спам'ятався й швидко ковзнув по келiП поглядом - чи нiхто не помiтив. ЗдаКться, нiхто. Та й що помiчати? ...Сироватка, котрий не протовпився в церкву й одстояв обiдню на морозi, настрибався халяндри, корячок горiлки всипав просто в щербу, сьорбав гаряче пiйло й почував, як одтаК, нагрiваКться душа. Шевчик, кум - кумами вони, звичайно, не були, просто називали себе так оддавна, пiсля того, як колись разом готювалися на хрестинах у знайомого зимiвничанина, - теж сподобав той напiй, i вони довго чаркували вдвох, обсiвшись бiля теплоП груби. Гарно Пм там було, аж вони не захотiли сiдати до столу. Там, бiля груби, обоК й поснули, зморенi теплом, ситою кутею та горiлкою. * * * Вони зiткнулися в синiй снiговiй iмлi груди в груди. Татарський акинджi й козацький роз'Пзд. Мела хурделиця - за нею спочатку козаки не побачили татар, а татари козакiв, а тодi закружляли в степу, рубаючись мовчки й люто. Синьо миготiли шаблi, розбризкували по снiгу гарячу кров. Люди рубали людей, конi гризли коней, дико iржали в передсмертнiй агонiП. Люди помирали мовчки. В степу тiльки так i помирають. Татар було вп'ятеро бiльше, вони оточили козакiв з усiх бокiв, пильнуючи, аби жоден не сховався в бiлiй хурделицi. Слiпив очi снiг, iржали конi, брязкали сагайдаки й стремена, але, опрiч того, не чулося нiчого - жодного людського поклику чи стогону. Вимахували списи й клювала, конi без вершникiв бiгали довкола тiсного, згарцьованого копитами тирла. Стояв сiчневий мороз, скипень, з коней i людей валувала пара; шаблi нагрiлися, снiжини танули на них i збiгали струмочками навпiл з кров'ю. Козаки спробували прорватися, але Пх збили й не дали пiсля того скупитися i стати спина до спини. Кiлька разiв злiтав у повiтрi аркан, але, обдурений вiхолою, падав у порожнечу. Козаки боронилися запекло, навiть уже збитi з коней, посiченi, не випускали з рук щабель. Снiг пiд Пхнiми ногами пiдпливав червоною кип'ячкою, кiнськi копита перемiшували його в кашу, що одразу замерзала. Коли пiдскакав калга-солтан, усе було скiнчено. Дзямбет-Гiрей оглянув побоПсько й суворо та гнiвно напосiвся на чауша - величезного воПна з налитими кров'ю очима, який важко дихав i довго не мiг увiпхнути в пiхви шаблю. Баранячий кожух на лiвому плечi татарина був розрубаний, по гривi гнiдого бахматого коня збiгала кров й запiкалася на шиП - татарин, рятуючись вiд удару, пiдняв коня цапки, ховався за його шиКю. ДвоК спiшених татар вели своКму ватагу спiйманого звiздочолого козацького коня, що дурiв од волохатих кожухiв та чужого запаху, рвався з чiпких рук. - Чому з кожного випустили кров i душу? Чому не взяли жодного живцем? - Калга-солтан тиснув тонконогою кобилою гнiдого бахматого, що вже хитався. "Язик" Пм був потрiбен конче. Вони пробивалися у снiгах майже наослiп, дедалi бiльше ризикували наткнутися на укрiплений козачий форпост, який не зможуть одразу скурати, й козаки подадуть знак своПм. Чауш лупав облiпленими сльотою повiками, затискував правою рукою розрубаний на плечi кожух. Вiн або був оглушений i ще не прийшов до тями, або не хотiв вiдповiдати. - Вони не давалися, - обiзвався пiший татарин, гаркаво, по-ногайськи вимовляючи слова, й калга ледве розчовпав, що той каже. - Ми перед цим одного знайшли. Замерзав, ледве одтерли. - Де вiн? - запитав Дзямбет-Гiрей. Кiлька чоловiк кинулись у бур'яни, вони, либонь, забули за бранця. Полонений лежав там, де вони його кинули перед початком бою, - пiд кущем буркуну. В нього були зв'язанi руки й ноги. Одяг i обличчя вже притрусив снiг. Один татарин повернув полоненого горiлиць, iнший пiдiбраною пiд ногами козачою шапкою обтер обличчя. Калга-солтан нахилився з сiдла. Бранець був молодий i гарний. Довгасте, худе й виснажене обличчя, чорний вус, чорнi розлетистi брови. Проте одяг вельми пошарпаний i не схожий на козачий. Може, й не козак це? Небавом довiдаються. Але спочатку його треба привести до тями. - До ханського намету, - вказав нагайкою на полоненого. - Хутчiше. А самi проПдьте ще трохи вперед. Пильнуйте. Зараз я пришлю замiну. На пiвнiчному схилi балки, що трохи захищав од вiтру, вже стояв ханський намет. Орда i яничари розташовувалися вподовж балки. Коли калга поглянув на табiр зверху, йому здалося, що то ворушаться мурахи. Татари одторочували шкiрянi, шерстю досередини, юки з просяним борошном та сиром i шаньки з вiвсом для коней. Џли самi та годували коней, вкладали Пх на снiг й собi лягали помiж них. Конi грiли вершникiв. На бiлому снiгу татари скидалися на гракiв. Декотрi, дужчi, доПли кобилиць, тепле молоко текло просто в жили, воно грiтиме довго. Яничари розташувалися окремо, пустили коней на волю, тi збивалися в табуни - головами докупи, а самi гуртувалися й одразу засинали. Один великий сон насував на вiйсько. З нього мала натекти нова сила й помчати Пх далi, туди, куди спрямував прапор пророка та перст султана й куди поведе Пх хан орди. Серед цього ще ворушкого царства, що повiльно провалювалося