiками, ступки, стояли там i штандглази, аби брати точну мiру лiкiв. "БоПться смертi Якiв, боПться",подумав я злостиво. На маленькому столику з рiзьбленими нiжками лежав товстий зшиток. Я не втримався й заглянув до нього, а далi перегорнув кiлька сторiнок. "Присланий з МалоросiйськоП колегiП ундер-офiцер з указом брати штрафи з бородатих купцiв",- читав я.- "У лазнi з братом АндрiКм мився й коня дарував йому молодого, гуляного". "Пригощався". "П'явки приймав i пiгулки, й лексацiю пiсля них мав хорошу". "Оглядав свинарник, поросних свиней 15, кабанiв З". "Метiль була велика, тетерукiв i рябчикiв повно". "Золотарю Iвану за позолоту до рондiв i шаблi дав червiнець". "Дав Чубу за чинбу зайцiв i куниць 9 копiйок. На нитки до кунтуша 3 копiйки". "Програв у карти 5 карбованцiв". "Переглядав табуни: лошакiв 42, телят 49". "Принесли вовка", "Прийшов указ втiкачiв з Ладоги всiх розшукати". "Февраля 7 недiля - сирнi запусти". "Розказував один чоловiк, що десь у рiчцi риба запливла, 24 аршини, вода спала, i вона осталася". "Кагви напився. Кав'яру купив 1 пуд за один карбованець, i шкури шкапинi дешевi". Далi я не захотiв читати. Бридко менi стало й образливо страшенно. Рушиться небо, свiт наш украПнський рушиться, а вiн у своКму дарiушi... про свинi пороснi та шкури шкапинi. Довго проживе цей чоловiк, пожитково... i - порожньо. Вечеряли ми з Оленкою в тiй самiй кiмнатi, нарiжнiй, що й колись. Слугувало двi наймички. Оленка розпитувала про Пiтер, звичаП й порядки московитiв, в що одягаються тамтешнi молодицi (звичайне, жiнка!), а потiм запитала, що я збираюся робити далi. Я вiдказав: сповнятиму гетьманове велiння,