ноП Москви. А ви, ясновельможний пане Беньовський, приходьте завтра до нас на пораду i вчинiть пропозицiю од короля й сената. Менi нiяково самому починати цю пропозицiю. -Добре, добре, ясновельможний! Нехай i пан Немирич приходить, i ви, шляхтичi, приходьте: може, ми i вмовимо непокiрливих i незгодних з нами полковникiв. Гетьман Виговський другого дня ввечерi скликав до себе козацьку старшину на пораду, щоб вона вислухала пропозицiю королiвського посланця Беньовського. Гетьман ходив по ясно освiченiй свiтлицi тихою ходою, спустивши голову додолу. Думи роКм вилися в його головi, одна одну попереджаючи, як хвилi на водi в негоду на здоровому вiтрi. Виговський, як тiльки став гетьманом, одразу задумав план з'Кднання УкраПни з Польшею, але почував, що пiсля Богданових побiд над Польщею це дiло буде трудне й небезпечне. "Ой велике й небезпечне дiло задумала моя голова! - думав гетьман, ламаючи руки так, що аж пальцi лущали. - I треба хапатись з цим дiлом, бо Юрась вийде з академiП i вiзьме од мене гетьманську булаву. ПориваК всю мою душу не на пiвнiч, а туди, на захiд, до Польщi, до Њвропи. Там для мене сяК сонце, а пiвнiч неначе заслонена чорними хмарами. Король надарить мене маКтностями, селами, лiсами; рiчкою поллКться золото з Варшави. Ой думи моП, мрiП моП золотi! Не даКте ви менi спокою нi вдень нi вночi. Але треба... треба провадити дiло розумно й обережно, щоб часом i моя голова не покотилась додолу, як дитячий м'яч: в цьому дiлi - або пан, або пропав! I хруснули усi пальцi на обох руках в гетьмана; знов похилилась його голова ще нижче, а хода по свiтлицi стала тихiша. Гетьман спинився i став на одному мiсцi; його голова неначе захрясла в натовпi смiливих думок, неначе не могла знести великоП ваги великих думок. Вiн неначе бачив перед своПми очима той блиск, силу й славу УкраПни, бо дуже любив рiдний край. Почала збиратись в свiтлицю козацька старшина, яка тодi нагодилась до Чигирина: прийшов Павло Тетеря, переяславський полковник, що держав сестру гетьмана Виговського; надiйшов Богданович-Зарудний, генеральний судець; Тимiш Носач, генеральний обозний; прийшов шурин Богдана Хмельницького Яким Сомко; прийшли Цюцюра, [Остап Золотаренко], полковники Данило Виговський та Нечай; Богдановi зятi й iншi сотники, котрi тодi прибули до Чигирина. Незабаром увiйшов в свiтлицю Юрiй Немирич, а зараз за ним вступив королiвський посланець пан Беньовський. - Од найяснiшого короля з Варшави прибув до нас, гетьмана, i до вас, козацька старшино, посланець ясновельможний Беньовський з королiвською пропозицiКю. Просимо вас вважливо вислухати пропозицiю i, порадившись вкупi з нами, сказати посланцевi свою одповiдь, - почав говорити гетьман Виговський. - Чи це, гетьмане, буде рада, чи тiльки порада?-спитав в гетьмана дехто з старшини. - Нi, це тiльки порада, так... тим часом... Як дiло пiде в нас на лад, тодi ми зберемо й правдиву козацьку раду i оповiстимо цю пропозицiю од короля та польського сенату, - промовив Виговський. Гетьман став посеред свiтлицi за столом. Кругом стола стала в коло козацька старшина. Пан Беньовський виступив перед колом i почав висловлювати польську пропозицiю в ораторськiй промовi. - Найвища сутнота, отець наш небесний, що створив небо i землю, ще в раю дав велику заповiдь нашому праотцевi Адамовi i нашiй праматерi Њвi, а через Пх i всiм людям заповiдав любитися i жити в згодi. Усi ми дiти нашого одного праотця, ми всi брати. В раю не було нi католика, нi православного. I в нас колись був рай i на УкраПнi, i в Польщi; жили ми колись в згодi по-братерськи, любилися, мирилися i лиха не знали. Не зазнали ми нiякоП сварки, нi бiйки, бо ми побратались, як рiвнi з рiвними, вольнi з вольними. - Ясновельможний пане, кажеш правду, - обiзвався Павло Тетеря. - Свята правда! - сказав гетьман. - Це, певно, було тодi, як КзуПти поробили з наших украПнських панiв перевертнiв-католикiв, - промовив Сомко насмiшкувато. - От ви менi й перебили промову, - сказав Беньовський. - Ворог людських душ, чорт проклятий, зумисне пiдвiв нас, пiдбив на сварки на нашу погибель. Вдаривши себе в перси, пiзнаймо своП грiхи i простiмо однi другим нашi обопiльнi провини. Забудьмо про давнi сварки та змагання i знов зiйдемось докупи i будемо жити в згодi, як жив наш праотець Адам в раю з нашою праматiр'ю Њвою. Гетьман Богдан недобре дiло вчинив, одiрвавши УкраПну од Польщi. Забудьмо про Богданове дiло, вимажмо його з карток нашоП iсторiП, з козацьких чорних лiтописiв. - Ну, пане Беньовський! Що написано пером, того не вивезеш i волом, - обiзвався Цюцюра. - Я прибув до вас, гетьмане й старшино, з пропозицiКю од найяснiшого нашого короля прилучити УкраПну до Польщi. Приставайте до Польщi, як рiвнi до рiвних, вольнi до вольних. I нам без вас погано, i вам без нас недобре; i поляки були виннi, i козаки не без грiхiв та помилок, - говорив далi Беньовський. - Найяснiший наш король, наш правдивий отець, простить i