е! Нехай наллКться вiдвага в твою душу! - А в мене ПП доста, - безпечно вiдповiв козак. РОЗДIЛ ДРУГИЙ Мiсяць горiв, як начищений до блиску круглий щит. Вiн плив над зубцями гiр, холодний, хижий, i хоч Магомет не бачив його, одначе знав, що вiн саме такий - холодний i хижий. Султан бачив три iнших мiсяцi, вони сяяли над його головою, вловленi срiблом великих, пiдвiшених до стелi куль, якi ледь-ледь оберталися то в один, то в iнший бiк, i холодне мертвотне сяйво, здавалося, текло по опочивальнi. Для всiх смертних давно настала нiч, не мiг заснути тiльки падишах османiв. Завтра султан накаже викинути геть усi три мiсяцi. Або перенесе опочивальню в iнше мiсце. Так, накаже перенести опочивальню в захiдне крило палацу. Бо сон вiдлякуК не тiльки мiсячне сяйво - вiд нього захищаК парчева завiска, а й крик. Тонкий, розпачливий крик того гяура, якого вчора нахромили на гаки бiля малоП тюрми. Згадка про гяура вибила з султанових очей рештки сну. Вiн дивився на середню, найбiльшу, кулю, на блiде кружало мiсяця на нiй, i воно видавалося йому мерзенною пикою. Султана нараз опанував гнiв, i вiн сiв на постелi. Таке з ним трапляКться повсякчас: спаленiК од одного слова, од крихiтноП думки, i вже йому немаК стриму. Через це його бояться, цим подобаКться сам собi. Козак, навiть при допитуваннi синiм залiзом, так i не сказав, для чого перевдягнувся купцем i де пiдкупив сторожу. Вiн гарно розмовляв по-венетському, навiть заморськi купцi прийняли його за свого. Нечуване зухвальство! Правовiрнi не пам'ятають, щоб кяфiр переступив порiг Столицi Щастя iнакше, як iз колодкою на шиП. Що ж привело його сюди? Пронюхали козаки про Магометовi замiри чи самi замислили щось? Султан тiльки тепер зауважив, що мiряК опочивальню навкiс од вiкна до стiни. I так само навкiс гостро летiла його думка Дзигарi, якi лiчать час на Вежi Вiчностi, незабаром одмiрюватимуть його не тiльки щасливим мешканцям Порти, а й усiм племенам i народам свiту. Правовiрнi й неправовiрнi ходитимуть за стрiлками його годинника, як ходили колись за тiнню вiд стовпця, вкопаного у Вавiлонi за наказом Iскандера Дворогого[2]. Султан гаразд розумiв, що накрутила пружинку дзигарiв не його рука. Й не рука його батька. Накрутила ПП тоненька й тремтяча правиця великого вiзира Мехмеда Кепрюлю. Тепер це робить його син, Ахмед, нинiшнiй великий вiзир. Звичайно, того не вiдаК нiхто й не мусить вiдати. Навiть султан не знаК достеменно, яким робом наповнилися золотими алтунами Сiм Султанських Веж. Тим золотом вдалося залляти горлянки розбiйним i свавiльним яничарам, якi задушили його батька Iбрагiма, навербувати новi полки воПнiв пашi й суб-пашi, вдалося нагодувати голоднi татарськi орди й привести Пх у покорi до султанових нiг. За це любив i ненавидiв Кепрюлю. Маленький, сухенький чоловiчок з гачкастим, схожим на скручений огiрок, носом, великий вiзир - тонкий помислом i хитрий, як старий лис. Завжди сумирний i покiрний його волi, справами крутить так, що вони нiби самi течуть рiчищем думки сина пророка, а насправдi рiчищем його власноП, вiзировоП, думки. Султан бачить це злим оком розуму, одначе те око не настiльки затуманене, аби до часу загатити друге рiчище. Нехай пливуть по ньому золотi алтуни, нехай пануК у державi спокiй, нехай поки що пряде тоненьку ниточку свого життя Кепрюлю. Вже кiлька столiть хилиться долу прапор пророка. Йому, Магомету IV, судилося своКю мiцною рукою пiднести його знову вгору. Вже поверненi назад Лемнос i Тенедос. Вже надламанi хребти АвстрiП та ВенецiП, вже кинутий в порох Ляхистан i король Михайло надсилаК йому данину - двадцять двi тисячi злотих. Так сплачували за сонце невiрнi Чiнгiсу, так мусять платити довiку. Сполошилася Њвропа, гарячкове куК мечi Московська держава. Вiн, Магомет, розумiК, що треба вдарити по нiй першому, доки не зiбралася на силi, скинути ПП iз просторiв свiту. У Магомета все готове до вселенського походу. Всi гороскопи, всi звiзди пророкують йому перемогу. Прапор пророка замайорить на заходi й пiвночi, вiн донесе його аж до холодного моря. Лишилося здолати одну перепону - промчати прудконогими кiньми Козацьке Поле й зруйнувати кубло чорних гяурiв - козакiв. Вiн не хоче зважати па застороги Кепрюлю: вiзир умiК збирати золото й не вмiК завойовувати держави. Скiльки гяурiв нинi вже орють турецьке поле й веслують турецькi галери! Вiн ще побачить кяфiра кяфiрiв Iвана Сiрка з ланцюгом на шиП. В цю мить йому й справдi захотiлося побачити свого ворога. Татари називають його урус-шайтаном, повелителем джинiв. Тодi, мабуть, вiн маленький i з нiг до голови зарiс дикою шерстю. Бр-р-р. Султана злихоманило. Нi, звичайно, той кяфiр не такий. Просто - невiрний, як i iншi, ще й, мабуть, хитрий та розумний, бо жодного разу не попався в поставлене татарами сильце. Його завойовувати треба iнакше. Всi зорi неба вiщують Магомету удачу. Так передбачили великi астрологи, так показали Пхнi таблицi. У глибинi душi щось йому пiдказувало, що