до Москви. В листi також було названо кiльканадцять старшин та полковникiв, яких велено забити в залiза. Якби у вiкно влетiла кульова блискавка й з шипiнням почала кружляти по свiтлицi, вона зробила б менше враження, нiж цей лист. Старшина онiмiла, в неП на якийсь час одiбрало мову. Ввели поштаря, вiн затинався, щось белькотiв, i його вивели. Пiзнiше ходили балачки, нiби листа було пiдроблено, його згарбузували поляки, але тодi так нiхто не думав. Та й поштар не вiдвiвся перед поблиском шаблi. - Це ще не все, - мовив гетьман, пiдвiвшись з стiльця. - Втiкачi з московського вiйська оповiдають, що цар збираКться послати на нас стрiльцiв i вигубити козакiв до ноги... - Чого ждемо! Присягали боронити один одного, а тепер нас поведуть як баранiв! - Ще ж не потупилися нашi шаблi! - I пороху не забракло. ЗумiКмо себе оборонити! Старшина нуртувала, а гетьман знову опустився на стiлець з високою рiзьбленою спинкою, спостерiгав. Чи всiх допекло, чи хто вiдмовчуКться? - Я давно зрозумiв, - сказав тихим, пониклим голосом, - що Москва не збираКться виконувати жодного пункту ПереяславськоП угоди. Жодного! Се я побачив ще за Хмеля... Хоч, зiзнаюся, не хотiлося в таке вiрити... Так клялися... Так дзвони дзвонили! Все на щось сподiвався... Дурив власне серце... Та угода - оманна. Аби нас одурити. Вицiдили з мене вiру..; Аж до ранку горiла тiКП ночi в гетьманськiй опочивальнi свiча, гетьман сидiв за горiховим столиком i власноручно писав унiверсали на збiр вiйська. Перетнув межу, до якоП стiльки разiв приступав i вiдступав знову, зважував i виважував; слухав Тетерю, слухав Беневського й Немирича й доконечно нiчого не обiцяв, перетрактацiП з Польщею тримав про запас. Так само вагався й Хмельницький, ведучи пере говори зi шведами та Ракочi, Хмельницькому було ще важче, адже уклав у Переяславi злуку з Москвою, перед смертю сказав ЮрiКвi: "Я заприсягнув царю московському, ти такоП присяги не складав, по менi вчиниш, як знаКш". Вiйсько зброПлося, ладналося в похiд. Гетьман вирiшив повести козакiв на лiвий берег i там вчинити велику раду. Тетеря, Немирич i Беневський вже звiстували йому не раз, що поляки, попеченi й поляканi Хмельниччиною, годнi на федерацiю, на спiлку рiвних. Дев'ятого серпня, коли вже зiбралося вiйсько, з Москви прискакав посланець - пiддячий Якiв ПортомоПнов. Суворий з вигляду, але добрий серцем, привiз багатi подарунки, вимовив вiд царя та вiд себе ласкаве слово. Вiд царя - нещире, вiд себе - щире. Погладжував сиву бороду, усмiхався приязно, промовляв гарно, в лад, розумно, видно, багато знав, багато чого вмiв, iншого разу гетьман залюбки б посидiв з ним за узваром на меду та на шафранi, погомонiв, нинi ж - пiзно. Пiзно! Виговський не любив будь-кому завдавати прикростей власною персоною, всi вiдповiдi переказував через iнших, але цього разу оповiстив суворо: - З рiзних мiсць пишуть менi полковники, сотники й осавули, що воКводу Шереметьева та князя Ромодановського прислано на лиху справу. Князь Ромодановський вже пустив немало крiвцi, а барабашiвцiв та пушкарiвцiв тримаК пiд своПм крильцем. Годi! Йду на Заднiпря вчинити порядок. А стануть на путi царськi люди - вдарю на них. До КиКва пошлю свого брата Данила, аби вигнав звiдти Шереметьева та зруйнував фортецю, яка проти нас наладована. Ще ж ми не обабилися зовсiм, ще ж не потупилися нашi шаблi, ще ж кров, а не сироватка гуляК в наших жилах! За кого нас маК цар? За кого мають нас бояри? За худобину. Ми люди, i люди вольнiП, звитягою випоКнi, ми добрi i щирi, як дiти, але всякому терпцю К мiра. Досить, награлися з нами, натiшилися. А ми находилися по шнурочку, та ще й зiгнувшись. Пора розправити плечi й дихнути на повнi груди. ПортомоПнов жахнувся, замахав руками, аж поопадали рукави його довгого кожуха, й вiн метляв ними, наче ганчiрками. Болiсть i розпач спотворили його гарне обличчя, вiн вболiвав щиро й стратив гарний лад своКП мови, ковтав слова - намагався перемiнити гетьманiв рiшенець. Але той слухати не схотiв, покликав вартових козакiв: - Вiдведiть царського посланця на кватирю. Слiдом за ПортомоПновим прибiг на змилених конях iнший царський гiнець - ТюлюбаКв, але гетьман його не прийняв. XV [Виговський приймаК рiшення остаточно розiрвати з Москвою. Козаки укладають з Рiччю Посполитою Гадяцькi пакти, якi значно розширювали права УкраПни, фактично перетворювали ПП на незалежну державу.] Матвiй довго никав помiж наметами, його кортiло на власнi вуха послухати пакти, а то й почитати Пх, i соромився йти до писарського воза - там його всi знали, боявся зневаги, кпину, косого погляду. Нарештi видивився, коли бiля воза стовпилося найбiльше козакiв, зашився в товпу, зiгнувся, вкляк. Матвiй долучився до гурту, коли писар Михненко - вузьколиций, довгоносий, з вусами, схожими на обiрване путо, першi статтi вже прочитав, а що козаки мало що розумiли в них, кричали, перепитували, - розтовкмачував лiнивим голосом - либонь, читав уже статтi не вперше, втомився й збайдужiв. - Отож Чернiгiвське, Брацлавське i КиПвське воКводства, себто УкраПна наша, оголошена вольним та незалежним краКм, злученим з Польщею, яко й князiвство Литовське, три краП, творять одну спiлку рiвних мiж собою республiк пiд рукою одного короля, обраного всiма разом... Його перебили: - А що таке республiка? - Король, отже, над усiма? - А воКводство Волинське куди подiлося? Михненко знову нудно й байдужо пояснював: - Республiка, це, ну... Такий уряд... Де голова - король. - Над усiма? - Аякже. Його обирають, а як помре, тодi обирають нового. - З наших чи тiльки з полякiв? - запитав маленький, миршавий козачок з носом-бурулькою i загнав писаря в глухий кут. - Ма'ть, тiльки з полякiв. - ОтакоП. Так вiн i жалiтиме i допильновуватиме своПх. - Над ним стоятиме сейм. - Також з полякiв? j - А ти бiльше слухай та менше запитуй,-розсердився Михненко й, щоб уникнути нових розпитувань, почав швиденько читати: - ..."Унiю знести й надалi терпiти як римську, так i грецьку релiгiю" (Тут знову посипалися запитання, але Михненко на них не зважав). "КиПвський митрополит зi своПми чотирма владиками хай завжди матиме мiсце в сенатi Корони ПольськоП. Вiйська компутового козацького маК бути не бiльше шiстдесяти тисяч, або як вельможний гетьман на реКстрi подасть. Старожитнi церкви, монастирi з усiма своПми господарствами мають бути приверненi козакам. А щоб не були вони пiд свiтським завiдуванням, то хай мають для себе двi своП академiП, одну в КиКвi, а другу де схотять, своП школи, архiви та друки. Всiм маК бути даровано i щиро вiдпущено все минуле, а коли б було не так, але iнакше, то й перемир'я розриваКться. Не платити податкiв до Корони i не знати по обох УкраПнах iншоП якоП юрисдикцiП, окрiм самого свого козацького гетьмана. Йому ж, гетьмановi, вiльно представляти королевi того зi своПх козакiв, кого захоче нобiлiтувати, а щоб мало те свою мiру, то нехай гетьман вибере зi своПх пiдлеглих по сто чоловiк з кожного полку в рiк..." На цьому мiсцi Михненка знову обiрвали, козаки захвилювалися, заюртували й не вгомонялися довго. Запитували, що таке "нобiлiтацiя", й Михненко пояснював, що це виведення в шляхту, й тодi першим закричав маленький миршавий козачок з носом-пиптем: - По сто на рiк з полку? А в нас у полку скiлько козакiв? Двi з половиною тисячi. То це мене пропхають у шляхтичi через двадцять п'ять рокiв? Я до того й не доживу. Й появляться молодшi, спритники... - Ти такий в'юркий, що пролiзеш першим, - жартували однi. Iншi торгували, хвилювалися. Цей пункт викликав най бiльше суперечок i хвилювань. - Я й сам не полiзу в шляхту, - кричав бiлобровий, з хвилею пшеничного чуба, який вибився з-пiд шапки, козак. - Полiзеш. Ще й як. Летiло в повiтрi бабине лiто, чiплялося за шапки, за плечi козакiв, одна довга-предовга павутина вчепилася за Михненкову шапку, на ПП кiнчику гойдався павук. Вгорi пливли бiлi, наче лебедi, хмари, й голубiло небо, але козаки не бачили нi неба, нi бiлих хмар, розпалювалися все дужче, декотрi вже брали один одного за кунтушi. Врештi Михненко махнув рукою i почав читати далi: - "На УкраПнi не маК бути нiяких коронних обозiв, хiба довелося б Пх туди затягати задля потреби, але ними буде командувати сам гетьман, якого обираК пiсля смертi тепер живого король i то з чотирьох кандидатiв, якi вибираються з КиПвського, Чернiгiвського та Брацлавського воКводств. Велике князiвство Руське матиме владу найвищого трибуналу, туди надходитимуть справи до рiшення з менших судiв, матиме власну державну скарбiвницю, куди йтимуть усi до ходи й податки з князiвств й обертатимуться тiльки на власнi потреби, власну державну старшину: канцлерiв, маршалiв, пiдскарбiПв. При волостях i установах вiльно буде кувати власну монету для заплати козацькому вiйську. Мати помiж собою загальнi спiльнi ради i спiльнi сили супроти ворога i дбати всiлякими способами, щоб була вiльна навiгацiя до Чорного моря. Поштарi, маршалки та iншi достойники мають бути подiбнi до коронних... Гетьмановi козацькому не шукати в стороннiх монархiв жодноП протекцiП, а знати себе вiрним лише своКму королевi..." - Це ж як, знову пiд короля? - пролунало десь позаду, й козаки захвилювалися, загомонiли. - Короля обираКмо самi, на три краП... - намагався по яснити Михненко, але його не слухали. Матвiй вибрався з натовпу. Вiн iшов i думав, перетрушував почуте ранiше, перебирав щойно прочитанi Михненком пункти i все дужче впевняв себе, що пакти укладенi дуже добрi. Навiть при тому, що йому особисто нобiлiтацiП не дочекатися, його власна козацька справа зчадiла чорним димом. Хто нинi його нобiлiтуК? Якби все було так, як ранiше, вiн би отримав шляхетське звання одним з перших. Позаду йшло двоК козакiв i гомонiли: - Ох i справного трактата уклав гетьман. Ми ще нiколи не мали такого... - Переяславський не гiрший. - Не кажи. Там - пiд царем, пiд воКводами. А