неначе пiдрiзаних зубiв. Червона неширока стрiчка вiнком обвивала ПП голову та товстi чорнi коси на головi. Та червона стрiчка незвичайно приставала Пй до лиця, надавала краси темним карим чималим очам. "Гарна, як калина в зеленому листi", - подумав Зiнько, почуваючи, що його серце стривожилось i закидалось в грудях. Маринка все стояла коло його; Пй не хотiлося бiгти в садок та шукати дiвчат в густих кущах. Вона тупцяла на одному мiсцi, не одходила од Зiнька, неначе ждала од його розмови. "Чом це менi одпала охота шукати паннiв? Все б стояла та дивилась на цього Зiнька. Якi в його тихi яснi очi! якi в його м'якi русявi кучерi! Як менi хочеться погладити тi кучерi, м'якi та лиснючi, неначе шовк!"-думала Маринка i все стояла поруч з Зiньком. - Показати тобi, панно, на декотрi кущi... де сидять пташки? - спитав в неП Зiнько. Гетьманша посварилась на його пальцем i насупила брови: мовчи, мовляв, не твоК дiло! Маринка побiгла в гущавину i почала шукати своПх подруг. Довгенько вона блукала в гущавинi i нiкого не знайшла. Вона повернулась до ганку, вискочила по сходах на ганок i заглянула за густий лист винограду, котрий гнiздом висiв на стовпах ганку, заглянула за спину обозного Тимоша Носача. - Отам, панно, в мене за спиною, певно, знайдеш когось. А тут у мене в кишенi ще одна панна сховалась, - жартував Носач, вдаривши себе по жупанi збоку. Зiньковi стало жаль Маринки. Вiн пiдморгнув раз до неП, а другий раз пiд стiл. Маринка заглянула пiд стiл i зареготалась. Пiд столом почувся Христинин регiт, дзвiнкий, як срiбний дзвоник, котрий дзвенiв десь неначе за тонкою стiною. Гетьманша й Катерина Вигроська й собi засмiялись. Засмiялись усi гостi. А Маринка тягла з-пiд стола за руку проворну Христину. В той час з кущiв посипались дiвчата в квiтчастих уборах, неначе райськi птицi вилiтали з-пiд зеленого гiлля. Пiднявся регiт на ввесь садок. Христина розчервонiлась. Щоки в Маринки аж горiли. - Це тобi хтось сказав, де я сховалась! Ти б сама зроду-звiку не догадалась, де я сиджу. Я знаю, хто тобi сказав! - говорила i реготалась Христина i моргнула одним оком на Зiнька. Маринка опустила вiП на щоки, втупила очi в траву i засоромилась. В той час вона була така гарна, що Зiнько не мiг одвести очей од ПП довгих чорних вiй, котрi спадали кружками на ПП делiкатнi матово-бiлi щоки, зарум'яненi рожевим прозорим одлиском. Зiнько ледве вдержав в персах важке зiтхання. "Загорiлось моК серце од твоПх очей, од твоКП краси, та не знаю, що з того вийде задля мене: чи щастя, чи одна мука", - подумав Зiнько. Вiн пригадав, що Маринка - шляхтянка, не козачка; пригадав, що його батько не любив шляхти, хоч би й своКП, украПнськоП, не то вже польськоП; пригадав, що й мати його була неласкава до шляхти, i вiн вже неначе передпочував тi докори, якi мали сказати йому батько й мати. "Ой дiвчино мила! навiщо ти занапастила моК серце карими очима, чорними бровами?" - подумав Зiнько i важко зiтхнув. I поважний батько несподiвано неначе став перед ним на ввесь свiй козацький високий зрiст i впiк його страшними неласкавими очима. Надворi вечорiло. Зорi несмiливо виступали на ясному синьому небi, неначе боялися пишного одлиску сонця, котрий одбивався своПм замираючим червоним свiтом на червоних хмарах, на оранжевому гарячому небi десь далеко за лiсом. На садок впала гаряча iмла. Гетьманша встала i запросила гостей, паннiв та козакiв до покоПв. Зiнько пiшов слiдком за паннами в свiтлицю. Гетьман не виходив до гостей. Обозний Тимiш Носач, Зiнькiв дядько з материноП руки, пiшов в покоП гетьмана. Там держали раду, як прийняти московського посланця, що прибув з Москви з докорами од царя, чому гетьман не дав знати в Москву про вибори його на гетьмана. В свiтлицi накривали столи, готувались подавати вечерю. Панни розсипались по здоровiй свiтлицi, неначе пташки по садку. Зiнько таки насмiлився приступити до Маринки. "Ану, чи буде говорити з козаком ця шляхтянка, чи, може, погордуК, як гордуК козаками сама Виговська?" - Чи ще не занудилась ти, Марино, тут, в Чигиринi? Не нудьгуКш за домом, за матiр'ю? - спитав Зiнько. - А чого менi скучати? Менi в Чигиринi веселiше, нiж дома, - промовила Марина. - В нас рiдня все або не молода, або й зовсiм стара, або дуже значна, що нехтуК вже нами, простiшими шляхтичами, хоч би й рiдними. Моя мати не цураКться й простiших людей в КиКвi, але в нас мало буваК в гостях паннiв. - А менi здавалось, що тобi в Чигиринi так весело, як в тюрмi, - сказав Зiнько. - От i вигадав! Я в такiй тюрмi готова сидiти хоч i десять рокiв або й довше, - сказала Маринка i зареготалась. - Що ж тут в нас гарного, що так тебе принаджуК до Чигирина? - спитав Зiнько. - А он! - сказала Маринка i показала рукою на паннiв. - Глянь, скiльки в мене веселих подруг! Хвалити Бога, К з ким i погуляти, i розважити себе. Та й вашi козаки все веселi: все жартують i старi, й молодi, неначе Пм i лиха нема. Хоч вони все в битвах та в битвах десь по степах, але