наче вимазане сажею, з кучерявим волоссям, великими губами, булькатими очима, що зблискували бiлками. То, мабуть, був якийсь пахолок, прислужник котроПсь з жiнок султана, дитя забилося кудись пiд канапку, й татари не побачили його, як утiкали, а тепер хтось iз запорожцiв витягнув на свiт божий. Козаки казали, що це - арапченя. Воно вмирало од страху, але й з усiх сил боролося за своК життя, намагалося вимолити його всiлякими штукенцiями: танцювало на руках, просовувало крiзь ноги голову й тодi ставало схоже на жабу. Сироватка бiля нього не затримався, пiшов далi. По свiтлицях i переходах гасали запорожцi з бебехами, чимало сновигало й просто так, пороззявлявши роти, кiлька жартiвникiв понатягували поверх одягу шовковi халати, один навiть пов'язав шапку тонким, як павутина, серпанком i ходив вихилясом. ДвоК донцiв намагалися повiдколупувати шаблями золотi лiтери, що ними були вицяцькуванi товстi мiднi дверi. Iншi Пх пiд'юджували: отамечки в свiтлицi - золотi зiрки на стелi, спробуйте поодгризати. Лiтери були лише позолоченi, й козаки полишили Пх. Сироватцi чомусь стало душно й тоскно, вiн уже шукав, як би вибратись з цього лабiринту, перебрiв довгу залу, побачив попереду свiтло й переступив високий порiг. Але то ще не було подвiр'я, а тiльки засклена з усiх бокiв веранда, посеред неП дзюркотiв трьома тонкими струменями мармуровий фонтан. Скло в альтанцi було кольорове, й вода розсипалася райдугою, аж Сироватка замилувався. Потiм спом'янувся, - прогаянка могла важити дорого, а що виходив без нiчого, оглянувся. Альтанка була порожня, тiльки попiд стiнами стояли низенькi, оббитi шовком диванчики. Помацав шкарубкою долонею один з них i вiдчув пiд шовком шкiру. Пригадав, що давно шукав товару на передки, навiть вийняв ножа, а тодi плюнув, заховав ножа в шкiряний чохолок на поясi й вийшов з альтанки геть. Сироватку весь час не покидала думка про Лаврiна, блукав по двору, шукаючи когось iз служникiв, аби розпитати про сина. Знайшов двоК чорних, смаглявих чоловiкiв у кiнцi двору, бiля конюшнi, де чомусь валялися купами сушенi сливи, сидiли навпочiпки, розгрiбали якийсь клунок; коли Мокiй окликнув Пх, кинули вузол, злякалися, почали кланятися, забелькотiли, а що - Сироватка втямити не мiг. Одначе обоК чомусь вказували руками далi. Сироватка послухався Пхнiх покивiв, пiшов попiд довгим хлiвом i бiля ворiт, що вели на пiвденну сторону, здибав натовп. Тут стояв крик i плач, аж Сироватцi морозом обсипало серце. Людськi подоби в лахмiттi, ковалi i ткачi з пiдземелля, й кiлька душ, одягнених чепурнiше й не таких виморених, - служникiв двору, чоловiки й жiнки, кiлька з дiтьми, вони обiймали козакiв, обiймалися одне з одним i плакали гiрко, а деякi смiялися, мов божевiльнi. Худий, чорний черкес з гачкастим носом обхопив руками голокоре дерево й ридав, як дитина. А iнший, теж смаглявий, невольник стояв бiля нього й дурникувато лупав очима. Вони ще не всi осягли до кiнця волю, а козаки квапили Пх, показували, куди йти, й розпитували, де ще К невiльники та чи не знають потайних ханських схронiв. Сироватка оббiг майже всiх - розпитував про Лаврiна, його не вельми слухали, а хто й слухав, то не мiг сказати нiчого втiшного, Мокiй тiльки й дознав: чимало бранцiв, надто запорожцiв, татари тримають у фортецi Чуфут Кале. Козаки вже поПхали здобувати ПП. Вiн вернувся назад, знайшов Савура й теж поПхав вуличкою, що кривуляла понад каламутною рiчечкою по ущелинi, котра тяглась на схiд. У рiчечку текли з розбитих глекiв та бочок вино, олiя, кумис; вода пiнилась то червоно, то бiло, умащувала жиром гостре камiння, мовби пiдлещувалась до нього. Мiсто було живе й мертве воднораз. Живе козацьким гомоном, гупанням сокир, ляскотом щабель, трiскотнявою - з того кiнця вже спалахнули пожежi, але весь той гомiн був гомоном руйнацiП, з дворiв вiяло пусткою, мертвотно свiтили порожнiми очницями гратованi вiкна та дверi будинкiв. Звичайно, з тих мертвих очниць могла вилетiти жива стрiла, й Мокiй пильнував за ними. В одному мiсцi йому зустрiвся посеред вулицi слiпий лiтнiй татарин у високiй, гостроверхiй шапцi, вiн щось белькотiв, простягуючи вгору складенi докупи долонями руки, - мабуть, когось проклинав. Сироватка обминув його й поПхав далi. Траплялися на дорозi трупи - один, з луком, перевис через низеньку цегляну огорожу - половина тiла в дворику, половина - на вулицi, але Пх було мало: татари встигли втекти. Та й не вельми багато людей мешкало цiКП пори в мiстi, майже всi були на яйлi[26], на виноградниках, збирали по лiсах горiхи й кизил. А швидкi, як вiтер, бейськi та ханськi конi винесли господарiв умить. У кiнцi Бахчисарая, де долина розбiгалася в двi руки, над рiчечкою зеленiла густа трава, й Мокiй злiз з коня, попустив задню попругу й пустив його, не путаючи, самопаш. Сам пiшов далi пiшки. По великому каменюччю, попiд густу горiшину й шипшину. Незабаром йому зустрiвся гурт козакiв, вони йшли, тримаючи в поводi