Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Весною, пiсля великодня, ченцi й послушники в одному киПвському монастирi запримiтили, що до церкви усе ходить якийсь не то грек, не то арм'янин. Тiльки вдарять у дзвiн чи на вечерню, чи на службу - в церкву входить поперед усiх людей якийсь високий, чорнявий, з товстими густими бровами, здоровими чорними очима вже лiтнiй чоловiк, стаК перед чудовною iконою, молиться, б'К поклони, зiтхаК, знаменуКться до образа богородицi й позад усiх людей виходить з церкви. Той чоловiк був грек Христофор Хрисанфович Копронiдос. Вiн довго блукав по селах на УкраПнi, продавав кипарисовi хрестики, образки й чотки, продавав темним селянам камiнцi, нiбито з Њрусалима, свячену воду, нiби з Йордану, ладанки од усяких хвороб, навiть пальмовi гiлки, нiбито посвяченi на вербу в Њрусалимському храмi. Тi камiнцi вiн збирав на березi Росi, Расави та iнших рiчок, а святу воду набирав у пляшечки просто з криниць i з ставкiв. Продавав вiн i свячене помiчне зiлля i жебрав на Афон. Набивши добре кишенi грiшми, видуреними в темних богобоящих селян, вiн пiшов на хитрощi вже бiльше кориснi: задумав дурити багатих киПвських ченцiв... Якось пiсля вечернi вiн пристав до послушникiв, примостився коло Пх в садку на лавцi, в темнiй алеП, на цвинтарi i почав розпитувати, хто з ченцiв маК багато грошей. - Чи то пак правду кажуть, що нiбито в отця Палладiя дуже багацько грошей? Чи то правда, що вiн багатющий? - спитав вiн у послушника. - Що правда, то правда, - обiзвався келiйник отця Палладiя, - я в його вже давно служу за келiйника; кажуть, в його К тисячок зо три карбованцiв, коли й не бiльше. - А з яких вiн: мужикiв, чи з мiщан, чи таки з духовних? - спитав Копронiдос. Копронiдос говорив доволi чистою украПнською мовою, котроП навчився, тиняючись на селах, але в розмовi примiшував великоруськi слова й шепеляв, як шепеляють греки, що родились i зросли не в РосiП. - Отець Палладiй таки з духовних. Вiн був на селi священиком, овдовiв; кажуть, що вже видав двi дочки замiж, i оце годiв з п'ять живе в монастирi, - одповiв келiйник. - ЗдаКться, вiн богобоящий та богомiльний. Так молиться та б'К поклони... що менi аж кинулося в вiчi... - обiзвався Копронiдос. - Дуже богомiльний та богобоящий. Ввечерi довго молиться богу, а як лягаК спати, то, мабуть, грошi лiчить, чи всi дома, бо я часом чую в себе, в другiй келiП, як бряжчать срiбнi карбованцi та, здаКться, i червiнцi, - сказав келiйник. - Бряжчать карбованцi! - аж крикнув Копронiдос, i його здоровi банькатi очi аж закрутились на бiлках, а зiньки аж заблискали. - Бряжчать, ще й, видно, в його Пх немало, бо лiчить часом отой лапiга таки довгенько. Усе сидить i ледве ходить помалу, - сказав молодий проворний келiйник. - I, певно, благочестиво живе й пiснюкаК, бо такий захуджений, з лиця такий тихий, такий добрий. - Тихий, тихий, але тиха вода греблi рве... Горiлочку п'К добре; а сiльськi бабки та молодицi з того села, де вiн був попом, часто приносять йому гостинцi: i сало, i масло, i печенi кури. А одна якась удова таки часто ходить на прощу в наш монастир. - I до отця Палладiя заходить? - Атож! Заходить i балакаК приязно з ним. - А як ПП звуть? - спитав Копронiдос. - Вона Хiвря на ймення, - сказав келiйник, - там така здорова, огрядна та червонопика! А приходить на прощу сливе щомiсяця, бо вона з того ж таки села, що недалечко од КиКва. - А отець Iсакiй та Њремiя, певно, так само мають грошi, як i Палладiй? - спитав Копронiдос. - Мають, але менше, нiж отець Палладiй. А скупi, скупi обидва, що й сказати не можна! Грошi мають, а ходять у старому дрантi та драних, латаних чоботях, - обiзвався другий келiйник. - А з яких вони? - спитав Копронiдос. - Хто Пx знаК. ЗдаКться, з мiщан, а може, й селян, - одповiв келiйник. - Я бiльше од ycix ченцiв люблю отця Tapaciя: такий проворний та жвавий, наче в вiйську служив. ЗдаКться, i цей маК грошаки, бо на йому одежа нова, чиста... - казав далi Копронiдос. - I цей маК, - обiзвався один келiйник, - бо часто шиК одежу! О, цей любить чепуритись! Як принесе часом кравець рясу або кафтан, а вiн як почне примiрять, то виварить воду кравцевi незгiрше будлi-якоП панни: по три рази часом кравець перешиваК одежу та приганяК до стану. - А не знаКте, з яких вiн? - спитав Копронiдос. - 3 бурсакiв; його вигнали з бурси. Але вiн був у москалях: казав, що навiть служив унтер-офiцером. Та це знати й по ходi, бо як ходить по церквi, то задираК голову вгору, мов москаль на муштрi, - сказав келiйник. - Про що ж вiн розмовляК в келiП, як часом зiйдуться гостi? - спитав Копронiдос. - РозказуК, якi штуки виробляв вчителям у бypci; часом говорить про свою давню службу в москалях. А з молодими дияконами усе балакаК за червонi щоки та високi перси одноП удовицi... Вона тут недалечко од монастиря й живе, - сказав келiйник i зареготався на все горло. "Отже ж, варто закидати мережi в цьому монастирi. Ловитва, мабуть, буде велiя... Чотири цiновитi осятри маю на примiтi... 