усь шкода розлучатись. Вона ще молода, гарна... приступна. Здавалося б, звичайнi дорожнi послуги, але в неП вони сповненi тонкоП iнтимностi, невимушеностi. Якщо напроситися на домашнiй чай, жiнка, мабуть, не вiдмовить. Олександр Кiндратович ловить себе на такiй думцi i рiшуче береться за ручку саквояжа. Його кортить переступити межу вагонного знайомства i водночас стримуК щось. Страх? Так. Ще дiзнаКться хто. Поряднiсть? Либонь. Вiн любить дружину. Його завше ставлять у приклад молодим подружжям. I гордиться тим. Звичайно, вiн не винуватий, що на свiтi стiльки струнких нiг i вабливих вуст. "Отак помреш, вiдаючи лише однi", - кепкуК над собою. Щоправда, Олександр Кiндратович знав i iншi. Ще до одруження. I однi - пiзнiше, в вiйну. Але то - не легковажне знайомство. Олександр Кiндратович працював тодi хiрургом головного партизанського госпiталю. Його перевели туди за власним клопотанням з хiрургiчноП клiнiки. Вiн iшов назустрiч небезпецi, назустрiч труднощам. Вiн не лицемiр. Знав i те, скiльки важитимуть потiм у його життi вписанi в бiографiю два слова "партизанський хiрург". Двiчi лiтав за лiнiю фронту. Так, вiн боявся. Боявся, що випадковий шматочок металу може перетнути всi його надiП, всi зусилля - життя. Але вiн мав силу здолати страх. За другим разом вивiз з чернiгiвських лiсiв поранену медичну сестру. Потiм вона стала операцiйною сестрою. Олександр Кiндратович не знав, де його дружина. До нього докотилася чутка, що ешелон, в якому вона евакуювалася, розбомбили пiд Бахмачем. Вже аж в кiнцi вiйни його знайшов Тонин лист. Вони зустрiлися з Тонею в КиКвi, але ще довго Бiлан слав у Москву листи. Аж поки випадок не вклав один з них в руки Тонi. "Так, я приховав, я не хотiв завдавати тобi болю", - сказав тодi. Вона не жбурляла йому в розпуцi образ, не плакала, не пiшла вiд нього. Але з того часу щось надломилося в Пхньому життi. Олександр Кiндратович не зiзнаКться навiть собi - вiн нiби трiшки-трiшки боПться Тонi. Нi, вiн не скаржиться на неП. Вiн Пй завдячуК й домашнiм спокоКм, розрадою, i навiть... не одним службовим кроком. Тоня-не промiнь, не прожектор, вона - м'яка кiмнатна люстра. Але хiба не в затишному свiтлi люстри визрiвають справжнi думки! З Тонею прожив щасно. Згадка про дружину сповнюК Олександра Кiндратовича приКмною бентегою. I то, мабуть, треба мати не змiлiле серце - бентежити все життя. Вона, напевно, чекаК; вiн подзвонив Пй учора, одразу ж по закриттi конгресу. ЗаПде додому, а потiм - в клiнiку. А може, спочатку в клiнiку, щоб не розчахувати навпiл дня? Мабуть, так. - Ну, як тут? - запитав пiсля звичних вiтань, коли залишилися в кабiнетi вдвох з завiдуючим вiддiленням. Хоч по очах вже прочитав: нiчого не сталося. - Ех, не вдалося менi з вами вiдкрити полювання. З пухом, пером вернулися? Дiтки як? Стрибають? Завiдуючий вiдповiв одразу на всi запитання. Легко йому i вiльно почуваКться з Бiланом. Адже професор завжди поцiкавиться здоров'ям дiтей, розрадить; i в роботi з ним не потерпаКш з страху: на такий авторитет можна зiпертися. - Хворих Пде багато. Здебiльшого хронiчний порок. Куди ж Пх усiх... - Я не сторукий... На цьому тижнi прооперуКмо вчителя i оту дiвчинку. То - цiкавий випадок, можна сказати, не вiдомий ранiше. Готуйте. - Наш консультант, Гудов, все ще не написав висновку. Каже, ПП треба лiкувати терапiКю. Олександр Кiндратович замислено дивився в вiкно, розв'язував i зав'язував шнурок вишиваноП сорочки. - Гудов... Гарбузова каша... - туго затягнув вузлика. - Я попрошу, щоб замiнили консультанта. А поки що проконсультуК Скачок. Дiвчинка нехай напише... Два рядки. Тiльки, - насварився пальцем, - ви там - делiкатно, з тактом. Завiдуючий пiдвiв голову, несмiливо поглянув на професора. В його очах метнувся вогник змiшаного з страхом здивування. - Вона... Неповнолiтня, - опустив погляд. - Хiба на нас менша вiдповiдальнiсть за неповнолiтнiх? - Бiлан хвилину помовчав, вiдтак, без будь-якого зв'язку: -Холод не приходив? Олександр Кiндратович просто не признавався собi - ця думка в'язалася прикро з усiм, про що говорили допiру. Вона повисла над iншими, пiдiм'яла Пх пiд себе. "Либонь, Прокiп просто хотiв насторожити мене. Не буде ж вiн..." - Я й не пустив би його без вас, - чомусь ображено вiдповiв завiдуючий. - Як це не пустили? Ви навiть не маКте права... - розсердився професор. -У вас усе? - Збори сьогоднi... Про Сича... Ви не залишитесь? - Що ви, для чого? Самi вже... - На його чоло болiсно набiгли зморшки. Бiлан потер чоло рукою, немов намагаючись розправити Пх. - Самi... Я, ви знаКте... Не люблю такого. Але ж, щоб... Ми не повиннi забувати: Сич член нашого колективу. Людянiсть, людянiсть... Може, його в районну? Вiн уникав таких справ. Всiлякi, як Пх називають, органiзацiйнi висновки про пiдлеглих били по його нервах. Вiн завше, коли це було можна, намагався уникнути Пх. Завiдуючий не вiдповiв. Вiн мулявся ще одною новиною, але поки що не