двадцять. Ох, беззахисний нинi у цьому краП люд, i надто багато вештаКться пройдисвiтiв. УкоПть щось, а тодi тiкаК в iншу сторону, пiд руку iншого гетьмана. А коли його сила, то и зовсiм не втiкаК. I К серед тих лиходумцiв такi... Њ, Лаврiн чував про них... Вони - найстрашнiшi. Торгують живим товаром, християнською кров'ю. Хапають дiвчат, дiтей, якийсь час переховують у шелюгах, у ямах, а тодi продають турчиновi. Справа вигiдна, хоч можна через неП i повиснути на гiлляцi. Лаврiн розмiрковував про все це, сидячи пiд рундучком комiрки пiд вiнками цибулi i пучками маку, пов'язаного барвистими валовими нитками. Головки маку були схожi на вiдтятi людськi голови. Майнула думка: що йому до того, до всiх цих людей, Пхнiх намiрiв, Пхнiх клопотiв, у нього вистачаК свого лиха, своПх клопотiв, але вiн рубонув ПП, наче коршака, що завис над подвiр'ям з курчатами. Довго вагався: чи казати про своП здогади Улитi та Хотинi, й таки вирiшив Улитi не казати нiчого - може, подумав, прихимерилося йому все це, й виставить себе на посмiх, а натякнув лише Хотинi, запитав у неП: - Засуви у твоКму ванькирчику мiцнi? Вiн знав: коли у корчмi мало приПжджих, Хотина спить у покоП для багатших гостей поруч з великою кiмнатою, де сплять всi iншi постояльцi. Нинi постояльцiв було лише троК. Хотина трохи спантеличилася, але вiдказала жартiвливо: - Для доброго козака - засуви не завада. - Коли б то йшлося про козакiв, - пробурмотiв Лаврiн. - Замикайся добре. А лiпше лягай з матiр'ю. Хотина мить подумала, а потiм усмiхнулася й знизала плечима: - Ну й козаки тепер пiшли. Самi вiдсилають дiвчат до матерiв. Лягаючи спати, Лаврiн поклав бiля себе два пiстолi й ножа. Пiстолi перевiрив, пiдсипав свiжого пороху. Дверi комiрчини зачинив не зовсiм, залишив щiлину. Лежав на сiнi, слухав, як засинаК село. Десь лiниво перебрiхувалися собаки, десь не знати чого кукурiкнув пiвень, у стрiсi комiрчини вовтузилися горобцi. Щось Пм заважало спати. У верхньому кутку щiлини миготiла зеленава зiрка, здавалося, то шипить на ковадлi й порскаК окалиною розжарений вухналь. Лаврiн виглянув у дверi - i в корчмi, й на подвiр'П було тихо. Над хатою червонiв мiсяць, вiн був на ущербi й скидався на паляницю з вiдтятим окрайцем. I ще кiлька разiв виглядав з комiрчини Лаврiн, а тодi задумався - знову ж таки про все тутешнК: про жнива, про Хотину, про Захарка - та й незчувся, як задрiмав. Прокинувся не знати вiд чого. Здалося, що його вкололи чимось тонким i гострим. Розчумався й зрозумiв, що його вколола не гостра спиця, а голос. Тонкий голос - скрик. Вiн повторився, i Лаврiн намацав у темрявi ножа та пiстолi. Ножа заткнув за пояс, пiстолi взяв у руки. Обережно прочинив дверi й сторопiв. Посеред двору стояв запряжений паровицею вiз. Як же вiн, Лаврiн, мiцно спав. Мiсяць вже сховався за верби, але зорi густо всипали небо, Пхнього свiтла вистачало, аби побачити постать, яка припала до гнуздечки, а також прочиненi дверi кiмнати для проПжджих. Гаятися було годi. Ступаючи босими ногами по холодному споришу, Лаврiн нечутно пiдкрався до постатi, яка тримала конi, притулив до спини пiстоля й сказав: - Не ворушися. Ворухнешся - вб'ю. Пусти гнуздечки i йди до комори. Якусь мить тривала тиша, далi дзвенькнули кiльця на гнуздечках, той опустив руки. - Йди! Цiвкою пiстоля чув крiзь жупан, як тремтить зловороже тiло. Пiстолем вiн запхав козака до комори й засунув у прибой залiзну притику. По тому швидко пiшов до корчми. Звiдти долiтали глухi удари, скрип i скрики. Лаврiн знав - нi Хотина, нi ПП скрики не годнi вирватись з ванькирчика. Вiкна там, як i в iнших кiмнатах, мiцнi, дубовi. Лиховiсники ламали дверi або намагалися скинути Пх iз завiс. Лаврiн ступив у чорний отвiр дверей. В цей час знову почувся iржавий скрип, далi - короткий передих, сопiння i лайка крiзь стиснутi зуби, й знову скрип, i Хотинин лемент за дверима. - Зрушилися, - мовив запалений задухою голос. - Пiдваж ще раз. В кiмнатi смердiло прокислим пивом i потом, у вiкно слiпо билася потривожена муха-дзизуха. Лаврiн став так, щоб на нього не падало свiтло з вiкна, i голосно мовив: - Стiй на мiсцi! Бiля дверей вуркнуло - вуркнув з несподiванки котрийсь iз нападникiв, вiдтак упала глуха, сповнена смертельноП загрози тиша. - Йдiть прiч. Iнакше - стрiлятиму, - гукнув Лаврiн i переступив крок праворуч. Гаряче повiтря колихнулося бiля самих його грудей. Сокира ввiгналася в стiну. Лаврiн уже призвичаПвся до темряви i стрельнув у одну з тiней, цiлився трохи вниз. Почувся скрик, стогiн i лайка, якесь шамрання, якесь вовтузiння i знову скрик, схожий на вовче виття. Лаврiн присiв у запiллi. - Вдруге влучу в голову, - пообiцяв вiн. - Не промахнуся. Загупотiли кроки, один з нападникiв кинувся у двiр. За ним, стогнучи, лаючись i погрожуючи, потягся другий. Лаврiн пiшов одразу за ним, аби не дати лиходiям приготуватися до вiдсiчi. - Негайно виПжджайте з двору, - не давав Пм опам'ятатися. - Iнакше пострiляю. Одна постать