коней. Козаки сказали, що фортецi не приступатимуть, вельми то безнадiйний промисел. Вона на такiй крутiй горi, що шапка падаК з голови, якщо спробуКш подивитись на неП. Отаман i гурт козакiв облягли в церквицi пiд горою якогось бея, а вони Пдуть захопити товар, що пасеться в долинi по той бiк Бахчисарая. А тут ось, - вказав нагайкою хорунжий, - православний монастир. Козаки рушили вниз, а Сироватка - вгору, поклав собi розпитати в ченцiв про Лаврiна. Майнула йому перед обличчям велика синьо-голуба птаха, послизнувся на купi пшона, розсипаного на дорозi, переступив кизилову гирлигу й врештi доковзався до церкви. Проте побачити когось з ченцiв МокiКвi не вдалося. Вони сидiли високо в горi, в печернiй церквi, наглухо зашпунтувавши сходи. Либонь, не хотiли пускати й козакiв, щоб потiм не держати одвiт перед татарами. На скелi бiля входу висiла iкона святителя, в серцi Iсуса стримiла коротка татарська стрiла, опiрена чорним вороновим пiр'ям. Довкола мовчазно, погрозливо громадились гори, МокiКвi стало холодно на душi, вже хотiв iти, та зненацька побачив у куточку сходiв пiд дерев'яним завалом сiру постать. Спочатку Сироватка подумав, що то татарин, та коли придивився пильнiше, його здогад загойдав сумнiв. Густi, не татарськi, брови, високе чоло i якась ледь вловна серцем тужна задума в очах. - Гей, чого сидиш тут?! - гукнув Сироватка про всяк лихий припадок якомога суворiше. Марко повiльно пiдвiв голову. Вже не перший козак окликнув його пiсля того, як не пустили ченцi, коли бог не прийняв у свiй схрон, одначе всi вони поспiшали й нiчого не допитувалися в нього. А цей став як укопаний, наче й не збирався нiкуди йти. Видно, нетяга - лихенька кунтушина, порванi чоботи, бiг би та знiмав iз убитих ханських слуг сукна та сап'яни - таж нi, гаКться, ще й вийняв кисет, набиваК люльку. I враз Марковi тiпнулося щось пiд серцем. Вельми знайомим видався йому цей козак, хоч i не мiг пригадати анi його ймення, анi з якого той куреня. Пронозливий, пильний погляд, вуса-вервечки, звичка натоптувати одстовбурченим пальцем люльку, повернувши ПП цибухом од себе... Солодкий запах диму залоскотав Марковi нiздрi, вiн глибоко вдихнув його в груди, аж похлипнувся. I враз з тим димом ввiйшло щось болюче, до щему близьке, й вiн заплющив очi. В головi гули трагiчнi дзвони, й синя хвиля плинула перед зором пам'ятi. Вiн мiцно стиснув зуби, аби не закричати, i вже не почував слiз, що котилися з очей i губилися в густiй, чорнiй бородi. Вперше пiсля татарського полону текли з його очей щирi сльози. - Ти плачеш? - зворушено мовив Сироватка. - Ти козак? - Проклятий я, проклятий... - Хто тебе завдав сюди? - спiвчутливо запитав Сироватка. Марко розплющив очi. В них не було страху. Сироватка вловив те одразу - тiльки синiй вiдчай i тяжка мука. - Я посполитий... З-пiд Ладижина, - видавив з грудей. Дайте затягнутися. - На, затягнись... Та в мене К ще одна люлька. Трохи надщерблена, однак гарна. Бери, бери, - втиснув Марковi в руки глиняну люльку. - Ходiмо, аби з якого трафунку не обпали нас тут басурмани. * * * Тетеря була гiрка, як полин, i солона, як ропа. У всiх присиваських криницях вода гiрка, а в цих, що викопали козаки, ще й не встигла встоятися - тхнула болотом. Ходили по казану ложками, як того й велiв звичай, за сонцем: перший -отаман, за ним - козак у лiву вiд нього руку, й так, поки знову не доходило до отамана, й пильнував отаман суворо: споживали страву не про себе, а про товариство - для мiцностi в бою. Мали ще курену рибу, але до неП нiхто не доторкнувся - палила спрага. Козаки Кислякiвського куреня вполювали сайгака, спекли в ямi. Хорунжий принiс кошовому настромлене на нiж серце - щоб був добрiшим до дiтей; Сiрко дрiбно покришив серце в казан, але покуштувати його не встиг нiхто. Дозорець на могилi подав трубою гасло; отаман схопився, пiдбiг до нього й побачив, що степом мчав пiд'Пзд, переднiй козак вимахував прив'язаною до списа червоною хусткою. Сiрко махнув рукою, затуркотiли похiднi литаври, й запорожцi притьма побiгли до шанцiв. Не поспiшав лише Кайдан, присiв бiля полишеного кислякiвцями сайгака, великим кривим ножем батував м'ясо. Пропаде ж, розтопчуть кiньми таку смакоту! Вiн зняв шапку, вiтер ворушив його чорну, густу чуприну, велике, кругле обличчя свiтилося задоволенням. В балцi, де нещодавно спали козаки, коноводи в'язали коней - так, щоб не розбiглися й щоб було легко розшморгнути: по четверо в кожну руку. Коней навмисне поставили далеко од шанцiв - татари найперше намагаються дометнути стрiли до них, поранити Пх, тодi вони, здичавiвши од болю, метаються по табору i топчуть оборонцiв. Конi, хоч i потомленi, були неспокiйнi: вловлювали далекий тупiт тисяч i тисяч чужих копит, схропували, косували обпаленими суховiями очима. Там же, недалеко од води, стояло в ряд шiсть шпитальних наметiв, туди мали зносити поранених. Переднiй дозорець з пiд'Пзду, гостролиций, гарний на взiр козак Чмiль, встромивши