в. Мiщан у Ладижинi двадцять тисяч, з них бойових людей чотири тисячi. Сподiвалися, що, може, султан i обмине Ладижин, пiде прямо пiд Умань або й на КиПв, а од малого вiйська одiб'ються. Бо ж торгового люду в Ладижинi не багато, церкви бiднi - куций султану ясир з мiстечка. Проте досвiдченi воПни казали, що це не так. Не можуть турки поминути Ладижин, лежить вiн на битiм шляху, звiдси легко перетнути всi пiд'Пзди з тилу, а також ударити в спину, вiйська-бо тут чимало, й можуть пiдiйти новi партiП. Сама доля поставила його ннньки перед вiстрям меча, i або той меч розiтне його з маху, або вломиться. В останнК, звичайно, вiрили мало. Всiх тримала вiра в те, що гетьман та князь вiдступили тiльки тимчасово, аби лiпше приготуватися до великоП волейноП потреби, й ось-ось почнуть наступати на турчина. Не можуть же вони лишити на поталу таке мiсто, як Ладижин, i увесь християнський люд у цiлiм краП. То вочевидь хитрий вiйськовий маневр, яким гетьман i князь пiдiтнуть ворога пiд корiнь. Спочатку Лаврiн i Марко хотiли вiдшукати своПх, але вже вечорiло, мiсто набите людом, як кадiб зерном жнивноП пори, були радi притулитися будь-де. Ледве впросилися до якогось дядька, коней поставили в городчику, просто на грядки, - довге вузьке подвiр'я захрясло возами, - сiдла й тороки поклали в садочку. Якийсь час ще поштовхалися бiля ворiт, вернулися назад. Потраву з собою мали - Дорош вклав у тороки сала й барильце меду, - повечеряли, понасипали коням на киреП вiвса й обляглися пiд шовковицею. Але ще довго не спали, мiсто гомонiло, тривога ходила по Пхнiх грудях, як рись по краю яруги. Десь голосно заверещала свиня й захлинулася власним вереском. Либонь, пiшла варитись у козацький казан, а може, то господар вирiшив заколоти та приховати солонину, бо ж стiльки наПхало оружного голодного люду, все одно заберуть. Лаврiн почав дрiмати, та нараз його розбудив тонкий посвист. Здавалося, над головою закружляла шабля. - Що це? - запитав, протираючи очi. - Качки, - вiдказав Марко. - А то що? - Нiчого, - й натягнув на голову попону. Але тепер довго не давав заснути Марко. - Що будемо робити завтра? - запитав вдавано байдуже, а в голосi - тривога. - Знайдемо своПх. Що всiм, те й нам, - одказав, бо мало думав про те, пересiвав у пам'ятi день, що минув, спогадував Килiянинi слова, волiв, аби вона Кдино лишилася з ним. Килiянина посмiшка провела його в сон. А потiм з темноП кручi сну до нього випливло обличчя турка з бiлим ощиром зубiв, турок ганявся за ним, а вiн утiкав. Бiгали довкола якоПсь стодоли, неначе гуляли в квача. Тiльки для Лаврiна та гулянка була страшна. Турок був озброКний, а Лаврiн пусторуч. Прокинувся Лаврiн не то вiд зойку, не то вiд стогону. Звiдки той зринув, не мiг розiбратися, пошукав очима Марка, але на тому мiсцi, де спав товариш, лежала тiльки жужма кирея, Лаврiн ще не вибрiв до кiнця зi сну, думка поверталася повiльно, але вона сповнена тривоги. ЏП зродив крик. Перехрест знову оглянувся: де ж Марко? Той стояв за кущем. Лаврiн не бачив його обличчя, а тiльки руку, по якiй збiгали на землю червонi краплi. Лаврiн стенувся, але в наступну мить збагнув, що то не кров, а сiк порiчок, котрi Марко чавив, сам того не помiчаючи. - Татари, - страшно прошепотiв Марко, i його зчервонена рука тiпнулася, неначе по нiй вдарила куля. Лаврiн зiрвався на ноги. Подивився на зелений пруг, за яким займався схiд, i побачив низку кiнних постатей, що ледь помiтно ворушилися. Здавалося, то обсiдаКться гайвороння. Вершники нависли над мiстом, розглядали його згори, як близьку здобич. А тодi полетiли, помчали на обози, що не втовпилися в мiсто, на окремi вози i гарби, розпорошенi по долинi. Дужий вiтер вiяв з Ладижина, i крику не було чути, тiльки метлялися бiлi, чорнi, сiрi постатi, вибухало пiд шаблями пiр'я й летiло барвистими хмарками, сплiталися в клубки тiла - дiти обпадали матерiв - i татари розтягували Пх. Було видно, як вони чубилися за здобич, як татарськi ватаги молотили бранцiв по головах нагайками, як ординцi в'язали Пх у довгi вервечки. Лише в кiлькох мiсцях Пм дали опiр - козаки боронилися з-за возiв, але Пх швидко зiм'яли. Якийсь велет крутив довкола себе голоблею, не пiдпускав ворогiв. А вони сунули скопом, хотiли взяти його живцем, i вже кiлька повзали окарач з потрощеними ребрами, iншi цiляли арканами й чомусь не могли вцiлити. Та враз козак похитнувся, мабуть, таки влучили арканом, i зник пiд купою тiл. То було страхiття - полювали на людей. Татари вже летiли кiньми далi - вниз, до ворiт, але що робилося там, Марковi та Лаврiновi за муром не було видно. Раптом над Ладижином знагла голосно вдарив дзвiн Святохресто-воздвиженськоП церкви Слободи ЛадижинськоП, зойкнули дзвони соборноП церкви, роздерли на шмаття тишу, а далi невгавно били по нiй, не пускаючи на землю. РОЗДIЛ СЬОМИЙ Вогонь пригасав, згортався в клубок, неначе лис на спання. Та вiн уже був непотрiбний Сироватцi - кулiш закипiв, а з-за похилих верб по