вже чорнiла на возi, друга, зi стогоном i хрипом, дряпалася на вiз, то був червонолиций. Лаврiн влучив йому в ногу. - Ти, собако, запам'ятаКш нас... - погрожував вiн. - Повiшу за ноги. Втоплю в багнi... Степане, де ти? - Пдьте, Пдьте, - наказав Лаврiн. - Степан дожене вас за селом. Огрiтi ремiнними вiжками, конi захропли, вiз заторохтiв, рушив з мiсця. У воротях вiн зачепився - пролунав пронизливий зойк, очевидно, пораненому черконуло ногу. Лаврiн побачив тiльки, як двi кiнськi голови майнули поза високим тином. Затим випустив Степана й пiшов зачиняти ворота, якi лиходiП прочинили заздалегiдь. До самого ранку побивалися Улита та Христя й тремтiла, неначе в пропасницi, Хотина. Лаврiн заспокоював Пх усiх як мiг. На свiтанку Хотина таки заснула, а Лаврiн почав збиратися в дорогу. Вiн i так загаявся, та й не випадало йому залишатися далi в цьому мiсцi. Це розумiв не тiльки вiн, а й Улита та Христя, хоч остання й сказала: - Iдеш! А як же ми тепер? - Наймiть на якийсь час козакiв. Њ такi в мiстечку. Звичайно, вони ледачкуватi, але для сторожi згодяться. - Я сьогоднi ж заручу Хотину з Харитоном, - по-iншому вирiшила Улита. "От для кого я вирятував Хотину", - скрушно i навiть з болем подумав Лаврiн, але iншоП ради скласти не мiг. Вiн вивiв коня, крiпенько його осiдлав, поправив ронди. Улита щедро спорядила його в дорогу: поклала двi великi паляницi, два шматки сала, пiввiнка цибулi. Жiнки провели його за ворота, благословили. Лаврiн оглянувся вже в полi: бiля ворiт чорнiли двi постатi, схожi на двi чорнi галки. Одна з них махнула на прощання кiнцем чорноП хустки. * * * У кiнцi мiсяця серпня, коли листя на чорнокленах прибрало кольору темноП вишнi, а степ пожовтiв i задзвенiв сухими бур'янами i вже давно одцвiвся татарський шабельник - важкi бубки задимiли бiлим пушком, козакам ТавинськоП залоги прийшла замiна. Вони радо збиралися в дорогу - важка, небезпечна й пiсна служба на степових чатах гiрша, нiж на водяних караулах, не власною волею йдуть на неП козаки, й здебiльшого вертаКться Пх менше, нiж прибуваК. А часом лягаК трупом i вся залога - коли татари пiдчаляться зненацька або нападуть у великiй силi. В маленькiй, схожiй на зимiвник, залозi протриматися довго козакам рiдко коли вдаКться. Щоправда, й татари не часто б'ють на залоги, - вельми невигiдний то промисел, - у залозi i вал, i частокiл, ще й добряча башта, за одного козака лягаК кiлька, а то й кiльканадцятеро татар. Заживку з них нiякого, в полон же козаки не здаються. Частiше дозорцi гинули в степу, на курганах i бiля фiгур, захопленi зненацька. Цього разу з шiстдесяти восьми козакiв, що приПхали сюди, в степу лишилося навiки сiмнадцять. Решта верталася на Сiч. Разом з ними вiд'Пжджав i Сироватка. Все нужденне майно прикопав над Волошкою, кугу забив, човна затопив у березi. Забрав свого коня на залозi, свiтло-бурого Савура, й вирушив у путь. Одначе дорога йому лягала не на Запорожжя. Од козакiв, що приПхали на замiну, дiзнався, що Лаврiна на Сiчi немаК, - поПхав з партiКю, яка пiшла пiд Ладижин, i не вернувся. Козаки оповiли про тяжкi утарчки пiд Ладижином, страшну налогу турчина, гибiль та полон його захисникiв. Проте хтось пригадав, що чув од когось, а той ще од когось, здаКться, од козака Кайдана, нiбито Лаврiн з того пекла вирвався. Але чого не приПхав у Сiч, козак сказати не мiг. Мокiй весь вечiр просидiв у самотинi в степу пiд валом форпосту, а тодi вирiшив податися в розшуки Лаврiна. Й хоч як його розраювали запорожцi, не здався. Сироватка вже коли щось вимiрковував, од того не одступався й замiрiв своПх не мiняв. Шлях йому випав довгий i важкий. Поминувши Дике Поле, Пхав розруйнованим краКм, сплюндрованим турками й татарами, бiда чигала на нього звiдусюди, й тiльки МокiКва сторожкiсть, звичка ходити по краю небезпеки, вмiння заховатися, а ще, може, нужденнiсть рятували його од татарського аркана та розбiйницького ножа. Прошбишацьких ватаг по лiсах та яругах на той час блукало не менше, нiж татарських. Сироватку вжахнув поруйнований Ладижин, у щирий смуток вкинув вигляд спалених слобiд та сiл. Бiлiли на згарищах димарi, чорнiли пожухлi сади, сивий попiл замiтав подвiр'я, застеляв колись веселi вигони, дороги. Сироватцi здавалося, що й на його душi осiвся той попi". Ще бiльша туга огортала козака вiд того, що не мiг одшукати бодай найменшого Лаврiнового слiду. ЖодноП чутки, жодноП звiстки. Та й те ще: людей йому стрiчалося мало - ховалися по лiсах та глинищах, вони здебiльшого самi розшукували своПх братiв, сестер, батькiв та дружин. Тiльки й дознав, що всiх, кого турки та татари тут запопали, гнали на Стiну, а вже там розшеретовували: кого в Стамбул, кого в Бахчисарай, кого на галери. Сироватка добувся до Стiни - неподалiк од старовинного мiстечка Сороки, що по той бiк Днiстра, звiдки турчин розпочинав своП походи в украПнськi та ляськi землi. Сироватчин кiнь пiдбився, погубив пiдкови, розбив копита, а сам Сироватка стомився тiлом