тали й говорили, що i слiду по вас не могли знайти. - Та то було так. Зараз по нападi ми обидвое з татом похорувалися з жалю за тобою, бо гадали, що вже нiколи тебе не побачимо на сiм свiтi. Та й батько й не побачив, бiдний. А Стефан, твiй наречений, розпитував за тобою зо два роки. Кудись Пздив, шукав. Все надармо. I нам за той час помагав. А потому оженився, i все скiнчилося. - А з ким? - Та з твоКю подругою Iриною. Разом з полону втiкали i там серед пригод i познакомилися. Правда, вiн ще вiрно шукав за тобою, не зараз побiг за другою. Тато наш не переставав уже хорувати. Парохiю дали iншому, а я з хорим мусiла Пхати до рiднi в Самбiрщинi. Гiрко нам жилося. Божа ласка, що хоч не мучився довго. Ще на смертнiм ложi згадував тебе. А потому я сама остала... Знов сплакала й оповiдала дальше: - А потому прийшли дивнi вiстки про тебе i твою долю. - Куди? Аж у Самбiрщину? - запитала Настя. - Аж у Самбiрщину. Аякже. - I що ж оповiдали? - Та таке верзли люде, що аж повторити нiяково! Може, скажу тобi колись. А нарештi чую, глум з мене, доню, роблять... Стара попадя, кажуть, турецького цiсаря за зятя маК!.. А сама, кажуть, у подертих черевиках ходить... Та й дуже смiялися з мене. Натерпiлася я вiд людських язикiв, Настуню,- досить! Але Бог - всемогучий, доню! Привiв мене аж сюди, через такi краП, i гори, i води, що не кождий мужчина потрафив би сюди добитися! А я, бiдна, слабосильна жiнка, та й добилася при Божiй помочi... - А вiрили ви, мамо, що турецького цiсаря за зятя маКте? - А де ж у таке диво можна було повiрити, доню! Я вже й у дорогу вибралася до тебе та й ще не вiрила. Аж як побачила тебе в золотiй каретi, а турецьке вiйсько довкруги, тодi я подумала, що, може, й правда! Але ще напевно не знала, бо гадаю, ану ж ти за якого генерала вийшла, що служить коло самого султана. Аж тепер вiрю, як вiд тебе чую. Та й ще мов сон усе менi здаКться... Диво Боже, та й тiльки! Вже на якусь пробу Божа мудрiсть зробила се диво. Не без причини воно, доню. - А як же ви, мамо, вiдважилися в таку далеку дорогу, через тiлько чужих земель пускатися? I з ким ви сюди добилися? I за що? - Та то було так. Кпять собi з мене люде та й кучму менi з насмiхiв шиють. Вже й дiти покрикали за мною: "Цiсарська теща йде!" Не обзиваюся, бувало, нi словечком. Тiльки до Бога зiтхну та й Йому свою гризоту поручаю. Аж одного дня, в недiлю то було, з полудня, сиджу я по службi Божiй, по обiдi, у своПх своякiв, що мене притулили, та й думаю. Дивлюся, а через вiкно видко, як два старi жиди входять на подвiр'я. Певно, якiсь купцi, гадаю. I анi в думцi не маю, що вони до мене. Бо що я мала на продаж? Хiба свою журу та й опущену старiсть, що передо мною... - Мамо! Ви ще не старi, лише зжуренi. ВiджиКте в добрi коло мене. I менi з вами веселiше буде. Як же я тiшуся, що Бог всемогучий прислав менi вас! - Та й я до смертi, доню, буду дякувати Богу за ту велику ласку. Отож, кажу, анi в думцi не маю, що тi купцi до мене. Але за хвилю кличуть мене домашнi. "Тi купцi,- кажуть,- до вас прийшли за чимсь". Я настрашилася, бо гадаю, певно, покiйний твiй батько, царство йому небесне, якийсь довг лишив i менi не сказав. Йду нi мертва нi жива. Виходжу до них, прошу Пх сiдати, а сама аж трясуся зi страху: бо ану ж зо сто золотих схочуть, гадаю. I вiдки я бiдна возьму для них таку суму? - Як же вони зачали? - Та сiли й оден на другого подивився, i старший з них зачав: "Ми до вас,- каже,- з одною справою, панi..." Певно, за грошi, гадаю i ледво вимовити можу: "Прошу, кажiть!" А вiн каже так: "Ви вже, може, чули, що ваша донька живе i великою панею в Туреччинi стала",- "Та чула я,- кажу,- всяке говорять люде, а Бог оден знаК напевно, де вона та й що з нею дiКться, та й чи вона ще К на свiтi". I сльози менi закрутилися в очах. - А вони що? - А оден каже: "Нашi, жидiвськi купцi зi Львова були там, де К ваша донька,- каже.- I видiли ПП,- каже,- на своП очi,- каже,- як iде з палати, таки з палати,- каже,- шiстьма кiньми Пде,- каже.- I в золотiй каретi,- каже!" А я як не бухну плачем! - Та чого, мамуньцю? - Бо вже й жиди, гадаю, аж додому з кпинами приходять... Та й кажу до них: "I не сором вам, старим, поважним людям, насмiватися над бiдною вдовою, що й без того з горя не бачить, куди ходить?" - А вони що? - А оден з них каже: "Ну, ну, то ви, Пмость,- каже,мудро думаКте,- каже,- як гадаКте, що ми нiякоП лiпшоП роботи не мали та й з Перемишля аж сюди до вас умисно Пхали, щоб насмiятися над вами... Добрий iнтерес, нема що казати",- каже. Се мене спам'ятало та й кажу до них: "Не дивуйтеся, люде, що я вам таке сказала, та й будьте вибачнi, бо менi вже так докучають рiжнi люде, що сама не знаю, що говорю". А вони кажуть: "Ми на тiм нiчого не стратили, не маКмо вам що вибачати. Ви нас i не образили. Але вислухайте нас до кiнця, ми за то нiчого не хочемо". - Та хочби ви що й хотiли, то не дiстанете, бо нiчого не маю,- кажу. - Ми знаКмо. Вiдки у вдови по чеснiм священику маКтки? Та й ще по такiм, що хорував! Ми всьо знаКмо, бо нам люде казали. Я вiдiтхнула, що вже нiяких грошей не схочуть, i питаю: - А говорили