той бiк болота викотився мiсяць, по кущах, по водi заструменiло свiтло, ясна дорiжка впала по росянiй травi аж до нiг. Ходи, козаче, по килиму, не шкодуй - завтра простелеться новий. Та чи простелеться: мiсяць дрiбно трусився - на дощ. Плеснула риба, розбризкала по плесу зорi, й долинув од Стрi-ляй-могили тоскний, протяжний крик. Дозорцi кажуть, що то стогне в тiснiй могилi козак. Сироватка на те не зважав, бо стогне вiн i не в могилi, хто зна, де йому гiрше. Сюрчали в травi коники, тахкав у болотi селезень. Сироватка не чув усього того - звикся з ним, це були буденнi згуки його життя. Тiльки згуки наглi, несподiванi, що випадали з усталеного ладу, привертали його увагу. Мокiй кинув на жар кiлька сайгачиних кiзякiв - для диму, од комарiв, Пдкий, але приКмний димок залоскотав йому нiздрi, потiм нагнувся до ями-погрiбця, дiстав звiдти двi в'яленi рибини, обдмухав з усiх бокiв, - солi не було, зберiгав рибу в попелi, - заходився чистити. Ще раз поглянув на небо. Золотою пшеницею сiяли зорi, i кривий серп мiсяця вижинав Пх од обрiю. Тут, у степу, зорi були яснiшi, нiж деiнде, вiн сягав Пх думкою й, здавалося, мiг дiстати рукою. Вони були такi ж самотнi, як i вiн. Горiв Волосожар, поблискували Чепiги, на якi нiколи не лягали нiчиП руки, хiба що божi. Курiвся зоряною iмлою Чумацький Шлях. Тут, у степу, здавалося, що вiн пролiг зовсiм близько. Одначе звiдки випливав i куди вiв - не вiдав нiхто. "А от би дознати, - подумав Сироватка. - Щоб одкрилося те тiльки менi. I що то розсипане на ньому? Попiл, сiль?.. Якщо це Чумацькiй Шлях - либонь, сiль..." Сироватцi бачились половiП iз позолоченими рогами, котрi ступали по дорозi. Великi, як гори. I вiз був теж великий, колеса крутилися в зорянiй iмлi, й сяйний порох осiдав на узбiччi. Гойдалася дубова мазниця, скрипiли колеса. Воли ремигали на ходу. I йшов бiля них козак Сироватка, погейкував. Батiжком помахував тiльки так, для годиться. I був такий великий, такий дужий, що почував: не страшнi йому нiякi супостати. Всiх мiг перемолоти колесами в порох. Зоряна дорога простелилася в безмежжя, вiльна дорога, на якiй його не могли перестрiти нi турок, нi татарин, нi лях. Нехай сiдають, вiн пiдвезе всiх, тiльки добром... Повiяв сухий донський вiтер, зашелестiв в'язовник, i Сироватка пробудився. Не мав нiколи полових, власне, нiяких - скрушно зiтхнув. А ще зiтхнув, бо прочахла кулеша. Довелося пiдiгрiвати на жару. Сироватка повечеряв, дiстав люльку. Смачна вона була пiсля кулешi. Та ще козаки привезли доброго тютюну. Тiльки чого не приПхав Лаврiн? Адже, казали. Сiрко спорядив його з ними. Десь вiдстав дорогою. Може, заявиться завтра або позавтра? Сироватка вiдчув, як йому тепло кольнуло бiля серця, та одразу там нiби проструменiв холодок. Кольнула надiя, прострумснiла холодком невiра. Що йому, молодому, далекий, малознаний дядько. Коли там, на Сiчi, товариство, веселi грища, музики, змаги. А тут - порожнiй степ, болото, тiсна куга-землянка. Оковита - в копанцi, товариство - бурий степовий ведмiдь, що живе в балцi по той бiк Волошки, музики - два жовтобрюхи, триаршиннi змiП, котрi пересвистуються щовечора край болота. Та ще безноса, з бiлим од пташиного послiду тiм'ям, кам'яна баба на невисокiй, що ПП ледве можна добачити, могилi по той бiк болiтця. Замiсть носа у баби дiрка, i коли вiК кримчак, звiдти лине посвист. Баба темно-бура, посiчена дощами, злизана вiтрами - людська подоба, а може, кпин з неП. Сироватка хотiв ПП перекинути й прикопати - пожалiв. Отаке його товариство! - Зате й не стоПть нiхто над головою. НемаК нi осавула, нi хорунжого... Сам собi гетьман! Сироватка помiтив, що розмовляК вголос, замовк. Вiн часто розмовляв сам iз собою. А ще - зi степом, iз зорями, з жовтобрюхами. Навiть iз сiроманцями. Вiн не боявся Пх. Сiроманцi та рисi часто приходили до куги, але не чiпали нiчого. Й вiн не чiпав Пх. Мабуть, вони вiдчували його безбоязнiсть i силу й жодного разу не посягнули на козаче життя. Влiтку вони зникали назовсiм, взимку навiдувалися часто. Вийде ранком Сироватка iз землянки, а снiг довкола помережаний вовчими лапами, i погаслi головешки люто розгребанi. Майне понад болотом сiра тiнь. Сироватка закладе у рота кiлечком пальця, рiзоне свистом по осоках i очеретах... А наступноП ночi спалить пiвжменi пороху й порозвiшуК вузлики по бур'янах довкола бурдюга. Кiлька днiв, доки порох не вивiтриться, сiроманцi обходять бурдюг стороною. Сироватка не боявся навiть того, що сидить у болотi. Це - Сироватчине болото, то, виходило, й дiдько - його. Нечистий звик до Сироватки, а Сироватка до того, що той сидить у його болотi. Мокiй нiколи його не бачив, але знав - вiн маленький, худенький, з гостренькою мордою й хитренькими очицями. Не злими, а таки хитренькими. Це не з тих чортиськ, з бугая завбiльшки, з iклами и копитищами, що сидять у кручiях, в опарях, з яких i взимку димить пара, по плавнях та на лиманах. Серед чортiв, як i серед худобини, К рiзнi: той - громак, той - салотряс, а К й уземки-шевляги та патики. Правда, кiлька разiв i Сироватчин болотяний учиняв над ним жарти, якось поповодив у степу на одному мiсцi, iншим припадком украв човна, але на бiльше не важився, бо Сироватка знав такi замовлення, що, вдайся до них, самого дiдька покорчило б. Але вiн до страшних заклять не вдавався про всяк випадок - краще жити в мирi навiть i з рогатим. Справжню дружбу Мокiй водить з мишкою. Щоправда, це не така мишка, якi бiгають у хатi. З вигляду вона, як ласка. Чорна смужка на спинi, довга, вузька мордочка. Створiння чисте, делiкатне й розумне. Вона поглядаК на нього, неначе щось знаК. А й знаК. Вiн кладе Пй крихти, сипле пшiнце. Навiть у найлютiший голод. УдiляК вiд своПх припасiв усiм, кому може. I синицям, i мишцi, й посмiтюсi. Сироватка не любить тiльки людей. Не те що не любить, а не довiряК Пм. За вiк так i не навчився розпiзнавати, чого од кого можна сподiватися. Зобиджали вони його увесь вiк: i в панському селi Драбинiвцi, i на рибальських гардах, i скрiзь, куди тiльки закидала доля. Найчастiше зобиджали багатi, а бiднi не заступалися. Може,, що самi слабосилi? Й несе вiн на людей оскаргу, й не кортить йому бачити Пх, впускати будь-кого у власну душу. А хочеться доторкнутися душею до неба, до звiзд. До оцього куща лозового. До в'язовника, на якому двоК гнiздечок. Як стане МокiКвi геть сумно, як скруха зiжмакаК серце, наче порожнiй капшук, прихилиться вiн до куща, i той пригорне його. Сього нiхто не побачить i через те не позаздрить. Сироватка врiс у цi лози, у цей степ, у цi ковили й очерети, пропах ними наскрiзь, був Пхньою часткою, а вони - його. Вiн любив степ. СвоКю безбережнiстю, безмiрнiстю степ навiвав думки про волю, а неволi зазнав стiльки, що не мiг розвiяти навiть по цих просторах. Спочатку нiс свою самотнiсть, як покуту й як погорду: погину - хто пожалiК, ви там укупi, а я сам; а далi оббувся, обзвичаПвся й не мислив себе поза цiКю могилою та бурдюгом. Одвик од людей, од ПхньоП мови, навiть трохи губився в гуртi, не знав, де стати, яке сказати слово. Його серце не налилося од самоти нi холоднiстю, нi ненавистю. Й не тому, що знав про життя бiльше, нiж iншi, а через те, що жадав вiд нього дуже мало й нiколи не збирався вiдняти бодай якусь мiзерiю в iнших. Тут, у степу, звик обходитися найменшою малiстю, i якщо доля посилала на якусь крихту бiльше, дякував, але на ще одну крихту не посягав. Десь там, на Сiчi, братчики п'ють оковиту й навiть нагрiте заморське вино з перцем й смалять турецькi тютюни, ну й на здоров'я Пм. ПриПде на Сiч - i вiн теж перехилить келишок-другий (i дай боже, аби ще й на дурницю) й полежить на печi на кухарськiй половинi - погрiК намерзлi в степу костi. Може, про життя Сироватка знав навiть менше, нiж iншi сiчовi товаришi. А от про степ - бiльше. Знав, як викочуКться з м'яких ковил сонце в жаданнi освiтити всiх однаково (i не його вина, що одним пiд його промiнням тепло, iншим- холодно), знав, як розтiкаКться по степу холодний вiтер i теж не однаково дошкуляК всiм. Бог вiдмiряв i тепло, й холод на всiх людей, вiн гадав, що вони й користатимуть тим рiвно, але серед людей виявилося чимало надто спритних, а то й пiдступних, i обдурили бога. Нехай вiн з ними й розбираКться сам, а Сироватка перед ним увесь на виднотi. Як перед Сироваткою степ. От про степ Сироватка знав дуже багато. Бачив вiн i лютi бурi, коли руда пiщуга застилала увесь виднокiл, коли вiтер виривав з корiнням ковилу й типчак, бачив снiговi бурани, якi запаковували степ, аж оленi не могли пробити в ньому стежки, бачив, як гризе з голоду синю кригу вовк i як пiдкрадаКться до бiлих курiпок червона лисиця. Одного разу голодна лисиця напала на орла, й той злетiв з нею в повiтря. I довго над МокiКвою головою вихрив червоно-бурий клубок, а тодi червоне одiрвалося од бурого й довго падало в бiлий снiг. Умiв вiн i сам непомiтно пiдкрастися до звiра, умiв виплести з кiнського волосу сильце, що його не порве й дрохва, з одного погляду визначаК - свiжi перепелинi яйця чи насидки, вiн забираК те, що, вважаК, належить йому, але зайвого не чiпаК i намагаКться не ставати на путi нi звiротi, нi птахам, нi потаКмним силам. I бачить вiн, як прокльовуКться iз землi тюльпан, як зацвiтають козельцi й первоцвiт i як зацвiтаК ковила - вона нiжна й ласкава (нiкчемний остюкуватий бур'ян, якщо дивитися хазяйським оком), нiжнiшого за неП, здаКться, нема нiчого в свiтi, вона дружить iз вiтром, вигинаКться, стелиться, гойдаКться, наче жива, а пучки староП стримлять, як обтiпане батiжжя. Все на землi починаКться нiжно, а кiнчаКться отако! Степ нiколи не буваК однаковий, вiн мiняКться на очах: зараз вiн жовто-бiлий, за тиждень стане лiлово-синiй, далi - темно-брунатний. Вiн мiняКться щогодини, а то й щохвилини; набiгла хмарка, освiтило сонце - ранкове, полуденне, вечiрнК - кожна квiточка, кожна травинка знаК свiй час i поспiшаК вхопити своК. Вранцi трави i квiти стоять