вiн надто високо залiтаК, що тi перемоги ще не такi, аби замiритись на цiлий свiт, але ж так гарно про те думати, й червоний кiнь удачi гарцюК пiд ним, тож треба не напинати повiддя, а рушати вперед пiд стукiт сталевих копит! Магомет пiдiйшов до вiкна. Перед ним, заколихане сном, лежало Едiрне. Дивився в той бiк, де Гербус зливаКться з ТунiКю i Гардою i лине до Егейського моря. Отак i в його вiйсько ввiллються татарськi орди й затоплять береги невiрних. Самотньо i сумно повелителевi правовiрних. Вiн не може, не маК права наближати будь-кого до свого серця. У холодному мiсячному сяйвi, мов лисини циклопiв, поблискували банi мечетi Селiма. НайкрасивiшоП i найбагатшоП мечетi в свiтi. Селiм - Кдиний, хто пробудив Порту вiд сплячки, хто спробував пiднести прапор пророка. Селiм володарював у Едiрне. Сюди перенiс столицю Порти з розкiшного, зажирiлого Стамбула Магомет. Звiдси завоюК свiт. По-грецьки мiсто називаКться Адрiанополь. Султановi подобаКться ця назва, у нiй вловлюК якийсь потаКмний смисл: адже колись Грецiя - це й був увесь свiт! Скрiзь по свiту мiсто знане саме так. Зненацька у загратоване вiкно влетiв дужий порив вiтру, закрутив срiбнi кулi пiд стелею, й сотнi блiдих зайчикiв застрибали по стiнах. Тепер мiсячне сяйво, одбите кулями, чомусь здавалося йому гарячим. "Який непотрiб оцi кулi", - подумав султан. Здивувався, що ранiше вони веселили його зiр. Вiдколи вони висять тут? Невже Пх почепили ще за Селiма? А потiм оцей крик. Звичайно, султан знав, що то кричав не гяур. Звiдти, де той конаК, не долетить i рев гармати. Вiн грався зi своКю уявою, розпалював ПП. Це волаК з мiнарета божевiльний муедзин, скликаК серед ночi на молитву правовiрних. I нiхто не осмiлиться зупинити його, бо то великий грiх. Сам аллах повелiв йому кидати звiдти серед ночi езан[3]. "Зв'язати чи посадити його в кам'яницю, але тому опиратиметься муфтi[4]. Можна розiбрати мiнарет. А потiм збудувати iнший, кращий. На славу аллаху". Султан почував, що вже не засне. Невiдь-чому розболiлася голова, здавалося, просто по мозку перекочуються гарячi жарини. Може, подумав, бiль пригасить прохолодне повiтря з гiр? Одягнув бухарський халат та взув пiдбитi лебединим пухом капцi й пiшов до дверей. Один за одним вiдчиняв залiзнi замки. Золото купуК душi, залiзо охороняК життя. Вiн не любив, коли дверi незамкненi й бiля них куняК сторожа. Сторожа завжди вiддана: коли охороняК султанове життя й коли продаК його. Лiпше, якщо вона стоятиме за зовнiшнiми дверима, а також на стiнах i вежах довкола палацу. А тiней, примар султан не боПться. Потираючи руками скронi, в якi гупали важкi келепи, султан вийшов через вузькi гратчастi дверi на Золоту Галерею. Султан ще молодий - йому щойно виповнилося тридцять, однак почуваК в тiлi лiниву млявiсть, утому. Вона на нього напливаК хвилями. Султан то жадаК дiяння, боротьби - й тодi вiзири, пашi, аги, заПми i всi iншi вельможi бiгають, як гончi пси, то знову почуваК у душi порожнечу, нехiть до справ, i тодi всi починають дрiмати бiля нього. Один з лiкарiв набрався нахабства натякнути, що все те у султана через надмiрне вживання солодощiв; того лiкаря викинули у вiкно, а султан почав готуватися до походу. Iз ЗолотоП ГалереП сходи вели вниз, у Садок Задоволення. Ступив один крок i помiтив унизу двiрцевого охоронця - капуджi. Той спав, прихилившись спиною до обплетеноП плющем мармуровоП колони. Магомет зупинився. Жар йому не згасав, i в скронi гупало, як i ранiше. "Отак вони охороняють!" Пискнула десь у клiтцi канарка й затихла. Пискнула у серцi падишаха злiсть. Тихо ступаючи, пiшов назад. За хвилю повернувся з кривою шаблею в руцi й поквапливо зiйшов униз. Йдучи, дивився на лезо, що вiдсвiчувало синiм вогнем. Це була дамаська криця, викувана й вигострена майже до жаскостi, в неП було вкладено стiльки сили, вмiння й пристрастi, що вона спивала життя, ледве дiткнувшись до плотi. Султан вiдчував ПП жаскiсть, його аж морозило од неП. Вiн зупинився, виставив уперед лiву ногу, повiльно нацiлився оком. Бризнули увсiбiч мiсячнi променi, охоронець без стогону повалився на траву. Вiн помер, так i не прокинувшись. Аллах послав Магометовi несхибний удар, а йому легку смерть. Широко розтуленим ротом султан ковтав п'янке нiчне повiтря iз присмаком гiркуватого запаху лавра. Хвилями струменiло сяйво мiсяця, спливало по листi червоного юдиного дерева, по бiлих колонах, по одежi султана. Тиша стояла така, що ПП можна було нацiдити в келих. Тиша - над усiм сералем султана. За високою стiною, яка вiдокремлюК сад чоловiчоП половини сералю вiд гаремних садiв, кiлька сотень красунь - жiнок i наложниць - гойдають у снi своПми нiжними подихами небеснi сфери. Всi вони марять його палким зором, вiд того султановi солодко й трохи млосно. . Бiль у султановiй головi поволi вщухав. А десь пiд горлом зроджувався смiх. Уявив, як небавом звихряться всi - вiд балакунiв-недимiв до великого вiзира, як помиратимуть зi страху начальники охорони - бостанджiбашi та капуджiбашi... Нiхто з них не осмiлиться пiдiйти до його дверей, а вiн умисне не вiдчинить Пх. Смiх, що булькав султановi в горлi, був Пдкий, як отрута. Падишах i вранцi не скаже Пм нiчого, нехай мудрують, як повiдомити своКму повелителевi про загибель його охоронця на вартi, хоч усi впiзнають, чий це удар, i це кине Пх у ще бiльший страх. Так маК бути. Свiтом маК правити страх. Султан знав це з власного досвiду. Коли сурмонив тонкi дугастi брови, завмирало все. Вiд нього завжди повiвало небезпекою, страх розходився колами, й кожне наступне коло було ширше за попереднК, охоплювало все бiльше й бiльше людей i нарештi заплескувало всю державу. Магомет тiльки стежив, щоб цi кола не вщухали. Сьогоднiшнiй несхибний удар - ще одне збурення, яке не так швидко вляжеться. Ще раз уявив переляканi обличчя охоронцiв i скривив у посмiшцi губи. Ця посмiшка була злостива подвiйно. Йому самому давно вiдкрилося, що вiн боягуз, то тiльки поети у своПх вiршах надiлили його лев'ячим серцем. Як i кожен тиран, був пiдозрiливий до божевiлля, боявся всiх i не довiряв нiкому. Вряди-годи виПжджав за межi палацу, а коли i'i виПжджав, то тiльки в залiзному кiльцi охорони. Стинаючи охоронця, падишах, окрiм усього, намагався впевнити себе, що вiн хоробрий. I все ж так i не мiг перерубати чорноП ниточки, яка бринiла в глибинi серця i вперто свiдчила, що це нiчого не варто, що вiн не зможе повторити жодного звитяжного вчинку Iскандера, до якого прирiвнював себе подумки i про що невiдь-звiдки довiдалися поети й часто ставили його поряд з ним. Iскандер сто разiв був поранений, i кожна з його ран, навiть перша, могла стати й останньою! Але як зважитись на першу?! Отож Кдиною втiхою султановi лишався страх, страх його пiдданцiв. Лiворуч щось зашелестiло, султан подивився туди й побачив три тiнi вiд трьох кипарисiв, що росли в кiнцi дворика. Йому здалося, тiнi повзуть до його нiг. Шелестiв у вiттi чинари вiтер, султановi чомусь стало моторошно. Поволi пiшов сходами на галерею. "Цього лiта гяури-козаки мусять бути знищенi, - одiтнув мислiю, немов шаблею, всi iншi думки. - Завтра накажу розбити на майданi намет i поставити бiля нього бунчук великого походу". Цим походом сподiвався пiднести прапор пророка над усiма землями, утвердити в пам'ятi правовiрних своК iм'я й упевнитися в собi як мужевi i воПновi. Вiн боявся цього походу й жадав його. * * * Король польський Михайло Корибут-Вишневецький, син вiдступника од православ'я IКремiП Вишневецького, помирав. Вiн не знав, що помираК. Що повний мiсяць, який нахромився на гострий готичний шпиль за Чорною Кам'яницею, бачить востаннК, й чашка кави, яку щойно випив, - остання. В неП було всипано отруту. Зараз вiн думав, що його лихоманить од застуди. Король Пхав у Хотин до вiйська, зупинився у Львовi, а що заснути не мiг, наказав серед ночi принести каву з ромом. Його життКве коло завершилося на тридцять третьому роцi. Шляхта бiльше не вiрила в його освiчене глупство. В усi тi реляцiП, комiсiП, договори, якими сподiвався повернути собi УкраПну. А з нею власнi п'ятдесят шiсть мiст, тридцять дев'ять тисяч шiстсот десять посполитих у них. Щлях-та нiколи не змириться зi втратою земель на лiвому березi Днiпра. I вiн розумiК це: його власне серце не хоче з тим змиритися. То його землi, його посполитi. А глибинами думки осягаК, що та непримиреннiсть, та запеклiсть може стати для Польщi фатальною. Тi землi неначе сакви на плечах людини, яка повисла над прiрвою. Брийонуги ножем - та й вилiзти нагору! А тiльки ж у саквах половина всього статку. Робив спроби донести цю думку до буйних i гордих голiв. Гордi голови одверталися од нього. Шляхта знову покладала надiП на шаблю, на мiцну руку i полководницький хист гетьмана Собеського. Михайлу вiдомо те. Але Пхнi сподiвання викликають у нього гiркий посмiх. Як вони можуть повернути землi на правому березi Днiпра, не кажучи вже про лiвий, коли самi платять данину турецькому султановi! Џм нi за що найняти ландскнехтiв, нiчим платити власному вiйську. "А чи не краще: раз вiддати ту данину козакам, щоб позбутися ПП назавше", - раптом думка шпортаК втомлений мозок короля. Вона приходить зненацька, i вiн аж пiдводиться з фотеля. ПочуваК тяжкiсть у тiлi, якийсь млоПстий холодок пiд серцем, але не зважаК на те, гарячкове розкручуК думку далi. - Нехай куплять зброю i провiант. Спорудять чайки... Проголосять гетьманом Сiрка. Тiльки козаки можуть зупинити занесений над Њвропою ятаган. А тодi знову зiштовхне лобами Дорошенка, Самойловича, Ханенка, Сiрка чи ще там кого". Вiд тiКП думки королю нiби аж попустило пiд серцем. Стiльки мучився, стiльки струПв мозку в безсоннi, а рятунок отак близько й такий несподiвано простий. Звичайно, ця думка прийшла не зненацька, вона ходила довкруж, як старець на морозi довкола хати, проте вiн не зважувався ПП впускати. I ось - впустив. Негайно ж спорядити цю мисль у путь, нехай летить на далеку, забродну й немилу