х дуба з отаманом на рибнi промисли, на сiнокоси, на потаКмнi острови, де запорожцi роблять думбаси та стерни. В цю мить почував, як душа розпросторилась по всiй Вiйськовiй Скарбницi, нiби одiрвалася й полинула, а вiн лишився мертвий i нiмий. I хоч допiру в нiй витинали веселi бубни, жура огорнула серце. Й почував гострi докори совiстi, бо ж обдурив i отамана, i рiдного дядька. Сiрко послав його, щоби одвiдав Мокiя Сироватку i або лишився в Тавинськiи залозi, або вернувся з Сироваткою на Сiч. Вволив його давнК бажання погуляти по Дикому Полю, побачити зблизька татарина, походити з командою на Буг. Козаки оглядалися на сiчову церкву, знiмали шапки, хрестилися, Лаврiн також перехрестився щиро, iз зiтханням, аж запечалилось серце. Смутком вiяло i вiд старого козацького кладовища, яке поминали. Воно лежало на горбi над днiпровою долиною. Хрести стояли високi, опасистi, дубовi i ясеновi, стемнiлi вiд дощiв, чимало помiж них камiнних - значним товаришам. На них списанi ратнi дiла покiйних. Лаврiн любив бродити по кладовищу, читати посiченi дощами написи. Молодостi кортить погратися думкою про смерть, бо здаКться сама собi безкiнечною, i душа вiдчуваК спраг життя, але й може примiрятись до чогось вiчного, великого. Вiн же тут бiльше, не ходитиме. Нi, Лаврiн таки не повернеться на Сiч. Нi з дядьком, нi сам. Нехай простить йому товариство i пресвята богородиця, що одкидаКться отако - потаКмно - й прощаКться з козацтвом. Але ж хiба вiн винуватий! Серце маК свою волю. Все обернулося так незвично, так шалено, вiн ледве йняв вiри, що все це сталося з ним, Лаврiном Перехрестом, який сподiвався на Сiчi й вiк звiкувати, кохався в зелених плавнях, гарних конях, а ще бiльше в сумовитих вечорових спiвах над Чортомликом, дзвiнких сiчових музиках, мудрих розповiдях кошового отамана. Сiч йому була всеньким свiтом, i тепер нiби виходив iз цього свiту в iнший, i те бентежило, ба навiть лякало. Стало так сумно, що вiн трохи не заплакав. Коротким i сумним було його прощання з кошовим. Чи то отамановi провiщало щось серце, чи вичитав щось у Лаврiнових очах, покошлав руками чорнi, з поодинокими рудими, сторчма, волосинами брови, подивився йому просто в очi. - У широкi свiти Пдеш... Iншi там мiрки i життя iнше. Не таке, як на Сiчi. Живи, хлопче, повним серцем. Чесно живи, але не дрiбно. - (Лаврiновi здалося, що кошовий щось знаК, i вiн знiтився). - Вдивляйся у свiт пильно. На всi груди дихай. - Вiн помовчав i поклав йому на плече руку. - I не барися. Як забарились моП сини. Незвична була Лаврiновi та ласка кошового, хоч давно почував себе мовби Сiрковим сином. I те, що отамановi сини погинули, а вiн Пде назустрiч своКму щастю, обпiкало докорами серце. "Прости, отамане. Але ж ти теж мав синiв", - попрощався в мислях - вельми розсудливо, доросло, бо пригадалося йому, що сам кошовий, коли якось повели вони мову про широкий свiт, несподiвано для Лаврiна сказав: "Ти ще взнаКш, що це таке. Ти ще поПдеш туди". Лаврiн здивувався, Лаврiн засмiявся, що аж сльози набiгли на очi, й вiн гаряче заперечив: "Я не поПду. Я буду з тобою завжди". А у вiдповiдь: "ПоПдеш. Обов'язково поПдеш. Мусиш Пхати. - Помовчав i додав: - Не знаю, чи зрозумiКш ти мене... Я сам помилявся... Гiрко помилявся, коли думав, що вiнець життя нашого - отут. А хто ж посiК жито, хто посадить сад, хто розкаже дiтям казку? Правдиву казку... Про козака i турка, про Iвасика-Телесика. Нашу казку. Будь-яка iнша - буде не така. I жито, i вишня... Навiть увiткнута в найкращу землю шабля, скiльки ПП не поливай, не забрунькуК. А земля наша, нарiд наш - iз жита i вишень. Жито - бо життя. Та й не можна жити тiльки однiКю ненавистю. То страшнi люди, якi живуть тiльки нею. Жити треба любов'ю". Це було трохи бiльше року тому, Лаврiн тодi не зрозумiв з СiрковоП мови угодного слова. Себто не прийняв у серце. Аж тепер обiзвалися . отамановi слова, й Лаврiн здивувався, що Сiрко так прозрiв його життя. Вiн тiльки не мiг прозрiти моменту, коли вони проростуть. Власне, Лаврiн мiг би й сказати отамановi про свiй намiр i хотiв сказати, але промовчав, бо не до кiнця вiрив у своК щастя, чогось соромився та й взагалi був стриманий у почуттях. I ось тепер туга оповила душу, коли б мiг, розрубав би ПП навпiл, одну половинку залишив тут, а другу взяв iз собою. Ще раз обвiв поглядом сiчовий городок, гамiрний крам-базар над Чортомликом, i зiр йому заслало прозорим туманцем. Але то вже було, як остання хмаринка над свiтлим обрiКм. Йому й справдi враз заяснiло в головi, зашумувала в грудях радiсть близькоП, жаданоП стрiчi, вiн гукнув, свиснув, зiрвав коня, й закалатали, заграли пiд дрiбний перестук копит срiбнi дзвони. Лаврiн заграв конем, якому передався радiсний настрiй господаря, й вiн тягнув на себе повiддя, покусував блискучi сталевi вудила, лебедем вигинав шию. Рихтiла дорога, стовпом вставала попереду кушпеля од Залоги, й була вона золота, а думка давно обiгнала загiн, помчала туди, куди