нiж ми змогли завоювати шаблями. А межигiрськi ченцi нехай на цей раз вибачають, адже молитва голодного швидше доходить до бога, нiж ситого, про це i в святому писанiП сказано. Коли проходив повз чернечий двiр, його погляд упав на дощатий прикомiрок, який притулився в кутку бiля ворiт. Пам'ять йому щось пiдказувала, й вiн зупинився. В цьому прикомiрку часто пропадав його джурам Надто останнiм часом свого життя на Сiчi, Сiрко ще раз обдивився ветху будiвлю, стулену з дощок, взяту в ушули, криту дрiбним очеретом. На перекошених, темних дверях висiв великий замок. Сiрко знав, що маляр Жух, який жив тут i малював для церкви iкони, звiявся кудись пiвроку тому й не появлявся бiльше. - Ключ у когось К? - запитав кошовий у пiдпаламаря, що топ-тався за ним. - А вiн без ключа одчиняКться, - мовив пiдпаламар i довгою, худою рукою вiдкинув дужку замка. Дверi прочинилися з таким скрипом, що горобцi шурхнули з-пiд стрiхи. Сiрко переступив через порубаний порiг. В комiрчинi, де стiни були пофарбованi жовтою фарбою, а стеля бiлою, панувало безладдя. В усiх кутках стояли якiсь дошки, полицi, на столi, що па пiвпальця припав порохом, темнiли черепочки та горнятка, й скрiзь - попiд стiнами, а також на полику, який правив за лiжко, - виднiлися iкони та картини на дошках та жерстi. На декотрi в дощi попадала вода зi стелi, й вони позатiкали, й були обснованi павутинням. В очах святих, як здалося кошовому, свiтився докiр. Всi вони дивилися прямiсiнько на нього, мовби ждали чогось од нього. Тiльки малий Христос спокiйнiсiнько спав на хрестi, на якому його колись розiпнуть - серед цвяхiв, рiзок, молоткiв та тернових вiнкiв. Увагу кошового привернув козак на човнi, у сяйвi, який бився з турком - теж на човнi. Чимось був той козак знакомитий Сiрковi, когось йому нагадував. Горда постава, горде чоло й майже дитинна усмiшка на устах. I враз отаман здригнувся. Вiн зрозумiв, чию парсуну бачить перед собою. - Це вiра б'Кться з невiрою, - пояснив пiдпаламар. - А малював маляр парсуну з вашого джури. А ото дошки, якi сам джура везькав, любив вправлятися з мальовидлом. Богородицю вiн малював i сто дiв також. Чорнява, з точеним пiдборiддям, з дугастими бровами, ще й над лiвою бровою чорна цятка, у бiлому вбраннi богородиця була сумна i гарна, на неП чимось була схожа й дiва, яка виходила з ворiт фортецi назустрiч iншiй дiвi. - А де ж ще дев'яносто вiсiм дiв? - запитав кошовий. - Як де? - здивувався пiдпаламар. - За мурами, Пх не видно. На вузенькому пiдвiконнi лежала книга "Меч духовний", Сiрко гортав ПП, а сам раз по раз поглядав на iкону, де козак бився з турком. - Гарний був цей маляр. Жух? - запитав, аби щось запитати. - Гарний, - ствердив пiдпаламар, що й далi стояв за Сiрковою спиною. Його худа, кругла голова стримiла з-за плеча кошового, неначе горня, почеплене на кiлок у тину. - I вчений вельми. Тiльки якийсь непосидючий. Ще й до жiноцтва вабкий. Я, каже, без бiлоП челядi не можу... НавчаК десь якусь удовицю, - хiхiкнув догiдливе й одразу замовк. - Джуру вашого теж навчав, - додав по хвилi. Сiрко не зважив на пiдпаламареве хiхотiння й подумав, що в жодному краП немаК стiльки грамотноП бiлоП челядi, як у Пхньому. Бачив це на власнi очi, пройшовши пiв-Њвропи, од Дюнкерка до Сiчi, й потiм не раз навiдуючи сусiднi краП. На це указував i дивував цьому також син антiохiйського патрiарха, який мандрував колись через УкраПну. Сiрко з почтом супроводжував його кiлька днiв. "Нiде по свiту немаК стiльки грамотного люду, як у вас, - казав патрiарший син. - А що стiльки грамотного жiноцтва, так це просто вдивовижу". "Не порятувала, моя земле, вченiсть i грамота синiв твоПх, - подумки мовив кошовий. - I тебе, Лаврiне, також. Мали в достатку мечiв духовних i мало крицевих. А може, не досить гострили тi й тi, ще й надто багато несли в серцях милосердя та довiри". Поклав на пiдвiконня книгу, обтрусив з рук порох. - Занесеш цю iкону до мого куреня, - наказав пiдпаламаревi, вказавши на козака, що бився з турком. По тому вернувся до сiчовоП канцелярiП. Вiддав ключi од таКмноП канцелярiП Брекалу, котрого лишав наказним, перегомонiли ще раз, перетерли всi найближчi турбацiП. Перерахували прибутки - з рибних промислiв, з шинкiв, з перевозiв, димове з гнiздюкiв - перевiрили по паперах, звiрили до копiКчки. Мав вiд'Пхати чистий. I вже аж тодi наказав увести прибульцiв, якi просилися на Сiч. Такий завiв звичай - спершу погомонiти самому, а вже по тому нехай складають у церквi присягу на вiрнiсть кошу та товариству. Џх було троК. ДвоК - низенькi, бiлявi, чимось схожi мiж собою, третiй - високий, вирлоокий, довгошиПй, крутив довгою шиКю, немов йому затiсний був комiр. Кошовому здалося - парубок йому по знаку. - Цього перейняли бiля Орiлi, - сказав козак, який привiв прибiглецiв. - Тебе як звати? - звернувся до парубка Сiрко. - Я вже тебе десь бачив. - МаКте добру пам'ять. МинулоП весни я приПздив з гетьманським посольством i