королевому серцю Сiч. До людини, яка багато чим зобов'язана йому й через те мусить бути до його листа особливо зичлива. Корибут-Вишневецький наказав покликати писаря. I коли той, приховуючи невдоволення, запозiханий, щосили витрiщаючи очi, аби прогнати дрiмогу, вмочив у каламар перо, король почав диктувати, спершись на лутку вiкна: "Вельможний, щиро коханий нами отамане кошовий славного лицарства запорозького сiчового Iване Дмитровичу Сiрку..." I враз схитнувся, вхопився обома руками за мiсячний промiнь - сповз, тримаючись стiни, униз. Мiсяць одiрвався од шпиля, колесом покотився по Замковiй горi. * * * Мiсяць плив помiж рваним кущiв'ям хмар, як лис рiденьким пiдлiском. То пiрнав за бiлi кучугури, то виринав знову, здавалося, вiн скрадаКться до величезного чорного замку, що стримить на кручi над Сеймом. У крайньому горiшньому вiкнi замку горiв одинокий вогник. Рiвно цiдив у пiтьму червонясте свiтло; здавалося, його просто забули погасити. Та враз вiн стрiпнув крилом i вирушив у мандри - крайнК вiкно провалилося в нiч, натомiсть по черзi засвiчувались сусiднi й теж заплющувались - аж поки зник зовсiм. Гетьман Iван Самойлович зайшов до скарбiвницi й зачинив за собою дверi. Вiн не знав, чого йде туди. Хоч давно впевнив себе, буцiм у цiй залi вiдпочиваК душею. Для гетьмана все, що зiбране отут, бiльше, нiж просто скарб. Воно мовби втаювало якусь силу, означало якусь тривкiсть, владу над свiтом, над людьми i навiть... над самим собою. Воно мовби продовжувало його виднокола кудись далi, хоча куди - невiдомо. Тiльки тут, в оцiй скарбiвницi, вiн i вiдчував по-справжньому свою силу i мiць. I знову не лише через те, що оцього всього не маК нiхто в краП, а тому, що iз цим багатством владарював над свiтом i сягав кудись далеко-далеко. Звичайно, вiн не був слiпцем i розумiв: усе це - теж прах, ляже вiн на смертному одрi, воно не порятуК, за нього не купиш i митi життя, всипанi самоцвiтами шаблi лишаться по ньому, i Пх з'Псть iржа, кунтушi зотлiють. Але ж зотлiють не скоро. I потiм - якась частка, незрима частка його самого перейде в цих скарбах дiтям, онукам. Частка батьковоП, дiдовоП сили, влади, мудростi... Кожна рiч, навiть найдрiбнiша, мала в цiй залi своК мiсце, свiй куточок. Вiн то збирав думкою все - й тодi, здавалося, прилучався до чогось таКмничого, що маК безмiрну силу, - то знову мляво розвiшував по стiнах, розкладав по скриньках i лавах. Розвiшував шаблi - в золотi, бiрюзi, дiамантах, Пх би вистачило на комонний полк, викладав рядками пiстолi, сiдла, срiбло, люльки, соболi - все, що зiбрав протягом життя - купляв, вимiнював, для того, власне, жив. Коли несподiвано впала до рук гетьманська булава, добро попливло плавом. Булава притягувала коштовностi, як магнiт цвяхи. "До гетьмана без сукна не йди". Цi слова виловили його потаКмнi служники й принесли як доказ чиКПсь крамоли. Але вiн не наказав карати за них. Вiн знав, що знищити слова важче, нiж оцi ось коштовностi. Та й для чого забороняти тi слова, коли з них народяться новi коштовностi. Самойлович узяв з полицi важку чару, повернув карбуванням до свiтла. Хоч той напис знав i так, не читаючи: "Не збирайте собi скарбiв на землi, де мiль i ржа Псть i де злодiП пiдкопуються i крадуть". Вiн би, може, й повiрив цим словам, коли б вони були викарбуванi не на золотi. Мабуть, золотар був або великий фарисей, або великий дотепник. I все ж незбагненна таКмнича сила щоразу вела його до цiКП чари, змушувала серце пойматись острахом i читати зi святого письма далi: "Збирайте собi скарби на небi, де нi мiль, нi ржа не Псть i де злодiП не пiдкопуються й не крадуть. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше". Нi, вiн не опирався божим словам, од самоП думки про таке холод обвiвав душу, - але ж чому майстер вирiзьбив Пх на золотi? I що хотiв сказати: там, на небi, i вiн, i гетьман, для якого рiзьбив чару, матимуть однаково? Майстер помер торiк, вiн уже на небi. Й, може, п'К з ще коштовнiшоП чари? То хiба тут, на землi, вiн, гетьман, не мусив мати чари лiпшоП, нiж простий золотар? Вiн i далi опирався злому замiру майстра. Для чого злодiям красти, коли матимуть однаково з ним? Й не Псть iржа золота, вона Псть залiзо, а залiзо - то бiднiсть. Мабуть, це таки були трохи грiшнi думки, але гетьман любив ширмувати словами сам iз собою. Це - не до кiнця страшно, в небезпечний момент завжди можна вкласти шаблю до пiхов. Можна щиро помолитися й заспокоПти душу. Проте в життi гетьман такого ширмування не любив. Волiв стояти певно. Не любив слiпого ризику, не виваженого до кiнця рiшенця, не убезпеченоП з усiх бокiв справи. Мабуть, тому i досягнув найвищоП влади та великого статку. За такi скарби можна купити будь-чию прихильнiсть та ласку. З iншого боку - зичливiсть часто приходить укупi з новими скарбами. Ось цей золотий корабель з людськими парсунами, вiтрилами, щоглами й гарматами - останнiй безгрошовий набуток. Легкий, грацiйний - справжнiй мистецький