летiв помислами. Вже не помiтив, як його кiнь знову перейшов на рись, а далi пiшов стопою. Уздовж попруги, що в'Плася в коня, проступила бiла пiна. Останнi днi в очу стояло одне й те ж видиво, хоч береги були рiзнi, щоразу iншi, а плин води, смертельна борня - тi самi, й так само гаряче, аж проймала дрож, било серце, й переслiдували тi ж самi страх i бентежнiсть. Там справдi були береги i рiчка. Називалась вона Суха Тьма. I молодий рябий перевiзник на човнi, й гурт по-святковому вдягнених дiвчат. Перевiзник правив з них не дорого - по одному поцiлунку, тiльки жодна не хотiла давати тоП плати. Може, що при гуртi. Бо Перевiзник був хоч i рябий, але гарний. Саме тодi й нагодився Лаврiн. - Гей, котра не забоПться, перевезу задаром, - гукнув i заграв конем но зеленому березi. На серцi було вогнисте - свiт би перевернув. Що з ним сталися, де в нього взялася отака смiливiсть, вiн i потiм не мiг сказати. Вирвалася з душi якась гаряча сила, крутонула ним, понесла. То була жарка й соромлива хвиля. Не мiг у тому нiкому признатися, але йому часто снилися дiвчата. Снилися нiжно i соромiт-но, i вiн качався на лавi й часом до ранку не мiг склепити повiки. Не знав, як одвести ту ману, не було з ким порадитися, а молоденький попик, якому вiдкрився на сповiдi, чомусь засмiявся i наказав тричi читати на нiч "Богородицю". Читав - не допомагало. А якось приснилася сама богородиця, але так, що потiм боявся звести в церквi очi на святу iкону. Тодi спогадував бiлу поторочу, яку колись здибав уночi над Днiпром. То блукав у сподньому молодий козак. Доведений парубочим голодом до нестями, шукав русалок. Нехай котрась залоскоче, затягне у вир, але спочатку полюбить. Та звiдки тут взятися Русалкам, думав Лаврiн. Хiба можуть вони переплисти через пороги. Мабуть, можуть. Бо козак не вернувся в курiнь. Чи таки знайшов русалку, чи здибав його болотяний. Парубок той довго увижався Лаврiновi. Дiвчата спiдлоба зиркали на довговидого, зугарного запорожця, що гарцював на свiтло-бурому конi, хихотiли. Розгарячiлий Пздою, розпашiлий козак був молодий, як барвiнок, i вдатний на вроду. Ледь засiявся над верхньою губою вус, чисте лице, чистi великi очi, що шукали дiвочих i втiкали од них. Ще й темно-русий чуб з-пiд малиновоП шапки. Й голуба стрiчка в комiрi сорочки. Ох же й безсоромнi цi запорожцi... Смалять халяви до кожноП дiвчини. А залишиться такий з дiвчиною наодинцi, червонiК й заПкаКться, не може здобутися на слово. Вабить до них дiвчат, хоч i остерiгаються поговору. Авжеж, запорожець - то вже поговiр. Лiпше триматися од них подалi. I враз з гурту виступила одна - чорнява, вогнеока, з родимкою над лiвою бровою. Лаврiновi чомусь найперше впала в око та родима цятка. А пiд нею кругла, дугою, брова; а вже потiм рiшуче стисненi червонi-червонi вуста й викличне випнуте гостреньке пiдборiддя. Й чорна, рвiйно закинута за плечi коса. Дiвчина смiливо подала руку, вiн попустив лiве стремено, легко пiдхопив ПП i посадовив поперед себе. Бачив ПП смагляву щоку, крайок нiжного вуха, чув ПП дихання й хвилювався страшенно. Ще ж нiколи не пригортався до дiвчини. Здурiти можна! Лаврiн не знав броду, посеред рiчки вода сягнула коневi по шию, дiвчина пiдтисла ноги, ПП картата плахта розкрилася, черкала крилом води, й бiлiла смужка сорочки, й бiлiли ноги, а Лаврiновi страх стискував серце, що зараз вода зiб'К коня й понесе на чорнi корчi. Дiвчина не кричала, тiльки мiцно обхопила рукою його руку, але вiн боявся, що випустить повiддя, бо вони мимоволi натягували Пх. Щось гукали дiвчата, кинувся перевiзник, але кiнь винiс Пх на берег, i, перш нiж Лаврiн опам'ятався, дiвчина скочила на траву. Лаврiн сидiв у сiдлi, паленiв од своКП смiливостi. Вперше у життi обiймав дiвчину. Вчинив по-запорозьки, власне, оцей його рiшенець i прийшов iз розповiдей козакiв-джигунiв, а тепер парубок неначе скам'янiв, не знав, що сказати. Тим часом через рiчку гнав човна з дiвчатами рябий перевiзник, - Лаврiн, мабуть, збив цiну, - i чорнява дiвчина побiгла Пм навстрiч. - Може, пiдвезти далi, - пробурмотiв, хоч i розумiв, що каже щось безглузде: яка дiвчина захоче, щоб ПП вiз у сiдлi додому козак. Дiвчина на мить оглянулась, блиснула очима. Вони були чорно-синi, в них чорнiли iскорки смiху: - Тверде в тебе, козаче, сiдло, й не вмiКш ти обiйматись, якби сама не трималась, упала б у воду. Вiн спаленiв ще дужче й так i не наважився запитати, як ПП звати й звiдки вона. Й потiм шкодував вельми, адже коли ще попаде в цi краП. А дiвчина запала в серце. Весь день не знаходив собi мiсця, двiчi бiгав конем на Суху Тьму, хоч знав, що там ПП нема; й не мiг заснути - нiч перетлiла в очах, як мокрий курай. "Тверде в тебе, козаче, сiдло, й не вмiКш ти обiйматися...". Сiдло як сiдло, ще й з ремiнними китицями бiля стремен, а от обiйматися... Ворочався на твердому сiнниковi в прикомiрку на заПжджому дворi, де пахло мишами й ремiнною збруКю, а десь витинала скрипка та торохтiв