обнизанi холодними росами, та ось виглянуло сонце, й вони засвiтилися, заграли, засяяли, з холодних стали теплими, з похмурих - веселими. Щоправда, Сироватка не знаК, що вся ця краса i в ньому, в кожнiй його жилочцi, в кожнiй волосиночцi, либонь, те знаК його душа, але не признаКться, а сам вiн знаК лишень, якоП трави цього лiта буде бiльше i яка смаковитiша коням, а яка краща на пiдпал. Ще вiн здогадуКться: життя безконечне в оцих ковилах i квiтах, вони народженi богом i чомусь полишенi на власну волю й пiдкоряються якомусь одному великому законовi, в який входить i вiн, бо залежить вiд оцих злив i трав, звiрiв i риб, а вони вiд нього. Вiн пiшов у цю самотину, бо тяжко стало зносити товариство - з його гонором, буйними бенкетами, грищами. Це не був виклик якимось вищим силам, вiн не ставав з ними на герць, та й не одважився б стати. Просто нiчого йому так не кортiло останнiм часом, як залишитись наодинцi, для нього тягарем було будь-яке товариство, чужi радощi й навiть бiди. Бажання самоти й повело його в степ, до СлiпоП. Тут йому було добре, тут нiщо не неволило його думку, не гнiтило душу, а постiйне вiдчуття небезпеки поставило ПП на якийсь iнший, вищий, трохи жертовний пруг i надало життю нового смислу. В ньому, почував, починало, хоч i помалу, оживати i щось старе. То не була спрага радощiв життя (власне, вiн нiколи й не оддавав себе у схиму) чи самокатування, що прогавив Пх, а просто радiв з того, що потроху вертався думками до людей, Пхнiх клопотiв. Правда, йому все менше й менше хотiлося вертатися на кiш, мислилося iнше життя, десь на слободi, при землi; десь там i криКться отой вищий смисл, задля якого людина приходить у цей свiт. Вiн почував неяснiсть своКП думки й невiдповiднiсть нового бажання тому, у що врiс i що донедавна вважав Кдино праведним. Насамперед все те залежало тепер не стiльки од нього, скiльки од Лаврiна, од тiКП розмови, яка незабаром сплине помiж них. Вiн боявся ПП ще й через те, що не знав, який тепер Лаврiн. Думалося, що хлопець мiцно прирiс до Запорожжя й од нього його не одiрвати. А в тому ж, либонь, немало був винуватий сам. Найперше оцим сидiнням бiля Волошки, якоП йому й тепер шкода покидати. Бо таки оцi роки були чи не найсправжнiшими в його життi. Тут вiн знайшов для себе щось значне, немарне. Тут вiн, маленький i сiренький, як горобчик, переборов страх i набрався вiдваги, тут зрозумiв себе i свiт. Козаки часом питають: не здичавiв, Мокiю, з нудьги та самотини? А чого дичавiти? Коли все довкола живе, дихаК, гомонить. А згори дивляться тисячi очей. Кожного iз колишнiх порубаних побратимiв, батьковi та материнi. Мавринi... Мавринi - ото посеред неба. Через неП, мабуть, i покута, й життя отут. Чи й не через неП... Через пана Казана. Чи то пак Казановського. Онисько Казан перемiнився на Казановського, коли розбагатiв на броварствi. Грошi йшли до грошей, статок до статку: спочатку купив Дранi Хутори, далi став володарем сiльця Драбинiвки, а по тому цiлого мiстечка Карасi. Жив у палацi, Пздив у ридванi, а вечорами катався по широченному ставу на мальованому пiд лебедя човнi. Правдивiше сказати, пахолки тягали човна довгими мотузками од берега до берега. Казановський бридував холопами, не хотiв, щоб веслярi сидiли в одному човнi з ним. Од них смердiло стайнею. Смердiло, либонь, нею все минуле Казановського, й, аби забити той дух, одступився од благочестя й перебiг у католицтво. Йому видалося мало й того, наказав викопати на драбинiвському кладовищi батьковi та материнi кiстки, вимити i теж висвятити в католики. Так став уродзоним католиком i шляхтичем. Њдине, чим не бридував з хлопства, так це працею хлопiв i Пхньою землею. Умiв вiн примусити хлопiв працювати, умiв забрати в них останнК, що мали. Щоправда, в самого Сироватки й забирати було нiчого, але через нього й спричинилося лихо iншiй людинi. А почалося все з дрiбноП i навiть веселоП пригоди. Послала його мати на хутiр де двоюрiдноП тiтки косити сiно. Косили далеко, на Гнилiй луцi, край лiсу.Мокiй косив, тiтка гребла скошене ранiше. Були вони тiльки вдвох, тiтка ще молода, - та й яка вона йому тiтка, сьома вода на вчорашньому киселi, - Пй рокiв тридцять п'ять, а на вигляд то й двадцять п'ять, гiнка й вродлива, чорноброва, дебела станом i грудаста, вдовувала третiй рiк - чоловiк поПхав зимою в хуру й не вернувся. Дiтей у них не було. Тiтка - вiльна козачка, ще ПП батько викупився в пана. Може, через те така весела й жартiвлива, бо вiльна й сама собi господиня. Й пройняла своПми жартами Мокiя до серця. Вiн i не одмагався, тiльки посмiхався нiяково, а вона його раз по раз запитувала, чого це вiн так запарубкувався, чи не хоче нiяка дiвка за нього йти, чи такий несмiливий. "Ти, Мокiю, може, ще й не пристоював нi з якою пiд вербою?" - реготалася. "Не пристоював", - одказував правду, а самому чомусь ставало на серцi тривожно. На лiсовiй галявинi вони були однi-однiсiнькi. Лiс позаду й попереду, десь там за кущами