видко, що про смерть Пм байдуже, неначе ПП й на свiтi нема. Якби надi мною лiтала смерть трохи не щодня, менi було б не до жартiв. - Ми, Маринко, звикли до битв. А як свистять над головою кулi, то це все одно, що гудуть над головою джмелi або бджоли, - сказав Зiнько. -- Цур Пм, таким джмелям та бджолам! Я не охоча до такого гудiння. - О, не говори так, Марино! Той свист куль для нас все одно, що музики для дiвчат. Аж жижки чогось задрижать, як почуКш той свист; аж кров закипить, а серце так ходором i ходить, неначе ти напився старого меду або доброго вина; на душi весело, й кидаКшся в битву, неначе йдеш на якийсь веселий бенкет; як зачуКш свист куль, зараз так би й кинувся в битву на ворогiв i рубав би Пх, i кришив, як черствий хлiб, i шаткував би татарву, як капусту. Зiнько запалився, згадуючи битви з татарами. Очi в його засвiтились, вiн махав руками, неначе в його i справдi в руках була шабля, неначе вiн углядiв перед собою татарву i був напоготовi кинутись в битву i шаткувати ворогiв, як капусту. Марина замилувалась, дивлячись на смiливий вид козака, ловлячи матовий блиск в його синiх очах, котрий ставав все гострiший. Зiнько дуже сподобався Маринцi в той час. "Ой, який вiн, мабуть, гарний в той час, як в його руках свистить шабля, як вiн кидаКться в битву на ворога! Яка смiливiсть в його очах! Який огонь заблищав в його ясному поглядi!" - подумала Маринка i тiльки тепер догадалась, чому Чигирин був для неП такий веселий та принадний. Молода дiвчина тепер почувала, що i Чигирин, i гетьманський палац стали для неП ще принаднiшi, ще веселiшi. - Тут би я хотiла жити i не виПздити з цього Чигирина... Не хочеться менi вертатись додому... Тут би я й вiк звiкувала, дивлячись на... Зiньковi яснi очi, стоячи з ним вкупi!" - думала Маринка, задивляючись на Зiнька. Перед вечерею вийшла з своПх покоПв i стара гетьманиiа, Ганна Хмельницька. Вона якось неохоче привiталась до молодоП гетьманшi, зараз одiйшла од неП i сiла за столом оддалеки. Мiж двома гетьманшами, мiж двома господинями в палацi вже починалась незгода то за те, то за друге, то за слуг, то за господарськi справи. За столом Маринка сидiла мiж паннами далеченьке од Зiнька, але вiн примiтив, що Маринка не зводила з його очей, все дивилась на його, розчервонiлась, все балакала з подругами та смiялась, неначе впилася мiцним медом. В неП очi блищали, вона все кидала очима на молодого козака. Зiнько почував, що на його сипались iскри з тих ясних очей i западали десь глибоко в душу, в його серце. Вiн був тепер певний, що Маринка його любить, i йому забажалось признатися, що й вiн ПП любить. Але де сказати, коли в свiтлицi повно гостей? "Ой який гарний цей молодий бiлявий козак! Гарний вiн i з тихими очима, гарний i з сердитим поглядом, гарний, як смiКться, гарний, як i сердиться", - думала Маринка, не зводячи цiлий вечiр очей з молодого козака. Пiсля вечерi гетьманша встала i почала походжати по свiтлицi тихою ходою, неначе вона гуляла. Ганна Хмельницька скоса поглядала на неП i все ждала, що молода гетьманша сяде поруч з нею i ласкаво побалакаК. Але Виговська все ходила i навiть не глянула на Ганну: вона все наглядала за Зiньком, придивлялась до його i зiтхнула легенько. "Мiж цим козаком та Маринкою починаКться любов, - подумала Виговська, - але Маринка шляхетського роду, а Зiнько i його батько з простих козакiв. Ой коли б те кохання мiж ними не стало причиною лиха для бiдноП Маринки! Вийде те саме, що було зо мною та з Iваном Остаповичем, коли моя рiдня хотiла нас розлучити... А Зiнько - хлопець гарний та кучерявий, i на вдачу моторний та добрий. Батько його, хоч з простих козакiв, але заможний чоловiк... Добре було б, якби Маринку одружили з Зiньком, але ж його батько - страшний козарлюга!" - I Виговська поважно приступила до молодих козакiв, що стояли купкою в кутку i промовила: - Оце ми на днях виПздимо до Суботова. Прошу вас, молодi козаки, не забувати нас i навiдуватись до нас в Суботiв. В Суботовi в нас не будете нудитись. Мiсце гарне й веселе, а я хлiба й солi, й мiцних медiв не пожалiю для вас. I ти, Зiньку, не забувай нас, прибувай до нас в гостi, не жалуй свого коня вороного, не заПздиш його, Суботi в недалеко од Чигирина. Я буду рада гостям кожного часу. Не забувайте про моП iменини. - Спасибi вам, ясновельможна гетьманшо! Коли дозволите, то ми ладнi заПздити не одного коня вороного, а до вас в Суботiв прибудем, - промовив Зiнько i поцiлував гетьманшу в руку. Iншi молодшi козаки й сотники так само подякували гетьманшi i поцiлували ПП в руку. Зiнько приступив до Маринки, котра сидiла серед подруг. Йому здавалось, що Маринка мiж ними, як те сонце, краще й пишнiше за всi зорi, за ясний мiсяць. Йому так забажалось промовити до неП одне словечко, що вiн ПП любить, що вiн без неП жити не може, але кругом неП вилися молодi панни, як тi бджоли. Зiнько одiйшов мовчки. "Нехай вже iншим разом, лiпшим часом скажу я Маринцi те одне словечко, а тепер