i духом. Одяг його пошарпався й геть розпалися чоботи. На лiвому трiснув задник i вiдпав закаблук, а на правому - вся пiдошва, на нозi телiпався тiльки ошматок низькоП халявки та того, що колись було передком. Сiмнадцять лiт проносив чоботи козак, латка лягала на латку, а поверх тих - ще латка з шевра, хрому, юхти, так що вже цiлий табун товару слугував його ногам. Мокiй би й зараз сам полагодив чоботи, але не мав чим - усе прикопав у ямi над Волошкою. Џхати далi було нiкуди, Сироватка напитав у посадi бiля Стiни шевця i впросився до нього на два тижнi. За ремонт чобiт (брався полагодити Пх сам), сякий-такий харч та корм для Савура мав скосити нежар у долинцi, змолотити пiвтори копи жита й допомагати по чоботарству. Мокiй сподiвався тим часом поПздити по ближнiх селах та розпитати про Лаврiна. Якщо не погинув, десь же вiн маК бути. Бо чого прибився в Ладижин, коли його туди не посилали? Кайдан розповiдав, що Лаврiн увесь час кудись поривався. Стiна i вся волость поплюндрованi менше, нiж сусiднi. Вони перебували пiд владою Дорошенка, той тримався спiлки з турчином, i мiсто приступом не брали. Правда, турчин трохи поруйнував його минулого лiта, коли плюндрував Кам'янець; розгнiваний вiдважною обороною, наказав вимостити вулицi Кам'янця iконами та хоругвами й проПхав по них конем до церкви. По тому наказав брати приступом Стiну, яка ще ранiше здалася на його милiсть. Хата шевця Омеляна Шкути, сумирного клишоногого чоловiчка в порваному Кврейському лейбику, з довгими-предовгими рукавами та пiдiткнутими пiд мотузяний пасок полами, стояла на самому кiнцi посаду - друга од краю, при битiй дорозi. Сироватка просився до нього ще й тому, щоб бачити проПжджий люд: од дороги ПП оступав тiльки низенький, трухлявий тинок. Видно було з-за тину, видно було й через тин. Господарство в шевця - нужденне, як i сам швець. Стара хата з перекошеними вiконницями, повiтка, плетений лiсяний хлiв - увесь Шкутин статок. Пiд повiткою - вiз, коня забрали татари. У хлiвi - телиця й двi курки. Телиця - надiя всiКП родини. А родина величенька: стара мати, жiнка, четверо дiтей, найстаршiй дiвчинцi - дванадцять рокiв. Вони ховали рябу телицю за просяною соломою й вельми потерпали, аби ПП не забрали татари. Щоправда, Пхнiй гетьман - ханiв приятель - обiцяв усiм мирне й негибiльне життя, одначе вельми ненадiйною була та обiцянка. Мiський уряд, до якого зверталися зi скаргами на татар стiнчани та околишнi селяни, тримався ПхньоП сторони, проте нiчим не мiг зарадити. Старости тiльки вдавали, що розшукують кривднbкiв. Не завжди допомагали навiть турецькi охороннi ярлики. Отож швець та його жiнка (як i всi iншi люди) покладалися на свiй сховок, а не на стоптане копитами татарських коней право. Мокiй допомагав шевцевi, а також навiдувався в Стiну, тинявся по базару, розшукував тих, хто обороняв Ладижин i хто його оступав, найпаче - запорожцiв. Але Пх у цьому краП не стрiчалося. А тим часом приглядався до мiських порядкiв, до ворожого вiйська - знадобиться, коли повернеться на Сiч. ПроПжджають татари. Гордовитi, поважнi - адже пiд копитами Пхнiх коней чужа скорена земля. Чимось не схожi на татар - конi високi, й на декому украПнськi кожухи. Несамохiть стискаКться серце, щось напружуКться в грудях. Проходять яничари - веселi, напiдпитку. Горланять пiсень, обiймаються за плечi, наче украПнськi парубки. Може, серед них К й украПнцi... Себто немаК. Це вже не серби, не болгари, не поляки, не росiяни, не украПнцi, не молдавани, а турки. Всi разом - турки. Хоч i не зовсiм турки. Але Пм вселили в серце Туреччину. Людина з чужою батькiвщиною в серцi - це вже не людина. Нехай якою вона не буде грiзною. Так само, як i людина, котра пiдкорила собi iншу людину. То - потороча, злодiй, вона гадаК, що залишаКться сама собою, а насправдi розчиняКться в iнших, завойованих, обiкрадених нею, людях. Ще пильнiше приглядався Сироватка до свого люду. Сам худий i нужденний, дивувався змiнам, якi бачив у них. Неначе це були зовсiм iншi люди. Тi й не тi. Куди подiлися горда постава, смiливий блиск очей, веселий смiх. Кудись iшли, щось робили. Те ж саме, що й ранiше. Он з млина Пде дядько, на возi рiвненько, гузир до гузиря, складенi мiшки, на мiшках махаК рученятами дiвчинка, позаду спираКться на ключицю молодиця. Везуть мливо. Всi вони... везуть своК-чуже мливо. Все нiби так, як i колись, але й не так. Так, бо ж таки не пiдданцi, а союзники. В грамотах написано: рiвнi, збратанi гетьманом та султаном в одну сiм'ю. Мають рiвнi права, можуть займати високi уряди. Полковник полковнику пише по-нашому листи i реляцiП, а вище - тiльки по-турецьки. Не зрозумiють! Того, що написано, i тих, що написали. I до татар треба писати по-турецьки. У школах тi самi дяки навчають тих самих наук. Але мусять казати дiтям, що вони завдячують турецькому султановi. Отож всi роблять те, що хочуть... тiльки на турецький кшталт. Лише банкетують по-своКму. П'ють оковиту, п'ють