3 котрого б почати... - думав Копронiдос. - Мабуть, з Палладiя. Палладiй маК показну роль в монастирi, бо з вчених... Треба б зробить початок з його..." Копронiдос сам пробував послушником в усяких монастирях у ГрецiП та БолгарiП i добре дiзнався за норови й звички монастирських осятрiв. - Чи не крикливий та не лайливий отой отець Тарасiй? - сказав нiби сам до себе стиха Копронiдос. - Ого-го! Не крикливий! - обiзвався послушник. - Як не встигнемо наставити самовар, то вхопить тебе за коси та як сiпне, то трохи голови не одiрве з волоссям. А лаКться гидко, як москаль, та палкий, та битливий! Часом i приступити до його страшно. Та такий товкущий, непосидящй, що все тотвчеться то по келiП, то по садку. "Ну, з цього страшно починать: не пiде в моП мережi; треба почитати з святих та побожних... хоч би з грошовитого лапiги, що не любить вештаться та ходить, мов качка... з отця Палладiя: тут менi буде менше притичин", - подумав Копронiдос i встав з лавки та й розпрощався з келiйниками. II_ Другого дня, тiльки що вдарили в дзвiн на ранню службу божу, Копронiдос прийшов до церкви. Отець Палладiй сидiв коло низького аналоя. Кругом його стовпились сiльськi бабки, прочанки. Отець Палладiй записував у книгу "жертви" бабок: бабки та й молодицi наймали акафiсти, молебнi та панахиди. Копронiдос держав у руцi здоровий пучок пiвонiй, нарцисiв та тюльпанiв, а пiд пахвою щось завернуте в червону хустину. Баби й молодицi товпились кругом отця Палладiя, неначе овечки кругом ясел з сiном. Копронiдос поклав на вiкнi своП приносини, вдарив три поклони перед чудовним образом, приложився, а потiм став навколiшки височенько на сходах i молився, доки баби одiйшли од отця Палладiя. Тодi вiн узяв з вiкна букет та те, що було загорнуте в хустинi, i якось по-лисичому, навшпиньки пiдступив до отця Палладiя й поклонився йому до пояса. - Прошу прийняти од мене вбогу лепту во славу божiю i поставить перед чудовним образом богородицi, - сказав солодким, благочестивим голосом Копронiдос i подав отцевi ПалладiКвi здоровий пучок квiток. Отець Палладiй пiдвiв толову й хотiв покласти перо на столик, але глянув на поетичну жертву i тiльки тикнув рукою з пером на чудовний образ i на букети квiток, що стояли в вазках перед образом на столику, застеленому шовковим червоним покрiвцем. - А це прошу прийняти й записать на монастир мою малу лепту: ладан, смирну i Клей, - промовив нишком, якось смирно Копронiдос i почав розв'язувать червону хустку. - Приймiть, отче Палладiю, i пом'янiть мене в ваших святих молитвах, - сказав Копронiдос. - Яке ж ваше святе ймення? - спитав отець Палладiй, вже ласкавiше дивлячись на грека. - Раб божий Христофор, - сказав тихо Копронiдос. - Ви ревнi до божого храму: щодня ходите до нашоП церкви. Я вас запримiтив, - обiзвався отець Палладiй. - А з яких ви будете? - Я купець: держу магазин з тютюном на Хрещатику. а на Подолi маю дiла торговельнi: скуповую та перепродую пшеницю, - сказав Копронiдос. Отець Палладiй несподiвано схопився з мiсця. - Як же вас звати? - спитався Палладiй. - Христофор Хрисанфович Копронiдос. Прошу вашого благословення i знайомостi. Отець Палладiй поблагословив його великим хрестом i подав йому по-панiбратськi руку. Копронiдос, одначе, поцiлував ченця в руку. - Спасибi за жертву, спасибi!.. Бог вас не зоставить! Богу прийому! Бог прiКм вашу жертву! Дякую господовi милосердному за те, що вас напутив, навiв на добру путь. - А це прошу записати лепту на молебень за здоров'я моК. Маю ще дещо пожертвувать на монастир... та говорити в церквi... якось грiх... Ви загаКте для мене багацько часу... - сказав Копронiдос, запикуючись. - То прошу до мене в келiю пiсля служби божоП! Там ми за чайком i побалакаКмо, - сказав отець Палладiй. Вiн подав Копронiдосовi руку на прощання, здоровою кремезною ходою пiшов до олтаря й так швидко шугнув у дверi, що намiтка од клобука заколивалась, майнула i вкрила вирiзанi й позолоченi квiти та виноградне листя на колонах iконостаса. "Осятрина йде в мою мережу. Непогано!" - подумав Копронiдос i цiлу службу молився та бив поклони перед чудовним образом богородицi, благаючи поспiху собi. Пiсля служби божоП Копронiдос пождав отця Палладiя, поки вiн вийде з олтаря, i разом з ним пiшов до його в келiю, де послушник вже ставив на стiл самовар, що парував пiд саму стелю та клекотiв, мов скажений. Келiя отця Палладiя була просторна й чиста. ДвоК вiкон виходило в старий овочний садок. На вiйнах стояли вазони. Один куток був обчеплений i прйкрашеий образами в позолочених рамках. Перед образами телiпалися лампадки. Через келiю був простелений дорогий килим. В келiП було чистенько прибрано; було знать, що тут живе чоловiк заможний, котрий колись жив