сповнити царське й гетьманське жадання й сьогоднi ж ординувати самозванця в Батурин у сирицi. - Ми вiйсько вольне, до нас хто хоче приходить i вiдходить по власнiй волi... I такоП прояви ще нiколи не було, щоб ми кого видавали, - сказав Яковлев. - Тим паче царевичiв... Вони не з неба падають i в болотi не ростуть. - Вiн такий царевич, як я фiлозоп, - гнiвно насурмив брови Черняченко. - Вiн злодiй i самозванець. - Який ти фiлозоп, ми бачимо, - сказав Сiрко, i запорожцi засмiялися. - Через те й упiзнати справжнього царевича не можеш. Тобi накажуть - i свою морду в люстерку не впiзнаКш. Скажуть, що це те мiсце, яким на лаву сiдають, - i ти погодишся. Голосно дзижчала в кiмнатi бджола, билася в шибку. Де вона взялася, чому так рано вилетiла?.. Сiрко поторсав розбряклу за зиму раму, дужо штовхнув ПП, вiкно прочинилося, й бджола полетiла геть. У вiкно вiйнуло вiльгiстю, рiчковою сирiстю. Отаман причинив вiкно. Обмислював поведенцiю послiв, намагався поглянути в Пхнi повноваження - глибоко переживав. Вiн не стримався на самому початку перетрактацiй i не збирався стримуватись, хоч знав, що потiм усi його слова там, у гетьманськiй столицi i в Москвi, пересiватимуть крiзь густi сита. Далi промовляли Нiс, Брекало, Кваша. Запорожцi казали, що Симеон присягав на хрестi та КвангелiП й розповiдав, як його, пораненого, вивезли пiд рогожею з Москви, як вiн ховався, обiцяв незабаром сам приПхати до Москви, i його там одразу впiзнають цариця та матуся Марiя, а поки що Пхати не може, бо бояри хочуть звести хлопця зi свiту. Ось i зараз вони намовили царя-батюшку, бо знають, що царевич заступаКться за простий люд. Далi козаки виказали все, що накипiло на бояр та воКвод, i банiтували, й кпили, а посли мусили слухати. Осмiлювався казати щось сiчовикам наперекiр лише Черняченко, обзивав Пх гультiпаками та харпаками, погрожував гетьманськими карами. Хоч i хололо зi страху в животi, й серце стислося в крижану бурульку, ступав, наче з одрубу: пан або пропав. Вiдав - все те впаде у вуха гетьмана-благодiйника. Йому ж самому весь час щось нашiптував на вухо гетьманський посольський пiдпомiч-ник Осько Заволока. Був то маленький, лисенький чоловiчок, ляканий з усiх куткiв. Спiзнав в'язницi варшавську, чернiгiвську, очакiвську, звiдусюди його викупляли, скрiзь потроху брав мудростi й лишав волi, всього боявся, на все озирався. Йому видавалося, що позаду хтось ходить i ось-ось знову хапоне за горло. Мабуть, гетьман послав його зумисне, аби передав свiй страх iншим, аби нагадував своПм виглядом, до чого веде непокора. Та все виходило навпаки. Сiрко мовчав, i та його мовчанка все глибше виповнювалась гнiвом проти Черняченка. Запекло в грудях, пiд серцем заклекотiла злоба. В неП влилося все - давнi пiдступи гетьмана, Сибiр, теперiшнi його викрутнi; кошовий боявся, що не стримаКться, i одвернувся до вiкна. В калюжi пiд корчмою купалися горобцi, вiдстовбурчували пiр'я, наскакували один на одного, войовниче цвiрiнькали. Чудернацька гороб'яча купiль, хоч i не проковзнула мимо очей, не зм'якшила думки. Знову дивився на Черняченка. Лукавець, гетьманський прихвостень, ще недавнечно сам ходив у дранiй свитi, соболиний ковнiр личить йому як коровi сiдло, а вже хоче ступати по-панськи. I що то за диво: вчора вилiз iз свити, а сьогоднi хоче пхнути ногою того, з ким сьорбав кулешу з одного казана. Прикро ступаК псяюха в гетьмановi слiди. То - достеменно вовча тiчка, слiд лишають один. Громадить багатство гетьман, i вони козирують на нього, напихають бебехами власнi скринi. Й що то за лихо: ще ж недавно свiтив попович драними лiктями, а ниньки обкутався соболями, що й писка не видно. Цар iз свого широкого халамидного рукава щедро роздаК гетьмановi та старшинам села й мiстечка, i вже в Самойловича тiКП землi й тих сiл, як у лихоП пам'ятi Вишневецького. Руки самi стискалися в кулаки. Черняченко краКм ока стежив за ним. - Я бачу, оний царевич гетьмановi у бiльший клопiт, нiж рiдний нарiд, - врештi сказав кошовий. - На нашi реляцiП про басурманiв не одписав жодного слова,а по царевича пригнав пiвсотнi гiнцiв. Табун коней заПздили, - докинув i розтис кулак. - Од таких царевичiв постають розор i смута, - зблиснув очима Черняченко. - НемаК спокою в нашiм краП. Нижчий пiдняв руку на вищого, молодший на старшого. Брат гострить сокиру на брата. Бо розвелося на УкраПнi зброднiв... I всiм Пм кiш пристановисько даК. Сiрко пiдвiвся. По його тугiй, смаглявiй щоцi ковзнув сонячний зайчик й розбився бризками на мiднiй застiбцi кунтуша. В розсiченому глибокою зморшкою мiжбрiв'П залягла глуха тiнь. Отаман пiшов уподовж свiтлицi. Ходив туди й назад - високий, стрункий, рвiйний. Коли перетинав снiп променiв, за спиною спалахував вогняний вихор. У його ходi, замкнених у ланцюг над чересом руках почувалася сила, ПП вловлювали всi й мимоволi стежили очима за отаманом, а не слухали осавула. Зупинився рiзко, на пiвкроцi. Суворий кiбцюватий профiль чiтко окреслився