нку. Зараз за ним надiйшов полковник Тетеря, а за ним генеральний осавул Ковалевський, поважний, важкий на ходi, плечистий та поставний. Прибiгло ще кiлька жiнок старшини. В ганку стало аж тiсно. Олена НечаКва та зо двi козачки пооступались з лавок i посiдали на сходах, щоб дати мiсце на лавках чоловiкам. Усiм хотiлося побалакати про московських гостей, котрi на сей час усiм не припали до вподоби, навiть були неприКмнi, а декому й противнi. Навiть слуга Виговського, старий козак, i той постерiгав, про що буде тепер розмова на ганку, i був такий цiкавий послухати ту розмову, що став коло ганку i насторочив вуха. Виговський вглядiв його i промовив: - А пiди лиш, Яремо, в льох та наточи меду в жбани та й жди, доки я не звелю подавати! "Треба бути обережним, - подумав Виговський. - Москва ще стоПть над нами з келепом, а цi бояри пiдкуплять в нас i слуг i випитають, що Пм треба". - Ну й гарнi ж гостоньки були оце в нас в Чигиринi! - почала розмову Катерина. - I вродилась, й охрестилась, а таких пенькiв ще не бачила в гостях в мого батька. - Бодай Пх лиха година взяла! Втомили вони й гетьмана, втомили вони й мене... панькався з ними, як з болячками, - промовив Iван Виговський. - Це такi болячки, що було б лiпше Пх повирiзувати та геть повикидати, щоб не загноПли усього нашого тiла, - обiзвався щирий Данило Виговський. Тетеря мовчав i тiльки хитро осмiхався усiм своПм широким плисковатим лицем та невеличкими карими лиснючими очками: йому було байдуже про бояр, доки вони не шкодили йому особисто. - Нагуркотiли, настукотiли московськi цi чорнi хмари та й посунулись на пiвнiч i бодай не вертались! - сказав старий Остап Виговський. - Лiзуть в палац гетьманiв, мов гуси в тiк: пускай Пх, хоч вмри, бо вони приПхали з Москви! Оце гаразд! Трохи не ввiгнали в домовину мого тата, - сказала Олена НечаКва. - Коли б пак налазили, як гуси, а то притьмом пруться, як поросята в картоплю, аж кувiкають! Ой давай, мовляв, гетьмане, свою картоплю, бо вона для наших рил саджена в твоКму городi! - додала Катерина й разом реготалась. - Ну та й придбав гетьман собi приятелiв в Москвi! Цур Пм, таким спiльникам! - додав Данило Виговський. - I цур Пм, i пек Пм! Що правда, то правда, - обiзвався старий Остап Виговський. - Польськi пани кращi за Пх. - Принаймнi делiкатнiшi. А цi бояри i гордi, як сатана, i дурнi, як ступа, i чваньковитi, ще й до того наглi, наглi без мiри, без кiнця. Два роки минуло, як УкраПна доброхiть присягла московському царевi, а цi московськi зателепи вже порядкують та орудують на УкраПнi, неначе вони завоювали наш край, [неначе] тричi побили нас в трьох битвах, - сказав Iван Виговський. - Для Пх, москалiв, для Пх, стрiльцiв, став палаци, пускай Пх в усi мiста, куди Пм буде завгодно! - сказав Ковалевський. - Еге ж! пускай, щоб забрали нас в своП лапища в наших таки мiстах, недалеко ходивши, щоб накрити нас решетом в самiсiнькому гнiздi, - сказав Iван Виговський. - А якi вони чуднi, оцi бояри! - обiзвалась Катерина. - Не сказати б - московськi попи в рясах та з патерицями... Як вступила я в свiтлицю, то трохи не помилилась: думала просити благословення i трохи не цмокнула Пх в руку. Ще добре, що завчасу схаменулась. Ото б вийшла була кумедiя! - Де, в дiдька, вони схожi на попiв? Вони схожi на татарських мурз або на БатиКвих баскакiв, - бовкнув Данило Виговський. - Це правдива московська татарва, тiльки вiра в них християнська. Наш гетьман матиме багато клопоту з цими боярами, як довго житиме. - Не мала баба клопоту, та купила собi порося. Оце ж i гетьман купив собi бiду, та й за своП грошi, - пожартував Ковалевський. - Та якi вони лайливi! як вони грубо говорили з гетьманом! "Тобi, гетьмане, негоже! тобi, гетьмане, непристойно! Ти, гетьмане, i Бога не боПшся, i людей не соромишся!" Лаються та й лаються! Вилаялись та й поПхали, бодай не вертались, - жартувала Катерина. - I справдi: "поПхав мiй миленький, бодай не вернувся", як спiвають в пiснi, - додав Данило Виговський. - Та якi ж вони одоробала! Ледве повертаються та сопуть, та хропуть, неначе крiзь сон в лiжку. Та все чогось позiхають... А пiт на гладких щоках так i дзюрчить, неначе залива з стрiхи. Я вже хотiла встати з-за стола та повтирати Пм гладкi морди, бо з Пх лобiв аж в полумиски капотiло, неначе з стрiхи, Пй-богу, хотiла вже втирати Пм вуси та бороди, що позамочували в борщi, бо я гидлива: гидувала Псти. Бачила я i польських послiв, i шведських, i венгерських, i волоських, а таких поганих ще зроду не бачила. - Добре, що гетьман розкоштував, якi на смак московськi бояри i чого нам сподiватись од Пх. Може, тепер одвернеться од Москви i оддасть УкраПну пiд руку турецького султана. ЗдаКться, що, пiд турком нам буде вiльнiше, - сказав щирий Данило Виговський. - Не говори так, брате! Гетьман говорив з великоП досади, а як обдумаКться та помiркуК, то, може, скаже iнше, - обiзвався обережний Iван Виговський. - Може, i в Москвi бояри заспiвають