ся народовi без заслони у вiкнi свого помешкання, а на мiсто виходити тiльки в заслонi. Сучаснi пишуть, що Павля де ВiньК до смертi, котра наступила и глибокiй старостi, дiлала ще на мужчин красою своКП постави i приКмним видом. Подiбним феноменом, який сильно дiдав на вiдомого з твердосii характеру султана Сулеймана Великого, була, очевидно, й одинока його жiнка Роксоляна, котра задержала вплив т нього аж до своКП смертi. Навiть коли з вiком зiв'яла вже давня краса ПП й вороги ПП впливу хотiли пiдсунути Сулеймановi молоду прегарну дiвчину та й уже привели ПП до палати султана,- Роксоляна спротивилася тому. Султан пiддався ПП волi й не приняв молодоП дiвчини. Так обстояла вона до кiнця моногамiчне подружжя своКП краПни, всупереч звичаям народу мужа свого. Надзвичайно драматичнi i високо трагiчнi подiП з ПП дальшого життя зломали ПП передвчасно: вона померлiП, зуживши сили надмiрним проявом своКП енергiП та гризотою iз-за своПх синiв. Наскiльки вiдбилося на ПП душi i здоровлю вiдступство вiд вiри батькiв, трудно виробити собi поняття. Але що й се му сiло з лiтами дiлати на неП - в тих часах ще дуже твердоП вiри, особливо на Сходi,- не пiдлягаК сумнiву. Все те могло б бути предметом окремоП працi про ту дуже цiкаву й визначну жiнку. Тут треба ще пiдчеркнути, що мiж рiжинми реляцiями про походження Роксоляни не конче мусить бути суперечнiсть. Напр [иклад], коли Гославський пише, що Роксоляна родом з Чемеровець, а гурки казали польському пословi Твардовському, що вона походила з Рогатина,- то правдою може бути одно i друге. Бо уродитися вона могла в Чемерiвцях, а виростала в Рогатинi, куди перенiсся батько. Родина ж ПП могла походити зi Стрийщини (Самбiрщини), як твердять iншi. На всякни випадок, походила вона з украПнськоП землi, й, може, колись устiйнять точно, з котроП саме мiсцевостi. При тiм хибно було б уважати польськими або московськими студiП таких письменникiв, котрi походили з УкраПни, а писали по-польськи чи по-ро-сiйськи. Такi працi, очевидно, належаПь до украПнського письменства, все одно в якiй мовi вони писанi. Бо територiя (земля) рiшаК в першiй мiрi про приналежнiсть людини, а тим самим i про ПП духа та творчiсть. Про се у культурних народiв нема вже нiякого сумнiву, i, наприклад, американцям i на думку не прийде уважати не-американцем людину, котра уродилася па американськiй землi, хоч би ту людину навiть зараз по уродженню вивезли, напр [иклад], до Польщi й вона була там довгi лiта. Так само дивиться на всiх уроженцiв своКП землi кождий культурний нарiд. Мова - се рiч, яку можна основне забути й основне навчитися. Тому мова зовсiм не рiшаК про те, хто куди належить. Так само не рiшаК т. зв. кров, бо нема найменшоП контролi, чия кров украПнська, а чия неукраПнська. Головна рiч - се територiя, земля, котра згодом асимiлюК навiть дiйсного чужинця до бiльшостi населення даноП землi, коли та бiльшiсть проявить у собi потрiбний порядок i культуру. А коли не проявить того, то згодом з'асимiлюють на ПП власнiй землi. I годi вся творчiсть ПП дiтей буде зарахована без апеляцiП до творчостi iнших лiгераiур i культур, як пiдрядна частинка Пх, хочби у творчостi тоП незорганiзованоi людностi були не знати якi гарнi iскри й огнi та й iндивiдуальностi такоП величi, яку проявила Роксоляна. Живемо в часi переломовiм, коли важиться, власне, наша доля. Коли потрафимо при помочi твердоП моралi, ясноП iдеП й дисциплiни приготовитися до здобуття своКП держави, будемо колись становиш окрему силу. А як пустим вереском i руйництвом зруйнуКмо в народi всяку пошану до свого