проти вiкна. Кресонуло в душi, аж гарячi iскри сипонули на серце - вже не мiг стриматися, не мiг зупинитися, хоч десь там, у гарячiй глибинi, якась холодна скалка застерiгала, нагадувала, що вiн страшенно шкодить собi. Але в серцi зiбралося стiльки гнiву, гарячоП злостi, сивоП гiркоти, стiльки кривд, образ (ще ж вiн i нi з ким iз них не говорив про Сибiр - про бузувiрське ув'язнення, оглумлення, неправдивi дiзнання, ще ж так перед ним нiхто й не пробачився), що вони самi рвалися з грудей. Розумiв: оцей байбак, оцей равлик - велике гетьманове вухо, й кидав туди слова, як брили кам'янi. - Гетьмани зродили в отчому краю смуту, а не хто iнший. Проливають християнську кров за уряди, за маКтностi, за млини, а Крим при такiй лихiй годинi нас дотираК. Чи думаК гетьман, яка хмара нависла над краКм? Ми вже втомилися ординовати йому тi листи, аби дав яку запомогу проти татар. Вiн на те наказав не допускати на Сiч обози iз провiантом i вiйськовим риштунком. Сердюки на Микитинiм Розi б'ють гострокiл i башту зводять. - Чати, - схопився Черняченко, - поставленi, аби не пускати на Сiч волоцюг, своКвольцiв, що втiкають од чепiг та цiпа. I ще башта на Микитинiм Розi, щоб не допускати татар до переправи на Буди-лицькому порозi. А менi гетьман повелiв переказати, аби ти йшов до нього. У нас вiйська чотириста тисяч. Станеш гетьмановi в помiч, вiзьмете спiльно в оборону отчий край. Гетьман давно жде сiчовикiв. Кожному буде сукна на каптан. I провiант, i огниста стрiльба всiм. Черняченко немов переродився. Його вирлуватi очi заблищали, по товстiй, вiдстовбурченiй нижнiй губi зав'юнила посмiшка. Здавалося, хтось перекував йому навiть голос - з громового настав рокiтливий, муркiтливий. "Натреш i попустиш, натреш i попустиш, - повчав його перед вiд'Пздом гетьман. - Поманиш. Вони там уже животи чересами до хребтiв попiдтягали. Ти обiцяй, обiцяй. Голодна людина вабка на обiцянки. Нам аби його виманити з Сiчi..." Куций розумом сам, пiдбирав таких же куцих пiдпомiчникiв, - щоб були дурнiшi, щоб не обiйшли в чому, - вкладав Пм у голови своП недолугi мислi. Як не знав того, - а може, й знав, i мирився з тим, не хотiв лiпшого, - що отакий, хитрий, обачний, не глибоко мудрий сам потрiбен iншим, тим, чиКю волею обiймаК чин-уряд. Вiн i жив, i правив хитрiстю, й нiколи не довiряв серцевi, бо серце може завести в нетрi, а хитрiсть - тiльки по вказанiй дорозi. Такi, як Черняченко, вiрно йшли визначеними гетьманом стежками. Вони не дозволяли собi думати, вiдаючи, що то не вигiдно. Таким чином, урядувала сiрiсть, а iнакше й бути не могло. Сiрiсть - повсюди. Сiрко так i подумав: настав час сiрих гетьманiв. Ранiше були краснi гетьмани, мудрi гетьмани, були й великi колотiП, пробищаки, навiть авантюристи, крутiП та харцизяки, а це - нiякi. Такий час. Великий душею та розмислом i не може висунутися, бо думки одразу видадуть, що вiн розумний, а кому такий потрiбний?! Старшинi? Зроду-вiку. Та й кожен iз старшин знав, що коли вiн ретельно виконуватиме службу, не висовуватиметься, то й сам, можливо, доскочить високого чину. А може, й найвищого. Треба славити гетьмана в очi й позаочi. "Тiльки мудростi гетьмановiй ми завдячуКмо..." А вiн удаК, що не чуК. ЧуК, собака! Ой як чуК! Хто найкраще похвалить, але не навпрошки, а тонко, той i виграК найбiльше. СвоКП думки не мають, на всi лади талмудять те, що сказав гетьман. Лестять, топчуть у власних душах рештки совiстi, i вже немаК нiкого, щоб був собою. Все жариво душi йшло на лестощi - на здобуття чину й багатства. Ще недавнечко лестили Многогрiшному. Величали його, яко бога. Прорече яке слово, аж у поли б'ють, мовляв, зроду не чували такоП мудростi, i в рот зазирають. Чи не випаде ще яка мудрiсть, щоб пiдхопити ПП й понести на вулицю. Всi оглупленi i мали б не дивитися з сорому в очi, а дивляться. Саме такий i оцей осавул, Черняченко пiдбавляв меду, не помiчаючи, як спливаК на поверхню дьоготь. Щиростi в голосi не було. Московськi посли перезиралися, не до кiнця осягаючи, про що йдеться. I не поспiшали втручатися в суперечку. Вельми то небезпечна справа, як i саме посольство на Сiч. Нiхто не хоче сюди Пхати, випихають силомiць. Запорозька, як i Донська, вольниця - то морська стихiя, яка може збуритися в одну мить. Нехай лiпше чубляться самi, все, що треба, вони сказали Черняченку ще в дорозi. Кошовий крокував по свiтлицi, а всерединi дужче й дужче напиналися невидимi линви, рухи ставали чiткiшi, пальцi правицi стискалися. Так ходив тiльки назустрiч небезпецi (тут неначе й небезпеки нiякоП немаК; прямоП, поряд, немаК, К щось значнiше) та в години найбiльшоП тривоги. Зупинився навпроти гетьманового посла так раптово, що той вiдсахнувся. В налитих чорнотою очах кошового зблиснуло щось гостре, одчайне до нещадимостi. Покрутив у осавула на широкому ремiнному поясi золотого ланцюжка iз роззявленою вовчою пащекою замiсть гаплика. Рука в кошового м'язиста, звична до шаблi i повода й не звична рахувати