сiм'Кю й господарював. Отець Палладiй в мирi звався отець Павел АндрiКвський. Вiн був з тих священикiв-аристократiв, якi почали вже подекуди заводитись в КиПвщинi. Вiн був священиком на багатiй парафiП. Село було велике; окрiм церковноП землi, до церкви були приписанi ще й ерекцiоннi поля, надарованi давнiми, ще не споляченими православними дiдичами. Отець Павел вiв велике хазяйство, брав з селян-багатирiв чималу плату за церковнi треби й забагатiв. Дочки його грали на дорогому фортеп'янi. В його домi була багата панська обстава: м'яка мебiль, дорогi килими, на дверях важкi портьКри... Отець Павел Пздив фаетоном, держав баскi конi, вбирався в дорогi ряси та шовковi яснокольоровi кафтани... З селянами вiн поводився гордо, по-панськiй, говорив до них великоруською мовою для аристократичного шику, а ще бiльше задля того, щоб його парафiяни боялися й лучче послухали в роботi. Пишний, гордий, розумний та честолюбний, вiн домагався ролi мiж сiльським духовенством, i його таки обiбрали за благочинного. Отець Павел любив говорити проповiдi, що рiдко трапляКться мiж сiльськими батюшками. Говорив вiн Пх, здаКться, бiльше для себе, нiж для селян, бо говорив великоруською мовою та ще й по-вченому. Чесна громада слухала тi проповiдi й нудилась, аж позiхала голосно на всю церкву. Чоловiки без сорому позiхали, а баби таки просто куняли та клювали в спину одна одну носами. Чи постерiгав батюшка це, чи нi, але вiн часто при людях нарiкав на селян, що на селi завелися злодiП, завелася розпуста. Вiн забув, що його парафiя не чула од його десятки год живоП моральноП проповiдi на зрозумiливiй для селян народнiй мовi. Але ж за тi проповiдi йому почепили на шию золотий хрест. Народ гомонiв на отця Павла... Отець Павел i не примiтив, що його житло, через його ненависнiсть до народу, через пиху, через панський шик та через полiцейську мову, засяло для народу не ореолом пастирським, а ореолом квартири станового пристава... запахло панським двором. Вiн i незчувся, як у фалдах дорогих завiс та портьКр заховалась i притаПлася штунда. Штунда й справдi з'явилась на селi... Отець Павел вже видав двi дочки замiж, вже наскладав кiлька тисяч карбованцiв, як несподiвано вмерла його жiнка. Засмутився отць Павел, сидячи сам в своПх покоях, став понурий, смутний, впав у тугу й навiть потроху почав запивати з горя та нудьги. А честолюбство та гординя гризли йому серце, як iржа залiзо. Вiн пiшов у монастир, щоб протоптать собi стежку до iгуменства й митри. "Тепер студенти з духовних академiй чомусь вже не йдуть у ченцi. АрхiКреями ставляють ченцiв з протоiКреПв удiвцiв. Може... може, й моя виграК", - думав отец Павел i постригся в ченцi. Увiйшовши в келiю, отець Палладiй перехрестився тричi до образiв, поклав на столик проскуру з вийнятими часточками, потiм зняв клобук, пригладив довгi коси, зiбрав у жменю намiтку клобука й, уткнувши ПП в клобук, поставив його на косому столику, що стояв в куточку пiд образами. Копронiдос перехрестився й собi тричi, низько поклонився отцевi ПалладiКвi й привiтався з ним. Отець Палладiй попросив гостя сiсти за стiл, застелений бiлою скатертиною. Увiйшов келiйник, налив два здоровецькi стакани чаю й поставив Пх перед отцем ПалладiКм та перед гостем. - Спасiння буде вам од бога за вашi жертви на наш монастир, - почав отець Палладiй розмову, колотячи чай ложечкою й пригладжуючи долонею широку сивувату бороду. - Приношу жертви, скiльки можу, - обiзвався Копронiдос i почав i собi нiби розчiсувать довгими сухими пальцями чорну, як смола, бороду. - Ви, мабуть, здалека зайшли до нашого краю? - спитав отець Палладiй. - Здалека, отче Палладiю. Я родом з острова Пароса i вже давненько торгую в РосiП. Переднiше колись я торгував в Одесi, а тепер завiв магазин у КиКвi, - сказав Копронiдос. - Слава богу! Слава богу! I добре йдуть вашi дiла в КиКвi? - спитав отець Палладiй. - Хвалить бога, добренько, непогано. - Чи були ж на Афонi в святих монастирях? Петре, подай лиш нам до чаю проскур! - гукнув отець Палладiй. Келiйник побiг в опрiчну вузеньку келiю, одчинив дверцi в пiчурку, вхопив три черствi проскури, поклав на тарiлку й поставив ПП на стiл. - Молився i на святому Афонi; сподобив господь молитись i в Њрусалимi, коло гробу господа бога, - сказав Копронiдос. - Скажiть! Були i в Њрусалимi! - сказав з дивуванням отець Палладiй. - Я люблю монастирi, люблю монастирське життя, та не сподобив мене господь жити в монастирi, бо батько мене оженив i приставив до торговельного дiла, - сказав Копронiдос смиренним голосом. Вiн вiв розмову тоном смиренного, покiрливого й тихого послушника, що розмовляК з своПм iгуменом. - А от я овдовiв та й пiшов у монастир; був священиком на селi... - В якому селi? - спитав Копронiдос. - В Мар'янiвцi, - одповiв отець Палладiй. Копронiдос замовк i неначе трохи заметушився. Вiн знав ту Мар'янiвку. Покинувши