знав, приКмною чи неприКмною буде вона для професора. Вiн умисне залишив ПП на кiнець, щоб - коли вже поговорять про все. - В нас тут... Як би: сенсацiя, чи що. Свiтили ви свiчку в Москвi, а грiш знайдено тут. Мазур його в кулацi тримаК. Правда, в наш вiк таких грошей знаходили немало. А потiм розглядали вдень, i виявлялося, що вони не золотi, а мiднi. АлхiмiКю чи знахарством менi це нове вiдкриття пахне. Розпитував я Мазура - не каже нiчого. А може... В Олександра Кiндратовича щось тенькнуло пiд серцем. Аспiрант Њвген Мазур - його асистент по лабораторiП. Вiв планову роботу, вона була частиною в комплексi дослiдiв, задуманих професором. Говорили, немов Мазур морокуК ще над чимось. Так, Бiлан пригадуК. Мазур маК й своП пiддослiднi кролi та морськi свинки. ЗдаКться, купив на власнi грошi. Його й прозивають в лабораторiП знахарем. Мабуть, це вигадка, - буцiм Мазурова мати знахарюК десь на селi. В ньому самому - анi крихти знахарськоП таКмничостi чи забобону. Скорiше, навпаки. Свiт i людину вiн складаК i розкладаК, мов металевий конструктор. Але ж... Якщо вiн щось вiдкрив, то тiльки те, що шукали разом. - Ну й що вiн? Завiдуючий вловив легку, негiрку iронiю. - Якусь сироватку... - вiдповiв улад. - Чудодiйний бальзам. А в нас, знаКте, чутки поширюються швидше, нiж вiстi по радiо. Хворi валом валять, хоч вартового на воротях станови. Та й то... Вiн усiм мов Iсус Христос: по каламарчику, по четвертинцi... Олександр Кiндратович i далi прикривався безтурботнiстю, але хробачок неспокою смоктав його. Професор вже знав: вiн не заспокоПться доти, доки не впевниться сам. Це нiби остюк за комiром: дряпатиме, поки не викинеш. Спуститься собi вниз? Нi, так не можна. Та й не поговорить вiн там. - Нехай Мазур пiдiйде сюди. Нi, лiпше в двiр, до машини. Я зараз Пду. Але йому не привелося поПхати одразу. До кабiнету, в халатi наопашки, зайшов високий, повний чоловiк, з прим'ятою рiдкою чуприною, втомленим, сердитим обличчям. Як йому вдалося обминути чергового лiкаря, де вiн роздобув халата - невiдомо. Мабуть, взяв за двадцять-тридцять копiйок у тимчасове користування в якоПсь санiтарки. - Консультацiйний день у мене завтра, - спробував зупинити його Бiлан. Але чоловiк не зважив на його слова. - Брехали - немаК, - гукнув вiн ще з порога, мабуть, навмисне не причиняючи дверей... - Доки нас по задвiрках ганятимуть. Ось я вже два тижнi, за вiсiмсот кiлометрiв приПхав... - Не можемо ж ми всiх одразу... - Олександровi Кiндратовичу й шкода цього чоловiка, й досада на нього. - Чого ж поспiшили... - Хiба я сам... Прочитав у газетi, написав, а менi ось цього папiрця. Це ж ваша закарлюка? Закарлюка та не Бiланова. Пiдписав папiрця хтось з асистентiв. Але хто ж сподiвався на таке. Вiдписували всiм, гадали, приПде з десяти один. Ну, нехай двоК... - Звiльниться мiсце, обстежимо... - В мене вже... На готель немаК. Олександр Кiндратович потер щоку, поморщився. Вiн навiть поголитися забув сьогоднi. Зараз би оце - в ванну, пiрнути в м'яку пiжаму... - Зачекайте ще днiв зо три. А це ось... - Дiстав з кишенi два новенькi шелестливi папiрцi, поклав на край столу, швидко вийшов з кабiнету. Њвген Мазур вже чекав у дворi, сперечався про щось з шофером бiля пiднятого капота. "Коли б можна видивитись душу, як мотор, - подумав Олександр Кiндратович. Передчував важку, втомливу розмову. Та ще, може, й непотрiбну. - Нащо вiн менi?.." Але всупереч цим думкам прочинив дверцi, кинув пiд заднК скло капелюха. - Сiдайте. - I вже коли машина м'яко зашурхотiла шинами вниз: - Маю до вас справу. Та й вам, мабуть, кортить довiдатись, якi козирi викладали на конгреський стiл нашi колеги. Мазур примружив вузькi, монгольського прорiзу очi, покрутив ручку скла. - НемаК там козирiв. Тi ж шiстки та вiсiмки, що й десять рокiв тому. Чорний, гостроокий, мiцний, вiн вельми скидався на монгола чи татарина. А може, й справдi в далекiй давнинi промчав з синьоокою украПнкою в сiдлi Диким полем татарин? А потiм, темноП полохливоП ночi, втiкала вона з турецькоП неволi, кутаючи в волохату кошму вузькооке татарченя. Њвген не подивував, що саме його закликав до себе професор. Вiн вже наперед перебiг думкою розмову i тепер сидiв спокiйний, навiть байдужий. Мазур таки нiколи не вiрив, що Пхня лабораторiя може щось реально знайти. А коли б експерименти й привели до чого... Знайшов би вiн, професор Олександр Кiндратович Бiлан. Звичайно, аспiрант Мазур без зайвого клопоту захистив би кандидатську дисертацiю. Та й вже. Бiлан призначив усiм Пм обсмоктувати кiстки курки, яку називають наукою, Пхнi теми - часточки його теми. Щоправда, так ведеться не тiльки в них. - Ви що, не вiрите в людей... В людський генiй?.. - Людський генiй дiК за найелементарнiшим принципом: розумна голова, та дурневi попалася, - голос у Њвгена вiльний, незалежний, як незалежнi i його думки. - Люди самi множать хвороби. Iнтенсивнiсть радiоактивностi зросла шалено, а вiдповiдно i