грошi, гратися коштовними абищицями. Осавул це подумки завважив. - Чотириста тисяч, кажеш? I в турка стiльки нема. З таким вiйськом i сам чорт не брат. Звiдки скупилося? А сам мружив лiве око i вже знав вiдповiдь. - Правобережнi до нас iдуть. Либонь, чував: полковник Лизогуб прихилив свою барву пiд гетьманський бунчук? - Чував. Гетьманська десниця щедра, тому й горнуться пiд неП. Ми самi пам'ятаКмо милостi його мосцi, - й така в його голосi зринула щирiсть, що Черняченко згiдливо закивав головою, витяг шию, на якiй вiддулася товста, мов палиця, жила, скидався на гусака, що з гелготом вертався до гусячоП зграП. - Прислав нам торiк гетьман сукна, й коли помiряли - припало кожному козаковi на пiврукава. Мабуть, нинi хоче пожалувати ще стiльки ж! Запорожцi засмiялися, а Черняченко, бачачи, що легко дався на пiдмову, збуряковiв. Сiрко заклав за черес руку, повернувся до запорожцiв, вiв далi: - А що Лизогуб пiдлизався - то нам вiдомо. Вражий пес, вмiК пiдлизатись. Як лизне, аж у п'ятах стане жарко. Вiрний буде слуга. Вилиже гетьманськi черепки до поливи. I враз висмикнув руку, круто, на закаблуках, повернувся, - скрипнули половинi, - обпалив гнiвним поглядом Черняченка, що у того аж зайнялася полум'ям чуприна. В поглядi посла Самойловича страх переплiвся iз ненавистю i розсудливою обачнiстю. А Сiрко крив його крийма, дивився, немов уперше бачив. Насправдi знав це порiддя давно. Його погляд сповнився презирством, аж пословi од того зарум'янилися обидвi щоки. За довгi роки пройшов перед Сiрком людський рiд: простаки й хитруни, щирi й пiдступники, звитяжцi й боягузи. Вже не мiг дивитися на людей, як колись, - лише щиро, з наПвною довiрливiстю. Впала в душу темна пасмуга, впала й не зникала. I всiх перепускав через неП. Люди нечеснi вiдчували його внутрiшнiй прищур, зневагу, силу й врештi торопiли перед нею. Як оце нинi зiщулився Черняченко. - За каптан хоче купити нас гетьман? Лишень про своК гетьманство й болю в нього. За маКтностi своП, з кривди скупленi. А що ойчизна в небезпецi, це йому не коле в серце. Що татари виловлюють арканами людей i пусткою стаК наша земля, об тiм його душа не плаче! Супостат вiн, а не гетьман. Недруг своКму краКвi i всьому люду християнському. Очi отамана блищали ярою злiстю. Невiдь-чому йому в одну мить згадався спекотний день, скрипучий вiз, полковник Жученко на чалому конi й гетьман на столi: вже гетьман i ще не гетьман - з молитовне зведеними вгору руками. Здавалося, Самойлович хоче вознестися на небо й не може. Це вiн наказав скрутити Сiрка сирицею. Чимало часу минуло вiдтодi. Пам'ять - як дерево: спочатку опадаК цвiт, потiм - плоди, а за тим вже й листя. А кошовому все стояли в очу, не забувалися молитовне, хрестом зведенi вгору руки. То була нещира молитва, молитва за себе, супроти нього, Сiрка, i таких, як вiн. Вiд самого спомину в жилах клекотiла кров. Немало в Сiрка ворогiв: турки й татари називають його семиголовим драконом, моляться в костьолах за його смерть ксьондзи, але то вороги вiдвертi, вiчнi, то дiти чужих матерiв, чужоП вiтчизни. У сто крат важче, коли в'яже тебе сирицею твiй сусiд або й твiй брат. I кидав далi: - А за гречне запрошення йти до вас - спасибi. Побував. Уже боярин Ромодановський, гетьманiв друг i порадник, менi один раз одписав на картцi милiсть. Продав за двi тисячi червоних. Скiльки кому при дiльбi дiсталося, я не знаю. - Хто ж тi червонi заплатив йому? - стулив губи Черняченко i глипнув притамованим поглядом. То був складний погляд. Вже досить знервований, напружений, буцiм здивований, а десь у глибинi зачаПлися презирство i ненависть. Шляхетнi городовi козаки оддавна гребували Запорожжям, вони його боялися, але й запобiгали перед ним, хотiли б його приборкати i хотiли... знищити. Ба - знищити не просто. Можна поламати власнi зуби. - А хто, помисли собi, маючи до мене милосердя, мiг сплатити такi грошi? А тепер гетьман хоче купити нас за каптани. - Лiва брова кошового пiдвелася вгору, виказуючи його гнiв. Отаман був грiзний, на його темноП бронзи обличчi, як i перше, не здригала жодна риска, але воно пашiло вогнем. Запала тиша, аж було чути передзвiн ковальських молотiв та голосне гахкання довбнi - хтось забивав палю. На ту мить сонце зайшло за хмару, в свiтлицi примеркло й стало незатишно. Злiсть поймала Сiрка. Це була задавнена, як зашкарубла, незагойна рана, злiсть. Вона не пронизувала наскрiзь, як бувало, коли спалахувала раптово, мов порох на полицi, заслiплювала в одну мить. Тiльки та мить i була для нього важкою i небажаною. Намагався не вiддатися на волю гнiву, як то трапляКться, коли людина пускаКться берега, розпалюК сама себе, ярiК, почуваК в тому насолоду, - насолоди вiд того не почував. Вiн гасив гнiв, од того вогню засвiчувався iнший вогонь - гiркоП iронiчностi, кпину. Опрiч того, зараз Сiрко подумав, що оця його вiйна з гетьманом через посла - марниця, й замовк. Погляд кошового промовляв, що маК справу з лакеКм. Посол, боячись