напросився в степ. Џздили до ТавинськоП залоги. - То ти з гетьманського двору? Чого ж прибiг сюди? Вбив кого чи обiкрав? Ждан стиснув губи, аж вони побiлiли. Стояв мовчки, дивився повз отамана, неначе не бачив його. В серцi скипалася образа. Двi дороги простелила йому доля. Одну - до Колисчиного двору, де чекала кароока, весела Парасочка, де чекало спокiйне, гоже життя, другу - на Сiч, на якiй, за словами Митрофана, хлiб з остюками, а воля iнодi теж без штанiв бiгаК. Вiн не повiрив Митрофановi. Нещодавно ж переконався, що Митрофан казав правду. Доброю наукою було йому рибальське займище отамана Жмурка i Пивовi млини бiля Орiлi. Охмолостився, обтесався на Сiчi трохи, а того не показував. Сам не вiдав, чому не признався, що пiвтора мiсяця обтирав лаву в Дядькiвському куренi, либонь, через смерть того ж таки Жмурка, не хотiв давати об тiм нiякого виводу й не хотiв зiзнаватися, що маК на Сiчi брата; вiд того стримувала його якась засторога, якась таКмниця. Волiв бути самим собою, волiв сам завоювати право називатися сiчовим козаком. I хоч, може, й Митрофанова правда, що воля й тут iнодi бiгаК без штанiв, одначе це таки воля, це - найвалочнiше мiсце на всiй УкраПнi, й люди, якi прийшли сюди, живуть не для власноП користi, а для чогось бiльшого, недарма так часто важать життям. Звичайно, Ждан не мiг забути й Парасочки, ПП веселого усмiху, ПП карих очей. Може б, i дожив до старостi, видивляючись у тi очi, якби не Парасоччин облудний батько - Сидiр Колиска, що так ницо обманув його. Колиска хотiв щастя своПй дочцi i в обмiн за те купував неправдою зятя. - Чого мовчиш? - розбив Ждановi думки Сiрко. - Та оце хочу запитати - чи усi тут злодiП? - Ти ба! - здивувався отаман. - Гострий маКш язик. - А сам милувався парубком: служив у гетьманському палацi, а погляд маК чистий i ясний. - А чого ж, отамане, завдаКш злодiйство? - КрадiПв не приймаКмо, - примирливо мовив Сiрко. - Але ж мусиш сказати, що помишляКш i чого прийшов? - Що помишляю -.те вiдаК бог. - Нехай i так, - погодився Сiрко. - Перед його правдою ми всi рiвнi. - Чим умiКш промишляти? - втрутився у розмову Яковлев. - Тобто до чого звикла рука: до шаблi, цiпа, шила, чепiг... ложки? - Вмiю порати коней... Трохи - писарювати, - й почервонiв, бо не хотiлося признаватися, що свiчкогас. А вiн i справдi в останнi роки навчився грамоти, й казали, що з нього путнiй писар. А ще вiн почервонiв, бо пригадав брата, сiчового пiдписаря. - Нам треба, щоб умiв тримати шаблю. - Це куца думка. Перо теж комусь потрiбно тримати, - одказав Ждан. I тим особливо сподобався Сiрковi. - Хлопець ти, бачу, кмiтливий, - усмiхнувся. - Йди до мене в джури. - Дякую, - крутнув довгою шиКю парубок. - Я вже слугував одному... - То ти мене ставиш на одну половицю iз смердючим паном? - скипiв Сiрко i аж кулаком грюкнув. Але парубок не злякався й цього разу. - Якби ставив - не прийшов би сюди. - Таке виходить, нiби ми до тебе просимося, а не ти до нас... - Я - до товариства. Дозвольте, пане-батьку, в курiнь... Я таки хочу... навчитися тримати шаблю. - А для чого? - запитав Сiрко. - У нiй бiльше правди, - одказав Ждан. - Куца думка! - засмiявся кошовий. - Дивлячись у чиПх руках та шабля. Гаразд. Iди, виваж власним серцем, що важче. Впишiть його до залоги. Ждан вклонився Сiрковi, пiшов слiдом за дячком, який повiв усiх трьох прибульцiв до церкви. Останнiми були двоК татарських аг, якi сутяжили мiж собою за пограниччя урочищ. Не розв'язали своКП суперечки яi в Перекопi, нi в БахчисараП, приПхали на Сiч. Вклонилися Сiрковi, казали однi й тi ж слова. - Як ти скажеш, так i буде. Це були хоч i ошатно одягненi, але втомленi й засмиканi люди, такi втомленi, що в них уже й злiсть перегорiла. - Пробi! - заволав Сiрко. - Та при чому тут я? - Як ти скажеш, так i буде, - знову вклонилися татари. - Ти справедливий. Нам немаК бiльше куди Пхати. Врештi Сiрковi вдалося спровадити аг. Пообiцяв розв'язати Пхню суперечку, але спочатку мав послати на тi урочища свого осавула. Провiв за вiкном позивачiв довгим поглядом, а тодi пiдвiвся й собi, пiшов на крам-базар. Не запрошував з собою нi Брекала, нi Яковлева, нi будь-кого з старшин. Йому й самому здавалося, немов вступаК не в широкi ворота, а тиснеться у вузенький, проламаний у палiсадi лаз. З одного боку, воно достеменно так, з iншого ж... Десь там чекаК на нього Мокiй Сироватка зi своПм чорним горем. Сьогоднi впiвполуднi зустрiв його на майданi. Сироватка потоптався на мiсцi, подивився отамановi в очi, аж в того по душi потекли гарячi струменi, сказав: "Покликав оце братчикiв. Хочу пом'янути чисту Лаврiнову душу". Вiн не запрошував кошового - не одважився. Сiрко допiру згадав те, згадав усе iнше, й йому засмоктало пiд серцем, вже знав, що не зможе погасити той лихий вогонь пекучим зiллям. Вiн не вельми собi попускав - у походi, в дорозi й на Сiчi в будень з чаркою розминався рiшуче. Поклав собi таку заборону й тримався ПП пильно. Хоч не був i