тi вашi знакомi купцi з моКю донькою? А вони кажуть: - Ви гадаКте, що до неП то так легко доступити, як до вас, Пмость,-- лиш хвiртку в плотi вiдчинити та й, як нема близько пса, просто йди до кухнi й запитай, чи Пмость вдома. Ну, ну, якби там так було, то вже половина наших жидiв зi Львова, i з Рогатина, i з Перемишля, i з Самбора не тiльки говорили би з вашою дочкою, але й не оден добрий iнтерес мiг би там зробити. Такий iнтерес, як мiд! Але там замiсть плота високi мури, замiсть хвiртки залiзна брама, i то не одна, а замiсть пса войсько стоПть, i анi не рушиться з мiсця! Нема куда зайти i запитати, чи донька нашоП Пмостi вдома. А якби хто такий знайшовся, що впав би на голову i питав коло брами, то так би йому всипали, що вже бiльше за нiким не мiг би питати, чи вдома, чи не вдома. - А чого ж ви-в мене хочете? - питаю. А сама гадаю, що коли то навiть ти, Настуню, то в добрi клямки тебе там взяли. А вони кажуть: - Помалу, Пмость, зараз почуКте. Всьо вам скажемо. Таже ми на те прийшли. А чому не питаКте, як ваша донька виглядаК? Та вже по тiм можете пiзнати, чи ПП нашi видiли, чи не видiли. - Ну, а як же вона виглядаК? - кажу. - Файна, дуже файна! Бiла, золоте волосся, синi очi, подовгасте лице, малi руки, як у дитини, i добре серце маК, бо як Пде, то не минаК нiяких бiдних, навiть наших, жидiвських, хоч ми iнша вiра. - Сама роздаК милостиню? - питаю. - Ви хотiли, аби вона сама виходила з повозу i роздавала грошi? Ну, ну, там уже К такi коло неП, що роздають i мають, що роздавати. Коби вона лише стала або не дуже борзо Пхала, то турки, чи не турки, весь нарiд тельмом бiжить: то по запомогу, то по справедливiсть, як кому де кривда дiКться, всьо одно, в якiм краю. То так ПП карету письмами закидають, якби снiг на дворi падав,- каже.- А ПП слуги,- каже,- всi письма збирають, бо такий уже наказ мають,- каже. - Та й що вона з тими письмами робить? - питаю. - Що робить? Вона сама не робить, бо там коло неП вже такi К, що роблять. Найменше письмо, навiть подерте,- каже,- розглядають i потому кожду справу розбирають,- каже.- I з-пiд землi винного добувають,- каже,а невинному допоможуть,- каже,- аби не знати де був, чи оден, чи другий,- каже. - Ну, а як такий, що провинився, втече в iнший край? - питаю. - Ну, ну,- каже.- Ви гадаКте,- каже,- що султан послiв не маК,- каже.- А де турецький посол приПде, то так всi коло него скачуть, як от ми, жиди, коло свого рабiна. Ще гiрше,- каже,- бо ми свого рабiна шануКмо,- каже,- а турецького посла в iнших краях, як огню бояться,- каже. - Та чого так дуже бояться? - питаю. А сама вже боюся. А купець каже: - Ви, як дитина, питаКте,- каже.- Та чи нема чого боятися,- каже,- як за тим послом,- каже,- коли йому не вгодити чого хоче, турецьке войсько йде, i тяжкi гармати везе, i мiста розбиваК, i села з огнем пускаК, а всьо бере. А яничари, гадаКте, нiби на зальоти приходять? Ну, ну, добре нема чого боятися! - То моя донька,- питаю,- таке слово маК? - Слово, кажете? Вона силу маК, якоП ще свiт не видав,- каже.- Що хоче, то робить,- каже. - Ну, а як чоловiк ПП,- питаю,- чогось iншого хоче? А жид каже: - Коли вiн того самого хоче, чого вона хоче, i то вже всi знають,- каже.- Нiби ви не розумiКте, як то К? - Але,- кажу Пм,- чи одна так може виглядати, як моя дочка? А вони кажуть: - О, розумно кажете, Пмость! I якраз тому ми до вас приПхали, щоб ви могли напевно сказати, чи то ваша дочка, чи не ваша. А я Пм на те кажу: - Та як же ж я вам можу вiдси сказати,- кажу,- чи там сидить моя дочка, чи не моя? А вони на те: - Розумне слово кажете, Пмость! Вiдси не годна навiть рiдна мати пiзнати. Але треба туди поПхати й подивитися. - Туди?! - аж крикнула я.- Та за що? Таж то суми треба, щоб у такi далекi краП Пхати! I то на непевне! Бо таки скорше не вона, нiж вона. Чи ж мало гладких дiвчат на свiтi? Та й не мало,- кажу,- кому таке трафитися, та якраз моПй доньцi? Коби де якого-небудь чесного чоловiка трафила, а не то такого великого моцара! - Так кажу. А сама в думцi мiркую: "Бог всемогучий керуК всiм. Хто знаК, що може бути?" А жиди кажуть: - Ну, а вiдки ви, Пмость, можете знати, що то на неП не трафило? Пан Бiг всьо може, бо вiн всемогучий. Нашi купцi там уже довго розвiдували мiж слугами, i таки кажуть, що найперша жiнка нового султана, котру вiн найбiльше любить, звiдси, попадянка, кажуть, з Рогатина, що ПП татаре тому пару лiт забрали в ясир. Котра ж iнша може бути, як не ваша донька? - Бог би з вас говорив,- кажу,- але то всьо може бути байка. А вони кажуть: - А ми вам, Пмость, на ту байку позичимо грошей на дорогу i туди, i назад, як схочете вертати. I самi з вами поПдемо. А я Пм на те: - Люде добрi,- кажу,- нiяких позичок не беру, бо не маю на що позичати, нi з чого вiддавати. Ану ж потому покажеться, що то не моя дочка! I не тiльки вертай зi смiхом, але ще довг вiддавай! Та з чого? - А жиди що на те, мамуню? - запитала Настуня. - А вони подивилися оден на другого та й кажуть: "Гм, може, так, а може, iнакше. ЗнаКте, що? - кажуть.