попiд мокрим лугом дорога, по якiй проПхали на гала iншi косарi й вертатимуться аж увечерi. Посiдали вони обiдати пiд копицею. Мавра застелила помiж ними чистий рушник i розв'язала вузлик з хлiбом i салом, кров'яною ковбасою i пирiжками, вiн почав мастити салом окрайця й просто перед собою побачив бiлi, стрункi жiночi ноги - спiдниця й сорочка закотилися високо. Це вперше вiн побачив так жiночi ноги, його аж тiпнуло, вiн утiк очима, а думкою втекти не мiг. "Тобi що, часник в очi зайшов?" - запитала вона. "Еге", - вiдказав Мокiй. А коли вони встали з-пiд копицi й Мокiй почав пiдбивати розбите сiно. Мавра послизнулася й ненароком штовхнула потютькуватого парубка грудьми. Сироватка спаленiв i чомусь подумав, що то, може й не ненароком. Тi груди, недокоханi, великi й бiлi, вiн побачив надвечiр. Пiшов у лiс вирiзати граблище, вертався понад копаночкою й трохи не наштовхнувся на вдову, яка милася до пояса. Мавра зойкнула, й прикривала руками голi груди, й не могла прикрити. А вiй оторопiв i не мiг одвести очей. "Ну, чого дивишся? - гукнула Мавра. - Одвернися". Назад Пхали вже в сутiнi, сидiли поруч, Мокiй правив кiньми й своПм плечем почував туге Маврине плече й палав, як у горнi. Маврине плече було гаряче, вона вже не жартувала до нього, й Мокiй розумiв чому: вона теж розпалилася й думкою переступила в грiх. Потiм, пiзнiше, вiн зрозумiв, що Мавра не хотiла грiха, просто надто шумувала в нiй кров, просто хотiлося Пй жартувати, хотiлося погамувати бодай грою жiночу жагу, не сподiвалася допустити себе до крайноП межi. Але вже там, на возi, Пх палив один вогонь, два вогнi з'Кдналися в один, i той вогонь потьмарював розум обом. Ще був у нього рятунок - пiти додому, хоч мати сказала, аби вiн ночував на хуторi, до села неблизький свiт - цiлих п'ять верст, а завтра ж косити знову. Мавра постелила йому на лежанцi, а сама лягла на полу. ОбоК не спали. Мiсячний промiнь упав з вiкна на кiнчик скатертi i на пiдлогу, мовби шукав Пх. Мокiй чув гаряче Маврине дихання i сам дихав, неначе загнаний кiнь. В головi йому шумiло й гуло, серце гупало, наче дзвiн. Вiн сам не пам'ятав, як йому зiрвалося з язика: "Тьотю, можна до вас?" "Яка там я тобi тьотя. Лежи ото". "Мавро?.." "Чого тобi?" "Я тiльки просто полежу". "Ну, хiба просто полежиш..." Тодi ще вони обоК думали, що погамують свiй шал, присплять його. А приспали самi себе. Три днi косовицi, три шалених, солодких тривожних днi. А далi страх. Який не випускав його нi на мить. Через тиждень вiн знайшов привiд i поПхав до Маври на хутiр подивитися, чи не росте в неП живiт. За тиждень поПхав знову й придивлявся-придивлявся, аж те помiтила Мавра. "Чого ти так дивишся?" "Та... я боюся". "Чого?" "Чи не буде дитини". Мавра реготала, аж виляски йшли по хатi. "Ой, не можу. Вiн дивиться, чи через два тижнi не вирiс живiт. Дурний ти, Мокiю, як дубовий стовп. - I докiнчила без смiху. - Не бiйся, од таких, як ти, парубкiв, що ще не знали перелюбу, дiтей не буде довго. Та й од Тихона я не понесла, хоч прожила з ним цiлих вiсiм рокiв". Вiн заспокоПвся, а коли через три мiсяцi мати знову послала за чимось на хутiр, усмiху на Мавриному обличчi Мокiй не побачив. Навпаки, угледiвши Мокiя, Мавра зблiдла i в неП злякано забринiли губи. В селi втаПти не можна нiчого. Од самоП косовицi парубки пiджартовували над Сироваткою, вiдтак загуло-загомонiло все село. А потiм до Мокiя прийшов управитель i сказав, щоб Сироватка йшов до папа. Казан-Казановський спочатку довго кепкував над МокiКм, а по тому наказав вдову брати. I то не гаючись. МокiКвi за пановим наказом неначе розпечена жарина впала на серце. Вiн уже й так не знав, що йому робити, куди подiтися, ходив, наче неприкаяний. А тепер i тому його життю настав кiнець. Просто од пана Сироватка пiшов до Маври i об'явив Пй панську волю. Зачувши те, Мавра закричала й заголосила так страшно, що Мокiй i зовсiм розгубився. "Ой лишенько. Та це ж я за тi три прожитi ночi повiчна рабиня. Та це ж я вже не побачу бiлого свiту, щоб ти не побачив його з цiКП хвилини". Вона чомусь найдужче проклинала його й поривалася до криницi (дiло було у дворi), а вiн заступив криницю. Мокiй i сам розумiв, що життя його пропаще, - передусiм i ганьби вистачить на все життя, а ще вдова старша на десять рокiв, а ще отако проклинаК його й проклинатиме увесь вiк за те, що з вiльноП козачки стаК панщинною. А вона раптом перестала кричати, перестала труситися й сказала тихо i стримано: "А дитя, Мокiю? Воно теж стане хлопським? Ти подумав про це?" - "Та хiба ж я тодi думав", - одмагався Сироватка. "Втiкай кудись, тебе не буде, а я всю вину зверну на тебе, - порадила вдова. - Скажу, вiн мене кгвалтом узяв". - "ОтакоП, - сказав Мокiй. - Куди я втечу?" Вiн тричi ходив до пана, за другим разом його не допустили, а за третiм разом таврували у стайнi п'яти i спину розпеченим залiзним пруттям. I вiн понiс тi кривавi знаки до вдови. Тепер уже й вiн умовляв ПП, аби виходила за нього, а