вибачить козакам Пх провини, Пх помилки, а значнiй старшинi дасть право шляхетства, зрiвняК Пх в привiлеях з польською шляхтою. - А чи не стане часом наша тiнь довша, як станемо шляхтичами? - не втерпiв Носач, щоб не пожартувати. - Я думаю, що шляхта повинна бути в усякiй державi, повинна бути i в нас, - сказав Юрiй Немирич. - Козацька старшина повинна мати шляхетськi привiлеП, бо вона здобула Пх мечем i на дiлi вже Пх i маК. Я пристаю, i вся православна шляхта охоче пристане зо мною до Польщi, як до держави багато бiльше просвiченоП, нiж Москва, держави пiдхожоП до укладу життя козацького. - Пан Немирич говорить правду, - сказав Данило Виговський. - Отже ж, ви все менi перебиваКте, - почав говорити пан Беньовський. - Я посланий од короля до вас, як та НоКва голубка до ковчега, i принiс вам, козакам, масличну гiлку миру i згоди з Польщею. Розривайте з Москвою i пiдхиляйтесь знов пiд мiцну руку найяснiшого польського короля, нашого й вашого природженого отця й добродiя. Декотрi з полковникiв загомонiли, зачувши таку пропозицiю Беньовського. В свiтлицi пiднявся гомiн. Однi не хотiли слухати далi тiКП пропозицiП, другi спиняли Пх, щоб вони не перебаранчали говорити далi пановi Беньовському. Палкий Сомко, палкий Носач повиймали шаблi з пiхов i почали ними махати. - Не хочемо цього далi й слухати! Не пристаКмо на таку пропозицiю! Не треба нам польського короля! Вiн напустить на УкраПну польськоП та католицькоП споляченоП украПнськоП шляхти, нашле КзуПтiв! Знов будуть повертати народ на католицтво! Знов будуть сполячувати украПнську шляхту! - Чи не отаку масличну гiлку ви нам принесли, ясновельможний пане? - сказав Сомко, показуючи йому свою шаблю. - Неправда! Не меч, а мир приносить нам ясновельможний пан Беньовський. До Польщi! до Польщi! до з'Кднання з Польщею! - крикнув Павло Тетеря. - Не буде цього нiколи! Нам не треба шляхти! Ми всi тепер тут рiвнi: i шляхтичi, й козаки, й мужики, - говорив Остап Золотаренко. - Згода! Годi! Не галасуйте! Подумайте, погадайте, а потiм скажете свою гадку. Це ж тiльки пропозицiя найяснiшого короля, а до самого дiла ще не близький свiт, ще буде добра промашка, - говорив гетьман, заспокоюючи старшину. - Вкладiть шаблi в пiхви! Ми ображаКмо посланця найяснiшого короля. Посланець - особа освячена. Ш-ша! - Я тiльки принiс вам пропозицiю про згоду! Нехай буде мир мiж нами на землi, як на небi мiж херувимами та серафимами! - заспокоював козакiв Беньовський. - Чи К ж що в свiтi кращого, як мир та згода, коли братерськi народи живуть в згодi, як рiвнi брати? Хiба ж ми не брати i тiлом, i духом? Хiба ж ми не дiти отця небесного? Хiба ж ми не близькi до других? Наш отець, польський король, не понехтуК тими, котрi покаються перед ним i пiдхиляться пiд його руку. I ми будемо жити в згодi. Знов буде рай на УкраПнi. - Ми вже знаКмо тепер про твою пропозицiю пане Беньовський, то вже нема чого бiльше й балакати про це, - промовив Сомко. - 3 цього пива не буде дива. Дiло вже зроблено гетьманом Богданом, а мертвого з гробу не вертають. - Ясновельможний пане! Ти приносиш нам з своКю пропозицiКю не мир, а меч, - обiзвався Тимiш Носач. - Король та пани пустять на УкраПну польських дiдичiв та КзуПтiв, насадять на уряди в УкраПнi своПх урядникiв, знов роздiлять наше суспiльство на ворожi верстви: на щляхту, козакiв, хлопiв, а цей порядок нам непотрiбний, це польський порядок! Ми не згоднi на це. А коли ти, гетьмане, пристанеш до цiКП королiвськоП, польськоП пропозицiП, то ми доберемо способу проти цього дiла. Сомко вийняв шаблю i показав Беньовському, Павло Тетеря та Данило Виговський вийняли i своП шаблi з пiхов i показали Сомковi. - А ми пристаКмо до злучення з Польщею i для цього знайдемо такий самий спосiб! - гукнув Павло Тетеря. I мiж старшиною знов пiднявся галас, шум, гам та змагання. - Годi вже вам, годi! Ходiмо лiпше та вип'Кмо по чарцi горiлки та по кубковi меду, хоч ви й не з медом прийняли пропозицiю польського посланця, - сказав гетьман, i старшина потрохи вгамувалась i заспокоПлась. - Зберу ж я тепер раду з самих тiльки прихильникiв Польщi, i тодi вже доконечне постановимо умову з'Кднання УкраПни з Польщею, - шепотiв гетьман Виговеький на саме вухо Беньовському, йдучи позад старшини з свiтлицi. - На тебе, ясновельможний, покладаюся, як на кам'яну гору. Схочеш - зробиш усе i зумiКш зробити усе з твоПм хистом та великим розумом, - шепотiв Беньовський на вухо гетьмановi. - Але знаКш що, ясновель можний ? - А що? - спитав тихо Виговський. - Переднiше за все обстав свою особу й Чигирин вiйськом з найнятих чужоземцiв: з нiмцiв та волохiв або з шляхтичiв, та вже тодi починай дiло з'Кднання УкраПни з Польщею. На своПх козакiв не дуже покладай надiю, - шепотiв Беньовський. - Я вже загодив татарське вiйсько, загодив Карач-бея з його ордою, - сказав Виговський до Беньовського. - Я таки думаю справдити свою думку, як би там не гомонiла заднiпрянська старшина. Вiнницький