в дрiмоту, не мiг заснути тiльки великий хан. Навiть не мiг усидiти на шовкових подушках, кинувши пiд ноги ковдру з лисячих хвостiв, дибав попiд червоною запоною, до болю кусав губи, щоб не завити по-вовчому. Несамохiть рвав шовк, рвав повсть, розривав ремiнцi й кидав пiд ноги. Одвертаючись до вилоги, негнучкими задерев'янiлими пальцями оббирав бурульки з вусiв та бороди. Бiля намету юрмилися аги, мiрмiрани, беП, Пх теж зморював сон, декотрi вже дрiмали стоячи, але нiхто не наважувався зайти досередини. Хоч закон велiв скласти звiт про пiдручне кожному вiйсько одразу по тому, як зупинилися на спочинок. Всi розступилися, коли пiдскакав калга-солтан, вiн зайшов до намету. Знайденого на дорозi козака дозорцi поклали на повсть, одтирали снiгом. Лаврiн прийшов до свiдомостi, але зiр йому вияснювався довго - здавалося, перед очима метляКться якесь незбагненне рожеве шмаття. Крiзь те шмаття - плескатi, майже безбровi обличчя з вузькими щiлинками очей, гостроверхi шапки, кошлатi гриви коней. Вiн бачив цих людей сьогоднi вдруге, в цьому мiг заприсягтися. Не тiльки бачив: навiть були змусили його бiгти; скрутили ремiнням руки й погнали мiж двох коней. Але Лаврiновi пiдломлювалися ноги, вiн упав, татари зупинилися й кинули його в сiдло. Все це - неначе крiзь сон. I заснiжений степ, i вологий круп коня, й волохата, в снiгу, спина татарина. А по тому знову був сон. Вiн з такою радiстю поринув у чорну теплу прiрву, що вдруге татари ледве витягли його з неП. Думки в головi ледь жеврiли й були мовби не його. А вже намислював, що казатиме. Вiдав, якi немилостивi до запорожцiв татари, напевне знав: чинитимуть важкi спитки, то порiшив видати себе за аргатала, який заблудився в степу. Лаврiновi болiло тiло - здавалося, його довго били палицями, й туманiло в головi, й почував байдужiсть до всього на свiтi. Його не злякав полон, тiльки важкий смуток стиснув груди. Татари терли Перехресту груди заповзято, двiчi вливали в рот щось пекуче й гидотне, аж його трохи не знудило, й вiн сплюнув на снiг зелену слину. Мав на мислi ще якийсь час удавати з себе кволого, але татари безпомильно вловили мент, коли вiн мiг стати на ноги. Витерли ще чимось смердючим груди й потягли за ковнiр, боляче шильнувши ятаганом в пiхвах пiд ребро. Лаврiн з несподiванки зойкнув i сiв. Перехрест не раз бачив на Сiчi татар, але тi були зовсiм не такi. Ошатно вдягненi, вони улесливо посмiхалися й раз по раз сплескували в пухкi долонi. Од них пахло миртом, якимись духмяними травами. А тут, скiльки сягало око, вовтузилось на снiгу, комашилося щось однолике, смердюче, схоже на велетенську зграю. Крокiв за тридцять од нього гурт татар шматував коня. Кiнь або зламав ногу, або пристав, його добили й тепер краяли ножами, жерли сире м'ясо. Воно парувало, скрапувало гарячою кров'ю, ординцi злизували ПП разом зi снiгом, один припав до кiнськоП шиП й пив просто з рани. Вони нажиралися, як вовки, - на довгу дорогу, на бiг, на нову кров. Й щось гарчали, щось тицяли один одному - певно, сплачували за коня, в них були якiсь своП рахунки, тiльки цим i нагадували людей. Бiля самого Лаврiнового обличчя щирився чорний рот з пеньками зубiв, здавалося, татарин хоче вкусити козака, та не знаК як, шорсткi холоднi пучки обмацували його лоб та скронi, роздирали повiки. Татарин заглядав у зiницi. Вiдтак двоК дужих ординцiв ухопили його за руки й втягли до великого червоного зсередини намету з високою шкiряною кобкою зверху: в просвiт мiж нею та наметом падало свiтло. Знизу пiтьму розганяло трiскуче багаття з кураю, його пiдтримував маленький татарин, що сидiв на п'ятах. Снiг навколо вогню обтав. Вогнянi вiдблиски падали на Лаврiнове обличчя, снiг на ньому почав танути, збiгаючи патьоками за шию i на груди. По той бiк багаття, спиною до вилоги, стояв високий татарин у вовчому кожусi й лисячiй шапцi. З-за ЛаврiновоП спини виступив ще один татарин у повстянiй, отороченiй по краях заячим хутром шапцi й задзигорiв швидко, аж Лаврiн спочатку думав, що той лепече по-татарськи, й тiльки згодом утямив, що то товмач i говорить вiн по-украПнському. - ...i врятували тобi життя. Ми впiзнали, що ти козак. Скажи нам, чи давно з Сiчi й куди йшов. До застави? Де вона? Тiльки не бреши. Бо спiзнаКш мук, яких не спiзнають найбiльшi грiшники у вашому пеклi. А розкажеш - залишишся живий, ще й дамо тобi коня та харчiв на дорогу. - Останнi слова мовив з димовоП хмарки, яка окутала його. Лаврiн мовчав. Стояв i думав, як би не одурити себе й тих, на кого нацiлена ця орда. Треба б поставити своПми словами на путь нападникам обмильнi козацькi залоги, але Перехрест не знав, куди йдуть татари, - на Подiлля, на Слобожанщину, пiд КиПв? Ще подумав: вiн уже не зможе нiкого застерегти, й не дадуть йому татари коня, не випустять зi своПх рук. Сяйнула думка про Килiяну та Марка i згасла. Вони вже теж були не на його життКвому полi. Мабуть, вiн би спiзнав тих мук, якими погрожував товмач, коли