спис гостряком у землю, стрибнув з коня й, зблиснувши гарячими очима, видихнув зi спалених вiтром грудей одне слово: "Орда!" Знову загуркотiли литаври - тепер уже подаючи гасло до бою. Сiрко зiйшов з могили й попростував уподовж шанцiв по гребеню окопу. Вони встигли викопати Пх два, переднiй - менший, завглибшки лiктiв у п'ять, що мав затримати татар на якийсь час, щоб козаки встигли вистрiлити кiлька разiв, i другий, вже оборонний, глибиною лiктiв п'ятнадцять. На днi його виступила вода. Третього, за який би можна одступити, якщо татари прорвуться через другий, викопати не встигли. Сiрко вельми шкодував за тим. Козаки - люди, звичнi до роботи, окопами тiльки й рятуються од ворога. Татарин найпевнiше почуваК себе в сiдлi, вони досягають свого швидкiстю, силою, скопом; поляк i нiмець - латами, доброю зброКю, гарматами, козаки - лопатами. Вони - як кроти; ледве встигли вiдiрватися од адвер-сора, вискочили на горбок - i вмить зарилися в землю. Й спробуй Пх виколупнути з-за земляних буртiв, сидiтимуть там, доки пороху i харчу. То тiльки в пiснях козак на конi та на конi, насправдi ж вiн бiльше в землi. Може, через те, що вже звик до неП, що в нiй та в нiй, - i смерть йому не така страшна. Одначе як це не страшна? Погинути тут, у чужiй сторонi, де навiть не залишиться могили, - чи ж можна уявити щось гiрше?! Якщо переможуть козаки - татари розтопчуть могили кiньми потiм, переважить басурманин - наб'К соломою козацьку шкуру й виставить бiля свого двору в БахчисараП, Кафi чи в якомусь нiкчемному кошi. За Сiрком на невеликiй вiдстанi ступали низенький, як бочечка, сигнальник з трубою та осавул з прапором. Ноги грузди в пухкiй землi, кошовий подумав, що довго цей вал не протримаКться. Либонь, коли б мали вози й присипали Пх землею, тодi вiн не осунувся б. Йшов повiльно, вдивлявся в обличчя козакiв, в одну мить прочитував кожне, на декотрих затримував погляд, але не казав нiчого. Тi, на кому зупинився поглядом, розумiли все й так. Сiрко й сам шукав ту рiвновагу, з котрою розпочинав кожен бiй. Нехай потiм сiча завихрить його, понесе, куди й сам не сподiваКться, i стане вiн страшним у бою, але зараз охоплював зором усе вiйсько, майбутнК бойовище й ще раз обмислював замiр на битву. Вистояти першу налогу, другу, а може, й третю. Татарин - тiльки на конi татарин. "Мiсце аллаха на небi, мiсце татарина на конi", - кажуть вони. Басурмани мусять стратити бiля цього валу запал, певнiсть, кожна наступна налога буде слабша за попередню. Отаман жодного разу не розпочинав волейноП потреби зi зцiпленими зубами. Навiть коли гнiв пропiкав серце наскрiзь. Гнiв - то лихий помiчник польовому гетьману... Вiн знав це гаразд. Адже сам не раз був вихрений ним. Так само, як i надмiрна обережнiсть... Вона повисаК на тобi гирею. Коли б Сiрка запитали, в який спосiб вiн веде бiй, чи й змiг би розказати. Здебiльшого битву розпочинав перший. Найважливiше було влучити момент, коли напасти на ворога. Вiн, той момент, майже невловимий, незримий i неосяжний, його вловлюК серце, сповнене нездоланноП переконаностi у вчасностi удару. Це вселяК певнiсть себе й iнших i вiдчуття, що все вiйсько збагнуло твiй задум i живе одним пориванням. То - вершина всiКП вiйни, найвища точка ще не розпочатоП битви. Однак отаман знав i те, що оцямить не народжуКться з нiчого, серце ПП пiдказало, бо очi, розум побачили, обрахували вiйсько своК i вороже, визначили його розташування, слабке мiсце в його строП i навiть настрiй. Хiба можна визначити настрiй ворожого вiйська з такоП вiдстанi? Можна. З того ж таки, як розташоване, як стоПть, навiть з пiднятих списiв i шабель. Отже, цей момент - вiдважнiсть, зухвальство в поКднаннi з розрахунком. Ворог не сподiваКться, що ти можеш рознести його в цю мить. Здебiльшого обидвi лави довго приглядаються одна до одноП, зав'язуються окремi герцi. А ти зневажив усе й поклався на удачу. Водночас ПП продиктували розум i серце. А далi, в бою, - вже тiльки вона. СтаК моторошно i трохи аж весело, немаК й тiнi страху, остороги, К вiра в перемогу i в те, що тебе нiзащо не вб'ють, що ти не погинеш. Вiра, яка майже дорiвнюК безсмертю. Все те - в наступi, в атацi. Тепер - навпаки. Отако само подумати за ворога. Пошукати слабкi мiсця в своПй оборонi, не дати навальним ударом зiм'яти який-небудь полк. I вистояти самому, i впевнити всiх, що оборона мiцна, ворог не страшний. Зiбрати воКдино всю волю, весь спокiй i стояти непохитно. У цьому - запорука перемоги. Сiрко дiйшов до середини шанцiв. Зупинився - чув плечима, як тужавiК обрiй, але не оглядався. Знав - татари не пiдуть з ходу. Вже бачать, що козаки готовi до оборони, - та й не сподiваються захопити фортунно, - дадуть перепочити коням, стануть у бойову руку. Там зараз алайкають чаушi, рвуть бороди солтани, лiтаК помiж ордами солтан пiд бунчуком. Розпалюють себе, як вовки перед смертельним скоком. Уже чути яре, несамовите "аллах", вiд чого зiрвалися чайки й крячки