меди, якi гiрчать, п'ють ромелiйськi вина. Першу чарку - за славну Туреччину, а вже по тому можна випити й за щось iнше, своК. I навiть упитися. А чого ж, це добре, коли якийсь козак уп'Кться. Може щось виляпати. Тих, якi п'ють, не страшно. Страшно тих, якi сидять по кутках i думають своК. Ти Пм кiлок на головi теши, а вони думають. Можуть до чогось додуматися. Хоча б до сорому, до того, ким були i ким стали. Пригадують дiдiвську славу, дiдiвську гордiсть, пригадають, чиП вони дiти i внуки. Стережiться тих, якi думають! I стережуться. Переодягненi вивiдники так i шастають по мiсту. Отака вона - Стiна. Це вже не Стiна, а дiрка в Стiнi. Дiрка в серцi люду християнського, украПнського, через яку пливуть чужi накази, чужi вiстi, чужi звичаП, чужi вiйська. Хотiв Дорошенко скористатися мiжусобицями трьох держав, скупити всi землi, хотiв вигородити людовi обору, .а вигородив тюрму. I тепер караКться, бушуК у власних покоях, а за покоями - зась. А був же валечний муж, ще й онук давнього гетьмана, Михайла Дорошенка. Той теж шукав викруту i дружби, але вже з iншим паном - польським королем. I допинався з шляхтичами рiвних прав, i таки доп'яв, але тiльки собi, а посполитi як орали панам землю до нього, так само орали ПП й при ньому. Петро Дорофiйович не зважив на лихий досвiд дiда. I он у що перекинулася його спiлка з невiрними - подану знизу вгору руку приймають, але того, хто ПП простер, поруч iз собою не садовлять. Бо поганин, то таки поганин. Вiн мiркуК, що стоПть вище за всiх iнших людей. Навiть татари з улусiв вважають себе благороднiшими од гяурiв-християн. А може, шепоче собi Сироватка, бiда бiду якось перебуде. Цього року осiнь забарилася, лiтнК тепло трималося довго, а потiм пiшов дощ, i в один день свiт перемiнився, стало холодно, сади, лiси осмутнiли, i осмутнiла вся земля, а з нею i людська душа. За пiвтора тижня Сироватка не тiльки викосив долину, зцяпав на точку, просто неба, жито, а й виплiв новий тинок, переставив ворота та насукав Шкутi дратви до кiнця року. А тодi сiв за своП чоботи. Вiн устиг полагодити тiльки правий, бо зi Стiни прийшло двоК понурих городових козакiв з одноруким сердитим хорунжим i повели його з собою. Вони не казали, за вiщо зацуркували Мокiя ("Там довiдаКшся, - похмуро кинув хорунжий, поправляючи правицею перев'язь до шаблi), а вiн не поривався iз розпитами - для чого наперед знати те, чого, може, краще не знати зовсiм. Вирiшив за лiпше поцiкавитися, як хорунжий дiстаК з надiлкiв однiКю рукою шаблю, але той так бликнув на Мокiя водянисто-синiми очима, що йому зацiпило. У фортецi козаки запитали хорунжого, куди подiти цього миршавого цапа, вкинути до гурту чи одвести в графськi покоП, i хорунжий наказав замкнути Сироватку в Графськiй вежi. Графською козаки назвали вежу, мабуть, через те, що перед цим там тримали якогось графа, насправдi ж це була звичайна порохова вежа з високими глухими стiнами о шести гранях, важкими залiзними дверима й кам'яною пiдлогою. На пiдлозi, ближче до захiдного кута, стояло велике дерев'яне лiжко та ослiнець, либонь, попереднiй в'язень був значним вельможею, бо на дошках лежали сiнник, ряднина й навiть полотняне простирадло. Справжня шляхетська постiль. Сироватка повалився на неП й проспав до пiзнього ранку наступного дня. Вранцi у вежу прийшли хорунжий та двоК козакiв, уже iншi, не тi, що вели Мокiя од шевця, а з ними високий одноокий татарин у бобровiй шапцi та купецькому, отороченому лисицею каптанi. Хорунжий запитав Сироватку, чий вiн вивiдник та ким надiсланий, порадив казати щиру правду та показав товстого, вже добряче обхвицьканого ремiнного канчука. Сироватка сидiв на лiжку, чухав нога об ногу i в такому щирому подивi клiпав на хорунжого рiденькими повiками, що, здавалося, у те клiпання, а заодно i в його повiсть повiрив би й камiнний iдол. Проте, на своК лихо. Сироватка двiчi сказав не водне, кого шукаК: один раз - сестринця, вдруге - сина. Окрiм того, тi побачили, що в доносi дано про нього неправильний вивiд - Сироватку мали за значну птицю. Тепер же небораку поклали на долiвку, хорунжий сiв на голову, один козак на ноги, а другий почав випитувати з нього правду канчуком. Козак бив i за кожним разом хекав, неначе рубав дрова, i спльовував через раз убiк. Сироватка божився, що нi з чим не таПться, й божiння його було щире Вiн прикликав у свiдки стiльки святих - либонь, у баштi стояло Пх стовписько, й, може, через те хорунжий попустив йому голову, а козак стьобав не боляче, тiльки голосно хекав. Прецiнь басурманин християнським святим вiри не йняв, забрав у козака нагайку i чотири рази вчистив Сироватку по худiй спинi так, аж той несамовито зайойкав i спом'янув бога басурманського, одначе вже так, що тому, мабуть, i в носi закрутило. За п'ятим разом татарин, котрий бив, стиснувши рiдкi й великi, як у лошака, зуби, промахнувся (у вежi стояла пiвтемрява) й вшкварив по руках козака, що тримав Сироватку за ноги, той заверещав i випустив