бiльшаК хворих. Я сам перевiряв ПП на дощових опадах. - Один вчений намагався на конгресi довести, буцiм рак - природний процес. Мовляв, колись регулювався рiст людськостi через чуму, холеру, тепер - через рак. Скрутять його, а тим часом ще посилиться радiацiя. В процесi пристосування до неП виживатимуть найсильнiшi... Але якщо навiть так, - мовив по паузi, - ми, лiкарi, мусимо обiгнати цi процеси. Я чув, ви прийшли до певного результату. Так що нашi дослiди зрушились? Запитання прозвучало тихо, нiби аж несмiливо. Олександр Кiндратович сам вiдчув це. I аж розгнiвався на себе. Чому вiн поводить себе так? Неначе хлопчак. Чому не запитав, як мусить керiвник запитати звiт у свого помiчника. Мазура взяв до себе на роботу вiн i показав цiль, дав у руки рушницю... - Якi елементи ви замiнили в кiльцi? - голос його дзвякнув рiшучiстю. - Я?.. -Мазур дивився в щiлини очей, немов у прицiльнi планки. - Професоре. Щоб не було промiж нас непорозумiнь... Тему, ви знаКте, я виконував. Але працював i осiбне. I ще одне... Може, комусь видасться сьогоднi божевiльним, навiть крамольним. Весь наш рiд лiкував травами людей. Всiлякi хвороби. Рак - теж. Я видобув синтетичним способом деякi елементи. I своП додав до них. - Якi ж?.. Це питання мало вирiшити все. - Всiлякi, Пх близько тридцяти. Iпритнi, якi в нас у лабораторiП, теж. Тiльки в iнших сполуках. Нi, Олександр Кiндратович не збирався випитувати. Вiн не вельми вiрив i в Мазурiв засiб. Але ж... Хiба не образливо? Справедливо казав Холод про алхiмiкiв. Кумедно й гiрко дивитися на них в наш час. Та й хто, як не вiн, професор, може лiпше побачити, чи К щось в отiй алхiмiч-нiй сироватцi! Гнiв мiшався з образою, вони клекотiли, просмоктувались назовнi. В словах, в iнтонацiях, в поглядi. Немов струмочки крiзь греблю: не пускаК, загачуК, а вони пробиваються знову. Але йому вдалося запакувати Пх. Гарний мав би вигляд перед цим хлопчиськом! - ПриПхали. То вас не цiкавлять i матерiали конгресу? - Чому ж. Був би вельми вдячний... - Зайдiмо, я вiдберу. Џх зустрiчало одразу двi господинi: старша й молодша. - Знайомтесь... Це мiй колега з лабораторiП. - Лiля. Дiвчина прикусила в посмiшцi губку. Вони вже були знайомi. Цей хлопець колись проводив ПП вiд iнституту. Вона пам'ятаК - вiн ще глузував з ПП "зозулястоП" сумочки. Хлопець - гарний на взiр, тiльки трохи низький. Причепливий, але не нахабний. - Мазур, Њвген! Аж тепер в очах дiвчини спалахнули вогники цiкавостi. Це прiзвище в останнi днi влiтало Пй у вуха з десяток разiв. В лiкарнi воно зараз на вустах у всiх: вiд професора до сторожа. "Чи справдешнК його вiдкриття? - ще раз пильно поглянула на хлопця дiвчина. - Якщо так, тодi цей хлопець пiднiметься над всiма, мов хмарочос над хатками". Пiд тим поглядом Њвген опустив очi, потягнув за короткий кiнець галстука. "А вона тодi не сказала, хто ПП батько", - подумав чомусь радiсно. Коли вони з Бiланом неквапливо пiднiмалися по сходах, Њвген твердо поклав собi: взяти папери i мерщiй податися геть. Тепер же був би радий, якби його затримали тут, шукав якоПсь зачiпки й не знаходив. - Ви тiльки з ним обережно. А то цей чоловiк може вас налякати, що й не заснете, - несамохiть прийшов на помiч професор, жартiвливо вiдрекомендовуючи його матерi й дочцi. - Це наш новiтнiй вчений, синтетичного складу душi. Не визнаК нi жiноцтва, нi музики - нiчого. Вiн взагалi каже, що людина - це дерев'яна лялька, а свiт - шворка, котра його смика. - Як це? - засмiялась Лiля. - Ви сiдайте. - Олександр Кiндратович, звичайно, жартуК. Хоч водночас зараз вiн сказав дуже влучно. Людина й справдi гадаК, нiби сама припасувала шворку. Ми знаКмо пряму, спiраль, круг. I хочемо ними пояснити свiт; свiт безкiнечно малий i безкiнечно великий. Але всi нашi закони - умовнi, середнi, ми Пх вигадали самi. - Њвген бачив, що його слухають з цiкавiстю, до того ж це давало йому можливiсть довше залишатись у цiй квартирi, i вiн гарячково розвивав свою теорiю. - Ми сприймаКмо тепло i холод, а не рух молекул чи ще глибшi рухи, котрих i не знаКмо, ми беремо рух i спокiй, а не третК чи четверте, не вiдоме нам. Евклiд бачив плоскою землю i винайшов площинну геометрiю. Тi, хто збагнув, що вона кругла, знайшли просторову. Тобто свiт не такий, як ми його бачимо на певних вiдтинках, вiн розвиваКться за зовсiм iншими законами. А ми хочемо пояснити його з вiдтинкiв, з наших середнiх законiв, придатних лише для практичних потреб. Њвген знав майже всi новiтнi вiдкриття. Вiн i сам спробував осягнути мисленим зором свiт, проникнути, по-своКму розшифрувати деякi його таКмницi. I те, що осягнув, злякало його. Свiт! Яка в ньому причаПлася сила. Малесенький шматочок землi, нiкчемна грудка пiд ногами пiшохода, а вона всесильна. Деякi люди гадають, нiби ця грудка мертва, нiби вони пiдкорили ПП. А вона просто не вiдчуваК Пх на собi. Людство - часточка великого, нескiнченного цiлого. Як колись писав Омар Хайям: Сiяли зорi людям - споконвiк, Текли дугою зорi - споконвiк, У грудцi сiрiй роздушив ногою Ти, може, око юне, чоловiк. Наше, людське життя, всього лиш кiлька сторiнок у великiй книзi життя. Початок, середина, кiнець книги? Але як по кiлькох сторiнках вiдгадати всю книгу, коли вона безкiнечна й неповторна? - Хiба не людина зробила ракету? - заохочуК Лiля. - Людина зробила ракету, але не може ще виробити на всiй землi стiльки хлiба, щоб не гинути з голоду. Сам по собi науковий прогрес - дишель в руках суспiльних сил. Ви знаКте, на землi щороку близько сорока мiльйонiв чоловiк вмираК з голоду. Ракета... Але ж i бомба... Людину трусять протирiччя, мов вiтер грушу. В цiй двоногiй машинi таки не всi гайки загвинченi вiрно. Сталева електронна машина буде точнiшою, вона переросте свою модель... Њвгеновi подобалось страхати Лiлю. Мабуть, Пй не все зрозумiло? I... нехай... Вона так кумедно водить очицями, сурмонить брiвки... - В природi все прагне свого первiсного стану... Так говорить другий, основний закон термодинамiки, - Њвген трохи перекручував, але хiба Лiля знаК тi закони. - Сонце i всi тiла - вiддати свою енергiю, дерево - вирости й зотлiти... Тобто органiзована матерiя прагне стати неорганiзованою. Тiльки людина йде наперекiр йому: вибираК шматочки радiю i куК бомбу, копаК пiсок та глину i лiпить цеглу. Вона йде навпроти течiП. А для чого? Може, для того, щоб одним разом прийти знову до свого первiсного стану. Бiлан вiдiбрав папери, склав у папку. Њвген довго перегортав Пх, забарно зав'язував шнурочки на папцi. Вiдтак пiдвiвся. Розумiв: Олександр Кiндратович з дороги, вiн, Њвген, зараз тут зайвий. - Тату, ви йдете куди-небудь з мамою? - запитала в цю хвилину Лiля. - А що хiба? - Тут два квитки на концерт до фiлармонiП, Пх ще вчора прислали. - Мабуть, нi... - Пропали квитки... - зiтхнула Лiля. - А концерт хороший. Симфонiчний оркестр... Самiй не хочеться йти. Може, ви бажаКте? - звела на Њвгена очi. Пропозицiя несподiвана, але щира. - Я... Якщо Олександр Кiндратович... Симфонiчну музику страшенно... - Тодi зачекайте хвильку, я тiльки одягнуся. Лiля крутнулася на каблуках, вибiгла в сусiдню кiмнату. Вона вдала, буцiм не бачить материного осудливого погляду. - Ви любите симфонiю? - запитала дiвчина, коли вони вийшли на вулицю. Вона вже прочитала в Мазурових очах вiдповiдь i казала далi: -Я, признатися, не дуже. - Я вiд неП повiльно глухну. ОбоК реготали, аж прохожi здивовано оглядалися на них. - А ви граКте самi на чому-небудь? - Колись давно грав на гребенi. Ви не знаКте, що це таке? Один з iнструментiв прядильного ремесла. МоП концерти залюбки слухала сусiдська дiвчина Надя. А потiм вона пiдросла, i Пй бiльше подобалась гармонiя. На нiй грав мiй двоюрiдний брат. Я ж не захотiв переквалiфiковуватись. Тодi ж майже iнтуПтивно зрозумiв, що всяке мистецтво - пристосування до людських смакiв. А пiзнiше впевнився: до Вищого Людського Смаку. Бо iнакще воно було б непотрiбним. - Тодi не дамо йому сьогоднi пристосуватись до нас, - зi смiхом вiдказала Лiля. Вони пiшли тисячолiтньою вулицею, туди, куди ходили i Пхнi далекi та близькi предки, до Днiпра, на кручi. Вся фiлософiя вивiтрилася Њвгеновi з голови, вона на той час видавалася мiзерною й нiкчемною. Перед вуглинами-очима, перед срiбноголосим смiхом, яким можна впитися бiльше, нiж тисячолiтнiм вином i вiршами. - Ви справдi отак про все думаКте? - У Лiлi в очах - лукавi пломiнцi. - Хiба можна таке про людей. Нас вчили в школi, що Людина - це... Ви ж знаКте, як у Горького. - А хто вчив - люди. Самi себе возвеличуКмо. Вся справа в тому, хто захоплюК владу. На землi ПП захопили ми i встановили свiй диктат. А ще треба подивитись... Амеба живе за законами логiки? Так, вже хоча б'тому, що живе. ДобуваК Пжу, множиться. А скiльки нелогiчного робить на землi людина? От коли б нас i амеб судила третя площина... -Амеби теж плавають парами? - зненацька примружилась Лiля, i Њвген, спантеличений, опустив погляд. Лiля раптом засмiялася, вхопила його за руку. - Побiгли на качелi. Я навiть не пам'ятаю, коли гойдалася... Њвген напружувався, аж ноги здригали в колiнах. Вiтер бив Лiлиним волоссям, мов чайчиним крилом, трiпотiв суконькою, оголюючи круглi, тугi колiна. Мазур чекав, що Лiля ось-ось крикне, запроситься. Але вона мiцно вхопилася руками за дротинки, ще й допомагала розгойдувати човен. I човен-вiтровiй злiтаК вище, вище, Њвген на мить заплющуК очi, i йому здаКться, нiби вони вже одiрвались од землi, кружляють, обiйнявшись, самi на весь свiт. Хлопець стрiпуК чубом, проганяК видiння. Човен уповiльнив свiй плин, лине до не вiдомого Пм обом берега. Лiля розчепила пальчики, поправляла зачiску. Зненацька не втрималась, пiдковзнулась, впала просто на нього. Њвген - дротини попiд лiктi - притримав ПП, упiймав Лiлину руку, притиснув до грудей. Лiля на мить завмерла, ПП довгi, пухнатi, немов припорошенi на кiнцях снiжинками, повiки здригнули, опустились