на лиманi, подалися геть, уже стогне пiд копитами степ. Ковила свистить пiд вiтром, як сто щабель, може, й вона почуваК, що скоро стане з бiлоП червоною. Саме тепер маК показати найбiльший спокiй. Сiрко зняв шапку, витер обличчя. Парило. Гiрко пахли трави, солоно дихав лиман, здавалося, цi два запахи змагалися мiж собою. Вода бiлiла, як розлите срiбло. Тепер увесь козачий табiр лежав перед зором кошового. Запорожцi стояли на невеликому миску, що неглибоко вступив у води Сиваша, й вiдкопалися од степу шанцями. Весь пiвострiвець був складений мовби з двох половинок - нижчоП, куди у високi повенi сягали води лиману, порослоП кермеком та кущиками солонцю, й горiшньоП, уступом - степовоП, у сивому Квшанi, миколайчиках, iнших уже пожухлих травах та бур'янах. На нижнiй коноводи тримали коней i сiрiли намети (серед них найбiльший, голубий, -похiдна церква), на горiшнiй - чорнiв гуляйгородок - земляний насип i шанцi. За спиною в кошового лежав Крим, попереду крилася сивим маревом УкраПна. Мертво зблискували води лиману, мертво чорнiла пiд ногами земля, навiть коршак, хоч плив понад степом, видавався неживим. Сiрко не намагався гге-рейнятн мислiю власну долю, не думав, що, може, на той бiк лиману вже переведуть тiльки вороного коня, а його самого присиплють ось цiКю землею. Думав лише про землю за сивим маревом й про людей, якi довiрили йому своП долi. Чого вони ждали? На що сподiвалися? Золота й шовкiв, захоплених в Козловi та БахчисараП? Можливо. ТоП хвилини, коли вперше побачать очi звiльнених бранцiв? Того, либонь, не забути. А так само й дзвону кайданiв, коли Пх розбивають на каменi. Молитви в церквi за боже воПнство, що заступило рiдний край вiд супостата? Мабуть. Щастя рiдноП землi? Того напевне! Кошовий пiднiс над головою шапку, багряний шлик майнув, як закривавлене серце. Казав суворо, впевнено, розважливо. -Отамани-молодцi, як стар, так i млад! Всi ви бачите адверсора, лютого ворога, що цiлиться нам у груди й ось зараз почне на нас напирати. Харциз хоче не дати вивести з неволi бранцiв, братiв наших, хоче понищити нас, заступникiв свободи отчого краю. Всi ми хановi й султановi - як кiстка в горлi. Коли б не ми, вiн давно б сплюндрував наш зелений край, витоптав жито i забрав у неволю дiти. Отож, браiи, й розсудiте, за кого принесли на поле битви голови нашi. Нам К за що боротися: за вiру, за вiтчизну, за жон i дiтей наших. Покладайтеся на бога, й жодна ворожа нога не ступить через оцi шанцi на УкраПну. - Слава отаману! - загукали козаки. Сiрко хвилину зачекав i мовив тихо та переконано: - Вiдступати нам нiкуди: позаду Сиваш, хто побiжить - загине в його гнилих водах, нiхто його не обгужить, й не буде йому прощення на тому свiтi. Пам'ятаймо про тих, що довiрились нам, сподiваються вернутися цiКю дорогою додому. Станьмо ж Кдинокупно, серце до серця, не страшiмося ворога, нехай вiн страшиться нас. З богом, дiти моП! Сiрко зiйшов i став у першому ряду за шанцями. Позад нього стояли Кугукало, сигнальник, десять чоловiк iз куреня i варта. Осавул з прапором одiйшов трохи назад. Татари в'южились на вiдстанi гарматного пострiлу - Пх було добре видно на тлi сiрого, вигорiлого степу: бiлi й чорнi бунчуки, зеленi прапорцi, списи, що стояли, як лiс. I враз лiс списiв i прапорцiв здригнув, похилився вниз, степ сколихнувсь вiд крику й тупоту - шаленою фугою татари помчали на козакiв. Бурий степ летiв пiд кiнськi копита, здавалося, лава вбивала його пiд себе. Вiками лежав не гвалтований, вiками цвiли квiти, дозрiвали й сохли трави. Зараз гострi копита пiдтинали Пх пiд корiнь. Довго-довго пам'ятатиме ця земля скажений гуркiт копит, довго не ростиме тут ковила. Кiлька вершникiв випередили лаву, летiли, як птицi-хохiтви. Сiрко обтоптав чобiтьми мiсце - так, щоб для правоП ноги було опертя, взяв з рук Кугукала зарядженого мушкета. Джура був блiдий, його довгасте обличчя видовжилося ще дужче, облизував сухi губи, а очi стали великi й круглi. Хоч Кугукало - вже не юний парубок, одначе це його другий бiй, а в пiшому строю - взагалi небувалець зовсiм. Воно таки до кольок у печiнках страшно стояти й дивитися, як на тебе летить ощирена списами й шаблями лава, почувати всi списи на своКму серцi, а шаблi на головi. Й думка, хоч як ПП проганяй, крутиться тiльки довкола смертi та полону, й хто зна, що страшнiше. Нiчого не боПться воПн так, як полону. Самi ж басурмани кажуть: лише той, хто побував у полонi, знаК, що таке ворог. А Сiрка й самого сушить спека, й вiн знаК, чому сушить вона зсередини, йому зшерхло в горлi i сперло подих. Скорiше б починалося. В грудях пiднiмалася темна радiсть, тужавiла сила - вiн аж помолодiв на кiлька десяткiв рокiв. Ще б ковток свiжого степового вiтру! - Пильнуй! - гукнув. КраКм ока вiн увесь час стежив за татарами й бачив, що вони долиаiоть до першого окопу, хочуть узяти його з ходу. З лiвого боку загупали мушкети - рано, отаман пiдвiв свiй, холодно вицiлив вершника зi