Мокiя. Козак хотiв заПхати татариновi в зуби, й той кинув нагая i вибiг з вежi. За ним пiшли хорунжий i обидва козаки. А Мокiй, постогнуючи, вилiз на лiжко й вмостився там. Спину йому пекло вогнем, вiн обережно перекинувся на правий бiк, притулився до стiни й чипiв. Так лежав три днi. Злазив до цебра з водою бiля дверей та раз на день, вранцi, до щербатого корця з ячмiнною затiркою, ПП приносив зодягнений у замицьканий, що аж вилискував, кунтуш потютькуватий козак, з глибоким, що робив з одного пiдборiддя двоК, шрамом, i ставив бiля порога. Либонь, вiн правив обов'язки тюремника. Сидячи навпочiпки з того боку дверей, чекав, коли Сироватка поПсть, раз по раз заглядав у щiлину. Перша, що зринула в Сироватчинiй головi, думка була: повалити тюремника, вдарити його корцем або дерев'яним вiдром по головi й тiкати. Проте поки що не важився на таке: хтозна, що там далi, в дворi. То бiльше, порохова вежа - не крайня, скочиш, а там гурт сторожi. Шукати ж шляхiв до втечi треба було конче. В цьому впевнився другого дня, пiсля того, як його одвiдав хорунжий, вже сам, без лихого почту. Вiн сiв на ослiнчик i сказав, що не маК проти Сироватки нiякого зла й взагалi той йому без дiла, одначе татари його не випустять. Вони вважають, що Сироватка - запорозький старшина, кожен запорожець для них - пекельний ворог, та ще потай пробрався до Пхнього стану. Ким же може Сироватка бути, як не вивiдником! Нинi старшого татарина покликали в Бершадь, вiн вернеться за кiлька днiв i вчинить новi спитки. Отож, якщо запорожець хоче уникнути катiвських мук, нехай зiзнаКться у всьому йому, хорунжому. Мокiй знову одказав, що зiзнаватися йому немаК в чому, й попросив хорунжого, аби той його вiдпустив. Хорунжий сказав, що того не може: у нього тут жiнка й дiти, всi вони в одвiтi за Сироватку перед татарином. Вiн виявився зовсiм не злим i не лютим, просто в нього ще з лiта болiли зуби й мусив ревно справляти службу. МокiКвi вдалося погомонiти з ним ладком, розпитати про недавню чорну турецьку налогу i особливо про полон, який гнали татари та турки. Хорунжий сказав, що стовписько тут стояло страшенне, одначе всiх запорожцiв тримали окремо, в пiдземеллi замку, i вiн Пх усiх бачив. - А не було помiж ними такого... з високим чолом, з чубом хвилястим, гордовитого вигляду, - отерпаючи душею, запитав Мокiй. - Всi вони гордi, поки не накинуть Пм на шию аркана, - розважливо одказав хорунжий. Сироватка перерахував усi Лаврiновi прикмети, але не бачив такого козака хорунжий. - А може, вiн переодягнувся в чуже, може, не зiзнався, що запорожець i його завдали в iншу валку? - з надiКю подивився в сiре, горбоносе обличчя хорунжого Сироватка. - Може, - погодився той, але одразу й заперечив: - Тiльки навряд. Пересiвали Пх на десять сит... Вивiдцiв пiдсилали. Далi вiн розказав, що Сироватку виказав швець, бо вельми потерпав за телицю, боявся, що ПП заберуть. Шевцевi пообiцяли не чiпати телицю й оддали Сироватчиного коня - татари по зубах полiчили йому роки. Сироватка подумав, що вчинив дурницю: розказав шевцевi, хто вiн i звiдки Пде. А той ще й побiльшив його в чинi. Швець здавався йому вельми сумирним чоловiком, засмиканим нуждою та наляканим турками й татарами. Й дiти його зайшли з Сироваткою в приязнь, надто старший хлопчик-бiлявець, який допомагав сукати дратву, знайшов пiдошву на правий чобiт i нащепав з березовоП цурки цвяхiв. Ще Сироватка подумав, що iнодi нужда, прилякана лихом, обiймаКться з пiдлотою й разом важаться на злi вчинки. - Це ж i ти, добродiю, басурманам служиш, - спробував закинути гака. - Пани нашi служать, то й ми, - хорунжий одводив очi. - Пани полiзуть в ополонку... - I ми, - погодився хорунжий. - А куди подiнешся! Увесь рiд тут. Дiтей - як маку. - Нащо ж наплодив стiльки? Ще ж молодий. - А хiба я знаю? Кров у мене така. "Яка там у тобi кров", - подумав Мокiй, але вголос не сказав. Хорунжий був справдi сумирний i, може, навiть добрий чоловiк, воКнну службу сцравляв, бо за неП платили грошi. Звикся з неволею, шляхiв на волю не бачив i не шукав. - Ми християни, - шукав приступу Сироватка. - Всi кругом християни. - Не всi. Кому ти служиш? - Полковнику Прудирусу. - А полковник? - Гетьману. - А гетьман? - Ну, гетьман... - Султану. - Запорозький вольний дух на мить пiднiс Сироватку, й вiн не мiг стриматися. - А мав би рiднiй землi. Вона нам мати. Слугувати чужiй матерi - останнК дiло. - Ми люди маленькi, - не знати до чого приплiв хорунжий. - Правильно. Тi, хто найвище, й служать найревнiше та найпiдлiше. Бо мають за це ласий шмат. - Ти таки, мабуть, справдi запорожець? - сказав хорунжий. - Який я, к лихiй годинi, запорожець! Хiба вам повилазило? - схаменувся Сироватка. - Сестринця шукаю. - Такi, як ти, жилавi. Очi в тебе лагiднi, але лукавi. Одначе викруту тобi немаК, - сказав розсудливо, мовби йшлося про когось третього, а не про Сироватку. - Наче й не схожий ти на значного козака. Проте хто його знаК. Хiба у вас не буваК