тут - усi рiвнi. Три... цi самi... як Пх - республiки. В сенатi усiх порiвну... Почулося голосне зiтхання. - Пакти, може, й добрi... Тiльки обдурять нас ляхи, як вже не раз дурили. Ти як хоч, а не примиряться вони, щоб ми стали з ними в один аршин... - Таж натерли Пм перцю в нiс. Скiльки разiв били... Охмолосталися, отямилися. Викруту в них iншого немаК. - Поки що... Ой, Омельку, Омельку... Хiба ж ти не пам'ятаКш... Твоя спина, може, й не пам'ятаК, а батька твого, дiда? Такi землi втратили, такi фiльварки... Не попустять вони. - Нам коб лишень передихнути, вбитися в колодочки. - Й сього не дадуть. Козаки повернули лiворуч, понесли балачку понад ставочком у свiй курiнь. А МатвiКвi нi з ким i словом перекинутися. Журавка напував Зiрку бiля броду з маленькоП рiчечки Карасика, що бiля Олешнi. Як i всi сiверськi рiчки, Карасик - бистра й холодна та все остуджена й вияснена осiнню до дна. Зiрка пила довго (Матвiй, задуманий у своК, забув ПП розгнуздати), цмулила воду, пiднiмала голову й тодi з ПП губiв спадали важкi краплi та кльокали на плесо. I враз сонце розлетiлося на друзки, а його й далi дробили кiнськi копита: через брiд пролетiв гетьман iз почтом - двоК козакiв попереду, троК позаду. Сидiв у сiдлi молодо, наче влитий. Вискочив на горб i враз натягнув поводи, махнув вершникам рукою, спустив коня на кiлька крокiв униз. Зупинився, втомленим сумним поглядом обмацав Матвiя. Журавка зняв шапку, опустив голову. Це вперше пiсля його вигнання з канцелярiП гетьман зупинив на ньому погляд. Мабуть, i Виговський не знав, що сказати, хотiв трохи збадьорити козака, але не мiг до кiнця подолати досади та осуги на нього. З губiв злетiли зовсiм не тi слова, якi намiрявся мовити. - Винуватий сам... МатвiКвi зшерхло в горлi, пiд очима забринiли сльози. - Несу хрест... Рiдна кров... - i зовсiм вилетiло з голови, що мрiяв про отаку зустрiч i хотiв попросити в гетьмана абшиду. - Поспокутуй ще трохи... грiх свiй. - I вже iнакше, довiрчо: -_ Що думаКш про пакт? Що козаки гомонять? Матвiй намагався i догодити гетьману, й сказати правду: - Менi всi статтi гарнi. А козаки... Всiляке гомонять. Однi кажуть - вони нам на велику користь. Iншi таки бояться ляхiв. Мовляв, пили кров... i зараз обдурять. А чимало й таких, що не тямкують. Виговський подосадував, що навiть цей козак, зичливий йому, не вповнi все розумiК. - Так треба. Поки що... НемаК в нас iншого викруту. - Й повторив: - Поки що. Втямив? - Так, - хитнув головою Матвiй, хоч втямив не до кiнця. "Гетьман хоче з часом i цi пакти одмiнити?" - Одiб'Кмось од москалiв, тодi... - Кажуть, - обережно мовив Матвiй, - пiд Севськом вiйська московського гибiль... - Неправда, - рiшуче заперечив Виговський. - Розсiяне воно по пограничних мiстах. Не важилося вийти на нас. А я хотiв... За одним разом. А сам пригадав останню старшинську раду, на якiй схиляв полковникiв бити на московськi мiста - Бiлгород та Путивль - i вимагати, аби видали бунтiвникiв, котрi ховаються по них. Старшина на те не пристала, посилаючись на невдалi спроби пiд Камiнним та Олешнею. - А що в сотнях про це кажуть? МатвiКвi до жару в грудях хотiлося догодити гетьману, одначе, пристудивши той гарячий жар, змусив себе сказати: - Потомилися козаки... Чутки ходять, що серби i татари нашi села шарпають... Втiкають козаки з сотень. У нас уже восьмеро втекло. - Знаю, - нахмурив брови гетьман. - Ти не збираКшся втiкати? Матвiй пiдвiв змарнiле обличчя. - Я з вами до загину. - Ну, гинути нам ще рано, - трохи прояснiв обличчям Виговський. Кiнь пiд ним нетерпляче перебирав бiлими копитами. - Послужи ще трохи, - й попустив повiддя. Ледь перевисаючи на лiвий бiк, помчав полем. Матвiй вiв Зiрку в поводi й мiркував, що вони з гетьманом думають про одне й те ж, i це його трохи дивувало: гетьман вiд нього на хтозна-якiй вiдстанi, може стоптати, звiяти з свiту, як порошину, а й сам... порошина... Бо ж - смертний. Порошина для вищих сил... Але яких? Тi сили звiдки? З неба чи породженi тут, на землi? Адже все оце - вiд них, людей. Вiд ПхньоП жадоби, захланностi, але й прагнення добра, правди. Людина потинаК людину, люди - людей. Нам, украПнцям, випало жити на спокусу iншим, але через що? Чи через те, що ми такi... гречкосiП, не хочемо чужого, не важимося на чуже, не розпалили в собi жадоби, чи через те, що не знаходимо однiКП, власноП, правди, а хапаКмося за ту, котру нам пiдсовують? I гриземося помiж собою, возвеличуКмося один над одним. Меншi - над ще меншими, бiльшi - над бiльшими. Всi хочуть в отамани, нiхто не хоче коритися, визнавати над собою влади... Влади - якоП? Може, вона в нас не така, як у iнших? Там цар, там король, цiсар або султан, i все в його руках. А ми збiглися, скричали когось на найвищий уряд, i кожному кортить скричати свого... Нинi обрали Виговського. Мудрий вiн чоловiк, а чи такий вже, щоб тiКП мудростi вистачило на всiх? Й скiльки в нього ворогiв... Але Матвiй