не можна. Нехай вже в Суботовi..." - думав Зiнько i оступився од Маринки. Вже пiзньоП доби вернувся Зiнько додому. В домi всi спали. Зiнько одвiв коня в станю, а сам пiшов спати в клуню на сiно. Другого дня вранцi мати спитала в Зiнька, де вiн був, де вiн загаявся до пiзньоП доби. - Був я, мамо, в гетьмана в гостях. Гетьманша була привiтна до мене, казала, щоб я й iншi молодi козаки, що були в неП в гостях, прибували в Суботiв в гостi на ПП iменини, - сказав син. - А молода шляхтянка, Маринка Павловська, була привiтна до тебе, чи не дуже? - спитала мати. - I Маринка була привiтна до мене, привiтнiша за всiх паннiв. З усiх паннiв вона найбiльше говорила зо мною. - Гляди, лишень, сину, щоб ви з нею не договорились до чогось... - А як договоримось? - сказав син i осмiхнувся. - Чим же вона не гарна? - Та вона гарна, ще й дуже гарна. Я не раз бачила ПП в Ганни ХмельницькоП на обiдi. Але що з того, що вона гарна? Вона шляхтянка, i за тебе замiж не пiде. Вона, певно, гордуК нами, козаками, як i вся наша православна шляхта. Та, сказати по правдi, менi не хотiлось би мати невiстку-шляхтянку. - Чом так, мамо? - аж крикнув син. - А тим, що i наша православна шляхта спанiла, набралась панськоП пихи од польськоП шляхти. Шляхтянка-невiстка буде нехтувати мною, простою козачкою, буде нехтувати твоПм старим батьком, хоч вiн був козацьким осавулом, бо вся шляхта пнеться вгору i задираК носа перед козаками, хоч би козаки були й багатi, й значнi. - Мамо! Це ще вилами писано по водi, чи буде Маринка пишатись та нехтувати вами. Вона не з багатоП шляхти, - сказав син. - Та вона, Зiньку, за тебе й не пiде, а коли б i захотiлася вийти за тебе замiж, то гетьманша за тебе й не оддасть ПП. Дурнiсенько ти топчеш до неП стежку та томиш свого коня вороного. Гарна вечiрня зiрка на небi, та ти ПП не дiстанеш: не для тебе вона свiтить, а для когось iншого. Не приставиш же ти драбини на небо, щоб зняти ясну зорю, - обiзвався батько з кiмнати. - Я, тату, постерiгаю, що воно не так. Гетьманша до мене дуже добра й ласкава, - обiзвався син. - ЗдаКться, сама ясновельможна гетьманша приставляК менi драбину до неба. -Так, так! говори до гори, а гора мовчить! - крикнув старий Лютай з кiмнати. - Гепнеш ти з драбини та об сиру землю! А хоч i дiстанеш ту зорю, то попечеш руки i будеiй хукати на пальцi цiлий вiк. - Ой сину, i не думай собi, i в голови не покладай брати шляхтянку. Ми хоч заможнi, але не багатирi якi Я сама не цураюся усякоП роботи, як буваК в господарствi багато дiла. А Маринка - панi: вона не схоче робити простоП господарськоП роботи. Шляхтянки звикли панiти, а не господарювати. Зроду-звiку не прийму я шляхтянки за невiстку. Цур, пек Пм, тим панiям! Ще, може, буде Маринка й кепкувати та смiятись з нас. Ой Господи! ох! ох! Що ж то буде? Ой, не доведи тебе, сину, до цього. Мати Божа печерська й почаПвська! Маринка буде кепкувати з мене. - А може, й не буде? Звiдкiль, мамо, вам знати про це? - сказав син вже з невдоволенням. - Отже ж, мати чи не каже правду, - сказав батько i вийшов з люлькою в ротi з кiмнати в свiтлицю i сiв коло стола на ослонi, вкритому килимом. - I менi не хотiлось би брати в свою хату невiстку-шляхтянку. Не хотiлось би менi й родатись з гетьманшею та й з гетьманом. Кажуть, що нова гетьманша не дуже-то любить УкраПну, а Польщу дуже любить. I гетьман тягне туди ж, до Польщi, - сказав батько. - А я не тягну до Польщi, а все-таки оженився б з Маринкою, якби вона за мене пiшла, - несмiливо обiзвався син до батька. - Маринка сама по собi, а гетьманша сама по собi. - Але ж кажуть, що яблучко недалеко одкочуКться од яблунi. А Маринка з тiКП ж яблуньки, що й гетьманша Виговська. Не дурно оце твоя мати вже так важко зiтхаК ще заздалегiдь, може, за рiк, може, й за два почала вона важко зiтхати та охати. Це погана прикмета! - сказав батько вже поважно й насупився. Зiнько примiтив, що батько починаК сердитись, замовк, вийшов на ганок, сiв на лавi i задумався. Вiн постерiгав, що матиме багато клопоту, як тiльки Маринка згодиться вийти за його замiж, що йому треба сподiватись великоП притичини од старих. Зiнько зiтхнув й сперся лiктем об гратки ганку i втопив очi в небо, в той бiк, де був Суботiв. Надвечiр другого дня Зiнько сiв на лавцi в ганку i засумував. Маринка виПхала з гетьманшею з Чигирина, i Чигирин став йому немилий. "Ой, тягне мене, пориваК мою душу туди, за гори, де ти пробуваКш, моК серце миле! Буду тебе любити, буду тебе сватати, хоч би менi заборонив батько й мати. Не життя менi на цьому свiтi без тебе в парi! - думав молодий козак. - Осiдлаю коня, поПду в Чигирин, може, гетьманша з Маринкою ще не виПхали з Чигирина", - подумав Зiнько. I вiн осiдлав коня, побiг в Чигирин, об'Пхав гетьманський палац, заглянув в подвiр я, заглянув в садок, кинув оком на зелену прогалину в садку, де Маринка грала в хрещика з подругами, але скрiзь було пусто; нiгде не було видко й душi. Зiньковi здалося, що без Маринки все