торг чотками, хрестиками та камiнцями з Њрусалима, вiн надiв кафтан та рясу, назвав себе священиком з ПерсiП й Пздив по селах за поданням, буцiмто на убогi християнськi храми, ограбованi й обдертi нiбито персами, випрошував навiть у батюшок старi ряси та кафтани й перепродував Квреям-кравцям ту старовизну. Блукаючи по селах, вiн колись заПздив i в Мар'янiвку до самого таки отця Палладiя. Копронiдос пильно придивлявся до отця Палладiя, але примiтив, що чернець його не впiзнав, бо дiя дiялась таки давненько. - Яку ж жертву думаКте принести на наш монастир? - спитав отець Палладiй. - У вас вже дуже старi покрiвцi на аналоях, котрi стоять перед чудовним образом богородицi. Бог напутював мене й оце навiв на думку справить новi покрiвцi ради прочан, бо вони на виднотi, та не знаю, якого кольору набирати в крамницях парчу, - сказав Копронiдос. - В честь богородицi треба брати бiлу парчу з золотими або срiбними квiтками; а в честь преподобних - синю, - сказав отець Палладiй. - От тепер я й знатиму! А то ми не духовнi люди, нiчого того не знаКмо, - сказав Копронiдос. Копронiдос брехав: вiн добре знав за це й без отця Палладiя. Отець Палладiй строщив за чаКм черствi проскури, що лежали на тарiлцi. Biн устав, вийшов в спочивальню й одчинив дверi в сiни. В пiчурках майнули пляшки, бутлi й повнi усяких наПдкiв тарiлки, прикритi рушником. Копронiдос кинув гострим оком на ту пiчурку. Пробуваючи послушником у грецьких монастирях, вiн добре знав, що ховаКться в тих пiчурках. Отець Палладiй взяв там ще одну черству проскуру й поклав перед Копронiдосом. Перегодя прийшов отець Iсакiй, сухий, тонкий та високий на зрiст, з довгою сивою бородою. Короткi посiченi коси настовбурчились на його головi, неначе колючки на Пжаковi. Вiн прiвiтався до отця Палладiя. Отець Палладiй заповiстив йому купця Копронiдоса. Не встиг отець Iсакiй сiсти, як дверi знов рипнули i в келiю увiйшов отець Њремiя, сухий, як опеньок, низькоокий, ще й видроокий, з скалкою на одному оцi. Отець Палладiй порекомендував i йому Копронiдоса. Копронiдос обвiв ченцiв гострими, вивiдуючими та допитливими очима. На обох ченцях були дуже старi, обстрьопанi вовнянi ряси, що вже зблякли, полиняли, а на спинi зовсiм порудiли. На ногах телiпались старi, давно не чищенi зашкарублi шкарбани. На шкарбанах було рясненько латок. "Скупi й смиреннi оцi скнарi... Певно, в скринях у цих ченцiв безлiч грошей. Коли б натрапить на якесь дурне м'яло!" - подумав Копронiдос. Ченцi несмiливо посiдали й дивились у землю. Вони неначе соромились свiтського чоловiка i таки добре смирялись перед отцем ПалладiКм. Отець Палладiй був з вчених i мiг несподiвано стати iгуменом або й apxiмандрнтом... Хитрi й смиреннi на взiр, цi ченцi були з простих селян. Вони сидiли перед ПалладiКм, неначе тi чоловiки, що прийшли до батюшки годити вiнчання або похорон. Але горiлочку в отця Палладiя хилили таки добре. - От шановний купець, либонь, дуже любить наше монастирське життя й ладен давати жертви на наш монастир, - промовив отець Палладiй до отця Iсакiя. - Спасенне дiло! Добре дiло! Тепер такий час... Час грiшний, бо люди стали якiсь скупi на жертви, - обiзвався некрасномовно отець Iсакiй. - Стали скупi... Ой, якi скупi! А колись було не те... Благодарнi боляри й боляринi давали жертви на монастирi, - промовив отець Њремiя тоненьким тенорцем, дивлячись одним оком на Копронiдоса, а другим косим на отця Палладiя. - Перевелись тепер благочестивi та щедрi до монастирiв боляри та боляринi, - обiзвався отець Палладiй. - Тепер боляри шугнули за границю до Парижа, а боляринi все в театрi, та в оперi, та на балах, а не в церквах. - Грiх плодиться на свiтi, як бур'ян на городi: поли, поли, а вiн росте та розкорiнюКться, - сказав отець Iсакiй, очевидячки, на практицi дуже знайомий з цiКю спецiальнiстю. - Слава вам i спасiння на небi, що ви не такi, - сказав отець Њремiя, неначе кiт пронявкав, i знов опустив очi додолу, неначе засоромився, що вчинив грiх, бо став хвалеником свiтського незнайомого гостя. Дверi в келiю неначе рвонулись i одскочили, неначе в дверi бурхнула буря... На порозi, нiби з землi вирiс, з'явився отець Тарасiй, високий, поставний, рум'яний, з широкими, повними, червоними устами, в новiй рясi, що прилипла до стану, неначе модна сукня в якоПсь гладкоП боляринi. - А отець пастернак вже тут! О! Та й отець карлючка тут! - крикнув голосно отець Тарасiй i не зареготався, а нiби весело заржав, мов молодий баский кiнь. Вiн продражнив отця Iсакiя пастернаком, а отця Њремiю карлюкою-небогою, що була у бога, як спiвають в пiснi. Iсакiй i справдi був схожий на пастернака, на цю довгу та трохи кострубату огородню овоч. Побачивши стороннього та ще й свiтського чоловiка, отець Тарасiй раптом стулив широкого рота з якоюсь гримасою, котра нiби казала: "От туди к чорту! Удрав штуку, та невлад!" Отець