нiколи не одступиться од нього. Помiтив, що на лiвiй переднiй нозi кобили хляпаК пiдкова, зупинив Зiрку, пiдняв Пй ногу й вiдiрвав пiдкову та заховав до кишенi. "Доведеться платити ковалевi, щоб перекував". Далi Зiрка йшла накульгуючи. I знову думав про розмову з гетьманом, не знав, радiти цiй стрiчi чи досадувати на неП, шкодувати на власнi правдивi слова (мiг Пх не казати, дужче сподобатися гетьману), чи нi. На колодках бiля напiврозваленоП клунi (вже лежали сохи i крокви на нову клуню) сидiли козаки, гомонiли. - Пiд СКвськом московське вiйсько стоПть, - голосно казав Сидiр, притоптуючи великим пальцем тютюн у муругiй люльцi. - Ось-ось рушить на нас. Iншим разом вiн би не зачепив Сидора, адже поклав уникати його, не помiчати. Але нинi, пiсля зустрiчi з гетьманом, не стримався. Зупинився й запитав: - А ти звiдки знаКш? Сидiр з несподiванки сторопiв: - Купцi приПздили... МатвiКвi заманячила на овидi пам'ятi темна хмарина, гостренький шпичок ввiп'явся в серце. Справдi, з-пiд СКвська в козацький обоз безперестану Пздять москалi, купцi та стрiль цi, точаться торги та переторги, точаться розмови. Матвiй нi до тих торгiв, нi до тих розмов не вступав, а от Сидора кiлька разiв бiля московських возiв бачив. Чого вiн там крутиться? Торгувати в нього мовби нiчим. I чому гетьман допускаК тi наПзди-приПзди москалiв, чому не вiдтрутить Пх, не поставить варту? Якщо поклав одколотися од них? Малi козацькi партiП шарпають збройне московськi села, стрiлецькi загони шарпають села украПнськi, а в обозi тi й тi "товчуть одну ступу". Треба б сказати гетьману, щоб поставив варту. Але як вiн тепер скаже... - Брешуть купцi, як попiвськi пси. НемаК пiд СКвськом московського вiйська. - Яка це кума тобi нашепотiла? - глузливо запитав червонопикий козак з вiдрубаним вухом. - Така кума, що вмiК й рота заклепати, - раптом гостро вiдказав Матвiй. - Дозорцi приПхали. Побували пiд СКвськом i поза СКвськом. Вчинили повний вивiд. Не треба бридити дурного, лякати самим себе. Гетьман краще знаК, що робити. Й смикнув за повiд Зiрку. [Гадяцький трактат неоднозначно оцiнюКться козацтвом та селянами. Москва починаК збройну iнтервенцiю проти УкраПни, але пiд Конотопом московське вiйсько зазнаК нечуваноП досi поразки. В цiй битвi гине i Супрун, який воював на боцi Москви.] XX ... Ледве зiйшла з луки вода, Виговський з усiм вiйськом перейшов через Соснiвку. Трубецькой наказав покинути шанцi для приступу Конотопа й мiцно обкопав табiр пiд лiсом. З мiста вийшов Григорiй Гуляницький з обложенцями, Пх лишилося двi з половиною тисячi - без коней - коней поПли за дванадцять тижнiв облоги, - це йшли не люди, а тiнi, Пх гойдав вiтер. Другого липня Виговський мiцно вдарив на московський табiр, московити вистояли, проломи заладнали, але появилися проломи у Пхнiй вiрi та впевненостi, вони почали вiдступати, на переправi через Њзуч козаки знову вдарили на них й дуже багато московитiв потопилося. Все ж ратники встигли окопатися на житньому полi, й отако, осипаючи довкола свого обозу частi шанцi й вали, московити вiдступали до Путивля; в одному з таких приступiв уламок ядра, яке розiрвалося за кiлька крокiв вiд Виговського, забив пiд ним вороного румака, другий великий уламок продiрявив кунтуш та жупан, але самого гетьмана не зачепив. Розшарпане, згнiчене московське вiйсько вiдступило до Сейму, а далi кинулося навтьоки й замкнулося в мiцнiй Путивльськiй фортецi. ...На раду в таборi над Сеймом старшини зiбралися в просторому гетьманському наметi, на вiковi кованоП скриньки була виставлена для всiх ступка тютюну турецького й одчиненi обидвi вилоги - аби виходив дим. Вiн валував з намету, наче з гути. Запашний гетьманiв тютюн курили всi разом, але говорили нарiзно, зчинилася сварка. - Пiдемо, а татарин наших жiнок та дiтей хапатиме. - Не дотремо московитiв, вони знову вiйсько зберуть. - Не зберуть. Козаки пориваються додому, жнива не за горами... - Там роботи - гибiль. I корму коням немаК, на десять верст кругом жита викосили... Однi полковники поривалися на Путивль, вимагали вiд гетьмана взяти мiсто в облогу й донищити московське вiйсько до решти, iншi наполягали на тому, що ворога скурано, прогнано з украПнськоП землi i треба вертатися, мовляв, немаК для чого даремно тратити козацькi життя. Њдностi не було, а де немаК Кдностi, там немаК й бойового духу. Гетьман довго мовчав, хмурив ледь посрiбленi на кiнчиках брови й врештi сказав: - Я зняв зi стiни шаблю, щоб лишень прогнати з УкраПни московське вiйсько, яке чинило нашому люду кривди й плюндрувало край. Я не хочу воювати з царем та народом московським i попирати кiньми Пхню землю. Ми пошлемо царевi замирення й житимемо з ними, як добрi сусiди. Спакувавши у вози вiднятi в московитiв корогви, тамбурини та гармати, Виговський вiдпустив у Крим орду й повiв козацьке вiйсько до Чигирина. ...