б у цей час до намету не вбiг велетенського зросту татарин у розпанаханому на лiвому плечi кожусi й, клякнувши просто в пiдмоклий снiг, заговорив захриплим голосом в спину татарському ватагу. Високий татарин одразу обернувся на ту мову, щось сказав, охоронцi потягли Лаврiна з намету. Лаврiн подумав, що ось зараз i скiнчаться його муки. В одну мить бiля цього жаркого багаття йому подорожчало життя, проте вiн не збирався вимолювати його у ворогiв та й не сподiвався вимолити. Але його кинули на холодну, вже присипану снiгом повсть, на котрiй нещодавно вiдхаючували од смертi, й не чiпали бiльше. Лаврiна проймав холод, i, може, вiд того думка бiгла швидше, стрибками. Бачив широку холодну балку, припорошений снiгом татарський табiр, де перемiшалися потворнi, обкиданi снiгом кiнськi голови й схожi на могили горбочки, високий намет i гурт басурманських ватагiв бiля нього - все справжнК й несправжнК в своПй неймовiрнiй iстинностi. Примiрявся навiть до втечi, але те вже було зовсiм неможливо. Чауш коротко оповiв хановi, що вiн зi своПми акинджi наткнувся в двох фарсахах[14] звiдси на великий зимiвник на островi. Вони захопили його мешканцiв, сiм душ, одного, що втiкав у лози й вiдбивався, зарубали. Селiм-Гiрей пiдкульгав до вогню, його обличчя перекривила не то гримаса болю, не то посмiшка. Страх хапонув чауша холодною рукою за горло, вiн подумав, що калга-солтан доповiв хановi про бiй iз козацьким загоном, про загибель усiх козакiв i тепер на нього чекаК велика кара. Але Селiм-Гiрей справдi посмiхався. Вiн ступив уперед якось дивно, з пiдскоком, i запитав: - Де вiн? - Тут, - сказав чауш. Вiн не зрозумiв хана. - Де зимiвник? - перепитав хан, i його гострi, зламанi посерединi брови нахмурились, цього разу вже вiд гнiву. - Коня менi. Покажеш дорогу. Сеймени поПдуть зi мною. Всiх полонених теж припровадити туди. Ступаючи правою ногою на пальцi, Селiм-Гiрей вийшов з намету. Хартуна не вщухала, ага i його беП стояли, схожi на бiлi надмогильнi стовпцi. Хан подумав, що орду треба пiдняти ранiше, аби ПП не примело в балцi. Хотiв пройти до осiдланого коня, але наштовхнувся поглядом на постать бейлербея, начальника яничар, зупинився. Йому здалося, нiби яничарський ага посмiхаКться. "Цей жовтяк, - подумав про бейлербея, бо той мав жовте, як шкуринка на помаранчi, обличчя, - скаже в Едiрне, буцiм я погано сповняв вищi повелiння, що через якогось ганебного прища кинув напризволяще вiйсько". Проклинаючи себе за слабкодухiсть, мусив вiддати декiлька наказiв: вислати посилену охорону, призначити по двоК од кожного загону, щоб стежили, аби нiхто не замерз у снiгу, пiднiмали сонних, й ще по двоК - наглядати за кiньми. Хоч усе це аги знали самi. I мусив-таки запитати бейлербея, чи на силi яничари, чи не потрiбно Пм чого. Яничарський ага перше запитання сприйняв як образу й помочi од хана не сподiвався. Та й що може дати йому хан у цьому голоыу степу, де тiльки снiг, та бур'ян, та слiди хижих звiрiв? Де на обрiП гасакто" табуни диких коней i велетенських птахiв - дрохв, що Пх яничарi кiлька разiв мали за ворожi роз'Пзди. Триденний безугавний бiг зморив агу до краю, яничарам поморозив щоки, йому здавалося, що коли вiн дише, у нього в ротi замерзаК слина; Кдине, що ще горiло, й теплiло, й трохи грiло, - лють, але на кого мiг ПП вилити! Швидше б кiнчався цей триклятий похiд; якщо вiн залишиться живий, згадуватиме його до скону. Пхнi татарськi союзники - варвари, а великий хан - дикун. Для них цi морози, цей степ - що вовкоеi лiс. Хан не сказав у Едiрне, якi злигоднi чекають воПнiв столицi правовiрних на цьому бiлому шляху. Й тепер насмiхаКться з них. Його тонкi губи ворушаться - Пх звиваК посмiшка. - Чим довше стоПть у куфах вино, тим воно мiцнiше. Чим бiльше злигоднiв падаК на яничара, тим вiн дужчий. А прохання маю до хана Кдине: нехай його вони не обкрадають воПнiв султана. - Ханськi слуги - теж воПни султана, - суворо одказав Селiм-Гiрей. - Що взяли у вас воПни степiв? - Вони тягнуть усе. Коней, Пжу, зброю. - Ви маКте хоч одного, спiйманого на злочинi? - Сьогоднi в мене вкрали копчений кiнський окiст. Ми впiймали злодiя. Смiховинна скарга: голодний воПн поцупив копчений окiст з припасiв паскудного яничара. Його треба... У цю мить пекучий бiль пронизав ногу Селiм-Гiрея. Вiн ухопився за стремено, витиснув крiзь тонкi, посинiлi губи: - Велю покарати луком. Ледзе Селiм-Гiрей вiд'Пхав, як вершитель його присудiв та двоК аг вiдшукали злодiя й сповiстили йому ханський присуд. Його вивели на сiру, в мерзлому кiзяччi та груддi дорогу, що ПП годину тому протоптала в снiгах орда. Дорога бiгла на пiвдень у милий серцю татарина край. Вiн дивився туди, де вона губилася на обрiП, й мимовiльний вiдчай на його обличчi заступав вираз побожностi та трагiчноП упокореностi. Привели коня, напiвдикого, бахматого, з чорною смугою через усю спину, прив'язали до хвоста лука. Татарин сам узявся за лука. Провина була вочевидь, аллах i хан вiдали про неП, не прощали ПП. Велiння хана - вищий закон правовiрному на землi. Аллах дивиться на нього з неба, татари дивляться iз землi. ЗалишаКться одне - померти мужем. ДвоК вершникiв шмагонули коня нагаями, вiн здибився, рвонувся, поволiк татарина по груддю, мерзлих кiзяках, поламаних бур'янах. Татарин сконав, не випустивши лука з рук. ...