значком на списi. Не переднього - в цього, знав, цiлиться кiлька козакiв, його зiб'ють ураз. Татари алалакали, ревiли, верещали, той крик пронизував наскрiзь, навiть у Сiрка, який чув його сотнi разiв, змiйкою пробiг по плечах морозець. Здавалося, туга, нестримна хвиля з людей i коней вдарить у мiзерний, по людськi груди, валик, змете його й пiдiмне другий, бiльший, перемiшаК з людьми, вкине в Сиваш. Але там був ще ровик, не глибокий, але широченький. Полетiли стрiли, спочатку поодинокi. Сiрко вiдгадав: зараз виметне вся туча, й саме час зробити випал. Вiдсунув покришку на панiвцi, нахилив кресало; притаПв подих, повiв цiвкою трохи вниз - якщо не влучить у татарина на вороному конi, то в когось за ним, натиснув курок. Деменуло в плече, перед очима вибухнув клуб диму, проте Сiрко встиг побачити, як татарин розкинув руки й випустив прапорець. Воднораз вдарили ручницi з могил i стрiлили всi козаки. Вони випередили татар на якусь мить: туча стрiл злетiла, коли шанцi ще не встигло заволокти димом, i Пхнiй полiт було добре видно. Козаки присiли, в цю хвилину заднi передали переднiм зарядженi рушницi. Сiрко взяв свою - новеньку, iз голендерським замком (майнула думка: Кугукало не злякався, вклав у руку зброю вчасно), випростався й, уже майже не цiлячись, випалив у сiру, ворухку стiну, що здиблювалася, гойдалася, трiпотiла на мiсцi. Тiльки кiлька вершникiв прорвалося через перший окiп з ходу, решта басувала перед першим ровом, деякi татари стрибали на землю, тягнули коней за повiддя. Пораненi конi кусалися, хвицали ногами, розкидали в боки сусiднiх, татари рубали Пх, а самi, вхопившись за стремена сiдел iнших воПнiв, бiгли вперед, допомагали Пм перебратися через рiв. Козаки зробили третiй випал - переднiй окiп густо засипало трупом, упало кiлька бунчукiв, але татари перли стiною, важко пiдминаючи пiд конi земляний вал. Тут не було осiбних людських життiв, жодна людська плоть зокрема не мала ваги, мало вагу щось iнше, бiльше - те, що там, за спинами, у вiках, i гаряча вiд бою та спеки кров одним кривавим дощем спадала i всотувалася землею. Крiзь пошматовану димову шалiнку Сiрко бачив, як ще один вогняний прут хльоснув по татарськiй лавi: падали конi, кiлька стали цапки, Пх збили заднi, й полетiли пiд ноги коням вершники. Тихо зойкнув позаду Кугукало, Сiрко хапав простертою назад правицею порожнечу, а тодi оглянувся й побачив джуру, що сидiв на землi. Обличчя йому було перекошене, очi, налитi кров'ю i страхом, виривалися з орбiт. У плечi Кугукала стирчала очеретина стрiли. Сiрко махнув рукою, щоб iшов до наметiв, а сам ухопив списа пiд ногами. Ординцi вже приступали до шанцiв. Одначе цю тарчу подолати Пм було не просто. Конi басували в пухкiй землi, сповзали разом з вершниками в рiв, чавили тих, хто вже впав, й хоч вал танув, але кожна його п'ядь коштувала татарам дорого. Налога була потужна, сiча стояла люта. Упав молодий пшеничновусий козак Дубограй, покотилася, зрубана при самiм коренi, неначе капустина, голова значного козака Семирозума, похитнувся i зарився обличчям у землю Назар Вовкогоненко. Вже не заломить сивоП шапки, не поведе за собою ватаги гультяПв, не поПде на Лiвобережжя, де, довiдавшись про його смерть, заголосить дiвчина i не одна вдова. Одтанцював на цьому свiтi козак. Татари стрибали з коней на вал, рубалися шаблями, Пх скидали списами на голови тим, що напирали, над бойовищем стояли дзвiн, брязкiт, крики, кiнське iржання й ляскiт пострiлiв. Дим поволi розвiювався, його зносило на лиман, тепер нападники й оборонцi бачили одне одного з близькоП вiдстанi - й лють та страх стрибали з очей в очi, й не можна було розiбрати, своя чи ворожа кров струменить по одязi. Татари знову заалалакали, намагалися збити козакiв лементом, а тi кричали й собi - крик рвався iз розпашiлих ротiв, вiн гасив страх i штовхав до звитяги. Передня козача лава рубалася, а задня, хоч i рiдко, лучала кулями, вже бiля валу крутилося немало коней без вершникiв i спотикалося чимало поранених татар. Сiрко хотiв поглянути, чому замовкли шмаговницi на могилах, та в цю мить на гребiнь валу навпроти нього вилiзло одразу двоК татар. Одного хтось збив кулею, але другий, високий, гнучкий, звинувся вужакою, перехилився на лiвий бiк, занiс криву, вже у кровi шаблю. Сiрко побачив його неначе в спалаховi - чорну постать на тлi блiдо-сiрого неба. Повiв правим плечем i, вiдхиляючись од шабельного удару лiворуч, встромив татариновi списа в живiт. Татарин випустив шаблю й посунувся з валу вниз. Вони стояли один навпроти одного, татарин був живий, очi йому горiли кривавим вогнем, перекривлений рот був ощирений, i виднiли великi зуби. Смертельна ненависть спалювала ординця, вiн захрипiв, ковтнув повiтря й раптом дужим порухом посунувся по ратищу до Сiрка. Вiн хотiв уп'ястися в горло кошового, але той перехопив його руки, крутнув на себе. Татарин був ще й зараз дужий, вони хилили один одного, намагалися повалити на землю. Та