замерло, все вимерло в гетьманськiй оселi. "Скрiзь, скрiзь пусто, скрiзь мертвота, неначе в гетьманськiй оселi усi вимерли. Тiльки слiди твоП живi й милi для мене, моК серце!" - подумав Зiнько, вертаючись додому з засмученою душею. Щовечора сидiв Зiнько на ганку задуманий та засмучений. Щовечора неначе якась сила тягла його в той бiк за горою, де був Суботiв. Мати знала, чого син сидить задуманий, i мовчала, щоб не вразити його серця. Вона думала, що син посумуК, посумуК та й забуде про Марннку. - Отже ж, пропаде хлопець нi за що, нi про що! Ой Господи! яка напасть на мою дитину! - говорила ЛютаПха до Демка. - Цур дурноП навiсноП! Пропаде... Ще що вигадай! Щоб козак та пропав од баби? Де це ти чула про таке диво! чи в Туреччинi, чи в Польщi? Я щось не чув, щоб який дурень та пропав через ваше жiноче кодло. А коли який козак i пропав через це, то вiн, певно, поперед того наПвся собачоП блекоти та й здурiв, а потiм вже й пропав! - кепкував старий Демко. "ПориваК до тебе, молода дiвчино, мою душу щовечора. Знаю, що батько й мати не схотять приймати тебе в свою хату за невiстку, а все-таки я тебе люблю, хочу тебе любити i любитиму, доки й мого вiку. Осiдлаю коня, побiжу в Суботiв смерком... Може, де тебе вгляджу в оселi, в садку. Хоч гляну на тебе здалеку, розпитаю про тебе, то менi буде легше", - думав Зiнько, поглядаючи на гори, на лiси. Надвечiр вiн осiдлав коня i поскакав до Суботова. Вже лягома доПхав до села. Гетьманський палац стояв край широкого майдану на невисокому пригорку. По один бiк майдану мрiла на вищому пригорку проти ясноП смужки неба одна церква, по другий бiк неначе тонула в темрявi друга церква на шпилi. Зiнько приПхав до гетьманського двору, оглядiв подвiр'я. Скрiзь було тихо. В палацi вже погасло свiтло, очевидячки, там вже спали. Зiнько повернув коня поза частоколом i пустив його тихою ходою. Вiн заглянув у садок. Свiтло свiтилося в одному вiкнi з самого краю палацу. "Чи не в неП свiтиться свiтло? I що вона робить тепер? i про що думаК? Як менi хочеться побачити ПП, знати ПП думки! Перелiзти б через частокiл та хоч заглянути в вiконце..." - подумав Зiнько, але вiн здалеку примiтив, що те вiконце було заслонене заленуватою завiсою. Зiнько об'Пхав садок навкруги, з болячою душею повернув коня назад до Чигирина i торкнув його пiд боки острогами. Кiнь-неначе знявся з мiсця, як птиця, i полетiв по битому шляху. Зiньковi стало легше на серцi од швидкого руху. Свiже вогке повiтря прохолодило його гаряче лице. "Ой, коли б тi гетьманшинi iменини швидше, а то моя душа занидiК од довгого ждання!" - думав Зiнько, вже свiтом вертаючись в батькiвський двiр. Через тиждень старий Демко Лютай послав Зiнька верхом в степи, де один старий козак держав воли на випасi, i звелiв йому прикупити двi пари молодих волiв до плуга. З Зiньком поПхав верхом один наймит-парубок, щоб пригнати додому тi воли. Дорога в степи до випасу йшла недалечко од Суботова. Купивши двi пари волiв, Зiнько звелiв наймитовi гнати воли додому, а сам збочив з простоП дороги i завернув до Суботова. Вже смерком вiн вглядiв верхи суботiвських церков i в його серце защемiло. Кiнь летiв, як стрiла, неначе постерiгав думки свого хазяПна. От i верхи гетьманського палацу мрiють в темрявi, як в туманi! От i садок за домом вирiзуКться на небi, неначе густi, чорнi хмари облягли палац з трьох бокiв! "Як не вгляджу ПП де-небудь, то заПду до гетьманшi в гостi, вступлю смiливо в ПП покоПв, i, може, побачу Маринку... Гетьман живе на другiй половинi палацу, то, може, й не бачитиме мене... Хоч я син осавула, але простий козак, а в гетьмана все-таки високi пороги для простого козака..." Зiнько об'Пхав двiр. В дворi не видко було нi живоП душi. Вiн пустив коня поза садком, об'Пхав садок, заглянув через частокiл: на прогалинах, в квiтниках нiкого не було, тiльки квiтки пахли з садка, аж дух забивало. Зiнько повернув коня назад i, похнюпившись, Пхав тихою ходою та все заглядав у садок. Коло однiКП прогалини кiнь сам спинився, неначе спiткнувся. Зiнько вглядiв, що стежкою йшла якась панна тихо-тихо, неначе посовувалась по червонуватому пiску, котрим була посилана стежка. Вiн придивився, впiзнав тонкий, гнучкий стан i височеньку постать: то гуляла по садку Маринка. - Хто то такий? - крикнула Маринка через частокiл. - Чого тобi тут треба? Зiнько впiзнав Маринчин голос. - Це я, Маринко, Зiнько Лютай, коли не забула про мене, - обiзвався Зiнько з-за частоколу. Маринка наблизилась до частоколу. - Добривечiр тобi. Марино! I не думав, не гадав тебе побачити, а от i трапилось, що я таки тебе побачив, - промовив тихо Зiнько. - Це ти так пiзно приПхав до нас в гостi? Чого ж ти так опiзнився? - спитала Маринка так само тихо, але Зiнько почув, що ПП голос дрижав. - Я не в гостi приПхав, але заПхав, вертаючись з степу, з випасу, де я купив для батька двi пари волiв. Вертаючись з степу, я зумисне заскочив до Суботова, щоб де-небудь вглядiти тебе. Отже, i вглядiв! Неначе