святенником, як деякi iншi. Серед запорожцiв немало таких: або ж поПхали на лимани множити статок, або ж дали обiтницю тверезостi боговi. То суворi люди, майже святi, але повна зумисна святiсть чомусь нiколи не тiшила отамановi серця. Вона йому чомусь видiлася жовтою, як вiск, i твердою, як прiсний сухар. Любив хмiль життя, хмiль бою, а часом i хмiль вина. Щоправда, нинi на Сiчi той хмiль розбродився: скрiзь верховодили буйнi голови. Сiч гуляла, Сiч вiншувала звитяжний похiд. Крам-базар клекотiв, як Днiпро бiля "Пекла". Витинали музики, вставала на майданi курява, дужi горлянки ревiли, аж рвалися з припону переляканi верблюди, якими приПхали купцi з-пiд Перекопа, самi ж iноземцi поховалися на заПжджiм дворi й хутенько та дешево спродували крам тутешнiм крамарям. Шинки, ятки, будки ходили ходором, з розчинених вiкон валував дим, здавалося, там курили смолу. Бiля пристанi, просто посеред дороги, вивернувши проти сонця голе черево, спав п'яний козак. Мiдно горiла в лiвому вусi сережка, великий рот ширився вибитими переднiми зубами. Де козака носила лиха доля, в яких побував лабетах - вiдав тiльки вiн сам. За пристанню над Чортомликом ширмувало на шаблях двоК козакiв. Сiрко подумав: зараз запорожцi до вiйськових вправ мало охочi, може, стали на герць з перепою? Й поспiшив, поки не дiйшло до кровi, а вiдтак i сувороП покари. Дивина: обоК не п'янi. Один - велетенськоП статури, широкий у плечах - натирав, другий - молодший, тонкий у станi - закладався. Той козак, що натирав, видався Сiрковi схожим на Кайдана. Вiн вимахував шаблею, мовби граючись, вона в його руках свистiла, шипiла, то завмирала в повiтрi, то зблискувала - не здибитися. Невелика крива шабля доброго булату з коротким, вуточкою, перехрестям; шабля ж в руцi молодого козака - велетенська, потовщена на кiнцi, з широким i довгим кресалом-перехрестом, воно добре захищало руку, але заважало при замаховi. - Важка шабля - дурна шабля, - гомонiв разважливо схожий на ведмедя козак, немовби не ширмував, а сидiв з козаками на колодках, - вибирай оружжя по руцi, а не по страховi. I не лiнуйся, швидше повертайся. Ось так. Злiва рубаю, злiва, прикривайся! - I в голосi вже побрязкувала погроза. - Тепер з правоП руки, по нозi, по плечу, по головi... Ну ж, ну... Замiряйся очима в одне мiсце, а бий в iнше. Отак, отак... Козак натирав усе дужче, вiн розпалився, шабля його викреслювала кола вужчi й вужчi, молодик - спантеличений, збитий з мiсця, зляканий, задки вiдступав до води. А той не зупинявся, тиснув дужче, гнав у високий, вище людського зросту, ситняг. Ось молодик уже у водi по кiсточки, по колiна, по пояс. А шабля в руцi козака-велетня сичала, як гад, стригла на сiчку зелений ситняг, вiн падав на воду, обсипав молодика з усiх бокiв, i той врештi злякався не на жарт, заволав: - Пробi! На помiч! Убивають! Ситняг було вистрижено до води, лишився тiльки бiля молодика - зрiзаний врiвень з його головою та плечима. Достеменно як кущ у панських садах, обтятий садiвником з усiх бокiв. Сiрко, хоч який був зажурений, посмiхнувся. Коли молодик вилiз iз води, козак сховав до пiхов шаблю, сказав: - З тебе штоф за науку. Молодик крутив переляканими очима, витирав руками пiт. Побачивши кошового, кинувся до нього, навiть забув пiдiбрати покинуту на березi шаблю. - Вiн мене хотiв убити. Вiн... - Сльози ганьби й злостi не давали козаковi говорити, молодик ковтав Пх, вимахуючи руками в бiк велетня. А той стояв i посмiхався. Аж тепер Сiрко роздивився, що це не Кайдан. Просто козак був дуже схожий на Кайдана. Сiрковi спохмурнiло на душi. Вiн чув, що Кайдан пiшов на Орiль i не повернувся. Отаман знав про татарський набiг на приорiльськi слободи. НадiП на те, що Кайдан залишився живий, було дуже мало. Й споночiло в кошового на душi. Загинув ще один валечний козак. I збiднiв свiт, i сам Сiрко наблизився на крок до рокованого пруга. Гай-гай, який козак був! Все менше i менше родить Пх рiдна земля, а ворогiв бiльшаК. - Дурного твоя мати маК сина, - махнув на молодика рукою велетень i пiшов до куренiв. - Ви ж бачили, пане кошовий, - вже трохи погамувавши сльози й страх, закликав Сiрка собi-в свiдки молодик. - Хотiв зарубати у водi. Щоб, значся, нiхто не дознав... - Коли б хотiв - зарубав би сто разiв, - сказав розважливо Сiрко. - А то, може, й носитимеш голову в його дяку. Вiн таки заробив своК око горiлки чесно. Молодик спантеличено подивився на Сiрка й, тицяючи широким лезом шаблi, не влучаючи в надiлки, подався навздогiн за козаком. Отаман пiшов до шинку. З пониззя тягло вологим вiтром, на плавнi накочувалася туга, сiра хмара. Пiдминала грудьми високi осокори, налягала на дуби, верболiз гнувся долу й випорскував - пручався. Отаман повiв краКм ока на хмару: буде велика гроза. Вiн ще не дiйшов до шинку, як з майдану полетiло сiно, сухо зашарудiло на дубах листя. Синьо мигнула блискавиця, грiм пiшов верхом. I враз вiтер рвонувся з такою силою, аж заскрипiли