iншоП, як довiдаються i пересвiдчаться, що польськi пани Пх дурять, бо панам тепер дуже й дуже прикрутило. Iван Виговський був дуже обережний. Хоч вiн i не любив бояр, але добре тямив, що Москва набираКться тепер сили, побивши Польщу, i з нею треба поводитись дуже обережно, щоб часом не запобiгти од неП клопоту й лиха через боярську темноту та дурiсть. - I добре, пане Йване, твоя Олеся зробила, що не перебралась оце з КиКва до тебе. Якби вона оце була пообiдала з боярами, то з переляку втiкла б з Чигирина в КиПв, - сказала Катерина. - Та й я б не видержала i дременула б слiдком за нею. Якби прийшлось парити парка через боярськi вереди та лайку, то кожний втiк би од Пх хоч i до турка, - обiзвалась Олена НечаКва. - Од Пх i поли врiж та втiкай чи до ляха, чи до турка, чи хоч i на край свiта. Ну та й цяця ж оцi московськi бояри! - говорив старий Остап Виговський. - Нелегенько тепер i тiкати од Пх, коли запряглись в московське ярмо, - сказав Iван Виговський. - Тепер вони тiльки кричатимуть на нас: "Гей, ставай, круторогий! Цабе, моругий!" Поганятимуть вони нас, як схотять i куди схотять. А нашi - вони йтимуть пiд Пх загадом, куди боярам потрiбно. Виговський скоса поглядав на Тетерю. Тетеря тiльки хитро осмiхався чорними очима, а потiм промовив: - Кому важке буде те ярмо, той крутне рогами та й скине його; а хто оговтаКться з ярмом, то й носитиме його, хоч i намуляК собi ним шию. "НадвоК говорить Тетеря, що i в ступi не влучиш", - подумав Iван Виговський. - Що до мене, то я, бувши волом, так крутнула б рогами, що й ярмо, й занози, й притику потрощила б, ще й в боярськi пампушки штурхнула б рогами. Ой грубi ж, ще й до того сапатi тi бояри! - говорила Катерина. - Ото буде про що розказувати Олесi, як оце вона приПде в Чигирин! Гостi Виговського забалакались, розмовляючи за бояр. Коли це за двором несподiвано застукотiли колеса. За ворiтьми спинився ридван. Ярема кинувся з льоху одчиняти ворота. - Одчиняй, старий, швидше! Плуганиться, неначе вiвця з перебитою ногою, - крикнув погонич за ворiтьми на старого Ярему. - Хтось приПхав, хтось приПхав! Годi тепер балакати про московських бояр, бо вiтер донесе нашу розмову аж до самоП Москви, - сказав Iван Виговський. "Чи ворог, чи приятель оце в нас за ворiтьми? Видко, що хапаКться. Певно, щось спiшне! I хто б це був такий?" - вертiлась в його думка. Ярема одчинив скрипучi ворота так раптово, що аж ворiтницi захилитались. Вiн вглядiв, що на возi сидiв лицар. В одчиненi ворота шугнули чорнi баскi конi, неначе чотири степовi орли, повернули кругом широкого двору i зопалу неначе осiли перед ганком. В повозi сидiв овруцький староста Юрiй Немирич. Усi впiзнали його i вмить схопились з мiсця. Iван Виговський та Данило кинулись до ридвана так швидко, неначе злетiли по схiдцях на крилах. - Ого! Саrissimus dominus* (* Найяснiший господарю! (Латин,) -Упоряд.) Немирич! - крикнув Iван Виговський. - Тuus semper carissimus amicus et frater* (* Завжди найяснiший твiй друг i брат! (Латин,) - Упоряд.) - крикнув Немирич з воза i прожогом схопився i скочив на землю жваво, проворно, неначе йому було ще двадцять рокiв. Iван Виговський простяг руки i обняв його на льоту, неначе впiймав його на повiтрi. Немирич скочив додолу i тричi гаряче поцiлувався з Iваном Виговським. Вже сонце скотилось над лiс i обливало двiр i садок червоним свiтом, обсипало лиснючi чорнi з сивиною Немиричевi кучерi, грало блиском на позолоченому держалнi його шаблi, на пiстолетi та кинджалi, заткнутому за черес, на золотистiй кольчузi, котру було видко на персах з-пiд широкого кунтуша. Немирич був рiвний станом, високий на зрiст, гарний з лиця, проворний, аж трохи тороплений. Данило Виговський, Павло Тетеря й Ковалевський привiтались з Немиричем дуже привiтно. Iван Виговський запросив гостя до господи. Немирич вибiг по сходах на ганок, поцiлувався з старим Остапом i кинув жарт неначе на льоту: - Ге! reverendissime pater*! (* Ясновельможний отче! (Латин.).) Сидите тут на ганку та хлiб дурно збавляКте. Анумо, з нами в стан до Ракочiя! До шаблi та до списа! - крикнув Немирич до старого Виговського. - Еге-геП МоК вже минуло. Нам тiльки й зосталось, що на ганку грiтись проти сонечка, - сказав сивий дiд i засмiявся сухими, тонкими, нiби зiв'ялими устами. - Просимо до господи! до свiтлицi! - просив генеральний писар Немирича. - Спасибi! Навiщо йти до свiтлицi, коли й тут гарно... Сiдаймо тут та побалакаКмо, бо я оце хапком прибiг до Чигирина, летiв день i нiч, - сказав Немирич i не сiв, а нiби впав як пiдкошений на стiльчик. - Що ж там таке трапилось? Звiдкiль ясновельможний староста прибiг до нас, так що й воронi твоП вкрились пiною, як я оце бачу? - спитав Iван Виговський в Немирича. - Просто з венгерського стану навiсного Ракочiя з-пiд Люблiна, - сказав Немирич. - Чого ж ваша вельможнiсть там був? - спитав старий Остап. - Як чого? Я ж пристав до Ракочiя з паном Грондським та з польськими панами дисидентами, соцiнiанами. Нас