сам Бог з неба погодив менi i вивiв тебе в садок. Мiй кiнь сам спинився от на цьому самому мiсцi, неначе впiзнав тебе. Про що ти думала, Марино, ходячи по садочку такоП пiзньоП доби? - Про тебе думала, - обiзвалась щира Маринка. Цi слова вирвались в неП несамохiть. Вона почувала, що спахнула, мов огнем; i почервонiла. - А я думав про тебе, об'Пжджаючи кругом садок. МоП думи неначе викликали тебе в садок в цей пiзнiй час; думав я, чи не вгляджу тебе, чи не побачу хоч твого слiду, бо я тебе, Марино, люблю так, як нiкого на свiтi не любив. Я не вперше отут об'Пжджаю оселю та заглядаю в садок... Я заПздив би коня, заПздив би й не одного, аби тiльки вловити погляд твiй, ясний та милий, аби тiльки подивитися на тебе, подивитись на твоП очi i знов вернутись додому. - I не Пздь сюди, i не муч надаремно коня, бо з того нiчого не буде, нiчого не вийде. Гетьманша вже заздрiваК, що ти мене кохаКш, але вона оце якось недавно говорила про мене й про тебе з Катериною Виговською, найближчою своКю приятелькою... - Що ж вона говорила про нас? - спитав Зiнько. - Попереду пiднiмали мене на смiх, що я тебе причарувала, вже й не пам'ятаю чим... смiялись менi тобою. I нiяково менi було, i приКмно було слухати, як вони про тебе говорили. Я цiлий день слухала б, як вони про тебе говорять, тебе згадують, але... Маринка спинилась i замовкла. - Але що ж? Може, вони думають, що я так тiльки залицяюсь до тебе, що я жартую, що я дурю тебе? А я люблю тебе щиро i готовий хоч би й завтра до тебе старостiв слати. Хiба, може, гетьманша та твоя мати не видадуть тебе за мене, бо я козак, а ти шляхтянка. - Ой, не те вони говорили! Гетьманша й Катерина Виговська все хвалили тебе, говорили, що кращого за тебе жениха трудно й знайти, але що твiй батько i твоя мати нiзащо в свiтi не дозволять тобi мене сватати через те, що я шляхтянка, бо вони обоК не люблять шляхти, вважають панiв за своПх ворогiв. Зiнько важко зiтхнув. Маринка примiтила це i собi зiтхнула: вона постерегла, що гетьманша говорила правду. - А ще що вони говорили про мого батька та про матiр? - Говорили, що менi жити в домi твого батька та матерi буде погано, бо вони, хоч люди заможнi, але люблять самi все робити, як простi селяни, що вони i мене будуть силувати до простоП роботи, вважатимуть на мене, як на свою наймичку, що вони будуть мене лаяти, а може, й бити, коли я буду Пм непокiрлива... А я не цураюсь роботи; роблю усяку роботу вдома в своКП мами, бо ми люди, хоч i заможнi, але не багатi, мабуть, бiднiшi за вас... - говорила Маринка. Дуже почувлива на вдачу, вона при тих словах сама незчулась, як ПП голос задрижав, а сльози так i закапали з очей. Зiньковi стало невимовне жаль ПП. Сльози ПП неначе гарячими краплями падали на його серце. Вiн почував в душi, що Маринка дуже його любить i догадуКться, що його старий батько та мати стануть Пй впоперек дороги до щастя. - Не плач, Маринко! Я поговорю з своПм батьком та матiр'ю, розкажу Пм, що ти не з тих великих ледачих панiв, котрi нiчого не роблять i тiльки люблять байдики бити. Мiй батько i моя мати ще не знають добре нi тебе, нi твоКП матерi, хоч моя мати не раз бачилась з твоКю матiр'ю тут, в Чигиринi. Я поговорю з ними... а потiм... потiм... Чи любиш ти мене щиро? Скажи менi правду, моя добра Маринко! Чи можна менi до тебе старостiв слати? - I люблю тебе, i старостiв присилай. Гетьманша i моя мати будуть тому радi, але... але... Я постерiгаю, що з того нiчого не вийде, - сказала Маринка, втираючи сльози. - Ти добра, як голубка, Маринко! Не плач, не печи мого серця своПми сльозами. Буде так, як я схочу, а не так, як мiй батько схоче, хоч вiн крутий на вдачу. Мати моя добра людина i жалiслива, та й батько не лихий, хоч у його крутi норови. Душа моя чуК, що тебе вони полюблять i приймуть за невiстку. Прощай, серце Маринко! Люби мене, жди i сподiвайся! Зiнько нагнувся над сiдлом, перехилився через частокiл, обняв однiКю рукою Маринку за шию i неначе впiк ПП уста своПми гарячими устами. - Прощай, Зiньку! Прибувай на гетьманшинi iменини. Побачимось, поговоримо, i менi легше буде на душi. Зiнько повернув коня на шлях i торкнув його пiд боки острогами. Кiнь полетiв, як орел. Свiжий вiтрець повiвав з степiв i прохолоджував гаряче Зiнькове лице. Зiнько неначе набрався здоров'я, щастя, напився з криницi цiлющоП води. Його поетична м'яка вдача вилила щастя пiснею. Од щастя, од любовi Зiнько завiв пiсню, i його голос полився степами, дзвенiв, переливався на всьому скаку прудкого баского коня. Усе щастя молодоП душi козака, уся радiсть кохання, котрою була сповнена його душа, як весняноП пори рiчка водою, виливалася через край бурливими голосними гуками козацькоП пiснi. Як пишно та ясно тепер свiтили зiрки на небi для Зiнька! Вони неначе смiялись до його з високого неба своПм мигаючим свiтом. Яким пишним здавався тепер Зiньковi широкий степ, десь далеко вкритий сизою iмлою, широкий, просторний, облитий тихим сяКвом зiрок, прикритий