У Москвi про вiдхiд козацького вiйська довго не знали. Пiвнiчну столицю струснула панiчна лихоманка, жах охопив московитiв: щойно повоювали стiльки мiст, скурали столицю литовську й полонили гетьмана литовського, i ось тепер Трубецькой, надiя московитiв, "муж благоговейный и iзящный, в воинстве счастливый и недругам страшный", розгромлений наголову. В чорному траурному каптанi вийшов до народу цар, аби заспокоПти його, але не втримався сам, залився слiзьми, й люд московський попадав навколiшки та зводив до неба руки, благаючи в Бога помилування. Одначе, покладаючись на Бога, люди насамперед сподiваються порятуватися самi: в Москвi закипiли землянi роботи, копали глибокi рови, обгрунтовували стiни, кували подвiйнi брами, цар видав указ, за яким за лопати та кайла змушенi були взятися навiть бояри, сам вiн походжав по стiнах, заглядав у рови, поплiскував знiженою долонею по гарматах, з тугою i острахом вглядався в повитий маревом обрiй. А в льохах i палатах скарбники та царевi фамiльянти потай пакували соболiв, коштовностi, каретники мiняли колеса на повозах та перековували коней. По Москвi прокотилася чутка, що цар втiкаК за Волгу, в Ярославль. [Але Варшава не погоджуКться на козацькi пропозицiП, польськi пани проти рiвноправного союзу Польщi, Литви та УкраПни. ЗростаК незадоволення полiтикою I.Виговського i в УкраПнi.] XXII ... Третiй день у гетьмана болiла нога, та так, що вiн ледве мiг на неП ступити. Колись давно, пiд лиховiсним Берестечком, просидiв нiч у болотi, й окошилося те на нозi: по простудi, на негоду, а то й просто невiдь-чому починало болiти колiно. Парив його в гарячiй водi, у яку додано живицi та дьогтю, прикладав горiлчанi припарки - вiдпускало, вiн навiть забував на якийсь час про хворобу, вiдтак вона нагадувала про себе знову. Через те Пхав не верхи, а в ридванi, на дверцях якого були намальованi гетьманськi вензелi, сотня затяжцiв охороняла його. Й ще кiлька сот затяжцiв - усi, якi були пiд рукою, звечора пiшли до Германiвки. Гетьмана супроводжувало також восьмеро козакiв особистоП охорони й значнi козаки - канцеляристи Верещака та Судима, котрi були у Варшавi на сеймi i везли списанi на папiр Гадяцькi пакти. Тiльки тепер, коли статтi були ствердженi сеймом, Виговський. вирiшив оголосити Пх. Й сталася в дорозi лиха притичина, переПжджали по ветхому мiстку ручай у глибокiй долинi, ридван вломився й осiв по самi дверцята в багнюку. Вiн не перекинувся, а тiльки дуже нахилився на правий бiк, затяжцi не хотiли лiзти в багно, машталiр та кiлька козакiв довго розбирали палiччя, з якого був згарбузований мiсток, а потiм разом iз затяжцями спробували тягти ридван на сухе. Але спочатку козаки геть мана винесли. Џм не вдавалося зрушити важкий ридван, та саме на той час нагодилася друга чигиринська сотня, козаки - серед них i Матвiй - побiгли пiд гору, вивалили новий тин бiля хутiрця й посунули його пiд колеса ридвану. З вишняка вийшла стара жiнка з пласким, пожмаканим зморшками обличчям i заходилася проклинати козакiв за тинок: "А щоб ви до вечора не дожили, а щоб вас грiм побив, земля б вас усiх присипала", вона трусила сухим кулачком i лаялася страшно, й врештi один козак побiг та насварився на неП рушницею. Стара щезла у вишняковi. Впродовж дня Матвiй кiлька разiв згадував тi прокльони. Коли витягли ридван, виявилося, що вломилося лiве заднК колесо, двоК козакiв побiгли кiньми до Ржищева за колесом, затяжцi повдягалися при дорозi, а гетьман сидiв на знятому з коня сiдлi й нервувався, i згадував лаючу стару, ПП прокльони, i йому було неприКмно. Та потроху заспокоПвся й навiть забувся. Дивився на бузиновi хащi, рясно всипанi чорнильно-чорними ягодами, таких хащiв iз бузини вiн не бачив зроду - заввишки в кiлька людських зростiв, густi-прегустi, й кетяги, неначе чорнi шапки. Понад бузиновими хащами зносилося з пiвдесятка диких груш, грушки-лiсiвки скочувалися з пагорба до дороги, бiля самих гетьманових нiг жовтiло Пх кiлька. Пригадав, як у дитинствi ласували такими грушками, хоч у батьковому саду було чимало груш високих сортiв: i глеки, й дулi, й ватянки, але жовтi лiсовi грушки, а ще гнилички, мали особливий смак. Вiн пiдняв з трави одну, обтер у долонях i розкусив, пожував трохи й виплюнув - грушка була терпка, аж зсудомлювало горло. З болiсним сумом зауважив, що повернуло на осiнь (i в його життi також), холодно поблискувала в озеречку вода, отави бiля нього посiрiли й пожухли, величалися помiж них рудi султани кiнського щавлю та полину, тьмяно поблиску вали якiсь жовтенькi квiточки, вичахало небо й остудiла душа. I думав гетьман про все, що скоПлося в останнi мiсяцi, й не мiг нiчого собi до кiнця пояснити. Де i якi зробив помилки - й думав про раду, й посмоктувало в нього пiд серцем. Лихi передчуття тривожили гетьмана. "Як же швидко все сталося, - думав, згадуючи такi близькi вибори його на гетьмана, маКво корогов, пiднесення, яке панувало у вiйську i серед поспiльства. - Як швидко... вкисло це пиво. Чому? Чому все повернулося так? Через те, що не роздушив гадину зради одразу? Загравав iз Москвою?" ...