багато перейшло до Ракочiя, i оце ми бились з королiвським вiйськом. Провчили ми добре короля Яна-Казимiра! Багато панiв присягло на вiрнiсть РакочiКвi, багато мiстечок та мiст ми поздавали самохiть трансiльванському князевi, щоб провчити короля Яся. Нехай знаК Ясь, як небезпечно зачiпати шляхту. Хотiв вiн обчикрижити нашi права i стати неомежованим монархом, щоб керувати панами, як слугами. А ми його самого вигнали з Варшави. Ракочiй вже в Варшавi з вiйськом. - Невже! - крикнули всi в один голос. - Вже! Але був вiн в Варшавi довгенько, та оце його вже витиснули з Варшави, бо Богдановi спiльники отi РакочiКвi вiвчарi та свинопаси, не вартi доброго слова. - Знаю, знаю! Вони вчились воювати, певно, на запiчку або на печi, отi вiвчарi, волохи та венгри, а не на полi битв, - обiзвався Iван Виговський. - Вже чи так, чи iнак, а Ян-Казимiр буде пам'ятати до нових вiникiв, як небезпечно зачiпати шляхту. Шляхта ще й переднiше була пооддавала польськi мiста шведам i присягла на пiдданство Карловi Густавовi, щоб показати Яновi-Казимiровi, що шляхта в Польщi дужча за короля i зробить, що схоче. Тодi Ян-Казимiр мусив тiкати в Сiлезiю. А тепер i ми з РакочiКм дали йому пам'ятного, здорово приборкали його, нехай не квапиться обтинати нашi права. Король хотiв приборкати шляхту, але шляхта не пошилась в дурнi i приборкала короля. - То ваша милiсть вкупi з шведами бились з королем? - спитав Данило Виговський. - Авжеж бився! Ще б пак не битись, коли Ян-Казимiр намiрився обтяти нашi привiлеП i стати монархом над шляхтою. Я перейшов був до шведiв, а потiм оце ходив вкупi з вiйськом Ракочiя на Варшаву. Нiяк не всиджу вдома, коли яке ледащо зачепить шляхту, - сказав Немирич, - але тепер, коли ми короля вже добре провчили, я покинув Ракочiя i оце прибiг просто з РакочiКвого стану до гетьмана. Оце зараз поПду до гетьмана... Немирич жваво пiдвiвся, неначе пiдскочив, i вже насторочився бiгти по сходах. - Гетьман нiкого тепер не пускаК до себе, вiн давно слабуК. Тут тiльки що були посли од шведського короля та од Ракочiя. Гетьман вирядив послiв i лiг на лiжко, бо дуже втомився. ЗдаКться, вiн вже на ладан дише. Та чого ж вам, вельможний пане, так приспiло доконче бачитись з гетьманом? - сказав Iван Виговський. - Хочу оповiстити йому щиру правду про його спiльника Ракочiя i його вiйсько. Ракочiй не вартий доброго слова, не вартий того, щоб з ним держати спiл. А вже його вiйсько, тi венгри та волохи, та усякi греки, та усякi заволоки, то не лицарi чеснi, а правдивi розбишаки. Не вартi вони, щоб ми держали з ними спiл. Краще йти в супряжичi з чортами, нiж з ними. Зараз поПду до гетьмана! Немирич, нервовий на вдачу, жвавий, непосидючий та палкий, вже кинувся з ганку, щоб вскочити в ридван. Iван Виговський вдержав його за руку. - Ласкавий пане! Гетьман слабий; вас сьогоднi не пустять до гетьмана. Сiдайте та одпочиньте з дороги, бо ви стривоженi та втомленi. Побалакайте з нами та оповiдайте нам докладно, чого там накоПли тi супряжичi з дiдьками. Будь ласка, ваша милiсть, сiдайте та втихомиртесь! - впрошував Iван Виговський. Немирич сiв на стiлець. Спокiйна, тиха вдача Виговського, його тихий та привiтний голос неначе свiжим вiтерцем подихнули на палку, неспокiйну Немиричеву вдачу. Немирич сiв i почав оповiдати, але все повертався на усi боки, неначе його силою посадили на стiльцi, неначе хтось держав його силою на одному мiсцi i не давав йому знятись з мiсця i полетiти в гетьманський двiр. Нервовий та ворушкий Немирич своКю неспокiйною вдачею був схожий на запорожця, але з коша не запорозького, а шляхетського. Вiн був ладен кидатись в усякi битви, переходити з шведського стану до РакочiКвого або й до iншого, аби захистити привiлеП шляхти. - РакочiКве вiйсько - це якась наволоч, а не лицарське вiйсько, це ватага диких волоських вiвчарiв та венгерських свинопасiв та пастухiв. А до Пх поприставали нашi надднiпрянськi левенцi, що живляться вiйною, та якiсь волоцюги, та пройдисвiти греки, та усяка наволоч. Чи вступлять в село польське або мiстечко, зараз грабують, палять, руйнують, рiжуть товар, вiвцi, кури, качки, свинi, розкладають багаття в загородах, смалять, патрають поросята, Пдять, п'ють, а потiм посваряться, полаються за здобуток i давай самi битись та рiзатись! В Пх все гульня та рiзанина. Вони нiчого путящого для нас не зроблять. Це БатиКва дика татарська орда, а не вiйсько. Польська шляхта, соцiнiани кинули Ракочiя. Кинув його i я. Менi сором бути в спiлцi з цiКю дикою ордою. Шведи... О! Це iнша рiч! Шведи - це шляхетнi лицарi: з ними варто держати спiл. А РакочiКвi трансiльванцi... пху! Нi! Зараз поПду до гетьмана i усе докладно заповiщу. Нехай порве спiл з РакочiКм! I Немирич знов пiдвiвся, щоб бiгти до гетьмана. Карi чималi очi його блищали. Шляхетне високе чоло лиснiло од поту в одлисках вечiрнього сонця. Ненависнiсть до дикоП РакочiКвоП орди блищала в очах, виявлялась в нервовому лицi. Його брала