синiм, неначе шовковим, наметом, густо обсипаним зорями! Йому забажалося летiти на конi без мiри, без кiнця, i щоб тому степовi не було нi краю, нi кiнця, хотiлось спiвати до свiта, до сонця. Тiльки степ та зорi на небi слухали Зiнькову пiсню. Зiнько незчувся, як доскакав до Чигирина i дуже здивувався, як заманячили перед ним хати та церкви, як висунулась на небi твердиня на горi, неначе чорна та важка хмара. - Чи це вже й Чигирин? - аж крикнув голосно Зiнько, i йому не хотiлося в'Пжджати в мiсто, в тiснi, душнi улицi. Йому знов забажалось летiти конем по степу, назустрiч вогкому холодному вiтровi, i дивитись на широке небо над степом, засiяне зорями. Йому там було добре, вiльно й просторно; для його щасливого серця здавалось тепер, що тiльки зорi, та степ, та степовий вiтер спочувають до його щастя, до його любовi. "Широкий степ - мiй боярин, а яснi зiрки - дружечки моКП молодоП; вони тепер однi радi моКму коханню! - думав Зiнько, повернувши коня на узьку уличку. - Ох, що то скаже мiй старий батько? Що то скаже моя неня? Та й якоП ще заспiваК i сама гетьманша, як я зашлю старостiв до Маринки?" I Зiнькiв кiнь пiшов тихою ходою по душних улицях сонного мiста, а Зiнько схилив голову, i сам похилився од важких думок в головi. Зорi неначе згасли на небi, а Чигирин неначе повився густим туманом перед очима молодого козака. VII Другого таки дня Зiнько задумав сказати матерi й батьковi, що вiн хоче слати старостiв до Маринки ПавловськоП. Старий Лютай того дня вранцi сам помазав воза, запрiг конi i поПхав у поле; вiн повiз полудень косарям: в полi косили овес. Вже надвечiр вернувся старий з поля i все гримав та сердився: овес трохи перестояв i вже сипався. Лютай посiяв багата вiвса, бо догадувався, що овес буде швидко потрiбний для козацьких коней... Вiн вже знав, що гетьман задумав вернути УкраПну Польщi, знав, що ця справа не обiйдеться без вiйни, i вiн заздалегiдь готував овес не для коней прихильникiв гетьманськоП справи, не для польського вiйська, а для коней гетьманських та польських супротивникiв... Настав вечiр. Косарi вернулись з поля. Вони поставили грабки рядком, поспинавши Пх на стрiху. Грабки стримiли над стрiхою. Косарi посiдали вечеряти пiд хатою коло ганку на дошках, котрi вони поклали на обрубках колодок. Сама ЛютаПха виносила страву в мисках i ставила миски на довгiй i широкiй дошцi, покладенiй на двох круглих дзигликах. Старий Лютай винiс чималу пляшку горiлки i почастував косарiв. Почастувавши усiх чоловiкiв, Лютай сiв рядом з косарями вечеряти. Вiн все бiдкався, що спека дуже велика, i овес сиплеться додолу, як полова. Вже надворi зовсiм смеркло, як косарi встали, попоПвши всмак, перехрестились на схiд сонця i подякували господаревi й господинi за вечерю. Забравши грабки, косарi тихою ходою пiшли з двору. Лютай сiв на лавi на ганку; вiн зiтхнув, неначе пiсля довгоП важкоП та втомноП роботи. Син сидiв проти його. Незабаром вийшла й Ольга ЛютаПха, сiла на лавцi i почала балакати з Демком про господарськi справи, про овес, про жито, що вже половiло, достоювало на полi. - А чого ти, сину, вчора загаявся в дорозi? - спитав в сина Демко. - Вчора ввечерi наймит попередив тебе з волами i пригнав воли до двору ранiше, нiж ти вернувся на конi. Чого це випало так, що воли стали прудшi за твого коня? - Та я, тату, трохи збочив в дорозi: поскакав конем не битим шляхом, а... - А манiвцями... - обiзвалась мати. - Я й догадуюсь, куди ти завертав манiвцем. - А куди, мамо? Ануте, чи вгадаКте? - До Суботова, до гетьманського двору. Певне, заПздив в гостi в гетьманський двiр, - сказала ЛютаПха. В двiр не заПжджав, а коло двору був, це правда, - сказав син. - Хотiлось тобi побачити Маринку? Чи вглядiв же ПП де-небудь? - спитала. - Бачив ПП, мамо, в садку i поговорив з нею через частокiл, - сказав син. - I через частокiл перелазив? Чи не наробив ти часом шкоди? Не звалив часом частоколу? - сказав батько. - I понесло ж тебе, ледащо, валяти частоколи та плутатись в гетьманському гарбузиннi... - Нi, я в садок не лазив, бо менi Маринка i так сказала з садка, щоб я слав до неП старостiв хоч i зараз. - От тобi й на! Шити-бiлити: завтра Великдень! - жартував батько. - Заманулось Маринцi в Петрiвку мерзлого: давай Пй в жнива криги! Видко, що шляхтянка. А ти ж Пй що? - А я сказав, що готовий хоч i зараз старостiв до неП слати, - сказав Зiнько. - Ого-го! кидаймо овес, нехай висипаКться на втiху голубам та дрохвам, кидаймо й жито! Давай грати весiлля та танцювати! - жартував старий Лютай. - Ану, стара! заходжуйся шити новi червонi сап'янцi, бо танцювати прийдеться в самi жнива, та ще й швидко. - Ох, ох! - зiтхнула стара Ольга i тiльки голову похилила, пiдперши долонею щоку, передпочуваючи лихо. - Заздалегiдь, стара, зiтхаКш i ще за рiк або за два до весiлля, - сказав старий Демко. - Мабуть, охаКш на запас, бо запас бiди не чинить. - А може, й вчинить бiду, - обiзвалась стара Ольга. - Бог його святий знаК. - Яка ж