А козаки з колесом все не Пхали, й врештi гетьман попросив коня, його обережно пiдсадовили в сiдло. Вiн подивився на затяжцiв, i йому защемiло в серцi: мусить спиратися не на своПх, а на чужинцiв, на оцих, оплачених золотом, незнайомих йому людей з рiзних краПв та племен, й одягнених по-чужинськи - кожен у своК; були серед цих комонникiв люди в латах i кольчугах, в пишних каптанах, а були в лахмiттi. Цi, що отуто, з ним, оплаченi краще за iнших... "Покинуть в круту хвилину чи не покинуть?" - у думцi. Дорога то збiгала нагору, то падала в долину, була глуха й непролазна весною та восени, нинi ж - згамзяна копитами, трава на узбiччях затоптана - пройшло чимало вiйська, до рога то одбiгала од круч, то знову наближалася до них, внизу рябiв Днiпро, вiтер гнав крутi брижi хвиль униз по течiП, посерединi, штовханий вiтром i течiКю, прудко летiв дуб пiд сiрим вiтрилом, на носi бiля переднього стерна стояв молодий козак у розстебнутiй чумарцi - ще молодий, видно по поставi, - й правував човном. Побачивши комонникiв, зняв шапку та помахав нею. I гетьмана пойняло щимке, тужливе вiдчуття, вiн позаздрив козаковi й подумав, що як то добре бути молодим та летiти на швидкому вiтрильнику, ковтати на повен рот напоКне рiчкою повiтря й не думати про раду попереду, про пiдступи, наусти, чорну невiдомiсть. Отак би став пiд вiтрило й мчав до самого моря. Повернули лiворуч, у широку долину, дорога пластала помiж чагарiв, садiв, понад рiчечкою Красною, то перескакувала через неП по мiстку, то одбiгала на схил, то знову верталася назад, минули село, яке так i називалося Долина, i в'Пхали в Германiвку. Ще здалеку почули гомiн. Мiсце для ради було обрано на схилi, бiля перехрестя трьох дорiг - на Трипiлля, на Обухiв та на Стайки, широка-широка галявина, а по ПП краях, пiвколом, шипшина та глiд, якi закипiли червоно, й дикi грушi над ними, та в'язи, а внизу, бiля рiчки, калина, також у червоних краплях. Козаки розташувалися на схилi, сидiли й стояли на спеченiй сонцем травi, по сотнях, полках i вперемiшку, помiж ними шастали якiсь незнайомi людцi в козацькому i мiщанському вбраннi, й стояло гудiння, козаки перегукувалися через голови, i вже скипали суперечки, й осавули розтягували забiяк. Спряженi сонцем, втомленi довгим чеканням, козаки були роздратованi, витирали шапками пiт, i кинутi з воза слова важко доходили до них. Новий, добрий вiз стояв унизу, ще й пеньок пiдкотили ззаду, щоб легше ступати на вiз, звiдти й падали на голови козакiв кличi та пофози. Саме промовляв маленький, у химернiй, казан ком, шапцi козак, побачивши гетьмана з почтом, вiн втягнув голову в плечi й шаснув у натовп. Натовп запрудив усю галявину, й дорогу для гетьмана прокладали затяжцi. Попереду Пхав польський хорунжий на вогненно-рудому конi, й сталевий панцир дратував козакам очi. Й дратували Пх нагайки в руках гетьманськоП охорони, i Пхнi ситi конi, i ПхнК вбрання. Гетьман пiд'Пхав до воза. Не злазячи з коня, розглядався. Сонце свiтило просто в очi, i йому було погано видно обличчя козакiв. Оглянувся назад i побачив табуни коней, якi паслися на толоцi, й козакiв у сiдлах, котрi стерегли Пх, i побачив кiлька карет понад дорогою; пошукав очима затяжцiв: вони стояли строКм бiля мiстка через Красну. З-за горба вихопився коршак й, побачивши стiльки люду, неначе пiдкинутий не видимою рукою, шпарко замахав крильми, потягнув на Трипiлля. Поткнувся з тiКП самоП сторони з коровами пастух - гнав Пх на обiд - i не мiг пробитися, завернув назад. Гетьман зробив порух, щоб злiзти з коня, до нього кинулося двоК козакiв охорони, але вiн показав очима - мовляв, не треба, - долаючи пекельний бiль у колiнi, пiдвернув коня так, що ступив просто на воза й кинув козаковi повiддя, мовивши тихо: - Нехай стоПть тут. Пошукав поглядом политаврщика, той сидiв пiд кущем, палички стримiли за поясом. Спершу Виговський хотiв у кого-небудь запитати, чи били в котли на вiдкриття ради, а тодi подумав: якщо й били, те вiдкриття нечинне, подав политаврщику знак. Той неохоче вибив дрiб. Повiяв вiтер, пострiлом ляснула велика корогва, й гетьман здригнувся. Вiн мовчав, дивився в товпу. Гомiн потроху вщухав, але не скрiзь. Тi козаки, якi були ближче до воза, опускали очi. I враз гетьмана обпалило жаром: блукаючи поглядом, на штовхнувся на гурт запорожцiв, посерединi того рiзномасного гурту круглiла лялькова, недоросла голова Юрiя Хмельниченка. Юрась повернув голову трохи вбiк, йому на вухо щось шепотiв червономордий, носатий запорожець. Виговський подумав, що Юрiй приПхав неспроста, що приправу на кулiш, який маК зваритися нинi, збирано не з однiКП сторони, не з одного городу. Й отi сiрi, схожi на мишей людцi, котрi шмигають попiд руками в козакiв, опинилися тут не випадково. Так i не дочекавшись повноП тишi, гетьман розпочав: - Панове рада! Як i попередник