Авторитету,- тодi i вся наша творчiсть, i всi пам'ятки по нiй увiйдуть у склад чужих культур i чужих пам'яiок тих народiв, котрi перевищать нас пошаною для своПх Авторитетiв i тому загорнуть настало нашу землю. Се сталося вже з не одним народом i з не одною землею. Вкiнцi почуваюся до обов'язку зложити найщирiшу подяку за пересилання наукових книгзбiблiотек Наукового Товариства iменi Шевченка, унiверситетськоП й Оссолiнеум у Львовi, котрi потрiбнi були до опанування матерiялу для виконання сеi працi, та за вказiвки при вишуканню потрiбних книг i мап до iсторiП туркiв i кримського Манату з бiблiотек у Вiднi - двом особам, котрi тепер знаходяться на большевицькiй територiП i котрi, коли б я назвав Пх iмена, могли б там мати прикростi, навiть за колишнi "взаКмини з контрреволюцiонерами". Румiлi - турецьке слово - Рум-iлi - край римлян або византiйцiв, котрi називали себе ромеП, а не византiйцi i не греки. "Румiлi" - се була Квропейська територiя Туреччини (з виПмком АлбанiП, Босни й МореП), пiд одним беглербегом, що резидува" звичайно в СофiП. (Т. зв. Схiдну Румелiю видiлено щойно в 1878 р., вона мала 32 594 км i столицю Фiлiпополь). Румiлi не треба мiшати з РомунiКю. Селямлiк - турецьке слово, утворене правдоподiбно вiд арабського "селям" (мир, спасения, привiт). Перше його значiння - авдiКнцiя, послухання, нарада, дальше: кiмната i палата, доступна тiльки для мужчин, в котрiй вiдбуваються приняття й дiловi наради. Слово "селямлiк" мало ще i локальне, стамбульське значiння, а саме: означало воно торжественну Пзду султана в п'ятницю до мощеП з вiйськовою парадою. Анатолi, або Анадолi - турецьке означення МалоП АзiП. Слово се походить вiд грецького "анатолК" - вихiд, ранок, вiдси "краПна Сходу", розумiКться сонця. Султанка - такого поняття турки не знали, у них була тiльки жiнка султана. В повiстi уживав я слова "султанка" в примiненню до Роксоляни. котра була виПмково впливова жiнка султана. РОДОВIД СУЛЕЙМАНА ВЕЛИКОГО 1. СУЛЕЙМАН 1 помер 1231 2. ЕРТОГРУЛ 1231 - 1288 3. ОСМАН[107] 1288 - 1326 4. УРХАН 1326 - 1359 5. МУРАД I 1359 - 1389 6. БАЯЗЕД I 1389 - 1402 7. МАГОМЕД I 1403 - 1421 8. МУРАД II 1421 - 1451 9. МАГОМЕД II 1451 - 1481 10. БАЯЗЕД II 1481 - 1512 11. СЕЛIМ I 1512 - 1520 12. СУЛЕЙМАН ВЕЛИКИЙ 1520 - 1566 Повiсть сю писано в часi великоП вiйни i революцiП, ни УкраПнi й на емiграцiП, у Львовi, в Кам'янцi на Подiллi, у Благодатнiй чи Херсонщинi. у Вiднi й ФiладельфiП в Америцi, в pp. 1918- 1926, у значних вiдступах бурливого часу, разом з iншою iсторичною, ще не печатаною повiстю "Проти орд Джiнгiсхана", а перероблено у Львовi в pp. 1927-1929. [1] Автентичний опис обiду.- Тут i далi примiт. Автори. [2] Meatus Tartans, Via Nigra, по-турецьки Керван Йолi Шлях сен мав ще й iншi iмена так у нашого народу, як i в чужих. [3] Автентичне повiр'я нашого народу про татар. [4] 3 оглядiв естетичних не подаКмо тут описiв iще далеко гiрших знущань над полоненими, котрi стверджують автентичнi жерела очевидцiв. [5] Вiрменський оклик. [6] Дефтердар - генеральний поборець податкiв. Дефтердарiв було рiвно часно бiльше Були се дуже впливовi люде. [7] Кафа, тепер Феодозiя, де тодi продавали невольникiв i невольниць на великих торговицях. [8] Автентичне, як i iншi описи з недолi невольниць на Сходi. [9] Автентичне. [10] РозумiКться, тiльки Бог АллаП [11] Везир - мiнiстр. Великий везир - премiКр мiнiстрiв [12] Селiм I. (Батько Сулеймана Великого) - знаний в турецькiй iсторiП пiд iменем: "Грiзний" i "Жорстокий". Уже батько .