бубон. Там танцювали хлопцi та дiвчата. Вiдтак зовсiм недалечке прокотився дiвочий скрик, вiн був жаский, грайливий, закличний. Смiх лоскотнув по серцю. Лаврiн вiдчув, як наструнилось його тiло й як затремтiло йому в грудях. Щось дивне коПлось з ним. Збагнув це, коли вийшов з комори. Бо й нiч була не така, як тi, що знав ранiше. Цвiла пiд коморою вишня, вона була в срiблястiй росi й дурманила нiжним пахом голову. Лаврiновi ще нiколи не пахнув так цвiт. Й не лоскотав так серце дiвочий смiх. Вiн аж дратував його. Чомусь не хотiв, щоб то смiялася ота дiвчина... А сам слухав смiх жадiбно, затаКно-гаряче, нiби аж iз злiстю. Тiло йому ломила дивовижна кволiсть, вiн потягся, аж хруснуло в суглобах, дивився на вишню, дивився на зорi й чудувався, що нiколи ще так не бачив Пх. Цвiла вишня, цвiв барвiнок, цвiли зорi... була б у землi шабля - й вона б зацвiла. В кожноП людини настаК отой час, коли серце розкриваКться, як квiтка, i вся вона стаК спрагла й напружена, тiльки не помiчаК того. Спрагла, як весняна рiлля на зерно. Ледве впало в рiллю - i вже проклюнулося. Закрутила його Суха Тьма, й пропав, як би сказали на Сiчi, козак для товариства на вiки вiчнi. ...У задушливiй свiтличцi заПжджого двору, закусивши зубами вишиваний рубчик сорочки, гарячими, чорними очима дивився в пiтьму. Лаврiн таки зустрiв ту дiвчину. Другого дня на ярмарку - виходив, вибiгав i таки знайшов. Й уже був смiливiший. Смiливостi додала йому нiч. Вiн не пам'ятав, як сталося, що вони з Килiяною загубилися од гурту iнших дiвчат i пiшли вдвох через живий ярмарковий вир. Який то був ярмарок! Вiн шумiв йому в головi. Уперше бачив стiльки чужоземного люду, й коней, i краму. Юхтовий ряд, гончарний ряд, житнiй ряд, тютюн роменський i нiжинський, а також заморський - паками в рогожах, збруя оберемками, плуги i борони рядами. А гомону, а галасу, а божби - нiде так часто i щиро, не помiчаючи власноП брехнi, не божаться, як на ярмарку. Ярмарок-ярманок! Ярмарок-шарварок. Дiвчина шастала помiж рядiв, як ласка, все ПП цiкавило, до всього мала дiло. Лаврiновi в очу миготiла золота i срiбна парча, й сiдла, i гнуздечки, й французькi рушницi, й нiмецькi сукна, й кованi залiзом скринi, й хустки в'язками, а над усiм тим - дзвони, дзвони, дзвони. Џх разом iз срiбним передзвоном продавали молодi русявi дзвонарi з Московщини; загледiвши Килiяну, закалатали так, що Лаврiновi аж заклало вуха. А в дальнiх рядах, куди кiлька разiв заводила його Килiяна, - фiнiки, фiги, родзинки, горiхи, сливи, турецький тютюн, грецьке мило, заморськi вина. Червоний перець низками, якийсь молодий чорновусий подолянин повiсив одну з них Килiянi на шию задарма. Килiяна, що виростала на хуторi, дивилася на все з якоюсь пожадливою цiкавiстю, штовхалася помiж людей безбоязно й настирливо, немов була певна, що купцi привезли це все показати саме Пй. 1 належати все це мало тiльки Пй, а вiн сам, Лаврiн, приставлений до неП за пахолка. ПП червона, у синю квiтку хустка весь час майорiла попереду. Бiгала швидко й не втомлювалась. Тiльки груди ходили поривно, й тодi на них хвилями перелизалося намисто, а Лаврiновi кортiло зiбрати його в жменю. Гарне намисто було в Килiяни. I гарнi очi. Тiльки дуже чорнi. I в них горiла пристрасть, про яку не здогадувалися нi вiн, нi вона. Пiд ринковою стiною, де рядком стояли шинки та брагарнi, а в полотнянiй ятцi продавали розбавлену малиновим соком воду, перепинив Пм шлях пiснею кобзар у темному од дощiв солом'яному брилi. Кобзар був слiпий па одне око, а другим бачив за двоК, воно злодiйкувато жеврiло пiд кущистою бровою ii ухопило Лаврiна з Килiяною. I то таки Пм заспiвав темний линем, одноокий кобзар, та пiсня чимось була й люба i не люба Лаврiнозi, бо Кднала Пх з Килiяною, а закiнчувалася погано. Одначе всi кобзарськi пiснi мають нещасливий кiнець. Гарно грав кобзар, проникливо, ще й завзято (шинкар пiднiс йому добру чарку, щоб довше сидiв пiд його яткою), дзвенiла й плакала многострунна, одшумiла вона десь у полi вербою, одгойдала пташинi гнiзда, а тепер гойдала гарячi серця: "Де ж ти, мiй милий, виПжджаКш, Що ж ти мене, молодую, покидаКш". "По чiм же ти мене пiзнала, Що ти менi всю правду сказала?" "Рано встаКш, коня напуваКш, Частенько коням обрiк дакш, В сiни iдеш - сiделка шукаКш, До хати iдеш - дитину колишеш. Люляй, люляй, дитино малая, Зосталася мати молодая! Вернися ж ти, мiй миленький, вернися. КуреноП горiлки напийся!" "Не вернуся, мила, не вернуся - Я в дорозi сироП нап'юся". Лаврiн кинув на полотняну торбу кiлька мiдякiв i кiнець пiснi слухав уже зоддалiк: "А хто ж тобi, мiй миленький, постiльку постеле?" "В чистiм полi травиця шовкова - То для мене постелька готова". "А хто ж, мiй миленький, могилу тобi оплаче?" "В чистiм полi чорний ворон кряче, То ж вiн менi могилку оплаче". Килiяна не взяла до серця тiКП пiснi, вона, здаКться, й не слухала ПП, а Лаврiновi вона якийсь час каламутила думку ("То вiн, клятий, отако iз заздростi"), i