мiй, славноП пам'ятi Богдан Хмельницький у всiх випадках за свого уряду чинив усе з вiдома й згоди вашоП (покривив душею, але куди подiнешся), так i я погоджую все з вашою волею, для цього й скликано отсю раду. В ЊвангелiП сказано, що К час розкидати камiння i К час його збирати. Ми довго його розкидали, i нинiшня година К годиною до збирання. Годиною працi, злагоди та миру. Погляньте, як поруйнованi цiлi полки на тогобiчнiй сторонi, i в полках Полтавському, Лубенському, Миргородському... Й одразу ж пролунало: - Чи не ти Пх руйнував i кров проливав! Яко Авелева, вона кличе до вiдплати. Виговський застерiг, що кричали запорожцi, й повернувся до них обличчям: - Новим пролиттям кровi, помстою нiчого не наживеш. Не виореш нею поля й не збудуКш з неП свiтлицi. Я шкодував i шкодую на пролиту кров, але обагрилися нею нашi шаблi не з нашого ранкору, не з нашоП вини. Ми мусили боронитися й перемогли... - I пiшли пiд ляха. Кругле, дзюбаКте обличчя, злi-презлi очi. Й ще одне поруч - великий лоб, важке пiдборiддя, а помiж них - пипоть носа. Крикнули в двi горлянки. - Про ляхiв потiм... - По натовпу прокотився шелест, гомiн ("Зараз кажи, чого крутiйствуКш"). - I про москалiв, i про ляхiв... Але я прошу спокою. - Не помiтив, що приклав до грудей руку. - Спокою та розважливостi. Тiльки добром можемо залагодити нашi справи. Iнакше надiя одурить нас. Звертаюся до вашоП мудростi, до вашоП совiстi. Не даймо розшарпати себе. Шарпанина, незлагода - найбiльша наша бiда. Коли одне тягне за гнуздечку, а друге за хвоста, кiнь стоПть на мiсцi. Прошу вас, сивi та буйнi голови, славне Вiйсько Запорозьке, годитися мiж собою, тiльки в згодi наша сила. Нас хочуть порiзнити москалi... - А ляхи ще бiльше. Цар нам грошi даК... - знову той дзюбастий. - Ти ж нам не даси! - Й ще голоси. Џх покрив громовий бас: - Таж дайте сказати. Виговський спробував пiдiйти з iншого боку. - Я знаю, тут, на радi, К багато мудрих голiв... Але якщо кожне слухатиме тiльки себе, спричинимо до лиха. Прошу вас, потримайте вашi думки й поради при собi й не повставайте проти думки громади... Це я вам кажу, - раптом не втримався (на що одразу ж i пошкодував), гримнув на дзюбастого та другого з носом-пиптем, якi кричали без угаву, не давали говорити. В натовпi закричали, засвистiли, найдужче пускали гомони запорожцi. - Ми - громада. А ти нам нiхто. Як порiшимо, так i буде, - дзьобастий. Чи не вперше в життi Виговським оволодiла така лють, що, май волю, посiк би на капусту обох заводiПв. Але бачив, що тут його волi вже майже немаК, навiть не мiг зупинити розбурханий натовп. Й тодi на воза вирвався Гуляницький, вистрiлив угору з пiстоля: - Тихо! - А то що? - здалеку. - Стрiльну в твою дурну пику. - А ти спробуй! I все ж на якийсь час натовп угамувався. Але Виговський уже розгубив усi думки. - Пiсля такоП перемоги ми можемо самi панувати в краП. Обирати свiй уряд, своПх суддiв, бурмiстрiв та райцiв. Ми нiколи не мали такоП можливостi... - Так нащо ж ти нас ляхам продав?.. -_ Ми уклали договiр на конфедерацiю... - А що це таке?.. Нею закусюють? - Пiд рукою короля чи нi? - Пiд рукою, але як рiвний з рiвним. СтаКмо вiльним народом, державою Руською... - А ти - князем? I знову буде шляхта? - Шляхта - наша. З вас, козакiв. - Не тре-е-еба нам шляхти! Натерпiлися! - заревло кiлька десяткiв горлянок. У гетьмана палало обличчя, вiн задихався: - Вас купляють. Вас намовляють... - Ти - вже куплений. - Вiн хану кримському продався, хоче поновити Астраханське царство! Либонь, нiчого дурнiшого не можна було вигадати, але, виявляКться, безглуздiсть маК велику силу. Розбурханий натовп забирав по краплi у гетьмана його впевненiсть, рiшучiсть, плутав думки, розсiював увагу. Вiн бачив, що щось рушиться, що земля випорскуК з-пiд нього, але ще сподiвався втримати ПП пiд собою i натовп пiд своКю рукою. Оглянувся, шукаючи пiдтримки в генеральноП старшини, сподiвався, що вона стане поруч нього й це переломить раду в його сторону. Але старшини вiдводили очi, кожному болiло тiльки своК: одному - добутий статок, другому - високий уряд, ще iншого спопеляли заздрощi, комусь не подобалося високодумство гетьмана, в декому свiтилася повергненням гетьмана булава. Уманський полковник Михайло Ханенко, який клявся захистити гетьмана "зубами та шаблею", микуляв очима, Носач позирав вiдверто глузливим поглядом, Тетеря взагалi зашився в натовп, Дорошенка не було - сам послав у степи проти татар... Й ревiв зварйований пiдмовниками натовп, нiхто не хотiв приглушити злого, розшалiлого чортика в душi. Нехай все йде на погибель, на хух, аби менi викричатися. А що буде потiм... Наперед посунули запорожцi. Й приступили ближче полтавцi, переяславцi з Цюцюрою, нiжинцi з Золотаренком. Цi дивилися вiдверто вороже, озлоблено, хижо поблискували очi, в'Пдливо ширилися роти. - Ви, пси смердючi...