Палладiй заповiстив i йому Копронiдоса. "Спливаються осятри до купи! - подумав Копронiдос. - Сам бог неначе жене Пх бовтом в мою мережу; випала добра година познайомиться з багатшими ченцями". Ченцi збиралися до отця Палладiя, щоб побалакать до обiду та й по чарцi в компанiП випити перед Пжею, бо вiльного часу в Пх було так багацько, що вони не знали, де дiтись з нудьги. Отець Тарасiй, бадьористий та жвавий, як москаль, перейшов через келiю, задравши голову вгору. Клобук стримiв на його головi, неначе великий кiвер на солдатовi за часiв Миколи I. Три кiнцi чорноП намiтки клобука метлялись на спинi, як метляються на вiтpi стрiчки в дiвчат. Tapaciй аж вiтер погнав по хатi своКю широкою рясою. Тоненькi, позлiплюванi, неначе котами позасмоктуванi кiски отця ЊремiП трохи заколивались, мов пейси. - Наш знайомий добродiй, Христофор Хрисанфович, жертвуК новi покрiвцi на аналоП перед чудовним образом, - почав отець Палладiй, обертаючись до нового гостя. - Спасибi, спасибi! Спаси вас, господи! Пiде за душу й за cпaciння. Ви купець чи прикажчик? - спитав у Копронiдоса отець Тарасiй. - Купець. Держу магазин на Хрещатику, - одповiв Копронiдос. - 3 бакалiями чи з винами? - спитав отець Тарасiй, бо найбiльше любив такi магазини. - 3 тютюном, - промовив Копронiдос. - I то добра рiч; але якби з винами, то було б краще. Це смачний крам, а ченцям не можна вживать курива, - сказав отець Тарасiй i навiщось облизав свою широку спiдню губу, висолопивши широкого червоного язика. Отець Iсакiй спустив очi додолу. Отець Њремiя почав швидко перебирати пальцями зерна чоток. - Думаю завести магазин i з винами; маю агентiв од значних виноградарiв в ГрецiП. Менi здаКться, що торг винами тутечки пiшов би непогано, - сказав Копронiдос. - Як будете заводити магазин з винами; то заводьте недалечко од нашого монастиря, - сказав отець Тарасiй, - бо, знаКте, часом приПдуть з сiл гостi, то буде недалеко посилать. - Для братiП ж по чину монастирському положено в великi свята по красовулi вина, - сказав Копронiдос. - В нашому монacтиpi й красовулi дають не знають якi, нема чим горла помочити, - сказав отець Тарасiй, - ковтнеш, як муху, i незчуКшся. От красовулi од добродiйних приносин - то зовсiм iнша рiч. - Були приносини колись - то од боляр та од боляринь, - несмiливо почав отець Iсакiй, - а тепер... - Та боляри тепер щось скапцанiли! - перебив його отець Тарасiй. - А боляринi кинулись на суКту; тiльки й знають тi золотi зап'ястя та ожерелiя... а до монастирiв... - знов почав отець Iсакiй, очевидячки, дуже сердитий на скупих боляринь. - Боляринi тепер тiльки й знають, що натирати ланiти червоними рум'янами та замiтать тротуари шовковими хвостами од спiдниць. А вже тi вихання головою та станом... - почав отець Тарасiй. - Та моргання бровами, та покивання вiями й очима навiть у церквi, - сказав отець Палладiй. - Спокуса тiльки од нечистого чорноризцям, - обiзвався отець Iсакiй. - Нашi купцi не такi. Ми ще не впали в грiховну суКту, - обiзвався Копронiдос. - Треба менi, отче Палладiю, зняти мiрку з аналоПв. А потiм пiду в магазин i виберу покрiвцi. - Зайдiть на вечерню. А пiсля вечернi й мiрку вiзьмете, - сказав отець Палладiй. - Добре! А завтра прошу вас, чеснi отцi, до себе на вечiрнiй чай та на трапезу. Я люблю духовний чин, а найпаче чорноризцiв. Моя квартира проти самоП монастирськоП брами, - сказав Копронiдос i встав, щоб попрощатись з ченцями. - Прошу вас усiх... Моя супружниця богобояща. Вона зросла недалечке од святоП АфонськоП гори й буде рада привiтати вас у своПй господi, - додав Копронiдос, цiлуючи в руки ченцiв. Вiн поклонився низенько аж у пояс ченцям, вийшов якось по-котячому, тихо, навшпиньки й тихесенько причинив за собою дверi. - Бог посилаК нам жертвователя, - сказав отець Iсакiй. - Бог посилаК нам дурня, та, здаКться, ще й грошовитого, багатенького, - додав отець Тарасiй i зареготався на всю келiю. - Ходiм лиш до його, панотцi! Хоч по добрiй красовулi смикнемо. Греки знають смак у винi. Та й м'ясця печеного попоПмо, бо вже тi холоднi шинки та ковбаси чомусь в пельку не лiзуть. Пастерначе! Нагодую-таки я вас м'ясцем! Еге, так? - О, борони й заступи мене, мати божа! - обiзвався отець Iсакiй. - У вас усе жарти. Не подобаК чорноризцевi так жартувати. Ви все гнiвите бога та сатану звеселяКте, а вiн, мабуть, од радощiв аж танцюК. Пiсля вечернi Копронiдос зостався в церквi й ждав отця Палладiя. Вийшов з олтаря отець Палладiй, зняв мiрку з попокpiвцiв i оддав ПП Копронiдосовi. - Заходьте ж до мене завтра пiсля вечернi на вечiрню трапезу! - знов просив Копронiдос отця Палладiя. - Та попросiть од мене Кромонахiв, що я бачив у вас в келiП. III _ Другого дня пiсля вечернi отець Палладiй з отцями IсакiКм, ЊремiКю та TapaciКм прямували до брами по гycтiй алеП монастиря. Тiльки що вони вийшли по сходах в дзвiницю, через котру був