шедевр. Золото, срiбло, слонова кiстка... Подарунок боярина, князя Ромодановського. Гетьман на мить задумався. Корабель приплив до нього в скрутний час. Мовби провiщав своКму новому господарю небезпечну плавбу. Тож треба бути обачним - плисти повiльно й обережно, i тiльки по тихих водах. Нехай дурнi рвуться через пороги. Самойлович прочинив рiзьбленi дверцята шафки, дiстав звiдти зелену полив'яну карафу й налив з неП у чару з карбуванням червоного сурозького вина. Одпив кiлька ковткiв. Вино було густе й терпке, золото холодило вуста. Гетьман - не п'яниця, але любить випити на самотi. Любить усамiтнитися й помiркувати або й просто посидiти, приплющивши очi, зiгрiваючи кволою думкою власне серце. Не любить людського тлуму, галасу, гучних музик, взагалi не любить юрмиськ i крутежу. Його вважають похмурою людиною. Мабуть, так воно i К, одначе вiн умiК, коли потрiбно, й здмухнути з власного чола ту похмурiсть та приохотити iнших до веселощiв. Якби не вмiв, то не стояв би у цiй залi. Й не пив би терпкого червоного вина. П'ючи його, в такий спосiб заперечуК мудрiсть, написану золотарем на чарi. Нiби змагаКться з ним i з усiма тими - тисячами, а може, й мiльйонами, якi застерiгали iнших, бо самi не могли того доп'ясти. Що ж, у цю мить душа його - тут, одначе ПП вистачаК i на цiле гетьманство. А покличе Всевишнiй до себе - складе йому звiт за всi дiяння, нiколи й нiчого не приховував од нього i все, що робить, - з думою про нього. Нацiдив ще трохи вина й сховав карафку. З чарою в руках ступив ще кiлька крокiв. На полицi, вишикуванi рядками, стояли дзигарi. Всi - химернi та мудрацiйнi. Попереду - найкоштовнiшi, подарованi великими державцями. Дзигар з вовком, у вовка в зубах вiвця, турок стрiляК у вовка стiльки разiв, скiльки зараз годин, - дарунок султана; куля з ланцюгом, що рухаКться, коли молот вибиваК об неП години, - дарунок польського короля; сторожова вежа, на якiй щогодини з'являКться новий стрiлець, - московського царя. Гетьман тупо дивився на дзигарi, i коли зненацька на вежi поруч тих трьох, що вже стояли, появився четвертий стрiлець, - сахнувся, трохи не випустив п'ятисвiчника. I аж скреготнув зубами. Вчора сам завiв це мертве залiзо, а сьогоднi вже й забувся. А ще стрiлець нагадав йому про недописаного листа до московського царя. Непроста рiч писати листи царевi. Можна не доступити, можна переступити. Либонь, той лист з'Пв i його сон. Два писарi прiли над аркушами, а лист так i лишився незакiнчений. Вiн сам стомився вiд писання й вiд тяжких думок. Сьогоднi його найбiльший неспокiй - Сiрко. Чоловiк свавiльний, непримиренний, годi й думати про те, щоб схилити його на свiй бiк, вiн читаК твоП думки й забiгаК наперед твоПм замiрам. А отже, гетьман не знаК, як упевнити царя, що Сiрка треба знову вiдправити туди, звiдки привозять соболинi хутра. Що вiн небезпечний царевi так само, як i йому, гетьману. "... враг той давнiй Сiрко о сирнiй недiлi присилав до нас писаря вiйськового з товаришами, - подумки перечитував листа, - вимагав вiд нас нiбито запасiв, ордою стращав, а насправдi вивiдував, де вiйська стоять i яка Пхня поведенцiя. А писар сам сказав по своПй совiстi, що той-таки Сiрко Москвi служити не збираКться". Гетьман подумав, що Сiрко й справдi давнiй його ворог. Надто круто сходились i розходились у життi Пхнi дороги. Аж поки не схрестилися тут, у Батуринi, мов двi шаблi. Самойлович пам'ятав, як iшов вiн з образом спасителя до аналоя, бiля якого лежала гетьманська булава, - скiнчилося гетьманство Многогрiшного, - а чорнi горлянки ревiли, аж темрiло в очах: "Сiрка! ВолiКмо Сiрка гетьманом!" Ще Самойлович пам'ятав, як тремтiла лiвиця переяславського полковника Дмитрашка (права була порубана, покоПлася на перев'язi), коли пiдтримував його. I як зiмкнувся козачий стрiй, як вони з Дмитрашком повернули назад. А потiм утiкали в Козачу Долину. Сiчовi харцизяки вимагали скликати чорну раду, на яку запросити запорожцiв i всiх городових козакiв. Либонь, ще не вивiявся Пм з пам'ятi запах старшинськоП кровi, пролитоП на Чорнiй радi в Нiжинi. Але зась. То була остання свавiльна, самовiльна рада. Старшина стала на тому: на новi вибори простих козакiв не пускати, а обрати гетьмана "тихими голосами". Боярин Ромодановський тихо та мирно справив вибори. Порядку пильнували стрiльцi стольника Григорiя НеКлова, простих козакiв туди не пустили. З Чернiгова привезли архiКпископа Лазара Барановича, i тi ж Дмитрашко та киПвський полковник Солонина поставили Самойловича на стiл. Й саме тодi, коли гетьмана покривали бунчуком, на майдан з-за низенькоП церквицi в'Пхав запряжений парокiнь вiз. На ньому лежав зв'язаний Сiрко. Полковник Жученко, який за велiнням Самойловича та старшини заманив його в хитро сплетене самим же Самойловичем сильце, з нерозумноП голови приволiк кошового просто сюди. Либонь, то була чиста випадковiсть, що вiз вкотився на майдан саме тодi, коли бунчук опустився на непокриту Самойловичеву голову, а