такого: нужда в кабарзi та кармазинi пишаКться, а достаток свiтить голим тiлом. Може, ти сам кошовий чи який значковий... Хорунжий пострахом Сироватцi душу не ламав, одначе на прощання сказав, що чекаК його важка квестiя. А вирватися звiдси, мовив уже од дверей, подзвонюючи кулаком КдиноП руки по важких металевих штабах, не вдавалося з простого люду нiкому. Кажуть, утiк лише один, лiт п'ять тому, але був вiн характерник, бо щез, мов здимiв, не лишилося пiсля нього нi пролому, нi пiдкопу, нi жодноП мiтки. Сироватцi здалося, хорунжий йому на щось натякаК. А може, той кепкував. Либонь, на те не схоже. МокiКвi його слова застряли в головi. Одначе вирватися звiдси справдi можна було, тiльки перекинувшись у птаха. Та й то не в гайстра чи журавля, а в синицю чи горобця. Дверi в баштi такi, що Пх не проломити й металевим тараном, долiвка - камiнна, та й, мабуть, стiни сягають у землю на сажень, вгорi двоК вузьких, довгих вiконечок, у якi не пролiзе й кiт. ОбоК - аж пiд стелею, одне з пiвнiчного, друге зi схiдного боку. Вранцi, тiльки-но сходило сонце, воно заглядало в схiдне вiконечко-прорiз, освiтлювало шматок стелi й крайок стiни, а тодi щезало на всенький день,свiтило iншим, у веселi, не в'язничнi вiкна. Башту ж до вечора окутував брудно-сiрий морок. Вiн розвiювався ще на мент, коли сонце торкалося вечiрнього пруга, тодi воно заглядало в прорiз у стiнi з пiвнiчного боку й знову лизало променями дошки стелi. Здавалося, воно заглядало для того, щоб привiтати в'язня й попрощатися з ним, нагадати про свiт, просторi луки, зеленi лiси - поятрити душу волею, по якiй мандрувала. Може, то навмисне хтось наказав прорiзати вiконця саме в тих стiнах? Так чи так, але сонце заглядало до Сироватки двiчi на день, вiталося й прощалося, освiтлювало тiльки горiшню частину стiн та стелю. Вона була вистелена важкими дошками, котрi з роками позсихалися й потрiскалися, чорнiли затьоками й бiлiли грибковими плямами. Найбiльше затьокiв i плям - з пiвнiчноП сторони, серед них немало свiжих - недавно йшли дощi. Коли б дiстатися до стелi... - думав Сироватка. Але до неП - три чи чотири сажнi. Нi, той в'язень, що втiк, мабуть, справдi був характерником. Намалював коня або птаха та й виПхав чи вилетiв на ньому крiзь стiну, як козак Мамай. Або ж продав душу нечистому, й той вицупив його за чуприну в одну з отих двох дiрок. Сироватка на характерництвi не знався й нечистому душi не продавав. Проте очей од стелi не одводив, вона манила його й вабила; дивився на неП, i йому ткалися думки про волю. Мокiй нiколи не хоронив надiП, нехай би вона була маленька, як макове зерно. Звичайно, розумiв i те - становище його злецьке. Краще, якби справдi мав якусь провину. Найважче заперечити наклеп. Скажуть, що хотiв одрiзати султановi бороду, й спробуй довести, що ти навiть не знав, чи К в султана борода! Не знав? Бреше. ВикручуКться. В султана борода К. А нащо, скажи, носив такого гострого ножика? Нi, цього разу МокiКвi не одкрутитися. Недарма посадили самого, та ще й за такi стiни. Вiн розумiв, що такi башти замислюють при будiвництвi як пороховi i тюремнi воднораз. Коли наступаК ворог - вони пороховi, а коли на кордонах тихо, можновладцi виловлюють i кидають до них всiляких небезпечних для них людцiв. Бог, розмiрковував Сироватка, дав людинi поле - безмежжя, а вона придумала стiни. Бог дав сонце, свiтло, а вона запроторюК ближнього в морок. Бог дав квiтку, яблуню, а людина вигадала залiзо - меч i кулю. От i вважай, що вона розумна. Але ж бог дав Пй i розум... Нащо тодi вiн дав Пй його? Сироватка починав плутатись i хутенько втiкав од тих розмiрковувань. Та й було йому зараз не до того. Закинули в цюпу Сироватку в понедiлок, а в четвер вивели й погнали на роботу - в фортецi чистили колодязь, i не вистачало рук для живого ланцюжка, по якому передавали вiдро. Колодязь - в захiднiй чотирикутнiй вежi, до нього вели чотири зломи слизьких пощерблених сходiв i прямовисна залiзна драбина. Мокiя, яко великого злочинця, запроторили на найнижчий злом, нижче вiд нього на металевiй драбинi висiло тiльки двоК людей. Хто вже були тi - вбивцi, богоосквернителi? Вiн бачив тiльки крутi плечi й поголену, без шапки, голову того, що телiпався ближче, пiдтримував вiдро, котре набирав той, що висiв пiд ним. Внизу, в колодязi, горiв олiйний лiхтар, а сходи тонули в мороцi, вiдро передавали з рук у руки навпомацки Слабенькi вiдсвiти падали на Сироватку та на ноги того, що стояв вище од нього. Тi ноги були взутi в тупоносi чоботи, не новi, але посоюженi, добре вшитi, пiдбитi товстими пiдметками з воловоП шкiри. Вони часто ковзали - надто правий, бо залита водою й заляпана болотом сходинка була вищерблена. Мокiй боявся, що тупоносi чоботи ось-ось сколупнуться й загримлять разом з Пхнiм володарем на дно. Сходинка пiд Сироватчиними ногами теж була поруйнована, розбита, але так, що вiн стояв у ямцi й мав гарне опертя Намацавши пiд ногами чималий плаский камiнчик, Мокiй пiдняв його й пiдклав пiд посоюжений чобiт над своКю головою. Його старання миттю поцiнували, згори впало басовите, гречне "дякую". Володар посоюжених чобiт часто перемовлявся з тим, що стояв вище од нього, мабуть, вони були приятелями або сидiли в однiй цюпi Коли в'язнi вичерпали воду, робота пiшла повiльнiше: тi, в колодязi, визбирували на днi та вкидали у вiдра камiння, вигрiбали глей. Можна було б i присiсти, але зi схiдцiв скрапувала вода: по.