- Ми вам, Пмость, таки так дамо грошей на дорогу,- на наше ризико! Може, стратимо, а може, нi". - А ви, мамо, що на те сказали? - А що ж я, доню, iншого могла сказати, як: "Не хочу я нiчийого задармо! Дякую вам, але не хочу, бо вiдки ви приходите до того, щоб менi щось задармо давати?" А вони кажуть: "Џмость, ви гадаКте, що то буде-таки зовсiм задармо, якби там ваша дочка була? Ну, ну, добре ви, Пмость, гадаКте! Ми, панiматко, вiд вас нiчого не хочемо. I вiд вашоП доньки ми нiчого не хочемо, бо вона сама дасть". А другий докинув: - Вона й давати не потребуК нiчого, лише нехай одно слово скаже, аби нам в турецькiм краю кривди в торговлi не робили. Ми бiльше не хочемо i не потребуКмо. - А як то не моя дочка,- кажу,- тодi ви до мене: вiддавай грошi за дорогу! - Џмость, хто вам то каже? - Та тепер не кажете, але потому можете сказати. - Ми вам тепер на письмi дамо, що нi тепер, нi потому нiчого вiд вас не хочемо. Ну? Добре буде? - Боюся я й вашого письма,- кажу.- Моя нога,- кажу,ще не була в судi, нехай там нога чесного чоловiка не стане! Бог знаК, що ви понаписуКте, а потому свiти очима по судах. Тягайся!.. - Ну,- каже старший,- розумiю: судовi ви не вiрите i, може, маКте слушнiсть: усякi суддi бувають. Але свому владицi вiрите? Як вiрите, то завтра можете Пхати з нами до вашого Кпископа в Перемишлi. - Та ще Кпископовi вашими паперами голову клопотати? Мало вiн маК своПх клопотiв? - кажу. - Ну, де ви видiли такого владику, аби не мав клопотiв? I чим лiпший, тим бiльше клопотiв маК. Так, як з кождим чоловiком. Але вiн на то владика, аби мав клопоти, так як я купець на то, аби я мав iнтереси,каже,- А ви гадаКте. що iнтереси без клопотiв?.. Ну, надумайтеся,- каже.- Ми прийдемо завтра.- Попращалися i пiшли. - А я, доню, думаю й думати боюся. Вже до Перемишля не близько. А до тебе, гадаю, дорога як на другий свiт. Далека й незнана. Та й коби ще знаття, що то до тебе! А то Пдь. Бог знаК куди та й за чим, гадаю. Доньки, що за турецьким цiсаром, шукати!.. Чи придумав хто таке коли? Чи в снi кому таке приснилося? А тут нi порадитися з ким, бо лише смiються люде. Ще скажуть, що стара з розуму зiйшла та й байку за правду бере. Як тiльки жиди з хати - вже причепилися: "Що вам,- кажуть,- жиди казали?" - "Ет,- кажу,- дайте менi спокiй з жидами! От, верзуть Бог знаК що!" - Не скоро, мабуть, заснули ви, мамо, тоП ночi... - Та де можна було заснути, доню! Так менi здавалося, якби на тамтой свiт вибиратися... Задрiмала я аж над ранком, як уже свiтало. I снилася ти менi, вся в бiлiм i в блискучiй коронi на головi. А з серденька твого крiзь бiлу суконку краплями червона кровця виступаК. А ти рученьками за серденько хапаКш, кровцю розтираКш, i вже по пальчиках вона тобi спливаК... I тяжко зiтхаКш... I така мене туга за тобою зняла, що я таки у снi сказала собi: "Нехай ся дiК воля Божа! ПоПду! Що буде, то буде!" - Жиди прийшли? - Та прийшли, доню. Переночували знов у мiсцевого корчмаря i прийшли рано. - "Що ж,- кажуть,- Пдемо до Перемишля? То ближче, як до доньки". - "Та Пдемо,- кажу,- спробую". - "Ну,- кажуть,- як до Перемишля доПдемо, то вже так, якби ми й до вашоП дочки доПхали". - Сплакала я, доню, та й поПхала з жидами. Ледви дiйшла я до КпископськоП палати, бо вiддиху не ставало. Найбiльше з сорому. - Та чого з сорому, мамо? - Доню, доню! як неправда,- то стид, а як правда,- то грiх, гадаю, за чужу вiру замiж виходити, своК покидати. Настуня закрила очi руками й не сказала нi словечка. Мати змiркувала, що ся згадка заболiла Настуню. I оповiдала дальше: - Правда, ласкаво приняв мене владика i згiрдного слова не сказав. Чув уже, казав, про тебе i твою долю. Але не впевняК, чи то правда, чи нi. Бо всякi дива розказують не раз про татарських бранок. Вислухав жидiв, поговорив зi мною i сказав: "Усяке буваК з БожоП волi, нехай Бог благословить вас у далеку дорогу! Без його волi нiхто вам нiчого не вдiК!" I поблагословив мене. Лекше на душi стало. - Ну, а з тим письмом, що жиди обiцяли, що сталося? - Закликав владика аж двох духовних i казав списати те, що говорили жиди, що беруть на себе всi кошти дороги аж до Царгорода й назад, вiдки мене взяли, та зрiкаються звороту на всякий випадок, чи там буде моя донька, чи не буде, чи схоче заплатити за мене, чи не схоче. Написали, пiдписали, менi вiдчитали, потому ще до Кпископа носили, запечатали i в актах Кпископських сховали. А жиди при них менi щось на дорогу таки до рук дали i такi радi були, що страх. Подякувала я всiм, ще до храму Божого вступила, на убогих дала, хоч сама я небагата, i в Божу путь пустилася, в далеку дорогу. Тут вiдiтхнула Настунина мати, перехрестилася, якби вдруге зачинала подорож, i хотiла оповiдати дальше. Втiм служницi внесли овочi й солодкi сорбети. Низько склонилися i вийшли. - А маКш ти, Настю, хоч одну нашу дiвчину мiж своКю челяддю? - запитала мати. - Маю, мамусю, маю. Гапка називаКться. Приняла я ПП, коли тут був раз оден випадок. - Випадок, кажеш? Певно, з тими чорними, вони такi якiсь лячнi, що аж дивитися страшно. - Тi чорнi люде не страшнi, треба лише привикнути до Пх вигляду. А випадок тут був, бо де нема випадкiв? Та про се потому. МаКмо часу доволi. Тим часом