горiла в пам'ятi жарина ворохобного ока, а потiм жарина погасла i пiсня теж. Iншi пiснi, iншi думки затоптали Пх. Лаврiн не розлучався з Килiяною до самого вечора. Вона водила його по базару, а вiн ходив слiдом, ПП вабили коштовнi речi, вабило золото, вона торгувалася, хоч нiчого не купляла, а вiн насторожено позирав, щоб хто не покривдив ПП. Одначе вона була не з тих, кого можна покривдити. Вiн милувався дiвчиною, ПП легкою поставою, усмiшкою, довгою-предовгою косою, строКм. I дивувався, що К на свiтi отаке чудо. Зодягнена Килiяна була пишно: керсетка зi штофу, морева запаска, козловi, украПнським ладом шитi чобiтки. Той одяг присмутив козака. За Килiяною - значний батькiвський статок. А в нього, що на плечах, - оце все. Колись не думав про те. Мав ложку на шовковiй шворцi, мав нiж на металевiм ланцюжку - й того було досить. Мав охайне, навiть ошатне, вбрання. Може, воно й завело в оману Килiяну? Амарантовий жупан, саКтовi штани, шитi нiмецьким ладом шевровi чоботи. Продав Пх йому Гук, пiдписар, сподобалися вони Лаврiновi мелодiйним, захованим у закаблуки подзвоном. Першi днi не мiг наслухатися, ховався у прикомiрку, ходив i слухав. Поки одного разу не розбудив кошового, що прилiг перепочити пiсля обiду, й той пригрознвся повiдрубувати закаблуки. Ще мав при боцi шаблю в золочених пiхвах, ПП торiк подарував отаман - сповнилося двадцять лiт. Сам Сiрко носив просту шаблю доброП сталi. Й тепер козак пригадав, що заПжджий варшавський купець давав на Сiчi за оцю шаблю вiсiм карбованцiв. Удвiчi бiльше, нiж коштуК добрий кiнь. Отже, вiн маК пару гарних коней. Ця думка трохи привесслила козака, й вiн уже не сурмонив брови, майже весело подивився на дядькiв, якi сидiли пiд возами, що на них лежали мiшки з житом, i пiдвечiркували салом. Дасть бог, i вiн колись отак само вивезе на базар власне жито. Назустрiч Лаврiновi й Килiянi йшли лавою парубки, хотiли взяти в лаву Килiяну, але побачили запорожця - розступилися. Килiяна блиснула на Лаврiна чорнющими очима, в яких змигнули вдоволення i маленький захват, а Лаврiновi в душi прокотилися солодкi горошинки погорди, й ще дужче посолодив ПП Килiянин погляд. Одначе друга лава таки взяла Пх у полон: на вигонi дiтлашня гралась у вовчка - "ходить баба по бору, по бору та рве зiлля лободу, лободу", й Килiяна опинилася в колi, а Лаврiн мусив перекинутись у вовчка, од чого обоК зовсiм розвеселилися й на якийсь час стали дiтьми. Одначе по хвилi Лаврiновi той веселий настрiй розвiявся - чомусь згадалося власне старцiвське дитинство, та й побачив дiвчинку, яка стояла бiля ятки з хустками i стрiчками й великими сумними очима дивилася на барвисте маКво. Дiвчинка була боса, в лихiй сорочинi i не могла одвести од стрiчок очi. Грудаста крамарка у бiлiй свитi кидала на неП недобрi позирки. Лаврiновi стиснулося з болю серце, й вiн несподiвано для себе дiстав з кишенi маленький тхорик з грiшми й купив аж двi стрiчки - червону й зелену - i подарував дiвчинцi. Та засмiялася од щастя й пiдстриба побiгла через майдан. Килiянинi очi зайнялися ласкавим вогнем. Лаврiн у цю мить сподобався Пй найдужче. Осмiливiвши, вiн i Килiянi купив у веселого носатого грека атласну стрiчку iз золотим карбованцем (стратив на неП майже всi грошi, якi мав), подав дiвчинi, й вона почепила ПП на шию поверх коралового намиста. Й дивилася на нього щиро й трохи лукаво чорно-синiми дикуватими очима, такими темними, аж щем брав Лаврiна за душу. Вона знала, що гарна, що чаруК Лаврiна, i не тiльки його. Пй було приКмно, що ПП чари дiяли на цього козака. Вона хвилювалася сама й дратувала парубка, втiшалася своКю владою над ним, молодiстю, дикiстю, яку хтось мав перейняти. I неначе казала Лаврiновi - переймай. - А правда, що запорожцi на паску христосуються з жабами? - запитувала вдавано наПвно й трохи пiдступно. Вiн здогадувався, що вона навмисне дратуК його, й вiдповiдав улад: - А чого ж... Якщо жаба чорноброва... - А правда, що вони дiвчат викрадають? - А ти б як хотiла? - знайшовся вiн i цього разу... - Я?.. - Вона на мить розгубилася, а тодi стрельнула довгимiП списами вiй. - Я думаю, що буваК навпаки, - й сховалася за яткою. I коли вiн оббiг ятку з другого боку та виглянув з-за рогу, то побачив, що Килiяна стоПть бiля стiни i погладжуК на грудях подаровану ним стрiчку. I так йому стало гарно, так святково на душi, що вiн аж не повiрив у своК щастя. Дивився на дiвчину, i йому яснiло на душi, а потiм уловив себе на тому й нахмурився. Настав вечiр, i на майданi блимали тисячi свiчок. Вонплюлум'янiли на тинах, на рогах волiв, на пiднятих угору голоблях. Найбiльше Пх блискотiло на високому крислатому дубi бiля ветхоП дерев'яноП церкви. Парубки брали свiчки з рук дiвчат, лiзли на дуба й прилiплювали Пх на вiття. Весело, легко стало Лаврiновi. Й щось розпростувалось у грудях. Огортав очима дiвочий стан, а обiйнятiП не зважувався. Вiн узяв iз ПП рук товсту-воскову свiчку, одчепив i подав дiвчинi шаблю й полiз на дуба. Брався вище й вище, вже гiлка була, як голобля, вже почала гнутись i потрiскувати, гарячий лiй збiгав по лiвiй руцi, а вiн все лiз i лiз. Подивився .