вона й слухати не хотiла, кричала на весь двiр: "Ти мав таке на мислi од самого початку. Так знай же, хiба я з тобою одним спала? I з Микитою також, i з Федором. Вiн менi возив сiно, а не ти". То були слова, якi доконали Сироватку остаточно. А ще дужче доконало його розпечене пруття та панова погроза здерти з нього живого шкуру. I вiн прокляв пана, прокляв Мавру i втiк уночi з села. Проминуло скiльки лiт, вже на Мавринiй могилi виросла вишня, а вiн, коли пригадаК, й досi нуртуК душею, адже не знаК, чи мав право проклинати Мавру. А може, треба-таки було умовити ПП вийти за нього, адже вчинили грiх перед богом. Мокiй утiк, а за рiк Кривоносовi козаки втопили в ставу Казановського й спалили його маКток. Мавра жила сама, ростила сина, Лаврiна, хирiла й нидiла, аж поки не оддала боговi душу. Незадовго перед смертю ослiпла. Тодi ж прислала йому на Сiч з подорожнiм гiнцем хрестика, на якому поклялася, що Лаврiн - МокiПв син. Ще два роки обминав Мокiй Драбннiвку. Та не обминала ПП думка. I пропiкав груди маленький мiдний хрестик на шовковiй шворцi. Хотiв закинути й не зважувався. I тодi поПхав, знайшов коростяве старченя, у якого на шиП на однiй сировiй нитцi телiпався вовчий зуб, а на другiй - химерний хрестик, та привiз на Сiч. Сказав, що то сестринець, а сестру вбили татари. Вовчий зуб Мокiй закопав за куренем i довго розглядав хрестика, а тодi показав товаришам куреня, й вони сказали, що хрестик той - ляський, ще й порадили Сироватцi про всяк випадок вихрестити сестринця в сiчовiй церквi. Гуртом повели малого до попа, гуртом пропили МокiКвi грошi, гуртом нарекли хлопця Перехрестом. Але нiхто не дорiкнув МокiКвi зайвим ротом. Мокiй аргатував понад Самарою, тягав волоки по лиманах - не цурався нiякоП роботи. Лаврiн, звичайно, того не знав, рiс чужий та далекий, ходив пустопаш, як i iншi сiчовi замурзяки. Що вище пiдводився од землi, то дужче ставав схожий на батька. Це вже помiчали й зовсiм стороннi люди. Може, через те, коли дивився на нього, МокiКвi теплiло в серцi й десь на самiм вершечку думки крутилися м'якi, ласкавi слова. Вiн так нiколи й не вiдважився сказати Пх синовi. Або ж попестити хлопця, посадовити собi на колiна. А так хотiлося. Признатися ж, що Лаврiн йому син, нiяк не мiг. Навiть боявся, що той втече вiд нього. Та й як сказати про те? Розповiсти все про матiр? Й перекаламутити Лаврiновi душу... Мати в його пам'ятi лишалася доброю, хворою, вiн згадував ПП не iнакше, як iз сердечною тугою. Собi на подив, Мокiй зараз не почував нi гнiву, нi образи на Мавру. Iнодi думав про те, як зустрiнеться з Маврою там... де зустрiчаються всi. Спершу маК зустрiтися з матiр'ю. Це буде свiтла, ясна стрiча. Вiн пам'ятаК ПП молодою, мiцною, в бiлому очiпку. Мати тiпала в ставку коноплi, застудилася й за три днi згорiла в пропасницi. I з Маврою вiн зустрiнеться... I розкаже все, що тодi коПлося в його серцi. Вiн давно простив ПП, але не знав, чи простила його вона. Хiба ж ПП вина, що так сталося? Ковтнула з чужоП руки ложку солодощiв й мала до кiнця життя пити отруту. Сироватка вдячний, що лишила йому Лаврiна, й вiн, нехай поки що, хоч думкою, не самотнiй. Проте, як об'явитися Лаврiновi, не знав. Тi думки тривожили його щодалi дужче й дужче. Не казати Лаврiновi нiчого?.. Назватися батьком - i квит. Тодi чого не навiдався жодного разу? Який же, сказати по правдi, ти в дiдька батько? Й Сироватка вирiшив дочекатися, поки Лаврiн виросте, а тодi вже якось об'явитись... Син тягнувся до товариства; до отамана, який полюбив його щиро, брав iз собою в Чигирин, Черкаси. Сироватцi скнiло серце ревнiстю, але супроти не ставав. Нехай, зважив розумом, набираКться од кошового житейськоП й вiйськовоП мудростi. А щоб коли не схибити, щоб одiрвати од себе тi болiснi мордування, поПхав сюди, в зелену пустелю. "Бiда бiду перебуде", - сказав сам собi. Диво, не одiрвав. З роками, в самотинi, вони нiби взялися струпом. Почував свою самотнiсть, як нiхто в свiтi. То так: К товариство, К куренi, К вiйсько, одначе насправдi кожна людина самотня, як тополя в степу. ЛягаК пiд ту тополю козак i не лишаК по собi нiчого. Може, спом'януть, коли дiлитимуть нужденний скарб або при чарцi. Молодий думаК, що вiн - золота нитка в шитвi. Витягни ПП - й шитво розпадеться. То зовсiм не так. Кожна людина - пiщина у високiй горi. Забери одну - на горi не позначиться. Тепер часто думав: вiн у свiтi не самотнiй. Картав себе, що так довго не одкрився Лаврiновi. Далi не критиметься. Ось зустрiне й скаже. Йому якось дивно, щемко потеплiшало в серцi, i вiн розчулився. А тодi майнула думка: чи не буде Лаврiн соромитися такого батька? А чого йому соромитися? Що не в кармазинi та кабарзi? Зате в шанi. Мокiя i таких, як Мокiй, товариство шануК. Ну, в корчмi братчики трохи пiдкепковують ("це тi, що на Великдень христосуються вареними раками"), зате в куренi Мокiй сидить поруч курiнного, а в церквi стоПть бiля самого клiросу. Вiн усоте чи в тисячне