полковник Богун, киПвське духовенство й митрополит - це наша сторона, бо всi вони не присягли Москвi й досi. Тиждень гостювали в гетьманшi ВиговськоП ПП родички та знайомi i тiльки другого тижня почали збиратися в дорогу. Гетьманша не пускала Пх додому, просила зостатись ще з тиждень, доки вона оговтаКться на новому мiсцi в Чигиринi та освоПться з новими для неП людьми. Одначе гостi не згодились зоставатись довше. Якилина Павловська поспiшала до своКП господи, до свого господарства; Павлина Рудницька трохи боялась свого кальвiнiста Христофора Стеткевича. Гостi почали лаштуватись в дорогу. На гетьманшу найшов сум. - Не звикла я ще до нового мiсця; буду я нудитись, як ви виПдете од мене. Окрiм Катерини ВиговськоП, нема в мене близькоП приятельки й порадницi, окрiм неП, нема менi з ким поговорити й розважити себе. Гетьман все за роботою, все маК якiсь дiла з посланцями та з козаками. Зануджуся я отут в Чигиринi, доки звикну до його... ЗнаКте що, кохана цьоцю? Покиньте в нас свою Маринку, - говорила гетьманша на прощаннi до своКП тiтки Якилини. - Нехай вона побуде в мене який там час. В Чигиринi тепер пробувае моя братова Маруся Стеткевичева з дочкою Христиною, пробувае мiй дядько князь Соломирецький з дочкою, i Маринцi буде весело з Христиною та князiвною ЗiнаПдою. Нехай Маринка зостаКться в мене до котрого часу. - Про мене, й нехай, як Маринка на це згодиться. Заохочуй ПП, Олесю, може, вона й зостанеться в тебе. Може, ще тут i замiж пiде за якого прудиуса-козака, - сказала тiтка Якилина i зареготалась. - Може, й пiде, як хто путящий трапиться. Я й не дуже прихильна до вiйськових людей, до козакiв, а пiшла ж замiж за козака, бо серце моК мене потягло, - обiзвалась Олеся. - А що, Маринко! Я хочу зоставити тебе в себе на який час. Чи зостанешся, чи поПдеш з мамою до КиКва? - спитала гетьманша, покликавши Маринку. - Ой спасибi тобi, Олесюi Зостануся. Менi буде тут весело з Христиною та з ЗiнаПдою, - весело обiзвалась Маринка, аж темнi очка в неП заграли. Окрiм Христини та ЗiнаПди, молоду Маринку манила до Чигирина ще одна особiсть: Зiнько Лютай з своПми бiлявими кучерями, з веселими синiми очима, з веселою розмовою, жартами та пiснями. В Лютая був чудовий дзвiнкий голос, i вiн любив спiвати, як спiваК сiльський веселий парубок. ВиПхали гостi з двору. В просторних покоях стало порожньо i якось мертво. Гетьманшу взяв жаль, як вона вернулась i переступила порiг просторноП свiтлицi. Але три молодi панни i справдi не дали гетьманшi сумувати: пiднялися в свiтлицi жарти та смiшки. Христина бiгала, дурiла та зачiпала подруг, пiднiмаючи Пх на смiшки. Вона розiгнала гетьманшин сум, i розвеселила ПП. VI Недалеко од Чигирина проживав в своКму хуторi старий Демко Лютай з жiнкою Ольгою та з сином, молодим козаком Зiньком. Лютай був осавулом в вiйську гетьмана Карпа Павловича Гудзана, котрого козаки звали попросту Павлюком. Ще 1637 року, тодi як пiд приводом Павлюка реКстровi козаки пiдняли повстання проти Польщi, Лютай служив в вiйську за осавула. Повстання козакiв пiд гетьмануванням Павлюка скiнчилось битвою з поляками пiд Кумейками та Мошнами. Козаки були побитi i мусили постановити невигiдний для себе мир з польним польським гетьманом АндрiКм Потоцьким. Демко Лютай мусив пiдписати умову того миру вкупi з Богданом Хмельницьким, котрий служив тодi в вiйську Павлюка за писаря i котрий потiм якраз через десять рокiв сам пiдняв усю УкраПну на Польщу i розбив польське вiйсько пiд Корсунем. Чимала ЛютаКва хата стояла пiд горами на височенькому пригорку i неначе оглядала зеленi луки та луги, по котрих вився болотяний Тясмин, зарослий очеретами та осокою. Хата в Лютая була просторна, з свiтлицею, i двома кiмнатами, але така стара, як i ПП господар Демко Лютай: вона осiла, ввiйшла трохи в землю, широкий ганок з штучно виточеними стовпчиками, вкритими штучними, але чудернацькими вирiзками, перехнябився, неначе налагодився лягти на бiк на одпочинок, нiби втомлений давнiми лiтами. Маленькi вiконця хати ледве були примiтнi на бiлих стiнах, чорнiли здалеку, нiби покрученi в стiнах дiрочки, i тiльки проти вечiрнього сонця ясним блиском нагадували про невеличкi склянi шибки, вставленi в тi дiрочки. За хатою на долинi розрiсся старий густий садок; далi за садком нанизу лиснiла зелена левада з розкiшним огородом, а за левадою знов розсипались понад луками, неначе череда, веселi пригорки та горби, вкритi старим лiсом. Попiд зеленими горами та пригорками, скiльки сягало око, слалася широка низина, розстелялись луки, луги, високi очерети. Серед мочарiв вився гадюкою Тясмин мiж купами вiльхи, верб та лози. На схiд сонця синiла смуга високоП гори, котра нiби нависла над самим Чигирином, а на горi стримiв чорний замок з баштами, валами та високим дубовим частоколом на валах. А за зеленими луками та полями ясно вирiзувалась проти неба нiби зубчаста смуга пiскiв, широка та довга, скiльки сягало око. Смуга пiскуватих