тому одежа пристане до тiла й закоцюбнеш зовсiм. А тi, що були вище за нього, поприсiдали. Мокiй вже призвичаПвся до темряви й трохи бачив Пх. Вони згадували якогось Кирика, якогось воза, обiцяли, якщо Пх випустять звiдси, побити на Кирикових ребрах усi спицi, а тодi той, що в посоюжених чоботях, прогудiв: - Ну й робота, Василю, випала нам сьогоднi. Це гiрше, нiж дах на вежах латати. На що Василь одгукнувся тихим, простудженим голосом: - Там теж... Того й сподiвайся - зiрвешся та хряснеш о камiнь. - Однаково там краще, - заперечив Сироватчин сусiда. - А порохову... не будете перекривати? - Мокiй намагався вкласти в свiй голос якомога бiльше байдужостi, однак вiдчув, iдо голос йому затремтiв. - Мали сьогоднi. Значся, тепер завтра, - сказав Василь. Знову засмикали за мотузок, i Сироватка потягнув вiдро. Коли воно поминуло першi маршi сходiв, Мокiй знову задер угору обличчя й запитав якомога тихiше: - А який вам дають струмент? - Який належить, - здивовано одказав сусiда. - Молоток, долото, свердло. Вiдро промандрувало ще тричi, поки Сироватка одважився на прохання: - Слухайте, хлопцi... Розцвяхуйте крайню од захiдноП стiни дошку. Вiдро, що саме спускалося вниз, брязнуло об стiну, й так само брязнув зверху голос: - Тю на тебе, чоловiче. Та нам за це... - Нiхто того не знатиме... В тiй вежi тiльки я... там темно... Я ПП назад покладу. А вам... осьдечки... Сироватка нагнувся й вправним рухом одпоров пiд колiном латку. Там лежали прихованi на найкрутiший випадок два золотих алтини. Мокiй поторсав за ногу сусiда, намацав у темрявi його руку й вклад у неП грошi: - Оце всi... Мав би бiльше, хрест святий, не пожалiв би. Зверху довго мовчали. Може, через те, що вiдро стало важче, та й всi вже добряче притомилися. Сироватцi болiли руки й стрiляло в поперецi - там засiла давня простуда. - Хто ж ти такий, чоловiче? - нарештi несмiливо запитав Василь. Сироватка вже давно зрозумiв, що його побратими по лиховi такi собi посполитi, мабуть, потрапили сюди випадково. Може, не давали татарину худобини, може, посварилися з кимось, з тим-таки нелестиво згадуваним Кнриком. - Такий же, як ви, гречкосiй. Та ще й погорiлець. Хата згорiлiП й клуня - геть усе. Пхав до брата в Берщадь, сподiвався запомогтися чим-небудь i вскочив у халепу. Показав якимось городовикам неправильно дорогу, а вони вернулися й зацуркували. От, хрестiбог, не забродня я, не убiйник i не злодiй. Нехай мене скараК пресвята богородиця, нехай я кип'янки нап'юся, нехай коростявим собакою стану, якщо мене причинили за який злий вчинок. Мокiй не казав - "якщо не брешу", вiн остерiгався божитися обмильне. Дядьки, мабуть, вiрили, бо зiтхали. Погорiльцям люди спiвчувають завжди й запомагають, чим можуть. Але не обтяли нiчого, мовчали; проте грошей йому назад не вернули. Сироватка сподiвався на Пхню розважливiсть i доброту. Селяниновi вернути грошi дуже важко, вони самi прилипають до долонi. Посполитi ще довго радитимуться мiж собою, мугикатимуть, охкатимуть i аж тодi стануть на якомусь рiшенцi. Люди воно роботящi, задарма брати грошi не звикли. Коли Пх вивели нагору, Сироватка також не дармував часу - розглядався по подвiр'ю. Воно було довге, вужче на захiд i ширше на схiд, обнесене з усiх бокiв стiнами, на кожному розi - гостроверхi, критi черепицею башти. В однiй стiнi, що вiд пiвдня, був пролом, мабуть, турки зробили минулого року, а тепер замуровували: там лежали купи жорстви й цегли. Порохова вежа, в якiй тримають його, зi схiдного боку, бiля неП - двi чималi будiвлi, теж критi черепицею. Невелика церквиця й кiлька менших будiвель - в пiвнiчно-схiдному кутку двору. Далi Мокiй не встиг роздивитися, бо його погнали до цюпи. Наступного дня над головою в Сироватки справдi гупотiли кроки, там щось шкрябало, брязкотiло, то затихало, то починало гупати знову. Сироватцi кортiло обiзватися, запитати, тi це покрiвельники чи iншi, але боявся, що там може бути вартовий, вiн здогадаКться про його замiр i викаже всiх. Сироватка не метушився, не спинався на ослiнчика, лежав мовчки, слухав. Навiть не знав, розцвяховували дядьки дошку чи нi, бо шкряботiло довго й потеруха сипалася щоразу, коли вони спускалися з даху на стелю. Десь опiвднi все затихло, й Сироватка лишився в повнiй тишi. Вiн дочекався вечора, коли сонце заглянуло на мить у пiвнiчний прорiз, i тодi став на ослiнчика: щiлина мiж крайньою i сусiдньою з нею дошкою була бiльша, нiж уранцi - вiн запам'ятав добре. Сироватцi хотiлося сповнити свiй замiр уже