прошу, покрiпiться. - Не можу нi Псти нi пити,- сказала мати,- поки не докiнчу та з свого серця не виллю хоч здебiльша те, що я перейшла по дорозi, заки добилася до тебе, доню. Ой перейшла я щось, доню! Та не пам'ятаючи, що перед хвилькою сказала, зачала прикладати уста до чарки з сорбетом i, помалесенько п'ючи, говорила: - Добрi тут напитки маКш, аякже... Так пустилася я в Божу путь. Поки нашим краКм Пхалося, то ще так, якби вдома був чоловiк, хоч i зроду не бачила я тих околиць. ПереПхали ми Карпатськi гори. Там, дитинко, так смереки пахнуть, аж серце радуКться. А травиця, як той шовк на тобi, така гарна та мила та зiллям усяким пахуча. А потому в'Пхали ми в угорський край i щодалi, то нашоП мови все менше i менше було чути. Але гарний то край! Так i видно на нiм Божу руку. Але п'ють там, дитинко, п'ють. Ще гiрше, як у Польщi. Здовж дороги в тiм краю бачила я лиш гульню та забави. Дотанцюються вони до чогось, доню, бо то все таке буваК з тими, що забагато танцюють. А жиди всюди як вдома, i всюди своПх знайдуть, i скрiзь доступ мають, i всюди розмовляться, з кождим, чи наш, чи поляк, чи мадяр" чи нiмець, чи турок. Аж дивно. - А шанували вони вас, мамо, по дорозi? - Шанували, доню, що правда. Лiпшi були, нiж своП не раз бувають. Нiякого зла вони менi не заподiяли, все, що було потрiбне, я мала. Тiльки раз таки доброго страху наПлася я через них. А було то так: як уже переПхали ми великi рiвнини угорськi i в'Пхали у краП, де твiй чоловiк царствуК,- то, кажеш, вiн добрий? - Дуже добрий, мамо. I розумний, i справедливий, i нiчого менi не вiдмовляК. Лiпший вже не може бути. - Нехай йому Бог здоровля дасть! Шкода лиш, що не християнин,- зiтхнула.- Отож, як ми вже в'Пхали в його царство, то побачила я турецьке войсько з кривими шаблями i такий мене страх зняв, що ну! Оттут, гадаю, лиш голову зрубають, та й по всьому. Хiба на другiм свiтi побачимось. А й жидам, видко було, трохи тряслися руки, як Пх вози турки оглядали. Щось вони там Пм давали i якось пустили нас далi. Ну, i знов Пдемо. Рiвнина така, що куди хочеш дивися. А жиди по пару днях кажуть, що до Дунаю вже недалеко. Серце в менi стиснулося, бо то велика вода, недаром про неП у пiснях спiвають. - А знаКте, мамо, ви вже бачили Дунай, а я ще не бачила. Бо я з iншого боку сюди приПхала. Через море. - Та море ще бiльше, як Дунай. Усячину Бог сотворив . на тiм свiтi, а всьо чоловiк перейде по Божiй волi. Отож, доПхали ми до того Дунаю. Рiка то рiка, доню! Та й де тоП води тiлько набереться, гадаю, що так пливе i пливе, лиш синiК, а другий берiг ледви мерехтить. Гей, гей! А то ще за тою водою кавалок до тебе, кажуть. А як дунайським берегом поПхали ми довший час, бачу,- мiсто. Замок такий на бiлих скалах пiдноситься вгору, що хiба птах туди годен долетiти проти волi тих, що в тiм замку старшують. А жиди кажуть, що там сидить турецький намiсник, нiби заступник твого чоловiка. Таки так кажуть: "Видите,- кажуть,- у тiм замку сидить заступник чоловiка вашоП доньки!" А я собi гадаю: "Аби я того заступника тодi на сiм свiтi побачила, як свого небiжчика мужа, а твого покiйного тата, царство йому небесне!.." Але нiчого не обзиваюся. Нехай говорять, що хочуть,- гадаю.- Та знаКш, доню, таки мусiла я його побачити, i то в тiм високiм замку! - А то як? - Та так: десь у мiстi заПхали жиди зi мною до якогось заПзного дому, дали менi кiмнатку, а самi пiшли за своПми iнтересами. Сиджу я й молюся Богу. Нема Пх та й нема. Аж десь так з полудня вже було, на другий день, чую - бренькiт Дивлюся вiкном, войсько турецьке йде i моПх жидiв веде! Вони блiдi, трясуться i на моК вiкно показують та й щось говорять! На, маКш, гадаю. I задеревiла я. Духу в собi не чую.- Вiдiтхнула, якби ще не видихалася з тодiшнього страху, й оповiдала далi: - Входять товпою в хату турецькi жовнiри. Але не кричать. Навiть руки до чола i до серця прикладають i голови передо мною схиляють. Домiркувалася я, що жиди мусiли Пм наговорити, що я до якоПсь великоП панi iду. Та й вiдiтхнула я. А на подвiр'я, вже бачу, й вiз заПжджаК. Така бричка, що й владицi не соромно було б такою Пхати. Не знаю, що то буде, i питаю жидiв. А вони кажуть: - Не бiйтеся, Пмость. Ви вже нас поратували. Бо ми тут в iнтересах натрафили на ворогiв, аби вони собi кишки поламали! I були б нам усе дочиста забрали, бо нас тут прискаржили перед турецькою владою. Але ми сказали, що веземо няньку жiнки самого султана. Ми так мусiли сказати, бо ви, Пмость, бiдно одягненi та й з нами простими возами Пдете. То нас ще побили б за брехню, якби ми правду сказали. - А на що ж ви,- кажу,- заходили собi в то всьо? - Де ми заходили? Та то на нас зайшло! I, може, лучше, що зайшло. Бо як ми Пм за няньку султанки сказали, то зараз як не тi стали i спокiй нам дали. А тепер ви, Пмость, мусите з нами пiти на замок i там потвердити, що ми сказали. - Та на неправду свiдчити? А як присягати скажуть? - На яку неправду? Або ви, не няньчили свою дитину? Яка неправда? Де неправда? В чiм неправда? - А де ж я знаю напевно, чи жiнка султана - моя дитина, чи не моя? - Ну, ну, то нехай вас допустять туди, а ви