кучугур, могил та горбiв була облита червоним свiтом i зливалась з синiм небом, вилискувалась. Була недiля. Сонце вже стояло на заходi i обливало червоним тихим свiтом i луги, i лiси, i пригорки. Луги зеленiли, аж лиснiли проти сонця. Осока над Тясмином аж вилискувалась. На дворi стояла тиша. На ганку на лавцi сидiла стара Ольга ЛютаПха, висока й сухорлява, в шовковiй картатiй плахтi, в бiлiй намiтцi. Проти неП на другiй лавцi сидiв ПП син, молодий козак, Зiнько, високий, здоровий та плечистий. Русявi короткi кучерi сипались горошком на його широке чоло, на кремезну шию. Молодий козак втупив очi в широку зелену низину, нiби милувався широким простором долини, але задуманi яснi очi показували, що його думки лiтали не над лугами та гаями, а полинули десь далеко, в iншi мiсця, в iншi садки, в iншi гаП. - Чого це ти, сину, так задумався, неначе який старий сивоусий козак, втомлений битвами, неначе на твоП плечi лягло сiм десяткiв рокiв та сiмдесят битв з ворогами? Я по твоПх очах бачу, що думки твоП не тут, а десь iнде, десь пiшли в гостi, - говорила мати до сина. Син неначе прокинувся од сну i кинув на матiр гострий погляд. - Як тiльки сонце йде на захiд, спускаКться над луки, на мене, мамо, все находить задума й журба. I з якоП це причини, я тому невiдомий, - тихо обiзвався син. - Ба, причина К. Я й знаю ту причину, що на тебе наводить журбу, та тiльки не хочу тобi говорити про неП, - обiзвалась стара Ольга, i ПП чорнi невеличкi очi засвiтились. В Пх мигнули на одну мить жiночi хитрощi i насмiшкуватiсть. - Як же ви можете знати ту причину? Хiба ви, мамо, заглядали в мою душу, як у криницю, та бачили ту причину? - сказав син i засмiявся. Бiлi рiвнi, як пiдрiзанi, зуби блиснули. Вид в Зiнька став веселiший. - I не заглядала в ту криницю, а догадуюсь, яка причина ворушить твоП думки. Старий Демко Лютай в той час стояв в свiтлицi коло стола i набивав тютюном прездорову люльку. Демко був такий високий на зрiст, що його сива чуприна на здоровiй круглiй головi трохи не черкалась об сволок. Набивши тютюну в люльку, вiн викресав огню i хотiв вже запалити люльку, але ненароком глянув на два рядки образiв в кутку на покутi в золотих та срiбних шатах. Усi святi неначе дивились старому Демковi в вiчi. Старому стало нiяково кадити таким зiллям перед образами. Вiн прислухався через поодчиненi хатнi i сiнешнi дверi до розмови матерi з сином. Розмова його очевидячки зацiкавила. Демко тихою ходою пiшов на ганок. Незабаром маленькi дверi з сiней в ганок неначе заслонила синя заслонка. З дверей висунулась здорова червонувата люлька i неначе глянула огневим оком на ганок; за нею вистромився карлючкою закручений цибук з здоровим жилавим загорiлим кулаком, котрий подужав би одразу вбити на смерть людину, якби ним Демко телепнув пiд вухо; за кулаком висунулась сива, аж бiла, чуприна на круглiй однизу пiдголенiй головi; з-пiд чуприни виглядали кiнцi сивих вусiв, як двi жмiнки конопель; за чуприною та вусами висунулись з дверей мiцнi та широкi плечi, черкаючись од одвiрки. Здавалось, нiби старий козарлюга не виходив, а вилазив з стародавнiх низьких i вузьких дверей, неначе через якусь вузьку продухбину. Демко протиснувся через дверi, пiдвiв вгору здорову голову i випростався на ввесь свiй високий зрiст. Пiдголена голова лиснiла ледве притрушена сивим чубом, котрий розсипався кругом по головi. Демко стояв на ганку, як дуб, хоч i старий, але мiцний, кремезний, широкоплечий. Синiй кунтуш розхристався на грудях; з-пiд широких рукавiв бiлоП сорочки було видко жилавi товстi руки, на котрих лиснiли напруженi товстi жили, неначе обидвi дуки були обкрученi мiцними вiрьовками. Демко потяг диму з цибука. Люлька спахнула. Дим повився синiми клубками попiд стелю гайка. Демко сiв на лавцi коло староП, i лавка увiгнулась пiд ним i заскрипiла. - То це на тебе, Зiньку, находить сум перед вечором?- спитав старий Демко, зирнувши гострими синiми очима на сина. - Чого ж це ти зажурився? Добрий козак не повинен журитися. Журба - це бабське дiло, тiльки баби люблять зiтхати та божкати: "Ой Боже мiй! ой Господи! ох-ох-ох!" - хоч би ПП курка брикнула або муха за нiс вкусила. - От i вигадуК старий! Хiба ж я зiтхала коли, як мене кусали мухи, хоч би й спасiвськi? - обiзвалась Ольга. - А то ж нi! Сам чув на своП вуха, як зiтхала та все одгонила мух, неначе татарську орду, та все казала: "Ой Боже мiй! ой лишечко моК! ох! ох!" Та все ох та ах! Охати та зiтхати - це дiло бабiв. Козакам сором сумувати! - Та то я, може, зiтхала чого iншого, а не од того, що мене мухи кусали, - обiзвалась стара. - Мабуть, нi! бо К такi молодицi, що як Пх кусають мухи, то вони гедзкаються, як телицi в Спасiвку, та брикаються руками й ногами, а К такi, що тiльки охають та стогнуть, - жартував старий Демко. - Смiйся, смiйся собi на здоров'я! аби не плакати! - обiзвалась стара. - От, Зiньку, в нашi часи козаки не сумували й не журились, та ще такi молодi, як ти. Замолоду