на очi. Та вона одразу ж вивiльнилась, насварилась пальчиком. - Чи не багато дозволяК собi органiзована матерiя! Човен зупинився. В парку вигравали музики, людьми володiв джазовий настрiй. Вони плили на ПП переливи, мов риби на принаду. На танцювальний майданчик вже не протовпитись, там тiснява i неврiвноважений рух. До каси - довжелезна черга. Звичний до грубих зрiвнянь, Њвгенiв мозок обiйняв все те, викарбував Кдине слово: "Нерестилище". Але воно розтануло в наступнiй митi, i вiн, заполонений нею, потягнув Лiлю за руку. - Давайте станемо в чергу. Цього разу довелося здивуватись йому. - Для чого? Щоб стерти на п'ятдесят копiйок пiдошви? Краще вже на асфальтi. Ходiмо он туди. Вони купили квитки до кiмнати смiху, куди Њвген теж ходив хтозна-коли. Лiля перекривлювала дзеркала, було весело, радiсть хлюпала смiхом. I тiльки раз, коли Лiля зупинилася бiля звичайного, прямого дзеркала, Њвгеновi чомусь сплив на думку сьогоднiшнiй день, а з ним напливла i бентежно-смутна хмара. "Все людське життя в кривому дзеркалi. I моК теж, - подумав вiн. - Олександр Кондратович, Лiля... Що буде далi?" Вечiр вже зсипав у Днiпро зорi, окутав синiми тiнями старезнi горби, i вони враз стали не суворими, задуманими, а нiжними, музичними, дрiмали й марили тим, чим збудеться й не збудеться юнiсть. Њвген тримав Лiлю пiд руку, i вони йшли та йшли, - крутими узгiр ями, темними алеями, вузьким мiстком, по котрому поруч може пройти лише двоК людей. * * * - Дожилися, вже з хати дочку ведуть, - Олександр Кiндратович вийшов з ванноП кiмнати червоний, розiмлiлий. На його чолi, на лисинi густо поблискували росинки поту. - Ти сам його привiв. Антонiна Михайлiвна бачила, як здригають, немов у ображеноП дитини, в чоловiка брови, як вiн пощипуК верхню губу, i вже здогадувалась - якась неприКмнiсть перебiгла тiнню Олександровi сьогоднiшнiй день. Лiлин вчинок - то лише дрiбний камiнчик пiд ногами. Але вона не поспiшала розпитувати, знала гаразд, приспiК час, i Олександр розкаже сам. Вiн не вмiК ховати в собi власнi невдачi. I коли приходить радiсть - теж намагаКться роздiлити ПП. Мабуть, це найбiльше КднаК Пх. Нi, вона взагалi не може поскаржитись на нечуйнiсть чоловiка. Вiн вгадуК ПП думки, бажання з одного погляду, вволюК Пх. От сидить Тоня на тахтi, Пй трохи незручно, але встати за подушкою лiньки, вона не мовила й слова, але Олександр сам приносить подушку, пiдклада пiд боки. Дехто називаК таких чоловiкiв жiночими догiдниками. Але кому з жiнок чоловiча увага не лестить самолюбства? Антонiна Михайлiвна давно уяснила собi: любити - це давати насолоди iншому, а не брати Пх. Давати безкорисливо, так, щоб людина, якiй вони призначенi, не почувала себе боржником. Олександр знаходить радiсть i в тому, щоб допомогти Пй по хатнiй роботi i часом, коли вдома немаК нiкого, навiть зварити обiд. Його кортить здивувати всiх своКю вправнiстю кулiнара, i деякi страви вiн готуК смачнiше, нiж вона сама. От тiльки ПП робота... Антонiна Михайлiвна працюК в технiкумi, читаК студентам бiологiю... Олександр говорить, що йому з дитинства були вiдворотнi всiлякi жучки та метелики. Мабуть, тому вiн нiколи й не запитуК ПП про технiкум. До того ж власний великий клопiт поглинаК його. Хоч часом Пй теж хочеться поскаржитись, попрохати поради. Дiтям Олександр потураК вельми, бiльше любить малого Костика, зате частiше й осмикуК його вiжками батькiвськоП суворостi. "Я хочу, щоб козаком рiс", - каже знайомим. Син у його мрiП мак стати знаменитим поетом, затьмарити батькову славу. Зараз син живе на селi, в баби. Олександр наполiг, щоб вiддати його туди на лiто. "Нехай набираКться сiльськоП науки. Баба в нього проста, та життям вчена. Нас усiх у люди вивела. Та й побiгати босими ногами по землi йому теж хороше". - Що тут, вдома? - запитав Олександр Кiндратович, ааходячи до себе в кабiнет. - Мене нiхто не шукав? Запитання звичне, вiн знаК - його шукають щодня. Адже вiн в десяти, якщо не бiльше, комiсiях, комiтетах. - З редакцiй кiлька разiв дзвонили. I з обкому. А ще приходила жiнка. З Бiлого Броду. Ота, що весною... - Яка жiнка? - Олександр Кiндратович наморщуК чоло, потираК його рукою. Та хiба пригадаКш! Скiльки до нього ходить прохачiв... I в клiнiцi, й тут. - Пенсiю за чоловiка клопоче. Машиною його переПхало. Ти б допомiг... Ось вона справки залишила. Бiлан знаК: справа це дрiбна, мiсцевого масштабу. - Я не начальник собезу. Антонiна Михайлiвна заперечувала тихо, м'яко. "Мабуть, з наради винiс якесь невдоволення". - Вона ж ще й нiби колишня твоя сусiдка. Розказувала, як ви колись разом корiв пасли, телицю загубили... - То це Наталя! Його пам'ять вихоплюК з далеких лiт високу двогорбу могилу, широкий луг - Велику, маленьке чорненьке чортеня в червоних чунях - Наталочку, з котрою нiхто з хлопцiв не мiг збiгти наввипередки. А далi пам'ять прудко перескакуК одразу через кiлька лiт. Вона пiдсовуК йому пiд руку зв'язанi ремiнцем