тодi напевно скажете. Де тут неправда i в чiм тут неправда? Лиш подумайте! Чи ви Пм касу Пдете розбивати? Чи ви з Пх войськом Пдете битися? Ви Пдете своКП дитини шукати. Кождий чоловiк - розумiК се. А як не ваша, то ви Пм также нi мур не вкусите, нi моря не вип'Кте. ВертаКте, та й вже. - Не було ради. Треба було йти. Вийшла я з турецьким войськом i з жидами, а серце в менi лиш тьохкаК. Всадили мене в той повiз. Конi як змiП. Лиш лiцами Пх торкнули i пiшли! Ледви вилiзла я на той замок. Спочивала я пару разiв. Правда, навiть турки милосердiК мали. Не стигували на мене, а крок за кроком iшли. Ставала я, ставали й вони i чекали. поки я не вiдпочала. Нарештi вийшла я на ту гору. Таке подвiр'я кам'яне, що з него видко дуже далеко: i Дунай, i поля навкруги. Як у раю, так гарно. I впровадили мене до якихсь покоПв. Скрiзь дивани дорогi, подушки на пiдлогах аксамитнi. Показують менi турки, що можу сiдати. Сiла я. А жиди стоять. ЧекаКмо. За якийсь час чую - йдуть ще якiсь люде. Аж замерехкотiло вiд них. А тi, що вже були, низько кланяються тим, що надходять. Я не знаю, що з собою робити, чи сидiти, чи вставати, та й сиджу. Аж тут з-мiж тих, що прийшли, виступаК якийсь ще не старий i не молодий вже чоловiк, по-турецьки одягнений, в турбанi. Та й чисто по-нашому каже: - Слухайте, жiнко,- каже,- маКте правду сказати, як на сповiдi, бо ви,- каже,- перед самим цiсарським намiсником, котрому я кожде ваше слово переповiм по-турецьки. - Питайте,- вiдповiдаю,- а я скажу, що буду знати. - Чи то правда,- питаК,- що ви няньчили жiнку великого султана Сулеймана i Пдете до неП з отсими купцями, до Царгорода? - Та до Царгорода з тими купцями я Пду,- кажу.- Але чи жiнка султана то та сама, котру я няньчила, то скажу аж тодi, як ПП побачу. Я Пду,- кажу,- шукати тоП, котру я няньчила на своПх руках,- кажу,- бо люде говорять, що вона в Царгородi,- кажу. - Добре ви, мамо, вiдповiли,- сказала Настя. - Та правда все добра, доню. - А що ж той товмач на те? - Товмач зараз заговорив до намiсника. Старший, уже сивий, чоловiк був той намiсник. Вiн щось сказав товмачевi. А той знов до мене: - Видко,- каже,- що ви правду говорите. Тепер питаю вас, вiдки ви i коли ту дiвчину-попадянку, що ви ПП няньчили, забрали татаре? - Я,- кажу,- зi свого краю, з ЧервоноП Руси, а тодi була я в Рогатинi.- I кажу, коли то було, всьо по правдi. А вiн знов переповiдаК тому старому пановi. Той лиш головою поважно кивав. I знов щось сказав товмачевi. А товмач до мене: - А мали ви якi певнi вiсти вiд того часу, як ту дiвчину татаре взяли? - Та вiстей,- кажу,- було багато, казали люде, що вийшла замiж високо. Але де ж я можу знати, чи се правда?- Боялася я i словечком згадати, що люде i про цiсаря говорять, аби туркiв не образити. А вiн знов переповiв i вже щось довше мiж собою говорили. I iнших запитували. I тi щось говорили. А жидiв уже не питали. Видко, мусiли Пх перед тим розпитувати. Досить, що нарештi товмач знов звернувся до мене та й говорить: - Цiсарський намiсник каже вам, панi, переказати, що се може бути правда, що ви сказали. Тому питаК вас, чи не потребуКте ви чого або чи не маКте якоП скарги. Всьо скажiть i нiчого не бiйтеся. - Нiчого,- кажу,- я не потребую i нiякоП скарги не маю. Коби лиш нас бiльше не спиняли по дорозi...- Вiн переповiв i се. Знов поговорили та й каже вiн до мене: - Ваше переслухання скiнчене. Дiстанете таке письмо, що нiхто вас бiльше по дорозi не зачепить...- Подякувала я, доню, i тому намiсниковi, i тому товмачевi. А на вiдхiднiм сам намiсник склонився i всi, що були з ним. Тодi я подумала: "Ну, коли то ти, доню, то мусиш там мати великий пошанiвок, як такий великий пан задля тебе навiть стару няньку твою шануК". I ще менше я вiдтодi вiрила, що се може бути. - А на письмо довго ви, мамо, чекали? - Не довго тривало, як мене тим самим повозом вiдвезли. А ще того дня вечером принесли менi то письмо i таки до моПх рук дали. I ще раз той товмач питав, чи не потребую чого. А я знов подякувала. - А не питали, чи сторожу вам, мамо, дати? - Не питали, бо видко дiло, що не були певнi. Той намiсник, мабуть, мiркував так: не знати напевно, чи я нянька, чи не нянька теперiшньоП султанки. Як нянька, то вистарчить менi пропуск, а як не нянька, то сторожею осмiшив би себе. Отож гадаю, що вiн розумно зробив. Досить, що я поПхала дальше, i вже дiйсно по дорозi не чiпали нас бiльше. То письмо помагало. Горами й долинами доПхала я з тими купцями аж до сего мiста, i попiд такi чорнi гори Пхали ми, доню, що нехай сховаються нашi Карпати, хоч i там вiрли мусять добре летiти, заки долетять на найвищi скали. А тут на верхах снiги, бiлi-бiлi, а пiд ними лiси такi чорнi-чорнi, аж синi. А долинами води бренять i квiти прекраснi. Велику красу Господь Бог поклав на сi дивнi землi, але наша, доню, таки приКмнiша, бо наша. Мати вiдiтхнула глибоко i продовжала: - А як побачила я великi мури i брами сего мiста, то такий страх мене зняв, що я аж сплакала. - Та чого, мамо? Таж тут безпечнiше, нiж по дорозi. - Не зi страху перед чужими людьми, дитино! Але, гадаю, ану ж ти не схочеш признатися до бiдноП мами. - Та що ви кажете, мамо! - Дитинко, всякi дiти бувають. I не одно я вже на своПм вiку чула про дiтей. Добре то приповiдка каже, що батько або мати навiть семеро дiтей вигодують, а потому семеро дiтей одного батька або одноП мами не годно прокормити. Часом дитина лиш троха пiднесеться понад свiй стан, а вже соромиться родичiв. А ти таки несподiвано високо дiйшла, дуже високо. А жиди не дурнi. Мусiли й вони над тим думати, бо кажуть до мене: "Џмость, ви пiдете з нами i станете мiж людьми, де ми вам покажемо. Як буде Пхати повозом цiсарева, а ви пiзнаКте, що то ваша дочка, то не закричiть,- кажуть.