враз Сiрко вiдчув, як татарин тiпнувся, його руки ослабли, отаман вдарив ординця обома руками в лiве плече, вiдкинув убiк. Той упав, трiснуло навпiл ратище, татарин люто, пекуче повiв кривавими очима, спробував пiдвестися, але знову впав i затих. Очi йому пiдкотилися пiд лоба й так, бiлками нагору, осклiли. Сiрко вихопив шаблю, стрибнув на вал. Вiн ставав на валу ще й через те, щоб козаки бачили: отаман живий i налягаК на ворога. За ним вискочило двоК козакiв з варти, тiльки вони й зацiлiли. Навпроти Сiрка басував конем молодий, безвусий татарин, намагався вистрибнути на вал, вiн вимахнув келепом, але Сiрко легко вiдбив його удар, пружним рухом, вкладаючи всю силу, рубонув з потягом шаблею, затрудило в лiкоть, шабля засичала, кров задимiла аж бiля ефеса. Сiрко хапнув ротом повiтря, в очах йому жахтiло полум'я, вiн ледве стримався, щоб не стрибнути вниз. Знову сягнув шаблею, тiльки кiнчиком, без потяжки, й розсiк гостроверху кучеряву шапку i голову вiд вуха до бороди - тiльки Сiрко умiв так рубати, сталь нiби влипала в плоть. Обличчя татарина майнуло сiрою плямою, не затрималося в пам'ятi, бо очi i думка вже пильнували iншого ворога. За отаманом на вал полiзли iншi козаки, тяли татар по головах. Це був мент переваги, який вiдчула й орда. Татари стратили запал, завертали коней, втiкали в степ. По тому запорожцi пiдбирали поранених, вiдносили в намети, оддавали в руки цилурикiв. Iншi брали шанцевий iнструмент, спускалися в рiв, зачищали, пiдсипали вал. Сонце за цей час пiднялося вгору на лезо шаблi. Орда одступила недалеко: було видно, як майорiли на вiтрi зеленi й синi трикутнi прапорцi, як довкола бiлого, з позолоченим шпичаком, що зблискував на сонцi, бунчука гасали верхiвцi, як там з'Пхалися докупи п'ятеро чи шестеро - радили раду. Пiд'Пхав ще один, i всi вклонилися, обступили його кiньми. Тим часом перед валом крутилося з десяток татар, розжохували коней, кидали погрози - викликали на герць. Хвилювалася пiд кiнськими копитами ковила, виблискували шаблi, ординцi рвали горла, Пхня лайка летiла далi, нiж кулi та стрiли: "Козак - кьопек, собака", "гяур оглу"[27], - й прикладали до ший шаблi та вимахували арканами. Не вичахлi пiсля бою, козаки юртували також. Декотрi з них i собi поривалися до шабель, зиркали на отамана й опускали очi, присоромленi його суворим поглядом. Сiрко на герцi не дав зведення ще перед початком бою. "Прийшли сюди не для грища, - сказав. - Жоден з нас не може важити головою, не стявши кiлькох басурманських голiв". Тож запорожцi косували в бiк татарських джигiтiв, а самi надолужували лопатами. Робота рятувала подвiйно: ставав вищий вал, i бiльшало в серцi спокою. I козаки, i татари поглядали на супротивне вiйсько в потаКмнiй надiП побачити там непоправимий погром i пригнiченiсть, хоч знали гаразд - тi не здадуться, тi не одступлять. Це був тiльки перший помах крил смертi, вони ж маятимуть, поки не виляжуть трупом тi або тi. Декотрi з козакiв тихо молились, але жоден не нарiкав на долю - прийшов сюди своКю волею, стали на цьому рубежi на захист правого дiла. До Сiрка, накульгуючи на лiву ногу, пiдiйшов Флор МинаКв. - Ти що, в заячiй норi ховався, а ноги забув утягнути? - поглузував отаман. - Сам себе вкусив за п'яту од злостi, - одбився МинаКв i додав без жарту, хоч i з нiяковiстю: - Кат його вiзьми, чобiт муляК. Зараз перевзуюся. Вiн сiв на землю й стягнув чобiт. - Перевзувайся швидше та вiзьмеш чоловiк двадцять своПх, i станьте з лiвого краю, бiля лиману, - наказав отаман. - Вони туди вдарять. Азиж не бачили, що там шанцi води не сягають. Йшов по табору, розглядався, й тривога поймала серце: надто багато козакiв побито та покалiчено в першiй сутичцi. Правда, декотрi пораненi верталися од наметiв, прийшов i Кугукало, сором'язливо одвертав безживний, мовби сонний, вид - рана була легка, стрiла проткнула тiльки шкiру на плечi, сiв отодi на землю з несподiваностi, страху, болю. Сiрко подивився в степ, побачив, що орда погустiшала з лiвого боку, послав Кугукала, щоб поквапив МинаКва. Донцям до лиману довелося бiгти. Й ледве встигли запорожцi повихоплювати з рову землекопiв. Орда розгорнулася враз, зiрвалася з мiсця, немов ПП погнало вiтром, полетiла на шанцi. Од неП вiдокремилася ватага, помчала на лiвий край, до води. Не добiгаючи до Сиваша на три кидки палицi, розгорнулася в лiвий бiк, пiшла лавою на шанцi. Проте лава одразу ж поламалася, а тодi розсипалася зовсiм. Конi, що бiгли бiля самоП води, почали провалюватися, падати, тi ж, котрi скакали од води далi, домчали вершникiв до валу, але Пх було мало, запорожцi легко постинали Пх кулями. У центрi ж знову гуркотiла ломова битва. Пряжило сокце, жаром горiли шаблi, дула мушкетiв нагрiлися, аж пашiли. Вже козаки густо вкрили степ бiля шанцiв ворожим трупом, але на кожну козачу шаблю припадало по п'ятнадцять ординських, щербилися шаблi, й притомилися руки змахувати ними. Сiча була нещадна. Козаки й татари