книжки, виводить на зарiчанську стежку. Так випадало, що вони з Наталочкою завжди верталися з школи отiКю стежкою вдвох. Виходили до рiчечки, сiдали пiд вербою. Кидали в воду палички, слухали, як ниже в лiсi по той бiк лугу намисто зозуля. Вона низала його спiльно для них обох. Дурнi, наПвнi дiти. Не знали, що дитяче намисто рветься дуже легко i що потiм можна вiдшукати лише окремi намистини. Але скiльки Бiлан не брижив зморшками чоло, не мiг пригадати доярки Наталки, в чиПй хатi пив воду три роки тому. Вiн приПхав до свого села на зустрiч з виборцями, разом з школярами садовили топольки пiд школою, вона теж вийшла з вiдром, поливала деревця. КожноП весни вiн збираКться поПхати туди, але робота, всiлякi справи заступають вiд нього село. Костика вiдвозить Тоня або Лiля. - Вона казала, якiсь топольки виросли, - чомусь тихо мовила Антонiна Михайлiвна. "Треба Пй допомогти. Подзвоню в райком, у виконком..." Олександр Кiндратович пiдсовуК до себе стосик конвертiв, бере той, що зверху. Все це - скарги виборцiв. В того вiдрiзали кiлька метрiв городу, тому виплатили за контрактоване теля на десять карбованцiв менше, нiж обiцяли, тому не дають квартири... Дрiбнi, малозначнi справи. Хiба над ними сушити депутатовi голову? Однак всi листи доводиться прочитувати, на кожен вiдповiдати. Минулого й позаминулого року вiн наймав собi секретаря. Студент юрист розсортовував листи, вiддруковував на машинцi вiдповiдi, розсилав по установах. Тепер той хлопець перейшов на п'ятий курс, виПхав на практику. - Треба знайти iншого студента, - поклав у стосик конверти, лишивши посеред столу Наталиного. - А може... Ти сам... Олександр Кiндратович повiв плечима, немов йому за комiр кинули крижану бурульку, спантеличено подивився на жiнку. Не те щоб вiн подивував, що вона заперечила йому, але його збентежив ПП голос. Не прохальний, а докiрливий. I, мабуть, вперше вiн вiдповiв рiзко: - Ти б краще своК... Сипала обiдати. Зголоднiв я. Але Антонiна Михайлiвна бачила - Псти чоловiковi теж не хочеться. Вiн би давно побував на кухнi, заглянув у всi каструлi. Тепер, мабуть, не виповiсть Пй i тiКП своКП турботи, а ранком пiде на роботу знервований, зiм'ятий. Завтра в нього операцiйний день... Якщо Олександра хтось може розрадити, то лише Холод. Постерiгши такий товаришiв настрiй, той завше втягне його в суперечку, i в оцiй змазi Олександр, камiнчик по камiнчику, викидаК весь тягар, котрий налiг йому на душу. Антонiна Михайлiвна сама не знаК чому, але й Пй вельми затишно почуваКться тодi, коли за дверима Олександрового кабiнету гуркоче басовитий Прокопiв голос i поскрипують пiд дужою ходою дощечки паркету. Вона вiрить в Холода. Вiрить в людину, серцевi й талантовi якоП Олександр може вiддати всi своП сумнiви i вагання. - Прокiп чогось вчора заходив. Може, покликати його, пообiдаКте вдвох? - мовила, забираючи з чоловiкового плеча рушника. - Що йому?.. Хiба не знаК, де я? - в голосi Олександра Кiндратовича Антонiна Михайлiвна вловила дратiвливе невдоволення, не знайому ранiше вкрадливiсть. Вона здивовано глянула на чоловiка, пiшла на кухню. РОЗДIЛ ШОСТИЙ - Заходьте, заходьте, - вiдгукнувся Холод на несмiливий скрип дверей. - Це ти, Лiлю? Нiби в клас, та ще й не виконавши завдання... - Вiн таки здивувався. Чому Лiля прийшла сюди, а не додому, чому така тиха, серйозна? Присiла на краКчок стiльця, крутить в пальчиках ремiнчик сумочки. Вона вся нiби одмiнилася. I одягнена незвично. Простi, на низенькiм каблуцi черевички, чорна суконька, волосся зачесане в строгий, тугий вузол. - Вiд Олега... нiчого немаК? - запитала тихо. "Он воно що. - Тепла лоскiтлива хвиля хлюпнула Холодовi в груди. - Все-таки... Болить Пй". - Поки що нема. Вiн поПхав до тiтки. Колись маленьким Олег жив у неП. Я вже написав Пй. Лiля хитнула головою, ПП очi затеплiли посмiшкою. Вiдтак посмiшка згасла, дiвчина знову опустила погляд. - Я, Прокопе Гордiйовичу, справдi не виконала завдання. Жодного завдання... А хотiла б виконати... Я прийшла проситися на роботу. Тепер Холоду стали зрозумiлi i строга зачiска, i скромне вбрання. Однак здивування вiд того не поменшало. - Чому ж до мене, а не до батька? - Я хочу працювати, як усi. Ви розумiКте... Якщо у вас немаК мiсця... - Нi, мiсця К, - поспiшив заспокоПти дiвчину. - Навпаки, бракуК людей. Ми зараз не можемо приймати на роботу тих, в кого немаК киПвськоП прописки. Хочеш санiтаркою, а то - в лабораторiю. Батько не заперечуватиме? Ти запитувала його? - Так. Ще пiсля екзаменiв. Холод говорив, а думка його прямувала до iншого. Вiн думав про те, як мiцно, часом немилосердно, зв'язуК людей одним вузлом доля. Прийшла до нього Лiля... Йому радiсно, що вона прийшла з таким проханням. Але серце щемить iншою стрiчею. Вiн може уникнути тiКП стрiчi, але не втече вiд неспокою. Олександрiв скальпель карою лягаК на клiнiку. Бiлан го-' ворив, буцiм працюватиме, буцiм облишить на якийсь час своП експериментальнi