- Лише спокiйно подивiться, вiдiйдiть набiк i нам скажiть. А ми вже знайдемо спосiб, як вас звести з вашою донькою разом". Розумно радили, доню. Але я як тебе узрiла i як милостиню вiд моКП дитини твоя слуга менi в руку втиснула, то - не видержала я, доню моя! Заплакала я i закричала. А ти вибач менi, дитинко моя, серцевi наказати не годен. - То нiчого, мамо! Всьо добре. Незабаром побачите мого чоловiка. - Шкода, що я до него нi слова промовити не годна, бо не знаю його мови. - Вiн вирозумiлий чоловiк, побачите. - А чого ти, доню, так за того намiсника попитувала? - запитала мати.- Не метися, доню, на нiкiм, навiть якби було за що. - Я, мамо, не хочу метатися. Але менi треба знати, яких людей мiй чоловiк де маК або хоче настановити. От недавно питав мене, чи буде добрий оден командант. I рiжнi приходили за ним просити. А я людям все кажу, що не мiшаюся до справ султана. Але я часом мiшаюся, мамо. - Добре, доню, робиш, коли так кажеш людям. А чи мiшатися, то ти вже тут лiпше знаКш, нiж я. Говорили ще довго-довго i кiлька разiв ходили дивитися на дитинку. * * * А як Настуня скiнчила випитувати маму за всю рiдню i за всiх знакомих i сусiдiв, тодi запитала: - А що там, мамо, так поза тим дiКться у нашiм рiднiм краю? - Молода ти ще, доню, виПхала з дому, та й тяжко тобi сказати, що там дiКться. - А прецiнь, мамо, що? Чи так, як тут? - Я ще не знаю, донечко, що тут Ксть, бо закоротке я тут. Але як то, що я вже по дорозi у твоПм новiм краю взрiла, порiвняю з тим, що там у нас робиться, то кажу тобi, доню, що там гiрше. Досить там поляки жеруться мiж собою, а нашi, донечко, ще гiрше. Ненависть мiж нашими така, що оден другого в ложцi водi втопив би. Село з селом, монастир з монастирем без уговку якiсь процеси мають. А мiщане як про-цесуються з церквами! Доню, доню! Може, я й грiшу перед Богом, але як на то всьо дивитися, то не можна iнакше подумати, лише так: справедлива Пх, донечко, доля зустрiла, що так Пх татаре женуть степами в ременях, босих i голодних! Ой справедливо! - Та що ви, мамунцю, кажете! Ви не знаКте, яка то страшна кара пiд татарськими батогами в ясир бути гнаним! А я знаю, мамо! Бо сама йшла дикими степами, раненими ногами. - А пам'ятаКш ти ще, доню, iгумена з Чернча? - Пам'ятаю, мамо, як не пам'ятати? - Чернче тодi спалили татаре, i монастир згорiв притiм, хоч, що правда, тi бiсурмени не палять навмисно Божих домiв. А нашi християне, дитино, як завозьмуться, то й свою власну церкву розiб'ють i знищать. Такий дивний наш нарiд, доню. - Таж не весь нарiд такий, мамо! Всякi ж люде бувають. - Правда, доню. Њ й у нас добрi люде. Але, здаКться, що таки нiде так легко не знайдуть послуху тi, що юдять, як мiж нашими людьми. Iгумен о. Теодозiй, чоловiк розумний, каже, що Юда Iскарiотський мусiв походити або з полякiв, або з наших, а не з жидiв. Так багато, донечко, тих юдiв мiж нашими. - Що ж вони таке роблять, мамо? - Що роблять? Ти питай, чого вони не роблять! Вже наших так там притиснули по мiстах, що навiть тiло помершого чоловiка, чи жiнки, чи дитини не вiльно на кладовище вивозити з мiста тою брамою, що iнших людей вивозять, чи виносять, але тою, котрою падлину везуть. Так, так, донечко. Настуня закрила очi руками, а хвиля обурення пiдогнала Пй кров до обличчя. А мати оповiдала дальше: - I, знаКш, навiть такий насмiх та гнет не спам'ятуК Пх! Вони мiж собою шукають ворогiв i ненавидять своПх гiрше, нiж чужих. I хоч яка бiда мiж нашими по мiстах, а по селах не лучше, то на процес проти своКП церкви все грошi зберуть! Казав менi о. Теодозiй, що всi владики в процесах з громадами. Нема нi одного без процесiв, i так вiдколи пам'ять людська сягаК. Вже у полякiв того неба, доню, або як трафиться, то таки рiдко. Хоч яка бутна Пх шляхта, а таки якийсь пошанiвок знаК, хоч колись, хоч супроти когось! А нашi, донечко, нi та й нi. Хiба що Пх чужi поб'ють без милосердя, обiдруть донага i голих, босих та голодних поженуть у неволю нагаями i ремiнними бичами. Тодi плачуть i нарiкають та й пошанiвок для такого ворога мають. I при тiм всiм процеси не устають нi на хвилиночку: пани процесуються з панами, шляхта зi шляхтою, мiщане з церквами, села з селами - колами, горiшнiй кут села з долiшнiм кутом села, вулиця з вулицею, дiм з домом, чоловiк з чоловiком, а всi разом з жидами. Настуня щось порiвнювала в душi. По хвилi сказала: - То тут, мамунцю, таки великий пошанiвок Ксть. Дуже великий. - I тому, дитинко, кажу тобi, твiй чоловiк ще далi сягне, як