нетерплячка, так що вiн не мiг всидiти на мiсцi. - Вельможний дорогий друже! Спокiй в цих справах переднiше за все й вартнiше за все. Сiдайте та вип'Кмо по кубковi доброго меду та побалакаКмо. А завтра, як дiждемо та живi будемо, то й пiдемо до гетьмана. Може, вiн подужчаК до завтрього. Скидайте, carissime amice*, (* Дорогий друже (латин.), - Упоряд.) кунтуш та кольчугу i будете в нас дорогим гостем! - сказав Iван Виговський i тихенько бiлою, але жилавою рукою, зсунув з його плечей кунтуш, а далi почав одчiплювати шаблю та витягати з-за череса пiстоль та кинджал. - Коханий пане! ой, не здiймай з мене кунтуша, бо я таки зараз думаю побалакати з гетьманом! - сказав Немирич i знов насунув на плечi кунтуш. - Не доступитесь сьогоднi до гетьмана, бо вiн нездужаК, про це нема що й казати... Чоловiче! випрягай конi та одведи до станi! - гукнув Iван Виговський до погонича. Немирич трохи заспокоПвся. Iван Виговський плеснув тричi в долонi. Старий Ярема принiс здоровий жбдн меду. Данило поналивав медом срiбнi кубки. Немирич вхопив кубка обома руками i втопив гарячi смажнi уста в холодний напиток, заспокоПв жагу i став i сам спокiйнiший. Випивши кухоль холодного меду, вiн глибоко зiтхнув, неначе з самого дна нервових персiв, i його очi одразу стали спокiйнiшi: Пх гарячий блиск трохи пригас. Вiн скинув кунтуш, одчепив шаблю, а потiм скинув тонку кольчугу, сiв i заспокоПвся. - Навiщо це ваша милiсть Пхала в кольчузi, коли в нашому краП, хвалить Бога, нiгде нема битви? - спитав Тетеря. - А задля того, що по всьому Подiллi блукають ватаги надднiстрянських левенцiв та диких волоських заволок. РакочiКва армiя потягла за собою довгого хвоста з розбишакiв та усяких волоцюг, неначе БатиКва дика орда. Ой, пiду я хоч аж в обляги до гетьмана та застережу його од тих розбишак. Може, до гетьмана якось таки доступлюсь. I Немирич знов схопився з мiсця. Його брала така нетерплячка, що вiн i попару не знаходив, заметушився, парка парив, шукаючи своКП зброП. - Ласкавий друже! Нехай вже зостаКться на завтра ця справа. Ваша милiсть завсiди або на вiйнi, або коло книжки та коло науки, а все не всидить без дiла, - сказав Iван Виговський. - Це правда. Марс та мудра Мiнерва - це улюбленi боги вашоП милостi. Од шаблi та до книжки, од книжки та до шаблi, в цьому усе ваше життя, - обiзвався Тетеря. - Нi, оце менi довелося тепер од шаблi та до шаблi, од меча та до списа, од шведiв та до Ракочiя. Намахався я шаблею на Яна-Казимiра вкупi з польськими панами. Але ж буде йому втямки, як зачiпати нашi шляхетськi привiлеП, нашу шляхетську вольнiсть! - сказав Немирич. - А тут, вельможний пане Немиричу, гетьман мав багато клопоту з московськими боярами, мабуть, бiльше, нiж польськi пани з своПм королем, - промовила Катерина i таки не втерпiла: розказала Немиричевi усi пригоди з московськими боярами i так жваво обмалювала Пх навкруги, i спереду, i ззаду, що Немирич заслухався. - Ваш панотець, - сказав Немирич, - а наш гетьман дуже помилився, що оддав УкраПну в пiдданство Москвi. Я пристав до гетьмаиа, покинув свою соцiнiанську вiру, знов прийняв благочестiК i вернувся до нашоП давньоП церкви, бо люблю рiдний край i ладен служити на добро йому, доки й мого живоття, Але пересвiдчився тепер в тому, що й сам гетьман слабий через те, що йому Москва дала отруту своПм зневажанням наших прав. Бояри не пустили наших послiв i до намету, де вони ставили умову з Польщею на смерть УкраПнi. Я вже про це чув. Москва груба, ще й до того темна; вона ламатиме i зломить нашi привiлеП, нашi умовини з нею, бо й сама Пх давно втратила. Московськi гордi бояри давно стали холопами i стукають чолом перед царем. А в Польщi золота воля для шляхти. Не треба було б гетьмановi оступатись од Польщi. - Мене тут Бутурлiн зневажав, як останнього свого хлопа, назвав мене перед усiма нiкчемним, негодною людиною, - обiзвався Iван Виговський. - То це так вiн назвав в вiчi нашого генерального писаря, великого канцлера УкраПни! - крикнув Немирич i схопився та нiби скипiв. - Так назвав вашу милiсть якийсь нiкчемний окольничий? Отака честь од Москви згодом буде нам усiм! Я знаю бояр добре. Це перевдягненi в дорогi шати неписьменнi темнi мужики, тiльки чваньковитi й гордi, як сатана. Вони здатнi загнути нам i в батька-матiр, а то ще й по-соромiцьки, i не тiльки нам, а й самому гетьмановi. Вже надворi смеркалось. Гостi пили мед i балакали. Катерина, Олена й iншi жiнки повставали, розпрощались i пiшли додому. Тихi, делiкатнi сутiнки стелились по горбах, по зелених левадах, по луках, неначе на яснi фарби зеленi й червонястi чиясь небачна велетенська рука накидала легенькi прозорi покривала. Над широкими без краю луками, понад Днiпром, навкруги обрiю, небо нiби пiдперезалось фiолетовим поясом - широкою гарячою фiолетовою смугою. А серед тiКП смуги викотився на небо здоровий, як вiко з дiжi, жовтий, пальовий мiсяць i тихо поплив по фiолетовiй смузi, неначе кружало, виковане з матового