може, Жученко хотiв догодити майбутньому гетьману, пiдкреслити важливiсть моменту, одкарбувати вознесiння одного й падiння другого, кидав йому пiд ноги в найурочисту мить найбiльшого суперника - чатував десь поблизу й рушив пiд звуки литаврiв. Не на кожного дурня знайдеш раду! Згори, зi столу, Самойлович бачив розпластане на блискучiй вiвсянiй соломi кремезне тiло, й припорошене пилюкою сiре обличчя, i спрямований униз, у щiлину, куди зависала й падала на дорогу солома, погляд. Втямивши з розгнiваних облич генеральноП старшини, що випхався у невiдповiдний час, Жученко заволав до вiзника, але той нiчого не зрозумiв, i вiз проПхав попiд прихиленим униз бунчуком мiж аналоКм i застеленим килимом столом, на якому стояв Самойлович. В цю мить Сiрко пiдвiв голову, погляди Пхнi схрестилися. На гетьмана невiдпорне цiлили двi чорнi цiвки, Самойловичу здавалося, що зараз вiн почуК сухий поклац i з цiвок виплесне вогонь. Поклацу вiн не почув, проте розiмкнулися спеченi вуста кошового i видихнули з хрипом i кривавою пiною: "Клянуся богородицею, ми ще зустрiнемося з тобою, поповичу". Самойлович i зараз пам'ятав той погляд i тi слова. Коли вiз проПхав, вiн подумав, що ота пилюка з-пiд копит i колiс притрушуК його слiд назавжди. Може, вони й зустрiнуться, але вже там... - за межею. Ворохобного кошового повезли туди, звiдки не вертаються, - в Сибiр. Але не минуло й року, як вiн повернувся. Про те пильно просили царя запорожцi, а також польський король, погромлений турками пiд Кам'янцем-Подiльським та Львовом. Вiн страхав царя басурманами, вiщував погром i московським вiйськам, Кдиною панацеКю од усiх лих вважав повернення на кiш Сiрка. Цар повернув Сiрка з Сибiру. А тепер той заварюК на Сiчi пиво, яке сьорбати доведеться й царевi, котрий з чиКПсь нерозумноП намови, а може, з власних недомислiв хоче помирити Пх. Як повiдав писар коша, навiть про ту царську милiсть Сiрко казав таке: "А що з Сибiру мене вчинили на волю, то було нас кiлька чоловiк, що ми вже домислилися, як i самим звiдти вийти". Про все це гетьман пише царевi в листi. Про бунтiвникiв, якi скупилися довкола Сiрка. Про непослух селян, якi не хочуть платити чинш i сичать Сiрковим iменем. Вiн, гетьман, був змушений перейняти всi дороги на Сiч, поставити скрiзь залоги, аби не допустити до Сiрка обозiв з хлiбом та огнистою зброКю. Його можна взятiП тiльки змором. Мислив отако широко, державно й не мiг одкараскатись од думки, що закипаК злiстю не через листи Сiрковi непоштивi й навiть не через те, що той перевищуК його славою та звитягою, а що буцiм йому нiчого не треба, буцiм совiсть його не тьмянiК, а слава не iржавiК. Чому ж не кажуть так про нього, гетьмана, чому навiть генеральна старшина, пiднiмаючи за нього чари, мимрить щось лише про розум, розважливiсть, статечнiсть? Гетьман уже давно не дивився на золоту гармату, яку тримав у лiвiй руцi. Його невисоке чоло покреслили глибокi зморшки, голова похилилася, невеликi густi вуса обвисли. Гриз важку думу, як вовкулака кiстку. Танув на свiчках лiй, скапини збiгали по рум'яних щоках херувимiв на пiдсвiчнику й падали просто на пiдлогу, але вiн не помiчав того. Незрушно завмерла на стiнi короткотулуба хистка тiнь з непропорцiйно малою, гостролицьою головою. Гетьман справдi мав невеличку голову, загострене лице й невеликi вуха, але статури був не щупавоП. I враз тiнь схитнулася - гетьману так i здалося: спочатку схитнулася тiнь, а вже за нею вiн. Великими витрiшкуватими очима обвiв залу. Нiби вперше бачив ПП. А може, справдi вперше побачив ПП у великiй суКтнiй круговертi. Для чого збирав оце все? Хто ним скористаКться? Ще жодному з гетьманiв не вдалося запомогтися добром, зiбраним своПми руками. Прахом пiшли набутки Виговського i Брюховецького (вже й самi обернулися в прах, а знав же обох, пив за одним столом i навiть сьорбав кулiш з одного казана), розгубив по чужих дорогах батьковi набутки Хмельниченко, синi снiги замели слiд за саньми, на яких повезено скарби Многогрiшного. (Гай-гай, колись будь-яка смерть згнiчувала молоде серце, наливала його страхом i смутком. А тепер вже й не страшно, i не вельми сумно. "Бо й сам минаю. Нi! Ще не минаю. Повладарюю. Iнакше - навiщо все це...") Його власнi скарби теж декому кiсткою в горлi. Найперше - Сiрковi. "Гетьмановим золотом можна встелити дорогу до раю". Встелити, либонь, можна. Але яка взувачка по нiй ступатиме? Постоли чи сап'янцi. Постоли, вони легшi, побiжать швидше. (Й то не заспокоКння, що таке доля чинить з усiма). Людина живе, збираК рiч до речi iкони i кожухи, лави i столи, рушники й келихи, а тодi залишаК все, i виявляКться, що воно тривкiше за саму людину. А як вона радiла кожнiй дрiбничцi! Зненацька йому тупо б'К в скроню думка: а таки ж все те, що надбав, що оглядав допiру, - прах. Думка проста i ясна, найпростiша iстина ясна завжди. Завтра вiн помре, а все це залишиться. Кому? Розтягнуть за один день, i навiть вдячнiсть не ворухнеться в жодному