- Гукнув Гуляницький. - Нема на вас управи... Ви хочете... Страх згубили... Мерзотники! - Й розлютив доконечно раду. Трiснув пострiл, куля цвьохнула над вухом у Гуляницького. Вiн рвонув на грудях сорочку: - Стрiляй, падлюко! Я в бою не втiкав! - Стояв розвихрений, рвiйний, розпашiлий, чорнявий, розчервонiлий, гарний, як присуджений до страти янгол. Виговський також не похитнувся вiд посвисту кулi, але йому шерхло в горлi, не ставало повiтря в грудях, вiн ще раз спробував повернути фортуну в свiй бiк: - Ви нiчого не знаКте! - гукнув щосили. - Послухайте пакти, а тодi кажiть. Як скажете, так i буде. Пакти послухайте! На воза вилiзли Верещака та Сулима. Верещака тремтячими руками дiстав з-за пазухи аркушi, рiвняв Пх. - Слухайте Гадяцькi пакти! - гукав Гуляницький, але намарне. - Не хочемо слухати лядських зброднiв! - Забирайся геть. ВолiКмо Хмельниченка гетьманом. - То не лядськi зброднi, ми самi укладали тi пакти! - Брехня. Џх шляхта накурликала!.. - Таж не крути довбешкою, дай послухати! - Не хочемо пiд ляха! - Хмельниченка гетьманом! - Слава Хмельниченку! Верещака зяпав ротом, але чи то стратив голос, чи його слова тонули в галасi та гомонi. I вже лiворуч вiд воза прислiпуватий козак у шкiряному кунтушi тузував дрiбненького тонкошийого козачка в лисячiй шапцi, яка падала тому на очi, й вiн нiчого не бачив, а поруч зчепилося ще двоК, i в iнших руки падали на рукiв'я щабель, i дуже комусь не хотiлося, аби Верещака читав статтi, кiлька жилавих рук тягли його з воза, а вiн вiдбивався ногою i вже захитався, й зненацька упустив аркушi, рвонув з перев'язi шаблю в надiлках, обiрвавши Пх, i вдарив по руках. Хтось завив, хтось чорно вилаявся, й до воза стiною поперли козаки. Тодi Сулима оголив шаблю. - Бий Пх! - заверещав унизу тонкий голос. То кричав гостролиций козачок iз чорними вусиками, чорним, напущеним на самi очi - розжаханi, божевiльнi - чубчиком. - Рубай! Бахнув ще один пострiл, за ним ще два. - СвоПх поб'Кте! - Тут немаК своПх. Усi чужi... Кiлька чоловiк пiдлiзло пiд воза, вiн заскрипiв, загойдався, почав хилитися на бiк. - Що ж ви робите!.. - Ногу, ногу пустiть! Перед гетьмановим зором ще раз майнуло скажено-радiсне, з роззявленим ротом Цюцюрине обличчя, й вiн, зойкнувши вiд страшного болю, стрибнув у сiдло. На мить йому затемрiло в очах й ще не встигло розвиднiтись, як вiн ударив закаблуками по ребрах жеребця, й той звинувся, порскнув пiною, понiс Виговського крiзь розчахнутий натовп до мiстка. За ним кинулося тiльки двоК козакiв охорони й кiльканадцять переслiдувачiв, але бiля мiстка, пропустивши гетьмана та його охоронцiв, зiмкнулися затяжцi, ощетинилися ратищами. Козаки вклякли. Сухо стукотiли копита, Виговський, а з ним ще двоК козакiв, мчали по дорозi. Гетьман вже не бачив, як упав, чавлячи людей, вiз, як роз'ярiлi козаки смугували шаблями Верещаку та Сулиму, як, задкуючи, вiдбивався шаблею Гуляницький i таки пробився до затяжцiв, як дивився услiд Виговському Юрась Хмельниченко й, пiдстрибуючи, смiявся по-дитячому, ще й кiлька разiв плеснув у долоньки. - Оце вам, паскуди, гетьман! - плюнув у бiк Юрася Гуляницький. Бiля Хмельниченка тупцяв джура покiйного гетьмана Богдана Iванцьо Брюховецький i, втягуючи в плечi схожу на прокiптюжений чумацький казанок голову, злостиво, з сухим, перепаленим жаскiстю смiхом дзигорiв: - Побiг, як ошмалений з пожежi. Наше зверху! Юрась згiдливо хитнув головою, вiн сприйняв це "наше" як його, власну перемогу, Iванцьо ж вкладав туди ще й iнший, потайний, далекосяжний змiст. Старий, з пошрамованим обличчям, цибатий козак, який стояв обiч того гурту, мовив, нi до кого не звертаючись: - Все скiнчилося. Пес ковбасу з'Пв. Слова були майже безглуздi, але Юрасевi чомусь урвався смiх. I ще двоК козакiв: один старший - вiйськовий осавул Дем'ян Многогрiшний, другий молодший - попiв син, красноколядинський сотник Iван Самойлович, якi щойно на радi познайомилися й заприязнили один одному, з терпкою цiкавiстю спостерiгали за втечею Виговського та за фiглярством Хмельниченка. Сидiли на невисокому зрубi криницi бiля рiчечки, лузькали насiння, попивали з липового корячка холоднячок, переморгувалися. Чужi нещастя, якщо тобi самому нiщо не загрожуК, круговерть чужого життя завше викликають цiкавiсть та зачудування. Й водночас у простецькiй, чубатiй головi вiйськового осавула i в хитруватiй, з раннiми залисинами сотника далекими зiрницями спалахували неяснi, вабливi, схожi на химерiП думочки, в яких вони не вiдкрилися б не тiльки один одному, а й священиковi на сповiдi. XXIII Все ще упослiджений у сотнi, Матвiй Журавка не удостоПвся честi бути присутнiм на радi, разом iз веселим, баляндрасним козаком Харком Калиниченком вони стерегли табун. Харко потрапив у пастухи за своП ж таки баляндраси, за кпини над сотником. Вони чули галас i гомiн ради, й пострiли, й бачили помахи шабель, тривожилися все дужче й дужче, зводилися в стременах, вже хотiли й собi Пхати до села, як раптом помiтили трьох вершникiв, котрi притьма втiка