дуби i з крайньоП стрiхи вирвало кiлька стрiпкiв соломи. Закипiла в протоцi вода, очерети на косi впали i вже не пiдводилися. Десь у лузi спалахнула пожежа - блискавиця пiдпалила стiг або суху деревину Отаман зайшов у сiнцi шинку, зупинився. Любив грозу, любив спостерiгати ПП. Косо лив дощ, косо хилився очерет, косо кресали блискавицi. Потоки води падали на острiв, на рiчку, на кущi й дерева, на Великий Луг, де попричаювалася, поховалася звiрота, завмерла в чорнiй панiцi й страховi. До самого дна просвiчували синю водяну гладiнь палюче-бiлi блискавицi, й велетенськi смугастi й рябi од старостi щуки, що пережили за вiк тисячi таких гроз, умудрено очiкували, коли скiнчиться шал вогню та води и дурне, отетерiле на радощах риб'я кинеться гуляти по озеру Пм на поживу. Хижаки, вони всi мають поживу по веремiях. I молода сова, що вибрала собi пристановисько в дуплi осики бiля млина, при самiм вершечку дерева, гойдалася разом зi стовбуром, а коли вiн затрiщав, хотiла вилетiти, проте, ослiплена блискавицею, пугукнула зi страху, i ПП крик одразу ж накрила громовиця. Сiрко перехрестився на червоно-синю блискавицю, що перекреслила Заднiпров'я, i зайшов до корчми. Дерев'янi вiконницi були щiльно причиненi, по кутках горiли олiйнi лiхтарi. Мокiй Сироватка сидiв осторонь усiх за перекинутим догори дном барильцем, запивав чорне горе. Трагiчну вiсть привезла голуба грецька шхуна пiд бiлими вiтрилами. Греки вантажили на турецькому березi оливи, й там Пм оповiли про звитяжного козака, якого прислав з украПнських степiв у подарунок великому вiзиру кримський хан i який не захотiв обмiняти життя й кохання на вiтчизну та вiру. I Сiрко, i Сироватка поховали Лаврiна в мислях ще ранiше - адже ж його не було серед убитих та полонених пiд Ладижином, а козак не пушинка, куди б його не завiяло, мусив вернутися на Сiч або хоч подати про себе вiсть, а тодi Сироватка дознав про Лаврiна правду, вернув його для себе й кошового з мертвих, уже отаман знайшов татарина, який погодився за грошi переправити за море листа, та в цей час на них упала чорна вiсть. Нова, справжня Лаврiнова смерть чомусь була ще важчою, нiж та, перша, безвiсна. Вона впала на них зненацька, велетенською горою, приголомшила й придушила. Кожен нiс тягар по-своКму. Сироватка подав у церквi на часточку, молився нишком, горе мiцно приросло йому до серця, але вiн не хотiв, щоб хто-небудь знав про те. Лишився у свiтi сам, не справдились йому надiП на тиху старiсть бiля Лрврiна, на внукiв, на ласку. Лаврiн так i не дiзнався, що маК батька, а Сироватка жодноП години не втiшався вiдкрито сином. Кошовий теж замовив у церквi канон по Лаврiновi, вiдстояли його всiм Кущiвським куренем, до котрого був приписаний Перехрест, наказав записати його в поминальнi списки й вiдслужити молебень у церквах монастирiв Межигiрського, Самарського та Нехворощанського. Догiдливий корчмар, обiп'ятий по стану бiлим полотняним мiшком, подав кошовому ослiнчика, й той сiв поруч Сироватки. ОбоК не знали, як-то спiвчувати, не вмiли гоПти словами рани й сидiли мовчки. Випили, без примовлянь, по чарцi й посхиляли голови. Не однаковi Пм бродили в голосах думки, й горе "всотувалось у серця по-рiзному. А довкола гримкотiло, дзвенiло, гоготiло - гуляло козацтво, що за ним не було чути й громовицi. Сироватчине й Сiркове горе було серед того шаленства як маленький сiрий острiвець серед весняноП повенi. Щоправда, й гулянка та була не стiльки весела, скiльки одчайна. Нетяги вже допивали краю, не завтра - позавтра брагарники витурять Пх з шинкiв утришия. А допоки в шинку верховодив козак Ластiвка. Плечi в нього - як жорновi каменi, кулаки - як молоти, ще й мовби литi з бронзи - весну й лiто до походу м'яв шкури в зимiвнику на Самарi. В чересi у Ластiвки ще брязкотiли таляри, те чув меленький карячкуватий циган, липнув до козака, обiцяв по трьох картах вгадати, куди тому стелиться дорога, але той одмахувався од нього, як од набридливоП мухи, бо знав свою дорогу й так: - До зрiзiв зi шкурами, цигане, йди ти пiд три чорти! Хтось iз козакiв порвався почаркувати з Сiрком, але кошовий махнув рукою, i козак сiв. Запорожцi не мали звичаю набиватися будь-кому в дружбу своПми персонами, навiть кошовому, та й вмiли шанувати горе. Вже нiхто не заважав Пм iз Сироваткою дiлити навпiл мовчанку. Важчий i крутiший ПП шмат припадав Сироватцi, менший, хоч теж не малий, - Сiрковi. Але, либонь, Мокiй не хотiв i тiКП дiльби. Може, що всiКю мiзерiКю завжди володiв сам, що за все життя нiхто з ним нiчим не подiлився, то й вiн не волiв нiчого дiлити, навiть горе. Воно його, тiльки його. Мине час, i Сiч забуде молодого джуру. А йому в серцi рана - довiку. I нема на що сподiватися. Лишилися невиказанi слова, важкi, як свинець, i думки, думки. А попереду - сiра старiсть у якомусь монастирi, може, й не зовсiм старцiвська, бо маК трохи грошей, закопаних над Скарбною. Призначалися вони на половiП воли та на рублену