Ледь гострий, вiдточений на сiдельнiм ременi нiж розiтнув набубнявiлу, розпарену шкiру на п'ятi, хан вiдчув, як йому нiби величезна вага скотилася з плiч. Стало гарно, аж вiн засмiявся. Вiдкинувся на подушки - Пх познiмали з полу й склали посеред хати - й з насолодою випростав сковане кiлькаденним болем тiло. Його обличчя розм'якло, розправилося, вiн задоволене мружив рiденькi брови й пахкав губами, неначе дитина. Нiс хановi почервонiв, пiд очима висiли мiшки, рiденька борода обтiпалася, фарба на нiй вилиняла, й скрiзь бруднi па'гьочки проглядала рання сивина. Селiм-Гiрей обвiв поглядом хату. Випотрошена велика зелена скриня - воПни степу вже попоралися тут, на лавi i долiвцi валялися побитi iкони - вони ж познiмали Пх з божницi, але, впевнившись, Що сусальна фольга проста, покидали, а заодно потрощили посуд бiля печi та повибивали шибки вiкон, Пх позатуляли подушками. Хан був у легкiй турецькiй сорочцi - камкiс, все iнше - кольчуга, лук, сагайдак - лежало на лавi. ХатнК тепло хилило його до сну. Воднораз йому вперше за три днi захотiлося Псти, вiн згадав про вкрадений у яничарського аги кiнський окiст i наказав подати копченого м яса й собi. А також зажадав вина. Одначе червоне вино замерзло в бурдюзi, служник, розiрвавши бурдюг, накришив у знайдену на малому суднику мiдну тарiлку червоних крижаних скалок i поставив пiд комин на жар. Поки вiдтавало вино, а служник рiзав на тоненькi скибочки м'ясо, розкладав кав'яр та родзинки. Селiм-Гiрей наказав завести полонених, Пх увiпхнули всiх зразу, й товмач пошепки наказав Пм стати на колiна. Спотикаючись, заточуючись, бо були пов'язанi за руки мотузками, кiнцi яких тримало двоК татар, штовханi в потилицю й пiд ребра, полоненi поклякли на долiвцi. Було Пх восьмеро: господар iз хазяйкою, Пхнiй син, четверо челядникiв та Лаврiн. Одного челядника татари зарубали в лозах - тiкав через лiд, одбивався сокирою, й ще один, бiлоокий Денис, подiвся невiдь-куди. I Драпак, i всi iншi вважали, що його порубали теж. Хан короткозоре примружився, мельком оглянув усiх. - Оцей, - вказав товмач на кругловидого, лисуватого дядька з догiдливим виразом очей, - господар зимiвника. - Клянусь бородою, я не збираюся купувати зимiвника, - пожартував хан. - Спитай у нього, чи К серед них запорожцi. Чи знаК хто дорогу на Сiч. Товмач переклав, i Мартин Драпак, кланяючись то хановi, то товмачевi, обома руками вказав на Марка. - Ось вiн запорожець. Недавнечко з Сiчi. Наймит мiй. - I запобiгливо дивився хановi в очi, хоч мало на що сподiвався. Намерзла на вуса бурулька льоду заважала Драпаковi говорити, а одiрвати не мiг - руки були зв'язанi. - Скажи: вiн залишиться живий, якщо проведе нас найбезпечнiшим шляхом. Марко стояв на колiнах, похнюпивши голову. Йому було байдуже все на свiтi. Вiдчайдушна остаточна Килiянина вiдмова, новий страшний полон - чого ще сподiватися? Обiч стояв свiдок двох його зрад, його суддя й, мабуть, тiльки волею випадку не кат - Лаврiн Перехрест, дивився на Килiяну. Може, оцi татари врятували Марка вiд ПерехрестовоП шаблi? Адже Лаврiн прийшов згладити його зi свiту. Њдине, що почував ясно й чiтко, почував оголеним серцем, - це Лаврiнову присутнiсть. Хотiлося глянути на нього, й боявся. Ось вiн прийшов, i земля розверзалася пiд Марком. Татари важать його на найстрашнiшу зраду. Нi, вiн не поведе Пх. Вiн скаже, що Драпак бреше. Що сам збрехав Драпаковi... Лаврiн не видасть його. Нехай Лаврiн... I враз у той розмисл вплiвся новий, гарячий, лячний. Йому аж роса виступила на чолi. "Вони сказали, залишиться живий, якщо проведе на Сiч... Значить, усiх iнших скарають... Залишиться живий один... Той, хто покаже дорогу... Пх усiх... Нiхто нiчого не знатиме..." Серце забилося швидко-швидко, рвонулося, як птах iз чужих рук. I вже вiн не мав волi, його заполонив страх, i хоч усвiдомлював, що чинить жахливий злочин, поспiшаючи, аби поперед нього не вихопився хтось iнший - Лаврiн або Омелько Сич, теж запорожець, - закивав головою: I - Я знаю всi дороги. Я проведу... - Прорiк тi слова в нестерпнiй; тузi, й щось луснуло в його душi, й щось там померло. Лаврiнове прокляття упало в холодне дупло. Намагався не дивитися в його бiк, аби не наразитися на вбивчий погляд, хоч знав, що вже й той погляд його не зупинить. На мить перед Марковим зором майнула свiтла пляма - сонячна галявина; й побачив посеред галявини двi постатi, й заплющив очi. Те видиво було з днiв, коли вони з Лаврiном ще ходили, обнявшись по-братньому, i любили один одного. Сонячна пляма погасла, й тоП ж митi для Марка настала вiчна нiч. Хан зрозумiв вiдповiдь