операцiП, але не дотримав обiцянки. Тiльки щiльнiше зачинив за собою дверi. Та хiба таке можна приховати! Треба забрати з ного рук смертоносного скальпеля, яким краК все, що зробив ранiше. I мусить забрати вiн, Холод. Забрати не зволiкаючи. Холод важко пiдвiвся з стiльця. В нього болiла голова, тупо, важко, так, немовби пiсля чадного газу. Професор лiкуК iнших, а вилiкувати себе не добере способу. Вiн навiть не знаК, вiд чого в нього бiль: вiд контузiП, кисневого голодування, нервовоП перевтоми? Часом бiль проходить зовсiм, та потiм наповзаК знову, iнодi на кiлька днiв вiдбираК книжки й газети. Йому тодi здаКться: вийди на свiжий вiтер - все мине. Але виходив, i не минало. Провiвши до дверей Лiлю, Холод покликав чергового лiкаря, сказав, щоб готувалися до обходу. Години обходу - години важкоП працi: терплячого вислуховування скарг, шукання розв'язкiв формул, де iксами i iгреками виступають людськi хвороби. Це величезна п'Кса, в якiй просто з залу на сцену один по одному йдуть актори-стажери, за кожним з яких треба пильно простежити, вiдгадати, де в нього вдаване, а де справжнК. До всього, режисер звикаК до своКП сцени. Але вiн повинен боятися, щоб професiональнi навички не переросли у байдужiсть. Кульмiнацiйний момент трагедiП - в операцiйнiй. Режисер-лiкар повинен не просто зшити шматок плотi. Вiн мусить ще подбати, щоб з лiкарняного лiжка знову встала Людина. Часто, залишаючись нею, вона встаК людиною iншою, нiж була до хвороби. Прокiп Гордiйович постерiг - перенiсши тяжкий недуг, людина змiнюК характер, спосiб думання, iнодi навiть звички. Часто це вже зовсiм не та людина. Завдання лiкаря - привести ПП до того самого стану, в якому вона була в переддень хвороби. Ось тут, пiд час обходiв, професор-режисер i спостерiгаК, як пильнують цього його помiчники, скеровуК Пхнi дiП. Холод звик, прирiс душею до своКП сцени, до своПх артистiв. Нi, професор Пм не вельми потураК. Вiн Пх i сварить, вiн над ними й кепкуК легенько, вiн Пх i любить. Ну як не любити оцього шибеника, оце капловухе паця? Вткнулося писком у подушку, сопе, аж губенятами плямкаК. Iгорьок - так звати хлопчика - давнiй житель палати. В нього - непрохiднiсть стравоходу. Три роки тому, недоглянуте мамою, дитя випило пiвбанки каустичноП соди. Хлоп'я зовсiм не знаК смаку хрумкоП шкоринки, зуби його не врiзалися в м'якуш яблука, не розлузували горiхiв. Во-Пю тiльки здогадуКться, яке то заласся, i вiдвертаКться, коли хтось при ньому розв'язуК вузлика передачi. Iгорьок вже перетерпiв три операцiП. Лишилася четверта, остання. В сусiднiй палатi лежить дiвчинка, котрiй вже звершено весь цикл. Тепер, щоранку, хлоп'я бере дiвчинку за руку i веде по коридору. Воно заводить ПП по черзi до кожноП палати, тицяК в руку суху шкоринку: - Џж. Дiвчинка охоче виконуК його прохання, жуК швиденько, мов кiзка. Хлопчик обводить палату трiумфальним поглядом, пiдносять вгору пальчика: - Бачите!.. I я буду отак. Вже швидко. Професор сказав! В хлопчика на тумбочцi - низка вилiплених з пластилiну фiгур. Холод нахиляКться, розглядаК процесiю. На його вуста лягаК тиха посмiшка. По тумбочцi прошкуК лiкарський обхiд. Прокiп Гордiйович упiзнав i себе. Он вiн - попереду, великий, волохатий, схожий на ведмедя. За ним - iншi лiкарi. Майже в кожному вловлено щось. Хлоп'я талановите. Однак композицiя здаКться професоровi не довершеною. Вiн бере з коробочки надломлену плитку пластилiну, розминаК. Пальцi його працюють швидко, не здивитись. Ось вже шестя йде не просто на край тумбочки, а до лiжка, на котрому капловухий хлопчик натягуК на голову ковдру. Вiн ховаКться вiд лiкарiв. Критично прискаливши на свою роботу око, професор вичапуК з палати. Обхiд пливе далi... Бiлi халати, бiлi простирадла, бiлi пов'язки... Бiлi стiни. Рум'янi багрянцi життя. На них спочиваК лiкареве око. Професор розмовляК в палатах голосно, свiдомо уникаК незрозумiлих недужим слiв i термiнiв. Навiть коли перемовляКться з колегами. Нiщо не страхаК хворого так, як лиховiсний шепiт, незрозумiла латинь. Тi слова його б'ють, мов слiпi кулi. Хворий волiК знати правду, хоч водночас хоче применшити небезпеку. Вiн з одного погляду вихоплюК з лiкаревих очей iскри вiри, впевненостi, невiри. ...Оцей професор. Вiн не вельми ласкавий. Не називаК своПх пацiКнтiв "голубчиками". Але з того, як слухаК, як в глибокiй мовчанцi кроПться мислю десь в твоПй хворобi, як креслить Пй смертельне коло, - зринаК в тебе довiра i певнiсть. Ось i остання палата. Палата для тих, якi одужують. Давня пацiКнтка, бабуся з-пiд БiлоП Церкви. Не хотiла лiкуватись. Мав вiн з нею клопоту. Старенька сидить на лiжку, в неП в руках поблискують металевi спицi. Чорним жированим котеням крутиться бiля неП клубок шерстi, втiкаК по ниточцi в дитячу рукавичку. Котеня шкрябнуло лапою, притихло. - ...