хату, на намисто для невiстки та медяники для онукiв. Не буде полових, не буде намиста, не буде медяникiв. Хiба може вiн розказати все це кошовому? Тихо, хоч i на самих басах, жебонiла десь у кутку кобза. Кобзарi - люди проникливi, тонкi, ще й безжальнi. Все вони знають, про все здогадуються, лiзуть у душу, коли Пх i не просять. Ой умирав козак та козаченько Край дунайськоП води, Ой його стрiла Та з коня зняла. Ой стрiла ж, стрiла РозпроклятоП орди. Ой бiля нього та кiнь його, Та старий його слуга Та прощаКться, Та й питаКться У хазяПна-друга: "Ой куди ж менi Та мiй хазяю, Без тебе вдаваться? Чи в край рiдний, У степ вiльний, Чи з кручi вбиваться?.." Удавали, що нiчого не чують. Вони навiть не наблизилися по-справжньому розмовою до того, що Лаврiн був Сироватчиним сином. Сироватцi чомусь здавалося: кошовий не запитуК про це, бо не хоче мислити Лаврiна його сином. У тому почував якусь образу для себе. Саме образу, а не ревнощi - Пх забрала смерть разом з Лаврiном. Либонь, вiн i справдi був близько до розгаду. Сiрко, звичайно, не осуджував Сироватку за те, що той не одкрився синовi, й спiвчував йому, проте вiн переживав Лаврiнову смерть iнакше. З Лаврiновою смертю в ньому мовби вмерла якась найяснiша частка душi, невиразнi надiП, помисли. Все те потвердила сама смерть - звитяжна, бiльша за Лаврiнове життя, бо було воно коротке, не звершене надiями. Але ж тi надiП могли б звершитися! I не круторогими половими, не свiтлицею на три сволоки (вiн уповнi вгадував Сироватчинi мрiП), а чимось значно бiльшим, ваговитiшим, що хотiв передати з власних рук. А вони, цi надiП, ось так, одна по однiй, лягають пiд косу. Скiльки Пх уже впало? Чи не найстрашнiше в Пхньому життi й борнi те, що гинуть нерозквiтлi надiП? Не встигають вирости, вибуяти. Сiрковi на мить стало нiби соромно такоП холодностi своКП думки, такого житейськи буденного осмислення втрати. Виходить, любив Лаврiна не серцем, а надiями? Але, подумав по хвилi, й то не зле, бо що в нього лишилося, окрiм надiй? Просто так уже йому ведеться, що в хвилю мислить тiльки серцем, а по хвилi виважуК все на терезах думки. То вже звичка, вироблена довголiтньою вiдповiдальнiстю перед товариством. У найбiльшiй яростi йому свiтилося: не тiльки не втратити честi, а й не стоптати вигод i потреб товариства. Все так переплелося, що вже й не розняти. Але ж любив вiн Лаврiна й просто так, гарячою любов'ю. Ота чубата голова, ота непогамована жага свiтлого й гарного в очах, ота звичка стрiпувати чубом i по-хлопчачому сурмонити брови... Отой щирий смiх i дитячий захват в очах... Як же гарно вiн смiявся. Як гарно бiгав по лузi... А за ним бiгав гнiдий звiздочолий лошак, намагаючись вхопити його зубами за кунтуш. Лоша Лаврiн випоПв з корця. Кобилу Пишну загризли вовки. Це була громадська кобила, якою пiдвозили од крам-базару до пристанi припаси. Вона i ще двоК коней завжди паслися на лузi, одразу за передмiстям. Пишна боронила лоша до останку, вовки загризли ПП, а воно забiгло в очерети. Було зовсiм мале, Лаврiн усовував йому в рота пальцi, й воно цмулило з корця молоко. Ходило за Лаврiном, як курча за квочкою. Задибувало в Пхнiй iз джурою прикомiрок або ставало навпроти дверей сiчовоП канцелярiП й чекало, поки звiдти вийде Лаврiн. Й iржало дзвiнко, тривожно. Сiрко удавано (а трохи й не удавано) сердився, загадував одвести лоша на конюшню. Лаврiн одводив, а воно прибiгало знову. Зате як же гарно вони гасали удвох по лузi! Лоша задирало хвостика й мчало, виполохуючи з трави чайок i жайворонкiв, i весело iржало на весь Великий Луг. А може, й на всю УкраПну. Воно хапало зубами Лаврiна за кунтуш, а тодi втiкало, високо вгору пiдкидаючи копитця. А Лаврiн намагався вхопити його за шию i повалити в траву. А то, бувало, ховався в кущi. Лоша спантеличено зупинялося, пiднiмало вгору маленьку мордочку й сурмило вже по-iншому - тонко та жалiбно. Усе воно, тоненьке й нiжне, тремтiло атласною шкiркою. Хiба можна таке поховати?! Друге, що стояло мiж Сiрком i Сироваткою, але й Кднало Пх, - обоК почувалися трохи винуватими в Лаврiновiй смертi. Сироватка - що полишив Лаврiна, Сiрко - що одпустив його. Сироватку вже не раз душило гливке запитання: чому Сiрко не затримав парубка, чому не розпитав, куди той Пде. Й почував неправомiрнiсть таких претензiй. Ну, а коли б Лаврiн сказав, куди Пде, чи змiг би, чи став би Сiрко затримувати його? Просто життя для Сироватки втрачало всi барви, й тепер, мабуть, назавжди. Вiн уже не знав, для чого живе, для чого сидить тут, п'К горiлку й що робитиме завтра. Вiн боявся про це думати i думав. Життя його минуло у клiп ока. Що минуло, осягнув у цi днi. I прожив його не так, як би хотiв. Не ладнала його доля до зброП, а наладнали до неП лихi люди. Вона вказувала йому на борозну, як i батьковi його Iвановi, чоловiковi лагiдному, покiрному всiм, який увесь вiк тихо та сумирно скородив чуже поле, не зобидив мухи, плакав, коли старець спiвав жалiсливим