ще до того, як товмач переклав ПП. Ще раз обвiв очима бранцiв, затримав погляд на дiвчинi. Гостреньке личко, рiвненький носик, точене пiдборiддя, до якого хочеться торкнутися пальцями, брова, як серп молодого мiсяця, ще й чорна цятка над бровою, що особливо принадно, а очi синi, темнi, як морська глибина. Дивна невiдповiднiсть i воднораз - краса. Губи звабливi, чутливi, червонi. З таких бранок бувають солодкi наложницi. Вона гарна навiть без рум'ян. Подумав про це холодно, без краплi хiтi. Звершував найбiльший подвиг життя i був тiльки воПном. Цей похiд скiнчиться повним i навiчним погромом козакiв. Вiн зробить те, чого не зробив султан з усiм вiйськом. Селiм-Гiрейове iм'я муедзини прокричать з усiх веж Адрiанополя й Стамбула. Хан уже на порозi перемоги. Нехай знають про це в Адрiанополi. - Негайно спорядити гiнцiв, - сказав товмачевi. - Вони повезуть найсолодший привiт i звiстку про близьку перемогу за море. А що нашi слова - не шелест вiтру, що ми уже в краПнi гяурiв, султану засвiдчить наш подарунок: оця чорноброва дiвчина i оцей молодий кяфiр, - вказав очима на Лаврiна. - Всiх iнших - пiд кригу. Щоб не лишилося слiду. Килiяна не зрозумiла слiв хана. Та вона й не чула Пх. Вона дивилася на Лаврiна. Бачила й не бачила його, адже, як i всi iншi бранцi, була розчавлена лихом, погано тямила, що вiдбуваКться в хатi, всi думки в ПП головi перемiшалися, й чорно палахкотiла лише одна - про смерть. I крiзь той чорний вогонь бачила Лаврiна, але сказати йому нiчого не могла, то промовляла ПП пам'ять, то промовляло щось за неП, й через те не могла розiбрати його слiв, а його погляд, його усмiшка вiдпливали кудись все далi й далi, аж поки не перетворилися в червону крапку. Килiяна знепритомнiла. ТихоП зоряноП ночi татари добиралися до Сiчi. Варту бiля могили Мама-Сура зняли безшелесне. Марко вказав землянку, в якiй вона сидiла, й видолинок, яким пiдлiзти до неП. Сторожа пильнувала не вельми, тiльки зрiдка хтось вилазив з куги, озирав степ i мерщiй пiрнав назад у тепле кубло. Дозорець, який саме вилiз iз землянки, пiдстрибував на горбочку, як заКць. Це був зовсiм молодий козак, вiн грався сам iз собою, зi степом, з мiсячним сяйвом, яке текло мiж синiх снiгiв. Три стрiли - двi з чорним, одна з бiлим пiр'ям - вп'ялися йому в спину, вiн упав не зойкнувши. Решту, чотирьох, схопили живцем. Џх поклали горiлиць на снiг, вони бачили темнi обличчя татар, високе небо й важкi, холоднi зорi. Бачили одну нову зiрку, звечора ПП ще не було, вiдали, що небавом бiля неП спалахне ще чотири. Напевно це вiдало троК, четвертий сподiвався якось одвернути ПП з'яву. Ковтаючи сльози презирства до себе, прошепотiв, що покаже, якою з восьми хвiрток вони пройшли сюди, примкнувши ПП за собою дерев'яним ключем i заховавши його в снiг. Його поставили на ноги, троК iнших лишилося лежати на снiгу з перетятими ятаганами горлами. Нiхто вже не помiтив, чи побiльшало на небi зiрок. Орда i яничари спiшились у долинi Татарки, коней лишили бiля запорозьких стогiв. Вони оточили Пх, били пiд ноги сiно, засiвали бiлий снiг свiжими кiзяками. Через Днiпро, широким Днiприщем полонений дозорець повiв татар до Сiчi. Стежка, яку протоптали дозорцi, була вузька, брели глибокими снiгами, що покрили кригу. Селiм-Гiрей сидiв на схилi Мами-Сури. На снiг накидали подушок, заслали попонами, й хан стримiв на цьому гнiздиську, як чорногуз на купинi. Перед ним лежали безмовнi, заметенi снiгами плавнi. Снiги переливалися в мiсячнiм сяйвi, одсвiчували холодом. Дерева внизу теж були обкиданi снiгом, стояли, закутанi в синi кожухи, як нiмi велети. Сiч чорнiла за кiлька верст по той бiк Днiпра. Бачив ПП неясно, швидше вгадуПав, нiж бачив, там не свiтилося жодного вогника й не було чути жодного згуку. Темна, з розмитими берегами крайка, кiлька чорних горбкiв i щось сиве, як дим, - усе, що мiг ухопити зором. Спiшене татарське i яничарське вiйсько посувалося по заметенiй снiгами кризi. Спочатку перетнуло Днiпро, а далi вийшло на широкий, майже прямий рукав. Там окремi постатi злилися в один темний, ворушкий потiк, що котився в бiлi нетрi ночi. З обох бокiв громадилися синi тiнi i якiсь кучугури. Скрiзь - на деревах, на кризi, на сивiй пеленi снiгу - лежала мовчазна засторога приснулоП небезпеки. Один випадковий стрiл, один погук - i все зрушиться, загримить, закипить, чорне перемiшаКться з бiлим, бiле - з червоним. Так здавалося хановi. З кожного воПна перед походом узято присягу на тишу, кожному риштунок перевiряли чаушi, кабашi, аги й калга. Зрiдка Селiм-Гiрей через товмача звертався до зв'язаного Марка, що сидiв на снiгу, й той вiдповiдав. Чорнi вежi з того боку - там частокiл, з цього - плетенi iз лози кошi, засипанi землею. Кошi вже старi, фортецю, кажуть, закладав лiт двадцять тому кошовий Лутай з козаками. За Сiрка пересипано двi башти й поставлено двi новi, пущено в рiв воду та прорубано кiльканадцять нових бiйьиць для гармат. Гармат на сiчi багато, скiльки