цього слова, прочитавши його в очах кошового, зiщулився, аж поменшав. Бачив, що зарвався, малiв на очах. I крутилася Сiрковi на мислi, вироювалася думка, яка закiльчилася по дорозi до канцелярiП: гетьман i Ромодановський - одне, а нарiд московський - iнше. Сiч од вiку стояла за поспiльство, а поспiльство - за союз з Москвою. Старшини ж обома нiздрями ловлять запахи, якi несе Пм ляський вiтер, а тим часом з воКводами обдирають те ж таки поспiльство. Отож i спробуй дiйти з ними згоди, домовитися по щиростi. А з ким нинi можна дiйти згоди? Чи К така сила, яка чинить без обману? Кошовий постояв хвилю й сказав тихо i владно: - Шкода менi слiв, гетьман все одно не впустить Пх у своК серце. На замку воно в нього. Йдiть, посли, у ванькир i чекайте нашого рiшенця. Побачивши в очах Заволоки панiчний жах, додав, опускаючись на лаву: - Ми люди вольнi, послiв не зачиняКмо, послами не торгуКмо. Хоч кинули ви на пашi голови немало лихих слiв. Просто беремо речинець для розмислу. Цими словами заспокоював i застерiгав воднораз. Намагався перебiгти дорогу тому, що могло виплисти з оцих перетрактацiй. Його обiйняла тривога, дума кружляла, як поранений крук. Подосадував на себе. Не треба було дратуватися. "Але ж i псяюха", - згадав Черняченка й знову скипiв гнiвом. Посли виходили у бiчнi дверi, а з сiнешнiх виткнулася чубата голова Лаврiна Перехреста, джура кликав до себе кошового. - Пане кошовий, - приступив так близько, аж Сiрковi залоскотало од його подиху в вусi, - царевич казиться, до послiв пориваКться. Хлопцi вже геть ухоркалiПсь, не можуть втримати його... З ножем кидаКться. Послали мене, аби вас покликав. - Принесiть послам сирiвцю та вина, - гукнув кошовий у прочиненi дверi, - а я небавом вернуся. Вартовий козак просив Сiрка, аби не заходив до оскаженiлого царевича, але кошовий вiдтрутив його. Симеон сидiв у келiП при церквi на оббитому шкiрою позолоченому стiльцi, пом'ятий i пожмаканий, неначе щойно вирвався з кулачного бою. На його вродливому обличчi погасли рум'янцi, в очах чорною кип'ячою смолою свiтилася злiсть. Обличчя в нього теж пом'яте и трохи спите; хоча кошовий наказував не давати йому горiлки, сердобольнi запорожцi вже ж частували нишком. Дорогий, лазоревого сукна каптан на Симеоновi був розiрваний пiд пахвами, на пiдлозi келiП валялися золотi гудзики й стягнений зi столу шовковий обрус. У правiй руцi Симеон тримав довгого вузького турецького ножа, якого вихопив у вартового, й через те до келiП тепер боялися заходити. Кошовому було шкода дорогоП одежини, яку справляли на скарбнi грошi, й стало прикро. Симеон побачив отамана, скочив на ноги. Стояв наструнений, ворохобний, запальний, гарний у гнiвi, рвiйний, як вiтер. Ще мить - i кинеться на Сiрка, як допiру кидався на охоронцiв. Царевичу двадцять лiт, статурний, гарний лицем, а вдачею гарячий i погордливий. Покусував нижню губу, метав з очей iскри. Сiрко дивився на Симеона гнiвно й трохи насмiшкувато. В душi щось кришилося й осiдало на днi холодним iнеКм. Знав-бо - Симеон на нього не кинеться, тiльки" кричатиме й тупотiтиме ногами. Так може кричати той Симеон, який видаК себе за царевича. А справжнiй Симеон - самолюбний, скрадливий i лукавий - потерпатиме в страховi. А може, й кинеться з ножем. Либонь, довiв себе до краю. Кошовий ножа не боявся. Нiкчемного царевича послала доля, але де ж узяти iншого? Отаман пригадував того Симеона, котрий тiльки-но приПхав на Сiч i ще не знав, як йому вестиметься тут. Втомленого, настороженого, сумирного й задумливого парубка у старiй шапцi й телячому, з невичиненоП шкiри, кунтушику, вiн шукав захисту, i кошовий тодi щиро пожалiв його. Симеон прихилився до нього, як до батька, навiть заплакав розчулено. I Сiрковi заболiло серце, було шкода хлопця, знеласкавленого долею. Та й попав Симеон на ту мить, коли Сiрко, повернувшись з походу, споминав тих, що погинули, й жалiв усiх покривджених, усiх старцiв, усiх сирiт. У такi хвилини вiн взагалi ставав розчуленим i наПвним, як дитина, соромився себе, намагався сховатись од людських очей, намагався вчинити якомога бiльше добра. Захистити Симеона - хiба то не богоугодне дiло? Але щойно Симеона визнали за царевича, як з того телячого кунтушика почала вилущуватись iнша подоба. Кошовому вже давно не болiв цей парубок, просто лишився Си-меонiв замiр., яким хотiв покористатися для коша. Десь трiшки-трiшки ворушився до нього жаль як до людини - скалiченоП, невдатноП, але й злоП. Симеон ще раз подивився кошовому в очi й дещо упокорився. У Сiркових очах прочитувалася непохитна воля. Вона висвiчувалася в них не часто, але коли в зiницях спалахували синюватi iскри, погасити Пх не вдавалося нiкому. Симеон дихав важко, на губах - пузирки пiни. - Чому мене не пускають до послiв? - закричав Симеон, i лице його перекривилося у гнiвi, i то був гнiв не простоП людини, а людини владноП, зарозумiлоП i пихатоП. Симеон вельми довго носив цареву печатку й прийняв стiльки