це буде, мамо, бiда, як я оженюся? Адже ж люди женяться, та од цього немаК ж бiди, - обiзвався син. - Чи ти, Зiньку, бавишся в кохання, чи справдi надумався оженитись з Маринкою? - спитав батько i з його очей зслизла насмiшкуватiсть. Очi глянули з-пiд густих брiв поважно i трохи сердито. - Я, тату, не бавлюся в кохання, а таки справдi думаю сватати Маринку, як ви, тату, i ви, мамо, поблагословите менi слати до Маринки старостiв, - сказав скн несмiливо i не дивлячись батьковi в вiчi. Старий Демко пiдвiвся з жвавiстю, непiдхожою до його лiт, схопився з мiсця, як обпечений, i випростався на ввесь свiй велетенський зрiст. - Щоб я тобi дав благословення сватати шляхтянку? Нiколи цього не буде! Вибирай собi козачку або просту селянку, тодi я тобi поблагословлю женитись! - крикнув батько. - Коли, тату, моК серце вибрало Маринку. Хто ж винен, що вона шляхетського роду? - несмiливим тихим голосом промовив син. - ЧуКш, Зiньку? Не дурiй! Молоде серце дурне. Нехай твоК серце трохи пристарiКться, тодi ти й сам не схочеш сватати шляхтянки. ЗнаКмо ми, козаки, шляхту, i католицьку, та й православну. Залила вона нам за шкуру сала. Багато покотилось додолу козацьких голiв через оту шляхту. Уся шляхта дивиться на Польщу ласими очима, як кiт на сало, бо звiдтiль на неП сипалось усяке добро, i панщина, i усякi привiлеП. - Але ж, тату, Маринка i ПП мати не з таких шляхтянок, що поглядають на Польщу ласими очима. Вони i нашого роду, i нашоП вiри, - сказав син. - Говори, говори! Не такi! Усi вони однаковi. Он приПздив до нашого табору пiд Кумейками наш таки шляхтич, нашого ж роду i нашоП вiри Адам Кисiль; приПздив нiбито за посланця од короля, щоб помирити козакiв з Польщею. Ой, хитра лисиця! Наговорив, наказав усяких обiцянок козакам: казав, що й Польща видасть нам i плату од скарбу за чотири роки, бо нам тодi з польського скарбу не давали плати поспiль чотири роки; наговорив нам Кисiль усяких обiцянок, аби ми тiльки не пiднiмались на Польщу, сипав облесливими словами, як горохом. А чому? Тим, що сам став польським сенатором, знайшов ласку в короля, сiв в сенатi, брав добрi грошi од полякiв, опасся i вгодувався польською ласкою, як кабан, i став готовий продати i козакiв, i мужикiв, i всю УкраПну полякам за лакомство погане. Отакi тепер стали нашi шляхтичi, нашi пани! Така, певно, i твоя Маринка. - Не така, тату! Я ПП знаю i духом почуваю, що вона не Киселевого заводу, - обiзвався син. Старий Демко сiв на лавцi, схилив голову i сперся на поручата. Вiн важко зiтхнув. Пригадав вiн i облесливого Ада-ма Киселя, i його облесливi слова, котрими вiн дурив козакiв, i його зрадливiсть УкраПнi й козакам, i йому стало важко на душi за грiхи православноП украПнськоП шляхти, котра тягла до Польщi i для своКП особистоП вигоди була готова i сполячитись, i продати Польщi i хлопiв, i козакiв, i свою вiру, i всю УкраПну. - Потривай, сину i не хапайся! Нехай ми придивимось до Маринки i до ПП матерi. Не можна ж таки так похапцем брати нам невiстку в свою хату, не розвiдавши добре, яка вона людина, який ПП рiд, - тихо промовила мати. - Ой Боже наш милостивий! Боюся я тих шляхтянок! Ох! - А який ПП рiд? Князi Любецькi, князi Соломирецькi, Огiнськi, Стеткевичi. Цiла метка князiв, хоч вози на ярмарок на продаж! Як не третина, то добра половина Пх вже спольщилась, пристала до католицькоП вiри, стала ворогом нам, потягла до Польщi, - [сказав Демко]. - Ой Боже мiй Кдиний! Ох! - почала стара Ольга, поправивши старий парчевий очiпок на головi. - Та воно ж нездатне нi спекти, нi зварити, нездатне показати й розказати наймичкам, як варити борщ, як спекти паляницi та хлiб, нездатне нi до чого, бо маК бiлi ручки, бо звикло панiти i не бралося i за холодну воду. Ох! ох! Аж коло серця менi здавило. - Хто його зна, мамо! Може, Маринка тими бiлими ручками вмiК i спекти, i зварити, - обiзвався син. - Розвiдайте попереду, розпитайте, та тодi вже й гудьте. - Та так, стара! В тих панiв так! Тiльки Пм подай або прийми! Бiльше вони нiчого не тямлять. А хлоп нехай Пм усе робить, нехай запрягаКться до панщини в ярмо. Ти, Зiньку, i не думай, i в головi собi не покладай брати нам за невiстку шляхтянку! Сам чорт вигадав парувати козакiв та мужикiв з шляхтянками. Сватай краще чортицю! Це для мене буде краща невiстка, нiж шляхтянка. - Ой, що ти говориш! Де ж таки говорити таке та ще й проти ночi! Ще й присниться, що чортиця стоПть з кочергою коло моКП печi. Дух святий при нас та при нашiй оселi! Оце старий! Договорився ти з досади не знать до чого! - сказала мати i тричi перехрестилась. Старий Демко Лютай од злостi схопився з лавки i прожогом дременув у сiни. Вiн спересердя забувся навiть нахилити голову в низьких дверях i з усiКП сили стукнув лобом об одвiрок. - Ов-ва! Ще нi сiло нi впало, а от тобi на перший гостинець батьковi од невiстки-шляхтянки! Дай, Боже, i тобi, стара, таких гостинцiв! - сказав Демко i неначе пiрнув в темряву сiней. Син i мати довгенько сидiли