золота, без свiта, без промiння, без блиску. Господар знов звелiв принести на ганок меду та венгерського вина. Гостi знов розговорились, i розмова Пх велася довго, доки не залиснiв свiт мiсяця на ганку, на матовому бiлому виду красуня Iвана Виговського, на високому чолi, на червоному кунтушi, на широкому бiлому комiрi i довгому волоссi Немирича, котрий i тепер не покинув кальвiнського звичаю одягатись в темне убрання. Тихий свiт мiсяця облив i сивобородого сухорлявого Остапа Виговського, i широкi плечi, плисковате лице та розумнi очi Тетерi. Свiт блищав, лився на стiл, лиснiв на срiбних жбанах та кухлях i освiчував найпросвiтнiшi чола тодiшньоП УкраПни, найпросвiтнiших ПП синiв, що вже були зовсiм Квропейцi i стояли нарiвнi з лiпшими Квропейцями i бажали добра УкраПнi, i дбали про ПП гаразд, про ПП просвiтнiсть скiльки в них було змоги й сили. Юрiй Немирич зовсiм заспокоПвся, одпочив пiсля важкоП далекоП дороги, розговорився, розбалакався i почав оповiдати про свою давню вандрiвку в чужоземнi краП: в Голландiю, в Нiмеччину, на береги пишного Рейна. Старий дiд Остап слухав, неначе дитина слухаК казку. - Якого там дива я тiльки не бачив! Якi там пишнi краП на високих берегах Рейна! Яке багатство, яка морська торгiвля в Амстердамi, в Гамбурзi! Кораблi за кораблями шугають з моря в порти, неначе степовi орли, i привозять скарби з далекого сходу, з багатоП IндiП. Якi там багатства, якi скарби! В нас на Чорному морi нишпорять тiльки розбишацькi турецькi галери та запорозькi чайки. А там же тих кораблiв - неначе хатiв в Чигиринi. А береги Рейна! Неначе рай цвiте в садках та виноградниках. А над Рейном на скелях виснуть давнi лицарськi замки з гострими баштами. Але i в тих замках вже зникла лицарська воля. Монархи приборкали вже давнiх лицарiв, приборкали тамошню шляхту. Тiльки в Польщi ще стоПть шляхта на своПй волi, як нiгде на свiтi. А од шляхти ж йде просвiта й наука. - СтоПть тiльки в Польщi, це правда, - обiзвався Iван Виговський. - Гетьман погано зробив, що оддав УкраПну Москвi: при Москвi нiгде нiчия воля не встоПть. Вона усе зламаК, й потрощить, i загасить те свiтло науки, що i в нас засвiтилось. Помре старий гетьман, тодi нам треба повернути знов до Польщi. Тiльки в Польщi ми, i пани, й козаки, зможемо вдержати своП права та привiлеП, - сказав Немирич. - Я й сам бачу, що нi волi, нi науки Москва не понесе на УкраПну, а понесе тiльки грубих, здирливих та лайливих бояр, - обiзвався Iван Виговський. - Тодi нам треба б заснувати на УкраПнi вищi Квропейськi школи для мирськоП науки, унiверситети, от хоч би в КиКвi та в Вiнницi або деiнде, - тихо промовив Немирич. - Ой, треба б, треба б! нема що й казати. Може, колись i заснуКмо, - промовив Iван Виговський i задумався. В його майнула думка, як би то взяти в своП руки гетьманську булаву, щоб здiйснити отi золотi мрiП Немиричевi та й своП на добро, на просвiтнiсть рiдноП УкраПни. - Тiльки шкода, що гетьман знiс унiю... Навiщо було зачiпати унiю? - обiзвався з кутка старий Остап Виговський. - Нi, тату! УнiП нам не треба, - сказав Iван Виговський. - Од неП в нас тiльки сварка та змагання i мiж нами самими, i в нас з поляками. Найкраще, як дома одне стадо та один пастир. З ляхом дружи, а камiнь за пазухою держи! Ляхи не повиннi микатись в нашi справи, хоч би ми й [були] пiд Польщею. Вже мiсяць високо пiдбився вгору, а гостi ще довго сидiли та балакали про невiдому будущину УкраПни, про ПП просвiту та вольнi права. Але в усiх тiльки й мови було про права шляхти, котра в Њвропi вже втрачувала своП геть-то вже широкi феодальнi привiлеП, як шкiдливi для широкого розвитку народу й городян. - Як будемо коли пiд Польщею, то козакам треба зрiвняти своП права з великими привiлеями польськоП шляхти i стати шляхтичами на УкраПнi; отодi нами нiхто не насмiлиться орудувати по своПй вподобi: нi король, нi сейм в Варшавi, нi цар, нi бояри, - сказав Немирйч, встаючи з-за стола. Iван Виговський задумався, похиливши голову, i мовчав. В його мигали думки про уклад на УкраПнi, який треба було запровадити, який здавався Немиричевi i йому найлiпшим. "Немирйч каже правду: найлiпше було б, щоб козаки мали права й привiлеП на УкраПнi, якi маК польська шляхта в Польщi", - майнула думка в Виговського. Чи думали, чи гадали цi найпросвiченiшi люди свого часу на УкраПнi, що великi шляхетськi привiлеП впадуть вагою на народ, i що вони самi потонуть з своПми нащадками в польському шляхетському морi, а Пх нащадки, споляченi до п'ят, стануть ворогами УкраПнi й народовi... Ще довго балакав Немирич i розказував про пишнi чужоземськi краП. Гостi повечеряли на ганку i розпрощались з господарем. Господар поклав спати Немирича в своКму покоП, а сам послався на ганку на лавi i лiг на одпочинок. Але сон не брав його. Мiсяць високо пiднявся на небi, i на ганок впала тiнь. Виговський згадав Олесю, згадав КиПв в мiсячному сяКвi... А в його думцi виникали якiсь чудовi чужоземськi здоровi мiста