саме - Марко не знаК, але К великi, К мортири, К й малi, на колесах та ручницi. Лiд довкола Сiчi обрубують спецiальнi команди. Марко говорив i говорив, намагався пригасити розпач, що пiднiмався з глибини дуi. Вiн розумiв, що вчинив зраду, якоП, мабуть, запорозький кiш не знав одвiку. Йому хотiлося, аби запорожцi прокинулися, вдарили по басурманах та погромили Пх, i воднораз боявся того. Перед ним лежали Днiпро, плавнi, Вiйськова Скарбниця, кiш. Кров била в мозок, коли дивився в той бiк. Звiдти вiяло чимось рiдним, дорогим i... страшним. Плюгавий хан з плюгавою ордою при його допомозi ось зараз розтопчуть запорозьку твердиню на порох. Й не заспокоювала думка, що татари й турки доскочили б Сiчi й без нього. Через те вже майже в напiвбожевiльнiй маячнi розповiдав хановi про запорозькi гармати, зумисне добудовував башти, помножував сили, мовби шукав у тому застрашеннi якогось рятунку чи хоч полегкостi зструпцьованiй зрадою душi. Селiм-Гiрей слухав його, широко розплющеними очами дивився на Сiч. Вiн ще нiколи не був так близько вiд коша гяурiв. Йому й справдi здавалося, що запорозькi гармати прозирають аж сюди. Хану стало моторошно й холодно. Потягнув на плечi зшиту з ведмежих шкур повсть. Мимохiть оглянувся назад. Нiмою стiною стояли за спиною сеймени. Неспокiй звiяло з серця. Селiм-Гiрей знову подивився на Сiч. Чорна рiка воПнiв уже допливала до неП. Було тихо. Десь двiчi протяжно завив вовк та гулко, мов гарматний пострiл, вдарила на Днiпрi крига. Хан здригнувся. Йому здалося, що вiйсько посуваКться надто повiльно. Подивився на зорi - чи далеко свiтанок. Небо було синК, зорi висiли низько, здавалося, Пх можна було хапати руками й ховати за пазуху. Але вони бринiли од холоду, тож вiд самоП думки про те, що кладе Пх за пазуху, хана зморозило. У повiтрi майнула чорна тiнь, рiзко вдарилася вбiк. Сова. Пугукнула, летячи над лозами, i знову холодний дрiж прокотився по хановiй спинi. Неймовiрно повiльно спливав час. Хан злостився, кусав губи, що не володарював над часом, а тiльки над людськими життями. Не володарював i над своПми почуттями. В серцi то витанцьовували божевiльнi дервiшi, то щось бубнiли муедзини. Оцi години - години вiчностi. Сто чи й бiльше лiт стоПть на перешкодi Кримському ханству Запорозька Сiч. Вона стримить, як кам-iмь на бистрiй рiчцi, на якому розбиваються швидкокрилi галери. Тисячi Пх розбилося за вiки на тому каменi. Й судилося той камiнь сколупнути йому, великому хановi великоП орди Селiг.i-Гiрею. Його iм'я прокричать з усiх мiнаретiв Стамбула та Адрiанополя. Його iм'ям назвуть кораблi i мiста. Воно вже летить на крилах вiчностi Благословенний час, тiльки збiгаК вiн надто повiльно. Служник з дзигарями чипiв за хановою спиною, але хан волiв на дзигарi не дивитись. Врештi прибiг захеканий гонець - один з тих, що ланцюгом простяглися уздовж Днiприща, то звiстка долетiла, як птиця. - Гяури сплять. Лiд навколо сiчi не обрубаний. Яничари вже заходять до фортецi. Хан зняв iз мiзинця персня, дав гiнцевi. - Перейняти всi дороги до втечi. Оточити фортецю з усiх бокiв, щоб i дух не. вилетiв звiдти, - вже вкотре повторив слова Кепрюлю. На Днiпрi знову лунко стрельнула крига. Вiдтак з синьоП мли долинуло коротке вовче виття. Це вже вив не вовк: татаря подавали знак, що Сiч оточили, що кiльце замкнулося. Селiм-Гiрей вийняв iз пiхов шаблю. На ПП лезi з обох бокiв горiли золотом слова: "Володар хан" - з одного боку i "Це - найповнiший доказ" - з другого. Хан поцiлував шаблю i поклав ПП собi на колiна. Вiн розпочинав велику битву за остаточне знищення гяурiв. * * * Сироватка реготав увi снi. Йому снилося, що кум Шевчик i його брат Одарiй виловили в Скарбнiй русалку й принесли йому в подарунок. Русалка дивилася на нього зеленими очима, намагалася прокусити сiтку, в яку замотали ПП сiчовики. Мокiя розпирав смiх, бо козаки забули звичай, який найпильнiше забороняв приводити на Сiч жiнку, а русалка хоч i нечиста сила, а таки ж жiночоП породи. От, думав, перепаде Пм, як вернуться з обiднi запорожцi. Обличчям русалка була схожа на Мавру. Всi жiнки, якi снилися будь-коли Мокiю, були схожi на Мавру Чи через те, що майже не знав iнших молодиць, чи за щось в покуту. Вiн розумiв це навiть увi снi, сердився, але нiчого не мiг перемiнити. Отак - не вистачало йому , ще на Сiчi Маври. Од реготу й пробудився й здивувався, що лежить на долiвцi. Йому нахолов правий бук. - низом З-пiд дверей бив холодний, як лезо ножа, струмiнь. Але ворушитися не хотiлося, вiн потягнув кирею, обгорнувся полой. Помацав рукою - груба вже вичахла. Лiворуч, вткнувшись пуском йому в плече, спав кум Шевчик. Плямкав увi снi губами, Прицмокував, неначе маляс лизькав. Сироватка пригадав сон, посмiхнувся й осiнив себе хрестом. Про всяк випадок. З лiвого кутка куреня долинув тихий гомiн. Сироватка повернув голову (в нiй одразу нiби зрушилося щось, аж тенькнуло в скронi, й згадалося, яке питво вживали звечора), побачив