Селiма Баязед пустошив украПнськi землi аж поза Самбiр i Перемишль. А Селiм побiдив Персiю та загорнув Сирiю i Њгипет, де на його приказ утопили турки в Нiлi 20 000 полонених мамелюкiв. Селiм поводився жорстоко i з найближчими родичами. Помер наглою смертю в подорожi 1520 р. [13] Аллагу Акбар! - Боже всемогучий! [14] Iсторичнi данi про Сулеймана i рiд його: Сулейман В. царствував 46 лiт (1520-1566). Скоро по вступлению па престол пiшов вiйною проти Угорщини i показався вiдразу грiзним сусiдом християнського свiту та дуже здiбним вождом. Вiн здобув Бiлгород над ДунаКм та всi околичнi замки, скрiзь витинаючи впень залоги, подiбно як його батько. Папа Лев Х голосив раз у раз круцiяти проти нього. В рiк опiсля обляг Сулейман в силi 300 воКнних кораблiв зi 100 000 вiйська остров Родос i здобув його вiд Лицарiв св Iоанна (вiдомих опiсля пiд iменем Мальтанських) по тяжкiй 5-мiсячнiй облозi, признавши Пм за хоробрiсть почесну капiтуляцiю (вони боронилися поки Пм стало пороху). В другiм походi проти Угорщини побив ПП короля Люд-вика II пiд Могачем i страшно знищив угорську армiю та весь край здовж Дунаю.. В р. 1529 пiшов вiйною проти АвстрiП, обступив Вiдень i довго бив у ту крiпость з 300 гармат. В тiм походi товаришила йому його жiнка Роксоляна. Золотi намети ПП стояли в селi Сiммсрiнгу. (Тепер ХI округ Вiдня). Вдоволився потому щорiчним гарачом вiд Фердинанда в сумi 100 000 золотих дукатiв. Опiсля пустошив береги IталiП. Армiю мав поверх пiвмiлiонову i 15 000 гвардiП яничарiв дуже здисциплiнопаних. Доходи його виносили коло 500 мiлюнiв аспрiв рiчно. Силi його не було рiвнi в цiлiм тодiшнiм свiтi. Був твердого характеру, вiдважний, робучий, розумний i справедливий, раз даного слова все вiрно додержував. Любив молитву (сам укладав побожнi псальми), лови i вiйну. Се перший монарх нових часiв, що з державноП каси виплачував постiйнi значнi платнi ученим, поетам i артистам. Росту був високого, рухи мав поважнi, вираз обличчя дивно лагiдний, в поведению самостiйний. Не пiдлягав нiкому, опрiч своКП жiнки Роксоляни, "невольницi з руськоП краПни", з котрою жив у моногамiП - одинокий зi всiх султанiв. Але тiй однiй улягав страшно. Пiд впливом ПП тонкоП хитростi казав на своПх очах удусити дорослого i здiбного, первородного сина свого вiд першоП жiнки, Мустафу - в переконанню, що вiн "заговiрщик", хоч той був невинний. Цiлi полки турецького вiйська так плакали на похоронi Мустафи, аж заходилися з плачу. Убиття сина було одиноким поганим дiлом найбiльшого законодавця Туркiв-Османiв. Але й воно було доконане в добрiй вiрi, що караК руПнника права i держави. Сулейман помер у глибокiй старостi, переживши всiх своПх ворогiв й улюблену жiнку Роксоляну, котру любив аж до ПП смертi. Вона осягнула свою цiль: забезпечила трон султанiв свому синовi Селiмовi II. Але ще побачила на нiм палець Божий як на престоло-наслiднику: вiн розпився (Селiм Софт - п'яниця). Вiд нього зачалася руПна сильноП держави Османiв. Син Сулеймана i Роксоляни, Селiм II царсiвував несповна 9 лiт (1566-1574) i помер з надмiрного пиянсiва и уживання життя, оставивши 10 синiв. По нiм царствував 22 роки внук Роксоляни Мурад III (1574-1595), чоловiк людський, але слабоП волi, яку одiдичив по батьку-алкоголiку. Бачачи се й побоюючись замiшань у державi, рада улемiв постановила для забезпечення кдиновласiя перевести безоглядно стару, але жорстоку засаду туркiв: вимордувати всiх братiв султана. 