десь над Рейном, десь над морем в ГолландiП. Вiн неначе бачив кораблi в портах з багатою вантагою усякого дорогого краму, нiби бачив якiсь собори пишнi, високi, бачив школи. I це усе вiн переносив в своПй думцi на УкраПну: багатi кораблi уявлялись йому вже на Чорному морi, а школи - в КиКвi, на УкраПнi... I йому забажалось взяти в руки булаву, щоб тiльки позаводити це усе i на УкраПнi. V Гетьман Богдан вже був старий i часта нездужав. Виговський знав, що йому зосталось недовго жити i передпочував, що вiн сам швидко буде обраний на гетьмана. Сам Богдан, вже зовсiм слабий, покликав до себе старшину i просив вибрати за гетьмана не свого молоденького сина Юрiя, а досвiдного у всiх козацьких справах Iвана Виговського або полковника Лисницького. НаПжджаючи в КиПв до Олесi, Виговський оповiдав Олесi про волю гетьмана, про своП надiП. Честолюбнiй Олесi ця думка сподобалась. - Ото якби менi довелось в'Пхати в Чигирин гетьманшею! От би я тодi пiдвела голову вгору i показала б себе своПй гордовитiй та неласкавiй до мене рiднi! - говорила Олеся Виговському. - Тодi б i вона схилила голови передо мною. Ой, яка б я була рада! Я в'Пхала б в Чигирин пишно, як польськi королеви в'Пжджають в Варшаву, бо хiба ж я тодi не була б королева на УкраПнi або трохи не королева? - говорила Олеся, розпускаючи своП смiливi мрiП, котрi збурювали ПП честолюбну натуру, перейняту в наслiдок од гордовитого й честолюбного свого батька Богдана та матерi, з роду князiв Соломирецьких. - А знаКш, моК серце, що твоП мрiП можуть справдитись навiть швидше, нiж ти гадаКш? - говорив Виговський. - Гетьман зовсiм недужий, i слабiсть в його смертельна. А пiсля його тiльки мене оберуть за гетьмана, принаймнi доки гетьманiв син Юрiй скiнчить науки в КиПвськiй академiП. Душа моя почуваК, що так воно станеться. - Ото я була б рада! Ой, яка б я була тодi щаслива! Хоч би на кiлька рокiв менi того блиску, тiКП слави, того високого становища! - марила Олеся, сидячи поруч з Виговським на софi. - I знаКш що, мiй коханий Iване? Я готова зостатись в КиКвi, аж доки не помре старий гетьман, хоч я люблю тебе, i мене без тебе бере нудьга. Як тебе виберуть за гетьмана, тодi я в'Пду в Чигирин, мов королева. - Про мене й зоставайся в КиКвi, хоч менi важко жити без тебе. Але я вже не молодий: серце моК любить тебе тихо, як тихо грiК осiннК сонце, - говорив Виговський. - Тiльки приПжджай до мене з Чигирина частiше! - Ой, важко менi жити без тебе в Чигиринi солом'яним удiвцем, - сказав Виговський, зiтхнувши, - але для тебе я готовий на все згодитись. I сталося справдi так, як говорив Виговський. 27 iюля 1657 року помер гетьман Богдан. Ще перед смертю Богдана козацькi полковники, поважаючи старого Богдана, обрали за гетьмана його сина Юрiя, не вважаючи на те, що сам Богдан радив Пм вибрати за гетьмана або Лисницького, або Виговського. Але як тiльки помер Богдан, козаки схаменулись i почали нарiкати, що над ними постановили гетьмана, котрому було всього шiстнадцать рокiв, i перестали покорятись ЮрiКвi. Юрiй питав поради в Виговського, що йому вчинити. - Оповiсти збори на раду, зречись гетьманства, поклади булаву, а я й уся генеральна старшина так само зречемося свого уряду. Нехай козаки вибирають за гетьмана й старшину, кого схочуть. Може, як ти зречешся гетьманства, козакiв це вразить, i вони стануть прихильнiшi до тебе, - так радив ЮрiКвi Виговський, але в його була думка: самому взяти булаву. Про раду оповiстили. Виговський закликав на раду полковникiв, сотникiв та по два козаки з кожноП сотнi. Такий був давнiй козацький звичай. Для ради Виговський i його прихильники призначили гетьманський двiр, щоб в йому змiстилось небагато козакiв. Тим часом Виговський пiддобрювався до козакiв, звелiв викотити з льохiв кiлька бочок горiлки, напував простих козакiв горiлкою, справляв для Пх багатi обiди, сам частував козакiв, сам пив й прикидався п'яним, щоб пiдiйти пiд козацькi норови, бо Виговський не любив пити i нiколи не був п'яний. В недiлю 24 серпня довбишi вдарили на раду. Козаки рушили в двiр. Як тiльки двiр став повний козакiв, ворота навiщось зачинили. Багато козакiв i сила хлопiв зостались за ворiтьми. З дому вийшов Юрiй з булавою в руках. За ним несли бунчук, обтiнюючи його голову. - Панове рада! Дякую вам низько за гетьманський уряд, котрий ви менi дали, пам'ятаючи мого батька, але я ще молодий i недосвiднйй, i не менi пiдняти й знести на собi вагу гетьманського уряду. Вибирайте собi за гетьмана iншого, старшого i вартнiшого за мене. От вам булава й бунчук! Юрiй поклав гетьманськi клейноди на стiл, поклонився i пiшов в дiм. Пiсля Юрiя вийшов Виговський, подякував козакам за честь, зрiкся писарського уряду, поставив на стiл чорнильницю i одiйшов в дiм. Обозний Носач поклав на стiл свiй пернач та печатку, поклонився i одiйшов. Гетьманська булава лежала на столi серед двору, i багато було таких, що хотiли ПП взяти, та не насмiлились без волi народу. Тим часом