мовчки на лавцi. Мати мовчала i все важка зiтхала, ПП чорнi блискучi очi стали жалiбнi й журливi, Пх блиск неначе припав росою та пилом. - Не журися, сину! Менi стара Павловська, Маринчина мати, дуже припала до душi: весела, добра й негорда. Може, й Маринка в неП вдалася. Потривай з сватанням! Не хапайся! Нехай я розпитаю в людей i сама придивлюся до Маринки. Людське життя, як те море: з берега тихе й ясне, а десь далеко ревуть бiлi хвилi. Виходити в море, хоч i тихе з берега, небезпечно. Не журися, сину! - Розпитуйте, мамо, в людей, придивляйтесь! бо без вашого й батькового благословення я не буду женитися, - сказав син, - навiщо менi гнiвити Бога? Навiщо менi викликати на себе кару з неба самохiть? Боюся, мамо, щоб менi часом не довелося в водi потопати, в огнi погоряти або вмерти якоюсь наглою смертю. Побачите Маринку, придивляйтесь до неП добре, навиглядайте ПП, розпитуйте. Я знаю, що вона й вам припаде до вподоби, як i менi. - Не знаю, сину! Не знаю! Дай, Боже, щоб було по-твоКму, - сказала мати, - але все-таки я боюсь тiКП шляхти... Ой, боюся, сину! Ой, боюся шляхтянки, хоч i рада вволити твою волю. Минув тиждень, минув i другий. Зiнькову душу поривало до Суботова, до Маринки, але тодi саме настали жнива. Йому не було часу лiтати конем до Суботова: батько загадував йому усяку роботу. Пiсля обжинкiв якось одного дня надвечiр прибiг козак-вiстовець з Суботова в ЛютаПв двiр. Лютай, ЛютаПха i Зiнько сидiли на ганку i балакали, одпочиваючи пiсля роботи довгого лiтнього дня. - Козак од гетьмана... - тихо сказав Зiнько. - Чого треба гетьмановi од мене? - ще тихiше промовив старий осавул. Козак зняв шапку, поклонився Демковi i промовив: - Просили гетьманша i гетьман, щоб ти, осавуле, з жiнкою та з сином не забули про гетьманшинi iменини i щоб прибули до Пх в Суботiв завтра на пiзнiй обiд. - Спасибi, спасибi за честь та за ласку! - сказав Дем-ко. - Але я вже старий: не менi Пздити на iменини. Моя стара з сином, коли схотять, то нехай Пдуть. Подякуй гетьмановi i гетьманшi од мене за честь, а тим часом випий чарку-другу горiлки та йди до пекарнi пiдвечiркувати, - сказав Демко. Зiнько винiс пляшку з горiлкою, i старий батько сам випив i почастував з своПх рук посланця, а Ольга винесла на тарiлцi пирогiв i подала козаковi на закуску. Козак випив всмак пiсля дороги, аж крякнув пiсля другоП здоровоП чарки, i пiшов до пекарнi. - Ну що, стара? ПоПдеш до гетьманшi в гостi? -спивав Демко в жiнки. Син подивився на матiр пильним i прохаючим поглядом. - ПоПду! - сказала Ольга. - А ти, Демку, поПдеш? -- Чого я туди поПду? Не бачив Беньовських та Соломирецьких, та усяких панiв, чи що? Надивився я доволi на тих панiв. Буде з мене на ввесь останнiй вiк! Та й погуляли в гетьмана не доведеться. Молода гетьманша не любить, Пцоб в гетьманському домi козацька старшина напивалася досхочу. Знаю я, що вона неначе видавцем даК гостям меди, вина та горiлку. Чи так же було за старого гетьмана Богдана, як, було, старшина збереться до його в гостi? Ет! не поПду я на тi iменини до Олесi-преподобницi! Пдьте собi самi, коли хочете. Там же побачите i Маринку, що Зiньковi од неП свiт замакiтрився. Другого дня вранцi Ольга ЛютаПха убралася в найкраще убрання: завертiла голову шовковою намiткою, надiла жовтi сап'янцi, убралася в шовкову юбку та парчеву плахту i звелiла синовi запрягати конi. Син запрiг чудовi баскi конi в простий кiнський вiз, обшитий новими лубками, намостив в задок сiна i застелив сiно новим квiтчастим килимом. - Та поснiдайте ж добре, - говорив старий Демко, - бо будете голоднi. Я вже знаю тi пiзнi панськi обiди. Як почне варшавський кухар партолити якiсь панськi потрави, то вас i за живiт потягне. Але й ти, стара, прибралася, неначе хочеш йти замiж! Чи не хочеш ти часом запаморочити свiт якомусь прудиусовi в гетьманському палацi? - жартував старий Демко. - Оце Господи! Не надiну ж я буденноП одежi, коли Пду в гетьманський двiр. Там же будуть усякi полковницi, а може, й шляхтянки та княгинi наПдуть з КиКва до гетьманшi. Не буряки ж шкромадити я прибралась, i не капусту буду шаткувати, а буду сидiти поруч з гетьманшею. Може, приПде й Маринчина мати Якилина Павловська... -- Бодай Пй колеса розпались в дорозi, коли вона Пде з КиКва! Про Маринку менi й не згадуй i не дуже там з нею панькайся. ЧуКш, стара? Не дуже цiлуйся та милуйся з нею, щоб вона часом не подумала, що ти готова ПП i в пазуху сховати i в пазусi привезти менi на гостинець. - Ох, ох! Ой Мати Божа почаПвська! Буде так, як Бог дасть, а не так, як люди хотять... - сказала навздогад Ольга. Син з матiр'ю, поснiдавши, сiли на вiз. Конi, баскi та лихi, як змiП, так i шугнули в одчиненi ворота i полетiли улицею, тiльки густа курява пiднялася з-пiд копит та колiс i закрила вiз нiби густою хмарою. - Господи, не споспiшай! Дай, Боже, час недобрий! - крикнув вслiд воза старий Демко, перевертаючи навпаки народне приказування. Баскi степовi конi так швидко долетiли до Суб