голосом псальму, не вступив нiколи в розмир з жодним сусiдом, мав душу м'яку та добру, трохи задивлену кудись, а куди, Мокiй не знаК. В бджолу вглядався батько Iван, у призахiдне сонце й окутаний срiбним серпанком лiс на овидi. Щось вiн увесь вiк думав, тяжко думав, iнодi випадав тiКю замрiКю з розсохлого селянського колеса, хтось тодi до нього приходив, може, якийсь святий, а може, товариш юностi, i гомонiв з ним про справи далекi, красивi, чистi. З тим строКм душi мав би прожити довгий вiк, але випила з тiла силу праця i зсушила серце, i став вiн усмiхатися тiльки журно, й рiдко обзивався на людський голос, а невдовзi й погинув. Передав йому в спадок тихий голос, трохи замрiП, прагнення самоти. Але самота гарна, коли К куди заховатися од людей. У батька була стара хата, а в Мокiя нема нiчого. Гiркий смуток заповнив МокiКвi груди. Щоправда, не був то смуток упокореностi та молитовностi, i Сироватка сидiв, зцiпивши зуби, оскаржував у думцi перед свiтом своК життя i вперше не прощав йому. Отак сидiв, схиливши на руку голову, й стояла в нiй чорнота, й тiльки якiсь неяснi звуки зрiдка долiтали до нього. Порожньо, глухо на люднiй Сiчi й самотньо, аж страшно. Та зненацька вiн пiдвiв голову, й Сiрко побачив, що очi в Сироватки нiби випаленi вогнем, ще й по дну осiв попiлець. Вiн нiчого не прочитав у них, i Сироватчинi слова виринули нiби з чорноП прiрви: - ПоПду я, отамане. Отаман не втямив, куди збираКться козак. Може, подумав, той i сам не знаК, що каже? Проте спитав: - Куди? - На Волошку, - мовив Сироватка й налив з кварти. - Нудно менi тут. I тяжко, отамане! Вiн заклiпав вицвiлими повiками й одвiв очi - аж сам подивував на свою скаргу, i йому стало соромно. Вона була перша в його життi й, далебi, остання. Сiрковi стислося серце. Всiма його глибинами осягнув, як самотньо Сироватцi i як йому порожньо в свiтi. Колись вiн цього не розумiв. Був молодий i дикий, як степовий вiтер. I нiчого йому не було потрiбно, тiльки степ, та кiнь, та зорi над головою. Лише пiсля смертi синiв збагнув, що людина - то не тiльки степ, i кiнь, i зорi. Людина - вона тодi, коли думаК про iнших людей, коли молиться за них i коли Пй болять Пхнi рани. Над самими головами вдарив грiм, козаки хрестилися, Сiрко i Сироватка сидiли непорушне. - Прощавай, отамане, - по довгiй хвилi мовив Сироватка. Мовив так, нiби прощався навiки. - Не май у серцi лиха на мене, якщо коли щось не так сказав чи зробив. - Прощавай, дозорче, - одказав кошовий. У його голосi також пролунав натяк, що, може, вони вже не побачаться довiку. Сiрко не був помисливий i ще не знав остаточно, повернеться на Сiч чи нi. Нiкому не виповiв своПх замiрiв, i серце не вигойдало Пх до кiнця. Ще раз, мабуть, востаннК, навiдаК свою Мерефу, сповнить батькiвський i людський закон - одпише все, що лишилося, внукам i шукатиме мiсця на досмертний спочинок. Десь у зимiвнику, а найпевнiше - в Грушiвцi. Й залишиться тодi йому дати одвiт козакам i скласти з себе кошев'К. Скличуть велику раду, таку, як бувало колись. Нехай отамануК хтось молодший, в кого серце гарячiше, мисль гострiша i рука несхибнiша. Може, виотамануК те, чого не виотаманував вiн i всi його попередники. Кошовий i дозорець обнялися й поцiлувалися тричi. По тому взялися за шапки. * * * Попiд старими вербами, понад Чортомликом, через скрипучий мiсток iшов Ждан до свого куреня. Гроза сплинула так само раптово, як i прийшла. Клекотiв на порогах Чортомлик, басовито гудiв Павлюк, а в СкарбноП клекiт одмiниий од того й од того - дзвiнкий, срiбний, неначе там iнша вода, а може, й справдi iнша: в Скарбнiй свiтлi струменi i чисте дно. Спiненi грозою, рiчки котили своП води на схiд. На деревах, на стрiхах проти тоненького серпика мiсяця поблискували водянi краплi, стежка була ковзка, й Ждан ступав обережно. Проминув куренi Полтавський i Мiнський, зупинився бiля староП пушкарнi, бо попереду замаячив гурт козакiв. Прихилився плечем до лiси, приплющив очi. Мiсяць стримiв рiжками догори, висвiтлив сiчову вулицю, комору на розi, калюжу попереду. Тут, де стояв Ждан, морок обснувався густо. Фуркнув припiзнiлий птах - мабуть, десь перечiкував грозу, сховався за пушкарнею. Ждан уже хотiв рушати далi, коли нараз за його плечима щось зашелестiло, й молодий голос забубонiв приглушено й швидко: - Џде вiн на Орiль i Самару. Через Вербову, Висунь, там теж стоять залоги. - По скiльки козакiв на тих залогах? - запитав iнший, мовби перешерхлий голос. Ждана од того запитання мовби обсипало приском. Вiн тихенько повернувся, притиснувшись плечем до присiшка, вперся лобом у лiсу, намагаючись заглянути до пушкарнi. Тi, що розмовляли, стояли майже поруч пiд важким сволоком пушкарнi. Ждан не бачив облич, тiльки по голосах здогадувався, де вони стояли, - пiд сволоком, що трiснув минулого лiта й був пiдпертий двома обаполами. Й сама пушкарня зветшала, перехнябилася на лiвий бiк, якби не мiцний розсiшок, що пiдтримував ПП збоку, упала