в мене все жарти, було, вертяться на думцi. А як угляджу де в степу ворога-татарина на конi, то в мене аж душа заграК, аж руки задрижать, неначе в того вловчого, що заглядить в лiсi зайця та ще й старого, так би гнався за татарином хоч би й на самий край свiта. Демко знов глянув на сина. Три старшi його сини полягли в битвах головами. Найстарший впав на землю коло самого Демка пiд Кумейками. Гармата влучила йому в груди i розшматувала його. Старий батько бачив, як впали на землю одiрванi руки й ноги його сина, як покотилась по землi голова. Два меншi сини полягли в битвах Богдана Хмельницького з поляками. Зостався один, найменший син, Зiнько. Старий Демко сподiвався, що вже не швидко загримлять гармати на УкраПнi, не швидко буде литись козацька кров, i втiшався тим, що пiсля його смертi Зiнько зостанеться господарем в оселi, буде доглядати господарства, догляне ло смертi i стару матiр. - Зiнько сумуК i зiтхаК, певно, не од того, що мухи кусають його за нiс, - обiзвалась стара Ольга, - От ти старий i розумний чоловiк, а не догадаКшся з якоП це причини, а ми, баби, то зараз i догадаКмось, хоч ви, чоловiки, й нехтуКте нами, мов дурепами. А ми, жiнки, таки собi з розумом люди. - О, ви вже i справдi митцi на все! - смiявся старий Демко. - 3 якоП ж то причини Зiнько сумуК? - Та це ж та причина, з якоП сумують усi молодi хлопцi в свiй час, од чого, може, сумував i ти, хоч ти в тому не признаКшся. - Не бреши-бо, стара, на старостi лiт! Я зроду не сумував i сумувати не буду й до смертi. Це ти на мене без сорому набрехала, - сказав Демко i осмiхнувся. Ольга засмiялась, осмiхнувся й син. - Може, й набрехала, бо ти справдi не журився нiколи, одколи тебе зазнаю, але не всi люди на тебе схожi: один любить з маком та з медом, а iнший - з перцем, - сказала Ольга. - Я з тих, що люблять з перцем та з хрiном, - промовив Демко Лютай. - Вже як тяжко доводилось нам пiд Кумейками, як нас розбили ляхи, а й тодi не журився, бо згадував, що наше дiло вже не вмре навiки. Отже ж, i не вмерло! Богдан пiдняв його з смертельного лiжка i поставав на ноги. Але скажи ж, стара, з якоП це причини наш Зiнько сумуК? - От там вона! - сказала Стара i махнула рукою до Чигирина на той куток,, де стояв гетьманський палац. - Де ж то, там? В тих виводах та криничаних журавлях, що манячать в мiстi? Чи, може, в тих наших воротях, на котрi ти показуКш? - спитав Демко. - Не в виводах i не в воротях, а в гетьманському палацi, а може, i в гетьманському садку теперечки та причина, - сказала Ольга. - Ага-га! А справдi, ти розумна, з бiса! Це, мабуть або Маринка Павловська, або Христинка Стеткевичiвна. Он куди воно закарлючилося! - обiзвався Демко. - А ти ж думав куди? Авжеж туди. Тiльки горенькюо, що Маринка - шляхтянка, а шляхтянка нам не до пари. Не пристане до лиця шляхтянка нi нам, нi нашому дворовi, - сказала Ольга. - Чом же, мамо, шляхтянка не пристане нам до лиця? Хiба ж ми, козаки, не люди?-обiзвався син. - Та, сину, й люди, але... - Але, бач, шляхтичi злiпленi не з святоП землi, а з пшеничного тiста, хоч паляницi з них'виробляй. Тiльки те лихо, що добрий козак паляницею не наПсться. Нема в свiтi нiчого тривнiшого, як святий чорний хлiб, - жартував старий Демко. - Та як би пак були паляницi, то й то не бiда, а то якiсь пундики на яйцях та на молоцi, - жартувала й собi стара. - Може, Зiньку, тобi забажалося пундикiв? Може, ти хочеш сватати Маринку? - пiшов навпростець батько. - Не знаю, тату, що вам на це одповiдати, бо до сватання менi ще так далеко, як звiдсiля до КиКва, або й далi, - сказав син i задумався. - А до залицяння то близько звiдсiля, - додала мати. - Тiльки хтозна, що вийде з того залицяння. Ох, ох! Маринка не нашоП верстви людина. Ох Боже мiй! - сказала мати i зiтхнула. - Ну, вже й ох! вже й почала стогнати. Ще нi сiло нi впало, а вона й охаК! Хвалити Бога, i спасiвських мух ще не видко, а вона вже й ох! - промовив Демко. - В неП рiдня шляхетська, в неП рiдня гетьманша Виговська та князi Любецькi, Соломирецькi, Огiнськi та ще якiсь там сенатори, чи що. Не для тебе, сину, ця калина саджена, не для тебе й Маринка зряджена. Ох Боже мiй! Тiльки занидiКш, зачеврiКш та замучиш себе залицянням, а з того нiчого не вийде, бо за тебе, сину, не видадуть Маринки. Ох, ох! - сказала мати. - Мамо, схаменiться! Ви говорите так, неначе я вже заслав старостiв до Маринки по рушники, - сказав син. Старий Демко пахкав димом з рота i осмiхався. - Та це твоПй матерi прийшла вже година охати, бо швидко корови та вiвцi прийдуть з череди, то треба буде заходжуватись коло роботи. Це через корови та через дiйницi вона охаК, а не через Маринку, - говорив Демко i все осмiхався з-пiд кудлатих довгих вусiв. Тим часом в воротях з'явився один старий сивий козак, такий старий, як i Демко Лютай, в вишневому жупанi iз коротким кривим цибуком в зубах, на котрому стримiла люлька така завбiльшки, як добрий кулак. То був козак Мiняйло, сучасник