поклонiв, що вже й сам майже вiрив, що вiн - царевич; все переплуталося в ньому: нахабство, страх, надiя на щось велике, в що вiрив i не вiрив, нудьга i туга й нарештi жадання помсти за оце марудне чекання, а кому - й сам не знав. Сiрко неквапливо зняв шапку, низько, як те й велiв закон, вклонився царевичу - од того аж закололо в печiнках, помахом руки наказав вийти двом козакам, що стояли при одвiрку. Так само повагом сiв у фотель по той бiк столу. - Поклади ножа... а то порiжешся, - мовив. - Буде вава. Симеон скажено крутнув чорними зiницями очей. - I не витрiщайся... Ну, зарiжеш мене, а далi що? Хто за тебе заступиться? Хто тобi краму на штани дасть? Сiмеон неохоче поклав на лаву ножа. - А тому, Симеоне, не пускаКмо, що нерозумний ти Кси, - казав далi, зiтхнувши. - Та посли розлузають тебе, як плюсклого горiха. Я сам, прости господи, плутаюсь у твоПх повiстях, a посли впiймають за хвiст на третьому словi. Ось послухай, якi висвiдчення привезли вони... Сiрко стелив мову неквапливо й важко, i пiд вагою його слiв Симеоновi плечi опускалися нижче й нижче, кулаки розтискалися, i царевич похилився до стiни. Тiльки кошовий i мав над ним владу, тiльки вiн i вмiв погамувати його гнiв. Але по хвилi оскаженiв знову, куснув кулак, очi його стали як двi жарини: - Про що дiзнаються, отамане? Я царевич... Ось напишу батюшцi листа, й вiн сам пришле по мене... Царевич почервонiв - але вже не з гнiву. Сталося так, що вiн мовби порушив мовчазно злагоджену гру. Симеон знав, що Сiрко давно про все здогадався, але обоК вдавали, буцiм кошовий нiчого не знаК й приймаК його за царевича зi щирою вiрою. Так було iш людях, залишившись наодинцi, вони цiКП гри не продовжували, .хоч i не зачiпали в розмовах Симеонового минулого. Сiрковi те було неважко - розколупати Симеона до найменшого зернятка душi, iнодi й кортiло розпитати в парубка про його минуле, про всi злигоднi, одначе не дозволяв собi того. Тодi б вони стали маленькими змовниками, мовби крадiями, вiн би споганив свiй великий замисел i споганив власну душу. Симеон був для нього мовби значком, прапором, i не бiльше. Донинi вiн навiть не дозволяв собi подивитися в його очi значуще, промовисто - мовляв, знаю, хто ти К, те знання тримали обоК в найглибшiй глибинi i не випускали нагору. Тепер Симеон порушував нiму умову гри, але Сiрко тiльки рукою махнув: - Вже прислав. З путами. А листа царевi напиши, ми одiшлемо його не з московськими, а з нашими послами. Царевич ще якийсь час кипiв панiчне, шаленiв, але все його шаленство розбивалося об суворий отаманiв спокiй, як веснянi хвилi об морений корч. Врештi безсило опустився на фотель i тiльки сопiв та шкиргав зубами. I блимав очима, але вже не як вовк, а як маленький загнаний звiрик. Зненацька Сiрковi стислося з жалю серце, й вiн подумав, що нiчого доброго попереду в цього хлопця немаК. Сам завдаК себе у неволю свого замiру, своКП хворобливоП думки, й нiчого зрештою з того не вийде, нiчого для себе не здобуде, чимало ж бо отаких самозваних царiв та царкiв уже скiнчили своК життя на пласi. Й що його пiдбурило на те: чиясь намова, чиясь гаряча вiра, власнi хворобливi марення? Жив би простим козаком, може, зазнав би щастя. Одначе якщо вклюнулася в серце отака мрiя - щасливим не будеш. Звiв на царевича-бранця очi й сказав: - А може, тiкай звiдси, Симеоне. Посли поПдуть - i втiкай. Кудись на лимани або на правий берег. Симеон зблiд чи то од гнiву, чи то од страху. - Хочеш позбутися мене, отамане! - Шкодую тебе. - Не шкодуй, менi бог показав мою путь. - Все одно подумай. Помолися. Порадься з ним i з собою також. - Я вже радився, - i зблиснув очима. - Ну, тодi... - Сiрко пiдвiвся. - Поводься хоч, як належить царевичу. Вiн розумiв, що Симеон втомився вiд довгого ждання, невизначеностi, але розраяти парубка не було чим. Та й не хотiв. Нащо вселяти зайву надiю, коли сам не знаК, чим усе скiнчиться. Покликав козакiв i вийшов з келiП. В обличчя дихнуло свiжiстю. I все - ясний день, бiлi хмари, що насували зi сходу, поодинокi холоднi снiжинки нiби висвiтлили щось у душi, оддiлили од чогось в'язкого та клейкого чисту i правдиву думку. Нiколи ранiше не крутiйствував, не ходив кривими вуличками, либонь, уперше пiрнув у колючi нетрi дипломатiй та пiдмов, якими оступали його все життя. Коли б то цi дипломатiП принесли користь. I враз щось чорне змигнуло перед очима, стиснулося серце, й вiн застогнав крiзь нерозтуленi губи. Таке з ним бувало. Напливе часом й чорнiК день, - та мисль накликала бiль, а може, навпаки, може, вони в парi, як воли в одному ярмi, бо iнколи таке траплялося i серед ночi. I так йому стало тужно, аж не хотiлося жити. Трохи постояв - одпустило. А думки вже плинули старим рiчищем. Не принесуть йому користi дипломатiП. Не визнають Симеона нi Дорошенко, нi Ханенко, нi Самойлович, кожному з них булава дорожча за муки народу. Не прийдуть на помiч i донцi. Але й вiдступати нiкуди. Треба взяти оцим прибiглецем Симеоном, що