Менi вже, синок, не треба нiчого. Спасибi тобi. - Старенька пильно вдивляКться добрими очима в обличчя професора, схитуК головою. -А ти сам... Поблiд, на виду упав. I очi червонi. Може, застудився? Ти перележ день-два. Випий на нiч липового чаю... - Добре, вип'ю. А ви ще поп'Кте порошки. Сестра принесе. Баш на баш. Згода? - вiн пiдморгуК бабусi, мов давнiй змовник. - Хитрий ти... Проконсультувавши лiкарiв, зробивши необхiднi записи, Холод довго ходив по кабiнету. Розмотував думку, мов клубок колючого дроту. Вiн не зiзнався навiть собi, що зволiкав, що вiдтягував цей момент. Втiкав вiд нього, як наляканий звiр вiд власноП тiнi. Але вiд цього стекти не можна. Вiн мусить зробити останнiй крок. Холод знаК: Бiлан вже й так запiкся на нього образою. "Може, й справдi не казати? Для чого знещаснювати людину? Друга?"-скрадаКться думка. "I тодi нехай нещастя падають на сотнi людей! Ти не маКш права мовчати. Як людина. Як комунiст. Ти вже й так запiзнився. Дiвчинка, яку вчора оперував Олександр, ще могла жити. ЏП треба було лiкувати". "А справки? Хворi пишуть Олександровi смертельнi справки. З якими думками вони лягають на операцiйний стiл! Олександре! Що скрижанило твоК серце!" Останнi слова вiн проказав уже майже вголос, пiднiмаючись по сходах угору. В професорськiм кабiнетi, окрiм Олександра Кiндратовича, ще двоК лiкарiв. З суворого неспокiйного Холодового погляду Бiлан вiдгадав усе. Вiн вдав, нiби вкрай заклопотаний, нiби в нього нагальна справа, - щоб хоч трохи вiдволiкти розмову, приготуватись до захисту. Але Холод нецеремонно посунув убiк папери, попрохав лiкарiв: - Залиште нас на часинку. Тi здивовано потисли плечима, вийшли з кабiнету. Прокiп Гордiйович провiв Пх, пересвiдчився, чи щiльно причиненi дверi, повернувся назад. - Ти не послухав мене, - мовив, зупиняючись навпроти Олександра Кiндратовича. I, вловивши заперечний по-м"х його руки, зупинив: -Не перебивай. Я мусив пiти не до тебе, а до головного лiкаря. В мiнiстерство, в партбюро, зрештою. Але я прийшов до тебе. Бо я ще вiрю... Я просто не можу збагнути, що спонукаК тебе. Я знаю: ти не раз толочився посiвами, обочинами. Але я думав, ти шукаКш. А ти... Сашко, це небезпечно. Це початок хвороби. СтрашноП. Коли кров грiК тiльки одне серце, своК, власне. Це - бiлокрiв'я. - Чому ж, було б iти в партком, - врештi витиснув Бiлан. - I що б ти там сказав? В чому ти хочеш мене звинуватити? Якi в тебе докази? - Докази?-Холод ошелешено подивився на Бiлана. Почути вiд Олександра таке - не сподiвався. Приглядався до товариша, немов бачив його вперше. А може, таки й бачить його, справжнього, вперше? Ось вiн сидить навпроти, знайомий кожною зморшкою, кожним порухом очей. Скiльки дорiг перейдено обопiльними розмовами, скiльки мрiй виважено на одних терезах? А тепер... Затоптати все? Нi, вони не можуть, не мають права вчинити так. - Доказiв? -повторив тихiше. -Ти хочеш, щоб я шукав проти тебе доказiв? Скажи, Сашко? - Хочу. - В Бiланових очах злiсливi вогники. Злiсть сталевими пучками стисла йому горло. Олександровi Кiндратовичу в цю мить чомусь пригадався вечiр на Днiпрi, каламутний вир пiд ногами i крик. Розпачливий крик маленького куличка. Жорстокi Холодовi слова i болiсний вiщий пташиний крик. - В мене, для прикладу, летальнiсть менша, нiж у тебе, - сказав i опустив погляд. Олександр Кiндратович мурував перед ним глуху, непроникну стiну! В останнi роки в клiнiцi склалося так, що надто тяжких хворих i призначених на повторнi операцiП клали до Холода. В Олександра Кiндратовича майже половину часу вiдбирали всiлякi конференцiП, комiсiП, депутатськi засiдання. До того ж вiн готувався до операцiй на серцi. В другому вiддiленнi й хворих майже вдвiчi бiльше, нiж в першому. Вони обоК знали те. Холодовi жодного разу й на думку не спало протестувати. Комусь же треба сидiти й на засiданнях. А операцiП на серцi!.. Ой, як не вистачало Пхнiй клiнiцi лiкаря, який би вмiв робити Пх. Тепер Холодовi почало видаватись, що Бiлан свiдомо уникав тiКП чорново? роботи. Щось важке перевернулося в грудях, боляче натиснуло на серце. Вiн запалив цигарку, перечiкуючи хвилинний гнiв. - Я можу вдатися до фактiв, - сказав на диво спокiйно. - До доказiв. Пам'ятаКш, як ти ножицями поранив мiокард, спричинив до нового захворювання? Ти зашив... В терапевтичному вiддiленнi К рентгенознiмок серця хвороП до операцiП... Зараз його теж зробити неважко. Вiсiмнадцятого... Бухгалтеровi з Вiнницi... Вчора. - Ти... Ти шпигуКш за мною, - стиснув кулаки Бiлан. Його дратував цигарковий дим, страшенно кортiло закурити, але вiн не хотiв брати цигарки з ХолодовоП коробки. - Нi, я просто стежив... Стежив, щоб уберегти тебе... Допомогти... - Допомогти?.. -Олександр Кiндратович перепитав майже згiрдно. - Ти - менi... А що можеш сам?.. Душно, тiсно в просторому кабiнетi. Душно обом. В мовчанцi чути, як десь невпинно цокотить, вгризаКться в дерево шашiль. Холод розстебнув верхнiй гудзик сорочки, пiдвiвся. Бiлан опустив голову, кулаки самi безвiльно розтиснулись, лягли на стiл. Хоч вiн ще вдома пережи