вниз, а по всiй слободi вогнiв-вогнiв розсипано. На зводах журавлiв, на дишлях, в руках у хлопцiв i дiвчат. Вiн таки прилiпив Килiянину свiчку найвище. Дiвчина стояла внизу, пишалася тим вогником, що горiв над усiма, пишалася коштовною шаблею, яку слобiдськi хлопцi просили подержати в руках. Та свiчка свiтила Пм обом - Килiянi й Лаврiновi, вона горiла в його душi другого й третього дня, не погасла й через мiсяць. Згадував ПП (i щось засвiчувалося в грудях) погордливо стиснутi вуста, й бiлу, вишиту широким квiтом сорочку, й золотий карбованець на атласнiй стрiчцi. Та свiчка освiтила Пхню любов. Як верталися до корчми, пристояли пiд вербами над Сiльницею. ОбоК мовчали, чи набалакавшись за день, чи од якоПсь несподiваноП тишi, що оступила Пх, чи од якоПсь думки. Стояли, поспиравшись на вербу, внизу жебонiла рiчка, над головами шелестiло листя. Дiвчина кидала на Лаврiна короткi позирки, вiдводила очi, й тодi в них спалахувало мiсячне сяйво. Џх обох забрало в полон тремке хвилювання, й що довше вони отако стояли, то дужче воно наростало. Духмяно пахла нiч - степом, кiнською збруКю. Загадковою Сiччю пахнув дiвцi парубок (вона ще не знала запаху парубоцького тiла, вдихала його спрагло i з острахом), а сама пахла любистком, у якому ранком змила коси. Лаврiн почував дивний трепет, вiн боявся доторкнутися до Килiяни й тiльки дивився на неП широко розплющеними очима. Мабуть, так дiялося з ними ще й через те, що обоК - не крученi вечорницями, грищами з цiлунками, сутiнками хати, коли парубки гасять скiпку й потемки ловлять дiвчат. Лаврiна хвилювали найменшi доторки до дiвчини. Дiткався як до чогось недосяжного i водночас... приступного й жагучого. Лаврiн здивувався самому собi, тому, що дiялося з ним.. Все сталося дуже швидко. Мабуть, цей ярмарок, цi стрiчки, цi вогнi освiтили серце. Бачив, що й дiвчина почуваКться так само, й це хвилювало подвiйно. Нi, вiн не пускав думку дуже далеко, просто крутилася голова i йшов обертом свiт. Раптово простягнув руку, Пхнi пальцi переплелися й були гарячi, i вона висмикнула своП, i пошкодувала на те, й хотiла, щоб вiн взяв ПП руку знову. А Лаврiн геть осмiлiв (такого йому й не снилося). I його рука обережно лягла на Килiянин стан. Вiн повернувся до дiвчини грудьми й вiдчув на своПй щоцi ПП гарячий подих, несамохiть притулився мiцнiше, пригорнулася й Килiяна, а тодi рвонулася щосили, сказала: - Хочеш знову зi мною брести через рiчку? Може, ти водяний? Ну, я пiшла, - мовила, i Лаврiн злякався. Подумав - оце вона пiде й вiн ПП нiколи не побачить. - А завтра ти вийдеш? Вона бачила його хвилювання, вiдчувала свою владу над ним - владу своКП краси, i то ПП приКмно бентежило. - Вийду, -сказала якомога спокiйнiше i в ту мить сама захвилювалася: а що, як вiн злякаКться ПП холодностi й не вийде. Поспiшливо додала: - Аякже! Й побiгла. Вiн залишився сам. Його всього переповнило ПП смiхом, ПП голосом, куди не повертав голову, йому з пiтьми свiтилися ПП очi. В грудях йому солодко млiло, тiло стало легке, у ньому бурхала сила, й, не знаючи, куди ПП подiти, вийняв шаблю, кресонув по довгiй гiлцi, що нависла-над водою, аж зелений вихор знявся. Гiлка впала у воду, обкрутилася кiлька разiв на мiсцi та й попливла за течiКю. А десь на Сiльницi дужi парубоцькi голоси виводили: ...Там стояла дiвчина, Там стояла дiвчина... Почув Лаврiн ту пiсню й собi зненацька заспiвав, хоч не спiвав Цвiт калини ламала, Цвiт калини ламала... I вербовi сльози тремтiли на кiнчику шаблi, яку чомусь i досi не сховав до надiлкiв. А потiм йому стало шкода покалiченоП верби, вiн аж стенувся душею. Й побачив, яка вона гарна, й замилувався молодою вишенькою, Що квiтла бiля тину, а над нею сходив золоторогий мiсяць. Ну просто.;. просто бери та малюй. I вербу, й вишеньку i... дiвчину Килiяну бiля них, всi вони вельми-вельми гарнi... можна б намалювати й себе, але вже десь далi. Й замлоПло Лаврiновi вiд тоП краси серце, й захвилювалося воно, й огорнулося сумовитою журбою. Через те, що Сiрко з Лаврiном приПхали, коли ярмарок вже був у розповнi i всi малi свiтлицi в корчмах були зайнятi, хазяПн корчми постелив Пм у прикомiрку, який тримав на крайнiй випадок. Там стояли двi лави i стiл i висiла iкона, але в кутку лежали мiшки з пашнею, и висiло на жердцi з десяток вичинених'пiд хром шкур, якi й тхнули, i пахли воднораз. А також стояли двi величезнi кованi скринi, а в них - вовна у рунах, сукна й полотна, а може, й грошi - лише кошового одважився пустити господар у те царство. Перед iконою чадiла лампада, вони не гасили ПП всю нiч. Одначе поснули не одразу. В шинку при корчмi гуляли гостi, i хоч шинкарська половина за глухою стiною - гомiн звiдти долiтав добрячий, та й спати не хотiлося. Лаврiн розглядався по кiмнатi-коморi, а сам щось мугикав, а тодi