цiКП ночi. Але вона була тиха i сторожка, як церковнi хори, вiн навiть чув кроки вартових, коли тi проходили повз дверi, i Пхню розмову, й переклик пiвнiв у посадi. Покладався на розповiдь хорунжого, мав ще два днi. Стояла осiнь, погода мiнялася кожнi два-три днi, сподiвався на ПП злам, на дощ з громовицею чи хоча б на мжичку. Мабуть, бог зглянувся на його молитви. Загримiло ще в суботу зранку, опiвднi зрушився дощ, а надвечiр перейшов у зливу. Небо клекотiло, гуркотiло, здавалося, там падають небеснi вежi, ламаються стiни, шкиргаК камiнь по каменю. Раз по раз спалахували вiкна-прорiзи, здавалося, то спалахуК порох на панiвцi, а далi гримав пострiл з небесноП вежi. Сироватка стояв бiля пiвнiчноП стiни, вiн не молився, пошепки накликав диявольськi сили - громи й блискавицi, навiть хугу. Його маленька, але вiльна душа танцювала й спiвала безголосо, тiпалася й пiдносилася. Правою рукою при коротких вогняних спалахах малював по стiнi знайденим у кутку уламком розм'яклоП червоноП цегли коня. Вiн не знав, навiщо малюК. Просто спиналося в душi щось ворохобне, хотiв, якщо все оббудеться, трохи покепкувати над сторожею. По тому, послухавши бiля дверей, залiз пiд лiжко й пiдняв один його кiнець, поставив на стiну цапки, нижньою спинкою на пiдлогу, короткими нiжками до стiни. Видивився й випробував його гаразд - дарма що поточене шашелем, воно було мiцне. Знявши з лiжка найтовщу дошку, приставив ПП до стiни, залiз на ослiнця й подерся на верхню спинку. Побачивши, що не видряпаКться, поскидав чоботи й полiз босий. Шкода було - якi вже вони не К - чобiт, одначе що мав робити? Видряпавшись на спинку, взяв дошку, впер ПП кiнцем у стелю, яку мали розцвяхувати дядьки, натиснув. Стеля не пiддавалася, а лiжко пiд ногами загрозливо поскрипувало. Зачекавши спалаху блискавицi, Мокiй пересунув свою дошку до самого краю стелi, натиснув плечем. Затрiщало, вiн натиснув ще, i його дошка шурхнула в порожнечу. Далi нею розширив отвiр. Потiм вiн опустив ПП на спинку лiжка, одначе вперти не було в що, й Сироватка не мав способу добратися до лазу, до якого ще лишалося аршинiв зо два. Помiркувавши, злiз униз. Вiн i далi не поспiшав, робив усе неквапливо, нiби мав у запасi хтозна-скiльки часу. Розламавши ослiнчика, розiдрав навпiл простирадло, скрутив джгутом та прив'язав одним кiнцем до виламаноП нiжки. Знову видряпався на спинку лiжка й почав чекати, коли спалахне блискавиця. Вона рiзонула таким бiлим свiтлом, що Сироватка аж очi заплющив й не потрапив нiжкою в лаз. Не вцiлив i за другим, i за третiм спалахом, аж за четвертим вдалося йому засунути нiжку так, що вона, повернувшись, лягла впоперек дiрки. Пiдтягуючись руками, впираючись ногами в стiну, Мокiй долiз до отвору й вхопився руками за дошки. Просунув голову - плечi не пролазили; вихлявся то одним, то другим плечем, але не подавався вперед нi на цяту. Чеберяв ногами, шукав пальцями у стiнi якого виступу чи виямки, вiдчував, як млiють руки, як втрачаК силу, - ось-ось розiмкне пальцi й громохкне вниз. Намацавши великим пальцем правоП ноги якусь виямку, зiбрав усю силу, - аж вигнулось дугою до краю напружене тiло, - рвонувся й просунув угору плечi, пролiз - залишив на гострiй гранi шматки кунтуша й обдер шкiру на правому плечi. Розчепiривши руки, перепочив мить, пiдтиснувся ще трохи й упав обличчям у порох, що за довгi роки осiв на стелi вежi. Лежав довго. Поки не вiдчув, що знову натекло в руки та ноги трохи сили. Тим часом встиг оглянути дах. У ньому навiть пiсля ремонту зяяло чимало дiрок. Мокiй намiтив одну, iз захiдного боку, поповз до неП. Але спочатку посунув на мiсце дошку, запечатав лаз. Дощ хльоскав йому в обличчя, вiн не здавався Сироватцi холодним, груди ходили ходуном, i лице пашiло од напруги. Мокiй вихитав i поклав собi пiд ноги кiлька черепиць, просунув у дiрку голову. В ту мить змiнив намiр.. Коли його виводили у двiр, розгледiв, що з схiдного боку до вежi тулиться якась будiвля, на неП спочатку й сподiвався сповзти. Вернувся до пролому, забрав нiжку з прив'язаним простирадлом. Одв'язавши його та передерши ще раз надвоК, посточував кiнцi й прив'язав знову. Нiжку заклав мiж лати, вилiз на дах i потихеньку посунув униз. Дощ прав його, немов пiдвiшену ганчiр'яну ляльку, вiтер шмагав i вертiв, нiби закручував на самов'язнiм мотузку. Коли небо зламала блискавиця, Сироватка зiщулився пiд дашком башти, мов мокрий горобець, а тiльки-но згасла, швиденько поповз далi. Мотузок не досягав землi; Сироватка не знав, чи далеко до неП, чекати було страшно, вiн одважився й випустив простирадло з рук. Йому рiзонуло в ноги, вiн упав, закрутився на чотирьох, трохи не завив з болю. I в ту саму мить праворуч залунали кроки. Для Сироватки це було як нагла куля з-за рогу. Вiн не клав собi в голову, що такоП ночi в фортецi може пильнувати сторожа. Iнакше б вицахлив ПП з дiрки на даху, пропустив i спустився по тому. А тепер стояв перед нею на чотирьох - понiвечений, кволий, не