за ворiтьми пiднявся шум, неначе там шумiв бiр або загуло море на вiтрi. Пiднявся крик стовпища, котрого не пустили в двiр, котре догадалось, що ворота зачинили зумисне, щоб нiкого не пустити на раду. Галас, шум все дужчав та дужчав. За ворiтьми неначе заклекотiло море в час бурi мiж скелями. - Бий ворота! ламай баркани! - кричали козаки за ворiтьми. - Висаджуй ворота! Нас не пускають на раду! Хлопи кинулись висаджувати ворота. Осавули швиденько завештались помiж козаками i похапцем питали: - Кого хочете вибрати собi за гетьмана? - Хмельниченка! Нехай Хмельниченко бере булаву! - крикнули козаки. Юрiй вийшов з дому i сказав, що йому треба Пхати до КиКва i вчитись в академiП. Тодi вихопився якийсь сотник i гукнув. - Нехай Хмельниченко держить бунчук та булаву при собi, а командувати вiйськом буде Виговський i на той час буде брати булаву й бунчук з рук Хмельниченка. - Дайте менi час подумати, - обiзвався Виговський. Рада дала йому часу три днi. В середу 27 серпня довбишi знов вдарили на раду. Знов зiбралась рада в гетьманському дворi. Рада знов викликала Виговського i просила його взяти булаву на той час, поки Юрiй скiнчить науки i дiйде до повного зросту. Виговський все кланявся i зрiкався. Спустивши очi вниз, з покiрливим видом, з сльозами на очах вiн дякував радi за честь, одмагався i просив вибрати за гетьмана кого здатнiшого. "Чи виграю, чи програю? чи виграю, чи програю?" - вертiлось в його головi, неначе якийсь маятник стукав i вибивав в його душi цi слова, стукав, не перестаючи, настирливо, уперто, надокучливо, а серце в грудях стукотiло, кидалось, неначе рвалось, хотiло вирватись з грудей. Виговський ждав, що от-от настане одна мить, коли вiн або все програК, або все виграК. Вiн усе кланявся та одмагався, говорив тихо, спокiйно, але почував, що його руки й ноги дрижали, неначе в пропасницi, що йому забиваК дух, душить у грудях. Йому здавалося, що йде битва кругом його, що вiн сам у битвi десь на Жовтих Водах або пiд Корсунем, що настаК час, коли битва буде або виграна, або от-от буде програна. Але як Виговський одмагався i кланявся, козаки ще бiльше просили його взяти часово булаву. Роздратованi упертiстю писаря, козаки почади вже, по-козацькому звичаю, закидати на лайку. Тодi Виговський, нiби знехотя, присилуваний волею ради, згодився взяти часово булаву. Рада крикнула радiсно. Цей крик неначе воскресив Виговського. Вiн весь задрижав на радощах. Тодi Виговський. сказав: - Як же менi прийдеться пiдписуватись, доки Хмельниченко буде вчитись в КиКвi, доки вiн стане станiвним чоловiком? Тодi з гурту вихопивсь якийсь прихильник Виговського i промовив: - Нехай пан Виговський пiдписуКться так: "Iван Виговський, гетьман на той час, вiйська Запорозького", бо коли в його будуть клейноди, то правдивим гетьманом буде вiн. -Добре! Нехай буде так! - гукнули козаки. Виговський взяв булаву i сказав так: - Ця булава доброму на ласку, а злому на карнiсть; а манити в вiйську я нiкого не буду, коли ви мене вибрали за гетьмана. Вiйсько Запорозьке без страху не може бути. На радi в Чигиринi були не всi козацькi полковники, i ця рада могла здаватись нiби не зовсiм законною. Виговському хотiлось таки, щоб уся старшина настановила його правдивим гетьманом. Вiн оповiстив знову раду у Корсунi на 25 сентября. З'Пхались усi полковники i сотники, прибув i польський посланець Казимир Беньовський та Юрiй Немирич, овруцький староста, шляхтич православноП вiри. На цiй радi вибрали й затвердили Виговського на гетьманствi. Взявши гетьманську булаву, Виговський зараз поПхав в Гадяч i викопав з землi закопаний гетьманом Богданом в Гадяцькому замковi великий скарб, цiлий мiльйон талярiв. Виговський вважав на цей скарб як на козацький, скарбовий, а не за власний, Богданiв. Цей скарб Виговський задумав тратити для своПх замiрiв, щоб оддiлити УкраПну од Москви i оддати в пiдданство польському королевi; думав за Богдановi таляри найняти орду, найняти в свiй Чигиринський полк нiмцiв i ходачкових шляхтичiв для своКП особистоП оборони. Виговський вернувся в Чигирин щасливий, веселий, вдоволений. Вiн перебрався з своКП тiсноП убогоП кватири в палац померлого гетьмана, новий, гарно убраний, просторний, вважаючи на палац як на скарбове добро, як на палац гетьманський, ранговий. Високо пiднявши голову, вiн гордо походжав по просторних свiтлицях, устелених перськими килимами, обвiшаних дорогою збруКю, дорогими рушницями, шаблями, прикрашених полицями, на котрих лиснiли срiбнi та золотi миски, жбани, тарiлки, кубки, пугарi та чарки. Смiливi думи заворушились в його головi, замиготiли, як блискавки в темну нiч. Власть, слава, честь, золото i срiбло, багатство, блиск, iдеали полiтичнi, щастя УкраПни, просвiтнiсть - все це натовпом товпилось в його головi, змiшалось в думах, як золото й срiбло, пересипане перлами, облите огнем блискавки. Думи тривожили гетьмана, не давали спокою, то шугали орлами, то линули пташками, заслiплювали