нагнувся до вiконця, яке заступила чорна, мов безодня, нiч, i вдавав, що дивиться в неП, а насправдi видивлявся своК обличчя, покладене на скло свiтлом лампади. Сiрко сiв на лаву, помацав, чи не м'яко вистелене ложе, й сказав, нiби помiж iншим, одначе заломлюючи брову: - Щось пiд тобою, Лаврiне, земля смiКться. - Як то? - не втямив джура. - А просто. Так i тьохкаК. I пика твоя посмiхаКться у вiкнi. Чи не капшук з червiнцями знайшов? - Та... - одхитнувся од вiкна Лаврiн. - Ярмарок гарний. - А може, щось на ярмарку? Воно й пора. Я в твоП роки дiвчат лоскотав. Лаврiн почервонiв. Про все вони балакали з кошовим, через одне сито пересiвали свiт, але були зернини, яких в сито досi не кидали. Iнодi Сiрко й зачепить якимось словом джурине парубкування, покепкуК, а той сфрасуКться та й замовкне. А зараз i Лаврiновi мовби iсковзнула з серця крига, там одкрилися плеса чистi й глибокi, веселi й манливi. - I багатьох залоскотали? - запитав майже нахабно. Сiрко здивувався, аж йому впала брова. - Та було трохи. А що, - знову скинув бровою, i обличчя його прибрало вигляду мовби й урочистого, а трохи й хитрого. - Справимо тобi жупанок, i повезу я тебе на один хутiр. Живе там удова, а в неП К дочка. Двi дочки. Ну, одна мала ще. А старша... Дiвка гарна i пишна. Џй-бо. Неначе пава. I роду гарного. - А я не хочу пави, - задьористо вiдказав Лаврiн. - Побачиш, то захочеш. - Лаврiн i далi не мiг розiбрати, кепкуК отаман чи говорить насправжки. - Я сам женився на вдовинiй дочцi. - Тiтка Софiя удовенчиха? - Ага. Бiгало по сусiдству таке сонливе дiвча. А я, було, приПду та запитую: чого, мовляв, не ростеш. А собi й не гадки, що то Пй було кривдно i що вона нишком закохалася в мене й молилася, щоб мене, дурного, не вбило в якiй веремiП. Все ПП за дитину мав. Та якось приПхав, а в хату - ник дiвка, чистiсiнько ласка, жару прийшла позичити. Я й не впiзнав ПП. I довго з того дивував ще й смiявся. I, смiючись, закохався. - Бiдна чи багата була вдова? - Бiдна. У неП ще три отаких яски-ласки бiгало, ще й безштанькiв четверо. А це вдова багата. Я тебе, звичайно, на безвiк тiй челядi не оддам. Дiти з'являтимуться пiсля твоПх наПздiв. Це дiло нехитре. Лаврiн знову почервонiв i труснув чубом. - Ви так, батьку, наче про цапка... - Го-го-го-го, - зареготав Сiрко. - А хто ж ти такий К? Дурний цапок. - Ну, батьку... - Гаразд, не гнiвайся, я жартую. Це ще не горить. Та й од своКП долi не втечеш. Я, бач, не втiк. Хоч залицявся й до козачок, i до мiщанок, i навiть до татарки. - До поганки? - Чого ж, була вона дуже гарна. Така гарна... - Сiрко лiг на лапу, не скидаючи чобiт, заклав руки пiд голову. - Џхав я iз застави й заблудився в хуртовинi. Закрутила вона мене, завела в татарську сторону. Тодi зими були лютi. I вже не знаю, чий бог звiв нас у тому смертельному безлюддi - мiй чи ПП. Арзи ПП звали, вона вийшла з юрт за вiвцями, яких погнало в степ, i теж заблудилася. ЗнаКш, як то заблукатися в снiговицю? Можна день крутитися бiля своКП хати й не знайти ПП. Злякалася вона дуже, як виринув я iз снiговицi. Упала в замет i боговi своКму молиться. А я вже сам хитався, i кiнь мiй також. Поклав я у снiг вiвцi i коня поклав, забрав ПП пiд кирею i лiг мiж конем i вiвцями. I нинi пам'ятаю: кiнь мiй важко хропе, а вона тремтить. Як перележали першу хартуну, пiдвелися, одтер ПП горiлкою i сам розкутурхався, вона й знайшла дорогу до своКП оселi. Сама жила, без чоловiка... Щастило менi, як бачиш, на вдiв. Бо вiк наш такий - кровi та вдiв. Смiлива була Арзи. То вона тiльки в першу мить злякалася. А то ж сама в степу жила, розлаялася з родом-племенем своПм... Горда була Арзи i гарна... Така гарна, бiльше нiколи такоП не бачив, хоч i не нашою красою цвiла. Тiльки зуби мала темнi, корiнням якимось степовим Пх стемнила - то в них теж красою вважаКться. Лаврiн примостився на крайку отамановоП постелi, принишк, а Сiрко, замрiяний i схвильований, переживав усе в споминi знову: - Сама жила. Овечок десяток та стара кобила. Та дiток двiйко. Вони теж ледь не загинули в. ту хурiю, з кубел своПх повилазили, матiр кликали. Я i Пх горiлкою повiдтирав. А тодi вiхола знову знялася, й мело та вило два тижнi. Страшно мело. Тепер таких зим немаК. Тепер зими сирiтськi, безснiжнi. А тодi позаносило всi долини й балки, можна було з конем провалитися на той свiт. I довелося менi чекати, поки снiг стужавiК... Та й не мiг я покинути Арзи - занедужала вона. Одпоював чаКм з полином та звiробоКм, одхаючував ПП саму i дiтей ПП. Вкипiла вона в мене... як куля в живе тiло. Чи я в неП... Сiрко зiтхнув i замовк. По довгiй хвилi мовив: - Гарна була. I красою, i душею. Може б, я й назавжди залишився там, коли б... Коли б не бог та щоби тирса не текла в рiдну сторону. Поклявся ж бо я захищати край свiй до скону. Та й жити без нього не мiг. Як i вона без свого. Тодi й спiзнав: усе можна збити докупи: нi цi, грошi, навiть притулити поле до поля, а двi батькiвщини в одну стулити не