18 годин опирався Пй у диспутi султан Мурад III, вкiнцi уляг зi слезами в очах i начальниковi нiмоП сторожi подав своКю рукою 9 хусток, щоб удусила ного 9 братiв, що й сталося. По нiм царствували дальшi потомки: Магомет III (1595-1603), Ахмед I (1603-1617) i т. д. Нi оден не осягнув уже могутностi Сулеймана, але сприт Пх прабабки проявився ще не раз у ПП потомствi. [15] Невольники Порти, яничари й сiпаги, солдатеска. [16] "Грiш на ячмiнь" з доходiв державних дiбр. [17] Т зв. "Грiш заслони", удiлюваний султанським жiнкам i одалiскам. [18] Слово двоякого значiння- "Гiсть, чужинка" i "Дуже шанована". [19] Рання зоря й утрення молитва. [20] T. зв. чорний камiнь Авраама, пiсля передання ужитий на фундамент наисвятiшоП святинi мусульман серед арабськоП пустинi. [21] Християнах. [22] _Призначiння._ [23] Авретбамiр - жiноча торговиця, на котрiй продавали невольниць. [24] Царгород, Византiя, Константинополь, по-турецьки Iстамбул (або Стамбул), одно з найкращих мiст на землi. Турки здобули його вiд сварливих византiйцiв раненько, дня 29 мая, 1453 р. за Сулейманового предка Магомета II. [25] Каравелi - кораблi без чердакiв. [26] Святий мiсяць посту мослемiв, дев'ятий мiсяць в Пх роцi. [27] Ага - генерал, або високий достойник на султанськiм дворi. Генерали мали титул зовнiшнiх агiв, високi достойники сераю - внутрiшнiх агiя. З внутрiшнiх агiв найвищi були: Капу-Ага (майстер церемонiй i завiдатель двора) та Кiзляр-Ага (управитель гарему султана). Перший був бiлий Квнух, другий начальник чорних Квнухiв. [28] Серай - комплекс султанських палат, взагалi резиденцiя султана. [29] Висока брама, звана Царською (в напрямi Гагii СофiП); на нiй застромлювано голови страчених достойникiв i злочинцiв. [30] "Кiмната Катiв" - внутрi т. зв. СередньоП Брами, бiля Площi яничарiв, з двома воротами. Там схоплювали везнрiв i пашiв, що попали в -неласку султана, в хвилi, коли перейшли першi ворота. Других уже вiдчинити не могли. Всерединi Пх замучувала на смерть нiма сторожа. [31] Безпосередня ксровниця гарему, яка одержувала се мiсце тiльки пiсля довгоП служби. [32] Поклик до молитви. [33] Брама щастя (гарем). [34] Радiсна русинка. [35] Ученi в державних i церковних науках, котрi у мусульман були в тих часах нерозлучнi (ВЗахiднiиСвропiт зв Вiдродження, котре в дiйсностi було скептичне и навiть атеПстичне, розбило вже було ту лучнiсть i доводило до крайнього зiпсуття суспiльностi) Улеми могли не бути священиками, але часто священики бували улемами. [36] Хатун - панi. [37] Учений (улем), що по скiнченню 10 наук вчився ще найменше 7 лiт. [38] Iмами - духовнi, що завiдували мечетами (святинями мусульман), виконували треби й читали спiльнi молитви. Вони мусiли мати богословську освiту i затвердження влади. Вiдзнаки Пх в одiжi; бiлий турбан i бiлi рукави. [39] Хатiби - духовнi, що мали обов'язок проводити (целебрувати) богослужения у п'ятницi, читати молитви й виголошувати перед тим мови ("хутба" або "хатба"). Хатiби мали обов'язок "хутби" не тiльки в п'ятницi, але i в iншi свята. [40] Кухня для убогих. [41] Лiчниця. [42] Купелевий дiм. [43] Школи для хлопцiв. [44] Бiблiотека. [45] Дiм для божевiльних. [46] Блющ. [47] Грузiя. [48] Се оповiдання, як i дальше, взято з прегарних легенд святоафонських. [49] 1147р. [50] Њвропи.- На Афонi вiдпочивай Олександр Великий, найбiльший завойовник старинного свiту, котрий на схiд сонця дiйшов побiдно дальше, нiж Сулейман Великий, бо аж до Iндiй. [51] "Весiльний дар для знайди з Чорного Шляху".