його, забивали памороки. "Ой думи моП, думи, золотi мрiП! аж тепер ви справдитесь, як пишнi золотi сни. Тепер сила в моПх руках! Тепер я поверну назад колесо iсторiП УкраПни! Не пущу я тепер на УкраПну грубих причепливих московських бояр, одiрву УкраПну од Москви i оддам в пiдданство польському королевi. Онде моП iдеали! Онде зразець для УкраПни! Он звiдкiль поллКться на мене слава й золото! Король щедрий, вiн надаруК мене за цей вчинок землями, селами, лiсами, золотом i срiблом. Я поставлю умову для Польщi, щоб УкраПна стала великим князiвством... щоб забезпечити мiцнiше незалежнiсть од Польщi... Тепер я перевезу свою милу Олесю в цей палац з честю i славою, вдоволю ПП золотi давнi мрiП, обсиплю золотом та перлами. Народ не пiде за мною... але в мене тепер сила в талярах... Найму орду, найму полякiв, заб'ю баки хлопам i простим козакам i таки пристану до Польщi, до просвiченоП i вольноП польськоП шляхти. Заведу я тодi на УкраПнi просвiчену козацьку шляхту, заведу школи, унiверситети, заведу просвiтнiсть, високо пiднесеться моя рiдна УкраПна, як високо стоПть Њвропа. Ох думи моП, думи золотi! Треба написати Олесi, нехай Пде до Чигирина! Нехай Пде з блиском, з честю! Нехай в'ПжджаК в Чигирин з великим поПздом!" Виговський зараз послав козака-верховця в КиПв з листом до Олесi, в котрому оповiстив ПП, що козаки вибрали його за гетьмана, i велiв Пй прибути до Чигирина. Олеся аж нестямилась од радостi. Вона почувала себе такою щасливою, що зразу поздоровшала, i незабаром щастя i радiсть закрасили рум'янцями ПП лелiйно-бiлi щоки. Дiставши звiстку од гетьмана, Олеся забажала побувати в князя Любецького та в панi СуходольськоП. Але вона добре знала, що зусiм втеряла в них ласку пiсля того, як вийшла замiж за Виговськога не послухавши Пх поради. Олеся послала до Пх тiтку Якилину на розвiдки. Тiтка Якилина другого дня вранцi побiгла до князя Любецького нiбито по дiлу за свiй хутiр коло КиКва, котрий вона оддала в посесiю Любецькому, i при цiй нагодi розказала, що Виговський вибраний вже за гетьмана, i Олеся тепер вже гетьманша. Князь Любецький витрiщив з дива на Якилину своП чорнi очi; Любецька теж дивилась на Якилину з дивуванням. ОбоК вони не сподiвались, що Виговський буде гетьманом, а Олеся гетьманшею. I князь, i княгиня тепер постерiгали, що не вони, князi та сенатори, а Виговський та Олеся тепер найвищi особи на УкраПнi. ОбоК вони стали ласкавiшi до Якилини ПавловськоП, вiтали ПП ласкаво, були ввiчливi до неП i просили, щоб Олеся прибула до Пх на обiд другого дня. Вернувшись додому, Якилина Павловська розказала Олесi, як ПП привiтно прийняли обоК Любецькi. Олеся засмiялась. - Тепер вони заспiвали iншоП й веселiшоП, заспiваК iншоП i мiй старий дядько Христофор Стеткевич, котрий колись ставав дибки проти мого шлюбу з Виговським, - сказала Олеся. Другого дня, прибравшись i причепурившись, Якилина й Олеся поПхали на обiд до Любецьких. Там вони застали i Суходольську. I Любецькi, й Суходольська стали неначе iншi люди. Зовсiм не тi, що були переднiше. Не тiльки не було в Пх зневаги, але вони тупцяли коло Олесi, поздоровляли, цiлували i не знали де й посадити. Олеся держала себе спокiйно, але ПП очi виявляли ледве примiтну насмiшкуватiсть. За столом Олесю посадили на першому мiсцi; Любецька сiла по один бiк вiд Олесi, а князь - по другий. - Ну, тепер, моя кохана Олесю, хоч будеш замужем за козаком, але ти перша особа на УкраПнi мiж усiма козачками, - говорив Любецький. - Тiльки пам'ятай, серце Олесю, що ти тепер маКш силу мiж козацькою старшиною, можеш мати вплив на гетьмана i на козацьку старшину. Не забувай, що ти родом шляхтянка й князiвна по матерi. Вже там як знаКш, хитро та мудро, по-жiноцьки, встоюй за право шляхти як украПнськоП, православноП й католицькоП, так i польськоП. Не забувай i про Польщу, бо хоч гетьман Богдан i оддав УкраПну Москвi, але Польща ще стоПть, ще не впала i буде сутнiти, доки суду-вiку. I нехай вона стоПть i процвiтаК, бо ми звiдтiль добули собi шляхетськi й панщаннi привiлеП i вищу просвiтнiсть. - Добре, добре, князю! - обiзвалась Олеся, хоч вона й почувала в душi, що нездатна по своПй вдачi втручуватись в полiтичнi справи i заправляти ними, бо любила бiльше домове й сiм'Кве життя. - Намовляй i настренчуй, серце Олесю, Виговського, як тобi радить князь, - додала й собi Любецька, подаючи Олесi кубок чудового меду пiсля останньоП потрави. Помирившись з Олесею за обiдом, Любецькi знов обцiлували Олесю i в уста, i в щоки i розпрощались з нею. - Тобi, серце Олесю, треба ще поПхати в Мокрани до опiкуна, попросити в його вибачення. Все-таки вiн твiй опiкун i доводитися тобi дядьком, - сказав Любецький на прощаннi. - Думаю поПхати оце завтра, - сказала Олеся. I вона другого дня поПхала в Мокрани з своКю тiткою Якилйною та з ПП двома дочками. ПриПхали вони в Мокрани. Старий Христофор не сподiвався Пх до себе в гостi i був дуже здивований. - Я думав, що ти, Олесю, вже давно живеш