можна. I двох богiв в одного також. То страшно... два боги пiд одним дахом. ДвоК господарiв - i то не просто. Страшно i сумно. Але iнакше не жити... Дiтей Пй порятував од вiрноП смертi. Татарчат двоК. I коня оддав. А сам пiшки пiшов у свою сторону... Татарчата плакали... Сiрко посмiхався, але в його очах стояв глухий смуток. Лаврiн зрозумiв: вiн посмiхаКться, щоб приховати нiяковiсть. I не помилився. Бо в наступну мить Сiрко пружно пiдвiвся, тернув долонею щоку. - А може, й не було нiчого. Може, все те менi привидiлося... Химерна придибенцiя й бiльше нiчого. Треба була менi та татарка, як i я Пй. Пожартувала доля, пожартували ми та й розiйшлися. - Почепив на цвях шабельтас, кинув на лаву кунтуш. - I взагалi нiчого в ньому свiтi немаК, крiм голоду, холоду й смертi. Вони владарюють, i ми у Пхньому законi. - Але ж... Нужда закон змiнюК, - примружився Лаврiн. - ЗмiнюК... людськi закони. А владарюК свiтом... Чортзна-що ним владарюК. Iнодi - оце. - Грюкнув кулаком по кованiй скринi. - А найчастiше любов. З нею спiзнаКш усе. I рай, i пекло... Менi й досi пахне свiча у шлюбнiй кiмнатi. I пахне сад... I дитячi голiвоньки. Вимитi купай-зiллям дитячi голiвоньки... i льолi дитячi. Без цього - людина не людина. - Та ж сiчовики... - Хiба всi ми з добра - сiчовики. Iнший, iнший закон людського життя. Вiр менi, Лаврiне. Я спив його повну чару. Хоч... i одвик я од тепла хатнього. Вони повкладалися голова до голови, - так стояли лави, - погасили свiчку. Горiла тiльки лампада. Спочатку кiмната провалилась у жовту пiтьму, а потiм випливла з неП - набралося свiтла з лампади. Якийсь час лежали мовчки. Джура думав про кошового, кошовий -- про джуру. Гарно йому було про нього думати, гарно усвiдомлювати, що маК при собi такого вдатного хлопця. В Лаврiновi мовби впiзнавав себе. Того, колишнього, не розчарованого в життi i друзях, не обпаленого громами. ЦiКП науки, важкоП науки розчарувань, вiн Лаврiна вчити не буде. Бо ж розумiК: без вiри, без довiри-немаК молодостi, немаК звитяги, немаК життя. Нехай краще вiн помиляКться, але душа його буде ясна. Нехай вiрить у людей, вiрить у те... в що вiн сам уже не може повiрити. А Лаврiн, мовби у злагодi з тими думками, мовби вiдгадавши Пх, проникнувши у них, запитав: - На чому, батьку, все-таки стоПть свiт: на справедливостi чи на несправедливостi? - СтоПть вiн на несправедливостi, - одказав Сiрко. - А вiрити треба в справедливiсть. - Ви вiрили? - Вiрив. Бував обдурений, але i вельми втiшений. Без вiри... немаК нiчого. А найперше - немаК душi. Ти не вiриш, i вже вона як висушена грушка-лiсiвка. Не проклюнеться, не розiв'Кться, не зацвiте. А як же без цвiту в свiтi? Свiт - вiн од цвiту, од зав'язi. А зав'язь - то правда. Тримайся ПП, сину. ...То були вiщi слова. Лаврiн Пх потiм згадував часто. Бо життя з тоП ночi закрутило його, неначе ярмаркова карусель. Килiяна зазнайомила козака зi своПм батьком, що зупинився в iншiй корчмi, займав маленьку свiтличку (в такi днi корчмар за окрему свiтличку лупить великi грошi), i не виходив з неП, i в самотинi цiдив оковиту. У Килiяниного батька Бруса Дороша погляд важкий i гострий, як дев'ятип'ядна коса. Тi очi нiби вгрузли вглиб, над ними горбилися великi, в кулак, дуги i нависли брови стрiхами вниз. З носа i з вушей стирчали жмути волосся. На той час Брус вже поярмаркував: продав шiсть назимкiв i десять волових шкур й купив чабака в'яленого сiм в'язок, три сувоП полотен з глухiвських основ - у двох по сорок лiктiв та ще в одному тридцять два, а також сiм куф горiлки й куфу судацького вина. ПобачившiП дочку iз запорожцем, Брус впав у пересердя, розбив карафу з горiлкою, нi за що обiзвав Перехреста сiчовим псом, а коли той, стрiпнувши чубом, у гнiвi оддав Брусовi крутi слова назад i хотiв пiти, вхопив за руку, посадовив на лаву поруч себе. "Гордий", - подумав. Це йому подобалося й не подобалося. Гордий - значить, чесний, не покривдить Килiяну. Але може пiти наперекiр йому. Проте його дужче вабила Лаврiнова чеснота. Може, через те, що не мав того нiколи сам. Покликав корчмаря й наказав йому принести повну карафу й налив собi та Лаврiновi по штофу, а Килiяну одiслав у велику свiтлицю, в якiй зараз не було нiкого. (Вночi там люду - як горошин у торбi, зайнятi обидва поли i навiть долiвка). Вiн довго розпитував Перехреста про Сiч, про нього, а коли Лаврiн одмовив, що казати про себе сливе нiчого, бо сирота й не знаК роду-племенi, чомусь прояснiв лицем i частував вельми. Вони шинкували до пiзньоП ночi, й Лаврiн добре впився, а таки пам'ятав, що Дорош сватав за нього Килiяну й тiльки вимагав, аби Лаврiн iшов у прийми. А куди ще мав повести молоду дружину Перехрест?! Хiба що на Дике Поле. Й було йому весело й чогось трошки страшно. Вiн почувався перед Брусом, немов роздягненим до душi, почував свою незахищенiсть, молоду дурiсть, а од Бруса не мiг одщiпнути й скiпкiП. Був у його руках, як ота ярмаркова лялька, що ПП смикають за шнурочки. Але