головний вихiд з монастиря, назустрiч Пм iшов Копронiдос. - Зустрiчаю вас, чеснi отцi, як колись у давню давнину Авраам стрiчав трьох странникiв, - сказав Копронiдос, знявши бриля й низенько кланяючись. Копронiдос пiшов поруч з ченцями й привiв Пx до свого житла. Ченцi увiйшли в кiмнату Копронiдоса, перехрестились по тричi до образiв, а потiм привiтались з Копронiдосом. Копронiдос попросив Пx сiдати. Ченцi посiдали на стiльцях, але Копронiдос попросив отця Палладiя пе-pecicти на турецьку канапу. Копронiдосова кiмната зовсiм була схожа на чернечу келiю. Два кутки були обвiшанi образами, i в кутках горiли двi лампадки. В одному кутку на косому столику були наставленi святощi, принесенi нiбито з Афона та з Њрусалима: пляшечки з свяченою водою, якiсь камiнцi, кипарисовi хрестики та образки; в самому куточку стояли двi пальмовi cyxi гiлки. Через кiмнату був простелений узький килимок, виплетений з чорних та бiлих крайок. В кiмнатi пахло смирною та кипарисом, тхнуло монастирським духом далекого Сходу. Незабаром у дверях з'явилась не дуже молода, але гарна з лиця така добра товстуля, низька, кругленька, i, неначе клубок, помаленьку покотилась з дверей по килимку. Голова в неП була напнута чорною шовковою хусткою; кiнцi хустки телiпались на повних грудях; шия була обгорнута бiлою хусточкою. На чорнiй сукнi ясно вирiзувались жовтi зернистi чотки, котpi вона держала в бiлiй пухкiй руцi. - Моя супружниця, котрою благословив мене бог! - рекомендував Копронiдос. Супружниця пiдступала до кожного ченця по черзi. Кожний чернець уставав з мiсця й хрестив ПП великим хрестом. Вона поцiлувала ченцiв у руку. - Як же ваше святе ймення? - спитав отець Палладiй. - Мелетiя, - несмiливо обiзвалась товстуля й стояла серед гостинноП нi в сих нi в тих, неначе наймичка, готова вислухати приказ господаря. - Iванiвна по батьковi, - додав Копронiдос, - зросла пiд захистом святоП АфонськоП гори, недалечко од Афона, родом грекиня, любить монастирi та святих чорноризцiв. - Копронiдос показав МелетiП на стiлець. Вона сiла помаленьку, обережно, як сiдаК школяр тодi, коли його попросить сiсти вчитель. Склавши бiлi руки й поклавши Пх на животi, вона почала крутить великими пальцями, палець кругом пальця, так жваво, що аж чотки в неП в руках шелестiли. Мелетiя витрiщила на ченцiв здоровi темнi очi, як корова на новi ворота, й мовчала. Отець Тарасiй так i вп'явся очима в ПП повне блiде лице. - Не нудьгуКте в нас за своПм краКм? - спитав у неП отець Палладiй. - Нi, я вже оговталась, звикла до КиКва, - обiзвалась Мелетiя й засоромилась. "Десь я неначе ПП бачив, - подумав отець Палладiй, - неначе вона колись наймала молебень... давненько... рокiв з п'ять переднiше... Такi товстi брови..." Мелетiя нiколи й не бачила Афона: вона була таки грекиня, але киПвська, мiщанка з Подолу, i не була навiть жiнка Копронiдоса... Посидiвши й поклiпавши очима на ченцiв, Мелетiя вийшла i пiшла в пекарню готувати ченцям закуску та вечерю. - У вас благочестиво в хатi: пахне смирною та кипарисом, - обiзвався отець Iсакiй. - Наче в храмi, - обiзвався отець Њремiя i навiщось перехрестився. - В мене багато святощiв з Њрусалима, - сказав Копронiдос, - ви, святi отцi, знаКтесь на тому: от вода з святоП рiки Йордану. - Копронiдос устав, пiшов у куток до столика, взяв кiлька пляшечок з водою й подав ченцям. Ченцi забрали в руки пляшечки, повертiли Пх у руках i поставили на стiл. А оце камiнцi з ВiфлiКмського вертепу, - сказав Копронiдос, взявши в руку кiлька камiнцiв. Вiн перехрестився, поцiлував камiнцi й подав IсакiКвi. Отець Iсакiй з рушливiстю узяв у руки один камiнець, перехрестився й поцiлував. Њремiя взяв у Iсакiя камiнець i, знявши клобук, i собi перехрестився й поцiлував камiнець. Палладiй тiльки подержав у руках камiнець, подивився й поклав на стiл. Але рушливий Тарасiй навiть не взяв у руки тих камiнцiв, тiльки мовчки дивився на Пх; очевидячки, вiн ждав од Копронiдоса не камiнцiв, а чогось смачнiшого й тривнiшого. - А оце камiнцi з-пiд святоП Голгофи, - сказав Копронiдос i, поцiлувавши, вiн подав ченцям якiсь чудноП форми камiнцi. Тi камiнцi бачили Њрусалим так само, як i Копронiдос: вiн назбирав Пх по берегах Росi. Ченцям вже трохи обридли тi камiнцi: вони вже Пх не цiлували, а тiльки подержали в руках та й поклали. - Були в Њрусалимi? Бачили гроб господнiй. Голгофу? - спитав у Копронiдоса Iсакiй. - Сподобив господь, сподобив! Бачив усi святi мiсця, - одповiв Копронiдос. - Ой господи! Спаси й помилуй нас! - обiзвався Њремiя. - Красно там, дивно й велелiпно? - Красно й дивно! Бачив я й Голгофу, гроб господнiй, чув, як душi грiшникiв плачуть i скрегочуть зубами. Њ там у стiнi в великiй церквi дiрка, вона йде пiд землю просто в саме пекло. Як притулиш вухо, то й чуКш i крик, i галас, i стукiт, i гуркiт, i клекiт, i скрегiт зубiв, - сказав Копронiдос. Отець