серцi, а тiльки злораднiсть i зверхнiсть - вiчна зверхнiсть живого над мертвим. Нi, нi, затоптуК, забиваК ту думку, як затоптують, забивають пожежу в лузi. Поки воно моК, всi пiд моПми чобiтьми. I вiн теж. Думка про Сiрка не даК гетьмановi спочинку. Нинiшнiй кошовий Сiчi вар'юК проти нього i проти лiвобережцiв та правобережцiв, пiдмовляК козакiв зiйтися в Масловiм Ставi й обрати вольними голосами одного гетьмана для обох берегiв. Орди-нуК суплiки i йому, в яких закликаК "вчинити так, як за Хмеля було". Не доведи боже ще раз до такого, як було за Хмеля. А Сiрку те тiльки й сниться. Якби гетьманова воля, вiн би добрав способу змести ворохобного кошового зi своКП путi. Адже i тодi, першого разу, виманив з сiчового лiгвиська. Сiрко приПхав прямiсiнько в Жученкiв стан. Привiз полоненого мурзу Танмамета, якого городовi козаки попросили у запорожцiв буцiм для вивiдноП розмови, й опинився в колодках. МаК гетьман у головi хитрого плана й зараз. Одначе в Москвi не важаться на його гарячi клопотання. Вiн шле Пх одне за одним, вказуК на всi злi учинки кошового, проте розв'язати собi руки не може. У цю мить гетьмановi спливаК на мисль ще один пiдступ кошового. Богопротивний, лиховiсний замiр, учинений зовсiм недавно. "Симеон... Царевич Симеон..." Гарячий, змiПстий вогник прокотився в грудях. Стало жарко й хороше. Так хороше гетьмановi не почувалося вже давно. Сiрко сам ступаК до ополонки, прорубаноП власними руками. Треба тiльки якомога переконливiше вказати царевi на те. Тепер його ворог вже не одкрутиться. А напише вiн ось що... Гетьманова рука карбувала в повiтрi слова, що аж переплiскувало з келиха червоне, наче кров, вино. Потерпаючи, аби не розгубити гарно укладенi слова, притьма кинувся iз зали, поминув два довгi покоП i впав на стiлець. Перо порскало чорнилом, хрускотiло, вiн гнав його по паперi, лишаючи позаду широкi чорно-коричневi плями й частокiл поламаних, похилених праворуч лiтер. Завтра писарi розберуть Пх i змайструють рiвний високий палiсад, з-за якого Сiрковi вже не вибратися зроду-вiку. Розмiрковуючи над щойно написаним, накинув наопак криту малиновим плисом шубу з горлового лисячого хутра, пiдвiвся, пiдiйшов до вiкна, яке виходило в двiр. Залитий неживим мiсячним сяйвом березовий гай унизу мрiв, як сонмище мерцiв, що прийшли на покуту. Здавалося, то зачаПлися одна при однiй бiлi душi, благають, вимолюють у когось прощення. Чи не в нього? "Я сам грiшний", - подумав, щиро перехрестився й вернувся до столу. Голосно прокашлявся. За стiною куняли рiзного штибу писарi канцелярiП. Кiлька Пх завше мав пiд рукою. Записували його думки, виконували велiння, а ранком розказували всiм, що гетьман не спить i вночi, клопочеться за свiй люд, за свiй край. Писарям Самойлович платить щедро. * * * Мiсяць заглянув у вправленi в олово шибки вiкна, освiтив шмат бiлоП стiни з маленьким, повiшеним упоперек килимком, iкону божоП матерi з немовлям, що, здавалося, тягнулося ручкою до шаблi, почепленоП на килимку, низеньку лавицю, на якiй, звiсивши до пiдлоги праву руку, на лiвому боцi спав отаман. Промiння заструменiло йому мiж шорстких вусiв, залоскотало мiцно сплющенi повiки, й вони здригнулися, ледь-ледь стрiпнувши вiями Сiрко провiв по щоцi рукою, немов оддирав од неП невидиму павутину, зiтхнув i повернувся обличчям до стiни. Вiн i далi спав мiцним, спокiйним сном I снився йому степ, запiнений ковилою, пiдпалений червоними тюльпанами, i висока могила, а на тiй могилi двоК козакiв - один молодий, а другий вже лiтнiй, у лихiй одежинi, але при доброму риштунку Молодий - то Лаврiн, а лiтнiй - хтозна, бо зорив у степ, приклавши руку дашком до чола, нiби ховав од нього свiй вид. Сiрко вгадував i не вгадував того козака, вiд чого було трохи досадно. Козак стояв мiцно, пильнуючи своКП справи. РОЗДIЛ ТРЕТIЙ Отаман гуляв.. Гуляв, як останнiй нетяга. Хiба що ширшим колом ходили в шинку козаки, густiше подзвонювали срiбнi талери та мiднi чехи й корчмар подавав чистiшу горiлку. Отаман не валявся пiд лавою, не пропивав чину, але гуляв бучно. Ходуном ходив просторий шинок над водою - в круглi, наче гарматнi жерла, шибки було видно Чортомлицьке Днiприще з сухими й жовтими, як бронза, торiшнiми очеретами по той бiк, сумовитими вербами, що спадали забрунькованим вiттям у високу весняну воду, й карякуватими, ще сонними дубами. Ходуном ходили широкi грубi липовi лави, й дубовi столи, й шинквас з шинкарем та двома челядниками. Гуляли червоиохвостi пiвнi на куманцях та горнятах, гуляла пiч i всi п'ятнадцятеро козакiв, що зiйшлися вшанувати отамана. Џх би прийшло й бiльше, та корчмар примкнув дверi. Шинок - великий, свiтлий i хоч не найкращого штибу, але чистий - добре вимитi мостини, вишкрябаний до бiлого ножем стiл, пофарбований у зелене шинквас, картини на дверях - на однiй козак рубаКться з трьома турками, на другiй - самотнiй козак у степу, ще й пiдпис пiд картиною: "Нiхто за ним не заплаче", а на дерев'яних тибликах бiля входу