б. Пушкарню збудували нову, а ця стояла порожня, восени ПП розберуть на дрова. Ждан знав ПП, як свою пазуху, бо ж допомагали всiм куренем забирати з неП гармати та приправляли в нову. - На Самарi триста, на Орiлi - двiстi сiмдесят... Ждановi здалося, що його серце ось-ось розiрветься. Йому сперло подих, жар палив обличчя, губи стали сухi й не стулялися. Вiн упiзнав, чий то голос. Митрофана Гука, брата. Той голос входив у нього, неначе зрадливий нiж. Митрофан чинив зраду з якимось вивiдником iз посольського гетьманського почту. - ПохваляКться кошовий скликати в Масловiм Станi велику раду. I, либонь, не тiльки похваляКться. Ходить така мисль у його головi. Якось вiн казав Яковлеву... Далi голос знову забубонiв, як горох, що його сиплють пригоршнями на решето. Ждановi затенькало в скронi, запекло в серцi. Що йому робити? Що чинити? Покликати кошового i вiддати на катiвницькi муки рiдного брата?! А iнакше... iнакше все це - на погибель Сiрковi й усьому Запорожжю. "Боже мiй, боже милостивий", - шепотiв козак i стискував руками горло. Сльози душили його, розпач розривав груди. Що ж робити йому? Кинутися на них iз шаблею?.. Ждан зяпав ротом, як старий ворон на сухому дубi. I враз його погляд упав на пiдпору, яка тримала пушкарню. Страх пройшов йому по тiлу, аж затрiщали ребра, ядучою хвилею перекотився через серце. "Боже милостивий, прости й покарай..." - майнуло в думцi, i вiн мимоволi заплющив очi. Хвилю перечекав, збираючись на силi. - Прости мене, господи, - мовив уголос, i налiг плечем на пiдпору, й повалився разом з нею пiд дерев'яну стiну фортецi. Почувся скрип, i трiск, i нелюдський крик, Ждановi задзвенiло у вухах, i вiн на мить утратив свiдомiсть. * * * Скелi росли iз скель, налягали грудьми на рiку, намагалися перепинити Пй шлях. Вони оступили ПП з обох бокiв, стали на путi високими порогами та пiдступними заборами, впали на дно крутими лавами. Рiка клекотiла, рвала камiнь, нестримно мчала своП води до моря. У цьому мiсцi скелi були найвищi й стискали рiку найдужче. Порiг називався Ненаситецьким. Скрiзь, куди сягало око, з води стримiли скелi, довкола них бушувала пiна, й стояла у повiтрi водяна курява. Найдужче випиналися з води двi скелi, i бiла грива то здiймалася до самих вершин, то, мовби знехотя, спадала донизу. На лавi вода переливалася тонким, прозорим потоком, оддалеку здавалося, що то лежить мiж скель величезне гнуте скло i в його прозорiй глибинi граК райдуга. А далi вода знову бушувала на скелях, мчала через перекати, гула, вила, гуркотiла, стрiляла гарматними випалами, шаленiла, як чорт на весiллi. Аж не вiрилося, що це та сама рiка, яка легко та тихо лине помiж берегiв за кiльканадцять верст угору. Над Днiпром пливли синi, пiдпаленi знизу сонцем хмари, i висвiтлена ним проти хмари чайка здавалася срiбною. Сiрко сидiв на найвищiй скелi. Монастирськiй, котра впиралася в порiг, високо зводилася над Днiпром, дивився на воду. А вода по каменю, а вода по бiлому .. Тихо йду, тихо йду. Вона набiгала валами, спадала потоками, розбиваючись на тисячi струмин, а внизу клекотiла жовто-бiла пiна, й ревисько стояло, неначе десь у глибинах крутилися сотнi жорнових каменiв. Сiрко подумав, що й людське життя - як оцi пороги: переплив один, не встиг зiтхнути, а вир уже несе тебе до iншого - й пильнуй, козаче, а то розтрощить об скелi. Тiльки жодна людина не знаК, скiльки в неП попереду порогiв, та, може, це й на краще. Вiн любив це мiсце, хоча щоразу, сходячи на Монастирську скелю, вiдчував якусь тривогу й тяжкiсть на серцi, тут думки не мали припону й мчали шалено, тут вiчнiсть i мить сплелися воКдино i вiчнiсть втрачала владу над миттю. Тут марнотними стають думки про славу, багатство, почестi. Тут почуваКшся часткою вiчностi i мусиш рiвнятися до неП. ТаКмничий i вiщий Днiпро на порогах. Надто вiн таКмничий вночi. Сiрко не раз спостерiгав його такоП пори. Гудуть пороги, шумить вода й, здаКться, зникаК десь пiд землею. ВируК бiла пiна, б'К в камiнь хвиля. Виглянув з-за хмари мiсяць, висвiтив воду, й вона зблиснула зловiсно та погрозливо. Неначе потопельник, бiлiК камiнь, невидима сила закручуК бiля нього шалений вир. А там, у глибинi, вiн ще лютiший. Iнодi на плесi щось скинеться, й той виплеск заглушить ревiння води i скрегiт каменю. Декотрi кажуть: то купаКться нечистий на погибель християнському люду, iншi ж - то спливають нагору соми, виловлюють приглушену рибу. З МонастирськоП скелi порiг було видно до найменшого камiнчика. Всi дванадцять лав, усi рогатi забори й страшне "Пекло". Спекотного лiта, коли води в рiчцi забракаК, пороги хижо вискалюють зуби, камiння оголяКться, коричнево-свiтле вгорi i темне внизу, воно тодi схоже на пеньки в старечому ротi. Й тiльки камiнь Кресало стоПть бiлий-бiлiсiнький i здаКться сивим, але сивий вiн не од мудростi, а од пташиного послiду - то його облюбували для своПх посиденьок i так засидiли чайки. Нинi ж хвилi набiгали на