Iсакiй важко зiтхнув i перехрестився. Вiн був з простих селян i йняв вiри тим побрехенькам та теревеням Копронiдоса, бо вже це чув од людей-прочан, що мандрували на прощу в Њрусалим. - Ой господи! Спаси нас i помилуй, - промовив вiн тихо. - А проти великодня на утренi святий огонь сходить з неба. Патрiарх входить у печеру до гробу господнього з пучком незасвiчених свiчок i молиться. Огонь спадаК з неба, i самi свiчi запалюються, - теревенив далi Копронiдос. - Дивнi дiла твоП, господи, - сказав Њремiя й перехрестився. - А оце пальмовi гiлки, посвяченi в Крусалимському храмi на вербу; це там такi нiби верби, - сказав Копронiдос i подав одну гiлку отцевi ПалладiКвi. Отець Палладiй узяв гiлку, подивився, понюхав i поклав на столi. Пiсля його понюхали гiлку й другi ченцi. Отець Њремiя знов важко зiтхнув i глянув на образи. Тим часом Мелетiя принесла чай i поставила на столi, а до чаю подала пухкоП паляницi на тарiлцi. Ченцi побрали стакани й розговорились. Копронiдос винiс до чаю пляшку рому. Ченцi спершу трохи церемонились, прикривали зверху долонями стакани, одмагались, вважаючи ром за грiх; але невпроханий Копронiдос силою поналивав Пм рому в чай. Отець Тарасiй, випивши пiвстакана чаю, без сорому взяв пляшку, бурхнув рому в стакан i сповнив його до крис. Мелетiя наливала й приносила стакани безперестанку. Пуншi за пуншами щезали, неначе ченцi виливали Пх у безодню. Попиваючи пуншi, ченцi все судили цей грiховний мир та гудили "болярiв" та скупих на приносини "боляринь". - Ще тiльки й зосталось благочестя, що помiж купецтвом, - почав отець Iсакiй, - благороднi ходять у монастирi до церкви, тiльки задля того, щоб послухати чудову пiвчу та подивитись на церемонiю, а серце в Пх - камiнь; гроб одчинений- гортань Пх. - Паничi ходять до церкви, щоб моргать на паннiв, а не молитись, - обiзвався отец Тарасiй з смiхом. - Ой правда, правда! - знов обiзвався Копронiдос, ще й важко, але якось роблено зiтхнув. - Грiх твориться в храмi: не стоять на службi благообразно, осклабляються устами, - додав Њремiя. - А говiють - тiльки в рот вiють, - додав Тарасiй i влив у рот трохи не пiвстакана пуншу, захлинувся й став кашляти, навiть чмихать. - Кажуть, що в Петербурзi якийсь болярин завiв нову вiру; сам проповiдуК в своПх позлащенних чертогах, а боляринi грають на органах чи на фортеп'янi та спiвають, та козлогласують. Ой, господи, спаси нас! - сказав Iсакiй. - Кажуть, що цар звелiв тому Кресiарховi виПхати з Петербурга. А вiй i каже: скажiть царевi, що виПду з города разом i воднораз, в одну годину, на чотирьох заставах. Ото цар звелiв стерегти, застави, i з усiх чотирьох застав в одну й ту саму хвилину виПхав той Кресiарх i поПхав за границю на теплi води, - промовив авторитетно отець Њремiя. - Ото, скажiть! Такi чуда, як i на Афонi, - обiзвався Копронiдос. - Не так-бо було! То Пашков, великий багатир, завiв нову вipy в Петербурзi. А ви, отче ЊpeмiК, мiшаКте одне з другим. То колись були масони в Петербурзi, що накладали з чертами, - сказав iронiчно отець Палладiй, обертаючись до ЊремiП, як до непросвiченого простого селянина. - СуКта настала на свiтi. Мир загруз i бабляКться у гpixax, як свиня в барлозi, - далi тяг свiй плач отець Њремiя. - А! Враг його бери! Нам байдуже! - сказав отець Tapaciй, виливаючи в рот пунш. Пiсля чаю та пуншiв Мелетiя застелила стiл скатертиною, принесла двi тарiлки пирогiв, поставила тарiлки з шинкою, ковбасами, оселедцями, iкрою та сиром. За пирогами та закускою з'явились на столi пляшки з горiлкою, наливкою та винами. Копронiдос налив ченцям по чарцi горiлки. Ченцi з смаком випили разом, неначе москалi бахнули з рушниць по командi. - Прошу, святi отцi, закушувати; от м'ясне, а от рибне. Це пирiжки з рибою, а оце з м'ясом: хто чого хоче. В нас, в грецьких монастирях, чорноризцi Пдять i м'ясо. А як у нас Пдять у монастирях м'ясо, то й вам не rpix, - сказав Копронiдос, щоб надати смiливостi братiП. - Який тут rpix! - сказав отець Тарасiй i кинувся на ковбаси. - "Не входяче в уста поганить чоловiка, а виходяче з уст". - Та воно-то так! Нiгде правди дiти, - обiзвався отець Палладiй i кинувся до шинки з жадобою, бо вже довго пiснюкав у монастирi. Отець Iсакiй та Њремiя, одначе, крiпились i закушували горiлку пирогами з рибою. Њремiя тiльки поглядав скоса на ковбаси. Пiсля закуски Мелетiя принесла на полумиску здорового начиненого коропа, а пiсля коропа подала шматок печеного поросяти з начинкою; порося було сите, пахуче, з закарцюбленим хвостиком; вона ще й подала хрiн до його мов на великдень. Отець Тарасiй не ждав навiть, поки його попросить хазяПн, i кинувся на порося, як вовк на ягницю. Отець Палладiй одкраяв i coбi добрий шматок. Iсакiй та Њремiя аж скривились i мовчки дивилися на ситеньку поросятину. Тепла пахуча пара од поросятини страшенно дратувала в Пх апетит. Iсакiй понурився i аж здихнув