сягнув. Я проста попадя, доню, але то, що очi бачать, кажу, та й що розумнi люде говорять. Каже о. Теодозiй, що Господь Бог так справедливо вiдмiрив нашим кару, що нi на макове зерно не схибив. - А за що ж ви, мамо, так натерпiлися разом з покiйним татом? - За що? За тих, що перед нами були, так у нашiм Святiм Письмi написано, доню. От, бачиш, ти у нас все добра дитина була, i мене ти пошанувала, та й тобi, доню, Бог добру долю послав, що аж диво. А схибиш проти БожоП волi, то вiдпокутуКш, доню, ой тяжко вiдпокутуКш i ти, i - най Бог вiдверне - твоя дитина. Бо кара Божа йде вiд роду в рiд. А як навернешся, доню, серцем до Бога, то будеш чути, як Вiн iде перед тобою в життi твоПм так, як iшов перед тобою i передi мною аж сюди та й не дав нам кривди зробити по дорозi. Мати перехрестилася побожно. Простi слова ПП глибоко западали в душу молодоП султанки. Але немов не знаходили в нiй дна. Лискавками перебiгли Пй у душi важнi подiП ПП життя, неспричиненi i спричиненi нею. Пригадала собi, як виреклася вiри своПх батькiв задля любовi до мужчини i блиску свiту сего. Мигнув Пй перед очима убитий великий везир Агмед-баша i чорний слуга Гассан. А потому пригадала собi страшну думку, яку мала про первородного сина свого мужа вiд iншоП жiнки. Задрижала. Але не бачила повороту. Немовби плила або летiла в пропасть. Зiтхнула. - Бог ласкав, донечко,- казала лагiдно мати, що запримiтила тяжке зiтхнення дочки.- I все ще час, поки живе людина, завернути зi злоП дороги. Аж там уже не буде часу, як у сиру земленьку ляжемо i скiнчиться наша спроба на сiм свiтi. I мати зiтхнула. Прийшли слуги просити до стола. Молода султанка перекинулася поглядом з матiр'ю i вiдповiла: - Потому. Довго ще говорили. Зачало вечерiти. Крiзь венецькi шиби вiкон султанськоП палати заблистiла червень заходячого сонця i заграла на дорогих коврах стiн i долiвки. Муедзини зачали спiвати п'ятий азан на вежах струнких мiнаретiв. На сади лягала чудова тиша ночi в Дерi-Сеадетi. Настуня встала, перепросила матiр на хвилю i вийшла. Йшла просто до своКП молитовноП кiмнати, де впала на диван, обличчям обернена до Мекки. Вiд часу убийства Агмеда-башi й чорного Гассана ще не молилася так горячо. З роздертоП душi ПП, немов запах кадила з жару кадильницi, пiдносилася молитва до Бога. Дякувала в покорi за ласку, що привiв матiр до неП, i постановляла щиру поправу. А як переломила в собi злу думку про те, що думала зробити з первородним сином мужа свого, вiдчула таку легкiсть на серцi, як тодi на жiночiй торговицi, коли досвiта вiддавалася в опiку Богу, кажучи: "Да будет воля Твоя!" Не пам'ятала, як довго молилася до Бога. Коли встала, не чула спiву нi з одноП вежi мiнарету. А в кiмнатах свiтилися вже пахучi свiчi. За той час мати Настi вспiла вже розговоритися з Гапкою й довiдалася вiд неП не тiльки про "випадок", але i про всякi iншi обставини життя своКП дочки. * * * Султан Сулейман прийшов до кiмнат Ель Хуррем, коли його жiнка ще молилася. Покликана невольниця сказала, що панi на молитвi. Сулейман Великий пiдняв руку вгору i сказав побожно: "Ель Хуррем говорить з бiльшим, нiж я. А як скiнчить молитися, також не кажи своПй панi, що я жду, хiба сама запитаК". I тихо усiв в однiй з ПП прийомних кiмнат та задумався. А по гаремi стрiлою пiшла вiстка, як дуже шануК султан жiнку свою, до котроП прибула мати ПП. I вся служба вiдтодi ще бiльше на пальцях пiдходила до кiмнат Ель Хуррем. * * * Вже було пiзно, як Настуня закликала службу й запитала, чи султан був. - Падишах уже довго жде в нарiжнiм будуарi. Падишах не казав говорити, що жде, поки хассеке Хуррем сама не запитаК. Молода султанка Ель Хуррем вся покраснiла на обличчi Коли служба вiдiйшла, не видержала, щоб не похвалитися матерi, який делiкатний ПП чоловiк. - Ласка Божа, доню,- вiдповiла мати.- Бачу, що вiн направду великий цар. - Так всi люде кажуть, мамо, i своП, i чужi. А войсько так дивиться в него, як в образ. - Не роби ж йому, доню, нiчого злого, бо жiнка, донечко, може зробити багато зла чоловiковi, як хоче, i вiн навiть не знаК того. Настуня запровадила маму до кiмнат свого сина, а сама пiшла до мужа. Вiн перший зачав живо говорити: - Чую, що маКш дорогого гостя. I казали менi нашi улеми, що ти, о моя мила Хуррем, знайшлася так, що будеш довго прикладом i взiрцем всiм дiтям правовiрних мослемiв, як мають шанувати своПх батькiв i матерей! Не знаходять слiв похвали для тебе. Настуня вся сiяла з радостi, що чоловiк так вiдразу привiтав i похвалив ПП стрiчу з матiр'ю. Була прекрасна у своПй радостi. I запитала: - А чи ти будеш добрий для моКП матерi? - Не схочу прецiнь показатися гiршим вiд своКП жiнки,- сказав весело. I додав по хвилi.