жовтаве свiтло, котре вибивалося з-пiд попони. Там сидiли запеклi картярi. Гарно вони вкублилися: в самому кутку, в закапелку мiж грубою та стiною, завiсилися двома попонами - однiКю од високого полу при стiнi, на якому спали запорожцi, другою - од причiлкових вiкон та дверей. На пiдлозi стояла свiчка з воску й чорнобильнику у дерев'янiй тарiлочцi. Вiн тiльки й бачив ПП. Гравцiв не було видно - та вони вже, либонь, i не грали, просто точили ляси - вiн вгадував Пх по голосах. Власне, знайомий йому тiльки один голос - старого Цвiркуна, козака метикованого, лукавого, трохи брехуна й трохи характерника. Щоправда, характерник з нього теж кепський супроти тих, що жили на Сiчi в давнiшi роки. Тi вмiли плавати по землi в човнах, проходити по дну рiки, брали в руки розжаренi ядра, повертали вершникiв на птахiв, а пiщаниць - на котiв. Або кинуть на Днiпро кирею, посiдають троК чи четверо на неП й пливуть собi, люльки палять. Ще й, гемонськi хлопцi, вусом не ведуть i оком не зморгнуть, буцiм так i треба. А що Цвiркун? Щоправда, в карти з ним на грошi грати не сiдай, обдере, як вовк козу, ще вмiК без ключа одiмкнути будь-якого замка, найбiльше ж, на що вдатний, - молоти язиком. Бреше, аж курява встаК, й щоразу по-iншому Зараз теж всiвся на свого шевляга, править теревенi, i язик йому не пухне. - ...Отож каже йому чорт, - вiв свою повiсть Цвiркун, а молодi козаки навiть дух попритаювали: пiвнiч, святочний вечiр, його, нечистого, не доведи господи i в думках споминати, а дiд ним так i крутить. - "Вертайся, козаче, до мене з найкращим другом". Прийшов чоловiк додому, сiв на покутi та й думаК: хто в нього найкращий друг? Швидко й домислився: жiнка - хто ж iще. Приходить з нею до чорта. А чорт той вже й не чорт, а панич, та такий гарний та красний, вуса пiдкручуК, чорними бровами пiдморгуК, не зогледiвся чоловiк, як вони з жiнкою вже у кутку всiлися та й почали перешiптуватись. "От тодi, - каже чорт, - заживемо...". Й тиче жiнцi ножа, а та ховаК його в рукав свити. Плюнув чоловiк i поволiкся додому. Ще в нього двi нагоди залишилось, чорт загадав до трьох разiв. Вдруге прийшов вiн iз сусiдом, товаришем з дитячих лiт, а чорт уже знову не чорт, а купець, сидить за столом i червiнцi по купках розкладаК. I знову не встиг чоловiк снiг iз шапки обмести, глип - товариш його стоПть бiля чорта, й той йому в кишенi золото сипле. А сам шепоче щось i очима на сокиру в кутку серед рогачiв показуК. А товариш згiдно киваК головою. I вдруге чоловiк нi з чим поволiкся додому. Залишився в нього останнiй, третiй раз. Довго сидiв того вечора на покутi та думав, хто ж у нього найкращий друг. Перебрав мислiКю всiх сусiдiв, усiх родакiв - i не зважився нiкого взяти з собою. Вже, мислив, програв чортовi душу. Вийшов з хати, а тут - пiд ногами Рябко крутиться. Чоловiк i взяв його з собою. Тiльки чорт побачив Рябка, так i завертiвся по корчмi, так i закрутився, хотiв шаснути до мисника, де козакова заставщина лежала, а Рябко його за литку - хап... Сироватцi знана ця гiрка повiсть. Гiрка ще й через те, що в нього теж немаК справжнього друга. Плекав надiю на Лаврiна, принаймнi думав, хоч не Лаврiн йому, а вiн Лаврiновi був би справжнiм другом. Мокiй охоронив би його й од чужого заздрiсного ока, й од злих урядовцiв, й од усього бридкого на свiтi. Запорожцi в кутку й далi ходили оповiдями бiля чорта. З чортом Сироватка за все життя мав тiльки одну лиху приключку. Це було ще в своКму селi, Драбинiвцi, за часiв його довгого парубкування. Йшов якось пiзно ввечерi греблею й почув, як нечистий каламутив пiд мостом воду. Був вiн у печiнках усiм, бо ж стiльки всiляких кабешiв робив, не приведи боже. Пiп уже й воду святив, i хрест ставили на мосту, але нечистий якимось побитом навiть хрест у воду зiпхнув. I порiшив Мокiй прислужитися громадi, цiною власноП душi порятувати ПП. До того ж МокiКвi тодi грала в жилах толiка горiлки, висока святобливiсть штовхнула його на той вiдчайдушний вчинок. Щиро помолившись боговi, затиснувши в ротi мiдного хрестика, що висiв на грудях, спустився пiд мiст i кинувся на руду поторочу. Вiн ухопив ПП за хвiст, що був твердий, гнучкий i слизький, поволiк на греблю. Потороча опиралася, i хоч страх випирав МокiКвi душу, вiн таки виволiк нечистого на греблю, по якiй саме проходив гурт парубкiв. Хтось роздмухав од жару в люльцi вогню, й коли вiхтик сухого сiна спалахнув, усi побачили бiлобоке теля. Парубки реготали, теля мекало, а Мокiй хекав, як ковальський мiх. Вiн пiшов додому й не бачив, куди подiлася бiсова тварина. Й хоч наступного дня Iса-Кнкова Мокрина божилася, що то ПП теля. Сироватка стояв на своКму, бо знав, з ким насправдi стояв у смертельному прю. Нечистий, коли. вже було нiкуди подiтися, перекинувся в теля. У цьому його ще бiльше впевнив припадок, що стався зi скрипалем Кийком на тому самому мiсцi. Це було навеснi, й моста тодi не було, його знесло повiнню, з води стримiли тiльки чорнi палi. Женучи