переповiдав у думцi своК зiзнання Лаврiновi. I щоразу додавав якiсь новi слова. Й почував, як вони усе м'якшають, теплiшають. Вiн Пх трохи соромився, але й не мiг од них вiдмовитись. Вони тримали його на свiтi. Звичайно, з Лаорiном у них буде козацька розмова. Вiн скаже суворо й просто. Отак сталося. Отак мусимо матися. (Сироватка розумiв, що звикання буде для обох, надто для Лаврiна, довгим i непростим. I вiрив, що справжня приязнь, а може, й любов, до сина прийде з часом). А тепер вони сядуть удвох та помiркують над Лаврiновою долею. Аби не була такою ii синовi, як йому. Гралася ним увесь вiк, мов вiтер пiр'Пною, кидала то в багно, то в снiг, то пiд палюче сонце. Може, нехай Пде на лiвий берег? А то звiкуК свiй вiк бурлакою. Можна б на башлiвцi попросити в товариства землi, але яка то земля, вона не твоя, а сiчова, кожного року проси нового ярлика, та й така вона, як гаряча сковорiдка. Сьогоднi засiяв поле, а завтра ординцi столочили його кiньми, а твою голову настромили на кiлок у плотi. У Сироватки у вiйськовiй скарбницi заховано сорок талярiв. Настарав за життя. Що ж, для початку вистачить. А там молодi прироблять. Та й Мокiй не сидiтиме склавши руки. "Я, сину, за двох робитиму". Й це несподiване, проказане в думцi слово "сину" озиваКться в серцi гарячим трепетом. Вiн довго не може заспокоПтись, те "сину" ходить у ньому мукою. Врештi Мокiй знову вертаКться думкою до вимрiяного обiйстя. Й бачив сина заможним господарем, а себе щасливим, обсипаним онуками дiдом. Виходять вони з Лаврi-ном на лан, а лан той - Пхнiй. Жито ще не дозрiло, але вже вибуяло, стоПть прозелене, високе. СивiК на овидi хмара, вiтер студить з-пiд неП, й бiжать по полю крутi, аж чорнi, хвилi. У хвилях, у житi якась таПна, глибока бентежнiсть - здаКться, пiд хвилями щось ховаКться, здаКться, в них зачаПлася вся земна сила. А хазяПновi неважко прикинути, що прикотять йому на жнива тi хвилi. Земля! Боже, скiльки ПП перед ним, мабуть, оце i К найбiльше в свiтi поле - козацьке. Нема йому кiнця-краю, не знало воно нiколи плуга, а могло б прогодувати тисячi тисяч таких, як вiн. А йому небагато й треба, кiлька десятин поля та ще город, щоб отут - латка проса, отут - мак i щоб мак не по всьому городу, а плисом, а попiд межею - соняшники. Щоб пройшов межею, i вони вклонилися. Аж сльози приступили Сироватцi до очей. Та нараз чомусь знову сплив на думку недовiрок Казановськнй, i похмарнiло на душi. Того Казановського нема, але К iншi. Лиха не поменшало. А цього лiта його намоталося тугий клубок. З Криму орда, з моря султан обложили УкраПну сарановою тучею. Достоту од такоП тучi в давнi днi погинули МокiКвi батько, два брати й сестра. Обчухрали вороги рiд, як буря зелений молодий лiс. Вiн - останнiй його пагiн. Щастя, що К Лаврiн. Важкi рубцi запеклися на МокiКвiй душi, щемiли на бойовиська. По них i пам'ятав минуле. I Драбинiвку, й Казановського, й Мавру. Так, пам'ятав i ПП. Давно перебродила кров, переказилася плоть, але всi жiнки, якi приходили до нього в снах, були Маврами. Мав же вiн на своКму вiку ще один перелюб, i була та вдова, Хiвря, й станом вдатна, й тiлом гаряча, а от в пам'ять приходила тiльки Мавра. Немов кара господня, немов покута за якiсь грiхи. Зненацька по той бiк болота пролунав гучно тупiт диких коней, окреслив у пiтьмi дугу, подаленiв у бiк Днiпра. Тупiт обiрвав Сиро-ватчинi думки. Сироватка пiдвiвся од погаслого багаття, прочинив у землянку очеретянi дверi, став на колiна, щоб сотворити вечiрню молитву. Свiчки не свiтив, бо мав тiльки невеликий огарок на свято, однак бачив лик богородицi й так, пам'яттю. Та вiн, либонь, у пам'ятi тiльки й зберiгся, бо зчорнiв i став, як земля. Сироватка тому не дивувався: звiсно - богородиця, вiчна тружениця. Та ще цiлий кiш запорозький прийняла в заступництво. "Вiрую в Кдиного бога Iсуса Христа, сина божого, отверзи очi твоя, боже наш, i внемли молящемуся тобi. Вiрую в тебе i припадаю до стоп твоПх, заступнице наша, пресвята богородице, - шепотiв Сироватка слова молитви. - Сповiдаю тобi всi грiхи моП, очисти душу мою од грiхiв давнiх i нинiшнiх i од тих, яких ще не содiяв. Не обдiли своКю ласкою, пресвята богородице, пошли сина на повиданiК i наповни його серце синiвською любов'ю. Не полишай довжникiв наших, бо вони не полишають нас i норовлять пожаковать, де тiльки можна. З високоП могили гукаю до тебе, богородице, почуй голос мiй! На тебе вповаю, спаси люд мiй вiд ворогiв, бо пiднялися вони, загострили меча i хочуть понищити синiв твоПх. Встань у гнiвi своКму, вознесись проти них, щоб повернули вони назад i, спiткнувшись, погинули перед лицем твоПм. Веди мене, богородице, правдою своКю супроти ворогiв роду христiанського, заслони вiд страху серце моК, щоб не боявся i тисяч ворогiв, коли постануть перед зором моПм. Суди правду сиротинi i бiдному, тому, хто сiК хлiб i шаблею боронить його та вiру святу". Сироватка, хоч плутав слова святого письма з власними вимислами, творив