- "Калим" був дар, який наречений складав батькам дiвчини. "Калим" у монгольських народiв був влас гиво цiною купна дiвчини. В давнiх часах виносив найменше 27 кобил або 2 кобили i 5 верблюдiв. У пiзнiших часах заступали се дорогоцiннi рiчi, вiдповiдно до стану i майна нареченого, та помалу ставали не то вiном, не то приданим дiвчини. [52] Селямлiк - прийомнi кiмнати султана. [53] Авентичне. [54] Формула, якою приймаКться магометанську вiру. [55] Тими словами Коран постiйно означаК невольниць. [56] Роздiл. [57] Автентичне. Та жiнка Сулеймана не носила заслони i навiть давалася портретувати чужим малярам. [58] Замкненi нiшi в мусульманських святинях, де привагнi люде складали золото i клейноди на переховання (так званi аменети). Навiть найбiльшi деспоти не важилися конфiскувати i их у святинях зложених дорогоцiнностей. [59] Нессараг - християн__. __ [60] Стара турецька вага: 400 дiргем iшло тодi на одну окку, котра рiвнялася теперiшнiм 1284 кг. Одначе, ii ваги були при рiжних предметах рiжнi, хоч назви мали тi самi. 100 окка - 1 кантар. Двi останнi турецькi назви уживанi ще досi в галицьких мiсточках ремiсниками, хоч в iнакшiм значiнню. [61] 12 сiчня. [62] Дервiшi - магометанськi монахи. Щойно вiд 12 столiття жили вони також у монастирях. Переважно знали вони рiжнi ремесла й доводили в них до майстерства. Дивними танцями вправляли вони себе в мiстичну вдумчивiсть i заглиблення в Бозi. Мандруючi дервiшi переходили всi краП iсламськi як проповiдники або жебраки. Вони мали й великий полiтичний вплив. [63] 29 мая. [64] Автентичне. [65] Менажерiя. [66] 50 аспрiв- 1 дукат. [67] Омар Кгаiям - висококультурний перський поет, учений i фiлософ, реформатор схiдного календаря. Уродився в половинi XI столiття як син ремiсника, ткача наметiв, у мiстi Нiшапур, в краПнi Хоразан, славнiй своКю пшеницею, шовком i виробами з вовни та копальнями туркусiв i малахiту. Був • скептиком i песимiстом, але згодом осягнув радiсний свiтогляд, опертий на вiрi в ласку Божу. Так званим рубайятом (коротким чотиристихом) висказував найглибшi думки в гарнiй i милiй формi, й був улюбленим поетом мусульманськоП аристократiП духу на всiм Сходi. В зенiтi турецькоП влади за Сулеймака сей поет i перська культура взагалi були високо цiненi. Цiкаво, що сей поет i тепер, в часi зенiту великобританськоП влади, також високо цiнений англiйською аристократiКю, про що свiдчать новi переклади i студiП над ним. [68] "Царю двох частей свiту i володарю двох морiв, стороже двох святих мiст (Мекки i Медини), пане трьох престольних городiв (Константинополя, Адрiянополя i Брусси) i Каiра могутнього, i Дамаска, як рай прекрасного, i величавого Галебу i Бiлгорода - дому святоП вiйни i (Багдада) - дому спасения й побiди!" (Се оден з титулiв султана в тих часах). [69] Призначення, якого - по вiруванням мусульман - не можна нiчим вiдвернути вiд себе. В нашiм народi К зовсiм подiбне повiр'я про "долю", котроП "нi обiйти, нi конем об'Пхати не можна". [70] Мiграб - нiша, в якiй лежить свята книга, Коран; се головний вiвтар мусульманськоП святинi. [71] Мiнбер - пiдвищення, з якого хатiб щоп'ятницi голосить право верховладства iсламу. [72] Хатiб-святочний проповiдник. У мусульман святочний день п'ятниця. [73] Максура - емпора, в якiй султан слухаК богослужения. [74] Меджiд - мiсце молитви, по-еспанськи "mezquito", з чого перекручено "мошея". [75] Цю святиню Роксоляни в Царгородi будував Сулейман сiм лiт i видав на неП сiмсот тисяч дукатiв. На тi часи - величезна сума. Се найбiльша ошея в Царгородi, небагато менша вiд великанського храму святоП СофiП. [76] Гамом - лазня. [77] Бог всемогучий! Нема Бога, лиш Аллаг! А Магомет Пророк Божий! Спiшiть на молитву!.. Спiшiть на молитву!.. Спiшiть на молитву! [78] Лист султанки Роксоляни до польського короля, в котрiм К згадка про тi, в наших часах дивнi, а тодi