битви пiд Кумейками. Високий i довгоногий та сухорлявий, Мiняйло дибав через двiр, наче журавель через поле, i простував до ганку. Вiн поздоровкався, скинув шапку з червоним верхом i поклав ПП на верхньому схiдцi ганку. Зараз за ним прийшло ще кiлька старих сивих козакiв, що брали спiл в битвах з поляками ще за Богдана Хмельницького. Џх поминули сотнi польських куль, неначе якимсь чудом, i вони повертались до Чигирина живi, хоч i пошматованi польськими шаблями. В одного тягся смугою синiй рубець через усю щоку, в другого синiли шрами на лобi, в третього було тiльки одне вухо, а друге вiн загубив пiд Корсунем в битвi. Старi козаки привiтались, поклали шапки рядочком на схiдцi i посiдали в ганку на лавках. Стара Ольга оступилась з мiсця i стала в дверях. Цi старi козаки трохи не щодня навiдувались до осавула Лютая, щоб побалакати про старовину, про давнi битви, та в гуртi покурити люльок та смикнути по добрiй чарцi горiлки. - А що, Демку? чи ти чув, що задумав вчинити наш новий гетьман? - почав балакати Мiняйло. - Чув, чув. Вiн задумав знов пристати до Польщi i потягти за собою й УкраПну, але це нiсенiтниця, - сказав недбайливо Демко. - УкраПна не телиця, не потягнеш ПП за роги налигачем. - Це, мабуть, гетьманша його пiдбиваК, бо вона шляхтянка i не любить козакiв. Дуже вже ПП манить польський дух, як кота сало, - сказав один сивоусий козак. - Ох Боже мiй! про гетьманшу недобра слава йде помiж козаками в Чигиринi, - обiзвалась з порога Ольга. - Ця нова гетьманша не те, що стара гетьманша, Ганна Хмельницька. Щось вона трохи закарлючилась на другу Богданову жiнку Чаплинську. Ой Господи! який тепер свiт настав! - Як збунтуКться гетьманша, то ти, жiнко, збирай жiноцьке вiйсько та й качай на неП з гармат та рушниць! - сказав Демко. - То й зберу! А ти думаКш, не зберу? Та й буде гетьманшi й полякам те, що вчинили козачки та молодицi ляхам в Трилiсах та в Бушi, - сказала Ольга. - Коли прийдеться круто, то й козачки стануть з рушницями на ворога. Ой Боже наш милостивий! Коли б тiльки Бог не попустив, щоб до цього дiйшлося. Ох, ох! - Це гетьман хоче запровадити на УкраПнi польськi шляхетськi порядки, хоче для козацькоП старшини добути шляхетських привiлеПв, хоче, щоб польська шляхта вернулась на УкраПну, - сказав Демко. - Пху! - плюнув Мiняйло на один бiк. - Пху! - плюнув один старий козак на другий бiк. - Не дiждуть вони цього! - крикнув Мiняйло. - Ми знов станемо в козацькi ряди! Ще раз помiряКмось з польською шляхтою шаблями. - I навiщо полковникам та сотникам те шляхетство? Хiба на йому буде м'якше спати? хiба його в голови покладеш чи пiд себе пiдстелиш? Не знати що задумав гетьман! Усi на УкраПнi повиннi бути рiвнi i мати однаковi привiлеП. Навiщо ж так воно, що одному привiлеПв з головою, а другим нема нiчого, тiльки латанi свити? - промовив молодий Зiнько. - Розумнi слова приКмно й слухати. Збулись вже ми клопоту, а тут тобi й на! - сказав Демко, очевидячки, радий, що син потрапляК в його думки. - Бились, бились, войдувались з польським вiйськом, дiйшли до кiнця, а тут тобi й на закарлючку! Ет, чортзна-що вигадуК гетьман! - обiзвався Мiняйло. - Скiльки людей вигубили, а тут тобi й на! - обiзвався один козак. - Це правда, що починай знов спочатку: випили пляшку лиха до дна - знов наливай пляшку, коли в пляшцi дно видко! Гетьман углядiв сухе дно в пляшцi i ну наливати знов, - сказав Демко. - Але вiн i сам вп'Кться на смерть. От тобi, гетьмане, тодi й на! - сказав Мiняйло. - I сам вп'Кться на смерть, i впоПть на смерть УкраПну, - сказав Демко Лютай. - Але ми не попустимо цього! нiколи не попустимо! Знов станемо коло мушкетiв! Знов вдаримо з гармат на шляхту! - крикнув старий Мiняйло, схопившись з мiсця, i заточився. Старi ноги вже згинались пiд його легкою сухорлявою фiгурою, неначе пом'яте стебло жита. - Не попустимо гетьмановi! Нехай i в головi собi не покладаК цього! - кричали козаки. - Залили нам польськi пани аа шкуру сала! Цього ми нiколи не забудемо! - Вже до його вчащають якiсь Беньовськi, якiсь шляхтичi. А вiн з ними панькаКться, як з цяцьками. Все цьом та цьом в морду то одного, то другого! - кричав Мiняйло, хитаючись на тоненьких ногах. - Поцьомкаються, поцiлуються, та на тому Пх дiло й спиниться: тпру! далi не повезе! - сказав один козак, бренькнувши перетятими впоперек товстими губами. - Недолюдок, а не гетьман! Сам, бач, шляхтич, родом з голопузоП полiськоП шляхти. Але, бач, ми-то кислицi! з нас-то квас! - говорив Демко. - Шляхта, бач, наша, хоч i православна, але пнеться та дметься, хоч би й мав очкур луснути. - Не попустимо цього! - кричав Мiняйло. - Не попустимо, щоб нас катували, повертали на католицтво, дерли подушне та подимне, народ гнали на панщину! Не попустимо! - закричали старi дiди i од гнiву повскакували з лавок, замахали руками та кулаками. Вони спересердя тупцяли ногами, аж старий помiст на ганку двигтiв, а старi половицi скрипiли, неначе немащенi