скелi, розбивалися на тисячi свiтлих i легких струменiв, котрi змiПли мiж гострих каменiв, злiтали вгору вiялами срiбних бризок, бiла, зi сталевим полиском пiна вирувала коло берегiв, осiдала шапками на чорних гранiтах та пiщаних одмiтях, сягала сивоП паморозi на вершечку Кресала. Людський голос, людський крик губився в ревиську, мов комариний писк у гуркотi громовицi. Ревисько води й камiнна пустеля - вони тиснули на душу боляче, щемно. До цiКП щемностi додаК туги степ. Котить бiлi, як морська пiна, ковили, гойдаК чисту, високу тирсу та жовтий буркун, але скрiзь, куди сягаК око, не видно нi людськоП постатi, нi звiра, нi птаха, Пх одлякуК скажене ревисько, вiчний, невмовкаючий стогiн. ЗдаКться, то скаржиться на долю чи на неволю хтось невидимий, мiцно скований ланцюгами. Принаймнi так вчуваКться Сiрковi. Цей стогiн i ця нестримна сила заходять мiж собою в таку ворожiсть, що, здаКться, ось-ось маК щось статися. Зашкиргоче залiзо, розпадуться скелi, й почуКться вiльне та легке зiтхання. Ось-ось щось скоПться в свiтi. Зашкиргоче залiзо, й випорснуть з нього вольнiП руки, i ляжуть на вольнi чепiги. Але стогiн лунав i вчора, й позавчора, й так само клекотiла з-помiж камiння вода. Й треба було спогадувати все, пiднiматися духом понад цi скелi, щоб зiбрати в серцi надiю та вiру. Свiт же нинi такий, що будь ти й ангелом, тобi обчикрижать крила. Нiчого доброго не можна зробити в краП, нiякi молитви не можуть заступити людину, не може вона орати оцей степ по обох берегах рiки, а якщо оре, то для когось. Тiльки сила володiК цим свiтом, але й вона хилиться перед iншою силою, перед хитрiстю та обманом. Лише оцi пороги не хиляться нi перед ким, гудуть вiльно й поiрозливо, мовби знають щось таКмниче, що одкриКться потiм людям у вiках. Чи одкриКться? Вiн дивився на воду i не знав, чого сидить тут. I не знав уже гаразд, для чого живе на свiтi. Може, лишень для того, щоб iншi знали, що вiн жив, i боровся, i не змирився з тим, з чим його хотiли змирити, щоб отако, по ланцюжку, передати те, чого iнакше передати не можна. Бо життя народу - це i К отой невидимий, але мiцний ланцюг, який тримаК все. Це рiка, бiг якоП не спинити. Тремтить на вiгрi червона таволга, вiтер гне ПП в свiй бiк, скеля перехиляК в свiй, а вона випручуКться, рветься вгору. Таволга вчепилася корiнням у дике камiння, й нiяка сила не може ПП вирвати звiдси. Багряне суцвiття майорiло перед Сiрковими очима. А там, унизу, клекопла бiла пiна, шалено дерлися на камiння водянi потоки - ставала дибки рiка. I враз Сiрковi здалося, мовби потоки вихрять в iнший бiк, мовби рiка потекла вгору. Серце йому затрiпотiло, розумом, пам'яттю схоплював: то не так, того не може статися, а Днiпро стогнав i плинув угору. Скiльки те тривало - годину, мить, Сiрко пригадати не мiг. Йому важко зводилися груди, рябiло в очах, аж поки погляд не вхопився за щось бiле, блискуче, що котилося по хвилях униз. Кошовий схопився на ноги, й тiльки тодi видиво щезло, вiн побачив, що те бiле, блискуче - людська голова. Кричати було марно, та й чим мiг допомогти? Придивившись пильнiше, побачив: той, кого крутив мiж каменiв водоспад, не сподiвався нi на чию помiч i, мабуть, не потребував ПП. Водоспад не кидав ним - вiн плив у ньому. Дужий вимах руки - й голена, з довгим чорним оселедцем голова ввiрчувалася у сир, що обходив камiнь лiворуч, новий помах, i козак пролiтав помiж двох каменiв, неначе пущена мiж двох рогачок стрiла. Козак гнався за дубом. Чорний, довгий, вiн мелькав серед пiни за кiлька сажнiв попереду, якимось дивом не перекидався. Ось вiн домчав до останньоП лави, на мить затримався на нiй, вiдтак злетiв угору й провалився в безодню. Сiрко пошукав очима бiля камiнного гребеня плавця - не знайшов, - у скрусi, досадi зламав червону таволгу, ще раз, вже без надiП, кинув погляд униз i враз побачив, що козак тримаКгься руками за човен. Поки вода несла човен до "Пекла", плавець устиг залiзти в нього й взяти в руки весло. Тепер Сiрко був упевнений, що через "Пекло" козак пролетить. Й страх, котрий допiру тримав у холоднiй руцi серце, вiдпустив, кошовий вiдчув себе легко, молодо, приклав до рота долонi й закричав дужо, весело: - Го-го-го-го, козаче! Чи справдi козак почув його голос, чи просто так сталося, але пiдвiв голову й побачив на височеннiй скелi над кручею сивого отамана з булавою в правицi, - помахав йому рукою. Отаман стояв, розкинувши руки, козаковi здавалося, вiн зараз вимахне ними й полетить над Ревучим. Одначе попереду клекотiло "Пекло". Отаман бачив, як довгий, прудкий човен чорною рибиною скинувся на останнiй заборi й зринув у хмарi пiни та бризок. Вiн довго зорив у той бiк, хоч знав, що вже не побачить козака, що того заступили скелi. Його очi весь час мiнилися, здавалося, в них теж вирують дужi потоки, рвуться до невiдомого берега. Важко було примиритися, що цей клекiт, цей стогiн - вiчний, що вiн нiколи не затихаК, але в цьому клекотi народжувалася сила