тiльки можна. Принаймнi примусити, щоб вислухали в царевих палатах запорозьких послiв. Вислухали з увагою. Десь далеко, не досяжнi оковi, закричали дикi гуси, що летiли з-за моря на рiдну УкраПну. Зима огризалась вiдзимками: всi долини та луки залито водою, на вербах i лозах котики, як довгi заморськi сережки, та раптом з неба завихрять бiлi снiжинки - окидь, й весна та зима щепляться в мовчазнiй борнi. Студеною i ворожою стане вода, рiчки покотять свинцевi води через притопленi очерети та верболози, посмутнiК на душi од самого погляду на них. Але то тiльки на час, пригрiК сонце - вода заблищить степлiло, весело затiнькають синицi, радiсно забулькочуть ручаП, змиваючи в рiки спомини о зимi. На рiчках i в зарiччях галасувала качва. Весна. Вона зiгрiла щось у його душi, з нею починалася якась нова п'ядь його життя, вже, звичайно, не найкраща, а все-таки наповнена доброю тривогою i надiКю. Верба випустила довгi сережки, зронила Пх аж на сiрий камiнь. То камiнь на могилi колишнього кошового Зуба. В маленькому палiсадничку бiля церкви ще кiлька таких каменiв - на могилах двох iКромонахiв та значних козакiв. Мабуть, небавом спочине тут i вiн, нинiшнiй кошовий Сiчi. Що ж, товариство не кепське i мiсце гарне: чутиме, як гомонять на радi козаки, як стрiляють на водохреща з гармат, не пропустить i того дня, коли здобудуть волю. Якщо, звичайно, той день колись настане. А може, однесуть його на гору, на старе запорозьке кладовище. Мiсця там теж вистачаК. Але спочине ще не скоро. Ще гаряче шугаК в жилах кров i в серцi достатньо жару. I сили, i переконаностi, i впертостi також. Раптом почув клекiт, пiдвiв голову й побачив на гребенi куреня бусла. Отаманове серце заплеснула тепла хвиля, й стало воно на мить тремке i беззахисне, нiжне, чуле, i покотилися по ньому вербовi котики, й протекли крiзь нього несмiливi струмки, i попливла в нього весна. "Той чи не той?" Той самий, для якого мостили вони з Лаврiном колесо, чи якийсь iнший? Хотiлося, щоб був той самий, бо ж вiн i народився i вирiс на Запорожжi, отож був Пхнiм родаком. "Весна", - ще раз вiдмiтив думкою, але вже трохи iнакше. Весна - це розкiш для душi, це час найбiльших клопотiв i найбiльших сподiвань. На сiчових вулицях - роскаль. Сiрко пробирався вузькою стежкою попiд куренями. Бiля Кислякiбського куреня його погукали згори - запорожцi перекривали курiнь, двоК лежало на гребенi, ще кiлькоро - трохи нижче, очерет подавали по драбинi з того боку. Побажав козакам бога в помiч i сказав, щоб не лiнувалися, бо протiкатиме знов. На голiй гiлцi темноП олешини сидiв шпак i спiвав, вiн нiкого не боявся, заливався на все горло. Спiвав вiн по-синичому, птаха це така, що по-своКму спiвати не вмiК, а тiльки по-чужому, всi ж думають, що вiн Пх передразнюК. На вигiнцi бiля Медведiвського куреня отаман побачив Мiюського, а з ним ще чотирьох донцiв. Стояли бiля колодязя, вдавали, що п'ють воду. Вони були немов настороженi птахи. Махни рукою - зiрвуться й полетять. Либонь, насправдi були готовi до лету, п'ятеро прийшли сюди, а троК чекають з кiньми бiля КошеiванцiвськоП могили. Мiюський пiшов навстрiч кошовому, заступив йому шлях. Стежка в цьому мiсцi була вузька, кралася понад тином; козаки, щоб не бабрати в калюжi чоботи, хапалися руками за кiлля запрути, обшмульгали його долонями до блиску. Сiрко не мiг обминути Мiюського, не ступивши в багнюку. Не звик до такоП поведенцii, в грудях йому ворухнулась досада. Але вона одразу ж розтала, подумав: "Мiюський набридаК не аби так, важить животом своПм i козакiв". Кругле, з великим лобом лице Мiюського за цi днi осунулося й потемнiло, нiби аж вкрилося лишаями. Ранiше вiн голився чисто, залишав тiльки невелику, клинцем, борiдку та чепурнi вуса, а тепер лице нерiвне, кущами, заросло щетиною. В чистих, гарячих очах горiли колючi вогники-запитання. Вiн не мiг погасити Пх, приховати покорою, хоч i знав, що тут не маК жодноП сили, що його можуть скарати за одним помахом пальця кошового. Тепер знову був свавiльним розбiйним отаманцем з Мiюсу, який колись причарував вiдчайдушним молодецтвом Стеньку й зворохобив на царевицтво Симеона - сина варшавського мiщанина, пiдданця Дмитра Вишневецького. "Скажи, кошовий, - хапав Сiрка поглядом за груди, - чим це скiнчиться для нас? Ми довiрилися тобi. Ми такi ж козаки, як i ти..." Сiрко вернув Мiюському його мовленi подумки слова: - Не дивися бiсом, Iване. Ти козак - i я козак. Вiри одноП i помислiв одних. - Ти послiв боярських приймеш, - з тугою в очах сказав Мiюський. - Чару дружби питимеш. Ми бачили - вже понесли вино. А за чарою, вiстимо... - й не доказав, махнув рукою. - З ким пити - вiдаю сам. Маю свiй розум. По хвилi його погляд вiдтанув. - Справжня дружба ходить не в соболиних шубах, а в простих кунтушах та свитах. I п'К не срiбними, а простими чарками. Хто того не знаК: мiж нами - вiчне побратимство. Зблисне шабля на Дону, бачимо ПП з днiпрових берегiв. Скрута настане в нас - донцi