вранцi худобу до череди, люди побачили Кийка, що сидiв посеред рiчки на палi й витинав на скрипцi "циганочку". До нього гукали, кидали груддям, а вiн нiчого не чув i знай шкварив одсирiлим смичком по струнах. Музика тiльки тодi отямився, коли до нього пiдпливли човном; здивовано оглянувся й розповiв, що вчора увечерi вертався з корчми, де грав з двома iншими музиками, його перестрiли паничi й попросили, щоб пограв у них на весiллi. Вiн пiшов з ними, грав Пм усю нiч, паничi з панянками танцювали, й пригощали його вином, i давали грошi. Понасипали червiнцiв повнi кишенi. "Ось вони", - Кийко виймав з кишень овечi кiзяки. Сироватка не мiг утямкувати, чого це йому не спиться. У теплi, в добрi, шабля ворожа не висить над головою, звiр не блукаК доокiл. Од причiлкового вiкна долiтало голосне, з присвистом, з гагаканням хропiння, хропiло ще кiлька чоловiк, у куренi стояв важкий, спертий дух - баранячих кожухiв, поту, перегару, хоч пили й менше, нiж сподiвався Сироватка. Не всi на Сiчi п'яницi, як плещуть по слободах злi язики, випивають запорожцi тiльки на божi свята, та й то, звiсно, в мiру. Це Пх з Шевчиком зварило - з холоду, iз якогось незвичного питва. Закукурiкав у сiчi на драбинi пiвень, заляпав крильми по драбинi, але чи далеко до свiтанку - було невiдомо. На нього не покладалися, бо зовсiм одурiв без баб'ячого курячого племенi, та й старий був, як архiКрейський батько. Сливе од того спiву заворушився Шевчик. Вiн довго ворочався, мабуть, хотiв заснути знову, а тодi позiхнув широко, перехрестив рота й сказав: - Чогось менi в головi чмелиться. - Менi теж, - одповiв Сироватка. Шевчик хвилю помовчав i позiхнув знову. - Ми, мабуть, рано вклалися. Така делiкатнiсть розсмiшила Сироватку, сказав: - Писнули, як свинi. Трохи що не пiд столом. - Тодi я поберуся на своК мiсце. - Шевчик пововтузився й сiв. - Он як з-п'д дверей тягне. - Хтось iз козакiв зiтхав у снi, а потiм голосно мовив: "Господи" й затих. Шевчик почухав босою ногою об ногу. - Скоро благословиться на свiт? Десь далеко завив вовк, Мокiй послухав i сказав: - Мабуть, не скоро. - А чого ж тодi не спиться? - не погодився Шевчик i встав. Обеоежно, намагаючись не зачепитися за сирно, рушив до вiкна. Слiдом за ним по стiнi попливла маленька, менша за нього самого, тiнь. Мокiй почув, як вiн тихенько одставив пiдпiрку, торигнув внутрiшнiми вiконницями. I враз Шевчик не то скрикнув, не то зойкнув. Сироватка, що був укрився з головою й знову почав дрiмати, подумав, що кум затявся, перекинувся на другий бiк, але зненацька до нього крiзь кирею, крiзь похлипi! сну пробився страшний Шевчикiв шепiт: - Турки! Турки на вулицi! Сироватка подумав, що Шевчиковi знову зашумувала з головi пiнна або потемрiло d очах, бо знав: до жартiв кум не здагний. Вельми сумирний чоловiк кум Шевчик. "А щоб тебе муха гедзнула" - вся лайка його. - А султана не видно? - невдоволено пробурмотiв. - Лягай ото. - Крий мене сила божа - турки. Повнiсiнька Сiч. Панове-братця, вони стоять пiд вiкнами, - так само пошепки сказав Шевчик. Хтось переступив через Сироватку, почалапав босими ногами до вiкна. Сироьатка сiв. I враз курiнь струснув приглушений крик: - Турки! Це було так неймовiрно, що жоден з тих, хто прокинувся, не пiдвiвся. Коли б зараз, на третю нiч нового року, в лютi сiчневi морози над ними загуркотiло й хтось сказав, що то грiм, у таке повiрили б швидше. Турки та татари нападали на Подiлля, на Слобожанщину, пiдходили до КиКва, пiдступали до iнших великих мiст, але щоб вони ввiйшли в Сiч - такого i в згадках не було. Вони нiколи не приступали ПП, навiть не наближалися до неП. Одначе Сироватка, який прочумався ранiше за iнших, почувши цю звiстку ще з одних вуст, зрозумiв, це - правда. Звичний до небезпеки, до рiшень раптових, голосом хрипким, трохи зчужiлим, але все ж спокiйним, сказав: - Не кричи. Й зачинiть вiконницю. Збудiть курiнного! А вже по тому страх засунув йому за пазуху холодну крижану п'ятiрню. Страх на мить скував тiло. Навiть у лисячiй норi не почував такоП безвиходi, мабуть, через те, що там потерпав тiльки за власне життя, а тут була цiла Сiч. Але не виказав страху жодним порухом. Поруч у когось цокотiли зуби. - Я не сплю, - сказав курiнний Степаненко, що сам гаразд нiчого не тямив, але, переймаючись спокоКм Сироватки, наказав: - Будiть усiх. Тiльки тихо. В цю мить хтось шпарко пiдвiвся за попонами, й вiд того свiчка погасла. В куренi стало темно, як у могилi. Надихана сотнею легенiв, сповнена важкого духу пiтних тiл темрява була густа, як дьоготь. Вона зiмкнулася над головами тих, хто вже пробудився, лiзла у вуха, хапала страхом за серце: люди борсалися в нiй, почуваючи себе похованими живцем. - Викрешiть вогню! - сказав Сироватка. У кутку, завiшаному попонами, заклацало кресало, за мить там хтось захукав i запалив свiчку. Каламутна хвиля вiдринула, з нею вiдступила й моторошнiсть. - Треба подати знак iншим куреням, - обiзвався хтось важким, м'