- А як у вашiм краю вiтаКться чоловiк з матiр'ю своКП жiнки? Настуня з вдячнiстю подивилася на нього i вiдповiла: - Се твiй край, Сулеймане, i я твоя. Ти не потребуКш питати про звичаП в моПм краю. Твiй край вже давно моПм краКм i твiй нарiд моПм народом. - Знаю, о Хуррем, що ти найбiльшим даром не втiшишся так, як привiтанням твоКП мами по звичаям твоКП землi i твого роду. Чому ж я не мав би зробити того? Вона вся запаленiла з задоволення, стала на пальцi й шепнула йому до уха кiлька слiв, якби не хотiла, щоби хтось почув Пх. Опiсля запровадила чоловiка до кiмнат своКП дитини, де великий султан точно по звичаям краПни своКП жiнки привiтав ПП матiр. Бо чого не зробить мужчина для жiнки веселоП вдачi, котра вмiК прив'язати його до себе? * * * Ще, мабуть, нiде й нiколи не втiкали так два купцi з нiякого мiста, як утiкали тi, що привезли матiр султанки Ель Хуррем. Все лишили, що мали, й утiкали - на однiм возi. - Зле ми зробили, Мойше,- сказав молодший до старшого. - То не ми зле зробили,- вiдповiв старший купець,але стара попадя. Нащо вона кричала? Нащо вона наробила такий гармiдер мiж дiдами? - Але нащо ми ПП мiж дiдами поставили, Мойше? - Видиш, Срулю, я дотепер гадав, що я маю розумного спiльника. Таже ти сам так радив! I ти добре радив. Бо тодi султанка найпомалiше Пде, як милостиню роздаК, i стара мати могла Пй наилучше придивитися. А якби ми були ПП поставили десь в iншiм мiсцi; то карета з султанкою була б лише мигнула мiж вiйськом. I знов треба було чекати аж до п'ятницi. - А не можна було староП попадi поставити перед головну мошею, де султанка висiдаК? Таж там вона вже не Пде нi скоро, нi помалу! - Видиш, Срулю, я дотепер гадав, що маю розумного спiльника. А то троха iнакше. По-перше: чому ти той розум маКш ззаду? А-по друге: навiть той заднiй розум не Ксть нiякий розум. Там нi нас, нi ПП не допустили би стояти. А навiть якби допустили здалека, то мiж тими панами, що там заПжджають, i тим войськом, стара попадя була б i так нiчого не доглянула. I таки треба було б чекати знов до п'ятницi i там само ПП поставити, де ми ПП поставили. А тепер знаКш, що з нами буде, як нас зловлять? - Що буде, Мойше? - Як нас зловлять, то можемо собi обидва сказати: "Бувай здоров, i Львiв, i Перемишль, i наша лазня у Львовi!" - Чому так, Мойше? - Бо нам тут справлять лазню i запорпають. - За що, Мойше? Чи ми що зле хотiли або зробили? - Видиш, Срулю, я гадав дотепер, що маю розумного спiльника. Ми, Срулю, зробили добре дiло, але ми його зле зробили. РозумiКш? I нам не вибачать за те, що ми з султанськоП тещi жебрачку зробили, бо що правда, то вона не К нiяка жебрачка. Глибоко вiддихаючи, сказав Сруль: - Кажуть, що султан дуже справедливий чоловiк. А де ж була би справедливiсть убивати нас за нашi труди i за нашi грошi? - Видиш, Срулю, я дотепер гадав, що маю розумного спiльника. Ти гадаКш, що наша справа мусить дiйти до самого султана? На сто випадкiв вiн i про оден не все може знати. Анi вiн, анi його жiнка. Тут уже е такi, що сим займаються. Так говорили у смертельнiм страху два купцi, що втiкали бiчними дорогами з султанськоП столицi. А тим часом султанка Ель Хуррем пiслала по них свою службу. Служба вернула i сказала, що Пх вози К, а Пх самих уже цiлий день i нiч не було в заПзнiм домi. Наказано Пх шукати в обавi, чи хто Пх не убив у великiм мiстi. Недовго тривало, як вiдшукала Пх спритна i до таких справ дуже вправлена султанська служба та привезла обидвох у смертельнiм страху до сераю. Таким чином жидiвськi купцi, що привезли матiр султанки, одержали у неП послухання, хоч не просили о нього. Молода султанка приняла Пх дуже ласкаво в присутностi своКП матерi, дозволила Пм сiсти i довго з ними говорила про рiдний край, про свiй Рогатин, про Львiв, про крами, цiни i матерiП, про подорож i вiдносини в сусiднiх краях. Опiсля, дякуючи Пм за привезення матерi, дала кождому з них значну скiлькiсть золотих монет у прозрачних шовкових покривалах як дар, ще й питаючи, якi кошти виложили на подорож матерi. Обидва купцi, низько кланяючись i з радiстю стискаючи золотi дари, вiдповiли, що вже не мають нiяких коштiв i що тi ласкавi дари, якi одержали, перейшли Пх найбiльшi надiП на вiдплату. - То, може, маКте якесь iнакше бажання? - питала колишня рогатинська попадянка, усмiхаючись. - О, найяснiша панi,- вiдповiв старший з них.- Ми не знаКмо, чи можна просити залагодження одноП справи... - Спробуйте,- вiдповiла ласкаво,- як тiльки се буде в моПй силi, то зроблю. - Два роки тому, коло татарськоП границi, ограбували наших спiльникiв на великi суми! Що ми вже не находилися по всiх польських владах, i нема способу дiстати яке-небудь вiдшкодування. Ми пристали б i на половину шкоди. - А де се сталося? - На половинi дороги мiж Бакотою i Кримом. - Ви згадували про татарську границю. По котрiм боцi границi наступив грабунок? - Найяснiша панi! Де там К яка границя? То тiльки так говорять, що границя. А там хто хоче, той рабуК. Рабують ляхи, рабують козаки, рабують i татаре, бо чому не мали б рабувати? Але що поляки кажуть, що то Пх земля, то, може б, вони заплатили, як Пх? Молода султанка плеснула в долонi. З'явилася служниця. За короткий час з'явився урядовий товмач з турецьким писарем. Султанка випитала ще про назвиська ограбованих i вбитих, про Пх спадкоКмцiв i подиктувала про се короткий лист до польського короля. Закiнчила його так: "Iменем свого мужа, султана Сулеймана, прошу полагодити ту справу i в дарi залучаю кiлька сорочок i спiдньоП бiлизни". Французький товмач в