чи не вперше це чомусь не ображало. Хотiв сподобатися Брусовi й не знав як. I чубом стрiпував уже лише за звичкою, а не од погорди. Пробудившись ранком, подумав, що Брус наплiв сп'яна кошiв, але той налив по похмiльнiй чарцi - тiльки по однiй - i сказав суворо: - Ти не забув нашоП вчорашньоП домови? Я свою Килiяну за князя мiг би видати. Не хочу! Тебе сподобав. Мине петрiвка, приПзди на хутiр. Та дивись, не пробалакайся нiкому. Бо тодi не бачити тобi Килiяни довiку. А може, й бiлого свiту. Та дивна засторога трохи збентежила Лаврiна. I трохи розгнiвило те, що Дорош бiльше не пустив Килiяну з ним на ярмарок. Зiбрався того ж дня й виПхав парою сiрих у яблуках огирiв на хутiр. А Лаврiн вернувся на Сiч, аби перечекати петрiв i спасiв пiст. Але серце не хотiло чекати, все було немиле, осоружне. Пости видалися довгими, як сирiтська зима. Ходив понад Чортомликом, а бачив Суху Тьму й себе з Килiяною на конi. Ловив на луках бурого й розмовляв з ним, йому здавалося, що й кiнь пам'ятаК дiвчину. Чекання струПло серце. Воно було солодке й гiрке воднораз. Довгий пiст не вiддалив, не розмив нiжного виду, навпаки - мовби освятив, обсипав чистим i ясним сяйвом. Часом Лаврiновi здавалося, що Дорош посмiявся над ним, а сам примусив дочку подати рушники iншому. Але ж Килiяна не подасть. Нiкому, опрiч нього. Вона так i сказала на прощання. Тiльки... Тiльки чого з ним так повiвся Дорош Брус? Про Килiяну й про все, що з ним сталося, не розповiв нiкому. Лише... Марковi. Але Марко - це нiби вiн сам. Надто вiдтодi, як обмiнялися мiдними хрестиками й поклялися на шаблях на вiчне побратимство. Марко напросився поПхати з ним. Нехай свариться Дорош Брус. Вiн i так сваритиметься, що не дотримав строку. Мусить же Лаврiн мати не весiллi свого боярин.а. Та й Марко, напевне, сподобаКться Брусовi. Одначе ного чомусь немаК. Обiцяв догнати на узвозi, а вже Старi Могили, а його не видно. Й саме тодi позаду почувся тупiт. То таки був Марко. Низько пригнувшись до шиП коня, виставивши вперед списа, летiв, мовби мав зiтнутися з ворогом. Хоч який замрiяний був Лаврiн, а, побачивши Марка, обвiшаного в'язками бубликiв, з нахромленою на ратище паляницею, розреготався. - Клятий корчмар, - витер Марко шапкою обличчя, - трохи не догнав. Ох i пер. Й барильце з вином я таки впустив, - удавано скрушно чи справдi скрушно (хiба Марка розбереш!) зiтхнув. Маркiв Султан губив шматки пiни. Це був високий i красивий араб з тоненькими бабками й маленькою, головою. А сам Марко НогаКць - маленький i круглий, як гарбуз. Крутий у плечах, мiцний статурою, вертлявий, як дзига. Нiс у нього пиптем, очi вузенькi, неначе прорiзанi рiзачкою, й веселi та хитрi, часто усмiхненi. Веселять його вид i чепурнi невеличкi вусики, i ямочка на пiдборiддi, навiть родимка на лiвiй щоцi. Вiн чимось схожий чи на татарина, чи на цигана, й не тiльки виглядом, а й вдачею. Найбiльше вiн любить мiнятися - будь що на будь що, любить вертiтися там, де торгують кiньми, де зiбрався гурт людей. Йому аби була добра бесiда, товариство до якоП-небудь картярськоП гри, а там уже перевершити його не мiг нiхто. Так думав Лаврiн. Карти мелькали у Маркових руках, як горiхи в бiлчиних лапах, казали, що вiн трохи й махлюК, але нiколи не ловився. Безжурний i штукарний, кепкував однаково з iнших i з себе, й за це йому прощалося бiльше, нiж будь-кому. Лице у нього веселе, привiтне, нiс - готовий щомитi зморщитись од веселого смiху. Тiльки в очах помiж веселих iскринок iнодi висвiчувались якiсь iншi. Та губи мали звичку не смiятися, а мовби кривитися. Але зараз i вони трiпотiли весело, й лице Марковi пашiло, а в очах - слiпий дощ або метелиця. Вони потоваришували давно. Власне, це Марко прикипiв напочатку до Лаврiна душею. Сталося це три роки тому. Хизуючись один перед одним, вони, сiчовi пiдпарубчаки, перепливали Чортомлик бiля самих порогiв. I одного разу Марко не зборов течiП, вона знесла його, i вiн завис на рогатому холуКвi. Нижче ж стримiли зуби Собачого Каменя. Лаврiн пiдплив до нього й кинув йому мотузок, а сам ледве одвернув од тих зубцiв, промчав у шумовиннi до СкарбноП. Нi Лаврiн, нi Марко не сказали тодi й потiм один одному жодного слова - то було б нижче козацькоП гiдностi, але та течiя знесла водне Пхнi душi, Пхню приязнь. Вiдтодi заприятелювали. Як i iншi парубчаки, любили вечорами поблукати вiд куреня до куреня - десь почастують чаркою, цiкавою оповiдкою-, а десь замахнуться малахаКм. Лаврiн ображався, йшов прiч, а Марко дратувався, доки за ним не гналися з тим-таки малахаКм. Але Марко вмiв i обдурити куренян, прикинутись овечкою, пiдлеститись й несподiвано викинути фортеля, од якого в сiчовикiв очi на лоба лiзли. Те не подобалось Лаврiновi, але Марко i його облещував й трiшки брав на глуз. Потiм Лаврiн прощав те, й вони мирилися. Лаврiн смiявся з Маркових дотепiв найщирiше, вiрив у його билицi-небилицi, й. либонь, через те й Марко уподобав його собi в дружбу дужче, нiж когось iн