важко. - Отче Iсакiю? - обiзвався Тарасiй. - Поки ти зiтхатимеш, то ми усе порося укладемо в копи. Бери мерщiй виделку та Пж! - сказав вiн геть-то нецеремонно. Отець Iсакiй i справдi побачив, що Тарасiй не жартуК. Вiн ухопив на виделку здоровий шмат поросятини й нагрiб пiвтарiлки начинки. - Ми в гостях, а в гостях у чужих людей все одно що в дорозi, а в дорозi i чорноризцевi можна Псти, що бог пошле, - сказав Iсакiй, щоб заспокоПти своК сумлiння. - Отче ЊремiК! Розрiшайте-бо! В грецьких монастирях розрiшають собi м'ясо, i це не вважаКться за грiх, - благав Копронiдос. Отець Њремiя кривився, морщився, довго дивився одним оком на образи, а другим на порося. - Та вже прочитаКш дома правило в молитвах ввечерi, то бог простить. Ми ж не в монастирi, а в гостях i в дорозi; "грiх у мiх, а спасiння в торбу!"- заспокоював отець Тарасiй. Отець Њремiя таки не втерпiв: одшматував прездоровий шматок поросятини, похапцем нагрiб начинки й почав уплiтати на весь рот. В хатi стало тихо, тiльки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали жадобнi роти. - От так святi чорноризцi! Грiшний мир гудимо та судимо, а порося уплiтаКмо на всi заставки та горiлочку попиваКмо, - смiявся отець Тарасiй. Порося так швидко зникло десь з полумиска, що й хазяПн не зоглядiвся. Пiсля поросяти пiшла чарка за чаркою. Копронiдос наливав чарки наперемiнку то вином, то наливкою, то горiлкою. Ченцi не розбирали й лили в рот чарку за чаркою: вони хапались, щоб часом не замкнули на нiч монастирськоП брами. - Де ж раба божа Мелетiя? - спитав Тарасiй, одкинувши голову на спинку стiльця й одсапуючи, неначе пiсля працi. Йому заманулось подивитись на чорнi густi брови та карi очi тiКП раби божоП. Копронiдос покликав Мелетiю. Вона сiла проти Тарасiя, промовила кiлька слiв, а потiм замовкла й тiльки крутила пальцем кругом пальця, неначе пряла. Тарасiй витрiщав на неП очi й осмiхався, показуючи широкi зуби, неначе лопатнi. Посидiвши трохи, Мелетiя встала й вийшла, хитаючись на ходi, як годована качка. "Ну, цей чорноризець ласий i до поросятини, i до чорних брiв..." - подумав Копронiдос i намотав собi на вус. - Ой, час у монастир! - аж гукнув на всю свiтлицю отець Палладiй. - Швидко замкнуть браму. I вiн обперся лiктем об локiтник канапи й насилу пiдвiв своК важке сите тiло. Ченцi наче по командi пiдвелися з мiсцiв, перехрестились до образiв, подякували хазяПновi та хазяйцi, накинули на голови клобуки, забряжчали чотками й хапком вийшли на вулицю. Копронiдос ухопив шапку й вибiг випроводжати Пх. Вiн боявся, що ченцi не потраплять до брами, часом зiб'ються з дороги й заблудять. Прийшли до монастиря, до брами в дзвiницi. Треба було виходити на високi сходи. - Що це таке? Виходили з монастиря - сходи були як сходи, а теперечки стоПть неначе якась гора! - мимрив Палладiй. - Як я вийду на цю гору? - Ой, спаси нас, господи, i помилуй! Не вийду й я: такi великi схiдцi! - сказав Iсакiй i без сорому сiв на сходах. - Ой господи, спаси нас, грiшних! Не вилiзу й я! - сказав Њремiя i, ступивши на сходи, спiткнувся та й сiв. Отець Тарасiй якось вилiз сам на сходи. Копронiдос повиводив попiд руки на сходи ченцiв. - Як же ми тепер посходимо наниз звiдсiль? Ще порозкочуКмось, як онуки, по сходах, - бiдкався отець Палладiй. Не встиг вiн цього промовить, як Њремiя вже спiткнувся на крутих сходах. - Ого! Отець карлюка вже внизу! Хоч маленький, але спiшненький, - обiзвався Тарасiй. Копронiдос мусив брати кожного ченця пiд плечi й позводив Пх з сходiв, а потiм повiв по алеП, як поводатар водить слiпих старцiв. - Як часом заманеться вам, чеснi отцi, печених Кгипетських м'ясiв та "говяд" або чого питного, то я вам носитиму в келiП; прикрию чим-небудь та й принесу в хустцi, - сказав Копронiдос. - Менi печене порося на вечерi! - сказав Палладiй. - А менi питного чого... знаКте... спирту, рому, - обiзвався Iсакiй. - Добре, добре! Моя Мелетiя спече i порося, i iндика, i чого схочете, тiльки давайте грошi, - сказав Копронiдос. - Добрий ви i богобоящий чоловiк, i до монастиря ревнивий, - сказав отець Палладiй. 394 - Спаси вас, господи, i помилуй за добре дiло! - обiзвався Iсакiй. - I не введи нас в iскушення! - молився отець Њремiя i хотiв перехреститись, але рука його не слухалась i не достала до чола. - Ой господи! Спаси i помилуй нас, грiшних! Дивнi дiла твоП, господи! В головi грають музики, гудуть цимбали та неначе б'ють у бубни, - мимрив отець Iсакiй. Отець Тарасiй, коливаючись на ногах, збився з дороги, звернув з алеП на траву. На травi покотом спали прочани, чоловiки й баби. Тарасiй, одбившись од поводатара, потрапив на сонних бабiв та молодиць. - Дивнi дiла твоП, господи! Чи я в монастирi, чи на полi бранi ходжу по трупах убiКнних? - метикував отець Тарасiй i наступив на сонну бабу. Баба прокинулась i ойкнула з переляку. Тарасiй опам'ятався й повернув цабе н