осi. - Зазнали ми раз од Польщi усякого лиха, що вдруге не схочеться, - тихо промовив Демко, - не вся старшина пiде за гетьманом: от i встане брат на брата i роздеруть УкраПну на шмаття. ПоллКться братня кров. - Ой Боже наш милостивий! не допусти нас до напастi! - говорила Ольга, зiтхаючи. Вона пiдперла щоку долонею, а з очей покотились двi сльози. - От i сподiвайся, стара, до себе в гостi польських жовнiрiв та польських закуцiй. А що ти, стара, будеш робити, як ми пiдемо в похiд, а на нашу оселю нападуть жовнiри? - говорив Демко Лютай до своКП жiнки. - Певно, сховаКшся в погребi за дiжками та кадовбами? - Ого-го! оцього я не зроблю! Поберемо з наймитами та наймичками рушницi, засядемо за тином або в хатi пiд вiкнами та й будемо частувати кулями, як тiльки який жовнiр вступить в двiр, - сказала Ольга. I вона говорила правду. За часiв воКн Богдана Хмельницького i козачкам, i молодицям часом доводилось одбиватись од несподiваного нападу полякiв. В тi тривожнi часи, коли сподiвались польського нападу щодня, щогодини, коли усi козаки були на вiйнi, покидавши дома самих молодиць, украПнськi молодицi набирались смiливостi i вiдваги й окозачувались. Страшна година силувала й жiнок ставати з рушницями до оборони рiдного краю. - Кажуть, що гетьман хоче випроваджувати козакiв з Чигирина i на викопанi в Гадячi Богдановi скарби наймаК в вiйсько нiмцiв, полякiв та усяких пройдисвiтiв, - обiзвався один старий козак Чухрай. - Вже й приговорив Карач-бея з татарами, щоб були готовi йому до помочi, так гомонять в Чигиринi. Не знаю, чи тому правда, чи нi, - сказала стара ЛютаПха. Тим часом за ворiтьми заревли корови та воли, замекали вiвцi: прийшли череди з поля. Корови тислись коло ворiт, поклавши голови на важкi дошки. Телята обзивались до Пх з левади за клунею. Надворi було тихо й гарно, як у раю. В оселi був такий спокiй, плило таке тихе, сiльське, господарське життя, неначе страшноП руПни та рiзанини за гетьмана Богдана нiколи й не було, неначе люди в Чигиринi жили завсiди в спокою i в щастi i не зазнали пожежi, битв, вирiзування людей, рiзанини та руйнування. Ольга ЛютаПха пiшла одчиняти ворота. Корови й воли поважно вступали в двiр, вiвцi побiгли, неначе бистрий весняний потiк. Наймички вийшли з дiйницями. Сама осавулиха взяла дiйницю, сiла на маленькому стiльчику i стала доПти корови вкупi з своПми наймичками. Невеличкi пастушки-хлопчики, одлучивши телята од корiв, держали за нашийники телятка, котрi пручались i рвались до корiв. - А що, старi! коли натанцювались вже на помостi, то час би вже й полуднувати. Чи вип'Кмо гiркоП, чи солодкого меду? - говорив старий Демко. - Мабуть, гiркоП, бо нам знов буде гiрко, а не солодко од тих замiрiв Виговського, - сказав Мiняйло. Тим часом старий Демко винiс на ганок добру пляшку горiлки i полумисок з пирогами. Старi козаки випивали чарку за чаркою та все балакали про старовину, про битву пiд Кумейками та Мошнами, про гетьмана Павлюка, котрий пiдняв проти Польщi реКстрових козакiв i задумав пiдняти усю УкраПну, про смiливого полковника Скидана, про зрадника-козака армянина Iлляша КараПмовича, котрий виказав польському гетьмановi про замiри Павлюка та Скидана, що вони задумали пiдняти народ проти польських панiв. Демко подав синовi чарку горiлки. Син не схотiв пити, взяв чарку в руки, надпив i подав батьковi. Його брала нудьга. Молода Маринка вже давненько кинулась йому в вiчi, i ПП делiкатний вид з палкими очима все нiби стояв перед ним i не давав йому спокою. Його думки все обертались до тих чудових очей, як орлинi очi до сонця. Зiнько встав, пiшов до станi, вивiв коня, накинув сiдло i проворно скочив на його. Кiнь захилитався пiд ним i став дибки, а потiм знявся з мiсця i вихром вискочив за ворота. Стара мати обернулась до Демка i мовчки махнула рукою слiдком за сином: бачиш, мовляв, старий, як син з нетерплячки орлом полетiв до гетьманського двору! Зiнько i справдi полетiв до гетьманського двору. Гетьманша з Маринкою, Христиною i з гiстьми сидiла в садку. Сонце вже скотилось дуже низько i пронизувало садок наскрiзь золотим промiнням, неначе оповило увесь садок золотими блискучими пасмами ниток. Гетьманша Виговська сидiла на лавцi коло самого ганку. Коло неП на стiльчиках сидiли Катерина та Олена, Богдановi дочки, деякi немолодi жiнки козацькоП старшини обсiли сходи ганку. На ганку стояв обозний Тимiш Носач, Зiнькiв дядько, котрий зайшов в гостi до гетьмана. Маринка, Христина i кiлька дочок полковникiв та сотникiв бiгали по садку, грали в хрещика. Зiнько вступив в садок, привiтався до гетьманшi та ПП гостей i став пiд грушею, спершись об стовбур своПм дужим плечем. Вiн розглядав паннiв: шляхтянок та козачок. Паннiв зiбралось чимало. Усi вони були в квiтчастих дорогих жупанах: i червоних, i блакитних, i рожевих. Блищали золотi дукачi та сережки, блищали золотi позументи, манячили усякi стрiчки. Прогалина нiби цвiла пишними квiтками. Панни грали й щебетали, неначе