моднi дари (разом з iншими листами), оповiщений в оригiналi у "Kwartalniky historycznym". [79] Автентичне. Так i представлений Сулейман у славнiй галереП воскових подоб султанiв. Подоби всiх iнших султанiв прибранi в найдорожчi одяги i клейноди - з виПмком подоби Сулеймана В. [80] Бiн-Бiр-Дiрек ("Цистерна Тисячi й ОдноП Колюмн"), крита студня в Царгородi з величавим басейном, величини церкви Нотр Дам у Парижi, сегодня вже висла. Дах ПП на 16 рядах колюмн. [81] Њнi-Батан-Серай ("Запавшася Пiдземна Палата"). Була се також величава цистерна в Царгородi, збудована ще византiйським царем Юстинiяном (на 1000 лiт перед Сулейманом). Дах тоП цистерни опирався на 336 мармурових колюмнах, на 6 м. високих, уставлених симетрично в 26 рядах. Помiж тими колюмнами тихо пливала лодка по басейнi води об'Кму близько 10км(140х70м.). [82] У вереснi 1529 (перша облога Вiдня). Дiялося се в 37 лiт по випертю мусульман з Гранади в ЕспанiП, котрi там мали гарну державу вiд року 1238 до р.1492. [83] Тодi село, тепер XI округ Вiдня. [84] Мудшагiди - мусульманськi борцi за вiру, учасники святоП вiйни Джiгаду. [85] Дев'ята сура Корану, вiрш 41. [86] Слiдуючi описи взятi зi старих i нових описiв очевидцiв тих околиць. [87] Так призначено. Дослiвно: так написано. [88] Джебсль I арун. [89] Постiй бiля джерела Невольникiв. [90] Мiсто Пророка. Магомет уродився в Меццi, одначе в Мединi знайшов притулок у найтяжчiй хвилi свого життя, коли його прогнано з родинного мiста. Тому в Мединi знаходиться грiб його, хоч Мекка iз-за Кааби - се найсвятiше мiсто мослемiв. (ТретК в них щодо святостi мiсто - Њрусалим, званий Ель-Кудс - Святий). Правовiрний мусульманин згадував Мекку й грiб Магомета немов опчим вiддихом, хоч вони досить далекi вiд себе. [91] Дому молитви. [92] Авiентичне повiр'я мусульман. [93] Подвiйну дектику. [94] Дiм Бога, манни Каао*. Се великий гранчак, 12 метрiв довгий, 10 широкий, 15 високий. Будову цю по iсламським легендам мав побудуваПи iце праотець Авраам зi сином IзмаПлом (вiд жiнки Агар), родоначальником мослемiв. [95] Садж - рифмована проза, дуже старий спосiб висловлювання думок в АрабiП та на всiм Сходi. [96] Гiкгма - прислiв'я мудростi. [97] Тифсiр - пояснення Корану. [98] Фiкг - практичнi релiгiйнi приписи. [99] Гадiт - вискази Пророка Магомета, переданi традицiКю, та взагалi традицiя. (В бiльшескладових словах наголос на останнiм складi). [100] Баiйрам - турецький Великдень. [101] Автентичне Коли султанка Роксоляна зачала в'янути в красi своПй, ворожа Пй партiя вишукала найкращу молоденьку дiвчину й привела ПП до палати Сулеймана, щоб подарувати йому. Роксоляна довiдалася про се i положилася на порозi палати, щоб не допустити суперницi. Коли про се повiдомлено Сулеймана, вiн, вiрний раз даному слову, заявив, що поки живе його жiнка Роксоляна, не прийме жадноП iншоП. I додержав свого слова до кiнця. [102] Њрусалим, по-турецьки Мутесарiфлiк, по-Кврейськи ЊрушалаПм, по-арабськи Ель-Кудс (Святий). Найдавнiша його назва, вiдома з асирiйських клинових надписiв, Урсалiма. [103] Селiм, син Роксолянн, ставши султаном, дiйсно подарував жидам Мур Плачу. [104] A owaz to Roksolanka Co to trzesla calym Wschodem, Byle nasza Podolanka Z Czemerowiec rodem. М. Goslawski, "Podole" (II [105] МаКться на увазi Страсбург.- (Ред.). [106] МаКться на увазi Мюнхен.- (Ред.). [107] Османа уважають властивим основником могутностi Туреччини. Вiд нього й почесна назва туркiв - османе. Вiд нього й рахують ряд властивих турецьких володарiв i Сулейман Великий знаний пiд iменем десятого султана, рахуючи вiд Османа.