похрипли, тепер тiльки дзвенiла сталь, бахкали пострiли, iржали конi. Осiдланi, без вершникiв, татарськi конi виривалися з сiчi й мчали в степ. Iржало й кiлька козацьких коней, поранених стрiлами. Коноводи тримали Пх з усiх сил, двоК чи троК добили. Шанцi були доброю тарчею козакам. Одначе вони щодалi бiльше осувалися, й нарештi татарам вдалося прорватися на лiвому краП досередини. Татарськi бахмати перескакували рiв, басували, вривалися в табiр, небавом шанцi в тому мiсцi розтовкли зовсiм, татари попливли у випiр плавом. Там боронилося лише з десяток запорожцiв, та ще з правого боку на схожому на острiвець серед потокiв води горбку, що лишився од шанцiв, манячила одинока постать. То був Кайдан. У довгiй, до п'ят, киреП, з насунутою на очi кобкою, закутавши другою киреКю груди й голову, молотив важкою гакiвницею майже наослiп по головах, по шаблях, по крупах коней. Був обтиканий стрiлами, мов Пжак колючками, проте жодна не сягла глибоко тiла. Сiрко, що вже давно побачив потужну татарську налогу, кинувся до земляного городка, та запорожцi, котрi стояли на ньому, вже й самi поспiшали до мiсця скрути. Попереду швидко бiг Мiюський, вимахував шаблею, лице йому було перекошене, вiн щось кричав, але не розiбрати що. Сiрко забiг навперейми, помахом шаблi зупинив переднiх ("пропадуть, по одному порубають татари"), шикував у стрiй. З ним була i вся його друга команда - тридцять сiчовикiв, вони несли караульну i пiдпомiчну службу при кошовому i бiля наметiв. Козаки стали батовою - трьома лавами, пiшли, виставивши вперед списи. Штрикали коней, стрiляли з пiстолiв. I таки потисли, погнали ординцiв назад. Сiрко йшов у першiй лавi, в однiй руцi тримав пiстоля, в другiй - шаблю. Пiстоля - на крайнiй припадок, рубався шаблею. Вже весь умився потом, вже спiтнiла й рука, але черен шаблi, обвитий дротом, мовби прикипiв до долонi. Крива козацька шабля захищала вiд ударiв зверху, як щит. - Коней, коней жигайте! - гукав вiн. Одурiлi од болю, кровi та диму, дикi татарськi конi харапудилися, гризли одне одного, кидалися наослiп, скидали вершникiв, татарам було важко в отакiй веремiП щiльно спрямувати удар. Сiрко йшов попереду козакiв, шабля миготiла над його головою, й миготiв червоний шлик шапки: i для козакiв, i для татар отаман тепер здавався майже велетнем. Сiрко вiдчував себе неначе в човнi над порогами. Пiд ногами - безодня, а вiн летить, i душа його легка, й тiло легке - душа звiльнилася вiд оболонки страху, весь вiн спрямований на одне - досягти мети. Раптом Сiрко вiдчув, як йому мовби вогнем пропекло лiву ногу. Проте не зупинився - боявся, що зупиняться козаки, а до вилому було зовсiм недалеко. Вони тисли татар з усiх бокiв; збитi в купу, ординцi вже не мали змоги рвонутися, розсипатися по табору - втiкали. Утiкали i всi iншi вподовж шанцiв. Даремно ревли алайчавушi, перiщили тих, що втiкали, ремiнням по плечах, даремно вимахував бiлим бунчуком солтан на вороному конi, - татари мчали в степ. Горiла, несамовито кричала рана, здавалося, ногу рвали довгi зуби: в чобiт цебенiла кров. Коротка стрiла в чорнiм опiреннi провисла, здавалося, ПП гнула до землi невидима рука. Вона пробила штани, онучу й занизалася в литку. Сiрко оглянувся, чи нiхто не дивиться, швидко застромив у землю шаблю, дiстав з пiховцiв ножа на срiбнiм ланцюжку, розрiзав чобiт. Рана була не важка, але болюча. Вiстря пробило шкiру й м'яз. Ще трохи - й вийшло б навилiт. Зцiпивши зуби, штовхав стрiлу вперед, аж почервонiло в очах, доки чорне, закривавлене вiстря не виткнулося з того боку. Тодi вийняв стрiлу з рани. Кров зацебенiла дужче, вiн вийняв iз загортка в поясi жмут павутиння, затоптав у рану. Вiдтак перевзувся, зняв з пояса гаман з кресалом та люлькою, пiстольну кобуру - все це висiло з лiвого боку, гаман засунув до кишенi, кобуру викинув, важко пiшов до шанцiв. Сумне видовисько одкрилося його очам: скрiзь по валу та бiля нього лежали порубанi та дострiлянi козаки, вже нiкому було носити поранених, вони повзли самi, кривавлячи ковилу i Квшан, чулися стогони, прокляття, молитви, погуки на порятунок. Простягав угору руки козак iз закривавленим лицем - стрiла пронизала обидвi щоки, але отаман не зупинився: не мав чим допомогти, та й не було коли. Треба було допильнувати, щоб осавули розставили решту козакiв, та подивитися, чи скрiзь зарiвняли осипи на шанцях. Випори закладали кiнським трупом та землею. До отамана пiдiйшов Нiс, спокiйний i розважливий, як завжди, тiльки зрошене потом чоло та блiдi рум'янцi на вже немолодому обличчi свiдчили, що також побував у бою. Вiн пораяв перенести на середину шанцiв хоч одну ручницю. з могили: мовляв, козаки на могилi одiб'ються й самi. Сiрко наказав учинити так i пiшов до городка, звiдки його гукали козаки. Поруч Сiрка просто з барильця пив воду Охрiм Сич, зморщене, наче печене яблуко, обличчя сiчовика аж пашiло задоволенням, вода збiгала по гострiй бородi i текла за пазуху. Гострий, порослий