молитву щиро й врочисто, в цю мить вiн почував за своПми плечима Дике Поле, i Великий Луг, i всю УкраПну. Вона розпросталась могутнiми крилами -лiвим i правим берегами - й пiдносила його, аж ставало терпко й безсмертне на душi. За неП, за своПх тата й матiр, за Лаврiна гибiв у цiй безстiннiй тюрмi, за неП щодень i щогодини важив життям. Пощо воно без неП?! Ситий кусень i солодка чарка - то тiльки таким, як Казан-Казановський. Бо ж зроду не встав на свiтаннi й не послухав жайворонка, не викопав у лузi криницi. Йому не обсипала цвiтом голову вишня й не запах увi снi канупер. Жайворонкiв бачив на сковородi, вишнi - на тарелi, замiсть води солодив душу вином. "Чого таким i ходити по нашiй землi, - шепотiв далi Мокiй Сироватка, - й толочити наш чистий ряст! Iзбави нас од них, пресвята богородице, покрий своПм святим покровом чеснi голови козачi. На небесах, на землi трори волю свою, заступи нас од кривди панськоП, ляськоП, ханськоП, султанськоП i всякоП iншоП. А я допоможу тобi своКю шаблею..." Молитву перетнув голосний тупiт. Табун вертався од лиману. На мить тупiт притих, а тодi зафоркали конi, зачавкотiло болото, заплюскотiла вода. Сироватка хотiв творити молитву далi, але кiнськi копита розтинали думку. "Чому конi не пили на лиманi? - враз майнула нова. - Чому прийшли сюди, на болото? I вчора, й позавчора... Що Пх вiдлякуК там? Ведмiдь, рись? О цiй порi тарпани Пх не бояться. Та й лиман великий... Качки та гуси теж не сiдають на лиман... Вчора кружляли весь день, залiтали аж сюди..." Так i не скiнчивши молитви, потягнув у кугу. Лiг на очеретяну примостку, накрився кожухом. Не спалося. В темфявi тонко дзвенiв комар. Сироватка чекав, поки той сяде йому на обличчя, щоб накрити його долонею. Спробував знову думати про Лаврiна - не думалося. Вiн мiг лежати отако годинами - без жодноП мислi, в тихому спокоП, i степ повiльно перепливав через нього. А може, вiн через степ. Думка знову закружляла довкола табуна тарпанiв. Скiльки разiв подавали вони йому знак! Помчали дикi конi од Кам'яного Затона, певне, наполохали Пх ординцi. Од вовка, од ведмедя вони не втiкають далеко. Чому конi не пили в лиманi? Ця думка скрутила мозок, мов тугою удавкою. Почував - тут щось крилося. Либонь, значне. Не розкриК, то шкодуватиме весь вiк. Сперся на лiктi. Рiшення сплинуло враз: йти до лиману. Отак просто встати й пiти. Навпрошки - зовсiм недалеко. Верст вiсiм-десять. До свiтанку вернеться. ОзброПвшись кривим турецьким кинджалом i пiстолем, вирушив у путь. Рушницi не брав - завелика. Звiрину можна одлякати випалом з пiстоля. Йшов на козацькi лампади - Стожари, пильнуючи, аби вони весь час свiтили з правоП руки. Темiнь стояла довкола м'яка, духмяна од вечiрнiх трав, вiн провалювався в неП, немов у вистелену сiном яму. Сичала попiд руками тирса, потрiскувало сухе галуззя, розсипало Сироватцi по тiлу терпкi, моторошнi iскри. Фуркнула з-пiд нiг якась птаха, закричала пронизливо, аж серце захололо, впала в трави. Часом Сироватцi здавалося, що вiн ось-ось наткнеться на щось м'яке й волохате, що воно розчепiрить пазурi й увiп'Кться йому в ребра. Вiн не боявся степу, вдень прозирав його з могили до дна, бувало, доводилося ходити по ньому i вночi, але ще нiколи степ не огортав його так задушливо й пiдступно-м'яко. Мокiй не одводив очей од зiр, i не через те, що боявся заблудитися, а тому, що в Пхньому мерехтiннi почував якесь заспокоКння. Вони вже перегорiли за нiч, вичахли, бiлiли в небеснiй iмлi, неначе жарини в попелi. Мiсяць i далi блукав понад обрiКм, його заступили хмари. Провалювався ногами в кротовиння, натикався на купиння, плив У травах, неначе в хвилях рiки. Плив i плив, i небо розгойдувалося вiд тiКП плавби, й зорi зривалися з небозводу, падали в темнi типчаки. Терпко пах пастернак (Сироватка знав, що зайшов у долинку), типчак здиблювався, як шерсть на вовчiй шиП. Темними кучугурами вставали попереду заростi заячого холодку. А потiм в обличчя бив запах козельцiв (Сироватка знав, що виходить на горб), смолокiс змiКю шипiв пiд ногами. Шелестiв татарський шабельник, слався м'яко та пiняво лисохвiст - Мокiй зрозумiв, що наближаКться до лиману. Опiвночi оминав давнК городище, пробирався попiд руПнами валу Се було страшне мiсце. Тут найчастiше дiлили мiж собою полон татари, звiдси правили викуп. Обложенi невеликими залогами, вони завжди могли оборонятися за старим валом. I мали двi втечi - степом та водою. На валах було порожньо. На руПнах городища не чулося жодного згуку. Тiльки глухо попугикував сич, нiби дмухав у гниле дупло. Люблять це мiсце орли й пугачi. Недарма так густо заслiдженi при версi бiлим пометом чорнi стiни. Мокiй зараз бачив Пх проти серпика мiсяця, що виплив з-за рiденьких хмар. Моторошно бiля цих руПн козаковi. Душа наче кригою взялася, торкнися - задзвенить од страху. Сам принiс шкуру на турецьке базарище, бери, басурмане, натягай на барабан. Але цiлою з нього ПП не стягнуть. Басурмана вiн боПться ме