йдуть на помiч. А хiба може брат видати брата? - Й посмiхнувся очима. - Тут ще один Iван набиваКться в дружбу, але оний Iван - не той. Мiюський слухав i думав щось своК. Вiн уже не мiг думати нi про що iнше. I проказав-проспiвав своП думки словами давньоП запорозькоП пiснi: В чистiм полi криниченька, там холодна вода, Там дiвчина воду брала, дорогу вказала: "Оце тобi, козаченьку, три дороги виднi. Одна - на Дiн, друга - на Крим, а третя - на Запорожжя". Сiрко усмiхнувся. Поклав отаманцю на плече руку, й той вiдступив. Одiйшовши кiлька крокiв, оглянувся. - Приходь увечерi, - сказав. - Чара в мене не срiбна, але повна. Отам проспiваКш усю пiсню. Повернувшись до канцелярiП, по короткiй радi малого круга, наказав покликати послiв. Тi зайшли - в'ялi, розморенi чеканням i вином. "Не спопели гнiвом великоП справи", - знову мовив подумки слова, якi спливли по дорозi до канцелярiП. Бо серце було й далi налите ярим гнiвом на царя. За те, що той дався на пiдмову Самойло-вичу, за Сибiр, за те, що й нинi дослухаКться гетьманових порад. Але цар - не вся Москва, не народ росiйський, з яким заповiв жити в дружбi i спiлцi Хмiль. Це розумiв, хоч i далi ярiв гнiвом на царя - його серце не вмiло прощати наруги, й треба було виграти час, проти хитроП думки пускати хитру думку й тим оборонити братчикiв з Дону. - Отож, панове посли, - сказав кошовий. - Порадились ми й порiшили ординовати з вами своПх послiв. Ми не вiримо нi вам, нi вашiй грамотi. Нехай нашi посли самi про все почують i нехай у Москвi нашу грамоту почитають. Бо хочемо, щоб там знали лро те, яка буря гряде над нашим краКм, А грамоту свою спочатку прочитаКмо на великому крузi. Такий у нас звичай. Кошовий попрощався з послами й одпустив Пх, затим порадився з суддею та писарем про завтрашнiй круг. Аж потому читали листи з Дону. Пх добували з скринi, яка замикалася на три замки, ключi од яких були: один - у Сiрка, другий - у Яковлева, третiй - у суддi. В нiй зберiгалася книга реКстру облiку вiйськового скарбу, таКмна кореспонденцiя, а також компути - зшитки курiнних реКстрiв. Найгiршi вiстi Сiрко завжди залишав на кiнець, "У нас на Дону чутка К, - плямкаючи великими губами, рiвним голосом гудiв Яковлев, - що государ на нас, холопiв своПх, нинi по веснi наказав послати на Дон посилку, щоб нас, холопiв його, всiх з Дону збити, по Дону будуть государевi люди городи ставити, i якщо у нас, козакiв, ця звiстка правдивою учиниться, - а принесли , ПП вiрнi люди- то ми одразу з Дону напишемо вам на Запорожжя, щоб прийшли ви на помiч в лiчбi тисяч десять i бiльше, скiльки зможете, яко у нас з вами давно приговор такий: запорозькi черкаси донським козакам допомагатимуть, i ми, донськi козаки, допомагатимемо запорозьким черкасам, i на Запорогах i в Сiчi один одного в скрутi не полишимо. Й через чутку ту певну посилки своКП прислати вам не можемо, й замисл той, який пiсля моря на Великiм Лузi творили, сповнити теж не можемо". Сiрко слухав, похиливши голову. Ховав ще одну мрiю, ховав, як рiдну дитину. Тiльки вiн та Яковлев знали, що то за замисел, i тепер навiть розповiдати про нього не було смислу. А виник вiн минулого лiта, як донцi ходили на промисел у море й турки бiля гирла засiдку поставили, тодi донцi по Днiпру пiшли на Сiч i тут струги лишили, поховавши Пх по Великому Лузi, тисяча донцiв обсiлися на зиму по зимiвниках, а решта вернулася на Дiн, тодi ж Сiрко мав потаКмну бесiду з донським отаманом, i той виповiв усе, що знав, про Симеона, i домовилися вони посадовити оного царевичем на Сiчi й двигонути разом проти бояр i старшин гетьманських. Велику на те покладали надiю, i ось тепер та надiя спливала марницею. Може, хтось iз старшин i втямив для себе з того листа щось бiльше, нiж вичитав Яковлев, одначе нiчого не розпитували. Погомонiли, позiтхали - життя розставило своП карби, якi несила зiтерти. По тому Сiрковi довелося ще приймати скаржникiв, бо наполягали. Помер у Медведiвському куренi козак Харко Перепел, лишив у скарбницi сiмдесят злотих, а тестаменту не залишив, з Мельникiвки приПхав син, пiдпарубчак, i допинався тих грошей, а курiнний не оддавав. Сiрко наказав одрахувати на поминальнi обiди - дев'ятини та сороковини - попам на часточку, щоб записали покi-йника в синодиках поминальних та голосно, щиро згадували козака, а решту оддати Перепеленковi. - Сиротину зобиджати грiх, - мовив суворо i сумно. Ще один козак, супроводжуючи до Полтави чумацьку валку, опорочив у селi вшетечно дiвку, хоч дiвка та була нецнота й козак божився, що вона сама прийшла до нього в комору, наказав висвiдчити посторонками, а по тому ще й пiддати словесному мордуванню в церквi: "Чини так, щоб нiхто не знав, а не вмiКш - не ганьби Сiчi". Таким робом покiнчив з цiКю справою. Ще один козак, якому завдавали злодiйство, одвiвся присягою; отаман його вiдпустив. А тодi в канцелярiю втелющилося двоК дебелих сiчовикiв, i один з них - Саливон Вовчок - довго галасував, завдавав другому - Викусi СулiП - слова ущипливi, а за вiщо - Сiрко не мiг утямити. Викуса низенько вклонявся то Саливону, то кошовому й бубонiв одне й те ж: "Лихий попутав. П'яний був - лихий попутав". Врештi Сiрко зупинив Саливона й попросив Сулiю, щоб той розповiв, за що його позиваК Вовчок. - З бiсiвського наущення все сталося, - опустивши долу очi, мнучи шапку, почав козак. - Випили ми аж по двi кварти в корчмi Червонiй i ще пили, а скiльки - вже не пам'ятаю. А тодi посварилися. Багато шкоди чинив менi через свою неуважну губу Саливон, тричi називав мене псом смердючим i тричi перепрошував. Не таюся своПх нестатечних вчинкiв - i я його називав недишкретннми словами, пащекував цнотливого чоловiка, як i вiн мене. Бо ж п'янi були. А як стали пiдводитися, незнарошне напнулися лобами, ii здалося менi, що Викуса цокнув мене навмисне. - А менi здалося, що з умислу цокнув вiн, - потвердив Саливон. - З того ж бiсiвського наущення вхопив я його за чуба, а вiн мене. Й попадали ми пiд стiл, i тузували там один одного, i забрав господь у нас розум, надто в мене, i вчинив я Викусi, побратимовi своКму, тiлесну шванку. - Яку саме? - запитав Сiрко. - Вухо вiдкусив, - тихо прошепотiв Викуса. Аж тепер Саливон Вовчок повернувся лiвим боком, i Сiрко побачив, що в нього справдi немаК лiвого вуха. Рана вже зажила, червонiв тiльки шрам. Кошовий подивився на одного козака, на другого, i раптом йому сперло подих, i вiн аж похилився з реготу. Вовчок спохмурнiв, а Викуса розгубився. - Чого ти, отамане, регочеш? - запитав вiн. - Таж давно мав ти таке вчинити, - витер кулаками очi Сiрко. - Чому? - здивувався козак. - Бо ж дурний. Та ще й Викуса. От i викусив вухо. - I раптом серйозно й суворо: - Бо п'яний. Саливон Вовчок стояв як хмара. Його величезний, кушкою, нiс почервонiв, очi дивилися на отамана неприязно. - Отамане, а як же менi тепер? - запитав вiн. - А що тобi? Викуса тебе перепросив? - Перепросив. I що менi з того? - Як то що? Вухо ж вiн не пришиК? I я теж. - Не пришиК, - погодився козак. - А як жити менi? На славi моПй дьоготь. Тепер я наче цехований на тiлi. Яко тi злодiП. - Всi ж знають... - мовив отаман. - Знають на Сiчi... Сiрко замислився. Потер рукою пiдборiддя, покошлав брови. Кивнув головою Гуковi, котрий аж давився од смiху. - Пиши. Писар вмочив у каламар перо. "Дано цю цидулку козаковi Саливону на те, аби його доброП слави не нарiкали, що вухо втеряв через виступок Викусин, який, п'яний, йому те вухо вiдкусив, цей папiр свiдчить на Сiчi, на полi, в станах козацьких, у слободах; i як помре, то яко шанованого товариша щоб ховано було - для увiрення кожному, хотя чому те знати, сiю нашу грамотку показувати". По тому, як писалася грамотка, Саливон Вовчок яснiв лицем, а в кiнцi аж просльозився. Подякувавши отамановi за такий рiшинець, обидва козаки пiшли. Отаман пiдвiвся й собi. Чекав, поки писар замкне скриню i оддасть одного ключа. По тому вийшов на вулицю. В кiнцi вулички хилялися постатi скаржникiв. Здалися вони кошовому сiрими й мiзерними. Та так воно було й насправдi. Серед тисяч звитяжцiв траплялися людцi, якi прийшли на Сiч не землю рiдну захищати, а погуляти. Й отако прогайновували життя. Догулювали до старостi. Як оцi двоК. НемаК в них нi роду, нi племенi, нi неньки, нi дiтей, i самi вже не потрiбнi нiкому, тiльки не бачать цього. Сiрко зiтхнув. Почував утому, немов пiсля важкоП дороги. Проте втома не хилила його до спочинку, хотiлося кудись iти, оддати клопiт дереву або залiзу, розсiяти по водах. Здебiльшого сiдав у човна та Пхав у плавнi. Але вони ще стояли холоднi, майже безживнi, молоде життя ще тiльки народжувалося, рвало бруньки й протинало стрiлками товщу води. Зненацька увагу кошового привернули пострiли. Вузькою вуличкою вийшов до сiчовоП вежi над в'Пздом, перейшов мiсток через рiв, у якому текла каламутна вода. За ровом росли осокори, на одному чорнiло бусляче гнiздо. Вартовi стояли бiля поручнiв, дивилися вгору. Сiрко й собi пiдвiв голову - ледве не спала з голови шапка, притримав ПП рукою. Високо в небi кружляв сиво-крил - раннiй гiсть iз заморських краПв, одвiчний мешканець плавнiв, то пришвидшуючи лет, то майже завмирав на мiсцi, ледве-ледве ворушив крильми. Пострiли лунали за крам-базаром, бiля кузень. Гемонський птах, вiн зовсiм Пх не боявся, може, звик до них, звiкувавши бiля Сiчi, а може, оглух на старостi. Запорожцi стояли пiвколом на тирлi, де найчастiше вправлялися в ширмуваннi, по черзi заходили за присiшок, теж вкопаний для вправ, вицiляли птаха. А вiн мовби кепкував над ними, нiкуди не втiкав i навiть не пiднiмався вище. Правда, ширяв високо й так, ледве чи був досяжний для куль. Над луками, над горбами галасувало розлякане, наполохане гайвороння, воно то обсiдалося на землю, то знову Зривалося вгору; одвiку жило на осокорах та вербах понад Чортомликом, старi гiллястi дерева обкиданi Пхнiми гнiздами, наче козацькими шапками, - мало бiля Сiчi поживу, але й запорожцi мали для вправ дармову