ластiвки. Було чимало мiж ними гарних з лиця, але нi одна не сподобалась Зiньковi так, як Маринка. Вона вглядiла Зiнька i почервонiла, ПП карi яснi очi стали ще яснiшi. Вона стала веселiша й проворнiша, почала пустувати, прудше стала бiгати з подругами, ганятись за ними, переганяти Пх, все вешталась, все бiгала, не могла на мiсцi встояти. - Чого це ти, Маринко, стала така прудка? - спитала в неП Христина, скоса поглядаючи на Зiнька. - То ходила, неначе нежива, а тепер лiтаКш, неначе та птиця. - Я й давно була прудка, тiльки стала оце прудкiша, щоб доконечне тебе впiймати, - Кказала Маринка, а сама все скоса поглядала на ту грушу, пiд котрою стояв широкоплечий Зiнько в чорнiй шапцi з червоним верхом, з-пiд котроП вибивались русявi кучерi i лиснiли на сонцi. - Навiщо ти, небоже, пiдпираКш грушу плечима? Чи боПшся, щоб не впала та не задавила панянок?- гукнув з ганку Тимiш Носач i насмiшкувато зирнув на Зiнька. Вiн знав, що його небiж дуже несмiливий при дiвчатах. Зiнько пiдвiв своП яснi вiка, зирнув на дядька i осмiхнувся. Вiн догадався, що дядько пiднiмаК його на смiх. "Отже ж, старий дядько ще вивезе язиком, як на лопатi, перед паннами, що я боюся паннiв, - подумав Зiнько. - Ой, коли б не ляпнув язиком! А в дядька язик таки довгий, хоч на аршин мiряй. Ой ляпне, сором менi буде перед... перед Маринкою, однiКю тiльки Маринкою". Довгенько гуляли дiвчата в хрещика на широкiй прогалинi, вкритiй зеленою густою травою. Довго наглядав над ними Зiнько i придивлявся, котра з Пх найкраща, i бiльше за всiх сподобалась йому Маринка i височеньким зростом, i тонким гнучким станом, до котрого нiби влип вишневий оксамитовий корсет, i ясними карими очима, i тонкими, довгими, гострими на кiнцях, як стрiлки, бровами. Дiвчата потомились, розчервонiлись од бiганини i обсiли довгим рядком схiдець ганку, неначе ластiвки гiлку вишнi. Тiльки Христина й Маринка не сiли вiдпочивати i стали за гетьманшею поблизу од тiКП грушi, де стояв Зiнько. Зiнька брала охота заговорити з Маринкою. Сама Христина зачiпала його, почала з ним розмову, але Маринка мовчала. В самого Зiнька язик неначе прилип. "I чого це на мене найшла така несмiливiсть? Чого це я неначе боюся цiКП молодоП дiвчини? - думав Зiнько, поглядаючи на Маринку. - Був я в битвах, не лякався диких татар, не раз смiливо кидався з шаблею на страшного дикого татарюгу, i смерть менi була не страшна... а тепер чогось не смiю слова промовити до цiКП молодоП шляхтянки. Що це зо мною сталося? Мабуть, це од того, що поважна гетьманша сидить близько i поглядаК на мене". Тим часом надiйшли ще новi гостi. Прийшов Сомко, а з ним ще кiлька молодих козакiв, синiв старих сотникiв. Дiвчата встали й розсипались по прогалинi. Молодi козаки балакали з ними, жартували, а Зiнько все стояв пiд грушею, неначе прилип до неП плечима, i не насмiлився приступити до Маринки. От вона пройшла проз його дуже близько поруч з Христиною, трохи не черкнулась об його жупан рукавом бiлоП сорочки. Вiн думав промовити до неП слово, а те слово неначе спинилось у його на кiнчику язика. - Давайте, дiвчата, грати в цiцi-баби! - гукнула проворна Христина. - Давайте! Ми вже одпочили, - сказала Маринка. Почали вибирати цiцi-бабу. Всi поклали пальцi на стiл перед гетьманшею. Христина приказувала, тикаючи по кожному пальцi i промовляючи: - Котилася торба з великого горба, а в тiй торбi кишн-паляниця, хто впiймаК, тому доведеться жмуриться. Христинин палець спинився на Маринчиному пальбi. Маринцi зав'язали очi, повели до грушi, пiд котрою стояв Зiнько, поставили ПП й звелiли, щоб вона держалась рукою за грушу. Зiнько оступився од грушi на ступiнь. Усi панни шелеснули, як птицi, на всi боки i поховались в садку по кущах. Христина сховалась пiд стiл, за котрим сидiла гетьманша з Катериною. "I чого це менi ця цiцi-баба з зав язаними очима наче страшна стала? Така гарна i така страшна? Не насмiлюсь заговорити з нею та й годi, - думав Зiнько, оглядаючи височеньку фiгурку Маринки. - Але вона тепер з зав'язаними очима стала вже не така страшна... А дай, заговорю з нею..." I справдi, пишнi очi дiвчини, зав язанi хусткою, не тривожили молодого козака. Вiн став смiливiший. - Ой довго тобi, панянко, прийдеться шукати паннiв! - заговорив таки Зiнько до Маринки. Маринка впiзнала його голос i почервонiла. - Чому ж довго? Може, панни поховались в свiтлицях? - одповiдала Маринка. - Џм не можна ховатись нiгде, тiльки в садку. - Та вони то в садку, але дуже далеко позабiгали, - сказав Зiнько. - А я Пх таки знайду, хiба вони пiрнуть пiд землю, то тодi не знайду, - сказала Маринка. Стало тихо, навiть старi гостi замовкли: то був знак; що вже всi поховались. Маринка розв'язала хусточку i скинула ПП з очей. Нi однiКП панни не видко було в садку. - Нiкого не видко, неначе татари похапали паннiв, - несмiливо промовив Зiнько до Маринки. Маринка осмiхнулась i з-пiд ПП рожевих уст блиснули два рядки бiлих, густих та рiвних,