поодинокими сивими щетинами борлак Сича ковкав, Сiрко й собi потягнувся до барильця та й опустив руку. Йому махали руками, вигукували його ймення одразу троК запорожцiв, щось Пх розтривожило вельми. Ледве видряпався вгору, ще не перевiвши подиху, окинув зором табiр. На недосвiдчене око то була повна руйнацiя, майже погром, але отаман одразу побачив, що всi козаки пильнують свого мiсця, що пiдпомiчники носять з ям у невисокiм обривi над Сивашем порох та кулi, й подумав, що вiдходити за вал гуляйгородка рано. Крутилася ще якась думка, либонь, про тi ж ручницi, але козаки вибили ПП криком. - Батьку, орда, ще орда. Та звiстка була немов раптовий випал гармати. Й скрикнула рана, вiдгукнулася десь у грудях, пiд серцем, та вiн задушив той крик. Подумав з тугою: щось сталося з командами, котрi пiшли в Крим, адже не прийшли й досi. Вiн видивлявся орду, що насувала з правого боку. ПП вкривала густа курява, орда йшла купно, прямувала на ханський бунчук, що, звихрений вiтром, майорiв, як бiлий рушник. Попереду трiпотiли два ряди зелених прапорцiв, звиваючись над клубками куряви, погойдуючись то в лiвий, то в правий бiк. I враз Сiрко зiрвав з голови шапку, вдарив нею об землю бiля нiг. - Литаврщику, - закричав, - бий "на коня"! То своП. СвоП! Маленький, верткий, довгорукий, схожий на мавпу литаврщик, що сидiв пiд городком, вибив довгий, голосний дрiб. Вiн стрибав довкола литаврiв i бив не вгаваючи. До нього по чорному схилу котилася червоноверха, оторочена кабаргою, отаманова шапка, вiн управно, паличкою, пiдхопив ПП, помiняв на головi на свою сукняну з пропаленим верхом. А на могилi протяжно, хрипко подавала гасло труба: вартовий дозорець теж розгледiв умовнi покиви зелених прапорцiв. * * * Зачувши ще один згук сурми, Митрофан Гук глибше увiткнув голову в колiна. Вiн не розiбрав того поклику, сприйняв його як знак до нового бою. До шпитальних наметiв, за якими лежав у бур'янi, повзли й повзли пораненi, але вiн Пх не бачив i стогонiв Пхнiх не чув, хоч сам-таки напросився на початку бою в допомогу цилурикам. Зате чув шум битви, вiн вiдчував ПП всiм тiлом, яке трусилося, немов у пропасницi. Ну нащо, нащо напросився у цей триклятий похiд! Чого сподiвався вiд нього? Бахчисарайського золота? Слави? Нехай вона буде тричi проклята. Й нехай буде проклятий гетьман, чий резидент наобiцяв йому золотiП гори за правдивi i точно описанi перипетiП походу та домови i перемови, якi вестиме кошовий отаман з донцями та ордами. Вже йому не вийти звiдси, вже його тут потнуть злi й хижi ординцi. Хоч би якось порятувати життя, хоч би якось вiддатися в полон. Вiн скиглив, неначе побитий пес. I стогнали, ойкали пораненi козаки, котрi повзли до наметiв. А тодi Гук зарився обличчям у кермек, заткнув пальцями вуха i лежав мертвий, хоч ще й живий, на порепанiй, чорнiй, гнилий землi. * * * По довгiй, пофарбованiй хною бородi Селiм-Гiрея скочувалися краплi поту. Закований у сталь, хан задихався од спекоти. Сталева кольчуга в'Пдалася кiльцями в тiло, а позолочений, з куфiчними написами шолом стискав голову каральним обручем. Вiн зняв шолома, сухий вiтер лизнув солонi краплi поту на лискучому тiм'П, затрiпотiв зжужманою мичкою чуприни. Хановi здалося, що його приКмно залоскотали. Але йому не вдалося довго втiшатися перепочинком. Вiдав: треба не дати козакам очуняти, треба наступати на них раз по раз. Сам хан валу не приступав, але перед кожним наскоком об'Пжджав орду, вигукував до аскерiв збадьорливi слова. То велике щастя воПновi - знати, що разом з ним у бою великий хан великоП орди й престолу. Немало Пх випило сьогоднi чашу смертi, Пхнi душi вже розповiдають у раю братам про нову битву з невiрними, але хан знаК, що паском перемоги пiдв'язуватися рано. Та й хто вiдаК, кого погинуло бiльше - гяурiв чи правовiрних. Не вiн Пхню землю, а вони його попрали копитами своПх коней. Сховавшись у Чуфут Кале, хан одразу ж розiслав гiнцiв по горах i долах, три сол-тани роз'Пхались у три кiнцi й привели йому п'ятдесят тисяч вiйська. Ось вони, його хоробрi карачеП, вже потомленi в сiчi, стемнiлi од поту, але сповненi вiдваги, й ненавистi, й готовностi битися за вiру до кiнця. А кому ПП забракло, тому чаушi ввiллють ремiнними кур-бачами, закупленими в Стамбулi. Хан подивився на козачий табiр, i гнiв заклекотiв йому вовчим клекотом у грудях. Мало що козаки побили його взимi бiля Сiчi, вони осмiлилися прийти в землю його батькiв i навiть вдертися в серце ханства. Але тепер вiн не випустить Пх. Дурнi гяури самi принесли голови, аби правовiрнi повiдрубували Пх i понадiвали на кiлля загорож бахчисарайських вулиць. То буде чудесне видовисько. Про те розповiдатимуть у Стамбулi, й Едiрне, й по iнших краПнах. А семиголового дракона, Сiрка, вiн наказав захопити живим. Урус-шайтан осмiлився махати шаблею в землi правовiрних - йому рубатимуть правицю по кусниках, вiн пив воду з колодязiв правовiрних - йому заллють горлянку розпеченим залiзом, вiн дивився