гарно вишитi рушники, на них також козаки i ще пави, хатки й дерева та нехитрi слова: "Личко витирай, здоровий бувай". Кошовий стояв посеред шинку з бандурою в руках, бив одразу по всiх струнах, притупував ногою, а довкола ходив околясом козак Кайдан, та так, що тiльки миготiли бiлi закоти на чоботях й звивалися за плечима, як змiП, довгi рукава жупанини. Важкий i неповороткий, з густою куделею волосся довкола круглого виду, Кайдан у танцi й бою швидкий, як вивiрка, й палахкий, як порох. Отаман i сам почувався легким та пружним (плотi не потурав - жменя сухарiв, кiлька ложок кулешi, суха тараня, тверда постiль - всi його розкошi), й мовби полегшало все: шинок, верби над Чортомликом, конi на картинах, бандура в руках. Сiрковi видавалося, мовби його самого пiдносило щось, i пiдхоплювало високою хвилею й крутило, гойдало, мчало. I в грудях теж зводилася висока тепла хвиля, й все було легким i гарним. А по краю цiКП хмiльноП хвилi, достеменно по краю грозовоП хмари, щось ходило, щось черкало крилом, вiн не пускав його в тучу, але не мiг прогнати зовсiм. Воно не розбивало його веселоП вiдчайдушностi, проте й не губилося, вiн не мiг забути його зовсiм. Так над кущем шипшини, пiд яким сидить боривiтер, ширяК ластiвка. Боривiтер зорить за чимось своПм, але вiн пам'ятаК про ластiвку, чуК ПП незатемненими чуттями, знаК, що вона ось зараз вилетить i шугоне на нього, черкне сивих крил, а може, й ударить, але те йому не страшне, хоча неприКмне. А може, трохи й не так, бо вiд того, що чатувало на нього, Сiрко сховався майже вiдверто, втiк у буйний хмiль, знав, кого дратуК i чий накликаК гнiв. Знав, що той гнiв стоПть за порогом, чатуК на нього, що вiн так не одбудеться, але волiв, аби все те зачекало. Дарма, нехай скипается бiльший гнiв, нехай потiм змага буде ще важча - йому треба виграти час. Йому зараз гуляКться, йому зараз весело. Проте й не мiг того зовсiм виштовхнути з пам'ятi. Воно трималося мiцно, засвiчувалося, як блискавиця по краю хмари, й не випадало з голови. Навiть не заважало гуляти. Вiн брав його на кпин, прискав на нього мiцною оковитою, що аж схоплювалися червонi вiдчайдушнi сплески: веселився до знемоги, рвав невидимi пута, вже не почував Пх зовсiм, а тiльки - вогонь у грудях, легкiсть у тiлi, веселiсть у думках. Вiн обертався, й шинок обертався з ним, i не од хмелю, впоПти його було достобiса важко, а все од тоП ж веселоП вiдчайностi. Так йому хотiлося. Так йому малося. Вiн бiльше прикидався п'яним. Чи хотiв бути п'янiшим, нiж був насправдi. Й навмисне послаблював прикро наструненi вiжки. Щоб несли, не спинялися гарячi зв'юженi конi. Гарно було прикидатися. Хотiлося прикидатися. Гарно все-таки жити на свiтi! Хоч i важко. Ох, як важко. Крутився свiт, крутилися думки. Вертiвся довкола нього веселий козак Кайдан, веселий, i дитинно щирий, i наПвний, що його обдурити - наче табаки понюхати: видурить проноза грошi або вимiняК свою стару шапку на Кайданову нову, ще й покепкуК. Одначе покепкуК тiльки той, хто цього козака вже знаК; виглядом своПм Кайдан може налякати й самого дiдька: велике, кругле, як дiжа, обличчя, великий нiс, товстi губи, витрiшкуватi очi, кудлатi брови, ще й чорнi патли лiзуть з-пiд шапки. Притупував обома ногами, кружляв довкола отамана. Випита на дурничку горiлка зробила його легким i самовпевненим. Кошовий пiдморгував йому. Одначе те пiдморгування козакiв до панiбратства не наближало. Гострий суворий пруг у душi отамана залишався завжди, тримав Пх на деякiй вiдстанi. Нiхто кошовому не закаже гуляти, нiхто не дорiкне - не часто вiн навiдуК шинок, не часто тривожить струни староП, що висить у шинкаревому ванькирчику для нього - бандури. Це його день. Саме в цей день, за тиждень до благовiщення, тридцять рокiв тому (здаКться, тридцять: хiба вже тридцять?!), вперше приПхав на Сiч. По тому якийсь час ще водив Вiнницький полк, вiдтак, знову ж на благовiщення, прийшов на запороги навiки. Тож коли йому й погуляти, як не в цей день! Отаман гуляв. З тими ж таки козаками, з якими вперше заявився сюди. ТроК - з рiдноП Мерефи, решта - з колишнього Вiнницького полку. Сiрковi було i важко, i легко водночас. В ньому вгадувалася велика сила, й легко було уявити його молодим i шаленим, безжурним i нестримним. Любив отаман життя, любить i понинi, хоч в останнi роки щось примеркло в його душi, найдужче ж любить сiчове товариство. I воно горнеться до нього завжди - ходить Сiрко в отаманах чи простим козаком. Де найбiльше юрмище, там i Сiрко. I любить послухати гарного слова, вмiК й сам сказати. При чарцi й без чарки. Одначе нинi зроняК те слово рiдко. Сiрко подумав, що, може, це останнiй раз, а далi станеться сподiване й вiн переступить незримий пруг, розпочне iнше життя й вже не зможе отако бенкетувати, земля горiтиме пiд його ногами i пiд ногами тих, хто стоятиме насупроти, i кожен день вибухатиме, як порохова бомба. Всунулись у шинок цигани з ведмедем - хтось таки одiмкнув дверi - Пм на